Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Якою бути вищій педагогічній освіті?

Опубліковано
18.06.2017
Студенти педагічного університету на лекцii

Ця система закладів дісталася Україні у спадок від СРСР, і створена за інших соціально-економічних умов. 

Наприклад, педагогічні інститути в майже незмінному вигляді функціонують з 1933 року. Їхнім завданням, передусім, була теоретична підготовка майбутніх учителів (оскільки абітурієнти мали, де-факто, незакінчену середню або навіть початкову освіту). На другому місці після теоретичної за предметною спеціалізацією була підготовка марксистсько-ленінська, на третьому - тісно пов'язана з попередньою загальнопедагогічна (передусім, теорія комуністичного виховання), і тільки на останніх місцях - психологічна і методична (технології навчання).

У післявоєнний час, за умовчуванням, вважалося, що випускники педагогічних інститутів, яких 5 років готували за подвійними предметними спеціальностями, повинні були працювати, переважно, у сільських малокомплектних і тоді школах. А випускники класичних університетів (за моноспеціальністю) часто працювали в міських школах, де було досить багато паралельних класів, а значить і ставки для учителя одного навчального предмета.

Значною мірою, ця система закладів залишається працюючою за інерцією. За винятком того, що в радянські часи заледве не 90% випускників педінститутів працювали за спеціальністю, а зараз ... хочби 10%.... Причин цього декілька: і тривалий період, коли вчительська заробітна плата була низькою, і зменшення кількості класів та шкіл, і зменшення соціальних пільг для сільських учителів, і....

Але система працює, значною мірою, вхолосту.
Подібні кризи переживали й інші країни, зокрема, США.
Тому там, замість громіздких педінститутів, були створені невеликі педагогічні коледжі (у т.ч. при університетах штатів), функціонування яких зосереджене, переважно, на практичній підготовці. Власне теоретичних дисциплін там небагато, і вони максимально інтегровані. Не чули і про теоретичну педагогіку (в нашій традиції). Зате біля 3/4 часу в освітніх програмах виділяється на практики, курси вікової психології і технологій навчання (які є теж інтегрованими курсами, які включають зміст і методику навчання).
Подібні реформи спостерігаємо і в багатьох європейських країнах.
--------------------------
Науково-методичною комісією МОН були розроблені 15 проектів державних стандартів вищої освіти спеціальності "014 Середня освіта (за предметною спеціалізацією). Головна увага в них приділена саме технологіям навчання з певного предмета. Але такий підхід дуже багатьом не сподобався своєю незвичністю. Проекти було відкинуто; запропоновано їх уніфікувати, розділивши на чотири рівні частини: загальнопедагогічні компетентності і результати навчання; теорія виховання і підготовки класних керівників; методичні компетентності; предметні компетентності. За цим вбачається лобізм тих груп працівників вищої школи і педагогічної науки, які бачили себе в реалізації перших двох груп компетентностей. Погоджуємося, що у стандартах, можливо, занадто велике місце відведено програмованим результатам навчання з відповідної науки (родини наук) - хімії, історії, біології тощо. Формулювання відповідних компетентностей і результатів навчання теж потрібно більше інтегрувати з методичними, психологічними та іншими - як умову готовності випускників педагогічних внз якісно забезпечувати освітньо-виховний процес у загальноосвітнітніх середніх навчальних закладах.
Хочеться звернути увагу, що компетентність - це ІНТЕГРАЛЬНЕ поняття, і не підлягає подібному звичному розчленуванню на складові. Підготовка вчителя - це цілісний інтегративний процес. І не варто в державних стандартах вищої освіти лобіювати інтереси будь-якої групи.

Якою бути вищій педагогічній освіті?
Якою бути вищій педагогічній освіті?

Ця система закладів дісталася Україні у спадок від СРСР, і створена за інших соціально-економічних умов. 

Наприклад, педагогічні інститути в майже незмінному вигляді функціонують з 1933 року. Їхнім завданням, передусім, була теоретична підготовка майбутніх учителів (оскільки абітурієнти мали, де-факто, незакінчену середню або навіть початкову освіту). На другому місці після теоретичної за предметною спеціалізацією була підготовка марксистсько-ленінська, на третьому - тісно пов'язана з попередньою загальнопедагогічна (передусім, теорія комуністичного виховання), і тільки на останніх місцях - психологічна і методична (технології навчання).

У післявоєнний час, за умовчуванням, вважалося, що випускники педагогічних інститутів, яких 5 років готували за подвійними предметними спеціальностями, повинні були працювати, переважно, у сільських малокомплектних і тоді школах. А випускники класичних університетів (за моноспеціальністю) часто працювали в міських школах, де було досить багато паралельних класів, а значить і ставки для учителя одного навчального предмета.

Значною мірою, ця система закладів залишається працюючою за інерцією. За винятком того, що в радянські часи заледве не 90% випускників педінститутів працювали за спеціальністю, а зараз ... хочби 10%.... Причин цього декілька: і тривалий період, коли вчительська заробітна плата була низькою, і зменшення кількості класів та шкіл, і зменшення соціальних пільг для сільських учителів, і....

Але система працює, значною мірою, вхолосту.
Подібні кризи переживали й інші країни, зокрема, США.
Тому там, замість громіздких педінститутів, були створені невеликі педагогічні коледжі (у т.ч. при університетах штатів), функціонування яких зосереджене, переважно, на практичній підготовці. Власне теоретичних дисциплін там небагато, і вони максимально інтегровані. Не чули і про теоретичну педагогіку (в нашій традиції). Зате біля 3/4 часу в освітніх програмах виділяється на практики, курси вікової психології і технологій навчання (які є теж інтегрованими курсами, які включають зміст і методику навчання).
Подібні реформи спостерігаємо і в багатьох європейських країнах.
--------------------------
Науково-методичною комісією МОН були розроблені 15 проектів державних стандартів вищої освіти спеціальності "014 Середня освіта (за предметною спеціалізацією). Головна увага в них приділена саме технологіям навчання з певного предмета. Але такий підхід дуже багатьом не сподобався своєю незвичністю. Проекти було відкинуто; запропоновано їх уніфікувати, розділивши на чотири рівні частини: загальнопедагогічні компетентності і результати навчання; теорія виховання і підготовки класних керівників; методичні компетентності; предметні компетентності. За цим вбачається лобізм тих груп працівників вищої школи і педагогічної науки, які бачили себе в реалізації перших двох груп компетентностей. Погоджуємося, що у стандартах, можливо, занадто велике місце відведено програмованим результатам навчання з відповідної науки (родини наук) - хімії, історії, біології тощо. Формулювання відповідних компетентностей і результатів навчання теж потрібно більше інтегрувати з методичними, психологічними та іншими - як умову готовності випускників педагогічних внз якісно забезпечувати освітньо-виховний процес у загальноосвітнітніх середніх навчальних закладах.
Хочеться звернути увагу, що компетентність - це ІНТЕГРАЛЬНЕ поняття, і не підлягає подібному звичному розчленуванню на складові. Підготовка вчителя - це цілісний інтегративний процес. І не варто в державних стандартах вищої освіти лобіювати інтереси будь-якої групи.

18.06.2017
вища педагогічна освіта; державний стандарт вищої освіти
992
uk-UA
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews