Укр Рус

Дата: 23.09.2018

Голосування

У старшій школі слід відмовитись від традиційної класно-урочної системи з тим, щоб в учнів з’явилась реальна можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією
  • Votes: (0%)
  • Votes: (0%)
  • Votes: (0%)
  • Votes: (0%)
  • Votes: (0%)
Total Votes:
First Vote:
Last Vote:

Підписка на новини

Про війну, пісню і душу.

Автор:
Опубліковано
04.03.2017

Близько п’яти років тому кілька освітянських чиновників різних рангів, ніби по команді, почали стверджувати, що такого розділу, як військово-патріотичне виховання у плані роботи школи чи класного керівника не повинно бути, що це анахронізм радянської доби, що ні омріяна Європа, ні «дружня» (для них) Росія, цього не вітає.

Я, син і учень ветерана Другої Світової, ще тоді говорив: «Дограєтесь!».
… Нині мені випало окрім рідної історії викладати музику у середніх класах. Подивився у програму і підручник…. Жахнувся! Що завгодно! Високі матерії різних напрямків культури, особливо, у 8 класі. Там музики, як такої, практично немає. Замість неї те ж саме, що викладають історики на уроках культури, і літератори. А українська пісня сиротливо притулилась десь збоку, у кінці уроків, у кінці тем.
«А навіщо, ми ж уже однією ногою у Європі! Прибиральницями, покоївками, слугами, наймитами. Залишилось тільки душу продати!».
А козацької, патріотичної пісні там майже немає. А якщо і є, то така, щоб була нецікава, і не образила ні росіян, ні поляків, ні турків, ні німців. Така як молоко з магазину, без смаку і запаху. Таке враження, ніби програму і підручники створювали прихильники якогось екзотичного куртуазного маньєризму, салонної лірики чи гламуру.
Панове автори програм, творці концепцій виховання, доценти з кандидатами, а ви не в курсі, що в країні війна йде?
А ви не помітили, що складовою частиною цієї війни є агресія низькопробної російської попси, злодійського шансону та іншої ватної гидоти?
Так що зараз важливіше: високі матерії сумнівних напрямків чужих культур, чи наша ріднесенька українська пісня і в першу чергу військово-патріотичного змісту?
Я свій вибір зробив!
Але з багатьох освітянських голів ще треба «витрушувати вату»! Принаймні для того, щоб не погрожували «звірити з програмою що я там викладаю».
Чи може програми треба звірити зі здоровим глуздом, з необхідністю рятувати українську мову, пісню і душу?
А може просто доручити впливати на вибір пісенного матеріалу таким талановитим і компетентним діячам культури, як Сергій Василюк, Славко Вакарчук, Олег Скрипка.
А у відео величезний набір нових і давніх українських патріотичних пісень від Сергія Василюка.
І пам'ятаймо, доки йде війна і наші діти на фронті, шкільні предмети теж фронт, а їх зміст - зброя.
Фронт боротьби за душі майбутніх захисників України!
https://youtu.be/PSDwJOIsA00

Про війну, пісню і душу.
Про війну, пісню і душу.

Близько п’яти років тому кілька освітянських чиновників різних рангів, ніби по команді, почали стверджувати, що такого розділу, як військово-патріотичне виховання у плані роботи школи чи класного керівника не повинно бути, що це анахронізм радянської доби, що ні омріяна Європа, ні «дружня» (для них) Росія, цього не вітає.

Я, син і учень ветерана Другої Світової, ще тоді говорив: «Дограєтесь!».
… Нині мені випало окрім рідної історії викладати музику у середніх класах. Подивився у програму і підручник…. Жахнувся! Що завгодно! Високі матерії різних напрямків культури, особливо, у 8 класі. Там музики, як такої, практично немає. Замість неї те ж саме, що викладають історики на уроках культури, і літератори. А українська пісня сиротливо притулилась десь збоку, у кінці уроків, у кінці тем.
«А навіщо, ми ж уже однією ногою у Європі! Прибиральницями, покоївками, слугами, наймитами. Залишилось тільки душу продати!».
А козацької, патріотичної пісні там майже немає. А якщо і є, то така, щоб була нецікава, і не образила ні росіян, ні поляків, ні турків, ні німців. Така як молоко з магазину, без смаку і запаху. Таке враження, ніби програму і підручники створювали прихильники якогось екзотичного куртуазного маньєризму, салонної лірики чи гламуру.
Панове автори програм, творці концепцій виховання, доценти з кандидатами, а ви не в курсі, що в країні війна йде?
А ви не помітили, що складовою частиною цієї війни є агресія низькопробної російської попси, злодійського шансону та іншої ватної гидоти?
Так що зараз важливіше: високі матерії сумнівних напрямків чужих культур, чи наша ріднесенька українська пісня і в першу чергу військово-патріотичного змісту?
Я свій вибір зробив!
Але з багатьох освітянських голів ще треба «витрушувати вату»! Принаймні для того, щоб не погрожували «звірити з програмою що я там викладаю».
Чи може програми треба звірити зі здоровим глуздом, з необхідністю рятувати українську мову, пісню і душу?
А може просто доручити впливати на вибір пісенного матеріалу таким талановитим і компетентним діячам культури, як Сергій Василюк, Славко Вакарчук, Олег Скрипка.
А у відео величезний набір нових і давніх українських патріотичних пісень від Сергія Василюка.
І пам'ятаймо, доки йде війна і наші діти на фронті, шкільні предмети теж фронт, а їх зміст - зброя.
Фронт боротьби за душі майбутніх захисників України!
https://youtu.be/PSDwJOIsA00

04.03.2017
918
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews