Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

Проблеми українського підручникотворення та шляхи їхнього вирішення

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
08.03.2019

21 лютого 2019 року у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся круглий стіл «Від авторів до учнів: шлях шкільного підручника». Автори шкільних підручників обговорили  проблеми, з якими вони зіткнулися у процесі створення  навчальної книги. 

 

Внесок львівських авторів чималий:  33 найменування підручників (для 1-11 класів), які отримали гриф МОНУ за період від 2005 до 2018 року. 25 авторів співпрацювали з 12 видавництвами (14 підручників було видано львівськими видавництвами, 10 – київськими, 6 – тернопільськими і 4 – харківським). 14 підручників створені одним автором, а 20 найменувань – у співавторстві, здебільшого з колегами з інших міст України. У львівському  доробку є загалом 6 підручників християнської етики, 5 –  математики, 5 – німецької мови, 4 – хімії, 4 – історії, 2 – зарубіжної літератури (з них один перекладений трьома мовами), 2 – громадянської освіти, 2 – букварі, а також по одному підручнику з літературного читання, природознавства, правознавства, захисту Вітчизни та курсу «Я досліджую світ». 

Цікавою є динаміка зростання кількості найменувань за останні 5 років: 2014 рік – 1 підручник, 2015 рік – 2 підручники, 2016 рік – 3 підручники, 2017 рік – 5 підручників, 2018 рік – 12 підручників!

У кожного була своя дорога до авторства. Але на шляху від реалізації авторського бачення до отримання підручника школами всі зіштовхнулися з подібними труднощами. Є розуміння того, що крига скресла і зрештою, стало можливим створення різних за концептуальними чи методичними підходами підручників. Учасники круглого столу  сподіваються, що процес написання, експертизи і видання підручників буде реорганізовано і він  стане логічно удосконаленим, врегульованим, прозорим та відповідатиме вимогам часу.

 Окреслення наявних проблем та пропозиції щодо їх вирішення учасники зафіксували спільною Декларацією. 

Декларація авторів шкільних підручників

Реформа загальної середньої освіти в Україні під назвою «Нова українська школа»,  відповідаючи на виклики сучасності, актуалізувала для вирішення низку освітніх проблем, зокрема, й питання якості шкільних програм і підручників. Створення сучасних програм, підручників та інших інструментів навчання вимагає порозуміння і співпраці авторів, видавництв, освітніх закладів, державних установ. Щоб забезпечити ефективну і раціонально скоординовану роботу не лише над підручниками, а й над навчально-методичними комплексами шкільних предметів [1], варто удосконалити і внормувати процес цієї багатоетапної діяльності – від створення і схвалення предметних програм до замовлення і одержання закладами освіти навчальної літератури.

Ми, автори підручників, учасники круглого столу «Від авторів до учнів: шлях шкільного підручника», підтримуючи впровадження освітніх реформ, вважаємо необхідним висловити своє бачення стану українського підручникотворення та способів розв’язання наявних у цій ділянці проблем.

Вагомим здобутком вітчизняного підручникотворення часів незалежності України, на нашу думку,  є сформована традиція не використовувати чужі, а виробляти в межах освітньої системи власні національні державні стандарти, освітні і навчальні програми, підручники та посібники.  Ми розуміємо, що українська школа, декларуючи компетентнісний підхід в освіті,  потребує підручників нового покоління, що треба змінювати структуру і зміст навчальної книги, переорієнтувати функції підручника  з інформативно-репродуктивної на діяльнісну.

Основні проблеми вітчизняного підручникотворення, на нашу думку, такі:

Неповна відповідність присутнього у програмах і підручниках змісту освіти потребам українського суспільства, сучасним європейським стандартам. Компетентнісний підхід до організації навчального матеріалу здебільшого має декларативний характер. Ключовою причиною цього є невідповідність обсягу навчального часу, виділеного державними програмами на вивчення предметів, та реальних часових затрат на досягнення визначених цими програмами очікуваних результатів навчання. Подолати цю проблему неможливо жодними оновленнями та доопрацюваннями державних програм, укладачами яких, як правило, є фахівці з різним баченням проблематики та стратегії вивчення предмета.

 «Знаннєцентричність» більшості підручників,  навчальний матеріал яких не завжди скомпонований так, щоб сприяти формуванню і розвитку вмінь та навичок учнів. Ключова причина не тільки у консервативному баченні авторами призначення підручників, а насамперед у якості державних навчальних програм, адже зміст підручника не може не відповідати композиції і змісту програми.

Відсутність фахової експертизи проектів навчальних програм та низька якість експертизи видавничих проектів підручників. Ключові причини: монополія МОН України на формування робочих груп з укладання навчальних програм, розмиті критерії та процедури експертної оцінки підручників і посібників, неефективні правила відбору експертів, низька оплата їхньої праці.

Фактологічні та концептуальні помилки у змісті підручників, іншої навчальної літератури. Ключові причини: часті зміни у державних навчальних програмах (іноді під час написання підручника для певного класу), неприйнятні для авторів і видавництв терміни написання та макетування підручника, процедура експертизи, яка через низьку оплату, надто короткі терміни та непублічність критеріїв позбавляє можливості залучати провідних фахівців, відмова від апробації (пілотування) новостворених навчально-методичних комплексів і, отже, відсутність можливості вносити потрібні зміни як у програми, так і у створені на їхній базі навчальні матеріали.

Неефективне використання учителями-предметниками наявних у них можливостей впливати на вибір підручника для своєї школи. Існуючі правила вибору підручників не дають учителям впевненості в тому, що вони отримають обране, оскільки до друку допускаються лише ті підручники, які мають замовлення тиражу понад 20 тисяч (понад 10 тисяч – при співфінансуванні видавництва). Таким чином ігнорується вибір значної кількості учителів. 

 Байдуже ставлення багатьох працівників ЗЗСО до якості вибраних підручників, іншої навчальної літератури. Один із мотивів – відносно незначні розбіжності між підручниками, укладеними під одну й ту саму державну програму. Підручники відрізняються не стратегією навчання, а переважно обсягами та доступністю текстів, кількістю сторінок, якістю ілюстрацій, паперу, шрифтами тощо, у деяких випадках – тактикою навчання. 

Щоб подолати ці та інші проблеми, потрібно відмовитись від централізованого фінансування закупівлі підручників та створити регульований ринок навчальної літератури. У зв’язку з цим ми – автори вітчизняних підручників – пропонуємо:

1. Визнавати нормативними документами, що регламентують зміст освіти, виключно державні стандарти та освітні програми. Розглядати навчальні програми як методичні розробки, що визначають стратегію освоєння змісту предмета, і є складовими навчально-методичних комплексів окремих навчальних дисциплін. Прийняти можливість існування альтернативних програм. Замінити конкурсний відбір підручників конкурсом навчальних програм.

2. Передавати виділені у державному бюджеті кошти на придбання шкільних підручників як спеціальну субвенцію закладам загальної середньої освіти. Дофінансовувати придбання навчальної літератури з місцевого бюджету. Розподіляти виділені на навчальну літературу кошти за справедливою формулою.

3. Передбачити у процедурі відбору Міністерством освіти і науки України допущених до використання у системі загальної середньої освіти навчально-методичних комплексів їх фахову експертизу, прозорі критерії оцінювання якості, терміни та умови апробації і грифування.

4. Подавати на експертизу, апробацію і грифування навчально-методичні комплекси, що включають навчальну програму предмета, підручник для учнів, методичний посібник для вчителя, інші навчальні матеріали. 

5. Розробити положення про навчально-методичний комплекс освітнього предмета, виписати у ньому чітку процедуру його апробації (пілотування). Передбачити часткову оплату видавництву, навчально-методичний комплекс якого апробується, навчальному закладові та залученим до проведення апробації педагогічним працівникам відповідні роботи.

6. Не допускати до використання у гімназіях та ліцеях, що працюватимуть за освітніми програмами нової української школи, попередньо не апробовані програми, підручники та посібники. Надавати гриф «Допущено Міністерством освіти і науки України»  виключно за результатами експертизи, а гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» за результатами апробації.

7. Увести для гімназій та ліцеїв, що працюватимуть за освітніми програмами нової української школи, норму про викладання предметів за робочими програмами. Учителі розроблятимуть предметні робочі програми для окремих класів, у яких вони викладають, враховуючи інтереси та розвиток учнів.

8. Запровадити моніторинг якості навчально-методичних комплексів освітніх предметів, зокрема досліджувати ефективність навчальної програми та розробленого під неї інструментарію у окремих ЗЗСО упродовж як мінімум двох навчальних років. Розробити нове Положення про моніторинг якості  навчальної літератури. Результати моніторингових досліджень широко висвітлювати у фахових виданнях.

9. Реорганізувати діяльність ресурсних центрів і бібліотечних колекторів так, щоб забезпечити можливість школам вчасно отримувати замовлену ними навчальну літературу. Передбачити можливість централізованої закупівлі навчально-методичних комплексів освітніх предметів. 

Олена Аркуша,

співавторка підручників «Історія: Україна і світ» для 10 і 11 класів

Анна-Марія Богосвятська,

співавторка підручників «Зарубіжна література» для 8 та 10 класів

Ірина Васильків,

співавторка підручників «Правознавство» для 9 та 11 класів та «Громадянська освіта» для 10 клсу

Ігор Гусаков,

співавтор підручників «Християнська етика» для 8 -11 класів

Ігор Дзюба,

співавтор підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Галина Занік,

фахівець з питань апробації та моніторингу шкільних підручників

Людмила Ковальова,

співавторка підручників «Зарубіжна література» для 8 та 10 класу

Мар’ян Мудрий,

співавтор підручників «Історія: Україна і світ» для 10 і 11 класів

Роман Пастушенко,

автор підручника «Вступ до історії» для 5 класу

Ольга Педан-Слєпухіна,

співавторка підручника «Громадянська освіта» для 10 класу

Ірина Савчук,

авторка підручників «Німецька мова» для 10 та 11 класів

Євгенія Саганчі,

співавторка підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Галина Сохань,

авторка підручника «Християнська етика» учнів 5 та 6 класів та співавторка підручників «Християнська етика» для 8 – 11 класів

Ігор Танчин,

співавтор підручника «Громадянська освіта» для 10 класу

Сергій Хараху,

співавтор підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Марія Чумарна,

авторка підручників «Українська мова. Буквар» для 1 класу

та «Українська мова та читання» для 2 класу

1. Навчально-методичний комплекс (НМК) – це сукупність навчально-методичних матеріалів на паперовій та/або в електронній формах, необхідних і достатніх для досягнення учнями, визначених Державними стандартами початкової, базової або профільної загальної середньої освіти обов’язкових результатів освіти у  межах конкретної навчальної дисципліни, передбаченої навчальним планом та однією із затверджених МОН України освітніх програм.  

Проблеми українського підручникотворення та шляхи їхнього вирішення
Проблеми українського підручникотворення та шляхи їхнього вирішення

21 лютого 2019 року у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся круглий стіл «Від авторів до учнів: шлях шкільного підручника». Автори шкільних підручників обговорили  проблеми, з якими вони зіткнулися у процесі створення  навчальної книги. 

 

Внесок львівських авторів чималий:  33 найменування підручників (для 1-11 класів), які отримали гриф МОНУ за період від 2005 до 2018 року. 25 авторів співпрацювали з 12 видавництвами (14 підручників було видано львівськими видавництвами, 10 – київськими, 6 – тернопільськими і 4 – харківським). 14 підручників створені одним автором, а 20 найменувань – у співавторстві, здебільшого з колегами з інших міст України. У львівському  доробку є загалом 6 підручників християнської етики, 5 –  математики, 5 – німецької мови, 4 – хімії, 4 – історії, 2 – зарубіжної літератури (з них один перекладений трьома мовами), 2 – громадянської освіти, 2 – букварі, а також по одному підручнику з літературного читання, природознавства, правознавства, захисту Вітчизни та курсу «Я досліджую світ». 

Цікавою є динаміка зростання кількості найменувань за останні 5 років: 2014 рік – 1 підручник, 2015 рік – 2 підручники, 2016 рік – 3 підручники, 2017 рік – 5 підручників, 2018 рік – 12 підручників!

У кожного була своя дорога до авторства. Але на шляху від реалізації авторського бачення до отримання підручника школами всі зіштовхнулися з подібними труднощами. Є розуміння того, що крига скресла і зрештою, стало можливим створення різних за концептуальними чи методичними підходами підручників. Учасники круглого столу  сподіваються, що процес написання, експертизи і видання підручників буде реорганізовано і він  стане логічно удосконаленим, врегульованим, прозорим та відповідатиме вимогам часу.

 Окреслення наявних проблем та пропозиції щодо їх вирішення учасники зафіксували спільною Декларацією. 

Декларація авторів шкільних підручників

Реформа загальної середньої освіти в Україні під назвою «Нова українська школа»,  відповідаючи на виклики сучасності, актуалізувала для вирішення низку освітніх проблем, зокрема, й питання якості шкільних програм і підручників. Створення сучасних програм, підручників та інших інструментів навчання вимагає порозуміння і співпраці авторів, видавництв, освітніх закладів, державних установ. Щоб забезпечити ефективну і раціонально скоординовану роботу не лише над підручниками, а й над навчально-методичними комплексами шкільних предметів [1], варто удосконалити і внормувати процес цієї багатоетапної діяльності – від створення і схвалення предметних програм до замовлення і одержання закладами освіти навчальної літератури.

Ми, автори підручників, учасники круглого столу «Від авторів до учнів: шлях шкільного підручника», підтримуючи впровадження освітніх реформ, вважаємо необхідним висловити своє бачення стану українського підручникотворення та способів розв’язання наявних у цій ділянці проблем.

Вагомим здобутком вітчизняного підручникотворення часів незалежності України, на нашу думку,  є сформована традиція не використовувати чужі, а виробляти в межах освітньої системи власні національні державні стандарти, освітні і навчальні програми, підручники та посібники.  Ми розуміємо, що українська школа, декларуючи компетентнісний підхід в освіті,  потребує підручників нового покоління, що треба змінювати структуру і зміст навчальної книги, переорієнтувати функції підручника  з інформативно-репродуктивної на діяльнісну.

Основні проблеми вітчизняного підручникотворення, на нашу думку, такі:

Неповна відповідність присутнього у програмах і підручниках змісту освіти потребам українського суспільства, сучасним європейським стандартам. Компетентнісний підхід до організації навчального матеріалу здебільшого має декларативний характер. Ключовою причиною цього є невідповідність обсягу навчального часу, виділеного державними програмами на вивчення предметів, та реальних часових затрат на досягнення визначених цими програмами очікуваних результатів навчання. Подолати цю проблему неможливо жодними оновленнями та доопрацюваннями державних програм, укладачами яких, як правило, є фахівці з різним баченням проблематики та стратегії вивчення предмета.

 «Знаннєцентричність» більшості підручників,  навчальний матеріал яких не завжди скомпонований так, щоб сприяти формуванню і розвитку вмінь та навичок учнів. Ключова причина не тільки у консервативному баченні авторами призначення підручників, а насамперед у якості державних навчальних програм, адже зміст підручника не може не відповідати композиції і змісту програми.

Відсутність фахової експертизи проектів навчальних програм та низька якість експертизи видавничих проектів підручників. Ключові причини: монополія МОН України на формування робочих груп з укладання навчальних програм, розмиті критерії та процедури експертної оцінки підручників і посібників, неефективні правила відбору експертів, низька оплата їхньої праці.

Фактологічні та концептуальні помилки у змісті підручників, іншої навчальної літератури. Ключові причини: часті зміни у державних навчальних програмах (іноді під час написання підручника для певного класу), неприйнятні для авторів і видавництв терміни написання та макетування підручника, процедура експертизи, яка через низьку оплату, надто короткі терміни та непублічність критеріїв позбавляє можливості залучати провідних фахівців, відмова від апробації (пілотування) новостворених навчально-методичних комплексів і, отже, відсутність можливості вносити потрібні зміни як у програми, так і у створені на їхній базі навчальні матеріали.

Неефективне використання учителями-предметниками наявних у них можливостей впливати на вибір підручника для своєї школи. Існуючі правила вибору підручників не дають учителям впевненості в тому, що вони отримають обране, оскільки до друку допускаються лише ті підручники, які мають замовлення тиражу понад 20 тисяч (понад 10 тисяч – при співфінансуванні видавництва). Таким чином ігнорується вибір значної кількості учителів. 

 Байдуже ставлення багатьох працівників ЗЗСО до якості вибраних підручників, іншої навчальної літератури. Один із мотивів – відносно незначні розбіжності між підручниками, укладеними під одну й ту саму державну програму. Підручники відрізняються не стратегією навчання, а переважно обсягами та доступністю текстів, кількістю сторінок, якістю ілюстрацій, паперу, шрифтами тощо, у деяких випадках – тактикою навчання. 

Щоб подолати ці та інші проблеми, потрібно відмовитись від централізованого фінансування закупівлі підручників та створити регульований ринок навчальної літератури. У зв’язку з цим ми – автори вітчизняних підручників – пропонуємо:

1. Визнавати нормативними документами, що регламентують зміст освіти, виключно державні стандарти та освітні програми. Розглядати навчальні програми як методичні розробки, що визначають стратегію освоєння змісту предмета, і є складовими навчально-методичних комплексів окремих навчальних дисциплін. Прийняти можливість існування альтернативних програм. Замінити конкурсний відбір підручників конкурсом навчальних програм.

2. Передавати виділені у державному бюджеті кошти на придбання шкільних підручників як спеціальну субвенцію закладам загальної середньої освіти. Дофінансовувати придбання навчальної літератури з місцевого бюджету. Розподіляти виділені на навчальну літературу кошти за справедливою формулою.

3. Передбачити у процедурі відбору Міністерством освіти і науки України допущених до використання у системі загальної середньої освіти навчально-методичних комплексів їх фахову експертизу, прозорі критерії оцінювання якості, терміни та умови апробації і грифування.

4. Подавати на експертизу, апробацію і грифування навчально-методичні комплекси, що включають навчальну програму предмета, підручник для учнів, методичний посібник для вчителя, інші навчальні матеріали. 

5. Розробити положення про навчально-методичний комплекс освітнього предмета, виписати у ньому чітку процедуру його апробації (пілотування). Передбачити часткову оплату видавництву, навчально-методичний комплекс якого апробується, навчальному закладові та залученим до проведення апробації педагогічним працівникам відповідні роботи.

6. Не допускати до використання у гімназіях та ліцеях, що працюватимуть за освітніми програмами нової української школи, попередньо не апробовані програми, підручники та посібники. Надавати гриф «Допущено Міністерством освіти і науки України»  виключно за результатами експертизи, а гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» за результатами апробації.

7. Увести для гімназій та ліцеїв, що працюватимуть за освітніми програмами нової української школи, норму про викладання предметів за робочими програмами. Учителі розроблятимуть предметні робочі програми для окремих класів, у яких вони викладають, враховуючи інтереси та розвиток учнів.

8. Запровадити моніторинг якості навчально-методичних комплексів освітніх предметів, зокрема досліджувати ефективність навчальної програми та розробленого під неї інструментарію у окремих ЗЗСО упродовж як мінімум двох навчальних років. Розробити нове Положення про моніторинг якості  навчальної літератури. Результати моніторингових досліджень широко висвітлювати у фахових виданнях.

9. Реорганізувати діяльність ресурсних центрів і бібліотечних колекторів так, щоб забезпечити можливість школам вчасно отримувати замовлену ними навчальну літературу. Передбачити можливість централізованої закупівлі навчально-методичних комплексів освітніх предметів. 

Олена Аркуша,

співавторка підручників «Історія: Україна і світ» для 10 і 11 класів

Анна-Марія Богосвятська,

співавторка підручників «Зарубіжна література» для 8 та 10 класів

Ірина Васильків,

співавторка підручників «Правознавство» для 9 та 11 класів та «Громадянська освіта» для 10 клсу

Ігор Гусаков,

співавтор підручників «Християнська етика» для 8 -11 класів

Ігор Дзюба,

співавтор підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Галина Занік,

фахівець з питань апробації та моніторингу шкільних підручників

Людмила Ковальова,

співавторка підручників «Зарубіжна література» для 8 та 10 класу

Мар’ян Мудрий,

співавтор підручників «Історія: Україна і світ» для 10 і 11 класів

Роман Пастушенко,

автор підручника «Вступ до історії» для 5 класу

Ольга Педан-Слєпухіна,

співавторка підручника «Громадянська освіта» для 10 класу

Ірина Савчук,

авторка підручників «Німецька мова» для 10 та 11 класів

Євгенія Саганчі,

співавторка підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Галина Сохань,

авторка підручника «Християнська етика» учнів 5 та 6 класів та співавторка підручників «Християнська етика» для 8 – 11 класів

Ігор Танчин,

співавтор підручника «Громадянська освіта» для 10 класу

Сергій Хараху,

співавтор підручника «Захист Вітчизни» для 10 класу

Марія Чумарна,

авторка підручників «Українська мова. Буквар» для 1 класу

та «Українська мова та читання» для 2 класу

1. Навчально-методичний комплекс (НМК) – це сукупність навчально-методичних матеріалів на паперовій та/або в електронній формах, необхідних і достатніх для досягнення учнями, визначених Державними стандартами початкової, базової або профільної загальної середньої освіти обов’язкових результатів освіти у  межах конкретної навчальної дисципліни, передбаченої навчальним планом та однією із затверджених МОН України освітніх програм.  

08.03.2019
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews