Укр Рус

Дата: 23.07.2018

Голосування

У старшій школі слід відмовитись від традиційної класно-урочної системи з тим, щоб в учнів з’явилась реальна можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією

Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Академічна доброчесність у загальній середній освіті: реалії та перспективи»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
09.02.2018

У Законі України «Про освіту», ухваленому в вересні минулого року, вперше за всю історію вітчизняної освіти з’явився термін «академічна доброчесність», якому присвячено цілу статтю. 

Академічна доброчесність, як зазначається у статті 42 Закону «Про освіту», – «це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень».

У вітчизняній школі проблеми списування, обману, необ’єктивного оцінювання сьогодні набули розгалужених системних форм та загрозливого обсягу.  

Нерідко в батьківських спільнотах можна почути такі зауваження:

 

  • «Вчителі вчать дітей не на уроках, а під час репетиторства!»,
  • «Предметні олімпіади стали символом шахрайства і протекціонізму»,
  • «Домашні завдання, врешті-решт, стають важкою повинністю, майже покаранням. Ніхто їх не виконує самостійно…»,
  • «У нашій школі знання і вміння учнів не є головними. Головним є ставлення до учня вчителя і директора!»,
  • «ГЗД – це ганьба нашої системи освіти, за допомогою якої дорослі  привчають дітей до обману та самообману»,
  • «Манівські роботи, як правило, є школою плагіату і недоброчесності».             

 

                   Учасники дискусії висловлювалися з приводу трьох блоків питань:

1. Де знаходиться коріння академічної недоброчесності, яка проростає буйним цвітом в українській загальноосвітній школі?

2. Які форми відповідальності за порушення академічної доброчесності можуть реально застосовуватися стосовно учнів та вчителів закладу загальної середньої освіти?

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію?

***

Списування як явище

Сучасні учні використовують дуже багато хитрих методів для списування. Шпаргалки та списування домашнього завдання здаються дитячою грою у порівнянні із нинішніми передовими технологіями у списуванні. Сьогодні школярі застосовують пейджери, на які надходять повідомлення з відповідями для контрольної; калькулятори з уведеною «додатковою» інформацією; мініатюрні відеокамери, які можна сховати під одягом і використати для передачі запитань помічнику; особливі калькулятори, які за допомогою інфрачервоного випромінювання передають повідомлення іншим у класі та навіть інтернетівські сайти, на яких містяться готові реферати практично з будь-якого предмета!

Педагоги намагаються боротися з такою тривожною тенденцією, проте це зовсім не просто. Зрештою, не всі учні та вчителі вкладають однаковий зміст у слово «списування». Приміром, коли учні працюють групою над певним завданням, то стирається межа між чесним об’єднанням зусиль і нечесною співпрацею. Знаходяться й такі, що використовують працю групи собі на користь, бажаючи, аби інші робили за них усю роботу. Отже, нові методи навчання, що пропагуються «новою українською школою», зокрема й інтерактивні, не можуть запобігти академічній нечесності учнів. Тому, напевно, потрібна системна роз’яснювальна робота серед усіх учнів, передусім тих, хто працює самостійно і чесно, аби вони розуміли, що хтось у них намагається вкрасти результати їхньої роботи і перешкоджали цьому.

В. Соболєв, м. Кропивницький

Чому учні списують? Нещодавно проведене опитування виявило, що для декого головною причиною списування є недостатня підготовка. Інші учні, спонукані духом суперництва, який панує в школі, або великими сподіваннями з боку батьків, дійшли висновку, що списування – це єдиний вихід. Дехто почав списувати саме через те, що від нього постійно вимагали добрих оцінок. У книжці «Приватне життя американського підлітка» говориться: «Щось негаразд із навчальною системою, яка настільки тисне на учнів, що задоволення від процесу навчання витісняється прагненням досягти успіху, інколи навіть ціною чесності». З цим погодиться багато учнів. Зрештою ніхто не хоче погано написати контрольну чи не скласти іспит. Деякі учні дуже сильно бояться провалитися і навіть якщо знають матеріал, то все одно будуть списувати, щоб раптом не помилитися.

Оскільки так багато людей готові поступитися чесністю, то списування може видаватися, на перший погляд, нешкідливим, а інколи взагалі здаватися дуже вигідною справою. «Вчора я бачив, як один з моїх однокласників списував на контрольній, – розповідає 17-річний Олег. – Сьогодні ми отримали результати, і йому поставили вищу оцінку, ніж мені». На багатьох впливає те, що списують майже усі. Деякі діти вважають: «Якщо інші так роблять, то чому я не можу?».

В. Гнатюк

Мені сподобалася стаття на одному з сайтів, де списування порівнялося з КРАДІЖКОЮ. «Порівняймо списування до крадіжки. Чи можна виправдати крадіжку? «Безперечно, ні», скажете ви, особливо якщо гроші вкрали у вас! Списуючи, ми отримуємо те, чого не заслуговуємо, можливо, навіть за рахунок людей, котрі поводяться чесно. «Списувати – неправильно, – каже Андрій, який нещодавно закінчив школу. – Ти ніби твердиш: «Я знаю цей матеріал», а насправді не знаєш його. Це звичайна брехня».

Списування може стати звичкою, якої тяжко позбутися. Учні, котрі списують, знають, що складуть іспит, навіть якщо нічого не вчитимуть, тому покладаються лише на списування. А якщо опиняються в ситуації, коли треба показати власні знання, то не знають, що робити. На жаль, у нашій школі я жодного разу не чув від учителів щось подібного: ні таких порівнянь, ні взагалі будь-якої серйозної розмови з учнями та їхніми батьками стосовно шкідливості списування. Мій син, учень 5 класу, принципово не списує. Але чи надовго його вистачить? Важко сказати, враховуючи те, що його однокласники майже всі цим успішно займаються.

В.Костенко, м. Київ 

По-английски списывание - это «читинг», обман. И это должно вкладываться в головки детей с самого начала. Списывание - это не что иное, как обман и кража. Кража чужой интеллектуальной собственности. Один ученик сделал домашнее задание, а другой, списав, его позаимствовал, то есть кража по согласию. Кража интеллектуальной собственности ничем, собственно, не отличается от любой другой - с моей точки зрения. Скажем, кража сумочки. Почему - кража? Потому что ученик за домашнюю работу получает оценку, т.е. плату, капитал, который он потом может конвертировать в диплом, карьеру, и, в конечном итоге, в реальные деньги. Поэтому с моей точки зрения списывание должно быть наказуемым деянием. Но важнее еще и другое. Привычка заимствовать чужую интеллектуальную собственность не только наносит ущерб самому ученику, - это еще полбеды, но и способствует тому, что общество принимает нечестность и обман как нечто допустимое и обыденное. Собственно, это продуцируется и на бизнес, и на поведение чиновников и политиков. Списывание имеет далеко идущие последствия. У нас надуть партнера милое дело. Обмануть избирателей совершенно спокойно, и никак не осуждается. Наоборот, принимается за данность. Лукавство самых высоких политиков не имеет ровно никаких для них последствий. Итак, можно увидеть прямую связь между списыванием и политикой. Нечестность в школе перерастает в нечестность в обществе.

Е. Альбац

Сейчас широко обсуждается вопрос: «Для чего в школе существуют так называемые сочинения? Разве там готовят профессиональных литературоведов и критиков? Разве не очевидно, что большинство подростков не обладают даром литературного критика - вот и приводит это все к списыванию из разных книг. Кроме того, приобретается стойкая ненависть к литературе». Что касается сочинений - я жуткая противница так называемых официальных шпаргалок, которые сейчас уже будут скоро продаваться в связи с экзаменами, хотя я опять-таки знаю, что эти шпаргалки пишут те же учителя литературы, и даже мои знакомые учителя писали, и очень профессионально. Ну да, возвращаемся опять, наверное, к вопросу выбора - ребенок опять берет на себя ответственность, и наверное, в школе нужно нам научить его не формулам, не каким-то латинским склонениям или спряжениям, а вот этому пониманию - что ты сам берешь ответственность за свое образование, какое оно будет .Ты действительно выбираешь - это факт, это уже много раз говорилось, - что какие-то предметы, знания, ребенку, может быть, будут менее необходимы дальше, какие-то более необходимы. И пусть он решает, что он вызубрит, а что - спишет. Потому что факт - ребенок не может все - за одну неделю, за одну ночь, за год - он не может все выучить. Что-то приходится списывать.

Мария Филиппенко

Вообще мне очень нравится - сначала мы списываем в школе, мы - одни из самых списывающих в мире, это совершенно очевидно. И после этого идет телевизионная реклама: «Выходите из тени, платите налоги!». Почему нужно выходить из тени, когда уже все привыкли к обману? Вот у моего сына была забавная история - он пошел на бизнес-курсы, которые вели какие-то европейские преподаватели. И в какой-то момент очень жестко выяснилось - там рейтинг постоянный, - что девочка, которая у него списала, оказалась в рейтинге выше, чем он. Для него это был шок - с одной стороны, это западный рейтинг, с другой стороны - наша нормальная ситуация, если тебя попросили, то ты дал списать. Но интересно другое. Там было обсуждение вопроса: «Что делать, если ты обнаружил брак в том, что ты производишь?». Мой сын, - правда, ему тогда было всего 14, сказал - ну как что - скрывать. Но там сидели наши взрослые дяди-бизнесмены. И преподаватели стали спрашивать: «А вы что думаете?». И все наши сказали - конечно, скрывать. А что же делать? И вот тогда выяснилось, что так в бизнесе нельзя. И это был шок для всей аудитории.

Евгений Бунимович

Моя дочь пять лет проучилась во Франции. Там списывать невозможно в принципе каждый человек сидит за отдельной партой, и обязательно двое учителей прогуливаются между рядами. При малейшем намёке ученик удаляется из класса. Сначала ей было очень трудно привыкнуть к такому порядку, но ничего – освоилась и стала серьезнее относиться к учёбе.

В.Соловьёв

Доброчесність і шкільні олімпіади

Проведення шкільних предметних олімпіад є, як правило, абсолютно корумпованою «процедурою». Якось одна наша знаменита вчителька сказала мені як голові депутатської комісії: «Ну, Вікторе Володимировичу, що ви там всяку дурню розказуєте про академічну чесність? Я три вихідних просиділа в журі олімпіад, то хіба я не зроблю хоч одного переможця для своєї школи?! Так мене там з'їдять без солі директор і завучі!». Кажу їй: «Ви розумієте, що зараз зізнались у скоєнні службового злочину?!». Відмахується: «Усі так роблять! Це Ви ідеаліст, а я реалістка!».

Які емоції все це викликає у дітей, не варто і говорити... До речі, місце, де в школі вивішують дипломи та грамоти, в народі називають "Стіна плачу". Наголос правильно робити на будь-якому складі (доводиться і платити, і плакати). Черговий раз читаю у ФБ ще один матеріал, який це підтверджує.

 «Пришла с олимпиады по английскому языку, была в жюри... Хочу принять душ, чтобы смыть с себя всю грязь. Итак, хронология событий. Пришла на проверку работ, сижу в коридоре жду пока допишут дети, вышел мальчик-участник, подходит учитель. Диалог:

- Была Тема про pet, как вы и говорили.

Учитель смотрит на меня и смущается.

- Ну да, мы учили тему о животных.

- Нет, там прямо про pets было, я написал всё то сочинение, которое вы меня заставили выучить.

Учитель сигнализирует, чтобы он замолчал (я рядом). Он продолжает.

-  Марья Ивановна (имя изменено), чего вы злитесь, я не понимаю, я же сделал всё, как вы сказали.  

Мальчика отводят в дальний угол... А потом эта Марья Ивановна будет вещать детям о честности, порядочности ну и т.д. А потом этот мальчик вырастет, станет депутатом и тоже будет вещать о высоком, а поступать подло... Так его научила Марья Ивановна, которая будет вопеть - нас снова обманули депутаты.Ладно. Продолжаем. Начинаем слушать устные темы. Выступал мальчик-звездочка, ответил на все вопросы, с юмором, харизматичный, тему раскрыл. Коллега Марьи Ивановны (школа та же): он же не сказал ни одной пословицы на эту тему! Я не выдерживаю, спрашиваю: вы когда находитесь в Англии, всем иностранцам пословицы рассказываете? ... Мальчик-петс, оттараторил заученную тему, вопрос задать не успела. Потом еще одна зазубренная Тема, на вопрос отвечает слабо. Приступаем к проверке работ. Вот вы, дорогой читатель, сколько цитат можете привести спонтанно, без подготовки, на родном языке на заданную тему? Вот некоторые дети могли 4 цитаты по 5 предложений с указанием автора. Слабо? О том, как работы кодировались и потом распределялись места, даже не хочу писать. Мерзко и отвратительно. Ощущение, что меня изнасиловали... морально... Мои коллеги... учителя... А потом мы ждем уважение. Сегодня я понимаю почему ждем зря....это так, вкратце, о сегодняшнем дне  (Irina S).

До речі, чесної гри (Fair Play) не було і в радянські часи. Знаю по собі. Вище другого місця на районних олімпіадах ніколи не піднімався. А згодом, коли вже вступив на історичний факультет без усяких блатів і протекцій, познайомився там із "переможцями" обласних олімпіад. Отримав культурний шок. Запитував одного із таких щасливчиків, який, маючи "золоту" медаль, був ну дуже посереднім студентом: як ти міг стати переможцем міської та обласної олімпіад?!!! Ти ж баран-бараном у історії і з англійської мови "дуб-дерево"!!! Червонів і ображався, але зрештою чесно зізнавався, що "папа-мама все сделали"...

Про вплив такої корупційної "практики, яка працює" на наш соціум і на імідж вчительства теж багато говорено-переговорено. Проте сьогодні Міністерством не зроблено жодного кроку у напрямі ліквідації не доброчесності на олімпіадах. Є два варіанта вирішення цієї проблеми.

Перший, якщо ми не спроможні забезпечити чесну гру, на таких олімпіадах, їх слід просто скасувати, адже відбувається профанація ідеї олімпійського руху та демотивація учнів. 

Другий – запропонувати інше рішення. Про альтернативний варіант теж давно кажу: олімпіади можуть проводити провідні університети без задіювання освітянської вертикалі. Не факт, що і у цьому випадку не можуть з'явитись корупційні практики, але є шанс, що ж "чистого листа" ми таки почнемо по-іншому організовувати предметні олімпіади на засадах «чесної гри».

Віктор Громовий

Доброчесність у МАН

До роботи учнів у МАН я ставлюсь у цілому позитивно. Там вони дійсно можуть здобути багато цінного у науковій діяльності, передусім – сформувати для цього необхідні вміння. Проте нерідко можна почути звинувачення юних дослідників у плагіаті. Інколи по кілька десятків робіт знімаються з розгляду саме за це. Тут багато що залежить від учителя та наукового керівника. На жаль, рівень як першого, так і другого далеко не завжди є достатнім. Крім того, часто роботи перевіряються поверхнево, а керівництво науковою діяльністю учня здійснюється недбало. Головними причинами цього вважають недостатню мотивацію діяльності вчителів і науковців. Справді, вони не мають достатньої матеріальної зацікавленості. Слід подбати про це нашим управлінцям.

Володимир К.

Не можу нічого поганого сказати про наше відділення МАН. Кілька раз мої учні брали участь у конкурсі, двічі отримували призові місця і ніхто ніколи не звинувачував їх у плагіаті. Можливо, тому, що я завжди проводив глибоку експертизу кожної роботи, залучав і науковців, і вузьких фахівців (хоча це і непросто організувати). Проте самі підходи до створення конкурсної комісії (журі), порядок призначення її членів та організація перевірки робіт викликає деякі запитання щодо доречності та прозорості.

С.П., м. Кропивницький

Доброчесність та ГДЗ

В одному з форумів у  "Facebook" побачив таке запитання: "А хто-небудь з організаторів нашої системи освіти та авторів підручників у курсі (чи в долі?!), що майже в кожному книжковому магазині на видному місці лежить ганьба нашої системи освіти – ГДЗ (готові домашні завдання) для всіх класів? Так, з мовчазної згоди всіх і кожного, триває відвертий саботаж освіти з цими ГДЗ". На запит «ГДЗ» Google дає 11 600 000 посилань, а на запит «Міністерство освіти і науки України» лише 1 040 000 (в 11 разів менше).

ГДЗ – це багатомільйонний бізнес, який базується на обмані та самообмані. Як показав моніторинг ринку, ціна цих «посібників» від 62 грн (для 3 класу) до 154,40 грн (для 11 класу). У нас 3 783 150 учнів. Навіть, якщо їх придбали лише 2 млн учнів (кожен другий), витративши в середньому 100 грн., цьогорічний гешефт складе 200 млн грн.

Типові  аргументи на користь використання ГДЗ:

  • «Спасибо создателям этих решебников. Вместо того, что бы тратить время на решения д/з по химии-физике, мой ребёнок потратит это время на курсы английского, на профильные предметы для поступления в институт. А общие представления о предмете можно получить на уроке»;
  • «Учителя должны лучше и доступнее объяснять предметы. Детям должно быть интересно на уроках и дома делать д/з. Тогда и потребности не будет в таких сайтах и книжках»;
  • «І що паганого? Невже ніхто у відмінників на перервах не списував? Навіть переписуючи, дитина вчиться»;
  • «Це був мій рятувальний круг при незрозумілих домашніх завданнях у моїх синів»;
  • «К сожалению, некоторые задания не поддаются никакой логике и никаких знаний не хватит их сделать. И такие книги - единственное спасение. Ганьба - это наше образование, а не эти книги».

На жаль, лише такі поодинокі голоси критично налаштованих до використання батьків ГДЗ, тонуть у загальній масі тих, кому «так зручно»: «Я не понимаю - вот это «такие задания, что не поймешь, как не пользоваться, эта школа вынуждает». Что в 5 классе родителям непонятно? Но даже не в пятом классе домашнее задание для закрепления, так зачем списывать? Не закрепилось? Или задание с ошибками? Но это же круто, если ребенок найдет ошибку в задании. Непонятно сформулировано? Но это головная боль учителя, его непосредственная работа - пусть правильно формулирует. Получается, что вместо поговорить с учителем родители выбирают купить ГДЗ и научить ребенка притворяться и обманывать? Я, как родитель, считаю, что мой долг донести до учителя абсурдность и непонятность задания, если учитель сам этого не понял. Не вижу смысла мурыжить ребенка выполнением таких заданий» (O.Колендовська).

МОН і місцеві управління освіти вдають, що нічого не бачать, батьки самі інвестують власні кошти у знищення освіти, учні раді не перенапружуватись, а вчителі удають, що цього немає...

Як бачимо, діє принцип взаємної амністії по всім напрямам взаємодії учасників освітнього процесу. Наприклад, по лінії взаємин учні – вчителі діє наступна логіка взаємної амністії: ми вибачаємо вчителеві імітацію навчального процесу на уроці, а він нам переписування готових домашніх завдань. Як наслідок, «культурі» плагіату і брехні наших дітей цілеспрямовано вчать в школі, починаючи з молодших класів. Батьки ж, як правило, виправдовують використання ГДЗ їхніми дітьми тим, що в «школі не вчать аналізувати та вирішувати», тому їх використання є чи не єдиним шляхом вирішення проблеми: як зробити домашні завдання. Мушу сформулювати п'ять невтішних висновків:

1. Існування цілої «індустрії» ГДЗ (готових домашніх завдань) є одним із показників дна української системи освіти, яка побудована на суцільному імітаторстві, обмані та самообмані.

2. ГДЗ (готові домашні завдання) є індикатором нереформованості системи шкільної освіти, адже найпоширенішим мотивом для їх придбання є бажання батьків допомогти дитині спекатись непотрібних їй, але обов'язкових для вивчення навчальних предметів з тим, щоб вона могла приділити більше уваги на опанування «потрібних предметів».

3. Масовий попит, який і породжує пропозицію на ГДЗ, є і показником невігластва та байдужості переважної більшості батьків, яких більше хвилює можливість отримати їх дитиною хорошої оцінки, ніж якість освіти й повага до дитини. Судя по тому, что такое количество образованных людей не может понять, почему ГДЗ зло - это уже не дно, а пробитое дно системы образования.

4. ГДЗ є і показником низької якості та корумпованості системи навчального книговидання, адже саме недоліки наших навчальних посібників вимушують користуватися ГДЗ.

5. ГДЗ - ганьба вітчизняної освіти є й ознакою глибокої моральної кризи учительства, адже саме завдяки потуранню використанню ГДЗ (а іноді й особистій участі в поширенні) абсолютної більшості вчителів-предметників цей бізнес процвітає, а імітація освітнього процесу продовжується.

Що робити? З огляду на те, що на законодавчому рівні не передбачено і навряд чи буде передбачене хоч якесь покарання за «знищення інтелектуального потенціалу» країни шляхом масового поширення ГДЗ, єдиний вихід: консолідувати усі здорові сили нашого суспільства заради побудови нової освіти України. Усі на боротьбу з ГДЗ!

Віктор Громовий

Мы в 8-ом классе уже определились с колледжом, и нам нужны реально математика, языки и украинский язык. Для того чтоб ребёнок уделял больше внимания нужным предметам, я приобрету эту книжечку…

Екатерина Стремилова

Як учитель молодших класів скажу, що деякі батьки вже у другому класі думають над задачами і вправами, тому і купують, тим більше, що в ті д/з повпихувано авторами стільки зайвого, що справді часом «домашка» більша за класну, це якщо сліпо давати дітям додому визначені вправи, і ще таке, якщо ГДЗ  друкують, значить, є попит.

K.Озерна

Плагіату і брехні цілеспрямовано вчать в школі з благословіння МОН та уряду. Чому з благословіння? Ніхто з них навіть не задумується про цю проблему, не кажучи вже про відкриту підтримку плагіату та імітацію боротьби. Я багато разів критикувала родичів та знайомих за використання цих книжок. Відповіді примушують задуматись - в багатьох завданнях в підручниках тупо незрозуміло, чого саме від дитини хочуть. Або я розумію, але дитина і звичайний вчитель після педуну не зрозуміють. Потім - вимоги виконувати завдання якимось певним конкретним, часто ідіотським способом - а як саме без ГДЗ незрозуміло. Діти - люди, хворіють, можуть щось тривіально прослухати, а як потім виконувати завдання не знають - завдання не логічні, вимагається саме так, як хоче вчитель (тобто як примушують вчителя хотіти методисти та інші діячі). Приклад - методи вивчення математики за якими 3х5 правильно, а 5х3 неправильно - людина зі здоровою головою ніколи не здогадається як, тим більше кажуть, що в деяких країнах, де поширений цей маразм, правильно з точністю до навпаки. Фактично українська система навчання стимулює використання ГДЗ.

Ірина Єгорченко

Я шкодую, що такого не було в мої шкільні роки. А якщо серйозно, це свідчення відсталості школи від життя, і того, що потрібні такі домашні завдання, які не можна скопіювати.Масове ж використання ГДЗ ставить питання про доцільність стандартних домашніх завдань у школі взагалі.

I. Левінська

ГДЗ на просторах страны живут уж лет 15 как. Неужели только заметно стало? Плохо другое. Заданиями из любого учебника на уроках пользоваться нецелесообразно ни в какой ипостаси. Ни для проверки чего бы то ни было, ни для тренировки, поскольку дети стремятся залезть в телефон, чтобы найти гдз в инете и оттуда списать. Ведь это не просто ГДЗ, это шпоры по ВСЕМ заданиям, которые есть в учебнике. ТО есть из учебника детям необходима лишь теория. Всё остальное учитель сочиняет сам. Если стремится, чтобы дети научились чему-то.

Татьяна Сердечная

У багатьох освітян є вагомі підстави для підозри про існування «картельної змови» між авторами підручників чи людьми, які мають доступ до усіх цифрових версій майбутніх підручників та видавцями ГДЗ, які можуть друкуватись раніше підручників.

Так, ніхто ж авторів підручників не подав у суд на видавництво, яке своїми ГДЗ по суті, нівелює його працю... У мене таке враження, що відбувається все з точністю до навпаки, автори продають їм ці відповіді.Ще цікавий аспект. «Решебники»  з'являються практично одночасно з підручниками, а то й раніше. Значить, видавництва випускають їх паралельно. Напрошується висновок: автори підручників і збірок приймають в цьому активну участь.

Ірина Секрет

Это как лечение по Жванецкому: если вас не интересует результат, лечитесь в бесплатной клинике. Нужно объяснить своему ребёнку, что лучше получить заслуженную и заработанную 8, чем шаровую 12. Ведь в скором времени все станет на свои места.

Леся Данилова

Найстрашніше, що потім студентів важко навчити аналізувати інформацію, розв'язувати найпростіші задачі, бо для цього їх треба відучити від списування. 10 років навчання у школі формують стійкі навички списування.Систематичне користування ГДЗ, як і вживання алкоголю, призводить до дебілізації. Хоча деякі вважають, що невеликі дози корисні.

В.Бухтіяров

Відповідальність учня за порушення доброчесності

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

- повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

- повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

- відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);

- позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання. 

Спробуємо розібратися в цих видах відповідальності. Для загальної середньої освіти можна використати лише два.

1. Повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо). Потрібно установити чітку процедуру, зазначити права та обов’язки сторін та форми і місце проведення.

2. Повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми.

Якщо мається на увазі проходження певного розділу програми, то слід роз’яснити, в який спосіб це може бути зроблене. Якщо ж йдеться про ПОВТОРНИЙ курс навчання в даному класі («другий рік»), то необхідно внести зміни до чинного законодавства, яким це не передбачено.

Отже, в Законі про освіту законодавці нам фактично пропонують лише одну на сьогодні законну форму відповідальності учнів – ПОВТОНЕ ПРОХОДЖЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ, при чому не пропонуючи жодних процедур. Все віддається на відкуп тих органів, які КОЛИСЬ розроблять якісь підзаконні акти, де такі процедури будуть передбачені. Коли це станеться і якими вони будуть – невідомо. Як бачимо, за гарною словесною еквілібристикою НІЧОГО немає. Як часто буває в нашому законодавстві. Гадаю, Кабінету Міністрів і Міністерству освіти і науки потрібно вивчити закордонний досвід з питань дотримання академічної доброчесності учнями, передусім, Франції, та розробити певні типові положення щодо цього. Віддавати все на відкуп закладам освіти – марна справа. Нічого з цього не вийде. Буде те ж, що і зараз. Тільки іншими словами.

Василь Петренко

Ті види відповідальності учнів, що пропонуються в новому законі про освіту, викликають якнайменше посмішку. Невже незрозуміло, що доки не будуть запроваджені суворі заходи щодо порушників – аж до відрахування із школи – НІЧОГО не зміниться. Для того, щоб довести, що учень справді порушував норми доброчесності, сьогодні, напевно, потрібно встановлювати в тих аудиторіях, де відбуваються контрольні роботи або усні іспити, відеокамери, щоб і батьки могли пересвідчитися, що претензії до їхніх учнів справедливі. Потрібно прописати всі процедури проведення всіх іспитів і контрольних (за прикладом ЗНО) і обовязки всіх відповідальних за це осіб. Тоді можна очікувати позитивних зрушень у цьому питанні.

Г. Копманієць, м. Київ

Доброчесність учителя

Примусити вчителя працювати сумлінно і не залучати батьків учнів до додаткових «платних послуг» можуть лише такі заходи:

1) значне підвищення матеріального стану вчителя;

 2) скасування системи перевірки знань і вмінь учнів, що склалася в нашій країні багато десятиліть тому(коли ці знання і вміння перевіряються тим самим учителем, який викладав у цьому класі).

Тільки за умови впровадження зовнішнього оцінювання можуть зникнути такі негативні прояви, як хабарництво, продаж оцінок, примусове репетиторство тощо.

Володимир Решетняк, м. Вінниця

У Законі про освіту зазначено, що за порушення академічної доброчесності педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

 1) відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

2) позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади. 

Як ви вважаєте, цього достатньо? Якщо вчитель систематично примушує учня до додаткових платних послуг (репетиторства) або вимагає гроші за хорошу оцінку. Хіба цієї відповідальності достатньо? Можливо, доречно було б ввести адміністративну і кримінальну відповідальність?

Василь Петренко

Для того, щоб примусити вчителя не брати хабарів за оцінки або за сприяння списуванню, потрібно не лише погрожувати йому кримінальною відповідальністю, але й створити нову систему перевірки  навчальних досягнень учнів, щоб ці досягнення не перевіряв той самий учитель, який викладав матеріал. Як це зробити – на сьогодні уявити важко, але дещо запропонувати можна. Гадаю, слід поміркувати про повний перехід на тестування учнів у комп’ютерному варіанті, зокрема, в режимі онлайн. Крім того, слід передбачити створення незалежних центрів ЗНО не лише для випускних та вступних іспитів, але й для семестрових підсумкових атестацій. Для цього, звісно, потрібні будуть певні суми коштів, але результат, гадаю, того вартий.

Г. Копманієць, м. Київ

Не можу погодитися з колегами, які вважають, що для контролю за дотриманням академічної доброчесності вчителя достатньо лише ввести нові види та норми відповідальності, а також підвищувати його зарплату. На мою думку, необхідно подбати про введення системи зовнішнього оцінювання знань і вмінь учнів. Це повинно стосуватися не лише 11 класу. Тоді можна буде максимально об’єктивно і неупереджено оцінити і рівень учня, і рівень учителя.

С. Воронов, м. Кропивницький

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Де знаходиться коріння академічної недоброчесності, яка проростає буйним цвітом в українській загальноосвітній школі?

Академічна недоброчесність учня – явище, що сформувалося кілька десятиліть тому ще за часів радянської школи. Воно, з одного боку, викликане відсутністю справжньої мотивації учнів до навчання, нав’язуванням загальної обов’язкової середньої освіти для всіх, а з іншого – браком засобів контролю та впливу на порушників норм і правил. Якщо в закордонних школах учень за систематичне списування та інші порушення правил поведінки може бути відрахований зі школи, то в нашій країні це було і є неможливим.

Академічна недоброчесність учителя також має коріння у радянській школі, де заборонялося ставити незадовільні оцінки та відраховувати учнів зі школи, де вчитель не був зацікавлений у посиленні боротьби зі списуванням, а також не мав достатньої мотивації до підвищення власного професійного рівня. У сучасній школі до цього додалося ще й зубожіння значної частини вчителів та прагнення в різний спосіб поліпшити матеріальний стан, зокрема й засобами примусових платних послуг та/або використання службового становища з особистою метою (наприклад, на контрольних роботах, екзаменах, олімпіадах тощо).

2. Які форми відповідальності за порушення академічної доброчесності можуть реально застосовуватися до учнів та вчителів закладу загальної середньої освіти?

Згідно з чинним Законом про освіту за порушення академічної доброчесності учні можуть бути притягнені лише до такої форми академічної відповідальності: «повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо)». Цього явно замало. Слід, спираючись на кращий закордонний досвід, впровадити й інші форми відповідальності, наприклад, такі:

- повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми (повторне навчання («другий рік»);

- відрахування із закладу освіти – як крайній і винятковий засіб (для цього потрібно внести зміни до чинного законодавства).

Відрахування із закладу освіти може стати дуже дієвим засобом боротьби з академічною недоброчесністю. Учневі слід надати право знайти інший заклад освіти, але якщо йому цього зробити не вдасться, потрібно передбачити інші форми здобуття загальної середньої освіти, зокрема, в дистанційній формі та складанням іспитів екстерном. У разі небажання учня продовжувати навчання в закладі загальної середньої (професійно-технічної) освіти можна передбачити ІНШІ ФОРМИ його соціалізації, відмовившись від принципу обов’язковості для всіх громадян загальної середньої освіти (для цього слід підготувати зміни до чинного законодавства та забезпечити їх ухвалення Верховною Радою).

За порушення академічної доброчесності, відповідно до Закону про освіту, педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: «відмова в присвоєнні або позбавлення педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади». Необхідно встановити чіткий механізм реалізації цих норм на рівні постанов уряду, не передаючи це на розсуд місцевих органів та/або закладів освіти. Доцільно також передбачити інші форми відповідальності. Якщо йдеться про хабарництво та інші шляхи використання службового становища для особистого збагачення, то доречними будуть певні види адміністративної та кримінальної відповідальності.

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію?

Нам слід із великою відповідальністю поставитися до впровадження принципів, норм і правил академічної доброчесності в системі загальної середньої освіти, яка проголошена одним із найважливіших напрямів реалізації концепції Нової української школи, для чого слід:

- впровадити систематичну роз’яснювальну роботу в суспільстві щодо важливості дотримання всіма учасниками освітнього процесу норм академічної доброчесності та шкідливості її порушення для всього суспільства і держави, залучаючи до цього, зокрема, засоби кіномистецтва, телебачення, радіомовлення, інтернет-ресурси;

- впровадити вивчення основ академічної доброчесності здобувачами освіти у вищих навчальних закладах та педагогічними працівниками у закладах післядипломної освіти;

- впровадити нові форми перевірки навчальних досягнень учнів на основі інформаційно-цифрових технологій;

- кардинально змінити систему перевірки навчальних досягнень учнів, забезпечивши такий порядок, за якого вчитель, що викладає даний предмет у даному класі, не зможе здійснювати таку перевірку;

- розглянути питання про створення центрів незалежного оцінювання учнів і здійснення в них за певним графіком семестрової та річної підсумкових атестацій, а також випускних іспитів;

- внести корективи до діяльності конкурсних комісій у рамках роботи Малої академії наук учнівської молоді, забезпечивши прозорість процедур їх призначення та контроль за дотриманням їх членами норм академічної доброчесності;

- скасувати учнівські олімпіади в тій формі, у якій вони проводяться; розробити та затвердити принципово нове Положення про олімпіади учнів у системі загальної середньої освіти, забезпечивши максимальне дотримання їх організаторами та відповідальними за їх проведення норм академічної доброчесності (можливі варіанти: проведення олімпіад університетами, науковими установами тощо без залучення освітянської вертикалі, застосування для проведення олімпіад процедур, що використовуються в системі ЗНО, дистанційні форми проведення олімпіад);

- скасувати домашні завдання в усіх класах у тій формі, в який вони сьогодні існують (скасувати їх обов’язковість для учнів, їх обов’язкову перевірку та оцінювання – для вчителів), поширювати роз’яснювальну роботу серед батьків з метою формування розуміння того, що домашні роботи потрібні не для поточної оцінки, а для якіснішого засвоєння навчального матеріалу й успішного складання тематичного та підсумкового оцінювання;

- ввести суворі види покарань за порушення академічної доброчесності, включаючи відрахування учнів із закладу освіти, для чого підготувати зміни до чинного законодавства та забезпечити їх ухвалення Верховною Радою в частині обов’язковості для всіх громадян загальної середньої освіти, передбачивши альтернативні форми їх соціалізації;

- посилити відповідальність педагогічних працівників за грубі порушення академічної доброчесності, передбачивши можливість притягнення їх за певні проступки до адміністративної та кримінальної відповідальності;

- не делегувати місцевим органам управління освітою та закладам освіти свої повноваження в частині розробки нормативно-правових документів з цієї проблеми, а розробити та затвердити постановою Кабінету Міністрів «Типове положення про дотримання академічної доброчесності в закладах загальної середньої освіти» (можливо, «Кодекс академічної доброчесності»), дозволивши закладам лише поглиблювати й уточнювати певні норми та правила, а також додавати нові, якщо вони не суперечать принципам цього документа; 

- створити дієву систему контролю за дотриманням вимог нормативно-правових документів з питань дотримання академічної доброчесності, залучаючи до цього як ресурси державної інспекції, так і потенціал громадських організацій.

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Академічна доброчесність у загальній середній освіті: реалії та перспективи»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Академічна доброчесність у загальній середній освіті: реалії та перспективи»

У Законі України «Про освіту», ухваленому в вересні минулого року, вперше за всю історію вітчизняної освіти з’явився термін «академічна доброчесність», якому присвячено цілу статтю. 

Академічна доброчесність, як зазначається у статті 42 Закону «Про освіту», – «це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень».

У вітчизняній школі проблеми списування, обману, необ’єктивного оцінювання сьогодні набули розгалужених системних форм та загрозливого обсягу.  

Нерідко в батьківських спільнотах можна почути такі зауваження:

 

  • «Вчителі вчать дітей не на уроках, а під час репетиторства!»,
  • «Предметні олімпіади стали символом шахрайства і протекціонізму»,
  • «Домашні завдання, врешті-решт, стають важкою повинністю, майже покаранням. Ніхто їх не виконує самостійно…»,
  • «У нашій школі знання і вміння учнів не є головними. Головним є ставлення до учня вчителя і директора!»,
  • «ГЗД – це ганьба нашої системи освіти, за допомогою якої дорослі  привчають дітей до обману та самообману»,
  • «Манівські роботи, як правило, є школою плагіату і недоброчесності».             

 

                   Учасники дискусії висловлювалися з приводу трьох блоків питань:

1. Де знаходиться коріння академічної недоброчесності, яка проростає буйним цвітом в українській загальноосвітній школі?

2. Які форми відповідальності за порушення академічної доброчесності можуть реально застосовуватися стосовно учнів та вчителів закладу загальної середньої освіти?

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію?

***

Списування як явище

Сучасні учні використовують дуже багато хитрих методів для списування. Шпаргалки та списування домашнього завдання здаються дитячою грою у порівнянні із нинішніми передовими технологіями у списуванні. Сьогодні школярі застосовують пейджери, на які надходять повідомлення з відповідями для контрольної; калькулятори з уведеною «додатковою» інформацією; мініатюрні відеокамери, які можна сховати під одягом і використати для передачі запитань помічнику; особливі калькулятори, які за допомогою інфрачервоного випромінювання передають повідомлення іншим у класі та навіть інтернетівські сайти, на яких містяться готові реферати практично з будь-якого предмета!

Педагоги намагаються боротися з такою тривожною тенденцією, проте це зовсім не просто. Зрештою, не всі учні та вчителі вкладають однаковий зміст у слово «списування». Приміром, коли учні працюють групою над певним завданням, то стирається межа між чесним об’єднанням зусиль і нечесною співпрацею. Знаходяться й такі, що використовують працю групи собі на користь, бажаючи, аби інші робили за них усю роботу. Отже, нові методи навчання, що пропагуються «новою українською школою», зокрема й інтерактивні, не можуть запобігти академічній нечесності учнів. Тому, напевно, потрібна системна роз’яснювальна робота серед усіх учнів, передусім тих, хто працює самостійно і чесно, аби вони розуміли, що хтось у них намагається вкрасти результати їхньої роботи і перешкоджали цьому.

В. Соболєв, м. Кропивницький

Чому учні списують? Нещодавно проведене опитування виявило, що для декого головною причиною списування є недостатня підготовка. Інші учні, спонукані духом суперництва, який панує в школі, або великими сподіваннями з боку батьків, дійшли висновку, що списування – це єдиний вихід. Дехто почав списувати саме через те, що від нього постійно вимагали добрих оцінок. У книжці «Приватне життя американського підлітка» говориться: «Щось негаразд із навчальною системою, яка настільки тисне на учнів, що задоволення від процесу навчання витісняється прагненням досягти успіху, інколи навіть ціною чесності». З цим погодиться багато учнів. Зрештою ніхто не хоче погано написати контрольну чи не скласти іспит. Деякі учні дуже сильно бояться провалитися і навіть якщо знають матеріал, то все одно будуть списувати, щоб раптом не помилитися.

Оскільки так багато людей готові поступитися чесністю, то списування може видаватися, на перший погляд, нешкідливим, а інколи взагалі здаватися дуже вигідною справою. «Вчора я бачив, як один з моїх однокласників списував на контрольній, – розповідає 17-річний Олег. – Сьогодні ми отримали результати, і йому поставили вищу оцінку, ніж мені». На багатьох впливає те, що списують майже усі. Деякі діти вважають: «Якщо інші так роблять, то чому я не можу?».

В. Гнатюк

Мені сподобалася стаття на одному з сайтів, де списування порівнялося з КРАДІЖКОЮ. «Порівняймо списування до крадіжки. Чи можна виправдати крадіжку? «Безперечно, ні», скажете ви, особливо якщо гроші вкрали у вас! Списуючи, ми отримуємо те, чого не заслуговуємо, можливо, навіть за рахунок людей, котрі поводяться чесно. «Списувати – неправильно, – каже Андрій, який нещодавно закінчив школу. – Ти ніби твердиш: «Я знаю цей матеріал», а насправді не знаєш його. Це звичайна брехня».

Списування може стати звичкою, якої тяжко позбутися. Учні, котрі списують, знають, що складуть іспит, навіть якщо нічого не вчитимуть, тому покладаються лише на списування. А якщо опиняються в ситуації, коли треба показати власні знання, то не знають, що робити. На жаль, у нашій школі я жодного разу не чув від учителів щось подібного: ні таких порівнянь, ні взагалі будь-якої серйозної розмови з учнями та їхніми батьками стосовно шкідливості списування. Мій син, учень 5 класу, принципово не списує. Але чи надовго його вистачить? Важко сказати, враховуючи те, що його однокласники майже всі цим успішно займаються.

В.Костенко, м. Київ 

По-английски списывание - это «читинг», обман. И это должно вкладываться в головки детей с самого начала. Списывание - это не что иное, как обман и кража. Кража чужой интеллектуальной собственности. Один ученик сделал домашнее задание, а другой, списав, его позаимствовал, то есть кража по согласию. Кража интеллектуальной собственности ничем, собственно, не отличается от любой другой - с моей точки зрения. Скажем, кража сумочки. Почему - кража? Потому что ученик за домашнюю работу получает оценку, т.е. плату, капитал, который он потом может конвертировать в диплом, карьеру, и, в конечном итоге, в реальные деньги. Поэтому с моей точки зрения списывание должно быть наказуемым деянием. Но важнее еще и другое. Привычка заимствовать чужую интеллектуальную собственность не только наносит ущерб самому ученику, - это еще полбеды, но и способствует тому, что общество принимает нечестность и обман как нечто допустимое и обыденное. Собственно, это продуцируется и на бизнес, и на поведение чиновников и политиков. Списывание имеет далеко идущие последствия. У нас надуть партнера милое дело. Обмануть избирателей совершенно спокойно, и никак не осуждается. Наоборот, принимается за данность. Лукавство самых высоких политиков не имеет ровно никаких для них последствий. Итак, можно увидеть прямую связь между списыванием и политикой. Нечестность в школе перерастает в нечестность в обществе.

Е. Альбац

Сейчас широко обсуждается вопрос: «Для чего в школе существуют так называемые сочинения? Разве там готовят профессиональных литературоведов и критиков? Разве не очевидно, что большинство подростков не обладают даром литературного критика - вот и приводит это все к списыванию из разных книг. Кроме того, приобретается стойкая ненависть к литературе». Что касается сочинений - я жуткая противница так называемых официальных шпаргалок, которые сейчас уже будут скоро продаваться в связи с экзаменами, хотя я опять-таки знаю, что эти шпаргалки пишут те же учителя литературы, и даже мои знакомые учителя писали, и очень профессионально. Ну да, возвращаемся опять, наверное, к вопросу выбора - ребенок опять берет на себя ответственность, и наверное, в школе нужно нам научить его не формулам, не каким-то латинским склонениям или спряжениям, а вот этому пониманию - что ты сам берешь ответственность за свое образование, какое оно будет .Ты действительно выбираешь - это факт, это уже много раз говорилось, - что какие-то предметы, знания, ребенку, может быть, будут менее необходимы дальше, какие-то более необходимы. И пусть он решает, что он вызубрит, а что - спишет. Потому что факт - ребенок не может все - за одну неделю, за одну ночь, за год - он не может все выучить. Что-то приходится списывать.

Мария Филиппенко

Вообще мне очень нравится - сначала мы списываем в школе, мы - одни из самых списывающих в мире, это совершенно очевидно. И после этого идет телевизионная реклама: «Выходите из тени, платите налоги!». Почему нужно выходить из тени, когда уже все привыкли к обману? Вот у моего сына была забавная история - он пошел на бизнес-курсы, которые вели какие-то европейские преподаватели. И в какой-то момент очень жестко выяснилось - там рейтинг постоянный, - что девочка, которая у него списала, оказалась в рейтинге выше, чем он. Для него это был шок - с одной стороны, это западный рейтинг, с другой стороны - наша нормальная ситуация, если тебя попросили, то ты дал списать. Но интересно другое. Там было обсуждение вопроса: «Что делать, если ты обнаружил брак в том, что ты производишь?». Мой сын, - правда, ему тогда было всего 14, сказал - ну как что - скрывать. Но там сидели наши взрослые дяди-бизнесмены. И преподаватели стали спрашивать: «А вы что думаете?». И все наши сказали - конечно, скрывать. А что же делать? И вот тогда выяснилось, что так в бизнесе нельзя. И это был шок для всей аудитории.

Евгений Бунимович

Моя дочь пять лет проучилась во Франции. Там списывать невозможно в принципе каждый человек сидит за отдельной партой, и обязательно двое учителей прогуливаются между рядами. При малейшем намёке ученик удаляется из класса. Сначала ей было очень трудно привыкнуть к такому порядку, но ничего – освоилась и стала серьезнее относиться к учёбе.

В.Соловьёв

Доброчесність і шкільні олімпіади

Проведення шкільних предметних олімпіад є, як правило, абсолютно корумпованою «процедурою». Якось одна наша знаменита вчителька сказала мені як голові депутатської комісії: «Ну, Вікторе Володимировичу, що ви там всяку дурню розказуєте про академічну чесність? Я три вихідних просиділа в журі олімпіад, то хіба я не зроблю хоч одного переможця для своєї школи?! Так мене там з'їдять без солі директор і завучі!». Кажу їй: «Ви розумієте, що зараз зізнались у скоєнні службового злочину?!». Відмахується: «Усі так роблять! Це Ви ідеаліст, а я реалістка!».

Які емоції все це викликає у дітей, не варто і говорити... До речі, місце, де в школі вивішують дипломи та грамоти, в народі називають "Стіна плачу". Наголос правильно робити на будь-якому складі (доводиться і платити, і плакати). Черговий раз читаю у ФБ ще один матеріал, який це підтверджує.

 «Пришла с олимпиады по английскому языку, была в жюри... Хочу принять душ, чтобы смыть с себя всю грязь. Итак, хронология событий. Пришла на проверку работ, сижу в коридоре жду пока допишут дети, вышел мальчик-участник, подходит учитель. Диалог:

- Была Тема про pet, как вы и говорили.

Учитель смотрит на меня и смущается.

- Ну да, мы учили тему о животных.

- Нет, там прямо про pets было, я написал всё то сочинение, которое вы меня заставили выучить.

Учитель сигнализирует, чтобы он замолчал (я рядом). Он продолжает.

-  Марья Ивановна (имя изменено), чего вы злитесь, я не понимаю, я же сделал всё, как вы сказали.  

Мальчика отводят в дальний угол... А потом эта Марья Ивановна будет вещать детям о честности, порядочности ну и т.д. А потом этот мальчик вырастет, станет депутатом и тоже будет вещать о высоком, а поступать подло... Так его научила Марья Ивановна, которая будет вопеть - нас снова обманули депутаты.Ладно. Продолжаем. Начинаем слушать устные темы. Выступал мальчик-звездочка, ответил на все вопросы, с юмором, харизматичный, тему раскрыл. Коллега Марьи Ивановны (школа та же): он же не сказал ни одной пословицы на эту тему! Я не выдерживаю, спрашиваю: вы когда находитесь в Англии, всем иностранцам пословицы рассказываете? ... Мальчик-петс, оттараторил заученную тему, вопрос задать не успела. Потом еще одна зазубренная Тема, на вопрос отвечает слабо. Приступаем к проверке работ. Вот вы, дорогой читатель, сколько цитат можете привести спонтанно, без подготовки, на родном языке на заданную тему? Вот некоторые дети могли 4 цитаты по 5 предложений с указанием автора. Слабо? О том, как работы кодировались и потом распределялись места, даже не хочу писать. Мерзко и отвратительно. Ощущение, что меня изнасиловали... морально... Мои коллеги... учителя... А потом мы ждем уважение. Сегодня я понимаю почему ждем зря....это так, вкратце, о сегодняшнем дне  (Irina S).

До речі, чесної гри (Fair Play) не було і в радянські часи. Знаю по собі. Вище другого місця на районних олімпіадах ніколи не піднімався. А згодом, коли вже вступив на історичний факультет без усяких блатів і протекцій, познайомився там із "переможцями" обласних олімпіад. Отримав культурний шок. Запитував одного із таких щасливчиків, який, маючи "золоту" медаль, був ну дуже посереднім студентом: як ти міг стати переможцем міської та обласної олімпіад?!!! Ти ж баран-бараном у історії і з англійської мови "дуб-дерево"!!! Червонів і ображався, але зрештою чесно зізнавався, що "папа-мама все сделали"...

Про вплив такої корупційної "практики, яка працює" на наш соціум і на імідж вчительства теж багато говорено-переговорено. Проте сьогодні Міністерством не зроблено жодного кроку у напрямі ліквідації не доброчесності на олімпіадах. Є два варіанта вирішення цієї проблеми.

Перший, якщо ми не спроможні забезпечити чесну гру, на таких олімпіадах, їх слід просто скасувати, адже відбувається профанація ідеї олімпійського руху та демотивація учнів. 

Другий – запропонувати інше рішення. Про альтернативний варіант теж давно кажу: олімпіади можуть проводити провідні університети без задіювання освітянської вертикалі. Не факт, що і у цьому випадку не можуть з'явитись корупційні практики, але є шанс, що ж "чистого листа" ми таки почнемо по-іншому організовувати предметні олімпіади на засадах «чесної гри».

Віктор Громовий

Доброчесність у МАН

До роботи учнів у МАН я ставлюсь у цілому позитивно. Там вони дійсно можуть здобути багато цінного у науковій діяльності, передусім – сформувати для цього необхідні вміння. Проте нерідко можна почути звинувачення юних дослідників у плагіаті. Інколи по кілька десятків робіт знімаються з розгляду саме за це. Тут багато що залежить від учителя та наукового керівника. На жаль, рівень як першого, так і другого далеко не завжди є достатнім. Крім того, часто роботи перевіряються поверхнево, а керівництво науковою діяльністю учня здійснюється недбало. Головними причинами цього вважають недостатню мотивацію діяльності вчителів і науковців. Справді, вони не мають достатньої матеріальної зацікавленості. Слід подбати про це нашим управлінцям.

Володимир К.

Не можу нічого поганого сказати про наше відділення МАН. Кілька раз мої учні брали участь у конкурсі, двічі отримували призові місця і ніхто ніколи не звинувачував їх у плагіаті. Можливо, тому, що я завжди проводив глибоку експертизу кожної роботи, залучав і науковців, і вузьких фахівців (хоча це і непросто організувати). Проте самі підходи до створення конкурсної комісії (журі), порядок призначення її членів та організація перевірки робіт викликає деякі запитання щодо доречності та прозорості.

С.П., м. Кропивницький

Доброчесність та ГДЗ

В одному з форумів у  "Facebook" побачив таке запитання: "А хто-небудь з організаторів нашої системи освіти та авторів підручників у курсі (чи в долі?!), що майже в кожному книжковому магазині на видному місці лежить ганьба нашої системи освіти – ГДЗ (готові домашні завдання) для всіх класів? Так, з мовчазної згоди всіх і кожного, триває відвертий саботаж освіти з цими ГДЗ". На запит «ГДЗ» Google дає 11 600 000 посилань, а на запит «Міністерство освіти і науки України» лише 1 040 000 (в 11 разів менше).

ГДЗ – це багатомільйонний бізнес, який базується на обмані та самообмані. Як показав моніторинг ринку, ціна цих «посібників» від 62 грн (для 3 класу) до 154,40 грн (для 11 класу). У нас 3 783 150 учнів. Навіть, якщо їх придбали лише 2 млн учнів (кожен другий), витративши в середньому 100 грн., цьогорічний гешефт складе 200 млн грн.

Типові  аргументи на користь використання ГДЗ:

  • «Спасибо создателям этих решебников. Вместо того, что бы тратить время на решения д/з по химии-физике, мой ребёнок потратит это время на курсы английского, на профильные предметы для поступления в институт. А общие представления о предмете можно получить на уроке»;
  • «Учителя должны лучше и доступнее объяснять предметы. Детям должно быть интересно на уроках и дома делать д/з. Тогда и потребности не будет в таких сайтах и книжках»;
  • «І що паганого? Невже ніхто у відмінників на перервах не списував? Навіть переписуючи, дитина вчиться»;
  • «Це був мій рятувальний круг при незрозумілих домашніх завданнях у моїх синів»;
  • «К сожалению, некоторые задания не поддаются никакой логике и никаких знаний не хватит их сделать. И такие книги - единственное спасение. Ганьба - это наше образование, а не эти книги».

На жаль, лише такі поодинокі голоси критично налаштованих до використання батьків ГДЗ, тонуть у загальній масі тих, кому «так зручно»: «Я не понимаю - вот это «такие задания, что не поймешь, как не пользоваться, эта школа вынуждает». Что в 5 классе родителям непонятно? Но даже не в пятом классе домашнее задание для закрепления, так зачем списывать? Не закрепилось? Или задание с ошибками? Но это же круто, если ребенок найдет ошибку в задании. Непонятно сформулировано? Но это головная боль учителя, его непосредственная работа - пусть правильно формулирует. Получается, что вместо поговорить с учителем родители выбирают купить ГДЗ и научить ребенка притворяться и обманывать? Я, как родитель, считаю, что мой долг донести до учителя абсурдность и непонятность задания, если учитель сам этого не понял. Не вижу смысла мурыжить ребенка выполнением таких заданий» (O.Колендовська).

МОН і місцеві управління освіти вдають, що нічого не бачать, батьки самі інвестують власні кошти у знищення освіти, учні раді не перенапружуватись, а вчителі удають, що цього немає...

Як бачимо, діє принцип взаємної амністії по всім напрямам взаємодії учасників освітнього процесу. Наприклад, по лінії взаємин учні – вчителі діє наступна логіка взаємної амністії: ми вибачаємо вчителеві імітацію навчального процесу на уроці, а він нам переписування готових домашніх завдань. Як наслідок, «культурі» плагіату і брехні наших дітей цілеспрямовано вчать в школі, починаючи з молодших класів. Батьки ж, як правило, виправдовують використання ГДЗ їхніми дітьми тим, що в «школі не вчать аналізувати та вирішувати», тому їх використання є чи не єдиним шляхом вирішення проблеми: як зробити домашні завдання. Мушу сформулювати п'ять невтішних висновків:

1. Існування цілої «індустрії» ГДЗ (готових домашніх завдань) є одним із показників дна української системи освіти, яка побудована на суцільному імітаторстві, обмані та самообмані.

2. ГДЗ (готові домашні завдання) є індикатором нереформованості системи шкільної освіти, адже найпоширенішим мотивом для їх придбання є бажання батьків допомогти дитині спекатись непотрібних їй, але обов'язкових для вивчення навчальних предметів з тим, щоб вона могла приділити більше уваги на опанування «потрібних предметів».

3. Масовий попит, який і породжує пропозицію на ГДЗ, є і показником невігластва та байдужості переважної більшості батьків, яких більше хвилює можливість отримати їх дитиною хорошої оцінки, ніж якість освіти й повага до дитини. Судя по тому, что такое количество образованных людей не может понять, почему ГДЗ зло - это уже не дно, а пробитое дно системы образования.

4. ГДЗ є і показником низької якості та корумпованості системи навчального книговидання, адже саме недоліки наших навчальних посібників вимушують користуватися ГДЗ.

5. ГДЗ - ганьба вітчизняної освіти є й ознакою глибокої моральної кризи учительства, адже саме завдяки потуранню використанню ГДЗ (а іноді й особистій участі в поширенні) абсолютної більшості вчителів-предметників цей бізнес процвітає, а імітація освітнього процесу продовжується.

Що робити? З огляду на те, що на законодавчому рівні не передбачено і навряд чи буде передбачене хоч якесь покарання за «знищення інтелектуального потенціалу» країни шляхом масового поширення ГДЗ, єдиний вихід: консолідувати усі здорові сили нашого суспільства заради побудови нової освіти України. Усі на боротьбу з ГДЗ!

Віктор Громовий

Мы в 8-ом классе уже определились с колледжом, и нам нужны реально математика, языки и украинский язык. Для того чтоб ребёнок уделял больше внимания нужным предметам, я приобрету эту книжечку…

Екатерина Стремилова

Як учитель молодших класів скажу, що деякі батьки вже у другому класі думають над задачами і вправами, тому і купують, тим більше, що в ті д/з повпихувано авторами стільки зайвого, що справді часом «домашка» більша за класну, це якщо сліпо давати дітям додому визначені вправи, і ще таке, якщо ГДЗ  друкують, значить, є попит.

K.Озерна

Плагіату і брехні цілеспрямовано вчать в школі з благословіння МОН та уряду. Чому з благословіння? Ніхто з них навіть не задумується про цю проблему, не кажучи вже про відкриту підтримку плагіату та імітацію боротьби. Я багато разів критикувала родичів та знайомих за використання цих книжок. Відповіді примушують задуматись - в багатьох завданнях в підручниках тупо незрозуміло, чого саме від дитини хочуть. Або я розумію, але дитина і звичайний вчитель після педуну не зрозуміють. Потім - вимоги виконувати завдання якимось певним конкретним, часто ідіотським способом - а як саме без ГДЗ незрозуміло. Діти - люди, хворіють, можуть щось тривіально прослухати, а як потім виконувати завдання не знають - завдання не логічні, вимагається саме так, як хоче вчитель (тобто як примушують вчителя хотіти методисти та інші діячі). Приклад - методи вивчення математики за якими 3х5 правильно, а 5х3 неправильно - людина зі здоровою головою ніколи не здогадається як, тим більше кажуть, що в деяких країнах, де поширений цей маразм, правильно з точністю до навпаки. Фактично українська система навчання стимулює використання ГДЗ.

Ірина Єгорченко

Я шкодую, що такого не було в мої шкільні роки. А якщо серйозно, це свідчення відсталості школи від життя, і того, що потрібні такі домашні завдання, які не можна скопіювати.Масове ж використання ГДЗ ставить питання про доцільність стандартних домашніх завдань у школі взагалі.

I. Левінська

ГДЗ на просторах страны живут уж лет 15 как. Неужели только заметно стало? Плохо другое. Заданиями из любого учебника на уроках пользоваться нецелесообразно ни в какой ипостаси. Ни для проверки чего бы то ни было, ни для тренировки, поскольку дети стремятся залезть в телефон, чтобы найти гдз в инете и оттуда списать. Ведь это не просто ГДЗ, это шпоры по ВСЕМ заданиям, которые есть в учебнике. ТО есть из учебника детям необходима лишь теория. Всё остальное учитель сочиняет сам. Если стремится, чтобы дети научились чему-то.

Татьяна Сердечная

У багатьох освітян є вагомі підстави для підозри про існування «картельної змови» між авторами підручників чи людьми, які мають доступ до усіх цифрових версій майбутніх підручників та видавцями ГДЗ, які можуть друкуватись раніше підручників.

Так, ніхто ж авторів підручників не подав у суд на видавництво, яке своїми ГДЗ по суті, нівелює його працю... У мене таке враження, що відбувається все з точністю до навпаки, автори продають їм ці відповіді.Ще цікавий аспект. «Решебники»  з'являються практично одночасно з підручниками, а то й раніше. Значить, видавництва випускають їх паралельно. Напрошується висновок: автори підручників і збірок приймають в цьому активну участь.

Ірина Секрет

Это как лечение по Жванецкому: если вас не интересует результат, лечитесь в бесплатной клинике. Нужно объяснить своему ребёнку, что лучше получить заслуженную и заработанную 8, чем шаровую 12. Ведь в скором времени все станет на свои места.

Леся Данилова

Найстрашніше, що потім студентів важко навчити аналізувати інформацію, розв'язувати найпростіші задачі, бо для цього їх треба відучити від списування. 10 років навчання у школі формують стійкі навички списування.Систематичне користування ГДЗ, як і вживання алкоголю, призводить до дебілізації. Хоча деякі вважають, що невеликі дози корисні.

В.Бухтіяров

Відповідальність учня за порушення доброчесності

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

- повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

- повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

- відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);

- позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання. 

Спробуємо розібратися в цих видах відповідальності. Для загальної середньої освіти можна використати лише два.

1. Повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо). Потрібно установити чітку процедуру, зазначити права та обов’язки сторін та форми і місце проведення.

2. Повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми.

Якщо мається на увазі проходження певного розділу програми, то слід роз’яснити, в який спосіб це може бути зроблене. Якщо ж йдеться про ПОВТОРНИЙ курс навчання в даному класі («другий рік»), то необхідно внести зміни до чинного законодавства, яким це не передбачено.

Отже, в Законі про освіту законодавці нам фактично пропонують лише одну на сьогодні законну форму відповідальності учнів – ПОВТОНЕ ПРОХОДЖЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ, при чому не пропонуючи жодних процедур. Все віддається на відкуп тих органів, які КОЛИСЬ розроблять якісь підзаконні акти, де такі процедури будуть передбачені. Коли це станеться і якими вони будуть – невідомо. Як бачимо, за гарною словесною еквілібристикою НІЧОГО немає. Як часто буває в нашому законодавстві. Гадаю, Кабінету Міністрів і Міністерству освіти і науки потрібно вивчити закордонний досвід з питань дотримання академічної доброчесності учнями, передусім, Франції, та розробити певні типові положення щодо цього. Віддавати все на відкуп закладам освіти – марна справа. Нічого з цього не вийде. Буде те ж, що і зараз. Тільки іншими словами.

Василь Петренко

Ті види відповідальності учнів, що пропонуються в новому законі про освіту, викликають якнайменше посмішку. Невже незрозуміло, що доки не будуть запроваджені суворі заходи щодо порушників – аж до відрахування із школи – НІЧОГО не зміниться. Для того, щоб довести, що учень справді порушував норми доброчесності, сьогодні, напевно, потрібно встановлювати в тих аудиторіях, де відбуваються контрольні роботи або усні іспити, відеокамери, щоб і батьки могли пересвідчитися, що претензії до їхніх учнів справедливі. Потрібно прописати всі процедури проведення всіх іспитів і контрольних (за прикладом ЗНО) і обовязки всіх відповідальних за це осіб. Тоді можна очікувати позитивних зрушень у цьому питанні.

Г. Копманієць, м. Київ

Доброчесність учителя

Примусити вчителя працювати сумлінно і не залучати батьків учнів до додаткових «платних послуг» можуть лише такі заходи:

1) значне підвищення матеріального стану вчителя;

 2) скасування системи перевірки знань і вмінь учнів, що склалася в нашій країні багато десятиліть тому(коли ці знання і вміння перевіряються тим самим учителем, який викладав у цьому класі).

Тільки за умови впровадження зовнішнього оцінювання можуть зникнути такі негативні прояви, як хабарництво, продаж оцінок, примусове репетиторство тощо.

Володимир Решетняк, м. Вінниця

У Законі про освіту зазначено, що за порушення академічної доброчесності педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

 1) відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

2) позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади. 

Як ви вважаєте, цього достатньо? Якщо вчитель систематично примушує учня до додаткових платних послуг (репетиторства) або вимагає гроші за хорошу оцінку. Хіба цієї відповідальності достатньо? Можливо, доречно було б ввести адміністративну і кримінальну відповідальність?

Василь Петренко

Для того, щоб примусити вчителя не брати хабарів за оцінки або за сприяння списуванню, потрібно не лише погрожувати йому кримінальною відповідальністю, але й створити нову систему перевірки  навчальних досягнень учнів, щоб ці досягнення не перевіряв той самий учитель, який викладав матеріал. Як це зробити – на сьогодні уявити важко, але дещо запропонувати можна. Гадаю, слід поміркувати про повний перехід на тестування учнів у комп’ютерному варіанті, зокрема, в режимі онлайн. Крім того, слід передбачити створення незалежних центрів ЗНО не лише для випускних та вступних іспитів, але й для семестрових підсумкових атестацій. Для цього, звісно, потрібні будуть певні суми коштів, але результат, гадаю, того вартий.

Г. Копманієць, м. Київ

Не можу погодитися з колегами, які вважають, що для контролю за дотриманням академічної доброчесності вчителя достатньо лише ввести нові види та норми відповідальності, а також підвищувати його зарплату. На мою думку, необхідно подбати про введення системи зовнішнього оцінювання знань і вмінь учнів. Це повинно стосуватися не лише 11 класу. Тоді можна буде максимально об’єктивно і неупереджено оцінити і рівень учня, і рівень учителя.

С. Воронов, м. Кропивницький

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Де знаходиться коріння академічної недоброчесності, яка проростає буйним цвітом в українській загальноосвітній школі?

Академічна недоброчесність учня – явище, що сформувалося кілька десятиліть тому ще за часів радянської школи. Воно, з одного боку, викликане відсутністю справжньої мотивації учнів до навчання, нав’язуванням загальної обов’язкової середньої освіти для всіх, а з іншого – браком засобів контролю та впливу на порушників норм і правил. Якщо в закордонних школах учень за систематичне списування та інші порушення правил поведінки може бути відрахований зі школи, то в нашій країні це було і є неможливим.

Академічна недоброчесність учителя також має коріння у радянській школі, де заборонялося ставити незадовільні оцінки та відраховувати учнів зі школи, де вчитель не був зацікавлений у посиленні боротьби зі списуванням, а також не мав достатньої мотивації до підвищення власного професійного рівня. У сучасній школі до цього додалося ще й зубожіння значної частини вчителів та прагнення в різний спосіб поліпшити матеріальний стан, зокрема й засобами примусових платних послуг та/або використання службового становища з особистою метою (наприклад, на контрольних роботах, екзаменах, олімпіадах тощо).

2. Які форми відповідальності за порушення академічної доброчесності можуть реально застосовуватися до учнів та вчителів закладу загальної середньої освіти?

Згідно з чинним Законом про освіту за порушення академічної доброчесності учні можуть бути притягнені лише до такої форми академічної відповідальності: «повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо)». Цього явно замало. Слід, спираючись на кращий закордонний досвід, впровадити й інші форми відповідальності, наприклад, такі:

- повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми (повторне навчання («другий рік»);

- відрахування із закладу освіти – як крайній і винятковий засіб (для цього потрібно внести зміни до чинного законодавства).

Відрахування із закладу освіти може стати дуже дієвим засобом боротьби з академічною недоброчесністю. Учневі слід надати право знайти інший заклад освіти, але якщо йому цього зробити не вдасться, потрібно передбачити інші форми здобуття загальної середньої освіти, зокрема, в дистанційній формі та складанням іспитів екстерном. У разі небажання учня продовжувати навчання в закладі загальної середньої (професійно-технічної) освіти можна передбачити ІНШІ ФОРМИ його соціалізації, відмовившись від принципу обов’язковості для всіх громадян загальної середньої освіти (для цього слід підготувати зміни до чинного законодавства та забезпечити їх ухвалення Верховною Радою).

За порушення академічної доброчесності, відповідно до Закону про освіту, педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: «відмова в присвоєнні або позбавлення педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади». Необхідно встановити чіткий механізм реалізації цих норм на рівні постанов уряду, не передаючи це на розсуд місцевих органів та/або закладів освіти. Доцільно також передбачити інші форми відповідальності. Якщо йдеться про хабарництво та інші шляхи використання службового становища для особистого збагачення, то доречними будуть певні види адміністративної та кримінальної відповідальності.

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію?

Нам слід із великою відповідальністю поставитися до впровадження принципів, норм і правил академічної доброчесності в системі загальної середньої освіти, яка проголошена одним із найважливіших напрямів реалізації концепції Нової української школи, для чого слід:

- впровадити систематичну роз’яснювальну роботу в суспільстві щодо важливості дотримання всіма учасниками освітнього процесу норм академічної доброчесності та шкідливості її порушення для всього суспільства і держави, залучаючи до цього, зокрема, засоби кіномистецтва, телебачення, радіомовлення, інтернет-ресурси;

- впровадити вивчення основ академічної доброчесності здобувачами освіти у вищих навчальних закладах та педагогічними працівниками у закладах післядипломної освіти;

- впровадити нові форми перевірки навчальних досягнень учнів на основі інформаційно-цифрових технологій;

- кардинально змінити систему перевірки навчальних досягнень учнів, забезпечивши такий порядок, за якого вчитель, що викладає даний предмет у даному класі, не зможе здійснювати таку перевірку;

- розглянути питання про створення центрів незалежного оцінювання учнів і здійснення в них за певним графіком семестрової та річної підсумкових атестацій, а також випускних іспитів;

- внести корективи до діяльності конкурсних комісій у рамках роботи Малої академії наук учнівської молоді, забезпечивши прозорість процедур їх призначення та контроль за дотриманням їх членами норм академічної доброчесності;

- скасувати учнівські олімпіади в тій формі, у якій вони проводяться; розробити та затвердити принципово нове Положення про олімпіади учнів у системі загальної середньої освіти, забезпечивши максимальне дотримання їх організаторами та відповідальними за їх проведення норм академічної доброчесності (можливі варіанти: проведення олімпіад університетами, науковими установами тощо без залучення освітянської вертикалі, застосування для проведення олімпіад процедур, що використовуються в системі ЗНО, дистанційні форми проведення олімпіад);

- скасувати домашні завдання в усіх класах у тій формі, в який вони сьогодні існують (скасувати їх обов’язковість для учнів, їх обов’язкову перевірку та оцінювання – для вчителів), поширювати роз’яснювальну роботу серед батьків з метою формування розуміння того, що домашні роботи потрібні не для поточної оцінки, а для якіснішого засвоєння навчального матеріалу й успішного складання тематичного та підсумкового оцінювання;

- ввести суворі види покарань за порушення академічної доброчесності, включаючи відрахування учнів із закладу освіти, для чого підготувати зміни до чинного законодавства та забезпечити їх ухвалення Верховною Радою в частині обов’язковості для всіх громадян загальної середньої освіти, передбачивши альтернативні форми їх соціалізації;

- посилити відповідальність педагогічних працівників за грубі порушення академічної доброчесності, передбачивши можливість притягнення їх за певні проступки до адміністративної та кримінальної відповідальності;

- не делегувати місцевим органам управління освітою та закладам освіти свої повноваження в частині розробки нормативно-правових документів з цієї проблеми, а розробити та затвердити постановою Кабінету Міністрів «Типове положення про дотримання академічної доброчесності в закладах загальної середньої освіти» (можливо, «Кодекс академічної доброчесності»), дозволивши закладам лише поглиблювати й уточнювати певні норми та правила, а також додавати нові, якщо вони не суперечать принципам цього документа; 

- створити дієву систему контролю за дотриманням вимог нормативно-правових документів з питань дотримання академічної доброчесності, залучаючи до цього як ресурси державної інспекції, так і потенціал громадських організацій.

09.02.2018
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews