Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Ніщо так не ускладнить український правопис, як його спрощення

Автор:
Тарас Ткачук
Опубліковано
05.09.2018

Хто дуже хоче змінити український правопис?

1. Лінгвісти, які прагнуть реанімувати (хоча б частково) «репресований» правопис 1928 року, котрий нібито відображав норми справжньої української мови, серед яких, наприклад, форми на зразок радости, ночи, любови, міт, етер, авдиторія индик, проект тощо.

2. Мовознавці, які тривалий час працювали в різних комісіях щодо змін правопису й добре знають слабкі місця в нормах української мови. Вони, звичайно, заслуговують на слова вдячності за самовіддану працю, але їм усім доведеться витримати ще й шквал критики, який лунатиме з усіх боків.

3. Спритники від видавництв, котрі мають доступ до бюджетних коштів і прагнуть швидко ці гроші освоїти, перевидаючи всі орфографічні словники та більшість навчально-методичної літератури.

4. Політтехнологи, які хочуть розколоти українську інтелігенцію та й усіх захисників рідної мови на два табори: тих, хто «ЗА» і тих, хто «ПРОТИ» змін, запропонованих правописною комісією. 

Чи потрібна редакція українського правопису?

Звичайно, потрібна. Мова – це живий організм, який неможливо законсервувати. З’являються нові слова, які не завжди зрозуміло, як писати/відмінювати тощо, окрім цього є чимало випадків, щодо яких навіть професійні лінгвісти сперечаються. Тому нові редакції повинні відображати саме ті зміни, які РЕАЛЬНО постають перед мовцем і спричиняють проблеми в правописі.

На жаль, стан української мови на початку ХХІ століття є катастрофічним, адже кількість носіїв, які розмовляють літературною мовою, – мізерна, порівняно з тими, котрі активно використовують суржик або ж інші мови на території України. 

Наразі надзвичайно гострими є кілька проблем:

1. Кількість слів, які ми запозичуємо з інших мов, збільшується, а українських відповідників для цих запозичень майже немає. Автослюсарі, перукарі, комп’ютерники, пекарі, будівельники та ін. користуються суржиком не тому, що не хочуть говорити чистою мовою, а тому, що просто не знають, як більшість термінів буде звучати українською.

2. Суржик став настільки звичним для більшості українців, що ніхто з мовців навіть і не збирається виправляти грубі помилки, які можна почути на кожному кроці. Навіть від учителів-філологів на кожному кроці можна почути да, щас, харашо, рєбятушки…

3. Сучасні комп’ютерні додатки потребують постійного обслуговування професійними  лінгвістами. На жаль, досі немає перекладених українською вузькопрофесійних програм для роботи з відео- чи аудіофайлами тощо. Наприклад, у додаткові Google.maps досі більшість населених пунктів відображено у російській транслітерації. Так само важливими є електронні словники, які набувають все більше популярності, однак вони не охоплюють усього масиву лексем і словоформ української мови.

4. Наявні правила милозвучності навіть у чинному правописі настільки заплутані, що їх відверто ігнорують на всіх рівнях, окрім наукових видань. У новій редакції – їх ще більше ускладнили.

5. Орфоепічні норми (норми наголошування слів), які зафіксовані сучасними словниками, надзвичайно далекі від тих, якими користується більшість мовців України.  

Перелік проблем відкритий, і саме такі питання є надзвичайно актуальними й потребують НЕГАЙНОГО розв’язання, адже наша мова перебуває під серйозною загрозою.  У деяких професійних сферах українська практично зовсім відсутня, і ця проблема лише загострюється. Таке враження, що наші державотворці не спілкуються з програмістами, автослюсарями, пекарями, кравчинями, будівельниками, офіціантами тощо. Чи почуєте ви серед представників цих професійних груп українську мову, не засмічену  русизмами та англіцизмами? Та що там казати, зайдіть у будь-який столичний технічний університет і послухайте, якою мовою викладають більшість предметів. В одному з найвідоміших вишів на кафедрі математики лише один з двадцяти викладачів читає лекції українською! 

На що потрібно потратити зусилля, сприяючи поширенню української мови?

Зважаючи на означені проблеми, наша держава всі сили повинна потратити на:

1) постійний моніторинг проблемних зон і створення та популяризацію міні-словників  для певних професійних груп;

2) написання якісних підручників для учнів та студентів, особливо для тих, хто хоче вивчати українську як іноземну;

3) спрощення або ж тлумачення деяких надто складних для вивчення в школі тем;

4) переклад зі світових мов якісної наукової, науково-популярної та художньої літератури, а також переклад на інші мови українських творів, наприклад, тих, які могли б стати претендентами на Нобелівську премію;

5) створення електронних словників, особливо актуальним є повний тлумачний словник української мови з легкою й зручною навігацією;

6) деталізацію правопису новими прикладами з коментарями до них;

7) наповнення української Вікіпедії якісними україномовними текстами, а також допомогу в розв’язанні проблем, які виникають під час поширення електронних україномовних додатків. 

Що хочуть змінити в правописі?

Нова редакція правопису 2018 має чимало позитивних моментів, зокрема деталізовано деякі форми слів, які викликали труднощі, і це є великим кроком уперед. Гарно прописані розділи з написання українською іншомовних власних назв (імен та прізвищ).

ОДНАК дуже суперечливим є намагання змінити звичні для більшості мовців правила вимови деяких звуків або запровадити не менш суперечливі правила орфографії, наприклад:

- Індик / Индик Ірод / Ирод, Афіни/Атени, ефір/етер, аудиторія / авдиторія тощо.

Невже введення нових паралельних форм покращить якість користування українською на всіх рівнях – від розмовного до наукового?Чи буде це зручно робити українською мовою, використовуючи пошукову Інтернет-систему?  Звичайний користувач, не задумуючись, розпочне пошук російською мовою, адже там не треба перейматися, як правильно сформулювати пошук. Такий демократизм у мові в мене асоціюється з демократизмом правил дорожнього руху: хто як хоче, так і їде… Цікаво, чим це може закінчитися?

- незвичною для кожного, хто вивчає англійську мову, є поява таких варіантів написання слів, як госпіс, гостел, адже ці слова вимовляють з придиховим х: [’hɒspɪs], [’hɒstəl]);

- не менш дивним, з погляду англійської вимови є звучання слів проєкт, проектування: в англійській мові НЕМАЄ в цих словах звука [й], вони звучать зі звуком дж [prɑʤɛkt];

- замість того, щоб спростити правила милозвучності, які дуже важкі для вивчення в школі, ми можемо отримати ще складнішу версію, у якій навіть учителям буде надзвичайно важко розібратися: (13 (!!!) правил правопису у/в та 8 (!!!) правил правопису і/й. Творчі роботи на ЗНО  засвідчують: діти НЕ КОРИСТУЮТЬСЯ наявними правилами і, зрозуміло, не будуть користуватися новими. Навпаки, саме тут потрібно спростити, а не ускладнювати. Дозвольте правилами милозвучності користуватися на розсуд мовців (на те  вони і є правилами милозвучності);

- такі ж труднощі пов’язані зі словами пів, полу, напів. Так, звичайно, з погляду морфології можна було б їх писати окремо, однак це вже буде ТРЕТЯ (!) версія написання за останні 25 років цих слів. А як же тепер учні відрізнятимуть, наприклад,  слово пів дня від форми родового відмінка півдня? Можна лише уявити, яким буде результат переписування мільйонів (!!!) сторінок навчальної літератури та словників заради цієї правки.

 

Що не врахували під час останньої редакції правопису? 

Тривалий час лінгвісти дискутували щодо проблеми відмінювання незмінних слів на –о: метро, кіно, бюро, євро та ін. Саме тут потрібно було б «узаконити» те явище, яке давно зафіксоване народом, однак чомусь цю правку не відображено новою редакцією. 

На жаль, нова редакція правопису так і не дала відповіді на питання щодо відмінювання та правопису таких загальновживаних слів, як наприклад Фейсбук (як правильно: у Фейсбуці чи у Фейсбуку/ові?), Майкрософт, Гугл, Ворд, Пеінт, Фотошоп (писати з лапками чи без? З великої літери чи з малої?). 

ОТЖЕ.

Під час редагування правопису необхідно дуже обережно чіпати будь-які усталені норми вимови загальновживаних слів (окрім наголошування). Тому суперечливою є правка щодо  слів хостел, хоспіс, проект, проеткування  та ін.

Не на користь мові поява зайвих паралельних форм, на зразок індик / индик, ефір / етер, аудиторія / авдиторія тощо, адже в українській мові й так занадто багато морфологічних форм, які школярі постійно сплутують (Івану/Іванові,  столі/столові, Олегу/Олеже), окрім цього, це суттєво ускладнить життя програмістам, яким потрібно буде переписувати всі пошукові системи під різні варіанти одного й того ж слова; 

Не можна вносити радикальні зміни в орфографію (тобто правила, які стосуються десятків чи навіть сотень слів), адже це спричиняє мільйонні витрати на передрук словників та ВСІЄЇ навчально-методичної літератури. Особливо це боляче вдарить по школі, де з 2018 року вже стартувала хвиля перевидання підручників. Це означає, що півмільйонний тираж для першого класу наступного року знову доведеться передруковувати. Надзвичайно проблемним є перевидання орфографічних словників. Можна лише уявити, скільки часу та грошей піде на зміни, які суттєво не вплинуть на якість мови. І це за умови, що основні кошти необхідно спрямувати на створення повного електронного тлумачного словника, термінологічних словників, електронних перекладачів тощо. 

Дивним є бажання вносити зміни в пунктуацію, адже натренувати школярів правильно ставити розділові знаки дуже складно. Для цього потрібно багато гарних прикладів речень або ж текстів різних стилів. Можна лише уявити, скільки підручників з синтаксису та пунктуації тепер доведеться переписати, підбираючи нові речення  або ж переробляючи вже наявні.

Хіба ж від цього зміниться якість висловлюваної думки?

 Навряд, а от мороки всім причетним до навчання мови буде дуже й дуже багато. 

Натомість потрібно негайно переглянути правила милозвучності, які мали б стати простішими, а не складнішими. 

ТОМУ, якщо потрібно щось змінювати в орфографії, то такі зміни необхідно впроваджувати лише дрібними порціями. Наприклад, обрати 4 – 5  дуже важливих слова і з детальними коментарями закріпити їх новою редакцією. 

АЛЕ їх повинно бути лише декілька, і заради таких змін не потрібно буде передруковувати мільйони (!!!) сторінок навчально-методичної літератури.

 Якщо ж зміни можуть зачепити до сотні слів (як це, наприклад, може бути зі словами на пів, напів, міні, екс тощо), то з такими правилами потрібно бути дуже обережними, адже вони суттєво не вплинуть на розвиток мови, однак потребують дуже дорогого й тривалого процесу переходу від старої версії до нової. 

Окрім усього зазначеного, урахуйте, що за останні 10 років Центр оцінювання якості доклав величезних зусиль для створення бази завдань до ЗНО. Це дуже складний, тривалий і дорогий процес. Невже ми готові так легко перекреслити й ці старання заради правок, які суттєво не впливають на якість функціонування мови?

Спроба реабілітувати правопис 1928 року – це нібито й непогана справа. Однак за цей час виросли 4 (!) покоління на інших (хай і не дуже вдалих) правописних нормах. Для сучасних громадян України  деякі «нововведення» майже столітньої давності є незвичними і навряд чи сприятимуть збільшенню любові до рідної мови.

Чи вплине поява слів на зразок индик, проєкт, етер на зміст висловлювань, написаних українською?

 Якщо хтось мене переконає, що це неодмінно станеться, то я буду двома руками за такі зміни. 

Тарас Ткачук, кандидат філологічних наук, учитель-методист.

Ніщо так не ускладнить український правопис, як його спрощення
Ніщо так не ускладнить український правопис, як його спрощення

Хто дуже хоче змінити український правопис?

1. Лінгвісти, які прагнуть реанімувати (хоча б частково) «репресований» правопис 1928 року, котрий нібито відображав норми справжньої української мови, серед яких, наприклад, форми на зразок радости, ночи, любови, міт, етер, авдиторія индик, проект тощо.

2. Мовознавці, які тривалий час працювали в різних комісіях щодо змін правопису й добре знають слабкі місця в нормах української мови. Вони, звичайно, заслуговують на слова вдячності за самовіддану працю, але їм усім доведеться витримати ще й шквал критики, який лунатиме з усіх боків.

3. Спритники від видавництв, котрі мають доступ до бюджетних коштів і прагнуть швидко ці гроші освоїти, перевидаючи всі орфографічні словники та більшість навчально-методичної літератури.

4. Політтехнологи, які хочуть розколоти українську інтелігенцію та й усіх захисників рідної мови на два табори: тих, хто «ЗА» і тих, хто «ПРОТИ» змін, запропонованих правописною комісією. 

Чи потрібна редакція українського правопису?

Звичайно, потрібна. Мова – це живий організм, який неможливо законсервувати. З’являються нові слова, які не завжди зрозуміло, як писати/відмінювати тощо, окрім цього є чимало випадків, щодо яких навіть професійні лінгвісти сперечаються. Тому нові редакції повинні відображати саме ті зміни, які РЕАЛЬНО постають перед мовцем і спричиняють проблеми в правописі.

На жаль, стан української мови на початку ХХІ століття є катастрофічним, адже кількість носіїв, які розмовляють літературною мовою, – мізерна, порівняно з тими, котрі активно використовують суржик або ж інші мови на території України. 

Наразі надзвичайно гострими є кілька проблем:

1. Кількість слів, які ми запозичуємо з інших мов, збільшується, а українських відповідників для цих запозичень майже немає. Автослюсарі, перукарі, комп’ютерники, пекарі, будівельники та ін. користуються суржиком не тому, що не хочуть говорити чистою мовою, а тому, що просто не знають, як більшість термінів буде звучати українською.

2. Суржик став настільки звичним для більшості українців, що ніхто з мовців навіть і не збирається виправляти грубі помилки, які можна почути на кожному кроці. Навіть від учителів-філологів на кожному кроці можна почути да, щас, харашо, рєбятушки…

3. Сучасні комп’ютерні додатки потребують постійного обслуговування професійними  лінгвістами. На жаль, досі немає перекладених українською вузькопрофесійних програм для роботи з відео- чи аудіофайлами тощо. Наприклад, у додаткові Google.maps досі більшість населених пунктів відображено у російській транслітерації. Так само важливими є електронні словники, які набувають все більше популярності, однак вони не охоплюють усього масиву лексем і словоформ української мови.

4. Наявні правила милозвучності навіть у чинному правописі настільки заплутані, що їх відверто ігнорують на всіх рівнях, окрім наукових видань. У новій редакції – їх ще більше ускладнили.

5. Орфоепічні норми (норми наголошування слів), які зафіксовані сучасними словниками, надзвичайно далекі від тих, якими користується більшість мовців України.  

Перелік проблем відкритий, і саме такі питання є надзвичайно актуальними й потребують НЕГАЙНОГО розв’язання, адже наша мова перебуває під серйозною загрозою.  У деяких професійних сферах українська практично зовсім відсутня, і ця проблема лише загострюється. Таке враження, що наші державотворці не спілкуються з програмістами, автослюсарями, пекарями, кравчинями, будівельниками, офіціантами тощо. Чи почуєте ви серед представників цих професійних груп українську мову, не засмічену  русизмами та англіцизмами? Та що там казати, зайдіть у будь-який столичний технічний університет і послухайте, якою мовою викладають більшість предметів. В одному з найвідоміших вишів на кафедрі математики лише один з двадцяти викладачів читає лекції українською! 

На що потрібно потратити зусилля, сприяючи поширенню української мови?

Зважаючи на означені проблеми, наша держава всі сили повинна потратити на:

1) постійний моніторинг проблемних зон і створення та популяризацію міні-словників  для певних професійних груп;

2) написання якісних підручників для учнів та студентів, особливо для тих, хто хоче вивчати українську як іноземну;

3) спрощення або ж тлумачення деяких надто складних для вивчення в школі тем;

4) переклад зі світових мов якісної наукової, науково-популярної та художньої літератури, а також переклад на інші мови українських творів, наприклад, тих, які могли б стати претендентами на Нобелівську премію;

5) створення електронних словників, особливо актуальним є повний тлумачний словник української мови з легкою й зручною навігацією;

6) деталізацію правопису новими прикладами з коментарями до них;

7) наповнення української Вікіпедії якісними україномовними текстами, а також допомогу в розв’язанні проблем, які виникають під час поширення електронних україномовних додатків. 

Що хочуть змінити в правописі?

Нова редакція правопису 2018 має чимало позитивних моментів, зокрема деталізовано деякі форми слів, які викликали труднощі, і це є великим кроком уперед. Гарно прописані розділи з написання українською іншомовних власних назв (імен та прізвищ).

ОДНАК дуже суперечливим є намагання змінити звичні для більшості мовців правила вимови деяких звуків або запровадити не менш суперечливі правила орфографії, наприклад:

- Індик / Индик Ірод / Ирод, Афіни/Атени, ефір/етер, аудиторія / авдиторія тощо.

Невже введення нових паралельних форм покращить якість користування українською на всіх рівнях – від розмовного до наукового?Чи буде це зручно робити українською мовою, використовуючи пошукову Інтернет-систему?  Звичайний користувач, не задумуючись, розпочне пошук російською мовою, адже там не треба перейматися, як правильно сформулювати пошук. Такий демократизм у мові в мене асоціюється з демократизмом правил дорожнього руху: хто як хоче, так і їде… Цікаво, чим це може закінчитися?

- незвичною для кожного, хто вивчає англійську мову, є поява таких варіантів написання слів, як госпіс, гостел, адже ці слова вимовляють з придиховим х: [’hɒspɪs], [’hɒstəl]);

- не менш дивним, з погляду англійської вимови є звучання слів проєкт, проектування: в англійській мові НЕМАЄ в цих словах звука [й], вони звучать зі звуком дж [prɑʤɛkt];

- замість того, щоб спростити правила милозвучності, які дуже важкі для вивчення в школі, ми можемо отримати ще складнішу версію, у якій навіть учителям буде надзвичайно важко розібратися: (13 (!!!) правил правопису у/в та 8 (!!!) правил правопису і/й. Творчі роботи на ЗНО  засвідчують: діти НЕ КОРИСТУЮТЬСЯ наявними правилами і, зрозуміло, не будуть користуватися новими. Навпаки, саме тут потрібно спростити, а не ускладнювати. Дозвольте правилами милозвучності користуватися на розсуд мовців (на те  вони і є правилами милозвучності);

- такі ж труднощі пов’язані зі словами пів, полу, напів. Так, звичайно, з погляду морфології можна було б їх писати окремо, однак це вже буде ТРЕТЯ (!) версія написання за останні 25 років цих слів. А як же тепер учні відрізнятимуть, наприклад,  слово пів дня від форми родового відмінка півдня? Можна лише уявити, яким буде результат переписування мільйонів (!!!) сторінок навчальної літератури та словників заради цієї правки.

 

Що не врахували під час останньої редакції правопису? 

Тривалий час лінгвісти дискутували щодо проблеми відмінювання незмінних слів на –о: метро, кіно, бюро, євро та ін. Саме тут потрібно було б «узаконити» те явище, яке давно зафіксоване народом, однак чомусь цю правку не відображено новою редакцією. 

На жаль, нова редакція правопису так і не дала відповіді на питання щодо відмінювання та правопису таких загальновживаних слів, як наприклад Фейсбук (як правильно: у Фейсбуці чи у Фейсбуку/ові?), Майкрософт, Гугл, Ворд, Пеінт, Фотошоп (писати з лапками чи без? З великої літери чи з малої?). 

ОТЖЕ.

Під час редагування правопису необхідно дуже обережно чіпати будь-які усталені норми вимови загальновживаних слів (окрім наголошування). Тому суперечливою є правка щодо  слів хостел, хоспіс, проект, проеткування  та ін.

Не на користь мові поява зайвих паралельних форм, на зразок індик / индик, ефір / етер, аудиторія / авдиторія тощо, адже в українській мові й так занадто багато морфологічних форм, які школярі постійно сплутують (Івану/Іванові,  столі/столові, Олегу/Олеже), окрім цього, це суттєво ускладнить життя програмістам, яким потрібно буде переписувати всі пошукові системи під різні варіанти одного й того ж слова; 

Не можна вносити радикальні зміни в орфографію (тобто правила, які стосуються десятків чи навіть сотень слів), адже це спричиняє мільйонні витрати на передрук словників та ВСІЄЇ навчально-методичної літератури. Особливо це боляче вдарить по школі, де з 2018 року вже стартувала хвиля перевидання підручників. Це означає, що півмільйонний тираж для першого класу наступного року знову доведеться передруковувати. Надзвичайно проблемним є перевидання орфографічних словників. Можна лише уявити, скільки часу та грошей піде на зміни, які суттєво не вплинуть на якість мови. І це за умови, що основні кошти необхідно спрямувати на створення повного електронного тлумачного словника, термінологічних словників, електронних перекладачів тощо. 

Дивним є бажання вносити зміни в пунктуацію, адже натренувати школярів правильно ставити розділові знаки дуже складно. Для цього потрібно багато гарних прикладів речень або ж текстів різних стилів. Можна лише уявити, скільки підручників з синтаксису та пунктуації тепер доведеться переписати, підбираючи нові речення  або ж переробляючи вже наявні.

Хіба ж від цього зміниться якість висловлюваної думки?

 Навряд, а от мороки всім причетним до навчання мови буде дуже й дуже багато. 

Натомість потрібно негайно переглянути правила милозвучності, які мали б стати простішими, а не складнішими. 

ТОМУ, якщо потрібно щось змінювати в орфографії, то такі зміни необхідно впроваджувати лише дрібними порціями. Наприклад, обрати 4 – 5  дуже важливих слова і з детальними коментарями закріпити їх новою редакцією. 

АЛЕ їх повинно бути лише декілька, і заради таких змін не потрібно буде передруковувати мільйони (!!!) сторінок навчально-методичної літератури.

 Якщо ж зміни можуть зачепити до сотні слів (як це, наприклад, може бути зі словами на пів, напів, міні, екс тощо), то з такими правилами потрібно бути дуже обережними, адже вони суттєво не вплинуть на розвиток мови, однак потребують дуже дорогого й тривалого процесу переходу від старої версії до нової. 

Окрім усього зазначеного, урахуйте, що за останні 10 років Центр оцінювання якості доклав величезних зусиль для створення бази завдань до ЗНО. Це дуже складний, тривалий і дорогий процес. Невже ми готові так легко перекреслити й ці старання заради правок, які суттєво не впливають на якість функціонування мови?

Спроба реабілітувати правопис 1928 року – це нібито й непогана справа. Однак за цей час виросли 4 (!) покоління на інших (хай і не дуже вдалих) правописних нормах. Для сучасних громадян України  деякі «нововведення» майже столітньої давності є незвичними і навряд чи сприятимуть збільшенню любові до рідної мови.

Чи вплине поява слів на зразок индик, проєкт, етер на зміст висловлювань, написаних українською?

 Якщо хтось мене переконає, що це неодмінно станеться, то я буду двома руками за такі зміни. 

Тарас Ткачук, кандидат філологічних наук, учитель-методист.

05.09.2018
Тарас Ткачук
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Пилип
Опубліковано 19.09.2018 в 10:03
Дивно. Ніби грамотна людина, кандидат наук, а пише подекуди відверті дурниці. Який стосунок має англійська мова до запозиченого з ЛАТИНИ слова проєкт (projectus - кинутий)? І чому цей к.ф.н. вважає себе розумнішим за академіків, які укладали правопис? А зауваження про те, що на зміні правописних правил наживатимуться ділки від книговидання взагалі викликає тільки сміх.
Автор: Т.Ткачук
Опубліковано 21.09.2018 в 17:07
Пане Пилипе, англійська мова має прямий стосунок до слова "проект", адже її вивчають у 99% українських шкіл, натомість латина, як Вам відомо, уже давно відмерла. Тому для покоління, яке не знає мертвої латини, але добре знає англійську, дуже дивним є звучання, яке прагнуть відродити "академіки, які укладають правопис". Щодо книговидання, то цей аргумент не може бути смішним, бо заплановані зміни зачеплять не кілька, а сотні слів, а це означатиме, що доведеться передрукувати ВСЮ навчально-метод ичну літературу для школи та вишів. В Україні навчається майже 8 мільйонів учнів та студентів, для яких потрібно буде передрукувати більше 100 мільйонів підручників. Далі порахуєте самі...
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews