Чужа школа: треба глибоко копати!
Автор:
Опубліковано
18.03.2017 |
Дякуючи Центру інноваційної освіти, який організував освітній тур до Фінляндії, упродовж тижня уся фейсбучна громада мала можливість роздивлятись фотки та читати захоплені рефлексії про фінську школу.
Виявляється:
• У них, під час прогулянок діти в комбінезонах і гумових чоботях порпаються у калюжі з брудною водою.
• У них є шафи у коридорах, але речі можна носити з собою(повісити на стілець чи просто покласти їх на підлогу).
• У них відсутнє поняття "атестація вчителів", натомість кожен вчитель має власний щорічний "план професійного розвитку".
• У них є кімната відпочинку для вихователів та вчителів)))
• У них є туалетні кімнати з умивальниками, які розраховані на різний зріст дітей.
• У них немає тюлі на вікнах. Виключно жалюзі.
• У них старшокласник сам має можливість обирати собі предмети.
• У них діти можуть взяти собі їжу й думати над тестом жуючи)))
• У них замість випускного балу дванадцятикласники їдуть у подорож)))
• У них учні можуть не сидіти у класі на уроці. Якщо комусь у класі зашумно, він може вийти й виконувати завдання у холі…
І попри все це, фіни, навіть маючи одні з кращих результатів в освіті, не дуже задоволені власною системою освіти.
Ох і ах! Так це ж усе «елементарно, Ватсон»! І практично не потребує ніяких додаткових витрат.
Що заважає нам робити ці дуже прості й звичні для будь-якої європейської школи речі?
Наша застереотипленість, схибленість на підтримці видимості «порядку», закріпаченість і відсутність свободи робити те, що відповідає здоровому глузду.
Звісно, такі експрес-тури дають можливість побачити лише те, що лежить на поверхні. Щоб збагнути глибинну сутність чужої школи, треба не просто пробігтись «по верхах», а і зануритись в їх педагогічну реальність.
Наприклад, я почав розуміти навіть прості речі в японській системі освіти, тільки після того як пройшов двотижневий етап «ух-тихів і ахів» і лише на третьому тижні перебування там почав аналізувати: а чому у них так, а не інакше?
Ах, усі діти в Японії носять шкільну форму!
Хммм, а чому ця форма не викликає у них спротив? Чому вони не бояться виглядати «інкубаторськими»?
А тому, що у них інший стиль мислення. Там будь-яка людина у формі(поліціянт, залізничник...) викликає повагу, бо це означає, що ця людина «при ділі». Там дуже розвинуте почуття належності до якоїсь групи й форма є ідентифікатором цієї належності. Там шкільна форма у дівчаток, навіть, вибачте, вважається сексуальною…
Ух ти, головне призначення японської школи - підсилювати у дитини смак до життя!
Хммм, в уявленні японців школа перш за все має забезпечувати дві речі: yutori (room to grow) можливості для зростання й ikiru-chikara (zest for living) смак до життя, життєрадісність. Називають прості резони культивувати ikiru-chikara: життєрадісні діти щасливіші, менш невротичні, більш працездатні… Тому, уся їх педагогічна спільнота націлена на те, щоб розвивати у дітей відчуття оптимізму, уміння насолоджуватись радощами життя, спроможність налагоджувати соціальні контакти, здатність подбати про своє тіло, допомогти їм набути досвіду спілкування з природою тощо.
Тож, якщо копнути глибше, виявиться, що зовнішні ознаки іншої школи не є випадковими. Вони сигналізують про іншу філософію освіти, нову освітню парадигму…
І тоді починаєш розуміти, що головна проблема нашої освіти не у відсутності належного фінансування, а у відсутності свободи педагогічної думки та дії.
Тоді пропадають ілюзії щодо можливості змінити ситуацію лише косметичними засобами, без радикальної зміни системи управління та революції в педагогічній свідомості.
Коментарі