Укр Рус

Дата: 23.05.2019

Підписка на новини

Предметний «шовінізм» чи розвиток дитини?

Опубліковано
10.03.2017

Ми звикли мислити вузькопредметно – історик мислить, як історик, музикант, як музикант, літератор, як літератор тощо. Змінити вузькопредметну логіку дуже важко, але виходити за рамки свого предмету вимагає сучасний світ.

У програмах різних предметів є схожі теми, як наприклад, мистецькі стилі. Можна було б побудувати програми таким чином, щоб, наприклад, стилі вивчалися паралельно і на історії, і на літературі, і на мистецтві... Не "злиття" предметів в один, а побудова "предметно-інтегративних систем".

Так, на мистецтві ми будемо набувати вміння ВІДЧУВАТИ стиль. Наприклад, в групах створити макет школи в готичному стилі. Скласти програму концерту, в якому буде представлена музика відповідного стилю, розробити дизайн запрошень та програми на цей концерт. Тобто, ми на мистецтві маємо ДІЯТИ, щоб емоційно пережити, відчути стиль.

Але усе має викладатися професійно, "нэ одной лэвой". Для того, щоб навчити ВІДЧУВАТИ стилі у 8 класі, треба крок за кроком вчити розрізняти мову мистецтва. Є методики, наприклад, для музичного мистецтва, які дозволяють у грі оволодіти основою музичного мовлення, імпровізацією (і не треба боятися цього слова!!!!, є різні рівні імпровізації), навчитися розрізняти засоби музичної виразності, вміти інтерпретувати художні образи мистецьких творів тощо.

На мистецтві ми слухаємо музику, щоб зрозуміти музичну мову, аналізуємо картину з художнього боку, оцінюємо естетичну цінність фільмів тощо. Тоді як на інших предметах мистецтво використовується здебільше як засіб ілюстрації, скоріше за все згадуються представники мистецтва та їх шедеври. Але при цьому діти до мистецтва не наближуються!

Чи є кому професійно викладати курс «Мистецтво»?

Звісно є! У школі залюбки будуть викладати найкращі вчителі мистецтва, якщо МИСТЕЦТВО буде потрібно школі, якщо замість чисельних обслуговувань позакласних заходів, вчителю мистецьких дисциплін дадуть можливість творити й розвивати через творчість особистість дитини.

Щодо тези, яка існує у суспільстві, ті, хто хоче займатися мистецтвом, нехай ідуть у спеціалізовані школи. Так, неодмінно нехай ідуть, необхідно розвивати обдарованих дітей та тих, хто хоче опанувати більш професійно певним видом мистецтва. Але загальний рівень творчості, духовності суспільства залежить від того, чому навчаться усі діти у загальній школі.

Що робити з дітьми, які вчаться в спеціалізованих закладах і їм наче має бути не цікаво на уроках мистецтва у загальній школі? А як же теза, що навчаючи, запам'ятовую 90%? Індивідуальна траєкторія для цих дітей має бути. Вони можуть стати лідерами груп і помічниками вчителя у процесі опанування мистецтвом. Я досі пам'ятаю, як мені вчитель запропонував акомпанувати пісню, а педагог тоді мала можливість диригувати, бачити весь клас. Мені було дуже цікаво у ролі акомпаніатора. Форм, як зробити процес навчання мистецтву цікавим, радісним, може бути безліч. Головне, щоб змінилися освітні підходи.

Думаю, що кричущим для усіх вчителів є питання, що МИСТЕЦТВО маємо викладати 1 годину. Мого професіоналізму на це б не вистачило. Бо знаю, наприклад, як занурити дітей у 8 класі у різні стилі, знаю, які практичні вправи буду виконувати, що співати, що грати, але, як можна відкрити світ МИСТЕЦТВА за годину на тиждень? На це питання не маю відповідей.

Стосовно проблеми патріотичного виховання засобами музичного мистецтва.

Патріотизм – це почуття, тому вплинути на почуття ми можемо як найкраще через мистецтво. Якщо з дитячого садку до основної школи зрощувати дитину у любові до національної культури, то учні будуть свідомими патріотами.

Наше покоління, зрощене радянською системою, знаходиться у боротьбі зі своїми радянськими стереотипами, і тому, я думаю, ми можемо знаходити не завжди дуже ефективні методи впливу на дітей. У сучасних умовах, звісно, необхідно підсилити патріотичне виховання учнів, але усе має робитися помірковано, щоб відразу не викликати. 

Цікавою здалась думка сучасного художника Петра Бевзи: «Мистецтво – акт волі на місці відображення явищ. Ми балансуємо між двома протилежними світами - віртуальним світом інформації та довкіллям. Наш шлях – пошук рівноваги. Наша мета – вплітання «українізмів» у мову сучасного образотворчого мистецтва». Думаю нам, педагогам, теж доцільно знайти влучні прийоми, методи, мистецькі твори, щоб віртуозно та органічно «вплітати» українське мистецтво в процесі патріотичного виховання учнів.

Предметний «шовінізм» чи розвиток дитини?
Предметний «шовінізм» чи розвиток дитини?

Ми звикли мислити вузькопредметно – історик мислить, як історик, музикант, як музикант, літератор, як літератор тощо. Змінити вузькопредметну логіку дуже важко, але виходити за рамки свого предмету вимагає сучасний світ.

У програмах різних предметів є схожі теми, як наприклад, мистецькі стилі. Можна було б побудувати програми таким чином, щоб, наприклад, стилі вивчалися паралельно і на історії, і на літературі, і на мистецтві... Не "злиття" предметів в один, а побудова "предметно-інтегративних систем".

Так, на мистецтві ми будемо набувати вміння ВІДЧУВАТИ стиль. Наприклад, в групах створити макет школи в готичному стилі. Скласти програму концерту, в якому буде представлена музика відповідного стилю, розробити дизайн запрошень та програми на цей концерт. Тобто, ми на мистецтві маємо ДІЯТИ, щоб емоційно пережити, відчути стиль.

Але усе має викладатися професійно, "нэ одной лэвой". Для того, щоб навчити ВІДЧУВАТИ стилі у 8 класі, треба крок за кроком вчити розрізняти мову мистецтва. Є методики, наприклад, для музичного мистецтва, які дозволяють у грі оволодіти основою музичного мовлення, імпровізацією (і не треба боятися цього слова!!!!, є різні рівні імпровізації), навчитися розрізняти засоби музичної виразності, вміти інтерпретувати художні образи мистецьких творів тощо.

На мистецтві ми слухаємо музику, щоб зрозуміти музичну мову, аналізуємо картину з художнього боку, оцінюємо естетичну цінність фільмів тощо. Тоді як на інших предметах мистецтво використовується здебільше як засіб ілюстрації, скоріше за все згадуються представники мистецтва та їх шедеври. Але при цьому діти до мистецтва не наближуються!

Чи є кому професійно викладати курс «Мистецтво»?

Звісно є! У школі залюбки будуть викладати найкращі вчителі мистецтва, якщо МИСТЕЦТВО буде потрібно школі, якщо замість чисельних обслуговувань позакласних заходів, вчителю мистецьких дисциплін дадуть можливість творити й розвивати через творчість особистість дитини.

Щодо тези, яка існує у суспільстві, ті, хто хоче займатися мистецтвом, нехай ідуть у спеціалізовані школи. Так, неодмінно нехай ідуть, необхідно розвивати обдарованих дітей та тих, хто хоче опанувати більш професійно певним видом мистецтва. Але загальний рівень творчості, духовності суспільства залежить від того, чому навчаться усі діти у загальній школі.

Що робити з дітьми, які вчаться в спеціалізованих закладах і їм наче має бути не цікаво на уроках мистецтва у загальній школі? А як же теза, що навчаючи, запам'ятовую 90%? Індивідуальна траєкторія для цих дітей має бути. Вони можуть стати лідерами груп і помічниками вчителя у процесі опанування мистецтвом. Я досі пам'ятаю, як мені вчитель запропонував акомпанувати пісню, а педагог тоді мала можливість диригувати, бачити весь клас. Мені було дуже цікаво у ролі акомпаніатора. Форм, як зробити процес навчання мистецтву цікавим, радісним, може бути безліч. Головне, щоб змінилися освітні підходи.

Думаю, що кричущим для усіх вчителів є питання, що МИСТЕЦТВО маємо викладати 1 годину. Мого професіоналізму на це б не вистачило. Бо знаю, наприклад, як занурити дітей у 8 класі у різні стилі, знаю, які практичні вправи буду виконувати, що співати, що грати, але, як можна відкрити світ МИСТЕЦТВА за годину на тиждень? На це питання не маю відповідей.

Стосовно проблеми патріотичного виховання засобами музичного мистецтва.

Патріотизм – це почуття, тому вплинути на почуття ми можемо як найкраще через мистецтво. Якщо з дитячого садку до основної школи зрощувати дитину у любові до національної культури, то учні будуть свідомими патріотами.

Наше покоління, зрощене радянською системою, знаходиться у боротьбі зі своїми радянськими стереотипами, і тому, я думаю, ми можемо знаходити не завжди дуже ефективні методи впливу на дітей. У сучасних умовах, звісно, необхідно підсилити патріотичне виховання учнів, але усе має робитися помірковано, щоб відразу не викликати. 

Цікавою здалась думка сучасного художника Петра Бевзи: «Мистецтво – акт волі на місці відображення явищ. Ми балансуємо між двома протилежними світами - віртуальним світом інформації та довкіллям. Наш шлях – пошук рівноваги. Наша мета – вплітання «українізмів» у мову сучасного образотворчого мистецтва». Думаю нам, педагогам, теж доцільно знайти влучні прийоми, методи, мистецькі твори, щоб віртуозно та органічно «вплітати» українське мистецтво в процесі патріотичного виховання учнів.

10.03.2017
925
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews