Укр Рус

Дата: 22.03.2019

Підписка на новини

ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Опубліковано
23.11.2018

На столі переді мною лежить тоненька книжка Майкла Уеста «Навчання англійській мові у важких умовах». Майкл Уест (1888–1973) написав цей класичний посібник після довгих років учителювання в школах Індії та Близького Сходу, де йому доводилося навчати великі групи дітей  (40-60 учнів) у непристосованих приміщеннях із мінімумом навчальних засобів. Якби методист жив тепер, він, певно, написав би ще одну книгу про сучасну ситуацію з викладанням іноземної мови, але назва залишилася б тією ж. Коли читаєш в інтернеті  сотні пропозицій і рекомендацій для вивчення іноземної, а на форумах – тисячі запитань, ЯК же все-таки цю мову вивчити і знати, думаєш, що за часів Майкла Уеста обшири для вивчення англійської нагадували безводну пустелю, а зараз – інформаційний потоп на кшталт біблійного, у якому борсаються і волають до батечка ті, хто тією мовою хоче оволодіти.

Коли у тебе позаду майже шістдесят років самостійного вивчення іноземних мов, двадцять років викладання англійської у виші і (водночас) у середній школі та ще двадцять років професійної роботи усним перекладачем, почуваєшся, що маєш право і навіть обов’язок запропонувати свій погляд на вирішення посталих проблем.

Ця стаття – перша із принаймні кількох, і йтиметься в ній про англійську мову як ОБ’ЄКТ вивчення. У подальших викладах я планую запропонувати свою точку зору на методику самостійного вивчення мови, а також методику її викладання.

Річ у тім, що мова – річ багатоаспектна і перше питання, яке виникає перед тим, хто ту мову збирається вивчати, це ДЛЯ ЧОГО це робити, а отже – ЩО саме вчити. Одна справа, якщо хочеш знати англійську для того, щоб продавати на Андріївському узвозі сувеніри іноземцям, а зовсім інша, коли прагнеш вступати до закордонного університету і для цього потрібноскладати офіційний тест типу IELTS чи TOEFL. Питання мети і змісту вивчення враховуються в тих же офіційних тестах. Так, IELTS має два варіанти: один (простіший) для пошукачів, яким потрібен документ для влаштування на роботу, а інший – для продовження навчання з англомовною основою.

Якось я їхав у київській маршрутці і чув, як молода дівчина говорила по мобільнику (мабуть, із подругою чи близькою знайомою) англійською мовою. Судячи з акценту, дівчина була українкою, але англійська була швидкою, з невеликою кількістю помилок і… такою, що її можна було б віднести до категорії мови декласованих елементів – пересипаною сленгом і нецензурними словами . Вочевидь, дівчина могла свого часу працювати в англомовній країні, але мала досить специфічне коло спілкування, а отже і специфічний мовний об’єкт для оволодіння (сподіваюсь, неусвідомленого). Я не став би наводити цей приклад, якби не познайомився з книгою одного російського американця, який стверджує, що ми живемо не в епоху Джека Лондона і Теодора Драйзера, а в епоху Джона Леннона, Джима Моррісона та інших рок-поетів і музикантів, які шістдесятих роках минулого століття здійснили не стільки музичну, скільки соціально-культурну революцію, що вплинула і на англійську мову. Говорячи про тенденції в «новій» (на його думку) англійській мові,автор додає кілька діалогів між американцями. Діалоги напхані виразами типу great guy -- «класний чувак», to blow onestack - починати гніватися, «заводитися»,to fly off the handle -- вибухати, зриватися, to turn in -- іти спати «на бокову», to cool off -- не брати дурного в голову і т. д. Небезпека прийняття подібної норми тими, хто приступає до вивчення англійської, зростає ще й тому, що сучасне інтернетівське спілкування (чати, соціальні мережі і т.п.) може створити враження домінування такого мовлення. То ж хочу одразу сказати, що пропонований мною об’єкт вивчення лінгвістичного матеріалу базується якраз на культурі, в якій творили/творятьДжек Лондон, Теодор Драйзер, Джон Стейнбек, Мюріел Спарк, Айріс Мердок, Марк Геддон та інші.

Неоднорідність англійської мови, як і більшості розвинених мов, полягає в її варіативності на кількох рівнях – регіональному, соціальному і персональному. Регіональну варіативність англійської можна зобразити у вигляді трьох концентричних кіл. В центрі внутрішнього кола розміщуються варіанти мови тих країн, для яких англійська завжди була офіційною (основною, рідною): Велика Британія, США, Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія – із загальним населенням 320-380 млн чоловік. У межах середнього кола перебувають, в основному, колишні колонії Британської імперії, де й сьогодні англійська є офіційною поряд із мовою автохтонного населення – Сінгапур, Індія, Південна Африка і т.д. Усього таких країн і територій близько 50 з населенням 300-500 млн.Зовнішнє коло представлене країнами, що визнають важливість англійської мови як міжнародної, вживають заходів для її вивчення та поширення, але статусу офіційної англійська мова в цих країнах не має (Китай, Японія, Ізраїль, Греція, Польща і т.д. – 500 млн – 1 млрд).До таких країн зараховується і Україна. Як бачимо, кожен шостий житель планети володіє або має реальну можливість оволодіти англійською мовою.

За даними авторитетного міжнародного освітнього центру EFEducationFirst, філії якого є в більш ніж 100 країнах світу, Україна перебуває в середині списку країн, ранжованих в залежності від володіння англійською мовою їхніми громадянами-- 43 місце із 88 у 2018 році (https://en.wikipedia.org/wiki/EF_English_Proficiency_Index) із рівнем «середній» (Moderate Proficiency). Для порівняння: перші п’ять позицій займають Швеція, Нідерланди, Сінгапур, Норвегія, Данія (VeryHighProficiency), останні п’ять із рівнем VeryLowProficiency – Афганістан, Камбоджа, Узбекистан, Ірак і Лівія. Тож метою моїх статей є ще й створення своєрідних підказок для тих, хто вивчає англійську, що підвищило б ранг України в подібних списках.

Якщо говорити про обрання варіанту англійської мови для вивчення, то коли немає спеціальної мети перебування в оточенні певної групи англомовних мовців (наприклад, виїзд на постійне проживання в певну країну – Канаду, США, Ізраїль, тощо), я рекомендував би віддати перевагу британському варіанту. І ось чому. По перше, Україна має значно багатшу традицію навчання британського варіанту, ніж, скажімо, американського. Багато наших старих підручників, які й досі ще можна використати, написані з огляду на британський варіант.Хоча в радянські часи це було зумовлено ідеологічними причинами, але факт залишається фактом. По-друге, методика викладання англійської мови як іноземної розроблялась в минулому перш за все британцями, які є визнаними класиками в галузі методики. З деякими поправками на сучасність чотиритомні підручники Чарльза Еккерслі (1892-1967), видані в кінці 1930-х років, чи так само чотири томи його сучасника Альберта Хорнбі успішно функціонують і досі. По-третє, визнаючи молодість, динаміку, світове домінування США в багатьох сферах нашого життя (культурній, соціальній, освітній, технічній, зрештою – військовій), ризикну стверджувати, що багатовікова спадщина Великої Британії в галузі історії, культури, літератури створює поживніший грунт для освоєння того, що дала англомовна культура світові. І по-четверте – у якому куточку світу ви б не опинились, ваша британська англійська (повірте досвідові автора цих слів) буде шанована ще й тому, що ви розмовлятимете мовою QueenEnglish (чи то King’English --ураховуючи перспективу успадкування трону особою чоловічої статі в майбутньому). Та що там казати – для багатьох американських студентів вважається досить почесним отримати чи закінчити університетську освіту якраз у британських вишах. І останнє: якісний методичний інструментарій, який є в продажу в Україні, в основному британський. Для прикладу, відомий чотирирівневий аудіокурс Streamline English існує в своїй первісній британській формі, а також якAmericanStreamlineEnglish. З моєї точки зору, британський формат, начитаний професійними радіо-акторами, значно багатший інтонаційно.

Якщо вами вже обрано певний варіант мови для вивчення, то бажано не «змішувати» його з іншим. Одна річ, що використанняіншого варіанту вноситимеу сприйняття співрозмовником вашого мовлення певний психологічний дисонанс. Наприклад, британець, сприйнявши вас за свого мовного «однодумця», раптом дистанціюватиметься від вас, коли почує «не свій» вираз. Так ставалось зі мною, коли я в колі британців вживав «apartment building» замість “block of flats” чи “visit with someone” замість просто “visit”. В інших же випадках, наприклад, американці можуть сприйняти побажання везіння «Best of British!»(= з великим шансом, що поталанить) як лінгвістичний шовінізм («You are going to ask him for money? Best of British, friend!»), або не зрозуміти вашого британського виразу зовсім («Hard cheese!» -- «От невдача!»). Так само ви змушені будете прояснювати британцям, що ваше «I feel like two cents» означає, що вам соромно.

Тепер про підручник. Я не вірю в «безпідручникове» вивчення мови. Апробованінавчальні матеріали, видані в країнах «внутрішнього кола» (див вище), як правило, високоякісні. Вони створюються колективами авторів і оцінюються кінцевим споживачемна міжнародному рівні. У них прослідковується систематичність, наступність, поетапність. Їх можна підібрати для будь-якого рівня, з якого ви захочете починати вивчення мови, а також для будь якої вікової категорії. Як правило, ці комплекси постійно оновлюються, осучаснюючи тематичний матеріал – особливо, коли мовиться про фільми, акторів, музику, політику – і видаються під видозміненими назвами – часто з додаванням слова New (New Headway, New Opportunities і т.п) Ці матеріали -- у супроводі оригінальних записів (диски, касети) – можуть коштувати досить дорого. Проте, до цього слід бути готовим і не економити, наприклад, купуючи лише книги і відмовляючись від дисків, якщо ви хочете серйозно вивчати мову.

Часто, керуючись різними міркуваннями, ті, хто вивчає мову, віддають перевагу хаосу інтернетівських джерел або посібникам на кшталт «стою на одній нозі і вчу» («Англійська за кермом» чи «Англійська за три дні/години»). Будь-яка іноземна мова дуже ревнива і вимагає до себе великої уваги, якщо не любові. Паралельно можна – і навіть потрібно – використовувати додатковий «павутинний» матеріал, як тоз сайтів British Council чи BBC Learning English. Ці додаткові джерела можуть пришвидшити прогрес вивчення.У мене був випадок, коли я працював зі студентом по підручнику на рівні Pre-Intermediate, але він настільки захопився актуальним англомовнимматеріалом в інтернеті, що, закінчивши цей підручник, ми одразу «перескочили» до підручника тієї ж серії на рівень Advanced. Студент був готовий до нього. Я тоді жартував, що десь на півдорозі проходження комплексу Pre-Intermediate, підручник відігравав уже роль сокири, з якої солдат із відомої казки кашу варив, знаючи, що насправді каша варилася завдяки пшону, салу, картоплі (у нашому випадку – завдяки інтернетівським матеріалам), а сокира лише стриміла в горщику, бо її запхнули туди спочатку.

До речі, на youtube є десятки гарних навчальних серіалів і платформ різних рівнів для вивчення мови. Ось лише кілька з тих, які я проглянув перед написанням цієї статті: Muzzy, Two and Half Men, Extra, Friends, блог JudysLife, Italki, ororo.tv, Desperate Housewives,LukeEnglish Podcast, Six-Minute English (BBC), AtWork (BBC), а також адреси eslpod.com, liuro.co.ua, usefulenglish.ru, teachingenglish.org.uk, enguide.ua/magazine/besplatnyj-portal-dlya-izucheniya-anglijskogo-online-at-british-councilта інші.

(продовження буде)

Віталій Бабич, кандидат філологічних наук

ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

На столі переді мною лежить тоненька книжка Майкла Уеста «Навчання англійській мові у важких умовах». Майкл Уест (1888–1973) написав цей класичний посібник після довгих років учителювання в школах Індії та Близького Сходу, де йому доводилося навчати великі групи дітей  (40-60 учнів) у непристосованих приміщеннях із мінімумом навчальних засобів. Якби методист жив тепер, він, певно, написав би ще одну книгу про сучасну ситуацію з викладанням іноземної мови, але назва залишилася б тією ж. Коли читаєш в інтернеті  сотні пропозицій і рекомендацій для вивчення іноземної, а на форумах – тисячі запитань, ЯК же все-таки цю мову вивчити і знати, думаєш, що за часів Майкла Уеста обшири для вивчення англійської нагадували безводну пустелю, а зараз – інформаційний потоп на кшталт біблійного, у якому борсаються і волають до батечка ті, хто тією мовою хоче оволодіти.

Коли у тебе позаду майже шістдесят років самостійного вивчення іноземних мов, двадцять років викладання англійської у виші і (водночас) у середній школі та ще двадцять років професійної роботи усним перекладачем, почуваєшся, що маєш право і навіть обов’язок запропонувати свій погляд на вирішення посталих проблем.

Ця стаття – перша із принаймні кількох, і йтиметься в ній про англійську мову як ОБ’ЄКТ вивчення. У подальших викладах я планую запропонувати свою точку зору на методику самостійного вивчення мови, а також методику її викладання.

Річ у тім, що мова – річ багатоаспектна і перше питання, яке виникає перед тим, хто ту мову збирається вивчати, це ДЛЯ ЧОГО це робити, а отже – ЩО саме вчити. Одна справа, якщо хочеш знати англійську для того, щоб продавати на Андріївському узвозі сувеніри іноземцям, а зовсім інша, коли прагнеш вступати до закордонного університету і для цього потрібноскладати офіційний тест типу IELTS чи TOEFL. Питання мети і змісту вивчення враховуються в тих же офіційних тестах. Так, IELTS має два варіанти: один (простіший) для пошукачів, яким потрібен документ для влаштування на роботу, а інший – для продовження навчання з англомовною основою.

Якось я їхав у київській маршрутці і чув, як молода дівчина говорила по мобільнику (мабуть, із подругою чи близькою знайомою) англійською мовою. Судячи з акценту, дівчина була українкою, але англійська була швидкою, з невеликою кількістю помилок і… такою, що її можна було б віднести до категорії мови декласованих елементів – пересипаною сленгом і нецензурними словами . Вочевидь, дівчина могла свого часу працювати в англомовній країні, але мала досить специфічне коло спілкування, а отже і специфічний мовний об’єкт для оволодіння (сподіваюсь, неусвідомленого). Я не став би наводити цей приклад, якби не познайомився з книгою одного російського американця, який стверджує, що ми живемо не в епоху Джека Лондона і Теодора Драйзера, а в епоху Джона Леннона, Джима Моррісона та інших рок-поетів і музикантів, які шістдесятих роках минулого століття здійснили не стільки музичну, скільки соціально-культурну революцію, що вплинула і на англійську мову. Говорячи про тенденції в «новій» (на його думку) англійській мові,автор додає кілька діалогів між американцями. Діалоги напхані виразами типу great guy -- «класний чувак», to blow onestack - починати гніватися, «заводитися»,to fly off the handle -- вибухати, зриватися, to turn in -- іти спати «на бокову», to cool off -- не брати дурного в голову і т. д. Небезпека прийняття подібної норми тими, хто приступає до вивчення англійської, зростає ще й тому, що сучасне інтернетівське спілкування (чати, соціальні мережі і т.п.) може створити враження домінування такого мовлення. То ж хочу одразу сказати, що пропонований мною об’єкт вивчення лінгвістичного матеріалу базується якраз на культурі, в якій творили/творятьДжек Лондон, Теодор Драйзер, Джон Стейнбек, Мюріел Спарк, Айріс Мердок, Марк Геддон та інші.

Неоднорідність англійської мови, як і більшості розвинених мов, полягає в її варіативності на кількох рівнях – регіональному, соціальному і персональному. Регіональну варіативність англійської можна зобразити у вигляді трьох концентричних кіл. В центрі внутрішнього кола розміщуються варіанти мови тих країн, для яких англійська завжди була офіційною (основною, рідною): Велика Британія, США, Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія – із загальним населенням 320-380 млн чоловік. У межах середнього кола перебувають, в основному, колишні колонії Британської імперії, де й сьогодні англійська є офіційною поряд із мовою автохтонного населення – Сінгапур, Індія, Південна Африка і т.д. Усього таких країн і територій близько 50 з населенням 300-500 млн.Зовнішнє коло представлене країнами, що визнають важливість англійської мови як міжнародної, вживають заходів для її вивчення та поширення, але статусу офіційної англійська мова в цих країнах не має (Китай, Японія, Ізраїль, Греція, Польща і т.д. – 500 млн – 1 млрд).До таких країн зараховується і Україна. Як бачимо, кожен шостий житель планети володіє або має реальну можливість оволодіти англійською мовою.

За даними авторитетного міжнародного освітнього центру EFEducationFirst, філії якого є в більш ніж 100 країнах світу, Україна перебуває в середині списку країн, ранжованих в залежності від володіння англійською мовою їхніми громадянами-- 43 місце із 88 у 2018 році (https://en.wikipedia.org/wiki/EF_English_Proficiency_Index) із рівнем «середній» (Moderate Proficiency). Для порівняння: перші п’ять позицій займають Швеція, Нідерланди, Сінгапур, Норвегія, Данія (VeryHighProficiency), останні п’ять із рівнем VeryLowProficiency – Афганістан, Камбоджа, Узбекистан, Ірак і Лівія. Тож метою моїх статей є ще й створення своєрідних підказок для тих, хто вивчає англійську, що підвищило б ранг України в подібних списках.

Якщо говорити про обрання варіанту англійської мови для вивчення, то коли немає спеціальної мети перебування в оточенні певної групи англомовних мовців (наприклад, виїзд на постійне проживання в певну країну – Канаду, США, Ізраїль, тощо), я рекомендував би віддати перевагу британському варіанту. І ось чому. По перше, Україна має значно багатшу традицію навчання британського варіанту, ніж, скажімо, американського. Багато наших старих підручників, які й досі ще можна використати, написані з огляду на британський варіант.Хоча в радянські часи це було зумовлено ідеологічними причинами, але факт залишається фактом. По-друге, методика викладання англійської мови як іноземної розроблялась в минулому перш за все британцями, які є визнаними класиками в галузі методики. З деякими поправками на сучасність чотиритомні підручники Чарльза Еккерслі (1892-1967), видані в кінці 1930-х років, чи так само чотири томи його сучасника Альберта Хорнбі успішно функціонують і досі. По-третє, визнаючи молодість, динаміку, світове домінування США в багатьох сферах нашого життя (культурній, соціальній, освітній, технічній, зрештою – військовій), ризикну стверджувати, що багатовікова спадщина Великої Британії в галузі історії, культури, літератури створює поживніший грунт для освоєння того, що дала англомовна культура світові. І по-четверте – у якому куточку світу ви б не опинились, ваша британська англійська (повірте досвідові автора цих слів) буде шанована ще й тому, що ви розмовлятимете мовою QueenEnglish (чи то King’English --ураховуючи перспективу успадкування трону особою чоловічої статі в майбутньому). Та що там казати – для багатьох американських студентів вважається досить почесним отримати чи закінчити університетську освіту якраз у британських вишах. І останнє: якісний методичний інструментарій, який є в продажу в Україні, в основному британський. Для прикладу, відомий чотирирівневий аудіокурс Streamline English існує в своїй первісній британській формі, а також якAmericanStreamlineEnglish. З моєї точки зору, британський формат, начитаний професійними радіо-акторами, значно багатший інтонаційно.

Якщо вами вже обрано певний варіант мови для вивчення, то бажано не «змішувати» його з іншим. Одна річ, що використанняіншого варіанту вноситимеу сприйняття співрозмовником вашого мовлення певний психологічний дисонанс. Наприклад, британець, сприйнявши вас за свого мовного «однодумця», раптом дистанціюватиметься від вас, коли почує «не свій» вираз. Так ставалось зі мною, коли я в колі британців вживав «apartment building» замість “block of flats” чи “visit with someone” замість просто “visit”. В інших же випадках, наприклад, американці можуть сприйняти побажання везіння «Best of British!»(= з великим шансом, що поталанить) як лінгвістичний шовінізм («You are going to ask him for money? Best of British, friend!»), або не зрозуміти вашого британського виразу зовсім («Hard cheese!» -- «От невдача!»). Так само ви змушені будете прояснювати британцям, що ваше «I feel like two cents» означає, що вам соромно.

Тепер про підручник. Я не вірю в «безпідручникове» вивчення мови. Апробованінавчальні матеріали, видані в країнах «внутрішнього кола» (див вище), як правило, високоякісні. Вони створюються колективами авторів і оцінюються кінцевим споживачемна міжнародному рівні. У них прослідковується систематичність, наступність, поетапність. Їх можна підібрати для будь-якого рівня, з якого ви захочете починати вивчення мови, а також для будь якої вікової категорії. Як правило, ці комплекси постійно оновлюються, осучаснюючи тематичний матеріал – особливо, коли мовиться про фільми, акторів, музику, політику – і видаються під видозміненими назвами – часто з додаванням слова New (New Headway, New Opportunities і т.п) Ці матеріали -- у супроводі оригінальних записів (диски, касети) – можуть коштувати досить дорого. Проте, до цього слід бути готовим і не економити, наприклад, купуючи лише книги і відмовляючись від дисків, якщо ви хочете серйозно вивчати мову.

Часто, керуючись різними міркуваннями, ті, хто вивчає мову, віддають перевагу хаосу інтернетівських джерел або посібникам на кшталт «стою на одній нозі і вчу» («Англійська за кермом» чи «Англійська за три дні/години»). Будь-яка іноземна мова дуже ревнива і вимагає до себе великої уваги, якщо не любові. Паралельно можна – і навіть потрібно – використовувати додатковий «павутинний» матеріал, як тоз сайтів British Council чи BBC Learning English. Ці додаткові джерела можуть пришвидшити прогрес вивчення.У мене був випадок, коли я працював зі студентом по підручнику на рівні Pre-Intermediate, але він настільки захопився актуальним англомовнимматеріалом в інтернеті, що, закінчивши цей підручник, ми одразу «перескочили» до підручника тієї ж серії на рівень Advanced. Студент був готовий до нього. Я тоді жартував, що десь на півдорозі проходження комплексу Pre-Intermediate, підручник відігравав уже роль сокири, з якої солдат із відомої казки кашу варив, знаючи, що насправді каша варилася завдяки пшону, салу, картоплі (у нашому випадку – завдяки інтернетівським матеріалам), а сокира лише стриміла в горщику, бо її запхнули туди спочатку.

До речі, на youtube є десятки гарних навчальних серіалів і платформ різних рівнів для вивчення мови. Ось лише кілька з тих, які я проглянув перед написанням цієї статті: Muzzy, Two and Half Men, Extra, Friends, блог JudysLife, Italki, ororo.tv, Desperate Housewives,LukeEnglish Podcast, Six-Minute English (BBC), AtWork (BBC), а також адреси eslpod.com, liuro.co.ua, usefulenglish.ru, teachingenglish.org.uk, enguide.ua/magazine/besplatnyj-portal-dlya-izucheniya-anglijskogo-online-at-british-councilта інші.

(продовження буде)

Віталій Бабич, кандидат філологічних наук

23.11.2018
1279
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews