Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «НОВІ КЕРІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: ПОРЯДОК ВІДБОРУ ПРЕТЕНДЕНТІВ ТА ПРОЗОРІСТЬ ПРОЦЕДУР ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
03.10.2017

Портал «Освітня політика» уже не раз піднімав теми, пов'язані з відбором управлінських кадрів в освіті. Див. зокрема матеріал «Зворотна селекція управлінських кадрів» http://education-ua.org/ru/blogs/tema-1/821-likvidovuemo-marazmi-v-shkilnij-osviti-marazm-15-zvorotnya-selektsiya-upravlinskikh-kadriv

У тексті нового Закону «Про освіту» лише зазначено, що «керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з-поміж претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту»(Стаття 26. Керівник закладу освіти п. 2).

Тож, доведеться чекати схвалення спеціальних законів("Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту") та інших нормативно-правових документів у яких має з'явитись порядок проведення конкурсного відбору керівників закладів освіти, обмеження терміну перебування на посаді двома каденціями(максимум 12 років) тощо.

Яким має бути цей порядок, щоб забезпечити прихід нових прогресивних директорів до нової школи?

Як показала практика обрання директорів шкіл у м. Києві та інших регіонах України, цей процес супроводжується постійними скандалами й викликає у педагогічної та батьківської громадськості суперечливі думки, а інколи й нищівну критику, головними аргументами якої є непрозорість процедур конкурсу, склад, форма призначення та організація роботи конкурсних комісій.

Дискусія розгорнулася за такими основними напрямами:

1. Яким має бути порядок відбору претендентів на посаду керівника та вимоги до них. Хто має входити до складу конкурсної комісії?

2. Як забезпечити демократичність і прозорість процедур відбору претендентів та проведення конкурсу.

Переважна більшість учасників дискусії позитивно сприйняла ідею обрання керівників шкіл на конкурсній основі, висловивши при цьому багато зауважень і пропозицій, серед яких є чимало конструктивних. 

***

Ідея хороша. Не хочу хвалитися, але пропонували посаду директора і я задумався, як при таких розкладах можна бути нормальним директором. Доки не буде нормального фінансування, кожен, хто йде на цю посаду – самогубець.

В.Ловчук, м. Кропивницький

Директор школи як той жолудь: не знає коли впаде і яка свиня його з'їсть... Цю фразу полюбляють цитувати(от і зараз пишуть: вас цитували на семінарі #liberal_arts!). Але… проблема в тому, що часто цитують лише першу частину фрази й забувають її продовження. А я завжди підкреслював, звертаючись до своїх колег, що ми повинні пройти шлях від жолудя до дуба і стати частиною не дикого лісу, а цивілізованого освітянського парку. Стати «дубом» не означає так врости в посаду, що тебе можна буде зрушити лише титанічними зусиллями, а після тебе(коли вріжеш дуба) ще довго стирчатиме трухлявий пеньок. Стати «дубом» — це піднятися догори, зайняти вертикальне положення замість того, щоб прогинатись "под изменчивый мир".

Звісно, щоб жолудь зміг стати дубом, йому треба впасти в сприятливий ґрунт. Треба щоб його не з'їла ніяка свиня. Потрібен дощик і сонце. Має пощастити, щоб його на зламали й не затоптали.

Якщо це сталось, трансформація уже є незворотною. Утім, Кен Уїлбер(«Коротка історія всього») іронізує: єдиний спосіб позбутися від проблем, які є у дуба, полягає в тому, щоб повернутися до стану жолудя!

На щастя, в природі це не можливо, а от в освіті...?

                                                                                                          Віктор Громовий

Все эти выборы и конкурсы просто для "галочки", чтобы общество не закипало. Вот прошли "выборы" ректора ОНУ И.И.Мечникова, и что поменялось? Снова-здорово какой-то Коваль набрал больше 80% и при этом других претендентов не было. Внеконкурентный Коваль! Слава Богу, что я уже отучилась в лихие 90-е, когда с потолка сыпалась штукатурка, а под ногами валялся старый паркет, но я помню ректора Зелинского и бескорыстие преподавателей! А содержание лекций и практических занятий было просто сказкой. При Ковале я не могу пройти по аллее мимо корпуса на Фр. бульваре, потому что здание окружает железный забор, там ходят только "свои". Про университетские территории возле биофака я вообще молчу: ни зелени, как раньше, ни дорожки, ведущей к Французскому бульвару, – только какая-то закрытая шлагбаумами территория, занятая паркингами, уродливыми многоэтажками, и все с явным продолжением. А про поборы и взятки за сдачу сессии исключительно в твердой валюте я слышу уже лет 10 от студентов этого вуза.

С.К., г. Одесса

Контракт – это выдумка идиотов. У меня многие пенсионеры давно на контракте - и резко уменьшили старания. Почему? Логика простая - вот сейчас я вбухаю свои силы, деньги в оформление кабинета а на следующий год не возьмут на работу или сегодня я выкладываюсь в этом классе, а завтра я безработный - зачем стараться? Не будет пахать на полную силу человек на чемоданах. Но это не понимают наши начальники.

В.П. 

У нас на Харківщині вже років десять більшість директорів на контракті, а чи легше від цього вчителям? Сумніваюся. Легше начальникам відділів освіти? - Так, не виправдав довіри (не змусив вчителів "за власний рахунок" йти у відпустку, не заставив у черговому дебільному флешмобі брати участь, не заставив скинутися на подачку РМК, не наклав сумку перевіряльникам) - не відповідаєш вимогам - шукай роботу далі. От вимушені директори все це робити (звідси інфаркти, інсульти...). У принципі на цьому вся наша влада побудована - не виконуєш наказів начальника - значить не вмієш керувати...

Віталій 

Дуже важливим є питання про кандидата на посаду директора. Ця людина повинна бути по-справжньому інтелігентною. Справжній інтелігент не може бути ні гвинтиком і покірливим виконавцем чужої волі, ні пристосуванцем.

Пристосуванець - це паразит, який шукає здоровий продуктивний організм, щоб до нього пристосуватися і висмоктати найкращі ресурси, в даному випадку, це талановитих вчителів та інтелектуальних дітей. Інтелігенція, до якої належать і освітяни, завжди має займати принципову позицію, бо саме інтелігенція є цементом суспільної системи цінностей. Якщо інтелігенція є суцільними пристосуванцями, то система цінностей, яку вона збудувала, це ракова пухлина, і хто візьме її собі на утримання, той заразиться смертельною хворобою.

Ірина К.

Пам’ятаю, були у нас вибори директора ще в 90-ті. Було голосування в школі, вибрали... Знаючий вчитель, порядна людина, користувався повагою серед учнів, вчителів, батьків, громади. Та, як виявилось, цього замало для того, щоб бути гарним директором, керувати школою, в якій до 1500 учнів. Та ще в тих умовах. Не зумів... Результат: через 2 роки інфаркт... та й пішов зі школи зовсім. На його місце ПРИЗНАЧИЛИ іншого - її вже перед тим звільняли з директорства... за фінансові порушення. Керує і до цього часу. Адже в сучасних умовах перелічені вище професійні та людські риси зовсім не обов’язкові. Головне - вміти випросити, "вибити", зуміти домовитись з потрібними "вищестоящими", зібрати з батьків... Держава кинула школу напризволяще, і тільки якщо в ній директор "пробивний", то буде і ремонт, і комп’ютери, і Інтернет, і вікна пластикові. Зараз директор - це не "вчитель вчителів", це завгосп, чиновник, пристосуванець до всякої влади, що змінюється повсякчас.

В.Д., м. Суми

Як правило, всі, зґвалтовані призначенням непродвинутого директора, педагогічні колективи проходять чотири етапи:

1 Етап. Обурення(«Усі плюються…»). Тривалість: 1-2 місяці.

2 Етап. Пофігізму(«Ніхто нічого не робить, усім усе побарабану…»). Тривалість: до року.

3 Етап. Колаборації(«За 6 місяців роботи розсварила вчителів, поділила колектив на своїх і чужих…). Тривалість: рік-два.

4 Етап. Стокгольмського синдрому(«Не така вона вже й погана, можуть прислати ще гіршу…»). Тривалість: до «виносу тіла».

Наслідки вкрай сумні, бо якщо «свиню підсунули» у директорське крісло, швидко поширюється і стає «нормою життя» педагогічне свинство. У цьому випадку оруеловський «скотний двір» шкільного масштабу не залишає майже ніяких шансів виживання «чистюлям». Нова, ну дуже специфічна, «корпоративна етика» тепер вимагає особливого стилю мислення, манери спілкування і навіть одягу… У чваканні навколо не надто ситного «шкільного корита» замазаними мають стати практично всі. У заражених синдромом набутого свинства колективах немає і не може бути боротьби за лідерство. Тут у виконання прямих службових обов’язків відходить на другий план. Виходить така собі ідилія «колективу однодумців»: усіх усе влаштовує, усі однаково замарані, усі «хрюкають» в унісон.

                                                                                                               Віктор Громовий 

Згідно з теперішнім законодавством, директор школи - це якраз керівник технічного персоналу. А стосовно співпраці з педагогічним колективом то, враховуючи повноваження директора, для посади більше підходить термін "представник органу управління освітою".    

                                                                                         Василь Андріюк 

Я хотів би бути директором та довести на ділі що таке працювати з батьками та дітьми, та ніхто не дасть цього, сидять пенсіонери яким по 60 з гаком років, ні технікою не володіють, ні сучасними управлінськими технологіями, тільки гроші гребуть з учителів та батьків, то дайте на те, то дайте на це, то приміть комісію гарно. Я хотів бути класним керівником і просив свого директора, щоб дала клас, але не давала, а одного разу дала, і повірте діти слухали й батьки були задоволені всім, і жоден з батьків не ходив скаржитись всі проблеми вмирали у мене в кабінеті, але бюрократів і бюрократію не перемогти одній людині, а потім коли я випустив 9 клас, вона мені не дала їх довести до 11, але обіцяла що коли я клас збережу і доповню щоб він ділився все одно не дала, бо жаба давила, що я можу знайти спільну мову з батьками й дітьми, та й батьки ходили захищали раз мене перед нею, коли директорка допікала. Так, було важко працювати: ніхто з завучів не допомагав, тільки були обіцянки та й годі, але колеги допомогли, за що дякую їм. Отже, треба шукати нові кадри та допомагати їм пробиватися на керівні посади. Тоді й буде успіх у реформуванні нашої освіти.

Л.В., м. Кропивницький

Досить багато є молодих спеціалістів, які насправді хочуть змінити сучасний стан освіти, але дороги їм не відкривають. Тому вибори директора школи – це шанс для молодої людини проявити свої здібності та вміння.

Віктор, м. Вінниця 

Після прийняття Закону про освіту в мережах з’явилося багато зауважень і «застережень» з приводу проведення конкурсу на посаду керівника. Таке враження, що коментарі пишуть «схвильовані» директори шкіл. Все вірно, директора повинна обирати громада і громада повинна контролювати «законні та адекватні» дії директора. Головні критерії для директора: знання й обов’язкове виконання законів України, любов і повага до дітей, вміння співпрацювати з колегами, а не тиснути, шантажувати. А ще б не завадила довідка від психіатра, а то є приклади директорів, явних шизофреніків.

Т.Черненко

Поробіть директором сільської школи або депресивного району міста. Язиком чесати - не справу робити. Заробите грошей - нікуди діти буде... А з приводу з якого боку до комп’ютера підходити то знаю директорів, які знають більше вчителів інформатики (яких по факту на сьогодні не вистачає). Довідка від психіатра потрібна всім, хто працює в нинішніх умовах у школі. Бо в своїй більшості залишилися люди, які доробляють до пенсії, а років через десять ще побачите що буде... Вже вбивають останні цвяхи в гроб освіті...

Експеримент з обранням директорів, що дав позитивні результати в Києві та обласних центрах, не можна сліпо переносити на сільські райони, через тотальну корумпованість всієї управлінської вертикалі. Повна свобода начальників відділів-управлінь в кадрових питаннях, що межує з самодурством, привела на директорські посади людей, що не відповідають займаним посадам ні по професійних, ні по моральних якостях і ніякі вибори тут нічого не змінять.

В.Н.

В online-опитуванні відвідувачів порталу «Освітня політика» в серпні цього року було запропоновано дати відповідь на питання: "Якою, на Вашу думку, є головна риса хорошого директора школи?" Я побачив результати: Бачення перспективи розвитку школи - 35,4%; Уміння створити «колектив однодумців» - 29,3%; Спроможність забезпечити розвиток матеріально-технічної бази - 2%; Здатність захистити колектив школи від зовнішніх загроз (різноманітних перевіряльників тощо) - 3%; Вмотивованість до переведення школи в режим інноваційного розвитку - 30,3%.

А хтось подумав, чи є в селі люди з ТАКИМИ здібностями й вміннями? В першу чергу треба зважити на те, що посада директора, особливо в сільській школі, не є престижною. Сьогодні знайти компетентну людину в питаннях освіти, забезпечення життєдіяльності закладу, співпраці з громадськістю - це велика проблема. Якщо така людина є, то вона, як правило, гарний учитель і її не заманиш на посаду директора, у якого обов’язків значно більше, а зарплата на рівні, або нижча за учительську, а на всілякі матеріальні"винагороди" ні з боку батьків, ні з боку вчителів сміх розраховувати. Але сам процес обрання має деякі переваги:можуть претендувати самі різні люди – є вибір, подальша відповідальність перед виборцями, і виборцям – якщо скаржитись, то на свій вибір.

Сергій

Якщо говорити про конкурс на посаду директора, слід мати на увазі, що це дуже непроста справа. Погоджуюсь із Міністром освіти, яка зазначає: "Не завжди хороший учитель буде хорошим директором школи, тому що директор школи - це, в першу чергу, менеджер, управлінець. І, звичайно, він повинен бути лідером учителів. Зокрема, зараз для нас однією з пріоритетних є реформа середньої школи. І лідерами цієї реформи мають стати директори шкіл. Ми переконалися: що б ми тут у МОН не придумали, які б красиві стандарти та рекомендації не представили, коли вони приходять на рівень школи, все залежить від директора і вчителя". За її словами, в "Законі про освіту" написано, що директора обиратимуть за конкурсом. "І вже це положення викликало бурхливу реакцію. Але я вважаю, що це дуже справедлива норма, бо ми маємо позитивний досвід у місті Києві. Саме тут вперше почали обирати директорів за конкурсом. Це складний процес! І в конкурсній комісії обов'язково є представники батьківських організацій, громадських організацій. Тобто кандидат на директора отримає дуже багато нестандартних запитань. І це не може бути тільки домовленість з органами місцевого самоврядування, тому що є незалежні члени комісій. І я бачу, що ця модель може успішно працювати в Україні".

"Я думаю, що в кожній територіальній громаді знайдуться ті батьки, які можуть свідомо брати участь у такій конкурсній комісії. І тоді директор має не просто бути призначеним - він має показати план розвитку школи, свою візію: що він буде робити, як працюватиме з різними категоріями дітей", - сказала міністр.

Важко з цими аргументами не погодитися. Але як воно буде на практиці – невідомо. Сьогодні існує ціла купа проблем: і брак підготовлених до управлінської роботи кадрів, і небажання значної частини тих, хто має таку підготовку, брати участь у конкурсі, і відсутність прозорості в проведенні конкурсу, і нерівні можливості у кандидатів, в тому числі й фінансові, щодо роз’яснення своєї програми, і небажання громадськості брати участь в обговоренні кандидатур тощо. Це все слід мати на увазі МОН під час розробки нового положення про порядок проведення конкурсу.

В.Зайчук, м. Полтава

Раніше у переважній більшості випадків на посади директорів призначалися люди, які не проходили спеціального навчання за програмами наявних вже багато років у системі роботи методичних служб шкіл резерву керівних кадрів. У вчителів виникало логічне запитання: «А навіщо функціонують ці школи»? Таке ж саме запитання виникає і сьогодні, після так званих «конкурсів». В нашому районі «комісії» не обрали на посаду директорів 5 шкіл, де проводився конкурс, жодного педагога, який пройшов навчання в «школі резерву». На посадах директорів трьох із п’яти шкіл опинилися люди, яких педагоги та учні взагалі побачили вперше, які не працювали в жодній школі нашого району. Отже, питання про принципи відбору кадрів та прозорість роботи комісій на сьогодні є дуже актуальними.

Л.Воловоденко

Якщо говорити про процедурні питання обрання директорів шкіл, то, напевно, можна взяти за основу текст Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 13 жовтня 2015 р. № 827. Але там є кілька моментів, що потребують уточнення і суттєвого доопрацювання. Наприклад, у п. 6 зазначено таке: «Для проведення конкурсного відбору орган, що призначає керівника навчального закладу, утворює конкурсну комісію, до складу якої включаються представники засновника, педагогічного колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) навчального закладу, а також органу місцевого самоврядування та громадського об’єднання керівників навчальних закладів відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть бути залучені представники інших громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти». Гадаю, слід конкретизувати: скільки представників від кожної зі сторін мають бути в комісії та розробити процедури їх відбору (делегування) до складу комісії. Експерти у сфері загальної середньої освіти мають бути представлені в комісії не «з правом дорадчого голосу», а як повноважні члени комісії. Потрібно розрахувати приблизну загальну (мінімальну, максимальну) кількість членів комісії, а також пропорційність представлення в ній усіх категорій громадян, про які йдеться вище.

Читаємо далі цей пункт: «Засідання конкурсної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин усіх членів комісії. Рішення конкурсної комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії». На мою думку, необхідно визначити порядок оповіщення членів комісії про дату, час і місце проведення засідання, а також, крім загальних вимог до кількості присутніх її членів (не менше двох третин), установити мінімальну кількість присутніх від кожної з категорій громадян, зазначених в абзаці першому цього пункту. Не буду пояснювати важливість такого кроку, оскільки всі розуміють, що певних «незручних» членів комісії можуть не запросити на засідання.

Все це не потребує якихось додаткових коштів, але є дуже важливим, бо такі «розмиті» формулювання дають можливість керівникам району (міста) утворювати повністю слухняні й підконтрольні їм комісії й фактично перетворювати вибори директора на призначення.

Пункт 7 також викликає чимало сумнівів: «Конкурсний відбір полягає у: 1) поданні претендентом документів, що підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам; 2) поданні претендентом мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу та проведенні ним відкритої публічної презентації; 3) вивченні конкурсною комісією поданих документів, мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу. Вивчення конкурсною комісією поданих документів, мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу не може здійснюватися більш як п’ять робочих днів».

Вважаю за необхідне: у п. 7 обов’язково передбачити вимоги до тривалості відкритої публічної презентації, місця її проведення (для забезпечення присутності максимальної кількості тих, хто цього бажає), лімітувати час на презентацію та на відповіді на запитання присутніх тощо, визначити осіб, які мають відповідати за забезпечення справжньої ПУБЛІЧНОСТІ цього процесу. Потрібно також регламентувати процедуру обговорення та ухвалення рішень комісією. Гадаю, всі свої рішення комісія має ухвалювати таємним голосуванням, а на її засіданні мають право бути присутніми громадські спостерігачі.

Отже, якщо ми зможемо забезпечити демократичність і прозорість процедур, рівність умов для всіх кандидатів, вибори будуть по-справжньому легітимними і їх визнають усі члени колективу школи: учні, педагоги та батьки.

О.Коржук, м. Черкаси

Всі розуміють, що потрібно щось змінювати, але треба усвідомлювати можливі ризики в будь-якій ситуації та виробити справедливу і, головне, відповідну до чинних законів і актів процедуру! Не може бути так, що в результаті можливих конкурсів ми втратимо передові кадри, а до школи прийдуть ті, хто є бажаним для влади відповідного рівня!

Очолюю громадську організацію керівників навчальних закладів і досить реально оцінюю ситуацію, що може скластися в умовах децентралізації. На даний час у мене викликає сумнів те, чи зможе громада усунути недостойного керівника або ж захистити того, хто дійсно працює на її благо. Якщо б все відбувалось ідеально і чесно, то я б підтримав конкурс! Обрання керівника навчального закладу за результатами конкурсу додало б йому легітимності, збільшило б довіру, навіть стало б певним захистом! І, головне, це заставило б його задуматись про те, що це не назавжди!

Сергій Пазюк

Чи потрібен такий конкурс і яким має бути кандидат на таку посаду, як директор школи?
Гадаю, що такий конкурс проводити варто, але склад комісії повинен бути добре продуманим. Якось я спілкувалася на цю тему зі знайомим директором школи. Він згадував, що певний період у 1990-х роках такий конкурс на посаду директора школи уже проводили. Таким чином обрали і його. І тоді, за словами цього директора, він почувався краще. Тому що начальство не мало значного впливу на нього. Він їм казав: не ви мене призначили, мене обрала громада.

Тож, з одного боку, проведення конкурсу – позитивний крок, бо директор – це трохи більше, ніж просто менеджер, призначенець, який має виконувати накази, спущені зверху.
Інше питання – хто буде обирати? Неправильно, якщо це робитимуть люди, які в освіті не розуміються. Мають бути створені спеціальні комісії, у складі яких обов’язково мають бути представники від громади: від громадських організацій, представників мікрорайону.
Ця людина – кандидат на посаду директора – повинна бути дуже організованою. Я якось підраховувала, за скільки організаційних пунктів директорові треба щодня відповідати. Виявилося – понад двадцять: їдальня, медпункт, учні, кабінети, навчально-виховний процес, охорона праці й техніка безпеки, бібліотека, комп’ютери, мережа Інтернет тощо.

Л.Кононенко

Я вважаю, що головний виклик - морально-психологічний клімат під час передвиборчого процесу. Уявіть, на посаду директора подали заяви:

1. Нині діючий директор.

2. Заступник директора.

3. Неформальний лідер колективу.

4. Протеже "зверху".

 Де тут на школі хрест ставити???

Так вибори потрібні - однозначно. Але цей виклик потрібно якось компенсувати. Як???

В. Левкович

На мою думку, досвід багаторічної роботи на посаді директора школи надає мені право висловити таки думки: керівник закладу повинен мати здатність до оцінювання реальності розвитку навчального закладу та володіти управлінськими компетентностями щодо забезпечення його розвитку.

Для проведення конкурсу повинна бути створена експертна комісія професіоналів, вони теж повинні пройти відповідний відбір. Комісія має запропонувати критерії та їх показники. Відбір повинен бути з 2-х частин тестовий та презентаційно-публічний. Все має відбуватися прозоро та відкрито.

Як зазвичай відбувається, конкурс організовується конкретно під особу, яку хтось запропонував.

Детально можу долучитися конкретно до вирішення цієї проблеми. 

Надія Василенко, доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри управління та адміністрування

КВНЗ "Вінницька академія неперервної освіти"

Директор школи як той жолудь: не знає коли впаде і яка свиня його з'їсть... Цю фразу полюбляють цитувати(от і зараз пишуть: вас цитували на семінарі #liberal_arts!). Але… проблема в тому, що часто цитують лише першу частину фрази й забувають її продовження. А я завжди підкреслював, звертаючись до своїх колег, що ми повинні пройти шлях від жолудя до дуба і стати частиною не дикого лісу, а цивілізованого освітянського парку. Стати «дубом» не означає так врости в посаду, що тебе можна буде зрушити лише титанічними зусиллями, а після тебе(коли вріжеш дуба) ще довго стирчатиме трухлявий пеньок. Стати «дубом» — це піднятися догори, зайняти вертикальне положення замість того, щоб прогинатись "под изменчивый мир".

Звісно, щоб жолудь зміг стати дубом, йому треба впасти в сприятливий ґрунт. Треба щоб його не з'їла ніяка свиня. Потрібен дощик і сонце. Має пощастити, щоб його на зламали й не затоптали.

Якщо це сталось, трансформація уже є незворотною. Утім, Кен Уїлбер(«Коротка історія всього») іронізує: єдиний спосіб позбутися від проблем, які є у дуба, полягає в тому, щоб повернутися до стану жолудя!

На щастя, в природі це не можливо, а от в освіті...?

                                                                                                          Віктор Громовий 

У нашому районі начальство (відділ освіти) вирішило провести експеримент і організувати конкурс на заміщення вакантної посади директора школи (в райцентрі). Було 4 кандидати, навіть громадськість запрошували на другий тур: і питання можна було поставити, і кожен кандидат презентував свою програму. Більшості вчителів і батьків сподобалася наша колега – вчителька, що має понад 10 років пед. стажу і пройшла навчання в «школі резерву керівних кадрів» при РМК, вона багато знає теоретичного матеріалу, про який і не чули деякі інші претенденти, вміє зацікавити людей, привабливо представити свої плани. Ми були впевнені, що пройде вона, але сталося не так: комісія на цю посаду на закритому засіданні обрала зовсім іншу людину – кума нашого начальника відділу освіти. Цей чоловік всього 2 роки працював у школі, багато чого не знає, не вміє і не розуміє. То скажіть: навіщо ж конкурс, навіщо «школа резерву» і взагалі вся ця КОМЕДІЯ?

Ольга, Кіровоградська область 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Доводиться констатувати, що багаторічна корупційна зворотна селекція управлінських кадрів мала згубні наслідки для вітчизняної освіти. «Свіжа кров» практично не поступає до «мізків» освітнього організму. Є лише локальні пришестя на керівні посади «нових(старих) людей», як правило, після закінчення чергових виборів до місцевих рад. 

На думку учасників круглого столу, для того щоб елітарна група менеджерів освіти(керівників навчальних закладів, департаментів освіти тощо) успішно розвивалася, потрібне послідовне дотримання принаймні двох умов:

• Має діяти система «прополювання», тобто здійснюватись ефективне відсіювання тих, хто з будь-яких причин (похилий вік, стан здоров'я, зміна мотиваційних установок, низька професійна підготовка тощо) не може у даний момент задовольняти вимоги професіограми сучасного менеджера освіти, хто неспроможний самостійно знаходити відповіді на виклики часу. 

• Має відбуватись «селекція» управлінських кадрів, тобто діяти система пошуку, відбору та зрощування поповнення за принципом: до елітарної групи потрапляє лише той, хто є кращим за кращих у її нинішньому складі. 

Для того, щоб українські навчальні заклади отримали потужний імпульс для розвитку має бути створена ефективна система відбору нових керівників.

Теоретично, оптимальним був би варіант конкурсного заміщення вакантних посад людьми, які мають фах «менеджер освіти» та демонструють лідерські якості.

Та у наших умовах конкурс на заміщення вакантної посади директора теж не є панацеєю, бо наша  освітянська бюрократія навчилась імітувати проведення будь-яких конкурсів. Замість реальних конкурсів маємо імітаційні шоу, бо у нас, як правило, все заздалегідь вирішено ще до їх проведення.

Контракт, який є зараз мають деякі директори шкіл, теж не є способом забезпечення кадрової динаміки. Це в багатьох випадках лише спосіб тримати директора «на гачку», добиватись повної слухняності та «вдячності» за продовження контракту…

Важливим є питання – хто і як буде обирати керівника?

Якщо фахівця з "охоронних систем" призначають головою конкурсної комісії з відбору столичних директорів шкіл нової хвилі, не дивно, що зрештою це закінчується скандальними заголовками в пресі: 90 тисяч гривень беруть за призначення на посаду директора одного із навчальних закладів Києва!!!

Як показала практика, у випадку, якщо, наприклад, конкурсна комісія складається з 69 членів, це є першою ознака того, що проводиться імітаційне шоу, адже замість колективу неупереджених експертів, збирається звичайнісінька масовка, натовп, яким можна маніпулювати як завгодно.

Конкурсна комісія має бути мобільним колективом неупереджених високопрофесійних експертів: фахівців з педагогіки, психології, менеджменту, а також представників органів громадського самоврядування, громадських організацій школи й мікрорайону, які обізнані в чинному законодавстві про освіту і мають практичний досвід роботи в батьківському комітеті, раді школи тощо.

Виходячи з цих невтішних вітчизняних освітніх реалій, перш за все необхідно здійснити наступні кроки: 

1. Слід, замість принципу незмінюваності кадрів одного рівня, системно запровадити принцип ротації освітянських керівників та запровадити практику їх горизонтальної мобільності. З огляду на домінування принципу незмінюваності кадрів одного рівня у чинній системі управління, який призводить до критичного звуження компетенції у «вічних директорів», є нагальна необхідність встановлення у спеціальних законах("Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту") обмеження терміну перебування на посаді керівника навчального закладу двома каденціями(максимум – 10 років). Такий термін дасть можливість керівникові реалізувати будь-яку перспективну програму розвитку навчального закладу й не дасть можливості на кілька десятиліть законсервувати самого себе і «свій» навчальний заклад. 

2. Чи не єдиним способом швидких змін має стати прискорена розробка та реалізація загальнонаціональної програми підготовки нової генерації директорів "Новий директор для нової школи" з метою запуску лідерства як одного із найважливіших механізмів розвитку освіти. У цій роботі доречно використати напрацювання регіональних «практик, які працюють», зокрема, проекту «Управлінська сотня» у м. Запоріжжі(Керівник - Оксана Гусак), проекту підготовки резерву керівних кадрів у Тернополі(Керівник – Олександр Остапчук) тощо. 

3. При розробці Положення про обрання керівників загальноосвітніх навчальних закладів доречно взяти за основу текст «Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 р. № 827 (далі – Порядок), суттєво доопрацювавши його. 

Не можна допускати в тексті Положення «розмитих» формулювань, які дають можливість керівникам району (міста) утворювати повністю слухняні й підконтрольні їм комісії та фактично перетворювати вибори директора на призначення директора. 

Так, процедуру створення конкурсної комісії (п. 6 Порядку) слід конкретизувати, зокрема: 1) уточнити скільки представників від кожної зі сторін мають бути в комісії та розробити процедури їх відбору (делегування) до складу комісії.

Експерти у сфері загальної середньої освіти мають бути представлені в комісії не «з правом дорадчого голосу», а як повноважні члени комісії. Потрібно розрахувати приблизну загальну (мінімальну та максимальну) кількість членів комісії, а також пропорційність представництва в ній усіх категорій громадян, про які йдеться в цьому пункті (від засновника, педагогічного колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) навчального закладу, органу місцевого самоврядування та громадського об’єднання керівників навчальних закладів відповідної адміністративно-територіальної одиниці, експерти тощо);

2) зважаючи на ймовірність того, що певних «незручних» членів комісії можуть не запросити на засідання, визначити порядок оповіщення членів комісії про дату, час і місце проведення засідання, а також, крім загальних вимог до кількості присутніх її членів (не менше двох третин), установити мінімальну кількість присутніх від кожної з категорій громадян, зазначених в абзаці першому цього пункту. 

У п. 7 Порядку слід обов’язково передбачити вимоги до тривалості відкритої публічної презентації, місця її проведення (для забезпечення присутності максимальної кількості тих, хто цього бажає), лімітувати час на презентацію та на відповіді на запитання присутніх, визначити осіб, які мають відповідати за забезпечення справжньої ПУБЛІЧНОСТІ цього процесу тощо. Необхідно також регламентувати процедуру обговорення та ухвалення рішень комісією. Всі свої рішення комісія має ухвалювати таємним голосуванням, а на її засіданнях мають право бути присутніми громадські спостерігачі. 

Отже, потрібно забезпечити демократичність і прозорість процедур, рівність умов для всіх кандидатів, тоді вибори керівника будуть по-справжньому легітимними і їх визнають усі члени колективу школи: учні, педагоги та батьки.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «НОВІ КЕРІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: ПОРЯДОК ВІДБОРУ ПРЕТЕНДЕНТІВ ТА ПРОЗОРІСТЬ ПРОЦЕДУР ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «НОВІ КЕРІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: ПОРЯДОК ВІДБОРУ ПРЕТЕНДЕНТІВ ТА ПРОЗОРІСТЬ ПРОЦЕДУР ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ»

Портал «Освітня політика» уже не раз піднімав теми, пов'язані з відбором управлінських кадрів в освіті. Див. зокрема матеріал «Зворотна селекція управлінських кадрів» http://education-ua.org/ru/blogs/tema-1/821-likvidovuemo-marazmi-v-shkilnij-osviti-marazm-15-zvorotnya-selektsiya-upravlinskikh-kadriv

У тексті нового Закону «Про освіту» лише зазначено, що «керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з-поміж претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту»(Стаття 26. Керівник закладу освіти п. 2).

Тож, доведеться чекати схвалення спеціальних законів("Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту") та інших нормативно-правових документів у яких має з'явитись порядок проведення конкурсного відбору керівників закладів освіти, обмеження терміну перебування на посаді двома каденціями(максимум 12 років) тощо.

Яким має бути цей порядок, щоб забезпечити прихід нових прогресивних директорів до нової школи?

Як показала практика обрання директорів шкіл у м. Києві та інших регіонах України, цей процес супроводжується постійними скандалами й викликає у педагогічної та батьківської громадськості суперечливі думки, а інколи й нищівну критику, головними аргументами якої є непрозорість процедур конкурсу, склад, форма призначення та організація роботи конкурсних комісій.

Дискусія розгорнулася за такими основними напрямами:

1. Яким має бути порядок відбору претендентів на посаду керівника та вимоги до них. Хто має входити до складу конкурсної комісії?

2. Як забезпечити демократичність і прозорість процедур відбору претендентів та проведення конкурсу.

Переважна більшість учасників дискусії позитивно сприйняла ідею обрання керівників шкіл на конкурсній основі, висловивши при цьому багато зауважень і пропозицій, серед яких є чимало конструктивних. 

***

Ідея хороша. Не хочу хвалитися, але пропонували посаду директора і я задумався, як при таких розкладах можна бути нормальним директором. Доки не буде нормального фінансування, кожен, хто йде на цю посаду – самогубець.

В.Ловчук, м. Кропивницький

Директор школи як той жолудь: не знає коли впаде і яка свиня його з'їсть... Цю фразу полюбляють цитувати(от і зараз пишуть: вас цитували на семінарі #liberal_arts!). Але… проблема в тому, що часто цитують лише першу частину фрази й забувають її продовження. А я завжди підкреслював, звертаючись до своїх колег, що ми повинні пройти шлях від жолудя до дуба і стати частиною не дикого лісу, а цивілізованого освітянського парку. Стати «дубом» не означає так врости в посаду, що тебе можна буде зрушити лише титанічними зусиллями, а після тебе(коли вріжеш дуба) ще довго стирчатиме трухлявий пеньок. Стати «дубом» — це піднятися догори, зайняти вертикальне положення замість того, щоб прогинатись "под изменчивый мир".

Звісно, щоб жолудь зміг стати дубом, йому треба впасти в сприятливий ґрунт. Треба щоб його не з'їла ніяка свиня. Потрібен дощик і сонце. Має пощастити, щоб його на зламали й не затоптали.

Якщо це сталось, трансформація уже є незворотною. Утім, Кен Уїлбер(«Коротка історія всього») іронізує: єдиний спосіб позбутися від проблем, які є у дуба, полягає в тому, щоб повернутися до стану жолудя!

На щастя, в природі це не можливо, а от в освіті...?

                                                                                                          Віктор Громовий

Все эти выборы и конкурсы просто для "галочки", чтобы общество не закипало. Вот прошли "выборы" ректора ОНУ И.И.Мечникова, и что поменялось? Снова-здорово какой-то Коваль набрал больше 80% и при этом других претендентов не было. Внеконкурентный Коваль! Слава Богу, что я уже отучилась в лихие 90-е, когда с потолка сыпалась штукатурка, а под ногами валялся старый паркет, но я помню ректора Зелинского и бескорыстие преподавателей! А содержание лекций и практических занятий было просто сказкой. При Ковале я не могу пройти по аллее мимо корпуса на Фр. бульваре, потому что здание окружает железный забор, там ходят только "свои". Про университетские территории возле биофака я вообще молчу: ни зелени, как раньше, ни дорожки, ведущей к Французскому бульвару, – только какая-то закрытая шлагбаумами территория, занятая паркингами, уродливыми многоэтажками, и все с явным продолжением. А про поборы и взятки за сдачу сессии исключительно в твердой валюте я слышу уже лет 10 от студентов этого вуза.

С.К., г. Одесса

Контракт – это выдумка идиотов. У меня многие пенсионеры давно на контракте - и резко уменьшили старания. Почему? Логика простая - вот сейчас я вбухаю свои силы, деньги в оформление кабинета а на следующий год не возьмут на работу или сегодня я выкладываюсь в этом классе, а завтра я безработный - зачем стараться? Не будет пахать на полную силу человек на чемоданах. Но это не понимают наши начальники.

В.П. 

У нас на Харківщині вже років десять більшість директорів на контракті, а чи легше від цього вчителям? Сумніваюся. Легше начальникам відділів освіти? - Так, не виправдав довіри (не змусив вчителів "за власний рахунок" йти у відпустку, не заставив у черговому дебільному флешмобі брати участь, не заставив скинутися на подачку РМК, не наклав сумку перевіряльникам) - не відповідаєш вимогам - шукай роботу далі. От вимушені директори все це робити (звідси інфаркти, інсульти...). У принципі на цьому вся наша влада побудована - не виконуєш наказів начальника - значить не вмієш керувати...

Віталій 

Дуже важливим є питання про кандидата на посаду директора. Ця людина повинна бути по-справжньому інтелігентною. Справжній інтелігент не може бути ні гвинтиком і покірливим виконавцем чужої волі, ні пристосуванцем.

Пристосуванець - це паразит, який шукає здоровий продуктивний організм, щоб до нього пристосуватися і висмоктати найкращі ресурси, в даному випадку, це талановитих вчителів та інтелектуальних дітей. Інтелігенція, до якої належать і освітяни, завжди має займати принципову позицію, бо саме інтелігенція є цементом суспільної системи цінностей. Якщо інтелігенція є суцільними пристосуванцями, то система цінностей, яку вона збудувала, це ракова пухлина, і хто візьме її собі на утримання, той заразиться смертельною хворобою.

Ірина К.

Пам’ятаю, були у нас вибори директора ще в 90-ті. Було голосування в школі, вибрали... Знаючий вчитель, порядна людина, користувався повагою серед учнів, вчителів, батьків, громади. Та, як виявилось, цього замало для того, щоб бути гарним директором, керувати школою, в якій до 1500 учнів. Та ще в тих умовах. Не зумів... Результат: через 2 роки інфаркт... та й пішов зі школи зовсім. На його місце ПРИЗНАЧИЛИ іншого - її вже перед тим звільняли з директорства... за фінансові порушення. Керує і до цього часу. Адже в сучасних умовах перелічені вище професійні та людські риси зовсім не обов’язкові. Головне - вміти випросити, "вибити", зуміти домовитись з потрібними "вищестоящими", зібрати з батьків... Держава кинула школу напризволяще, і тільки якщо в ній директор "пробивний", то буде і ремонт, і комп’ютери, і Інтернет, і вікна пластикові. Зараз директор - це не "вчитель вчителів", це завгосп, чиновник, пристосуванець до всякої влади, що змінюється повсякчас.

В.Д., м. Суми

Як правило, всі, зґвалтовані призначенням непродвинутого директора, педагогічні колективи проходять чотири етапи:

1 Етап. Обурення(«Усі плюються…»). Тривалість: 1-2 місяці.

2 Етап. Пофігізму(«Ніхто нічого не робить, усім усе побарабану…»). Тривалість: до року.

3 Етап. Колаборації(«За 6 місяців роботи розсварила вчителів, поділила колектив на своїх і чужих…). Тривалість: рік-два.

4 Етап. Стокгольмського синдрому(«Не така вона вже й погана, можуть прислати ще гіршу…»). Тривалість: до «виносу тіла».

Наслідки вкрай сумні, бо якщо «свиню підсунули» у директорське крісло, швидко поширюється і стає «нормою життя» педагогічне свинство. У цьому випадку оруеловський «скотний двір» шкільного масштабу не залишає майже ніяких шансів виживання «чистюлям». Нова, ну дуже специфічна, «корпоративна етика» тепер вимагає особливого стилю мислення, манери спілкування і навіть одягу… У чваканні навколо не надто ситного «шкільного корита» замазаними мають стати практично всі. У заражених синдромом набутого свинства колективах немає і не може бути боротьби за лідерство. Тут у виконання прямих службових обов’язків відходить на другий план. Виходить така собі ідилія «колективу однодумців»: усіх усе влаштовує, усі однаково замарані, усі «хрюкають» в унісон.

                                                                                                               Віктор Громовий 

Згідно з теперішнім законодавством, директор школи - це якраз керівник технічного персоналу. А стосовно співпраці з педагогічним колективом то, враховуючи повноваження директора, для посади більше підходить термін "представник органу управління освітою".    

                                                                                         Василь Андріюк 

Я хотів би бути директором та довести на ділі що таке працювати з батьками та дітьми, та ніхто не дасть цього, сидять пенсіонери яким по 60 з гаком років, ні технікою не володіють, ні сучасними управлінськими технологіями, тільки гроші гребуть з учителів та батьків, то дайте на те, то дайте на це, то приміть комісію гарно. Я хотів бути класним керівником і просив свого директора, щоб дала клас, але не давала, а одного разу дала, і повірте діти слухали й батьки були задоволені всім, і жоден з батьків не ходив скаржитись всі проблеми вмирали у мене в кабінеті, але бюрократів і бюрократію не перемогти одній людині, а потім коли я випустив 9 клас, вона мені не дала їх довести до 11, але обіцяла що коли я клас збережу і доповню щоб він ділився все одно не дала, бо жаба давила, що я можу знайти спільну мову з батьками й дітьми, та й батьки ходили захищали раз мене перед нею, коли директорка допікала. Так, було важко працювати: ніхто з завучів не допомагав, тільки були обіцянки та й годі, але колеги допомогли, за що дякую їм. Отже, треба шукати нові кадри та допомагати їм пробиватися на керівні посади. Тоді й буде успіх у реформуванні нашої освіти.

Л.В., м. Кропивницький

Досить багато є молодих спеціалістів, які насправді хочуть змінити сучасний стан освіти, але дороги їм не відкривають. Тому вибори директора школи – це шанс для молодої людини проявити свої здібності та вміння.

Віктор, м. Вінниця 

Після прийняття Закону про освіту в мережах з’явилося багато зауважень і «застережень» з приводу проведення конкурсу на посаду керівника. Таке враження, що коментарі пишуть «схвильовані» директори шкіл. Все вірно, директора повинна обирати громада і громада повинна контролювати «законні та адекватні» дії директора. Головні критерії для директора: знання й обов’язкове виконання законів України, любов і повага до дітей, вміння співпрацювати з колегами, а не тиснути, шантажувати. А ще б не завадила довідка від психіатра, а то є приклади директорів, явних шизофреніків.

Т.Черненко

Поробіть директором сільської школи або депресивного району міста. Язиком чесати - не справу робити. Заробите грошей - нікуди діти буде... А з приводу з якого боку до комп’ютера підходити то знаю директорів, які знають більше вчителів інформатики (яких по факту на сьогодні не вистачає). Довідка від психіатра потрібна всім, хто працює в нинішніх умовах у школі. Бо в своїй більшості залишилися люди, які доробляють до пенсії, а років через десять ще побачите що буде... Вже вбивають останні цвяхи в гроб освіті...

Експеримент з обранням директорів, що дав позитивні результати в Києві та обласних центрах, не можна сліпо переносити на сільські райони, через тотальну корумпованість всієї управлінської вертикалі. Повна свобода начальників відділів-управлінь в кадрових питаннях, що межує з самодурством, привела на директорські посади людей, що не відповідають займаним посадам ні по професійних, ні по моральних якостях і ніякі вибори тут нічого не змінять.

В.Н.

В online-опитуванні відвідувачів порталу «Освітня політика» в серпні цього року було запропоновано дати відповідь на питання: "Якою, на Вашу думку, є головна риса хорошого директора школи?" Я побачив результати: Бачення перспективи розвитку школи - 35,4%; Уміння створити «колектив однодумців» - 29,3%; Спроможність забезпечити розвиток матеріально-технічної бази - 2%; Здатність захистити колектив школи від зовнішніх загроз (різноманітних перевіряльників тощо) - 3%; Вмотивованість до переведення школи в режим інноваційного розвитку - 30,3%.

А хтось подумав, чи є в селі люди з ТАКИМИ здібностями й вміннями? В першу чергу треба зважити на те, що посада директора, особливо в сільській школі, не є престижною. Сьогодні знайти компетентну людину в питаннях освіти, забезпечення життєдіяльності закладу, співпраці з громадськістю - це велика проблема. Якщо така людина є, то вона, як правило, гарний учитель і її не заманиш на посаду директора, у якого обов’язків значно більше, а зарплата на рівні, або нижча за учительську, а на всілякі матеріальні"винагороди" ні з боку батьків, ні з боку вчителів сміх розраховувати. Але сам процес обрання має деякі переваги:можуть претендувати самі різні люди – є вибір, подальша відповідальність перед виборцями, і виборцям – якщо скаржитись, то на свій вибір.

Сергій

Якщо говорити про конкурс на посаду директора, слід мати на увазі, що це дуже непроста справа. Погоджуюсь із Міністром освіти, яка зазначає: "Не завжди хороший учитель буде хорошим директором школи, тому що директор школи - це, в першу чергу, менеджер, управлінець. І, звичайно, він повинен бути лідером учителів. Зокрема, зараз для нас однією з пріоритетних є реформа середньої школи. І лідерами цієї реформи мають стати директори шкіл. Ми переконалися: що б ми тут у МОН не придумали, які б красиві стандарти та рекомендації не представили, коли вони приходять на рівень школи, все залежить від директора і вчителя". За її словами, в "Законі про освіту" написано, що директора обиратимуть за конкурсом. "І вже це положення викликало бурхливу реакцію. Але я вважаю, що це дуже справедлива норма, бо ми маємо позитивний досвід у місті Києві. Саме тут вперше почали обирати директорів за конкурсом. Це складний процес! І в конкурсній комісії обов'язково є представники батьківських організацій, громадських організацій. Тобто кандидат на директора отримає дуже багато нестандартних запитань. І це не може бути тільки домовленість з органами місцевого самоврядування, тому що є незалежні члени комісій. І я бачу, що ця модель може успішно працювати в Україні".

"Я думаю, що в кожній територіальній громаді знайдуться ті батьки, які можуть свідомо брати участь у такій конкурсній комісії. І тоді директор має не просто бути призначеним - він має показати план розвитку школи, свою візію: що він буде робити, як працюватиме з різними категоріями дітей", - сказала міністр.

Важко з цими аргументами не погодитися. Але як воно буде на практиці – невідомо. Сьогодні існує ціла купа проблем: і брак підготовлених до управлінської роботи кадрів, і небажання значної частини тих, хто має таку підготовку, брати участь у конкурсі, і відсутність прозорості в проведенні конкурсу, і нерівні можливості у кандидатів, в тому числі й фінансові, щодо роз’яснення своєї програми, і небажання громадськості брати участь в обговоренні кандидатур тощо. Це все слід мати на увазі МОН під час розробки нового положення про порядок проведення конкурсу.

В.Зайчук, м. Полтава

Раніше у переважній більшості випадків на посади директорів призначалися люди, які не проходили спеціального навчання за програмами наявних вже багато років у системі роботи методичних служб шкіл резерву керівних кадрів. У вчителів виникало логічне запитання: «А навіщо функціонують ці школи»? Таке ж саме запитання виникає і сьогодні, після так званих «конкурсів». В нашому районі «комісії» не обрали на посаду директорів 5 шкіл, де проводився конкурс, жодного педагога, який пройшов навчання в «школі резерву». На посадах директорів трьох із п’яти шкіл опинилися люди, яких педагоги та учні взагалі побачили вперше, які не працювали в жодній школі нашого району. Отже, питання про принципи відбору кадрів та прозорість роботи комісій на сьогодні є дуже актуальними.

Л.Воловоденко

Якщо говорити про процедурні питання обрання директорів шкіл, то, напевно, можна взяти за основу текст Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 13 жовтня 2015 р. № 827. Але там є кілька моментів, що потребують уточнення і суттєвого доопрацювання. Наприклад, у п. 6 зазначено таке: «Для проведення конкурсного відбору орган, що призначає керівника навчального закладу, утворює конкурсну комісію, до складу якої включаються представники засновника, педагогічного колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) навчального закладу, а також органу місцевого самоврядування та громадського об’єднання керівників навчальних закладів відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть бути залучені представники інших громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти». Гадаю, слід конкретизувати: скільки представників від кожної зі сторін мають бути в комісії та розробити процедури їх відбору (делегування) до складу комісії. Експерти у сфері загальної середньої освіти мають бути представлені в комісії не «з правом дорадчого голосу», а як повноважні члени комісії. Потрібно розрахувати приблизну загальну (мінімальну, максимальну) кількість членів комісії, а також пропорційність представлення в ній усіх категорій громадян, про які йдеться вище.

Читаємо далі цей пункт: «Засідання конкурсної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин усіх членів комісії. Рішення конкурсної комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії». На мою думку, необхідно визначити порядок оповіщення членів комісії про дату, час і місце проведення засідання, а також, крім загальних вимог до кількості присутніх її членів (не менше двох третин), установити мінімальну кількість присутніх від кожної з категорій громадян, зазначених в абзаці першому цього пункту. Не буду пояснювати важливість такого кроку, оскільки всі розуміють, що певних «незручних» членів комісії можуть не запросити на засідання.

Все це не потребує якихось додаткових коштів, але є дуже важливим, бо такі «розмиті» формулювання дають можливість керівникам району (міста) утворювати повністю слухняні й підконтрольні їм комісії й фактично перетворювати вибори директора на призначення.

Пункт 7 також викликає чимало сумнівів: «Конкурсний відбір полягає у: 1) поданні претендентом документів, що підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам; 2) поданні претендентом мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу та проведенні ним відкритої публічної презентації; 3) вивченні конкурсною комісією поданих документів, мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу. Вивчення конкурсною комісією поданих документів, мотиваційного листа і перспективного плану розвитку навчального закладу не може здійснюватися більш як п’ять робочих днів».

Вважаю за необхідне: у п. 7 обов’язково передбачити вимоги до тривалості відкритої публічної презентації, місця її проведення (для забезпечення присутності максимальної кількості тих, хто цього бажає), лімітувати час на презентацію та на відповіді на запитання присутніх тощо, визначити осіб, які мають відповідати за забезпечення справжньої ПУБЛІЧНОСТІ цього процесу. Потрібно також регламентувати процедуру обговорення та ухвалення рішень комісією. Гадаю, всі свої рішення комісія має ухвалювати таємним голосуванням, а на її засіданні мають право бути присутніми громадські спостерігачі.

Отже, якщо ми зможемо забезпечити демократичність і прозорість процедур, рівність умов для всіх кандидатів, вибори будуть по-справжньому легітимними і їх визнають усі члени колективу школи: учні, педагоги та батьки.

О.Коржук, м. Черкаси

Всі розуміють, що потрібно щось змінювати, але треба усвідомлювати можливі ризики в будь-якій ситуації та виробити справедливу і, головне, відповідну до чинних законів і актів процедуру! Не може бути так, що в результаті можливих конкурсів ми втратимо передові кадри, а до школи прийдуть ті, хто є бажаним для влади відповідного рівня!

Очолюю громадську організацію керівників навчальних закладів і досить реально оцінюю ситуацію, що може скластися в умовах децентралізації. На даний час у мене викликає сумнів те, чи зможе громада усунути недостойного керівника або ж захистити того, хто дійсно працює на її благо. Якщо б все відбувалось ідеально і чесно, то я б підтримав конкурс! Обрання керівника навчального закладу за результатами конкурсу додало б йому легітимності, збільшило б довіру, навіть стало б певним захистом! І, головне, це заставило б його задуматись про те, що це не назавжди!

Сергій Пазюк

Чи потрібен такий конкурс і яким має бути кандидат на таку посаду, як директор школи?
Гадаю, що такий конкурс проводити варто, але склад комісії повинен бути добре продуманим. Якось я спілкувалася на цю тему зі знайомим директором школи. Він згадував, що певний період у 1990-х роках такий конкурс на посаду директора школи уже проводили. Таким чином обрали і його. І тоді, за словами цього директора, він почувався краще. Тому що начальство не мало значного впливу на нього. Він їм казав: не ви мене призначили, мене обрала громада.

Тож, з одного боку, проведення конкурсу – позитивний крок, бо директор – це трохи більше, ніж просто менеджер, призначенець, який має виконувати накази, спущені зверху.
Інше питання – хто буде обирати? Неправильно, якщо це робитимуть люди, які в освіті не розуміються. Мають бути створені спеціальні комісії, у складі яких обов’язково мають бути представники від громади: від громадських організацій, представників мікрорайону.
Ця людина – кандидат на посаду директора – повинна бути дуже організованою. Я якось підраховувала, за скільки організаційних пунктів директорові треба щодня відповідати. Виявилося – понад двадцять: їдальня, медпункт, учні, кабінети, навчально-виховний процес, охорона праці й техніка безпеки, бібліотека, комп’ютери, мережа Інтернет тощо.

Л.Кононенко

Я вважаю, що головний виклик - морально-психологічний клімат під час передвиборчого процесу. Уявіть, на посаду директора подали заяви:

1. Нині діючий директор.

2. Заступник директора.

3. Неформальний лідер колективу.

4. Протеже "зверху".

 Де тут на школі хрест ставити???

Так вибори потрібні - однозначно. Але цей виклик потрібно якось компенсувати. Як???

В. Левкович

На мою думку, досвід багаторічної роботи на посаді директора школи надає мені право висловити таки думки: керівник закладу повинен мати здатність до оцінювання реальності розвитку навчального закладу та володіти управлінськими компетентностями щодо забезпечення його розвитку.

Для проведення конкурсу повинна бути створена експертна комісія професіоналів, вони теж повинні пройти відповідний відбір. Комісія має запропонувати критерії та їх показники. Відбір повинен бути з 2-х частин тестовий та презентаційно-публічний. Все має відбуватися прозоро та відкрито.

Як зазвичай відбувається, конкурс організовується конкретно під особу, яку хтось запропонував.

Детально можу долучитися конкретно до вирішення цієї проблеми. 

Надія Василенко, доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри управління та адміністрування

КВНЗ "Вінницька академія неперервної освіти"

Директор школи як той жолудь: не знає коли впаде і яка свиня його з'їсть... Цю фразу полюбляють цитувати(от і зараз пишуть: вас цитували на семінарі #liberal_arts!). Але… проблема в тому, що часто цитують лише першу частину фрази й забувають її продовження. А я завжди підкреслював, звертаючись до своїх колег, що ми повинні пройти шлях від жолудя до дуба і стати частиною не дикого лісу, а цивілізованого освітянського парку. Стати «дубом» не означає так врости в посаду, що тебе можна буде зрушити лише титанічними зусиллями, а після тебе(коли вріжеш дуба) ще довго стирчатиме трухлявий пеньок. Стати «дубом» — це піднятися догори, зайняти вертикальне положення замість того, щоб прогинатись "под изменчивый мир".

Звісно, щоб жолудь зміг стати дубом, йому треба впасти в сприятливий ґрунт. Треба щоб його не з'їла ніяка свиня. Потрібен дощик і сонце. Має пощастити, щоб його на зламали й не затоптали.

Якщо це сталось, трансформація уже є незворотною. Утім, Кен Уїлбер(«Коротка історія всього») іронізує: єдиний спосіб позбутися від проблем, які є у дуба, полягає в тому, щоб повернутися до стану жолудя!

На щастя, в природі це не можливо, а от в освіті...?

                                                                                                          Віктор Громовий 

У нашому районі начальство (відділ освіти) вирішило провести експеримент і організувати конкурс на заміщення вакантної посади директора школи (в райцентрі). Було 4 кандидати, навіть громадськість запрошували на другий тур: і питання можна було поставити, і кожен кандидат презентував свою програму. Більшості вчителів і батьків сподобалася наша колега – вчителька, що має понад 10 років пед. стажу і пройшла навчання в «школі резерву керівних кадрів» при РМК, вона багато знає теоретичного матеріалу, про який і не чули деякі інші претенденти, вміє зацікавити людей, привабливо представити свої плани. Ми були впевнені, що пройде вона, але сталося не так: комісія на цю посаду на закритому засіданні обрала зовсім іншу людину – кума нашого начальника відділу освіти. Цей чоловік всього 2 роки працював у школі, багато чого не знає, не вміє і не розуміє. То скажіть: навіщо ж конкурс, навіщо «школа резерву» і взагалі вся ця КОМЕДІЯ?

Ольга, Кіровоградська область 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Доводиться констатувати, що багаторічна корупційна зворотна селекція управлінських кадрів мала згубні наслідки для вітчизняної освіти. «Свіжа кров» практично не поступає до «мізків» освітнього організму. Є лише локальні пришестя на керівні посади «нових(старих) людей», як правило, після закінчення чергових виборів до місцевих рад. 

На думку учасників круглого столу, для того щоб елітарна група менеджерів освіти(керівників навчальних закладів, департаментів освіти тощо) успішно розвивалася, потрібне послідовне дотримання принаймні двох умов:

• Має діяти система «прополювання», тобто здійснюватись ефективне відсіювання тих, хто з будь-яких причин (похилий вік, стан здоров'я, зміна мотиваційних установок, низька професійна підготовка тощо) не може у даний момент задовольняти вимоги професіограми сучасного менеджера освіти, хто неспроможний самостійно знаходити відповіді на виклики часу. 

• Має відбуватись «селекція» управлінських кадрів, тобто діяти система пошуку, відбору та зрощування поповнення за принципом: до елітарної групи потрапляє лише той, хто є кращим за кращих у її нинішньому складі. 

Для того, щоб українські навчальні заклади отримали потужний імпульс для розвитку має бути створена ефективна система відбору нових керівників.

Теоретично, оптимальним був би варіант конкурсного заміщення вакантних посад людьми, які мають фах «менеджер освіти» та демонструють лідерські якості.

Та у наших умовах конкурс на заміщення вакантної посади директора теж не є панацеєю, бо наша  освітянська бюрократія навчилась імітувати проведення будь-яких конкурсів. Замість реальних конкурсів маємо імітаційні шоу, бо у нас, як правило, все заздалегідь вирішено ще до їх проведення.

Контракт, який є зараз мають деякі директори шкіл, теж не є способом забезпечення кадрової динаміки. Це в багатьох випадках лише спосіб тримати директора «на гачку», добиватись повної слухняності та «вдячності» за продовження контракту…

Важливим є питання – хто і як буде обирати керівника?

Якщо фахівця з "охоронних систем" призначають головою конкурсної комісії з відбору столичних директорів шкіл нової хвилі, не дивно, що зрештою це закінчується скандальними заголовками в пресі: 90 тисяч гривень беруть за призначення на посаду директора одного із навчальних закладів Києва!!!

Як показала практика, у випадку, якщо, наприклад, конкурсна комісія складається з 69 членів, це є першою ознака того, що проводиться імітаційне шоу, адже замість колективу неупереджених експертів, збирається звичайнісінька масовка, натовп, яким можна маніпулювати як завгодно.

Конкурсна комісія має бути мобільним колективом неупереджених високопрофесійних експертів: фахівців з педагогіки, психології, менеджменту, а також представників органів громадського самоврядування, громадських організацій школи й мікрорайону, які обізнані в чинному законодавстві про освіту і мають практичний досвід роботи в батьківському комітеті, раді школи тощо.

Виходячи з цих невтішних вітчизняних освітніх реалій, перш за все необхідно здійснити наступні кроки: 

1. Слід, замість принципу незмінюваності кадрів одного рівня, системно запровадити принцип ротації освітянських керівників та запровадити практику їх горизонтальної мобільності. З огляду на домінування принципу незмінюваності кадрів одного рівня у чинній системі управління, який призводить до критичного звуження компетенції у «вічних директорів», є нагальна необхідність встановлення у спеціальних законах("Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту") обмеження терміну перебування на посаді керівника навчального закладу двома каденціями(максимум – 10 років). Такий термін дасть можливість керівникові реалізувати будь-яку перспективну програму розвитку навчального закладу й не дасть можливості на кілька десятиліть законсервувати самого себе і «свій» навчальний заклад. 

2. Чи не єдиним способом швидких змін має стати прискорена розробка та реалізація загальнонаціональної програми підготовки нової генерації директорів "Новий директор для нової школи" з метою запуску лідерства як одного із найважливіших механізмів розвитку освіти. У цій роботі доречно використати напрацювання регіональних «практик, які працюють», зокрема, проекту «Управлінська сотня» у м. Запоріжжі(Керівник - Оксана Гусак), проекту підготовки резерву керівних кадрів у Тернополі(Керівник – Олександр Остапчук) тощо. 

3. При розробці Положення про обрання керівників загальноосвітніх навчальних закладів доречно взяти за основу текст «Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 р. № 827 (далі – Порядок), суттєво доопрацювавши його. 

Не можна допускати в тексті Положення «розмитих» формулювань, які дають можливість керівникам району (міста) утворювати повністю слухняні й підконтрольні їм комісії та фактично перетворювати вибори директора на призначення директора. 

Так, процедуру створення конкурсної комісії (п. 6 Порядку) слід конкретизувати, зокрема: 1) уточнити скільки представників від кожної зі сторін мають бути в комісії та розробити процедури їх відбору (делегування) до складу комісії.

Експерти у сфері загальної середньої освіти мають бути представлені в комісії не «з правом дорадчого голосу», а як повноважні члени комісії. Потрібно розрахувати приблизну загальну (мінімальну та максимальну) кількість членів комісії, а також пропорційність представництва в ній усіх категорій громадян, про які йдеться в цьому пункті (від засновника, педагогічного колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) навчального закладу, органу місцевого самоврядування та громадського об’єднання керівників навчальних закладів відповідної адміністративно-територіальної одиниці, експерти тощо);

2) зважаючи на ймовірність того, що певних «незручних» членів комісії можуть не запросити на засідання, визначити порядок оповіщення членів комісії про дату, час і місце проведення засідання, а також, крім загальних вимог до кількості присутніх її членів (не менше двох третин), установити мінімальну кількість присутніх від кожної з категорій громадян, зазначених в абзаці першому цього пункту. 

У п. 7 Порядку слід обов’язково передбачити вимоги до тривалості відкритої публічної презентації, місця її проведення (для забезпечення присутності максимальної кількості тих, хто цього бажає), лімітувати час на презентацію та на відповіді на запитання присутніх, визначити осіб, які мають відповідати за забезпечення справжньої ПУБЛІЧНОСТІ цього процесу тощо. Необхідно також регламентувати процедуру обговорення та ухвалення рішень комісією. Всі свої рішення комісія має ухвалювати таємним голосуванням, а на її засіданнях мають право бути присутніми громадські спостерігачі. 

Отже, потрібно забезпечити демократичність і прозорість процедур, рівність умов для всіх кандидатів, тоді вибори керівника будуть по-справжньому легітимними і їх визнають усі члени колективу школи: учні, педагоги та батьки.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

03.10.2017
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews