Укр Рус

Дата: 23.07.2018

Голосування

У старшій школі слід відмовитись від традиційної класно-урочної системи з тим, щоб в учнів з’явилась реальна можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією

Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ УЧНЯ: ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ, МЕТОДИ І ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
11.11.2017

Кінець минулого і початок ХХІ століття ознаменувався остаточним відходом від застарілих уявлень про освіту, які панували в індустріальну епоху. Сьогодні стала очевидною неможливість створити універсальний образ випускника школи, якому пропонується опанувати, визначений зверху зміст освіти. Сучасна педагогіка націлює нас на сприйняття кожного учня як людини, спроможної самостійно вирішити, які знання для неї важливі, а які – ні.

У новому тисячолітті учень сам стає ініціатором свого освітнього поступу, автором власної освітньої траєкторії, яка вибудовується всередині широкої освітньої реальності.

Якщо раніше в центрі сфери освіти знаходився заклад освіти, то в другій половині ХХ століття виникла інша зона освіти, ядром якої стала індивідуальна освітня програма. Особливо активно процес демократизації знань проходив в останні два десятиліття, завдячуючи колосальним темпам розвитку Інтернету як глобального освітнього чинника.

Зміна освітньої реальності призвела до того, що друга зона освіти почала диктувати умови першій: учні перетворилися на замовників освітніх послуг закладів освіти.

Але вітчизняна освітня реальність все ще далека від знаходження адекватної відповіді на виклик індивідуалізації: тільки у нас досі можуть визначати зміст освіти кожної дитини ще до того, як вона вперше переступить поріг школи, а індивідуальний підхід розуміють як “підгонку” учня під спущені зверху програми й навчальні плани. У всьому світі роблять навпаки: створюють індивідуально центровану систему навчання, яка дозволяє досягнути успіху кожному учневі рухаючись за індивідуальною освітньою траєкторією, що дає можливість кожній дитині розвиватись як самобутній, і саме цим цінній особистості.

Відбиттям цих загальносвітових тенденцій є поява у законі України «Про освіту» визначення таких понять:

  • індивідуальна освітня траєкторія - персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб'єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план;
  • індивідуальний навчальний план - документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії зі здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів. 

На початку 90-років минулого століття, коли українська шкільна освіта опинилась у надзвичайно продуктивному стані «на межі хаосу», частина навчальних закладів скористатись ресурсом свободи й запустили різноманітні програми індивідуального педагогічного супроводу.

Після того, як було «закручено гайки» розхитаного командно-адміністративного механізму управління освітою, ми повернулись до «впорядкованої», але зовсім не реформованої, а тому і вкрай неефективної системи шкільної освіти України

Поняттям "індивідуальна освітня траєкторія" могли тепер оперувати хіба, що деякі приватні навчальні заклади. Наприклад, модель тьюторського супроводу взяла на озброєння приватна школа «Афіни» м. Києва. http://www.athens.kiev.ua/

Обговорення цього питання на поталі «Освітня політика» відбувалося за наступними напрямами:

1. Реальність задекларованих новим Законом «Про освіту» індивідуальних освітніх траєкторій та індивідуальних навчальних планів в умовах домінування традицій авторитарної педагогіки, обов’язковості єдиного для всіх учнів змісту освіти та безальтернативності профільного навчання.

2. Як на практиці сформувати та реалізувати індивідуальну освітню траєкторію для кожної дитини?

3. Якими мають бути ресурси для реалізації індивідуального навчального плану: матеріально-технічні, організаційно-методичні, психолого-педагогічні, кадрові тощо?

Усі учасники дискусії схвально поставилися до ідеї створення та забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня, але висловили багато зауважень стосовно необхідних для цього умов те ресурсів.

***

Одним з головних завдань педагогічного колективу гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда(Єлисаветграда) у період 1992-2004 років було створення гнучкої моделі гуманітарного навчального закладу, яка б дозволяла кожному учневі вибудовувати власну освітню програму і отримувати можливість рухатись до окресленої мети за індивідуальною освітньою траєкторією. Таким чином, кожен учень мав змогу навчатись у власній єдиній  і неповторній гімназії, яку змоделював він сам.

Ми зробили п’ять практичних кроків до становлення системи педагогічного супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями:

1. Введення до штатного розкладу посад вихователів-наставників як якісно нової педагогічної позиції в освітньому просторі гімназії (починаючи з 1992/1993 навчального року). Організація роботи методичного об’єднання вихователів-наставників.

2. Створення ліги інтелектуальних ігор, шкільного наукового товариства, надання можливості брати участь у різноманітних проектах, літніх програмах та програмах партнерства з іншими закладами освіти, розширення мозаїки факультативних курсів тощо (починаючи з 1992-1993 навчального року).

3. Інтеграція до складу гімназії центру творчості для дітей та юнацтва «Контакт», розвиток на його базі системи об’єднань за інтересом(починаючи з 1993/1994 навчального року).

4. Запровадження різнорівневого навчання у старших класах гімназії (починаючи з 1997/1998 навчального року).

5. Розробка індивідуальних програм розвитку обдарованих дітей (починаючи з 2001/2002 навчального року).

Після завершення 12-річного циклу роботи системи індивідуального педагогічного супроводу у гімназії ім. Тараса Шевченка, я провів узагальнюючий аналіз «практики, яка працювала» (Див.: Громовий Віктор. Школа, школа... - К.: Плеяди, 2004. – С. 323-337).

Віктор Громовий

Для того, чтобы развивать и обучать ребенка согласно его персональным психологическим и физ. особенностям, эти особенности нужно прежде всего выявить и изучить, после чего уже планировать и проводить его дальнейшее обучение. Когда ребенок приходит в школу, с ним прежде всего проводят интервью. Не интервью это совсем, в нашем понимании, не могу подобрать иного слова, т.к. сам процесс интервьюирования не имеет ничего общего с нашим традиционным школьным вступительным тестом/собеседованием/прочти-напиши. Выдержка из письма, которое школа отправляет всем желающим присоединиться об одном из элементов интервью: «Для того, чтобы создать СРЕДУ, которая поможет нам узнать Вашего ребенка как ученика, у нас есть комната с множеством книжек, образовательных игрушек и различных материалов для творчества. Дети берут инициативу в том, что делать с этими вещами на себя, мы же наблюдаем как они играют и задаем им наводящие вопросы: “Что ты видишь?” “Как ты думаешь, что ты можешь сделать с этими материалами?” “Что тебе интересно узнать о них”? Наша цель СДЕЛАТЬ ОСЯЗАЕМЫМ процесс мышления ребенка. Через взаимодействие ребенка с предметами, мы ищем ответы на вопросы: “Что интересует ребенка? В чем его сильные стороны?”

В процессе интервью формируется Learner Profile (Профиль Ученика), максимально детально описывающий сильные и слабые стороны ученика, его интересы, как он лучше обучается, к чему стремится, который по сути и является основной стартовой точкой для последующей разработки программы конкретно для него. К тому же интервью с каждым из учеников позволяет учителям определить как построить взаимодействие в классе таким образом, чтобы сильные стороны одного помогали развить слабые стороны другого.Ребенок, который больше склонен планировать и меньше действовать и ребенок-экспериментатор во взаимодействии друг с другом явно усилят друг друга.

Т.К. 

Сьогодні багато розмов можна почути про так звану «тьюторську педтехнологію». Дехто із наших науковців навіть називає це способом порятунку нашої школи. Ось одна з таких думок: «Єдиним можливим варіантом збереження школи як інституту стає її поступове перетворення на своєрідний «центр управління польотами», де школяреві в першу чергу допомагають рухатися в індивідуальному темпі із залученням тих освітніх ресурсів, які необхідні для запланованої мети розвитку. З об'єкта освітньої діяльності школяр перетворюється на її суб'єкта, який: має власну позицію з приводу свого розвитку, ставить власні навчальні цілі й планує як їх досягнути; виступає в ролі замовника того чи іншого виду індивідуальної педагогічної підтримки й сам робить необхідні кроки для опанування індивідуальної освітньої програми; готовий відповідати за власні результати, уміє провести рефлексію набутого досвіду пізнавальної активності з тим, щоб, щоб своєчасно коригувати свій освітній маршрут, свою освітню траєкторію; уміє критично мислити, співпрацювати, проявляти гнучкість і креативність, аналізувати власні навчальні стратегії, бути наполегливим, не боятися помилок і витягати з них корисний досвід».

Все це – цікаві та гарні пропозиції. Але питання в тому, ЯК це все реалізувати в умовах масової школи, майже повної ВІДСУТНОСТІ необхідних ресурсів, а також при майже повному НЕБАЖАННІ учнів навчатися? Не інакше як УТОПІЄЮ цю «тьюторську технологію» назвати не можу.

В.Петренко, м. Черкаси 

Вивчаючи особливості побудови індивідуальної освітньої траєкторії учня та інші сучасні підходи до організації освітнього процесу, я натрапила на нове для мене поняття «тьюторіал». Тьюторіал – це форма занять, яка використовується для організації, коригування та контролю самостійної роботи учнів. Це різновид роботи тьютора в нечисленних групах (5-10 учнів). Під час тьюторіалу тьютор постає в новій якості координатора роботи учнів та консультанта. На нього покладаються такі функції: координація навчальної діяльності, корегування змісту навчання, консультування, діагностування та оцінювання виконання учнями самостійних робіт, створення максимально сприятливих умов для організації самостійного навчання, посилення мотивації до якісного виконання завдань, навчання ефективному користуванню навчальною літературою, електронними ресурсами тощо. Тьюторіали, як форма організації самостійної роботи, зможуть виконати свою роль лише за умов чіткого дотримання тьюторами дидактичних, організаційно-дисциплінарних та санітарно-гігієнічних вимог.

Проте, всі ці правила будуть мати якусь користь, якщо в групі буде забезпечено необхідну мотивацію діяльності кожного учня, якщо учень буде свідомо брати участь у навчальному процесі. Але саме цього сьогодні бракує нашим учням (принаймні, їх більшості) і всі спроби вчителів, зокрема, і мої особисті, достукатися до кожного учня в більшості випадків закінчуються невдачею. Можливо, в гімназіях, спеціалізованих школах це і реально, але в нашій районній звичайній загальноосвітній школі сьогодні це – неможливо і майже нікому не потрібно. А розмови про «індивідуальні освітню траєкторію» у більшості учнів та їх батьків викликають, у кращому разі, посмішку.

Т.Гордієнко, Київська обл.

Мене зацікавила ідея впровадження тьюторства з метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу в освіті. Справді, без цього інституту ні про які зрушення в освіті, зокрема і про так звану «індивідуальну освітню траєкторію», мова йти не може. Але коли я уявив собі в своїй школі, де в класах по 35-37 учнів, ХТО міг би виконувати роль тьютора, то нікого не знайшов. Класний керівник - ? А воно йому треба за такі гроші та зі своїм навчальним навантаженням, яке забирає 90% часу? Психолог? А у нас одна психологіня на всю школу, до того ж, яка не має досвіду роботи в школі. Чи справиться з усіма класами? Соціальний педагог? Ця жінка працює давно, але в неї свої функції, з якими вона ледве справляється через велику чисельність різних груп важковиховуваних та інших особливих учнів у нашій школі. Якби до кожного класу приставити психолога і соціального педагога з метою виявлення здібностей, обдарувань учнів, вивчення їх побажань та побажань їх батьків – тоді, можливо щось з проблемою індивідуальної освітньої траєкторії й зрушилося б в позитивному напрямі. А поки – це все пусти балички, від яких нікому в звичайній загальноосвітній школі користі не буде.

Якщо наше Міністерство справді хоче впровадити цю саму індивідуальну траєкторію для кожного учня, то слід ввести до штатного розпису кожної школи для кожного класу посаду ТЬЮТОРА (класного керівника, класного наставника або класного вихователя), який би займався глибоким вивченням психологічних аспектів розвитку КОЖНОЇ особистості, щоденним спостереженням за КОЖНОЮ особистістю, координував би свою діяльність з учителями-предметниками, психологом, соціальним педагогом, батьками кожного учня. Тоді можна було б від педагогів вимагати забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учнів. А сьогодні говорити про це і вимагати таке від школи – марна справа.

В.Казнадій, м. Вінниця 

Сьогодні серед науковців, що досліджують проблеми створення та забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня, нерідко застосовується термін «хьютагогіка» (від грец. εαυτός – сам та άγω – вести) – це новий «net-орієнтований» підхід до організації навчання в умовах інформаційної епохи, який слугує освітнім потребам учнів ХХІ ст. та сприяє розвитку їх індивідуальних здібностей. Предмет хьютагогіки (heutagogy) — самовизначена навчальна діяльність, заснована на вдосконаленні власних навичок учіння. Людина, що вчиться, повинна бути в центрі власного навчання, навчатися не тільки власне предмету, а й організації свого навчання (double loop learning), самостійно складати власну траєкторію навчання, зокрема здійснювати вибір завдань для оцінювання. Хьютагогіка починається з того, що учень бере на себе відповідальність за власне навчання, а вчитель бере на себе функцію фасилітатора, делегуючи учневі право управляти процесом навчання. Хьютагогіка обґрунтовує необхідність гнучкого підходу до співпраці вчителя й учня, коли вчитель надає навчальні ресурси, а учень самостійно розробляє фактичний навчальний курс, який він спроможний засвоїти. Тобто вчителі встановлюють учням певний стандарт, до якого потрібно прагнути, а учні самостійно обирають програму, яка їм найбільш підходить та у процесі опанування цих програм проходять тести, що підтверджують засвоєння того чи іншого матеріалу.

Це справді цікавий підхід до освіти кожної особистості, але чи готові ми до цього? Гадаю, для реалізації такого підходу нам потрібно кардинально переглянути не лише навчальні програми, а ще й навчальні плани, систему оцінювання досягнень учнів, і найголовніше форми організації освітнього процесу. Доки в нашій школі основною такою формою залишатиметься урок (40-хвилинний або 45-хвилинний), ніяких перспектив у цьому напрямі не буде. До того ж, рівень готовності до цього вчителя, батьків і самого учня – надто низький.

П.Сергієнко, м. Кропивницький

Є три головні завдання тьютора, пов’язані із входженням у технологію індивідуально орієнтованої освіти:

1. Здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів.

2. Надавати консультативну допомогу у вибудовуванні учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її опанування.

3. Вести педагогічний супровід руху учня за індивідуальною освітньою траєкторією.

Запровадження нової педагогічної позиції тьютора – це спроба по-іншому організувати просування учнів в освітньому просторі гімназії та поза гімназією, спроба наблизитись до конкретного учня з його мріями, проблемами, комплексами... Вихователь-наставник (тьютор) поступово засвоює якісно відмінну від попереднього досвіду роботи роль, яка вимагає опанування технік самоорганізації, спроможності брати на себе ініціативу в ситуації невизначенності тощо. Основні ролі, які виконує тьютор у процесі здійснення індивідуального педагогічного супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями:

-     тьютор як посередник між учнем та вчителем-предметником, який допомагає визначити індивідуальні "замовлення" на освітні послуги

-     тьютор як координатор роботи вчителів-предметників, який спрямовує їх розрізнені впливи на учня у одному напрямку. Діяльність тьютора покликана забезпечити замість типового для нинішньої школи освітнього процесу у стилі «лебідь, рак і щука», перспективу самостійного руху за індивідуальною освітньою траєкторією

-     тьютор як організатор навчального та позанавчального спілкування всіх учасників освітнього процесу

-     тьютор як керівник індивідуальних та групових освітніх проектів

-     тьютор як лоцман у інформаційно-культурному просторі поза гімназією, координатор i організатор кооперації з іншими культурно-oсвітніми установами та індивідами

-     тьютор як генератор ідей та освітніх ініціатив, спрямованих на урізноманітнення та осучаснення технологій навчання

-     тьютор як дизайнер освітнього простору навчальних кабінетів гімназії.

Виробивши в собі якості, притаманні педагогу нової формації, тьютор може взятись за „зрощування” (плекання) цих якостей в учнів. Тьютор робить із себе зразок, демонструючи учням певні орієнтації, техніки. Але він повинен демонструвати учням не себе, а певні операції, процедури мислення та діяльності.

Віктор Громовий

Очень хорошо помню свой 1-й класс в 1968 году. Меня приняли туда, когда мне было почти 8 лет. Я родился в начале октября и на момент начала учебного года в 1967 году мне еще не исполнилось 7 лет. По тогдашнему законодательству принять в школу ребенка раньше положенного срока даже на месяц категорически запрещалось. Все заверения моих родителей в том, что я хорошо пишу, почти бегло читаю и знаю таблицу умножения не произвели на директора никакого впечатления. Вот и пришлось мне еще целый год сидеть дома в ожидании 1 класса. Не буду рассказывать о том, как мне было «интересно» в школе среди детей, большинство из которых не знало букв. Скажу только, что будучи в 1 классе круглым отличником, я к 3-му скатился до хорошистов, а в 4-м стал троечником. Это сейчас, после многих лет педагогической работы, я понимаю, ПОЧЕМУ так произошло. Тогда все сводилось к тому, что я стал лентяем, бездельником и даже хулиганом.

Действительно, индивидуальная образовательная траектория – это то по-настоящему новое, что сегодня появилось в нашей системе образования и что заслуживает на внимание. Некоторые элементы этого существовали и раньше (с конца 90-х гг.), например, возможность сдавать экзамены экстерном, переходить из класса в класс раньше положенного срока. Но все дело в том, что четких и научно обоснованных технологий выявления особенностей учащегося и его образовательных потребностей не было, как впрочем нет и сейчас. МОН должно серьезно взяться за разработку и внедрение таких технологий. И, конечно же, необходим механизм для обеспечения такой работы в школе. Главный вопрос в этом смысле такой: «Кто должен все это делать?» Наверное, следует подумать о введение ставки специального педагога (психолога) для каждого классного коллектива, который занимался бы всеми вопросами изучения личности каждого учащегося в контакте с учителями, родителями, дирекцией и т.д.

В.Савчук, г. Киев

Індивідуальний навчальний план, як зазначається в новому Законі про освіту,– документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів. Далеко не все зрозуміло в цьому визначенні:

1) В який спосіб і ким має розроблятися і затверджуватися такий навчальний план?

2) Які саме ресурси потрібні для реалізації цього плану?

3) Яким чином і за якими тарифами буде оплачуватися робота з учнем учителя, класного керівника (тьютора), вихователя тощо?

К.Портнов

Забезпечення успішної реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня неможливе без тьютора. Головна відмінність тьютора від учителя або викладача полягає в тому, що він прагне глибше пізнати свого учня, побачити його особисті прагнення, уподобання, можливості, мету, виявити прогалини і допомогти вибудувати індивідуальну траєкторію навчання. Робота тьютора супроводжує освітній процес «від початку і до кінця»: десь він контролює, десь підтримує, десь мотивує. Тому кваліфікація тьютора повинна дозволяти йому вести заняття на високому рівні діалогічності, бачити навчальний процес очима учнів, бути організованим, терплячим, відкритим для аудиторії, вміти мотивувати і зацікавити слухачів, і звичайно, забезпечити максимальну ефективність, зручність і грамотність навчання. Чи всі випускники наших пед. ВУЗів володіють такими вміннями і знаннями? За останні 10 років до нашої гімназії прийшло 6 нових учителів – молодих спеціалістів. Із усіх я б лише одній учительці довірив би посаду тьютора. Якби вона була. Вимагати ж сьогодні виконання обов’язків тьютора класним керівникам, учителям-предметникам, психологу абсолютно безперспективно. Вони просто до цього не готові.

Л.П., м. Київ

Тьютор – це той фахівець, який допомагає дитині в переходах і змінах, в ситуації перезавантаження своєї траєкторії і освітньої ситуації. Дитина, переходячи з дитячого садку до школи, як правило, не розуміє, що змінюється. Він грає в гру, правила якої не знає. І в цій грі дуже важко виграти. Вчителі очікують автоматично грамотної навчальної поведінки, навчальної активності, зацікавленості та самостійності. Багато вчителів сподіваються на появу у дитини внутрішньої мотивації до навчання, щоб не доводилося стимулювати і мотивувати традиційним "батогом і пряником". Але внутрішня мотивація завжди будується на особистих цілях і орієнтирах, на визначеності дитини "навіщо я ходжу в школу". А це не з'являється саме по собі, процес освітнього цілепокладання важливо не просто педагогічно облаштовувати, але і робити це поступово.

Є приклади, коли дитина вимушено змінює школу. У новому місці для того, щоб ефективно навчатися, їй потрібно зрозуміти, як в тут все влаштовано, що прийнято, які нові можливості і несподівані обмеження є. Дитині важливо змінитися, здійснити крок, оцінивши специфіку нової ситуації. Важливо скорегувати свою поведінку і свої освітні звички, від чогось відмовитися, а щось прийняти, як нове, перебудувати свою освітню стратегію. Зазвичай в педагогічному світі немає професіонала, який надає допомогу в здійсненні такого переходу.
Тьютор часто працюють із дітьми, що мають особливі потреби в процесі навчання. Тоді завданням тьютора стає переробка освітнього простору, тобто місць і способів навчання. Ефективність роботи тьютора з хворими на ДЦП або аутизмом вже доведена практикою.
Тьюторство – це особливий тип педагогічної професії. Якщо для простоти розділити всі професії в сфері освіти на три типи: формувальні, терапевтичні та супроводжуючі, то тьютор відноситься до останньої групи. Базова задача вчителя - навчити, психолога - допомогти, а тьютора - супроводжувати в освітньому русі, працювати з ресурсами і рухом людини. Коуч –це теж приклад супроводжуючої (або посередницької) професії, але коуч допомагає досягати мети, рухатися більш ефективно, розвивати сильні сторони особистості. Тьютор, в свою чергу, буде облаштовувати сам пошук мети, оформлення смислів і підстав руху. Тьютор доречний тоді, коли більш чітке уявлення про себе важливіше, ніж ефективно досягнута мета, тоді коли людина освоює саме вміння прийняття освітнього рішення і управління своїм розвитком, а також саморух в освіті або перебудову свого шляху.

Все це потрібно врахувати в процесі підготовки фахівців у педагогічних ВНЗ.

Г.Вознесенська

У нашій гімназії на початку 90-х років було введено посаду вихователя-наставника, який виконував обов’язки тьютора. Але Міністерство не ввело цю посаду до переліку посад пед. працівників і перевірка КРУ виявила невідповідність нормативній базі. В результаті всі вихователі-наставники стали вихователями груп продовженого дня (більше в штатному розписі гімназії нічого не знайшлося). Всі спроби дирекції роз’яснити перевіряючим органам відмінності між вихователем-наставником і вихователем ГПД були безрезультатними. Отже, тоді було зарубано на корню ідею тьюторства. Звісно, вихователі ГПД також намагалися допомагати учням у створенні та реалізації їхньої індивідуальної освітньої траєкторії, але вони були обмежені своїми посадовими інструкціями і мали змогу зустрічатися з учнями лише в другій половині робочого дня. Доки на законодавчому рівні не буде вирішено питання введення посади тьютора (не має значення як вона буде називатися), ідея створення індивідуальної освітньої траєкторії учнів залишиться пустим звуком.

Л.Воловоденко, м. Кропивницький

Надзвичайно цікавий виступ Майкла Хорна на QUDWA2017, експерта в змішаному навчанні: брак індивідуалізації навчання призводить до ефекту «швейцарського сиру» - маємо цілий клас учнів з прогалинами в знаннях. Сучасні технології, хмарні сервіси дозволяють учням опановувати матеріал у власному темпі. При цьому роль учителя змінюється: розробити для кожного учня індивідуальну освітню траєкторію. Час уроку - варіативна складова процесу навчання, знання і компетентності - константа.

                Ганна Дудич

Індивідуальна освітня траєкторія бере початок під час проходження дитиною дошкільної підготовки. Саме тому повинна бути наступність між дошкільною та шкільною освітою. Завдання для учнів добирати відповідно до індивідуального навчального плану. Попередньо слід з’ясувати, які знання є у дитини, якими уміннями та навичками вона володіє. Слід урахувати рекомендації психолога. Звернути увагу на  психологічні (тип темпераменту, швидкість мислення, особливості пізнавальних та емоційно-вольових процесів) та фізичні особливості дитини.

Кожна дитина повинна мати можливість отримати за потреби підтримку тьютора. Це допоможе у комфортних для неї умовах набувати знання. Навчальні предмети, які веде вчитель початкових класів, згрупувати (1-2 клас). В такому випадку вчитель зможе коригувати кількість часу на певний предмет, робити перерви для відпочинку, орієнтуючись на учнів. Перевірні роботи не повинні мати чітких часових меж. Жорстке обмеження в часі є для певної групи дітей стресогенним чинником, що негативно впливає на емоційно-психологічний стан.

Доцільно, щоб скасували класно-урочну систему, і ,відповідно, дзвінки. Класно-урочна система стандартизує процес навчання. Її скасування надасть можливість дітям працювати в комфортному темпі, що позитивно впливає на психологічне здоров’я. Навчання за системою «предметні дні». Навчання за цих умов надасть можливість ефективно будувати індивідуальну освітню траєкторію. Діти повинні брати участь у складанні індивідуального навчального плану. Завдяки такому підходу учні зможуть виявити й реалізувати свої здібності, будуть зацікавлені у набутті знань. Вчитель повинен бути фасилітатором. Це допоможе учням не лише набувати знання, а й особистісно зростати.

Олена Єфименко, психолог, вчителька початкових класів 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ


1. Робота щодо створення індивідуальної освітньої траєкторії як персонального шляху реалізації особистісного потенціалу учня, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду – один із найважливіших аспектів реформування системи освіти в Україні. Ця робота потребує значного науково-методичного та організаційно-фінансового забезпечення.

2. Забезпечення успішної реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня неможливе без роботи тьютора, який має: здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів; надавати консультативну допомогу у вибудовуванні учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її опанування; вести психолого-педагогічний супровід руху учня за індивідуальною освітньою траєкторією.

Міністерству освіти і науки України слід вирішити питання із введенням до штатного розпису кожної школи посад тьюторів (класного наставника або класного вихователя), які б займались глибоким вивченням психологічних аспектів розвитку кожної особистості, щоденним спостереженням за кожним учнем, координував би свою діяльність з учителями, психологом, соціальним педагогом, батьками кожного учня.

3. Одним зі шляхів реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня сьогодні є застосування ідей хьютагогіки, яка полягає в тому, що учень бере на себе відповідальність за власне навчання, а вчитель виконує функцію фасилітатора, делегуючи учневі право управляти процесом навчання. Хьютагогіка обґрунтовує необхідність гнучкого підходу до співпраці вчителя й учня, коли вчитель надає навчальні ресурси, а учень самостійно розробляє фактичний навчальний курс, який він спроможний засвоїти. Тобто вчителі встановлюють учням певний стандарт, до якого потрібно прагнути, а учні самостійно обирають програму, яка їм найбільш підходить та у процесі опанування цих програм проходять тести, що підтверджують засвоєння того чи іншого матеріалу.

Для забезпечення такого підходу потрібно кардинально переглянути не лише навчальні програми, але й навчальні плани, систему оцінювання досягнень учнів, і, найголовніше – форми організації освітнього процесу. Доки в нашій школі основною такою формою залишатиметься урок, жодних перспектив у цьому напрямі не буде.

 Необхідно також визначити механізми:

переходу учня до наступного класу не лише після завершення навчального року;

ґрунтовного науково-методично забезпеченого діагностування психологічних аспектів розвитку особистості та оцінювання навчальних досягнень учнів не лише під час семестрових атестацій – для уточнення та коригування індивідуального навчального плану учня. 

4. Міністерству освіти і науки України з метою забезпечення функціонування індивідуального навчального плану учня, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії зі здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів, потрібно визначити:

1) в який спосіб і ким конкретно має розроблятися і затверджуватися такий навчальний план;

2) які ресурси (матеріально-технічні, організаційно-методичні, психолого-педагогічні тощо) потрібні для реалізації цього плану і як забезпечити їх наявність і використання в умовах закладу освіти; 

3) яким чином і за якими тарифами буде оплачуватися індивідуальна робота педагогічних працівників з учнем.

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ УЧНЯ: ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ, МЕТОДИ І ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ УЧНЯ: ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ, МЕТОДИ І ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ»

Кінець минулого і початок ХХІ століття ознаменувався остаточним відходом від застарілих уявлень про освіту, які панували в індустріальну епоху. Сьогодні стала очевидною неможливість створити універсальний образ випускника школи, якому пропонується опанувати, визначений зверху зміст освіти. Сучасна педагогіка націлює нас на сприйняття кожного учня як людини, спроможної самостійно вирішити, які знання для неї важливі, а які – ні.

У новому тисячолітті учень сам стає ініціатором свого освітнього поступу, автором власної освітньої траєкторії, яка вибудовується всередині широкої освітньої реальності.

Якщо раніше в центрі сфери освіти знаходився заклад освіти, то в другій половині ХХ століття виникла інша зона освіти, ядром якої стала індивідуальна освітня програма. Особливо активно процес демократизації знань проходив в останні два десятиліття, завдячуючи колосальним темпам розвитку Інтернету як глобального освітнього чинника.

Зміна освітньої реальності призвела до того, що друга зона освіти почала диктувати умови першій: учні перетворилися на замовників освітніх послуг закладів освіти.

Але вітчизняна освітня реальність все ще далека від знаходження адекватної відповіді на виклик індивідуалізації: тільки у нас досі можуть визначати зміст освіти кожної дитини ще до того, як вона вперше переступить поріг школи, а індивідуальний підхід розуміють як “підгонку” учня під спущені зверху програми й навчальні плани. У всьому світі роблять навпаки: створюють індивідуально центровану систему навчання, яка дозволяє досягнути успіху кожному учневі рухаючись за індивідуальною освітньою траєкторією, що дає можливість кожній дитині розвиватись як самобутній, і саме цим цінній особистості.

Відбиттям цих загальносвітових тенденцій є поява у законі України «Про освіту» визначення таких понять:

  • індивідуальна освітня траєкторія - персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб'єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план;
  • індивідуальний навчальний план - документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії зі здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів. 

На початку 90-років минулого століття, коли українська шкільна освіта опинилась у надзвичайно продуктивному стані «на межі хаосу», частина навчальних закладів скористатись ресурсом свободи й запустили різноманітні програми індивідуального педагогічного супроводу.

Після того, як було «закручено гайки» розхитаного командно-адміністративного механізму управління освітою, ми повернулись до «впорядкованої», але зовсім не реформованої, а тому і вкрай неефективної системи шкільної освіти України

Поняттям "індивідуальна освітня траєкторія" могли тепер оперувати хіба, що деякі приватні навчальні заклади. Наприклад, модель тьюторського супроводу взяла на озброєння приватна школа «Афіни» м. Києва. http://www.athens.kiev.ua/

Обговорення цього питання на поталі «Освітня політика» відбувалося за наступними напрямами:

1. Реальність задекларованих новим Законом «Про освіту» індивідуальних освітніх траєкторій та індивідуальних навчальних планів в умовах домінування традицій авторитарної педагогіки, обов’язковості єдиного для всіх учнів змісту освіти та безальтернативності профільного навчання.

2. Як на практиці сформувати та реалізувати індивідуальну освітню траєкторію для кожної дитини?

3. Якими мають бути ресурси для реалізації індивідуального навчального плану: матеріально-технічні, організаційно-методичні, психолого-педагогічні, кадрові тощо?

Усі учасники дискусії схвально поставилися до ідеї створення та забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня, але висловили багато зауважень стосовно необхідних для цього умов те ресурсів.

***

Одним з головних завдань педагогічного колективу гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда(Єлисаветграда) у період 1992-2004 років було створення гнучкої моделі гуманітарного навчального закладу, яка б дозволяла кожному учневі вибудовувати власну освітню програму і отримувати можливість рухатись до окресленої мети за індивідуальною освітньою траєкторією. Таким чином, кожен учень мав змогу навчатись у власній єдиній  і неповторній гімназії, яку змоделював він сам.

Ми зробили п’ять практичних кроків до становлення системи педагогічного супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями:

1. Введення до штатного розкладу посад вихователів-наставників як якісно нової педагогічної позиції в освітньому просторі гімназії (починаючи з 1992/1993 навчального року). Організація роботи методичного об’єднання вихователів-наставників.

2. Створення ліги інтелектуальних ігор, шкільного наукового товариства, надання можливості брати участь у різноманітних проектах, літніх програмах та програмах партнерства з іншими закладами освіти, розширення мозаїки факультативних курсів тощо (починаючи з 1992-1993 навчального року).

3. Інтеграція до складу гімназії центру творчості для дітей та юнацтва «Контакт», розвиток на його базі системи об’єднань за інтересом(починаючи з 1993/1994 навчального року).

4. Запровадження різнорівневого навчання у старших класах гімназії (починаючи з 1997/1998 навчального року).

5. Розробка індивідуальних програм розвитку обдарованих дітей (починаючи з 2001/2002 навчального року).

Після завершення 12-річного циклу роботи системи індивідуального педагогічного супроводу у гімназії ім. Тараса Шевченка, я провів узагальнюючий аналіз «практики, яка працювала» (Див.: Громовий Віктор. Школа, школа... - К.: Плеяди, 2004. – С. 323-337).

Віктор Громовий

Для того, чтобы развивать и обучать ребенка согласно его персональным психологическим и физ. особенностям, эти особенности нужно прежде всего выявить и изучить, после чего уже планировать и проводить его дальнейшее обучение. Когда ребенок приходит в школу, с ним прежде всего проводят интервью. Не интервью это совсем, в нашем понимании, не могу подобрать иного слова, т.к. сам процесс интервьюирования не имеет ничего общего с нашим традиционным школьным вступительным тестом/собеседованием/прочти-напиши. Выдержка из письма, которое школа отправляет всем желающим присоединиться об одном из элементов интервью: «Для того, чтобы создать СРЕДУ, которая поможет нам узнать Вашего ребенка как ученика, у нас есть комната с множеством книжек, образовательных игрушек и различных материалов для творчества. Дети берут инициативу в том, что делать с этими вещами на себя, мы же наблюдаем как они играют и задаем им наводящие вопросы: “Что ты видишь?” “Как ты думаешь, что ты можешь сделать с этими материалами?” “Что тебе интересно узнать о них”? Наша цель СДЕЛАТЬ ОСЯЗАЕМЫМ процесс мышления ребенка. Через взаимодействие ребенка с предметами, мы ищем ответы на вопросы: “Что интересует ребенка? В чем его сильные стороны?”

В процессе интервью формируется Learner Profile (Профиль Ученика), максимально детально описывающий сильные и слабые стороны ученика, его интересы, как он лучше обучается, к чему стремится, который по сути и является основной стартовой точкой для последующей разработки программы конкретно для него. К тому же интервью с каждым из учеников позволяет учителям определить как построить взаимодействие в классе таким образом, чтобы сильные стороны одного помогали развить слабые стороны другого.Ребенок, который больше склонен планировать и меньше действовать и ребенок-экспериментатор во взаимодействии друг с другом явно усилят друг друга.

Т.К. 

Сьогодні багато розмов можна почути про так звану «тьюторську педтехнологію». Дехто із наших науковців навіть називає це способом порятунку нашої школи. Ось одна з таких думок: «Єдиним можливим варіантом збереження школи як інституту стає її поступове перетворення на своєрідний «центр управління польотами», де школяреві в першу чергу допомагають рухатися в індивідуальному темпі із залученням тих освітніх ресурсів, які необхідні для запланованої мети розвитку. З об'єкта освітньої діяльності школяр перетворюється на її суб'єкта, який: має власну позицію з приводу свого розвитку, ставить власні навчальні цілі й планує як їх досягнути; виступає в ролі замовника того чи іншого виду індивідуальної педагогічної підтримки й сам робить необхідні кроки для опанування індивідуальної освітньої програми; готовий відповідати за власні результати, уміє провести рефлексію набутого досвіду пізнавальної активності з тим, щоб, щоб своєчасно коригувати свій освітній маршрут, свою освітню траєкторію; уміє критично мислити, співпрацювати, проявляти гнучкість і креативність, аналізувати власні навчальні стратегії, бути наполегливим, не боятися помилок і витягати з них корисний досвід».

Все це – цікаві та гарні пропозиції. Але питання в тому, ЯК це все реалізувати в умовах масової школи, майже повної ВІДСУТНОСТІ необхідних ресурсів, а також при майже повному НЕБАЖАННІ учнів навчатися? Не інакше як УТОПІЄЮ цю «тьюторську технологію» назвати не можу.

В.Петренко, м. Черкаси 

Вивчаючи особливості побудови індивідуальної освітньої траєкторії учня та інші сучасні підходи до організації освітнього процесу, я натрапила на нове для мене поняття «тьюторіал». Тьюторіал – це форма занять, яка використовується для організації, коригування та контролю самостійної роботи учнів. Це різновид роботи тьютора в нечисленних групах (5-10 учнів). Під час тьюторіалу тьютор постає в новій якості координатора роботи учнів та консультанта. На нього покладаються такі функції: координація навчальної діяльності, корегування змісту навчання, консультування, діагностування та оцінювання виконання учнями самостійних робіт, створення максимально сприятливих умов для організації самостійного навчання, посилення мотивації до якісного виконання завдань, навчання ефективному користуванню навчальною літературою, електронними ресурсами тощо. Тьюторіали, як форма організації самостійної роботи, зможуть виконати свою роль лише за умов чіткого дотримання тьюторами дидактичних, організаційно-дисциплінарних та санітарно-гігієнічних вимог.

Проте, всі ці правила будуть мати якусь користь, якщо в групі буде забезпечено необхідну мотивацію діяльності кожного учня, якщо учень буде свідомо брати участь у навчальному процесі. Але саме цього сьогодні бракує нашим учням (принаймні, їх більшості) і всі спроби вчителів, зокрема, і мої особисті, достукатися до кожного учня в більшості випадків закінчуються невдачею. Можливо, в гімназіях, спеціалізованих школах це і реально, але в нашій районній звичайній загальноосвітній школі сьогодні це – неможливо і майже нікому не потрібно. А розмови про «індивідуальні освітню траєкторію» у більшості учнів та їх батьків викликають, у кращому разі, посмішку.

Т.Гордієнко, Київська обл.

Мене зацікавила ідея впровадження тьюторства з метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу в освіті. Справді, без цього інституту ні про які зрушення в освіті, зокрема і про так звану «індивідуальну освітню траєкторію», мова йти не може. Але коли я уявив собі в своїй школі, де в класах по 35-37 учнів, ХТО міг би виконувати роль тьютора, то нікого не знайшов. Класний керівник - ? А воно йому треба за такі гроші та зі своїм навчальним навантаженням, яке забирає 90% часу? Психолог? А у нас одна психологіня на всю школу, до того ж, яка не має досвіду роботи в школі. Чи справиться з усіма класами? Соціальний педагог? Ця жінка працює давно, але в неї свої функції, з якими вона ледве справляється через велику чисельність різних груп важковиховуваних та інших особливих учнів у нашій школі. Якби до кожного класу приставити психолога і соціального педагога з метою виявлення здібностей, обдарувань учнів, вивчення їх побажань та побажань їх батьків – тоді, можливо щось з проблемою індивідуальної освітньої траєкторії й зрушилося б в позитивному напрямі. А поки – це все пусти балички, від яких нікому в звичайній загальноосвітній школі користі не буде.

Якщо наше Міністерство справді хоче впровадити цю саму індивідуальну траєкторію для кожного учня, то слід ввести до штатного розпису кожної школи для кожного класу посаду ТЬЮТОРА (класного керівника, класного наставника або класного вихователя), який би займався глибоким вивченням психологічних аспектів розвитку КОЖНОЇ особистості, щоденним спостереженням за КОЖНОЮ особистістю, координував би свою діяльність з учителями-предметниками, психологом, соціальним педагогом, батьками кожного учня. Тоді можна було б від педагогів вимагати забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учнів. А сьогодні говорити про це і вимагати таке від школи – марна справа.

В.Казнадій, м. Вінниця 

Сьогодні серед науковців, що досліджують проблеми створення та забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня, нерідко застосовується термін «хьютагогіка» (від грец. εαυτός – сам та άγω – вести) – це новий «net-орієнтований» підхід до організації навчання в умовах інформаційної епохи, який слугує освітнім потребам учнів ХХІ ст. та сприяє розвитку їх індивідуальних здібностей. Предмет хьютагогіки (heutagogy) — самовизначена навчальна діяльність, заснована на вдосконаленні власних навичок учіння. Людина, що вчиться, повинна бути в центрі власного навчання, навчатися не тільки власне предмету, а й організації свого навчання (double loop learning), самостійно складати власну траєкторію навчання, зокрема здійснювати вибір завдань для оцінювання. Хьютагогіка починається з того, що учень бере на себе відповідальність за власне навчання, а вчитель бере на себе функцію фасилітатора, делегуючи учневі право управляти процесом навчання. Хьютагогіка обґрунтовує необхідність гнучкого підходу до співпраці вчителя й учня, коли вчитель надає навчальні ресурси, а учень самостійно розробляє фактичний навчальний курс, який він спроможний засвоїти. Тобто вчителі встановлюють учням певний стандарт, до якого потрібно прагнути, а учні самостійно обирають програму, яка їм найбільш підходить та у процесі опанування цих програм проходять тести, що підтверджують засвоєння того чи іншого матеріалу.

Це справді цікавий підхід до освіти кожної особистості, але чи готові ми до цього? Гадаю, для реалізації такого підходу нам потрібно кардинально переглянути не лише навчальні програми, а ще й навчальні плани, систему оцінювання досягнень учнів, і найголовніше форми організації освітнього процесу. Доки в нашій школі основною такою формою залишатиметься урок (40-хвилинний або 45-хвилинний), ніяких перспектив у цьому напрямі не буде. До того ж, рівень готовності до цього вчителя, батьків і самого учня – надто низький.

П.Сергієнко, м. Кропивницький

Є три головні завдання тьютора, пов’язані із входженням у технологію індивідуально орієнтованої освіти:

1. Здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів.

2. Надавати консультативну допомогу у вибудовуванні учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її опанування.

3. Вести педагогічний супровід руху учня за індивідуальною освітньою траєкторією.

Запровадження нової педагогічної позиції тьютора – це спроба по-іншому організувати просування учнів в освітньому просторі гімназії та поза гімназією, спроба наблизитись до конкретного учня з його мріями, проблемами, комплексами... Вихователь-наставник (тьютор) поступово засвоює якісно відмінну від попереднього досвіду роботи роль, яка вимагає опанування технік самоорганізації, спроможності брати на себе ініціативу в ситуації невизначенності тощо. Основні ролі, які виконує тьютор у процесі здійснення індивідуального педагогічного супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями:

-     тьютор як посередник між учнем та вчителем-предметником, який допомагає визначити індивідуальні "замовлення" на освітні послуги

-     тьютор як координатор роботи вчителів-предметників, який спрямовує їх розрізнені впливи на учня у одному напрямку. Діяльність тьютора покликана забезпечити замість типового для нинішньої школи освітнього процесу у стилі «лебідь, рак і щука», перспективу самостійного руху за індивідуальною освітньою траєкторією

-     тьютор як організатор навчального та позанавчального спілкування всіх учасників освітнього процесу

-     тьютор як керівник індивідуальних та групових освітніх проектів

-     тьютор як лоцман у інформаційно-культурному просторі поза гімназією, координатор i організатор кооперації з іншими культурно-oсвітніми установами та індивідами

-     тьютор як генератор ідей та освітніх ініціатив, спрямованих на урізноманітнення та осучаснення технологій навчання

-     тьютор як дизайнер освітнього простору навчальних кабінетів гімназії.

Виробивши в собі якості, притаманні педагогу нової формації, тьютор може взятись за „зрощування” (плекання) цих якостей в учнів. Тьютор робить із себе зразок, демонструючи учням певні орієнтації, техніки. Але він повинен демонструвати учням не себе, а певні операції, процедури мислення та діяльності.

Віктор Громовий

Очень хорошо помню свой 1-й класс в 1968 году. Меня приняли туда, когда мне было почти 8 лет. Я родился в начале октября и на момент начала учебного года в 1967 году мне еще не исполнилось 7 лет. По тогдашнему законодательству принять в школу ребенка раньше положенного срока даже на месяц категорически запрещалось. Все заверения моих родителей в том, что я хорошо пишу, почти бегло читаю и знаю таблицу умножения не произвели на директора никакого впечатления. Вот и пришлось мне еще целый год сидеть дома в ожидании 1 класса. Не буду рассказывать о том, как мне было «интересно» в школе среди детей, большинство из которых не знало букв. Скажу только, что будучи в 1 классе круглым отличником, я к 3-му скатился до хорошистов, а в 4-м стал троечником. Это сейчас, после многих лет педагогической работы, я понимаю, ПОЧЕМУ так произошло. Тогда все сводилось к тому, что я стал лентяем, бездельником и даже хулиганом.

Действительно, индивидуальная образовательная траектория – это то по-настоящему новое, что сегодня появилось в нашей системе образования и что заслуживает на внимание. Некоторые элементы этого существовали и раньше (с конца 90-х гг.), например, возможность сдавать экзамены экстерном, переходить из класса в класс раньше положенного срока. Но все дело в том, что четких и научно обоснованных технологий выявления особенностей учащегося и его образовательных потребностей не было, как впрочем нет и сейчас. МОН должно серьезно взяться за разработку и внедрение таких технологий. И, конечно же, необходим механизм для обеспечения такой работы в школе. Главный вопрос в этом смысле такой: «Кто должен все это делать?» Наверное, следует подумать о введение ставки специального педагога (психолога) для каждого классного коллектива, который занимался бы всеми вопросами изучения личности каждого учащегося в контакте с учителями, родителями, дирекцией и т.д.

В.Савчук, г. Киев

Індивідуальний навчальний план, як зазначається в новому Законі про освіту,– документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів. Далеко не все зрозуміло в цьому визначенні:

1) В який спосіб і ким має розроблятися і затверджуватися такий навчальний план?

2) Які саме ресурси потрібні для реалізації цього плану?

3) Яким чином і за якими тарифами буде оплачуватися робота з учнем учителя, класного керівника (тьютора), вихователя тощо?

К.Портнов

Забезпечення успішної реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня неможливе без тьютора. Головна відмінність тьютора від учителя або викладача полягає в тому, що він прагне глибше пізнати свого учня, побачити його особисті прагнення, уподобання, можливості, мету, виявити прогалини і допомогти вибудувати індивідуальну траєкторію навчання. Робота тьютора супроводжує освітній процес «від початку і до кінця»: десь він контролює, десь підтримує, десь мотивує. Тому кваліфікація тьютора повинна дозволяти йому вести заняття на високому рівні діалогічності, бачити навчальний процес очима учнів, бути організованим, терплячим, відкритим для аудиторії, вміти мотивувати і зацікавити слухачів, і звичайно, забезпечити максимальну ефективність, зручність і грамотність навчання. Чи всі випускники наших пед. ВУЗів володіють такими вміннями і знаннями? За останні 10 років до нашої гімназії прийшло 6 нових учителів – молодих спеціалістів. Із усіх я б лише одній учительці довірив би посаду тьютора. Якби вона була. Вимагати ж сьогодні виконання обов’язків тьютора класним керівникам, учителям-предметникам, психологу абсолютно безперспективно. Вони просто до цього не готові.

Л.П., м. Київ

Тьютор – це той фахівець, який допомагає дитині в переходах і змінах, в ситуації перезавантаження своєї траєкторії і освітньої ситуації. Дитина, переходячи з дитячого садку до школи, як правило, не розуміє, що змінюється. Він грає в гру, правила якої не знає. І в цій грі дуже важко виграти. Вчителі очікують автоматично грамотної навчальної поведінки, навчальної активності, зацікавленості та самостійності. Багато вчителів сподіваються на появу у дитини внутрішньої мотивації до навчання, щоб не доводилося стимулювати і мотивувати традиційним "батогом і пряником". Але внутрішня мотивація завжди будується на особистих цілях і орієнтирах, на визначеності дитини "навіщо я ходжу в школу". А це не з'являється саме по собі, процес освітнього цілепокладання важливо не просто педагогічно облаштовувати, але і робити це поступово.

Є приклади, коли дитина вимушено змінює школу. У новому місці для того, щоб ефективно навчатися, їй потрібно зрозуміти, як в тут все влаштовано, що прийнято, які нові можливості і несподівані обмеження є. Дитині важливо змінитися, здійснити крок, оцінивши специфіку нової ситуації. Важливо скорегувати свою поведінку і свої освітні звички, від чогось відмовитися, а щось прийняти, як нове, перебудувати свою освітню стратегію. Зазвичай в педагогічному світі немає професіонала, який надає допомогу в здійсненні такого переходу.
Тьютор часто працюють із дітьми, що мають особливі потреби в процесі навчання. Тоді завданням тьютора стає переробка освітнього простору, тобто місць і способів навчання. Ефективність роботи тьютора з хворими на ДЦП або аутизмом вже доведена практикою.
Тьюторство – це особливий тип педагогічної професії. Якщо для простоти розділити всі професії в сфері освіти на три типи: формувальні, терапевтичні та супроводжуючі, то тьютор відноситься до останньої групи. Базова задача вчителя - навчити, психолога - допомогти, а тьютора - супроводжувати в освітньому русі, працювати з ресурсами і рухом людини. Коуч –це теж приклад супроводжуючої (або посередницької) професії, але коуч допомагає досягати мети, рухатися більш ефективно, розвивати сильні сторони особистості. Тьютор, в свою чергу, буде облаштовувати сам пошук мети, оформлення смислів і підстав руху. Тьютор доречний тоді, коли більш чітке уявлення про себе важливіше, ніж ефективно досягнута мета, тоді коли людина освоює саме вміння прийняття освітнього рішення і управління своїм розвитком, а також саморух в освіті або перебудову свого шляху.

Все це потрібно врахувати в процесі підготовки фахівців у педагогічних ВНЗ.

Г.Вознесенська

У нашій гімназії на початку 90-х років було введено посаду вихователя-наставника, який виконував обов’язки тьютора. Але Міністерство не ввело цю посаду до переліку посад пед. працівників і перевірка КРУ виявила невідповідність нормативній базі. В результаті всі вихователі-наставники стали вихователями груп продовженого дня (більше в штатному розписі гімназії нічого не знайшлося). Всі спроби дирекції роз’яснити перевіряючим органам відмінності між вихователем-наставником і вихователем ГПД були безрезультатними. Отже, тоді було зарубано на корню ідею тьюторства. Звісно, вихователі ГПД також намагалися допомагати учням у створенні та реалізації їхньої індивідуальної освітньої траєкторії, але вони були обмежені своїми посадовими інструкціями і мали змогу зустрічатися з учнями лише в другій половині робочого дня. Доки на законодавчому рівні не буде вирішено питання введення посади тьютора (не має значення як вона буде називатися), ідея створення індивідуальної освітньої траєкторії учнів залишиться пустим звуком.

Л.Воловоденко, м. Кропивницький

Надзвичайно цікавий виступ Майкла Хорна на QUDWA2017, експерта в змішаному навчанні: брак індивідуалізації навчання призводить до ефекту «швейцарського сиру» - маємо цілий клас учнів з прогалинами в знаннях. Сучасні технології, хмарні сервіси дозволяють учням опановувати матеріал у власному темпі. При цьому роль учителя змінюється: розробити для кожного учня індивідуальну освітню траєкторію. Час уроку - варіативна складова процесу навчання, знання і компетентності - константа.

                Ганна Дудич

Індивідуальна освітня траєкторія бере початок під час проходження дитиною дошкільної підготовки. Саме тому повинна бути наступність між дошкільною та шкільною освітою. Завдання для учнів добирати відповідно до індивідуального навчального плану. Попередньо слід з’ясувати, які знання є у дитини, якими уміннями та навичками вона володіє. Слід урахувати рекомендації психолога. Звернути увагу на  психологічні (тип темпераменту, швидкість мислення, особливості пізнавальних та емоційно-вольових процесів) та фізичні особливості дитини.

Кожна дитина повинна мати можливість отримати за потреби підтримку тьютора. Це допоможе у комфортних для неї умовах набувати знання. Навчальні предмети, які веде вчитель початкових класів, згрупувати (1-2 клас). В такому випадку вчитель зможе коригувати кількість часу на певний предмет, робити перерви для відпочинку, орієнтуючись на учнів. Перевірні роботи не повинні мати чітких часових меж. Жорстке обмеження в часі є для певної групи дітей стресогенним чинником, що негативно впливає на емоційно-психологічний стан.

Доцільно, щоб скасували класно-урочну систему, і ,відповідно, дзвінки. Класно-урочна система стандартизує процес навчання. Її скасування надасть можливість дітям працювати в комфортному темпі, що позитивно впливає на психологічне здоров’я. Навчання за системою «предметні дні». Навчання за цих умов надасть можливість ефективно будувати індивідуальну освітню траєкторію. Діти повинні брати участь у складанні індивідуального навчального плану. Завдяки такому підходу учні зможуть виявити й реалізувати свої здібності, будуть зацікавлені у набутті знань. Вчитель повинен бути фасилітатором. Це допоможе учням не лише набувати знання, а й особистісно зростати.

Олена Єфименко, психолог, вчителька початкових класів 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ


1. Робота щодо створення індивідуальної освітньої траєкторії як персонального шляху реалізації особистісного потенціалу учня, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду – один із найважливіших аспектів реформування системи освіти в Україні. Ця робота потребує значного науково-методичного та організаційно-фінансового забезпечення.

2. Забезпечення успішної реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня неможливе без роботи тьютора, який має: здійснювати індивідуальну педагогічну підтримку учнів; надавати консультативну допомогу у вибудовуванні учнем власної індивідуальної освітньої програми та визначенні індивідуального темпу її опанування; вести психолого-педагогічний супровід руху учня за індивідуальною освітньою траєкторією.

Міністерству освіти і науки України слід вирішити питання із введенням до штатного розпису кожної школи посад тьюторів (класного наставника або класного вихователя), які б займались глибоким вивченням психологічних аспектів розвитку кожної особистості, щоденним спостереженням за кожним учнем, координував би свою діяльність з учителями, психологом, соціальним педагогом, батьками кожного учня.

3. Одним зі шляхів реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня сьогодні є застосування ідей хьютагогіки, яка полягає в тому, що учень бере на себе відповідальність за власне навчання, а вчитель виконує функцію фасилітатора, делегуючи учневі право управляти процесом навчання. Хьютагогіка обґрунтовує необхідність гнучкого підходу до співпраці вчителя й учня, коли вчитель надає навчальні ресурси, а учень самостійно розробляє фактичний навчальний курс, який він спроможний засвоїти. Тобто вчителі встановлюють учням певний стандарт, до якого потрібно прагнути, а учні самостійно обирають програму, яка їм найбільш підходить та у процесі опанування цих програм проходять тести, що підтверджують засвоєння того чи іншого матеріалу.

Для забезпечення такого підходу потрібно кардинально переглянути не лише навчальні програми, але й навчальні плани, систему оцінювання досягнень учнів, і, найголовніше – форми організації освітнього процесу. Доки в нашій школі основною такою формою залишатиметься урок, жодних перспектив у цьому напрямі не буде.

 Необхідно також визначити механізми:

переходу учня до наступного класу не лише після завершення навчального року;

ґрунтовного науково-методично забезпеченого діагностування психологічних аспектів розвитку особистості та оцінювання навчальних досягнень учнів не лише під час семестрових атестацій – для уточнення та коригування індивідуального навчального плану учня. 

4. Міністерству освіти і науки України з метою забезпечення функціонування індивідуального навчального плану учня, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії зі здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів, потрібно визначити:

1) в який спосіб і ким конкретно має розроблятися і затверджуватися такий навчальний план;

2) які ресурси (матеріально-технічні, організаційно-методичні, психолого-педагогічні тощо) потрібні для реалізації цього плану і як забезпечити їх наявність і використання в умовах закладу освіти; 

3) яким чином і за якими тарифами буде оплачуватися індивідуальна робота педагогічних працівників з учнем.

11.11.2017
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews