Укр Рус

Дата: 28.03.2024

Подписка на новости

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ Сертифікація – новий батіг для вчителів чи «сито для пошуку золота»?

Автор:
"Освітня політика"
Опубликовано
26.12.2018

Міністерством освіти і науки розроблено проект Положення про сертифікацію педагогічних працівників. Документ, після його затвердження, встановить засади функціонування системи сертифікації педагогічних працівників закладів освіти та порядок її проведення. Передбачається, що сертифікація вчителів складатиметься з двох етапів.

сертифікації шляхом незалежного тестування. Організацією тестування займатимуться Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні центри. Для кожного учасника сертифікації буде створено електронний кабінет. Результати тестування будуть визначатись впродовж 15 днів з моменту проведення тестування.

Другий етап сертифікації передбачатиме вивчення та експертне оцінювання практичного досвіду роботи вчителя. За організацію експертного оцінювання відповідатиме Державна служба якості освіти та її територіальні органи. Зокрема, служба якості освіти, затвердить критерії та порядок вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації, розробить уніфіковані форми для оцінювання практичного досвіду роботи та відповідні методичні рекомендації експертам щодо їх заповнення.

Також Державна служба якості освіти затвердить загальний список експертів, які можуть залучатися до проведення сертифікації. За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готуватиме експертний висновок, який має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрім цього, у процесі сертифікації кожен учитель має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним електронному портфоліо. Для створення е-портфоліо учасник має зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин, зробити опис проведеного ним навчального заняття та зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до спеціальної анкети.

Визначення результатів сертифікації здійснюватиметься міжвідомчою експертною комісією, до складу якої будуть включені представники МОН, УЦОЯО та Державної служби якості освіти. До складу комісії також можуть входити представники громадськості. Зазначена комісія прийматиме рішення щодо результатів сертифікації шляхом установлення порогових балів за кожною зі складових сертифікації. Сертифікат отримають учителі, кількість набраних балів яких за кожною зі складових сертифікації дорівнюватиме або перевищуватиме встановлені комісією порогові бали.

Сертифікація має здійснюватись на добровільних засадах з метою підвищення престижності педагогічної праці та заохочення вчителя до особистісного і професійного зростання. У разі успішного проходження сертифікації, учитель отримає доплату у розмірі 20% посадового окладу, а також зарахування сертифікату як проходження атестації.

Планується, що Міністерство освіти спільно з Державною службою якості освіти та Українським центром оцінювання якості освіти у 2019 році проведуть пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників у кожній з областей та Києві.

Усі найважливіші питання змісту, форм і методів проведення сертифікації стали предметом обговорення за круглим столом, який проводився в дистанційній формі. Переважна більшість учасників обговорення з розумінням поставилися до мети впровадження сертифікації, але мала велику кількість зауважень до форм і методів її проведення, що передбачені в положенні. Але було чимало й таких, що в принципі заперечували необхідність її впровадження, посилаючись переважно на незадовільний, на їх думку, стан фінансового та навчально-методичного забезпечення діяльності вчителя.

***

Добре чи погано, що вчителям пропонується підтверджувати свій рівень? Скоріше, добре. Якісна сертифікація створює стимули для реального саморозвитку викладача. Адже професійний розвиток починається з усвідомлення власної компетентності. А для цього професійна компетентність має бути оцінена якомога об’єктивніше. У мережі шкіл ThinkGlobal, до речі, також існує процедура сертифікації, яка враховує досвід, теоретичну підготовку, практичну здатність якісно налаштувати власні навчальні процеси, результати учнів.

Але чи буде запропонована до обговорення процедура надання сертифікації якісною? Наразі це викликає скепсис, зокрема через надвисоку роль держави в сертифікації. Щоб державні інституції могли надавати якісну послугу сертифікації вчителів, вони мають бути точками концентрації експертизи в професійній компетентності викладачів нової генерації. Згадаймо, про які компетентності та вміння 21 сторіччя йдеться в концепції Нової української школи: критичне мислення, вміння розв'язувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення, інформаційно-цифрова компетентність, підприємливість, уміння вчитися впродовж життя тощо.

Державна сертифікація вміння оцінювати ризики, інноваційності чи цифрової грамотності не матиме довіри як від фахового середовища так і від суспільства. Інноваційність оцінюватиме історично найконсервативніша інституція? Критичне мислення буде оцінювати інституція, яка, при всій повазі, майже сторіччя набувала експертизу зі знищення критичного мислення? Але ж це нонсенс! Якому викладачеві ми скоріше довіримо дитину: викладачеві, інноваційність якого оцінював чиновник? Чи викладачеві, інноваційність якого відзначила незалежна позадержавна організація, до якої входять представники експертного середовища: інноваційний парк, інноваційні компанії чи відповідна асоціація? Питання суто риторичне.

Сертифікація – це оцінка експертів і довіра до оцінки експертного середовища. Реальна сертифікація – це вільний ринок сертифікаційних організацій, які дбають про свою репутацію в експертному середовищі.

У Проекті положення сертифікація чомусь називається незалежною, проте не зрозуміло, від кого. Поки ми бачимо якраз навпаки, велику залежність – викладачів, експертів, результатів від МОН та відомств. Громадськість, яка має контролювати у той чи інший спосіб процес сертифікації, відповідно до проекту лише може входити (а може і не входити) до складу експертної комісії при МОН. До речі, комісія створюється наказом МОН, міністерством також затверджується її персональний склад. А можливість створення вільного ринку сертифікації, де функція чиновників – забезпечити загальні правила гри на цьому ринку та контроль гравців, навіть не розглядається. Але це ключове, на що очікують представники нової освіти в цьому документі. Замість цього йдеться про створення армії контролерів відео в УЦОЯО (Українському центрі оцінювання якості освіти), які мають на основі перегляду відеозаписів уроків робити експертні висновки про компетентність вчителя у 21 сторіччі.

На жаль, правильна ідея сертифікації має ризик перетворитися на профанацію та зростання розміру державного апарату. Адже реформа - це як схуднення. Після неї мають зменшитися розміри, апетити держапарату та зрости його рухливість, а не навпаки. Реформа освіти — це не реформа стін чи столів, а реформа світогляду та компетентності освітян. Сучасна компетентність вчителя — це слабка ланка реформи освіти, тому провалити ідею сертифікації компетентності означатиме провалити реформу.

Наостанок цікава цифра: розмір бюджетної програми, коштом якої пропонується запровадити процедуру сертифікації – понад 200 млн грн з кишень платників податків. Чи варті вони того? Питання риторичне.

На моє переконання, Проект положення з поточним змістом не повинен стати положенням і потребує кардинального переосмислення.

Богдан Олександрук

Міністерство створило УЦОЯО і тепер потрібно його завантажити роботою. Можу з упевненістю сказати, що спочатку буде бедлам, як завжди. Буде маса незадоволених, критикуватимуть усе і вся, бо ті чиновники, що є інституцією, яка багато років вбивала критичне мислення тощо. Вони що, проснуться вранці наступного дня і стануть відразу інноваційними? Але час, наполегливість суспільства і критика поступово зроблять свою справу.

Можна це все відразу поховати, а можна зі скрипом-рипом таки запровадити. Хто не захоче псувати собі нерви, залишиться без 20% надбавки, а відчайдухи можуть пробувати. А хіба атестація кожні 5 років не є такою ж болісною і прикрою, як запропонована сертифікація? Я за вільний ринок сертифікації, але у нас не ринкова економіка, а базарна. Тому 200 млн на сертифікацію я б краще витратив на підвищення окладів молодим спеціалістам, аби вони мали хоч якийсь стимул працювати добре за обраною професією.

С.К.

Проаналізуємо проект Постанови КМУ „Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників”. Про сертифікацію вчителів кажуть багато і давно, але в жодному нормативному акті, ні в ЗУ „Про освіту”, ні в „Положенні про сертифікацію” не зазначена мета сертифікації, а хотілося б почитати, щоб зрозуміти чи виправдовує мета ті засоби, які застосовуються для її досягнення. У 2019 році планується як пілотний проект сертифікації двох тисяч педагогічних працівників (лише вчителів початкових класів) пропорційно їх кількості в кожній області та місті Києві, стаж роботи яких на відповідній посаді на момент їх реєстрації не може бути менш ніж два роки. Тобто сертифікація у 2019 році лише для вчителів початкових класів. У постанові зазначено, що кількість учасників чітко визначена, а це означає, що на вчителів може штучно здійснюватись тиск для участі в сертифікації, або для обмеження в участі в залежності від регіону та кількості охочих.

Сертифікація організовується МОН та проводиться УЦОЯО, регіональними центрами, Службою якості освіти, її територіальними органами. Варто зазначити, що створюються нові робочі місця та здійснюється додаткове фінансування установ з держбюджету для забезпечення перевірки знань вчителів. Для забезпечення цього процесу залучаються тисячі людей. Графіки проведення сертифікації визначаються наказом МОН. На мій погляд, їх варто зробити сталими та чітко визначити в Положенні. Немає ніякої додаткової потреби це визначати наказом МОН.

Подання реєстраційних документів педагогічними працівниками, які бажають пройти сертифікацію, здійснюється в строки, що встановлюються МОН, та триває не менше 3 тижнів. Те саме. Доречно чітко ці строки визначити в Положенні.

Для формування бланка реєстраційної картки-заяви педагогічний працівник має скористатися спеціальним сервісом, розміщеним на веб-сайті УЦОЯО, та вказати всі паспортні дані, дані про освіту, місце роботи, стаж роботи, категорію, звання. На мій погляд, відомості про загальний стаж педагогічної роботи, кваліфікаційну категорію та педагогічне звання є зайвою інформацією і може створювати упереджене ставлення до учасника тестування.

Графік проведення незалежного тестування затверджується директором УЦОЯО та оприлюднюється на офіційному веб-сайті УЦОЯО не пізніше ніж за 6 тижнів до проведення незалежного тестування. Термін дуже малий, адже про тестування для учнів відомо за 6 місяців, а для учителів за 6 тижнів. Графік можна оприлюднити й за 6 місяців. І тоді людина зможе для себе визначитись чи брати участь в тестуванні.

Для вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації відряджається експертна група (не менше 2 осіб). Експерти, які входять до складу експертної групи, не повинні мати конфлікту інтересів з учасниками сертифікації, роботу яких вони вивчають (зокрема, бути жителями однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, села, селища), співробітниками одного закладу освіти, співавторами наукових робіт тощо). Тобто людям треба забронювати житло в готелі, сплатити добові. Висновки експертів можуть бути дуже упередженими, адже людський фактор присутній.

За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готує експертний висновок, який підписується усіма експертами експертної групи, та має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрему увагу потрібно звернути на те, що кожен учасник сертифікації має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним е-портфоліо. Для цього учитель має: 1) отримати погодження від батьків учнів щодо відеозапису навчального заняття, а також можливого його оприлюднення на Національній освітній електронній платформі у разі отримання сертифіката; 2) зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин; 3) зробити опис проведеного ним навчального заняття (фрагментів навчальних занять) (освітня програма, навчальний предмет, тема, дидактичне забезпечення тощо); 4) зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до анкети, затвердженої ДСЯО. Цікаво, як вчитель має забезпечити цей відеозапис. Зрозуміло, що сам вчитель це зняти не зможе, бо проводить урок чи заняття. Отже, про це треба домовлятися з кимось і витрачати кошти. Не може Положення містити вимогу до вчителя отримувати письмову згоду батьків на відеознімання. А якщо хтось із батьків проти, то дитину виставити з класу? Пригадаймо заклики уповноваженого з прав дитини про те, що не варто викладати відео дітей в мережі. І тут така вимога від держави. На мій погляд, будь-які згадки про відеозаписи дітей мають бути повністю виключені з цього положення, оскільки порушують як принцип безоплатної участі педагогічного працівника в сертифікації так і принципи безпеки. Крім того, в Положенні немає жодного роз’яснення щодо того, як і ким аналізується та оцінюється електронне портфоліо.

Виходячи з викладеного, можна зробити наступні висновки:

- сертифікація вчителів – це витрата величезної купи державних коштів, які можна було б витратити й без даної процедури на добробут вчителів;

це створення нових робочих місць для нових експертів в галузі освіти, які будуть вивчати та оцінювати роботу вчителів (їм треба платити зарплату, оплачувати відрядження);

це утримання цілих установ з регіональними підрозділами;

Положення потребує доопрацювання, зокрема:

- чітко визначити в Положенні терміни проведення сертифікації;

- виключити всі положення про електронне портфоліо;

- необхідно внести зміни та доповнення до нормативних документів про те, що успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником на вищу категорію; за результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж п’яти років;

- після проходження сертифікації ставка вчителя зросте десь на 900 гривень, але скільки людей далеких від дітей покращать свій добробут.

Пам’ятаю з дитинства ніжні мамині руки і її казки перед сном. Вона розказувала, що жив на світі мужик, який двох генералів прогодував… Ай, мамо, мамо, ти навіть не уявляєш скількох „генералів” годує вчитель і я тобі про це ніколи не скажу…

Володимир Онацький

 

Усі кроки МОН в реформуванні освіти, зокрема і «сертифікація» - флуд, поки вчитель не матиме гідної зарплати. Назване підвищення за сертифікацію – відверте знущання.

В. Князєва

 

Сертифікація потрібна, але це не на часі. Чи володієте Ви інформацією скільки українських учителів працюють за сучасними системними методиками (я маю на увазі, що кожна буква таких методик повинна бути методично прописана протягом усього періоду навчання, як в британських методиках + використання комп'ютерних програм та мультимедійних дощок) із використанням сучасних навчальних інструментів (для цього в КОЖНОМУ класі має бути набір комп'ютерів (планшетів + інтернет)).

Потрібно звернути увагу на ПОТРЕБИ пересічних вчителів-практиків, а не на забаганки чиновників від освіти. Спочатку потрібно видати робітникам лопати (вчителям сучасні методики та інструменти), а тоді контролювати чи вони правильно копають (сертифікувати вчительську діяльність).

Якщо є зайві кошти їх потрібно витратити на ПЕРШОЧЕРГОВІ проблеми.Вважаю питання сертифікації вчителів ВІДВОЛІКАННЯМ уваги від головної проблеми - ЯКОСТІ української освіти.

М. Кушмірук

Систему необхідно міняти, а не збільшувати кількість контролерів шляхом доведеного до жебрацького стану учителя. Пригадайте торгівлю в СРСР - на полицях лише горілка, хліб і кістки. А перевірників було тьма і КРУ, і торг, і партком, і народний контроль. Соціалізм винуватий? Ні, у тій же Польщі, Угорщині й при соціалізмі усе було, бо там приватники займались торгівлею.Приберіть дебільносередньовічну вертикаль управління учителем, дайте гроші за дитиною, вільний ринок освітянських послуг, і поганий учитель зникне зі школи без сертифікації.

Гадаю, з'явиться нова професія - режисер-постановник відкритих уроків зі своїм оператором. Ринок швидко відреагує на чергову дурню МОНу.

Олександр Пархомчук

Ніхто не заперечує, що вчитель має бути й компетентний, і креативний, і професійний, і...і.... Але чомусь навіть сумнівні дипломи високопосадовців та їх кандидатські й докторські ніхто не піддає сумніву, а вчителя треба сертифікувати.

Спочатку треба дипломи треба видавати вимогливіше, а не по 1 тис. грн за державний екзамен(думаю, що є ще й вищі суми). І, нарешті, таке враження, що є гроші і їх треба освоїти, але роздати треба не вчителям, а своїм експертам.

Олександра Седова

Якщо головна проблема в сертифікації – відео відкритого уроку, то вона і так давно існує, деяким колегам вже Оскара можна вручати, місяцями репетирують, відпрошують з уроків, ламають свої плани тощо.

Роман Лещук

Якби ще та сертифікація була на основі перевірки практичних знань і вмінь вчителя, а не на знанні законів, постанов МОН!

Віктор Дацко

Чому б не зробити сертифікацію за результатами ЗНО для вчителя, та результатами олімпіад та якості ЗНО, зданих учнями за предметом? Цього було би досить!

Світлана

Необхідно внести зміни до положення, врахувати думку не лише теоретиків, а й практиків, подумати про престижність праці педагога не на словах. Задумайтесь, скільки власних коштів вчитель вкладає у свою працю?! А що отримує? Особливо боляче за молодих спеціалістів, які ще не мають стажу. Учитель не захищений ні від батьків, ні від держави. Бореться сам на сам зі своїми проблемами, добре, якщо має підтримку з боку свого керівництва.

Міністри отримують "баснословну" зарплату, про яку вчитель може тільки мріяти. Особливо страждає вчитель сільської місцевості, який змушений вести хоч би яке підсобне господарство, бо навантаження мале, відповідно і зарплата така. А, дійсно, хто зараз йде вчитись в педагогічні вишІ? Ті, хто не знає, куди податись? А в більшості, яка вихованість, яка порядність, коли в руках жінки-педагога цигарка в руках?! Яка сертифікація вчителя, коли вони й так біжать зі школи?! Сертифікацію вчителеві потрібно вже давати тільки за те, що він вчить і виховує дітей, при чому, зовсім різних - як за характером, так і за розвитком. Адже у багатьох батьків панує думка, що всьому навчить і виховає школа. Праця педагога - неоціненна, і так має бути! Краще зробіть сертифікацію для міністрів, чи відповідає їх зарплата тому рівню роботи, що вони "виконують".

Анна Кореновська

Введуть сертифікацію - здійсниться мрія МОН по скороченню кадрів, бо купа молодих спеціалістів покинуть Україну та поїдуть по , вже втоптаній іншими молодими спеціалістами доріжці, шукати кращу долю закордоном. А залишаться лише передпенсійники та пенсіонери, бо, втративши своє здоров’я, рипатися вони не будуть.

Світлана Метелиця

За ту зарплату, яку отримує учитель атестацію взагалі потрібно скасувати. Учителі й так звільняються. А якщо введуть сертифікацію, то почнеться масове звільнення вчителів.

Світлана Пазієнко

За одну-дві години пости про нещасну долю вчителів набирають тисячі лайків і репостів.

Тут немає плакульки, немає критиканства, є чіткий аналіз від практика та експерта. Є фахове пояснення, чому не можна, чому не так і не зараз. Про що говорить доволі нечисленна підтримка (цей пост і перший пункт опитування мав би мати десятки тисяч підтримки за цей час)? Говорить про те, що вчителів можна. Ще є ресурс. Ще сприймають "якщо згори, значить так треба", ще мають що їсти та мають джерела існування. Можна.

Поки вчитель - це робота без зарплати, доти не може й мови бути про новий контроль якості з новою армією перевірників.

Олена Князєва

Роздуми про те, що болить. У час обідньої перерви. Маю 13 питань, на які не можу знайти відповідь, аналізуючи проект Положення про сертифікацію вчителів.

1. Яка мета цієї сертифікації? Для чого вона потрібна? Лише для того, щоб було кому доплачувати 20% і слідкувати за тим, чи впроваджують сертифіковані учителі упродовж трьох років "методики компетентнісного навчання та нові освітні технології". Якщо це так, то чи не занадто дороге це задоволення (сертифікація) для бідного освітянського бюджету? І чому в проекті постанови Уряду про 20% жодного слова?

2. У нас є лише один офіційно затверджений професійний учительський стандарт. Для вчителя початкових класів. Ним визначено 46(!) професійних компетенцій, які мають бути у кожного вчителя-початківця. Вони дуже дивні й сумненькі. Не знаю чи хтось уявляє, як можна оцінити шляхом тестування наявність чи відсутність цих компетенцій, якщо визначення кожної із 46 починається із слова "здатність вчителя до..."?

3. Якщо є сертифікація, то на якого лиха потрібна атестація вчителів?

4. Що буде, якщо атестований за вищою категорією вчитель, проходячи сертифікацію, не набере "прохідного балу"? Його атестація скасовується, чи він продовжує бути "на висоті". З відповідною зарплатою, офіційно не підтвердивши свою компетентність.

5. Чому атестація повинна проходити раз на п'ять, а сертифікація раз на три роки? При цьому, сертифікація зараховується як атестація....

6. Хто гарантує, що ті експерти, які будуть вивчати практичний досвід вчителя, є такими, хто об'єктивно цей досвід зможе оцінити? І чому вчитель не має права висловити недовіру експерту?

7. Чому вчителю не надається право оскаржити результати сертифікації? Чи не тому, що будь-який суд відмовиться визнати докази, зібрані під час проектованої сертифікації такими, що мають якусь доказову значущість?

8. Чому під час сертифікації не враховуються результати, досягнуті вчителем у навчанні та вихованні своїх учнів? А його компетентність оцінюватиметься балами від складання тестів і спостереженням за тим, як він працює? От що-що, а показувати ми навчилися...

9. Для чого в процесі сертифікації насаджуємо інститут сексотів? Див. останній абзац п.38 проекту Положення. І чому в такому випадку не передбачається "гарячий" телефонний номер, за яким можна, змінивши голос, нашептати, що вчитель проводив репетицію уроку, перед тим, як робив його відеознімання? Як у кінокомедії "Королева бензоколонки".

10. Чому основну і вирішальну роль у прийнятті рішення про сертифікацію вчителя відіграють чиновники? Тому, що вони чиновники й знають краще від учителя, як той має працювати?

11. І для чого весь сир-бор із визначенням результатів, якщо є другий абзац п.38....

12. Хто візьме на себе сміливість укласти "уніфіковані форми" для оцінювання практичного досвіду вчителя? І чи можна уніфікувати досвід? Та ще балами його оцінити? А, можливо, хтось ще й досі ностальгує за вивченням пер.пед.досвіду? А то досвід - "безцінний". Як і його носії. Чемодани без ручки. Між іншим, подивіться Інтернет. У сусідів вивчення перпеддосу наразі - головна фішка. Як і відвідування уроків у вчителів.

13. Чому в положенні нічого немає про наслідки сертифікації? Як для тих, хто набрав потрібну кількість балів, так і для тих, хто її не набрав? Провели й забули? І найголовніше. Чи може продовжувати працювати в школі вчитель, який подавався, але пройшов сертифікацію? Бо не підтвердив наявність у нього професійних компетенцій. Отут, як мені здається, ми й приїхали. І застряли, як собака на перелазі. Ніяк не можу знайти відповідь на ці питання. А, якщо їх немає, то які можна давати пропозиції в громадському обговоренні? Крім однієї: не ухвалювати цей проект в тому вигляді, як він поданий.

Ігор Лікарчук

Сертифікація педагогічних працівників: про що мова? У проекті Положення, що винесене на остаточне обговорення, впадає в очі його компромісна з колишньою авторитарно-тоталітарною практикою сутність. Плюс повне ігнорування реального проектування засобів та методів досягнення цілей, як і чіткість визначення останніх. Маємо черговий приклад, коли віз ставлять попереду коня, бо у серцевині системної потреби забезпечення високої якості освіти мільйонів громадян держави має бути ОЦІНЮВАННЯ КВАЛІФІКОВАНОСТІ педагога, а сертифікат тут є не більш ніж тому формальним свідченням. Влада проґавила момент, коли мимохідь розкрила свій потаємний задум, що головним для неї є не вище зазначене, а розширення плацдарму робочих місць та рівня значущості для себе любої.

На стратегічно успішну та адекватну щодо бюджетних витрат сертифікацію як процедуру, яка замінить чинну псевдоатетсаційну процедуру, можна буде сподіватися лише після здійснення наступних двох державно-інституційних кроків. По-перше, кардинально підняти оклад вчителя-початківця. По-друге, що має йти відразу разом з першим, - впровадити вступний до університетів, які надають право після їх закінчення працювати вчителем, кардинально вищий ніж зараз прохідний поріг, а по їх закінченню видавати диплом лише тим, хто успішно здасть вже вихідне з університету ЗНО. Вчительські категорії визначати виключно як категорії рівня особистої професійної кваліфікації, а не оцінювати досвід роботи та старанність вчителя. Останнє має область прояву, якою керують керівник закладу та його батьківсько-учнівська громада.

Визначати рівень професійної КВАЛІФІКАЦІЇ педпрацівника лише через процедуру незалежної атестації, але не у форматі рішення від комісії. Таких, не комісійних незалежних за форматом, моделей існує безліч. Найбільш поширеним варіантом є той, коли працівник інституційно має можливість чи не будь-коли приїхати до обласного центру і скласти іспит через незалежну і від працівників регіонального центру УЦОЯО, в електронній формі під супроводом камер спостереження і т.п. засобами забезпечення чистоти тестування (не обов'язково лише з питання під варіанти відповіді). Як на іспитах на право водіння автомобілем. Результати такого тестування відразу приймаються сервером у Києві та в автоматичному режимі там же й обробляються. Категорія за результатами сертифікації присвоюється назавжди і її не треба підтверджувати, окрім випадків офіційної вимоги на переатестацію працівника з боку керівника / батьків учнів закладу, де той працює. Третім кроком, десь за 3 - 5 років опісля становлення такої системної практики, має бути запровадження відкритого для всіх охочих загальнонаціонального конкурсу на всі вакантні у країні педагогічні посади, але знову ж не у форматі рішення комісії, що голосує "руками".

Володимир Бєлий

НУШ як крок вперед, і сертифікація як крок назад... НУШ і СЕРТИФІКАЦІЯ: короткий порівняльний аналіз...

1. НУШ: демократичність. Кожна дитина - цінна. Кожний учитель - важливий. Кожний лідер "бути собою". Віримо в кожного й усіх, підтримаємо в русі до сучасної школи. Дякуємо, що ВИ Є. Демократії теж треба вчитися. Сертифікація: кастовість. Не всі цінні - є особливо цінні. Ми їх шукаємо. Будемо ставитися до них не так, як до усіх. За "преданность" обіцяємо гроші, папірець і "наше радушие"...Кількість передбачених особливо цінних - 2000. Займайте чергу, щоб переконати нас у Вашій цінності для нас. Ми протестуємо Вас і оголосимо про вашу цінність.

2. НУШ: у вас є вибір - Ви обираєте програму, посібники, методики. Ми Вам довіряємо і забезпечуємо Ваш вибір різноманітністю засобів навчання. Ви - фахівці. У Вас є диплом про вищу освіту. Його просто так не дають. Чи дають? Сертифікація: у вас є вибір - натиснути клавішу для відповіді ТАК чи НІ на ЗНО, але МИ обрали для вас правильні відповіді. Ви маєте їх відгадати. Запам'ятовуємо (до біса мислення). МИ знаємо, що Ви маєте знати. Це програма ЗНО. Для нас важливо, щоб усі йшли рівними рядами за стандартами викладання, тому перевіримо те, що подобається НАМ. Матуся ж добре знає, що нам допомагає? Ми не довіряємо Вашій професійності. Перевіримо.

3. НУШ: Ви створюєте синергетичний освітній простір для емоційно комфортного навчання. Ми підтримаємо Вас. Ми прагнемо, щоб Ви не вигоряли. Щоб у Вас були сили для наших дітей. Справжність. Сертифікація: зніміть відео зі щасливими дітьми. Байдуже, що їх нудить на Ваших уроках. Картинка має бути красивою. Показуха.

4. НУШ: обов'язковий курс і сертифікація. Досить. Ви, вчителі, - фахівці. Ми віримо, що Ви будете рухатися далі. Ми забезпечимо Вам підтримку механізмом "гроші йдуть за вчителем". Ви вирішуватимете, які знання, навички Вам необхідні для Вашої роботи. Ми підтримуємо Ваш професійний розвиток. Сертифікація: вивчіть напам'ять відповіді й будете агентом змін. Ще зробіть класне відео. Тоді будете агентом змін вищої категорії.

5. НУШ: майбутнє. Сертифікація (у цьому вигляді): радянщина. Такі потужні кроки в НУШ, навіщо совок? А якщо задача сертифікації: захистити вчителя від свавільних дій адміністрації, яка не помічає здобутки вчителя, є більш прийнятні та набагато дешевші для держави способи. Наприклад, створити незалежну апеляційну комісію для оцінювання діяльності вчителя та надання йому категорії чи звання, перевірити діяльність чиновників у межах законодавства на відповідність їх дій, не продовжувати контракт з чиновниками, які мають багато таких епізодів тощо.

Інна Большакова

Стоячи сьогодні у довжелезних київських заторах, усе думав про сертифікацію вчителів, проект положення про яку, виставлено для обговорення. І з прикрістю усвідомив дуже просту і страшну істину. Автори цього проекту, пишучи його, керувалися, насамперед, презумпцією вини педагога. Так, як недолугий прокурор, сформований на ідеях Сталіна-Вишинського, повністю зневажає конституційний принцип презумпції невинуватості, так і автори проекту апріорі вважають кожного учителя нездарою, підступним обманщиком і професійним імпотентом. І тому вчителя потрібно тестувати, його роботу вивчати, він повинен укласти е-портфоліо, на нього потрібно наслати експертів і перевіряльників... На слово йому ніхто йому не повірить, а обов'язково перевірить. Навіть якщо сертифікацію він вирішив пройти добровільно!!! Це - бридко. Але не дивно. Бо в УЦОЯО, працівники якого за деякими даними є авторами цього «шедевру», мають таке ж відношення і до абітурієнтів, котрі складають ЗНО. У них всі абітурієнти - потенційні негідники, які тільки й думають, щоб списати, обдурити тощо.Тим і пояснюються металошукачі під час ЗНО, труднощі з апеляцією, завдання в тестах, метою яких є зловити на незнанні дрібних і малозначущих фактів, подій, правил... Я із таким відношенням до абітурієнтів у час, коли був директором УЦОЯО, постійно боровся. Але, на жаль, в останні роки тенденція презумпції винуватості абітурієнтів восторжествувала. Тепер її хочуть поширити на учительство. Прикро. І головне, що добра ідея сертифікації може зазнати повної компрометації.

Ігор Лікарчук

За таких умов навіть за ті 900 грн не схочу сертифікуватися. Уявляю які питання будуть під час тестування: коли народився Я. Коменский, чи хто засновник якоїсь з надцяти технологій навчання. У своєму районі ми точно знаємо, який вчитель заслуговує отримати сертифікат без цієї експертизи за успіхами учнів, виданням навчально-методичних матеріалів, програм, завдань ДПА. Це і має бути основою для сертифікації.

Валентина Покришова

Дійсно, ми годуємо когось, все нас перевіряють і нові закони вигадують, а ми як вчили так і продовжуємо вчити наших маленьких учнів, здається мені, що вчителя перевіряє час і життя, справжній вчитель вчить серцем, а той хто не на своєму місці в школі довго не затримується, нас випробують діти! Хай би міністри у свою практику ввели раз на рік працювати у школах, можливо тоді щось змінювалося на краще.

Людмила Дерибасова

Не буду детально давати аналіз вищезазначеному проекту (вже достатньо висловились інші), а тільки спробую пояснити Чому це не спрацює!

1. Професійну діяльність вчителя взагалі неможливо однозначно оцінити за загальними критеріями, тому що Основа ефективної передачі знань це Спілкування (*знання база, а вже потім розвиток критичного Мислення). Також тому, що кожен вчитель живе та працює в різних умовах, навчали їх в різні часи та по різному.

2. Немає таких експертів, які б мали право на оцінку професійної діяльності того чи іншого вчителя. (Ті, які безпідставно називають себе "освітніми експертами", "заслуженими агентами" та ін. навіть не розглядаються. Більшість з них жодного разу не провели урок з дітьми. Більшість з них самі професійно не реалізовані).

3. Якість освіти аж ніяк не підвищиться від новостворених реорганізовано-оновлюючих контролюючих установ, організацій тощо. Які наввипередки готовлять документи для "покращення" зміст яких один: контроль та оцінювання діяльності.

4. Про освітянські шоу-конкурси на "кращого з кращих" змовчу, бо зірвуся! Перелічувати можна ще багато.

Тому пропоную інший підхід - професійне вдосконалення. І не тільки вчителів, а й освітніх менеджерів. Вважаю, що для якості, в першу чергу, потрібно освітян безперервно НАВЧАТИ (не по "новому", а якісно) та створити для навчання відповідні УМОВИ! А далі вже Конкурентоспроможність - основа ефективного розвитку, зробить свою справу. Будьте всі здорові!

Наталія Клясен

У мене є ще кілька запитань щодо вчительської сертифікації: хто буде розробником запитань, використаних під час перевірки? хто з авторів цих запитань матиме звання сертифікатора міжнародного рівня? Адже для того, аби перевіряти інших, потрібен неабиякий досвід і не будь-яка компетенція... Ще одне: яке законодавче підґрунтя гарантуватиме відсутність витоку інформації?..

Олена Шторліна

Реформа повинна по-справжньому працювати, коли вчителі будуть комфортно працювати з дітьми, заради дітей, а не у постійному страху перед черговою супервізією. Якість роботи буде підвищуватися пропорційна зменшенню нікому не потрібних паперів, а кращою сертифікацію будуть усміхнені, щасливі учні і задоволені батьки.

Олена Романенко

Давно обурює кількість «чиновників від освіти». Шкода, що Нова Українська Школа, на яку було стільки покладено сподівань, замість того, щоб скорочувати їх кількість, породжує нові управлінсько-контролюючі структури. І шкода вчителя, який щоб заробити хоч трохи більше грошей, змушений працювати на півтори ставки, а після повного робочого дня ще перевіряти зошити, готуватись до уроків, шукати різні цікавинки в інтернеті, щоб вразити учнів... Ні, нехай він ще зробить електронне портфоліо, проведе відеознімання, підготується до сертифікації... а ще, перебере два мішки квасолі та висадить сто кущів троянд, як у відомій казці.

Ірина Авраменко

А почнімо сертифікацію не знизу, а зверху. Забагато претензій до роботи вчителя. А він ще, до речі, мама, донька, жінка і просто людина. Крик душі: Дайте нормально займатися улюбленою справою, достойно жити та дихати вільно на Україні рідній. А на рахунок, чи прислухаються до нас? Навряд чи… Нам обіцяли скоротити управлінські штати, зменшити об'єм паперової документації, спростити програму, 20 % доплати вчителям, що працюють в НУШі... Де це все?!... Обіцянки-цяцянки.

Лариса Сова

Як прикро , що люди, які створюють такі вимоги не знають ні законів, які суперечать гуманності, ні тяжкості роботи вчителя. Схоже, ще одна схема заробітку на освітянах людьми, які нічого не тямлять у педагогіці.

Наташа Солоніна

Учитель вчився у виші, підвищував кваліфікацію, займався самоосвітою та саморозвитком. Мабуть, держава не довіряє вище названим установам. Потрібно ще доводити, ще завойовувати наступний ярлик - сертифікат?

В. Камардіна

Невже треба досі комусь доводити, що вчителі початкових класів навчають дітей

Кому треба це шоу? Атестації та курси, моніторинг та ДПА нічого не варті?

Як почуваються вчителі, яким виявляють таким чином недовіру, роздивляються під мікроскопом, зрозуміло. А діти? "Нехай вони не приходять"- слова дитини після відвідин перевіряльників.

Ярослава Вишневська

Громадське обговорення щодо сертифікації вчителів добігає до свого логічного завершення. За задумом МОН, усе обговорення мало б звестись до того, що активне вчительство відправило б свої зауваження на е-адресу дрібного чиновника, а потім ми отримали б документ, який ніби схвалений спільнотою. Так вже було багато раз. Саме завдяки таким „обговоренням” освітяни вже втратили пенсію за вислугу років та доплату за престижність праці, а також стали частиною сфери обслуговування з найнижчими зарплатами в країні. Але так не повинно статися цього разу, адже сертифікація дуже скоро торкнеться кожного, бо вже закладено в професійному стандарті „Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти”, що вчителю, щоб працювати необхідно мати документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію – диплом молодшого бакалавра (бакалавра, магістра) та незалежне підтвердження компетентностей, необхідних для виконання трудових функцій, тобто пройти сертифікацію.

Слід розглянути питання про оплату праці педагогічних працівників. Настав час міністерству показати реальну турботу про освітян. Висуваючи вимоги до педагога на 45 сторінок треба дати вчителеві й гідну зарплатню. Вимоги до прибиральниці та до вчителя різні. Прибиральниці не потрібно мати спеціальну освіту, постійно проходити курси підвищення кваліфікації, кожні 5 років атестуватися. Чому ж зарплата однакова, чому вчитель-початківець, що провчився в університеті 5 років має таку ж ставку, як і прибиральниця? МОН пропонує тим, хто пройшов сертифікацію підвищити ставку на 20%, тобто десь на 600 грн при цьому шалені кошти будуть витрачені на організацію та проведення сертифікації. Зараз потрібно всім освітянам підняти зарплатню, хоча б на ці ж 20%. І це дуже просто зробити, варто не розширювати штат чиновників та не збільшувати видатки на організаційні заходи, пов’язані з сертифікацією, а лише замінити одну цифру в Постанові КМУ № 22 від 11 січня 2018 р. “Про підвищення оплати праці педагогічних працівників”, передбачивши, що посадові оклади (ставки педагогічних працівників) підвищуються не на 10% (як зараз), а на 30%.

В. Онацький

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Підготовлений Міністерством освіти і науки України проект Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників” є неприйнятним і потребує повного перероблювання та винесення на справжнє громадське обговорення, яке б передбачало вільний обмін думками на сайті МОН, а не обмежувалось направленням зауважень та пропозицій на е-адресу чиновника.

Запропоноване Положення містить застарілу філософію, коли чиновники різних установ будуть визначати профпридатність педагога. У новому варіанті Положення про сертифікацію має бути враховано наступне:

1. Чітко визначити мету сертифікації, оскільки в Законі України „Про освіту” вона не визначена, а саме виходячи з мети, визначаються засоби та механізми її досягнення.

2. Визначити коло осіб, на яких поширюється Положення.

3. Усі строки проведення сертифікації мають показуватися в Положенні, аналогічно до Положення про атестацію педагогічних працівників.

4. Запровадження сертифікації не повинно призвести до збільшення кількості чиновників.

5. При проведенні сертифікації необхідно мінімізувати вплив „людського фактора”. Будь-які експерти з виїздом на місця – це шлях до корупції та зловживань, а також додаткові бюджетні витрати.

6. Неприпустимим є вимога щодо створення кожним учасником сертифікації е-портфоліо із залученням до знімання та оприлюднення відео дітей та свого відео у відкритому доступі, оскільки це загрожує безпеці учасників відео, вимагає значних фінансових витрат від педагога, може містити елементи корупції (залучення батьків до проведення фільмування, надання згоди батьків на участь дітей у фільмуванні ставить у залежність педагога від батьків).

7. Має бути визначено, які саме компетентності й у який спосіб будуть досліджуватись, адже лише перелік професійних компетентностей, знань, умінь та навичок вчителя початкових класів займає 45 сторінок.

8. У Постанові КМУ абзац 2 п.2 варто викласти в такій редакції: „Провести у 2019 році відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників (вчителів початкових класів), стаж роботи яких на відповідній посаді на момент їх реєстрації більш як два років”.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ Сертифікація – новий батіг для вчителів чи «сито для пошуку золота»?
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ Сертифікація – новий батіг для вчителів чи «сито для пошуку золота»?

Міністерством освіти і науки розроблено проект Положення про сертифікацію педагогічних працівників. Документ, після його затвердження, встановить засади функціонування системи сертифікації педагогічних працівників закладів освіти та порядок її проведення. Передбачається, що сертифікація вчителів складатиметься з двох етапів.

сертифікації шляхом незалежного тестування. Організацією тестування займатимуться Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні центри. Для кожного учасника сертифікації буде створено електронний кабінет. Результати тестування будуть визначатись впродовж 15 днів з моменту проведення тестування.

Другий етап сертифікації передбачатиме вивчення та експертне оцінювання практичного досвіду роботи вчителя. За організацію експертного оцінювання відповідатиме Державна служба якості освіти та її територіальні органи. Зокрема, служба якості освіти, затвердить критерії та порядок вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації, розробить уніфіковані форми для оцінювання практичного досвіду роботи та відповідні методичні рекомендації експертам щодо їх заповнення.

Також Державна служба якості освіти затвердить загальний список експертів, які можуть залучатися до проведення сертифікації. За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готуватиме експертний висновок, який має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрім цього, у процесі сертифікації кожен учитель має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним електронному портфоліо. Для створення е-портфоліо учасник має зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин, зробити опис проведеного ним навчального заняття та зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до спеціальної анкети.

Визначення результатів сертифікації здійснюватиметься міжвідомчою експертною комісією, до складу якої будуть включені представники МОН, УЦОЯО та Державної служби якості освіти. До складу комісії також можуть входити представники громадськості. Зазначена комісія прийматиме рішення щодо результатів сертифікації шляхом установлення порогових балів за кожною зі складових сертифікації. Сертифікат отримають учителі, кількість набраних балів яких за кожною зі складових сертифікації дорівнюватиме або перевищуватиме встановлені комісією порогові бали.

Сертифікація має здійснюватись на добровільних засадах з метою підвищення престижності педагогічної праці та заохочення вчителя до особистісного і професійного зростання. У разі успішного проходження сертифікації, учитель отримає доплату у розмірі 20% посадового окладу, а також зарахування сертифікату як проходження атестації.

Планується, що Міністерство освіти спільно з Державною службою якості освіти та Українським центром оцінювання якості освіти у 2019 році проведуть пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників у кожній з областей та Києві.

Усі найважливіші питання змісту, форм і методів проведення сертифікації стали предметом обговорення за круглим столом, який проводився в дистанційній формі. Переважна більшість учасників обговорення з розумінням поставилися до мети впровадження сертифікації, але мала велику кількість зауважень до форм і методів її проведення, що передбачені в положенні. Але було чимало й таких, що в принципі заперечували необхідність її впровадження, посилаючись переважно на незадовільний, на їх думку, стан фінансового та навчально-методичного забезпечення діяльності вчителя.

***

Добре чи погано, що вчителям пропонується підтверджувати свій рівень? Скоріше, добре. Якісна сертифікація створює стимули для реального саморозвитку викладача. Адже професійний розвиток починається з усвідомлення власної компетентності. А для цього професійна компетентність має бути оцінена якомога об’єктивніше. У мережі шкіл ThinkGlobal, до речі, також існує процедура сертифікації, яка враховує досвід, теоретичну підготовку, практичну здатність якісно налаштувати власні навчальні процеси, результати учнів.

Але чи буде запропонована до обговорення процедура надання сертифікації якісною? Наразі це викликає скепсис, зокрема через надвисоку роль держави в сертифікації. Щоб державні інституції могли надавати якісну послугу сертифікації вчителів, вони мають бути точками концентрації експертизи в професійній компетентності викладачів нової генерації. Згадаймо, про які компетентності та вміння 21 сторіччя йдеться в концепції Нової української школи: критичне мислення, вміння розв'язувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення, інформаційно-цифрова компетентність, підприємливість, уміння вчитися впродовж життя тощо.

Державна сертифікація вміння оцінювати ризики, інноваційності чи цифрової грамотності не матиме довіри як від фахового середовища так і від суспільства. Інноваційність оцінюватиме історично найконсервативніша інституція? Критичне мислення буде оцінювати інституція, яка, при всій повазі, майже сторіччя набувала експертизу зі знищення критичного мислення? Але ж це нонсенс! Якому викладачеві ми скоріше довіримо дитину: викладачеві, інноваційність якого оцінював чиновник? Чи викладачеві, інноваційність якого відзначила незалежна позадержавна організація, до якої входять представники експертного середовища: інноваційний парк, інноваційні компанії чи відповідна асоціація? Питання суто риторичне.

Сертифікація – це оцінка експертів і довіра до оцінки експертного середовища. Реальна сертифікація – це вільний ринок сертифікаційних організацій, які дбають про свою репутацію в експертному середовищі.

У Проекті положення сертифікація чомусь називається незалежною, проте не зрозуміло, від кого. Поки ми бачимо якраз навпаки, велику залежність – викладачів, експертів, результатів від МОН та відомств. Громадськість, яка має контролювати у той чи інший спосіб процес сертифікації, відповідно до проекту лише може входити (а може і не входити) до складу експертної комісії при МОН. До речі, комісія створюється наказом МОН, міністерством також затверджується її персональний склад. А можливість створення вільного ринку сертифікації, де функція чиновників – забезпечити загальні правила гри на цьому ринку та контроль гравців, навіть не розглядається. Але це ключове, на що очікують представники нової освіти в цьому документі. Замість цього йдеться про створення армії контролерів відео в УЦОЯО (Українському центрі оцінювання якості освіти), які мають на основі перегляду відеозаписів уроків робити експертні висновки про компетентність вчителя у 21 сторіччі.

На жаль, правильна ідея сертифікації має ризик перетворитися на профанацію та зростання розміру державного апарату. Адже реформа - це як схуднення. Після неї мають зменшитися розміри, апетити держапарату та зрости його рухливість, а не навпаки. Реформа освіти — це не реформа стін чи столів, а реформа світогляду та компетентності освітян. Сучасна компетентність вчителя — це слабка ланка реформи освіти, тому провалити ідею сертифікації компетентності означатиме провалити реформу.

Наостанок цікава цифра: розмір бюджетної програми, коштом якої пропонується запровадити процедуру сертифікації – понад 200 млн грн з кишень платників податків. Чи варті вони того? Питання риторичне.

На моє переконання, Проект положення з поточним змістом не повинен стати положенням і потребує кардинального переосмислення.

Богдан Олександрук

Міністерство створило УЦОЯО і тепер потрібно його завантажити роботою. Можу з упевненістю сказати, що спочатку буде бедлам, як завжди. Буде маса незадоволених, критикуватимуть усе і вся, бо ті чиновники, що є інституцією, яка багато років вбивала критичне мислення тощо. Вони що, проснуться вранці наступного дня і стануть відразу інноваційними? Але час, наполегливість суспільства і критика поступово зроблять свою справу.

Можна це все відразу поховати, а можна зі скрипом-рипом таки запровадити. Хто не захоче псувати собі нерви, залишиться без 20% надбавки, а відчайдухи можуть пробувати. А хіба атестація кожні 5 років не є такою ж болісною і прикрою, як запропонована сертифікація? Я за вільний ринок сертифікації, але у нас не ринкова економіка, а базарна. Тому 200 млн на сертифікацію я б краще витратив на підвищення окладів молодим спеціалістам, аби вони мали хоч якийсь стимул працювати добре за обраною професією.

С.К.

Проаналізуємо проект Постанови КМУ „Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників”. Про сертифікацію вчителів кажуть багато і давно, але в жодному нормативному акті, ні в ЗУ „Про освіту”, ні в „Положенні про сертифікацію” не зазначена мета сертифікації, а хотілося б почитати, щоб зрозуміти чи виправдовує мета ті засоби, які застосовуються для її досягнення. У 2019 році планується як пілотний проект сертифікації двох тисяч педагогічних працівників (лише вчителів початкових класів) пропорційно їх кількості в кожній області та місті Києві, стаж роботи яких на відповідній посаді на момент їх реєстрації не може бути менш ніж два роки. Тобто сертифікація у 2019 році лише для вчителів початкових класів. У постанові зазначено, що кількість учасників чітко визначена, а це означає, що на вчителів може штучно здійснюватись тиск для участі в сертифікації, або для обмеження в участі в залежності від регіону та кількості охочих.

Сертифікація організовується МОН та проводиться УЦОЯО, регіональними центрами, Службою якості освіти, її територіальними органами. Варто зазначити, що створюються нові робочі місця та здійснюється додаткове фінансування установ з держбюджету для забезпечення перевірки знань вчителів. Для забезпечення цього процесу залучаються тисячі людей. Графіки проведення сертифікації визначаються наказом МОН. На мій погляд, їх варто зробити сталими та чітко визначити в Положенні. Немає ніякої додаткової потреби це визначати наказом МОН.

Подання реєстраційних документів педагогічними працівниками, які бажають пройти сертифікацію, здійснюється в строки, що встановлюються МОН, та триває не менше 3 тижнів. Те саме. Доречно чітко ці строки визначити в Положенні.

Для формування бланка реєстраційної картки-заяви педагогічний працівник має скористатися спеціальним сервісом, розміщеним на веб-сайті УЦОЯО, та вказати всі паспортні дані, дані про освіту, місце роботи, стаж роботи, категорію, звання. На мій погляд, відомості про загальний стаж педагогічної роботи, кваліфікаційну категорію та педагогічне звання є зайвою інформацією і може створювати упереджене ставлення до учасника тестування.

Графік проведення незалежного тестування затверджується директором УЦОЯО та оприлюднюється на офіційному веб-сайті УЦОЯО не пізніше ніж за 6 тижнів до проведення незалежного тестування. Термін дуже малий, адже про тестування для учнів відомо за 6 місяців, а для учителів за 6 тижнів. Графік можна оприлюднити й за 6 місяців. І тоді людина зможе для себе визначитись чи брати участь в тестуванні.

Для вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації відряджається експертна група (не менше 2 осіб). Експерти, які входять до складу експертної групи, не повинні мати конфлікту інтересів з учасниками сертифікації, роботу яких вони вивчають (зокрема, бути жителями однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, села, селища), співробітниками одного закладу освіти, співавторами наукових робіт тощо). Тобто людям треба забронювати житло в готелі, сплатити добові. Висновки експертів можуть бути дуже упередженими, адже людський фактор присутній.

За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готує експертний висновок, який підписується усіма експертами експертної групи, та має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрему увагу потрібно звернути на те, що кожен учасник сертифікації має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним е-портфоліо. Для цього учитель має: 1) отримати погодження від батьків учнів щодо відеозапису навчального заняття, а також можливого його оприлюднення на Національній освітній електронній платформі у разі отримання сертифіката; 2) зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин; 3) зробити опис проведеного ним навчального заняття (фрагментів навчальних занять) (освітня програма, навчальний предмет, тема, дидактичне забезпечення тощо); 4) зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до анкети, затвердженої ДСЯО. Цікаво, як вчитель має забезпечити цей відеозапис. Зрозуміло, що сам вчитель це зняти не зможе, бо проводить урок чи заняття. Отже, про це треба домовлятися з кимось і витрачати кошти. Не може Положення містити вимогу до вчителя отримувати письмову згоду батьків на відеознімання. А якщо хтось із батьків проти, то дитину виставити з класу? Пригадаймо заклики уповноваженого з прав дитини про те, що не варто викладати відео дітей в мережі. І тут така вимога від держави. На мій погляд, будь-які згадки про відеозаписи дітей мають бути повністю виключені з цього положення, оскільки порушують як принцип безоплатної участі педагогічного працівника в сертифікації так і принципи безпеки. Крім того, в Положенні немає жодного роз’яснення щодо того, як і ким аналізується та оцінюється електронне портфоліо.

Виходячи з викладеного, можна зробити наступні висновки:

- сертифікація вчителів – це витрата величезної купи державних коштів, які можна було б витратити й без даної процедури на добробут вчителів;

це створення нових робочих місць для нових експертів в галузі освіти, які будуть вивчати та оцінювати роботу вчителів (їм треба платити зарплату, оплачувати відрядження);

це утримання цілих установ з регіональними підрозділами;

Положення потребує доопрацювання, зокрема:

- чітко визначити в Положенні терміни проведення сертифікації;

- виключити всі положення про електронне портфоліо;

- необхідно внести зміни та доповнення до нормативних документів про те, що успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником на вищу категорію; за результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж п’яти років;

- після проходження сертифікації ставка вчителя зросте десь на 900 гривень, але скільки людей далеких від дітей покращать свій добробут.

Пам’ятаю з дитинства ніжні мамині руки і її казки перед сном. Вона розказувала, що жив на світі мужик, який двох генералів прогодував… Ай, мамо, мамо, ти навіть не уявляєш скількох „генералів” годує вчитель і я тобі про це ніколи не скажу…

Володимир Онацький

 

Усі кроки МОН в реформуванні освіти, зокрема і «сертифікація» - флуд, поки вчитель не матиме гідної зарплати. Назване підвищення за сертифікацію – відверте знущання.

В. Князєва

 

Сертифікація потрібна, але це не на часі. Чи володієте Ви інформацією скільки українських учителів працюють за сучасними системними методиками (я маю на увазі, що кожна буква таких методик повинна бути методично прописана протягом усього періоду навчання, як в британських методиках + використання комп'ютерних програм та мультимедійних дощок) із використанням сучасних навчальних інструментів (для цього в КОЖНОМУ класі має бути набір комп'ютерів (планшетів + інтернет)).

Потрібно звернути увагу на ПОТРЕБИ пересічних вчителів-практиків, а не на забаганки чиновників від освіти. Спочатку потрібно видати робітникам лопати (вчителям сучасні методики та інструменти), а тоді контролювати чи вони правильно копають (сертифікувати вчительську діяльність).

Якщо є зайві кошти їх потрібно витратити на ПЕРШОЧЕРГОВІ проблеми.Вважаю питання сертифікації вчителів ВІДВОЛІКАННЯМ уваги від головної проблеми - ЯКОСТІ української освіти.

М. Кушмірук

Систему необхідно міняти, а не збільшувати кількість контролерів шляхом доведеного до жебрацького стану учителя. Пригадайте торгівлю в СРСР - на полицях лише горілка, хліб і кістки. А перевірників було тьма і КРУ, і торг, і партком, і народний контроль. Соціалізм винуватий? Ні, у тій же Польщі, Угорщині й при соціалізмі усе було, бо там приватники займались торгівлею.Приберіть дебільносередньовічну вертикаль управління учителем, дайте гроші за дитиною, вільний ринок освітянських послуг, і поганий учитель зникне зі школи без сертифікації.

Гадаю, з'явиться нова професія - режисер-постановник відкритих уроків зі своїм оператором. Ринок швидко відреагує на чергову дурню МОНу.

Олександр Пархомчук

Ніхто не заперечує, що вчитель має бути й компетентний, і креативний, і професійний, і...і.... Але чомусь навіть сумнівні дипломи високопосадовців та їх кандидатські й докторські ніхто не піддає сумніву, а вчителя треба сертифікувати.

Спочатку треба дипломи треба видавати вимогливіше, а не по 1 тис. грн за державний екзамен(думаю, що є ще й вищі суми). І, нарешті, таке враження, що є гроші і їх треба освоїти, але роздати треба не вчителям, а своїм експертам.

Олександра Седова

Якщо головна проблема в сертифікації – відео відкритого уроку, то вона і так давно існує, деяким колегам вже Оскара можна вручати, місяцями репетирують, відпрошують з уроків, ламають свої плани тощо.

Роман Лещук

Якби ще та сертифікація була на основі перевірки практичних знань і вмінь вчителя, а не на знанні законів, постанов МОН!

Віктор Дацко

Чому б не зробити сертифікацію за результатами ЗНО для вчителя, та результатами олімпіад та якості ЗНО, зданих учнями за предметом? Цього було би досить!

Світлана

Необхідно внести зміни до положення, врахувати думку не лише теоретиків, а й практиків, подумати про престижність праці педагога не на словах. Задумайтесь, скільки власних коштів вчитель вкладає у свою працю?! А що отримує? Особливо боляче за молодих спеціалістів, які ще не мають стажу. Учитель не захищений ні від батьків, ні від держави. Бореться сам на сам зі своїми проблемами, добре, якщо має підтримку з боку свого керівництва.

Міністри отримують "баснословну" зарплату, про яку вчитель може тільки мріяти. Особливо страждає вчитель сільської місцевості, який змушений вести хоч би яке підсобне господарство, бо навантаження мале, відповідно і зарплата така. А, дійсно, хто зараз йде вчитись в педагогічні вишІ? Ті, хто не знає, куди податись? А в більшості, яка вихованість, яка порядність, коли в руках жінки-педагога цигарка в руках?! Яка сертифікація вчителя, коли вони й так біжать зі школи?! Сертифікацію вчителеві потрібно вже давати тільки за те, що він вчить і виховує дітей, при чому, зовсім різних - як за характером, так і за розвитком. Адже у багатьох батьків панує думка, що всьому навчить і виховає школа. Праця педагога - неоціненна, і так має бути! Краще зробіть сертифікацію для міністрів, чи відповідає їх зарплата тому рівню роботи, що вони "виконують".

Анна Кореновська

Введуть сертифікацію - здійсниться мрія МОН по скороченню кадрів, бо купа молодих спеціалістів покинуть Україну та поїдуть по , вже втоптаній іншими молодими спеціалістами доріжці, шукати кращу долю закордоном. А залишаться лише передпенсійники та пенсіонери, бо, втративши своє здоров’я, рипатися вони не будуть.

Світлана Метелиця

За ту зарплату, яку отримує учитель атестацію взагалі потрібно скасувати. Учителі й так звільняються. А якщо введуть сертифікацію, то почнеться масове звільнення вчителів.

Світлана Пазієнко

За одну-дві години пости про нещасну долю вчителів набирають тисячі лайків і репостів.

Тут немає плакульки, немає критиканства, є чіткий аналіз від практика та експерта. Є фахове пояснення, чому не можна, чому не так і не зараз. Про що говорить доволі нечисленна підтримка (цей пост і перший пункт опитування мав би мати десятки тисяч підтримки за цей час)? Говорить про те, що вчителів можна. Ще є ресурс. Ще сприймають "якщо згори, значить так треба", ще мають що їсти та мають джерела існування. Можна.

Поки вчитель - це робота без зарплати, доти не може й мови бути про новий контроль якості з новою армією перевірників.

Олена Князєва

Роздуми про те, що болить. У час обідньої перерви. Маю 13 питань, на які не можу знайти відповідь, аналізуючи проект Положення про сертифікацію вчителів.

1. Яка мета цієї сертифікації? Для чого вона потрібна? Лише для того, щоб було кому доплачувати 20% і слідкувати за тим, чи впроваджують сертифіковані учителі упродовж трьох років "методики компетентнісного навчання та нові освітні технології". Якщо це так, то чи не занадто дороге це задоволення (сертифікація) для бідного освітянського бюджету? І чому в проекті постанови Уряду про 20% жодного слова?

2. У нас є лише один офіційно затверджений професійний учительський стандарт. Для вчителя початкових класів. Ним визначено 46(!) професійних компетенцій, які мають бути у кожного вчителя-початківця. Вони дуже дивні й сумненькі. Не знаю чи хтось уявляє, як можна оцінити шляхом тестування наявність чи відсутність цих компетенцій, якщо визначення кожної із 46 починається із слова "здатність вчителя до..."?

3. Якщо є сертифікація, то на якого лиха потрібна атестація вчителів?

4. Що буде, якщо атестований за вищою категорією вчитель, проходячи сертифікацію, не набере "прохідного балу"? Його атестація скасовується, чи він продовжує бути "на висоті". З відповідною зарплатою, офіційно не підтвердивши свою компетентність.

5. Чому атестація повинна проходити раз на п'ять, а сертифікація раз на три роки? При цьому, сертифікація зараховується як атестація....

6. Хто гарантує, що ті експерти, які будуть вивчати практичний досвід вчителя, є такими, хто об'єктивно цей досвід зможе оцінити? І чому вчитель не має права висловити недовіру експерту?

7. Чому вчителю не надається право оскаржити результати сертифікації? Чи не тому, що будь-який суд відмовиться визнати докази, зібрані під час проектованої сертифікації такими, що мають якусь доказову значущість?

8. Чому під час сертифікації не враховуються результати, досягнуті вчителем у навчанні та вихованні своїх учнів? А його компетентність оцінюватиметься балами від складання тестів і спостереженням за тим, як він працює? От що-що, а показувати ми навчилися...

9. Для чого в процесі сертифікації насаджуємо інститут сексотів? Див. останній абзац п.38 проекту Положення. І чому в такому випадку не передбачається "гарячий" телефонний номер, за яким можна, змінивши голос, нашептати, що вчитель проводив репетицію уроку, перед тим, як робив його відеознімання? Як у кінокомедії "Королева бензоколонки".

10. Чому основну і вирішальну роль у прийнятті рішення про сертифікацію вчителя відіграють чиновники? Тому, що вони чиновники й знають краще від учителя, як той має працювати?

11. І для чого весь сир-бор із визначенням результатів, якщо є другий абзац п.38....

12. Хто візьме на себе сміливість укласти "уніфіковані форми" для оцінювання практичного досвіду вчителя? І чи можна уніфікувати досвід? Та ще балами його оцінити? А, можливо, хтось ще й досі ностальгує за вивченням пер.пед.досвіду? А то досвід - "безцінний". Як і його носії. Чемодани без ручки. Між іншим, подивіться Інтернет. У сусідів вивчення перпеддосу наразі - головна фішка. Як і відвідування уроків у вчителів.

13. Чому в положенні нічого немає про наслідки сертифікації? Як для тих, хто набрав потрібну кількість балів, так і для тих, хто її не набрав? Провели й забули? І найголовніше. Чи може продовжувати працювати в школі вчитель, який подавався, але пройшов сертифікацію? Бо не підтвердив наявність у нього професійних компетенцій. Отут, як мені здається, ми й приїхали. І застряли, як собака на перелазі. Ніяк не можу знайти відповідь на ці питання. А, якщо їх немає, то які можна давати пропозиції в громадському обговоренні? Крім однієї: не ухвалювати цей проект в тому вигляді, як він поданий.

Ігор Лікарчук

Сертифікація педагогічних працівників: про що мова? У проекті Положення, що винесене на остаточне обговорення, впадає в очі його компромісна з колишньою авторитарно-тоталітарною практикою сутність. Плюс повне ігнорування реального проектування засобів та методів досягнення цілей, як і чіткість визначення останніх. Маємо черговий приклад, коли віз ставлять попереду коня, бо у серцевині системної потреби забезпечення високої якості освіти мільйонів громадян держави має бути ОЦІНЮВАННЯ КВАЛІФІКОВАНОСТІ педагога, а сертифікат тут є не більш ніж тому формальним свідченням. Влада проґавила момент, коли мимохідь розкрила свій потаємний задум, що головним для неї є не вище зазначене, а розширення плацдарму робочих місць та рівня значущості для себе любої.

На стратегічно успішну та адекватну щодо бюджетних витрат сертифікацію як процедуру, яка замінить чинну псевдоатетсаційну процедуру, можна буде сподіватися лише після здійснення наступних двох державно-інституційних кроків. По-перше, кардинально підняти оклад вчителя-початківця. По-друге, що має йти відразу разом з першим, - впровадити вступний до університетів, які надають право після їх закінчення працювати вчителем, кардинально вищий ніж зараз прохідний поріг, а по їх закінченню видавати диплом лише тим, хто успішно здасть вже вихідне з університету ЗНО. Вчительські категорії визначати виключно як категорії рівня особистої професійної кваліфікації, а не оцінювати досвід роботи та старанність вчителя. Останнє має область прояву, якою керують керівник закладу та його батьківсько-учнівська громада.

Визначати рівень професійної КВАЛІФІКАЦІЇ педпрацівника лише через процедуру незалежної атестації, але не у форматі рішення від комісії. Таких, не комісійних незалежних за форматом, моделей існує безліч. Найбільш поширеним варіантом є той, коли працівник інституційно має можливість чи не будь-коли приїхати до обласного центру і скласти іспит через незалежну і від працівників регіонального центру УЦОЯО, в електронній формі під супроводом камер спостереження і т.п. засобами забезпечення чистоти тестування (не обов'язково лише з питання під варіанти відповіді). Як на іспитах на право водіння автомобілем. Результати такого тестування відразу приймаються сервером у Києві та в автоматичному режимі там же й обробляються. Категорія за результатами сертифікації присвоюється назавжди і її не треба підтверджувати, окрім випадків офіційної вимоги на переатестацію працівника з боку керівника / батьків учнів закладу, де той працює. Третім кроком, десь за 3 - 5 років опісля становлення такої системної практики, має бути запровадження відкритого для всіх охочих загальнонаціонального конкурсу на всі вакантні у країні педагогічні посади, але знову ж не у форматі рішення комісії, що голосує "руками".

Володимир Бєлий

НУШ як крок вперед, і сертифікація як крок назад... НУШ і СЕРТИФІКАЦІЯ: короткий порівняльний аналіз...

1. НУШ: демократичність. Кожна дитина - цінна. Кожний учитель - важливий. Кожний лідер "бути собою". Віримо в кожного й усіх, підтримаємо в русі до сучасної школи. Дякуємо, що ВИ Є. Демократії теж треба вчитися. Сертифікація: кастовість. Не всі цінні - є особливо цінні. Ми їх шукаємо. Будемо ставитися до них не так, як до усіх. За "преданность" обіцяємо гроші, папірець і "наше радушие"...Кількість передбачених особливо цінних - 2000. Займайте чергу, щоб переконати нас у Вашій цінності для нас. Ми протестуємо Вас і оголосимо про вашу цінність.

2. НУШ: у вас є вибір - Ви обираєте програму, посібники, методики. Ми Вам довіряємо і забезпечуємо Ваш вибір різноманітністю засобів навчання. Ви - фахівці. У Вас є диплом про вищу освіту. Його просто так не дають. Чи дають? Сертифікація: у вас є вибір - натиснути клавішу для відповіді ТАК чи НІ на ЗНО, але МИ обрали для вас правильні відповіді. Ви маєте їх відгадати. Запам'ятовуємо (до біса мислення). МИ знаємо, що Ви маєте знати. Це програма ЗНО. Для нас важливо, щоб усі йшли рівними рядами за стандартами викладання, тому перевіримо те, що подобається НАМ. Матуся ж добре знає, що нам допомагає? Ми не довіряємо Вашій професійності. Перевіримо.

3. НУШ: Ви створюєте синергетичний освітній простір для емоційно комфортного навчання. Ми підтримаємо Вас. Ми прагнемо, щоб Ви не вигоряли. Щоб у Вас були сили для наших дітей. Справжність. Сертифікація: зніміть відео зі щасливими дітьми. Байдуже, що їх нудить на Ваших уроках. Картинка має бути красивою. Показуха.

4. НУШ: обов'язковий курс і сертифікація. Досить. Ви, вчителі, - фахівці. Ми віримо, що Ви будете рухатися далі. Ми забезпечимо Вам підтримку механізмом "гроші йдуть за вчителем". Ви вирішуватимете, які знання, навички Вам необхідні для Вашої роботи. Ми підтримуємо Ваш професійний розвиток. Сертифікація: вивчіть напам'ять відповіді й будете агентом змін. Ще зробіть класне відео. Тоді будете агентом змін вищої категорії.

5. НУШ: майбутнє. Сертифікація (у цьому вигляді): радянщина. Такі потужні кроки в НУШ, навіщо совок? А якщо задача сертифікації: захистити вчителя від свавільних дій адміністрації, яка не помічає здобутки вчителя, є більш прийнятні та набагато дешевші для держави способи. Наприклад, створити незалежну апеляційну комісію для оцінювання діяльності вчителя та надання йому категорії чи звання, перевірити діяльність чиновників у межах законодавства на відповідність їх дій, не продовжувати контракт з чиновниками, які мають багато таких епізодів тощо.

Інна Большакова

Стоячи сьогодні у довжелезних київських заторах, усе думав про сертифікацію вчителів, проект положення про яку, виставлено для обговорення. І з прикрістю усвідомив дуже просту і страшну істину. Автори цього проекту, пишучи його, керувалися, насамперед, презумпцією вини педагога. Так, як недолугий прокурор, сформований на ідеях Сталіна-Вишинського, повністю зневажає конституційний принцип презумпції невинуватості, так і автори проекту апріорі вважають кожного учителя нездарою, підступним обманщиком і професійним імпотентом. І тому вчителя потрібно тестувати, його роботу вивчати, він повинен укласти е-портфоліо, на нього потрібно наслати експертів і перевіряльників... На слово йому ніхто йому не повірить, а обов'язково перевірить. Навіть якщо сертифікацію він вирішив пройти добровільно!!! Це - бридко. Але не дивно. Бо в УЦОЯО, працівники якого за деякими даними є авторами цього «шедевру», мають таке ж відношення і до абітурієнтів, котрі складають ЗНО. У них всі абітурієнти - потенційні негідники, які тільки й думають, щоб списати, обдурити тощо.Тим і пояснюються металошукачі під час ЗНО, труднощі з апеляцією, завдання в тестах, метою яких є зловити на незнанні дрібних і малозначущих фактів, подій, правил... Я із таким відношенням до абітурієнтів у час, коли був директором УЦОЯО, постійно боровся. Але, на жаль, в останні роки тенденція презумпції винуватості абітурієнтів восторжествувала. Тепер її хочуть поширити на учительство. Прикро. І головне, що добра ідея сертифікації може зазнати повної компрометації.

Ігор Лікарчук

За таких умов навіть за ті 900 грн не схочу сертифікуватися. Уявляю які питання будуть під час тестування: коли народився Я. Коменский, чи хто засновник якоїсь з надцяти технологій навчання. У своєму районі ми точно знаємо, який вчитель заслуговує отримати сертифікат без цієї експертизи за успіхами учнів, виданням навчально-методичних матеріалів, програм, завдань ДПА. Це і має бути основою для сертифікації.

Валентина Покришова

Дійсно, ми годуємо когось, все нас перевіряють і нові закони вигадують, а ми як вчили так і продовжуємо вчити наших маленьких учнів, здається мені, що вчителя перевіряє час і життя, справжній вчитель вчить серцем, а той хто не на своєму місці в школі довго не затримується, нас випробують діти! Хай би міністри у свою практику ввели раз на рік працювати у школах, можливо тоді щось змінювалося на краще.

Людмила Дерибасова

Не буду детально давати аналіз вищезазначеному проекту (вже достатньо висловились інші), а тільки спробую пояснити Чому це не спрацює!

1. Професійну діяльність вчителя взагалі неможливо однозначно оцінити за загальними критеріями, тому що Основа ефективної передачі знань це Спілкування (*знання база, а вже потім розвиток критичного Мислення). Також тому, що кожен вчитель живе та працює в різних умовах, навчали їх в різні часи та по різному.

2. Немає таких експертів, які б мали право на оцінку професійної діяльності того чи іншого вчителя. (Ті, які безпідставно називають себе "освітніми експертами", "заслуженими агентами" та ін. навіть не розглядаються. Більшість з них жодного разу не провели урок з дітьми. Більшість з них самі професійно не реалізовані).

3. Якість освіти аж ніяк не підвищиться від новостворених реорганізовано-оновлюючих контролюючих установ, організацій тощо. Які наввипередки готовлять документи для "покращення" зміст яких один: контроль та оцінювання діяльності.

4. Про освітянські шоу-конкурси на "кращого з кращих" змовчу, бо зірвуся! Перелічувати можна ще багато.

Тому пропоную інший підхід - професійне вдосконалення. І не тільки вчителів, а й освітніх менеджерів. Вважаю, що для якості, в першу чергу, потрібно освітян безперервно НАВЧАТИ (не по "новому", а якісно) та створити для навчання відповідні УМОВИ! А далі вже Конкурентоспроможність - основа ефективного розвитку, зробить свою справу. Будьте всі здорові!

Наталія Клясен

У мене є ще кілька запитань щодо вчительської сертифікації: хто буде розробником запитань, використаних під час перевірки? хто з авторів цих запитань матиме звання сертифікатора міжнародного рівня? Адже для того, аби перевіряти інших, потрібен неабиякий досвід і не будь-яка компетенція... Ще одне: яке законодавче підґрунтя гарантуватиме відсутність витоку інформації?..

Олена Шторліна

Реформа повинна по-справжньому працювати, коли вчителі будуть комфортно працювати з дітьми, заради дітей, а не у постійному страху перед черговою супервізією. Якість роботи буде підвищуватися пропорційна зменшенню нікому не потрібних паперів, а кращою сертифікацію будуть усміхнені, щасливі учні і задоволені батьки.

Олена Романенко

Давно обурює кількість «чиновників від освіти». Шкода, що Нова Українська Школа, на яку було стільки покладено сподівань, замість того, щоб скорочувати їх кількість, породжує нові управлінсько-контролюючі структури. І шкода вчителя, який щоб заробити хоч трохи більше грошей, змушений працювати на півтори ставки, а після повного робочого дня ще перевіряти зошити, готуватись до уроків, шукати різні цікавинки в інтернеті, щоб вразити учнів... Ні, нехай він ще зробить електронне портфоліо, проведе відеознімання, підготується до сертифікації... а ще, перебере два мішки квасолі та висадить сто кущів троянд, як у відомій казці.

Ірина Авраменко

А почнімо сертифікацію не знизу, а зверху. Забагато претензій до роботи вчителя. А він ще, до речі, мама, донька, жінка і просто людина. Крик душі: Дайте нормально займатися улюбленою справою, достойно жити та дихати вільно на Україні рідній. А на рахунок, чи прислухаються до нас? Навряд чи… Нам обіцяли скоротити управлінські штати, зменшити об'єм паперової документації, спростити програму, 20 % доплати вчителям, що працюють в НУШі... Де це все?!... Обіцянки-цяцянки.

Лариса Сова

Як прикро , що люди, які створюють такі вимоги не знають ні законів, які суперечать гуманності, ні тяжкості роботи вчителя. Схоже, ще одна схема заробітку на освітянах людьми, які нічого не тямлять у педагогіці.

Наташа Солоніна

Учитель вчився у виші, підвищував кваліфікацію, займався самоосвітою та саморозвитком. Мабуть, держава не довіряє вище названим установам. Потрібно ще доводити, ще завойовувати наступний ярлик - сертифікат?

В. Камардіна

Невже треба досі комусь доводити, що вчителі початкових класів навчають дітей

Кому треба це шоу? Атестації та курси, моніторинг та ДПА нічого не варті?

Як почуваються вчителі, яким виявляють таким чином недовіру, роздивляються під мікроскопом, зрозуміло. А діти? "Нехай вони не приходять"- слова дитини після відвідин перевіряльників.

Ярослава Вишневська

Громадське обговорення щодо сертифікації вчителів добігає до свого логічного завершення. За задумом МОН, усе обговорення мало б звестись до того, що активне вчительство відправило б свої зауваження на е-адресу дрібного чиновника, а потім ми отримали б документ, який ніби схвалений спільнотою. Так вже було багато раз. Саме завдяки таким „обговоренням” освітяни вже втратили пенсію за вислугу років та доплату за престижність праці, а також стали частиною сфери обслуговування з найнижчими зарплатами в країні. Але так не повинно статися цього разу, адже сертифікація дуже скоро торкнеться кожного, бо вже закладено в професійному стандарті „Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти”, що вчителю, щоб працювати необхідно мати документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію – диплом молодшого бакалавра (бакалавра, магістра) та незалежне підтвердження компетентностей, необхідних для виконання трудових функцій, тобто пройти сертифікацію.

Слід розглянути питання про оплату праці педагогічних працівників. Настав час міністерству показати реальну турботу про освітян. Висуваючи вимоги до педагога на 45 сторінок треба дати вчителеві й гідну зарплатню. Вимоги до прибиральниці та до вчителя різні. Прибиральниці не потрібно мати спеціальну освіту, постійно проходити курси підвищення кваліфікації, кожні 5 років атестуватися. Чому ж зарплата однакова, чому вчитель-початківець, що провчився в університеті 5 років має таку ж ставку, як і прибиральниця? МОН пропонує тим, хто пройшов сертифікацію підвищити ставку на 20%, тобто десь на 600 грн при цьому шалені кошти будуть витрачені на організацію та проведення сертифікації. Зараз потрібно всім освітянам підняти зарплатню, хоча б на ці ж 20%. І це дуже просто зробити, варто не розширювати штат чиновників та не збільшувати видатки на організаційні заходи, пов’язані з сертифікацією, а лише замінити одну цифру в Постанові КМУ № 22 від 11 січня 2018 р. “Про підвищення оплати праці педагогічних працівників”, передбачивши, що посадові оклади (ставки педагогічних працівників) підвищуються не на 10% (як зараз), а на 30%.

В. Онацький

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Підготовлений Міністерством освіти і науки України проект Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників” є неприйнятним і потребує повного перероблювання та винесення на справжнє громадське обговорення, яке б передбачало вільний обмін думками на сайті МОН, а не обмежувалось направленням зауважень та пропозицій на е-адресу чиновника.

Запропоноване Положення містить застарілу філософію, коли чиновники різних установ будуть визначати профпридатність педагога. У новому варіанті Положення про сертифікацію має бути враховано наступне:

1. Чітко визначити мету сертифікації, оскільки в Законі України „Про освіту” вона не визначена, а саме виходячи з мети, визначаються засоби та механізми її досягнення.

2. Визначити коло осіб, на яких поширюється Положення.

3. Усі строки проведення сертифікації мають показуватися в Положенні, аналогічно до Положення про атестацію педагогічних працівників.

4. Запровадження сертифікації не повинно призвести до збільшення кількості чиновників.

5. При проведенні сертифікації необхідно мінімізувати вплив „людського фактора”. Будь-які експерти з виїздом на місця – це шлях до корупції та зловживань, а також додаткові бюджетні витрати.

6. Неприпустимим є вимога щодо створення кожним учасником сертифікації е-портфоліо із залученням до знімання та оприлюднення відео дітей та свого відео у відкритому доступі, оскільки це загрожує безпеці учасників відео, вимагає значних фінансових витрат від педагога, може містити елементи корупції (залучення батьків до проведення фільмування, надання згоди батьків на участь дітей у фільмуванні ставить у залежність педагога від батьків).

7. Має бути визначено, які саме компетентності й у який спосіб будуть досліджуватись, адже лише перелік професійних компетентностей, знань, умінь та навичок вчителя початкових класів займає 45 сторінок.

8. У Постанові КМУ абзац 2 п.2 варто викласти в такій редакції: „Провести у 2019 році відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників (вчителів початкових класів), стаж роботи яких на відповідній посаді на момент їх реєстрації більш як два років”.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

26.12.2018
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews