Укр Рус

Дата: 19.05.2019

Підписка на новини

ПОПИТ НА РЕПЕТИТОРСТВО

Опубліковано
25.02.2019

Недавно чув по радіо, як один слухач (вочевидь, просунутого віку) в інтерактивному спілкуванні звернувся до гостя студії із запитанням: «Чому коли ми навчалися, то ні сном ні духом не знали про репетиторів, а зараз без них не обійтися не можуть?»  

Я не хочу аналізувати глибинні суспільні причини репетиторства – для цього потрібно бути до певної міри і політиком, і соціологом, або, принаймні, бути безпосередньо задіяним в навчальному процесі в середній чи вищій школі. Скажу одразу, що я таким не є.  Але навіть оком, не озброєним науковими окулярами, видно, що існує попит на додаткові заняття для учнів з боку їхніх батьків, а отже є і пропозиція. Попит виникає через те, що серед молодих людей зростає конкурентність у закріпленні на своєму першому життєвому плацдармі. Рівень отримуваної освіти в різних школах (і в різних типах шкіл) став контрастнішим, а ставки перегонів для тих, хто виходить із стін середньої школи, значно зросли. Тепер твій минулорічний класний керівник не ганятиметься за тобою в разі твого не-вступу до вишу, пропонуючи тобі працевлаштування то на одному підприємстві, то на іншому (як це було за часів соціалізму). Є небезпека, що коли спіткнешся, то маєш шанс розпочати свій дорослий життєвий шлях «лузером», потрібним хіба що твоїм батькам.

Хочу висловити свою думку про причини репетиторства саме в царині іноземної мови, яка має особливу вагу в баченні учнем свого майбутнього  По-перше, іноземна мова, зокрема, англійська, (а також – бажано – ще й друга іноземна на додачу) є основою успіху не тільки в найближчій, але й у віддаленішій перспективі. По-друге, фактором, який змушує батьків турбуватись про додаткові заняття для своєї дитини, дуже часто є характеристики самої дитини. Зараз діти інші, ніж це було кілька десятків років тому. Так, сьогодні їм притаманна швидша реакція, краща інтуїція, уміння в найкоротший термін відшукати необхідну інформацію, тощо. Але – якщо брати на загал – вони мають гіршу механічну пам’ять (а така пам’ять, ой як потрібна для іноземної мови), менш схильні читати, у них гірше з логікою викладу своїх думок, вони менш посидливі, та до того ж, за моїми спостереженнями, мають гірше здоров’я, що також багато важить для успішного навчання. Будинок, у якому я живу, розташований біля однієї з оболонських шкіл, тож маю змогу бачити, як у осінній та весняний сезон проходять заняття з фізкультури. У мій час так проводилася фізкультура в спецгрупах. А оті конвеєрні «карантини», які відбирають  немало навчального часу… А втрачене ж не замінити  жодним дистанційним навчанням.

Третій фактор, в обґрунтуванні якого я почуваюся впевненіше – це сучасний рівень вимог до володіння іноземною мовою. В одному із своїх попередніх блогів я відзначав, що мій знайомий британський вчитель, який, до речі, тоді неодноразово відвідував Радянський Союз, казав про фантастичні результати у вивченні англійської мови, яких учні досягали «withoutgoingabroad» (без виїзду за кордон). Так, у шістдесяті-сімдесяті роки минулого століття ми могли – завдяки заміні граматико-перекладного методу викладання прямим (комунікативним) методом – досить упевнено спілкуватись з однокласниками , читати адаптовану художню літературу та … та й усе. А потім, втративши мовленнєві навички після закінчення середньої школи (та й з ким їх можна було підтримувати?), писали в анкетах: «володію… читаю і перекладаю із словником». Готуючи цей блог, я взяв із полиці підручник англійської мови для 10-го класу, по якому навчався у свій час (автори Г.М.Уайзер, С.К.Фоломкіна, Е.І.Каар, 1965 рік) і проглянув словник у кінці книжки. У словнику були поміщені всі слова, які учні повинні були вивчити за шість років – з 5-го по 10-й класи. Там усього близько 900 слів і виразів. Тоді на випускному іспиті з англійської мови я читав адаптований художній текст, відповідав на запитання по ньому, і розповідав тему (топік).  Кінець. Оцінка – відмінно. Давайте поглянемо зараз на вимоги сучасних ДПА і ЗНО. Порівняно з тим, що було півсторіччя тому – то небо і земля. Земля – мій іспит, а небо – те, як повинні володіти іноземною мовою сьогоднішні випускники. Лексичний мінімум для ЗНО – 2500 слів, що ледь не втричі більше, ніж у згаданому мною словнику з підручника Г.М.Уайзера та інших.  Чітко обумовлені рівні: В1 для тих, хто вивчав англійську в школі на базовому рівні і В2 для «професіоналів», які вивчають іноземну поглиблено. Одразу скажу, що В1 та В2 – це загальноєвропейський стандарт, він однаковий і в Іспанії, і в Нідерландах, і в Україні. Те, що вимагалося від іноземної мови в СРСР в 1960-х роках не мало ніякої буквенної позначки, але за моїми мірками, скоріше всього то був рівень А2, причому у своєму скороченому варіанті, бо перевірялося лише читання і розмовні навички. Тексти, які пропонуються тепер випускникам – автентичні, тобто побудовані на британському матеріалі. Це не ті «совєцькі» оповіді про те, як Петя з Брянська та Коля з Нальчика (якісь чомусь називали себе Піт і Нік) стояли в черзі, щоб побачити Лєніна в мавзолеї і говорили про це по-англійськи. Тексти для читання тепер багато-жанрові – інформативно-довідникові, рекламні, газетно-журнальні. Випускник повинен уміти читати оригінальні оголошення англійською мовою, розклади руху поїздів, теле- і радіопрограми, інструкції на імпортованій продукції та інформацію на упаковках. На матеріалі цих текстів через тестові завдання перевіряється, як учень володіє лексичною синонімією та граматикою. А коли додати до цих вимог ще й письмовий аспект та аудіювання, то розмовні навички, як вони перевірялись у часи моєї молодості, видадуться найлегшим «бла-бла-бла».

Зрозуміло, що коли вчити іноземну мову лише за шкільними годинами, її не вивчиш так, як це вимагається тепер. Звідси і попит на репетиторство. 

А про письмовий аспект та аудіювання ми поговоримо в наступних блогах.

ПОПИТ НА РЕПЕТИТОРСТВО
ПОПИТ НА РЕПЕТИТОРСТВО

Недавно чув по радіо, як один слухач (вочевидь, просунутого віку) в інтерактивному спілкуванні звернувся до гостя студії із запитанням: «Чому коли ми навчалися, то ні сном ні духом не знали про репетиторів, а зараз без них не обійтися не можуть?»  

Я не хочу аналізувати глибинні суспільні причини репетиторства – для цього потрібно бути до певної міри і політиком, і соціологом, або, принаймні, бути безпосередньо задіяним в навчальному процесі в середній чи вищій школі. Скажу одразу, що я таким не є.  Але навіть оком, не озброєним науковими окулярами, видно, що існує попит на додаткові заняття для учнів з боку їхніх батьків, а отже є і пропозиція. Попит виникає через те, що серед молодих людей зростає конкурентність у закріпленні на своєму першому життєвому плацдармі. Рівень отримуваної освіти в різних школах (і в різних типах шкіл) став контрастнішим, а ставки перегонів для тих, хто виходить із стін середньої школи, значно зросли. Тепер твій минулорічний класний керівник не ганятиметься за тобою в разі твого не-вступу до вишу, пропонуючи тобі працевлаштування то на одному підприємстві, то на іншому (як це було за часів соціалізму). Є небезпека, що коли спіткнешся, то маєш шанс розпочати свій дорослий життєвий шлях «лузером», потрібним хіба що твоїм батькам.

Хочу висловити свою думку про причини репетиторства саме в царині іноземної мови, яка має особливу вагу в баченні учнем свого майбутнього  По-перше, іноземна мова, зокрема, англійська, (а також – бажано – ще й друга іноземна на додачу) є основою успіху не тільки в найближчій, але й у віддаленішій перспективі. По-друге, фактором, який змушує батьків турбуватись про додаткові заняття для своєї дитини, дуже часто є характеристики самої дитини. Зараз діти інші, ніж це було кілька десятків років тому. Так, сьогодні їм притаманна швидша реакція, краща інтуїція, уміння в найкоротший термін відшукати необхідну інформацію, тощо. Але – якщо брати на загал – вони мають гіршу механічну пам’ять (а така пам’ять, ой як потрібна для іноземної мови), менш схильні читати, у них гірше з логікою викладу своїх думок, вони менш посидливі, та до того ж, за моїми спостереженнями, мають гірше здоров’я, що також багато важить для успішного навчання. Будинок, у якому я живу, розташований біля однієї з оболонських шкіл, тож маю змогу бачити, як у осінній та весняний сезон проходять заняття з фізкультури. У мій час так проводилася фізкультура в спецгрупах. А оті конвеєрні «карантини», які відбирають  немало навчального часу… А втрачене ж не замінити  жодним дистанційним навчанням.

Третій фактор, в обґрунтуванні якого я почуваюся впевненіше – це сучасний рівень вимог до володіння іноземною мовою. В одному із своїх попередніх блогів я відзначав, що мій знайомий британський вчитель, який, до речі, тоді неодноразово відвідував Радянський Союз, казав про фантастичні результати у вивченні англійської мови, яких учні досягали «withoutgoingabroad» (без виїзду за кордон). Так, у шістдесяті-сімдесяті роки минулого століття ми могли – завдяки заміні граматико-перекладного методу викладання прямим (комунікативним) методом – досить упевнено спілкуватись з однокласниками , читати адаптовану художню літературу та … та й усе. А потім, втративши мовленнєві навички після закінчення середньої школи (та й з ким їх можна було підтримувати?), писали в анкетах: «володію… читаю і перекладаю із словником». Готуючи цей блог, я взяв із полиці підручник англійської мови для 10-го класу, по якому навчався у свій час (автори Г.М.Уайзер, С.К.Фоломкіна, Е.І.Каар, 1965 рік) і проглянув словник у кінці книжки. У словнику були поміщені всі слова, які учні повинні були вивчити за шість років – з 5-го по 10-й класи. Там усього близько 900 слів і виразів. Тоді на випускному іспиті з англійської мови я читав адаптований художній текст, відповідав на запитання по ньому, і розповідав тему (топік).  Кінець. Оцінка – відмінно. Давайте поглянемо зараз на вимоги сучасних ДПА і ЗНО. Порівняно з тим, що було півсторіччя тому – то небо і земля. Земля – мій іспит, а небо – те, як повинні володіти іноземною мовою сьогоднішні випускники. Лексичний мінімум для ЗНО – 2500 слів, що ледь не втричі більше, ніж у згаданому мною словнику з підручника Г.М.Уайзера та інших.  Чітко обумовлені рівні: В1 для тих, хто вивчав англійську в школі на базовому рівні і В2 для «професіоналів», які вивчають іноземну поглиблено. Одразу скажу, що В1 та В2 – це загальноєвропейський стандарт, він однаковий і в Іспанії, і в Нідерландах, і в Україні. Те, що вимагалося від іноземної мови в СРСР в 1960-х роках не мало ніякої буквенної позначки, але за моїми мірками, скоріше всього то був рівень А2, причому у своєму скороченому варіанті, бо перевірялося лише читання і розмовні навички. Тексти, які пропонуються тепер випускникам – автентичні, тобто побудовані на британському матеріалі. Це не ті «совєцькі» оповіді про те, як Петя з Брянська та Коля з Нальчика (якісь чомусь називали себе Піт і Нік) стояли в черзі, щоб побачити Лєніна в мавзолеї і говорили про це по-англійськи. Тексти для читання тепер багато-жанрові – інформативно-довідникові, рекламні, газетно-журнальні. Випускник повинен уміти читати оригінальні оголошення англійською мовою, розклади руху поїздів, теле- і радіопрограми, інструкції на імпортованій продукції та інформацію на упаковках. На матеріалі цих текстів через тестові завдання перевіряється, як учень володіє лексичною синонімією та граматикою. А коли додати до цих вимог ще й письмовий аспект та аудіювання, то розмовні навички, як вони перевірялись у часи моєї молодості, видадуться найлегшим «бла-бла-бла».

Зрозуміло, що коли вчити іноземну мову лише за шкільними годинами, її не вивчиш так, як це вимагається тепер. Звідси і попит на репетиторство. 

А про письмовий аспект та аудіювання ми поговоримо в наступних блогах.

25.02.2019
1319
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews