Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Система охорони життєдіяльності у закладі освіти: від імітаційно-паперової роботи до ефективного діяльнісно-компетентнісного підходу?»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
27.02.2018

Чи забезпечує чинна «система охорони праці та безпеки життєдіяльності» закладу освіти реалізацію такого компетентнісного підходу в освіті?

Як відомо, компетентність – це НАБУТА ЗДАТНІСТЬ реалізовувати в практичній діяльності певні компетенції (знання, вміння, цінності тощо).

На думку експертів, у цій сфері все ще зберігаються традиційні форми імітаційно-паперової роботи, на кшталт ведення величезної маси документації, організації удаваної роботи добровільної пожежної дружини чи проведення, розрахованих на зовнішній ефект конкурсів та КВК (на кшталт, «Сам собі рятувальник», «Юні інспектори дорожнього руху»), виставок дитячих робіт, виступів агітбригад, оформлення тематичних стендів «Безпека у повсякденному житті», конкурсів плакатів та стіннівок, написання творів тощо.

«Системою» охорони праці в закладі освіти інспектори управлінь і відділів освіти вважають НАБІР ДОКУМЕНТІВ, розроблених згідно з вимогами…, в установленому порядку затверджених та обов’язково складених в окрему папку з написом «Система охорони праці та безпеки життєдіяльності».У цій «системі» – кількасот документів (наказів, розпоряджень, інструкцій тощо).

Зміст деяких із них межує з абсурдом: наприклад, лише щодо правил безпеки під час роботи з голкою та ножицями можна нарахувати до 20 інструкцій, у яких написано приблизно одне й те ж саме, але різними словами. Інструкції з техніки безпеки в спортзалі та на спортмайданчику фактично зводяться до того, що не можна бігати та стрибати без дозволу вчителя, а сам учитель несе АБСОЛЮТНО ПОВНУ відповідальність за життя і здоров’я учнів, навіть у тих випадках, коли вони порушують інструкції або випадково отримують травми.

Неодмінною рисою цієї «системи» є проведення так званих інструктажів працівників і учнів, які в кращому разі зводяться до читання інструкцій (а інколи – і без цього, оскільки на це постійно бракує часу) та підпису в журналі інструктажу. Таких журналів можна нарахувати не один десяток.

Чи забезпечує підпис під інструктажем необхідний рівень готовності учасника освітнього процесу до певний дій у певній ситуації? – відповісти на це питання важко, бо ніхто ніколи ґрунтовно не перевіряв ЯКІСТЬ проведення цих інструктажів.

Якими мають бути шляхи перетворення системи охорони праці та безпеки життєдіяльності із купи інструкцій та низки конкурсів у справжню, дієву, компетентнісно орієнтовану систему роботи колективу закладу, йшлося на нашому круглому столі.

Ми запропонували висловитись за наступними напрямами обговорення:

1. Яким є закордонний досвід організації системи охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу?

2. Яка документація з охорони праці та техніки безпеки потрібна в закладі освіти?

3. Як у змісті роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти передбачити впровадження поняття «звичайний життєвий ризик»?

4. Якими мають бути рівень та форми відповідальності за створення належних умов з охорони праці та безпеки життєдіяльності, набуття необхідних компетентностей:

- засновника закладу,

- адміністрації й педагогічних працівників закладу;

- учнів та їх батьків?

* * *

Коріння цього явища насправді йде дуже глибоко. Ба більше: воно споріднене з пошуками "ворогів народу" в СРСР від кінця 1920-х років. От сталася якась аварія. Хто винний? Державна система не може бути винною, бо вона "народна". Але "ніхто не винний" - це неправильно, "люди не зрозуміють", "а де ж справедливість?". Тому потрібний цап-відбувайло. Хто? Виконавець (на початку бажано безпартійний, а потім вже як вийде). А як довести людям, що система не винна? А винайти інструкцію, яку на 100% виконати практично неможливо, проте її 100% виконання теоретично має майже на 100% убезпечити від нещасних випадків. "Ми ж попереджали, ми ж інструктували". Тому "інструкцієманія" - це насправді зняття з себе авторитарною, патерналістською державою відповідальності в ситуації, коли люди можуть, саме в силу цього авторитаризму і патерналізму, покласти на державу відповідальність за все, що відбувається довкола. Покласти то вони покладуть, але через інструкцію держава її негайно перекладе на виконавця і цим обмежиться. Тому інструкція для держави - як громовідвід.

Олексій Панич

Якщо здійснити системний аналіз, то слід відзначити, що чинна система організації роботи з охорони праці в закладах освіти є чудовим джерелом збагачення для методистів ОІППО, а також організацій, що проводять спеціальне навчання з питань охорони праці, пожежної безпеки, цивільного захисту і т.д., і т.п., тобто є корупцією на державному рівні. У чому це виявляється? У нормі, якою передбачено обов’язкове щорічне спеціальне навчання осіб, відповідальних: за пожежну безпеку (керівник + завгосп, чи інша особа, призначена наказом), за теплогосподарство, за безпеку будівель і споруд, за проведення робіт на висоті, відповідальних за електрогосподарство (причому, це не може бути електромонтер, навіть якщо такий є в закладі, бо « він же не може контролювати сам себе!»), за цивільний захист (і знову інтрига! Міністерство одне – з надзвичайних ситуацій, територіальні органи Управління ДСНС перевіряють одночасно і пожежну безпеку і цивільний захист, а от навчання проводиться окремо, бо ж і оплата окремо). І чудово всі бачать, що навчання це або взагалі не проводиться, свідоцтва просто продаються, або проводиться формально, як і всі подібні навчання.

Те ж і з ОІППО. Є така вимога – в кожному закладі повинна бути «Система управління охороною праці». Ну, якщо вже дуже напружитись, то, можливо, ви й зможете самостійно її «народити». Але ж, чи буде вона такою, як потрібно Тому, Хто Перевіряє? Звісно, ні! Тому є простий вихід – Той, Хто Перевіряє, сам її клепає, продає гривень так за 400, а потім перевіряє, є вона чи ні у вас. Якщо є, то чи того року випуску, бо та, що куплена три роки тому, вже застаріла. А ще чудова ніша для бізнесу – сертифікати (не безкоштовно!) з дозволом викладати курс «Основи здоров´я» (а це всі вчителі-початківці+вчитель, що викладає в основній школі), а зараз ще додатково - онлайн-курс «Вчимося жити разом».

А що, вчителі, які в педуніверситетах вивчали курс медицини не мають належної підготовки? Чи під час курсів підвищення кваліфікації ці питання не можна включити в програму навчання для всіх вчителів, незалежно від фаху? Питання риторичні! А зараз пожежники придумали взагалі фантастично красиву схему! Особами, наближеними до годівниці (друзі, куми, підставні особи), створюються приватні підприємства типу ТОВ «Пожежно-техногенна безпека». ДСНС здійснює планові перевірки закладів культури, освіти тощо. Як завжди, пишуть приписи про необхідність виконати заходи з пожежної безпеки, на які в бюджеті ніколи не було грошей:

- розробку проектно-кошторисної документації системи протипожежного захисту (близько 30 тис.)

- проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій вогнезахисним розчином (50-70 тис.)

- визначення показника горючості облицювальних матеріалів (400 грн)

- проходження функціонального навчання керівним складом та фахівцями, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

- проведення обов’язкового особистого страхування членів пожежної дружини

- встановлення системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей (близько 700 тис.)

- приведення пожежного водоймища до належного стану (його ніколи й не було, це просто яма, яку якщо заповнити водою, то ще не відомо, чи не рухне школа)

- придбання фільтрів пило поглиначів типу ФП, ФЯР

- проведення обов’язкового особистого страхування членів пожежної дружини

- проведення перевірки захисної споруди на герметичність (це взагалі фантастична пропозиція, бо яка герметичність у наших підвалах?).

Ну от, ніхто таких коштів не має і не збирається виділяти. В кожному районі обирається жертва – школа, на яку пожежники подають до суду, і відповідати мусить директор, у якого ну аж ніяких можливостей виконати ці вимоги! Результат: акт готовності школи до нового навчального року не підписаний, відділ освіти й обласне управління освіти в істериці, директора змушують щотижня (!!!) звітувати письмово про вжиті заходи аж до закриття справи. Якісь кошти, звичайно, виділяють, і куди ж ми їх сплачуємо? У вищезазначене ТОВ! А конкурентів їм на ринку цих послуг немає. Збіг? Не думаю…

Отож, можна собі тільки уявити, який спротив зустрінуть намагання зруйнувати цю зцементовану хабарами та корупційними схемами конструкцію!

Н.В.

Аж страшно, що у нас попридумувано! Поки не задумуєшся над цим, то нічого, а як починаєш читати, то розумієш, що директор "підвішений" за всі частини тіла. Треба звести все до одного знаменника у вигляді окремої е-книги з ТБ в школі у якій були б зібрані всі інструкції, положення, накази… Накази з ТБ вивести з Книги наказів з основної діяльності, бо вони в основному дублюють один одного кожний рік і немає сенсу їх кожного року переписувати.

Усе це спрямовувати до навчальних закладів з тим, щоб адміністрація школи лише проставила дати й відповідальних. Це дасть можливість поставити крапку на цьому "бюрократичному" моменті. Хай йдуть хоч 100 перевіряльників, а ми їм покажемо комплект матеріалів, рекомендованих МОН.

Тепер про головне - практичну потребу цієї роботи. Дирекція школи не може все охопити, а людей просто потрібно елементарно вчити багатьом речам. Не директор школи, наприклад, повинен пояснювати як користуватися драбиною, а у випадку ЧП він буде відповідати, якщо доведуть що «не провів відповідну роботу».

Тут повинен бути один принцип: навчання організовують відповідні служби на рівні району і надають довідку, що ця людина пройшла відповідні курси, які вели фахівці з питань ТБ.

Я прийняв на роботу підготовленого фахівця. Всі порушення з ТБ це його відповідальність, бо на нього: А) покладена відповідальність наказом, Б) він має відповідний сертифікат. Зараз же система така, що в будь-якому випадку зроблять винною адміністрацію школи…

В.Савчук

Колись у середині 90-х років, працюючи директором школи, я намагався виконувати всі вказівки та рекомендації й розробив СИСТЕМУ ОХОРОНИ праці – так, як її розумів і відповідно до вимог нормативно-правових документів. Сам розробив понад 50 інструкцій, зобов’язав учителів та класних керівників це зробити, розклав ці інструкції в різні папки за тематичними напрямами (пожежна безпека, майстерні, кабінети фізики, хімії, інформатики, котельне господарство тощо). Передбачив систематичне проведення інструктажів, комплекс контрольних заходів, видав з десяток необхідних наказів, провів кілька тренувальних заходів із відпрацювання дій всіх учасників навчально-виховного процесу в надзвичайних ситуаціях. Отже, начебто все зробив правильно.

Як же я був здивований і обурений, коли інспектор управління, що перевіряв мою роботу, ознайомившись зі змістом моїх папок та вислухавши мою розповідь про виконану роботу, спитав: «А де ж СИСТЕМА охорони праці?». Я став пояснювати, показувати відповідні накази та інструкції, але інспектору все це було нецікаво. Він заявив, що у мене має бути окрема папка з написом «Система охорони праці», у якій будуть зібрані основні накази, інструкції та правила. Отже, інспектор розумів під словом система саме ПАПКУ, а не розроблений алгоритм дій колективу в різних ситуаціях.

На жаль, таке розуміння роботи з охорони праці в школі зберігається і сьогодні: перевіряють саме наявність такої папки.

Л.Бедзай, м. Кропивницький     

Замість імітаційно-паперової моделі організації роботи з безпеки життєдіяльності має з’явитись нова ефективна діяльнісно-компетентнісна модель, адже ми відходимо від надлишкового зовнішнього управління школами. Школа, згідно із новим законом, замість того, щоб бути надлишково керованою організацією, стає автономною. У цих умовах вкрай недоречним є надсилання документів, на кшталт Листа МОН № 1/9-288 від 23.05.17 року «Щодо безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу на час літніх канікул» за підписом Державного секретаря Павла Полянського(з формулюваннями «вжити дієвих заходів», «посилити контроль», «провести роз’яснювальну роботу» тощо). Слід надати право навчальному закладу приймати рішення щодо розробки інструкцій(їх доцільності, кількості, змісту тощо). Задекларовано відмову від застарілих практик, які породжують бюрократичні моделі контролю, фіксації «результатів» роботи тощо(видання наказів заради наказів, «паперові» форми захисту життя і здоров'я учасників освітнього процесу, рудименти бюрократичних форм контролю тощо). На практиці це, зокрема, вимагає радикального зменшення у 5-10 разів кількості інструкцій(зараз їх більше 300-т), наказів, звітів з безпеки життєдіяльності. Потрібно ввести практику підготовки однієї «комплексної» інструкції на навчальний кабінет, замість теперішніх 8 інструкцій з техніки безпеки та безпеки життєдіяльності в кабінеті інформатики, 18 інструкцій з техніки безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінеті фізики, 9 інструкцій в кабінеті хімії, 13 інструкцій в спортивній залі тощо. Тож, МОН має ініціювати перегляд усього масиву документації, яка є нормативно-правовим підґрунтям для пресингування закладів освіти та корупційних схем. Сьогодні взято курс на утвердження довіри й це розглядається як ключовий елемент де бюрократизації (саме відсутність довіри є першопричиною надлишкової звітності). Тому, зокрема, слід скасувати подвійну роботу при оформленні екскурсій учнів (явно надлишковий формальний дозвіл, який видається відділом освіти райдержадміністрації на підставі наказів по закладу освіти).

Якщо ми справді утверджуємо у всіх сферах життєдіяльності закладів освіти замість вкрай неефективного паперово-знаніївського, компетентнісний підхід, який переміщує акценти з процесу накопичення нормативно визначених знань у площину формування й розвитку в учнів здатності практично діяти у різних ситуаціях, то це вимагає змістити акценти навчально-виховної діяльності школи з інформаційної в організаційно-діяльнісну площину. У першому випадку учителеві відводиться роль «ретранслятора знань», а в другому – організатора освітньої діяльності. Це призведе і до зміни моделі поведінки учня – від пасивного засвоєння знань, до активного самостійного навчання, яке включає досвід діяльності(зокрема, в екстремальних ситуаціях) й відпрацювання певних поведінкових моделей.

Якщо станеться якась надзвичайна ситуація (наприклад, пожежа), ніхто не шукатиме інструкцію і не вдивлятиметься у план евакуації. У цьому випадку допоможе врятувати своє життя і життя інших лише чіткий алгоритм дій та відпрацьовані до автоматизму навички: швидко покинути приміщення, схопити вогнегасник, відкрити гідрант тощо. Це вимагає зміни пріоритетів від абсолютно непотрібної паперотворчості на відпрацювання практичних навичок дії у надзвичайній ситуації.

Усі перевіряльники мають зосереджувати свої зусилля не на формальній перевірці документації, а прийшовши до школи, робити одне-єдине: зненацька подавати сигнал тривоги. На основі аналізу побаченого, робити висновки про ефективність системи охорони життєдіяльності. Це означає необхідність радикальної зміни практики перевірки та системи оцінки ефективності цього напрямку роботи.

Віктор Громовий

Ваші думки та пропозиції надзвичайно слушні, готова підписатись під кожним словом! Якщо до Вас прислухаються, і щось зміниться в цій сфері діяльності - це буде величезна перемога і прорив! І справа, дійсно, не тільки в паперотворчості, а в тому, що така організація роботи з ОП та БЖ зовсім не ефективна!

Карта техногенно-екологічної безпеки, яка повинна висіти у кабінеті директора на видному місці, вирішує всі питання ЦЗ? А засоби індивідуального захисту (ватно-марлеві пов’язки, які повинні бути на кожного учня в окремому підписаному пакетику) врятують у разі пожежі?

Оці всі журнали як паралельна реальність у школі. У них все гаразд, є підписи. Окремо доповіді вчителів про здоров’язберігаючі елементи на уроках. Діти та батьки окремо від оцього всього у своєму паралельному світі.

Л. Воронова

Після пожежі в одеському таборі «Вікторія» (двоповерхова будівля і до 50 осіб) ми серйозно поставилися до вироблення життєво необхідних навичок, адже маємо чотириповерхову будівлю гімназії і 1550 учнів, близько 100 працівників, 30 техпрацівників. І лише після п’ятої тренувальної евакуації учасників освітнього процесу (до речі, ніколи заздалегідь не попереджали ні учнів, ні працівників ні про дату, ні про час евакуації – все має бути досить наближеним до тих умов надзвичайного характеру), став помітним прогрес у доведенні навичок до автоматизму. Єдине, що насамперед зробили, це обговорили даний випадок пожежі в дитячій установі з усіма учасниками освітнього процесу, проговорили ризики й шляхи усунення та зазначили, що впродовж певного часу будуть проходити практичні заняття, щоб не було страху і паніки, це - лише навчання! Щоб мати зворотну реакцію, щодня запитували батьків, про що говорять діти, як реагують, запитували порад у батьків, приймали їх рекомендації, залучали до проведення тощо. Я теж не знала в якій дупі ми сидимо, доки не сталась трагедія. Ми, директори шкіл, висновки зробили (почистили шляхи евакуації від мотлоху і т. і.), але чиновники жодних висновків не зробили!

Стосовно списків з інструктажами. По-перше, офіційно проводимо інструктаж із записом у журналі спеціального зразка, до якого вносяться записи по мірі надходження. У журналі вносяться записи всіх без виключення інструктажів для учнів, які йдуть на олімпіаду, спортивні змагання, екскурсії, суботники, походи, МАН тощо. Тобто, будь-який вихід учня зі школи супроводжується інструктажем із записом до журналу спеціального зразка, тому і в наказі зазначається, кому і до якого часу «провести інструктаж із правил безпечної поведінки…..», тому окремий список не має потреби робити, бо то вже буде профанація, неправомірний дубляж, «щоб було».

Медична довідка. Мається на увазі «Лист здоров’я», до якого всім учасникам тривалої екскурсії або подорожі шкільний лікар зазначає «здоровий», (попередньо ознайомившись із їх медичними картками, що зберігаються в медичному пункті) і, якщо є серйозні діагнози, лікар попереджає вчителя, який проводить співбесіду з батьками щодо ризиків.

Щодо страхування. Якщо серйозно поставитися до цього питання, то можна дійти висновку, що одну і ту ж особу треба страхувати впродовж навчального року кілька разів, адже є активні учні, які братимуть участь і в походах, і в екскурсіях, і неодноразово в спортивних змаганнях, естафетах. Саме тому на початку року ми рекомендуємо батькам самим обрати страхову компанію, застрахувати дитину на весь рік на всі випадки й надати ксерокси страхових договорів класним керівникам. І єдиний список, який подаємо до РВО, це список із зазначенням індивідуальних страхових договорів. Адже саме у випадку травмування дитини, страхова компанія компенсує затрати на лікування і реабілітацію відповідно тієї суми, яку зазначили саме батьки, а не вчитель.

Щодо документів на транспортне забезпечення. Так, кількість паперів/документів, які мають надати перевізники в школу, замовникам екскурсії, дійсно, велика. Але маючи на руках підтверджуючи документи про страхування транспорту, медичну довідку і права водія, технічний стан автобуса, ліцензію тощо, пересвідчуєшся, що маєш справу з професіоналами, відповідальними і серйозними організаціями, а не новачками, які бажають зірвати гроші. Адже ми довіряємо їм найголовніше – безпеку і життя своїх вихованців. Як кажуть, довіряй, але перевіряй! А ще треба бути прискіпливо розбірливим у даному питанні, ми працюємо вже багато років з одними й тими туристичними фірмами, перевіреними роками.

В.К., м. Одеса

Читая такие умопомрачительные возгласы о системе охраны  труда, об «огромном количестве интструкций», мне становится страшно. Наверное, эти люди никогда не работали в школе. Я проработал учителем трудового обучения 26 лети не считаю, что инструкций по охране труда и технике безопасности очень много.Думаю, что это – нормальное количество для того, чтобы обеспечить безопасную работу учащихся и учителя. Другое дело – как в некоторых школах проходят инструктажи – сам видел несколько раз чисто формальное отношение к этому мероприятию.

Вообще инструкция – довольно неплохая вещь. По крайней мере, она хоть как-то страхует учителя. Если бы не эти инструкции, многие учителя, наверное, давно бы не работали в школе или даже сидели в тюрьме, потому что в любом происшествии с детьми, в любой травме родители сазу же обвиняют учителя и только учителя.                

В. Карпенко, г. Харьков

Для того, щоб вирішувались питання на місцевому рівні, на мою думку, місцеві керівники повинні, спільно з директором, відповідати за збереження життя та здоров’я дітей в закладах, що знаходяться на підконтрольній території. Це сприятиме більш тісній співпраці в багатьох проблемних питаннях, що потребують фінансування оскільки пункт "в межах бюджетних коштів" ніхто з нормативних документів про штати не прибрав. Відносно захисних споруд змушений з Вами не погодитись: у багатьох сільських школах вони не можуть бути використані за призначенням (Додаток до листа ДСНС 30.08.2017 № 02-12284/162) і питання щодо можливого укриття знову повинно обговорюватись спільно з місцевими керівниками та представниками ЦЗ в РДА... Як на мене, то біда нас з вами й цієї країни в тому, що кожен чиновник не несе кримінальної відповідальності за вчинені чи не вчинені дії. Завжди знаходиться крайній у найнижчій ланці вертикалі, на якого покладена відповідальність і в кого нема дорогих адвокатів.

Будь-який керівник навчального закладу не може самотужки, без належного бюджетного фінансування забезпечити дотримання, скажімо, пожежної безпеки. Адже установка пожежної сигналізації, тривожної кнопки, системи сповіщення тощо – це не компетентність директора, а відповідальність і фінансування відповідних органів на місцевому рівні.

Володимир Чуй

Минулого тижня у нас були пожежники: перевернули папери, нишпорили по всіх кутках. В акті вказали все. Крім "дрібниці" - вся будівля школи не має жодного гідранта, ні всередині, ні ззовні. Мабуть, під час пожежі папками махатимемо.

Буває, що хочу навести порядок у документах. Розпочинаю і закінчую. Не можливо розібратися з усім. На кожну дію потрібні інструкції: як мити вікна, як замітати, як... А підписи учнів за інструктаж зібрати: пів уроку пропало. Слід ще сказати за теплогосподарство. Стажуються кочегари, які вже 10 сезонів працюють, а хто має оплачувати їх стажування? Найбільша бюрократія в охороні праці. І ця писанина нікому не потрібна.

Л. Гаврилов

Якщо не помиляюся, то лише основних документів, що регламентують діяльність з ОП понад 30! І в кожному мінімум 30 сторінок з пунктами, що передбачають розробку інструкцій, журналів, наказів, тощо. Інструкція про розробку інструкції, журнал реєстрації інструкції, видачі інструкції... Увесь перелік навіть уявити страшно! І за різними напрямками: охорона праці, пожежна безпека, ЦЗ. І увесь цей мотлох інструкцій на стіні повинен висіти й в папках лежать. Кожен перевіряльник має різне бачення - починається доїння адміністрації, яка винувата в усіх гріхах ще з моменту призначення... По кожному напрямку ЦЗ, ОП, Пожежна безпека потрібно проходити навчання (безумовно платне). Спеціально створено різні організації, що мають за мету заробляти на державних коштах (розробка норм бази, вимог, пунктів, листів, що лише заплутують).

Як на мене, правила повинні бути прості та зрозумілі, щоб у випадку НС правильно діяти, а не знати, що треба 5 папок і 196 різних документів у них лише з ОП.

С.К.

У закладах освіти в Україні практично не використовується загальноприйнятий і поширений у світі термін «звичайні життєві ризики» (Common Everyday Risks). Йдеться про те, що якими б не були заходи безпеки, наприклад, під час проведення уроків трудового навчання, фізкультури, спортивних змагань тощо, існує звичайний життєвий ризик отримати травму. У вітчизняній практиці при розслідуванні таких випадків обов’язково знаходиться «винний». Як правило, це – вчитель, навіть у випадку, коли він виконав усі правила, передбачені інструкціями. Такий підхід лише стимулює бажання приховати сам факт травмування та заохочує практику «вибіркового покарання» керівників, які «не забезпечили» унеможливлення таких випадків. Це також негативно позначається і на учнях, яких не навчають оцінювати рівень ризику, ймовірність виникнення ризикової події, управлінню ризиками, адекватній поведінці у ризикованій ситуації тощо.

Засновники закладів освіти – міські, районні ради та керівні органи об’єднаних територіальних громад – не несуть належної відповідальності за створення реальних можливостей підпорядкованим закладам забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу. У цій сфері існує презумпція винуватості керівників закладів та вчителіві каральний підхід до оцінки їх роботи. Алгоритми дії базуються на гіпотезі про абсолютно недолугість учнів (неповноцінних людей), над якими слід установити гіперопіку з жорстким контролем за кожним їх кроком, замість того, щоб чітко окреслити межі їх особистої відповідальності та сприяти набуттю ними вмінь і навичок безпечної поведінки.

Віктор Громовий

Робота з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти регулюється такими відомчими документами: Наказ Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.2001 «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах», Наказ Міністерства освіти і науки України 18.04.2006 № 304 «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», Наказ Міністерства освіти України від 03.09.2009 № 814 «Про Положення про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру».

Не менш об'ємним є і список документів, які треба мати у школі з охорони праці: від інструкцій про користування працівниками драбинами, з обрізки чагарників та дерев, роботи з фарбами до інструкцій для педагогів про подорожі різними видами транспорту. Так, навчально-виховне об'єднання № 6 м. Кропивницький зобов’язали мати 68 інструкцій з охорони праці за професіями за підпорядкованістю працівників і 25 інструкцій з безпеки життєдіяльності учнів, 58 інструкцій у навчальних кабінетах тощо. (на 42 аркушах).

Це положення вимагає перегляду та приведення у відповідність з теперішніми реаліями. Зокрема, вимагає перегляду п. 24 в якому визначаються обов’язкові довгострокові документи і документи підготовки цивільного захисту в поточному році. Зокрема, вкрай нереалістичними є вимоги до змісту доповіді «про підготовку і стан цивільного захисту об’єкта в минулому році, яка підписується Начальником цивільного захисту об’єкта і подається до місцевого органу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту (ЦО) населення і територій, а примірник - штабу цивільного захисту Міністерства освіти і науки України до 01 листопада за станом на перше жовтня».

У наказі, наприклад, є і явно застарілий пункт про те, що керівник «організовує роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період» чи висувається вимога до директора школи забезпечити «проведення дозиметричного контролю відповідно до чинних нормативних актів з обов'язковою реєстрацією в спеціальному журналі», яка суперечить іншому наказу МОН тощо (згідно з п. 3.2.11 Наказу МОН N 563 від 01.08.2001 «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» не директор, а районні (міські) управління освіти «забезпечують проведення дозиметричного контролю в навчальних закладах шляхом укладення договорів з відповідними службами згідно з чинним законодавством»).

Наказ Міністерства освіти України №1400 від 21.11.2016 року «Про затвердження Положення про функціональну підсистему навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях (з питань безпеки життєдіяльності) єдиної державної системи цивільного захисту».

Це положення є хаотичним нагромадженням матеріалу, який містить різнопланову інформацію від визначення завдань функціональної підсистеми до детального переліку майна для оснащення формувань цивільного захисту (ФЦЗ) в адміністративних будівлях Міністерства освіти і науки України (бульвар Т. Шевченка, 16 та пр. Перемоги, 10). Власне питання навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях губляться у загальному масиві питань, які б мали регулюватись окремими внутрішніми наказами.

Як наслідок, така практика призводить до того, що фактично вся робота з безпеки життєдіяльності є виключно паперовою.

Г. Ковальчук

У затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України 06.12.2010 № 1205 «Типових штатних нормативах загальноосвітніх навчальних закладів» зазначено посаду «Фахівець з охорони праці». Зазначено, що ці посади вводяться в штати шкіл за нормативами, визначеними наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 № 255 "Про затвердження Типового положення про службу охорони праці". Згідно з п. 1.4. цього положення «Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку». Та на практиці засновник, як правило, ігнорує ці вимоги.

Марія Веселова, м. Полтава

З огляду на те, що директор школи, який має педагогічну освіту, не спроможний кваліфіковано розробити весь обсяг документів за цим напрямком роботи, засновники закладів освіти мають впорядкувати штати шкіл та місцевих управлінь освіти та навчальних закладів з тим, щоб охороною праці займались відповідні фахівці з охорони праці. У п. 3.2.5 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» є лише загальне суто декларативне визначання ролі місцевих органів управління освітою, які  «надають  необхідну  допомогу  щодо  створення безпечних умов проведення навчально-виховного процесу в навчальних закладах».

Мені здається, що у відповідності до статті 25 «Права і обов’язки засновника закладу освіти» Закону «Про освіту»має бути чітко визначена відповідальність засновника у цій сферіщодо забезпечення належного фінансування створення безпечних умов роботи та навчання, кадрового забезпечення роботи служб охорони праці тощо. Тільки чітко визначена відповідальність засновника змусить створити при виконавчих органах місцевого самоврядування централізовані технічно-господарські ресурсні центри, які будуть займатись питаннями облаштування та забезпечення готовності закладів освіти до належного функціонування відповідно до норм безпеки.

Усе це вимагає нової редакції «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах».

С. Короленко

ВИСНОВКИ

1. У сфері охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти зберігаються різні форми імітаційно-паперової роботи, на кшталт, організації удаваної роботи добровільної пожежної дружини чи розрахованих винятково на зовнішній ефект, конкурсів, виставок дитячих робіт, виступів агітбригад, написання творів тощо. Заплутаність і неймовірна перевантаженість нормативної бази призводить до відвертої сваволі з боку будь-яких перевіряльників і є сприятливим підґрунтям для корупційних практик залагодження штучно створених проблем. Мають місце суперечності навіть у документах МОН (наприклад, в одному документі зазначено, що директор школи, а в іншому – що районні (міські) управління освіти «забезпечують проведення дозиметричного контролю»). Відсутність єдиних вимог до ведення документації призводить до суб’єктивізму в оцінці роботи школи з боку різноманітних перевіряльників. З огляду на те, що у цій сфері є принаймні 149 чинних нормативних документів, існує гостра потреба у підготовці на рівні МОН (погодженої з усіма службами) уніфікованої е-збірки матеріалів із рекомендаціями щодо створення системи охорони життя і здоров’я учасників освітнього процесу в школі, у якій за принципом розумної достатності були б зібрані екстракти із чинних інструкцій, положень, наказів та подавались уніфіковані шаблони документів, які мають створюватись на рівні школи. Це спростить і оптимізує організацію процесів охорони життєдіяльності, зменшить сваволю місцево бюрократії.

2. У цій сфері існує презумпція винуватості керівників шкіл та вчителів та каральний підхід до оцінки їх роботи (досить часто перевіряльники мають завдання знайти підстави для звільнення того чи іншого керівника). Створені засновниками закладів освіти місцеві департаменти (управління, відділи) освіти не несуть жодної відповідальності за надання реальних можливостей підпорядкованим їм закладам освіти забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони праці та безпеки життєдіяльності. Увага до цих питань на місцевому рівні активізується лише після того, як трапляються трагічні випадки і зводиться до проведення формальних перевірок та позапланових інструктажів, а не до реальних кроків, які б мінімізували ризики та усували проблеми.

3. Надмірна зарегламентованість організації екскурсій учнів призвела до згортання або до мінімізації цього напрямку роботи. У додатку до листа Міністерства освіти і науки України 27.04.2010 № 1/9-286 містяться «Рекомендації щодо порядку організації екскурсійних поїздок організованих груп учнівської та студентської молоді» на 9 аркушах, серед яких організаторів екскурсії зобов’язують вирішити низку організаційно-технічних питань: «сприяти страхуванню учасників екскурсійної поїздки»; «у разі екскурсійної поїздки тривалістю більше одного дня для батьків учнівської та студентської молоді віком до 18 років провести батьківські збори»; «ознайомити учасників екскурсійної поїздки з їх правами та обов'язками»; «організувати підготовку учасників екскурсійної поїздки, перевірити необхідні знання, уміння та навички»; «ознайомити учасників екскурсійної поїздки з історичними та географічними особливостями району подорожі, переліком основних екскурсійних об'єктів, видатними діячами краю»; «після закінчення екскурсійної поїздки керівник групи спільно з учасниками готують інформацію про поїздку (у вигляді презентації, стінгазети, фотовиставки, на сторінках друкованого органу навчального закладу чи в рамках тематичного масового заходу)» (п.12) тощо. Підготовка цього пакету документів аж ніяк не сприяє реальній охороні життя та здоров’я дітей, адже це сприймається як виключно формальна і абсурдна процедура.

4. У системі охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу в Україні практично не використовується загальноприйнятий і поширений у світі термін «звичайні життєві ризики (Common Everyday Risks)». Якими б не були заходи безпеки, наприклад, під час проведення уроків трудового навчання, фізичної культури та спортивних занять, є звичайний життєвий ризик отримати травму. У вітчизняній практиці розслідування таких випадків обов’язково знаходиться винний (педагог або директор). Такий підхід лише стимулює бажання приховати сам факт травмування та заохочує практику «вибіркового покарання» тих чи інших керівників, які «не забезпечили» унеможливлення таких випадків. Це також негативно позначається і на учнях, яких не навчають оцінювати рівень ризику, ймовірності виникнення ризикової події, управлінню ризиками, адекватній поведінці у ризикованій ситуації тощо. Алгоритми дії базуються на гіпотезі про абсолютно недолугість учнів (неповноцінних людей), над якими слід установити гіперопіку з жорстким контролем за кожним їх кроком, замість того, щоб чітко окреслити межі їх особистої відповідальності.

5. Розслідування нещасних випадків проводиться на основі «Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 31.08.2001 № 616 (у редакції наказу 07.10.2013 № 1365). Зокрема, викликає сумнів доцільність існування: п. 22. (Розділ І): «Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу в транспортних засобах (автомобільному, залізничному, міському електротранспорті тощо) за обставин, зазначених в абзаці восьмому пункту 5 розділу І цього Положення, розслідуються відповідно до цього Положення з урахуванням матеріалів розслідування, що проводять уповноважені на це органи у встановленому порядку. Для отримання результатів розслідування уповноважених органів керівник навчального закладу надсилає до них письмовий запит»; п.8. (Розділ І): «Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу у випадках, не зазначених у пункті 5 цього розділу, розслідуються і беруться на облік згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (зі змінами) (далі - Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру)».

6. Як свідчить світова практика, охорону життя і здоров’я учасників освітнього процесу не слід розглядати як окремий самодостатній напрямок роботи. Шкільну безпеку інтегрують як невіднятну органічну складову наявних національних чи місцевих планів (стратегій) розвитку освіти. Тож, має утвердитись системне бачення безпеки життєдіяльності в загальному контексті роботи школи та розвитку шкільної освіти.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Привести «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» та інші галузеві нормативно-правові документи у відповідність до вимог статті 25 Закону України «Про освіту»: чітко визначити відповідальність засновника у цій сфері щодо забезпечення належного фінансування створення безпечних умов роботи та навчання, кадрового забезпечення роботи служб охорони праці тощо. Спрямувати діяльність централізованих технічно-господарських ресурсних центрів на вирішення питань облаштування та забезпечення готовності закладів освіти до належного функціонування відповідно до норм безпеки.

2. З огляду на те, що у «Положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», містяться нереалістичні вимоги на кшталт «вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, за програмою, розробленою службою охорони праці (п. 5.2.1.)», необхідно прийняти нову редакцію, яка б враховувала теперішні реалії та була націлена на утвердження компетентнісного підходу до проведення навчання з питань охорони праці. Впроваджувати сучасні форми роботи, зокрема он-лайн знайомство з інструкціями та електронну фіксацію проходження інструктажу шляхом реєстрації працівника на сайті служби охорони праці тощо.

3. Скасувати «Рекомендації щодо порядку організації екскурсійних поїздок організованих груп учнівської та студентської молоді», які містяться у листі Міністерства освіти і науки України 27.04.2010 № 1/9-286. Розробити нові рекомендації, у яких зняти зарегламентованість організації екскурсій, прибравши надлишкові вимоги до їх підготовки й проведення, необхідність отримувати дозвіл відділу освіти, довідки лікарів тощо. Запровадити електронну реєстрацію при виїзді на екскурсію на сайті місцевого управління освіти з автоматичною фіксацією даних у Державтоінспекціях головних управлінь МВС в області та з (прокладанням) відстежуванням маршруту за допомогою Google Maps і GPS-навігатора.

4. Переглянути у напрямі спрощення та елементарного структурування Накази МОН № 814 від 03.09.2009 «Про Положення про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» та України № 1400 від 21.11.2016 року «Про затвердження Положення про функціональну підсистему навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях (з питань безпеки життєдіяльності) єдиної державної системи цивільного захисту». Переглянути з метою утвердження компетентнісного підходу затверджені МОН і погоджені з ДСНС навчальні програми, за якими здійснюється навчання дітей дошкільного віку, вихованців та учнів.

5. Переглянути у напрямі зменшення та раціоналізації увесь перелік документів з охорони праці, безпеки життєдіяльності, цивільного захисту та пожежної безпеки.

6. Спростити порядок розслідування нещасних випадків, що сталися в закладі освіти. Припинити практику зобов'язання адміністрації закладу освіти розслідувати, брати на облік та інформувати органи управління освітою про нещасні випадки, що сталися поза закладом (таку інформацію подають травмпункти).

7. Враховуючи курс на побудову компетентнісної моделі випускника школи, внести суттєві корективи до процедур інструктажів учнів, спрямувавши їх на надбання здатності використовувати інструкції на практиці, а також на засвоєння загальноприйнятого і поширеного у світі терміну «звичайні життєві ризики». Визначити сферу відповідальності учнів та їх батьків за дотримання норм і правил охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Система охорони життєдіяльності у закладі освіти: від імітаційно-паперової роботи до ефективного діяльнісно-компетентнісного підходу?»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ про віртуальний круглий стіл «Система охорони життєдіяльності у закладі освіти: від імітаційно-паперової роботи до ефективного діяльнісно-компетентнісного підходу?»

Чи забезпечує чинна «система охорони праці та безпеки життєдіяльності» закладу освіти реалізацію такого компетентнісного підходу в освіті?

Як відомо, компетентність – це НАБУТА ЗДАТНІСТЬ реалізовувати в практичній діяльності певні компетенції (знання, вміння, цінності тощо).

На думку експертів, у цій сфері все ще зберігаються традиційні форми імітаційно-паперової роботи, на кшталт ведення величезної маси документації, організації удаваної роботи добровільної пожежної дружини чи проведення, розрахованих на зовнішній ефект конкурсів та КВК (на кшталт, «Сам собі рятувальник», «Юні інспектори дорожнього руху»), виставок дитячих робіт, виступів агітбригад, оформлення тематичних стендів «Безпека у повсякденному житті», конкурсів плакатів та стіннівок, написання творів тощо.

«Системою» охорони праці в закладі освіти інспектори управлінь і відділів освіти вважають НАБІР ДОКУМЕНТІВ, розроблених згідно з вимогами…, в установленому порядку затверджених та обов’язково складених в окрему папку з написом «Система охорони праці та безпеки життєдіяльності».У цій «системі» – кількасот документів (наказів, розпоряджень, інструкцій тощо).

Зміст деяких із них межує з абсурдом: наприклад, лише щодо правил безпеки під час роботи з голкою та ножицями можна нарахувати до 20 інструкцій, у яких написано приблизно одне й те ж саме, але різними словами. Інструкції з техніки безпеки в спортзалі та на спортмайданчику фактично зводяться до того, що не можна бігати та стрибати без дозволу вчителя, а сам учитель несе АБСОЛЮТНО ПОВНУ відповідальність за життя і здоров’я учнів, навіть у тих випадках, коли вони порушують інструкції або випадково отримують травми.

Неодмінною рисою цієї «системи» є проведення так званих інструктажів працівників і учнів, які в кращому разі зводяться до читання інструкцій (а інколи – і без цього, оскільки на це постійно бракує часу) та підпису в журналі інструктажу. Таких журналів можна нарахувати не один десяток.

Чи забезпечує підпис під інструктажем необхідний рівень готовності учасника освітнього процесу до певний дій у певній ситуації? – відповісти на це питання важко, бо ніхто ніколи ґрунтовно не перевіряв ЯКІСТЬ проведення цих інструктажів.

Якими мають бути шляхи перетворення системи охорони праці та безпеки життєдіяльності із купи інструкцій та низки конкурсів у справжню, дієву, компетентнісно орієнтовану систему роботи колективу закладу, йшлося на нашому круглому столі.

Ми запропонували висловитись за наступними напрямами обговорення:

1. Яким є закордонний досвід організації системи охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу?

2. Яка документація з охорони праці та техніки безпеки потрібна в закладі освіти?

3. Як у змісті роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти передбачити впровадження поняття «звичайний життєвий ризик»?

4. Якими мають бути рівень та форми відповідальності за створення належних умов з охорони праці та безпеки життєдіяльності, набуття необхідних компетентностей:

- засновника закладу,

- адміністрації й педагогічних працівників закладу;

- учнів та їх батьків?

* * *

Коріння цього явища насправді йде дуже глибоко. Ба більше: воно споріднене з пошуками "ворогів народу" в СРСР від кінця 1920-х років. От сталася якась аварія. Хто винний? Державна система не може бути винною, бо вона "народна". Але "ніхто не винний" - це неправильно, "люди не зрозуміють", "а де ж справедливість?". Тому потрібний цап-відбувайло. Хто? Виконавець (на початку бажано безпартійний, а потім вже як вийде). А як довести людям, що система не винна? А винайти інструкцію, яку на 100% виконати практично неможливо, проте її 100% виконання теоретично має майже на 100% убезпечити від нещасних випадків. "Ми ж попереджали, ми ж інструктували". Тому "інструкцієманія" - це насправді зняття з себе авторитарною, патерналістською державою відповідальності в ситуації, коли люди можуть, саме в силу цього авторитаризму і патерналізму, покласти на державу відповідальність за все, що відбувається довкола. Покласти то вони покладуть, але через інструкцію держава її негайно перекладе на виконавця і цим обмежиться. Тому інструкція для держави - як громовідвід.

Олексій Панич

Якщо здійснити системний аналіз, то слід відзначити, що чинна система організації роботи з охорони праці в закладах освіти є чудовим джерелом збагачення для методистів ОІППО, а також організацій, що проводять спеціальне навчання з питань охорони праці, пожежної безпеки, цивільного захисту і т.д., і т.п., тобто є корупцією на державному рівні. У чому це виявляється? У нормі, якою передбачено обов’язкове щорічне спеціальне навчання осіб, відповідальних: за пожежну безпеку (керівник + завгосп, чи інша особа, призначена наказом), за теплогосподарство, за безпеку будівель і споруд, за проведення робіт на висоті, відповідальних за електрогосподарство (причому, це не може бути електромонтер, навіть якщо такий є в закладі, бо « він же не може контролювати сам себе!»), за цивільний захист (і знову інтрига! Міністерство одне – з надзвичайних ситуацій, територіальні органи Управління ДСНС перевіряють одночасно і пожежну безпеку і цивільний захист, а от навчання проводиться окремо, бо ж і оплата окремо). І чудово всі бачать, що навчання це або взагалі не проводиться, свідоцтва просто продаються, або проводиться формально, як і всі подібні навчання.

Те ж і з ОІППО. Є така вимога – в кожному закладі повинна бути «Система управління охороною праці». Ну, якщо вже дуже напружитись, то, можливо, ви й зможете самостійно її «народити». Але ж, чи буде вона такою, як потрібно Тому, Хто Перевіряє? Звісно, ні! Тому є простий вихід – Той, Хто Перевіряє, сам її клепає, продає гривень так за 400, а потім перевіряє, є вона чи ні у вас. Якщо є, то чи того року випуску, бо та, що куплена три роки тому, вже застаріла. А ще чудова ніша для бізнесу – сертифікати (не безкоштовно!) з дозволом викладати курс «Основи здоров´я» (а це всі вчителі-початківці+вчитель, що викладає в основній школі), а зараз ще додатково - онлайн-курс «Вчимося жити разом».

А що, вчителі, які в педуніверситетах вивчали курс медицини не мають належної підготовки? Чи під час курсів підвищення кваліфікації ці питання не можна включити в програму навчання для всіх вчителів, незалежно від фаху? Питання риторичні! А зараз пожежники придумали взагалі фантастично красиву схему! Особами, наближеними до годівниці (друзі, куми, підставні особи), створюються приватні підприємства типу ТОВ «Пожежно-техногенна безпека». ДСНС здійснює планові перевірки закладів культури, освіти тощо. Як завжди, пишуть приписи про необхідність виконати заходи з пожежної безпеки, на які в бюджеті ніколи не було грошей:

- розробку проектно-кошторисної документації системи протипожежного захисту (близько 30 тис.)

- проведення вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій вогнезахисним розчином (50-70 тис.)

- визначення показника горючості облицювальних матеріалів (400 грн)

- проходження функціонального навчання керівним складом та фахівцями, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

- проведення обов’язкового особистого страхування членів пожежної дружини

- встановлення системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей (близько 700 тис.)

- приведення пожежного водоймища до належного стану (його ніколи й не було, це просто яма, яку якщо заповнити водою, то ще не відомо, чи не рухне школа)

- придбання фільтрів пило поглиначів типу ФП, ФЯР

- проведення обов’язкового особистого страхування членів пожежної дружини

- проведення перевірки захисної споруди на герметичність (це взагалі фантастична пропозиція, бо яка герметичність у наших підвалах?).

Ну от, ніхто таких коштів не має і не збирається виділяти. В кожному районі обирається жертва – школа, на яку пожежники подають до суду, і відповідати мусить директор, у якого ну аж ніяких можливостей виконати ці вимоги! Результат: акт готовності школи до нового навчального року не підписаний, відділ освіти й обласне управління освіти в істериці, директора змушують щотижня (!!!) звітувати письмово про вжиті заходи аж до закриття справи. Якісь кошти, звичайно, виділяють, і куди ж ми їх сплачуємо? У вищезазначене ТОВ! А конкурентів їм на ринку цих послуг немає. Збіг? Не думаю…

Отож, можна собі тільки уявити, який спротив зустрінуть намагання зруйнувати цю зцементовану хабарами та корупційними схемами конструкцію!

Н.В.

Аж страшно, що у нас попридумувано! Поки не задумуєшся над цим, то нічого, а як починаєш читати, то розумієш, що директор "підвішений" за всі частини тіла. Треба звести все до одного знаменника у вигляді окремої е-книги з ТБ в школі у якій були б зібрані всі інструкції, положення, накази… Накази з ТБ вивести з Книги наказів з основної діяльності, бо вони в основному дублюють один одного кожний рік і немає сенсу їх кожного року переписувати.

Усе це спрямовувати до навчальних закладів з тим, щоб адміністрація школи лише проставила дати й відповідальних. Це дасть можливість поставити крапку на цьому "бюрократичному" моменті. Хай йдуть хоч 100 перевіряльників, а ми їм покажемо комплект матеріалів, рекомендованих МОН.

Тепер про головне - практичну потребу цієї роботи. Дирекція школи не може все охопити, а людей просто потрібно елементарно вчити багатьом речам. Не директор школи, наприклад, повинен пояснювати як користуватися драбиною, а у випадку ЧП він буде відповідати, якщо доведуть що «не провів відповідну роботу».

Тут повинен бути один принцип: навчання організовують відповідні служби на рівні району і надають довідку, що ця людина пройшла відповідні курси, які вели фахівці з питань ТБ.

Я прийняв на роботу підготовленого фахівця. Всі порушення з ТБ це його відповідальність, бо на нього: А) покладена відповідальність наказом, Б) він має відповідний сертифікат. Зараз же система така, що в будь-якому випадку зроблять винною адміністрацію школи…

В.Савчук

Колись у середині 90-х років, працюючи директором школи, я намагався виконувати всі вказівки та рекомендації й розробив СИСТЕМУ ОХОРОНИ праці – так, як її розумів і відповідно до вимог нормативно-правових документів. Сам розробив понад 50 інструкцій, зобов’язав учителів та класних керівників це зробити, розклав ці інструкції в різні папки за тематичними напрямами (пожежна безпека, майстерні, кабінети фізики, хімії, інформатики, котельне господарство тощо). Передбачив систематичне проведення інструктажів, комплекс контрольних заходів, видав з десяток необхідних наказів, провів кілька тренувальних заходів із відпрацювання дій всіх учасників навчально-виховного процесу в надзвичайних ситуаціях. Отже, начебто все зробив правильно.

Як же я був здивований і обурений, коли інспектор управління, що перевіряв мою роботу, ознайомившись зі змістом моїх папок та вислухавши мою розповідь про виконану роботу, спитав: «А де ж СИСТЕМА охорони праці?». Я став пояснювати, показувати відповідні накази та інструкції, але інспектору все це було нецікаво. Він заявив, що у мене має бути окрема папка з написом «Система охорони праці», у якій будуть зібрані основні накази, інструкції та правила. Отже, інспектор розумів під словом система саме ПАПКУ, а не розроблений алгоритм дій колективу в різних ситуаціях.

На жаль, таке розуміння роботи з охорони праці в школі зберігається і сьогодні: перевіряють саме наявність такої папки.

Л.Бедзай, м. Кропивницький     

Замість імітаційно-паперової моделі організації роботи з безпеки життєдіяльності має з’явитись нова ефективна діяльнісно-компетентнісна модель, адже ми відходимо від надлишкового зовнішнього управління школами. Школа, згідно із новим законом, замість того, щоб бути надлишково керованою організацією, стає автономною. У цих умовах вкрай недоречним є надсилання документів, на кшталт Листа МОН № 1/9-288 від 23.05.17 року «Щодо безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу на час літніх канікул» за підписом Державного секретаря Павла Полянського(з формулюваннями «вжити дієвих заходів», «посилити контроль», «провести роз’яснювальну роботу» тощо). Слід надати право навчальному закладу приймати рішення щодо розробки інструкцій(їх доцільності, кількості, змісту тощо). Задекларовано відмову від застарілих практик, які породжують бюрократичні моделі контролю, фіксації «результатів» роботи тощо(видання наказів заради наказів, «паперові» форми захисту життя і здоров'я учасників освітнього процесу, рудименти бюрократичних форм контролю тощо). На практиці це, зокрема, вимагає радикального зменшення у 5-10 разів кількості інструкцій(зараз їх більше 300-т), наказів, звітів з безпеки життєдіяльності. Потрібно ввести практику підготовки однієї «комплексної» інструкції на навчальний кабінет, замість теперішніх 8 інструкцій з техніки безпеки та безпеки життєдіяльності в кабінеті інформатики, 18 інструкцій з техніки безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінеті фізики, 9 інструкцій в кабінеті хімії, 13 інструкцій в спортивній залі тощо. Тож, МОН має ініціювати перегляд усього масиву документації, яка є нормативно-правовим підґрунтям для пресингування закладів освіти та корупційних схем. Сьогодні взято курс на утвердження довіри й це розглядається як ключовий елемент де бюрократизації (саме відсутність довіри є першопричиною надлишкової звітності). Тому, зокрема, слід скасувати подвійну роботу при оформленні екскурсій учнів (явно надлишковий формальний дозвіл, який видається відділом освіти райдержадміністрації на підставі наказів по закладу освіти).

Якщо ми справді утверджуємо у всіх сферах життєдіяльності закладів освіти замість вкрай неефективного паперово-знаніївського, компетентнісний підхід, який переміщує акценти з процесу накопичення нормативно визначених знань у площину формування й розвитку в учнів здатності практично діяти у різних ситуаціях, то це вимагає змістити акценти навчально-виховної діяльності школи з інформаційної в організаційно-діяльнісну площину. У першому випадку учителеві відводиться роль «ретранслятора знань», а в другому – організатора освітньої діяльності. Це призведе і до зміни моделі поведінки учня – від пасивного засвоєння знань, до активного самостійного навчання, яке включає досвід діяльності(зокрема, в екстремальних ситуаціях) й відпрацювання певних поведінкових моделей.

Якщо станеться якась надзвичайна ситуація (наприклад, пожежа), ніхто не шукатиме інструкцію і не вдивлятиметься у план евакуації. У цьому випадку допоможе врятувати своє життя і життя інших лише чіткий алгоритм дій та відпрацьовані до автоматизму навички: швидко покинути приміщення, схопити вогнегасник, відкрити гідрант тощо. Це вимагає зміни пріоритетів від абсолютно непотрібної паперотворчості на відпрацювання практичних навичок дії у надзвичайній ситуації.

Усі перевіряльники мають зосереджувати свої зусилля не на формальній перевірці документації, а прийшовши до школи, робити одне-єдине: зненацька подавати сигнал тривоги. На основі аналізу побаченого, робити висновки про ефективність системи охорони життєдіяльності. Це означає необхідність радикальної зміни практики перевірки та системи оцінки ефективності цього напрямку роботи.

Віктор Громовий

Ваші думки та пропозиції надзвичайно слушні, готова підписатись під кожним словом! Якщо до Вас прислухаються, і щось зміниться в цій сфері діяльності - це буде величезна перемога і прорив! І справа, дійсно, не тільки в паперотворчості, а в тому, що така організація роботи з ОП та БЖ зовсім не ефективна!

Карта техногенно-екологічної безпеки, яка повинна висіти у кабінеті директора на видному місці, вирішує всі питання ЦЗ? А засоби індивідуального захисту (ватно-марлеві пов’язки, які повинні бути на кожного учня в окремому підписаному пакетику) врятують у разі пожежі?

Оці всі журнали як паралельна реальність у школі. У них все гаразд, є підписи. Окремо доповіді вчителів про здоров’язберігаючі елементи на уроках. Діти та батьки окремо від оцього всього у своєму паралельному світі.

Л. Воронова

Після пожежі в одеському таборі «Вікторія» (двоповерхова будівля і до 50 осіб) ми серйозно поставилися до вироблення життєво необхідних навичок, адже маємо чотириповерхову будівлю гімназії і 1550 учнів, близько 100 працівників, 30 техпрацівників. І лише після п’ятої тренувальної евакуації учасників освітнього процесу (до речі, ніколи заздалегідь не попереджали ні учнів, ні працівників ні про дату, ні про час евакуації – все має бути досить наближеним до тих умов надзвичайного характеру), став помітним прогрес у доведенні навичок до автоматизму. Єдине, що насамперед зробили, це обговорили даний випадок пожежі в дитячій установі з усіма учасниками освітнього процесу, проговорили ризики й шляхи усунення та зазначили, що впродовж певного часу будуть проходити практичні заняття, щоб не було страху і паніки, це - лише навчання! Щоб мати зворотну реакцію, щодня запитували батьків, про що говорять діти, як реагують, запитували порад у батьків, приймали їх рекомендації, залучали до проведення тощо. Я теж не знала в якій дупі ми сидимо, доки не сталась трагедія. Ми, директори шкіл, висновки зробили (почистили шляхи евакуації від мотлоху і т. і.), але чиновники жодних висновків не зробили!

Стосовно списків з інструктажами. По-перше, офіційно проводимо інструктаж із записом у журналі спеціального зразка, до якого вносяться записи по мірі надходження. У журналі вносяться записи всіх без виключення інструктажів для учнів, які йдуть на олімпіаду, спортивні змагання, екскурсії, суботники, походи, МАН тощо. Тобто, будь-який вихід учня зі школи супроводжується інструктажем із записом до журналу спеціального зразка, тому і в наказі зазначається, кому і до якого часу «провести інструктаж із правил безпечної поведінки…..», тому окремий список не має потреби робити, бо то вже буде профанація, неправомірний дубляж, «щоб було».

Медична довідка. Мається на увазі «Лист здоров’я», до якого всім учасникам тривалої екскурсії або подорожі шкільний лікар зазначає «здоровий», (попередньо ознайомившись із їх медичними картками, що зберігаються в медичному пункті) і, якщо є серйозні діагнози, лікар попереджає вчителя, який проводить співбесіду з батьками щодо ризиків.

Щодо страхування. Якщо серйозно поставитися до цього питання, то можна дійти висновку, що одну і ту ж особу треба страхувати впродовж навчального року кілька разів, адже є активні учні, які братимуть участь і в походах, і в екскурсіях, і неодноразово в спортивних змаганнях, естафетах. Саме тому на початку року ми рекомендуємо батькам самим обрати страхову компанію, застрахувати дитину на весь рік на всі випадки й надати ксерокси страхових договорів класним керівникам. І єдиний список, який подаємо до РВО, це список із зазначенням індивідуальних страхових договорів. Адже саме у випадку травмування дитини, страхова компанія компенсує затрати на лікування і реабілітацію відповідно тієї суми, яку зазначили саме батьки, а не вчитель.

Щодо документів на транспортне забезпечення. Так, кількість паперів/документів, які мають надати перевізники в школу, замовникам екскурсії, дійсно, велика. Але маючи на руках підтверджуючи документи про страхування транспорту, медичну довідку і права водія, технічний стан автобуса, ліцензію тощо, пересвідчуєшся, що маєш справу з професіоналами, відповідальними і серйозними організаціями, а не новачками, які бажають зірвати гроші. Адже ми довіряємо їм найголовніше – безпеку і життя своїх вихованців. Як кажуть, довіряй, але перевіряй! А ще треба бути прискіпливо розбірливим у даному питанні, ми працюємо вже багато років з одними й тими туристичними фірмами, перевіреними роками.

В.К., м. Одеса

Читая такие умопомрачительные возгласы о системе охраны  труда, об «огромном количестве интструкций», мне становится страшно. Наверное, эти люди никогда не работали в школе. Я проработал учителем трудового обучения 26 лети не считаю, что инструкций по охране труда и технике безопасности очень много.Думаю, что это – нормальное количество для того, чтобы обеспечить безопасную работу учащихся и учителя. Другое дело – как в некоторых школах проходят инструктажи – сам видел несколько раз чисто формальное отношение к этому мероприятию.

Вообще инструкция – довольно неплохая вещь. По крайней мере, она хоть как-то страхует учителя. Если бы не эти инструкции, многие учителя, наверное, давно бы не работали в школе или даже сидели в тюрьме, потому что в любом происшествии с детьми, в любой травме родители сазу же обвиняют учителя и только учителя.                

В. Карпенко, г. Харьков

Для того, щоб вирішувались питання на місцевому рівні, на мою думку, місцеві керівники повинні, спільно з директором, відповідати за збереження життя та здоров’я дітей в закладах, що знаходяться на підконтрольній території. Це сприятиме більш тісній співпраці в багатьох проблемних питаннях, що потребують фінансування оскільки пункт "в межах бюджетних коштів" ніхто з нормативних документів про штати не прибрав. Відносно захисних споруд змушений з Вами не погодитись: у багатьох сільських школах вони не можуть бути використані за призначенням (Додаток до листа ДСНС 30.08.2017 № 02-12284/162) і питання щодо можливого укриття знову повинно обговорюватись спільно з місцевими керівниками та представниками ЦЗ в РДА... Як на мене, то біда нас з вами й цієї країни в тому, що кожен чиновник не несе кримінальної відповідальності за вчинені чи не вчинені дії. Завжди знаходиться крайній у найнижчій ланці вертикалі, на якого покладена відповідальність і в кого нема дорогих адвокатів.

Будь-який керівник навчального закладу не може самотужки, без належного бюджетного фінансування забезпечити дотримання, скажімо, пожежної безпеки. Адже установка пожежної сигналізації, тривожної кнопки, системи сповіщення тощо – це не компетентність директора, а відповідальність і фінансування відповідних органів на місцевому рівні.

Володимир Чуй

Минулого тижня у нас були пожежники: перевернули папери, нишпорили по всіх кутках. В акті вказали все. Крім "дрібниці" - вся будівля школи не має жодного гідранта, ні всередині, ні ззовні. Мабуть, під час пожежі папками махатимемо.

Буває, що хочу навести порядок у документах. Розпочинаю і закінчую. Не можливо розібратися з усім. На кожну дію потрібні інструкції: як мити вікна, як замітати, як... А підписи учнів за інструктаж зібрати: пів уроку пропало. Слід ще сказати за теплогосподарство. Стажуються кочегари, які вже 10 сезонів працюють, а хто має оплачувати їх стажування? Найбільша бюрократія в охороні праці. І ця писанина нікому не потрібна.

Л. Гаврилов

Якщо не помиляюся, то лише основних документів, що регламентують діяльність з ОП понад 30! І в кожному мінімум 30 сторінок з пунктами, що передбачають розробку інструкцій, журналів, наказів, тощо. Інструкція про розробку інструкції, журнал реєстрації інструкції, видачі інструкції... Увесь перелік навіть уявити страшно! І за різними напрямками: охорона праці, пожежна безпека, ЦЗ. І увесь цей мотлох інструкцій на стіні повинен висіти й в папках лежать. Кожен перевіряльник має різне бачення - починається доїння адміністрації, яка винувата в усіх гріхах ще з моменту призначення... По кожному напрямку ЦЗ, ОП, Пожежна безпека потрібно проходити навчання (безумовно платне). Спеціально створено різні організації, що мають за мету заробляти на державних коштах (розробка норм бази, вимог, пунктів, листів, що лише заплутують).

Як на мене, правила повинні бути прості та зрозумілі, щоб у випадку НС правильно діяти, а не знати, що треба 5 папок і 196 різних документів у них лише з ОП.

С.К.

У закладах освіти в Україні практично не використовується загальноприйнятий і поширений у світі термін «звичайні життєві ризики» (Common Everyday Risks). Йдеться про те, що якими б не були заходи безпеки, наприклад, під час проведення уроків трудового навчання, фізкультури, спортивних змагань тощо, існує звичайний життєвий ризик отримати травму. У вітчизняній практиці при розслідуванні таких випадків обов’язково знаходиться «винний». Як правило, це – вчитель, навіть у випадку, коли він виконав усі правила, передбачені інструкціями. Такий підхід лише стимулює бажання приховати сам факт травмування та заохочує практику «вибіркового покарання» керівників, які «не забезпечили» унеможливлення таких випадків. Це також негативно позначається і на учнях, яких не навчають оцінювати рівень ризику, ймовірність виникнення ризикової події, управлінню ризиками, адекватній поведінці у ризикованій ситуації тощо.

Засновники закладів освіти – міські, районні ради та керівні органи об’єднаних територіальних громад – не несуть належної відповідальності за створення реальних можливостей підпорядкованим закладам забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу. У цій сфері існує презумпція винуватості керівників закладів та вчителіві каральний підхід до оцінки їх роботи. Алгоритми дії базуються на гіпотезі про абсолютно недолугість учнів (неповноцінних людей), над якими слід установити гіперопіку з жорстким контролем за кожним їх кроком, замість того, щоб чітко окреслити межі їх особистої відповідальності та сприяти набуттю ними вмінь і навичок безпечної поведінки.

Віктор Громовий

Робота з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти регулюється такими відомчими документами: Наказ Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.2001 «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах», Наказ Міністерства освіти і науки України 18.04.2006 № 304 «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», Наказ Міністерства освіти України від 03.09.2009 № 814 «Про Положення про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру».

Не менш об'ємним є і список документів, які треба мати у школі з охорони праці: від інструкцій про користування працівниками драбинами, з обрізки чагарників та дерев, роботи з фарбами до інструкцій для педагогів про подорожі різними видами транспорту. Так, навчально-виховне об'єднання № 6 м. Кропивницький зобов’язали мати 68 інструкцій з охорони праці за професіями за підпорядкованістю працівників і 25 інструкцій з безпеки життєдіяльності учнів, 58 інструкцій у навчальних кабінетах тощо. (на 42 аркушах).

Це положення вимагає перегляду та приведення у відповідність з теперішніми реаліями. Зокрема, вимагає перегляду п. 24 в якому визначаються обов’язкові довгострокові документи і документи підготовки цивільного захисту в поточному році. Зокрема, вкрай нереалістичними є вимоги до змісту доповіді «про підготовку і стан цивільного захисту об’єкта в минулому році, яка підписується Начальником цивільного захисту об’єкта і подається до місцевого органу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту (ЦО) населення і територій, а примірник - штабу цивільного захисту Міністерства освіти і науки України до 01 листопада за станом на перше жовтня».

У наказі, наприклад, є і явно застарілий пункт про те, що керівник «організовує роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період» чи висувається вимога до директора школи забезпечити «проведення дозиметричного контролю відповідно до чинних нормативних актів з обов'язковою реєстрацією в спеціальному журналі», яка суперечить іншому наказу МОН тощо (згідно з п. 3.2.11 Наказу МОН N 563 від 01.08.2001 «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» не директор, а районні (міські) управління освіти «забезпечують проведення дозиметричного контролю в навчальних закладах шляхом укладення договорів з відповідними службами згідно з чинним законодавством»).

Наказ Міністерства освіти України №1400 від 21.11.2016 року «Про затвердження Положення про функціональну підсистему навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях (з питань безпеки життєдіяльності) єдиної державної системи цивільного захисту».

Це положення є хаотичним нагромадженням матеріалу, який містить різнопланову інформацію від визначення завдань функціональної підсистеми до детального переліку майна для оснащення формувань цивільного захисту (ФЦЗ) в адміністративних будівлях Міністерства освіти і науки України (бульвар Т. Шевченка, 16 та пр. Перемоги, 10). Власне питання навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях губляться у загальному масиві питань, які б мали регулюватись окремими внутрішніми наказами.

Як наслідок, така практика призводить до того, що фактично вся робота з безпеки життєдіяльності є виключно паперовою.

Г. Ковальчук

У затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України 06.12.2010 № 1205 «Типових штатних нормативах загальноосвітніх навчальних закладів» зазначено посаду «Фахівець з охорони праці». Зазначено, що ці посади вводяться в штати шкіл за нормативами, визначеними наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 № 255 "Про затвердження Типового положення про службу охорони праці". Згідно з п. 1.4. цього положення «Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку». Та на практиці засновник, як правило, ігнорує ці вимоги.

Марія Веселова, м. Полтава

З огляду на те, що директор школи, який має педагогічну освіту, не спроможний кваліфіковано розробити весь обсяг документів за цим напрямком роботи, засновники закладів освіти мають впорядкувати штати шкіл та місцевих управлінь освіти та навчальних закладів з тим, щоб охороною праці займались відповідні фахівці з охорони праці. У п. 3.2.5 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» є лише загальне суто декларативне визначання ролі місцевих органів управління освітою, які  «надають  необхідну  допомогу  щодо  створення безпечних умов проведення навчально-виховного процесу в навчальних закладах».

Мені здається, що у відповідності до статті 25 «Права і обов’язки засновника закладу освіти» Закону «Про освіту»має бути чітко визначена відповідальність засновника у цій сферіщодо забезпечення належного фінансування створення безпечних умов роботи та навчання, кадрового забезпечення роботи служб охорони праці тощо. Тільки чітко визначена відповідальність засновника змусить створити при виконавчих органах місцевого самоврядування централізовані технічно-господарські ресурсні центри, які будуть займатись питаннями облаштування та забезпечення готовності закладів освіти до належного функціонування відповідно до норм безпеки.

Усе це вимагає нової редакції «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах».

С. Короленко

ВИСНОВКИ

1. У сфері охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти зберігаються різні форми імітаційно-паперової роботи, на кшталт, організації удаваної роботи добровільної пожежної дружини чи розрахованих винятково на зовнішній ефект, конкурсів, виставок дитячих робіт, виступів агітбригад, написання творів тощо. Заплутаність і неймовірна перевантаженість нормативної бази призводить до відвертої сваволі з боку будь-яких перевіряльників і є сприятливим підґрунтям для корупційних практик залагодження штучно створених проблем. Мають місце суперечності навіть у документах МОН (наприклад, в одному документі зазначено, що директор школи, а в іншому – що районні (міські) управління освіти «забезпечують проведення дозиметричного контролю»). Відсутність єдиних вимог до ведення документації призводить до суб’єктивізму в оцінці роботи школи з боку різноманітних перевіряльників. З огляду на те, що у цій сфері є принаймні 149 чинних нормативних документів, існує гостра потреба у підготовці на рівні МОН (погодженої з усіма службами) уніфікованої е-збірки матеріалів із рекомендаціями щодо створення системи охорони життя і здоров’я учасників освітнього процесу в школі, у якій за принципом розумної достатності були б зібрані екстракти із чинних інструкцій, положень, наказів та подавались уніфіковані шаблони документів, які мають створюватись на рівні школи. Це спростить і оптимізує організацію процесів охорони життєдіяльності, зменшить сваволю місцево бюрократії.

2. У цій сфері існує презумпція винуватості керівників шкіл та вчителів та каральний підхід до оцінки їх роботи (досить часто перевіряльники мають завдання знайти підстави для звільнення того чи іншого керівника). Створені засновниками закладів освіти місцеві департаменти (управління, відділи) освіти не несуть жодної відповідальності за надання реальних можливостей підпорядкованим їм закладам освіти забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони праці та безпеки життєдіяльності. Увага до цих питань на місцевому рівні активізується лише після того, як трапляються трагічні випадки і зводиться до проведення формальних перевірок та позапланових інструктажів, а не до реальних кроків, які б мінімізували ризики та усували проблеми.

3. Надмірна зарегламентованість організації екскурсій учнів призвела до згортання або до мінімізації цього напрямку роботи. У додатку до листа Міністерства освіти і науки України 27.04.2010 № 1/9-286 містяться «Рекомендації щодо порядку організації екскурсійних поїздок організованих груп учнівської та студентської молоді» на 9 аркушах, серед яких організаторів екскурсії зобов’язують вирішити низку організаційно-технічних питань: «сприяти страхуванню учасників екскурсійної поїздки»; «у разі екскурсійної поїздки тривалістю більше одного дня для батьків учнівської та студентської молоді віком до 18 років провести батьківські збори»; «ознайомити учасників екскурсійної поїздки з їх правами та обов'язками»; «організувати підготовку учасників екскурсійної поїздки, перевірити необхідні знання, уміння та навички»; «ознайомити учасників екскурсійної поїздки з історичними та географічними особливостями району подорожі, переліком основних екскурсійних об'єктів, видатними діячами краю»; «після закінчення екскурсійної поїздки керівник групи спільно з учасниками готують інформацію про поїздку (у вигляді презентації, стінгазети, фотовиставки, на сторінках друкованого органу навчального закладу чи в рамках тематичного масового заходу)» (п.12) тощо. Підготовка цього пакету документів аж ніяк не сприяє реальній охороні життя та здоров’я дітей, адже це сприймається як виключно формальна і абсурдна процедура.

4. У системі охорони праці, життя і здоров’я учасників освітнього процесу в Україні практично не використовується загальноприйнятий і поширений у світі термін «звичайні життєві ризики (Common Everyday Risks)». Якими б не були заходи безпеки, наприклад, під час проведення уроків трудового навчання, фізичної культури та спортивних занять, є звичайний життєвий ризик отримати травму. У вітчизняній практиці розслідування таких випадків обов’язково знаходиться винний (педагог або директор). Такий підхід лише стимулює бажання приховати сам факт травмування та заохочує практику «вибіркового покарання» тих чи інших керівників, які «не забезпечили» унеможливлення таких випадків. Це також негативно позначається і на учнях, яких не навчають оцінювати рівень ризику, ймовірності виникнення ризикової події, управлінню ризиками, адекватній поведінці у ризикованій ситуації тощо. Алгоритми дії базуються на гіпотезі про абсолютно недолугість учнів (неповноцінних людей), над якими слід установити гіперопіку з жорстким контролем за кожним їх кроком, замість того, щоб чітко окреслити межі їх особистої відповідальності.

5. Розслідування нещасних випадків проводиться на основі «Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 31.08.2001 № 616 (у редакції наказу 07.10.2013 № 1365). Зокрема, викликає сумнів доцільність існування: п. 22. (Розділ І): «Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу в транспортних засобах (автомобільному, залізничному, міському електротранспорті тощо) за обставин, зазначених в абзаці восьмому пункту 5 розділу І цього Положення, розслідуються відповідно до цього Положення з урахуванням матеріалів розслідування, що проводять уповноважені на це органи у встановленому порядку. Для отримання результатів розслідування уповноважених органів керівник навчального закладу надсилає до них письмовий запит»; п.8. (Розділ І): «Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу у випадках, не зазначених у пункті 5 цього розділу, розслідуються і беруться на облік згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (зі змінами) (далі - Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру)».

6. Як свідчить світова практика, охорону життя і здоров’я учасників освітнього процесу не слід розглядати як окремий самодостатній напрямок роботи. Шкільну безпеку інтегрують як невіднятну органічну складову наявних національних чи місцевих планів (стратегій) розвитку освіти. Тож, має утвердитись системне бачення безпеки життєдіяльності в загальному контексті роботи школи та розвитку шкільної освіти.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Привести «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах» та інші галузеві нормативно-правові документи у відповідність до вимог статті 25 Закону України «Про освіту»: чітко визначити відповідальність засновника у цій сфері щодо забезпечення належного фінансування створення безпечних умов роботи та навчання, кадрового забезпечення роботи служб охорони праці тощо. Спрямувати діяльність централізованих технічно-господарських ресурсних центрів на вирішення питань облаштування та забезпечення готовності закладів освіти до належного функціонування відповідно до норм безпеки.

2. З огляду на те, що у «Положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», містяться нереалістичні вимоги на кшталт «вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, за програмою, розробленою службою охорони праці (п. 5.2.1.)», необхідно прийняти нову редакцію, яка б враховувала теперішні реалії та була націлена на утвердження компетентнісного підходу до проведення навчання з питань охорони праці. Впроваджувати сучасні форми роботи, зокрема он-лайн знайомство з інструкціями та електронну фіксацію проходження інструктажу шляхом реєстрації працівника на сайті служби охорони праці тощо.

3. Скасувати «Рекомендації щодо порядку організації екскурсійних поїздок організованих груп учнівської та студентської молоді», які містяться у листі Міністерства освіти і науки України 27.04.2010 № 1/9-286. Розробити нові рекомендації, у яких зняти зарегламентованість організації екскурсій, прибравши надлишкові вимоги до їх підготовки й проведення, необхідність отримувати дозвіл відділу освіти, довідки лікарів тощо. Запровадити електронну реєстрацію при виїзді на екскурсію на сайті місцевого управління освіти з автоматичною фіксацією даних у Державтоінспекціях головних управлінь МВС в області та з (прокладанням) відстежуванням маршруту за допомогою Google Maps і GPS-навігатора.

4. Переглянути у напрямі спрощення та елементарного структурування Накази МОН № 814 від 03.09.2009 «Про Положення про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» та України № 1400 від 21.11.2016 року «Про затвердження Положення про функціональну підсистему навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях (з питань безпеки життєдіяльності) єдиної державної системи цивільного захисту». Переглянути з метою утвердження компетентнісного підходу затверджені МОН і погоджені з ДСНС навчальні програми, за якими здійснюється навчання дітей дошкільного віку, вихованців та учнів.

5. Переглянути у напрямі зменшення та раціоналізації увесь перелік документів з охорони праці, безпеки життєдіяльності, цивільного захисту та пожежної безпеки.

6. Спростити порядок розслідування нещасних випадків, що сталися в закладі освіти. Припинити практику зобов'язання адміністрації закладу освіти розслідувати, брати на облік та інформувати органи управління освітою про нещасні випадки, що сталися поза закладом (таку інформацію подають травмпункти).

7. Враховуючи курс на побудову компетентнісної моделі випускника школи, внести суттєві корективи до процедур інструктажів учнів, спрямувавши їх на надбання здатності використовувати інструкції на практиці, а також на засвоєння загальноприйнятого і поширеного у світі терміну «звичайні життєві ризики». Визначити сферу відповідальності учнів та їх батьків за дотримання норм і правил охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти.

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

27.02.2018
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews