Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

Аналітичний звіт про круглий стіл «Практики, які працюють» ціннісноорієнтованого дошкілля Німеччини та реалії вітчизняної дошкільної освіти

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
03.12.2018

Не навколо винахідників нового галасу, а навколо винахідників нових цінностей обертається світ.

                                                Фрідріх Ніцше

Портал «Освітня політика" провів цей круглий стіл у співпраці у співпраці з Кіровоградським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського та проектом «Відображення: цінності німецької та української дошкільної освіти у взаємному порівнянні», який проводиться за підтримки програми «Зміцнення взаємодії з громадянським суспільством країн Східного партнерства» та Міністерства Закордонних справ Німеччини.

Учасники круглого столу переглянули та обговорили фільм про дошкільну освіту, яка ґрунтується на цінностях у Німеччини. Основною ідеєю фільму є звернення до дорослих: «Дозвольте дитині жити».

Після цього зосередились на двох проблемних питаннях:

Як «дозволити дитині просто жити» в умовах сучасних реалій закладів дошкільної освіти України?

Цінності як система координат для побудови дошкільної освіти в дії.З чого почати становлення «трьох китів» сучасної ціннісноорієнтованої педагогічної системи закладу дошкільної освіти?

•Свобода вибору і самостійність

(Як навчитись прищеплювати дитині смак до свободи, любов до свободи, пристрасть до свободи та вміння користуватися своєю свободою?);

•Довіра

(Як культивувати довіру вихователів до дитини й довіру дитини до себе як передумову для розуміння того, що потрібно саме їй?);

•Повага до індивідуальності, толерантність до «іншості»

(Як реалізувати на практиці право дошкільнят на повагу до їхньої індивідуальності, забезпечити розвиток індивідуальності дитини шляхом дотримання її прав та поваги до неї?

Як плекати толерантність як ціннісну й поведінкову складову особистості у педагогічній системі, яка ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», на повазі до інших і визнання рівності «іншості»?).

Окрім учасників очного круглого столу (керівників закладів дошкільної освіти області та методистів КОІППО), до обговорення питань долучились і заочні учасники.

Подаємо огляд думок усіх учасників очного круглого столу та узагальнені рекомендації щодо розвитку вітчизняного дошкілля.

На мою думку, для того, щоб були зміни в системі дошкільної освіти необхідна готовність БАТЬКІВ до цих змін, довіра батьків до вихователя, до дитячого садка. Ми спостерігаємо у батьків переважно споживчий інтерес до закладу освіти. Що саме заклад повинен… Батьки дбають лише про свої права, але забувають про обов’язки.

Тому виникає необхідність виховання батьків на інших цінностях та проведення такого роду круглих столів саме з батьками.

Лілія Сорока, директор ЗДО, м.Кропивницький

Хочеться і нам такого ж ставлення і відношення до дітей, але нам «заважають» накази, звіти, планування, перевірки. Не вистачає часу на дитину, на живе спілкування.

Ірина Шайнога, директор ЗДО, м.Кропивницький

Не зовсім зрозуміло як можна без планування? Ми дуже залежні від цього. Те, що за планом, за програмою треба дати дітям, не враховуючи вибір та бажання дитини. А на прикладі дитячого садка Німеччини ми бачимо зовсім іншу картину, де на першому плані стоїть ВИБІР ДИТИНИ. Змістом діяльності є те, що сьогодні й зараз цікавить дитину, а не виконання ПЛАНУ.

Звернемося до наболілого – підготовка дитини до школи. З системи дошкільної освіти виключили дітей сьомого року життя. Програмовий обсяг ліг на плечі дітей 5-6 років. Це було зроблено з метою розвантаження змісту програм 1 класу. В результаті словниковий запас завеликий – дитина не може засвоїти його, психологічно та фізично не готова. В садочку вчимо читати, рахувати, а в школі будемо гратися?! Відсутня логіка і наступність та перспективність у вимогах.

Щодо молодих фахівців, яких катастрофічно не вистачає в садочках…Вони приходять із «застарілими» знаннями, що не відповідають швидкоплинності змін у світі. Я керівник, як «пташка з одним крилом» - хочу змін, але не можу їх здійснити.

Валентина Давидченко, керівник ЗДО, м.Кропивницький

Дуже сподобалася в Німеччині співпраця заклад - батьки - діти. Кожен виконує свої функції й поважає всіх учасників навчально-виховного процесу: педагоги навчають дітей, діти з радістю граючись навчаються, батьки люблять і виховують своїх дітей та спільно з педагогами створюють гідні умови перебування дітей у закладі.

Таким чином організувати роботу дошкільних закладів в Україні, на даний час, думаю, неможливо. Оскільки менталітет українців і німців різниться. Але деякі елементи організації роботи з дітьми можна використовувати й зараз, наприклад, спосіб вибору дітьми в якому гуртку займатися.

На мою думку, в нашому суспільстві дітям дошкільного віку дається мало свободи вибору, дорослі своєю гіперопікою не дають дітям отримати свій власний життєвий досвід та виробити свій власний алгоритм дій в різних ситуаціях, навчитися приймати рішення та відповідати за свої вчинки.

Ірина Шайнога, директор ЗДО м.Кропивницький

Упродовж 2017 року ми провели локальне дослідження серед студентів денної і заочної форми навчання педагогічних вишів різних регіонів України (автори дослідження – Н.Гавриш, К.Крутій).

Ми вивчали особистісні і професійні цінності та переваги, наявність/відсутність життєвих принципів, установок, тобто найважливіших правил життя і професії майбутніх педагогів. То які ж цінності притаманні сучасному педагогу? Перша трійка цінностей студентів – ґаджети, міжособистісне спілкування, розваги…

Спільність у смакових перевагах, улюблених і не улюблених заняттях, особистісних ціннісних пріоритетах опитаних можна пояснити впливом тривалого міжособистісного спілкування на формування особистісних уподобань.

На жаль, серед виявлених пріоритетів, книга як джерело духовності й мудрості посіла одне з останніх місць. Так само, як і націленість на особистісне зростання, освіту й самоосвіту, здоровий спосіб життя, сталий розвиток. Доволі низькими також виявилися й показники громадянської активності, суспільних інтересів. Тобто високі очікування щодо досягнення освітніх цілей не відповідають особистісним пріоритетам і ціннісним орієнтирам тих, хто має здійснювати освітню діяльність. А це вже створює ризики для позитивних перспектив системи освіти. Найприкріше те, що на відміну від методичної недосконалості, яка може бути ліквідована, мінімізована за допомогою різних форм методичної роботи, особистісні пріоритети, скривлені й спаплюжені цінності, виправити чи бодай змінити значно складніше.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Зараз творчий колектив під керівництвом Катерини Крутій завершує роботу над плануванням за програмою «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт». Крім інтеграції, про яку багато зараз говорять в контексті НУШ, ми закладали ще й такі моменти:

• Індивідуальний підхід не тільки до дитини, а й до педагога — педагог також має мати вибір діяльності з дітьми, тому у педагога є можливість вибирати ті форми роботи з дітьми, які він вважає доцільнішими.

• Перехід від тотальних занять до плавної зміни діяльності з малятами — таким чином ми не лімітуємо що і за скільки часу треба зробити, діти та педагог самостійно вибирають який розвиток отримає їх діяльність, скільки часу вона займатиме.

• Вихователь має йти за дитиною — багато відкритих запитань, на які відповідь дітей передбачити неможливо, тож педагог і діти ведуть діалоги, обговорюють проблемні запитання. Важливим є вибір дітей та інтерес до діяльності: педагог має змогу заглибитися туди, де є підвищений інтерес у дітей.

• У STREAM-освіті велике місце займає дослідницька діяльність та спостереження — передбачено багато дослідів, моделювання життєвих ситуацій, обговорення, вироблення правил безпеки, висновки тощо. Досліди є за абсолютно всіма напрямами — науки, технології, читання та письмо (робота над змістом тексту), інженерія, мистецтво, математика.

• Незвично багато часу займає ознайомлення мистецтво — щотижня ми розглядаємо 1 картину та слухаємо музику. Таким чином розвивається емоційний інтелект дитини, її здатність до емпатії.

Ми уникнули штучного спрощення програм — знайшли можливість розповісти про складне просто — адже темп розвитку сучасних технологій вимагає й іншого рівня та темпу освіти.

Таким чином ми йдемо у напрямі, близькому з колегами з Німеччини, але шляхи у нас дещо різні: напевно, так і має бути, адже ми схожі, але різні. Звісно, ми тільки на початку шляху, але вже отримано перші гарні результати. А підручник інтегрованого курсу “Я досліджую світ” (автори О. В. Волощенко, О. П. Козак, Г. С. Остапенко) йде у дуже схожому напрямі.

Ірина Стеценко, науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАНУ та МОНУ, автор технології «Логіки світу», м. Київ

Нам не потрібно наздоганяти Німеччину, ми маємо своє. Але прислухатися, придивитися варто! І, дійсно, важливим є вибір шляху, яким ми ідемо, на ЩО орієнтуємося, які маємо цінності. Якщо будемо намагатись когось наздоганяти, - будемо робити копію, і ще копію, і ще копію чогось.

Важливим все-таки є повернення до дитини, до її відчуттів, світосприйняття, до розуміння себе.

Отже, новою цінністю має стати сама людина (у нас – дитина). Вихователь може «почути» дитину лише тоді, коли є можливість спілкування віч-на-віч, дивлячись в очі. Тому на 1 дорослого має бути до 5 дітей, а не 30, це однозначно. Тобто слід підійти кардинально до перебудови самої системи. Не може фізично вихователь чути, бачити й задовольнити потреби (навіть дати дитині можливість обрати вид діяльності) в групі із 30 дітей. Зрозуміло, що для порядку в цій ситуації є виправданим план, графік, розклад…

Щодо студентів, майбутніх педагогів…У нас навіть студенти в ВНЗ та інститутах післядипломної освіти не можуть обирати курси, тему, викладача тощо. Все, що їм написали, вони мають «хотіти» почути та побачити.

Ми не повинні ставити щось одне пріоритетним, як наприклад зараз в НУШ – з усіх джерел звучить LEGO та «правильно» згруповані парти. Видається, що якщо без LEGO і парт, то Нова українська школа і не прийде?!

І перевірки, перевірки, перевірки. У нас є перевіряльники перевіряльників.

Тривалість заняття, його місце в режимному процесі – чи це є найважливішим?

Що цікавило дитину в той момент, коли вихователька запланувала і розповідає їй про річки нашої країни, а за вікном іде дощ?

Звичайно «копати потрібно глибше», - виходячи з того, кого, яку людину ми хочемо бачити у нашому суспільстві, і якою людина хоче бути сама, дивлячись на щасливих батьків та задоволених вихователів.

Ми не знаємо з чого почати зміни, звісно, кожен має із себе.

Для педагога: він має бачити різні школи, різні методики, різні підходи до освіти. І це має бути ще зі студентських років. Практика, стажування мають бути збільшені й бути не формальними. Сутність: навчити педагога виховувати дитину самостійно, виходячи із суми отриманих знань, самостійно обирати технології, методи, прийоми, які є кращими для дитини.

- Постає необхідність проводити психологічне тестування на професійну придатність, витривалість, стресостійкість.

- Збільшити максимально кількість викладачів-практиків у вищих навчальних закладах.

- Освітній процес для здобувачів освіти напряму "Дошкільне виховання" має бути побудований на тренінгах і практикумах на 50%!

- Залучення працівників закладів дошкільної освіти до створення освітніх програм для навчання студентів. Щоб вони не були відірвані від життя.

- Має бути змінена сама роль вихователя. Маємо підвести розуміння дітей та їхніх батьків, що не тільки вихователь має бути джерелом знань для дитини, а весь світ! Світ досліджень, пошуків, експериментів!

- Поважати особистість дитини, її бажання, інтереси.

- Вихователю навчитися поважати себе як самодостатню людину.

Наталія Гагаріна, канд. пед.наук, старший викладач кафедри ДПО комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»,

Світлана Скуренко, методист кафедри ДПО комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Свобода це про внутрішнє відчуття дитини, що на її вибір зважають, її чують, їй довіряють. Свобода це відповідальність. Дати дитині свободу - визнати, що вона вміє нею користуватися. Свобода не означає "роби, що хочеш". Свобода надається, зважаючи на вік дитини, прояви її самостійності. Кожній дитині свій час для отримання свободи. Не кожен дорослий вміє організувати свою свободу, то як цьому він навчить дитину? Не кожен дорослий готовий відпустити дитину у самостійний вибір. Свобода сьогодні в певних речах, повинна бути й завтра в цих речах свободою.

Свобода вимагає від дорослого постійності та довіри. Свобода дає можливість дитині розкрити свій потенціал, зрозуміти себе та пізнати.

Право дошкільнят на повагу до їх індивідуальності.

Дорослі враховують вік та стать дитини. Спостерігаючи за дитиною, вивчають її вподобання, інтереси, можливості, здібності та нахили. Розуміють, що у дитини також може бути погане емоційне самопочуття, не змушують, якщо вона чогось не бажає, дитину питають та чують. В групі наявні іграшки для задоволення всіх індивідуальностей. Всі діти різні, тому не можна планувати роботу на завтра, взявши "золоту середину" групи. Наприклад, варто врахувати, що Павлік не любить сидіти за столиком, йому краще все вдається на килимку. То ж вихователь, маючи повагу до цього хлопчика, повинен прорахувати як він облаштує місце для Павліка. Тим самим покаже повагу і до Павліка, і продемонструє іншим, що кожен в групі має від нього повагу.

Дорослий, який боїться контролю, перевірки, ніколи не дасть дитині щирого відчуття довіри. Він може її зімітувати. Але, раптом чого, забере це відчуття, вимагаючи працювати за його вказівкою та шаблонами.

Дорослий, який не довіряє собі й не вірить у своїх дітей, не бачить їх успіхи та можливості, не зможе подарувати їм щире відчуття довіри.

Але ж без довіри від дорослого діти не зможуть повірити в себе, почути себе та пізнати. Перший хто має проявити довіру до дитини - це дорослий, який дасть їй право на помилку, право на ще один шанс. Бо він дитині довіряє.

Анна Тристан, директор Пирятинського закладу дошкільної освіти № 5 «Сонечко»

Не можна не погодитись із думкою Анни Тристан. Цінність - це поняття, яке втілює значущість для людини та суспільства предметів і явищ соціального середовища. Як відомо, система ціннісних орієнтацій виступає «згорнутою» програмою життєдіяльності і служить підставою для реалізації певної моделі особистості.

Цінності дошкільного віку складають психофізіологічні особливості дітей, які знаходять практичне відображення і свій життєвий сенс в організації і здійсненні освітнього процесу, проективної практичної діяльності щодо створення моделей дошкільної освіти, а також у різноманітних проявах дитячої субкультури – від дитячої словотворчості, дитячої магії, до будування халабуд тощо.

Передусім, на мою думку, необхідночітко усвідомлювати, що для дитини дошкільного віку є цінним? Науковці сходяться на думці, що цінності, які супроводжують дошкільне дитинство, можна звести до наступного: осягнення й осмислення довкілля завдяки образному мисленню та уяві, що є підґрунтям казково-міфічного світосприйняття; підвищена рухова активність одночасно виступає і віковою цінністю дітей; особлива сприйнятливість і вразливість дитини завдяки взаємозв’язку емоційної та сенсорної сфер; домінування емоцій у світопізнанні, сприйнятті оточуючих людей і в спілкуванні з ними як підстава дитячої безпосередності, наївності, особливої довірливості, залежності від почуттів і на останок - природна емоційність дітей і відкритість Всесвіту.

Отже, розуміючи всю складність формування цінностей дошкільного дитинства, слід привернути пильну вагу до тих, хто поруч із дитиною, на дорослих. А це і батьки, і родина (сестри та брати, бабусі, дідусі, інші родичі), і педагоги.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Пропозиції за наслідками круглого столу «Цінності в довкіллі України та Німеччини: пріоритети та механізми формування»:

- Ознайомити з матеріалами про дошкільні заклади Німеччини батьківську громадськість та членів громадської організації «Батьківська рада». Особливо акцентувавши увагу на принципах довіри батьків дитини до педагога, який працює в дошкіллі. А також на те, що в садочках та в сім’ях Німеччини головний акцент робиться на розвитку самостійності дитини.

- Ввести в практику в Україні при прийманняі дитини до дошкільного закладу укладати з батьками, або особами, що їх замінюють договір, де прописані обов’язкові до виконання умови не тільки зі сторони дошкільної установи, а й з боку батьків дитини (як то: чіткий час ранкового приймання дітей, терміни оплати за харчування, недопущення буллінгу працівників закладу батьками та ін.). При порушенні цих умов з боку батьків, дошкільна установа може розірвати угоду та відрахувати вихованця із закладу.

- Впровадити в державі загальну програму повного забезпечення сучасними ігровими та дидактичними матеріалами Монтессорі, Вальдорфської педагогіки та ін.(за зразком НУШ), які б дозволили дитині займатись самостійними практичними дослідженнями навколишнього світу, спортивними та рухливими іграми впродовж всього часу перебування в садочку.

- Ні в якому разі не відкидати досвід українського дошкілля, а доповнювати його елементами європейської педагогіки, не втрачаючи власну самобутність, адже у нас є свої традиційні цінності.

Лілія Сорока, керівник ЗДО м. Кропивницький

- Нам необхідні системні заходи з вивчення кращого досвіду Євросоюзу щодо організації роботи з дітьми дошкільного віку. Вивчаючи цей досвід, можна чітко визначити свої пріоритети, відновити найкраще, що загубилось в часі, на що треба звернути пильну увагу та повернути в практику. Нам є чим пишатись і що відновлювати.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Які проблеми в нашій дошкільній освіті? Багато теорії, мало практики. Багато розмов, мало дій. Паперова і звітна робота є всюди (більшою/меншою мірою). Ми не знаємо законів та положень, а якщо знаємо, то не вміємо ними оперувати. Фінансування. Права педагога (останнім часом чути лише про обов’язки)

Який досвід німецького дошкілля ми можемо застосувати в себе? Чому багато наших педагогів так бояться давати дітям вилки (не кажучи вже про ножі), хоча німецькі колеги повністю довіряють дітям і дають можливість ще з дошкільного дитинства здобути досвід роботи з ножами, пилками, молотками та цвяхами, саме для цього створені спеціальні майстерні в дошкільних закладах. Річ у тому, що в наших дітей щільні рамки так званої свободи. Складається враження, що дитина не має права впасти, набити шишку, розбити коліно чи порізати пальчика. Назріває питання: а як же тоді досвід? Як же тоді самостійність? (звичайно, наші діти їдять, одягаються, ліжка застеляють самі…а самообслуговування хіба ще не містить в собі й вміння приготувати собі бутерброд, самостійно порізати яблуко?)

Необхідно крок за кроком змінювати свідомість свою та батьків. Дорослі повинні нарешті зрозуміти, що свята, які проводяться в дитячому садку, повинні відбуватися за участі батьків та дітей (а не бути свого роду театром для батьків). Діти не тільки мають право, а й повинні рухатися (без страху розбитих колін та зчесаних ліктів) без обмежень та настанов (не бігай, не стрибай і тощо). Будні в дошкільних закладах не повинні нагадувати радянську школу (півдня заняття). Проте, це не є головною проблемою. Найбільш гострим питанням наразі є кількість дітей в групах (більше, ніж вимагають норми, зазвичай) та нестача педагогів (саме тому на посаду вихователя беруть людей без відповідної освіти, тому що – банально, нема кому працювати).

Німецькі колеги чудово придумали з напрямками роботи в дитячих садках: їх обирають педагоги, які керуються своїми уподобаннями. Простіше кажучи, вихователі вчать дітей тому, що люблять самі (співають, танцюють, готують їжу, вчать математики). Аргументують це тим, що педагог добре дитину може навчити тільки в тому випадку, якщо він любить ту справу, якій навчає.

Анастасія Рибалка, вихователь-гувернер, м. Богопіль, Миколаївська область

- На мою думку, педагогам закладів дошкільної освіти треба змінити свої погляди на тих, хто приводить до них дітей, а саме - на батьків. Передусім, це особистості зі своїми світосприйманням, цінностями, релігійністю, освітою тощо. Думати, що можна змінити свідомість дорослої людини – це хибний шлях. Слід уникати як у мовленні, так і в думках термінології радянської педагогіки – «робота з батьками», «суспільне дошкільне виховання». Із батьками слід взаємодіяти, а не працювати. І головне – не передавати функції виховання суспільству. Це – прерогатива та обов’язок батьків! А от допомогти, підказати, проконсультувати – це треба робити педагогам. Так, це довготривалий процес, але він того вартий!

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Чим керуються люди при прийнятті будь- якого рішення в житті? Знаннями? Уміннями? А можливо навичками? Чому бачачи якийсь прояв будь-якої форми насилля, несправедливості з 10 людей 1-2 зреагує і прийме якісь дії, а всі інші зроблять вигляд, що не бачили і не чули? Цінності постають перед нами в новому прояві і потреба саме в ціннісному вихованні є нагальною. На превеликий жаль, саме багато батьків і навіть педагогів не хочуть це зрозуміти і вслухатись. Саме з батьками я почала спілкуватися про цінності, нашу роль (дорослих) у їх формуванні. Найбільш мене приголомшив вислів "Нам дуже цікаво побачити те, про що ви кажете, і це є дуже добре, що там до дитини так відносяться, але ЦЬОГО НЕ ТРЕБА РОБИТИ З НАШИМИ ДІТЬМИ. МИ ДО ЦЬОГО НЕ ГОТОВІ. Нам добре так, як є тепер!". І тут у мене закінчились слова.....Я відразу запропонувала зустріч з усіма батьками щодо обговорення питань цінностей. Дуже маю надію на те, що я знайду ті аргументи, які сколихнуть їхню думку про дитину та її потреби в дошкільному віці. Але, нещодавно, спілкуючись в автобусі з жінкою на тему освіти, вона сказала : "Коли нас в школі били, тоді ми й знали, а тепер із тією свободою діти лізуть на голови вчителям і батькам". Запитавши її, чи вона б хотіла, щоб її дитину в школі били вона відповіла: "Так, але тоді, коли вона б не слухала і не виконувала завдань вчителя". Я не знаю, чи то лиш у нашому регіоні така ворожість до змін в освіті, але вона є дуже лякаючою і зневірливою. Про які цінності в даному випадку можна говорити? У нас є одні дорослі які лиш згадують як було "тоді" добре, інші - займаються задоволенням власних потреб, а також є діти, які від нестачі уваги з боку дорослих занурюються у світ гаджетів і онлан-відносин. А багато педагогів прикриваються лише гаслами свободи, довіри та вибору, але навіть не задумуються над власним місцем у їх формуванні. Чого нам очікувати ??? Важким є той шлях "білої ворони"... Дуже маю надію на те, що доживу до того часу, коли це запрацює і буду пишатися тим, що приклала якусь малесеньку частинку до цієї освітньої "революції".

Марія Копанич, вихователь Сімерківського ЗДО, Закарпатська область.

Обговорення показало, що ще радянських часів у нас існують певні стереотипи побудови освітньої системи та вкрай консервативні погляди батьків на виховання дітей під час їх перебування в дитячому садочку, які заважають модернізації вітчизняного дошкілля.

Наприклад, у Німеччині відсутнє поняття «готувати» дитину до школи в нашому розумінні цього терміну. Там дитячий садок створено не для підготовки до школи, а для «проживання» дошкільнятами щасливого дитинства…. Для прояву індивідуальності, здійснення вибору, формування смаку, світобачення, поваги та толерантності до інших.

Дитячий письменник Самуїл Маршак писав про це так:

Существовала некогда пословица,

Что дети не живут, а жить готовятся.

Но вряд ли в жизни пригодится тот,

Кто, жить готовясь, в детстве не живет.

Цінності є основою педагогічної системи будь-якого закладу освіти.

Використання вибраних цінностей, як компаса з довічним терміном служби для прокладання «маршруту» руху, має враховувати наступне:

1. Перехід до «освіти, що ґрунтується на цінностях(Values Based Education)» є сучасним трендом розвитку освітніх систем, тож і в нас має відбутись перехід від зовнішніх факторів розвитку усіх ланок освіти до таких «внутрішніх факторів» як цінності, мотивація тощо. Заснована на цінностях освіта є ефективним шляхом виховання активних, відповідальних, миролюбних, мужніх, чесних, співчутливих і дбайливих громадян.

2. В Україні здійснення «освіти на основі цінностей» не є чимось принципово новим. Знаменита фраза щодо засіву «розумного, доброго, вічного» і націлює школу саме на процес здійснення ціннісного орієнтування. Сьогодні школа має активно робити внесок у подолання кризи цінностей у нашому кризовому суспільстві, у розв'язання проблеми девальвації та підміни цінностей.

Адже зрештою місія будь-якої школи полягає у здійсненні ціннісного орієнтування учнів, а все інше – лише інструментарій для того, щоб допомогти кожному учневі «бути якомога кращим».

3. Перш за все має відбутись перехід до управління на основі спільних цінностей у закладах дошкільної освіти. Це створить ефективний інструмент, що дозволить реалізувати там значущі й успішні перетворення.

Для того, щоб впровадити в сприйняття співробітника загальні цінності, як необхідний інструмент взаємодії усіх співробітників треба пройти три стадії:

Стадія 1. Вибір загальних цінностей(вироблення спільного переліку цінностей).

Стадія 2. Утвердження загальних цінностей(для цього має відбутись викорінення негативних стереотипів, утвердитись адекватне розуміння обраних загальних цінностей, процес прийняття будь-яких рішень має ґрунтуватись на загальних цінностях тощо).

Стадія 3. Впровадження управління заснованого на цінностях(впровадження в повсякденну роботу будь-якого працівника правил прийняття рішень на основі загальноприйнятих цінностей, усвідомлення кожним співробітником, що від нього і саме від нього залежить процес впровадження такого типу управління тощо).

4. Дитиноцентризм як цінність декларується практично в будь-якому дошкільному закладі, але… а педагогіка дитиноцентризму далеко не завжди стає провідною. Управління на основі цінностей - це, перш за все, реальні справи. Дитсадочок – це місце, де дитина вперше стикається з державою і соціумом. Тож, закладені там ціннісні орієнтації відіграють фундаментальну роль в її подальшому житті.

5. Слід нарешті відмовитись від традиційних підходів, ще радянських «виховання» дитини за допомогою усіляких «заходів». Натомість має бути сучасна система ціннісного орієнтування. Саме на це і націлює нас знаменита фраза щодо засіву «розумного, доброго, вічного».

6. Необхідний пошук ефективних форм «трансляції» сенсів і цінностей у дошкільних закладах освіти. Традиційні монологічні форми «трансляції» цінностей у школі приречені на невдачу. Успішними можуть бути діалогові форми, адже справжній розум – це відкритий розум, який знаходиться в процесі саморозвитку.

7. Свобода як базова цінність у сфері освіти. Якщо більшість українців назве свободу визначальною цінністю, наше суспільство стане зовсім іншим. Свобода завжди має мету. Мета — це розвиток. Підтримувати та розвивати індивідуальність кожного.

Свобода в дошкільному закладі починається з можливості вільно обирати ту чи іншу діяльність, самостійно приймати рішення, незалежності та самостійності. Для цього треба організувати виховний процес, надаючи дитині необхідну свободу та право вибору.

8. Особиста гідність як базис до повноцінного життя без якого неможливий ніякий розвиток. звичка поважати людей, починаючи з дитсадочка… Дитина не народжується злою чи доброю, чесною чи аморальною. Якою вона стане, залежить від умов, в яких вона опиняється. Саме в дошкільному віці важливо дати поштовх розвитку таких базових цінностей особистості як милосердя, щирість, доброта, великодушність, справедливість, чесність, толерантність...

9. Оптимальною є ситуація, коли відбувається об'єднання зусиль із сім'єю в створення єдиного соціокультурного контексту(ціннісного поля) для виховання і розвитку дитини (соціокультурного виховного простору «Дитячий садок - сім'я»). Тоді можна, уникаючи ситуації «лебідь, рак і щука», вести цілеспрямований розвиток ціннісно-смислової сфери особистості дошкільника, пройти шлях від соціальних емоцій і моральних почуттів до появи перших моральних уявлень і далі - ціннісних орієнтацій.

10. Вкрай необхідно налагодити партнерську взаємодію закладу дошкільної освіти та родини у формуванні цінностей дитини. Слід усіляко заохочувати безпосередню участь батьків у житті дитячого садка, як це роблять у Німеччині, де є культура взаємодії й середовище сприяння, зокрема і практика залучення додаткових коштів на потреби закладу за допомогою різноманітних акцій, участь батьків у благоустрої території закладу тощо.

Управління на основі цінностей та реальне ціннісне орієнтування на етапі дошкілля і на подальших етапах здобуття освіти, - це не декларації намірів, а перш за все, справи, вчинки людей. Тож на рівні закладу освіти необхідно вести постійний творчий пошук шляхів та механізмів формування цінностей у дітей дошкільного віку.

Зміни в дошкілі України є не простим викликом, але дорогу здолає той, хто йде.

 

 

 

Аналітичний звіт про круглий стіл «Практики, які працюють» ціннісноорієнтованого дошкілля Німеччини та реалії вітчизняної дошкільної освіти
Аналітичний звіт про круглий стіл «Практики, які працюють» ціннісноорієнтованого дошкілля Німеччини та реалії вітчизняної дошкільної освіти

Не навколо винахідників нового галасу, а навколо винахідників нових цінностей обертається світ.

                                                Фрідріх Ніцше

Портал «Освітня політика" провів цей круглий стіл у співпраці у співпраці з Кіровоградським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського та проектом «Відображення: цінності німецької та української дошкільної освіти у взаємному порівнянні», який проводиться за підтримки програми «Зміцнення взаємодії з громадянським суспільством країн Східного партнерства» та Міністерства Закордонних справ Німеччини.

Учасники круглого столу переглянули та обговорили фільм про дошкільну освіту, яка ґрунтується на цінностях у Німеччини. Основною ідеєю фільму є звернення до дорослих: «Дозвольте дитині жити».

Після цього зосередились на двох проблемних питаннях:

Як «дозволити дитині просто жити» в умовах сучасних реалій закладів дошкільної освіти України?

Цінності як система координат для побудови дошкільної освіти в дії.З чого почати становлення «трьох китів» сучасної ціннісноорієнтованої педагогічної системи закладу дошкільної освіти?

•Свобода вибору і самостійність

(Як навчитись прищеплювати дитині смак до свободи, любов до свободи, пристрасть до свободи та вміння користуватися своєю свободою?);

•Довіра

(Як культивувати довіру вихователів до дитини й довіру дитини до себе як передумову для розуміння того, що потрібно саме їй?);

•Повага до індивідуальності, толерантність до «іншості»

(Як реалізувати на практиці право дошкільнят на повагу до їхньої індивідуальності, забезпечити розвиток індивідуальності дитини шляхом дотримання її прав та поваги до неї?

Як плекати толерантність як ціннісну й поведінкову складову особистості у педагогічній системі, яка ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», на повазі до інших і визнання рівності «іншості»?).

Окрім учасників очного круглого столу (керівників закладів дошкільної освіти області та методистів КОІППО), до обговорення питань долучились і заочні учасники.

Подаємо огляд думок усіх учасників очного круглого столу та узагальнені рекомендації щодо розвитку вітчизняного дошкілля.

На мою думку, для того, щоб були зміни в системі дошкільної освіти необхідна готовність БАТЬКІВ до цих змін, довіра батьків до вихователя, до дитячого садка. Ми спостерігаємо у батьків переважно споживчий інтерес до закладу освіти. Що саме заклад повинен… Батьки дбають лише про свої права, але забувають про обов’язки.

Тому виникає необхідність виховання батьків на інших цінностях та проведення такого роду круглих столів саме з батьками.

Лілія Сорока, директор ЗДО, м.Кропивницький

Хочеться і нам такого ж ставлення і відношення до дітей, але нам «заважають» накази, звіти, планування, перевірки. Не вистачає часу на дитину, на живе спілкування.

Ірина Шайнога, директор ЗДО, м.Кропивницький

Не зовсім зрозуміло як можна без планування? Ми дуже залежні від цього. Те, що за планом, за програмою треба дати дітям, не враховуючи вибір та бажання дитини. А на прикладі дитячого садка Німеччини ми бачимо зовсім іншу картину, де на першому плані стоїть ВИБІР ДИТИНИ. Змістом діяльності є те, що сьогодні й зараз цікавить дитину, а не виконання ПЛАНУ.

Звернемося до наболілого – підготовка дитини до школи. З системи дошкільної освіти виключили дітей сьомого року життя. Програмовий обсяг ліг на плечі дітей 5-6 років. Це було зроблено з метою розвантаження змісту програм 1 класу. В результаті словниковий запас завеликий – дитина не може засвоїти його, психологічно та фізично не готова. В садочку вчимо читати, рахувати, а в школі будемо гратися?! Відсутня логіка і наступність та перспективність у вимогах.

Щодо молодих фахівців, яких катастрофічно не вистачає в садочках…Вони приходять із «застарілими» знаннями, що не відповідають швидкоплинності змін у світі. Я керівник, як «пташка з одним крилом» - хочу змін, але не можу їх здійснити.

Валентина Давидченко, керівник ЗДО, м.Кропивницький

Дуже сподобалася в Німеччині співпраця заклад - батьки - діти. Кожен виконує свої функції й поважає всіх учасників навчально-виховного процесу: педагоги навчають дітей, діти з радістю граючись навчаються, батьки люблять і виховують своїх дітей та спільно з педагогами створюють гідні умови перебування дітей у закладі.

Таким чином організувати роботу дошкільних закладів в Україні, на даний час, думаю, неможливо. Оскільки менталітет українців і німців різниться. Але деякі елементи організації роботи з дітьми можна використовувати й зараз, наприклад, спосіб вибору дітьми в якому гуртку займатися.

На мою думку, в нашому суспільстві дітям дошкільного віку дається мало свободи вибору, дорослі своєю гіперопікою не дають дітям отримати свій власний життєвий досвід та виробити свій власний алгоритм дій в різних ситуаціях, навчитися приймати рішення та відповідати за свої вчинки.

Ірина Шайнога, директор ЗДО м.Кропивницький

Упродовж 2017 року ми провели локальне дослідження серед студентів денної і заочної форми навчання педагогічних вишів різних регіонів України (автори дослідження – Н.Гавриш, К.Крутій).

Ми вивчали особистісні і професійні цінності та переваги, наявність/відсутність життєвих принципів, установок, тобто найважливіших правил життя і професії майбутніх педагогів. То які ж цінності притаманні сучасному педагогу? Перша трійка цінностей студентів – ґаджети, міжособистісне спілкування, розваги…

Спільність у смакових перевагах, улюблених і не улюблених заняттях, особистісних ціннісних пріоритетах опитаних можна пояснити впливом тривалого міжособистісного спілкування на формування особистісних уподобань.

На жаль, серед виявлених пріоритетів, книга як джерело духовності й мудрості посіла одне з останніх місць. Так само, як і націленість на особистісне зростання, освіту й самоосвіту, здоровий спосіб життя, сталий розвиток. Доволі низькими також виявилися й показники громадянської активності, суспільних інтересів. Тобто високі очікування щодо досягнення освітніх цілей не відповідають особистісним пріоритетам і ціннісним орієнтирам тих, хто має здійснювати освітню діяльність. А це вже створює ризики для позитивних перспектив системи освіти. Найприкріше те, що на відміну від методичної недосконалості, яка може бути ліквідована, мінімізована за допомогою різних форм методичної роботи, особистісні пріоритети, скривлені й спаплюжені цінності, виправити чи бодай змінити значно складніше.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Зараз творчий колектив під керівництвом Катерини Крутій завершує роботу над плануванням за програмою «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт». Крім інтеграції, про яку багато зараз говорять в контексті НУШ, ми закладали ще й такі моменти:

• Індивідуальний підхід не тільки до дитини, а й до педагога — педагог також має мати вибір діяльності з дітьми, тому у педагога є можливість вибирати ті форми роботи з дітьми, які він вважає доцільнішими.

• Перехід від тотальних занять до плавної зміни діяльності з малятами — таким чином ми не лімітуємо що і за скільки часу треба зробити, діти та педагог самостійно вибирають який розвиток отримає їх діяльність, скільки часу вона займатиме.

• Вихователь має йти за дитиною — багато відкритих запитань, на які відповідь дітей передбачити неможливо, тож педагог і діти ведуть діалоги, обговорюють проблемні запитання. Важливим є вибір дітей та інтерес до діяльності: педагог має змогу заглибитися туди, де є підвищений інтерес у дітей.

• У STREAM-освіті велике місце займає дослідницька діяльність та спостереження — передбачено багато дослідів, моделювання життєвих ситуацій, обговорення, вироблення правил безпеки, висновки тощо. Досліди є за абсолютно всіма напрямами — науки, технології, читання та письмо (робота над змістом тексту), інженерія, мистецтво, математика.

• Незвично багато часу займає ознайомлення мистецтво — щотижня ми розглядаємо 1 картину та слухаємо музику. Таким чином розвивається емоційний інтелект дитини, її здатність до емпатії.

Ми уникнули штучного спрощення програм — знайшли можливість розповісти про складне просто — адже темп розвитку сучасних технологій вимагає й іншого рівня та темпу освіти.

Таким чином ми йдемо у напрямі, близькому з колегами з Німеччини, але шляхи у нас дещо різні: напевно, так і має бути, адже ми схожі, але різні. Звісно, ми тільки на початку шляху, але вже отримано перші гарні результати. А підручник інтегрованого курсу “Я досліджую світ” (автори О. В. Волощенко, О. П. Козак, Г. С. Остапенко) йде у дуже схожому напрямі.

Ірина Стеценко, науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАНУ та МОНУ, автор технології «Логіки світу», м. Київ

Нам не потрібно наздоганяти Німеччину, ми маємо своє. Але прислухатися, придивитися варто! І, дійсно, важливим є вибір шляху, яким ми ідемо, на ЩО орієнтуємося, які маємо цінності. Якщо будемо намагатись когось наздоганяти, - будемо робити копію, і ще копію, і ще копію чогось.

Важливим все-таки є повернення до дитини, до її відчуттів, світосприйняття, до розуміння себе.

Отже, новою цінністю має стати сама людина (у нас – дитина). Вихователь може «почути» дитину лише тоді, коли є можливість спілкування віч-на-віч, дивлячись в очі. Тому на 1 дорослого має бути до 5 дітей, а не 30, це однозначно. Тобто слід підійти кардинально до перебудови самої системи. Не може фізично вихователь чути, бачити й задовольнити потреби (навіть дати дитині можливість обрати вид діяльності) в групі із 30 дітей. Зрозуміло, що для порядку в цій ситуації є виправданим план, графік, розклад…

Щодо студентів, майбутніх педагогів…У нас навіть студенти в ВНЗ та інститутах післядипломної освіти не можуть обирати курси, тему, викладача тощо. Все, що їм написали, вони мають «хотіти» почути та побачити.

Ми не повинні ставити щось одне пріоритетним, як наприклад зараз в НУШ – з усіх джерел звучить LEGO та «правильно» згруповані парти. Видається, що якщо без LEGO і парт, то Нова українська школа і не прийде?!

І перевірки, перевірки, перевірки. У нас є перевіряльники перевіряльників.

Тривалість заняття, його місце в режимному процесі – чи це є найважливішим?

Що цікавило дитину в той момент, коли вихователька запланувала і розповідає їй про річки нашої країни, а за вікном іде дощ?

Звичайно «копати потрібно глибше», - виходячи з того, кого, яку людину ми хочемо бачити у нашому суспільстві, і якою людина хоче бути сама, дивлячись на щасливих батьків та задоволених вихователів.

Ми не знаємо з чого почати зміни, звісно, кожен має із себе.

Для педагога: він має бачити різні школи, різні методики, різні підходи до освіти. І це має бути ще зі студентських років. Практика, стажування мають бути збільшені й бути не формальними. Сутність: навчити педагога виховувати дитину самостійно, виходячи із суми отриманих знань, самостійно обирати технології, методи, прийоми, які є кращими для дитини.

- Постає необхідність проводити психологічне тестування на професійну придатність, витривалість, стресостійкість.

- Збільшити максимально кількість викладачів-практиків у вищих навчальних закладах.

- Освітній процес для здобувачів освіти напряму "Дошкільне виховання" має бути побудований на тренінгах і практикумах на 50%!

- Залучення працівників закладів дошкільної освіти до створення освітніх програм для навчання студентів. Щоб вони не були відірвані від життя.

- Має бути змінена сама роль вихователя. Маємо підвести розуміння дітей та їхніх батьків, що не тільки вихователь має бути джерелом знань для дитини, а весь світ! Світ досліджень, пошуків, експериментів!

- Поважати особистість дитини, її бажання, інтереси.

- Вихователю навчитися поважати себе як самодостатню людину.

Наталія Гагаріна, канд. пед.наук, старший викладач кафедри ДПО комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»,

Світлана Скуренко, методист кафедри ДПО комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Свобода це про внутрішнє відчуття дитини, що на її вибір зважають, її чують, їй довіряють. Свобода це відповідальність. Дати дитині свободу - визнати, що вона вміє нею користуватися. Свобода не означає "роби, що хочеш". Свобода надається, зважаючи на вік дитини, прояви її самостійності. Кожній дитині свій час для отримання свободи. Не кожен дорослий вміє організувати свою свободу, то як цьому він навчить дитину? Не кожен дорослий готовий відпустити дитину у самостійний вибір. Свобода сьогодні в певних речах, повинна бути й завтра в цих речах свободою.

Свобода вимагає від дорослого постійності та довіри. Свобода дає можливість дитині розкрити свій потенціал, зрозуміти себе та пізнати.

Право дошкільнят на повагу до їх індивідуальності.

Дорослі враховують вік та стать дитини. Спостерігаючи за дитиною, вивчають її вподобання, інтереси, можливості, здібності та нахили. Розуміють, що у дитини також може бути погане емоційне самопочуття, не змушують, якщо вона чогось не бажає, дитину питають та чують. В групі наявні іграшки для задоволення всіх індивідуальностей. Всі діти різні, тому не можна планувати роботу на завтра, взявши "золоту середину" групи. Наприклад, варто врахувати, що Павлік не любить сидіти за столиком, йому краще все вдається на килимку. То ж вихователь, маючи повагу до цього хлопчика, повинен прорахувати як він облаштує місце для Павліка. Тим самим покаже повагу і до Павліка, і продемонструє іншим, що кожен в групі має від нього повагу.

Дорослий, який боїться контролю, перевірки, ніколи не дасть дитині щирого відчуття довіри. Він може її зімітувати. Але, раптом чого, забере це відчуття, вимагаючи працювати за його вказівкою та шаблонами.

Дорослий, який не довіряє собі й не вірить у своїх дітей, не бачить їх успіхи та можливості, не зможе подарувати їм щире відчуття довіри.

Але ж без довіри від дорослого діти не зможуть повірити в себе, почути себе та пізнати. Перший хто має проявити довіру до дитини - це дорослий, який дасть їй право на помилку, право на ще один шанс. Бо він дитині довіряє.

Анна Тристан, директор Пирятинського закладу дошкільної освіти № 5 «Сонечко»

Не можна не погодитись із думкою Анни Тристан. Цінність - це поняття, яке втілює значущість для людини та суспільства предметів і явищ соціального середовища. Як відомо, система ціннісних орієнтацій виступає «згорнутою» програмою життєдіяльності і служить підставою для реалізації певної моделі особистості.

Цінності дошкільного віку складають психофізіологічні особливості дітей, які знаходять практичне відображення і свій життєвий сенс в організації і здійсненні освітнього процесу, проективної практичної діяльності щодо створення моделей дошкільної освіти, а також у різноманітних проявах дитячої субкультури – від дитячої словотворчості, дитячої магії, до будування халабуд тощо.

Передусім, на мою думку, необхідночітко усвідомлювати, що для дитини дошкільного віку є цінним? Науковці сходяться на думці, що цінності, які супроводжують дошкільне дитинство, можна звести до наступного: осягнення й осмислення довкілля завдяки образному мисленню та уяві, що є підґрунтям казково-міфічного світосприйняття; підвищена рухова активність одночасно виступає і віковою цінністю дітей; особлива сприйнятливість і вразливість дитини завдяки взаємозв’язку емоційної та сенсорної сфер; домінування емоцій у світопізнанні, сприйнятті оточуючих людей і в спілкуванні з ними як підстава дитячої безпосередності, наївності, особливої довірливості, залежності від почуттів і на останок - природна емоційність дітей і відкритість Всесвіту.

Отже, розуміючи всю складність формування цінностей дошкільного дитинства, слід привернути пильну вагу до тих, хто поруч із дитиною, на дорослих. А це і батьки, і родина (сестри та брати, бабусі, дідусі, інші родичі), і педагоги.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Пропозиції за наслідками круглого столу «Цінності в довкіллі України та Німеччини: пріоритети та механізми формування»:

- Ознайомити з матеріалами про дошкільні заклади Німеччини батьківську громадськість та членів громадської організації «Батьківська рада». Особливо акцентувавши увагу на принципах довіри батьків дитини до педагога, який працює в дошкіллі. А також на те, що в садочках та в сім’ях Німеччини головний акцент робиться на розвитку самостійності дитини.

- Ввести в практику в Україні при прийманняі дитини до дошкільного закладу укладати з батьками, або особами, що їх замінюють договір, де прописані обов’язкові до виконання умови не тільки зі сторони дошкільної установи, а й з боку батьків дитини (як то: чіткий час ранкового приймання дітей, терміни оплати за харчування, недопущення буллінгу працівників закладу батьками та ін.). При порушенні цих умов з боку батьків, дошкільна установа може розірвати угоду та відрахувати вихованця із закладу.

- Впровадити в державі загальну програму повного забезпечення сучасними ігровими та дидактичними матеріалами Монтессорі, Вальдорфської педагогіки та ін.(за зразком НУШ), які б дозволили дитині займатись самостійними практичними дослідженнями навколишнього світу, спортивними та рухливими іграми впродовж всього часу перебування в садочку.

- Ні в якому разі не відкидати досвід українського дошкілля, а доповнювати його елементами європейської педагогіки, не втрачаючи власну самобутність, адже у нас є свої традиційні цінності.

Лілія Сорока, керівник ЗДО м. Кропивницький

- Нам необхідні системні заходи з вивчення кращого досвіду Євросоюзу щодо організації роботи з дітьми дошкільного віку. Вивчаючи цей досвід, можна чітко визначити свої пріоритети, відновити найкраще, що загубилось в часі, на що треба звернути пильну увагу та повернути в практику. Нам є чим пишатись і що відновлювати.

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Які проблеми в нашій дошкільній освіті? Багато теорії, мало практики. Багато розмов, мало дій. Паперова і звітна робота є всюди (більшою/меншою мірою). Ми не знаємо законів та положень, а якщо знаємо, то не вміємо ними оперувати. Фінансування. Права педагога (останнім часом чути лише про обов’язки)

Який досвід німецького дошкілля ми можемо застосувати в себе? Чому багато наших педагогів так бояться давати дітям вилки (не кажучи вже про ножі), хоча німецькі колеги повністю довіряють дітям і дають можливість ще з дошкільного дитинства здобути досвід роботи з ножами, пилками, молотками та цвяхами, саме для цього створені спеціальні майстерні в дошкільних закладах. Річ у тому, що в наших дітей щільні рамки так званої свободи. Складається враження, що дитина не має права впасти, набити шишку, розбити коліно чи порізати пальчика. Назріває питання: а як же тоді досвід? Як же тоді самостійність? (звичайно, наші діти їдять, одягаються, ліжка застеляють самі…а самообслуговування хіба ще не містить в собі й вміння приготувати собі бутерброд, самостійно порізати яблуко?)

Необхідно крок за кроком змінювати свідомість свою та батьків. Дорослі повинні нарешті зрозуміти, що свята, які проводяться в дитячому садку, повинні відбуватися за участі батьків та дітей (а не бути свого роду театром для батьків). Діти не тільки мають право, а й повинні рухатися (без страху розбитих колін та зчесаних ліктів) без обмежень та настанов (не бігай, не стрибай і тощо). Будні в дошкільних закладах не повинні нагадувати радянську школу (півдня заняття). Проте, це не є головною проблемою. Найбільш гострим питанням наразі є кількість дітей в групах (більше, ніж вимагають норми, зазвичай) та нестача педагогів (саме тому на посаду вихователя беруть людей без відповідної освіти, тому що – банально, нема кому працювати).

Німецькі колеги чудово придумали з напрямками роботи в дитячих садках: їх обирають педагоги, які керуються своїми уподобаннями. Простіше кажучи, вихователі вчать дітей тому, що люблять самі (співають, танцюють, готують їжу, вчать математики). Аргументують це тим, що педагог добре дитину може навчити тільки в тому випадку, якщо він любить ту справу, якій навчає.

Анастасія Рибалка, вихователь-гувернер, м. Богопіль, Миколаївська область

- На мою думку, педагогам закладів дошкільної освіти треба змінити свої погляди на тих, хто приводить до них дітей, а саме - на батьків. Передусім, це особистості зі своїми світосприйманням, цінностями, релігійністю, освітою тощо. Думати, що можна змінити свідомість дорослої людини – це хибний шлях. Слід уникати як у мовленні, так і в думках термінології радянської педагогіки – «робота з батьками», «суспільне дошкільне виховання». Із батьками слід взаємодіяти, а не працювати. І головне – не передавати функції виховання суспільству. Це – прерогатива та обов’язок батьків! А от допомогти, підказати, проконсультувати – це треба робити педагогам. Так, це довготривалий процес, але він того вартий!

Катерина Крутій, докт. пед. наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Чим керуються люди при прийнятті будь- якого рішення в житті? Знаннями? Уміннями? А можливо навичками? Чому бачачи якийсь прояв будь-якої форми насилля, несправедливості з 10 людей 1-2 зреагує і прийме якісь дії, а всі інші зроблять вигляд, що не бачили і не чули? Цінності постають перед нами в новому прояві і потреба саме в ціннісному вихованні є нагальною. На превеликий жаль, саме багато батьків і навіть педагогів не хочуть це зрозуміти і вслухатись. Саме з батьками я почала спілкуватися про цінності, нашу роль (дорослих) у їх формуванні. Найбільш мене приголомшив вислів "Нам дуже цікаво побачити те, про що ви кажете, і це є дуже добре, що там до дитини так відносяться, але ЦЬОГО НЕ ТРЕБА РОБИТИ З НАШИМИ ДІТЬМИ. МИ ДО ЦЬОГО НЕ ГОТОВІ. Нам добре так, як є тепер!". І тут у мене закінчились слова.....Я відразу запропонувала зустріч з усіма батьками щодо обговорення питань цінностей. Дуже маю надію на те, що я знайду ті аргументи, які сколихнуть їхню думку про дитину та її потреби в дошкільному віці. Але, нещодавно, спілкуючись в автобусі з жінкою на тему освіти, вона сказала : "Коли нас в школі били, тоді ми й знали, а тепер із тією свободою діти лізуть на голови вчителям і батькам". Запитавши її, чи вона б хотіла, щоб її дитину в школі били вона відповіла: "Так, але тоді, коли вона б не слухала і не виконувала завдань вчителя". Я не знаю, чи то лиш у нашому регіоні така ворожість до змін в освіті, але вона є дуже лякаючою і зневірливою. Про які цінності в даному випадку можна говорити? У нас є одні дорослі які лиш згадують як було "тоді" добре, інші - займаються задоволенням власних потреб, а також є діти, які від нестачі уваги з боку дорослих занурюються у світ гаджетів і онлан-відносин. А багато педагогів прикриваються лише гаслами свободи, довіри та вибору, але навіть не задумуються над власним місцем у їх формуванні. Чого нам очікувати ??? Важким є той шлях "білої ворони"... Дуже маю надію на те, що доживу до того часу, коли це запрацює і буду пишатися тим, що приклала якусь малесеньку частинку до цієї освітньої "революції".

Марія Копанич, вихователь Сімерківського ЗДО, Закарпатська область.

Обговорення показало, що ще радянських часів у нас існують певні стереотипи побудови освітньої системи та вкрай консервативні погляди батьків на виховання дітей під час їх перебування в дитячому садочку, які заважають модернізації вітчизняного дошкілля.

Наприклад, у Німеччині відсутнє поняття «готувати» дитину до школи в нашому розумінні цього терміну. Там дитячий садок створено не для підготовки до школи, а для «проживання» дошкільнятами щасливого дитинства…. Для прояву індивідуальності, здійснення вибору, формування смаку, світобачення, поваги та толерантності до інших.

Дитячий письменник Самуїл Маршак писав про це так:

Существовала некогда пословица,

Что дети не живут, а жить готовятся.

Но вряд ли в жизни пригодится тот,

Кто, жить готовясь, в детстве не живет.

Цінності є основою педагогічної системи будь-якого закладу освіти.

Використання вибраних цінностей, як компаса з довічним терміном служби для прокладання «маршруту» руху, має враховувати наступне:

1. Перехід до «освіти, що ґрунтується на цінностях(Values Based Education)» є сучасним трендом розвитку освітніх систем, тож і в нас має відбутись перехід від зовнішніх факторів розвитку усіх ланок освіти до таких «внутрішніх факторів» як цінності, мотивація тощо. Заснована на цінностях освіта є ефективним шляхом виховання активних, відповідальних, миролюбних, мужніх, чесних, співчутливих і дбайливих громадян.

2. В Україні здійснення «освіти на основі цінностей» не є чимось принципово новим. Знаменита фраза щодо засіву «розумного, доброго, вічного» і націлює школу саме на процес здійснення ціннісного орієнтування. Сьогодні школа має активно робити внесок у подолання кризи цінностей у нашому кризовому суспільстві, у розв'язання проблеми девальвації та підміни цінностей.

Адже зрештою місія будь-якої школи полягає у здійсненні ціннісного орієнтування учнів, а все інше – лише інструментарій для того, щоб допомогти кожному учневі «бути якомога кращим».

3. Перш за все має відбутись перехід до управління на основі спільних цінностей у закладах дошкільної освіти. Це створить ефективний інструмент, що дозволить реалізувати там значущі й успішні перетворення.

Для того, щоб впровадити в сприйняття співробітника загальні цінності, як необхідний інструмент взаємодії усіх співробітників треба пройти три стадії:

Стадія 1. Вибір загальних цінностей(вироблення спільного переліку цінностей).

Стадія 2. Утвердження загальних цінностей(для цього має відбутись викорінення негативних стереотипів, утвердитись адекватне розуміння обраних загальних цінностей, процес прийняття будь-яких рішень має ґрунтуватись на загальних цінностях тощо).

Стадія 3. Впровадження управління заснованого на цінностях(впровадження в повсякденну роботу будь-якого працівника правил прийняття рішень на основі загальноприйнятих цінностей, усвідомлення кожним співробітником, що від нього і саме від нього залежить процес впровадження такого типу управління тощо).

4. Дитиноцентризм як цінність декларується практично в будь-якому дошкільному закладі, але… а педагогіка дитиноцентризму далеко не завжди стає провідною. Управління на основі цінностей - це, перш за все, реальні справи. Дитсадочок – це місце, де дитина вперше стикається з державою і соціумом. Тож, закладені там ціннісні орієнтації відіграють фундаментальну роль в її подальшому житті.

5. Слід нарешті відмовитись від традиційних підходів, ще радянських «виховання» дитини за допомогою усіляких «заходів». Натомість має бути сучасна система ціннісного орієнтування. Саме на це і націлює нас знаменита фраза щодо засіву «розумного, доброго, вічного».

6. Необхідний пошук ефективних форм «трансляції» сенсів і цінностей у дошкільних закладах освіти. Традиційні монологічні форми «трансляції» цінностей у школі приречені на невдачу. Успішними можуть бути діалогові форми, адже справжній розум – це відкритий розум, який знаходиться в процесі саморозвитку.

7. Свобода як базова цінність у сфері освіти. Якщо більшість українців назве свободу визначальною цінністю, наше суспільство стане зовсім іншим. Свобода завжди має мету. Мета — це розвиток. Підтримувати та розвивати індивідуальність кожного.

Свобода в дошкільному закладі починається з можливості вільно обирати ту чи іншу діяльність, самостійно приймати рішення, незалежності та самостійності. Для цього треба організувати виховний процес, надаючи дитині необхідну свободу та право вибору.

8. Особиста гідність як базис до повноцінного життя без якого неможливий ніякий розвиток. звичка поважати людей, починаючи з дитсадочка… Дитина не народжується злою чи доброю, чесною чи аморальною. Якою вона стане, залежить від умов, в яких вона опиняється. Саме в дошкільному віці важливо дати поштовх розвитку таких базових цінностей особистості як милосердя, щирість, доброта, великодушність, справедливість, чесність, толерантність...

9. Оптимальною є ситуація, коли відбувається об'єднання зусиль із сім'єю в створення єдиного соціокультурного контексту(ціннісного поля) для виховання і розвитку дитини (соціокультурного виховного простору «Дитячий садок - сім'я»). Тоді можна, уникаючи ситуації «лебідь, рак і щука», вести цілеспрямований розвиток ціннісно-смислової сфери особистості дошкільника, пройти шлях від соціальних емоцій і моральних почуттів до появи перших моральних уявлень і далі - ціннісних орієнтацій.

10. Вкрай необхідно налагодити партнерську взаємодію закладу дошкільної освіти та родини у формуванні цінностей дитини. Слід усіляко заохочувати безпосередню участь батьків у житті дитячого садка, як це роблять у Німеччині, де є культура взаємодії й середовище сприяння, зокрема і практика залучення додаткових коштів на потреби закладу за допомогою різноманітних акцій, участь батьків у благоустрої території закладу тощо.

Управління на основі цінностей та реальне ціннісне орієнтування на етапі дошкілля і на подальших етапах здобуття освіти, - це не декларації намірів, а перш за все, справи, вчинки людей. Тож на рівні закладу освіти необхідно вести постійний творчий пошук шляхів та механізмів формування цінностей у дітей дошкільного віку.

Зміни в дошкілі України є не простим викликом, але дорогу здолає той, хто йде.

 

 

 

03.12.2018
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews