Укр Рус

Дата: 26.06.2017

Подписка на новости

Голосування

Чи сприятиме запровадження безвізового режиму перенесенню на вітчизняний ґрунт передових освітніх технологій та західних «практик, які працюють»?
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
Всего голосов:
Первый голос:
Последний голос:
Назад
 
Powered by Sexy Polling
 

Шкільні підручники й посібники: про що говорять факти?

Автор:
Марія Барна
Опубликовано
20.09.2013

Cуспільно-політичні зміни в Україні, орієнтація на європейські стандарти  у різних галузях, в тому числі й в освіті, сприяє  переходу до демократичного процесу навчання. У зв'язку з цим  й прийняті нові Державні стандарти загальної середньої освіти, зазнали   змін навчальні плани та програми і, звичайно, шкільні підручники й навчально-методичні посібники. Проблема навчальних видань в освітньому процесі на сучасному етапі є дуже гострою і потребує серйозного ставлення, оскільки  у цих виданнях є багато недоліків і порушень.

  Зміни у законодавстві та механізмах грифування навчальної літератури, обмеження права учителів,  учнів, батьків на її вибір ( лист МОН України від 05.09.13 № 1/9-607 «Про  використання навчальної літератури») позначаються   відповідним чином на процесі створення нового покоління підручників. У результаті цих, на перший погляд прогресивних змін, учителі та  учні 1 і 2 класів отримали книжкові видання, видрукувані на  державне замовлення кількома видавництвами, лобійованими МОН України, завідомо непридатні для  їхнього повноцінного використання у навчальному процесі. Варто зауважити, що більшість видавництв при створенні підручників орієнтуються, на жаль,  не на основних користувачів даної продукції – учителів та учнів, а на отримання прибутку та зменшення власних виробничих витрат. Ось чому ми маємо не завжди якісний продукт у галузі шкільного книготворення.

Гортаючи сторінки навчальної літератури для молодших школярів та аналізуючи її на відповідність санітарним нормам, переконуємося, що навіть незначні порушення  в оформленні підручників  можуть привести  до погіршення стану здоров`я у дітей, насамперед до зниження зору через порушення норм щодо якості паперу і кегля шрифту. До речі, у засобах масової інформації можна знайти результати досліджень різних видів шкільного приладдя, проведених відповідними службами напередодні нового 2013–2014 навчального року, що свідчать про їхню погану якість та негативний вплив на здоровя школярів.

Через недосконалу  методичну систему видання  погіршується сприйняття школярами навчального матеріалу, а це, в свою чергу, зумовлює небажання вивчати той чи  інший навчальний предмет.     Як приклад, підручники з математики, видані за державні кошти для 1 та 2 класів, про низьку якість яких педагогічна, учнівська  та батьківська громадськість  говорили упродовж року. Ця проблема була й предметом  обговорення на  круглому столі «Сучасний стан та перспективи видання навчальної літератури в Україні», який відбувся 12 вересня 2013 року  з ініціативи Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України та постійної комісії з питань освіти і науки Львівської обласної ради  за  участю керівництва і депутатів Львівської обласної ради, учасників ХХ Міжнародного книжкового "Форуму видавців у Львові", представників видавництв шкільних підручників України та їхніх розповсюджувачів, науковців Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, освітян області.

Один з промовців надав організаторам круглого столу матеріали з конкретними фактами –  прикладами  фактичних помилок, які є у цих підручниках, а також  висунув   пропозицію, яка, до речі, була підтримана більшістю присутніх, щоб  порушити питання перед МОН України про  заборону використання підручника з математики для 1 класу  (автори Рівкінд Ф. М.,  Оляницька Л. В., ВД «Освіта») у навчальному процесі, як такого, що   спотворює державну Програму, містить понад 150 фактичних помилок. При цьому промовець наголосив, що  видавець визнав ці помилки, тому що передрукував близько 1000 примірників, але у них зумів виправити лише 140 помилок  – тих, які були поправлені незалежними експертами (решту 10 залишилися невиправленими, тому що експерти не вказали, як їх виправити.

Нормативно-правовими документами МОН України передбачено перехід української школи  до компетентнісного підходу, що  означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, у зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати  досвід успішних дій у конкретних ситуаціях

         На думку О.Пометун компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання:

  • особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);
  • діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій). 

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти йдеться в Державних стандартах освіти, на його засадах сконструйовані  навчальні програми початкової школи (1–4 класи). Нагадаємо, що під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості. Очевидно, що  шкільні підручники повинні забезпечувати їхнє формування. Учитель при підготовці до уроку  не повинен «мізкувати» над «придумуванням» конкретизованих навчальних цілей, орієнтованих на очікуваний результат, виражений в діях учнів, причому таких, які учитель або будь - який інший  незалежний експерт може поміряти, а черпати їх з фактичного   матеріалу підручника. На жаль,  таким вимогам не відповідають ні державні підручники, ні навчально-методичні посібники, рекомендовані МОН України для обов’язкового їх використання у навчальному процесі («Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою у 2013/2014 навчальному році» ).

Науково-педагогічні працівники кафедри педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, здійснивши далеко не повний аналіз  нових  підручників для 1–2 класів, які надійшли у школи безкоштовно, зробили висновки про очевидну  невідповідність більшості з них новій навчальній програмі..

Підтвердженням цьому може слугувати порівняльний аналіз  підручників з літературного читання (2 клас) на відповідність чинній Програмі (змістова лінія „Коло читання”) (Див. додаток №1) З аналізу видно, яких творів за жанрами і авторами не вистачає у шкільних підручниках другокласників (із 66 найменувань у шкільних підручниках бракує більше 30). Чомусь до підручників не ввійшли літературні казки Олени Пчілки, Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Ліни Костенко, Василя Сухомлинського; загадки Марійки Підгірянки, Тамари Коломієць; скоромовки Олени Пчілки, Грицька Бойка, а ще поезія, проза, гумористичні твори,  науково-художні тексти більш ніж 20 авторів, передбачених державною Програмою.

Отже, якщо учитель буде використовувати на уроках лише підручник того чи іншого автора, що виданий за державні кошти (що він за логікою і мав би робити за умови  високої якості шкільних  підручників, у чому так намагаються переконати учительство, батьків, учнів і всю громадськість України упродовж років впровадження нового Державного стандарту міністерські чиновники), то  очевидно, що Програма з літературного читання не буде виконана ним  майже на 50 відсотків!!! При цьому слід зауважити, що не цілком виправданим виявилося чиєсь рішення щодо видання нових підручників з літературного читання для 2 класу в одній частині (до цього часу «Читанка» видавалася у двох частинах).

Недосконала  методична система шкільних видань  зумовлює неспроможність і небажання дітей, починаючи з молодшого шкільного віку, засвоювати новий матеріал через його незрозумілість, перенасиченість сторінок текстом, відсутність у ньому якісних ілюстрацій, завдань, які б працювали на досягнення очікуваних  результатів, формування ключових та предметних компетентностей  і т. ін. Звернімось до публікацій з цього приводу, де   знайдемо цілу низку конкретних нарікань педагогів, батьків, письменників, поетів, журналістів  на невдале адаптування авторських творів (наприклад, «Найкращі літературні твори не увійдуть до шкільних підручників – Д. Табачник» та ін.) Комерційні навчальні посібники тут проблеми не вирішують, оскільки школи неспроможні забезпечити ними кожного учня, на їхнє придбання  не вистачить жодних батьківських коштів, особливо у сільській місцевості.

Навчальні підручники, на думку педагогів, мають бути такими, щоб учень міг здобути скільки захоче знань, але не менше обов'язкового мінімуму, що відповідає державним вимогам до  рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Цій вимозі мали б відповідати і фактичний матеріал, і завдання  та  вправи, що стосуються відповідної теми. А що ми маємо насправді?  Усі шкільні підручники, видрукувані за державні кошти, грішать тим, що у переважній своїй більшості ні фактичний матеріал, ні тим більше вправи, завдання, запитання для контролю і самоконтролю не працюють на результат, передбачений державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Дуже часто потрібних для цього завдань просто немає, нерідко відсутній єдиний підхід до висвітлення однотипного матеріалу для різних класів тощо. У правдивості такого висновку можна переконатися, проаналізувавши, наприклад,  «Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови ( 2 клас),  І семестр – 64 години» (Див. додаток №2).

У процесі засвоєння знань для молодшого школяра важливе значення має своєчасність контролю та самоконтролю, тому в підручнику мають бути чіткі вказівки про те, якими знаннями, вміннями та навичками має оволодіти учень, а, отже, й необхідні для здійснення самоконтролю завдання, бажано тестового характеру, але такі, які укладені з дотриманням законів тестології, щоб учень міг спокійно підготуватися до державної підсумкової атестації, моніторингових досліджень якості освіти учнів 5 класу з 5 навчальних предметів, якими чомусь дуже активно зараз почало займатися МОН України   (але це вже тема іншої розмови).

Очевидно, що організація роботи з підручником значною мірою залежить від досвіду, таланту вчителя, його педагогічної інтуїції: творчий учитель успішно здолає всі об’єктивні перешкоди, а малодосвідчений неухильно буде дотримуватися підручника, копіюючи як його   переваги, так і  недоліки. Тому  підручник має бути досконалим, містити завдання, які спонукають до самостійної творчої діяльності, до творчого застосування набутих знань і вмінь. Він повинен допомагати вчителеві залучати учнів до процесу дослідження, який, поза сумнівом, може бути для них більш корисним і захоплюючим, ніж просте накопичення і відтворення емпіричних знань.

У продовження цієї думки хочеться звернутися до фундаментальної  праці Григорія Ващенка «Загальні методи навчання», перше видання якої побачило світ ще в 20-х роках минулого століття, у якій він зазначає:

         «Шкільний підручник має відповідати таким вимогам:
1. За своїм змістом він мусить стояти на рівні сучасної науки навіть тоді, коли призначений для дітей молодшого віку. Малій дитині школа не може давати відомостей, що не відповідають науковій правді, бо це викривлювало б дитячий світогляд.

2. Як зміст, так і форма підручника мають відповідати віковим особливостям дитини і бути для неї зрозумілими, принаймні, після пояснень учителя.

3. Виклад його мусить бути систематичним і послідовним не тільки з погляду логічного, а й психолого-педагогічного, себто в ньому мусить бути поступовий перехід від відомого до невідомого, від простого до складного, від близького до далекого.

4. Підручник має збуджувати інтерес до знання, стимулювати самостійні шукання учнів.

5. Мова підручника мусить бути точна, проста і в той же час жива. Писати так дуже важке завдання. Тим-то книжки для дітей часто бувають або сухі й нудні, або роблено наївні, що теж небажано.

6. Крім освітніх завдань, книжка має виконувати й завдання виховні. Вона мусить виховувати любов до рідного краю та свого народу, пошану до наших історичних діячів та кращих народних традицій, мусить сприяти вихованню моральної вдачі учнів. Одним із основних принципів навчання є принцип локалізації, себто краєзнавчий ухил його. Він, з одного боку, вимагає підручників, пристосованих до місцевих умов, а з іншого довідників, що полегшували б як учителеві, так і учневі роботу над вивченням свого краю. Для цього в окремих округах видають збірники статей, що містять у собі відомості про природу цього краю, про працю та побут людей тощо. Дуже бажано, щоб учительство взяло широку участь у виданні таких збірників.

Ще до революції роль учительства в краєзнавчій роботі була досить велика, тепер же вона конче потрібна. Але масове вчительство мусить брати участь не тільки у виданні краєзнавчих збірників, а взагалі в утворенні нової шкільної книжки.

Окрім змісту шкільної книги, має значення її форма, а саме: шрифт, якість паперу, розмір берегів і, нарешті, ілюстрації. Занадто малий та нечіткий шрифт псує зір читача та стомлює його» [Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів К.: Всеукраїнське Педагогічне товариство ім. Гр.Ващенка,1997.410с. - С.215–216].

Шкільні книжки, зазначає Г. Ващенко, повинні друкуватися на доброму папері та оздоблюватися ілюстраціями, що викликають у дітей інтерес до книжки, вносять у навчання елементи наочності і цим полегшують дітям засвоєння книжного матеріалу. 

«Ілюстровані підручники дуже поширені за кордоном, особливо в Америці; були вони і в дореволюційній школі в Україні. Але ілюстрації в наших підручниках не завжди були вдалі, а головне ілюстрували переважно підручники з географії та природознавства. Проте, ілюстрацій не менше потребують інші галузі знання, особливо в роботі з дітьми молодшого віку» [Ващенко Г.  Там же – С, 217].

І на завершення видається   доречним процитувати Я. А. Коменського, чеського педагога-мислителя, який вважав, що навчальні книги повинні оцінюватися спеціальними радниками, щоб зникла «шкідлива звичка наповнювати світ якою-небудь писаниною». [Кодлюк Я. Аналіз і оцінювання шкільних підручників. Дидактичний аспект // Підручник XXI століття. 2003. №1–4.С.72].

Марія Барна, завідувач кафедри педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

 

Шкільні підручники й посібники: про що говорять факти?
Шкільні підручники й посібники: про що говорять факти?

Cуспільно-політичні зміни в Україні, орієнтація на європейські стандарти  у різних галузях, в тому числі й в освіті, сприяє  переходу до демократичного процесу навчання. У зв'язку з цим  й прийняті нові Державні стандарти загальної середньої освіти, зазнали   змін навчальні плани та програми і, звичайно, шкільні підручники й навчально-методичні посібники. Проблема навчальних видань в освітньому процесі на сучасному етапі є дуже гострою і потребує серйозного ставлення, оскільки  у цих виданнях є багато недоліків і порушень.

  Зміни у законодавстві та механізмах грифування навчальної літератури, обмеження права учителів,  учнів, батьків на її вибір ( лист МОН України від 05.09.13 № 1/9-607 «Про  використання навчальної літератури») позначаються   відповідним чином на процесі створення нового покоління підручників. У результаті цих, на перший погляд прогресивних змін, учителі та  учні 1 і 2 класів отримали книжкові видання, видрукувані на  державне замовлення кількома видавництвами, лобійованими МОН України, завідомо непридатні для  їхнього повноцінного використання у навчальному процесі. Варто зауважити, що більшість видавництв при створенні підручників орієнтуються, на жаль,  не на основних користувачів даної продукції – учителів та учнів, а на отримання прибутку та зменшення власних виробничих витрат. Ось чому ми маємо не завжди якісний продукт у галузі шкільного книготворення.

Гортаючи сторінки навчальної літератури для молодших школярів та аналізуючи її на відповідність санітарним нормам, переконуємося, що навіть незначні порушення  в оформленні підручників  можуть привести  до погіршення стану здоров`я у дітей, насамперед до зниження зору через порушення норм щодо якості паперу і кегля шрифту. До речі, у засобах масової інформації можна знайти результати досліджень різних видів шкільного приладдя, проведених відповідними службами напередодні нового 2013–2014 навчального року, що свідчать про їхню погану якість та негативний вплив на здоровя школярів.

Через недосконалу  методичну систему видання  погіршується сприйняття школярами навчального матеріалу, а це, в свою чергу, зумовлює небажання вивчати той чи  інший навчальний предмет.     Як приклад, підручники з математики, видані за державні кошти для 1 та 2 класів, про низьку якість яких педагогічна, учнівська  та батьківська громадськість  говорили упродовж року. Ця проблема була й предметом  обговорення на  круглому столі «Сучасний стан та перспективи видання навчальної літератури в Україні», який відбувся 12 вересня 2013 року  з ініціативи Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України та постійної комісії з питань освіти і науки Львівської обласної ради  за  участю керівництва і депутатів Львівської обласної ради, учасників ХХ Міжнародного книжкового "Форуму видавців у Львові", представників видавництв шкільних підручників України та їхніх розповсюджувачів, науковців Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, освітян області.

Один з промовців надав організаторам круглого столу матеріали з конкретними фактами –  прикладами  фактичних помилок, які є у цих підручниках, а також  висунув   пропозицію, яка, до речі, була підтримана більшістю присутніх, щоб  порушити питання перед МОН України про  заборону використання підручника з математики для 1 класу  (автори Рівкінд Ф. М.,  Оляницька Л. В., ВД «Освіта») у навчальному процесі, як такого, що   спотворює державну Програму, містить понад 150 фактичних помилок. При цьому промовець наголосив, що  видавець визнав ці помилки, тому що передрукував близько 1000 примірників, але у них зумів виправити лише 140 помилок  – тих, які були поправлені незалежними експертами (решту 10 залишилися невиправленими, тому що експерти не вказали, як їх виправити.

Нормативно-правовими документами МОН України передбачено перехід української школи  до компетентнісного підходу, що  означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, у зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати  досвід успішних дій у конкретних ситуаціях

         На думку О.Пометун компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання:

  • особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);
  • діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій). 

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти йдеться в Державних стандартах освіти, на його засадах сконструйовані  навчальні програми початкової школи (1–4 класи). Нагадаємо, що під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості. Очевидно, що  шкільні підручники повинні забезпечувати їхнє формування. Учитель при підготовці до уроку  не повинен «мізкувати» над «придумуванням» конкретизованих навчальних цілей, орієнтованих на очікуваний результат, виражений в діях учнів, причому таких, які учитель або будь - який інший  незалежний експерт може поміряти, а черпати їх з фактичного   матеріалу підручника. На жаль,  таким вимогам не відповідають ні державні підручники, ні навчально-методичні посібники, рекомендовані МОН України для обов’язкового їх використання у навчальному процесі («Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою у 2013/2014 навчальному році» ).

Науково-педагогічні працівники кафедри педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, здійснивши далеко не повний аналіз  нових  підручників для 1–2 класів, які надійшли у школи безкоштовно, зробили висновки про очевидну  невідповідність більшості з них новій навчальній програмі..

Підтвердженням цьому може слугувати порівняльний аналіз  підручників з літературного читання (2 клас) на відповідність чинній Програмі (змістова лінія „Коло читання”) (Див. додаток №1) З аналізу видно, яких творів за жанрами і авторами не вистачає у шкільних підручниках другокласників (із 66 найменувань у шкільних підручниках бракує більше 30). Чомусь до підручників не ввійшли літературні казки Олени Пчілки, Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Ліни Костенко, Василя Сухомлинського; загадки Марійки Підгірянки, Тамари Коломієць; скоромовки Олени Пчілки, Грицька Бойка, а ще поезія, проза, гумористичні твори,  науково-художні тексти більш ніж 20 авторів, передбачених державною Програмою.

Отже, якщо учитель буде використовувати на уроках лише підручник того чи іншого автора, що виданий за державні кошти (що він за логікою і мав би робити за умови  високої якості шкільних  підручників, у чому так намагаються переконати учительство, батьків, учнів і всю громадськість України упродовж років впровадження нового Державного стандарту міністерські чиновники), то  очевидно, що Програма з літературного читання не буде виконана ним  майже на 50 відсотків!!! При цьому слід зауважити, що не цілком виправданим виявилося чиєсь рішення щодо видання нових підручників з літературного читання для 2 класу в одній частині (до цього часу «Читанка» видавалася у двох частинах).

Недосконала  методична система шкільних видань  зумовлює неспроможність і небажання дітей, починаючи з молодшого шкільного віку, засвоювати новий матеріал через його незрозумілість, перенасиченість сторінок текстом, відсутність у ньому якісних ілюстрацій, завдань, які б працювали на досягнення очікуваних  результатів, формування ключових та предметних компетентностей  і т. ін. Звернімось до публікацій з цього приводу, де   знайдемо цілу низку конкретних нарікань педагогів, батьків, письменників, поетів, журналістів  на невдале адаптування авторських творів (наприклад, «Найкращі літературні твори не увійдуть до шкільних підручників – Д. Табачник» та ін.) Комерційні навчальні посібники тут проблеми не вирішують, оскільки школи неспроможні забезпечити ними кожного учня, на їхнє придбання  не вистачить жодних батьківських коштів, особливо у сільській місцевості.

Навчальні підручники, на думку педагогів, мають бути такими, щоб учень міг здобути скільки захоче знань, але не менше обов'язкового мінімуму, що відповідає державним вимогам до  рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Цій вимозі мали б відповідати і фактичний матеріал, і завдання  та  вправи, що стосуються відповідної теми. А що ми маємо насправді?  Усі шкільні підручники, видрукувані за державні кошти, грішать тим, що у переважній своїй більшості ні фактичний матеріал, ні тим більше вправи, завдання, запитання для контролю і самоконтролю не працюють на результат, передбачений державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Дуже часто потрібних для цього завдань просто немає, нерідко відсутній єдиний підхід до висвітлення однотипного матеріалу для різних класів тощо. У правдивості такого висновку можна переконатися, проаналізувавши, наприклад,  «Орієнтовне календарно-тематичне планування з української мови ( 2 клас),  І семестр – 64 години» (Див. додаток №2).

У процесі засвоєння знань для молодшого школяра важливе значення має своєчасність контролю та самоконтролю, тому в підручнику мають бути чіткі вказівки про те, якими знаннями, вміннями та навичками має оволодіти учень, а, отже, й необхідні для здійснення самоконтролю завдання, бажано тестового характеру, але такі, які укладені з дотриманням законів тестології, щоб учень міг спокійно підготуватися до державної підсумкової атестації, моніторингових досліджень якості освіти учнів 5 класу з 5 навчальних предметів, якими чомусь дуже активно зараз почало займатися МОН України   (але це вже тема іншої розмови).

Очевидно, що організація роботи з підручником значною мірою залежить від досвіду, таланту вчителя, його педагогічної інтуїції: творчий учитель успішно здолає всі об’єктивні перешкоди, а малодосвідчений неухильно буде дотримуватися підручника, копіюючи як його   переваги, так і  недоліки. Тому  підручник має бути досконалим, містити завдання, які спонукають до самостійної творчої діяльності, до творчого застосування набутих знань і вмінь. Він повинен допомагати вчителеві залучати учнів до процесу дослідження, який, поза сумнівом, може бути для них більш корисним і захоплюючим, ніж просте накопичення і відтворення емпіричних знань.

У продовження цієї думки хочеться звернутися до фундаментальної  праці Григорія Ващенка «Загальні методи навчання», перше видання якої побачило світ ще в 20-х роках минулого століття, у якій він зазначає:

         «Шкільний підручник має відповідати таким вимогам:
1. За своїм змістом він мусить стояти на рівні сучасної науки навіть тоді, коли призначений для дітей молодшого віку. Малій дитині школа не може давати відомостей, що не відповідають науковій правді, бо це викривлювало б дитячий світогляд.

2. Як зміст, так і форма підручника мають відповідати віковим особливостям дитини і бути для неї зрозумілими, принаймні, після пояснень учителя.

3. Виклад його мусить бути систематичним і послідовним не тільки з погляду логічного, а й психолого-педагогічного, себто в ньому мусить бути поступовий перехід від відомого до невідомого, від простого до складного, від близького до далекого.

4. Підручник має збуджувати інтерес до знання, стимулювати самостійні шукання учнів.

5. Мова підручника мусить бути точна, проста і в той же час жива. Писати так дуже важке завдання. Тим-то книжки для дітей часто бувають або сухі й нудні, або роблено наївні, що теж небажано.

6. Крім освітніх завдань, книжка має виконувати й завдання виховні. Вона мусить виховувати любов до рідного краю та свого народу, пошану до наших історичних діячів та кращих народних традицій, мусить сприяти вихованню моральної вдачі учнів. Одним із основних принципів навчання є принцип локалізації, себто краєзнавчий ухил його. Він, з одного боку, вимагає підручників, пристосованих до місцевих умов, а з іншого довідників, що полегшували б як учителеві, так і учневі роботу над вивченням свого краю. Для цього в окремих округах видають збірники статей, що містять у собі відомості про природу цього краю, про працю та побут людей тощо. Дуже бажано, щоб учительство взяло широку участь у виданні таких збірників.

Ще до революції роль учительства в краєзнавчій роботі була досить велика, тепер же вона конче потрібна. Але масове вчительство мусить брати участь не тільки у виданні краєзнавчих збірників, а взагалі в утворенні нової шкільної книжки.

Окрім змісту шкільної книги, має значення її форма, а саме: шрифт, якість паперу, розмір берегів і, нарешті, ілюстрації. Занадто малий та нечіткий шрифт псує зір читача та стомлює його» [Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів К.: Всеукраїнське Педагогічне товариство ім. Гр.Ващенка,1997.410с. - С.215–216].

Шкільні книжки, зазначає Г. Ващенко, повинні друкуватися на доброму папері та оздоблюватися ілюстраціями, що викликають у дітей інтерес до книжки, вносять у навчання елементи наочності і цим полегшують дітям засвоєння книжного матеріалу. 

«Ілюстровані підручники дуже поширені за кордоном, особливо в Америці; були вони і в дореволюційній школі в Україні. Але ілюстрації в наших підручниках не завжди були вдалі, а головне ілюстрували переважно підручники з географії та природознавства. Проте, ілюстрацій не менше потребують інші галузі знання, особливо в роботі з дітьми молодшого віку» [Ващенко Г.  Там же – С, 217].

І на завершення видається   доречним процитувати Я. А. Коменського, чеського педагога-мислителя, який вважав, що навчальні книги повинні оцінюватися спеціальними радниками, щоб зникла «шкідлива звичка наповнювати світ якою-небудь писаниною». [Кодлюк Я. Аналіз і оцінювання шкільних підручників. Дидактичний аспект // Підручник XXI століття. 2003. №1–4.С.72].

Марія Барна, завідувач кафедри педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

 

20.09.2013
Марія Барна
*
Поделиться

Оставьте комментарий

Через сайт
Через Вконтакте
Через Фейсбук

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Комментарии  

Автор: Ірина Шевчук
Опубликовано 16.09.2014 в 13:03
Порадьте, як можна поміняти підручник з математики на наступний рік. Вчилися 2 роки по підручнику авторів Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. В., ВД «Освіта». На 2014-2015 н.р. закупили за кошти батьків підручник з математики для 3 класу авторів Богдановича М.В., Лишенка Г.П. Плануємо в 2015-20 16 н.р. користуватися підручником цього ж автора. Для 4 класу підручники у школу ще не надходили. Яким чином можна отримати наступного року замість підручника авторів Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. В., більш доступний дітям, авторів Богдановича М.В., Лишенка Г.П. При цьому, всі вчтелі початкової школи згідні на заміну.
Ответить
Автор: Serg
Опубликовано 11.10.2013 в 08:45
Інформатика 5 клас. Епізод з життя (невигаданий!): учень 5 класу вчителю: "А моя мама вчиться зараз на компютерних курсах. То вона навчається по моєму підручнику!".
Радіти чи сумувати?
Ответить
Автор: Nina
Опубликовано 08.10.2013 в 07:35
"очевидна невідповідність більшості з них новій навчальній програмі" і ненауковий зміст. Уявіть 1 бджола принесе 25 кг меду? Якщо в період медозбору вона живе лише... 14 днів. От і "вляпались". Наших дітей хочуть вчити псевдовчителі і лженауковці? Не вийде.
Тому я дитину віддала у 5 років до школи в клас з розвивальним, відпрацьованим навчанням, за Харківською методикою І не шкодую. Дитина за 1 місяць сама почала читати, робить цікаві умовиводи і, головне, з радістю біжить до школи!
Врахуйте, що вчитель у нас теж "Від Бога" -Чайко Оксана Анатоліївна. м. Вол.- Волинський.Я горда що вона навчає мого сина і є моєю колегою.
Ответить
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews