Укр Рус

Дата: 24.04.2019

Підписка на новини

«Ліквідатори» від освітніх реформ

Автор:
Ігор Смагін
Опубліковано
04.09.2015

«Не вбили методичні служби, ­ доб’ємо інститут ненужний!» 

Першого вересня в мережі з’явилися тексти проектів майбутнього рішення вересневої колегії Міністерства освіти і науки України та наказу Міністра про ліквідацію обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти та передачу їх функцій і майна державним педагогічним, класичним університетам.

       Представлюсь: я – співзасновник ГС «Українська асоціація освіти дорослих», співавтор підручника з історії України для семикласників, ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, кандидат наук з державного управління, доцент і, за необхідності, кандидат в майстри спорту з боксу (в очі дивитися вмію, за слова й вчинки відповідаю) Смагін Ігор Іванович. Хабарі, конверти і підношення принципово не брав і не беру, уболіваю за справу й відчуваю за спиною колектив.

Без керівної роботи залишитися не боюся – маю три професії, якщо майбутнім роботодавцям не потрібні будуть мої педагогічні й наукові навички, то, на щастя, умію працювати руками, згадаю 90-ті й рябі базарні сумки – прорвемося. Посаду не сприймаю як синекуру, а як відповідальність, у першу чергу, за людей, якими керую з листопада 2014 року. 

Першого вересня всіх працівників регіональних інститутів й академій післядипломної педагогічної освіти було «поздоровлено» зливом проекту рішення майбутньої вересневої колегії МОН про ліквідацію закладів.

Протягом року в соціальних мережах інститути переважно призначали відповідальними за всі освітянські гріхи: недолугі, старомодні, консервативні, заскорублі, бюрократичні. Цьому підігравали міністерські функціонери, які надсилали вчителям підписані правицею «листи щастя» із забороною лихим керівникам ОІППО примушувати педагогів виконувати «невластиві функції». А лівою рукою ті ж діячі розсилали «гнобителям учительства» накази і розпорядження про організацію й проведення олімпіад, конкурсів, подання інформацій, участі в міністерських заходах, створення системи ІСУО, співпраці з видавництвами та громадськими організаціями, організації участі педагогів у конкурсах навчальної літератури тощо.

За два роки роботи керівництво МОН з керівниками обласних ОІППО не зустрічалося, у специфіку й проблеми інститутів не заглиблювалося. Покладалися, мабуть, на судження експертів: вітчизняних, які мали власний переважно негативний досвід у спілкуванні з працівниками ІППО, та зарубіжних – якщо в Європі такого «рудимента совка» немає, то й у нас нехай не буде.

А ми вже давно не совки! За останні 15 років ми мали унікальний шанс для саморозвитку: самі оновлювали зміст і форми роботи, шукали партнерів, працювали в міжнародних проектах, брали участь у тренінгах, вчилися нового й застосовували набуте в роботі, створювали «дистанційку», упроваджували вебінари, створювали освітні портали, опановували хмарні технології. Із 2004 року почали працювати на андрагогічних засадах. Наші фахівці співпрацюють і залучають до роботи на курсах зарубіжних колег із Польщі, Словаччини, Німеччини, США, фахівців класичних ВНЗ, науковців із переважної більшості наукових інституцій НАПН тощо. Кожен інститут має власні наукові, методичні чи навчальні родзинки, про які знають колеги і які стають спільним надбанням у системі в межах України. Іншими словами, ми вже створили, з урахуванням особливостей у кожній області, певний регіональний освітній простір, який може стати основою для освітянської децентралізації у час проведення адміністративної реформи.

І тут інновація від МОН: освітянська децентралізація, на думку керманичів, полягає в знищенні флагманів регіональної освіти (у кожного інституту є такі нагороди і статуси з міністерських виставок, чи то може міністри фейки у Києві (за наші гроші, які ми платили за квадратні метри) роздавали?) і передаванні функцій державним університетам, які у прямому підпорядкуванні МОН. Агов, фахівці! Це децентралізація?

Нагадаю ректорам педагогічних і класичних державних університетів, що вони забирають не курси і гроші. Вони у додаток забирають ще й організацію і координацію науково-методичної, навчальної роботи всіх закладів освіти у регіоні, організацію олімпіад, конкурсів, виставок, організацію співпраці з методичними кабінетами та роботу зі слухачами в міжкурсовий період. Вони, можливо, не здогадуються, що у нашій структурі працюють обласні центри практичної психології, які вони також заберуть і будуть шукати джерела для їх фінансування. Вони будуть організовувати ЗНО тепер вже зі своїми центрами (супер незалежне оцінювання буде!), вони будуть «паритися» проблемами виготовлення документів про освіту випускників шкіл і ПТУ тощо. Наївні (чи хитрі) ліквідатори не читали, мабуть, чинного положення про атестацію, де з кількох десятків вимог до вчителя вищої категорії лише одна – знання предмета за дипломом. А все інше – то та робота, за яку прогресивні ліквідатори називають нас ретроградами. І підвищення кваліфікації – це не студентські лекції по новому колу за старими конспектами. Крім того, багатьом університетським викладачам потрібно буде сісти за підручники з андрагогіки, бо наші педагоги балувані тренінгами, майстер-класами, ворк-шопами, авторськими курсами тощо. З ними, як зі студентами, за стандартами педагогіки вищої школи не попрацюєш.

Симптоматично, що нова міністерська команда всю «не вишівську» освіту звела до школи. Термін «школа» у багатьох виступах і документах став означенням для всього комплексу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Це яскраво видно з проекту ліквідаторського наказу, у якому педагогічна післядипломка, на думку авторів проекту, поширюється лише на вчителів: «5. Доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів». Колеги, котрі ліквідатори, вивчіть «матчасть»! В інститутах підвищують кваліфікацію вихователі, методисти, завідувачі дошкільних навчальних закладів, директори і заступники директорів шкіл, вихователі ГПД і позашкілля, шкільні бібліотекарі і хореографи та ін. Їх куди подінемо? 

Також прошу головних бухгалтерів державних ВНЗ перед  прийомом «віджатого» ліквідаторами у нас для вас додаткового поля професійної діяльності поцікавитися особливостями роботи бухгалтерій ще живих ОІППО. До нашої специфіки й переплетіння завдань та напрямків фахівці досі «1 С» адаптувати не можуть!

Чи може ліквідатори думають, що обласні ради інститути розженуть, курси віддадуть, а всю іншу роботу (дивись вище) начальники департаментів освіти особисто виконувати будуть? Чи звільнені методисти ОІППО на громадських засадах?

Автори проекту та доповідної записки наївно вимагають від депутатів ще не обраних обласних рад в умовах децентралізації віддати в оренду з комунальної у державну власність приміщення й обладнання ОІППО. Агов! Колеги-ректори ОІППО, у кого корпуси в центрі міста на «пішоходці», як у нас!? Ви уявляєте, як новообрані депутати обласних рад віддають ці вже не потрібні для регіональної освіти (за версією ліквідаторів) приміщення державним універам?  Боюсь, що в нашому буде черговий ресторан чи казино…

Кілька слів про оренду. Шановні ліквідатори! А ви хоч раз пробували передати з комунальної власності у державну прикроватну тумбочку? В оренду?

Я вже сім місяців намагаюся державному університету передати для проживання наших слухачів в їхньому гуртожитку ці кляті тумбочки, ліжка й стільці. Інформую: гуманітарна комісія, бюджетна комісія, комісія з питань оренди (це в обласній раді); потім 6 фото кожної тумбочки з різних ракурсів для оцінщика, потім оцінка, потім договір оренди, потім орендна плата з коштів університету. Так ось мені доводять, що плата зависока за тумбочки.

А кошти на сплату за приміщення, новоотримане майно ІППО у держбюджеті є?

Це коли фінансові потоки тепер потечуть з Києва в регіони як результат децентралізації?

Чи, може, на оренду «віджатого» майна трохи залишать?

А з яких коштів будуть платити зарплату викладачам університетів? З обласних?

 А що, вже змінили бюджетний кодекс чи, може, є якась нова субвенція?

 Чи може включимо ці видатки в платню за підвищення кваліфікації?

То наші педагоги балувані: ­ для них у нас поки це безкоштовно…

От така децентралізація в освіті по-ліквідаторськи.

А не пробували задля створення конкурентного середовища не ліквідувати, а, як декларували перед громадськими активістами, дати можливість працювати «і розумним, і красивим»? А вчитель вже сам обере: хто є хто? Так ні, геть право вибору, дайош безальтернативно університет!

У нас ліцензія до 2017 року. Приїдуть відберуть? У нас поки є папірець (за сучасним трактуванням МОН), у якому написано, що ми вищий навчальний заклад післядипломної освіти. Викинути?

Чи може законотворці у Законі України «Про вищу освіту» одним реченням прирівняють наш статус до ВНЗ і катавасій не буде?

І будуть контролювати нашу роботу, перевіряти щорічно. А не так, що за останні два роки лише раз, по-моєму, збирав міністр керівників обласних департаментів освіти. Нас, ректорів/директорів, ­– жодного разу. А навіщо? Таких екземплярів,  як я, мабуть, у Європі немає. Я Оксфорд не закінчував, хоча стажувався в США і в Естонії. Я горжуся, що є випускником Камянець-Подільського державного педагогічного інституту. Я горжуся своїми учнями, яких учив у школі, своїми студентами, яких учив в університеті, своїми вчителями, з якими працюю зараз. Я лише не цікавлю ліквідаторів. Як і всі мої працівники.

Для мене найбільш вражаючим за цинізмом у ліквідаторському проекті наказу стало те, що після пункту про закриття закладів не забули нагадати про необхідність «визначення механізмів збереження та використання за призначенням навчально-матеріальних баз вказаних вище закладів, які припиняють діяльність». А про людей, що залишаються без роботи – жодного слова!!!

Це не останні люди в освіті регіону й України, пане міністре! Це класні вчителі, вихователі, методисти, які не у 20, а в 30, 40, 50 років практичний досвід переосмислили на науковому рівні, захистили кандидатські й докторські дисертації. Це ті, хто на ентузіазмі «тягне» у Житомирській області регіональні експерименти, у яких разом з педагогами шукають шляхи й підходи до формування ключових, предметних і міжпредметних компетентностей в умовах діяльнісного й особистісно зорієнтованого підходів. Це ті, хто в реаліях війни надає психологічну допомогу дітям і сім’ям воїнів АТО, це переважно мами, у яких є діти, а чоловіки у кількох воюють у героїчній житомирській «дев’яностоп’ятці».

Ліс рубають – тріски летять? Мені куди їх всіх після ліквідації, у центр зайнятості?

Чи, може, ліквідатори думають, що в державних університетах вакансії є?

Чи, може, обізвемо всіх нас старорежимним непотребом –  і за межі освіти?

У мене в кабінеті висить прапор Військово-Морських Сил України. Частково і на моїх книжках вивчають морську історію майбутні морські вовки в Херсоні.

Обовязок командира корабля – врятувати команду, лише потім думати про себе. Я свій професійний і людський обовязок знаю. А ви, панове ліквідатори? 

Ігор Смагін, ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, кандидат наук з державного управління.

«Ліквідатори» від освітніх реформ
«Ліквідатори» від освітніх реформ

«Не вбили методичні служби, ­ доб’ємо інститут ненужний!» 

Першого вересня в мережі з’явилися тексти проектів майбутнього рішення вересневої колегії Міністерства освіти і науки України та наказу Міністра про ліквідацію обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти та передачу їх функцій і майна державним педагогічним, класичним університетам.

       Представлюсь: я – співзасновник ГС «Українська асоціація освіти дорослих», співавтор підручника з історії України для семикласників, ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, кандидат наук з державного управління, доцент і, за необхідності, кандидат в майстри спорту з боксу (в очі дивитися вмію, за слова й вчинки відповідаю) Смагін Ігор Іванович. Хабарі, конверти і підношення принципово не брав і не беру, уболіваю за справу й відчуваю за спиною колектив.

Без керівної роботи залишитися не боюся – маю три професії, якщо майбутнім роботодавцям не потрібні будуть мої педагогічні й наукові навички, то, на щастя, умію працювати руками, згадаю 90-ті й рябі базарні сумки – прорвемося. Посаду не сприймаю як синекуру, а як відповідальність, у першу чергу, за людей, якими керую з листопада 2014 року. 

Першого вересня всіх працівників регіональних інститутів й академій післядипломної педагогічної освіти було «поздоровлено» зливом проекту рішення майбутньої вересневої колегії МОН про ліквідацію закладів.

Протягом року в соціальних мережах інститути переважно призначали відповідальними за всі освітянські гріхи: недолугі, старомодні, консервативні, заскорублі, бюрократичні. Цьому підігравали міністерські функціонери, які надсилали вчителям підписані правицею «листи щастя» із забороною лихим керівникам ОІППО примушувати педагогів виконувати «невластиві функції». А лівою рукою ті ж діячі розсилали «гнобителям учительства» накази і розпорядження про організацію й проведення олімпіад, конкурсів, подання інформацій, участі в міністерських заходах, створення системи ІСУО, співпраці з видавництвами та громадськими організаціями, організації участі педагогів у конкурсах навчальної літератури тощо.

За два роки роботи керівництво МОН з керівниками обласних ОІППО не зустрічалося, у специфіку й проблеми інститутів не заглиблювалося. Покладалися, мабуть, на судження експертів: вітчизняних, які мали власний переважно негативний досвід у спілкуванні з працівниками ІППО, та зарубіжних – якщо в Європі такого «рудимента совка» немає, то й у нас нехай не буде.

А ми вже давно не совки! За останні 15 років ми мали унікальний шанс для саморозвитку: самі оновлювали зміст і форми роботи, шукали партнерів, працювали в міжнародних проектах, брали участь у тренінгах, вчилися нового й застосовували набуте в роботі, створювали «дистанційку», упроваджували вебінари, створювали освітні портали, опановували хмарні технології. Із 2004 року почали працювати на андрагогічних засадах. Наші фахівці співпрацюють і залучають до роботи на курсах зарубіжних колег із Польщі, Словаччини, Німеччини, США, фахівців класичних ВНЗ, науковців із переважної більшості наукових інституцій НАПН тощо. Кожен інститут має власні наукові, методичні чи навчальні родзинки, про які знають колеги і які стають спільним надбанням у системі в межах України. Іншими словами, ми вже створили, з урахуванням особливостей у кожній області, певний регіональний освітній простір, який може стати основою для освітянської децентралізації у час проведення адміністративної реформи.

І тут інновація від МОН: освітянська децентралізація, на думку керманичів, полягає в знищенні флагманів регіональної освіти (у кожного інституту є такі нагороди і статуси з міністерських виставок, чи то може міністри фейки у Києві (за наші гроші, які ми платили за квадратні метри) роздавали?) і передаванні функцій державним університетам, які у прямому підпорядкуванні МОН. Агов, фахівці! Це децентралізація?

Нагадаю ректорам педагогічних і класичних державних університетів, що вони забирають не курси і гроші. Вони у додаток забирають ще й організацію і координацію науково-методичної, навчальної роботи всіх закладів освіти у регіоні, організацію олімпіад, конкурсів, виставок, організацію співпраці з методичними кабінетами та роботу зі слухачами в міжкурсовий період. Вони, можливо, не здогадуються, що у нашій структурі працюють обласні центри практичної психології, які вони також заберуть і будуть шукати джерела для їх фінансування. Вони будуть організовувати ЗНО тепер вже зі своїми центрами (супер незалежне оцінювання буде!), вони будуть «паритися» проблемами виготовлення документів про освіту випускників шкіл і ПТУ тощо. Наївні (чи хитрі) ліквідатори не читали, мабуть, чинного положення про атестацію, де з кількох десятків вимог до вчителя вищої категорії лише одна – знання предмета за дипломом. А все інше – то та робота, за яку прогресивні ліквідатори називають нас ретроградами. І підвищення кваліфікації – це не студентські лекції по новому колу за старими конспектами. Крім того, багатьом університетським викладачам потрібно буде сісти за підручники з андрагогіки, бо наші педагоги балувані тренінгами, майстер-класами, ворк-шопами, авторськими курсами тощо. З ними, як зі студентами, за стандартами педагогіки вищої школи не попрацюєш.

Симптоматично, що нова міністерська команда всю «не вишівську» освіту звела до школи. Термін «школа» у багатьох виступах і документах став означенням для всього комплексу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Це яскраво видно з проекту ліквідаторського наказу, у якому педагогічна післядипломка, на думку авторів проекту, поширюється лише на вчителів: «5. Доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів». Колеги, котрі ліквідатори, вивчіть «матчасть»! В інститутах підвищують кваліфікацію вихователі, методисти, завідувачі дошкільних навчальних закладів, директори і заступники директорів шкіл, вихователі ГПД і позашкілля, шкільні бібліотекарі і хореографи та ін. Їх куди подінемо? 

Також прошу головних бухгалтерів державних ВНЗ перед  прийомом «віджатого» ліквідаторами у нас для вас додаткового поля професійної діяльності поцікавитися особливостями роботи бухгалтерій ще живих ОІППО. До нашої специфіки й переплетіння завдань та напрямків фахівці досі «1 С» адаптувати не можуть!

Чи може ліквідатори думають, що обласні ради інститути розженуть, курси віддадуть, а всю іншу роботу (дивись вище) начальники департаментів освіти особисто виконувати будуть? Чи звільнені методисти ОІППО на громадських засадах?

Автори проекту та доповідної записки наївно вимагають від депутатів ще не обраних обласних рад в умовах децентралізації віддати в оренду з комунальної у державну власність приміщення й обладнання ОІППО. Агов! Колеги-ректори ОІППО, у кого корпуси в центрі міста на «пішоходці», як у нас!? Ви уявляєте, як новообрані депутати обласних рад віддають ці вже не потрібні для регіональної освіти (за версією ліквідаторів) приміщення державним універам?  Боюсь, що в нашому буде черговий ресторан чи казино…

Кілька слів про оренду. Шановні ліквідатори! А ви хоч раз пробували передати з комунальної власності у державну прикроватну тумбочку? В оренду?

Я вже сім місяців намагаюся державному університету передати для проживання наших слухачів в їхньому гуртожитку ці кляті тумбочки, ліжка й стільці. Інформую: гуманітарна комісія, бюджетна комісія, комісія з питань оренди (це в обласній раді); потім 6 фото кожної тумбочки з різних ракурсів для оцінщика, потім оцінка, потім договір оренди, потім орендна плата з коштів університету. Так ось мені доводять, що плата зависока за тумбочки.

А кошти на сплату за приміщення, новоотримане майно ІППО у держбюджеті є?

Це коли фінансові потоки тепер потечуть з Києва в регіони як результат децентралізації?

Чи, може, на оренду «віджатого» майна трохи залишать?

А з яких коштів будуть платити зарплату викладачам університетів? З обласних?

 А що, вже змінили бюджетний кодекс чи, може, є якась нова субвенція?

 Чи може включимо ці видатки в платню за підвищення кваліфікації?

То наші педагоги балувані: ­ для них у нас поки це безкоштовно…

От така децентралізація в освіті по-ліквідаторськи.

А не пробували задля створення конкурентного середовища не ліквідувати, а, як декларували перед громадськими активістами, дати можливість працювати «і розумним, і красивим»? А вчитель вже сам обере: хто є хто? Так ні, геть право вибору, дайош безальтернативно університет!

У нас ліцензія до 2017 року. Приїдуть відберуть? У нас поки є папірець (за сучасним трактуванням МОН), у якому написано, що ми вищий навчальний заклад післядипломної освіти. Викинути?

Чи може законотворці у Законі України «Про вищу освіту» одним реченням прирівняють наш статус до ВНЗ і катавасій не буде?

І будуть контролювати нашу роботу, перевіряти щорічно. А не так, що за останні два роки лише раз, по-моєму, збирав міністр керівників обласних департаментів освіти. Нас, ректорів/директорів, ­– жодного разу. А навіщо? Таких екземплярів,  як я, мабуть, у Європі немає. Я Оксфорд не закінчував, хоча стажувався в США і в Естонії. Я горжуся, що є випускником Камянець-Подільського державного педагогічного інституту. Я горжуся своїми учнями, яких учив у школі, своїми студентами, яких учив в університеті, своїми вчителями, з якими працюю зараз. Я лише не цікавлю ліквідаторів. Як і всі мої працівники.

Для мене найбільш вражаючим за цинізмом у ліквідаторському проекті наказу стало те, що після пункту про закриття закладів не забули нагадати про необхідність «визначення механізмів збереження та використання за призначенням навчально-матеріальних баз вказаних вище закладів, які припиняють діяльність». А про людей, що залишаються без роботи – жодного слова!!!

Це не останні люди в освіті регіону й України, пане міністре! Це класні вчителі, вихователі, методисти, які не у 20, а в 30, 40, 50 років практичний досвід переосмислили на науковому рівні, захистили кандидатські й докторські дисертації. Це ті, хто на ентузіазмі «тягне» у Житомирській області регіональні експерименти, у яких разом з педагогами шукають шляхи й підходи до формування ключових, предметних і міжпредметних компетентностей в умовах діяльнісного й особистісно зорієнтованого підходів. Це ті, хто в реаліях війни надає психологічну допомогу дітям і сім’ям воїнів АТО, це переважно мами, у яких є діти, а чоловіки у кількох воюють у героїчній житомирській «дев’яностоп’ятці».

Ліс рубають – тріски летять? Мені куди їх всіх після ліквідації, у центр зайнятості?

Чи, може, ліквідатори думають, що в державних університетах вакансії є?

Чи, може, обізвемо всіх нас старорежимним непотребом –  і за межі освіти?

У мене в кабінеті висить прапор Військово-Морських Сил України. Частково і на моїх книжках вивчають морську історію майбутні морські вовки в Херсоні.

Обовязок командира корабля – врятувати команду, лише потім думати про себе. Я свій професійний і людський обовязок знаю. А ви, панове ліквідатори? 

Ігор Смагін, ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, кандидат наук з державного управління.

04.09.2015
Ігор Смагін
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Михайло Юдін
Опубліковано 01.10.2015 в 12:51
А чому в нас нема розгалуженої мережі окремих (!) спеціалізованих закладів післядипломної освіти для інженерів, технологів, агрономів, архітекторів, мостобудівників , економістів та інших? А для вчителів – є? Може інші спеціальності не такі важливі? Ті ВНЗ що готували фахівців мають їх і вдосконалювати.
Автор: Максим
Опубліковано 24.09.2015 в 16:21
Лiквiдаторiв багато. Реформ замало.
Автор: Sergiy Terno
Опубліковано 24.09.2015 в 05:52
Ігор Іванович, дуже добре, що ви відрекомендувал ися на початку вашого есе, бо науковці d галузі теорії та методики навчання історії, з якої ви маєте докторський ступінь, й досі вас не знають, навіть через майже п'ять років від вашого висвітлення.
Що сказати з приводу вашого патетичного виступу? Мене, на жаль, цікавить інше: "Як ви здобули науковий ступінь доктора педагогічних наук з теорії та методики навчання історії?" Чи можете ви про це розповісти, чесно глядячи в очі? За які наукові досягнення п.Пометун висвітлила вас у доктори? І що це за "наукові аргументи" такі? У відповідях на ці запитання знаходиться ключ до розуміння вашої патетики й "чесності". Й не випадково, що альтернативу вашому ректорському кріслу в разі ліквідації ІППО ви бачите не у ВНЗ (ви ж доктор наук!), а на базарі, бо, напевно розумієте, що з вашими науковими здобутками й набутими навичками у процесі "наукового зростання" вам лише там місце.
Автор: Чистякова В.П.
Опубліковано 26.09.2015 в 12:30
Читаю і дивуюсь: "Що сказати з приводу вашого патетичного виступу? Мене, на жаль, цікавить інше: "Як ви здобули науковий ступінь доктора педагогічних наук з теорії та методики навчання історії?" Чи можете ви про це розповісти, чесно глядячи в очі? За які наукові досягнення п.Пометун висвітлила вас у доктори? І що це за "наукові аргументи" такі? У відповідях на ці запитання знаходиться ключ до розуміння вашої патетики й "чесності". На жаль, логіки у цій фразі небагато. До того ж у висновках С.Терно простежується думка: інстититути ППО працюють погано, а університети - чудово. Але ж усі знають, що це не так, що в університетів в сотні раз більше негативу і стосовно процесу, і стосовно результатів дільності. Сергію слід було б вивчити ці питання перед тим, як вступати в дискусію. Втім, це і дискусією не назвеш. Набір якихось брудних аргументів.
Автор: Андрійчук Ольга Іван
Опубліковано 24.09.2015 в 09:45
Шановний Сергій Терно. науковий ступінь Ігор іванович здобув так же як і Ви (чи у Вас сумнів є саме за свій науковий ступінь?). Щодо базару - не хвилюйтеся - в житті не важливо де, а важливо щоб "стояти". Не принижуйте себе такими нікому не цікавими коментарями.
Автор: Sergiy Terno
Опубліковано 24.09.2015 в 20:06
Ясна річ, що мої коментарі вам нецікаві. Кому ж таке сподобається? Чудово, що вам неважливо де стояти, тоді стійте подалі від освіти і науки та не принижуйте наукову діяльність невіглаством під липовими докторськими дипломами. І не вам тут волати про справедливість і тим більше про гідність і приниження, не маєте на це морального права. Але ж хіба вас це зупиняє? Дивуватися тут нічому і нічого, це ще раз свідчить про необхідність катарсісу в освіті, а, якщо ви наполягаєте, можна провести наукову експертизу дисертації вашого шефа, ви за це ратуєте? Добре, залучемо наукову громадськість до експертної оцінки наукового доробку вашого керівника, цікаво, якою вона буде?
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 25.09.2015 в 05:43
Чому ж , Ваші коментарі дуже цікаві, але хотілося б щоб вони не були однобокі. Напишіть для громадськості також інформацію про те, за що Ви в свій час дякували "моєму шефу". Чи це Вас принизить ? Не копайте іншим людям яму, бо як покаpує життя - падає туди той хто копає. Да, про рейтинг і відомість свою і нашого ректора ститайте у Google - я думаю результат вас здивує......
Автор: Sergiy Terno
Опубліковано 25.09.2015 в 10:01
Ви знаєте, ви маєте рацію в тому відношенні, що мені просто необхідно розповісти про кухню лабораторії суспільствознав чої освіти НАПН з підготовки наукових кадрів і те, як там відбувається захист кандидатських та докторських дисертацій. Дякую за пораду, обов'язково нею скористуюсь, обіцяю. Я готовий до цього, можете бути певні.
Мене просто дивує ваша майстерність переносити відповідальніст ь за власні вчинки на інших. Майте гідність й академічну чесність і не буде ніяких ям. А то виходить як у тому прислів'ї: "На воре и шапка горит"!
Вдячний вам за дискусію і те, що тепер явно видно, що собою являють ІППО, що за люди там працюють, що сіють. На все добре.
Автор: В. Зайчук, м.Вінниця
Опубліковано 26.09.2015 в 12:19
1) Незрозуміло, яке відношення має "кухня лабораторії суспільствознав чої освіти НАПН з підготовки наукових кадрів і те, як там відбувається захист кандидатських та докторських дисертацій" до предмета обговорення. Ви зі своїм "критичним мисленням" зайшли надто далеко, перейшли на особисті образи, приниження й навіть погрози. Невже Ви справді вважаєте, що Ваша технологія, яку Ви всім пропонуєте, витримає ту саму "громадську експертизу"?
2) Ваші висновки за змістом статті та результатами дискусії дивують. Напевне, крім критичного, необхідно володіти ще й ЛОГІЧНИМ мисленням, пане Сергію!
3) Я ознайомився з докторською Смагіна І.І. Дійсно, вона більше схожа на історико-педаго гічне дослідження, але це не знижує її наукову і методичну цінність та не є приводом до образ і погроз.
Автор: М.Ф. Войцехівський, Івашньова С.В.,
Опубліковано 16.09.2015 в 05:14
Анонімна доповідна записка на адресу колегії МОН України, копія якої оприлюднена в соцмережах, викликала хвилю обурення та жваве обговорення серед педагогічної спільности, що змусило до спроби конструктивного аналізу як вказаного документу, так і дискусії навколо нього.
В першу чергу необхідно зазначити, що, за наявною інформацією, жоден з членів робочої групи з питань реформування закладів післядипломної педагогічної освіти до створення цього «аналітичного матеріалу» не мав відношення.
Вивчення копії документу свідчить про те, що аналіз системи післядипломної педагогічної освіти, на якому ґрунтуються пропозиції авторів, не проведено, допущено фактичні помилки, логічні підміни з метою задоволення власних потреб невідомого автора. На основі проведеного аналізу суперечностей в законодавчій базі, якість якого викликає певні сумніви, зроблено висновок щодо необхідності ліквідації системи ППО, хоча більш логічної була б пропозиція щодо розробки Закону про післядипломну освіту, яка б регулювала не тільки описану ситуацію в системі освіти, а й впорядкувала підвищення кваліфікації фахівців інших галузей народного господарства.
Аналіз фактичного стану справ, зокрема, реального змісту діяльності ІППО не проведено.
Діяльність кафедр та НМЦ ІППО регламентована відповідними положеннями, які розмежовують їх обов’язки: якщо кафедри забезпечують зміст курсів підвищення кваліфікації, то НМЦ організовують професійний розвиток педагогів та керівників навчальних закладів у міжкурсовий період. Це:
• вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду,
• методичний супровід навчально-вихов ного процесу (всі напрями в ДНЗ, ЗНЗ, ПНЗ, ПТНЗ);
• впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання та виховання;
• оперативне навчання педагогів в умовах реформування системи освіти;
• організація та забезпечення діяльності «Школи молодого вчителя»;
• організація роботи авторських педагогічних майстерень вчителів-інноваторів;
• моніторинг процесів в системі освіти (діяльність педагогів; розвиток навчальних закладів; ефективність навчальної та методичної літератури, технологій та інновацій);
• створення відкритих освітніх ресурсів для педагогів та учнів;
• консалтингові послуги для педагогів та батьків;
• супровід ЗНО;
• організація та супровід інноваційної діяльності в навчальних закладах;
• організація роботи з обдарованими учнями;
• координація та методичний супровід діяльності всіх ланок методичної служби.

Авторами зроблено слушні зауваження щодо необхідності перегляду змісту підвищення кваліфікації педагогічних працівників, однак до змісту з невідомих причин віднесено впровадження ваучерів на підвищення кваліфікації, що має відношення до організації фінансування діяльності ІППО.
З поля зору укладачів доповідної записки випали реальні дії з перегляду змісту та форм навчання, що реалізуються в системі діяльності ІППО, зокрема, частина пропозицій співпадає з діяльністю ІППО КУБГ, що оприлюднені на сайті та доступні за посиланнями:
ippo.kubg.edu.ua/.../...
ippo.kubg.edu.ua/.../...

Організація роботи з педагогічними працівниками в ІППО ґрунтується на принципах андрагогіки. Навчання дорослих докорінним чином відрізняється від навчання студентів. Одним із основним принципів андрагогіки є врахування практичного досвіду суб’єкта навчання. Саме тому педагогічний та науково-педагог ічний персонал ІППО має значний досвід практичної діяльності в системі загальної середньої освіти. Навчати педагога може лише педагог-лідер, тренер, коуч.
Автори доповідної записки вимагають від депутатів ще не обраних обласних рад в умовах децентралізації віддати в оренду з комунальної у державну власність приміщення й обладнання ОІППО. Крім того, вони пропонують заробітну плату працівникам закладу державної форми власності виплачувати з місцевого бюджету, що суперечить бюджетному кодексу.
ІППО готові до здійснення діяльності в конкурентному середовищі. Педагогічний ВНЗ, інші інституції можуть пропонувати педагогам свої послуги. Вчитель має право сам обрати місце, форму та зміст свого професійного розвитку. Саме він, як основний замовник послуг системи післядипломної педагогічної освіти мав би створити доповідну записку на колегію МОН щодо свого вибору.
Отже, на основі поверхневого аналізу суперечностей окремих положень законодавчих актів, що регулюють діяльність системи ІППО, зроблено висновки не про вдосконалення законодавчої бази, перегляд принципів її функціонування, а про ліквідацію самої системи, що свідчить про заангажованість авторів доповідної записки, недостатню поінформованіст ь щодо особливостей діяльності системи ППО в Україні, лобіювання інтересів конкретної зацікавленої групи (акторів та стейкхолдерів). Таку ситуацію спричинено насамперед відсутністю повноцінного Кодексу законів про освіту, що регулює діяльність кожного ступеню (дошкільної, позашкільної, початкової, загальної середньої, професійної, вищої та післядипломної освіти). Вирішення системних проблем має бути системним, тобто через прийняття Закону про післядипломну освіту.
На думку експертів та педагогів, перегляду потребують не ІППО як такі, а зміст, форми, методи і засоби навчання на курсах підвищення кваліфікації, підходи до організації навчального процесу, комплектування груп тощо на основі стратегічного розуміння як реального стану, так і перспектив розвитку діючої системи. Таке реформування діяльності системи ППО повинно ґрунтуватись насамперед на принципах демонополізації , децентралізації управління та диверсифікації змісту, форм та методів навчання.
Демонополізація системи післядипломної педагогічної освіти в сучасному розумінні ґрунтується на усвідомленні того, що реальний вплив на рівень професійної компетентності педагогічних працівників відбувається не тільки і не стільки в межах функціонування інститутів післядипломної педагогічної освіти, скільки за рахунок впливу на її якісний стан цілого комплексу освітніх заходів, що реалізуються в формальному, неформальному та інформальному секторах освіти. Стрімкий розвиток сучасних інформаційно-ко мунікаційних технологій став основою виникнення і поширення різного роду курсів, майстерень, майстер-класів, інших відкритих освітніх ресурсів, в основі яких – дистанційне практико-орієнт оване навчання або взаємонавчання шляхом передачі досвіду (автора-розробн ика або всіх учасників).
Визнання результатів такого навчання відповідає сучасним світовим тенденціям; сприяє урізноманітненн ю форм, методів та засобів розвитку професійної компетентності педагогічних працівників; базується на досвіді кожного учасника, що, в свою чергу, відповідає не тільки андрагогічним принципам організації освіти дорослих, а й принципам хьютагогіки як науки про самоорганізацію освіти дорослих професіоналів.
В контексті реформування системи освіти в Україні децентралізація насамперед означає повну і остаточну відміну повноважень МОН, управлінь освіти та/чи інститутів післядипломної педагогічної освіти по визначенню періодичності підвищення кваліфікації. Основу структури навчальних курсів підвищення кваліфікації мають скласти стратегічні напрями розвитку системи освіти; а зміст мають визначити вимоги до професійної компетентності педагогічних працівників, що враховують регіональні та локальні особливості їх діяльності на конкретному робочому місці.
Третьою вершиною трикутника реформування має стати диверсифікація форм навчання: вчитель повинен отримати можливість не тільки обирати термін і періодичність навчання, але й, в залежності від особистих уподобань або інших обставин, обирати найбільш зручну форму навчання: індивідуальну, групову, очну, дистанційну, змішану. Диверсифікація форм навчання в системі післядипломної педагогічної освіти забезпечить реалізацію індивідуальної професійної освітньої траєкторії, сприятиме рівному доступу до якісної освіти та не залежатиме від місця проживання педагогічних працівників, особистих обставин, особливостей організації навчально-вихов ного процесу в регіоні чи конкретному навчальному закладі.
Порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників в цілому ряді країн дозволив виявити загальні тенденції – посилення професійного розвитку всіх вчителів на базі школи відповідно до їх інтересів та програмою розвитку даного навчального закладу; активна взаємодія шкіл з ВНЗ та іншими закладами підвищення кваліфікації; підтримка педагогічних колективів шкіл фахівцями ВНЗ, органами влади, представниками громадськості; різноманіття форм підвищення кваліфікації; використання дистанційного навчання як альтернативної форми навчання.
Створенню інноваційної системи післядипломної педагогічної освіти в Україні сприятимуть кроки, спрямовані на зменшення ризиків та пом’якшення можливого негативного впливу процесу реформування: перегляд організаційної структури, мети, змісту і завдань діяльності на основі системного аналізу світового досвіду; визначення спільних та відмінних із українською системою ППО тенденцій розвитку; розробка програми інтернаціоналіз ації кадрів на рівні ІППО, міжнародних дослідницьких проектів.
Важливими елементами є розробка інноваційної моделі проектування курсів на основі результатів моніторингу потреб окремих навчальних закладів освіти; створення експертних груп для визначення освітніх потреб педагогічних працвників; аналіз бази даних передового педагогічного досвіду, бази даних вчителів-настав ників, що володіють таким досвідом, спроможні та мають бажання реалізувати свій авторський курс (майстер-клас тощо); організація курсів за компетентнісним або проектним принципом (в тому числі й з використанням краудсорсінгу як методу навчання).
Демонополізація, децентралізація та диверсифікація як основні напрямки реформування післядипломної педагогічної освіти висувають цілу низку вимог, насамперед перегляду управлінських рішень, що регламентують організацію навчального процесу та фінансування системи післядипломної педагогічної освіти; створення регулятивної нормативно-прав ової бази; розробки науково-методич ного забезпечення; створення дієвої системи сертифікації змісту навчальних курсів; забезпечення ефективного використання наукового та науково-методич ного потенціалу діючих інститутів післядипломної педагогічної освіти, надання необхідної консультативної та практичної допомоги по підготовці авторських курсів педагогічними працівниками. Саме в цьому напрямку і необхідно зосередити зусилля дослідників, управлінців та реформаторів.
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 14.09.2015 в 15:44
Зверніть увагу ЯК "багато" виступів на захист системи ЗНО від працівників ІППО та трьох сотень працівників МОН, вже не кажучи про інші наші постмайданні міністерства - osvita.ua/test/47844/ Так само й маємо пропозицій від працівників ІППО як професійних вдосконалювачів щодо проблем вдосконалення системи ЗНО, її поширення на інші ланки освіти, переведення в електронний формат, зміну акцентів у змісті завдань ЗНО тощо.
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 13.09.2015 в 15:37
Дякую, я тільки те й роблю, що весь час всім посміхаюся і жартую де тільки доречно. Наприклад, щодо нашого за сутністю пострадянського формату системи ІППО вважаю доречним таке спостереження: "Те, що радянська система освіти була найкращою у світі яскраво свідчать мільйони радянських громадян, які заряджали воду перед екранами телевізорів під час виступів Чумака".
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 13.09.2015 в 15:47
Пострадянський Кашпіровський і на сьогоднішній день мільйонер в США - дійсно погана система післядипломної освіти і мабуть в США також, якщо ОІППО винні в тому, що мільйони радянських громадян заряджали воду перед екранами телевізорів під час виступів Чумака".
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 13.09.2015 в 17:13
Варто на американську освіту дивитись не лише через задорновське кліше про тупих американців - facebook.com/.../...

Свої мільйони Кашпіровський не на телебаченні США "заробив".
Автор: Татьяна Сердечная
Опубліковано 13.09.2015 в 14:34
Дивлюсь на фото сільської вчительки із багаторічним стажем і думаю собі про те, що саме ТАКА людина здатна навчити молодих вчителів - початківців. Саме така людина була би найкращим методистом, або найкращим робітником інституту підвищення кваліфікації вчителів. Та от незадача - їй то нецікаво. Бо людина ЖИВЕ своїми учнями, школою. ТО її сутність.
Не побоятися взяти до себе із кількох п*ятирічок, бо в одному з сіл, дітки з якого відвідували школу, не працював дитячий садочок, а інші батьки мали бажання саме ДО Вчительки віддати власних дітей. Так, декому з них шість виповнилось через місяць-три, а одна відзначила п*ятирічний ювілей 28 серпня. Працювати з дітьми так, що всі і читали, і писали, і розв*язували і співали, і виступали в клубі як свого села, так і сусідніх сіл. Зважати на особливості КОЖНІСІНЬКОЇ дитинки в класі.
Автор: Лілія
Опубліковано 14.09.2015 в 21:17
Маю багато поваги до таких вчителів як Ви описуєте, але дуже часто їм не є не цікаво вчити інших вчителів, а не вміють. Бо вчити дітей і вчити дорослих, то є дуже велика різниця, принципово інша методика , інша ціль і інші завдання. Багато талановитих вчителів не можуть пояснити іншим як то вони так роблять, що діти їх люблять, хочуть навчатися. Так само як є талановиті вчителі так само є талановиті методисти ,які знають як підняти мотивацію вчител до самоосвіти і т.д., Вони теж тихо роблять свою роботу, просто до них не бігають вдячні батьки тих вчителів, яких вони навчили, бо якщо дитинка не знала букв , а за рік вже читає ,то всі бачать результат. А по дорослій людині як ви можете результат відстежити ? Хто виміряв з якими навичками вчитель прийшов у школу і що у ньому розвинулося завдяки хорошому методисту
Автор: Татьяна Сердечная
Опубліковано 13.09.2015 в 14:35
А з іншої сторони - забери людину до кабінету, хай і найтеплішого і ЩО? То вже інша робота. От і думаю, а чи не було би корисніше надати вчителям можливість самим вибирати, до кого йти для того, аби побачити щось нове. Не на відкритий урок чи захід, а прийти просто на урок, побачити і вчителя, і дітей у звичній для них обстановці. Адже лише так можна РЕАЛЬНО взяти саме те, що потрібно людині на даний момент.
Автор: Олександр Васильович
Опубліковано 12.09.2015 в 16:47
За вашими словами, пане Ігоре, чітко просліджується висока любов до самого себе. Бідні ваші підлеглі. А всі ті, яких ви «згадуєте» (кошти не виділили, бюджетний кодекс не змінили, тумбочки не дають орендувати…) на вас і схожі. І в МОНі сидять такі самі. Краще спитайте про ваші «підвищення кваліфікації» самих учителів, завідувачів дошкільних закладів. Та не тоді питайте, коли вони до вас прийдуть за «підтвердженням »… До речі, до чого тут бокс? Мабуть, Ви натякнули, що готові з опонентами «вести серйозну дискусію»?
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 13.09.2015 в 15:02
Шановний Олександре Васильовичу, мабуть не Вам судити чи бідні підлеглі з таким ректором чи ні, а самим підлеглим. Найкращий варіант розв`язати цю дискусію - дати можливіть вибирати педагогу, де підвищувати свій кваліфікаційний рівень. Наш колектив за здорову конкуренцію.
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 12.09.2015 в 18:55
Житомирський інституту ППО в області має свій рейтинг і ми його знаємо. Комусь і щось в нашій роботі не подобається, але коли більше 70 % педпрацівників дякують за нашу роботу - я вважаю, ми потрібні. А про рейтинг нашого ректора нам немає чого питатися вчителів. Якщо Вам цікаво - запитайте
Автор: Олександр Бондаренко
Опубліковано 13.09.2015 в 14:47
Шановна Ольго! Як тільки я прибуду до вашого ІППО на «підвищення свого рівня», то обов’язково стану 71-м відсотком з педпрацівників, які «дякують за вашу роботу». А «рейтинги» мене вже давно не цікавлять, бо вони є суще ЗЛО освіти. Всього вам доброго.
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 13.09.2015 в 14:13
О! Оце "А про рейтинг нашого ректора нам немає чого питатися вчителів" тягне на АНТИЦИТАТУ року. В освітньому сегменті. Не виключено, що може й у загальному "заліку" перемогти навіть цитату про виступ пана Насірова, де одна розумна людина сказала: "У виступі пана Насірова не було нічого окрім того, що він говорив". До речі саме у цім "А про рейтинг нашого ректора нам немає чого питатися вчителів" лежить пояснення повної відсутності коментарів від працівників ІППО на матеріали про громадсько-держ авне партнерство у питаннях управління освіти. Щоправда і не тільки від них. Жодна система сама себе реформувати неспроможна, а реакція працівників ІППО тут наводить на думку, що наявна система ІППО неспроможна навіть самовдосконалит ися.
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 13.09.2015 в 15:07
Шановний Володимире - не перекручуйте інформацію. Малося на увазі, що всі працівники нашого інституту знають про рейтинг нашого ректора і більшість педагогів області і велика кількість педагогічного загалу України. Запрошую в гості - буде нагода Вам особисто встановити рейтинг ректора Житомирського ОІППО для себе (якщо Вас так хвилює це питання). Посміхніться, будьте добріші - і світ від цього буде кращим.
Автор: Володимир Петрович
Опубліковано 11.09.2015 в 04:49
Чи потрібні інститути післядипломної освіти? - В нинішньому вигляді абсолютно ні. Головний акцент потрібно спрямувати на самоосвіту вчителів - і здачу незалежного професійного тестування - коли сам вчитель зацікавлений в самопідготовці, а матеріалів для цього в час інтернету більше ніж вдосталь і без інститутів післядипломної освіти.
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 11.09.2015 в 15:46
Вже зараз, не очікуючи нових процедурних моделей загального вжитку? на рівні школи кожен директор та завуч мають ефективний мотиватор до самоосвіти - перш, ніж розглядати на атестаційній комісії бажання вчителя отримати вищу категорію запропонувати йому продемонструват и свій рівень предметної грамотності. На рівні вимог до рядових учнів, тобто виконати завдання ЗНО якогось року. Не має по предмету ЗНO, так є завдання минулих років для ДПА. За такого вчителі попереду самих себе стануть глибоко і КОМПЛЕКСНО вникати у матеріал, якому вчать своїх учнів, замість з року в рік давати лише ті завдання, які вони спроможні осилити "готуючись до уроку на завтра", а задля атестації влаштовувати "фейєрверк заходів".
Автор: Реформатор
Опубліковано 09.09.2015 в 08:02
Не можу втриматися від того, щоб не стати на захист Міністерства у справі реформування ІППО. Ми вже так втомилися від так званих "фахівців", які ніби-то просувають і забезпечують належний рівень професійної підготовки вчителів. Дайте говорити собі правду - немає такого рівня, методичні служби і підрозділи його не забезпечують. Де результати роботи? Рівень освіти дітей з року в рік знижується. Про катастрофічний рівень говорять результати щорічних ЗНО. Батьки гарячково починають думати, що робити з освітою дітей? Як і на чому виховувати дітей? Наша біда в тому, що освітяни у своїй роботі давно забули про інтереси і потреби самих дітей. Система працює вхолосту, сама на себе, на своє відтворення. І ще одне. Вражає шалений спротив реформуванню, безапеляційніст ь, нетерпимість до іншої думки, навіть грубість. І це педагоги - кращі представники інтелігенції. Неприйнятно.
Автор: Надія Рада
Опубліковано 14.09.2015 в 09:04
Причина зниження рівня освіти дітей не у рівні професійності вчителів (а рівень, повірте, є). Головна причина у відсутності мотивації до навчання. Для чого напружуватися, коли і так знає дитина (разом з батьками, звісно), що буде навчатися там, де у батьків вистачить грошей. Для чого така кількість ВНЗ в Україні, які забирають всіх абітурієнтів, аби набрати групи, не зважаючи на результати ЗНО. Не там причини шукаєте, шановний реформатору!
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 10.09.2015 в 05:22
Звернімо увагу на те, що спротив йде на фразу "Не можу втриматися від того, щоб не стати на захист Міністерства у справі реформування ІППО", у якій мовиться не про закриття, а про РЕФОРМУВАННЯ і йде не від вчителів, батьків та учнів, а від працівників ІППО старого формату.

Проблема лежить у площині питання: "Кому має служити влада? Стейхолдерам освіти чи ...?"
Автор: Марія
Опубліковано 12.09.2015 в 10:36
Чи є надія, що працівники ІППО нового формату будуть кращими?
Автор: Катерина
Опубліковано 18.09.2015 в 15:16
Ви задали дуже вірне питання.
Автор: Ольга Андрійчук
Опубліковано 09.09.2015 в 11:15
Шановний "Реформатор". якщо уже говорити про "ФАХІВЦІВ" то мабуть ліквідацію потрібно починати з МОНУ, далі ВИШІ, далі ОІППО, далі управління освіти, далі школи..... І з чим залишимося ? ОІППО мабуть найменше "зло" в цьому ланцюжку. Розумна реформа це не ліквідація, а створення нових умов для реалізації освітньої державної політики. У вчителя має бути альтернатива вибору місця для підвищення своєї кваліфікації.ОІ ППО готові до конструктивної розмови - було б тільки з ким розмовляти. Я особисто критику сприймаю лише від тих людей, які не бояться показувати своє обличчя. А Вам ніхто не забороняє захищати МОНУ- скільки людей - стільки думок.
Автор: Ірина Єгорченко.
Опубліковано 08.09.2015 в 19:41
Це мабуть про інститути типу підвищення кваліфікації вчителів (видачі папірців в обмін на невелику суму грошей). Я розумію що там є кілька ентузіастів які стараються - але в сумі толку 0. Навіть з ентузіастів які стараються. Знаю я трохи про освіту в одному невеликому місті де є такий заклад ентузіастів ІППО. Результат - море показухи + ефективне цілеспрямоване відбивання в дітей будь-якого бажання вчитись, гонитва за виконанням стандартних методик "нова тема кожного уроку", захворів - вилетів з системи освіти назавжди (хорошого репетитора в тому місті знайти важко).
Кого треба гнати і негайно - всіх підвищувачів кваліфікації з англійської мови. Бо напідвищували так, що роками вбивають в голову дітям і батьками що англійську вивчити неможливо раз самі вчителі не можуть...
Підвищувачі кваліфікації заговорили лише тоді, коли їх зібрались ліквідувати і роками мовчали про підручники-мето дики... І зараз мовчать.
Інші функції (олімпіади-конк урси) - а чи та школа плагіату, корупції і показухи комусь потрібна?
Коли нарешті з школи приберуть реферати, примусову імітацію науки "МАН"... Олімпіади-конку рси це здається добре, але якщо чесно і не імітація. Якщо не можна чесно - непотрібно взагалі. А для чесних олімпіад і конкурсів є багато ентузіастів, непотрібно все це для всіх однакове. Хай буде багато окремих неформальних олімпіад і конкурсів. Команди на міжнародні олімпіади все одно готують не педагоги, ті люди якось самі розберуться, без чиновників.
Автор: Юрий Зайцев
Опубліковано 08.09.2015 в 19:37
30% Специалистов украинских ИППО работают на 120%, ещё 30% - просто ходят на работу и чего-то там выполняют, остальные 40% - балласт и обуза.
Вопрос: чего со всем этим делать?
Автор: Yegor Stadny
Опубліковано 08.09.2015 в 19:36
як працює коаліція?
обурені реформами чиновники пишуть листи депутатам з проханням зупинити "нахабні" кроки міністрів, які посягають на вікопомні інституції, які звісно ж є цілісними системами чогось там архіважливого. депутати у пориві любові до тих, хто чолом б'є до них, надягаючи костюми захисників знедолених мас, пишуть гнівні листи до міністрів. міністри показують на коаліційну угоду, програму діяльності уряду. і так по колу.
Автор: Валерий
Опубліковано 08.09.2015 в 18:29
ІНСТИТУТИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЮТЬ ОБОВ'ЯЗКОВО ЗАЛИШИТИСЯ!!! НЕ ПОТРІБНО,НЕДОЦІ ЛЬНО ЛАМАТИ, ЗНИЩУВАТИ СИСТЕМУ, ЯКА ВДОСКОНАЛЮЄТЬСЯ , ПРИЙМАЄ НОВІ - СУЧАСНІ ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ! ЦЕ - ОІППО!!!
Шановні "ліквідатори", - вам просто хочеться ламати, а не задуматись над УДОСКОНАЛЕННЯМ, РОЗБУДОВОЮ, РОЗВИТКОМ ВЖЕ, ДУЖЕ ПОТУЖНОЇ, СИСТЕМИ ОІППО. Видно на яву ні, вибачте, голівки, ні ручки не доходять до таких кроків. Тож заспокойтесь щодо ліквідації на чиюсь, повторюю - НА ЧИЮСЬ користь, займатись такими "розумними" ідеями...
ШАНОВНИЙ ІГОРЕ ІВАНОВИЧУ. ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЮ ВАС! З ПОВАГОЮ, Валерій Бовсунівський.
Автор: Валерий
Опубліковано 08.09.2015 в 18:18
НСТИТУТИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЮТЬ ОБОВ'ЯЗКОВО ЗАЛИШИТИСЯ!!! НЕ ПОТРІБНО,НЕДОЦІ ЛЬНО ЛАМАТИ, ЗНИЩУВАТИ СИСТЕМУ, ЯКА ВДОСКОНАЛЮЄТЬСЯ , ПРИЙМАЄ НОВІ - СУЧАСНІ ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ! ЦЕ - ОІППО!!! Шановні "ліквідатори", - вам просто хочеться ламати, а не УДОСКОНАЛЮВАТИ, БУДУВАТИ, РОЗВИВАТИ ВЖЕ ДУЖЕ ПОТУЖНУ СИСТЕМУ ОІППО. Видно на яву ні, вибачте, голівки, ні ручки не доходять до таких кроків. Тож заспокойтесь щодо ліквідації на чиюсь, повторюю - НА ЧИЮСЬ користь, займатись такими "розумними" ідеями...
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 08.09.2015 в 15:06
ЧИ ЗНИКНУТЬ ІППО? - www.facebook.com/.../
Автор: Сумський ОІППО
Опубліковано 08.09.2015 в 14:01
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань науки і освіти
Гриневич Л. М.,
Міністру освіти і науки України
Квіту С. М.

До написання цього листа нас, працівників Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, спонукав текст проекту рішення Колегії Міністерства освіти і науки України, в якому пропонується ліквідувати систему обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти та передати їх функції та майно місцевим педагогічним або іншим вишам.
Система післядипломної педагогічної освіти в Україні пройшла більш ніж 70-літній період становлення і розвитку. ОІППО зарекомендували себе ефективними центрами неперервної педагогічної освіти дорослих: науково-методич ними, інформаційно-ор ганізаційними, дослідними, освітньо-моніто ринговими тощо. Інститутами реалізуються вимоги державних освітніх стандартів та сучасні підходи до навчання, розробляються та запроваджуються в практиці навчальних закладів інноваційні педагогічні технології та методики. Педагогічні кадри охоплені сучасними формами навчання, що забезпечує підвищення рівня їхньої кваліфікації у курсовий та міжкурсовий періоди.
Діяльність інститутів післядипломної педагогічної освіти сьогодні охоплює увесь спектр функціонування навчальних закладів – дошкільних, загальноосвітні х, позашкільних, професійно-техн ічних, вищих – а саме: розвиток професійної компетентності педагогів; науково-методич ний, психолого-педаг огічний, організаційно-і нформаційний супроводи їх діяльності; спрямування організації навчально-вихов ного процесу відповідно до актуальних проблем реформування освіти; впровадження освітніх проектів та інновацій, сучасних навчальних технологій; організація та проведення різноманітних учительських та учнівських конкурсів, моніторингів, ЗНО; ліцензування та акредитація. Фахівцями закладів післядипломної освіти розробляються інструктивно-ме тодичні механізми втілення в навчально-вихов ний процес нормативно-дире ктивної бази, що забезпечує ефективність її функціонування. Отже, саме система післядипломної педагогічної освіти є інструментом реалізації державної освітньої політики в регіоні.
Зокрема, в Комунальному закладі Сумський ОІППО здійснюється підвищення кваліфікації педагогів за 56-ма спеціальностями . Щороку підвищують кваліфікацію близько 4,5 тисяч освітян. Запроваджено різні форми курсової підготовки педагогів, перевагу серед яких мають інноваційні: кредитно-модуль на, дистанційна, очно-дистанційн а, накопичувальна, авторська творча майстерна, експрес-курси, проблемно-темат ичні курси. Запроваджені інноваційні стратегії дали можливість ураховувати творчі надбання педагогів та їх індивідуальні фахові запити. Педагогічним працівникам створені умови обирати найбільш ефективні й оптимальні форми підвищення кваліфікації, зменшити час очного навчання, збільшивши термін самостійного, дистанційного навчання.
Окрім того, навчання на курсах, а також здійснення методичної роботи забезпечується сучасними формами проведення занять: тренінгами, майстер-класами , флеш-мобами, воркшопами, лекціями в он-лайн режимі (для дистанційного етапу та виїзних курсів), спілкуванням у режимі «чат». Андрагоги Сумського ОІППО, пройшовши навчання та стажування в національних та міжнародних освітньо-науков их проектах, сьогодні є сертифікованими тренерами, фасилітаторами з надання освітніх послуг педагогам у регіоні.
У Сумській області лише наш інститут опікується впровадженням ІКТ в освітню галузь шляхом створення та функціонування інформаційно-ос вітнього середовища регіону. Ним здійснюється підвищення інформаційно-ко мунікаційної компетентності педагогів зі створення, використання нових видів цифрових ресурсів та інтерактивних засобів навчання. На цьому базуються технології особистісно зорієнтованого дистанційного навчання, забезпечується ІКТ-підтримка навчальних закладів, супроводжується віртуальна мережева взаємодія педагогічної спільноти: учителів, вихователів, психологів, соціальних педагогів, методистів та керівників закладів освіти.
Діяльність закладів ОІППО не обмежується функцією з підвищення кваліфікації освітян. Саме післядипломна освіта в андрагогічному циклі навчання дорослих (курсовий період – міжкурсовий період – самоосвіта) забезпечує процес професійного зростання вчителя (вихователя, психолога, керівника навчального закладу тощо) від фахівця-спеціал іста до методиста. Науково-методич ний супровід освітньої діяльності сприяє запровадженню інновацій, адаптації ідей передового педагогічного досвіду колег-освітян, розширює горизонти власної освітньої діяльності педагогічного працівника, наснажує джерела педагогічної творчості та виводить його на вершини педагогічної майстерності.
Неперервна освіта педагога реалізується у щоденній кропіткій методичній роботі. Її значення переоцінити неможливо. Дороговказом формування творчого вчителя є його методична підтримка, починаючи з методичних об’єднань у закладах освіти до методичної роботи обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти як методичних структур високого рівня. Інститути на сучасному етапі допомагають учителю підвищити кваліфікацію за допомогою різних форм навчальної, наукової та методичної роботи. Саме методична робота є тією ключовою ланкою, що з’єднує науку з практикою.
Методична діяльність ОІППО забезпечує реалізацію державної політики у розвитку освіти, впровадженні сучасних стратегій навчання та виховання. Форми роботи для цього Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти обрав різноманітні. Базуються вони на взаємодії інституту, методичних кабінетів (центрів), методичних об’єднань через науково-методич ний, організаційно-і нформаційний супроводи.
Обласні семінари-практи куми, авторські майстерні, майстер-класи, науково-методич ні колоквіуми, інструктивно-ме тодичні порадники розкривають перед педагогами різноманітні шляхи впровадження освітніх проблем, інновацій. Обласні творчі групи, школи педагогічної майстерності, молодого вчителя та управлінця слугують основою для розвитку їх педагогічної творчості. Різні форми методичної роботи (вебінари, он-лайн-трансля ції, мобільні сторінки методиста) щодо реалізації передового педагогічного досвіду освітян є підґрунтям конкурсів фахової майстерності – «Учитель року», «Моє покликання – методист», «Вихователь року», які в свою чергу забезпечують професійне зростання педагогів, а помічником у підготовці вчителів-учасни ків є саме ОІППО.
Обласні інститути – це ті інстанції в системі післядипломної педагогічної освіти, які реалізують ідеї Міністерства освіти і науки України щодо проведення Всеукраїнських учнівських олімпіад, турнірів на місцях. Організація діяльності з обдарованими учнями (школи, колоквіуми, олімпіади, турніри з різних предметів) спрямована на дітей, розвиток їх потенціалу, здібностей, виховує успішну особистість.
ОІППО – це єдина структура в області, яка проводить моніторингові дослідження державного, обласного, місцевого рівнів, здійснює апробацію підручників та електронних засобів навчального призначення, експертизу навчальної літератури, забезпечує супровід дослідно-експер иментальної, інклюзивної роботи в навчальних закладах, організовує проведення ЗНО та здійснює психологічний супровід освітянської діяльності.
У світлі сучасних подій у нашій державі ОІППО є саме тим навчальним закладом, де працюють фахівці, що готують педагогів до волонтерської діяльності, розширюють форми взаємодії з волонтерськими організаціями щодо психологічної допомоги дітям, воїнам АТО, членам їх родин, родинам переселенців.
На замовлення вчителів у Комунальному закладі Сумський ОІППО впроваджені нові форми роботи: мобільні порадники, електронні проекти та спільноти. У кількісному вимірі пропонується щороку понад 700 лише заходів з методичної роботи (участь у яких на добровільній основі).
В ОІППО сформовано власний науковий потенціал, налагоджено міжгалузеву взаємодію, партнерські стосунки з вишами України та зарубіжжя. Проводяться всеукраїнські, міжнародні науково-практич ні конференції, симпозіуми, форуми, семінари, які реалізують освітні стратегії реформування освіти в державі. Результатом наукової, науково-практич ної, методичної діяльності стали власні численні науково-педагог ічні та методичні видання, які сприяють підвищенню якості освіти в регіоні.
Пропонуємо:
1. Зберегти систему післядипломної педагогічної освіти, законодавчо визначивши її роль та місце в загальній системі освіти України.
2. Підтримати позицію голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Л. М. Гриневич щодо необґрунтованос ті та шкідливості припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти в системі освіти України.
3. Усунути суперечність між основними правовими документами, які регламентують діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти.
4. Підтримати пропозицію колег з інших ОІППО щодо проведення всеукраїнського зібрання педагогічних працівників України і працівників ІППО, науковців-дослі дників та юристів для чіткого окреслення місця системи післядипломної освіти у системі освіти України та перспектив її розвитку.

З повагою та за дорученням колективу КЗ Сумський ОІППО,
в. о. ректора Ю. О. Нікітін
Автор: Юзефа Пекарська
Опубліковано 08.09.2015 в 13:30
Шановні реформатори! Варто дослухатися до думок тих, хто не залишився байдужим до піднятої проблеми. Освітяни Олевщини підтримують ректора ЖОІППО Смагіна Ігора Івановича. Альтернативи заміни ОІППО на сьогодні не існує. Це питання не на часі, бо воно не вивчене. Шкода, що багато років поспіль реформатори не знайомилися, не вивчали роботу працівників інститутів удосконалення та методичних кабінетів. Тільки обізнана людина може об"єктивно оцінити рівень відповідальност і за самоосвітню роботу кожного педагогічного працівника.
Автор: Таісія Вєрозубова
Опубліковано 07.09.2015 в 11:25
Панове реформатори-лік відатори!
Власними силами колектив КЗ «ЗОІППО» ЗОР за 76 років створив освітній простір області, задовго до проголошення вами децентралізації та адміністративно -територіальної реформи. До слова, методичні рекомендації МОН до початку нового навчального року ми отримали оце вперше після 2002 року! Та ще й так оригінально нас із професійним святом привітали! А тепер наші міркування з приводу нападів реформаторства у сфері післядипломної освіти. МОН планує передати функції ОІППО своїм державним університетам (чи й приватним теж?). Наш ЗНУ, до речі, не має кафедр дошкільної та початкової освіти ( а це не одна категорія педагогічних працівників). Крім того, а чи задумувались університети, що разом із такими бажаними грішми із обласного бюджету і менш бажаними слухачами курсів вони отримають не властиві і не відомі їм функції: організаційно-к оординаційну діяльність і науковий та психологічний супровід навчальної, науково-методич ної роботи закладів освіти регіону (відповідно до діючого Положення про районний (міський) кабінет (центр), супровід міжкурсового періоду всіх своїх слухачів протягом 5 років (семінари, тренінги, творчі групи, майстер-класи, віртуальні спільноти, педагогічні майстерні, творчі конкурси тощо), організацію і проведення чотирьох етапів учнівських предметних олімпіад і безлічі учнівських конкурсів і турнірів, у яких, до речі область має стабільно високі показники і рейтинги.
Як можна наскоком педуніверам «вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів», коли система післядипломної освіти області (як і історія КЗ «ЗОІППО» ЗОР) - це 76 років творчої праці і педагогічного пошуку! Чи задумувались наші реформатори, що під поняттям «вчителі» - ще й директори ЗНЗ, завідувачі ДНЗ, їх заступники, методисти, вихователі, працівники позашкільних закладів освіти, шкільні бібліотекарі… Для них усіх створювались і вдосконалювалис ь навчально-темат ичні плани курсів підвищення кваліфікації, розроблялись різноманітні форми роботи – зараз це очна, заочна, індивідуальна, дистанційна. Ви ж пропонуєте посадити наших вчителів на одну студентську лаву поруч з їхніми вчорашніми учнями, і університетська професура буде вчити їх педагогіці й методиці, хоча сама в переважній більшості школи в очі не бачила! Із досвіду роботи наших методичних служб усіх рівнів: найбільший головний біль – методичний лік- без вчорашніх випускників педуніверів. Добре озброєний сучасними знаннями молодий учитель, зовсім безпорадний у питаннях методики викладання свого предмета, на три роки отримує статус молодого спеціаліста, а методичні служби складають на 3 роки перспективний і поточні плани роботи з ним і навчають його методики буквально з нуля. То кому ви віддасте цю роботу? Чи доля молодого спеціаліста – це його власна проблема – відбудеться він як учитель чи ні? Зараз методичні служби працюють з к о ж н и м учителем, будують свою роботу диференційовано (категорія, вік, стаж та ін..) на аналітико-діагн остико-прогност ичній основі. На чиї плечі ляже ця робота, яка зараз входить до посадових обов’язків методиста ОІППО та методичних кабінетів у регіонах. Це те, що ви так оцінили, як нав’язливе адміністрування вчительства, про яке начебто так піклуєтесь. Не тіште себе думкою, що цим займатимуться за злидарську зарплатню працівники департаментів освіти і науки та місцеві відділи (управління) освіти – вам же нецікаво, що в багатьох із них уже дооптимізувалис ь до того, що геть ліквідували посади інспекторів на користь тих же таки робочих конячок – методистів. І ще викликає подив: вами декларується право на вільний вибір учительством форми і місця проходження КПК і що ж ви їм гарантуєте - всіх! скопом! до універів! без альтернативи! А дозвольте поцікавитись: універи вже мають папірець (це ж ви так обзиваєте видані вами ж ліцензії) на подібну діяльність і як скоро вони його отримають? До того папірця ще треба створити (заново ж мабуть, бо про наш потенціал уже і мови нема) навчальні програми і навчально-темат ичні плани, навчально-метод ичні комплекси, розробити сучасні лекційно-практи чні заняття і методичні рекомендації, вхідне і вихідне тестування слухачів…. тобто те, на що пішли десятиліття творчої роботи наукових і науково-педагог ічних працівників ОІППО, які оцінені вами тепер як рудименти і атавізми, пережитки «совка». Історія, як це було не раз, розставить усе по своїх місцях, і дуже скоро горе-реформатор и наступлять на ті ж граблі, на які вже заганяли одного разу післядипломну освіту. У цій «реформі» дуже шкода наше вчительство - пани реформатори не подумали про те, наскільки тісно у нашій країні пов’язана система післядипломної освіти і діюче Положення про атестацію педагогічних працівників! А вчитель, якому випаде щастя відчути себе знову студентом (про яку андрагогіку мова?), що він дасть учням – покаже ЗНО і дуже скоро (до слова, його теж педунівери проводитимуть?) . І наостанок окремо хочеться спитати у пана міністра і іже з ним: оцей цинізм у ставленні до працівників післядипломної освіти – це і є ваша євро демократія?

Методисти науково-методич ного центру КЗ «ЗОІППО» ЗОР та методисти РМК (ММК) області.
Автор: Наталія Миколаївна
Опубліковано 07.09.2015 в 09:56
Шановні міністерські засідателі! Ліквідуйте методичні служби, перетворіть відділи освіти на сервісні центри...... І тоді попробуйте напряму попрацювати з навчальними закладами.... Що у вас вийде... А нічого.... Інформації будете самі придумувати? Звіти будете самі складати? А з керівниками навчальних закладів як будете спілкуватись? Так як з керівниками департаментів і управлінь раз в рік? Можливо перед тим як рубати з плеча слід десять раз подумати?
Автор: Надія Рада
Опубліковано 07.09.2015 в 08:01
Що стосується співпраці навчальних закладів з ОІППО, то я погоджуюся з Ігорем Івановичем стововно курсової перепідготовки керівників, вихователів та музичних керівників ДНЗ, керівників ЗНЗ,ПНЗ. Якщо курсова перепідготовка переноситься на базу педагогічних університетів, то чому молоді спеціалісти, які приходять вперше до навчального закладу на роботу не мають поняття про календарно-тема тичне планування з предмета, не володіють сучасними технологіями викладання предмету? Якщо наше міністерство освіти і науки зацікавлене в тому, щоб наша молодь була неосвічена, то ви на правильному шляху!
Автор: Надія Рада
Опубліковано 07.09.2015 в 08:01
Слідкуючи багато років за змінами у суспільному і політичному житті країни, приходимо до висновку, що в країні немає єдиної системи освіти. Кожних 4-5 років відбуваються реформи, які ніяким чином не випливають із реальних проблем освітян. Чи знають реформатори про проблеми сільських шкіл: ситуацію із забезпечення комп*ютерами (у кращому випадку це морально застарілі ПК, подаровані кимось із депутатів 15 років тому); ніякого зв*язку з відділом і управлінням освіти (маю на увазі через соціальні мережі, електронну пошту). Без працівників РМК навчальні заклади не можуть зареєструвати учнів на ЗНО, не можуть вибрати підручники на репозитарії. То про яку якісну освіту ми говоримо?
Автор: В. І. Шуляр
Опубліковано 06.09.2015 в 16:59
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань науки і освіти
Гриневич Л. М.
Першому заступнику голови Комітету
Співаковському О. В.
Голові підкомітету з питань освіти
Кременю Т. Д.

Вельмишановні колеги!
У кінці серпня в мережі з’явилися тексти проектів майбутнього рішення вересневої колегії Міністерства освіти і науки України та наказу Міністра про реформування (припинення діяльності) обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти та передачу їх функцій і майна державним педагогічним, класичним університетам.
Науково-педагогічні і педагогічні працівники системи післядипломної педагогічної освіти (і не тільки) здивовані такою «відкритістю» дій. Хочемо дещо нагадати й окреслити деякі моменти даної проблеми, сподіваючись, що колеги інших обласних інститутів післядипломної освіти додадуть свої аргументи «за» та «проти» й розставлять необхідні акценти.
Відповідно до статей 29, 48 Закону України «Про освіту», Положення про республіканськи й (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольськи й міські інститути післядипломної педагогічної освіти, затвердженого наказом МОН України від 17.11.2000 р. № 538, післядипломна освіта є окремою складовою структури освіти. До закладів післядипломної освіти належать академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації. Республіканськи й (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольськи й міські інститути післядипломної педагогічної освіти є державними вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації, що забезпечують підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних і керівних кадрів освіти, одержання нової кваліфікації та нової спеціальності на основі раніше здобутої у закладах освіти і досвіду практичної роботи, удосконалення) професійних знань, умінь за спеціальністю, професією.
Заклади післядипломної педагогічної освіти України мають унікальні колективи, які впродовж останніх десятиліть здійснюють не лише підвищення кваліфікації та перепідготовку керівних і педагогічних кадрів, а й створюють наукове, методичне, інформаційне й організаційне забезпечення діяльності, забезпечують інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти. Означене набуває своєї значущості ще й у час, коли активно в державі проводиться децентралізація в нашому суспільстві.
Ще за радянських часів поставало питання щодо функціонування (реорганізації, ліквідації, передачі в упорядкування ВНЗ) ОІППО. Кожного разу на етапах реформування галузі освіти, змінах у Міністерстві освіти і науки України обговорюється статус та діяльність обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.
Зазначена проблема неодноразово розглядалася на нарадах різного рівня. Наприклад, на спільній Всеукраїнській нараді начальників управлінь освіти і науки та ректорів (директорів) навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти, що проводилася Міністерством освіти і науки України 16-18 жовтня 2008 року в місті Івано-Франківсь ку. На нараді кожним ректором (директором) презентувався план інституційного розвитку закладу ОІППО.
Сьогодні Міністерство освіти і науки України ініціює проведення колегії МОН щодо розгляду питання реформування закладів післядипломної педагогічної освіти (припинення діяльності). Хотілося б, щоб спочатку відбулася розмова з працівниками закладів післядипломної педагогічної освіти.
Вважаємо, що зазначені дії в проекті рішення колегії МОН не лише можуть призвести до руйнації діючої системи післядипломної педагогічної освіти через втрату багатьох важливих соціальних функцій, які сьогодні успішно виконують ОІППО, а й негативно позначитися на якості освіти взагалі. До того ж, підпорядкування ОІППО вищим навчальним закладам послабить вплив місцевих органів управління освітою на формування та реалізацію освітньої політики на місцях, ускладнить координацію організаційно-м етодичної роботи та впровадження освітніх інновацій.
Питання існування та статусу обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти наразі стало актуальним у зв’язку з прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту».
Зокрема, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», інститути втрачають статус вищого навчального закладу III–IV рівня акредитації, що фактично ставить питання про форму їх подальшого існування.
А в проекті Закону України «Про освіту», який найближчим часом буде розглядати Верховна Рада України, післядипломну освіту і підвищення кваліфікації віднесено до неформальної освіти (стаття 1).
Ми вважаємо, що післядипломна освіта і підвищення кваліфікації не можуть бути віднесенні до неформальної освіти, існувати без державних стандартів та мережі ліцензованих суб’єктів надання таких освітніх послуг. Післядипломна освіта і підвищення кваліфікації повинні бути визначені, як вища освіта на рівні відповідних кваліфікаційних вимог.
Існуюче нормативно-прав ове забезпечення, методологічні основи функціонування та подальший розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як складової системи освіти дорослих потребує модернізації. А саме:
– Прийнятя Закону України про освіту дорослих.
– Прийнятя Закону України «Про післядипломну освіту», в якому передбачити, що Інститути післядипломної педагогічної освіти є державними або комунальними вищими навчальними закладами III або IV рівня акредитації, з чітким розмежуванням рівнів залежно від діяльності, яку вони здійснюють: підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів та стажування (III рівень), отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліф ікаційного рівня та практичного досвіду (IV рівень).
– Внесення до проекту Закону України «Про освіту» положень про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації у сфері освіти вищою формальною освітою, яка здійснюється за державними стандартами в ліцензованих вищих навчальних закладах.
– Розробка та затвердження стандартів післядипломної педагогічної освіти.
– Прийняття галузевої програми (плану заходів) розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти як Інститутів (Академій) розвитку освіти, здатних забезпечувати надання якісної вищої освіти у сфері післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, а також науковий, методичний, інформаційний й організаційний супровід діяльності та інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.
– Розробка та затвердження Типових штатних нормативів для Інститутів післядипломної педагогічної освіти, контингентом яких є фахівці з вищою освітою
– Визнання кафедри основним структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти.
– Визначення навчального закладу/установ и/органу, що буде здійснювати координацію діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.
– Розроблення та затвердження Положення про підвищення кваліфікації педагогічних і управлінських кадрів освіти.

– Затвердження в системі післядипломної освіти короткотривалих форм навчання в міжкурсовий період, проходження яких підтверджується сертифікатами.
– Відновлення механізму присвоєння вчених звань науковцям, які працюють у системі післядипломної педагогічної освіти.
04.09.2015

З повагою та за дорученням колективу

Директор В. І. Шуляр
Автор: В.В. Зелюк
Опубліковано 06.09.2015 в 10:22
Відкритий лист
голові комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілії Гриневич, міністру освіти і науки Сергію Квіту
Високошановна Ліліє Михайлівно!
Високошановний Сергію Мироновичу!
Напередодні нового навчального року українській педагогічній громаді став відомим проект рішення колегії МОН України "Про реформування закладів системи післядипломної педагогічної освіти", яким передбачається ліквідація в Україні системи післядипломної педагогічної освіти ("припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти"), що, на думку авторів цього проекту, "дозволить скоротити витрати на їх функціонування" і вирішити "проблему невизначеного статусу інститутів післядипломної педагогічної освіти завдяки їх реорганізації відповідно до вимог чинного законодавства".
Наш інститут разом із колегами з інших областей України протягом розроблення і ухвалення нової редакції Закону України «Про вищу освіту» неодноразово вказували на невирішеність у його проектах нормативно-прав ового статусу закладів післядипломної педагогічної освіти і вносили відповідні пропозиції щодо їх легітимізації. Проте ці пропозиції без пояснень відкинуті, а натомість легковажно робляться кроки з ліквідації інститутів післядипломної педагогічної освіти (ІППО), які мотивуються відсутністю їм місця в Законі про вищу освіту, не підрахованою економією коштів від такої ліквідації та ніяк не підтвердженою можливістю поліпшення якості підвищення кваліфікації учителів в педагогічних університетах.
Створення у МОН таких ліквідаційних проектів викликає щонайменше здивування як у працівників інститутів, так і всієї системи загальної середньої освіти саме у той час, коли в Європі ми спостерігаємо зростаючу увагу до удосконалення підвищення кваліфікації учителів. Наприклад, у Фінляндії щорічно на професійний розвиток учителів виділяється 30 млн. доларів США, у той час як на оцінку досягнень учнів - всього 5 млн., а до 2016 року фінський уряд спільно з муніципалітетам и планує подвоїти суму коштів, що виділяється на професійний розвиток учителів. Ці та інші факти підтверджують необхідність збереження існуючої мережі закладів ППО, яка в термінології ОЕСР може бути зарахована до груп провайдерів "державні органи для професійного розвитку вчителів" та "місцевий/муніц ипальний рівень влади в освіті".
Замість того, щоб подбати про підвищення ролі післядипломної освіти як важливого реформаційного потенціалу в освіті України, поліпшити законодавче унормування діяльності обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти у новому Законі України «Про освіту», в проектах якого післядипломна освіта або взагалі не згадується, або неправомірно і необґрунтовано визначається як неформальна освіта чи складова освіти дорослих, окремі працівники МОН розпочали спробу ліквідації її ланок, що є не лише суперечливим для розвитку освіти і економіки суспільства, а швидше шкідливим для країни.
Розгалужена мережа обласних інститутів ППО, які забезпечують реалізацію завдань розвитку освітніх систем регіонів і є невід'ємною частиною цілісних систем освіти області, створена не вчора. Система ІППО в Україні у 2015 році відзначає своє 75-річчя і за роки незалежності України з системи установ, які організовували періодичне підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальної середньої освіти, перетворилася на системну мережу вищих навчальних закладів післядипломної освіти комунальної форми власності під управлінням і координаційним впливом МОН, ДОН ОДА і НАПНУ (ЦІППО у складі УМО НАПНУ). Сьогодні українська післядипломна педагогічна освіта спрямована на системний розвиток кадрового потенціалу загальної середньої освіти, а зосереджений у її закладах потенціал науково-педагог ічних і методичних працівників проводить багатогранну навчальну, методичну, наукову та організаційну діяльність відповідно до вимог до вищих навчальних закладів та андрагогічних принципів навчання дорослих. Нинішній фактичний статус інститутів післядипломної педагогічної освіти найбільш відповідає регіональним інтересам і вирішенню глобальних освітянських проблем у масштабі держави, тому його потрібно закріпити законодавчо, надавши інститутам ППО статус ВНЗ ППО.
Ліквідація цих закладів а разом із ними досвіду їхніх працівників вплине на функціонування освітньої галузі в цілому, призведе до знищення напрацьованої системи взаємозв’язків освітніх практик і наукових та експериментальн их досліджень.
Ми систематично відстежуємо існуючі незадоволення щодо системи ППО в учительському середовищі і деяких активістів у ньому, які породжуються як суб’єктивними, так і об’єктивними причинами, і вживаємо заходи щодо їх усунення. Проте наявність окремих недоліків системи ППО, породжених передусім тяглою впродовж десятиліть правовою невизначеністю статусу обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, яка утруднює розвиток їхнього кадрового потенціалу через позбавлення їх відповідних прав і гарантій щодо науково-педагог ічних працівників системи вищої освіти України, не може бути підставами для її ліквідації.
Тому просимо:
припинити демотивувати персонал інститутів післядипломної педагогічної освіти загрозою їх ліквідації;
провести всеукраїнське зібрання педагогічних працівників України і працівників ІППО, науковців-дослі дників та юристів для чіткого окреслення місця системи післядипломної освіти у системі освіти України та перспектив її розвитку.
Увага до проблем і потреб інститутів післядипломної педагогічної освіти зі сторони Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України та Міністерства освіти і науки України безумовно сприятиме розвитку освітнього і професійного потенціалу країни, забезпечать підтримку реформування освіти України з боку нечисленної, але досить кваліфікованої і впливової когорти педагогічних працівників.
З повагою та
за дорученням колективу,
ректор В.В. Зелюк
03.09.2015
Автор: Катерина
Опубліковано 06.09.2015 в 08:12
Шановний пане міністре!
Анонсувати різноманітні реформи – це добре, це показує, що міністерство нібито працює. А насправді в житті все по-іншому. Хто з представників міністерства був у віддаленому районі, спілкувався із вчителями і батьками, хто розуміє специфіку роботи інституту післядипломного освіти, методичного кабінету? Найлегше все знищити і відзвітуватися, що реформа проведена.
Ваш заступник Інна Совсун на всю країну говорить, що жодного нормального методиста в РМК немає. Яке вона має моральне право принижувати людей? Хотілося б її запросити на посаду методиста хоча б на кілька місяців, чого б вона досягла? Колегія МОН приймає проект рішення про ліквідацію інститутів післядипломної освіти. Хто подумав про сільського вчителя, який викладає 3-4 предмета, як він буде проходити сертифікацію, скільки раз йому потрібно з’їздити на цю процедуру?
Міністерство пише листа, що потрібно відмінити знущання із вчителя, він не повинен виконувати невластиві йому функції, хотілося б запитати: яку кількість конкурсів, проектів, наукових шкіл проводить МОН, хто в них має брати участь?
З однієї сторони хочете якості освіти, а з іншої – ніяких вимог з вчителя? То, може, потрібно вибрати один напрямок?
Сьогодні 3 вересня, а підручників для 4 та 7 класів нема і не видно. Можливо, потрібно говорити про не відповідність займаній посаді Вам, шановний міністре? А де ще місцеві бюджети мають взяти 50% на підручники – це теж питання.
Ви говорите про 12-річну освіту, а хто подумав про матеріально-тех нічну базу? На пальцях вчитель буде навчати у старшій школі? Коли останній раз поповнювались майстерні, кабінети хімії, біології (зараз для вчителя реактиви – це вже проблеми), у сільському районі на всі школи знайдеться одна-дві інтерактивні дошки, а ми говоримо про Інтернет і хмарні технології?
Не стане інститутів післядипломної освіти, методичних служб, то куди буде звертатися вчитель за консультацією та допомогою? У Міністерство? Міністерство може кожен рік чи через рік змінювати програми, по кілька раз вносити зміни до Типових навчальних планів, а результат? Можливо, треба починати із найвищих структур –з роботи підрозділів самого Міністерства, коли ж нічого у Вас не змінилося, а не рубати з плеча тих, хто нижче?
Автор: 1965
Опубліковано 07.09.2015 в 14:23
у багатьох людей, не лише в педагогів, складається враження, що завданням МОН є повне руйнування освіти і "оглуплення" нації. без кінця і краю говорять про "полегшення шкільних програм", а може вартує поговорити про написання нормальних підручників і відновлення міжпредметних взаємозв'язків, щоб дітям стало легше розуміти (за прикладом шкільних програм мого дитинства)? чому ми так відбиваємося (під керівництвом Квіта) від досвіду Японії, де скоро для того, щоб стати двірником, потрібно буде здобути диплом про вищу освіту. Японія завдяки освіті та науці з країни-руїни у 1945 році стала країною-мрією сьогодні. а кого копіюємо ми? дідусь Інни С. є вчителем в одній з сільських шкіл, ніколи не любив методистів, завуча і директора, які вимагали готуватися до уроків і писати конспекти. то чого ви чекаєте від його внучки?
Автор: Олександр Коляновський
Опубліковано 05.09.2015 в 17:47
Питання про освіту для сучасного суспільства є питанням життя або смерті, питанням, від якого залежить їхнє майбутнє
Є.Рінан
Шановні колеги освітяни!
З великою увагою і тривогою прочитав статтю ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктора педагогічних наук, доцента Смагіна І.І. “Ліквідатори від освітніх реформ”, в якій йдеться про наміри Міністерства освіти і науки України ліквідувати ОІППО, а функції їх передати класичним університетам чи педагогічним вузам. Я 25 років пропрацював в системі методичної роботи( очолюю Ружинський районний методичний кабінет) і скажу відверто, наміри Міністерства освіти і науки є передчасними. Стан сьогоднішньої освіти в Україні є критичним. Є небезпека втрати українською освітньо-виховн ою системою свого ще досить пристойного місця у світових рейтингах. Експерти відносять сучасний стан освітньо-виховн ої системи України до найбільш загрозливих для майбутнього держави викликів, із якими не можуть зрівнятися навіть економічні і екологічні виклики. Цю думку обґрунтовує відомий педагог І.П. Підласий.
У правильно організованому суспільстві педагог завжди займає високе становище, адже керманичі такої держави добре розуміють, що доля кожної держави перебуває в руках учителів. Роботу з молоддю споконвіку вважають найскладнішою, такою що вимагає видатних особистих якостей і спеціальної підготовки . Працею педагога формуються плоди, які визначають сьогодення та майбутнє України.
Для того, щоб вчитель став вчителем, необхідна дуже велика і клопітка робота. Цю місію взяли на себе обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, методичні кабінети на місцях.
Саме ці установи за мізерну плату роблять цю справу. Методична робота має чітко визначену вертикаль, яка схематично вимальовується таким чином – вчитель-завуч школи, райметодкабінет и, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти. В умовах, в яких сьогодні знаходиться Україна, руйнування хоча б однієї з ланок цієї вертикалі є небезпечним. Освітню галузь необхідно негайно рятувати – державі слід змінити ставлення до освіти зробити її пріоритетною галуззю, удесятеро збільшити платню педагогам. Оце буде справжня реформа.
Автор: Анатолій М
Опубліковано 05.09.2015 в 17:38
В даній статі розглядається проект рішення колегії МОН

education-ua.org/.../...
Автор: Luda Yu
Опубліковано 05.09.2015 в 17:07
Дайте, будь ласка, посилання, де можна знайти проект рішення колегії МОН. Дякую.
Автор: Галина Сидорівна
Опубліковано 05.09.2015 в 14:33
Вельмишановний пане Квіт !
До Вас та Ваших однодумців звертаються освітяни Бердичівського району Житомирської області. Ми вкрай стурбовані тим, що МОН вирішило ліквідувати обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, методичну службу, яка дійсно є надійною опорою кожного вчителя. Чому у нас завжди все вирішують ті, хто ніколи не працював у звичайній школі, хто не знає справжніх освітянських проблем, хто навіть на світлинах не хоче бачити наших не столичних учнів?
«Шановні» ті, хто додумався до такої «реформи»! Якщо ви закінчили педагогічні вузи, то повинні добре знати, що до професійного росту вчителя там байдуже. А ви пропонуєте нас, велику освітянську громаду, «приліпити» до університетів. Не робіть необачних кроків. Вчительство вас не підтримує і не розуміє. Ми ж чекаємо розуміння і підтримки від Вас, шановне наше Міністерство освіти і науки України.
Залишіть учителю та учню ОІППО!

Освітяни Бердичівського району
Автор: Юля Петрова
Опубліковано 05.09.2015 в 13:50
Пане Ігоре, дійсно - "не в бровь, а в глаз". В даному випадку приходить на думку лише такий вислів: Ломать - не строить. Адже знищити найпростіше, а що натомість? Адже саме в нашому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти можна отримати кваліфіковану методичну допомогу, роз’яснення з будь-якого освітянського питання, саме методисти ОІППО займаються організацією та узагальненням результатів різноманітних турнірів, олімпіад, конкурсів, атестацією педагогічних працівників, психологів, логопедів, директорів, завідуючих, саме ОІППО найтісніше співпрацює із школою і знає всі її практичні проблеми та недоліки, саме ІППО займається моніторингом, а лише через аналіз результатів можна вносити зміни та удосконалювати роботу шкіл.
Автор: Любарський РМК
Опубліковано 05.09.2015 в 11:45
Аналізуючи кроки нашого МОНУ, складається враження, що нашій державі не потрібні ні висококваліфіко вані спеціалісти, ні інтелектуальна еліта.
Вважаємо, що в умовах війни просто злочинно дестабілізувати чи не єдину галузь, яка працює практично без збоїв - галузь освіти.
Нам, методистам РМК, найкраще видно роботу обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. З одного боку - співпрацюючи з ним при організації різноманітних конкурсів як педагогічної майстерності вчителів, так і інтелектуальних конкурсів для школярів, відвідуючи семінари і творчі групи, займаючись на курсах. З іншого боку - ми бачимо, як активізується, покращується якісно робота вчителів які відвідали курси.
Вважаємо, що замах на ОІППО - це замах на всю систему дошкільної та загальної освіти України, яка склалася протягом цілих століть.
Автор: Ю
Опубліковано 05.09.2015 в 10:54
Народ, у вас немає шансів. Я теж працюю в сфері освіти і мене теж торкнулася "реформаторська " вправність МОНу. Уся боротьба була безуспішною. Нас тупо не чують і не реагують.
Дивовижно, але міністерство не хоче йти на діалог з тими, кого реформує. Ніхто ж не проти реформ (навіть радикальних), уся освітянська спільнота розуміє їх необхідність та актуальність. Проте, лише в обговоренні та врахуванні думок з усіх сторін можна дійти максимально близько до ідеалу. Але чомусь міністерство вважає, що їм видніше. За всіх і вся. Самовпевненість оця може вилізти боком для суспільства. Сумно...
Автор: Анатолій M
Опубліковано 05.09.2015 в 09:03
Ознайомившись із Доповідною запискою "Про реформування системи післядипломної педагогічної освіти", проаналізувавши проект "Рішення колегії МОН України" дійшов висновку:
"нове" керівництво МОН не зрозуміло своєї місії, а ми зіткнулись з небаченими раніше некомпепентност ями, подвійними стандартами і не дочекавшись бажаних реформ отримали показові, неадекватні кроки, що загрожують повною, безповоротною руйнацією системи освіти.
Автор: Luda Yu
Опубліковано 05.09.2015 в 17:05
Дайте, будь ласка, посилання, де можна знайти проект рішення колегії МОН. Дякую
Автор: В.Петренко
Опубліковано 10.09.2015 в 14:58
www.facebook.com/.../ -див. матеріал за 2 вересня.
Автор: В.Петренко
Опубліковано 10.09.2015 в 14:51
Автор: Рівненськa ОІППО
Опубліковано 05.09.2015 в 08:23
Відкритий лист працівників Рівненського ОІППО

голові комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілії Гриневич, міністру освіти і науки Сергію Квіту

Неофіційна інформація МОН України про реформування закладів системи післядипломної педагогічної освіти (припинення їх діяльності) схвилювала працівників інституту та викликала справедливе обурення нехтуванням долями тисяч висококваліфіко ваних працівників.
Розуміємо, що система освіти потребує реформування, післядипломна педагогічна освіта теж. Проте не знищення, зокрема методичної служби, яка має роками напрацьовану систему допомоги вчителю.
Обласні інститути післядипломної педагогічної освіти та районні, міські методичні кабінети – це не дублери класичних вишів, управлінь освіти. У сучасних умовах ОІППО виконують роль дослідних та науково-методич них центрів педагогічної освіти дорослих, розробляють та запроваджують інноваційні педагогічні технології та методики, інтерактивні форми навчання у практику підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у курсовий та міжатестаційний період для реалізації вимог державних освітніх стандартів та сучасних підходів до навчання.
Класичні вищі навчальні заклади в силу своєї специфіки не можуть виконувати функції, покладені на заклади післядипломної освіти, зокрема: підготувати належним чином педагогічних працівників до здійснення інноваційної діяльності, застосування у навчальному процесі сучасних методик і технологій, здійснювати науково-методич ний супровід педагогічних працівників та навчально-метод ичне забезпечення навчально-вихов ного процесу, організувати науково-дослідн ицьку роботу, психолого-педаг огічний супровід, виявляти, вивчати та популяризувати новаторський педагогічний досвід, організовувати фахові конкурси, учнівські предметні олімпіади, турніри та конкурси – усього того, що потребує оперативного і фахового вирішення проблем сучасної шкільної освіти. Переконані, що даними питаннями повинні займатися спеціальні фахівці, які мають досвід роботи в дошкільних, загальноосвітні х та позашкільних навчальних закладах, тісно співпрацюють з педагогічними працівниками, знають їх проблеми і потреби, вміють компетентно й оперативно вирішувати питання.
Це однаково стосується як науково-методич ної роботи з педагогічними працівниками у міжатестаційний період, так і курсів підвищення кваліфікації. Практика попередніх років свідчить, що досвід проходження курсів при колишніх педінститутах не виправдав себе, оскільки вчителі потребували практичного досвіду, в тому числі і вивчених досвідів колег, новітніх методик, новаторських підходів до здійснення навчання і виховання, чого класичні ВНЗ належним чином забезпечити не змогли.
Сьогодні заклади ППО повноцінно і системно здійснюють підвищення кваліфікації, підготовку резерву керівних кадрів, стажування керівних, педагогічних та інших працівників усіх категорій у системі дошкільної, середньої, професійно-техн ічної, ВНЗ I-II р.а. Саме дані заклади мають змогу вивчати кращий досвід з упровадження нових технологій, інтегрованих з ІКТ, профільного навчання, інклюзивної освіти та інших актуальних напрямів освітньої діяльності з метою подальшого залучення фахівців для проведення навчальних занять під час курсів підвищення кваліфікації.
Інститути післядипломної педагогічної освіти – це єдині заклади в регіонах, які добре знають школу, фаховий рівень педагогічних працівників, їх потенційні можливості, тому успішно вирішують питання фахового росту педагогів шляхом залучення їх до роботи у науково-дослідн их лабораторіях, авторських творчих майстернях, інших методичних формах роботи, змодельовані, апробовані та узагальнені напрацювання яких стають базою для формування конкурентоздатн ого педагогічного працівника в сучасних умовах.
Крім того, відповідно до п.1.3 Положення про республіканськи й (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольськи й міські інститути післядипломної педагогічної освіти № 538 від 17.11.2000 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 липня 2001 р. за № 651/5842, інститути здійснюють керівництво районними (міськими) методичними кабінетами (центрами), координують та вивчають їхню діяльність, надають їм науково-методич ну і практичну допомогу щодо організації та проведення науково-методич ної роботи з педагогічними працівниками у міжкурсовий період, що є специфічними функціями саме ІППО. Здійснення цих функцій можливе за умов тісної співпраці з районними, міськими методичними кабінетами, центрами, які на місцях є організуючими центрами з підвищення фахового та методичного рівня керівних та педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітні х та позашкільних навчальних закладів.
ОІППО як вищі навчальні заклади є основними координаторами та організаторами здійснення експериментів всеукраїнського і регіонального рівнів та проведення експертизи дослідно-експер иментальної й інноваційної освітньої діяльності дошкільних, загальноосвітні х та позашкільних навчальних закладів області, а також узгоджують і підтримують розвиток співпраці наукових установ та навчальних закладів у замовленні науково-методич них розробок і здійсненні прикладних наукових досліджень та створенні мережі інноваційних навчальних закладів – бази педмайданчиків та експериментів.
У регіоні лише Інститут післядипломної педагогічної освіти фактично єдиний займається:
- упровадженням ІКТ шляхом функціонування інформаційно-ос вітнього середовища регіону з метою організації науково-методич ної, інформаційно-ко мунікативної та навчальної діяльності;
- підвищенням ІК компетентності педагогів із метою створення та використання нових видів цифрових ресурсів та інтерактивних засобів навчання, технологій дистанційного навчання тощо;
- забезпеченням ІКТ-підтримки, віртуальної мережевої взаємодії спільнот педагогів, методистів та управлінців.
Необхідність проведення моніторингу якості освіти ОІППО зумовлена потребою в отриманні ґрунтовної, оперативної та неупередженої інформації про стан, функціонування та розвиток системи освіти в регіоні, особливо під час оновлення державних стандартів освіти. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03 листопада 2006 року № 746 «Про організаційні заходи щодо інституційного розвитку системи зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти» кабінет ЗНО та моніторингу якості освіти інституту є єдиною структурною одиницею, яка на регіональному рівні забезпечує неупереджене інформування органів управління освітою і наукою, ДНУ «Інститут інноваційних технологій та змісту освіти», Міністерства освіти і науки України про стан освітнього середовища, згідно із їх замовленнями щодо організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання, експертизи якості освіти та моніторингу якості освіти.
На наше переконання, реформування закладів системи післядипломної педагогічної освіти має полягати не в припиненні їх діяльності, а навпаки, в посиленні науково-методич ного супроводу педагогічних працівників, який так необхідний в умовах змін. Думаємо, такої ж думки й усі обласні та районні методичні служби України, які за час свого функціонування досягли такого розвитку, що нам заздрять закордонні колеги. Тому нищити систему післядипломної педагогічної освіти нині під маскою "реформування", викинути на вулицю потужний кадровий потенціал є злочином.


З повагою та надією на розуміння,
педагогічний та науково-педагог ічний колектив Інституту
(120 підписів).
2 вересня 2015 року.
Автор: Інга Дуднік
Опубліковано 05.09.2015 в 08:21
Пане Ігорю! не справляється! Бо система навчання застаріла, тільки одиниці викладачів намагаються щось новенького принести для вчителів. Та й інститут давно вже не єдине джерело знань.
Автор: Сергиенко Антонина А
Опубліковано 05.09.2015 в 19:26
Хто ви, Інно Дуднік, що так безапеляційно виносите вердикт? У Дніпропетровськ ому ОІППО працює 47 кандидатів і докторів наук, які свого часу розпочинали з посади учителя. То по-вашому вони всі не справляються? У нас розроблена методика сталого розвиту, інклюзивного навчання, креативного навчання, формування інноваційної особистості; впроваджується методика особистісно зорієнтованого, інтерактивного навчання, створено центр інформаційних технологій, у якому пройшли навчання усі вчителі області. І ви безвідповідальн о заявляєте про застаріле навчання! Так може сказати той, хто сам не хоче оволодівати новинками, прагнути до нових знань, цікавитися досягненнями колег! ОІППО і не повинен бути єдиним джерелом знань, як, до речі, і школа для учня. Тож, нешановні реформатори, шукайте альтернативу, а не руйнуйте те, що не вами створено!
Автор: Ірина Гашенко
Опубліковано 05.09.2015 в 08:21
Господи, неужели были услышаны мои молитвы! Я уже год борюсь с этой системой. Я сама работала учителем, а когда защитилась работала в Запорожском ОИППО. Являясь сотрудником этого института, я скажу, что кроме бюрократии и коррупции, там ничего нет. Это совок, который служит толоько теплым местечком для блатных, и управы найти на них невозможно- круговая порука. С таким бюджетом , полномочиями и безнаказанастью , наш институт ненавидят учителя области. Конкретные факты многомиллионых финансовых нарушений, я в прошлом году официально написала во все правоохранитель ные структуры. И началось, "Маски-шоу", изъятие документов и т.д., и сидели бы уже давно ректор со всей администрацией, но вот досада, жена прокурора Запорожской области у нас работает и зарплата у нее 14 тыс.грн. Эти институты, это реальная научно-педагоги ческая мафия. Спасибо МОНУ, что пытается избавить учелей от этих "кровосисей". интересно, когда это планируется?
Автор: бывший коллега
Опубліковано 07.09.2015 в 12:23
Ирина Александровна!
Вы бы лучше написали как работая в ИППО вы проводили свои занятия (в лучшем случае 2 пары из 3-х c длинными перекурами), при этом зарплату получали за все три, и что Вы "читали" своим слушателям. Уж не потому ли некоторые учителя после Ваших пар возмущались качеством обучения на КПК???
Автор: Igor Orlov
Опубліковано 07.09.2015 в 20:23
Ось так! Поворот...
Автор: Victor Ogneviuk.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:20
У мене складається враження, що дехто вбачає суть реформ у розгромі усього, що їм не подобається, а натомість нічого нового не запропоновано. Те, що пропонують автори на чолі з О.Чебикіним ректором Одеського педуніверситету ім. К.Ушинського давно реалізовано у Києві. Але Київ має свою специфіку, я не певний, що в Одеській області це буде на користь справи. Як на мене, педагог повинен мати право на вибір навчального закладу у якому хоче пройти підвищення кваліфікації. Конкуренція покаже кого до кого потрібно приєднувати.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:20
Має сенс взагалі переосмислити ті типи вищих навчальних закладів, які визначає Закон про вищу освіту. Очікувані переваги (стр.5) від запропонованого реформування закладів післядипломної педагогічної освіти, зокрема перша, друга та третє, є доволі сумнівними. Потребує переосмислення вся система підготовки майбутніх педагогів, зокрема гостро стоїть питання оптимізації мережі ВНЗ, які готують майбутніх педагогів-безро бітних. Підхід має бути комплексним, а не лише виходити з декларувань очікуваного покращення та економії фінансів.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:19
На мою думку, реформування післядипломної педагогічної освіти треба починати після прийняття нового Закону про освіту і на його основі. При цьому має бути забезпечена свобода вибору вчителями як закладів освіти, так і потрібних їм освітніх програм.
Автор: Олександр Жосан.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:18
"Цікаво, наскільки якісно далекий від практичної роботи у школі викладач класичного університету, та й навіть педагогічного ВНЗ, зможе забезпечити супровід підвищення кваліфікації шкільного учителя? " - цілком згоден з такою постановкою питання. Сам неодноразово був свідком того, що деякі викладачі університетів не знають сучасних шкільних програм. Вони бувають настільки відірвані від реалій, що надати необхідну науково-методич ну допомогу вчителеві не зможуть.
Автор: Ирина Грекова
Опубліковано 05.09.2015 в 08:18
Цікаво, наскільки якісно далекий від практичної роботи у школі викладач класичного університету, та й навіть педагогічного ВНЗ, зможе забезпечити супровід підвищення кваліфікації шкільного учителя? Ми всі з Вами, колеги, навчалися у ВНЗ, а прийшовши до школи - починали практично з "чистого аркушу". Маю великий сумнів, що на такому підвищенні кваліфікації учитель не марно витратить час. Скільки ще руйнівних ідей мають в запасі наші горе-реформатор и?
Автор: Віктор Мисан.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:17
Про збирання грошей, насильне розповсюдження посібників, торби сільських вчителів - 100%. Я б додав: куплені кандидатські і докторські дисертації, вкрадені ідеї вчителів-новато рів, друк у "співавторстві" . О, як це знайоме! Скільки прикладів і живих свідків!
І найголовніше, що "кричать" не споживачі послуг, а надавачі цих послуг. Чи не нагадує це "Тримайте злодія!"?
Автор: Ірина Єгорченко.
Опубліковано 05.09.2015 в 08:17
А чому ці люди мовчали щодо недолугих підручників, ідіотських вимог, збирання грошей з вчителів на атестацію? Може там хтось десь чогось вартий - але підвищувачі кваліфікації з фізики та англійської мають бути звільнені негайно всі - за повний розвал освіти з цих предметів. Там де чомусь вчать- це всупереч неукам та імітаторам на чолі. Я досить багато спілкуюсь з різними вчителями - ніколи не чула про користь від цих закладів. А про збирання грошей з міських вчителів і торб з сільських - чула... І про дисертації скомпільовані з робіт вчителів чула.
Економія коштів від звільнення імітаторів підвищення кваліфікації з іноземних мов та фізики має бути спрямована на навчання вчителів силами Британської ради чи подібних організацій, а щодо фізики - на створення системи дистанційної освіти для всіх бажаючих школярів (не тільки для талановитих)
Автор: Світлана Лісовська
Опубліковано 04.09.2015 в 20:55
Повністю погоджуюсь з автором.
Я рахую, що Міністерству освіти і науки не важлива думка освітян. Хто буде займатись науково-методич ним супроводом освітян, як ліквідують інститути післядипломної педагогічної освіти, хто буде надавати кваліфіковані рекомендації щодо ваших постійних змін у навчальних програмах та у навчально-вихов ному процесі ЗНЗ, щодо конкурсів,турні рів ,виставок та багато іншого,
що ви запроваджуєте? Можливо потрібно запитати освітян України де вони хочуть проходити курсову перепідготовку? І чи радіють вони від ваших "нововведень"? ...
Реформи потрібні, але не такі.
Зупиніться!! Поки не зруйнували всю освіту, бо на руїнах будувати важко.

Ігоре Івановичу освітяти Лугинщини з Вами. Разом ми сила.
Автор: Леся Козир
Опубліковано 04.09.2015 в 18:23
Шановні реформатори! Як просто знищувати те, що створювалось професіоналами. .. А що Ви пропонуєте натомість... ВУЗ, який надасть учителю змогу пригадати теоретичний матеріал? Зведення підвищення кваліфікації до начитки студентських лекцій? Зникне ланка, яка максимально наближає Ваші нововведення до практики. Більше того, стрімкі реформування, щорічні "оновлення", від яких втомилися вчителі, потребують постійного науково-методич ного супроводу.
Автор: Тетяна Пакіна
Опубліковано 04.09.2015 в 17:38
Розумніших за себе - бояться і ліквідовують! Роботу , яку сьогодні проводять ОІППО,жоден ВНЗ не виконає! Курси підвищення кваліфікації, практичні семінари, вебінари, обміни досвідом, постійне "підкажіть", "роз"ясніть" , "допоможіть" - будуть надавати викладачі , декани чи ректори ВНЗ? Через тиждень - втечуть з посади!!! Інститути не потрібні? Тоді не потрібні олімпіади , конкурси - нехай учні сидять вдома!Навіщо змагатися ,здобувати досвід, підвищувати свій рівень - простіше сидіти вдома! Моя хата з краю.... Нам потрібно розвиватися, йти вперед, долати нові вершини з досвідченими , професійними старшими педагогами, які на сьогодні працюють в інститутах! До перемоги, Ігоре Івановичу!!! Слава українській нації!!!!!
Автор: наталі
Опубліковано 04.09.2015 в 17:38
Цілком згодна з автором статті. Пане міністре, не вже еліта України так легко відмовляється від Вітчизняної педагогіки,прак тики,коли відсутня будь яка альтернатива.
Автор: марися
Опубліковано 04.09.2015 в 17:37
*****
Автор: Наталія C.
Опубліковано 04.09.2015 в 16:51
Шановні експерти! Дослухайтесь до думки автора! Це слова практика, а не кабінетного працівника.
Автор: Tetyana Pavlenko
Опубліковано 04.09.2015 в 14:22
Klass! "ne v brov a v glaz"
Автор: Геннадій Іваненко
Опубліковано 04.09.2015 в 13:59
Чи дійсно хтось збирається ліквідувати інститути післядипломної педагогічної освіти? Хто автор цих проектів - МОН, конкуренти цих інститутів, противники реформ, ще хтось? Післядипломна освіта потребує реформування, але після обговорення фахівцями.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews