Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Про тематичне оцінювання та класні журнали

Опубліковано
22.08.2016

РІШЕННЯ УРЯДОВОГО ОРГАНУ: «Ви мене почули?»

ПЕДАГОГИ:  - Почули – почули.

– А чому ж не робите? Та ну тебе! 

(про ТЕМАТИЧНЕ оцінювання та  КЛАСНІ журнали) 

Достатньо  давно МОН видав розпорядження про перехід на тематичне оцінювання учнів, у якому було зазначено, що віднині можна не перейматись виставленням у класних журналах  фрагментарно-епізодичних оцінок. Натомість там мають обов’язково стояти  оцінки ТЕМАТИЧНІ. 

За притомного стану свідомості не складно зрозуміти, що тематичне оцінювання:

- по-перше, принципово відрізняється від поточного, яке зазвичай оцінювало вправність учня  на підставі невеличкого  фрагменту знань і часто як таких і тільки;

- по-друге, є засобом до мотивації учня вчитися системно і безперервно;

- по-третє,   формує  «з молоду»  звичку до вміння та бажання вчитися протягом всього життя;

- по-четверте, є засобом до переходу на компетентісний формат організації освіти, бо націлює на необхідність щораз демонструвати вміння застосовувати знання як такі чим забезпечує  вищу якість кінцевої  освітньої підготовки;

- по-п’яте, дозволяє розвантажити вчителів та учнів від непродуктивних  втрат часу, фізичних сил та психічного здоров’я та ще дає змогу зробити освіту замість репресивно-контролюючої  більш  розвивальною ;

- інше (у контексті  чинників внутрішньої сутності заміни поточного оцінювання тематичним).

Що ж такий перехід мав означати на практиці?

По-перше, потребу у напрацюваннях  матеріалу до оцінювання  системно-комплексного формату, додаткові консультації, щоб учні ж не підвели під час тематичної атестаційної роботи, яка апріорі має бути у  повноцінному за обсягом ТЕМАТИЧНОМУ форматі. Ще простіше – час на перевірки знань замінити більшими обсягами тренувально-навчальної підготовки учнів під прямим супроводом вчителя. Ще більш простіше – мати змогу працювати над програмою не лише завдяки фронтальній демонстрації  зразків виконання завдань самим вчителем чи учнем, викликаним до дошки (інші учні у цей час копіюють представлене), а, головне, надати учням умови до того, щоб тут, у класі, повпражнятися  маючи щомиті можливість звернутися по допомогу чи то до вчителя, чи то до товаришів по класу (педагогіка співпраці у дії).

По-друге, обов’язок  дотримуватися принципу оцінювання за повноцінну ТЕМУ ПРОГРАМИ, а не за теми окремих уроків, на які випадає 1-2 години.

Що ж вийшло на практиці?

А вийшло так, що не лише більшість вчителів, а й більшість методистів та укладачів програм/ підручників/робочих зошитів  так і залишилися на принципах фрагментарного оцінювання, бо  якби тематичну просто виводили як середню з епізодичних оцінок, що «набігали» за теми. 

Відтак у країні досі панує фейкове  тематичне  оцінювання школярів, тобто замість переваг справжнього система не пішли далі його імітації. 

Чи можна цьому зарадити системно, тобто нормо- формуючими засобами? 

- Можна, При чому не тільки дуже легко, а ще й значно  зменшити рівень витрат у сегменті забезпечення документосупроводу роботи школи. 

Мова про кардинальну відмову від паперових класних журналів старого радянського формату на користь якби подібних до «амбарних» книг (французька система освіти), у яких вчителі  проставляють  лише підсумкові за триместри (семестри) оцінки на підставі повноцінних тематичних робіт учнів, котрі з усіх предметів зберігаються протягом року в адміністрації. 

Так виключається можливість шахраювати заднім числом, бо тематичні не переписуються. Завдання учня на наступній темі показати, що рівень його компетентності  не «завис», а почав зростати. А головне, так у системі не буває багато оцінок, що заради оцінок, а натомість з’являється багато часу підготовчої роботи до тематичної атестації, котра у свою чергу апріорі виключає атестацію за кожну окрему тему, а за своєю СУТНІСЮ зіткана з усіх тем ВЕЛИКОГО комплексно-цільового  БЛОКУ. 

Мета тематичного оцінювання  (ТО) не у тім, щоб забезпечувати знання з усіх тем, бо таке апріорі не є можливим, адже, навіть у медалістів,  дуже швидко вивітрюється з голови більша частина знанієвого масиву, вже не кажучи про середньостатистичного учня.

Мета ТО у тім, щоб через комплексні підходи формувати в учнів навики осмисленого застосування  найбільш фундаментальні програмні позиції в умовах повної незалежності від сторонніх джерел інформації (на тематичне оцінювання, де вчителі не закривають очі на списування не винесеш різну «мілкотню»). Такий підхід  автоматично  готує учня/абітурієнта/студента потім  успішно працювати над завданнями, коли є  доступ до відкритих джерел інформації та її живих носіїв - консультантів/коучів/інструкцій/законів/тощо.

Певен, що уважний читач зрозумів: щоб було у нас дійсно лише ТЕМАТИЧНЕ оцінювання системно треба прибрати з рук вчителів клітинки на кожен урок у КЛАСНОМУ  журналі.

А давайте їх спитаємо – вони за чи проти?  А директори та завучі? А методисти? А працівники департаменту загальної середньої освіти  МОН?  А батьки? А школярі?

Уявіть, а у сотнях країн світу ці питання взагалі давно не існують як такі, що варті уваги.   

Про тематичне оцінювання та класні журнали
Про тематичне оцінювання та класні журнали

РІШЕННЯ УРЯДОВОГО ОРГАНУ: «Ви мене почули?»

ПЕДАГОГИ:  - Почули – почули.

– А чому ж не робите? Та ну тебе! 

(про ТЕМАТИЧНЕ оцінювання та  КЛАСНІ журнали) 

Достатньо  давно МОН видав розпорядження про перехід на тематичне оцінювання учнів, у якому було зазначено, що віднині можна не перейматись виставленням у класних журналах  фрагментарно-епізодичних оцінок. Натомість там мають обов’язково стояти  оцінки ТЕМАТИЧНІ. 

За притомного стану свідомості не складно зрозуміти, що тематичне оцінювання:

- по-перше, принципово відрізняється від поточного, яке зазвичай оцінювало вправність учня  на підставі невеличкого  фрагменту знань і часто як таких і тільки;

- по-друге, є засобом до мотивації учня вчитися системно і безперервно;

- по-третє,   формує  «з молоду»  звичку до вміння та бажання вчитися протягом всього життя;

- по-четверте, є засобом до переходу на компетентісний формат організації освіти, бо націлює на необхідність щораз демонструвати вміння застосовувати знання як такі чим забезпечує  вищу якість кінцевої  освітньої підготовки;

- по-п’яте, дозволяє розвантажити вчителів та учнів від непродуктивних  втрат часу, фізичних сил та психічного здоров’я та ще дає змогу зробити освіту замість репресивно-контролюючої  більш  розвивальною ;

- інше (у контексті  чинників внутрішньої сутності заміни поточного оцінювання тематичним).

Що ж такий перехід мав означати на практиці?

По-перше, потребу у напрацюваннях  матеріалу до оцінювання  системно-комплексного формату, додаткові консультації, щоб учні ж не підвели під час тематичної атестаційної роботи, яка апріорі має бути у  повноцінному за обсягом ТЕМАТИЧНОМУ форматі. Ще простіше – час на перевірки знань замінити більшими обсягами тренувально-навчальної підготовки учнів під прямим супроводом вчителя. Ще більш простіше – мати змогу працювати над програмою не лише завдяки фронтальній демонстрації  зразків виконання завдань самим вчителем чи учнем, викликаним до дошки (інші учні у цей час копіюють представлене), а, головне, надати учням умови до того, щоб тут, у класі, повпражнятися  маючи щомиті можливість звернутися по допомогу чи то до вчителя, чи то до товаришів по класу (педагогіка співпраці у дії).

По-друге, обов’язок  дотримуватися принципу оцінювання за повноцінну ТЕМУ ПРОГРАМИ, а не за теми окремих уроків, на які випадає 1-2 години.

Що ж вийшло на практиці?

А вийшло так, що не лише більшість вчителів, а й більшість методистів та укладачів програм/ підручників/робочих зошитів  так і залишилися на принципах фрагментарного оцінювання, бо  якби тематичну просто виводили як середню з епізодичних оцінок, що «набігали» за теми. 

Відтак у країні досі панує фейкове  тематичне  оцінювання школярів, тобто замість переваг справжнього система не пішли далі його імітації. 

Чи можна цьому зарадити системно, тобто нормо- формуючими засобами? 

- Можна, При чому не тільки дуже легко, а ще й значно  зменшити рівень витрат у сегменті забезпечення документосупроводу роботи школи. 

Мова про кардинальну відмову від паперових класних журналів старого радянського формату на користь якби подібних до «амбарних» книг (французька система освіти), у яких вчителі  проставляють  лише підсумкові за триместри (семестри) оцінки на підставі повноцінних тематичних робіт учнів, котрі з усіх предметів зберігаються протягом року в адміністрації. 

Так виключається можливість шахраювати заднім числом, бо тематичні не переписуються. Завдання учня на наступній темі показати, що рівень його компетентності  не «завис», а почав зростати. А головне, так у системі не буває багато оцінок, що заради оцінок, а натомість з’являється багато часу підготовчої роботи до тематичної атестації, котра у свою чергу апріорі виключає атестацію за кожну окрему тему, а за своєю СУТНІСЮ зіткана з усіх тем ВЕЛИКОГО комплексно-цільового  БЛОКУ. 

Мета тематичного оцінювання  (ТО) не у тім, щоб забезпечувати знання з усіх тем, бо таке апріорі не є можливим, адже, навіть у медалістів,  дуже швидко вивітрюється з голови більша частина знанієвого масиву, вже не кажучи про середньостатистичного учня.

Мета ТО у тім, щоб через комплексні підходи формувати в учнів навики осмисленого застосування  найбільш фундаментальні програмні позиції в умовах повної незалежності від сторонніх джерел інформації (на тематичне оцінювання, де вчителі не закривають очі на списування не винесеш різну «мілкотню»). Такий підхід  автоматично  готує учня/абітурієнта/студента потім  успішно працювати над завданнями, коли є  доступ до відкритих джерел інформації та її живих носіїв - консультантів/коучів/інструкцій/законів/тощо.

Певен, що уважний читач зрозумів: щоб було у нас дійсно лише ТЕМАТИЧНЕ оцінювання системно треба прибрати з рук вчителів клітинки на кожен урок у КЛАСНОМУ  журналі.

А давайте їх спитаємо – вони за чи проти?  А директори та завучі? А методисти? А працівники департаменту загальної середньої освіти  МОН?  А батьки? А школярі?

Уявіть, а у сотнях країн світу ці питання взагалі давно не існують як такі, що варті уваги.   

22.08.2016
775
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Тетяна Сердечна
Опубліковано 23.08.2016 в 14:17
Если во время проведения тематического контроля детям не позволено будет пользоваться чем бы то ни было,кроме сотсвенного мозга, тогда да, тогда подобное способно привести к результату (проверено).Но если детям будет ПОЗВОЛЕНО спи-сы-вать из любых источников информации, то всё обучение ребёнка можно считать профанацией. Большое количество учителей, не называя это списыванием, позволяют на контрольных(тем атических) пользоваться интернетом, так, как до эпохи интернета, позволяли пользоваться учебниками: "Пусть смотрят, лишь бы решили", не разумея таким образом, что мозг ребёнка НЕ напрягается для того, чтобы вынуть из памяти необходимую теоретическую информацию, или же необходимытй для выполнения алгорим. После эти учителя удивляются:"Вед ь хороший ребёнок. Возле доски отвечал, и контрольные (напомню- с учебником) писал. А ЗНО написал из ряда вон паршиво." И родители не могут понять в чём тут проблема. Отсюда и репетиторы,ната скивающие детей. Всё остальное работает. Было бы да, полезно, ОТМЕНИТЬ поточное оценивание. Оно и мешает, и время забирает...
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews