Укр Рус

Дата: 18.08.2018

Голосування

У старшій школі слід відмовитись від традиційної класно-урочної системи з тим, щоб в учнів з’явилась реальна можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією

Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Подписка на новости

УКРАЇНСЬКА ПСИХОЛОГІЯ: ІНДЕКСИ ЦИТУВАННЯ, МУРЗІЛКИ І ФАХОВІ СПІЛЬНОТИ

Автор:
Віктор Пушкар
Опубликовано
15.05.2016

Локальна наука та її (не)видимість в світі 

Використання кількісних показників в оцінці наукового доробку фахової спільноти за певних обставин є необхідним. Хоч як би представники гуманітарних наук заперечували проти переміщення своїх іноді дійсно важливих текстів із любого їх серцю світу Слова у холодний світ цифр, однак наука про людину, повністю ізольована від кількісних методів, лишається недонаукою.

Індекс SCImagoJournalandContryRank, яким користувався автор, є практично єдиним, що охоплює більшість серйозних фахових видань світу [1]. Отже, за відсутністю оптимального інструмента користуймося субоптимальним. Деякі базові факти. 

Загальна кількість індексованих наукових видань у галузі психології за станом на 2014 рік – 1044. Серед них українських видань... вгадали, нуль. Якби ми користувались лише одним кількісним критерієм, то могли б дійти до хибного висновку, що психологічної науки в країні нема, не було і не треба. Заодно не існує і автор цих нотаток.

Однак спробуймо розібратись трохи глибше. Наприклад, подимось, як просуваються справи у світових лідерів, або у наших близьких сусідів. 

Порівняння України із світовими лідерами у галузі психологічної науки (а ними є США і Великобританія) є малокорисним. Оскільки в нас напевне молодша наукова традиція, яка мала максимум пару десятиріч вільного розвитку з останньої пари сотень років. В нас відсутній відповідний кадровий потенціал і відсутні раціональні причини, чому він має з'явитись. Навіть коли вдасться вирішити питання матеріальної бази. Якщо орівнювати з країнами, де локальну психологічну науку зовсім не видно від землі, та заспокоюватись, що може бути навіть ще гірше, ситуація від просто складної перейде в розряд безнадійних. 

Якщо розглядати питання оптимістично, наш груповий інтелектуальний потенціал приблизно відповідає таким країнам, як Канада або Польща. Приблизно однакова кількість населення, приблизно однакова кількість міст, що претендують на роль локальних центрів інтелектуального життя. І чого нам бракує, то це способів організації та самоорганізації, які дозволяють його реалізувати. Або ж соціального та культурного капіталу. Тому, щоб умовно наздогнати Польщу за наукометричними показниками, нам доведеться обійти спочатку Литву і Чехію, потім Росію, а далі Румунію і Угорщину. 

Країна

Кількість

населення, млн. осіб

Кількість індексованих

видань,

психологія

Індекс цитування

(цитувань на одну статтю за виданнями)

Середня кількість посилань в  статті

Мова видань

 

 

 

Найменший

Найбільший

 

 

США

323.4

395

0

22.48

0-197

Англійська

Великобританія

65.0

326

0

14.06

0-125

Англійська

Нідерланди

16.5

59

0

4.15

0-112

Англійська, голандська

Польща

38.5

9

0.03

1.63

0-44

Англійська, польська

Канада

36.0

8

0

1.74

0-48

Англійська, французька

Бельгія

10.4

7

0

1.00

0-54

Французька, англійська

Румунія

22.3

5

0

0.60

0-49

Англійська, румунська

Угорщина

9.9

5

0.11

0.72

33-66

Англійська, угорська

Росія

142.9

3

0.01

0.16

12-21

Російська, англійська

Чехія

10.2

2

0.15

0.94

37-42

Англійська, чеська

Литва

3.6

1

0.03

0.03

24

Литовська

 * У таблиці використано дані із бази SCImago. Там же можна ознайомитись з даними за іншими країнами та іншими науками. http://www.scimagojr.com/journalrank.php 

На сьогодні практично єдиною мовою міжнародного спілкування психологів є англійська; німецька і французька серйозно відстають від неї. Як для країни, що проголошує себе центром окремої цивілізації, Росія посідає непропорційно низьке місце в сучасній науці. Тому фіксація вітчизняних науковців на вивченні російських джерел та їх застосуванні до локальних реалій позбавлена раціонального пояснення.  Навіть знання румунської або угорської відкриває для психолога трохи ширше вікно в сучасний світ, ніж знання російської. Але... чи відкриває хоча б таке саме вікно знання української мови? 

Серед трьох індексованих видань з РФ одне англомовне (“PsychologyinRussia: StateofArt”, видавець МДУ ім. Ломоносова) і два російськомовних. Жодне з них не має явної спеціалізації. Якість матеріалів дуже нерівна; дещо з того напевне є наукою, а дещо – багатослівними ессе з невизначеною тематикою та методологією. Прочитавши три випадкових статті за відносно близькою мені тематикою, я знайшов серед них дві посередні і одну просто феєйричну. Авторка доводить англомовним читачам, що Matrioshka є універсальною багатошаровою моделлю особистості (bio-psy-social-historycal), а заодно і цілого всесвіту [2]. Колего, бачите отой Samovar? Отак і ми з вами. То закипаємо, то охолоджуємось... 

Серед двох чеських видань одне є вузькоспеціалізованим, добре цитованим та орієнтованим на міжнародну аудиторію (“Кіберпсихологія”), інше орієнтується на внутрішню, чеськомовну, з невизначено широкими науковими інтересами. Це приблизно формат наших університетських вісників. І називається воно... “Чехословацька психологія”. 

За спеціалізаціями в межах психології індексовані видання поділяються в таких пропорціях:

Напрямок психологічної науки

Кількість індексованих видань

Психологія розвитку і освіти

278

Клінічна психологія

247

Соціальна психологія

219

Практична психологія

184

Експериментальна та когнітивна психологія

118

Нейропсихологія та фізиологічна психологія

57

Психологія (різне)

217

 * В таблиці використано дані із бази SCImago. http://www.scimagojr.com/journalrank.php 

Перелік психологічних фахових видань ВАК за версією ОНУ ім. Мечникова (liber.onu.edu.ua/pdf/psychology_vak.pdf) містить 59 назв. Зауважимо, що список фахових видань, знайдений на сайті КНУ ім.Шевченка, містить 31 журнал [3]. Як мені підказали колеги, це ближче до реального стану справ. Зауважу, що перелік від 2015 року, знадений автором на сайті НАНУ, містить  242 сторінки. Аналогічний перелік на сайті ВАК (http://vak.org.ua/files/whole.pdf) містить 121 сторінку, і він не оновлювався від 2010 року. Якось воно... свідчить про особливе ставлення до користувачів з боку установи. Наскільки правильно, щоб навіть перелік видань, обов'язковий для ВНЗ України, мав декілька різних версій, залежно від установи і пори року?

За співпадінням, саме 59 індексованих видань є в Нідерландах. В чому ж проблема, що нашу психологію в світі знають значно менше? Чи це через якість матеріалів, чи через брак міжнародних контактів, чи через брак фахівців, які вміють писати англійською? Питання складне, але достатньо важливе, щоб зосередитись на ньому детально. 

Можливо, варто

a) об'єднати зусилля кількох робочих груп, щоб замість 4-5 слабких видань на певну тематику робити одне високоякісне;

b) готувати тематичні числа журналів, замість просто збирати статті, які надійшли на певну дату;

c) замість друкувати поруч з якісними матеріалами сумнівні, дещо все-таки завертати, але робити це за прозорими критеріями, які не викликають сумнівів у фахівців;

d) залучити до роботи колег із сусідніх країн, де теж недобре з інтеграцією у світову науку; якщо в нас є спільні проблеми, скажімо, з Литвою, Молдовою або Грузією, то мабуть є сенс їх спільно вирішувати;

е) паралельно залучити консультантів та співредакторів з країн, де справи ідуть значно краще, ніж у нас. 

Звичайно, генерувати абстрактні ідеї то не мішки ворочать. Але 59 (чи все-таки 31?) редакцій фахових видань однаково працюють. І запит на фахові видання існує не тільки з боку тих, кому треба за мінімальні гроші набрати кількість публікацій, але також серед тих, хто їх хотів би читати. 

Трохи сумніваюсь, що середній військовий, шкільний психолог або кадровик з  стане читати вузькоспеціалізовані англомовні статті. Практичним психологам, особливо початкуючим, потрібний якісний наукпоп українською. І фахівцям, які грамотно популяризують психологію, це теж має зараховуватись, поряд із дослідженнями та аналітикою для вузького кола. Людина, яка хоче стати скоріше дослідником, ніж тільки практиком і виконавцем вказівок, має орієнтуватись в сучасних розробках у своїй галузі. А без англійської це навряд вийде. 

Таким чином ми можемо розділити цільові групи психологічних видань за напрямками, близько семи, і за рівнями складності, яких виходить два – висока наука і наукпоп. Припускаю, що українські теоретики серед можливих спеціалізацій оберуть дві або три, де вони реально здатні на серйозні колективні результати. В цій ситуації хтось із теоретиків напевне виявиться інтелектуально самотнім та буде змушений шукати собі товариство за межами України. Але натомість когось іззовні залучать до співпраці з локальними виданнями. Вільний обмін ідеями передбачає також вільний обмін людьми та свободу пересування. 

Фахові видання важливі тим, що довкола них збираються люди із спільними дослідницькими інтересами. На відміну від “мурзілок”, до них не тільки пишуть, але їх  читають. Кожна редакція має хоча б трохи формувати довкола себе відповідну фахову спільноту. В такий спосіб створюється соціальний капітал, що за певних обставин допомагає отримувати і фінансові результати. 

І головне. Міжнародні угоди в межах Болонського процесу та поза ним, та дослідницькі мережі, створені на рівні ВНЗ, це, безперечно, добре. Але, щоб ці угоди почали реально працювати, дещо варто робити і на рівні окремих фізичних осіб. Поки особисто ви не напишете своїм колегам, що займаються схожою проблематикою, особисто для вас   міжнародна співпраця залишиться коливаннями етеру. Уявними коливаннями уявної субстанції. 

Індивідуальні рейтинги авторів

за американською і російською версіями. Спробуймо зіставити незіставлюване... Відомі два рейтинги Американської Асоціації Психологів (APA). Перший містить 100 найвидатніших психологів ХХ сторічча [4]; другий – 100 найбільш цитованих психологів за станом на 2004 рік [5]. В рейтингу видатних почесне четверте місце, після Скінера, Піаже і Фройда посідає канадський психолог українського походження А.Бандура. В рейтингу найбільш цитованих він теж четвертий; поступається Л.Абрамсону, Т.Ахенбаху і Дж.Р.Андерсону. Тут авторів, що працюють в Україні, очевидно не бачать. Але спитайте в середнього магістра психології з Києва, кого з трьох американських чемпіонів цитування він (вона) читали хоча у вигляді дайджесту. Чесно визнаю, що другий список навіть для мене виявився несподіваним. 

Рейтинг російського журналу “Вопросы Психологии” базується на цитуванні за 15 років [6]. Передбачувано, перші три місця посідають Виготський (353 посилання), А.Леонтьєв і С.Рубінштейн. Серед нині активних українських авторів згадується тільки Л.Бурлачук, і то ближче до кінця списку (15 посилань). Ось найцікавіша, на мій погляд, частина рейтингу, що знаходиться близько середини.

Петровский А.В.

50

Кон И.С.

49

Энгельс Ф.

47

Матюшкин А.М.

46

Юнг К.Г.

46

Каптерев П.Ф.

43

Пиаже Ж.

43

Мамардашвили М.К.

42

Американський рейтинг видатних перетинається з російським рейтингом цитованих на 9 прізвищах. Найвище в списку знаходиться І.Павлов, далі – Виготський і Лурія. Отже, російська наука для США це дещо екзотичне і цікаве в минулому. Попри добре фінансовані спроби просувати деякі фігури на Заході, за межами екс-СРСР добре знають лише Виготського і Павлова, до речі, фізиолога за фаховим самовизначенням. 

Сім смертних гріхів українських науковців, що пишуть статті на теми психології.

Звичайно, лише особливо обдаровані автори грішать всіма переліченими способами в межах одного тексту. Деяким вдається уникнути всіх поіменованих гріхів. Але є тенденції, які при нагоді можна оцінити кількісно. Якщо в цих нотатках пропонується “підвищувати якість публікацій”, то мабуть варто зазначити, в який саме спосіб. Цитати, прізвища і місця роботи тут відсутні за браком в автора часу і ресурсів. Якщо в когось із читачів є бажання написати детальніше, 59 фахових видань різної якості до ваших послуг. Цієї роботи вистачить як мінімум на пару років і на одну кандидатську. 

1. (Не)знання іноземних мов,

що призводить до дезорієнтованості відносно сучасного стану науки. Як вже доведено вище, англійська на сьогодні є практично єдиною міжнародною мовою психології. Німецька і французька слідують за нею на відстані за частотою вживання у фаховому контексті. А в Нідерландах, попри всю повагу до рідної мови, пишуть статті переважно стандартною англійською.

Звичайно, автору, поліглоту з дитинства, легко давати поради моноглотам щодо специфічних проблем із перекладом. Але... якщо ви хочете бути науковцем, а не ремісником, читайте першоджерела. Почніть із словником, а потім якось звикнете, що мов на світі більш ніж одна. І поступово почнете писати тексти тою мовою, якою публікує видання. Від небажання працювати з оригіналами також походять проблеми адаптації методик дослідження. Типовий шлях, яким вони потрапляють в Україну, лежить через переклад оригінальної розробки російською мовою та адаптацію до російських реалій. Додаткова похибка, спричинена різницею між культурами, до уваги береться вкрай рідко. 

В 1997 році В.А.Роменець, будучи моїм опонентом, запропонував розбратись з німецькомовною психоаналітичною термінологією, коли я за мотивами російських перекладів понаписував в кандидатську різних мовних покручів на взірець “ектофункції”.

А потім так само ненав'язливо  попросив перекласти сонет Шекспіра українською. Для чого пан Роменець це робив? Можливо, хотів переконатись, що дисертант здатний вчитись та виконувати нестандартні завдання... 

2. Цитування в закритому Matrioshka-всесвіті,

або ж надмірне захоплення російськими джерелами. Оскільки російською таки регулярно виходить дещо з наукової літератури, і мову досі знають практично всі, виникає спокуса продемонструвати свою ерудованість. А потім додати: “І у нас так само. А шо. СРСР був цілих 70 год, і взагалі какая разніца.” При тому українські науковці цитують своїх вітчизняних колег лише у двох випадках: якщо на дотичну тему написав роботу начальник чи близький друг; або якщо у лісі здохло щось дуже велике. 

Дуже часто зустрічається псевдо-цитування, коли перераховуються через кому всі дослідники, які начебто висловились із певного питання. Наприклад: “Абульханова-Славська, Ананьєв, Анохін, Антюфєєв і Антонич стверджують...” Хоча перераховані автори є різними фізичними особами, вони не писали в співавторстві, і дехто з них взагалі не психолог. Було б добре, замість  пхати їх всіх в одну Matrioshka, лишити одного чи двох, і розібрати погляди конкретніше. 

3. Надто короткий список джерел.

Якщо ми повернемось до таблиці, яка містить дані рейтинга, звідти видно, що в середній індексованій публікації є посилання приблизно на 40 джерел. Максимум становить 200, мінімум – 0. Тобто є видання, де статті друкуються взагалі без списку джерел; але це виняток. І вони ж, як правило, мають близький до нуля індекс цитування. А тепер згадайте типову статтю у віснику вашого університета чи інститута. Скільки джерел там цитовано, і скільки серед них дійсно є релевантними щодо змісту. А скільки належать пантеону наукових авторитетів на всі випадки життя, і скільки включено, щоб зробити приємне науковому чи адміністративному керівнику. 

4. Термінобєсіє.

Частина авторів використовує маловживану термінологію на свій розсуд, створює неологізми без тлумачень або посилань на першоджерело. Якби те читав пан Окам, він би пройшовся своїм знаменитим лезом по множенню сутностей без необхідності. Наприклад, якщо замість “інтроверсія”  вживається слово “інтротимність”, у мене виникає бажання чи самому обробити текст тим окамовим лезом, чи викликати термінологічну поліцію. Хіба що аксіологічна діагональ гендера у комплексному вимірі сингулярної етноментальності трохи заважає те зробити. Так воно і виходить: що не монографія, то через раз фундовано нову “науку”, що часто виявляється позиченою із напівзабутого маргінального джерела. Адже колезі мало бути кандидатом чи доктором. Хочеться бути ще й укладачем нової таблиці множення, кращої, ніж в якогось там Піфагора. 

5. Спекулятивність, брак доказової бази.

Формат наукової статті у виданні із списку ВАК не передбачає, що статтю розглядатиме більш ніж один редактор. Дві незалежні рецензії? То якісь буржуазні витребеньки. Сплачені за сторінку 25 грн. гарантують, що, по-перше, у вас візьмуть все, що ви напишете, по-друге, те, що ви напишете, не прочитають навіть ваші колеги, які надрукувались в тому самому “Віснику”. Колись і я, будучи старшим науковим у КНУ, регулярно друкувався в форматі ессе на 4-5 сторінок із списком літератури на 4-5 джерел. А потім, з деяким запізненням, зрозумів, що наукова стаття має містити дані оргинального польового дослідження і (або) ретельний огляд літератури, постановку проблеми та серйозну аналітику. 

Зовсім не виключаю, що написане за вечір ессе може містити якісь геніальні прозріння і слугувати ідейним дороговказом тим занудам, які для одної статті по кілька місяців проводять інтерв'ю та збирають анкети. Текст на один абзац може за добу отримати більше ретвітів, ніж грунтовна монографія того самого автора матиме цитувань за 10 років. Але текст автора, що не писав жодної монографії, і навіть не має диплома магістра, поширюється в тому самому середовищі, і за тими самими законами. Зачепило цільову групу або не зачепило... Якщо ви написали пару грубих томів аналітики, то напишіть ще й короткий маніфест простою мовою (тм). І саме його, можливо, буде хавать піпл... 

6. Плагіат.

Якщо ми спочатку привчаємо студентів до догматичного мислення (я-це-розповідав-на-лекції-а-чому-ви-тоді-не-слухали), потім лицемірно забороняємо їм “списувати”, але при тому милостиво не звертаємо уваги на те, що вони тримають під столом на іспиті, кращими студентами виявляться ті, хто вміє швидко виконувати операцію Copy/Paste. Поступово, з вимиранням науковців старої школи, вони ж стають єдиними фахівцями в своїй галузі, і  єдиними авторами статей в локальних “фахових” виданнях. Які все більше нагадують за змістом базу данних рефератів, що виклали в інтернет в середині 90х і з того часу не поповнювали. 

7. Приблизність методки дослідженнятам, де взагалі можна говорити про наявну методику. Невизначеність досліджуваних конструктів. З тексту не завжди зрозуміло, що саме ми міряємо. І чи “міряємо” конструкти напряму, як прості фізичні величини на взірець електичної напруги, чи, скоріше, все-таки оцінюємо непрямими методами. Коли ми працюємо з математичними моделями, а коли оперуємо розпливчастими метафорами і навіть не намагаємось моделювати. Бо така наша українська “ментальність”. Яку у Вікіпедії визначено через віддалені аналогії. Призма, дифракціна гратка та стрічка Мьобіуса... [7] 

Список джерел.

1. SCImago Journal and Contry Rank – міжнародна база даних наукових публікацій, ранги за напрямками науки і країнами. http://www.scimagojr.com/journalrank.php

2. Liudmila N. Liutsko - Proprioception as a basis for individual differences. Psychology in Russia: State of the Art, Volume 6, Issue 3, 2013

http://psychologyinrussia.com/volumes/pdf/2013_3/2013_3_107-119.pdf

3. Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук

http://www.asp.univ.kiev.ua/doc/naukoviFahoviVydannya/psychological

4. Сайт Американської Асоціації Психологів. Рейтинг найвидатніших психологів ХХ сторічча. http://www.apa.org/monitor/julaug02/eminent.aspx

5. Сайт Американської Асоціації Психологів. Рейтинг найбільш цитованих психологів за станом на 2004 рік. - www.apa.org/monitor/jun04/cited.aspx

6. Сайт журнала “Вопросы психологии”. Индекс цитируемости авторов за 15 лет

http://www.voppsy.ru/indx.htm

7. Вікіпедія. Стаття “Ментальність”

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C 

Віктор Пушкар, 

кандидат психологічних наук.

УКРАЇНСЬКА ПСИХОЛОГІЯ: ІНДЕКСИ ЦИТУВАННЯ, МУРЗІЛКИ І ФАХОВІ СПІЛЬНОТИ
УКРАЇНСЬКА ПСИХОЛОГІЯ: ІНДЕКСИ ЦИТУВАННЯ, МУРЗІЛКИ І ФАХОВІ СПІЛЬНОТИ

Локальна наука та її (не)видимість в світі 

Використання кількісних показників в оцінці наукового доробку фахової спільноти за певних обставин є необхідним. Хоч як би представники гуманітарних наук заперечували проти переміщення своїх іноді дійсно важливих текстів із любого їх серцю світу Слова у холодний світ цифр, однак наука про людину, повністю ізольована від кількісних методів, лишається недонаукою.

Індекс SCImagoJournalandContryRank, яким користувався автор, є практично єдиним, що охоплює більшість серйозних фахових видань світу [1]. Отже, за відсутністю оптимального інструмента користуймося субоптимальним. Деякі базові факти. 

Загальна кількість індексованих наукових видань у галузі психології за станом на 2014 рік – 1044. Серед них українських видань... вгадали, нуль. Якби ми користувались лише одним кількісним критерієм, то могли б дійти до хибного висновку, що психологічної науки в країні нема, не було і не треба. Заодно не існує і автор цих нотаток.

Однак спробуймо розібратись трохи глибше. Наприклад, подимось, як просуваються справи у світових лідерів, або у наших близьких сусідів. 

Порівняння України із світовими лідерами у галузі психологічної науки (а ними є США і Великобританія) є малокорисним. Оскільки в нас напевне молодша наукова традиція, яка мала максимум пару десятиріч вільного розвитку з останньої пари сотень років. В нас відсутній відповідний кадровий потенціал і відсутні раціональні причини, чому він має з'явитись. Навіть коли вдасться вирішити питання матеріальної бази. Якщо орівнювати з країнами, де локальну психологічну науку зовсім не видно від землі, та заспокоюватись, що може бути навіть ще гірше, ситуація від просто складної перейде в розряд безнадійних. 

Якщо розглядати питання оптимістично, наш груповий інтелектуальний потенціал приблизно відповідає таким країнам, як Канада або Польща. Приблизно однакова кількість населення, приблизно однакова кількість міст, що претендують на роль локальних центрів інтелектуального життя. І чого нам бракує, то це способів організації та самоорганізації, які дозволяють його реалізувати. Або ж соціального та культурного капіталу. Тому, щоб умовно наздогнати Польщу за наукометричними показниками, нам доведеться обійти спочатку Литву і Чехію, потім Росію, а далі Румунію і Угорщину. 

Країна

Кількість

населення, млн. осіб

Кількість індексованих

видань,

психологія

Індекс цитування

(цитувань на одну статтю за виданнями)

Середня кількість посилань в  статті

Мова видань

 

 

 

Найменший

Найбільший

 

 

США

323.4

395

0

22.48

0-197

Англійська

Великобританія

65.0

326

0

14.06

0-125

Англійська

Нідерланди

16.5

59

0

4.15

0-112

Англійська, голандська

Польща

38.5

9

0.03

1.63

0-44

Англійська, польська

Канада

36.0

8

0

1.74

0-48

Англійська, французька

Бельгія

10.4

7

0

1.00

0-54

Французька, англійська

Румунія

22.3

5

0

0.60

0-49

Англійська, румунська

Угорщина

9.9

5

0.11

0.72

33-66

Англійська, угорська

Росія

142.9

3

0.01

0.16

12-21

Російська, англійська

Чехія

10.2

2

0.15

0.94

37-42

Англійська, чеська

Литва

3.6

1

0.03

0.03

24

Литовська

 * У таблиці використано дані із бази SCImago. Там же можна ознайомитись з даними за іншими країнами та іншими науками. http://www.scimagojr.com/journalrank.php 

На сьогодні практично єдиною мовою міжнародного спілкування психологів є англійська; німецька і французька серйозно відстають від неї. Як для країни, що проголошує себе центром окремої цивілізації, Росія посідає непропорційно низьке місце в сучасній науці. Тому фіксація вітчизняних науковців на вивченні російських джерел та їх застосуванні до локальних реалій позбавлена раціонального пояснення.  Навіть знання румунської або угорської відкриває для психолога трохи ширше вікно в сучасний світ, ніж знання російської. Але... чи відкриває хоча б таке саме вікно знання української мови? 

Серед трьох індексованих видань з РФ одне англомовне (“PsychologyinRussia: StateofArt”, видавець МДУ ім. Ломоносова) і два російськомовних. Жодне з них не має явної спеціалізації. Якість матеріалів дуже нерівна; дещо з того напевне є наукою, а дещо – багатослівними ессе з невизначеною тематикою та методологією. Прочитавши три випадкових статті за відносно близькою мені тематикою, я знайшов серед них дві посередні і одну просто феєйричну. Авторка доводить англомовним читачам, що Matrioshka є універсальною багатошаровою моделлю особистості (bio-psy-social-historycal), а заодно і цілого всесвіту [2]. Колего, бачите отой Samovar? Отак і ми з вами. То закипаємо, то охолоджуємось... 

Серед двох чеських видань одне є вузькоспеціалізованим, добре цитованим та орієнтованим на міжнародну аудиторію (“Кіберпсихологія”), інше орієнтується на внутрішню, чеськомовну, з невизначено широкими науковими інтересами. Це приблизно формат наших університетських вісників. І називається воно... “Чехословацька психологія”. 

За спеціалізаціями в межах психології індексовані видання поділяються в таких пропорціях:

Напрямок психологічної науки

Кількість індексованих видань

Психологія розвитку і освіти

278

Клінічна психологія

247

Соціальна психологія

219

Практична психологія

184

Експериментальна та когнітивна психологія

118

Нейропсихологія та фізиологічна психологія

57

Психологія (різне)

217

 * В таблиці використано дані із бази SCImago. http://www.scimagojr.com/journalrank.php 

Перелік психологічних фахових видань ВАК за версією ОНУ ім. Мечникова (liber.onu.edu.ua/pdf/psychology_vak.pdf) містить 59 назв. Зауважимо, що список фахових видань, знайдений на сайті КНУ ім.Шевченка, містить 31 журнал [3]. Як мені підказали колеги, це ближче до реального стану справ. Зауважу, що перелік від 2015 року, знадений автором на сайті НАНУ, містить  242 сторінки. Аналогічний перелік на сайті ВАК (http://vak.org.ua/files/whole.pdf) містить 121 сторінку, і він не оновлювався від 2010 року. Якось воно... свідчить про особливе ставлення до користувачів з боку установи. Наскільки правильно, щоб навіть перелік видань, обов'язковий для ВНЗ України, мав декілька різних версій, залежно від установи і пори року?

За співпадінням, саме 59 індексованих видань є в Нідерландах. В чому ж проблема, що нашу психологію в світі знають значно менше? Чи це через якість матеріалів, чи через брак міжнародних контактів, чи через брак фахівців, які вміють писати англійською? Питання складне, але достатньо важливе, щоб зосередитись на ньому детально. 

Можливо, варто

a) об'єднати зусилля кількох робочих груп, щоб замість 4-5 слабких видань на певну тематику робити одне високоякісне;

b) готувати тематичні числа журналів, замість просто збирати статті, які надійшли на певну дату;

c) замість друкувати поруч з якісними матеріалами сумнівні, дещо все-таки завертати, але робити це за прозорими критеріями, які не викликають сумнівів у фахівців;

d) залучити до роботи колег із сусідніх країн, де теж недобре з інтеграцією у світову науку; якщо в нас є спільні проблеми, скажімо, з Литвою, Молдовою або Грузією, то мабуть є сенс їх спільно вирішувати;

е) паралельно залучити консультантів та співредакторів з країн, де справи ідуть значно краще, ніж у нас. 

Звичайно, генерувати абстрактні ідеї то не мішки ворочать. Але 59 (чи все-таки 31?) редакцій фахових видань однаково працюють. І запит на фахові видання існує не тільки з боку тих, кому треба за мінімальні гроші набрати кількість публікацій, але також серед тих, хто їх хотів би читати. 

Трохи сумніваюсь, що середній військовий, шкільний психолог або кадровик з  стане читати вузькоспеціалізовані англомовні статті. Практичним психологам, особливо початкуючим, потрібний якісний наукпоп українською. І фахівцям, які грамотно популяризують психологію, це теж має зараховуватись, поряд із дослідженнями та аналітикою для вузького кола. Людина, яка хоче стати скоріше дослідником, ніж тільки практиком і виконавцем вказівок, має орієнтуватись в сучасних розробках у своїй галузі. А без англійської це навряд вийде. 

Таким чином ми можемо розділити цільові групи психологічних видань за напрямками, близько семи, і за рівнями складності, яких виходить два – висока наука і наукпоп. Припускаю, що українські теоретики серед можливих спеціалізацій оберуть дві або три, де вони реально здатні на серйозні колективні результати. В цій ситуації хтось із теоретиків напевне виявиться інтелектуально самотнім та буде змушений шукати собі товариство за межами України. Але натомість когось іззовні залучать до співпраці з локальними виданнями. Вільний обмін ідеями передбачає також вільний обмін людьми та свободу пересування. 

Фахові видання важливі тим, що довкола них збираються люди із спільними дослідницькими інтересами. На відміну від “мурзілок”, до них не тільки пишуть, але їх  читають. Кожна редакція має хоча б трохи формувати довкола себе відповідну фахову спільноту. В такий спосіб створюється соціальний капітал, що за певних обставин допомагає отримувати і фінансові результати. 

І головне. Міжнародні угоди в межах Болонського процесу та поза ним, та дослідницькі мережі, створені на рівні ВНЗ, це, безперечно, добре. Але, щоб ці угоди почали реально працювати, дещо варто робити і на рівні окремих фізичних осіб. Поки особисто ви не напишете своїм колегам, що займаються схожою проблематикою, особисто для вас   міжнародна співпраця залишиться коливаннями етеру. Уявними коливаннями уявної субстанції. 

Індивідуальні рейтинги авторів

за американською і російською версіями. Спробуймо зіставити незіставлюване... Відомі два рейтинги Американської Асоціації Психологів (APA). Перший містить 100 найвидатніших психологів ХХ сторічча [4]; другий – 100 найбільш цитованих психологів за станом на 2004 рік [5]. В рейтингу видатних почесне четверте місце, після Скінера, Піаже і Фройда посідає канадський психолог українського походження А.Бандура. В рейтингу найбільш цитованих він теж четвертий; поступається Л.Абрамсону, Т.Ахенбаху і Дж.Р.Андерсону. Тут авторів, що працюють в Україні, очевидно не бачать. Але спитайте в середнього магістра психології з Києва, кого з трьох американських чемпіонів цитування він (вона) читали хоча у вигляді дайджесту. Чесно визнаю, що другий список навіть для мене виявився несподіваним. 

Рейтинг російського журналу “Вопросы Психологии” базується на цитуванні за 15 років [6]. Передбачувано, перші три місця посідають Виготський (353 посилання), А.Леонтьєв і С.Рубінштейн. Серед нині активних українських авторів згадується тільки Л.Бурлачук, і то ближче до кінця списку (15 посилань). Ось найцікавіша, на мій погляд, частина рейтингу, що знаходиться близько середини.

Петровский А.В.

50

Кон И.С.

49

Энгельс Ф.

47

Матюшкин А.М.

46

Юнг К.Г.

46

Каптерев П.Ф.

43

Пиаже Ж.

43

Мамардашвили М.К.

42

Американський рейтинг видатних перетинається з російським рейтингом цитованих на 9 прізвищах. Найвище в списку знаходиться І.Павлов, далі – Виготський і Лурія. Отже, російська наука для США це дещо екзотичне і цікаве в минулому. Попри добре фінансовані спроби просувати деякі фігури на Заході, за межами екс-СРСР добре знають лише Виготського і Павлова, до речі, фізиолога за фаховим самовизначенням. 

Сім смертних гріхів українських науковців, що пишуть статті на теми психології.

Звичайно, лише особливо обдаровані автори грішать всіма переліченими способами в межах одного тексту. Деяким вдається уникнути всіх поіменованих гріхів. Але є тенденції, які при нагоді можна оцінити кількісно. Якщо в цих нотатках пропонується “підвищувати якість публікацій”, то мабуть варто зазначити, в який саме спосіб. Цитати, прізвища і місця роботи тут відсутні за браком в автора часу і ресурсів. Якщо в когось із читачів є бажання написати детальніше, 59 фахових видань різної якості до ваших послуг. Цієї роботи вистачить як мінімум на пару років і на одну кандидатську. 

1. (Не)знання іноземних мов,

що призводить до дезорієнтованості відносно сучасного стану науки. Як вже доведено вище, англійська на сьогодні є практично єдиною міжнародною мовою психології. Німецька і французька слідують за нею на відстані за частотою вживання у фаховому контексті. А в Нідерландах, попри всю повагу до рідної мови, пишуть статті переважно стандартною англійською.

Звичайно, автору, поліглоту з дитинства, легко давати поради моноглотам щодо специфічних проблем із перекладом. Але... якщо ви хочете бути науковцем, а не ремісником, читайте першоджерела. Почніть із словником, а потім якось звикнете, що мов на світі більш ніж одна. І поступово почнете писати тексти тою мовою, якою публікує видання. Від небажання працювати з оригіналами також походять проблеми адаптації методик дослідження. Типовий шлях, яким вони потрапляють в Україну, лежить через переклад оригінальної розробки російською мовою та адаптацію до російських реалій. Додаткова похибка, спричинена різницею між культурами, до уваги береться вкрай рідко. 

В 1997 році В.А.Роменець, будучи моїм опонентом, запропонував розбратись з німецькомовною психоаналітичною термінологією, коли я за мотивами російських перекладів понаписував в кандидатську різних мовних покручів на взірець “ектофункції”.

А потім так само ненав'язливо  попросив перекласти сонет Шекспіра українською. Для чого пан Роменець це робив? Можливо, хотів переконатись, що дисертант здатний вчитись та виконувати нестандартні завдання... 

2. Цитування в закритому Matrioshka-всесвіті,

або ж надмірне захоплення російськими джерелами. Оскільки російською таки регулярно виходить дещо з наукової літератури, і мову досі знають практично всі, виникає спокуса продемонструвати свою ерудованість. А потім додати: “І у нас так само. А шо. СРСР був цілих 70 год, і взагалі какая разніца.” При тому українські науковці цитують своїх вітчизняних колег лише у двох випадках: якщо на дотичну тему написав роботу начальник чи близький друг; або якщо у лісі здохло щось дуже велике. 

Дуже часто зустрічається псевдо-цитування, коли перераховуються через кому всі дослідники, які начебто висловились із певного питання. Наприклад: “Абульханова-Славська, Ананьєв, Анохін, Антюфєєв і Антонич стверджують...” Хоча перераховані автори є різними фізичними особами, вони не писали в співавторстві, і дехто з них взагалі не психолог. Було б добре, замість  пхати їх всіх в одну Matrioshka, лишити одного чи двох, і розібрати погляди конкретніше. 

3. Надто короткий список джерел.

Якщо ми повернемось до таблиці, яка містить дані рейтинга, звідти видно, що в середній індексованій публікації є посилання приблизно на 40 джерел. Максимум становить 200, мінімум – 0. Тобто є видання, де статті друкуються взагалі без списку джерел; але це виняток. І вони ж, як правило, мають близький до нуля індекс цитування. А тепер згадайте типову статтю у віснику вашого університета чи інститута. Скільки джерел там цитовано, і скільки серед них дійсно є релевантними щодо змісту. А скільки належать пантеону наукових авторитетів на всі випадки життя, і скільки включено, щоб зробити приємне науковому чи адміністративному керівнику. 

4. Термінобєсіє.

Частина авторів використовує маловживану термінологію на свій розсуд, створює неологізми без тлумачень або посилань на першоджерело. Якби те читав пан Окам, він би пройшовся своїм знаменитим лезом по множенню сутностей без необхідності. Наприклад, якщо замість “інтроверсія”  вживається слово “інтротимність”, у мене виникає бажання чи самому обробити текст тим окамовим лезом, чи викликати термінологічну поліцію. Хіба що аксіологічна діагональ гендера у комплексному вимірі сингулярної етноментальності трохи заважає те зробити. Так воно і виходить: що не монографія, то через раз фундовано нову “науку”, що часто виявляється позиченою із напівзабутого маргінального джерела. Адже колезі мало бути кандидатом чи доктором. Хочеться бути ще й укладачем нової таблиці множення, кращої, ніж в якогось там Піфагора. 

5. Спекулятивність, брак доказової бази.

Формат наукової статті у виданні із списку ВАК не передбачає, що статтю розглядатиме більш ніж один редактор. Дві незалежні рецензії? То якісь буржуазні витребеньки. Сплачені за сторінку 25 грн. гарантують, що, по-перше, у вас візьмуть все, що ви напишете, по-друге, те, що ви напишете, не прочитають навіть ваші колеги, які надрукувались в тому самому “Віснику”. Колись і я, будучи старшим науковим у КНУ, регулярно друкувався в форматі ессе на 4-5 сторінок із списком літератури на 4-5 джерел. А потім, з деяким запізненням, зрозумів, що наукова стаття має містити дані оргинального польового дослідження і (або) ретельний огляд літератури, постановку проблеми та серйозну аналітику. 

Зовсім не виключаю, що написане за вечір ессе може містити якісь геніальні прозріння і слугувати ідейним дороговказом тим занудам, які для одної статті по кілька місяців проводять інтерв'ю та збирають анкети. Текст на один абзац може за добу отримати більше ретвітів, ніж грунтовна монографія того самого автора матиме цитувань за 10 років. Але текст автора, що не писав жодної монографії, і навіть не має диплома магістра, поширюється в тому самому середовищі, і за тими самими законами. Зачепило цільову групу або не зачепило... Якщо ви написали пару грубих томів аналітики, то напишіть ще й короткий маніфест простою мовою (тм). І саме його, можливо, буде хавать піпл... 

6. Плагіат.

Якщо ми спочатку привчаємо студентів до догматичного мислення (я-це-розповідав-на-лекції-а-чому-ви-тоді-не-слухали), потім лицемірно забороняємо їм “списувати”, але при тому милостиво не звертаємо уваги на те, що вони тримають під столом на іспиті, кращими студентами виявляться ті, хто вміє швидко виконувати операцію Copy/Paste. Поступово, з вимиранням науковців старої школи, вони ж стають єдиними фахівцями в своїй галузі, і  єдиними авторами статей в локальних “фахових” виданнях. Які все більше нагадують за змістом базу данних рефератів, що виклали в інтернет в середині 90х і з того часу не поповнювали. 

7. Приблизність методки дослідженнятам, де взагалі можна говорити про наявну методику. Невизначеність досліджуваних конструктів. З тексту не завжди зрозуміло, що саме ми міряємо. І чи “міряємо” конструкти напряму, як прості фізичні величини на взірець електичної напруги, чи, скоріше, все-таки оцінюємо непрямими методами. Коли ми працюємо з математичними моделями, а коли оперуємо розпливчастими метафорами і навіть не намагаємось моделювати. Бо така наша українська “ментальність”. Яку у Вікіпедії визначено через віддалені аналогії. Призма, дифракціна гратка та стрічка Мьобіуса... [7] 

Список джерел.

1. SCImago Journal and Contry Rank – міжнародна база даних наукових публікацій, ранги за напрямками науки і країнами. http://www.scimagojr.com/journalrank.php

2. Liudmila N. Liutsko - Proprioception as a basis for individual differences. Psychology in Russia: State of the Art, Volume 6, Issue 3, 2013

http://psychologyinrussia.com/volumes/pdf/2013_3/2013_3_107-119.pdf

3. Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук

http://www.asp.univ.kiev.ua/doc/naukoviFahoviVydannya/psychological

4. Сайт Американської Асоціації Психологів. Рейтинг найвидатніших психологів ХХ сторічча. http://www.apa.org/monitor/julaug02/eminent.aspx

5. Сайт Американської Асоціації Психологів. Рейтинг найбільш цитованих психологів за станом на 2004 рік. - www.apa.org/monitor/jun04/cited.aspx

6. Сайт журнала “Вопросы психологии”. Индекс цитируемости авторов за 15 лет

http://www.voppsy.ru/indx.htm

7. Вікіпедія. Стаття “Ментальність”

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C 

Віктор Пушкар, 

кандидат психологічних наук.

15.05.2016
Віктор Пушкар
*
Поделиться

Оставьте комментарий

Через сайт
Через Вконтакте
Через Фейсбук

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews