Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Подивіться, хто нами керує?

Опубліковано
05.11.2016

Це стосується не тільки навчальних закладів, а багатьох ланок нашого загальногосподарського устрою. Дивишся на спілкування різнорангових керманичів і ,,диву даєшся”. Як, як, як таких можна призначати? Але зразу ж зазначу: народу мудріші не потрібно, бо ,,жаба задушить”, що хтось мудріше міркує, вишуканіше одягається і, о, боже, їздить на … ага аж на ,,Опелі”. Та залишімо цей аспект в стороні, а поміркуємо над роботою керівників навчальних закладів. Я викладу свої міркування.

Отож, директор школи за стилем діяльності може бути:

• таким, що не знає, куди має вести навчальний заклад, але ходить на роботу і все робиться по течії, як 20-30 років тому;

• таким, що ходить на роботу, прагне, щоб все було за планом, програмою і методичними рекомендаціями, які надходять ,,зверху”, не має власних ідей;

• таким, що проводить багато заходів, бере участь у якихось семінарах, конференціях, щось афішує, видає якусь інформацію про навчально-виховний процес, копіює новинки інших шкіл і не може відчути й створити духу справжньої школи, школи, яка змінюється, де діти зростають і розвиваються. Тому що бракує щирості, а є відчуття ,,вибраного” що думає, що він багато робить;

• таким, що знає і має стратегію розвитку навчального закладу, бачить перспективу навчання, розуміє, якими мають бути випускники, надає перевагу оригінальним творчим дійствам, а не банально-примітивним заходам. Такий директор прагне, щоб у школі був настрій до роботи, щоб комфорт могли відчути і в емоціях, і в діях, і в самому приміщенні. І, звичайно, такий директор постійно вчиться. А, головне, дає реальну оцінку своїй діяльності та може об’єктивно проаналізувати едукаційний процес в цілому. 

Де такі є? Я знаю небагатьох: Сазоненко Галина, Співаковський Володимир, Шукевич Юрій, Паращенко Людмила, мої колеги з ,,Партнер-клубу”. Я говорю не просто про хороших людей, а про хороших людей – професіоналів. Це люди – інтелігенти, харизматики, з високим емоційним і логічним інтелектом. Що ж потрібно нашим директорам, які належать до перших трьох типів? Потрібно або змінити стиль управління і шкільну культуру, або змінити місце роботи. 

А тепер: чи можлива освітня реформа у нас? Так, якщо розпочати з кадрової революції та надання автономії школам. Але хто її буде робити? Знову ж ті, хто в житті нічого не досяг, нічого не створив, а ,,виліз” за партійними списками. А чи готові директори до автономії? Напевно, ні. Бо ж чомусь багато директорів боїться навіть власної бухгалтерії, а краще почувається в централізованій. Звичайно, не можна всіх ,,гребти” під одну мірку, але сірість і примітивізм в освіті уже дістали. І сіємо цю сірість і примітивізм ми – ми, хто весь час плаче, а мудро робити не хоче.

То ж давайте мудрими бути!!! 

P.S. У ФБ часто керівники шкіл і вчителі виставляють фото з інформаціями про певні дійства в школі. Не можу зрозуміти, чому самі виставляємо і самі себе хвалимо? А, головне, виставляємо те, що є у всіх, те, що не викликає схвальних емоцій. Вважаєте, що конкурсом патріотичної пісні перед трьома членами журі виникає патріотизм? Вважаєте, що якщо у вишиванці прийшли на свято, то виникає патріотизм? Шановні, та це має бути в крові кожного українця, але не треба з цього робити подію. Хочеться навіть у ФБ побачити щось новеньке, цікавеньке, таке, що зачіпає за душу і серце, де буде українська інтелігентність. Скажу і про колег, і про батьків, котрі виставляють фото своїх дітей і підписують хвалебними одами: ,,Моя радість, моя надія, моя гордість, наше золото” тощо. 

Друзі! Будьмо культурнішими. У нас, в українців, споконвіку було прийнято при всіх не хвалити своїх дітей, а радіти, коли люди похвалять. Звичайно, дітей потрібно хвалити, але робити це вишукано і тактовно.

Нам потрібно відійти від ,,зашореності”, яка тягнеться ще з радянських часів, відійти від примітивізму, подумати: а що ж цікаво і корисно дітям, що сприятиме їх розвитку? Говоримо про творчість і креативне мислення, а пропагуємо звичайність, яка була і є. Говоримо про обдарованість, здібність, талант, і тут же їх обрамлюємо банальністю.

Згадаймо:

здібність – це здатність оновлювати наявне

обдарованість – це здатність створювати нове

талант – це здатність винаходити новітнє

геній – це здатність відкривати невідоме

Так можливо у нас в освіті багато проблем, бо ми не вміємо реально оцінити наші дії, а будь-яку дію відносимо до вищенаведених цінностей?

Будьмо мудрими! 

Олександр Остапчук, директор у ТНВК "Школа-ліцей 6 ім. Н. Яремчука"

Подивіться, хто нами керує?
Подивіться, хто нами керує?

Це стосується не тільки навчальних закладів, а багатьох ланок нашого загальногосподарського устрою. Дивишся на спілкування різнорангових керманичів і ,,диву даєшся”. Як, як, як таких можна призначати? Але зразу ж зазначу: народу мудріші не потрібно, бо ,,жаба задушить”, що хтось мудріше міркує, вишуканіше одягається і, о, боже, їздить на … ага аж на ,,Опелі”. Та залишімо цей аспект в стороні, а поміркуємо над роботою керівників навчальних закладів. Я викладу свої міркування.

Подивіться, хто нами керує?

Отож, директор школи за стилем діяльності може бути:

• таким, що не знає, куди має вести навчальний заклад, але ходить на роботу і все робиться по течії, як 20-30 років тому;

• таким, що ходить на роботу, прагне, щоб все було за планом, програмою і методичними рекомендаціями, які надходять ,,зверху”, не має власних ідей;

• таким, що проводить багато заходів, бере участь у якихось семінарах, конференціях, щось афішує, видає якусь інформацію про навчально-виховний процес, копіює новинки інших шкіл і не може відчути й створити духу справжньої школи, школи, яка змінюється, де діти зростають і розвиваються. Тому що бракує щирості, а є відчуття ,,вибраного” що думає, що він багато робить;

• таким, що знає і має стратегію розвитку навчального закладу, бачить перспективу навчання, розуміє, якими мають бути випускники, надає перевагу оригінальним творчим дійствам, а не банально-примітивним заходам. Такий директор прагне, щоб у школі був настрій до роботи, щоб комфорт могли відчути і в емоціях, і в діях, і в самому приміщенні. І, звичайно, такий директор постійно вчиться. А, головне, дає реальну оцінку своїй діяльності та може об’єктивно проаналізувати едукаційний процес в цілому. 

Де такі є? Я знаю небагатьох: Сазоненко Галина, Співаковський Володимир, Шукевич Юрій, Паращенко Людмила, мої колеги з ,,Партнер-клубу”. Я говорю не просто про хороших людей, а про хороших людей – професіоналів. Це люди – інтелігенти, харизматики, з високим емоційним і логічним інтелектом. Що ж потрібно нашим директорам, які належать до перших трьох типів? Потрібно або змінити стиль управління і шкільну культуру, або змінити місце роботи. 

А тепер: чи можлива освітня реформа у нас? Так, якщо розпочати з кадрової революції та надання автономії школам. Але хто її буде робити? Знову ж ті, хто в житті нічого не досяг, нічого не створив, а ,,виліз” за партійними списками. А чи готові директори до автономії? Напевно, ні. Бо ж чомусь багато директорів боїться навіть власної бухгалтерії, а краще почувається в централізованій. Звичайно, не можна всіх ,,гребти” під одну мірку, але сірість і примітивізм в освіті уже дістали. І сіємо цю сірість і примітивізм ми – ми, хто весь час плаче, а мудро робити не хоче.

То ж давайте мудрими бути!!! 

P.S. У ФБ часто керівники шкіл і вчителі виставляють фото з інформаціями про певні дійства в школі. Не можу зрозуміти, чому самі виставляємо і самі себе хвалимо? А, головне, виставляємо те, що є у всіх, те, що не викликає схвальних емоцій. Вважаєте, що конкурсом патріотичної пісні перед трьома членами журі виникає патріотизм? Вважаєте, що якщо у вишиванці прийшли на свято, то виникає патріотизм? Шановні, та це має бути в крові кожного українця, але не треба з цього робити подію. Хочеться навіть у ФБ побачити щось новеньке, цікавеньке, таке, що зачіпає за душу і серце, де буде українська інтелігентність. Скажу і про колег, і про батьків, котрі виставляють фото своїх дітей і підписують хвалебними одами: ,,Моя радість, моя надія, моя гордість, наше золото” тощо. 

Друзі! Будьмо культурнішими. У нас, в українців, споконвіку було прийнято при всіх не хвалити своїх дітей, а радіти, коли люди похвалять. Звичайно, дітей потрібно хвалити, але робити це вишукано і тактовно.

Нам потрібно відійти від ,,зашореності”, яка тягнеться ще з радянських часів, відійти від примітивізму, подумати: а що ж цікаво і корисно дітям, що сприятиме їх розвитку? Говоримо про творчість і креативне мислення, а пропагуємо звичайність, яка була і є. Говоримо про обдарованість, здібність, талант, і тут же їх обрамлюємо банальністю.

Згадаймо:

здібність – це здатність оновлювати наявне

обдарованість – це здатність створювати нове

талант – це здатність винаходити новітнє

геній – це здатність відкривати невідоме

Так можливо у нас в освіті багато проблем, бо ми не вміємо реально оцінити наші дії, а будь-яку дію відносимо до вищенаведених цінностей?

Будьмо мудрими! 

Олександр Остапчук, директор у ТНВК "Школа-ліцей 6 ім. Н. Яремчука"

05.11.2016
830
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews