Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

«Літнє оздоровлення: дешево і сердито чи дорого і лагідно?»

Автор:
Віктор Громовий
Опубліковано
07.06.2014

Темою чергового круглого столу на порталі «Освітня політика» стала проблема літнього оздоровлення. Це пов'язано не лише з настанням літнього оздоровчого сезону, а й з тим, що Міністерство освіти і науки виступило з ініціативою нормалізувати поняття «літнє оздоровлення» та внести зміни до законодавства про оздоровлення і відпочинок дітей. 

Див.: лист МОН від 07.04.2014 р. № 1/12-1876

http://mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/2071-

 Захмарні відсотки показників оздоровлення є у Загальнодержавній Програмі «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року». Вона прийнята Верховною Радою України у 2009 році на виконання зобов’язань України щодо Конвенції ООН про права дитини, положення якої мають рекомендаційний характер.

Пункт 1.3. «Оздоровлення та відпочинок» Національного плану дій націлює на практичну реалізацію права  кожної  дитини  на  оздоровлення  та відпочинок шляхом забезпечення Міністерством соціальної політики виконання основного завдання  -   збереження,   розвиток   та   ефективне використання  мережі відповідних дитячих оздоровчих закладів. Саме це дало б змогу вийти на заплановані у плані дій показники оздоровлення:

забезпечити до 2010 року оздоровлення  в  дитячих  оздоровчих закладах  не  менше  як 50 відсотків,  до 2016 року - не менше  як 70 відсотків дітей шкільного віку; 

забезпечити до 2010  року  оздоровлення  всіх  дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 

забезпечити до 2010 року оздоровлення не менше  як 70 відсотків дітей із малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей.

Звісно, такі цифри є абсолютно не підйомними (без пришкільних таборів реальна цифра оздоровлення складає лише 7, 3%) і у Законі «Про оздоровлення та відпочинок дітей» цих цифр немає.

На жаль, мені бракує союзників, які б підтримали ініціативу про виключення пришкільних таборів із переліку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Навіть профільний комітет Верховної Ради не підтримав…

Якось, щоб показати абсурдність ситуації, для журналістів я навів таку аналогію: уявіть собі: у вас законна відпустка, а ви щодня змушені ходити на роботу. У дітей канікули, у їхніх батьків власні плани на літо, а ми їх змушуємо ходити на пришкільний майданчик і «оздоровлюватись».

Павло Полянський, заступник Міністра освіти і науки України.

Усім відомо, що ще в 90-х роках база для літнього оздоровлення дітей,що існувала в радянські часи, була занедбана і розграбована. Наприклад, у Кіровограді на місці двох піонерських таборів у районі Лісопаркова тепер стоять маєтки «нових українців». На всю Кіровоградську область вдалося врятувати по суті лише один дитячий табір «Бригантина» у Новоархангельскому районі.

Цього року грабунок вийшов на міждержавний рівень: Росія нахабно захопила наш «Артек».

На жаль, нової розвинутої мережі дитячих оздоровчих центрів ми так і не створили. Ті ж можливості, які є, потребують витрачання чималих грошей. Так, ціни на літній табір англійської та німецької мов у Карпатах - 6-7 тисяч грн. за 14 днів.

Тож за останні два десятиліття ми ані на крок не наблизились до задекларованої  «Національним планом дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року» мети, яка полягає в реалізації « права  кожної  дитини  на  оздоровлення  та 

відпочинок  шляхом  запровадження  комплексу  спеціальних  заходів соціального,  виховного,  медичного,   гігієнічного,   спортивного характеру,  спрямованих  на поліпшення та зміцнення стану здоров'я дітей, організацію їх змістовного відпочинку».

Адже чи не єдиним масовим варіантом організації літніх програм залишились пришкільні табори, які навряд чи спроможні подбати про «поліпшення та зміцнення стану здоров'я дітей».

Перш за все констатуємо, що учасники круглого столу дали два варіанти відповіді на питання «Чи варто організовувати активність учнів на базі школи у період літніх канікул?»:

1. Так, варто, адже  в Україні тривалість літніх канікул значно довша, ніж у більшості європейських країн. Наприклад, у Німеччині літні канікули тривають лише півтора місяці, тож тривалість навчання німецького школяра значно довша. З огляду на те, що у нас чи не найкоротший у світі навчальний рік і наші діти, у порівняння із своїми ровесниками з інших європейських країн щороку втрачають місяць навчання, і у нас принаймні упродовж  червня можна і бажано організовувати різноманітні форми позаурочної активності учнів, які б відходили від традиційних для класно-урочної системи освітніх технологій.

Звісно, у червні слід зосередити увагу на додатковій освіті за вибором самих учнів (налагодити роботу об’єднань за інтересами, проводити тематичні зміни для обдарованих дітей тощо). 

Очевидно, що робити це слід лише за бажанням учнів. Не треба називати це оздоровленням навіть у випадку, коли якісь елементи оздоровлення будуть мати місце (посилена рухова активність чи вітамінізоване харчування).

Чи можуть  загальноосвітні школи організувати якщо не оздоровлення, то хоча б змістовне дозвілля і додаткову освіту учнів у канікулярний час? 

Так, їм це цілком до снаги , і більшість шкіл це й роблять. От тільки навряд чи варто це все називати оздоровчим табором, хоча б заради того, щоб не займатися Сізіфовою пацею, проходячи процедуру його відкриття.

Вікторе Володимировичу, а пам'ятаєте, як ми пишалися англомовним табором "Фанфари" в нашій гімназії за часів Вашого керівництва? Якою шаленою популярність цей табір користувався у місті?! На період його роботи до нас приїздила купа американців з Корпусу Миру, які разом з нашими вчителями англійської мови створювали на три тижні у центрі Кіровограда  «Америку в мініатюрі».

Звісно, це було не скільки оздоровлення, стільки організація активності учнів та їх змістовного дозвілля в канікулярний час. Тож і табір на кшталт нашого, і різноманітні практики, й екскурсійні програми --  усе це слід робити у літній час. Важливо тільки, щоб не було з боку нашого керівництва підходу: "дайош план!"

Оксана Борисова, заступник директора гімназії ім. Тараса Шевченка, м. Кіровоград.

 2. Ні, адже багато шкіл можуть запропонувати лише «оздоровлення на асфальті»  у період, коли йдуть ремонти (запах фарби уже став невід’ємним атрибутом пришкільного табору) та підсумкова державна атестація. До того ж нереально якісно організувати оздоровлення та відпочинок учнів на базі школи в умовах відсутності коштів на оплату екскурсійних програм , різноманітного обладнання, оплату праці додаткового персоналу тощо.

Є ще й такі фактори як психологічна втома учнів і вчителів один від одного, а то і відверто негативне ставлення до рідної школи значної частини учнів.

Літнє оздоровлення в тому вигляді як організовується у нашому місті себе не виправдовує. Це, на мій погляд,  марна праця та даремне витрачання коштів, а  іноді просто їх відмивання. Ви ж  знаєте, як правило, подаються "липові" цифри про сотні дітей, що ніби оздоровлювались у школі, а по факту в таборі було не більше  20-30 учнів...  Звісно, кошти на оплату праці вчителів та харчування  учнів потрапляють у чиїсь кишені.

                                   Марина Лапшина, м. Ізмаїл, Одеська обл.

Як довірена особа кандидата на пост Президента України Петра Порошенка на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року у територіальному виборчому окрузі №104 можу констатувати, що він отримав підтримку українців завдяки бажанню змінити наше життя,  побудувати його по-новому: вільно, безбідно, чесно, безпечно. На жаль, літнє «оздоровлення» на базі загальноосвітніх навчальних закладів не відповідає заявленим новим президентом критеріям. 

Чому?

Приміщення загальноосвітніх навчальних закладів, їх матеріально-технічне забезпечення не відповідають вимогам до оздоровчих закладів та закладів відпочинку, оскільки забезпечують організацію навчально-виховного процесу відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, статутів, де немає права на здійснення таких видів діяльності як «оздоровлення» та «відпочинок». Це «безпечно»?

Доведення до загальноосвітніх навчальних закладів показників про охоплення таким оздоровленням у кількості не менше 50% учнів 1-10-х класів означає не добровільне бажання  будь-якої кількості батьків, а, щонайменше,   кожного другого. Це «вільно»?

Добре, якщо фінансування харчування, яке є обов’язковим для зарахування до показників оздоровлення, здійснюється за рахунок бюджетних коштів! А якщо батьки самі повинні обов’язково оплачувати сніданок та обід у «запропонованому» розмірі? А як можна забезпечити повноцінне харчування на суму у вісім гривень? Це «безбідно»?

І, коли щоосені діти, батьки, вчителі чують звіти про охоплення повноцінним оздоровленням і відпочинком більше 50% дітей, вони в це вірять? А це «чесно»?

Кожен навчальний заклад під час канікул пропонує безліч заходів, у яких без примусу, добровільно беруть участь чимало учнів. Більше 50%. Без реєстрації на сніданку та обіді у шкільній їдальні. Без письмових заяв батьків про надання послуг «оздоровлення та відпочинку».

Коваленко Сергій Петрович, директор навчально-виховного комплексу «Олександрійський колегіум – спеціалізована школа» Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

 Думки учасників круглого столу щодо доцільності організації активності  учнів на базі школи у період літніх канікул розділились у пропорції  50:50.

Було озвучено і ряд проблем, які є в дитячих оздоровчих закладах, зокрема: 

1.«Піонерські» форми роботи в існуючих таборах уже не задовольняють нинішнє покоління українських дітей. Навіть у випадку, якщо це відбувається у вже згаданому знаменитому «Артеку». Не всі діти полюбляють ходити «строєм», відчувають вмотивованість «порвати» інший загін у якомусь конкурсі, можуть їсти те, «що дають»…

2.Спроби створити нестандартні варіанти організації пришкільних таборів, як правило, наштовхуються на  численні бюрократичні перепони і відверте небажання  «морочити голову». 

Один рік сам пробував реалізувати ідею організації табору для гімназистів м. Кіровограда на базі сільської школи Кіровоградського району, з якою у нас були партнерські стосунки. Проект зазнав фіаско, так і не розпочавшись. Причиною стала відсутність відповідей на прості запитання: «Кому (місту чи району) піде в звіт про оздоровлення та кількість учнів, яка буде в таборі? Як оплачувати електроенергію, використану їдальнею сільської школи на приготування їжі міських дітей? Як оплачувати працю міських вчителів у таборі сільської школи?» Утім, якщо думати про інтереси дітей, немає непереборних бар’єрів для того, щоб організувати хоча б по одному такому міжшкільного табору з цілодобовим перебуванням дітей у кожному районі.

3.Існує практика тотальної фальсифікації показників оздоровлення.

У травні 2008 року я як голова депутатської комісії Кіровоградської обласної ради провів виїзне засідання на базі дитячого табору «Бригантина» (Новоархангельський район Кіровоградської області) , яке було присвячене літньому оздоровленню дітей.  Тоді всі депутати-освітяни були обурені явно дутими цифрами нібито «оздоровлених дітей» і  запланованою на роки вперед фальсифікацією показників оздоровлення у бік їх щорічного збільшення на 5-10%.  Виглядало все так, що у найближчі 5-10 років  показник «оздоровлення» в Україні досягне 100%.

Усе виглядало просто супер до того моменту, поки ми не почали аналізувати реальні витрати на «оздоровлення».  Так, у м. Кіровограді «чарівники» від освіти якимось дивом тоді планували  провести «оздоровчу кампанію», виділивши на 21 тисячу дітей 7-16 років лише 47, 7 тис грн. У перерахунку на одну дитину це складало всього-на-всього дві з чимось гривні. Ні, не на день, на усе «оздоровлення»!!!  Дешево і сердито. 

Не треба марнувати час та зусилля на підживлення міфів радянської пропаганди про щасливе дитинство. В умовах, коли існуюча тоді інфраструктура піонерських  таборів, зруйнована, нам слід ставити перед собою реальні цілі. 

Держава може дозволити собі профінансувати справжнє щорічне оздоровлення лише дітей-сиріт та дітей-інвалідів. Це теж має робитись «без фанатизму», адже у нас є тричі оздоровлені діти (у три зміни) шкіл-інтернатів. Звісно, це дуже зручно для  педагогічних колективів цих шкіл. Зручно і для забезпечення красивої статистики оздоровлення, адже одну й ту ж дитину рахують тричі. Не завжди зручно тільки для самої дитини, якій на третьому місяці перебування в таборі все набридає… 

Окрім названих вище категорій дітей, держава може дозволити собі профінансувати справжнє оздоровлення раз на кілька років лише дітей-чорнобильців і дітей з багатодітних сімей.

Традиційно повністю або частково фінансуються літні програми для спортсменів. 

Бажано, щоб і частина талановитих та обдарованих дітей могла розраховувати на часткове фінансування з місцевих бюджетів літніх програм.

На цьому, на жаль, з огляду на нинішні обсяги фінансування освіти, доведеться поставити крапку. Слід чесно сказати, що оздоровлення усіх інших дітей цілком і повністю покладається на плечі їхніх батьків. Так воно і є насправді у будь-якій країні світу.

4.Потребує нормалізації саме поняття «літнє оздоровлення» з тим, щоб не допускати імітації оздоровлення та профанації самої ідеї організації літніх програм на базі шкіл.

Оздоровлення – комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану дітей, що здійснюється в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку впродовж оздоровчої зміни.

Фізичне оздоровлення (заняття фізичною культурою та різними видами спорту). Обов'язковою умовою для проведення заходів з фізичного оздоровлення дітей у школі, зокрема у літніх пришкільних таборах, повинна бути наявність відповідних приміщень (спортивної зали, басейну) та спортивних майданчиків. 

Надзвичайно велику роль в комплексному оздоровленні дітей має повноцінне збалансоване харчування (м'ясо, риба, сезонні овочі та фрукти, каші, кисломолочні продукти, соки, трав'яні чаї), а також різноманітний набір страв на вибір дитини. Звісно, таке харчування дійсно буде повноцінним і здоровим лише за умови достатнього фінансування.

                                   Лариса П'ятикоп, лікар, м. Суми

5. Необхідно відмовитись від існуючої практики поєднання «три в одному»: випускних, ремонтів та «оздоровлення». Як уже зазначалось, імітація оздоровлення на базі школи відбувається в умовах, коли там одночасно проходять державна підсумкова атестація і йде поточний ремонт (до кінця червня директор зобов’язаний прозвітувати про його завершення). Тож дітям, які плутаються під ногами випускників та робітників, ще й доводиться ковтати будівельну пилюку та нюхати фарбу… Вони, як правило, й не здогадуються, що йде їх оздоровлення. Батькам сказали, що діти мають «відпрацювати» в школі ще пару тижнів (так звана практика). Так було у радянській школі, і за інерцією так відбувається і в школі нашої держави, яка декларує свою прихильність до європейських стандартів організації освіти. Якщо в червні «оздоровлення», то ремонт має бути в липні-серпні. Якщо є ЗНО, то навіщо ДПА?!

Знову піднімаю статистику однієї з центрально-українських областей: із 568(!) оздоровчих закладів, які «відкрились» в області, лише 9 є позаміськими й стаціонарними. Інші «оздоровчі заклади» з денним перебуванням «відкрились» на базі шкіл. Тож абсолютна більшість дітей, як завжди, «оздоровлюються на асфальті». Їм доведеться знову, як правило, у добровільно-примусовому порядку, ще кілька тижнів ходити до ріднесенької школи. Звісно, школа, яка й так встигла набриднути впродовж навчального року, за відсутності коштів навряд чи зможе запропонувати учням щось цікавіше за фарбування парт чи прибирання подвір’я. З дітьми працюватимуть їх ріднесенькі вчителі, яким для цього доведеться ще раз пройти медичний огляд (часто вони змушені це робити за власний кошт). Анекдотичність ситуації з повторним медичним оглядом пов'язаний із тим, що школа- тепер уже не школа, вона нібито стає «оздоровчим закладом».

Існування пришкільних таборів - це не питання оздоровлення, а питання перебування дітей під наглядом. Дуже багато батьків не мають змоги відправити дітей деінде, бо не вистачає коштів. А тут за досить умовну плату  (оплачують батьки харчування та екскурсії, театр) дитину нагодують, розважать та наглянуть. А вже питання оздоровлення - це відповідно складена програма. Тут можливе і загартовування, і прогулянки у парк, у ліс. Усе ж більше дитина має можливість не тонути в соціальних мережах. Усе залежить від  вихователя на таборі та керівниеа табору. У нас складають досить непоганий план. Тут і свято "Мойдодира", і ляльковий театр, і стіннівки, і пісні, і концерти, і змагання та ін.

Але вчителі втомлені, тому було б непогано, щоб у таборах працювали студенти: і для них практика і досвід, і вчителям менше навантаження.

Сніданок+ обід= 10 грн. Термін перебування дитини з 8.30 до 14.30

За 10 грн. нормально виходить нагодувати? Ну, при масовому виробництві , собівартість зменшується. Борщ, наприклад, коштує 1.50

Цього року  "плану до двору" щодо відсотка "оздоровлених" у Хмельницькому немає. У деяких школах тепер взагалі немає табору, у деяких виявили бажання відвідувати табір 50-70  дітей, у нас 150 заяв від батьків з 407 учнів  початкової школи.

Марина Петровська, заступник директора НВК №2 м. Хмельницький

З року в рік нам спускались зверху плани оздоровлення.  Там вказувався показник охоплення учнів: спочатку на рівні 50% від загального контингенту учнів, потім цифра зросла до  60%, а на 2014 рік передбачалось забезпечення «оздоровлення» 70% учнів.

Звісно, вийти на ці цифри було вкрай не просто. Часто виникали парадоксальні ситуації. Наприклад, батьки хотіли б відвести свою дитину на літо в село до бабусі. Там є річка, натуральне молочко та інші свіжі продукти, велосипед, на якому можна поганяти вулицями… Тож у бабусі в селі реально присутні певні фактори оздоровлення, але ми змушені були просити батьків тримати дитину в місті впродовж червня, щоб не завалити план оздоровлення. Зайве доводити абсурдність такої ситуації, яка лише породжувала конфлікти, скарги та інші незручності.

Добре, що цього року в нашому місті теорії вже не доводять план до двору і ми беремо до пришкільного табору виключно за бажанням. З близько 800 учнів таке бажання виявили 200 дітей (25%), в основному з початкової школи та трохи з 5-7 класів. Пільгові категорії учнів мають можливість безкоштовно перебувати в таборі, усі інші сплачують вартість харчування (11 грн.- обід і сніданок). Усі задоволені.

         Надія Кравченко, директор школи №6, м. Кіровоград

Я знаю багатьох батьків, які віддали гроші за  «оздоровлення», а самі забрали дітей із шкільного табору з тим, щоб  реально оздоровлювати їх за власним літнім планом. 

Більшість класних керівників іноді умовляють, частіше шантажують або навіть погрожують батькам, аби ті погодились на літній відпочинок їх дітей у пришкільному таборі.

Кому вигідне сьогоднішнє становище системи відпочинку-оздоровлення?

А) Учням і їх батькам!?

Тоді для чого в наказі «Про організацію оздоровлення  та відпочинку дітей у

 м. Херсоні в 2014 році» чорним по-білому  читаємо у п.4.7.1.  «план до двору» на  оздоровлення не менш як 80 % дітей від загальної кількості учнів навчального закладу та 100% дітей пільгових категорій? Було б вигідно, ніхто б не встановлював норми добровільно-примусового залучення дітей.

Б)Учителям!?

 Навряд, адже замість того, щоб займатись в літній період професійною і методичною самоосвітою, роботою з документацією, вивченням сучасних напрацювань тощо, педагоги за ту ж саму заробітну плату працюють з дітьми, маючи неабияке навантаження і відповідальність, а також відпрацьовують величезний масив документації.

В) Адміністрації школи!?

Не думаю, що керівники шкіл у захваті від необхідності організувати роботу нового підрозділу, далекого від звичайного навчального процесу, який, до того ж, вимагає додаткових узгоджень з різними службами (пожежною, санітарною, соціальною тощо), а часто і фальсифікації показників «оздоровлення».

Г) Структурам, які забезпечують харчування таборів!? Без коментарів.

Д) Місцевим управлінням освіти і виконавчим (а може, й іншим) органам, які вирішують, кому забезпечувати харчування дітей, а також і деякі інші «грошові питання»!?

Також без коментарів.

Чому мовчать педагоги?

Тому що вони залежать від адміністрації. Учитель може бути «знищений» адміністрацією без жодного для нього шансу на професійну реабілітацію. Звичайно, є такі люди, які борються, доводять правоту і постійно «воюють», але учитель, як правило, толерантна людина. Він не «боєць», бо тоді перестане бути учителем.

4.Чому мовчать профспілки?

Їх у нас немає. Є тільки назва…

5.Чому мовчать директори і начальники управлінь та їх зами та помічники?

Тому що вони ще більш залежні від начальства. Ви чули, як розмовляють з ними на нарадах? В обмін на покірність їм дають право розпоряджатися долями інших людей, а також забезпечують «прикриття» від «шукачів справедливості» і батьків, якщо ті будуть незадоволені (запитають про зібрані гроші, якість харчування, антисанітарію в школі чи приниження їхніх дітей).

6.Чому мовчать батьки?

Тому що не хочуть, щоб їх діти мали зайві проблеми. Тут усе зрозуміло.

Що робити?

Перш за все, слід спрямувати діяльність школи на навчання дітей, а не на імітацію практично всього навчально-виховного процесу (як сьогодні). Тоді ми отримаємо й ініціативу вчителів, і справжню активність батьків у процесі навчання їхніх дітей. Тоді батьки і ми самі організуємо справжній відпочинок дітей в літній період. У якійсь школі, районі, селі це буде пришкільний табір, а кількість дітей у ньому не буде цікавити клерків з району. В інших шкільних колективах організують краєзнавчі походи або творчі вечори… Тоді батьки подякують школі за організацію змістовного дозвілля дітей, а їх добре слово,  зрештою, позначиться на зростанні авторитету школи.

Опір  демонтажу існуючої системи «оздоровлення дітей» буде потужний.  Та ламати її потрібно.

Бондаренко Олександр Васильович, заступник директора Фізико-технічного ліцею з виховної роботи, м. Херсон.

 

Модератор круглого столу 

Віктор Громовий 

 

Додаток.

 

Лист МОН України № 1/12-1876 від 07.04.2014

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/12-1876 від 07.04.2014

Міністерство соціальної політики України

Щодо внесення змін до законодавства про оздоровлення та відпочинок дітей

Відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» до типів дитячих закладів відпочинку належать табори з денним перебуванням дітей. Ці табори тимчасово утворюються у навчальних закладах, у них упродовж дня повинен забезпечуватися належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, а також розвиток творчих здібностей та інтересів. У структурі закладів оздоровлення і відпочинку денні табори складають майже 90 відсотків. Улітку минулого року їх працювало понад 19 тис.; з року в рік їх кількість збільшується. Натомість, кількість стаціонарних закладів оздоровлення, де мають повноцінно оздоровлюватись і відпочивати діти, зменшується. Такий стан не змінюється вже багато років поспіль, що не сприяє виконанню завдань державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку.

До Міністерства освіти і науки надходять численні звернення від батьківської та педагогічної громадськості змінити ситуацію на краще,  створивши, нарешті, умови для повноцінного оздоровлення дітей, а не підміняти його «зайнятістю» дітей у літній період.

Очевидно, що неможливо в таборі з денним перебуванням в умовах приміщення школи забезпечити дітям повний комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, як не передбачено Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Натомість необхідно розвивати мережу стаціонарних позаміських закладів оздоровлення та відпочинку, дитячих оздоровчих центрів, дитячих санаторіїв тощо, не розпорошуючи державні й батьківські кошти на «оздоровлення на асфальті». 

Враховуючи зазначене, ініціюємо внесення змін до законодавства про оздоровлення і відпочинок дітей з метою виключення з типів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку табори з денним перебуванням. Реалізація такого підходу сприятиме виконанню державних соціальних гарантій забезпечення необхідними послугами з оздоровлення та відпочинку дітей.

Міністерство готове взяти активну участь у підготовці відповідних проектів актів.

Заступник Міністра П.Б.Полянський

 

Одним рядком

Який стосунок освіта має до оздоровлення, харчування, забезпечення одягом - одному Господу Богу відомо. Це все питання соцполітикиІгор Лікарчук  

Слушно! Кошти й справді слід скерувати на відновлення справжніх санаторіїв, баз відпочинку для дітей. Галина Сподарик

Ха-ха! Усе по-старому. Не змінилось нічого, принаймні у нас. «Повноцінне харчування» за 2.8грн. Слабо? "Знайдіть спонсора!!!" - відповідь. Уже і говорити не хочеться на цю тему… 

Марія Федорова, вчитель Гвардійського НВК

 

 

 

«Літнє оздоровлення: дешево і сердито чи дорого і лагідно?»
«Літнє оздоровлення: дешево і сердито чи дорого і лагідно?»

Темою чергового круглого столу на порталі «Освітня політика» стала проблема літнього оздоровлення. Це пов'язано не лише з настанням літнього оздоровчого сезону, а й з тим, що Міністерство освіти і науки виступило з ініціативою нормалізувати поняття «літнє оздоровлення» та внести зміни до законодавства про оздоровлення і відпочинок дітей. 

Див.: лист МОН від 07.04.2014 р. № 1/12-1876

http://mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/2071-

 Захмарні відсотки показників оздоровлення є у Загальнодержавній Програмі «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року». Вона прийнята Верховною Радою України у 2009 році на виконання зобов’язань України щодо Конвенції ООН про права дитини, положення якої мають рекомендаційний характер.

Пункт 1.3. «Оздоровлення та відпочинок» Національного плану дій націлює на практичну реалізацію права  кожної  дитини  на  оздоровлення  та відпочинок шляхом забезпечення Міністерством соціальної політики виконання основного завдання  -   збереження,   розвиток   та   ефективне використання  мережі відповідних дитячих оздоровчих закладів. Саме це дало б змогу вийти на заплановані у плані дій показники оздоровлення:

забезпечити до 2010 року оздоровлення  в  дитячих  оздоровчих закладах  не  менше  як 50 відсотків,  до 2016 року - не менше  як 70 відсотків дітей шкільного віку; 

забезпечити до 2010  року  оздоровлення  всіх  дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 

забезпечити до 2010 року оздоровлення не менше  як 70 відсотків дітей із малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей.

Звісно, такі цифри є абсолютно не підйомними (без пришкільних таборів реальна цифра оздоровлення складає лише 7, 3%) і у Законі «Про оздоровлення та відпочинок дітей» цих цифр немає.

На жаль, мені бракує союзників, які б підтримали ініціативу про виключення пришкільних таборів із переліку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Навіть профільний комітет Верховної Ради не підтримав…

Якось, щоб показати абсурдність ситуації, для журналістів я навів таку аналогію: уявіть собі: у вас законна відпустка, а ви щодня змушені ходити на роботу. У дітей канікули, у їхніх батьків власні плани на літо, а ми їх змушуємо ходити на пришкільний майданчик і «оздоровлюватись».

Павло Полянський, заступник Міністра освіти і науки України.

Усім відомо, що ще в 90-х роках база для літнього оздоровлення дітей,що існувала в радянські часи, була занедбана і розграбована. Наприклад, у Кіровограді на місці двох піонерських таборів у районі Лісопаркова тепер стоять маєтки «нових українців». На всю Кіровоградську область вдалося врятувати по суті лише один дитячий табір «Бригантина» у Новоархангельскому районі.

Цього року грабунок вийшов на міждержавний рівень: Росія нахабно захопила наш «Артек».

На жаль, нової розвинутої мережі дитячих оздоровчих центрів ми так і не створили. Ті ж можливості, які є, потребують витрачання чималих грошей. Так, ціни на літній табір англійської та німецької мов у Карпатах - 6-7 тисяч грн. за 14 днів.

Тож за останні два десятиліття ми ані на крок не наблизились до задекларованої  «Національним планом дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року» мети, яка полягає в реалізації « права  кожної  дитини  на  оздоровлення  та 

відпочинок  шляхом  запровадження  комплексу  спеціальних  заходів соціального,  виховного,  медичного,   гігієнічного,   спортивного характеру,  спрямованих  на поліпшення та зміцнення стану здоров'я дітей, організацію їх змістовного відпочинку».

Адже чи не єдиним масовим варіантом організації літніх програм залишились пришкільні табори, які навряд чи спроможні подбати про «поліпшення та зміцнення стану здоров'я дітей».

Перш за все констатуємо, що учасники круглого столу дали два варіанти відповіді на питання «Чи варто організовувати активність учнів на базі школи у період літніх канікул?»:

1. Так, варто, адже  в Україні тривалість літніх канікул значно довша, ніж у більшості європейських країн. Наприклад, у Німеччині літні канікули тривають лише півтора місяці, тож тривалість навчання німецького школяра значно довша. З огляду на те, що у нас чи не найкоротший у світі навчальний рік і наші діти, у порівняння із своїми ровесниками з інших європейських країн щороку втрачають місяць навчання, і у нас принаймні упродовж  червня можна і бажано організовувати різноманітні форми позаурочної активності учнів, які б відходили від традиційних для класно-урочної системи освітніх технологій.

Звісно, у червні слід зосередити увагу на додатковій освіті за вибором самих учнів (налагодити роботу об’єднань за інтересами, проводити тематичні зміни для обдарованих дітей тощо). 

Очевидно, що робити це слід лише за бажанням учнів. Не треба називати це оздоровленням навіть у випадку, коли якісь елементи оздоровлення будуть мати місце (посилена рухова активність чи вітамінізоване харчування).

Чи можуть  загальноосвітні школи організувати якщо не оздоровлення, то хоча б змістовне дозвілля і додаткову освіту учнів у канікулярний час? 

Так, їм це цілком до снаги , і більшість шкіл це й роблять. От тільки навряд чи варто це все називати оздоровчим табором, хоча б заради того, щоб не займатися Сізіфовою пацею, проходячи процедуру його відкриття.

Вікторе Володимировичу, а пам'ятаєте, як ми пишалися англомовним табором "Фанфари" в нашій гімназії за часів Вашого керівництва? Якою шаленою популярність цей табір користувався у місті?! На період його роботи до нас приїздила купа американців з Корпусу Миру, які разом з нашими вчителями англійської мови створювали на три тижні у центрі Кіровограда  «Америку в мініатюрі».

Звісно, це було не скільки оздоровлення, стільки організація активності учнів та їх змістовного дозвілля в канікулярний час. Тож і табір на кшталт нашого, і різноманітні практики, й екскурсійні програми --  усе це слід робити у літній час. Важливо тільки, щоб не було з боку нашого керівництва підходу: "дайош план!"

Оксана Борисова, заступник директора гімназії ім. Тараса Шевченка, м. Кіровоград.

 2. Ні, адже багато шкіл можуть запропонувати лише «оздоровлення на асфальті»  у період, коли йдуть ремонти (запах фарби уже став невід’ємним атрибутом пришкільного табору) та підсумкова державна атестація. До того ж нереально якісно організувати оздоровлення та відпочинок учнів на базі школи в умовах відсутності коштів на оплату екскурсійних програм , різноманітного обладнання, оплату праці додаткового персоналу тощо.

Є ще й такі фактори як психологічна втома учнів і вчителів один від одного, а то і відверто негативне ставлення до рідної школи значної частини учнів.

Літнє оздоровлення в тому вигляді як організовується у нашому місті себе не виправдовує. Це, на мій погляд,  марна праця та даремне витрачання коштів, а  іноді просто їх відмивання. Ви ж  знаєте, як правило, подаються "липові" цифри про сотні дітей, що ніби оздоровлювались у школі, а по факту в таборі було не більше  20-30 учнів...  Звісно, кошти на оплату праці вчителів та харчування  учнів потрапляють у чиїсь кишені.

                                   Марина Лапшина, м. Ізмаїл, Одеська обл.

Як довірена особа кандидата на пост Президента України Петра Порошенка на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року у територіальному виборчому окрузі №104 можу констатувати, що він отримав підтримку українців завдяки бажанню змінити наше життя,  побудувати його по-новому: вільно, безбідно, чесно, безпечно. На жаль, літнє «оздоровлення» на базі загальноосвітніх навчальних закладів не відповідає заявленим новим президентом критеріям. 

Чому?

Приміщення загальноосвітніх навчальних закладів, їх матеріально-технічне забезпечення не відповідають вимогам до оздоровчих закладів та закладів відпочинку, оскільки забезпечують організацію навчально-виховного процесу відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, статутів, де немає права на здійснення таких видів діяльності як «оздоровлення» та «відпочинок». Це «безпечно»?

Доведення до загальноосвітніх навчальних закладів показників про охоплення таким оздоровленням у кількості не менше 50% учнів 1-10-х класів означає не добровільне бажання  будь-якої кількості батьків, а, щонайменше,   кожного другого. Це «вільно»?

Добре, якщо фінансування харчування, яке є обов’язковим для зарахування до показників оздоровлення, здійснюється за рахунок бюджетних коштів! А якщо батьки самі повинні обов’язково оплачувати сніданок та обід у «запропонованому» розмірі? А як можна забезпечити повноцінне харчування на суму у вісім гривень? Це «безбідно»?

І, коли щоосені діти, батьки, вчителі чують звіти про охоплення повноцінним оздоровленням і відпочинком більше 50% дітей, вони в це вірять? А це «чесно»?

Кожен навчальний заклад під час канікул пропонує безліч заходів, у яких без примусу, добровільно беруть участь чимало учнів. Більше 50%. Без реєстрації на сніданку та обіді у шкільній їдальні. Без письмових заяв батьків про надання послуг «оздоровлення та відпочинку».

Коваленко Сергій Петрович, директор навчально-виховного комплексу «Олександрійський колегіум – спеціалізована школа» Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

 Думки учасників круглого столу щодо доцільності організації активності  учнів на базі школи у період літніх канікул розділились у пропорції  50:50.

Було озвучено і ряд проблем, які є в дитячих оздоровчих закладах, зокрема: 

1.«Піонерські» форми роботи в існуючих таборах уже не задовольняють нинішнє покоління українських дітей. Навіть у випадку, якщо це відбувається у вже згаданому знаменитому «Артеку». Не всі діти полюбляють ходити «строєм», відчувають вмотивованість «порвати» інший загін у якомусь конкурсі, можуть їсти те, «що дають»…

2.Спроби створити нестандартні варіанти організації пришкільних таборів, як правило, наштовхуються на  численні бюрократичні перепони і відверте небажання  «морочити голову». 

Один рік сам пробував реалізувати ідею організації табору для гімназистів м. Кіровограда на базі сільської школи Кіровоградського району, з якою у нас були партнерські стосунки. Проект зазнав фіаско, так і не розпочавшись. Причиною стала відсутність відповідей на прості запитання: «Кому (місту чи району) піде в звіт про оздоровлення та кількість учнів, яка буде в таборі? Як оплачувати електроенергію, використану їдальнею сільської школи на приготування їжі міських дітей? Як оплачувати працю міських вчителів у таборі сільської школи?» Утім, якщо думати про інтереси дітей, немає непереборних бар’єрів для того, щоб організувати хоча б по одному такому міжшкільного табору з цілодобовим перебуванням дітей у кожному районі.

3.Існує практика тотальної фальсифікації показників оздоровлення.

У травні 2008 року я як голова депутатської комісії Кіровоградської обласної ради провів виїзне засідання на базі дитячого табору «Бригантина» (Новоархангельський район Кіровоградської області) , яке було присвячене літньому оздоровленню дітей.  Тоді всі депутати-освітяни були обурені явно дутими цифрами нібито «оздоровлених дітей» і  запланованою на роки вперед фальсифікацією показників оздоровлення у бік їх щорічного збільшення на 5-10%.  Виглядало все так, що у найближчі 5-10 років  показник «оздоровлення» в Україні досягне 100%.

Усе виглядало просто супер до того моменту, поки ми не почали аналізувати реальні витрати на «оздоровлення».  Так, у м. Кіровограді «чарівники» від освіти якимось дивом тоді планували  провести «оздоровчу кампанію», виділивши на 21 тисячу дітей 7-16 років лише 47, 7 тис грн. У перерахунку на одну дитину це складало всього-на-всього дві з чимось гривні. Ні, не на день, на усе «оздоровлення»!!!  Дешево і сердито. 

Не треба марнувати час та зусилля на підживлення міфів радянської пропаганди про щасливе дитинство. В умовах, коли існуюча тоді інфраструктура піонерських  таборів, зруйнована, нам слід ставити перед собою реальні цілі. 

Держава може дозволити собі профінансувати справжнє щорічне оздоровлення лише дітей-сиріт та дітей-інвалідів. Це теж має робитись «без фанатизму», адже у нас є тричі оздоровлені діти (у три зміни) шкіл-інтернатів. Звісно, це дуже зручно для  педагогічних колективів цих шкіл. Зручно і для забезпечення красивої статистики оздоровлення, адже одну й ту ж дитину рахують тричі. Не завжди зручно тільки для самої дитини, якій на третьому місяці перебування в таборі все набридає… 

Окрім названих вище категорій дітей, держава може дозволити собі профінансувати справжнє оздоровлення раз на кілька років лише дітей-чорнобильців і дітей з багатодітних сімей.

Традиційно повністю або частково фінансуються літні програми для спортсменів. 

Бажано, щоб і частина талановитих та обдарованих дітей могла розраховувати на часткове фінансування з місцевих бюджетів літніх програм.

На цьому, на жаль, з огляду на нинішні обсяги фінансування освіти, доведеться поставити крапку. Слід чесно сказати, що оздоровлення усіх інших дітей цілком і повністю покладається на плечі їхніх батьків. Так воно і є насправді у будь-якій країні світу.

4.Потребує нормалізації саме поняття «літнє оздоровлення» з тим, щоб не допускати імітації оздоровлення та профанації самої ідеї організації літніх програм на базі шкіл.

Оздоровлення – комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану дітей, що здійснюється в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку впродовж оздоровчої зміни.

Фізичне оздоровлення (заняття фізичною культурою та різними видами спорту). Обов'язковою умовою для проведення заходів з фізичного оздоровлення дітей у школі, зокрема у літніх пришкільних таборах, повинна бути наявність відповідних приміщень (спортивної зали, басейну) та спортивних майданчиків. 

Надзвичайно велику роль в комплексному оздоровленні дітей має повноцінне збалансоване харчування (м'ясо, риба, сезонні овочі та фрукти, каші, кисломолочні продукти, соки, трав'яні чаї), а також різноманітний набір страв на вибір дитини. Звісно, таке харчування дійсно буде повноцінним і здоровим лише за умови достатнього фінансування.

                                   Лариса П'ятикоп, лікар, м. Суми

5. Необхідно відмовитись від існуючої практики поєднання «три в одному»: випускних, ремонтів та «оздоровлення». Як уже зазначалось, імітація оздоровлення на базі школи відбувається в умовах, коли там одночасно проходять державна підсумкова атестація і йде поточний ремонт (до кінця червня директор зобов’язаний прозвітувати про його завершення). Тож дітям, які плутаються під ногами випускників та робітників, ще й доводиться ковтати будівельну пилюку та нюхати фарбу… Вони, як правило, й не здогадуються, що йде їх оздоровлення. Батькам сказали, що діти мають «відпрацювати» в школі ще пару тижнів (так звана практика). Так було у радянській школі, і за інерцією так відбувається і в школі нашої держави, яка декларує свою прихильність до європейських стандартів організації освіти. Якщо в червні «оздоровлення», то ремонт має бути в липні-серпні. Якщо є ЗНО, то навіщо ДПА?!

Знову піднімаю статистику однієї з центрально-українських областей: із 568(!) оздоровчих закладів, які «відкрились» в області, лише 9 є позаміськими й стаціонарними. Інші «оздоровчі заклади» з денним перебуванням «відкрились» на базі шкіл. Тож абсолютна більшість дітей, як завжди, «оздоровлюються на асфальті». Їм доведеться знову, як правило, у добровільно-примусовому порядку, ще кілька тижнів ходити до ріднесенької школи. Звісно, школа, яка й так встигла набриднути впродовж навчального року, за відсутності коштів навряд чи зможе запропонувати учням щось цікавіше за фарбування парт чи прибирання подвір’я. З дітьми працюватимуть їх ріднесенькі вчителі, яким для цього доведеться ще раз пройти медичний огляд (часто вони змушені це робити за власний кошт). Анекдотичність ситуації з повторним медичним оглядом пов'язаний із тим, що школа- тепер уже не школа, вона нібито стає «оздоровчим закладом».

Існування пришкільних таборів - це не питання оздоровлення, а питання перебування дітей під наглядом. Дуже багато батьків не мають змоги відправити дітей деінде, бо не вистачає коштів. А тут за досить умовну плату  (оплачують батьки харчування та екскурсії, театр) дитину нагодують, розважать та наглянуть. А вже питання оздоровлення - це відповідно складена програма. Тут можливе і загартовування, і прогулянки у парк, у ліс. Усе ж більше дитина має можливість не тонути в соціальних мережах. Усе залежить від  вихователя на таборі та керівниеа табору. У нас складають досить непоганий план. Тут і свято "Мойдодира", і ляльковий театр, і стіннівки, і пісні, і концерти, і змагання та ін.

Але вчителі втомлені, тому було б непогано, щоб у таборах працювали студенти: і для них практика і досвід, і вчителям менше навантаження.

Сніданок+ обід= 10 грн. Термін перебування дитини з 8.30 до 14.30

За 10 грн. нормально виходить нагодувати? Ну, при масовому виробництві , собівартість зменшується. Борщ, наприклад, коштує 1.50

Цього року  "плану до двору" щодо відсотка "оздоровлених" у Хмельницькому немає. У деяких школах тепер взагалі немає табору, у деяких виявили бажання відвідувати табір 50-70  дітей, у нас 150 заяв від батьків з 407 учнів  початкової школи.

Марина Петровська, заступник директора НВК №2 м. Хмельницький

З року в рік нам спускались зверху плани оздоровлення.  Там вказувався показник охоплення учнів: спочатку на рівні 50% від загального контингенту учнів, потім цифра зросла до  60%, а на 2014 рік передбачалось забезпечення «оздоровлення» 70% учнів.

Звісно, вийти на ці цифри було вкрай не просто. Часто виникали парадоксальні ситуації. Наприклад, батьки хотіли б відвести свою дитину на літо в село до бабусі. Там є річка, натуральне молочко та інші свіжі продукти, велосипед, на якому можна поганяти вулицями… Тож у бабусі в селі реально присутні певні фактори оздоровлення, але ми змушені були просити батьків тримати дитину в місті впродовж червня, щоб не завалити план оздоровлення. Зайве доводити абсурдність такої ситуації, яка лише породжувала конфлікти, скарги та інші незручності.

Добре, що цього року в нашому місті теорії вже не доводять план до двору і ми беремо до пришкільного табору виключно за бажанням. З близько 800 учнів таке бажання виявили 200 дітей (25%), в основному з початкової школи та трохи з 5-7 класів. Пільгові категорії учнів мають можливість безкоштовно перебувати в таборі, усі інші сплачують вартість харчування (11 грн.- обід і сніданок). Усі задоволені.

         Надія Кравченко, директор школи №6, м. Кіровоград

Я знаю багатьох батьків, які віддали гроші за  «оздоровлення», а самі забрали дітей із шкільного табору з тим, щоб  реально оздоровлювати їх за власним літнім планом. 

Більшість класних керівників іноді умовляють, частіше шантажують або навіть погрожують батькам, аби ті погодились на літній відпочинок їх дітей у пришкільному таборі.

Кому вигідне сьогоднішнє становище системи відпочинку-оздоровлення?

А) Учням і їх батькам!?

Тоді для чого в наказі «Про організацію оздоровлення  та відпочинку дітей у

 м. Херсоні в 2014 році» чорним по-білому  читаємо у п.4.7.1.  «план до двору» на  оздоровлення не менш як 80 % дітей від загальної кількості учнів навчального закладу та 100% дітей пільгових категорій? Було б вигідно, ніхто б не встановлював норми добровільно-примусового залучення дітей.

Б)Учителям!?

 Навряд, адже замість того, щоб займатись в літній період професійною і методичною самоосвітою, роботою з документацією, вивченням сучасних напрацювань тощо, педагоги за ту ж саму заробітну плату працюють з дітьми, маючи неабияке навантаження і відповідальність, а також відпрацьовують величезний масив документації.

В) Адміністрації школи!?

Не думаю, що керівники шкіл у захваті від необхідності організувати роботу нового підрозділу, далекого від звичайного навчального процесу, який, до того ж, вимагає додаткових узгоджень з різними службами (пожежною, санітарною, соціальною тощо), а часто і фальсифікації показників «оздоровлення».

Г) Структурам, які забезпечують харчування таборів!? Без коментарів.

Д) Місцевим управлінням освіти і виконавчим (а може, й іншим) органам, які вирішують, кому забезпечувати харчування дітей, а також і деякі інші «грошові питання»!?

Також без коментарів.

Чому мовчать педагоги?

Тому що вони залежать від адміністрації. Учитель може бути «знищений» адміністрацією без жодного для нього шансу на професійну реабілітацію. Звичайно, є такі люди, які борються, доводять правоту і постійно «воюють», але учитель, як правило, толерантна людина. Він не «боєць», бо тоді перестане бути учителем.

4.Чому мовчать профспілки?

Їх у нас немає. Є тільки назва…

5.Чому мовчать директори і начальники управлінь та їх зами та помічники?

Тому що вони ще більш залежні від начальства. Ви чули, як розмовляють з ними на нарадах? В обмін на покірність їм дають право розпоряджатися долями інших людей, а також забезпечують «прикриття» від «шукачів справедливості» і батьків, якщо ті будуть незадоволені (запитають про зібрані гроші, якість харчування, антисанітарію в школі чи приниження їхніх дітей).

6.Чому мовчать батьки?

Тому що не хочуть, щоб їх діти мали зайві проблеми. Тут усе зрозуміло.

Що робити?

Перш за все, слід спрямувати діяльність школи на навчання дітей, а не на імітацію практично всього навчально-виховного процесу (як сьогодні). Тоді ми отримаємо й ініціативу вчителів, і справжню активність батьків у процесі навчання їхніх дітей. Тоді батьки і ми самі організуємо справжній відпочинок дітей в літній період. У якійсь школі, районі, селі це буде пришкільний табір, а кількість дітей у ньому не буде цікавити клерків з району. В інших шкільних колективах організують краєзнавчі походи або творчі вечори… Тоді батьки подякують школі за організацію змістовного дозвілля дітей, а їх добре слово,  зрештою, позначиться на зростанні авторитету школи.

Опір  демонтажу існуючої системи «оздоровлення дітей» буде потужний.  Та ламати її потрібно.

Бондаренко Олександр Васильович, заступник директора Фізико-технічного ліцею з виховної роботи, м. Херсон.

 

Модератор круглого столу 

Віктор Громовий 

 

Додаток.

 

Лист МОН України № 1/12-1876 від 07.04.2014

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/12-1876 від 07.04.2014

Міністерство соціальної політики України

Щодо внесення змін до законодавства про оздоровлення та відпочинок дітей

Відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» до типів дитячих закладів відпочинку належать табори з денним перебуванням дітей. Ці табори тимчасово утворюються у навчальних закладах, у них упродовж дня повинен забезпечуватися належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, а також розвиток творчих здібностей та інтересів. У структурі закладів оздоровлення і відпочинку денні табори складають майже 90 відсотків. Улітку минулого року їх працювало понад 19 тис.; з року в рік їх кількість збільшується. Натомість, кількість стаціонарних закладів оздоровлення, де мають повноцінно оздоровлюватись і відпочивати діти, зменшується. Такий стан не змінюється вже багато років поспіль, що не сприяє виконанню завдань державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку.

До Міністерства освіти і науки надходять численні звернення від батьківської та педагогічної громадськості змінити ситуацію на краще,  створивши, нарешті, умови для повноцінного оздоровлення дітей, а не підміняти його «зайнятістю» дітей у літній період.

Очевидно, що неможливо в таборі з денним перебуванням в умовах приміщення школи забезпечити дітям повний комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, як не передбачено Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Натомість необхідно розвивати мережу стаціонарних позаміських закладів оздоровлення та відпочинку, дитячих оздоровчих центрів, дитячих санаторіїв тощо, не розпорошуючи державні й батьківські кошти на «оздоровлення на асфальті». 

Враховуючи зазначене, ініціюємо внесення змін до законодавства про оздоровлення і відпочинок дітей з метою виключення з типів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку табори з денним перебуванням. Реалізація такого підходу сприятиме виконанню державних соціальних гарантій забезпечення необхідними послугами з оздоровлення та відпочинку дітей.

Міністерство готове взяти активну участь у підготовці відповідних проектів актів.

Заступник Міністра П.Б.Полянський

 

Одним рядком

Який стосунок освіта має до оздоровлення, харчування, забезпечення одягом - одному Господу Богу відомо. Це все питання соцполітикиІгор Лікарчук  

Слушно! Кошти й справді слід скерувати на відновлення справжніх санаторіїв, баз відпочинку для дітей. Галина Сподарик

Ха-ха! Усе по-старому. Не змінилось нічого, принаймні у нас. «Повноцінне харчування» за 2.8грн. Слабо? "Знайдіть спонсора!!!" - відповідь. Уже і говорити не хочеться на цю тему… 

Марія Федорова, вчитель Гвардійського НВК

 

 

 

07.06.2014
Віктор Громовий
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Олександр
Опубліковано 23.08.2014 в 05:17
"Оздоровлення" на асфальті, в загазованих районах міста - це, дійсно, абсурд. Проте, в кожному місті є кілька шкіл, що розташовані на околицях, у мальовничій місцевості, на березі річки або ставка. Чому б не організувати на їх базі стаціонарні дитячі табори, які б працювали не лише в червні, коли йде ремонт і діти змушені дихати фарбою, але в липні й серпні. До речі, можна скористатись досвідом наших попередників - у 50-60-х роках, наприклад, на базі школи № 33 м. Кіровограда функціонував піонерський трудовий табір, у якому діти не лише відпочивали, але й працювали в саду, на полі, займалися кролівництвом тощо. Дуже великих коштів для йього не потрібно, але результат оздоровлення буде непорівняно кращим.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews