Укр Рус

Дата: 23.02.2018

Підписка на новини

Голосування

Найхарактерніша ознака пострадянської освіти:
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
Всього голосів:
Перший голос:
Останій голос:
Назад
 
Powered by Sexy Polling
 

Дійшла черга і до громадянської освіти.

Автор:
Олег Охредько
Опубліковано
27.01.2018

Нещодавно Міністерство освіти і науки України запропонувала для громадського обговорення Концепцію розвитку громадянської освіти в Україні (далі просто Концепція). 

З самого початку викликає запитання щодо назви Концепції. Чому її просто не назвали Концепція громадянської освіти, а додали ще й слово «розвиток»?

Наша держава тільки з початку цього століття мала різні назви концепцій щодо громадянської освіти. Проте потрібно зазначити, що чим більше слів у назвах, тим більше можливостей для подальшої роботи, а особливо для тлумачення самого документу. Адже навіть сама Концепція «Нової української школи» має трохи іншу назву – Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року (Розпорядження КМУ № 988-р від 14.12.16 року). 

Повернемося до самого документу. Він не дуже великий – всього 9 сторінок, що, з огляду на сучасні бюрократичні тенденції,  доволі мало. 

Концепція складається з 7 розділів: 

І. Вступ

ІІ. Ціннісні орієнтири громадянської освіти

ІІI. Мета і завдання громадянської освіти в Україні

ІV. Громадянські компетентності

V. Принципи реалізації концепції

VI. Система громадянської освіти

VII. Етапи реалізації Концепції 

Переглянувши запропонований документ вздовж та поперек, і навіть по діагоналі, завдавши пошук комп’ютеру, так і не відшукаємо, мабуть, основного – це визначення, а що ж таке громадянська освіта. Практично в усіх останніх документах завжди, на початку документу, подають дефініції, щоб не відбувалося різного трактування того чи іншого поняття.

Можливо термін «громадянська освіта» це велика таємниця і ніхто не наважується зробити таке визначення?

 І знов таки великий простір Інтернету видає величезну кількість визначень. Ну, мабуть, найпершим пересічна людина звернеться до Вікіпедії і побачить, що в українській версії  «Громадянська освіта — це навчання принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах». У наших агресивних сусідів читаємо: «… — наука о правах и обязанностях граждан государства»,  англійська версія покаже «... це вивчення теоретичних, політичних і практичних аспектів громадянства, а також його прав і обов'язків; обов'язки громадян один до одного як членів політичного органу і уряду».

Словник Merriam-Webster зазначить, що громадянська освіта – це «вивчення прав і обов'язків громадян і про те, як працює уряд», а інший словник .com зазначить, що це «… дослідження або наука про привілеї та обов'язки громадян».

В українському освітньому просторі теж не одноразово зверталися до питання визначення громадянської освіти. Так, у Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (АПН України) є наступне визначення: «Громадянське виховання - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціальне, політичне, юридичне дієздатною та захищеною. … громадянська освіта – навчання спрямоване на формування знань про права та обов’язки людини».

 Концепція громадянського виховання дітей і молоді визначає, що «громадянська освіта – це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватися її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від влади задоволення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства», а от учасники проекту «Освіта для демократії в Україні», які розробили свій варіант Концепції громадянської освіти в середній школі України, визначили, що «громадянська освіта - спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії».

І схожих визначень багато, а от авторський колектив проекту Концепції розвитку громадянської освіти в Україні чомусь так і не дійшов до загальної думки, що ж таке громадянська освіта. Так і залишається за лаштунками документу відповідь на питання, а що ж таке громадянська освіта?

Все ж таки, наскільки важливо мати це визначення? Звісно важливо, адже основні терміни є квінтесенцією документу. Чіткі визначення не дозволяють проводити маніпуляції, підміняти поняття, звужувати або розширювати сферу вживання та використання, вносити власні трактування. Не дарма ж, наприклад, Закон України «Про освіту» має 30 чітко прописаних термінів, які знаходяться на початку документа.

Потрібно враховувати й те, що Концепція є певним дороговказом для розробки інших документів (на що вказує і сама Концепція), а відсутність розуміння термінології дозволяє приймати акти, які можуть спотворити або навіть направити в інше річище громадянську освіту в нашій державі.

Аналізуємо далі. Уже перший абзац Концепції викликає запитання.

Чомусь виклики, які стоять перед громадянською освітою мають відношення виключно до сфери відповідальності та обов’язків: «Виклики, пов'язані з формуванням активного та відповідального громадянина з високим почуттям власної гідності, стійкою громадянською позицією, готовністю  до виконання громадянських обов'язків».

У третьому абзаці Концепції говориться про нормативно-правові основи громадянської освіти, але чомусь їх беруть тільки у двох документах – Конституції Україна та Закону України «Про освіту». У цьому ж абзаці напрямки громадянської освіти обумовлюють всього трьома документами - Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, Стратегією національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки та Національною стратегією у сфері прав людини. А потім у цьому абзаці нас просто вводять в оману, зазначаючи, що «з прийняттям нового Закону України «Про освіту» поняття громадянської освіти отримало нормативне визначення …».

 Закон України «Про освіту» не дає нормативного визначення поняття громадянської освіти, а лише згадує громадянську освіту, наприклад у Ст.5 Державна політика у сфері освіти, говориться: «Держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов’язаних з реалізацією особою своїх прав і обов’язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина».

Наступні два абзаци знову ж таки викликають запитання, адже вони лише цитують преамбулу до  Конституції України:

Конституція України

Концепція

Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, …

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, у Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Конституції держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів

і національних меншин України. Також Конституція України визначає інші права, свободи та обов'язки людини та громадянина, яких мають неухильно дотримуватися при впровадженні громадянської освіти.

 Окрім того викликає питання, які ж «інші права, свободи та обов’язки людини та громадянина» визначає Конституція України,  «яких мають неухильно дотримуватися при впровадженні громадянської освіти».

Далі в Концепції теж бачимо певні вибіркові запозичення.

Наприклад, перераховано 5 основних засад державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності, взяті із Закону України «Про освіту»:

-           виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

-           формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

-           формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження

її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

-           формування громадянської культури та культури демократії;

-           формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля.

Проте в Ст. 6 «Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності» Закону України «Про освіту» перераховано аж 36 пунктів.

Виникає запитання - чому саме ці пункти були обрані й чому вони розташовані в такому порядку?

Зрозуміло, що, до сфери громадянської освіти мало дотичні питання про науковий характер освіти (п.7) чи прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень (п.10) та деякі інші пункти. Але не зрозуміло наскільки людиноцентризм або верховенство права поступаються формуванню культури здорового способу життя, а гуманізм та демократизм гірше аніж патріотизм.

І взагалі, навіщо було потрібно дублювати в Концепції Закон України «Про освіту»?

Наступні декілька абзаців знов таки цитують як Закон України «Про освіту», так і деякі інші документи – Концепцію «НУШ», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016-2020 рр. та інші.

Таким чином «Вступ» Концепції практично складається з цитування інших документів.

Другий розділ «Ціннісні орієнтири громадянської освіти» знову починається з цитування Закону України «Про освіту», а другий абзац цього розділу цитує Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. І все, більше документів, які мають можливість оцінити необхідні цінності, не називається.

 Третій абзац другого розділу чомусь звертається до виховання, хоча процеси освіти та виховання мають трохи різні потенціали.  Виникає питання: яким чином буде проводитися виховний процес  серед пенсіонерів,  які теж потрапляють під дію цієї Концепції?

У третьому розділі «Мета і завдання громадянської освіти в Україні» доволі чітко прописана мета, а от завдання викликають деякі питання. Наприклад, чому серед завдань громадянської освіти пропонується «…сприяти плеканню української мови»? 

Четвертий розділ «Громадянські компетентності» дає перелік з 10 компетентностей, які охоплюють практично всі сфери життя громадян. Їх можливо було і скоротити або збільшити, проте кожен відшукає як недоліки, так і переваги у цьому списку.

П’ятий розділ «Принципи реалізації концепції» теж посилається на Закон України «Про освіту», але вже без цитування і пропонує три специфічні підходи – це  підхід «навчання через участь», наскрізний підхід та поступовий підхід.

Шостий розділ «Система громадянської освіти»,  - це найбільший розділ Концепції, який займає практично половину всього документа.

У цьому розділі подані дев’ять  «основних змістовних ліній громадянської освіти», до яких є певні питання.

Дві змістовні лінії дублюють одна одну: «участь в управлінні державними справами» та «участь інститутів громадянського суспільства у веденні державних справ».

Не зрозуміло доцільність появи окремої змістовної лінії «національно-патріотичне виховання», адже громадянська освіта і національне-патріотичне виховання мають різні вектори.

Поза увагою залишилися гуманізм та демократія, толерантність та інші дуже важливі напрямки суспільного життя.

Далі шостий розділ пропонує вимоги «досягнень у відповідних видах та рівнях таких результатів» за певними частинами:

·         За видами освіти

1.   Формальна освіта

2.   Неформальна освіта

3.   Інформальна освіта

·         За складниками освіти

1.   Дошкільна освіта

2.   Повна загальна середня освіта, спеціалізована освіта

3.   Професійна (професійно-технічна) освіта, фахова передвища освіта

4.   Вища освіта

5.   Освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта

Також є окремі вимоги до «педагогічних та науково-педагогічних працівників та інших суб’єктів, які ведуть педагогічну діяльність для реалізації громадянської освіти».

Наприкінці розділу розміщені кроки, які повинні забезпечити «підготовку педагогічних та науково-педагогічних кадрів для здійснення громадянської освіти в системі формальної освіти відповідно до основних змістовних ліній громадянської освіти». Як і прийнято в українській державній системі освіти, тут використовують нічого не значущі слова,  на кшталт, «забезпечення якісної ступеневої підготовки», «розробку нових моделей» тощо.

У цілому шостий розділ має найбільше навантаження і разом з тим виглядає найбільш розбалансованим, а іноді не проглядається логіка в його структурі.

Останній сьомий розділ «Етапи реалізації Концепції», який складається з трьох пунктів, які носять загальний характер. Єдине що викликає питання виділення окремим рядком «створення системи правової освіти виборців як елемента освіти дорослих». 

Підсумовуючи підсумки потрібно зазначити, що запропонована Концепція: 

• намагається поєднувати різні вектори розвитку;

• враховує тенденції сучасного освітнього поля;

• опирається на певні досягнення як української, так і міжнародної суспільної думки

проте;

• має розбалансований характер;

• носить багато механічних запозичень та цитувань;

• через невизначеність та розпливчатість формувань дозволяє маніпулювати текстом

• має перевагу впливу національно-патріотичного напрямку;

• не несе в себе пересторог бюрократичного втручання в освітній процес, що приведе до формального виконання задекларованих завдань. 

Зважаючи на те, що зараз відбувається «марафон» з прийняття нових документів у рамках «оновлення» освіти, мабуть, краще всього було б зробити паузу і не поспішати, адже в нашій бюрократичній державі поява чергової концепції приведе до лише до посилення тиску на учнів та вчителів. 

І на останнє, потрібно зазначити й певні зміни, ознаки яких можна побачити й в запропонованій Концепції: 

• більше уваги починають приділяти питанням прав і свобод людини;

• посилання на міжнародні документи вже робляться не заради формальної «необхідності», а й заради врахування думки міжнародної спільноти;

• освіта вже розглядається не як щось стабільне і незмінне, а як рух, і не тільки в одному напрямку. 

Усе це дає можливість  змінювати світ навколо себе. 

P. S. За звичай після матеріалу згадують щось важливе, а я зазначу те, з чого, мабуть, потрібно було почати статтю.

На сьогодні Міністерство освіти і науки України затвердило нові навчальні плани, які передбачають впровадження курсу «Громадянська освіта» в 10 класі, на що виділяється 2 години. Окрім того, ще минулого року, була розроблена програма «Громадянська освіта» і  авторські колективи та видавництва вже практично підготували посібники (вже завершається процес макетування). Незабаром МОН виставить ці посібники для голосування та формування державного замовлення. Враховуючи те, що громадське обговорення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні завершиться тільки 5 лютого (а потім потрібно ще опрацювати зауваження, прийняти колегією МОН, направити на узгодження та прийняття до Кабінету Міністрів України), то у вересні учні 10 класів отримають підручники з програмою, яка є зараз. А от нинішня програма та Концепція не дуже корелюються між собою, навіть в основних положеннях. Наприклад, мета в Концепції прописана одним невеликим абзацом, а в Програмі подані розгорнуті 6 пунктів. Водночас завдання в Концепції розписані в шести пунктах, а в Програмі подані одним абзацом. Також потрібно звернути що Концепція створена під серйозним впливом «націонал-патріотичного лобі», а програма побудована в більшості на загальних принципах та підходах, які поширені в демократичному суспільстві. З першого погляду не дуже таки й важливе питання, але насправді це тисячі й мільйони гривень, які будуть витрачені на внесення необхідних змін.

Таким чином запускається чергове коло, на яке вказував Віктор Громовий («Віктор Громовий: концепції продовжують розмножуватись»).

Як ілюстрація всього цього можливо розглянути наступний приклад. Так для громадського обговорення наприкінці грудня МОН виставило чергову концепцію – Концепцію розвитку педагогічної освіти, яка практично не згадує питання (окрім одного моменту, присвяченого вимогам до програм), які підіймаються у Концепції розвитку громадянської освіти в Україні.

P.S.S. Що ще цікаво зазначити, навчальна програма «Громадянська освіта» була розміщена на сайті МОН наприкінці грудня 2017 року, на що вказує назва файлу - program-hromadyanska-osvita-24.11.2017.doc. Тож, перефразувавши слова Євангелія від Матфея (гл. 6, ст. 2-4), можна іронічно зазначити: «Права рука не відає, що робить ліва». 

Використані джерела:

                Олег Охредько, експерт та аналітик Центру громадянської просвіти "Альменда"

Дійшла черга і до громадянської освіти.
Дійшла черга і до громадянської освіти.

Нещодавно Міністерство освіти і науки України запропонувала для громадського обговорення Концепцію розвитку громадянської освіти в Україні (далі просто Концепція). 

З самого початку викликає запитання щодо назви Концепції. Чому її просто не назвали Концепція громадянської освіти, а додали ще й слово «розвиток»?

Наша держава тільки з початку цього століття мала різні назви концепцій щодо громадянської освіти. Проте потрібно зазначити, що чим більше слів у назвах, тим більше можливостей для подальшої роботи, а особливо для тлумачення самого документу. Адже навіть сама Концепція «Нової української школи» має трохи іншу назву – Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року (Розпорядження КМУ № 988-р від 14.12.16 року). 

Повернемося до самого документу. Він не дуже великий – всього 9 сторінок, що, з огляду на сучасні бюрократичні тенденції,  доволі мало. 

Концепція складається з 7 розділів: 

І. Вступ

ІІ. Ціннісні орієнтири громадянської освіти

ІІI. Мета і завдання громадянської освіти в Україні

ІV. Громадянські компетентності

V. Принципи реалізації концепції

VI. Система громадянської освіти

VII. Етапи реалізації Концепції 

Переглянувши запропонований документ вздовж та поперек, і навіть по діагоналі, завдавши пошук комп’ютеру, так і не відшукаємо, мабуть, основного – це визначення, а що ж таке громадянська освіта. Практично в усіх останніх документах завжди, на початку документу, подають дефініції, щоб не відбувалося різного трактування того чи іншого поняття.

Можливо термін «громадянська освіта» це велика таємниця і ніхто не наважується зробити таке визначення?

 І знов таки великий простір Інтернету видає величезну кількість визначень. Ну, мабуть, найпершим пересічна людина звернеться до Вікіпедії і побачить, що в українській версії  «Громадянська освіта — це навчання принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах». У наших агресивних сусідів читаємо: «… — наука о правах и обязанностях граждан государства»,  англійська версія покаже «... це вивчення теоретичних, політичних і практичних аспектів громадянства, а також його прав і обов'язків; обов'язки громадян один до одного як членів політичного органу і уряду».

Словник Merriam-Webster зазначить, що громадянська освіта – це «вивчення прав і обов'язків громадян і про те, як працює уряд», а інший словник .com зазначить, що це «… дослідження або наука про привілеї та обов'язки громадян».

В українському освітньому просторі теж не одноразово зверталися до питання визначення громадянської освіти. Так, у Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (АПН України) є наступне визначення: «Громадянське виховання - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціальне, політичне, юридичне дієздатною та захищеною. … громадянська освіта – навчання спрямоване на формування знань про права та обов’язки людини».

 Концепція громадянського виховання дітей і молоді визначає, що «громадянська освіта – це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватися її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від влади задоволення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства», а от учасники проекту «Освіта для демократії в Україні», які розробили свій варіант Концепції громадянської освіти в середній школі України, визначили, що «громадянська освіта - спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії».

І схожих визначень багато, а от авторський колектив проекту Концепції розвитку громадянської освіти в Україні чомусь так і не дійшов до загальної думки, що ж таке громадянська освіта. Так і залишається за лаштунками документу відповідь на питання, а що ж таке громадянська освіта?

Все ж таки, наскільки важливо мати це визначення? Звісно важливо, адже основні терміни є квінтесенцією документу. Чіткі визначення не дозволяють проводити маніпуляції, підміняти поняття, звужувати або розширювати сферу вживання та використання, вносити власні трактування. Не дарма ж, наприклад, Закон України «Про освіту» має 30 чітко прописаних термінів, які знаходяться на початку документа.

Потрібно враховувати й те, що Концепція є певним дороговказом для розробки інших документів (на що вказує і сама Концепція), а відсутність розуміння термінології дозволяє приймати акти, які можуть спотворити або навіть направити в інше річище громадянську освіту в нашій державі.

Аналізуємо далі. Уже перший абзац Концепції викликає запитання.

Чомусь виклики, які стоять перед громадянською освітою мають відношення виключно до сфери відповідальності та обов’язків: «Виклики, пов'язані з формуванням активного та відповідального громадянина з високим почуттям власної гідності, стійкою громадянською позицією, готовністю  до виконання громадянських обов'язків».

У третьому абзаці Концепції говориться про нормативно-правові основи громадянської освіти, але чомусь їх беруть тільки у двох документах – Конституції Україна та Закону України «Про освіту». У цьому ж абзаці напрямки громадянської освіти обумовлюють всього трьома документами - Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, Стратегією національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки та Національною стратегією у сфері прав людини. А потім у цьому абзаці нас просто вводять в оману, зазначаючи, що «з прийняттям нового Закону України «Про освіту» поняття громадянської освіти отримало нормативне визначення …».

 Закон України «Про освіту» не дає нормативного визначення поняття громадянської освіти, а лише згадує громадянську освіту, наприклад у Ст.5 Державна політика у сфері освіти, говориться: «Держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов’язаних з реалізацією особою своїх прав і обов’язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина».

Наступні два абзаци знову ж таки викликають запитання, адже вони лише цитують преамбулу до  Конституції України:

Конституція України

Концепція

Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, …

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, у Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Конституції держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів

і національних меншин України. Також Конституція України визначає інші права, свободи та обов'язки людини та громадянина, яких мають неухильно дотримуватися при впровадженні громадянської освіти.

 Окрім того викликає питання, які ж «інші права, свободи та обов’язки людини та громадянина» визначає Конституція України,  «яких мають неухильно дотримуватися при впровадженні громадянської освіти».

Далі в Концепції теж бачимо певні вибіркові запозичення.

Наприклад, перераховано 5 основних засад державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності, взяті із Закону України «Про освіту»:

-           виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

-           формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

-           формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження

її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

-           формування громадянської культури та культури демократії;

-           формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля.

Проте в Ст. 6 «Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності» Закону України «Про освіту» перераховано аж 36 пунктів.

Виникає запитання - чому саме ці пункти були обрані й чому вони розташовані в такому порядку?

Зрозуміло, що, до сфери громадянської освіти мало дотичні питання про науковий характер освіти (п.7) чи прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень (п.10) та деякі інші пункти. Але не зрозуміло наскільки людиноцентризм або верховенство права поступаються формуванню культури здорового способу життя, а гуманізм та демократизм гірше аніж патріотизм.

І взагалі, навіщо було потрібно дублювати в Концепції Закон України «Про освіту»?

Наступні декілька абзаців знов таки цитують як Закон України «Про освіту», так і деякі інші документи – Концепцію «НУШ», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016-2020 рр. та інші.

Таким чином «Вступ» Концепції практично складається з цитування інших документів.

Другий розділ «Ціннісні орієнтири громадянської освіти» знову починається з цитування Закону України «Про освіту», а другий абзац цього розділу цитує Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. І все, більше документів, які мають можливість оцінити необхідні цінності, не називається.

 Третій абзац другого розділу чомусь звертається до виховання, хоча процеси освіти та виховання мають трохи різні потенціали.  Виникає питання: яким чином буде проводитися виховний процес  серед пенсіонерів,  які теж потрапляють під дію цієї Концепції?

У третьому розділі «Мета і завдання громадянської освіти в Україні» доволі чітко прописана мета, а от завдання викликають деякі питання. Наприклад, чому серед завдань громадянської освіти пропонується «…сприяти плеканню української мови»? 

Четвертий розділ «Громадянські компетентності» дає перелік з 10 компетентностей, які охоплюють практично всі сфери життя громадян. Їх можливо було і скоротити або збільшити, проте кожен відшукає як недоліки, так і переваги у цьому списку.

П’ятий розділ «Принципи реалізації концепції» теж посилається на Закон України «Про освіту», але вже без цитування і пропонує три специфічні підходи – це  підхід «навчання через участь», наскрізний підхід та поступовий підхід.

Шостий розділ «Система громадянської освіти»,  - це найбільший розділ Концепції, який займає практично половину всього документа.

У цьому розділі подані дев’ять  «основних змістовних ліній громадянської освіти», до яких є певні питання.

Дві змістовні лінії дублюють одна одну: «участь в управлінні державними справами» та «участь інститутів громадянського суспільства у веденні державних справ».

Не зрозуміло доцільність появи окремої змістовної лінії «національно-патріотичне виховання», адже громадянська освіта і національне-патріотичне виховання мають різні вектори.

Поза увагою залишилися гуманізм та демократія, толерантність та інші дуже важливі напрямки суспільного життя.

Далі шостий розділ пропонує вимоги «досягнень у відповідних видах та рівнях таких результатів» за певними частинами:

·         За видами освіти

1.   Формальна освіта

2.   Неформальна освіта

3.   Інформальна освіта

·         За складниками освіти

1.   Дошкільна освіта

2.   Повна загальна середня освіта, спеціалізована освіта

3.   Професійна (професійно-технічна) освіта, фахова передвища освіта

4.   Вища освіта

5.   Освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта

Також є окремі вимоги до «педагогічних та науково-педагогічних працівників та інших суб’єктів, які ведуть педагогічну діяльність для реалізації громадянської освіти».

Наприкінці розділу розміщені кроки, які повинні забезпечити «підготовку педагогічних та науково-педагогічних кадрів для здійснення громадянської освіти в системі формальної освіти відповідно до основних змістовних ліній громадянської освіти». Як і прийнято в українській державній системі освіти, тут використовують нічого не значущі слова,  на кшталт, «забезпечення якісної ступеневої підготовки», «розробку нових моделей» тощо.

У цілому шостий розділ має найбільше навантаження і разом з тим виглядає найбільш розбалансованим, а іноді не проглядається логіка в його структурі.

Останній сьомий розділ «Етапи реалізації Концепції», який складається з трьох пунктів, які носять загальний характер. Єдине що викликає питання виділення окремим рядком «створення системи правової освіти виборців як елемента освіти дорослих». 

Підсумовуючи підсумки потрібно зазначити, що запропонована Концепція: 

• намагається поєднувати різні вектори розвитку;

• враховує тенденції сучасного освітнього поля;

• опирається на певні досягнення як української, так і міжнародної суспільної думки

проте;

• має розбалансований характер;

• носить багато механічних запозичень та цитувань;

• через невизначеність та розпливчатість формувань дозволяє маніпулювати текстом

• має перевагу впливу національно-патріотичного напрямку;

• не несе в себе пересторог бюрократичного втручання в освітній процес, що приведе до формального виконання задекларованих завдань. 

Зважаючи на те, що зараз відбувається «марафон» з прийняття нових документів у рамках «оновлення» освіти, мабуть, краще всього було б зробити паузу і не поспішати, адже в нашій бюрократичній державі поява чергової концепції приведе до лише до посилення тиску на учнів та вчителів. 

І на останнє, потрібно зазначити й певні зміни, ознаки яких можна побачити й в запропонованій Концепції: 

• більше уваги починають приділяти питанням прав і свобод людини;

• посилання на міжнародні документи вже робляться не заради формальної «необхідності», а й заради врахування думки міжнародної спільноти;

• освіта вже розглядається не як щось стабільне і незмінне, а як рух, і не тільки в одному напрямку. 

Усе це дає можливість  змінювати світ навколо себе. 

P. S. За звичай після матеріалу згадують щось важливе, а я зазначу те, з чого, мабуть, потрібно було почати статтю.

На сьогодні Міністерство освіти і науки України затвердило нові навчальні плани, які передбачають впровадження курсу «Громадянська освіта» в 10 класі, на що виділяється 2 години. Окрім того, ще минулого року, була розроблена програма «Громадянська освіта» і  авторські колективи та видавництва вже практично підготували посібники (вже завершається процес макетування). Незабаром МОН виставить ці посібники для голосування та формування державного замовлення. Враховуючи те, що громадське обговорення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні завершиться тільки 5 лютого (а потім потрібно ще опрацювати зауваження, прийняти колегією МОН, направити на узгодження та прийняття до Кабінету Міністрів України), то у вересні учні 10 класів отримають підручники з програмою, яка є зараз. А от нинішня програма та Концепція не дуже корелюються між собою, навіть в основних положеннях. Наприклад, мета в Концепції прописана одним невеликим абзацом, а в Програмі подані розгорнуті 6 пунктів. Водночас завдання в Концепції розписані в шести пунктах, а в Програмі подані одним абзацом. Також потрібно звернути що Концепція створена під серйозним впливом «націонал-патріотичного лобі», а програма побудована в більшості на загальних принципах та підходах, які поширені в демократичному суспільстві. З першого погляду не дуже таки й важливе питання, але насправді це тисячі й мільйони гривень, які будуть витрачені на внесення необхідних змін.

Таким чином запускається чергове коло, на яке вказував Віктор Громовий («Віктор Громовий: концепції продовжують розмножуватись»).

Як ілюстрація всього цього можливо розглянути наступний приклад. Так для громадського обговорення наприкінці грудня МОН виставило чергову концепцію – Концепцію розвитку педагогічної освіти, яка практично не згадує питання (окрім одного моменту, присвяченого вимогам до програм), які підіймаються у Концепції розвитку громадянської освіти в Україні.

P.S.S. Що ще цікаво зазначити, навчальна програма «Громадянська освіта» була розміщена на сайті МОН наприкінці грудня 2017 року, на що вказує назва файлу - program-hromadyanska-osvita-24.11.2017.doc. Тож, перефразувавши слова Євангелія від Матфея (гл. 6, ст. 2-4), можна іронічно зазначити: «Права рука не відає, що робить ліва». 

Використані джерела:

                Олег Охредько, експерт та аналітик Центру громадянської просвіти "Альменда"

27.01.2018
Олег Охредько
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Коментарі  

Автор: Позашкільна освіта
Опубліковано 28.01.2018 в 11:33
Підтримуючи автора публікації до питань, які також до проекту Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, слід добавити наступні:
1. У Розділі VI. Система громадянської освіти:
- "За складниками освіти" після пункту 2 "Повна загальна середня освіта, спеціалізована освіта" добавити окремим пунктом "Позашкільна освіта".
- "За видами освіти" пункт 2 змінити на "сприяння впровадженню компонентів громадянської освіти"
2. У Розділі VII. Етапи реалізації Концепції, пункт 2 змінити на "Охоплення громадянською освітою системи освіти у випадках, коли така передбачена законодавством" .
Відповісти
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews