Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

ЯК ЧИНОВНИКИ ВІД ОСВІТИ ЗНИЩИЛИ ГРОМАДСЬКИЙ ПРОЕКТ З ПІДГОТОВКИ ІНКЛЮЗІЇ (ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН М. КИЄВА)

Автор:
Опубліковано
03.10.2018

Інклюзивна освіта для нашої країни – цевиклик, подужати який можна тільки за умови продуманої, послідовної, цілеспрямованої командної роботи. Починаючи з нового тисячоліття в Україні почали з’являтися (і продовжують виникати) подвижники, які беруть на себе відповідальність за впровадження інклюзії, далеко не завжди зустрічаючи розуміння, підтримку та ентузіазм з боку освітян: і фахівців, і адміністрації на різних рівнях.

Прагнучи розробити чітку послідовну програму підготовки дітей з особливими освітніми потребами (ООП), передусім, тих з них, з якими педагогам найважче впоратися (таких, наприклад, як діти з аутизмом), ми запропонували на громадське обговорення інноваційний проект «Модель інклюзивно-ресурсного класу для якісної освіти дітей з особливими потребами (школа № 266)». У Проекті було зазначено, що під кураторством кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка та ГО фахівців «Системна допомога дітям з аутизмом «Маленький принц» у школі буде створено міждисциплінарні команди, які здійснюватимуть покроковий супровід дітей з ООП, спираючись на колегіально розроблені індивідуальні програми розвитку. У кінці навчального року мало бути визначено, хто з учнів інклюзивно-ресурсного класу може увійти в інклюзивній освітній простір. Проект отримав необхідну підтримку і на нього було виділено громадський бюджет (400 тис. грн.).

Коли ми виписували ризики реалізації  проекту, то зазначили:

  • складнощі налагодження партнерських стосунків між педагогами і батьками (адже в Україні досі відсутнє розуміння необхідності цього партнерства і уміння налагоджувати його);
  • невміння педагогів працювати у формі міждисциплінарної командної взаємодії (типова ситуація на сьогодні: кожний робить щось своє, нема узгодженості, уміння визначати першочергові цілі й колегіально їх досягати, спільно здійснювати моніторинг динаміки розвитку учні);
  • супротив окремих членів педагогічного колективу щодо впровадження інклюзивної практики навчання.

Але ми не уявляли, що єдиною перешкодою виявиться така: шалений супротив чиновників від освіти. Не уявляли собі тому, що перед тим, як опублікувати зміст Проекту, ми повністю узгодили його і з працівниками Дарницького управління освіти, і з директором школи, які висловили свою зацікавленість Проектом і готовність його реалізовувати разом з нами. Коли ж справа дійшла до реалізації Проекту, то ми стикнулися з такими фактами, як:

  1. Обман, непорядність – позиція, яку почали виявляти і директор, і робітники управління освіти (спростовуючи свої попередні заяви) – привласнити собі все обладнання, а нас не допустити до співпраці з педагогами. Наше посилання на нормативно-правові акти (про інноваційну освітню діяльність, комнадну роботу та ін.) вони ігнорували;
  2. Невігластво – повне нерозуміння, що таке інклюзія, команда супроводу, індивідуальна програма розвитку, додаткові освітні послуги, моніторинг тощо. Весь час на всіх рівнях обговорення ми чули тільки таке: «Ми Вас не пустимо, бо ви хочете командувати; перед усім педагогічним колективом ми вам не дамо виступити взагалі (бо інші педагоги не мають відношення до інклюзії!)»; «Педагогів навчайте тільки на виїзних семінарах, за межами школи»; «До моніторингу ми Вас не допустимо, бо це порушує права родин»; «Ви хочете замінити навчальний процес корекційним» тощо. Прагнучи отримати тільки матеріальну частину Проекту, чиновники не чули нас навіть тоді, коли ми казали, що окрім меблів у кошторис Проекту закладено унікальні діагностичні й корекційно-розвиткові матеріали, яким треба спеціально навчатися (ми пройшли це навчання і маємо сертифікати на використання цих матеріалів). 
  3. Наклепи і залякування батьків – за нашою спиною і за спиною вчителя (єдиної людини, яка розуміла цінність співпраці з нами і яка врешті решт покинула клас, так і не отримавши підтримки адміністрації) у червні директор зібрала батьків, щоб розказати їм, які негарні учасники нашої команди і як їм, батькам і дітям, буде погано, якщо ми станемо координувати процес супроводу їхніх дітей. Після цих таємних зустрічей багато хто з батьків нам передзвонив (вони нас знали, бо ми вже почали співпрацювати – проводили для них семінари, тренінги, заняття, планувати нашу командну роботу в школі) і розповіли, що там було. Головна думка, яку ми почули від них була така: ми дуже хочемо, щоб Ви були, щоб у нас нарешті відбулися зміни на краще, але ми боїмося (з прямих натяків директорки), що вона вижене з класу, якщо ми будемо сперечатися з нею і боротися за Вас. Ці наклепи і задурювання батькам голови було продовжено на останніх зборах, які відбулися наприкінці серпня.
  4. Брутальна і нахабна поведінка – весь час нам нав’язували тільки своє бачення роботи, що повністю спростовувало суть Проекту, повторювали, що ми – ніхто, і цей Проект вже не наш – з того часу, як гроші (400 тис.) поступили в бюджет управління освіти. Врешті решт дійшло до того, що нам 1-го жовтня 2018 р. заявили, що вони закуплять все обладнання без нашої участі;
  5. Саботаж – відсутність будь-якого бажання розібратися у суті нашого проекту, ігнорування необхідності спільного обговорення заходів, змісту співпраці, календарного плану тощо. Повністю проігноровано нашу пропозицію, щоб школа стала учасником Проекту всеукраїнського рівня (тому ми взяли до співпраці ті колективи, які залюбки підхопили наші новаторські пропозиції, а це – Дніпровський район, як школи, так і управління освіти). З нашого боку були відкритість і здатність йти на компроміси. З боку чиновників – жодного руху назустріч! 

Наша відповідальність за реалізацію ідей Проекту базується на ґрунтовних знаннях і великому досвіді.

Автор Проекту – Анна Бірюкова – протягом місяця навчалася в Ізраїлі основами інтеграції та інклюзії, стажувалася у Росії, Біларусі, Грузії; як практик (нейропсихолог, логопед) готує дітей з ООП до інклюзії; 5 років очолює Інклюзивно-ресурсний центр ГО фахівців «Маленький принц», супроводжувала родини на засіданнях ПМПК, курирувала міждисциплінарний супровід дітей у закладах освіти, була модератором експериментальної діяльності з впровадження інклюзивної освіти дітей з аутизмом (за підтримки Посольства США), отримала сертифікацію на використання цілої низки методик, серед яких: ADOS, Leiter-3, PEP-3.

Співавтор Проекту – Тетяна Скрипник, яка навчалася місяць у США за програмою «Розвиток інклюзивної освіти», протягом останніх 6 років є куратором педагогічних колективів з надання грамотного психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом у Києві та інших містах України;, автор і ведуча семінарів та тренінгів для педагогів, працівників ІРЦ, батьків; учасник комплексних навчань фахівців за підтримки ВФ «Крок за Кроком», Фонду Порошенко, ЮНІСЕФ; автор численних навчально-методичних розробок, доктор психологічних наук. 

Проаналізувавши наявну ситуацію, ми зрозуміли, що допустити розкрадання коштів громадського бюджету (як того хоче начальник управління освіти та директор школи) ми не дозволимо, бо інакше станемо співучасниками цього злочину проти дітей з особливими освітніми потребами.

Тому, порадившись з компетентними особами та установами, ми прийняли рішення скористатися авторським правом і заблокувати Проект, маючи надію, що гроші з управління освіти Дарницького району будуть спрямовані у той район, де керівництво управлінням освіти не займається профанацією освіти дітей з ООП та гальмує інклюзію (як у Дарницькому районі), а підтримає цей пріоритетний на державному рівні напрям розвитку освіти.

Незважаючи на повний провал і відсутність не тільки інклюзії, але й підступів до неї в Дарницькому районі м. Києва, ми не впадаємо у відчай. За досвідом інших країн, ми знаємо, що не так просто змінити наявний стан в освіті: від дрімучості, авторитаризму, консерватизму до гуманістичних орієнтирів, компетентності, відкритості, партнерства.

І ми віримо, що досягнемо успіху разом з іншими прибічниками впровадження справжньої, якісної освіти для дітей з ООП; віримо у те, що і у нашій країні буде встановлено чіткі стандарти й розвинено компетентність освітян на всіх рівнях – і в Міністерстві, і у департаментах / управліннях освіти, і на рівні керівництва освітніх закладів, і серед членів педагогічних колективів; а батьками дітей з ООП буде пройдено шлях від залежних і лякливих до справжніх борців за права своїх дітей, активних учасників освітнього процесу. Попереду в нас – чудовий експеримент Всеукраїнського рівня, спрямований на формування компетентності педагогів при реалізації освітніх маршрутів дітей з ООП, результати якого стануть важливим надбанням освітян, які опікуються інклюзивною освітою.

Анна Бірюкова, директор ІРЦ ГО «Маленький принц», автор Проекту;

Тетяна Скрипник, професор кафедри спеціальної психології, корекційного та інклюзивної освіти Інституту людини

Київського університету імені Бориса Грінченка

ЯК ЧИНОВНИКИ ВІД ОСВІТИ ЗНИЩИЛИ ГРОМАДСЬКИЙ ПРОЕКТ З ПІДГОТОВКИ ІНКЛЮЗІЇ (ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН М. КИЄВА)
ЯК ЧИНОВНИКИ ВІД ОСВІТИ ЗНИЩИЛИ ГРОМАДСЬКИЙ ПРОЕКТ З ПІДГОТОВКИ ІНКЛЮЗІЇ (ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН М. КИЄВА)

Інклюзивна освіта для нашої країни – цевиклик, подужати який можна тільки за умови продуманої, послідовної, цілеспрямованої командної роботи. Починаючи з нового тисячоліття в Україні почали з’являтися (і продовжують виникати) подвижники, які беруть на себе відповідальність за впровадження інклюзії, далеко не завжди зустрічаючи розуміння, підтримку та ентузіазм з боку освітян: і фахівців, і адміністрації на різних рівнях.

Прагнучи розробити чітку послідовну програму підготовки дітей з особливими освітніми потребами (ООП), передусім, тих з них, з якими педагогам найважче впоратися (таких, наприклад, як діти з аутизмом), ми запропонували на громадське обговорення інноваційний проект «Модель інклюзивно-ресурсного класу для якісної освіти дітей з особливими потребами (школа № 266)». У Проекті було зазначено, що під кураторством кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка та ГО фахівців «Системна допомога дітям з аутизмом «Маленький принц» у школі буде створено міждисциплінарні команди, які здійснюватимуть покроковий супровід дітей з ООП, спираючись на колегіально розроблені індивідуальні програми розвитку. У кінці навчального року мало бути визначено, хто з учнів інклюзивно-ресурсного класу може увійти в інклюзивній освітній простір. Проект отримав необхідну підтримку і на нього було виділено громадський бюджет (400 тис. грн.).

Коли ми виписували ризики реалізації  проекту, то зазначили:

  • складнощі налагодження партнерських стосунків між педагогами і батьками (адже в Україні досі відсутнє розуміння необхідності цього партнерства і уміння налагоджувати його);
  • невміння педагогів працювати у формі міждисциплінарної командної взаємодії (типова ситуація на сьогодні: кожний робить щось своє, нема узгодженості, уміння визначати першочергові цілі й колегіально їх досягати, спільно здійснювати моніторинг динаміки розвитку учні);
  • супротив окремих членів педагогічного колективу щодо впровадження інклюзивної практики навчання.

Але ми не уявляли, що єдиною перешкодою виявиться така: шалений супротив чиновників від освіти. Не уявляли собі тому, що перед тим, як опублікувати зміст Проекту, ми повністю узгодили його і з працівниками Дарницького управління освіти, і з директором школи, які висловили свою зацікавленість Проектом і готовність його реалізовувати разом з нами. Коли ж справа дійшла до реалізації Проекту, то ми стикнулися з такими фактами, як:

  1. Обман, непорядність – позиція, яку почали виявляти і директор, і робітники управління освіти (спростовуючи свої попередні заяви) – привласнити собі все обладнання, а нас не допустити до співпраці з педагогами. Наше посилання на нормативно-правові акти (про інноваційну освітню діяльність, комнадну роботу та ін.) вони ігнорували;
  2. Невігластво – повне нерозуміння, що таке інклюзія, команда супроводу, індивідуальна програма розвитку, додаткові освітні послуги, моніторинг тощо. Весь час на всіх рівнях обговорення ми чули тільки таке: «Ми Вас не пустимо, бо ви хочете командувати; перед усім педагогічним колективом ми вам не дамо виступити взагалі (бо інші педагоги не мають відношення до інклюзії!)»; «Педагогів навчайте тільки на виїзних семінарах, за межами школи»; «До моніторингу ми Вас не допустимо, бо це порушує права родин»; «Ви хочете замінити навчальний процес корекційним» тощо. Прагнучи отримати тільки матеріальну частину Проекту, чиновники не чули нас навіть тоді, коли ми казали, що окрім меблів у кошторис Проекту закладено унікальні діагностичні й корекційно-розвиткові матеріали, яким треба спеціально навчатися (ми пройшли це навчання і маємо сертифікати на використання цих матеріалів). 
  3. Наклепи і залякування батьків – за нашою спиною і за спиною вчителя (єдиної людини, яка розуміла цінність співпраці з нами і яка врешті решт покинула клас, так і не отримавши підтримки адміністрації) у червні директор зібрала батьків, щоб розказати їм, які негарні учасники нашої команди і як їм, батькам і дітям, буде погано, якщо ми станемо координувати процес супроводу їхніх дітей. Після цих таємних зустрічей багато хто з батьків нам передзвонив (вони нас знали, бо ми вже почали співпрацювати – проводили для них семінари, тренінги, заняття, планувати нашу командну роботу в школі) і розповіли, що там було. Головна думка, яку ми почули від них була така: ми дуже хочемо, щоб Ви були, щоб у нас нарешті відбулися зміни на краще, але ми боїмося (з прямих натяків директорки), що вона вижене з класу, якщо ми будемо сперечатися з нею і боротися за Вас. Ці наклепи і задурювання батькам голови було продовжено на останніх зборах, які відбулися наприкінці серпня.
  4. Брутальна і нахабна поведінка – весь час нам нав’язували тільки своє бачення роботи, що повністю спростовувало суть Проекту, повторювали, що ми – ніхто, і цей Проект вже не наш – з того часу, як гроші (400 тис.) поступили в бюджет управління освіти. Врешті решт дійшло до того, що нам 1-го жовтня 2018 р. заявили, що вони закуплять все обладнання без нашої участі;
  5. Саботаж – відсутність будь-якого бажання розібратися у суті нашого проекту, ігнорування необхідності спільного обговорення заходів, змісту співпраці, календарного плану тощо. Повністю проігноровано нашу пропозицію, щоб школа стала учасником Проекту всеукраїнського рівня (тому ми взяли до співпраці ті колективи, які залюбки підхопили наші новаторські пропозиції, а це – Дніпровський район, як школи, так і управління освіти). З нашого боку були відкритість і здатність йти на компроміси. З боку чиновників – жодного руху назустріч! 

Наша відповідальність за реалізацію ідей Проекту базується на ґрунтовних знаннях і великому досвіді.

Автор Проекту – Анна Бірюкова – протягом місяця навчалася в Ізраїлі основами інтеграції та інклюзії, стажувалася у Росії, Біларусі, Грузії; як практик (нейропсихолог, логопед) готує дітей з ООП до інклюзії; 5 років очолює Інклюзивно-ресурсний центр ГО фахівців «Маленький принц», супроводжувала родини на засіданнях ПМПК, курирувала міждисциплінарний супровід дітей у закладах освіти, була модератором експериментальної діяльності з впровадження інклюзивної освіти дітей з аутизмом (за підтримки Посольства США), отримала сертифікацію на використання цілої низки методик, серед яких: ADOS, Leiter-3, PEP-3.

Співавтор Проекту – Тетяна Скрипник, яка навчалася місяць у США за програмою «Розвиток інклюзивної освіти», протягом останніх 6 років є куратором педагогічних колективів з надання грамотного психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом у Києві та інших містах України;, автор і ведуча семінарів та тренінгів для педагогів, працівників ІРЦ, батьків; учасник комплексних навчань фахівців за підтримки ВФ «Крок за Кроком», Фонду Порошенко, ЮНІСЕФ; автор численних навчально-методичних розробок, доктор психологічних наук. 

Проаналізувавши наявну ситуацію, ми зрозуміли, що допустити розкрадання коштів громадського бюджету (як того хоче начальник управління освіти та директор школи) ми не дозволимо, бо інакше станемо співучасниками цього злочину проти дітей з особливими освітніми потребами.

Тому, порадившись з компетентними особами та установами, ми прийняли рішення скористатися авторським правом і заблокувати Проект, маючи надію, що гроші з управління освіти Дарницького району будуть спрямовані у той район, де керівництво управлінням освіти не займається профанацією освіти дітей з ООП та гальмує інклюзію (як у Дарницькому районі), а підтримає цей пріоритетний на державному рівні напрям розвитку освіти.

Незважаючи на повний провал і відсутність не тільки інклюзії, але й підступів до неї в Дарницькому районі м. Києва, ми не впадаємо у відчай. За досвідом інших країн, ми знаємо, що не так просто змінити наявний стан в освіті: від дрімучості, авторитаризму, консерватизму до гуманістичних орієнтирів, компетентності, відкритості, партнерства.

І ми віримо, що досягнемо успіху разом з іншими прибічниками впровадження справжньої, якісної освіти для дітей з ООП; віримо у те, що і у нашій країні буде встановлено чіткі стандарти й розвинено компетентність освітян на всіх рівнях – і в Міністерстві, і у департаментах / управліннях освіти, і на рівні керівництва освітніх закладів, і серед членів педагогічних колективів; а батьками дітей з ООП буде пройдено шлях від залежних і лякливих до справжніх борців за права своїх дітей, активних учасників освітнього процесу. Попереду в нас – чудовий експеримент Всеукраїнського рівня, спрямований на формування компетентності педагогів при реалізації освітніх маршрутів дітей з ООП, результати якого стануть важливим надбанням освітян, які опікуються інклюзивною освітою.

Анна Бірюкова, директор ІРЦ ГО «Маленький принц», автор Проекту;

Тетяна Скрипник, професор кафедри спеціальної психології, корекційного та інклюзивної освіти Інституту людини

Київського університету імені Бориса Грінченка

03.10.2018
1253
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews