Укр Рус

Дата: 23.05.2019

Підписка на новини

Про вплив пасти або чорнила одного кольору на якість освітнього процесу

Опубліковано
18.01.2019

 "Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

От ви навіть не уявляєте, який колосальний вплив на якість вітчизняної шкільної освіти має колір чорнила. Мабуть, проведено десятки досліджень і захищено сотні дисертацій, які довели існування прямої залежності досягнутих результатів саме від кольору чорнила, яким записуються проведені(а часто і не проведені) уроки!?

А, якщо, борони Боже, вчителі почнуть робити записи різними кольорами пасти чи чорнила, нас спіткає неймовірна освітня катастрофа небачених масштабів?

Як ви гадаєте скільки століть ще потрібно, щоб класний журнал і в Україні нарешті став музейним експонатом, атрибутом ретропедагогіки із далекої доцифрової бюрократичної епохи?

А скільки тисячоліть необхідно для того, щоб ми забули не відомий ніде, окрім пострадянського простору, термін "методичні рекомендації".

А скільки ще "льодовикових періодів" має пройти, щоб у нас закінчився педагогічний мезозой і з'явилась освіта без наказів.

Звісно, для скасування журналів як таких чи перетворення їх у неформальний записник, треба раз і назавжди нарешті відмовитись від поурочної оплати праці(оплачувати всю роботу вчителя упродовж повного робочого дня, не залежно від кількості власне уроків). Та головне порвати допотопні шаблони в наших головах, спекатись дрімучих стереотипів та зняти бюрократичні шори з очей... Перш за все про формально-бюрократичні методи забезпечення "порядку" у школі. Лауреат Нобелівської премії з економіки Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи», а ми, замість мастила, постійно сиплемо "пісок" надлишково-абсурдного контролю.

Згадаймо й те, що урок "основною форму організації освітнього процесу" було визначено постановою ЦК ВКП (б) "Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе" від 25 серпня 1932 року). Тож, досі "партія веде"?!

Ми продовжуємо оплачувати винятково записані "чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору" уроки й воліємо не помічати багатогранної роботи вчителя поза "уроком".

А потім дивуємось: чому у нас так багато "дурної роботи" в школі, а вся енергія освітянського потяга спрямовується у свисток...

"Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

Чому я вчепився саме у цю фразу?!

Уже кілька десятиліть для мене це фраза-маркер відсутності реальних реформ і присутності ну просто нереальних маразмів у вітчизняній освіті.

Про інші фрази-маркери ще напишу......".

От ви навіть не уявляєте, який колосальний вплив на якість вітчизняної освіти має колір чорнила. Мабуть, проведено десятки досліджень і захищено сотні дисертацій, які довели існування прямої залежності досягнутих результатів саме від кольору чорнила, яким записуються проведені(а часто і не проведені) уроки!?

А, якщо, борони Боже, вчителі почнуть робити записи різними кольорами пасти чи чорнила, нас спіткає неймовірна освітня катастрофа небачених масштабів?

Як ви гадаєте скільки століть ще потрібно, щоб класний журнал і в Україні нарешті став музейним експонатом, атрибутом ретропедагогіки із далекої доцифрової бюрократичної епохи?

А скільки тисячоліть необхідно для того, щоб ми забули не відомий ніде, окрім пострадянського простору, термін "методичні рекомендації".

А скільки ще "льодовикових періодів" має пройти, щоб у нас закінчився педагогічний мезозой і з'явилась освіта без наказів.

Звісно, для скасування журналів як таких чи перетворення їх у неформальний записник, треба раз і назавжди нарешті відмовитись від поурочної оплати праці(оплачувати всю роботу вчителя упродовж повного робочого дня, не залежно від кількості власне уроків). Та головне порвати допотопні шаблони в наших головах, спекатись дрімучих стереотипів та зняти бюрократичні шори з очей... Перш за все про формально-бюрократичні методи забезпечення "порядку" у школі. Лауреат Нобелівської премії з економіки Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи», а ми, замість мастила, постійно сиплемо "пісок" надлишково-абсурдного контролю.

Згадаймо й те, що урок "основною форму організації освітнього процесу" було визначено постановою ЦК ВКП (б) "Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе" від 25 серпня 1932 року). Тож, досі "партія веде"?!

Ми продовжуємо оплачувати винятково записані "чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору" уроки й воліємо не помічати багатогранної роботи вчителя поза "уроком".

А потім дивуємось: чому у нас так багато "дурної роботи" в школі, а вся енергія освітянського потяга спрямовується у свисток...

"Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

Чому я вчепився саме у цю фразу?!

Уже кілька десятиліть для мене це фраза-маркер відсутності реальних реформ і присутності ну просто нереальних маразмів у вітчизняній освіті.

Про інші фрази-маркери ще напишу...

Про вплив пасти або чорнила одного кольору на якість освітнього процесу
Про вплив пасти або чорнила одного кольору на якість освітнього процесу

 "Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

От ви навіть не уявляєте, який колосальний вплив на якість вітчизняної шкільної освіти має колір чорнила. Мабуть, проведено десятки досліджень і захищено сотні дисертацій, які довели існування прямої залежності досягнутих результатів саме від кольору чорнила, яким записуються проведені(а часто і не проведені) уроки!?

А, якщо, борони Боже, вчителі почнуть робити записи різними кольорами пасти чи чорнила, нас спіткає неймовірна освітня катастрофа небачених масштабів?

Як ви гадаєте скільки століть ще потрібно, щоб класний журнал і в Україні нарешті став музейним експонатом, атрибутом ретропедагогіки із далекої доцифрової бюрократичної епохи?

А скільки тисячоліть необхідно для того, щоб ми забули не відомий ніде, окрім пострадянського простору, термін "методичні рекомендації".

А скільки ще "льодовикових періодів" має пройти, щоб у нас закінчився педагогічний мезозой і з'явилась освіта без наказів.

Звісно, для скасування журналів як таких чи перетворення їх у неформальний записник, треба раз і назавжди нарешті відмовитись від поурочної оплати праці(оплачувати всю роботу вчителя упродовж повного робочого дня, не залежно від кількості власне уроків). Та головне порвати допотопні шаблони в наших головах, спекатись дрімучих стереотипів та зняти бюрократичні шори з очей... Перш за все про формально-бюрократичні методи забезпечення "порядку" у школі. Лауреат Нобелівської премії з економіки Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи», а ми, замість мастила, постійно сиплемо "пісок" надлишково-абсурдного контролю.

Згадаймо й те, що урок "основною форму організації освітнього процесу" було визначено постановою ЦК ВКП (б) "Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе" від 25 серпня 1932 року). Тож, досі "партія веде"?!

Ми продовжуємо оплачувати винятково записані "чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору" уроки й воліємо не помічати багатогранної роботи вчителя поза "уроком".

А потім дивуємось: чому у нас так багато "дурної роботи" в школі, а вся енергія освітянського потяга спрямовується у свисток...

"Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

Чому я вчепився саме у цю фразу?!

Уже кілька десятиліть для мене це фраза-маркер відсутності реальних реформ і присутності ну просто нереальних маразмів у вітчизняній освіті.

Про інші фрази-маркери ще напишу......".

От ви навіть не уявляєте, який колосальний вплив на якість вітчизняної освіти має колір чорнила. Мабуть, проведено десятки досліджень і захищено сотні дисертацій, які довели існування прямої залежності досягнутих результатів саме від кольору чорнила, яким записуються проведені(а часто і не проведені) уроки!?

А, якщо, борони Боже, вчителі почнуть робити записи різними кольорами пасти чи чорнила, нас спіткає неймовірна освітня катастрофа небачених масштабів?

Як ви гадаєте скільки століть ще потрібно, щоб класний журнал і в Україні нарешті став музейним експонатом, атрибутом ретропедагогіки із далекої доцифрової бюрократичної епохи?

А скільки тисячоліть необхідно для того, щоб ми забули не відомий ніде, окрім пострадянського простору, термін "методичні рекомендації".

А скільки ще "льодовикових періодів" має пройти, щоб у нас закінчився педагогічний мезозой і з'явилась освіта без наказів.

Звісно, для скасування журналів як таких чи перетворення їх у неформальний записник, треба раз і назавжди нарешті відмовитись від поурочної оплати праці(оплачувати всю роботу вчителя упродовж повного робочого дня, не залежно від кількості власне уроків). Та головне порвати допотопні шаблони в наших головах, спекатись дрімучих стереотипів та зняти бюрократичні шори з очей... Перш за все про формально-бюрократичні методи забезпечення "порядку" у школі. Лауреат Нобелівської премії з економіки Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи», а ми, замість мастила, постійно сиплемо "пісок" надлишково-абсурдного контролю.

Згадаймо й те, що урок "основною форму організації освітнього процесу" було визначено постановою ЦК ВКП (б) "Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе" від 25 серпня 1932 року). Тож, досі "партія веде"?!

Ми продовжуємо оплачувати винятково записані "чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору" уроки й воліємо не помічати багатогранної роботи вчителя поза "уроком".

А потім дивуємось: чому у нас так багато "дурної роботи" в школі, а вся енергія освітянського потяга спрямовується у свисток...

"Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

Чому я вчепився саме у цю фразу?!

Уже кілька десятиліть для мене це фраза-маркер відсутності реальних реформ і присутності ну просто нереальних маразмів у вітчизняній освіті.

Про інші фрази-маркери ще напишу...

18.01.2019
1307
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews