Укр Рус

Дата: 16.06.2019

Подписка на новости

ФУТБОЛ і ОСВІТА: чи є залежність?

Опубликовано
08.09.2017

РОЗПАЧ 

Дивлячись на футбольний матч у Рейк’явіку «Ісландія – Україна» через призму очікувань мільйонами українців виходу своєї збірної до фінальної стадії ЧМ-2018, який має відбутися у Росії, котра так прагне виставити Україну як меншовартісну, вже десь за хвилин двадцять не покидала думка: «Чи багато треба розуму, щоб побачити, що «володіння» м'ячем завдяки передачам в сторону та назад з тим, щоб зі статичної позиції дати передачу у боротьбу, коли свій гравець здебільшого розвернутий спиною до воріт суперника та ще з таким суперником, - це шлях до поразки?»

Натомість Андрій Шевченко схоже, протягом всього матчу, мав інше переконання: «З точки зору результату команда програла, але по грі - аж ніяк».

Люди добрі, невже нам, як у народі кажуть «повилазило», що і по грі ми програвали, що ні Коноплянка, ні Ярмоленко у тому перебігу не були сильнішими та вправнішими за суперників, вже не кажучи про інших? А головне, невже не ясно, що застосована тактика гри нашої збірної ніяк не враховувала реальний перебіг подій, а вона (тактика) є немаловажним індикатором інтелектуального рівня як капітана команди, так і, головне, її тренера.

СВІТЛО

А ось бачення справи з боку капітана суперників як тому підтвердження – «У нас був чіткий план на гру проти України. Чи виконали ми його? Подивіться на результат зустрічі! Всі в команді були спокійні. Ніякого хвилювання. У складі суперника дійсно було кілька футболістів найвищого рівня, які можуть створити гол, буквально з нічого. Але оборона Ісландії була на висоті! Другий тайм у нашому виконанні був практично ідеальним. Ми знали, що доб'ємося успіху. Під час підготовки до поєдинку, тренери припускали, що суперник, після довгого і стомлюючого перельоту, здується в фізичному плані після перерви. Так і сталося. Я пишаюся нашою командою» - http://plussport.com.ua/…/4593-my-znaly-ukrayinci-zduyutsya…

НАДІЯ

А тепер те, заради чого торкаюся цієї болючої для мільйонів українців теми – хронічної відсутності підстав пишатися своїм футболом на рівні клубів чи збірної попри наявність в Україні не одного володаря «Золотого м’яча».

У чому причина такого стану справ, коли країна, що десь там чи не у льодовиках і з населенням у 322 тисячі здатна виставити у найпопулярнішій у світі спортивній грі сильнішу збірну ніж 42-мільйонна країна з географічного центру родючої та цвітучої материкової Європи?

Тут причина не лише, у тім, що з часів тандему Базилевич-Лобановський (саме перший був інтелектуальним мозком тандему) у нас так і не засвітився хтось з тренерів як не лише спеціаліст у футболі, а, головне, як інтелектуал високого рівня.

І ця прикрість скоріше наслідок, бо у своїй ФУНДАМЕНТАЛЬНІЙ причині має коренем існуючу донині радянську структуру та зміст як загальної середньої, так і вищої освіти.

Вони у нас (структура і зміст) вже давно погано відповідають сучасній природі людей. Адже не варто сперечатись з геніями, котрі давно підказали людству дві базові речі буття: по-перше, цивілізація – це машина постійного розвитку, а по-друге, ноосфера є функцією і, одночасно, аргументом щодо людської інтелектуальної активності.

Я часто кажу на батьківських зборах у ліцеї: «Зрозумійте, щоб гарно вчитися потрібно мати гарний фізичний стан, а тому дбайте про здоровий та рухливий стиль життя своїх дітей, якщо бажаєте їм не лише вдало вийти заміж чи оженитися, а ще бути успішними на теренах сучасної прикладної чи дослідницької науки».

Чи ж здатен наш менеджмент вищого державного рівня завдяки цій призмі бачення зрозуміти, що неспроста за кордоном старшокласники (16 – 18 років) мають багато часу для спорту, спортивних ігор зокрема? Тамтешні, ісландські зокрема, старшокласники у статусі ліцеїстів як академічних, так і професійних ліцеїв/коледжів мають не більше 30 уроків на тиждень з 8-10 предметів всього (4-5 з них профільні). А, головне, з позицій державницької турботи про націю, там не має жодного ліцею без справжнього футбольного поля. У більшості ліцеїв їх два, а той більше. Роздягальні з туалетом та душовими кабінками, що поруч є звичним для них стандартом.

Відтак вже починаючи з ліцею мимохідь і йде процес виділення сильних юнаків, схильних та вправних у тому чи іншому виді спорту, зокрема й у футболі. Цей процес масового залучення молоді до таким чином орієнтованого дозвілля отримує додаткове підсилення у тамтешньому університетському середовищі.

Закордонним старшокласникам не треба викраювати час на репетиторів зі своїх пріоритетних навчальних дисциплін, щоб вступити до університету, бо вони його вдосталь мають у ліцеї. Тамтешні уряди не мають сумнівів у доцільності профільно-організованої як за змістом, так і за відповідною йому структурою, освіті старшокласників. 

Є над чим задуматись тим нашим діячам, котрі все ще прагнуть зберегти радянську модель освіти старшокласників, за якої у того 21 обов’язковий для отримання атестата предмет, бо ж «без мого предмету настане потоп», а у підсумку нація: 
- програє, і не лише у футболі;
- молодь або виснажена, або «на все забила»;
- а надія ледь жевріє.

ФУТБОЛ і ОСВІТА: чи є залежність?
ФУТБОЛ і ОСВІТА: чи є залежність?

РОЗПАЧ 

Дивлячись на футбольний матч у Рейк’явіку «Ісландія – Україна» через призму очікувань мільйонами українців виходу своєї збірної до фінальної стадії ЧМ-2018, який має відбутися у Росії, котра так прагне виставити Україну як меншовартісну, вже десь за хвилин двадцять не покидала думка: «Чи багато треба розуму, щоб побачити, що «володіння» м'ячем завдяки передачам в сторону та назад з тим, щоб зі статичної позиції дати передачу у боротьбу, коли свій гравець здебільшого розвернутий спиною до воріт суперника та ще з таким суперником, - це шлях до поразки?»

Натомість Андрій Шевченко схоже, протягом всього матчу, мав інше переконання: «З точки зору результату команда програла, але по грі - аж ніяк».

Люди добрі, невже нам, як у народі кажуть «повилазило», що і по грі ми програвали, що ні Коноплянка, ні Ярмоленко у тому перебігу не були сильнішими та вправнішими за суперників, вже не кажучи про інших? А головне, невже не ясно, що застосована тактика гри нашої збірної ніяк не враховувала реальний перебіг подій, а вона (тактика) є немаловажним індикатором інтелектуального рівня як капітана команди, так і, головне, її тренера.

СВІТЛО

А ось бачення справи з боку капітана суперників як тому підтвердження – «У нас був чіткий план на гру проти України. Чи виконали ми його? Подивіться на результат зустрічі! Всі в команді були спокійні. Ніякого хвилювання. У складі суперника дійсно було кілька футболістів найвищого рівня, які можуть створити гол, буквально з нічого. Але оборона Ісландії була на висоті! Другий тайм у нашому виконанні був практично ідеальним. Ми знали, що доб'ємося успіху. Під час підготовки до поєдинку, тренери припускали, що суперник, після довгого і стомлюючого перельоту, здується в фізичному плані після перерви. Так і сталося. Я пишаюся нашою командою» - http://plussport.com.ua/…/4593-my-znaly-ukrayinci-zduyutsya…

НАДІЯ

А тепер те, заради чого торкаюся цієї болючої для мільйонів українців теми – хронічної відсутності підстав пишатися своїм футболом на рівні клубів чи збірної попри наявність в Україні не одного володаря «Золотого м’яча».

У чому причина такого стану справ, коли країна, що десь там чи не у льодовиках і з населенням у 322 тисячі здатна виставити у найпопулярнішій у світі спортивній грі сильнішу збірну ніж 42-мільйонна країна з географічного центру родючої та цвітучої материкової Європи?

Тут причина не лише, у тім, що з часів тандему Базилевич-Лобановський (саме перший був інтелектуальним мозком тандему) у нас так і не засвітився хтось з тренерів як не лише спеціаліст у футболі, а, головне, як інтелектуал високого рівня.

І ця прикрість скоріше наслідок, бо у своїй ФУНДАМЕНТАЛЬНІЙ причині має коренем існуючу донині радянську структуру та зміст як загальної середньої, так і вищої освіти.

Вони у нас (структура і зміст) вже давно погано відповідають сучасній природі людей. Адже не варто сперечатись з геніями, котрі давно підказали людству дві базові речі буття: по-перше, цивілізація – це машина постійного розвитку, а по-друге, ноосфера є функцією і, одночасно, аргументом щодо людської інтелектуальної активності.

Я часто кажу на батьківських зборах у ліцеї: «Зрозумійте, щоб гарно вчитися потрібно мати гарний фізичний стан, а тому дбайте про здоровий та рухливий стиль життя своїх дітей, якщо бажаєте їм не лише вдало вийти заміж чи оженитися, а ще бути успішними на теренах сучасної прикладної чи дослідницької науки».

Чи ж здатен наш менеджмент вищого державного рівня завдяки цій призмі бачення зрозуміти, що неспроста за кордоном старшокласники (16 – 18 років) мають багато часу для спорту, спортивних ігор зокрема? Тамтешні, ісландські зокрема, старшокласники у статусі ліцеїстів як академічних, так і професійних ліцеїв/коледжів мають не більше 30 уроків на тиждень з 8-10 предметів всього (4-5 з них профільні). А, головне, з позицій державницької турботи про націю, там не має жодного ліцею без справжнього футбольного поля. У більшості ліцеїв їх два, а той більше. Роздягальні з туалетом та душовими кабінками, що поруч є звичним для них стандартом.

Відтак вже починаючи з ліцею мимохідь і йде процес виділення сильних юнаків, схильних та вправних у тому чи іншому виді спорту, зокрема й у футболі. Цей процес масового залучення молоді до таким чином орієнтованого дозвілля отримує додаткове підсилення у тамтешньому університетському середовищі.

Закордонним старшокласникам не треба викраювати час на репетиторів зі своїх пріоритетних навчальних дисциплін, щоб вступити до університету, бо вони його вдосталь мають у ліцеї. Тамтешні уряди не мають сумнівів у доцільності профільно-організованої як за змістом, так і за відповідною йому структурою, освіті старшокласників. 

Є над чим задуматись тим нашим діячам, котрі все ще прагнуть зберегти радянську модель освіти старшокласників, за якої у того 21 обов’язковий для отримання атестата предмет, бо ж «без мого предмету настане потоп», а у підсумку нація: 
- програє, і не лише у футболі;
- молодь або виснажена, або «на все забила»;
- а надія ледь жевріє.

08.09.2017
1045
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews