Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

За доброчесність у стосунках зі школою.

Опубліковано
14.12.2017

 Як підживлювати освітні реформи енергетикою активної батьківської спільноти. 

Створення нашої організації «Батьки SOS» стало  «Подією року в освіті» у 2014 року. Майже чотири роки тому ми й не уявляли, чим будемо займатись у вільний від роботи час. Щоправда, нині вже цілодобово – ми волонтери в освіті. Такий зараз час, що вся країна волонтерить – хтось у медицині, хтось армії допомагає, а ми допомагаємо батькам у навчальних закладах. 

Чотири роки тому важко було навіть уявити, що в освіті батьки можуть поставити під сумнів «азбучні істини».

Наприклад, з'ясувати, що сплачувати кошти у так звані “фонди школи” - не обов’язок, а право. Чи що шкільна форма не обов’язкова у навчальному закладі - немає жодного законодавчого акту, який би зобов’язував батьків купувати форму, тим паче, певного виробника.

Що існують предмети, віднесені до варіативної складової й батьки та діти мають право їх обирати.

Що чергування або прибирання дітей у НЗ – це також право, а не обов’язок.

Що приниження, крик, покарання «кутком», ігноруванні фізичних потреб дитини – це не звичні «педагогічні методи» впливу, а жорстоке поводження...

Більшість негараздів в освіті так чи інакше стають причиною порушень прав дітей у навчальних закладах. Навіть ті самі "благодійні внески" батьків. Бо за останні роки «доблагодіялися» до того, що дитину приймали до школи після сплати вступного внеску, або ж деякі педагоги не соромилися насварити дитину за батьківський «борг з благодійного внеску».

Ми вивчили усі можливі способи допомоги батьками навчальним закладам. Нині змушені пояснювати батькам, здавалося б – елементарні речі. Що гроші на школу – це виключно благодійність і немає обов'язку батьків нести щомісячно у “фонд школи”.

Що “рекомендований внесок” – це нонсенс, адже розмір благодійності не може мати визначеної кимось суми.

Сенс благодійності у тому, що людина віддає стільки коштів, скільки сама визначить і не щомісяця до якогось числа, а тоді, коли матиме таке бажання. Батьки несуть гроші у якийсь міфічний “фонд школи”. Міфічний, бо у жодному нормативному документі ви не знайдете такий різновид благодійних фондів як «шкільний». Може бути просто благодійний фонд – юридична особа з кодом ЄДРПОУ, яка ніяк не пов’язана з іншою юридичною особою – комунальним закладом (школою чи садочком). Хіба що договором про співпрацю. Але жодної відповідальності школа за гроші фонду не несе. Кілька закладів столиці зрозуміли це на власному гіркому досвіді, коли їхні «шкільні фонди» зникли разом із грішми. Але не варто такою ціною здобувати досвід батькам кожного навчального закладу. 

Щоб наш досвід ставав у нагоді іншим, у 2015 році Інститут розвитку освіти запропонував нам провести у містах України тренінги «Батьки – педагоги – шкільна адміністрація: від діалогу до партнерства». Мета проекту - консолідувати та мобілізувати про-реформістських ініціативних громадян для підтримки освітніх реформ в Україні. На сьогодні ми зустрічалися з батьками й керівниками шкіл у 12 містах України. Говорили відверто: проблем купа, але лише разом нам, батькам та освітянам, їх і вирішувати. На всіх тренінгах були дві основні тези - представники освітян наголошували на потребі в постійній юридичній підтримці та консультаціях фахівцями з питань освітнього законодавства. Батьки ж зазначали, що їм не вистачає розуміння, як у законний спосіб допомогти школі, як дізнатись про бюджетне фінансування. Куди бігти з усіма цими проблемами – про це говорили ми: з практичними порадами, з нормативними документами. І після кожного міста ми бачили, що батьки починають діяти, вони гуртуються, приходять до керівників НЗ з пропозиціями, починають ставити питання і врешті разом домагаються змін на краще у своєму навчальному закладі – створюють нові проекти, знаходять фінансування.

Щоб коротко і наочно пояснювати батькам важливі речі, ми спільно з Українським кризовим медіа-центром зробили перший інформаційний плакат. Ця пам'ятка «Гроші на школу» пояснювала, як у законний спосіб батьки можуть допомогти своєму навчальному закладу. Ми оприлюднили макет і він миттєво розлетівся по всій Україні – батьки самі друкували та вивішували у школах. І ось тут ми зрозуміли, що вибили землю з-під ніг окремих адміністрацій – обізнані батьки просто так свої гроші не віддадуть. Для адміністрацій окремих шкіл питання «де наші гроші?» стали дуже важкими. Нас публічно та поза очі почали називати скандалістами, які «вбивають кілок між батьками та школою». Нас звинувачували у «рейдерстві», у руйнуванні системи освіти, що ми «звільняємо директорів, щоб поставити на їхнє місце своїх родичів»… Проте ці звинувачення лише спонукали нас до дій. 

Десь під час чергових дискусій у департаменті освіти Києва виникла ідея запровадити конкурсний відбір на вакантні посади керівників навчальних закладів. Міська влада вирішила ризикнути й вже перший конкурс у 2015 році дав освіті чимало прогресивних, думаючих директорів, яких сьогодні називають агентами змін. Досвід почали переймати інші міста, невдовзі порядок такого призначення керівників державних закладів освіти затвердив Уряд. А на сьогодні конкурсний відбір керівників шкіл передбачений Законом України «Про освіту». Порядок проведення відбору не досконалий, він буде допрацьовуватися, але він вже показав, що завдяки конкурсу в освіту приходять люди з новими ідеями й головне – бажанням змінювати освіту. 

Ми розуміємо, що стереотипи вмить не ламаються. От, наприклад, вже другий рік поспіль дискутуємо з батьками та педагогами щодо «впливу піджака на ефективність засвоєння математики». Тобто, чи потрібна учням шкільна форма? Вивчили світовий досвід, з’ясували, які права дітей порушує вимога адміністрації закладу носити одяг певного зразка. Для тих, хто вже прийняв для себе рішення - ми розробили зразок заяви про відмову носити шкільну форму. А для закладів освіти розробили плакат із порадами, який одяг (не шкільну форму!) краще обрати учням для школи. Ми дуже хотіли надрукувати ці плакати для усіх шкіл Києва. На наше прохання у Фейсбуці допомогти з друком відразу відгукнувся депутат Київради. Підтримали ініціативу і керівники районних управлінь освіти - допомогли розповсюдити плакати по школах. А батьки з радістю повідомили, коли побачили постери у своїх закладах.

Зараз ми домагаємося скасування згадок про шкільну форму у всіх нормативних документах. Ми отримали роз’яснення МОН, що форма зовсім не обов’язкова. Столичний департамент вже скасував свої накази про обов’язкову шкільну форму. Залишився ще Указ Президента від 1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти». Об’єднавшись із потужними правозахисними організаціями країни (Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО «Ла Страда Україна») ми домагаємося визнання цього Указу таким, що втратив чинність.

Ще одна наша ініціатива, яка зараз розбурхує спільноту Батьки SOS у фейсбуці – проект «ДУЖЕ БЕЗКОШТОВНА ОСВІТА». Ми звернулись до батьків міста Києва та попросили повідомити, скільки їм коштує безкоштовна освіта, тобто, скільки грошей вони передають у «фонд школи» та «фонд класу», що купують. Так от, за приблизною оцінкою, близько двох мільярдів гривень на рік батьки столиці віддають до шкіл та садочків за безкоштовну освіту. І це без «вступних» внесків, ремонтів та подарунків до свят. Ці гроші, як правило, не обліковуються і становлять тіньовий обіг коштів в освіті. Наразі ми отримали інформацію від 162 навчальних закладів (99 шкіл та 50 садочків), що становить майже 14 % від загальної кількості (загалом у м. Києві 566 шкіл та 492 садочки). Проте щодня батьки доповнюють цю таблицю даними про нові школи. Далі буде цікавіше: школи почали відкривати фінансові звіти про бюджетні та благодійні кошти. І пізніше ми порівняємо інформацію від батьків з тими цифрами, що оприлюднили школи у своїх звітах. Цікаво буде побачити «чорну діру» в цифрах. 

Майже кожна наша ініціатива зустрічає спротив. Відмовитися від лінійок? Це ж зазіхнути на святе! До речі, про святе: ми проти порушень законів священнослужителями, котрі приходять на шкільні урочистості, облаштовують церкви у приміщеннях школи. А скільки ґвалту було, коли ми закликали чиновників не приходити до дітей на лінійки! Так, неприємно почути, що діти ненавидять нудні виступи, що батьки прийшли на свято своєї дитини, а не слухати звіт про виконання районного бюджету…

Але хтось мав сказати ту гірку правду. 

Звісно, нас не будуть за це любити і чиновники, і деякі освітяни, і батьки з категорії «вседлянашихдітей»…  Та кожна така відверта розмова про проблеми школи все більше наближує нас до розуміння, якою має бути освіта наших дітей.

За доброчесність у стосунках зі школою.
За доброчесність у стосунках зі школою.

 Як підживлювати освітні реформи енергетикою активної батьківської спільноти. 

Створення нашої організації «Батьки SOS» стало  «Подією року в освіті» у 2014 року. Майже чотири роки тому ми й не уявляли, чим будемо займатись у вільний від роботи час. Щоправда, нині вже цілодобово – ми волонтери в освіті. Такий зараз час, що вся країна волонтерить – хтось у медицині, хтось армії допомагає, а ми допомагаємо батькам у навчальних закладах. 

Чотири роки тому важко було навіть уявити, що в освіті батьки можуть поставити під сумнів «азбучні істини».

Наприклад, з'ясувати, що сплачувати кошти у так звані “фонди школи” - не обов’язок, а право. Чи що шкільна форма не обов’язкова у навчальному закладі - немає жодного законодавчого акту, який би зобов’язував батьків купувати форму, тим паче, певного виробника.

Що існують предмети, віднесені до варіативної складової й батьки та діти мають право їх обирати.

Що чергування або прибирання дітей у НЗ – це також право, а не обов’язок.

Що приниження, крик, покарання «кутком», ігноруванні фізичних потреб дитини – це не звичні «педагогічні методи» впливу, а жорстоке поводження...

Більшість негараздів в освіті так чи інакше стають причиною порушень прав дітей у навчальних закладах. Навіть ті самі "благодійні внески" батьків. Бо за останні роки «доблагодіялися» до того, що дитину приймали до школи після сплати вступного внеску, або ж деякі педагоги не соромилися насварити дитину за батьківський «борг з благодійного внеску».

Ми вивчили усі можливі способи допомоги батьками навчальним закладам. Нині змушені пояснювати батькам, здавалося б – елементарні речі. Що гроші на школу – це виключно благодійність і немає обов'язку батьків нести щомісячно у “фонд школи”.

Що “рекомендований внесок” – це нонсенс, адже розмір благодійності не може мати визначеної кимось суми.

Сенс благодійності у тому, що людина віддає стільки коштів, скільки сама визначить і не щомісяця до якогось числа, а тоді, коли матиме таке бажання. Батьки несуть гроші у якийсь міфічний “фонд школи”. Міфічний, бо у жодному нормативному документі ви не знайдете такий різновид благодійних фондів як «шкільний». Може бути просто благодійний фонд – юридична особа з кодом ЄДРПОУ, яка ніяк не пов’язана з іншою юридичною особою – комунальним закладом (школою чи садочком). Хіба що договором про співпрацю. Але жодної відповідальності школа за гроші фонду не несе. Кілька закладів столиці зрозуміли це на власному гіркому досвіді, коли їхні «шкільні фонди» зникли разом із грішми. Але не варто такою ціною здобувати досвід батькам кожного навчального закладу. 

Щоб наш досвід ставав у нагоді іншим, у 2015 році Інститут розвитку освіти запропонував нам провести у містах України тренінги «Батьки – педагоги – шкільна адміністрація: від діалогу до партнерства». Мета проекту - консолідувати та мобілізувати про-реформістських ініціативних громадян для підтримки освітніх реформ в Україні. На сьогодні ми зустрічалися з батьками й керівниками шкіл у 12 містах України. Говорили відверто: проблем купа, але лише разом нам, батькам та освітянам, їх і вирішувати. На всіх тренінгах були дві основні тези - представники освітян наголошували на потребі в постійній юридичній підтримці та консультаціях фахівцями з питань освітнього законодавства. Батьки ж зазначали, що їм не вистачає розуміння, як у законний спосіб допомогти школі, як дізнатись про бюджетне фінансування. Куди бігти з усіма цими проблемами – про це говорили ми: з практичними порадами, з нормативними документами. І після кожного міста ми бачили, що батьки починають діяти, вони гуртуються, приходять до керівників НЗ з пропозиціями, починають ставити питання і врешті разом домагаються змін на краще у своєму навчальному закладі – створюють нові проекти, знаходять фінансування.

Щоб коротко і наочно пояснювати батькам важливі речі, ми спільно з Українським кризовим медіа-центром зробили перший інформаційний плакат. Ця пам'ятка «Гроші на школу» пояснювала, як у законний спосіб батьки можуть допомогти своєму навчальному закладу. Ми оприлюднили макет і він миттєво розлетівся по всій Україні – батьки самі друкували та вивішували у школах. І ось тут ми зрозуміли, що вибили землю з-під ніг окремих адміністрацій – обізнані батьки просто так свої гроші не віддадуть. Для адміністрацій окремих шкіл питання «де наші гроші?» стали дуже важкими. Нас публічно та поза очі почали називати скандалістами, які «вбивають кілок між батьками та школою». Нас звинувачували у «рейдерстві», у руйнуванні системи освіти, що ми «звільняємо директорів, щоб поставити на їхнє місце своїх родичів»… Проте ці звинувачення лише спонукали нас до дій. 

Десь під час чергових дискусій у департаменті освіти Києва виникла ідея запровадити конкурсний відбір на вакантні посади керівників навчальних закладів. Міська влада вирішила ризикнути й вже перший конкурс у 2015 році дав освіті чимало прогресивних, думаючих директорів, яких сьогодні називають агентами змін. Досвід почали переймати інші міста, невдовзі порядок такого призначення керівників державних закладів освіти затвердив Уряд. А на сьогодні конкурсний відбір керівників шкіл передбачений Законом України «Про освіту». Порядок проведення відбору не досконалий, він буде допрацьовуватися, але він вже показав, що завдяки конкурсу в освіту приходять люди з новими ідеями й головне – бажанням змінювати освіту. 

Ми розуміємо, що стереотипи вмить не ламаються. От, наприклад, вже другий рік поспіль дискутуємо з батьками та педагогами щодо «впливу піджака на ефективність засвоєння математики». Тобто, чи потрібна учням шкільна форма? Вивчили світовий досвід, з’ясували, які права дітей порушує вимога адміністрації закладу носити одяг певного зразка. Для тих, хто вже прийняв для себе рішення - ми розробили зразок заяви про відмову носити шкільну форму. А для закладів освіти розробили плакат із порадами, який одяг (не шкільну форму!) краще обрати учням для школи. Ми дуже хотіли надрукувати ці плакати для усіх шкіл Києва. На наше прохання у Фейсбуці допомогти з друком відразу відгукнувся депутат Київради. Підтримали ініціативу і керівники районних управлінь освіти - допомогли розповсюдити плакати по школах. А батьки з радістю повідомили, коли побачили постери у своїх закладах.

Зараз ми домагаємося скасування згадок про шкільну форму у всіх нормативних документах. Ми отримали роз’яснення МОН, що форма зовсім не обов’язкова. Столичний департамент вже скасував свої накази про обов’язкову шкільну форму. Залишився ще Указ Президента від 1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти». Об’єднавшись із потужними правозахисними організаціями країни (Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО «Ла Страда Україна») ми домагаємося визнання цього Указу таким, що втратив чинність.

Ще одна наша ініціатива, яка зараз розбурхує спільноту Батьки SOS у фейсбуці – проект «ДУЖЕ БЕЗКОШТОВНА ОСВІТА». Ми звернулись до батьків міста Києва та попросили повідомити, скільки їм коштує безкоштовна освіта, тобто, скільки грошей вони передають у «фонд школи» та «фонд класу», що купують. Так от, за приблизною оцінкою, близько двох мільярдів гривень на рік батьки столиці віддають до шкіл та садочків за безкоштовну освіту. І це без «вступних» внесків, ремонтів та подарунків до свят. Ці гроші, як правило, не обліковуються і становлять тіньовий обіг коштів в освіті. Наразі ми отримали інформацію від 162 навчальних закладів (99 шкіл та 50 садочків), що становить майже 14 % від загальної кількості (загалом у м. Києві 566 шкіл та 492 садочки). Проте щодня батьки доповнюють цю таблицю даними про нові школи. Далі буде цікавіше: школи почали відкривати фінансові звіти про бюджетні та благодійні кошти. І пізніше ми порівняємо інформацію від батьків з тими цифрами, що оприлюднили школи у своїх звітах. Цікаво буде побачити «чорну діру» в цифрах. 

Майже кожна наша ініціатива зустрічає спротив. Відмовитися від лінійок? Це ж зазіхнути на святе! До речі, про святе: ми проти порушень законів священнослужителями, котрі приходять на шкільні урочистості, облаштовують церкви у приміщеннях школи. А скільки ґвалту було, коли ми закликали чиновників не приходити до дітей на лінійки! Так, неприємно почути, що діти ненавидять нудні виступи, що батьки прийшли на свято своєї дитини, а не слухати звіт про виконання районного бюджету…

Але хтось мав сказати ту гірку правду. 

Звісно, нас не будуть за це любити і чиновники, і деякі освітяни, і батьки з категорії «вседлянашихдітей»…  Та кожна така відверта розмова про проблеми школи все більше наближує нас до розуміння, якою має бути освіта наших дітей.

14.12.2017
1100
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews