Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Подписка на новости

Матеріали до розгляду Комітетом ООН з питань захисту прав людей з інвалідністю щодо виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (проект). Стаття 24 «Освіта»

Автор:
Всеукраїнський фонд «Крок за кроком»
Опубликовано
01.03.2015
Всеукраїнський фонд "Крок за кроком" спільно з Національною асамблеєю інвалідів України, за підтримки Фонду Відкритого суспільства, готує матеріали з питань виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (Стаття 24 "Освіта"), ратифікованої Україною у 2009 році. Ці матеріали будуть попередньо розглянуті на Комітеті ООН з питань захисту прав людей з інвалідністю на початку квітня 2015 року. Повний звіт (державний і альтернативний) буде представлений у серпні 2015 року. Просимо надсилати свої коментарі та додаткову інформацію, які будуть враховані при написанні кінцевої версії альтернативного звіту.

 

1. Які є закони (нормативні документи) у вашій країні, які чітко захищають освітні права людей з інвалідністю? Як описують ці закони інвалідність та інклюзивну освіту?

Право на освіту в Україні гарантує Стаття 53 Конституції України та чинне законодавство про освіту.

            У законодавчо-нормативну базу з дошкільної, загальної середньої та вищої освіти внесені зміни, які забезпечують право дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, на отримання освітніх послуг в умовах інклюзії.

            Державою гарантується доступність для   кожного  громадянина  освітніх  послуг,  що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків,  нахилів,  здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини, відповідність змісту, рівня   й  обсягу  дошкільної  освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.

(Закон України “Про дошкільну освіту” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР),2001, N 49, ст.2 59 зі змінами).

            При реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти.

 (Закон України “Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 30, ст.1011))

            Зміни до законодавства про загальну середню освіту забезпечують право дітям з інвалідністю шкільного віку отримувати освітні послуги в умовах інклюзії в загальноосвітньому просторі.  

(Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 46, ст. 545 ).

            Новим законодавством про вищу освіту передбачається  створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти особам з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення спеціальним навчально-реабілітаційним супроводом та створення для них вільного доступу до інфраструктури вищого навчального закладу з урахуванням обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я.

(Закон України “Про вищу освіту(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII          

            Поза конкурсом зараховуються до вищих навчальних закладів особи з інвалідністю I, II груп та діти з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраним напрямом (обраною спеціальністю), відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

(Наказ Міністерства освіти і науки України № 1172 від 15 жовтня 2014 року; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 р. за № 1390/26167 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році»)

            Оскільки внесені зміни частково відповідають вимогам Конвенції про права людей з інвалідністю у частині отримання права на освіту дітям та особам з інвалідністю, то потрібно розроблення суттєвих змін до законодавства про загальну середню, професійно-технічну освіту та нормативно-правових актів щодо їх супроводу.

a) Чи забезпечують ці закони (нормативні акти) безкоштовну освіту?

            Усім дітям дошкільного віку гарантовано право на відвідування державних і комунальних дошкільних навчальних закладів з гнучким режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави. 

 (Закон України  «Про дошкільну освіту» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 49, ст.259 )

            Громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повно загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

( Закон України “Про загальну середню освіту" ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230 ,{Частина  перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1324-VII ( 1324-18 ) від 05.06.2014 } ) 

Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах обсягів державного замовлення з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Обрання форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками спеціалістів медико-соціальної експертної комісії.

(Закон України “Про професійно-технічну освіту"  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 32, ст.215 ) ( Частина друга статті  42  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 ) 

            Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.

            Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний доступ до інфраструктури вищого навчального закладу відповідно до медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я.

(Закон України “Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII)

b) Чи є закони (нормативні документи), які конкретно зазначають про права  дітей з інвалідністю на інклюзивну освіту?

            За підтримки громадських організацій Урядом затверджено нові нормативно-правові акти, які регламентують забезпечення права на освіту дітям та особам з інвалідністю, у тому числі шляхом впровадження інклюзивної освіти: Постанова Верховної Ради України № 1158-VII від 25 березня 2014 року «Про проведення парламентських слухань на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»; Постанова Верховної Ради України № 96-VIII від 13 січня 2015 року «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1482 “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року”, постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 “Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”; наказ Міністерства освіти і науки України  від 23.07.2013 № 1034 «Заходи щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року»; постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706 “Про затвердження Державної програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року», спільний наказ МОН України, Національної  академії педагогічних наук України від 09.04.2014 № 346/50 Про діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій”; наказ Міністерства освіти і науки України від 20.11.2012 № 1299 "Про затвердження перспективного плану розвитку навчально - реабілітаційних центрів"; наказ Міністерства освіти і науки України від 27.06.2009 р. за № 587 «Про проведення експерименту щодо організації інтегрованого навчання осіб з особливими освітніми потребами у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації».

            З метою організації виконання завдань і заходів Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права людей з інвалідністю» на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706, наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.10.2012р. № 1063 затверджено План заходів щодо виконання завдань і заходів Державної цільової програми на період до 2020 року. 

            На виконання зазначеного Плану заходів, наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.04.2013 № 703/23235, затверджено Положення про дистанційне навчання.

c) Наскільки державна освітня політика підтримує інклюзивну освіту як альтернативу сегрегованій (спеціальній) освіті?

            В українському суспільстві формується нова філософія державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, поступово змінюються погляди на проблему рівності можливостей та недискримінації дітей за будь-якою ознакою.

            Разом з тим, в організації роботи щодо забезпечення прав цих дітей на освіту є серйозні проблеми.

Забезпечення прав дітей з інвалідністю на якісну освіту ще не стали питанням особливої уваги в роботі центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Є брак розуміння сутності поняття «інклюзивна освіта», і внаслідок цього, розуміння можливих механізмів її впровадження.

В Україні відсутня міжвідомча узгоджена статистика щодо кількості дітей з особливими освітніми потребами, внаслідок чого виникають розбіжності даних про цих дітей в різних органах виконавчої влади, які ними опікуються.

Не налагоджено системної співпраці центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій з питань медичного, психолого-педагогічного та соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, починаючи з раннього віку.

            Потребує негайного вирішення питання надання корекційно- реабілітаційної допомоги дітям з інвалідністю, які навчаються в інклюзивних групах/класах у дошкільних та загальноосвітніх закладах.

            На ранньому етапі життя дітей з порушеннями психофізичного розвитку  не створено умов мультидисциплінарного підходу до надання комплексних медико-психолого-педагогічних послуг з метою попередження інституалізації цих дітей в інтернатні заклади.

            Недостатньо дитячих лікарів-психіатрів, кваліфікованих педагогічних, медичних та соціальних працівників, спеціальних психологів, для роботи з дітьми з інвалідністю.

            Не відповідає потребам рівень фінансування програм із забезпечення дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. Недостатньо фінансування для забезпечення навчально-методичною базою, зокрема підручниками, навчальними посібниками дітей з порушеннями зору, слуху, розумового розвитку. Недостатнє субтитрування та переклад на жестову мову відеофільмів, передач та програм для дітей з порушеннями слуху.

            За даними Міністерства освіти і науки України, наданими до Державної служби статистики України за зведеною формою Д-9, затвердженими наказом МОНмолодьспорту України від 10.09.2012 № 991 із змінами, погодженими з Державною службою статистики України, станом на 01.09.2014 р. в інклюзивних класах загальноосвітніх шкіл навчалося 2165 учнів з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            Водночас, у 2013/2014 навчальному році 5568 дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, здобували освіту у 533 спеціальних класах загальноосвітніх шкіл.

            Кількість спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з порушеннями психофізичного розвитку різних нозологій - 382, в них отримували освітні та реабілітаційні послуги - 44666 дітей.У тому числі: в 45 навчально-реабілітаційних центрах здобували освітні та реабілітаційні послуги 5568 дітей з інвалідністю, зумовленою складними порушеннями психофізичного розвитку.

            За індивідуальною формою навчалося у загальноосвітніх навчальних закладах отримували 13287 дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

(За даними Державної служби статистики України, статистичний збірник “Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства”, 2014р.).

Водночас, Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №629, навіть не згадує таке поняття, як інклюзивна освіта, а дітей, які потребують «корекції фізичного та/або розумового розвитку», згадує лише в одному пункті – в межах одного із завдань, а саме: «забезпечення особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її задатків, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних особливостей» шляхом здійснення таких заходів, як розроблення методичних комплектів та підвищення рівня міжвідомчої взаємодії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2013р. №607 було затверджено Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами[1], який був створений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти[2]. Основними відмінностями Держстандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами є поєднання змісту та обсягу навчального навантаження для дітей з особливими освітніми потребами з відповідною корекційно-розвитковою роботою, внесення змін до освітніх галузей з урахуванням відповідних нозологій, а також зміни до кількості годин відповідно до окремих освітніх галузей. З точки зору Конвенції ООН про права людей з інвалідністю це може розглядатися, як недотримання основних принципів Конвенції, зокрема принципів антидискримінації та універсального дизайну.

            Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 22.09.2010 № 898 “Про проведення моніторингового дослідження стану інклюзивної освіти в Україні”, у 2014 році завершено моніторинг цього дослідження. Результати моніторингу показали, що українське суспільство (батьки, вчителі, керівники навчальних закладів) ще не готове до сприйняття дітей з інвалідністю як повноправних членів учнівського колективу у загальноосвітніх навчальних закладах. Лише 47% респондентів з числа батьків і педагогів позитивно висловилися щодо впровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх закладах. Це пояснюється, перш за все, недостатнім рівнем обізнаності населення про інклюзивну освіту, відсутністю вільного доступу до навчальних закладів, відповідної підготовки педагогів, батьків, належного  матеріального та навчального забезпечення для організації освітнього процесу з дітьми-інвалідами в умовах інклюзивного навчання. Підсумкові матеріали моніторингового дослідження розміщено на офіційному сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

            Відсутність належної державної підтримки зокрема, фінансової, не сприяє залученню дітей з інвалідністю до навчання в умовах загальноосвітнього простору.  

d) Які зміни ви/люди з інвалідністю хочете бачити у законодавстві вашої країни, які б забезпечували інклюзивну освіту відповідно Статті 24? 

  • Розробити комплексні зміни до законодавства з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту з метою забезпечення у відповідних сферах реалізації усіх прав осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, визначення механізмів ефективної міжвідомчої взаємодії та координуючих органів (як на центральному так і на регіональному рівнях) із зазначених питань, а також залученням до відповідної діяльності представників громадських організацій.
  • Законодавчо врегулювати участь недержавних організацій у вирішенні питань щодо освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення дітей з інвалідністю.
  • Вивчити питання щодо законодавчого затвердження принципу «гроші ходять за дитиною» для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, шляхом запровадження ефективних механізмів, які передбачають передачу коштів з Державного бюджету України, місцевих бюджетів до навчального закладу, який обрали батьки дитини для отримання освітніх, соціальних та інших послуг та/або врахувати додаткові потреби у навчанні при обчисленні індивідуального ваучеру для дитини.
  • При розробленні нового Закону України “Про освіту” передбачити державне гарантування забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, на отримання безперервної освіти протягом усього життя в умовах інклюзії.

 1. Питання доступності навколишнього середовища та обладнання/матеріалів

У 2012 році внесено зміни до Державних будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" инні з 1 сiчня 1998 р., зміни №1, 2, 3 (чинні з 1 липня 2012 року) На зміну документам: СНіП 2.08.02-89 i ДБН 365-92 ).

            Проте, норми щодо архітектурної доступності навчальних закладів, визначені в ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів”, навіть в новозбудованих, не дотримуються.

            Також не виконуються нормативні документи: пункт 15 розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1482 “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року”, постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 “Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”; наказ Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 № 1034 «Заходи щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року» щодо створення “безперешкодного доступу до будівель і приміщень навчальних закладів “, основною причиною є відсутність коштів, належного контролю з боку державних органів виконавчої влади за виконанням цього завдання.

З доповіді Міністра освіти і науки України Сергія Квіта на парламентських слуханнях: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення», які відбулися в 2014 році, “за оперативною інформацією управлінь освіти і науки, повністю або частково доступними згідно з вимогами ДНБ «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» є 25% дошкільних, 40% загальноосвітніх та 37% позашкільних навчальних закладів”. Проте, часткова доступність часто передбачає встановлення лише пандусів при вході у навчальний заклад, які не відповідають вимогам ДБН.

Проблемним питанням є також підвезення учнів з інвалідністю до навчальних закладів.

            Не виконується  Державна цільова соціальна програма "Шкільний автобус", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 31 ( 31-2003-п ) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. N 614), якою визначено завдання «придбати спеціальні шкільні автобуси для забезпечення безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів і дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках».

З виступу Міністра освіти і науки України на парламентських слуханнях на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»:«У 2013/2014 н.р. в регіонах налічується 52 таких автобусів при потребі (визначеній регіонами) 119 автобусів”. Наразі реальна потреба щодо кількості автобусів, спеціально облаштованих для перевезення дітей з інвалідністю, в регіонах органами місцевого самоврядування чітко не визначена.

             Пріоритети для досягнення більшої доступності та безпеки навколишнього середовища:

  • Увести в ліцензійні умови навчальних закладів обов’язкові вимоги щодо забезпечення архітектурної доступності закладів згідно існуючих державних будівельних норм і стандартів.
  • Забезпечити фінансування заходів, передбачених Державною цільовою програмою «Національний план дій з реалізації «Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року».
  • Забезпечити фінансування Державної цільової соціальної програми "Шкільний автобус", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 31 ( 31-2003-п ) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. N 614), зокрема, передбачати кошти на закупівлю спеціально пристосованих автобусів для перевезення дітей з інвалідністю до місця навчання і додому, відповідно чітко визначити потребу в таких автобусах в регіонах.

Розумне пристосування

            Поняття ”розумне пристосування”, як і поняття «універсальний дизайн», чітко не визначено в законодавстві про дошкільну, загальну середню та професійно-технічну освіту. Воно знайшло відображення в Законі України ”Про вищу освіту”:

               "Будівлі, споруди і приміщення вищих навчальних закладів повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами. Якщо відповідні об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з особливими освітніми потребами, здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну".

(Закон України “Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII ).

            Тому виникає потреба врегулювати це питання в законодавчих та нормативно-правових документах. Також необхідно впроваджувати навчальний курс “Доступність та універсальний дизайн” в усіх вищих навчальних закладах, особливо в педагогічних, які готують спеціалістів для роботи з дітьми в умовах інклюзії.

            Викликом також є відсутність єдиної державної політики щодо педагогічного, медичного та соціального супроводу дитини з інвалідністю впродовж усього життя, у тому числі й щодо впровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            На сьогодні в навчальних закладах з інклюзивним навчанням відсутнє відповідне навчально-методичне забезпечення, адаптовані засоби навчання для дітей сліпих, зі зниженим зором, глухих та зі зниженим слухом. Заклади не забезпечені комп'ютерами, спеціальними комп'ютерними програмами, підручниками шрифтом Брайля. У школах відсутні сурдопедагоги, тифлопедагоги, викладачі жестової мови.

            У 2013 році з Державного бюджету України виділено 10 млн. грн. для забезпечення дітей з особливими потребами підручниками, у тому числі шрифтом Брайля. У межах передбаченого фінансування за державним замовленням 2013 року видано 11 назв підручників рельєфно-крапковим шрифтом (шрифтом Брайля) для сліпих дітей, загальним накладом – 2009 примірників. Для дітей із зниженим зором – 4970 підручників (5 назв), для глухих – 8348 (18 назв), для дітей із зниженим слухом – 2878 (7 назв), для розумово відсталих – 38160 (13 назв).

            Однак, цього недостатньо для повного забезпечення дітей зазначених категорій підручниками, посібниками, наочним матеріалом.

            Не виконувалась протягом 2013-2014 років Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів на період до 2020 року», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року  № 706 зокрема, в частині фінансування матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення навчальних закладів для дітей та осіб з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            Великими перепонами на шляху створення безперешкодного доступу до навчальних закладів системи освіти є перш за все, відсутність розуміння цієї проблеми в суспільстві, відсутність єдиної державної політики по вертикалі державної влади. 

2. Питання якості освіти

            Відповідно до законодавства про освіту, усі діти мають право на отримання якісної освіти:

            “Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб”.

(Закон України ”Про дошкільну освіту” із змінами (Відомості Верховної Ради України (ВВР),2001, N49, ст.259))

             За даними Державної служби статистики України у дошкільних навчальних закладах різних типів отримують освітні послуги 85053 дітей з особливими потребами, у тому числі 8 519 дітей з інвалідністю.

            В інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів навчалися 2.2 тис. дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю. У професійно-технічних училищах у загальних та спеціальних групах здобували професійно-технічну освіту 5506 осіб з особливими потребами.

(За даними Державної служби статистики України станом на 01 січня 2014 року)

Станом на 1 січня 2014 року,  у вищих навчальних закладах навчалося 19573 студентів з інвалідністю.

(За даними щорічного статистичного бюлетеня Державної статистичної служби України,2014 р.)

            Найбільш якісні освітні послуги в поєднанні з корекційно-розвитковими та реабілітаційними послугами діти з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, отримують в спеціальних групах та спеціальних дошкільних закладах. Для використання в роботі з дітьми дошкільного віку розроблено цілу низку освітніх програм у відповідності до Базового Компонента дошкільної освіти, які розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки і доступні для широкої аудиторії педагогів та батьків. (http://www.mon.gov.ua/).Ці заклади мають відповідне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення, спеціально підготовлені кадри. Тому в таких закладах діти отримують якісний рівень освіти та підготовку до навчання в школі. Проте, у спеціальних навчальних закладах діти позбавлені соціалізації, зокрема можливості спілкування із своїми однолітками.

            Вперше в Україні спільно з ВФ «Крок за кроком», за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», розпочато міжнародний експеримент щодо впровадження в навчальних закладах Індексу інклюзії – інструменту для планування діяльності навчальних закладів в напрямі інклюзії на основі результатів самооцінювання усіма учасниками освітнього процесу. Розроблено навчально-методичні посібники «Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад», «Індекс інклюзії: загальноосвітній навчальний заклад», «Індекс інклюзії: професійно-технічний навчальний заклад», які рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

            У зв'язку з відсутністю нормативного забезпечення інклюзивної освіти в дошкільних закладах спостерігається стихійна інтеграція дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю в групи звичайного розвитку.

            Брак підготовки педагогів для роботи з дітьми з інвалідністю в умовах інклюзії, перенаповнення дошкільних груп, відсутність відповідного середовища, адаптованого для навчання цих дітей, відсутність в цілому безперешкодного доступу до приміщень не дають можливості отримувати дітям з інвалідністю якісної освіти.

            У невеликій кількості загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивними класами, (наприклад ЗОШ I-III ступенів № 15 м. Біла Церква, навчально-виховному комплексі № 3 м. Сімферополя, навчально-реабілітаційних центрах у м. Харкові для дітей з порушеннями зору,  м. Львові “Левеня”, м. Дніпропетровську, Хортицькому Національному НРЦ), у яких створено відповідні умови, діти отримують високий рівень освіти, належний рівень підготовки до самостійного життя.

            Опитування керівників загальноосвітніх навчальних закладів, проведене під час моніторингового дослідження у 2010-2013 році, показало, що лише 9,5 %  з них вважають, що їх навчальні заклади мають практично все для впровадження інклюзивного навчання, 42,5 % - вказують на незадовільне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення цього процесу, що негативно вплине на якість освіти усіх дітей, у тому числі з інвалідністю.

            Більш якісний рівень освітніх послуг у сенсі забезпечення корекційного блоку, діти з інвалідністю отримують в спеціальних школах (школах-інтернатах). Однак, ці діти ізольовані від родини, менш підготовлені до проживання в соціумі.

            Законодавством визначено такі форми отримання освіти: індивідуальна, дистанційна, вечірня та екстернатна. Проте, ці форми навчання ефективні тільки тоді, коли вони поєднуються з очною формою навчання. А нормативними документами з питань освіти це заборонено.

(Наказ Міністерства освіти і науки України від  20.12.2002 N 732, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 р. за N 9/7330 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"  {Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки N 61 ( z0288-03 ) від 05.02.2003 N 797 ( z1400-04 ) від 15.10.2004 N 432 ( z0499-08 ) від 19.05.2008 } ).

            Внаслідок цього діти з інвалідністю ізольовані від своїх одноліток.

             Незважаючи на пожвавлення роботи із запровадження інклюзивної освіти й певні успіхи на цьому шляху, є чимало перешкод для отримання дітьми з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, якісної освіти.

             Головним негативним чинником є брак фінансування інклюзивної освіти. Окремого фінансування освіти для дітей з особливими потребами немає і його не закладено в бюджет. Унаслідок цього постає проблема недостатнього матеріально-технічного та кадрового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів (відсутність адаптованого навчального обладнання, навчальних адаптованих методик та програм навчання відповідно Державного стандарту загальної середньої освіти, недостатня кількість спеціально підготовлених фахівців для роботи з учнями з інвалідністю).

            Результати моніторингу розвитку інклюзивної освіти в Україні показали: ”70 % вчителів загальноосвітніх шкіл в інклюзивних класах використовують методики та програми для загальноосвітніх навчальних закладів і лише від 13 до 26 % - програми для спеціальних класів”.

(Аналітичні матеріали “Моніторингове дослідження стану інклюзивної освіти в Україні 2010-2013 роки”. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.)

            81% респондентів (педагоги, батьки, представники громадських організацій, діти з інвалідністю 5-9 класів) при опитуванні про якість освітніх послуг наголосили на “необхідності реформування надання освітніх послуг у загальноосвітніх закладах, починаючи з першого класу, усім дітям, незалежно від стану здоров'я”.

            Окрім об'єктивних чинників, отримання якісних освітніх послуг дітьми з інвалідністю ускладнюється непідготовленістю суспільства до їх сприйняття. Спостерігаються непоодинокі випадки, коли дітям з інвалідністю відмовляють у прийнятті до навчального закладу через упереджене ставлення до них керівників навчальних закладів, батьків здорових дітей, педагогів.

            З іншого боку, до дітей з особливими освітніми потребами часто виявляють надмірну турботливість, що, відповідно до європейських стандартів, не означає рівність умов. Водночас, залишається низьким рівень поінформованості суспільства про інклюзивну систему освіти. У зв'язку з цим постає важливе питання запровадження інклюзивного навчання, формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, вдосконалення і розвитку нормативно-правової бази відповідно до міжнародних правових документів у сфері прав людини.

Безумовно, якість освіти залежить від мотивації і підготовки персоналу, який працює з дітьми в умовах інклюзії.  На сьогодні в Україні відсутні механізми заохочення педагогів працювати в інклюзивних класах, відповідна підготовка, що також негативно впливає на якість отримання освітніх послуг дітьми. 

                Одним із критеріїв отримання дітьми з інвалідністю якісної освіти є показники, наскільки сім’ям, де є такі діти, забезпечена можливість вибору умов, щодо отримання якісної освіти.

Пропозиції:

1. Провести реформи щодо змісту дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти в цілому, метою яких має бути розвантаження навчальних програм, наближення освітніх  національни стандартів до європейських шляхом впровадження нових інноваційних технологій.

2. Реформування змісту освіти має відбуватися на основі принципу універсального дизайну – питання забезпечення умов для навчання для дітей з особливими освітніми потребами має враховуватися вже на етапі планування/розроблення навчальних планів і програм, державних освітніх стандартів.

3. Фінансування освіти має враховувати додаткові потреби у процесі навчання дітей з особливими освітніми потребами.

4. Важливим завданням на державному рівні переглянути соціальний статус педагогів від підвищення якості їх підготовки для роботи з дітьми різних категорій до мотивації їх за результатами роботи.

5. Важливим є вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду як вітчизняного так і зарубіжного, з питань задоволення потреб дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, в отриманні якісної освіти.

6. Важливою умовою підвищення якості отриманої освіти дітьми з інвалідністю є обов'язкове залучення їх батьків до освітнього процесу, навчальна, консультаційна та просвітницька робота з ними.

7. Особливо важливим завданням, яке має бути вирішеним на державному рівні - це забезпечення належних умов, основними з яких є фінансування для  адаптування тестів для проходження дітьми з інвалідністю незалежного оцінювання для вступу до ВНЗ (особливо дітей із сенсорними порушеннями (сліпих, глухих).

3. Підготовка педагогів

                а) На виконання нормативних документів в частині впровадження інклюзивної освіти у 2010 році в Типові штатні розписи загальноосвітніх навчальних закладів уведено посади асистентів вчителів (уведено тільки з 2012 року).

(Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 N 1205, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за N 1308/18603 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів")

            Однак, цими нормативами передбачено 0,5 ставки асистента вчителя на один клас з інклюзивним навчанням, у якому навчаються 1-3 дитини з інвалідністю з різними видами захворювань. Навантаження в асистента вчителя - 2,5 години в день. Це неефективно в частині надання допомоги дитині, якій вона необхідна.

            Нормативними документами посада асистента вчителя віднесена до педагогічних посад. Тільки у 2014 році завдяки громадським організаціям розроблено навчальний курс “Асистент вчителя” для введення у навчальні програми інститутів післядипломної педагогічної освіти, затверджений МОН України.

Для надання корекційно - реабілітаційних послуг дітям з порушеннями зору, мови, слуху, розумового розвитку, нормативними документами з питань освіти не передбачено спеціальних педагогів ні в штатних розписах шкіл, ні в управліннях освіти і науки. Відсутній механізм надання такої допомоги дітям з інвалідністю, які навчаються в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладах.

            Шкільні психологи не в змозі охопити увесь контингент дітей, не маючи спеціальної підготовки для роботи з дітьми з особливими потребами.

            На допомогу керівникам та педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, які мають інклюзивні класи, розроблено нові методичні рекомендації: «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання», якими визначено завдання та роз’яснення практичним психологам, соціальним педагогам загальноосвітніх шкіл з інклюзивним навчанням щодо організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

(Інструктивно-методичний лист  МОН від 02.01.2013 № 1/9-1, офіційний сайт МОН України  wwwmon.gov.ua)

            Важливим кроком щодо впровадження інклюзивного навчання стала реалізація українсько-канадського проекту «Інклюзивна освіта в Україні».В рамках проекту проводилося навчання педагогів, керівників навчальних закладів, науковців з питань інклюзивної освіти. Для практичних працівників організовувалися навчальні семінари, тренінги, конференції, навчання за кордоном.

Громадськими організаціями спільно центральними органами виконавчої влади, науковцями проведено низку навчальних семінарів-практикумів, круглих столів  з питань інклюзивної освіти в мм. Сімферополі, Києві, Донецьку, Чернігові, Львові та інших регіонах країни, що сприяло підвищенню професійного рівня педагогів, психологів, інших спеціалістів для роботи з дітьми в умовах інклюзії.

            З метою підвищення діяльності педагогічних працівників у формуванні методичного забезпечення професійної підготовки учнів з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, у профтехучилищах проводяться огляд-конкурси «Професійна освіта інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах». У конкурсах беруть участь методисти, викладачі, майстри виробничого навчання, керівники професійно-технічних навчальних закладів та навчально (науково) - методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти.

            Для удосконалення системи підготовки педагогічних кадрів та забезпечення якісного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у педагогічних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації запроваджено навчальну дисципліну (навчальний курс) «Основи інклюзивної освіти». Також, у вищих навчальних закладах викладаються й інші дисципліни, зокрема: «Основи корекційної педагогіки, інклюзивна освіта», «Дидактика інклюзивної освіти», «Соціальна педагогіка». тощо.

З 2013/2014 навчального року Міністерством освіти і навуки України рекомендовано включити у навчальні програми вищих навчальних закладів теми щодо особливостей навчання, виховання дітей із синдромом Дауна та розладами аутичного спектру.

У навчальних програмах підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра у вищих навчальних закладах передбачено теми з питань задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп, а саме: „Робота корекційного педагога в умовах інклюзії”, „Робота соціального психолога в корекційних виховних закладах”, „Спеціальна психокореція у виховному аспекті”, „Психолого-педагогічний супровід дітей з порушенням психічного розвитку”, „Психокорекційна робота з дітьми з мовленнєвими порушеннями”, „Психологія дітей з порушеннями психофізичного розвитку”, „Логопедія у віковому аспекті”, „Методика роботи логопеда”, „Методика роботи логопеда-гувернера”, „Психолого-педагогічна діагностика дітей з вадами мовлення”, „Методика-психолого-педагогічного забезпечення соціалізації дітей з порушеннями зору” та інші, а також теми, пов’язані з вивченням міжнародного досвіду з реалізації прав та основних свобод осіб з обмеженими можливостями.

Розділ «Основи інклюзивної освіти» включено у навчальні програми для слухачів курсів, професійна діяльність яких є наданням освітніх послуг дітям з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, підвищення кваліфікації на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Крім цього, практичні педагогічні працівники можуть отримувати як теоретичні, так і практичні знання та навички з питань інклюзивної освіти на курсах, семінарах, тренінгах, які організовуються громадськими організаціями зокрема, з питань інклюзивної освіти дітей з аутизмом, синдромом Дауна тощо.

На базі Інституту спеціальної педагогіки НАПН України створено ресурсний консультативно-методичний центр корекційної роботи та інклюзивного навчання, спеціалісти якого проводять навчання педагогів, у тому числі виїзні курси підвищення кваліфікації з питань інклюзивної освіти.

На базі більшості обласних Інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО) створені навчально-методичні центри інклюзивної освіти, а у більшості місцевих відділів освіти працюють методисти з питань інклюзивної освіти, діяльність яких спрямована на забезпечення методичної підтримки педагогів.

Методична підтримка педагогів надається також працівниками Інклюзивного ресурсного центру, створеного на базі Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Бориса Грінченка за підтримки Американського агенства з міжнародного розвитку. 

Пропозиції:

1. Увести в систему вищих педагогічних навчальних закладів навчальний курс «Основи інклюзивної освіти» для всіх спеціальностей, в якому також передбачити основи корекційної педагогіки.

2. У системі підвищення кваліфікації педагогів передбачити модуль «Основи інклюзивної освіти» в межах усіх навчальних програмах для всіх категорій слухачів.

3. Забезпечити проходження курсів підвищення кваліфікації усім педагогам, які працюють в інклюзивних класах/групах, у тому числі асистентам вчителів, спеціалістам та ін.

4. Важливим завданням є організація практики студентів педагогічних вищих навчальних закладів саме в навчальних закладах, де навчаються учні з інвалідністю.

5. Методичним службам управлінь освіти і науки надавати консультативно-методичну допомогу педагогам, які працюють з дітьми з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

6. Здійснювати наукову діяльність спільно з педагогами – практиками, які працюють в інклюзивних навчальних закладах, для узагальнення та поширення науково-практичного досвіду, здійснення досліджень. 

4. Питання соціальної підтримки

Для допомоги педагогам, які викладають загальні дисципліни у загальноосвітніх навчальних закладах передбачено допомогу психологів, які здійснюють постійний психолого-педагогічний супровід дітей, соціальних педагогів. Однак, штатними розписами навчальних закладів  передбачено велике навантаження на одну фізичну людину, що знижує ефективність роботи спеціалістів з дітьми. Потребують перегляду кваліфікаційні характеристики практичних психологів, соціальних педагогів. На державному рівні не розроблений  механізм взаємодії з громадськими організаціями, які можуть надавати допомогу навчальним закладам з інклюзивним навчанням.

            В Україні в загальноосвітніх навчальних закладах працюють логопедичні пункти, вчителі-логопеди надають корекційну допомогу дітям з порушеннями мовлення.

Відсутній механізм взаємодії вчителів-спеціалістів (тифлопедагогів, сурдопедагогів та інших), які працюють у спеціальних класах, спеціальних школах та школах-інтернатах,  із загальноосвітніми школами з інклюзивними класами, які могли б надавати консультативну допомогу вчителям щодо організації навчання дітей з інвалідністю, особливо глухих, сліпих тощо. В Україні відсутні інклюзивно - ресурсні центри, укомплектовані спеціалістами, які повинні надавати консультативну допомогу дітям з особливими потребами, їх батькам та педагогам, які працюють у загальноосвітніх закладах.

            Не затверджено нове Положення про психолого-медико-педагогічні консультації, проект якого пройшов громадське обговорення у 2014 році, яким передбачено створення у складі цих консультацій консультативних пунктів на допомогу педагогам, батькам, дітям з питань інклюзивної освіти.

            Пропозиції:

1. Внести зміни у законодавство про освіту в частині організації постійного психолого-педагогічного супроводу дітей з інвалідністю в класах/групах з інклюзивним навчанням.

2. Розробити механізм надання, у разі потреби, учням з інвалідністю корекційно-реабілітаційної допомоги вчителями спеціалістами, які працюють у спеціальних навчальних закладах, продумати механізм оплати їх послуг дітям, які навчаються в умовах інклюзії в загальноосвітніх закладах. Або ж створити інклюзивно-ресурсні центри при обласних, районних/міських управліннях чи відділах освіти, укомплектувати їх відповідними фахівцями, які надаватимуть консультативні та корекційні послуги дітям з інвалідністю, у разі такої потреби, які навчаються в інклюзивних групах/класах, та їх батькам, педагогам.

3. Затвердити нове Положення про психолого-медико-педагогічні консультації.

4. Передбачити в штатних розписах загальноосвітніх шкіл, у яких відкриваються інклюзивні класи, одну ставку асистента вчителя на один клас та одну ставку спеціального педагога (корекційного педагога) на один навчальний заклад для надання допомоги дітям з інвалідністю та педагогам, які з ними працюють.

5. Мова та комунікація

            У навчальні плани спеціальних навчальних закладів для дітей глухих та з порушеннями слуху уведено предмет “Українська жестова мова”. Розроблено навчальні програми з цього предмету, в основі яких-програма загальноосвітньої школи із корекційною складовою.

            З метою виконання «Плану дій щодо інклюзивного навчання у загально-освітніх навчальних закладах на  2009-2012 роки», враховуючи особливості організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії, Науково-виробничим підприємством «ВАБОС» спільно з Інститутом спеціальної педагогіки АПН України були розроблені авторські інноваційні комп'ютерні та методичні технології навчання в процесі інклюзії. Так, розроблений Універсальний комп'ютерний комплекс (УКК) з авторською корекційно-розвиваючою програмою «Живий звук», ефективно використовується, як в Ресурсних Центрах під час спеціально організованого навчання, так і в домашніх умовах для розвитку мовлення та когнітивних навичок дитини, яка має сенсорні та інтелектуальні порушення.

            Однак, забезпечення загальноосвітніх закладів, де навчаються глухі діти, практично неможливе із-за відсутності коштів на її придбання, відсутності відповідного комп'ютерного забезпечення.

            В Інституті спеціальної педагогіки НАПН України створено лабораторію жестової мови, започатковано видання збірників наукових матеріалів "Жестова мова й сучасність". Проводяться тематичні курси підвищення кваліфікації педагогів за темою «Українська жестова мова як предмет вивчення та засіб навчання». Проводяться виїзні курси для викладачів жестової мови. Організуються науково-методичні семінари за темою «Традиційні та інноваційні умови викладання жестової мови” для  вчителів жестової мови; перекладачів жестової мови; представники громадських організацій, зокрема Українського товариства глухих та Об’єднання нечуючих педагогів.

            Лабораторія жестової мови підтримує тісні партнерські зв’язки із Західно-Канадським центром вивчення проблем глухоти при Університеті Альберта, Українським ресурсним центром університету Грента МакЮена (м. Едмонтон, Канада), з Українським товариством глухих, Об’єднанням нечуючих педагогів, Радою перекладачів жестової мови, спеціальними та загальноосвітніми школами, навчально-реабілітаційними центрами, в яких отримують освітні та реабілітаційні послуги діти глухі та зі зниженим слухом.

            Створено ресурсний консультативно-методичний центр корекційної роботи та інклюзивного навчання, в якому проводиться: діагностування рівня психофізичного розвитку дітей, їх слухомовленнєвих, когнітивних та комунікативних навичок; сурдологічне та аудіометричне обстеження; слухопротезування з використанням сучасних цифрових слухових апаратів, системи кохлеарної імплантації.

            Для викладачів для студентів та фахівців вищих навчальних закладів інтегрованого типурозроблено навчальний  посібник “Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі” (автори П.М.Таланчук, К.О.Кольченко, Г.Ф.Нікуліна).

            В Україні провідним вищим навчальним закладом, в якому створено універсальний дизайн для навчання студентів з інвалідністю, що передбачає високий рівень забезпечення осіб з інвалідністю різних нозологій засобами ІКТ, які допомагають їм не тільки в навчанні, соціалізації, а й у подальшій роботі, є Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”.

            Важливим науковим досягненням в Україні є розроблений “Комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного навчання дітей з особливими потребами» (Автори: Давидов М.В., Лозицький О.А., Пасічник О.В.). Це комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, в тому числі з інвалідністю, а саме дітей з вадами слуху, зору. Цей Комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного впроваджено у Львівському дитячому дистанційному навчально-консультаційному центрі для дітей з особливими потребами на базі НВК "Школа-гімназія "Сихівська", Навчально-методичному центрі освіти м. Львова, Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті Марії Покрови для глухих дітей.

            На допомогу особам з інвалідністю в Україні існує 79 спеціалізованих бібліотек для обслуговування користувачів з вадами зору при осередках Українського товариства сліпих, спеціалізовані книгозбірні для глухих, що діють в осередках Українського товариства глухих. В рамках програми “Інтернет для читачів публічних бібліотек (LEAP)”, що реалізується за фінансової підтримки Посольства США в Україні, у публічних бібліотеках розпочато створення центрів для обслуговування осіб із особливими потребами. До цього процесу долучилися інші бібліотеки, серед яких книгозбірні спеціальних шкіл та вищих навчальних закладів. 

            Але для інформаційного забезпечення усіх осіб з інвалідністю цього недостатньо.

            На сьогодні продовжує побутувати концепція, яка спираючись на попередній, традиційний досвід обслуговування читачів бібліотек, пропонує і надалі здійснювати бібліотечне обслуговування осіб з інвалідністю в окремих спеціальних бібліотеках, діяльність яких ґрунтується на виокремленні певної форми нозології. Цю систему інформаційно-бібліотечного обслуговування користувачів загалом можна означувати та характеризувати в соціокомунікаційному аспекті як сегрегаційну.

            Особливо гостро стоїть проблема оснащення бібліотек у навчальних закладах різних типів, де навчаються діти з інвалідністю, з порушеннями слуху, зору.

            Недостатнім залишається забезпечення осіб з інвалідністю індивідуальними спеціалізованими технічними засобами навчання, що не дозволяє компенсувати сенсорні порушення, які заважають таким школярам і студентам сприймати навчальний матеріал.

             Залишаються нагальними проблеми працевлаштування людей з інвалідністю.

            Пропозиції

1. Внести зміни до законодавчих та нормативно-правових документів з освіти щодо обов'язкового забезпечення дітей та осіб з інвалідністю необхідними засобами реабілітації відповідно до їх потреби.

2. Внести зміни до законодавчих та нормативно-правових документів з освіти щодо  обов'язкового забезпечення за державні кошти навчальних закладів сучасними засобами ІКТ.

3. Державне фінансування на підготовку фахівців з жестової мови (вчителів жестової мови, вчителів-предметників зі знанням жестової мови, перекладачів жестової мови.

4. Розробити освітні програми для батьків дітей з порушеннями слуху з вивчення жестової мови.

5. Передбачити у Державному бюджеті України фінансування на забезпечення достатньою кількістю підручників шрифтом Брайля, науково-методичних посібників, навчально-методичного забезпечення загальноосвітніх шкіл та дошкільних закладів, професійно-технічних училищ, де навчаються діти з інвалідністю (сліпі, глухі та ін).

6. Створити умови для отримання освіти та інформації за дистанційною формою навчання для дітей та осіб з інвалідністю.

[1] Постанова КМУ від 21.08.2013р. «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами

[2] Постанова КМУ від 20.04.2011р. №462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти».

Матеріали до розгляду Комітетом ООН з питань захисту прав людей з інвалідністю щодо виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (проект). Стаття 24 «Освіта»
Матеріали до розгляду Комітетом ООН з питань захисту прав людей з інвалідністю щодо виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (проект). Стаття 24 «Освіта»
Всеукраїнський фонд "Крок за кроком" спільно з Національною асамблеєю інвалідів України, за підтримки Фонду Відкритого суспільства, готує матеріали з питань виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (Стаття 24 "Освіта"), ратифікованої Україною у 2009 році.
Ці матеріали будуть попередньо розглянуті на Комітеті ООН з питань захисту прав людей з інвалідністю на початку квітня 2015 року. Повний звіт (державний і альтернативний) буде представлений у серпні 2015 року.
Просимо надсилати свої коментарі та додаткову інформацію, які будуть враховані при написанні кінцевої версії альтернативного звіту.

 

1. Які є закони (нормативні документи) у вашій країні, які чітко захищають освітні права людей з інвалідністю? Як описують ці закони інвалідність та інклюзивну освіту?

Право на освіту в Україні гарантує Стаття 53 Конституції України та чинне законодавство про освіту.

            У законодавчо-нормативну базу з дошкільної, загальної середньої та вищої освіти внесені зміни, які забезпечують право дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, на отримання освітніх послуг в умовах інклюзії.

            Державою гарантується доступність для   кожного  громадянина  освітніх  послуг,  що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків,  нахилів,  здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини, відповідність змісту, рівня   й  обсягу  дошкільної  освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.

(Закон України “Про дошкільну освіту” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР),2001, N 49, ст.2 59 зі змінами).

            При реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти.

 (Закон України “Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 30, ст.1011))

            Зміни до законодавства про загальну середню освіту забезпечують право дітям з інвалідністю шкільного віку отримувати освітні послуги в умовах інклюзії в загальноосвітньому просторі.  

(Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 46, ст. 545 ).

            Новим законодавством про вищу освіту передбачається  створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти особам з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення спеціальним навчально-реабілітаційним супроводом та створення для них вільного доступу до інфраструктури вищого навчального закладу з урахуванням обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я.

(Закон України “Про вищу освіту(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII          

            Поза конкурсом зараховуються до вищих навчальних закладів особи з інвалідністю I, II груп та діти з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраним напрямом (обраною спеціальністю), відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

(Наказ Міністерства освіти і науки України № 1172 від 15 жовтня 2014 року; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 р. за № 1390/26167 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році»)

            Оскільки внесені зміни частково відповідають вимогам Конвенції про права людей з інвалідністю у частині отримання права на освіту дітям та особам з інвалідністю, то потрібно розроблення суттєвих змін до законодавства про загальну середню, професійно-технічну освіту та нормативно-правових актів щодо їх супроводу.

a) Чи забезпечують ці закони (нормативні акти) безкоштовну освіту?

            Усім дітям дошкільного віку гарантовано право на відвідування державних і комунальних дошкільних навчальних закладів з гнучким режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави. 

 (Закон України  «Про дошкільну освіту» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 49, ст.259 )

            Громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повно загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

( Закон України “Про загальну середню освіту" ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230 ,{Частина  перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1324-VII ( 1324-18 ) від 05.06.2014 } ) 

Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах обсягів державного замовлення з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Обрання форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками спеціалістів медико-соціальної експертної комісії.

(Закон України “Про професійно-технічну освіту"  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 32, ст.215 ) ( Частина друга статті  42  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 ) 

            Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.

            Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний доступ до інфраструктури вищого навчального закладу відповідно до медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я.

(Закон України “Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII)

b) Чи є закони (нормативні документи), які конкретно зазначають про права  дітей з інвалідністю на інклюзивну освіту?

            За підтримки громадських організацій Урядом затверджено нові нормативно-правові акти, які регламентують забезпечення права на освіту дітям та особам з інвалідністю, у тому числі шляхом впровадження інклюзивної освіти: Постанова Верховної Ради України № 1158-VII від 25 березня 2014 року «Про проведення парламентських слухань на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»; Постанова Верховної Ради України № 96-VIII від 13 січня 2015 року «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1482 “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року”, постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 “Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”; наказ Міністерства освіти і науки України  від 23.07.2013 № 1034 «Заходи щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року»; постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706 “Про затвердження Державної програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року», спільний наказ МОН України, Національної  академії педагогічних наук України від 09.04.2014 № 346/50 Про діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій”; наказ Міністерства освіти і науки України від 20.11.2012 № 1299 "Про затвердження перспективного плану розвитку навчально - реабілітаційних центрів"; наказ Міністерства освіти і науки України від 27.06.2009 р. за № 587 «Про проведення експерименту щодо організації інтегрованого навчання осіб з особливими освітніми потребами у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації».

            З метою організації виконання завдань і заходів Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права людей з інвалідністю» на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706, наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.10.2012р. № 1063 затверджено План заходів щодо виконання завдань і заходів Державної цільової програми на період до 2020 року. 

            На виконання зазначеного Плану заходів, наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.04.2013 № 703/23235, затверджено Положення про дистанційне навчання.

c) Наскільки державна освітня політика підтримує інклюзивну освіту як альтернативу сегрегованій (спеціальній) освіті?

            В українському суспільстві формується нова філософія державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, поступово змінюються погляди на проблему рівності можливостей та недискримінації дітей за будь-якою ознакою.

            Разом з тим, в організації роботи щодо забезпечення прав цих дітей на освіту є серйозні проблеми.

Забезпечення прав дітей з інвалідністю на якісну освіту ще не стали питанням особливої уваги в роботі центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Є брак розуміння сутності поняття «інклюзивна освіта», і внаслідок цього, розуміння можливих механізмів її впровадження.

В Україні відсутня міжвідомча узгоджена статистика щодо кількості дітей з особливими освітніми потребами, внаслідок чого виникають розбіжності даних про цих дітей в різних органах виконавчої влади, які ними опікуються.

Не налагоджено системної співпраці центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій з питань медичного, психолого-педагогічного та соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, починаючи з раннього віку.

            Потребує негайного вирішення питання надання корекційно- реабілітаційної допомоги дітям з інвалідністю, які навчаються в інклюзивних групах/класах у дошкільних та загальноосвітніх закладах.

            На ранньому етапі життя дітей з порушеннями психофізичного розвитку  не створено умов мультидисциплінарного підходу до надання комплексних медико-психолого-педагогічних послуг з метою попередження інституалізації цих дітей в інтернатні заклади.

            Недостатньо дитячих лікарів-психіатрів, кваліфікованих педагогічних, медичних та соціальних працівників, спеціальних психологів, для роботи з дітьми з інвалідністю.

            Не відповідає потребам рівень фінансування програм із забезпечення дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. Недостатньо фінансування для забезпечення навчально-методичною базою, зокрема підручниками, навчальними посібниками дітей з порушеннями зору, слуху, розумового розвитку. Недостатнє субтитрування та переклад на жестову мову відеофільмів, передач та програм для дітей з порушеннями слуху.

            За даними Міністерства освіти і науки України, наданими до Державної служби статистики України за зведеною формою Д-9, затвердженими наказом МОНмолодьспорту України від 10.09.2012 № 991 із змінами, погодженими з Державною службою статистики України, станом на 01.09.2014 р. в інклюзивних класах загальноосвітніх шкіл навчалося 2165 учнів з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            Водночас, у 2013/2014 навчальному році 5568 дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, здобували освіту у 533 спеціальних класах загальноосвітніх шкіл.

            Кількість спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з порушеннями психофізичного розвитку різних нозологій - 382, в них отримували освітні та реабілітаційні послуги - 44666 дітей.У тому числі: в 45 навчально-реабілітаційних центрах здобували освітні та реабілітаційні послуги 5568 дітей з інвалідністю, зумовленою складними порушеннями психофізичного розвитку.

            За індивідуальною формою навчалося у загальноосвітніх навчальних закладах отримували 13287 дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

(За даними Державної служби статистики України, статистичний збірник “Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства”, 2014р.).

Водночас, Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №629, навіть не згадує таке поняття, як інклюзивна освіта, а дітей, які потребують «корекції фізичного та/або розумового розвитку», згадує лише в одному пункті – в межах одного із завдань, а саме: «забезпечення особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її задатків, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних особливостей» шляхом здійснення таких заходів, як розроблення методичних комплектів та підвищення рівня міжвідомчої взаємодії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2013р. №607 було затверджено Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами[1], який був створений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти[2]. Основними відмінностями Держстандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами є поєднання змісту та обсягу навчального навантаження для дітей з особливими освітніми потребами з відповідною корекційно-розвитковою роботою, внесення змін до освітніх галузей з урахуванням відповідних нозологій, а також зміни до кількості годин відповідно до окремих освітніх галузей. З точки зору Конвенції ООН про права людей з інвалідністю це може розглядатися, як недотримання основних принципів Конвенції, зокрема принципів антидискримінації та універсального дизайну.

            Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 22.09.2010 № 898 “Про проведення моніторингового дослідження стану інклюзивної освіти в Україні”, у 2014 році завершено моніторинг цього дослідження. Результати моніторингу показали, що українське суспільство (батьки, вчителі, керівники навчальних закладів) ще не готове до сприйняття дітей з інвалідністю як повноправних членів учнівського колективу у загальноосвітніх навчальних закладах. Лише 47% респондентів з числа батьків і педагогів позитивно висловилися щодо впровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх закладах. Це пояснюється, перш за все, недостатнім рівнем обізнаності населення про інклюзивну освіту, відсутністю вільного доступу до навчальних закладів, відповідної підготовки педагогів, батьків, належного  матеріального та навчального забезпечення для організації освітнього процесу з дітьми-інвалідами в умовах інклюзивного навчання. Підсумкові матеріали моніторингового дослідження розміщено на офіційному сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

            Відсутність належної державної підтримки зокрема, фінансової, не сприяє залученню дітей з інвалідністю до навчання в умовах загальноосвітнього простору.  

d) Які зміни ви/люди з інвалідністю хочете бачити у законодавстві вашої країни, які б забезпечували інклюзивну освіту відповідно Статті 24? 

  • Розробити комплексні зміни до законодавства з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту з метою забезпечення у відповідних сферах реалізації усіх прав осіб з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, визначення механізмів ефективної міжвідомчої взаємодії та координуючих органів (як на центральному так і на регіональному рівнях) із зазначених питань, а також залученням до відповідної діяльності представників громадських організацій.
  • Законодавчо врегулювати участь недержавних організацій у вирішенні питань щодо освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення дітей з інвалідністю.
  • Вивчити питання щодо законодавчого затвердження принципу «гроші ходять за дитиною» для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, шляхом запровадження ефективних механізмів, які передбачають передачу коштів з Державного бюджету України, місцевих бюджетів до навчального закладу, який обрали батьки дитини для отримання освітніх, соціальних та інших послуг та/або врахувати додаткові потреби у навчанні при обчисленні індивідуального ваучеру для дитини.
  • При розробленні нового Закону України “Про освіту” передбачити державне гарантування забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, на отримання безперервної освіти протягом усього життя в умовах інклюзії.

 1. Питання доступності навколишнього середовища та обладнання/матеріалів

У 2012 році внесено зміни до Державних будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" инні з 1 сiчня 1998 р., зміни №1, 2, 3 (чинні з 1 липня 2012 року) На зміну документам: СНіП 2.08.02-89 i ДБН 365-92 ).

            Проте, норми щодо архітектурної доступності навчальних закладів, визначені в ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів”, навіть в новозбудованих, не дотримуються.

            Також не виконуються нормативні документи: пункт 15 розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1482 “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року”, постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 “Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”; наказ Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 № 1034 «Заходи щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року» щодо створення “безперешкодного доступу до будівель і приміщень навчальних закладів “, основною причиною є відсутність коштів, належного контролю з боку державних органів виконавчої влади за виконанням цього завдання.

З доповіді Міністра освіти і науки України Сергія Квіта на парламентських слуханнях: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення», які відбулися в 2014 році, “за оперативною інформацією управлінь освіти і науки, повністю або частково доступними згідно з вимогами ДНБ «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» є 25% дошкільних, 40% загальноосвітніх та 37% позашкільних навчальних закладів”. Проте, часткова доступність часто передбачає встановлення лише пандусів при вході у навчальний заклад, які не відповідають вимогам ДБН.

Проблемним питанням є також підвезення учнів з інвалідністю до навчальних закладів.

            Не виконується  Державна цільова соціальна програма "Шкільний автобус", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 31 ( 31-2003-п ) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. N 614), якою визначено завдання «придбати спеціальні шкільні автобуси для забезпечення безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів і дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках».

З виступу Міністра освіти і науки України на парламентських слуханнях на тему: «Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення»:«У 2013/2014 н.р. в регіонах налічується 52 таких автобусів при потребі (визначеній регіонами) 119 автобусів”. Наразі реальна потреба щодо кількості автобусів, спеціально облаштованих для перевезення дітей з інвалідністю, в регіонах органами місцевого самоврядування чітко не визначена.

             Пріоритети для досягнення більшої доступності та безпеки навколишнього середовища:

  • Увести в ліцензійні умови навчальних закладів обов’язкові вимоги щодо забезпечення архітектурної доступності закладів згідно існуючих державних будівельних норм і стандартів.
  • Забезпечити фінансування заходів, передбачених Державною цільовою програмою «Національний план дій з реалізації «Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року».
  • Забезпечити фінансування Державної цільової соціальної програми "Шкільний автобус", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 31 ( 31-2003-п ) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. N 614), зокрема, передбачати кошти на закупівлю спеціально пристосованих автобусів для перевезення дітей з інвалідністю до місця навчання і додому, відповідно чітко визначити потребу в таких автобусах в регіонах.

Розумне пристосування

            Поняття ”розумне пристосування”, як і поняття «універсальний дизайн», чітко не визначено в законодавстві про дошкільну, загальну середню та професійно-технічну освіту. Воно знайшло відображення в Законі України ”Про вищу освіту”:

               "Будівлі, споруди і приміщення вищих навчальних закладів повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами. Якщо відповідні об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з особливими освітніми потребами, здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну".

(Закон України “Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014} 1 липня 2014 року № 1556-VII ).

            Тому виникає потреба врегулювати це питання в законодавчих та нормативно-правових документах. Також необхідно впроваджувати навчальний курс “Доступність та універсальний дизайн” в усіх вищих навчальних закладах, особливо в педагогічних, які готують спеціалістів для роботи з дітьми в умовах інклюзії.

            Викликом також є відсутність єдиної державної політики щодо педагогічного, медичного та соціального супроводу дитини з інвалідністю впродовж усього життя, у тому числі й щодо впровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            На сьогодні в навчальних закладах з інклюзивним навчанням відсутнє відповідне навчально-методичне забезпечення, адаптовані засоби навчання для дітей сліпих, зі зниженим зором, глухих та зі зниженим слухом. Заклади не забезпечені комп'ютерами, спеціальними комп'ютерними програмами, підручниками шрифтом Брайля. У школах відсутні сурдопедагоги, тифлопедагоги, викладачі жестової мови.

            У 2013 році з Державного бюджету України виділено 10 млн. грн. для забезпечення дітей з особливими потребами підручниками, у тому числі шрифтом Брайля. У межах передбаченого фінансування за державним замовленням 2013 року видано 11 назв підручників рельєфно-крапковим шрифтом (шрифтом Брайля) для сліпих дітей, загальним накладом – 2009 примірників. Для дітей із зниженим зором – 4970 підручників (5 назв), для глухих – 8348 (18 назв), для дітей із зниженим слухом – 2878 (7 назв), для розумово відсталих – 38160 (13 назв).

            Однак, цього недостатньо для повного забезпечення дітей зазначених категорій підручниками, посібниками, наочним матеріалом.

            Не виконувалась протягом 2013-2014 років Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів на період до 2020 року», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року  № 706 зокрема, в частині фінансування матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення навчальних закладів для дітей та осіб з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

            Великими перепонами на шляху створення безперешкодного доступу до навчальних закладів системи освіти є перш за все, відсутність розуміння цієї проблеми в суспільстві, відсутність єдиної державної політики по вертикалі державної влади. 

2. Питання якості освіти

            Відповідно до законодавства про освіту, усі діти мають право на отримання якісної освіти:

            “Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб”.

(Закон України ”Про дошкільну освіту” із змінами (Відомості Верховної Ради України (ВВР),2001, N49, ст.259))

             За даними Державної служби статистики України у дошкільних навчальних закладах різних типів отримують освітні послуги 85053 дітей з особливими потребами, у тому числі 8 519 дітей з інвалідністю.

            В інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів навчалися 2.2 тис. дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю. У професійно-технічних училищах у загальних та спеціальних групах здобували професійно-технічну освіту 5506 осіб з особливими потребами.

(За даними Державної служби статистики України станом на 01 січня 2014 року)

Станом на 1 січня 2014 року,  у вищих навчальних закладах навчалося 19573 студентів з інвалідністю.

(За даними щорічного статистичного бюлетеня Державної статистичної служби України,2014 р.)

            Найбільш якісні освітні послуги в поєднанні з корекційно-розвитковими та реабілітаційними послугами діти з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, отримують в спеціальних групах та спеціальних дошкільних закладах. Для використання в роботі з дітьми дошкільного віку розроблено цілу низку освітніх програм у відповідності до Базового Компонента дошкільної освіти, які розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки і доступні для широкої аудиторії педагогів та батьків. (http://www.mon.gov.ua/).Ці заклади мають відповідне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення, спеціально підготовлені кадри. Тому в таких закладах діти отримують якісний рівень освіти та підготовку до навчання в школі. Проте, у спеціальних навчальних закладах діти позбавлені соціалізації, зокрема можливості спілкування із своїми однолітками.

            Вперше в Україні спільно з ВФ «Крок за кроком», за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», розпочато міжнародний експеримент щодо впровадження в навчальних закладах Індексу інклюзії – інструменту для планування діяльності навчальних закладів в напрямі інклюзії на основі результатів самооцінювання усіма учасниками освітнього процесу. Розроблено навчально-методичні посібники «Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад», «Індекс інклюзії: загальноосвітній навчальний заклад», «Індекс інклюзії: професійно-технічний навчальний заклад», які рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

            У зв'язку з відсутністю нормативного забезпечення інклюзивної освіти в дошкільних закладах спостерігається стихійна інтеграція дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю в групи звичайного розвитку.

            Брак підготовки педагогів для роботи з дітьми з інвалідністю в умовах інклюзії, перенаповнення дошкільних груп, відсутність відповідного середовища, адаптованого для навчання цих дітей, відсутність в цілому безперешкодного доступу до приміщень не дають можливості отримувати дітям з інвалідністю якісної освіти.

            У невеликій кількості загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивними класами, (наприклад ЗОШ I-III ступенів № 15 м. Біла Церква, навчально-виховному комплексі № 3 м. Сімферополя, навчально-реабілітаційних центрах у м. Харкові для дітей з порушеннями зору,  м. Львові “Левеня”, м. Дніпропетровську, Хортицькому Національному НРЦ), у яких створено відповідні умови, діти отримують високий рівень освіти, належний рівень підготовки до самостійного життя.

            Опитування керівників загальноосвітніх навчальних закладів, проведене під час моніторингового дослідження у 2010-2013 році, показало, що лише 9,5 %  з них вважають, що їх навчальні заклади мають практично все для впровадження інклюзивного навчання, 42,5 % - вказують на незадовільне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення цього процесу, що негативно вплине на якість освіти усіх дітей, у тому числі з інвалідністю.

            Більш якісний рівень освітніх послуг у сенсі забезпечення корекційного блоку, діти з інвалідністю отримують в спеціальних школах (школах-інтернатах). Однак, ці діти ізольовані від родини, менш підготовлені до проживання в соціумі.

            Законодавством визначено такі форми отримання освіти: індивідуальна, дистанційна, вечірня та екстернатна. Проте, ці форми навчання ефективні тільки тоді, коли вони поєднуються з очною формою навчання. А нормативними документами з питань освіти це заборонено.

(Наказ Міністерства освіти і науки України від  20.12.2002 N 732, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 р. за N 9/7330 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"  {Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки N 61 ( z0288-03 ) від 05.02.2003 N 797 ( z1400-04 ) від 15.10.2004 N 432 ( z0499-08 ) від 19.05.2008 } ).

            Внаслідок цього діти з інвалідністю ізольовані від своїх одноліток.

             Незважаючи на пожвавлення роботи із запровадження інклюзивної освіти й певні успіхи на цьому шляху, є чимало перешкод для отримання дітьми з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, якісної освіти.

             Головним негативним чинником є брак фінансування інклюзивної освіти. Окремого фінансування освіти для дітей з особливими потребами немає і його не закладено в бюджет. Унаслідок цього постає проблема недостатнього матеріально-технічного та кадрового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів (відсутність адаптованого навчального обладнання, навчальних адаптованих методик та програм навчання відповідно Державного стандарту загальної середньої освіти, недостатня кількість спеціально підготовлених фахівців для роботи з учнями з інвалідністю).

            Результати моніторингу розвитку інклюзивної освіти в Україні показали: ”70 % вчителів загальноосвітніх шкіл в інклюзивних класах використовують методики та програми для загальноосвітніх навчальних закладів і лише від 13 до 26 % - програми для спеціальних класів”.

(Аналітичні матеріали “Моніторингове дослідження стану інклюзивної освіти в Україні 2010-2013 роки”. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.)

            81% респондентів (педагоги, батьки, представники громадських організацій, діти з інвалідністю 5-9 класів) при опитуванні про якість освітніх послуг наголосили на “необхідності реформування надання освітніх послуг у загальноосвітніх закладах, починаючи з першого класу, усім дітям, незалежно від стану здоров'я”.

            Окрім об'єктивних чинників, отримання якісних освітніх послуг дітьми з інвалідністю ускладнюється непідготовленістю суспільства до їх сприйняття. Спостерігаються непоодинокі випадки, коли дітям з інвалідністю відмовляють у прийнятті до навчального закладу через упереджене ставлення до них керівників навчальних закладів, батьків здорових дітей, педагогів.

            З іншого боку, до дітей з особливими освітніми потребами часто виявляють надмірну турботливість, що, відповідно до європейських стандартів, не означає рівність умов. Водночас, залишається низьким рівень поінформованості суспільства про інклюзивну систему освіти. У зв'язку з цим постає важливе питання запровадження інклюзивного навчання, формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, вдосконалення і розвитку нормативно-правової бази відповідно до міжнародних правових документів у сфері прав людини.

Безумовно, якість освіти залежить від мотивації і підготовки персоналу, який працює з дітьми в умовах інклюзії.  На сьогодні в Україні відсутні механізми заохочення педагогів працювати в інклюзивних класах, відповідна підготовка, що також негативно впливає на якість отримання освітніх послуг дітьми. 

                Одним із критеріїв отримання дітьми з інвалідністю якісної освіти є показники, наскільки сім’ям, де є такі діти, забезпечена можливість вибору умов, щодо отримання якісної освіти.

Пропозиції:

1. Провести реформи щодо змісту дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти в цілому, метою яких має бути розвантаження навчальних програм, наближення освітніх  національни стандартів до європейських шляхом впровадження нових інноваційних технологій.

2. Реформування змісту освіти має відбуватися на основі принципу універсального дизайну – питання забезпечення умов для навчання для дітей з особливими освітніми потребами має враховуватися вже на етапі планування/розроблення навчальних планів і програм, державних освітніх стандартів.

3. Фінансування освіти має враховувати додаткові потреби у процесі навчання дітей з особливими освітніми потребами.

4. Важливим завданням на державному рівні переглянути соціальний статус педагогів від підвищення якості їх підготовки для роботи з дітьми різних категорій до мотивації їх за результатами роботи.

5. Важливим є вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду як вітчизняного так і зарубіжного, з питань задоволення потреб дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, в отриманні якісної освіти.

6. Важливою умовою підвищення якості отриманої освіти дітьми з інвалідністю є обов'язкове залучення їх батьків до освітнього процесу, навчальна, консультаційна та просвітницька робота з ними.

7. Особливо важливим завданням, яке має бути вирішеним на державному рівні - це забезпечення належних умов, основними з яких є фінансування для  адаптування тестів для проходження дітьми з інвалідністю незалежного оцінювання для вступу до ВНЗ (особливо дітей із сенсорними порушеннями (сліпих, глухих).

3. Підготовка педагогів

                а) На виконання нормативних документів в частині впровадження інклюзивної освіти у 2010 році в Типові штатні розписи загальноосвітніх навчальних закладів уведено посади асистентів вчителів (уведено тільки з 2012 року).

(Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 N 1205, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за N 1308/18603 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів")

            Однак, цими нормативами передбачено 0,5 ставки асистента вчителя на один клас з інклюзивним навчанням, у якому навчаються 1-3 дитини з інвалідністю з різними видами захворювань. Навантаження в асистента вчителя - 2,5 години в день. Це неефективно в частині надання допомоги дитині, якій вона необхідна.

            Нормативними документами посада асистента вчителя віднесена до педагогічних посад. Тільки у 2014 році завдяки громадським організаціям розроблено навчальний курс “Асистент вчителя” для введення у навчальні програми інститутів післядипломної педагогічної освіти, затверджений МОН України.

Для надання корекційно - реабілітаційних послуг дітям з порушеннями зору, мови, слуху, розумового розвитку, нормативними документами з питань освіти не передбачено спеціальних педагогів ні в штатних розписах шкіл, ні в управліннях освіти і науки. Відсутній механізм надання такої допомоги дітям з інвалідністю, які навчаються в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладах.

            Шкільні психологи не в змозі охопити увесь контингент дітей, не маючи спеціальної підготовки для роботи з дітьми з особливими потребами.

            На допомогу керівникам та педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, які мають інклюзивні класи, розроблено нові методичні рекомендації: «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання», якими визначено завдання та роз’яснення практичним психологам, соціальним педагогам загальноосвітніх шкіл з інклюзивним навчанням щодо організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

(Інструктивно-методичний лист  МОН від 02.01.2013 № 1/9-1, офіційний сайт МОН України  wwwmon.gov.ua)

            Важливим кроком щодо впровадження інклюзивного навчання стала реалізація українсько-канадського проекту «Інклюзивна освіта в Україні».В рамках проекту проводилося навчання педагогів, керівників навчальних закладів, науковців з питань інклюзивної освіти. Для практичних працівників організовувалися навчальні семінари, тренінги, конференції, навчання за кордоном.

Громадськими організаціями спільно центральними органами виконавчої влади, науковцями проведено низку навчальних семінарів-практикумів, круглих столів  з питань інклюзивної освіти в мм. Сімферополі, Києві, Донецьку, Чернігові, Львові та інших регіонах країни, що сприяло підвищенню професійного рівня педагогів, психологів, інших спеціалістів для роботи з дітьми в умовах інклюзії.

            З метою підвищення діяльності педагогічних працівників у формуванні методичного забезпечення професійної підготовки учнів з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, у профтехучилищах проводяться огляд-конкурси «Професійна освіта інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах». У конкурсах беруть участь методисти, викладачі, майстри виробничого навчання, керівники професійно-технічних навчальних закладів та навчально (науково) - методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти.

            Для удосконалення системи підготовки педагогічних кадрів та забезпечення якісного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у педагогічних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації запроваджено навчальну дисципліну (навчальний курс) «Основи інклюзивної освіти». Також, у вищих навчальних закладах викладаються й інші дисципліни, зокрема: «Основи корекційної педагогіки, інклюзивна освіта», «Дидактика інклюзивної освіти», «Соціальна педагогіка». тощо.

З 2013/2014 навчального року Міністерством освіти і навуки України рекомендовано включити у навчальні програми вищих навчальних закладів теми щодо особливостей навчання, виховання дітей із синдромом Дауна та розладами аутичного спектру.

У навчальних програмах підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра у вищих навчальних закладах передбачено теми з питань задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп, а саме: „Робота корекційного педагога в умовах інклюзії”, „Робота соціального психолога в корекційних виховних закладах”, „Спеціальна психокореція у виховному аспекті”, „Психолого-педагогічний супровід дітей з порушенням психічного розвитку”, „Психокорекційна робота з дітьми з мовленнєвими порушеннями”, „Психологія дітей з порушеннями психофізичного розвитку”, „Логопедія у віковому аспекті”, „Методика роботи логопеда”, „Методика роботи логопеда-гувернера”, „Психолого-педагогічна діагностика дітей з вадами мовлення”, „Методика-психолого-педагогічного забезпечення соціалізації дітей з порушеннями зору” та інші, а також теми, пов’язані з вивченням міжнародного досвіду з реалізації прав та основних свобод осіб з обмеженими можливостями.

Розділ «Основи інклюзивної освіти» включено у навчальні програми для слухачів курсів, професійна діяльність яких є наданням освітніх послуг дітям з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, підвищення кваліфікації на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Крім цього, практичні педагогічні працівники можуть отримувати як теоретичні, так і практичні знання та навички з питань інклюзивної освіти на курсах, семінарах, тренінгах, які організовуються громадськими організаціями зокрема, з питань інклюзивної освіти дітей з аутизмом, синдромом Дауна тощо.

На базі Інституту спеціальної педагогіки НАПН України створено ресурсний консультативно-методичний центр корекційної роботи та інклюзивного навчання, спеціалісти якого проводять навчання педагогів, у тому числі виїзні курси підвищення кваліфікації з питань інклюзивної освіти.

На базі більшості обласних Інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО) створені навчально-методичні центри інклюзивної освіти, а у більшості місцевих відділів освіти працюють методисти з питань інклюзивної освіти, діяльність яких спрямована на забезпечення методичної підтримки педагогів.

Методична підтримка педагогів надається також працівниками Інклюзивного ресурсного центру, створеного на базі Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Бориса Грінченка за підтримки Американського агенства з міжнародного розвитку. 

Пропозиції:

1. Увести в систему вищих педагогічних навчальних закладів навчальний курс «Основи інклюзивної освіти» для всіх спеціальностей, в якому також передбачити основи корекційної педагогіки.

2. У системі підвищення кваліфікації педагогів передбачити модуль «Основи інклюзивної освіти» в межах усіх навчальних програмах для всіх категорій слухачів.

3. Забезпечити проходження курсів підвищення кваліфікації усім педагогам, які працюють в інклюзивних класах/групах, у тому числі асистентам вчителів, спеціалістам та ін.

4. Важливим завданням є організація практики студентів педагогічних вищих навчальних закладів саме в навчальних закладах, де навчаються учні з інвалідністю.

5. Методичним службам управлінь освіти і науки надавати консультативно-методичну допомогу педагогам, які працюють з дітьми з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

6. Здійснювати наукову діяльність спільно з педагогами – практиками, які працюють в інклюзивних навчальних закладах, для узагальнення та поширення науково-практичного досвіду, здійснення досліджень. 

4. Питання соціальної підтримки

Для допомоги педагогам, які викладають загальні дисципліни у загальноосвітніх навчальних закладах передбачено допомогу психологів, які здійснюють постійний психолого-педагогічний супровід дітей, соціальних педагогів. Однак, штатними розписами навчальних закладів  передбачено велике навантаження на одну фізичну людину, що знижує ефективність роботи спеціалістів з дітьми. Потребують перегляду кваліфікаційні характеристики практичних психологів, соціальних педагогів. На державному рівні не розроблений  механізм взаємодії з громадськими організаціями, які можуть надавати допомогу навчальним закладам з інклюзивним навчанням.

            В Україні в загальноосвітніх навчальних закладах працюють логопедичні пункти, вчителі-логопеди надають корекційну допомогу дітям з порушеннями мовлення.

Відсутній механізм взаємодії вчителів-спеціалістів (тифлопедагогів, сурдопедагогів та інших), які працюють у спеціальних класах, спеціальних школах та школах-інтернатах,  із загальноосвітніми школами з інклюзивними класами, які могли б надавати консультативну допомогу вчителям щодо організації навчання дітей з інвалідністю, особливо глухих, сліпих тощо. В Україні відсутні інклюзивно - ресурсні центри, укомплектовані спеціалістами, які повинні надавати консультативну допомогу дітям з особливими потребами, їх батькам та педагогам, які працюють у загальноосвітніх закладах.

            Не затверджено нове Положення про психолого-медико-педагогічні консультації, проект якого пройшов громадське обговорення у 2014 році, яким передбачено створення у складі цих консультацій консультативних пунктів на допомогу педагогам, батькам, дітям з питань інклюзивної освіти.

            Пропозиції:

1. Внести зміни у законодавство про освіту в частині організації постійного психолого-педагогічного супроводу дітей з інвалідністю в класах/групах з інклюзивним навчанням.

2. Розробити механізм надання, у разі потреби, учням з інвалідністю корекційно-реабілітаційної допомоги вчителями спеціалістами, які працюють у спеціальних навчальних закладах, продумати механізм оплати їх послуг дітям, які навчаються в умовах інклюзії в загальноосвітніх закладах. Або ж створити інклюзивно-ресурсні центри при обласних, районних/міських управліннях чи відділах освіти, укомплектувати їх відповідними фахівцями, які надаватимуть консультативні та корекційні послуги дітям з інвалідністю, у разі такої потреби, які навчаються в інклюзивних групах/класах, та їх батькам, педагогам.

3. Затвердити нове Положення про психолого-медико-педагогічні консультації.

4. Передбачити в штатних розписах загальноосвітніх шкіл, у яких відкриваються інклюзивні класи, одну ставку асистента вчителя на один клас та одну ставку спеціального педагога (корекційного педагога) на один навчальний заклад для надання допомоги дітям з інвалідністю та педагогам, які з ними працюють.

5. Мова та комунікація

            У навчальні плани спеціальних навчальних закладів для дітей глухих та з порушеннями слуху уведено предмет “Українська жестова мова”. Розроблено навчальні програми з цього предмету, в основі яких-програма загальноосвітньої школи із корекційною складовою.

            З метою виконання «Плану дій щодо інклюзивного навчання у загально-освітніх навчальних закладах на  2009-2012 роки», враховуючи особливості організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії, Науково-виробничим підприємством «ВАБОС» спільно з Інститутом спеціальної педагогіки АПН України були розроблені авторські інноваційні комп'ютерні та методичні технології навчання в процесі інклюзії. Так, розроблений Універсальний комп'ютерний комплекс (УКК) з авторською корекційно-розвиваючою програмою «Живий звук», ефективно використовується, як в Ресурсних Центрах під час спеціально організованого навчання, так і в домашніх умовах для розвитку мовлення та когнітивних навичок дитини, яка має сенсорні та інтелектуальні порушення.

            Однак, забезпечення загальноосвітніх закладів, де навчаються глухі діти, практично неможливе із-за відсутності коштів на її придбання, відсутності відповідного комп'ютерного забезпечення.

            В Інституті спеціальної педагогіки НАПН України створено лабораторію жестової мови, започатковано видання збірників наукових матеріалів "Жестова мова й сучасність". Проводяться тематичні курси підвищення кваліфікації педагогів за темою «Українська жестова мова як предмет вивчення та засіб навчання». Проводяться виїзні курси для викладачів жестової мови. Організуються науково-методичні семінари за темою «Традиційні та інноваційні умови викладання жестової мови” для  вчителів жестової мови; перекладачів жестової мови; представники громадських організацій, зокрема Українського товариства глухих та Об’єднання нечуючих педагогів.

            Лабораторія жестової мови підтримує тісні партнерські зв’язки із Західно-Канадським центром вивчення проблем глухоти при Університеті Альберта, Українським ресурсним центром університету Грента МакЮена (м. Едмонтон, Канада), з Українським товариством глухих, Об’єднанням нечуючих педагогів, Радою перекладачів жестової мови, спеціальними та загальноосвітніми школами, навчально-реабілітаційними центрами, в яких отримують освітні та реабілітаційні послуги діти глухі та зі зниженим слухом.

            Створено ресурсний консультативно-методичний центр корекційної роботи та інклюзивного навчання, в якому проводиться: діагностування рівня психофізичного розвитку дітей, їх слухомовленнєвих, когнітивних та комунікативних навичок; сурдологічне та аудіометричне обстеження; слухопротезування з використанням сучасних цифрових слухових апаратів, системи кохлеарної імплантації.

            Для викладачів для студентів та фахівців вищих навчальних закладів інтегрованого типурозроблено навчальний  посібник “Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі” (автори П.М.Таланчук, К.О.Кольченко, Г.Ф.Нікуліна).

            В Україні провідним вищим навчальним закладом, в якому створено універсальний дизайн для навчання студентів з інвалідністю, що передбачає високий рівень забезпечення осіб з інвалідністю різних нозологій засобами ІКТ, які допомагають їм не тільки в навчанні, соціалізації, а й у подальшій роботі, є Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”.

            Важливим науковим досягненням в Україні є розроблений “Комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного навчання дітей з особливими потребами» (Автори: Давидов М.В., Лозицький О.А., Пасічник О.В.). Це комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, в тому числі з інвалідністю, а саме дітей з вадами слуху, зору. Цей Комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного впроваджено у Львівському дитячому дистанційному навчально-консультаційному центрі для дітей з особливими потребами на базі НВК "Школа-гімназія "Сихівська", Навчально-методичному центрі освіти м. Львова, Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті Марії Покрови для глухих дітей.

            На допомогу особам з інвалідністю в Україні існує 79 спеціалізованих бібліотек для обслуговування користувачів з вадами зору при осередках Українського товариства сліпих, спеціалізовані книгозбірні для глухих, що діють в осередках Українського товариства глухих. В рамках програми “Інтернет для читачів публічних бібліотек (LEAP)”, що реалізується за фінансової підтримки Посольства США в Україні, у публічних бібліотеках розпочато створення центрів для обслуговування осіб із особливими потребами. До цього процесу долучилися інші бібліотеки, серед яких книгозбірні спеціальних шкіл та вищих навчальних закладів. 

            Але для інформаційного забезпечення усіх осіб з інвалідністю цього недостатньо.

            На сьогодні продовжує побутувати концепція, яка спираючись на попередній, традиційний досвід обслуговування читачів бібліотек, пропонує і надалі здійснювати бібліотечне обслуговування осіб з інвалідністю в окремих спеціальних бібліотеках, діяльність яких ґрунтується на виокремленні певної форми нозології. Цю систему інформаційно-бібліотечного обслуговування користувачів загалом можна означувати та характеризувати в соціокомунікаційному аспекті як сегрегаційну.

            Особливо гостро стоїть проблема оснащення бібліотек у навчальних закладах різних типів, де навчаються діти з інвалідністю, з порушеннями слуху, зору.

            Недостатнім залишається забезпечення осіб з інвалідністю індивідуальними спеціалізованими технічними засобами навчання, що не дозволяє компенсувати сенсорні порушення, які заважають таким школярам і студентам сприймати навчальний матеріал.

             Залишаються нагальними проблеми працевлаштування людей з інвалідністю.

            Пропозиції

1. Внести зміни до законодавчих та нормативно-правових документів з освіти щодо обов'язкового забезпечення дітей та осіб з інвалідністю необхідними засобами реабілітації відповідно до їх потреби.

2. Внести зміни до законодавчих та нормативно-правових документів з освіти щодо  обов'язкового забезпечення за державні кошти навчальних закладів сучасними засобами ІКТ.

3. Державне фінансування на підготовку фахівців з жестової мови (вчителів жестової мови, вчителів-предметників зі знанням жестової мови, перекладачів жестової мови.

4. Розробити освітні програми для батьків дітей з порушеннями слуху з вивчення жестової мови.

5. Передбачити у Державному бюджеті України фінансування на забезпечення достатньою кількістю підручників шрифтом Брайля, науково-методичних посібників, навчально-методичного забезпечення загальноосвітніх шкіл та дошкільних закладів, професійно-технічних училищ, де навчаються діти з інвалідністю (сліпі, глухі та ін).

6. Створити умови для отримання освіти та інформації за дистанційною формою навчання для дітей та осіб з інвалідністю.

[1] Постанова КМУ від 21.08.2013р. «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами

[2] Постанова КМУ від 20.04.2011р. №462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти».

01.03.2015
Всеукраїнський фонд «Крок за кроком»
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews