Школа – осередок демократії у суспільстві
Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з командою Всеукраїнської Програми «Демократична школа»: керівником Програми Іриною Сабор, старшим радником Європейського Центру ім.Вергеланда (Норвегія) – експертного центру Ради Європи у сфері освіти для демократичного громадянства і прав людини, координаторами Програми в Україні Христиною Чушак, старшим науковим співробітником, і Андрієм Донцем, керівником проектів громадської організації ISAR “Єднання» та Маженою Рафальскою (Польща), старшим тренером Програми й експертом Ради Європи.
Віктор Громовий: Питання демократичних змін у середній освіті – одне з найбільш обговорюваних у суспільстві, як серед педагогів, так і серед батьків. Якою, на Вашу думку, має бути демократична школа?
Ірина Сабор: Демократичні зміни у суспільстві безумовно залежать від того, наскільки нові покоління володітимуть знаннями, цінностями, навиками та ставленням до принципів демократі, прав людини, верховенства права. Для цього у школі насамперед слід подбати про формування у її стінах універсальної культури прав людини. І це розуміють не лише країни, які переживають трансформації, але й «стара» Європа. Нещодавно у Брюсселі відбулася конференція Міністрів освіти країн-членів Ради Європи, на якій була ухвалена Декларація щодо розробки Рамок компетентностей для культури демократії, у чому наш Центр активно задіяний. Група експертів Ради Європи розробила модель із двадцяти компетентностей, які необхідні сучасній людині упродовж життя у демократичному суспільстві. Це повага до прав людини та людської гідності, повага до культурного різноманіття, відповідальність, у тому числі й громадянська, толерантність, навики аналітичного та критичного мислення, вміння співпрацювати і мирно вирішувати конфлікти та інші. Відтак, демократична школа для нас – це насамперед школа, яка прагне розвивати ці громадянські компетентності – і не лише в учнів, але й усіх учасників навчального процесу. Це школа, яка вчить, і яка вчиться сама.
Віктор Громовий: 1 березня у Міністерстві освіти і науки України відбулося офіційне відкриття Всеукраїнської програми «Демократична школа». Розкажіть, будь ласка, більше про цей проект.
Ірина Сабор: Ідея сприяти розвитку шкільної освіти в Україні виникла ще після першого тренінгу, який наш Центр провів у Криму 2013 року. З того часу ми шукали можливості розгорнути масштабнішу роботу в Україні. Упродовж останніх років визрів реальний запит на зміни в українській школі, як з боку вчителів, так і батьків. Відтак, разом з Міністерством освіти і науки ми розробили трирічну Програму, як б сприяла демократизації школи і заразом доповнювала зусилля Міністерства, направлені на реформування середньої освіти. Ці наміри ми зафіксували у нещодавно підписаному Меморандумі про співпрацю.
Фінансування Програми здійснюється Урядом Норвегії, який не лише потужно підтримує Україну на міжнародній арені, але й допомагає реалізовувати багато реформаторських ініціатив.
Відео-презентація Програми: https://www.youtube.com/watch?v=VW_K3bJAXrk&nohtml5=False
Віктор Громовий: Чому Європейський Центр Вергеланда вирішив працювати в Україні?
Наш Центр працює у понад 20-ти країнах-членах Ради Європи, реалізовуючи проекти у сфері освіти для демократичного громадянства і прав людини. Та українська програма для нас є пріоритетною. Зараз в Україні відбуваються унікальні процеси трансформації, суспільство відкрите до змін. З такою мотивацією, яку ми бачимо у наших учасників, є всі шанси добитися помітних результатів і справді долучитися до переформатування української середньої освіти.
Віктор Громовий: Нещодавно був оприлюднений доопрацьований текст Закону про освіту, на який покладається багато сподівань щодо змін в української системи освіти. Чи враховує Ваша Програма положення цього?
Ірина Сабор: Наша Програма власне розроблялася на підтримку реформ в українській школі, і ми чекаємо на ухвалення Закону, який дозволить законодавчо закріпити шкільну автономію, над розбудовою якої ми працюємо на практиці. Адже мало надати повноваження та запропонувати свободу, важливо ще й створити можливості для переходу на якісно новий рівень відносин.
Зараз ми також вивчаємо можливість залучити на наступний цикл Програми школи новостворених територіальних громад, адже саме там школи ближчі до громади, і там місцева демократія може бути якнайефективнішою.
Віктор Громовий: Які заходи передбачені найближчим часом?
Андрій Донець: Ми відібрали групу тренерів для першого циклу Програми у 2016-2017рр., об’єднавши різних представників освітньої сфери: це і фахівці Інститутів післядипломної педагогічної освіти, і директори шкіл, які мають досвід проведення тренінгів, і представники неурядових організацій, які займаються освітніми проектами та працюють з молоддю. Зусиллями Національної мережі тренерів у березні ц.р. вже були проведені чотири вступних тренінги для 32-х шкіл-учасниць Програми практично з усіх областей. З Луганської та Донецької ми запросили 5 шкіл. До речі, шкільні команди, які брали участь у тренінгах, також об’єднували різні зацікавлені сторони: кожна школа мала відрядити директора, вчителя, представника батьківського комітету, представника місцевої громади, органів управління освітою або місцевого самоврядування. Для нас це принципово. Лише сівши за спільний стіл, обговоривши інтереси і уявивши себе у ролі іншого, вибудовуються партнерські відносини і справді демократичне врядування школою.
Крім того, і це важливий елемент Програми, на наші заходи ми намагаємося змішувати учасників із різних областей, таким чином сприяючи налагодженню контактів між школами у різних регіонах – і це наші учасники дуже цінують.
Зараз відбуваються перші творчі майстерні у школах, під час яких виробляються колегіальні рішення щодо планів демократичного розвитку відповідно до інструментарію, розробленого Програмою. З початку нового навчального року, сподіваємося, школи розпочнуть реалізацію своїх проектів змін.
Відео-ролик із творчої майстерні в Ужгородській школі №5: https://www.youtube.com/watch?v=vujmzJ1AwjU
Відеосюжет із місцевих новин про участь у Програмі Слов’янської середньої школи №13:
https://www.youtube.com/watch?v=k6oOVp0MSfY
Віктор Громовий: Чи передбачена Програмою підтримка таких шкільних проектів?
ХЧ: Ми добре знаємо, що школа зараз перевантажена, і нашим шкільним командам самим було б складно мотивувати педколектив, учнів, батьків та партнерів школи на реалізацію спільного проекту. Відтак, ми передбачили 220 творчих майстерень лише у рамках першого циклу Програми, наші тренери перебувають постійно на зв’язку, надають консультації учителям та активістам.
З іншого боку, практично всі наші школи дуже мотивовані. Адже це можливість цілісного і якісного розвитку школи за методиками Ради Європи. Більше того, часто ми чули від наших учасників, що певні кроки в напрямку демократизації врядування, посилення ролі учнівського самоврядування, активізації батьків вони вже почали здійснювати самі, до того, як долучилися до нашої Програми. А знання та навички, які ми пропонуємо, допомагають педагогічним колективам та адміністрації школи побачити цілісну картину демократичних перетворень у школі, систематизувати різноманітні процеси, які вже потрохи йдуть в українських школах. Тобто, своєю присутністю ми підсилюємо зміни, які сприяють залученості різних зацікавлених сторін до активної участі у шкільному житті. Авторитет Ради Європи та Програми працює на підтримку тих членів педколективу, які прагнуть і працюють на демократичні зміни.
Програма наразі розрахована на 100 шкіл, але у разі успішної реалізації та апробації методик в Україні, сподіваємося розповсюдити досвід і на інші школи. Також приємною несподіванкою для нас стала увага представників методичних служб та управлінь освіти, які побували на наших тренінгах і зараз теж приходять на майстерні у школах. Вони неодноразово підкреслювали ефективність наших методів роботи та доречність пропонованих знань та матеріалів для сьогоденних змін у середній освіті України.
ВГ: Дякую. Власне, я хотів би детальніше зупинитися на цьому моменті. Для навчання у рамках Програми ви використовуєте методики Ради Європи. Наскільки ці методики є релевантними для України?
Мажена Рафальска: Методики, які ми пропонуємо школам, на мою думку, універсальні. Вони розроблені експертами з різних країн, у тому числі й українськими. В основному ми пропонуємо школам використовувати «Компас» - посібник Ради Європи з освіти в галузі прав людини за участі молоді, який перекладений українською (http://dsmsu.gov.ua/media/2015/04/08/24/compass_.pdf) . Ми використовували багато методик із «Компаса» на тренінгу для тренерів і на тренінгах для шкільних команд. Зараз наші тренери використовують його в школі і він добре сприймається учасниками. Важливо зауважити, що методика – це всього лиш інструмент, і особа, яка ним користується, завжди може його адаптувати, представити з урахуванням місцевої специфіки, опираючись на зрозумілі приклади.
Також представники шкіл-учасниць проекту з ентузіазмом сприйняли гру Ради Європи «Країна Гідності», яка нещодавно вийшла в українській мовній версії. На наших тренінгах у березні учасники, фактично, були серед перших хто почав її використовувати. Вчителі одразу побачили, на яких уроках чи позакласних заняттях вони зможуть її використовувати в майбутньому.
Попитом користується і нещодавно перекладаний посібник Ради Європи з протидії мові ненависті онлайн «Закладинки» (http://www.dsmsu.gov.ua/media/2016/02/08/20/BookmarksEN2016_Book_ua.pdf).
Взагалі, вчителі, які почали використовувати на своїх уроках вправи та інтерактивні заняття з посібників Ради Європи кажуть, що тепер учні самі просять їх частіше працювати з цими матеріалами, адже таким чином уроки стають цікавішими й більш практично спрямованими.
ВГ: Пані Мажено, Ви довший час працювали у різних країнах пострадянського простору, сприяючи реформуванню освіти в Грузії, Україні та Вашій рідній Польщі. Наскільки успішний досвід інших країн у використанні підходів Ради Європи для демократизації шкільної освіти?
Мажена Рафальска: Досвід Ради Європи дуже корисний для демократизації школи у всіх наших країнах. Головна перевага – це те, що всі посібники, всі практики Ради Європи опираються на демократичні цінності, - а на все, що відбувається у школі, можна дивитися, ставлячи собі запитання: «Наскільки це реалізує ці цінності?" По-друге, Рада Європи пропонує загальношкільний підхід, який передбачає, що виховання демократичного громадянства – завдання усіх учителів (незалежно від того, хто який предмет викладає), а також місцевої громади. Чимало Програм, у яких я брала участь, показують, що, застосовуючи ці підходи, можна змінювати культуру школи у напрямку демократії, і ці зміни потім буде просто неможливо зупинити.
ВГ: Яких результатів ви очікуєте? Що, на Вашу думку, зміниться завдяки реалізації Програми в Україні?
Мажена Рафальска: Ми хочемо ініціювати в українських школах процес демократичних змін. Очікуємо, що коли школа буде запроваджувати невеликі зміни в одну з трьох сфер шкільного життя: демократичне середовище і врядування, навчально-виховний процес та партнерство з місцевою громадою, то вона почне змінювати культуру, яка панує в школі. Для цього ми розробили спеціальний інструментарій розвитку школи. Зміни, на які ми сподіваємося, повністю залежать від самої школи, вона в цьому плані самостійна і автономна. Школа сама вирішує, що їй слід змінювати і в якому напрямку розвиватися. Важливо те, що Програмою передбачено, що ці зміни будуть плануватися в процесі спільного обговорення, в якому беруть участь усі суб’єкти шкільного життя – вчителі, учні та батьки, а також місцеві органи управління освітою і партнери школи з місцевої громади. Ми сподіваємося, що участь і діалог – як головні демократичні цінності – стануть засадничими принципами роботи кожної школи.
Христина Чушак: Із кожною школою ми працюватимемо фактично 15 місяців, упродовж яких ми надаватимемо необхідну методичну та організаційну підтримку. Відтак ми переконані, що за цей час наші школи зуміють зробити переконливі кроки у напрямку демократичного управління школою, запровадити демократичні й інклюзивні підходи до викладання і навчання, спрямувати навчально-виховний процес на розвиток таких громадянських компетентностей, як критичне мислення, співпраця, мирне розв’язання конфліктів, відповідальність, повага до прав людини. Кумуляція цих змін здатна надати поштовху системним змінам в українській школі в цілому.
Ірина Сабор: Ми розуміємо, що демократизація школи – це не лише нові процедури, зміни в статуті школи чи заходи у планах навчально-виховної роботи, як насамперед нові цінності та відносини. Перебудувати ж уже давно усталені відносини між усіма учасниками шкільного життя не так легко. Та у багатьох країнах Європи саме кроки із демократизації школи не лише підвищили мотивацію учнів і учителів, але й покращили якість навчання.
Сторінка Програми у Фейсбук: https://www.facebook.com/schoolsfordemocracy
Офіційна сторінка: http://ukr.theewc.org
ВГ: Дякую за розмову.
Коментарі