Як здолати застаріле похмілля радянської епохи
Автор:
Опубліковано
11.02.2018 |
Бюрократія в системі освіти, - це не явище, яке можна побороти. Це середовище, в якому ми змушені працювати й навчатись.
Про це середовище можна констатувати наступне:
1.Середовище це є неприроднім для такої творчої сфери як сучасна освіта.
2.Бюрократія вибудовується за ієрархічним принципом, тобто це вертикально вибудоване середовище. Якщо ж ми хочемо мати сучасне середовище розвитку, зараз має бути мереживо зв’язків по-горизонталі.
3.У нас діє не модель раціональної бюрократії, ми маємо скоріше модель ірраціональної бюрократії, яка зараз перетворилась на «абсолютне зло». Для неї характерна така властивість, як безвідповідальність. Наприклад, наші районні управління (відділи) освіти є центрами вкрай безвідповідального адміністрування.
Освітянська бюрократія в ідеалі повинна була б мати відповідні професійні навички для забезпечення ефективності управлінського процесу, але…
Дається взнаки ще радянська традиція призначати на високі посади людей, які абсолютно не підходять для роботи на цих посадах. Зате кожен з них знає, що займає цю посаду не завдяки власним талантам і здобуткам, а виключно за милістю «хазяїна», який зараз «там, на верху». Тому й діє принцип «начальник для начальника», на якому і вибудовується начальникоцентрована система освіти.
Звісно, є й усілякі громадські органи, які відіграють роль «п’ятого колеса до воза».
Є й удавані обговорення концептуальних документів, але вони аж ніяк не скасовують монополію прийняття рішень.
Попри задекларовані реформи, Система не просто встояла, але навіть зміцнилась та стала більш витонченою.
Хтось із дослідників писав, що завдання радянської бюрократії зводилися не до забезпечення чіткої роботи «канцелярії»(відстежування неухильного виконання упорядкованої системи законів та інструкцій), а до сваволі, всупереч «канцелярії».
Пострадянська ж вітчизняна освітянська бюрократія чинить сваволю завдяки «канцелярії».
Якщо б я як директор гімназії чітко виконував усі «вказівки», у мене не тільки не було б ані найменшого простору для дій, а й просто часу на виконання власне управлінських функцій. Тому головний докір, який звучав на адресу гімназії з вуст начальників: вони там шо хочуть, те й роблять!
І ми справді, що хотіли те і робили, а що не хотіли, те не робили. І саме в цьому і був простий секрет успіху.
Бо єдиним способом ефективної роботи було ігнорування абсолютної більшості недолугих інструкцій та розпоряджень.
Чому у нас не приживаються «практики, які працюють» в інших?
Не можливо інкорпорувати успішні практики вільного демократичного суспільства у наш зашуганий освітянський соціум. Тому спроби «мавпування» чужого «досвіду» в умовах нашого бюрократичного середовища перетворюється лише на смішний каргокульт.
Головна проблема нашої системи освіти полягає у нашій несвободі у всьому і проблема ця породжена бюрократичною Системою.
Відбудеться реальне роздержавлення школи, рухне пострадянська вертикаль управління, зникнуть цербери на місцевому рівні(на їх місці запрацюють сервісні центри), буде потроху з’являтись середовище свободи, а значить будуть поступово утверджуватись інші цінності та інша управлінська культура.
«Основна необхідна зміна системи – це зміна лідерства. Радянський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою.
Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям радянської епохи й не підходить для нової сучасної України», - пише британський офіцер і військовий експерт Глен Грант про армію.
Якщо «такий підхід руйнує і вбиває дух вільної людини в оновленій Україні» у збройних силах, то в освіті з таким підходом й духу не лишається від інтелектуальної свободи.
Микола Книгиницький пише: Якщо змінити середовище, вчителі пристосуються до нього!!! А потім зрозуміють, що так набагато легше працювати!!!
Відповідаю: Так, але таке середовище свободи педагогічної думки та дії має спочатку з'явитись!
Не про реформування освіти. Про радянський менталітет, який стоїть на заваді створення сучасної армії.
…Поки мислення в штабах залишається радянським, ніколи не буде необхідних фундаментальних змін.
Основна необхідна зміна системи – це зміна лідерства. Радянський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою.
Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям радянської епохи і не підходить для нової сучасної України. Це вбиває Збройні Сили України. Офіцери, які покладаються на застосування влади і контроль, повинні бути відсторонені, тому що вони ніколи не матимуть інтелектуальної спритності або мудрості, щоб навчати війська та воювати у динамічній війні.
Головною проблемою нинішніх Збройних Сил України є те, що вони все ще фундаментально розбудовуються та підтримується на засадах радянської армії. Це нерозумно, тому що такий підхід руйнує і вбиває дух вільної людини у оновленій Україні, що буде вирішальним фактором виграшу в будь-якому конфлікті.
Глен Грант, британський офіцер і військовий експерт, який працював в якості радника міністра оброни України.
https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/glen-grant-ukraine-can-build-army-beat-putin.html
Український переклад тут https://maidan.org.ua/2018/02/ukrajinske-vijsko-bahato-zrobleno-bahato-sche-treba-zrobyty/