Укр Рус

Дата: 23.10.2017

Подписка на новости

Голосування

Новий закон «Про освіту» відкриває можливість побудови в Україні однієї із найкращих у світі систем освіти
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
  • Голосов: (0%)
Всего голосов:
Первый голос:
Последний голос:
Назад
 
Powered by Sexy Polling
 

“Гра в бісер” чи освітній консалтинг?

Автор:
Юрій Федорченко
Опубликовано
19.04.2015

Omnia tempus habent  

Повноцінний феномен освітнього консалтингу не лише залишається відсутнім в Україні, але й викликає певне несприйняття в освітянській спільноті. При чому таке несприйняття значною мірою поділяється як викладачами, так і освітянським менеджментом на всіх рівнях. 

Викладачі бачать в  освітньому консалтингу лише спосіб викачки грошей з навчальних закладів.

Представники освітянського менеджменту або взагалі не сприймають освітній консалтинг, мовляв, ми самі все добре знаємо, або вважають освітній консалтинг властивим суто західній, зокрема американській системі освіти, або називають результати роботи освітнього аналітика-консультанта грою в бісер.

Пересічний українець послуги освітнього консалтингу підміняє порадами сусідів та знайомих.

Як наслідок, ми маємо ситуацію, за якої значна частина українських абітурієнтів взагалі погано розуміє, чим саме вони будуть займатися після отримання диплома за тією чи іншою спеціальністю.

Дуже часто рішення ухвалюються навмання. Якщо таке рішення навмання ухвалює окрема людина, то це є проблемою її особистого життя, однак якщо відповідні рішення ухвалюються навмання державою, то це стає проблемою для всіх!  

Теперішня ситуація засвідчує, що залишається актуальним питання про розуміння природи освітнього консалтингу та його місця в реформуванні системи освіти, відповідно, і місця освітнього експерта (аналітика-консультанта) в процесі реформування освіти в Україні. Освітній експерт постійно ризикує освітню аналітику та консультування підмінити освітнім стейкхолдерством. 

Спотворені форми розвитку освітнього консалтингу в Україні до цього часу 

До цього часу професійний освітній консалтинг міг розвиватися в Україні у формі надання консультацій з питань навчання за кордоном. Клієнтами такої послуги виступали фізичні особи: абітурієнти та їх батьки. Дуже часто така консалтингова послуга підміняється посередництвом. І такий посередник намагається разом з послугою освітнього консультанта надати максимально широкий набір послуг, який виходить за межі освітнього консалтингу. Дуже часто такі освітні консультанти насправді виступають агентами відповідних закордонних навчальних закладів, і тим самим не стільки надають послуги незалежного освітнього консалтингу, скільки продають послуги конкретних освітніх закладів. Такі посередники не виступають незалежними освітніми консультантами, а лише посередниками-стейхолдерами. Такі посередники, фактично, вводять в оману своїх клієнтів та дискредитують освітній консалтинг як такий. Однак відсутність належних умов для становлення повноцінного професійного консалтингу в Україні і спричиняли спотворену форму освітнього консалтингу в Україні. 

Передумови та реалії становлення професійного освітнього консалтингу в Україні 

1. За останні п’ять років на експертному рівні питання про освітній консалтинг було піднято в аналітичній доповіді про стан моніторингу якості освіти в Україні, яку підготувала в 2011 році група експертів на чолі з Ігорем Лікарчуком. Хоча доповідь спеціально не розглядала комплексно питання освітнього консалтингу і навіть не вживає поняття “освітній консалтинг”, однак цілий ряд положень даної доповіді стосувалися саме освітнього консалтингу, а тема освітнього моніторингу на пряму пов’язана з освітнім консалтингом. У доповіді було враховано зарубіжний досвід моніторингу якості освіти. Доповідь спирається на “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти”, які були розроблені Європейською асоціацією з забезпечення якості вищої освіти. 

2. На законодавчому полі важливим етапом для формування передумов для становлення освітнього консалтингу стало ухвалення Закону “Про вищу освіту”. Ст.23 Закону говорить про незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти (надалі незалежні агенції), які, будучи недержавними організаціями, мають бути акредитовані Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (надалі НАЗЯВО).  Незалежні агенції мають здійснювати оцінювання освітніх програм, результатів навчання та/або вищих навчальних закладів (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій  і надання допомоги вищим навчальним закладам в організації системи забезпечення якості вищої освіти та внесення пропозицій НАЗЯВО щодо акредитації освітньої програми. На жаль, в цій статті Закону нічого не говориться про можливу співпрацю незалежних агенцій та МОН. У Законі недостатньо чітко виписані норми про взаємодію НАЗЯВО та незалежних установ. Так, п.5. ст.20. зазначає, що НАЗЯВО може залучати до проведення процедури акредитації освітньої програми акредитовані ним незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Тобто це означає, що Національне агентство може діяти на свій розсуд: залучати чи не залучати незалежні установи.

   Заради справедливості варто зазначити, що якщо б Закон зобов’язував Національне агентство (НАЗЯВО) в імперативній формі залучати незалежні установи, то з вересня 2015 року його робота, фактично, була б паралізована, оскільки в Україні сьогодні не існує незалежних установ з забезпечення якості вищої освіти. Однак це питання все ж потребує відповідного врегулювання в майбутньому. Потрібні відповідні зміни в Законі, які б вступили в дію після формування в Україні незалежних установ. Саме незалежні установи мають відігравати в майбутньому провідну роль в забезпеченні якості вищої освіти. Норма п.3. ст.19, згідно якої Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України, суперечить світовій практиці роботи аналогічних агентств. Фактично, НАЗЯВО вмонтовується у вертикаль виконавчої влади, зі всіма негативними ризиками  такого умонтування. Однак все ж перший крок в цьому напрямку на законодавчому полі зроблений, хоча на нас і чекає тривалий процес змін та доповнень Закону, який буде стосуватися саме розділу V (Забезпечення якості вищої освіти) в цілому.  

3. У проекті Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років, яка була розроблена Стратегічною дорадчою групою “Освіта”  на чолі з Георгієм Касьяновим, питання освітнього консалтингу піднімається в п.5.6. “Контроль якості”. Важливим положенням даної концепції є пропозиція про відмову від інспектування вищих навчальних закладів з боку Міністерства освіти і науки. Така відмова є вкрай бажаною для становлення в Україні освітнього консалтингу. Адже незалежний освітній консалтинг має прийти на зміну міністерському інспектуванню.

4. В проекті Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року  визначено 2015 - 2020 роки періодом інтегрування Національного агентства, незалежних установ з оцінювання та забезпечення якості вищої освіти в європейські структури та мережі забезпечення якості вищої освіти. Важливо, що проектом визнається потреба в суттєвому фінансуванні такого процесу.  

Проблема у становленні професійного освітнього консалтингу в Україні 

Головною проблемою становлення професійного освітнього консалтингу в Україні є проблема з відсутністю адекватного запиту на послуги освітнього консалтингу. Щоб стати самостійним суб’єктом системи освіти освітній консалтинг (консалтингова освітня агенція, освітній консультант) мають перебувати в системі, в якій попит на послуги освітнього консалтингу визначені вже самою системою. Освітній консалтинг може повноцінно розвиватися лише як професійна діяльність, успішність якої залежить від  попиту на відповідну послугу. Сьогодні послуги освітнього консалтингу можуть фінансуватися в основному за рахунок грантів. Державний бюджет не передбачає відповідних витрат, хоча в ньому передбачаються часто витрати, які не настільки важливі для забезпечення реформування освіти країни. Таке відношення зайвий раз підкреслює ставлення до консалтингової справи в Україні. Фінансова підтримка становлення освітнього консалтингу в Україні сьогодні, по суті, залежить лише від грантів та грантодавців, а в подальшому від розподілу таких грантів. Сьогодні не існує іншої можливості отримувати фінансування для освітнього консалтингу. Держава не готова виступити замовником послуг освітнього консалтингу, і це відбувається в умовах, коли розпочинається безпрецедентна за своїми масштабами реформа освіти в країні, принаймні, так це сьогодні декларується. Фактично, ми вже розпочали таку реформу без надійних інструментів. Спроба замінити освітній консалтинг роботою громадських груп та організацій може бути лише тимчасовою, а в перспективі невиправданою. Результати дадуть про себе знати доволі швидко, економлячи на освітньому консалтингу, ми понесемо дуже швидко доволі відчутні втрати, однак за збереження теперішньої ситуації, це навіть може не отримати адекватної оцінки. 

Відмінність між стейкхолдером та освітнім експертом 

Як вже вище зазначалося, існує небезпека того, що освітній консалтинг у нас буде підмінений “освітнім стейкхолдерством”, зокрема і з використанням депутатських мандатів. Що ми вже бачимо в ході дискусії  про забезпечення  рівного доступу до вищої освіти.  Потрібно прояснити ту відмінність, яка існує між стейкхолдером та освітнім експертом (аналітиком-консультантом). Її часто не помічають або навіть не бажають помічати. 

В Україні освітні експерти, як правило, є водночас працівниками навчальних закладів чи академічних установ. Здавалося б, що це є нормальною практикою: людина, яка є експертом, повинна знати ситуацію з середини. Однак у цьому разі освітньому експерту, який є, фактично, і стейкхолдером, важко відрізнити власні інтереси і інтереси системи освіти в цілому. Він постійно екстраполює власні експертні висновки на власну особу. Звісно, цього не позбавлений до певної міри і експерт, який перебуває поза освітніми навчальними закладами, одна це відбувається по-іншому. 

Освітній експерт не може виступати представником інтересів тієї чи іншої групи, оскільки його завдання дати об’єктивну та неупереджену оцінку тому чи іншому питанню.  Освітній експерт не може підлаштовуватись під когось чи під щось, вступати в залежні відносини з клієнтом. Хоча на практиці таке часто трапляється, однак така ситуація неминуче позначається на роботі експерта. Він завжди в такому разі буде упереджений позицією свого клієнта, від якого він є залежним. 

У завдання освітнього експерта не входить переконування когось в чомусь, його завдання полягає в тому, щоб здійснити незалежну та об’єктивну експертну оцінку та напрацювати рекомендації для клієнта (замовника). Підходи в організації співпраці замовника та виконавця послуги освітнього консалтингу, які суперечать ефективному забезпеченню даної практики, мають розглядатися як неприйнятні. Як правило, формування при державних органах влади будь-яких дорадчих постійних груп, які не діють на чіткій договірній основі з державними органами влади, у підсумку виявляється малоефективним. Будь-яка співпраця між державним органом влади та суб’єктом освітнього консалтингу має відбуватися на чіткій договірній основі. Якщо вона відсутня, то важко говорити про ефективність відповідної співпраці між державним органом та суб’єктом освітнього консалтингу, таку співпрацю буває навіть важко оцінити. 

Отже, освітній консалтинг має вийти з положення прислуги та стати самостійним впливовим гравцем в системі української освіти. Звісно, це далеко не всім буде до вподоби, оскільки ті функції, які до цього часу продовжують виконувати державні службовці, останні неминуче втратять. Так, повноцінне формування мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти та передача саме їм повноважень моніторингу та підготовки відповідних висновків, за умови редукування всіх небезпек, пов’язаних з роботою незалежних агенцій, суттєво обмежить вплив держави та українських чиновників на довільне ухвалення цілої низки рішень стосовно ВНЗ. Звісно, це обмежить і можливості отримувати вигоду від практики довільного ухвалювання таких рішень. 

Про співпрацю стейкхолдерів та освітніх експертів 

Важливо розуміти, що інтереси стейкхолдерів мають бути максимально враховані в тій чи інші системі. Мова не йде і не може йти про нехтування інтересами стейкхолдерів. Разом з тим важливо розуміти, що врахування інтересів стейкхолдерів не повинно руйнувати систему як таку. Різні стейхолдери мають різні можливості впливати на процес та визначати результати його перебігу. Досягнути компроміс між всіма стейкхолдерами майже неможливо за умови домінування одних та майже непомітного впливу інших стейкхолдерів. За такого стану справ найбільш потужні стейкхолдери, які мають реальні можливості, зокрема політичні важелі впливати на ситуацію, можуть ухвалювати потрібні їм рішення без звертання уваги на інтереси інших стейкхолдерів. Будемо відверті, інтереси учнів та студентів бувають найменше захищені у вирішенні тих чи інших питань освітнього життя. Освітній консалтинг у відкритій системі освіти має компенсувати обмежені можливості “слабких стейкхолдерів”, впливати на поточну ситуацію. В цьому розумінні освітній консалтинг діє в інтересах всього суспільства. Чого не може робити за визначенням стейкхолдер, який так чи інакше діє, насамперед,  у власних інтересах, іноді такі інтереси співпадають з інтересами суспільства, а іноді відверто їм суперечать. Отже, освітній консалтинг діє, насамперед, в інтересах “слабких стейкхолдерів”: учнів та студентів. Одним із важливих стейхолдерів освіти є роботодавці, однак сьогодні вони не мають реальної можливості впливати на поточний перебіг змін в освіті. Такий вплив роботодавців на освіту носить більш довготривалий характер. Так, роботодавці можуть визначити своє відношення до випускників того чи іншого навчального закладу. Роботодавці навіть можуть запропонувати свій рейтинг вищих навчальних закладів, однак вони не мають можливості сформулювати концептуальне бачення системи освіти, яку б вони хотіли бачити. Власне кажучи, це лежить поза сферою їх можливості.  Так, вони можуть чітко сформулювати своє бачення випускників освітніх закладів. Однак перше і друге далеко не одне і те ж. Більш того, освіта не може орієнтуватися лише на поточні запити ринку праці. Разом з тим роботодавці можуть впливати на зміни системи освіти через співпрацю з освітнім консалтингом. Сьогодні варто думати про співпрацю освітнього консалтингу та роботодавців. 

Про клієнтів освітнього консалтингу 

Хто має бути клієнтами освітнього консалтингу? 

Освітній консалтинг може мати клієнтами як фізичні, так і юридичні особи. Звісно, що, як правило, фізичні та юридичні особи мають абсолютно різні питання, з якими вони звертаються до освітнього консалтингу. Фізичні особи, а це є, як правило, абітурієнти та їх батьки, цікавляться питаннями вступу та навчання у вищих навчальних закладах. Дуже часто вони цікавляться саме навчанням за кордоном. При цьому вони бажають отримати значний масив додаткової інформації, який немає безпосереднього відношення до освітнього консалтингу. Юридичні особи в Україні сьогодні, фактично, не співпрацюють чи майже не співпрацюють з незалежним професійним освітнім консалтингом. Насамперед, клієнтами освітнього консалтингу мають стати навчальні заклади та державні і місцеві органи влади на всіх рівнях. 

Значною мірою робота освітнього консалтингу пов’язана саме з моніторинговою діяльністю, яка має стосуватися не лише окремих суб’єктів системи освіти, а цілих сегментів системи освіти. Результати такого моніторингу можуть ставати надбанням всього суспільства. Так, саме на результати моніторингу діяльності вищих навчальних закладів повинні орієнтуватися абітурієнти при обранні того чи іншого вищого навчального закладу.   Певна робота вже в цьому напрямку проводиться і сьогодні. Так, публікуються матеріали громадських організацій про українські університети, оприлюднюються рейтинги вищих навчальних закладів, однак у цьому напрямку багато ще доведеться зробити. А зробити це без зміні стосунків між навчальними закладами та суб’єктами освітнього консалтингу неможливо. 

В недалекому майбутньому саме МОН, Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти та ВНЗ мають стати головними клієнтами незалежного освітнього консалтингу. Значною мірою саме незалежний освітній консалтинг має стати містком між державою та вищими навчальними закладами. А для цього потрібно, щоб і держава, і вищі навчальні заклади мали підстави довіряти цьому феномену. Отже, формування поваги до освітнього консалтингу є умовою формування нового характеру відносин у системі освіти в цілому. 

Література 

1. Аналітична доповідь про стан моніторингу якості освіти в Україні / МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; [І. І. Бабин, Л. М. Гриневич, І. Л. Лікарчук та ін.]; за заг. ред. І. Л. Лікарчука. – К.: МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; Х.: Факт, 2011. – 96 с. 

2. Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років 

3. Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року 

4. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с. 

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

“Гра в бісер” чи освітній консалтинг?
“Гра в бісер” чи освітній консалтинг?

Omnia tempus habent  

Повноцінний феномен освітнього консалтингу не лише залишається відсутнім в Україні, але й викликає певне несприйняття в освітянській спільноті. При чому таке несприйняття значною мірою поділяється як викладачами, так і освітянським менеджментом на всіх рівнях. 

Викладачі бачать в  освітньому консалтингу лише спосіб викачки грошей з навчальних закладів.

Представники освітянського менеджменту або взагалі не сприймають освітній консалтинг, мовляв, ми самі все добре знаємо, або вважають освітній консалтинг властивим суто західній, зокрема американській системі освіти, або називають результати роботи освітнього аналітика-консультанта грою в бісер.

Пересічний українець послуги освітнього консалтингу підміняє порадами сусідів та знайомих.

Як наслідок, ми маємо ситуацію, за якої значна частина українських абітурієнтів взагалі погано розуміє, чим саме вони будуть займатися після отримання диплома за тією чи іншою спеціальністю.

Дуже часто рішення ухвалюються навмання. Якщо таке рішення навмання ухвалює окрема людина, то це є проблемою її особистого життя, однак якщо відповідні рішення ухвалюються навмання державою, то це стає проблемою для всіх!  

Теперішня ситуація засвідчує, що залишається актуальним питання про розуміння природи освітнього консалтингу та його місця в реформуванні системи освіти, відповідно, і місця освітнього експерта (аналітика-консультанта) в процесі реформування освіти в Україні. Освітній експерт постійно ризикує освітню аналітику та консультування підмінити освітнім стейкхолдерством. 

Спотворені форми розвитку освітнього консалтингу в Україні до цього часу 

До цього часу професійний освітній консалтинг міг розвиватися в Україні у формі надання консультацій з питань навчання за кордоном. Клієнтами такої послуги виступали фізичні особи: абітурієнти та їх батьки. Дуже часто така консалтингова послуга підміняється посередництвом. І такий посередник намагається разом з послугою освітнього консультанта надати максимально широкий набір послуг, який виходить за межі освітнього консалтингу. Дуже часто такі освітні консультанти насправді виступають агентами відповідних закордонних навчальних закладів, і тим самим не стільки надають послуги незалежного освітнього консалтингу, скільки продають послуги конкретних освітніх закладів. Такі посередники не виступають незалежними освітніми консультантами, а лише посередниками-стейхолдерами. Такі посередники, фактично, вводять в оману своїх клієнтів та дискредитують освітній консалтинг як такий. Однак відсутність належних умов для становлення повноцінного професійного консалтингу в Україні і спричиняли спотворену форму освітнього консалтингу в Україні. 

Передумови та реалії становлення професійного освітнього консалтингу в Україні 

1. За останні п’ять років на експертному рівні питання про освітній консалтинг було піднято в аналітичній доповіді про стан моніторингу якості освіти в Україні, яку підготувала в 2011 році група експертів на чолі з Ігорем Лікарчуком. Хоча доповідь спеціально не розглядала комплексно питання освітнього консалтингу і навіть не вживає поняття “освітній консалтинг”, однак цілий ряд положень даної доповіді стосувалися саме освітнього консалтингу, а тема освітнього моніторингу на пряму пов’язана з освітнім консалтингом. У доповіді було враховано зарубіжний досвід моніторингу якості освіти. Доповідь спирається на “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти”, які були розроблені Європейською асоціацією з забезпечення якості вищої освіти. 

2. На законодавчому полі важливим етапом для формування передумов для становлення освітнього консалтингу стало ухвалення Закону “Про вищу освіту”. Ст.23 Закону говорить про незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти (надалі незалежні агенції), які, будучи недержавними організаціями, мають бути акредитовані Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (надалі НАЗЯВО).  Незалежні агенції мають здійснювати оцінювання освітніх програм, результатів навчання та/або вищих навчальних закладів (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій  і надання допомоги вищим навчальним закладам в організації системи забезпечення якості вищої освіти та внесення пропозицій НАЗЯВО щодо акредитації освітньої програми. На жаль, в цій статті Закону нічого не говориться про можливу співпрацю незалежних агенцій та МОН. У Законі недостатньо чітко виписані норми про взаємодію НАЗЯВО та незалежних установ. Так, п.5. ст.20. зазначає, що НАЗЯВО може залучати до проведення процедури акредитації освітньої програми акредитовані ним незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Тобто це означає, що Національне агентство може діяти на свій розсуд: залучати чи не залучати незалежні установи.

   Заради справедливості варто зазначити, що якщо б Закон зобов’язував Національне агентство (НАЗЯВО) в імперативній формі залучати незалежні установи, то з вересня 2015 року його робота, фактично, була б паралізована, оскільки в Україні сьогодні не існує незалежних установ з забезпечення якості вищої освіти. Однак це питання все ж потребує відповідного врегулювання в майбутньому. Потрібні відповідні зміни в Законі, які б вступили в дію після формування в Україні незалежних установ. Саме незалежні установи мають відігравати в майбутньому провідну роль в забезпеченні якості вищої освіти. Норма п.3. ст.19, згідно якої Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України, суперечить світовій практиці роботи аналогічних агентств. Фактично, НАЗЯВО вмонтовується у вертикаль виконавчої влади, зі всіма негативними ризиками  такого умонтування. Однак все ж перший крок в цьому напрямку на законодавчому полі зроблений, хоча на нас і чекає тривалий процес змін та доповнень Закону, який буде стосуватися саме розділу V (Забезпечення якості вищої освіти) в цілому.  

3. У проекті Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років, яка була розроблена Стратегічною дорадчою групою “Освіта”  на чолі з Георгієм Касьяновим, питання освітнього консалтингу піднімається в п.5.6. “Контроль якості”. Важливим положенням даної концепції є пропозиція про відмову від інспектування вищих навчальних закладів з боку Міністерства освіти і науки. Така відмова є вкрай бажаною для становлення в Україні освітнього консалтингу. Адже незалежний освітній консалтинг має прийти на зміну міністерському інспектуванню.

4. В проекті Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року  визначено 2015 - 2020 роки періодом інтегрування Національного агентства, незалежних установ з оцінювання та забезпечення якості вищої освіти в європейські структури та мережі забезпечення якості вищої освіти. Важливо, що проектом визнається потреба в суттєвому фінансуванні такого процесу.  

Проблема у становленні професійного освітнього консалтингу в Україні 

Головною проблемою становлення професійного освітнього консалтингу в Україні є проблема з відсутністю адекватного запиту на послуги освітнього консалтингу. Щоб стати самостійним суб’єктом системи освіти освітній консалтинг (консалтингова освітня агенція, освітній консультант) мають перебувати в системі, в якій попит на послуги освітнього консалтингу визначені вже самою системою. Освітній консалтинг може повноцінно розвиватися лише як професійна діяльність, успішність якої залежить від  попиту на відповідну послугу. Сьогодні послуги освітнього консалтингу можуть фінансуватися в основному за рахунок грантів. Державний бюджет не передбачає відповідних витрат, хоча в ньому передбачаються часто витрати, які не настільки важливі для забезпечення реформування освіти країни. Таке відношення зайвий раз підкреслює ставлення до консалтингової справи в Україні. Фінансова підтримка становлення освітнього консалтингу в Україні сьогодні, по суті, залежить лише від грантів та грантодавців, а в подальшому від розподілу таких грантів. Сьогодні не існує іншої можливості отримувати фінансування для освітнього консалтингу. Держава не готова виступити замовником послуг освітнього консалтингу, і це відбувається в умовах, коли розпочинається безпрецедентна за своїми масштабами реформа освіти в країні, принаймні, так це сьогодні декларується. Фактично, ми вже розпочали таку реформу без надійних інструментів. Спроба замінити освітній консалтинг роботою громадських груп та організацій може бути лише тимчасовою, а в перспективі невиправданою. Результати дадуть про себе знати доволі швидко, економлячи на освітньому консалтингу, ми понесемо дуже швидко доволі відчутні втрати, однак за збереження теперішньої ситуації, це навіть може не отримати адекватної оцінки. 

Відмінність між стейкхолдером та освітнім експертом 

Як вже вище зазначалося, існує небезпека того, що освітній консалтинг у нас буде підмінений “освітнім стейкхолдерством”, зокрема і з використанням депутатських мандатів. Що ми вже бачимо в ході дискусії  про забезпечення  рівного доступу до вищої освіти.  Потрібно прояснити ту відмінність, яка існує між стейкхолдером та освітнім експертом (аналітиком-консультантом). Її часто не помічають або навіть не бажають помічати. 

В Україні освітні експерти, як правило, є водночас працівниками навчальних закладів чи академічних установ. Здавалося б, що це є нормальною практикою: людина, яка є експертом, повинна знати ситуацію з середини. Однак у цьому разі освітньому експерту, який є, фактично, і стейкхолдером, важко відрізнити власні інтереси і інтереси системи освіти в цілому. Він постійно екстраполює власні експертні висновки на власну особу. Звісно, цього не позбавлений до певної міри і експерт, який перебуває поза освітніми навчальними закладами, одна це відбувається по-іншому. 

Освітній експерт не може виступати представником інтересів тієї чи іншої групи, оскільки його завдання дати об’єктивну та неупереджену оцінку тому чи іншому питанню.  Освітній експерт не може підлаштовуватись під когось чи під щось, вступати в залежні відносини з клієнтом. Хоча на практиці таке часто трапляється, однак така ситуація неминуче позначається на роботі експерта. Він завжди в такому разі буде упереджений позицією свого клієнта, від якого він є залежним. 

У завдання освітнього експерта не входить переконування когось в чомусь, його завдання полягає в тому, щоб здійснити незалежну та об’єктивну експертну оцінку та напрацювати рекомендації для клієнта (замовника). Підходи в організації співпраці замовника та виконавця послуги освітнього консалтингу, які суперечать ефективному забезпеченню даної практики, мають розглядатися як неприйнятні. Як правило, формування при державних органах влади будь-яких дорадчих постійних груп, які не діють на чіткій договірній основі з державними органами влади, у підсумку виявляється малоефективним. Будь-яка співпраця між державним органом влади та суб’єктом освітнього консалтингу має відбуватися на чіткій договірній основі. Якщо вона відсутня, то важко говорити про ефективність відповідної співпраці між державним органом та суб’єктом освітнього консалтингу, таку співпрацю буває навіть важко оцінити. 

Отже, освітній консалтинг має вийти з положення прислуги та стати самостійним впливовим гравцем в системі української освіти. Звісно, це далеко не всім буде до вподоби, оскільки ті функції, які до цього часу продовжують виконувати державні службовці, останні неминуче втратять. Так, повноцінне формування мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти та передача саме їм повноважень моніторингу та підготовки відповідних висновків, за умови редукування всіх небезпек, пов’язаних з роботою незалежних агенцій, суттєво обмежить вплив держави та українських чиновників на довільне ухвалення цілої низки рішень стосовно ВНЗ. Звісно, це обмежить і можливості отримувати вигоду від практики довільного ухвалювання таких рішень. 

Про співпрацю стейкхолдерів та освітніх експертів 

Важливо розуміти, що інтереси стейкхолдерів мають бути максимально враховані в тій чи інші системі. Мова не йде і не може йти про нехтування інтересами стейкхолдерів. Разом з тим важливо розуміти, що врахування інтересів стейкхолдерів не повинно руйнувати систему як таку. Різні стейхолдери мають різні можливості впливати на процес та визначати результати його перебігу. Досягнути компроміс між всіма стейкхолдерами майже неможливо за умови домінування одних та майже непомітного впливу інших стейкхолдерів. За такого стану справ найбільш потужні стейкхолдери, які мають реальні можливості, зокрема політичні важелі впливати на ситуацію, можуть ухвалювати потрібні їм рішення без звертання уваги на інтереси інших стейкхолдерів. Будемо відверті, інтереси учнів та студентів бувають найменше захищені у вирішенні тих чи інших питань освітнього життя. Освітній консалтинг у відкритій системі освіти має компенсувати обмежені можливості “слабких стейкхолдерів”, впливати на поточну ситуацію. В цьому розумінні освітній консалтинг діє в інтересах всього суспільства. Чого не може робити за визначенням стейкхолдер, який так чи інакше діє, насамперед,  у власних інтересах, іноді такі інтереси співпадають з інтересами суспільства, а іноді відверто їм суперечать. Отже, освітній консалтинг діє, насамперед, в інтересах “слабких стейкхолдерів”: учнів та студентів. Одним із важливих стейхолдерів освіти є роботодавці, однак сьогодні вони не мають реальної можливості впливати на поточний перебіг змін в освіті. Такий вплив роботодавців на освіту носить більш довготривалий характер. Так, роботодавці можуть визначити своє відношення до випускників того чи іншого навчального закладу. Роботодавці навіть можуть запропонувати свій рейтинг вищих навчальних закладів, однак вони не мають можливості сформулювати концептуальне бачення системи освіти, яку б вони хотіли бачити. Власне кажучи, це лежить поза сферою їх можливості.  Так, вони можуть чітко сформулювати своє бачення випускників освітніх закладів. Однак перше і друге далеко не одне і те ж. Більш того, освіта не може орієнтуватися лише на поточні запити ринку праці. Разом з тим роботодавці можуть впливати на зміни системи освіти через співпрацю з освітнім консалтингом. Сьогодні варто думати про співпрацю освітнього консалтингу та роботодавців. 

Про клієнтів освітнього консалтингу 

Хто має бути клієнтами освітнього консалтингу? 

Освітній консалтинг може мати клієнтами як фізичні, так і юридичні особи. Звісно, що, як правило, фізичні та юридичні особи мають абсолютно різні питання, з якими вони звертаються до освітнього консалтингу. Фізичні особи, а це є, як правило, абітурієнти та їх батьки, цікавляться питаннями вступу та навчання у вищих навчальних закладах. Дуже часто вони цікавляться саме навчанням за кордоном. При цьому вони бажають отримати значний масив додаткової інформації, який немає безпосереднього відношення до освітнього консалтингу. Юридичні особи в Україні сьогодні, фактично, не співпрацюють чи майже не співпрацюють з незалежним професійним освітнім консалтингом. Насамперед, клієнтами освітнього консалтингу мають стати навчальні заклади та державні і місцеві органи влади на всіх рівнях. 

Значною мірою робота освітнього консалтингу пов’язана саме з моніторинговою діяльністю, яка має стосуватися не лише окремих суб’єктів системи освіти, а цілих сегментів системи освіти. Результати такого моніторингу можуть ставати надбанням всього суспільства. Так, саме на результати моніторингу діяльності вищих навчальних закладів повинні орієнтуватися абітурієнти при обранні того чи іншого вищого навчального закладу.   Певна робота вже в цьому напрямку проводиться і сьогодні. Так, публікуються матеріали громадських організацій про українські університети, оприлюднюються рейтинги вищих навчальних закладів, однак у цьому напрямку багато ще доведеться зробити. А зробити це без зміні стосунків між навчальними закладами та суб’єктами освітнього консалтингу неможливо. 

В недалекому майбутньому саме МОН, Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти та ВНЗ мають стати головними клієнтами незалежного освітнього консалтингу. Значною мірою саме незалежний освітній консалтинг має стати містком між державою та вищими навчальними закладами. А для цього потрібно, щоб і держава, і вищі навчальні заклади мали підстави довіряти цьому феномену. Отже, формування поваги до освітнього консалтингу є умовою формування нового характеру відносин у системі освіти в цілому. 

Література 

1. Аналітична доповідь про стан моніторингу якості освіти в Україні / МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; [І. І. Бабин, Л. М. Гриневич, І. Л. Лікарчук та ін.]; за заг. ред. І. Л. Лікарчука. – К.: МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти»; Х.: Факт, 2011. – 96 с. 

2. Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років 

3. Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року 

4. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с. 

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

19.04.2015
Юрій Федорченко
*
Поделиться

Оставьте комментарий

Через сайт
Через Вконтакте
Через Фейсбук

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Комментарии  

Автор: Olena Yelnikoff.
Опубликовано 13.05.2015 в 07:47
Проблеми зсередини. Близькі до оскоми.
Займаюся цією грою вже 10 років. Ресурсів вже немає. На межі закриття.
Всі кажуть, що потрібна справа, а нема кому ані гідно оцінити, ані заплатити...
Ответить
Автор: ІЄ
Опубликовано 26.04.2015 в 07:45
Щодо консалтингу "для вишів" - в правильному світі вони б його потребували, бо багато керівників не знають англійської, не читають, що робиться в світі і не розуміють, що треба робити для тих же "рейтингів". Але більшість ректорів вважають, що знають все, і за консалтинг ніколи не заплатять (хіба для відкату). Тому консалтинг, спрямований на інституції, можливий лише за гранти. Інша грань освітнього консалтингу - спрямована на окремих людей. Це теж дуже потрібно, багато людей готові платити десятки тисяч хабарів чи за навчання - але їм в голову не прийде платити за допомогу у розробці освітньої траєкторії чи програми навчання для дитини.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 26.04.2015 в 14:01
Так, проблема у сприйнятті освітнього консалтингу залишається. Батьки, як правило, не знають про сам феномен освітнього консалтингу чи не мають бажання скористатися його послугою. Якщо таке бажання виникає, то в Україні доволі важко знайти незалежних освітніх консультантів. Більше шансів натрапити на посередників-пр едставників закордонних ВНЗ.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 26.04.2015 в 13:56
Власне кажучи, саме фінансування ВНЗ має залежати від тих висновків, які мають надавати про ВНЗ незалежні освітні агенції з забезпечення якості вищої освіти. Закон про вищу освіту передбачає таку можливість. Тобто керівники ВНЗ можуть бути поставлені в такі умови, за яких вони просто будуть змушені звертатися до послуг освітнього консалтингу. Інша справа, що такі умови ще потрібно забезпечити, при цьому уникнути ситуації, за якої самі незалежні агенції будуть взяті під контроль зацікавленими суб’єктами.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко.
Опубликовано 21.04.2015 в 15:01
Все ж мені доволі важко персоніфікувати відповідальніст ь за ситуацію зі станом освітнього консалтингу в Україні. Несприйняття феномену освітнього консалтингу в Україні пов’язано, насамперед, з відсутністю культури надання та отримання консалтингових послуг. В цьому розумінні українське суспільство важко розглядати як постіндустріаль не суспільство.
Ответить
Автор: Иван Порало
Опубликовано 21.04.2015 в 14:59
Гарна світла думка. Врешті очільники системи управління університетсько ю освітою і наукою мають навчитись відповідати за обіцянки, слова, дії. Взагалі всі адміністративні проколи слід вимірювати категоріями економіки і відповідати передусім за економічні кримінальні злочини, а не адміністративне покарання
Ответить
Автор: Sergij Boltivets
Опубликовано 21.04.2015 в 14:57
Нічого не буде, поки при владі Кремень, який якраз закривав, розкрадав майно і нерухомість величезної мережі професійного консультування і профорієнтації, в яку були вкладені величезні кошти і зусилля, втановлена психофізіологіч на апаратура для обстежень, зв'язки і довгострокові договори з підприємствами і організаціями на предмет працевлаштуванн я і розміщення замовлень на підготовку за кошти підприємств, сисема стажування на виробництві. Кучма вкрав заводи, а Кремень допоміг йому позбутись цієї обузи - бази освітнього консалтингу.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко.
Опубликовано 21.04.2015 в 14:56
Пане Родіоне!
Так, звичайно, освітній консалтинг має допомогти абітурієнту зробити осмислений професійний вибір. Бо сьогодні серйозною проблемою є нерозуміння абітурієнтами того, чим саме вони будуть займатися в майбутньому після отримання диплома. Звідси і високий відсоток тих, хто працює не за фахом. Спільний інтерес освітнього консалтингу та роботодавців полягає в тому, щоб допомогти абітурієнтам правильно вибрати спеціальність вже на етапі вступу до вищого навчального закладу. Так, давайте шукати можливості для співпраці.
Ответить
Автор: Родіон Колишко
Опубликовано 21.04.2015 в 14:55
Пане Юрію,
Як завжди цікаво і яскраво!
Для себе хочу зрозуміти одне питання - чи можемо ми розуміти під освітнім консалтингом професійну орієнтацію? Бо я читаю Ваші строки з цього приводу і вони чудово накладаються, з моєї точки зору, на наші остані напрацювання по реанімації професійної орієнтації. Якщо так, давайте об'єднувати зусилля!
Ответить
Автор: Кирилл
Опубликовано 21.04.2015 в 03:34
Образовательный консалтинг нужен. Но для этого нужно легализовать работу консультантов.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 21.04.2015 в 05:34
Пане Кириле, як така робота освітніх консультантів є легалізованою (легальною). Мова має йти швидше про забезпечення умов для становлення освітнього консалтингу. Освітній консультант без попиту на відповідні послуги не може існувати як незалежний суб’єкт. А попит на послуги освітнього консалтингу вже має передбачатися системою освіти. Так, Закон про вищу освіту містить в собі положення, які відкривають відповідну перспективу. Однак половинчастість та суперечливість положень Закону та практика імплементації Закону можуть звести нанівець навіть ті можливості, які відкриває Закон.
Ответить
Автор: Шестакова
Опубликовано 20.04.2015 в 15:39
Статья актуальна по нескольким причинам. Реформа образования, если это только реальная реформа, не может не изменять социокультурных и профессиональны х умонастроений. Образовательный консалтинг - это одна из проблем нынешней реформы ВО. Но для того, чтобы образовательный консалтинг был востребован в обществе, он должен пройти через систему обсуждений, объяснений его природы, сути, функций, ловушек и перспектив. Образовательный консалтинг - новое для нашего общества явление, которое нуждается в том, чтобы ввели его в активный обиход. Образовательный консалтинг предусматривает выход на проблему профессиограм, т.е. составления портрета и перспектив специальности. А сейчас, когда нет четких ориентиров и представлений о востребованност и, рынке труда у наших людей, то такая задача жизненно необходима. Следующая актуальная идея статьи - проблемы взаимосвязи Нацагенства... и правовых норм действующего законодательств а. Думаю, что это необходимо сделать предметом отдельного обсуждения.
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 20.04.2015 в 16:19
Пані Елеоноро, дякую за ваш коментар. Ви добре визначили ті моменти, з якими буде пов’язано становлення освітнього консалтингу. Ви абсолютно праві, коли звертає увагу на питання, що стосуються роботи Національного агентства. Функціонування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти без формування мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти позбавлено сенсу. Без незалежних агенцій НАЗЯВО перетворюється в міністерство вищої освіти. Питання роботи незалежних агенцій та їх співпраця з НАЗЯВО та МОН мало б бути найбільш обговорюваним питанням реформи вищої освіти. Однак цього не відбувається. Фактично, відповідні суб’єкти, яким сьогодні належить виключно важливе значення в реформуванні вищої освіти, усуваються від обговорення цього питання. Звідси ми можемо зробити висновок, що або мова йде про елементарну некомпетентніст ь відповідних суб’єктів, або про компетентне замовчування питання. Останнє може означати, що питання про формування незалежних агенцій буде взято під контроль “зацікавленими” сторонами.
Ответить
Автор: Бєлий Володимир
Опубликовано 20.04.2015 в 15:00
Продовження - У такому випадку його найманий директор має відкрито і чесно отримати мільйон грн. за рік. Десь 4-5 його профільних замів на рівні 0,5 млн.У всіх інших - звичайні зарплати. Зрозуміло, що потрібно вміти ТАК організувати справу, щоб той мільярд на ринку заробити. І хай у таких умовах ці керівники замість чесно працювати спробують "винаходити схеми". Не вийде, бо слідчій відділ за розкриття мільйонної схеми матиме до своїх звичайних окладів стотисячну премію. Я до того, що ІНТЕРЕС до високої ЧЕСНОЇ дохідності прокладатиме дорогу до зацікавленості фінансово-спром ожних структур у справжніх ЕКСПЕРТАХ. У тому числі й освітніх. Тільки КАРДИНАЛЬНА відмова від радянсько-кремл івської лицемірної моделі організації справ (злочинність не можна перемогти, а тому її потрібно очолити) буде виходом до гідного життя, бо у сотнях країн світу навчилися заганяти злочинність у глухе підпілля, а не дозволяти їй "правити бал".
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 20.04.2015 в 16:06
Значення освітнього консалтингу при подоланні корупції та зловживань в освіті є окремим та вкрай важливим питанням. Однак в умовах відсутності відповідної тривалої практики та традиції, саме становлення освітнього консалтингу в Україні в найближчі роки може бути пов’язано з гучними скандалами. Виникнення та становлення незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти будуть намагатися взяти під свій контроль “зацікавлені” сторони. В умовах коли обговорення питання про забезпечення функціонування освітнього консалтингу в Україні знаходиться на периферії, ми неодмінно будемо мати саме таку ситуацію. І вона може скомпрометувати феномен освітнього консалтингу як такий. Саме усвідомлюючи це, я вже не вперше повертаюся до обговорення проблем освітнього консалтингу, намагаючись привернути увагу колег до цього питання.
Ответить
Автор: Бєлий Володимир
Опубликовано 20.04.2015 в 14:59
Цей матеріал пана Юрія має високу суспільну значимість, бо є містком до вже досить близького майбутнього. Останнє може загальмуватись зовнішніми зусиллями кремлівської влади та "п"ятою колоною" в середині, але його (майбутнє осучаснення України) вже не зупинити. При цьому освітній консалтинг як ніякий інший сильно залежить від процесів звільнення суспільства від неофеодалізму у різних його проявах. Щоб не казали, а світом дійсно рухає ІНТЕРЕС. Тому поки цей впливовий чинник не буде інституційно введений у роботу державних закладів та суб"єктів господарювання колективної/дер жавної форми власності освітній консалтинг буде лишатися на маргінесах. Приміром, підприємство реально має за рік мільярд гривен чистого доходу. (див. продовження).
Ответить
Автор: Юрій Федорченко
Опубликовано 20.04.2015 в 16:01
Пане Володимире, дякую за ваші зауваження. Так, саме неофеодальним відносинам має прийти на зміну освітній консалтинг. Вся неофеодальна сутність нашої системи освіти буде до останнього чинити супротив встановленню цивілізованих відносин та інститутів у системі освіти. Питання полягає не в тому, що хтось конкретно чинить супротив, мова йде про несприйняття освітянською спільною нових інститутів. Ми всі і освітянський менеджмент, і педагоги дуже часто є заручниками неофеодальних уявлень про освіту. Дуже важливо розуміти, що мова має йти саме про інституалізацію освітнього консалтингу, яка не може бути замінена роботою громадських організацій. Ми стоїмо на початку важливого шляху, пройти який без формування повноцінного освітнього консалтингу неможливо.
Ответить
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews