Укр Рус

Дата: 28.03.2024

Подписка на новости

Українська освіта у європейському вимірі: Деякі дані

Автор:
Володимир Бахрушин
Опубликовано
27.03.2016

Під час обговорень освітньої реформи в Україні виникає багато непорозумінь стосовно кількісних показників поточного стану української освіти. При порівнянні з аналогічними показниками європейських країн посадовці і експерти нерідко використовують непорівнянні дані, що стосуються різних моментів часу, одержані за різними методиками тощо. Тому важливим для прийняття обґрунтованих рішень є врахування об’єктивних даних, які наводять авторитетні джерела. Деякі показники глобальної масовизації вищої освіти я наводив раніше у статті [1]. У цій статті показано динаміку окремих показників для різних рівнів української освіти а також аналогічних показників інших країн за даними інституту статистики ЮНЕСКО [2]. Для більшості країн основні показники є лише до 2012 або 2013 р. Також треба зазначити, що для окремих країн відсутні дані щодо деяких показників або деяких років.

 Бюджетне фінансування освіти, як частка ВВП відповідних країн

 

У 2012 р. найбільші значення цього показника мали Молдова – 8,6, Гана – 7,9, Швеція 7,7%. З наведеної діаграми бачимо, що частка бюджетних витрат України на освіту у цілому відповідає європейським показникам і навіть перевищує витрати багатьох розвинених держав. Тобто проблема фінансування української освіти полягає не в низькому відсотку ВВП, а в низькому значенні самого ВВП. І шукати рішення потрібно не через збільшення відсотків, а через зростання економіки і збільшення абсолютної величини ВВП. Для вирішення цієї проблеми освіта, особливо вища, має стати не тільки споживачем бюджетних коштів, але і важливим інструментом розвитку економіки.

Частка бюджетних витрат на дошкільну освіту

(від загального обсягу витрат на освіту)

 

З наведених даних бачимо, що у цілому частка витрат на дошкільну освіту у загальному обсязі бюджетного фінансування є нестійким показником і може протягом нетривалого періоду коливатися в досить широких межах. Разом з тим, можна зазначити, що Україна за цим показником перебуває у лідерах. Найбільшою частка витрат на дошкільну освіту в останні роки була в Туркменістані 28,1, Болгарії – 24,3 та Молдові – 21,9% (у 2012 р.).  

Частка бюджетних витрат на середню освіту

(всі рівні, від загального обсягу витрат на освіту)

 

Як бачимо з цієї діаграми, частка витрат на середню освіту для України є набагато меншою, ніж в інших європейських країнах. Найбільшим у 2012 р. цей показник був у Монако – 51,4; Маврикії 53,8 та Камеруні – 52,6%. Серед країн Європи найнижчим він був в Україні та Швеції – 28,8%. При цьому слід зазначити, зо для попередніх років для Швеції Інститут статистики наводить значення 35 – 38%, а для України у 2013 р. показник зменшився до 28,1%. 

Частка бюджетних витрат на професійну освіту

(Post-secondary non-tertiary, від загального обсягу витрат на освіту)

Частка бюджетних витрат, спрямованих на професійну освіту в Україні є набагато більшою, ніж в інших європейських країнах. Вищими за Україну значення цього показника у 2012 р. були лише у Сінгапурі – 8,7, Киргизстані – 7,3 та Шрі-Ланці – 6,6%. Для більшості європейських країн протягом останніх 15 років він не перевищував 1%. 

Частка бюджетних витрат на освіту третього рівня

(5 – 8 рівні МСКО, від загального обсягу витрат на освіту) 

За українською класифікацію ці показники відповідають сукупним витратам від програмам підготовки молодших спеціалістів до докторантури. Бачимо, що у багатьох європейських країнах їх значення є на 5 – 10% нижчими за українські. Зокрема, у 2012 р. трохи вищою частка цих витрат була лише в Австрії. Та й у світі вищими були лише показники Макао (Аоминь) – 68,1, Сінгапуру – 38,0, Гвінеї 33,4 та Гонконгу – 32,8%.

У цілому структура бюджетних витрат на освіту в Україні порівняно з іншими європейськими країнами вирізняється суттєво меншою часткою фінансування середньої освіти і більшими частками фінансування інших витрат. Це ілюструють також наведені нижче діаграми.

Структура бюджетних витрат на освіту

 

Кількість дітей на одного викладача у дошкільній освіті

Для України цей показник є доволі низьким. Але він протягом останніх 15 років поступово зростає. Втім, для деяких країн він ще нижчий. Зокрема, у 2012 р. він був найменшим в Ісландії (5,0), Білорусі (6,4) та Естонії (6,8). При цьому середньосвітове значення дорівнювало 20,6, а середнє для держав Західної Європи і Латинської Америки – 13,8. 

Кількість учнів на одного викладача у середній школі

Стосовно України відсутні дані для багатьох років. Але у цілому співвідношення кількості учнів і вчителів у середній школі відповідає показникам інших європейських країн. У 2012 р. серед них це співвідношення було найменшим для Хорватії – 7,8, Люксембургу та Латвії – 7,9, середньосвітове значення дорівнювало 17,2, а середнє для країн Західної Європи і Північної Америки – 13,0. 

Кількість студентів на одного викладача у вищій(5 – 8 рівні МСКО) освіті

 

Співвідношення кількості студентів і викладачів у вищій освіті характеризується для європейських країн високим розкидом і різноспрямованою динамікою. Найменшим цей показник у 2012 р. був в Андоррі – 3,1, Люксембурзі – 3,8 та Швейцарії – 5,8. Найбільшим – для Чехії, де він дорівнював 25,2. Значення для України перебувають у межах загальноєвропейського розкиду. 

Частка здобувачів вищої освіти, що навчаються за програмами 5 рівня МСКО 

Частка здобувачів вищої освіти, що навчаються за програмами 5 рівня МСКО, варіюється у широких межах і має різноспрямовану динаміку. Зокрема, у Португалії, Румунії та Фінляндії протягом 1999 – 2013 р. такі здобувачі майже зникли, у Великій Британії їх частка зменшилася більш, ніж вдвічі. Натомість у Швеції вона за цей період зросла від 3,4 до 6%, а у Франції коливалася в межах 20 – 25%. Середньосвітове значення майже не змінилося (21 – 22%). Показники України дещо перевищують середньоєвропейські.

Дані про частку студентів, що навчаються за програмами 6 рівня МСКО (бакалаврат) є переважно для 2013 та 2014 р. Для України цей показник дорівнює близько 50%. Для порівняння: в Австрії – 43%, Болгарії – 68%, Великій Британії – 63%, Іспанії – 56%, Норвегії – 75%, Польщі – 64%, Російській Федерації – 30%, США – 47%, Фінляндії – 74%, Франції – 40%, Швеції – 61%, Швейцарії – 66%. Тобто розкид значень є доволі високим.

Частка студентів, які навчаються  за програмами 7 рівня МСКО (магістратура, підготовка спеціалістів) дорівнює: в Австрії – 33%, Болгарії – 30%, Великій Британії –18%, Іспанії – 26%, Норвегії –22%, Польщі –31%, Російській Федерації –51%, США – 13%, України – 22%, Фінляндії –19%, Франції –36%, Швеції –31%, Швейцарії – 21%. Таким чином, маємо зробити висновок, що частка відповідної групи студентів у вищій освіті України, відповідає практиці європейських країн і не може вважатися надмірною.

Частка студентів, які навчаються  за програмами 8 рівня МСКО (аспірантура, докторантура, PhD) для України дорівнює 1,6%. Для більшості інших країн вона також перебуває в межах декількох відсотків. Найбільшим цей показник є для Швейцарії 8,1%, Германії – 7,7%, Фінляндії – 6,7%.

Підбиваючи підсумки, хочу зазначити, що порівняльний аналіз надає багато корисної інформації, потрібної для прийняття управлінських рішень в освіті. Зокрема, вони підтверджують, що єдиним шляхом покращення фінансування освіти є не перерозподіл бюджетних коштів з інших галузей, що перебувають у такому само кризовому стані, а зростання економіки і ВВП України. Саме над цим мають працювати і освітяни, і органи, що відповідають за економічний розвиток держави.

Відмінною рисою України є занадто низька частка бюджетних витрат, що припадають на загальну середню освіту, і дещо завищені частки витрат на освіту інших рівнів. Особливо високими порівняно з європейськими країнами є витрати на професійну освіту.

Сьогодні немає підстав стверджувати, що в нас занадто велика кількість викладачів у середній та вищій порівняно із кількістю учнів та студентів. Лише для дошкільної освіти кількість дітей, що припадає на одного педагогічного працівника в нас є меншою за переважну більшість європейських країн.

Дані Інституту статистики ЮНЕСКО не підтверджують думку про надмірну частку студентів, що навчаються за магістерськими програмами. Справжня проблема сьогодні полягає не в кількості студентів, а в якості цих програм. У тому числі і через недостатність доступного фінансування. Натомість ми маємо дещо завищену частку студентів, які навчаються за освітніми програмами підготовки молодших спеціалістів. Можна припустити, що це значною мірою пов’язано із можливістю вступу випускників цих програм на навчання за наступними рівнями освіти без проходження ЗНО. 

1. Володимир Бахрушин. Масовизація вищої освіти: Що далі? http://education-ua.org/ua/articles/476-masovizatsiya-vishchoji-osviti-shcho-dali.

2. http://data.uis.unesco.org. 

Володимир Бахрушин, д.ф.-м.н., професор, Академік АН вищої школи України

Українська освіта у європейському вимірі: Деякі дані
Українська освіта у європейському вимірі: Деякі дані

Під час обговорень освітньої реформи в Україні виникає багато непорозумінь стосовно кількісних показників поточного стану української освіти. При порівнянні з аналогічними показниками європейських країн посадовці і експерти нерідко використовують непорівнянні дані, що стосуються різних моментів часу, одержані за різними методиками тощо. Тому важливим для прийняття обґрунтованих рішень є врахування об’єктивних даних, які наводять авторитетні джерела. Деякі показники глобальної масовизації вищої освіти я наводив раніше у статті [1]. У цій статті показано динаміку окремих показників для різних рівнів української освіти а також аналогічних показників інших країн за даними інституту статистики ЮНЕСКО [2]. Для більшості країн основні показники є лише до 2012 або 2013 р. Також треба зазначити, що для окремих країн відсутні дані щодо деяких показників або деяких років.

 Бюджетне фінансування освіти, як частка ВВП відповідних країн

 

У 2012 р. найбільші значення цього показника мали Молдова – 8,6, Гана – 7,9, Швеція 7,7%. З наведеної діаграми бачимо, що частка бюджетних витрат України на освіту у цілому відповідає європейським показникам і навіть перевищує витрати багатьох розвинених держав. Тобто проблема фінансування української освіти полягає не в низькому відсотку ВВП, а в низькому значенні самого ВВП. І шукати рішення потрібно не через збільшення відсотків, а через зростання економіки і збільшення абсолютної величини ВВП. Для вирішення цієї проблеми освіта, особливо вища, має стати не тільки споживачем бюджетних коштів, але і важливим інструментом розвитку економіки.

Частка бюджетних витрат на дошкільну освіту

(від загального обсягу витрат на освіту)

 

З наведених даних бачимо, що у цілому частка витрат на дошкільну освіту у загальному обсязі бюджетного фінансування є нестійким показником і може протягом нетривалого періоду коливатися в досить широких межах. Разом з тим, можна зазначити, що Україна за цим показником перебуває у лідерах. Найбільшою частка витрат на дошкільну освіту в останні роки була в Туркменістані 28,1, Болгарії – 24,3 та Молдові – 21,9% (у 2012 р.).  

Частка бюджетних витрат на середню освіту

(всі рівні, від загального обсягу витрат на освіту)

 

Як бачимо з цієї діаграми, частка витрат на середню освіту для України є набагато меншою, ніж в інших європейських країнах. Найбільшим у 2012 р. цей показник був у Монако – 51,4; Маврикії 53,8 та Камеруні – 52,6%. Серед країн Європи найнижчим він був в Україні та Швеції – 28,8%. При цьому слід зазначити, зо для попередніх років для Швеції Інститут статистики наводить значення 35 – 38%, а для України у 2013 р. показник зменшився до 28,1%. 

Частка бюджетних витрат на професійну освіту

(Post-secondary non-tertiary, від загального обсягу витрат на освіту)

Частка бюджетних витрат, спрямованих на професійну освіту в Україні є набагато більшою, ніж в інших європейських країнах. Вищими за Україну значення цього показника у 2012 р. були лише у Сінгапурі – 8,7, Киргизстані – 7,3 та Шрі-Ланці – 6,6%. Для більшості європейських країн протягом останніх 15 років він не перевищував 1%. 

Частка бюджетних витрат на освіту третього рівня

(5 – 8 рівні МСКО, від загального обсягу витрат на освіту) 

За українською класифікацію ці показники відповідають сукупним витратам від програмам підготовки молодших спеціалістів до докторантури. Бачимо, що у багатьох європейських країнах їх значення є на 5 – 10% нижчими за українські. Зокрема, у 2012 р. трохи вищою частка цих витрат була лише в Австрії. Та й у світі вищими були лише показники Макао (Аоминь) – 68,1, Сінгапуру – 38,0, Гвінеї 33,4 та Гонконгу – 32,8%.

У цілому структура бюджетних витрат на освіту в Україні порівняно з іншими європейськими країнами вирізняється суттєво меншою часткою фінансування середньої освіти і більшими частками фінансування інших витрат. Це ілюструють також наведені нижче діаграми.

Структура бюджетних витрат на освіту

 

Кількість дітей на одного викладача у дошкільній освіті

Для України цей показник є доволі низьким. Але він протягом останніх 15 років поступово зростає. Втім, для деяких країн він ще нижчий. Зокрема, у 2012 р. він був найменшим в Ісландії (5,0), Білорусі (6,4) та Естонії (6,8). При цьому середньосвітове значення дорівнювало 20,6, а середнє для держав Західної Європи і Латинської Америки – 13,8. 

Кількість учнів на одного викладача у середній школі

Стосовно України відсутні дані для багатьох років. Але у цілому співвідношення кількості учнів і вчителів у середній школі відповідає показникам інших європейських країн. У 2012 р. серед них це співвідношення було найменшим для Хорватії – 7,8, Люксембургу та Латвії – 7,9, середньосвітове значення дорівнювало 17,2, а середнє для країн Західної Європи і Північної Америки – 13,0. 

Кількість студентів на одного викладача у вищій(5 – 8 рівні МСКО) освіті

 

Співвідношення кількості студентів і викладачів у вищій освіті характеризується для європейських країн високим розкидом і різноспрямованою динамікою. Найменшим цей показник у 2012 р. був в Андоррі – 3,1, Люксембурзі – 3,8 та Швейцарії – 5,8. Найбільшим – для Чехії, де він дорівнював 25,2. Значення для України перебувають у межах загальноєвропейського розкиду. 

Частка здобувачів вищої освіти, що навчаються за програмами 5 рівня МСКО 

Частка здобувачів вищої освіти, що навчаються за програмами 5 рівня МСКО, варіюється у широких межах і має різноспрямовану динаміку. Зокрема, у Португалії, Румунії та Фінляндії протягом 1999 – 2013 р. такі здобувачі майже зникли, у Великій Британії їх частка зменшилася більш, ніж вдвічі. Натомість у Швеції вона за цей період зросла від 3,4 до 6%, а у Франції коливалася в межах 20 – 25%. Середньосвітове значення майже не змінилося (21 – 22%). Показники України дещо перевищують середньоєвропейські.

Дані про частку студентів, що навчаються за програмами 6 рівня МСКО (бакалаврат) є переважно для 2013 та 2014 р. Для України цей показник дорівнює близько 50%. Для порівняння: в Австрії – 43%, Болгарії – 68%, Великій Британії – 63%, Іспанії – 56%, Норвегії – 75%, Польщі – 64%, Російській Федерації – 30%, США – 47%, Фінляндії – 74%, Франції – 40%, Швеції – 61%, Швейцарії – 66%. Тобто розкид значень є доволі високим.

Частка студентів, які навчаються  за програмами 7 рівня МСКО (магістратура, підготовка спеціалістів) дорівнює: в Австрії – 33%, Болгарії – 30%, Великій Британії –18%, Іспанії – 26%, Норвегії –22%, Польщі –31%, Російській Федерації –51%, США – 13%, України – 22%, Фінляндії –19%, Франції –36%, Швеції –31%, Швейцарії – 21%. Таким чином, маємо зробити висновок, що частка відповідної групи студентів у вищій освіті України, відповідає практиці європейських країн і не може вважатися надмірною.

Частка студентів, які навчаються  за програмами 8 рівня МСКО (аспірантура, докторантура, PhD) для України дорівнює 1,6%. Для більшості інших країн вона також перебуває в межах декількох відсотків. Найбільшим цей показник є для Швейцарії 8,1%, Германії – 7,7%, Фінляндії – 6,7%.

Підбиваючи підсумки, хочу зазначити, що порівняльний аналіз надає багато корисної інформації, потрібної для прийняття управлінських рішень в освіті. Зокрема, вони підтверджують, що єдиним шляхом покращення фінансування освіти є не перерозподіл бюджетних коштів з інших галузей, що перебувають у такому само кризовому стані, а зростання економіки і ВВП України. Саме над цим мають працювати і освітяни, і органи, що відповідають за економічний розвиток держави.

Відмінною рисою України є занадто низька частка бюджетних витрат, що припадають на загальну середню освіту, і дещо завищені частки витрат на освіту інших рівнів. Особливо високими порівняно з європейськими країнами є витрати на професійну освіту.

Сьогодні немає підстав стверджувати, що в нас занадто велика кількість викладачів у середній та вищій порівняно із кількістю учнів та студентів. Лише для дошкільної освіти кількість дітей, що припадає на одного педагогічного працівника в нас є меншою за переважну більшість європейських країн.

Дані Інституту статистики ЮНЕСКО не підтверджують думку про надмірну частку студентів, що навчаються за магістерськими програмами. Справжня проблема сьогодні полягає не в кількості студентів, а в якості цих програм. У тому числі і через недостатність доступного фінансування. Натомість ми маємо дещо завищену частку студентів, які навчаються за освітніми програмами підготовки молодших спеціалістів. Можна припустити, що це значною мірою пов’язано із можливістю вступу випускників цих програм на навчання за наступними рівнями освіти без проходження ЗНО. 

1. Володимир Бахрушин. Масовизація вищої освіти: Що далі? http://education-ua.org/ua/articles/476-masovizatsiya-vishchoji-osviti-shcho-dali.

2. http://data.uis.unesco.org. 

Володимир Бахрушин, д.ф.-м.н., професор, Академік АН вищої школи України

27.03.2016
Володимир Бахрушин
*
Поделиться

Оставьте комментарий

Через сайт
Через Вконтакте
Через Фейсбук

Комментарии  

Автор: Валеріан Вишляк
Опубликовано 09.07.2016 в 19:43
Дикую за статтю
Автор: Професор
Опубликовано 15.04.2016 в 15:55
Порівняння з даними інших країн може бути не зовсім коректним. Зокрема, до витрат на вищу освіту у Європі не зараховують студентські стипендії. А в нас це вагома частка бюджетних витрат.
Автор: Стасик
Опубликовано 15.04.2016 в 12:38
Порівняння відсотків мало про що говорить. А абсолютні витрати в нас близькі до нуля.
Автор: Анна Петрівна
Опубликовано 14.04.2016 в 04:27
В нас непропорційно низьке фінансування середньої освіти. А це база. Не буде якості в середній освіті, не буде і у вищій.
Автор: ІванВас
Опубликовано 12.04.2016 в 10:04
Без нормального фінансування якісної освіти в нас ніколи не буде. А не буде освіти - не буде й нічого іншого.
Автор: Анна Петрівна
Опубликовано 14.04.2016 в 04:28
Та вже немає. Мабуть через це і не залишилося у владі фахівців, здатних це розуміти.
Автор: Артем
Опубликовано 08.04.2016 в 17:42
Цікаві матеріали, важливі для вибору рішень - куди рухатися далі.
Автор: Tomi
Опубликовано 01.04.2016 в 16:12
Бавитися цифрами можна скільки завгодно. Але без мети освіти результату не буде.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубликовано 06.04.2016 в 07:42
І без мети не буде. І без розуміння поточного стану, яке грунтується на об'єктивних даних, теж не буде.
Автор: Оксана Марущак
Опубликовано 31.03.2016 в 03:56
Є різні цифри. Ми маємо всі відтворювати? Наприклад, наведені дані говорять, що у світі зникають ВНЗ 1-2 рівня акредитації. Так що, і нам треба знищувати?
Автор: Володимир Бахрушин
Опубликовано 06.04.2016 в 07:46
Відтворювати не потрібно. А розуміти, чому в нас щось не так, як у провідних державах, треба. Чому в окремих країнах зникають ВНЗ 1-2-го рівня? Треба розуміти причини, а потім приймати рішення. Та й не всюди вони зникають. Є країни, де їх частка навпаки зростає. І теж треба розуміти чому. І в чому ріниця між першими та другими.
Автор: Olena Panych.
Опубликовано 28.03.2016 в 20:17
Vladimir Bakhrushin провів цікаве порівняльне дослідження становища освіти в Україні та інших європейських країнах. Основні показники, які характеризують освіту - структура бюджетних витрат, фінансування у відсотках ВВП, співвідношення кількості студентів та викладачів у ВНЗ у нас в цілому, що називається, "в нормі". Тобто не відрізняються вони суттєво від показників розвинених країн. Але що тоді треба змінювати? Зокрема, щоб у освіту прийшло більше грошей. Висновок автора дотепний: немає сенсу збільшувати відсоток ВВП, який витрачається на освіту, треба збільшувати сам ВВП. Варто подумати, як освіта і освітяни мають долучитися до цього. Мушу сказати, я повністю підтримую автора у цьому твердженні. Але щоб це реалізувати, необхідно переосмислити місію освіти в нашій країні. Коли вчителі виховують тих, що потім виводять гроші в офшори, то звідки мають взятися гроші для підвищення зарплат цих вчителів? Звичайно, можна сказати, що "не всі такі", "є і хороші вчителі", є взагалі вчителі-герої та вчителі-мученик и, але що з того? Відповідальніст ь несуть всі не тільки за себе, але й за інших.
Зрештою, вся освітянська корпорація має задуматися над тим, як реформувати саму себе зсередини. Їй необхідно оцінити свій власний внесок у зростання багатства країни з тим, щоб знайти способи робити цей внесок більшим. Інакше зарплати вчителів, викладачів (і великою мірою науковців) будуть залишатися на цьому "мученицькому" напівголодному рівні, а волюнтаристське скорочення командно-адміні стративними методами буде продовжуватися. І ніякі скарги, ніяке ниття тут не допоможуть.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубликовано 06.04.2016 в 07:50
Так, головна проблема - це розмір ВВП. А розмір ВВП напряму залежить від якості освіти. Тому що неосвічена людина може виконувати лише некваліфіковану роботу з низькою продуктивністю праці. Якість освіти суттєво залежить від її фінансування. Як наслідок, маємо порочне коло. Маємо знайти шлях розвернути рух і перейти до стану, коли якісна освіта веде до зростання ВВП, зростання ВВП дає змогу збільшити фінансування освіти, що у свою чергу веде до підвищення її якості.
Автор: Оксана Марущак
Опубликовано 31.03.2016 в 03:57
Місія освіти відома вже давно - вчити дітей і готувати їх до життя.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубликовано 06.04.2016 в 07:51
Це важливе завдання. Але лише одне з багатьох.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews