Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

Підсумки круглого столу з проблеми "Якими мають бути стандарти вищої освіти"

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
27.08.2014

Портал Освітня політика провів віртуальний круглий стіл з проблеми "Якими мають бути стандарти вищої освіти".

 Основною площадкою цього обговорення була спеціально створена у соціальній мережі Фейсбук група "Нові стандарти вищої освіти" https://www.facebook.com/groups/1512059079026893

 Також обговорення йшло в інших групах, присвячених питанням розвитку вищої освіти в Україні та за допомогою за допомогою ріноманітних засобів комунікації. 

На обговорення  учасників  круглого столу були винесені наступні  питання:

  • якими мають бути переліки галузей знань та спеціальностей вищої освіти;
  • чи будуть зазначені у стандартах вимоги нормативними або рекомендаційними;
  • якими мають бути обсяги освітньо-професійних програм вищої освіти;
  • якими мають бути переліки компетентностей фахівців та  нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти,
  • з якими державними органами та іншими установами потрібно погоджувати стандарти вищої освіти?  

          Окрім зазначених проблем певну увагу привернуло питання застосування сучасних інформаційних технологій для організації ефективної роботи розробників стандартів. Зокрема, згадувалась доцільність використання Вікі-технологій, електронних форм документів, хмарних платформ для колективної роботи.

          Загалом у віртуальному круглому столі взяли участь понад 50 фахівців, серед яких були представники органів управління освітою, керівники вищих навчальних закладів, факультетів та кафедр, викладачі, відомі активісти освітянських громадянських організацій та ін.

 1. Переліки галузей знань та спеціальностей

 Невдовзі після початку дискусії на сторінці голови Комітету Верховної Ради України з освіти і науки Лілії Гриневич у мережі Фейсбук було опубліковано пропозиції до планів імплементації нового закону України «Про вищу освіту» [1]. Згідно з ними, одним з головних напрямів цього процесу є розробка стандартів вищої освіти і стандартів освітньої діяльності ВНЗ. Для цього пропонується такий шлях: створення нового переліку галузей знань → створення науково-методичних комісій МОН за галузями знань → створення нового переліку спеціальностей → розробка стандартів вищої освіти та освітньої діяльності за спеціальностями та рівнями вищої освіти. Тож першим етапом має бути створення нового переліку галузей знань, єдиного для сфери науки та вищої освіти.

Під час нашої дискусії було запропоновано сформувати його на основі розширених груп спеціальностей Міжнародної стандартної класифікації освіти МСКО-2013. Аналогічні пропозиції містяться у згаданому вище проекті плану імплементації закону та проекті Національної стандартної класифікації освіти, запропонованому Національною академією педагогічних наук України [2]. У цьому випадку ми отримаємо такий перелік галузей знань:

0 – Загальні програми та кваліфікації (не використовується у сфері вищої освіти та науки);

1 – Освіта,

2 – Мистецтво та гуманітарні науки;

3 – Соціальні науки, журналістика та інформація;

4 – Бізнес, управління та право;

5 – Природничі науки, математика та статистика;

6 – Інформаційно-комунікаційні технології;

7 – Інженерія, обробка та будівництво;

8 – Сільське, лісне, рибне господарство та ветеринарія;

9 – Охорона здоров'я та соціальне забезпечення;

10 – Служби (транспорт, обслуговування, військові науки, безпека);

11 – Невідомі або некласифіковані галузі (не використовується у сфері вищої освіти та науки).

Ця пропозиція підтримана більшістю учасників обговорення, Вона також цілком відповідає напряму на інтеграцію до європейського освітнього простору і новому закону України «Про вищу освіту».

Що ж стосується переліку спеціальностей, то це питання виявилося більш дискусійним. Втім, учасники погодилися з тим, що будь-який варіант переліку спеціальностей буде недосконалим. Тому на рівні стандартів доцільно передбачити:

1) можливість отримання вищої освіти за двома спеціальностями, одна з яких буде основною, а інша – додатковою (аналог американських major та minor);

2) можливість створення міждисциплінарних освітніх програм вищої освіти;

3) можливість та доцільність перетворення деяких існуючих спеціальностей вищої освіти в програми післядипломної освіти.

Багато учасників висловлювали думку, що при розробці переліків стандартів варто звертати увагу не тільки на МСКО-13 й існуючи переліки напрямів підготовки, галузей знань та наукових спеціальностей, але також і на наявні міжнародні галузеві класифікації.

Наведемо деякі думки учасників з цього приводу (тут і далі висловлювання учасників наводяться у скороченому вигляді мовою оригіналу з невеликими редакційними правками).

 Можливість отримання вищої освіти за двома спеціальностями, одна з яких буде основною, а інша – додатковою – обов'язково! Саме такий підхід найліпше відповідатиме суспільному запиту. Адже на практиці все одно студенти намагаються навчатися у двох ВНЗ або за двома спеціальностями. Перевірено.

                              Лариса Кушинська

 Європейська грід інфраструктура провела певну роботу з існуючими переліками та додала спеціальності, що пов'язані з електронними інфраструктурами в різних спеціальностях. Результатом цього стала праця [3], яку пропоную взяти до уваги, якщо ми інтегруємось до Європи.

                                   Андрій Шевченко

 Все ж таки вища освіта готує фахівців для ринку праці в першу чергу, тому зводити перелік спеціальностей до наукових мені здається досить таки неправильним.

                               Євгенія Нємкова

 Сучасний ринок праці настільки динамічний, що щороку з'являються нові професії. Основна мета створення переліку спеціальностей – подолання нефаховості в критичних галузях. Все решта повинно бути максимально дерегульоване.

                                   Юрій Халявка

 Підготовка фахівців до ринку праці є лише одним із завдань вищої освіти. І його зазвичай вирішують шляхом надання студентам можливості вибору значної частки навчальних дисциплін. А не шляхом формування вузьких спеціальностей.

                       Володимир Бахрушин

 Щодо комп'ютерних наук. Заходимо в http://www.acm.org/education/curricula-recommendations  й маємо Computer Science, Computer Engineering, Information Systems, Information Technology, Software Engineering. А також curricularecommendations до них. Жодних проблем. Комп'ютерні науки абсолютно конвертовані й Україна має просто колосальний потенціал. Ніяких інформаційно-комунікаційних технологій, бо до них й електроніка з радіотехнікою належать. Просто галузь: комп'ютерні науки. Й замість ОКХ, ОПП – відповідні ComputingCurricula від АСМ. Мінімум витрат максимум ефекту.

Стандарти АСМ у комп'ютерних науках на порядки важливіші ніж МСКО. Хто з роботодавців користується МСКО? Чи знає що це таке?

                           Ігор Шелевицький

 2. Вимоги стандартів – нормативні чи рекомендаційні?

 У світовій практиці освітні стандарти зазвичай є рекомендаціями, а не обов’язковими вимогами. Але така свобода потребує створення певних механізмів саморегуляції, яких сьогодні в Україні немає. Більш того, наші традиції часто передбачають обов’язковість не тільки тих вимог, що записані у нормативних документах, але і усних побажань керівництва. Багато викладачів та керівників не здатні ефективно працювати за відсутності таких директив. З іншого боку, є побоювання, що без чіткої регламентації зловживання з боку окремих керівників ВНЗ, факультетів та кафедр, їх прагнення до економії ресурсів, нерозуміння ними специфіки конкретних спеціальностей будуть заважати досягненню потрібної якості вищої освіти. Тому, більшість учасників обговорення погодилася з тим, що сьогодні оптимальним варіантом було б поєднання обов’язкових та рекомендаційних положень стандартів з чітким визначенням того, що є обов’язковою вимогою, а що рекомендацією. Але існують певні розбіжності думок з приводу того, що саме могло б бути рекомендаціями, а що має бути обов’язковим нормативом.

Деякі думки учасників обговорення з цього приводу.

 Обов’язковими повинні бути мінімальні вимоги, щодо нормативної частини змісту освіти та переліку кваліфікацій. Що ж стосується систем забезпечення якості вищої освіти, то ці вимоги (крім прямо записаних у законі) могли б бути рекомендаційними.

Стосовно мінімальних вимог. За законом 25% змісту навчання – це вибір студента. Зміст освітньої програми або спеціалізації (в межах спеціальності) – це ще 20 – 30%. Тож маємо десь 40 – 50% на нормативну частину змісту. Ось це і буде мінімум.

                               Володимир Бахрушин

 Як раз щодо змісту освіти варто робити рекомендаційні вимоги. А от що стосується систем забезпечення якості освіти – я б зробила ці вимоги обов'язковими. Немає значення, який зміст освіти, якщо не буде забезпечена якість.

Стандарти вищої освіти взагалі – це дуже авторитарна річ. Якщо їх робити централізовано (як воно і було, і мабуть буде), то це знову стандартизувати освіту і виснажувати її, позбавляючи всілякої унікальності і місії. Можливо, варто проводити семінари між представниками конкретних спеціальностей і професійних галузей, щоб вони розробили ці стандарти.

                                    Олена Панич

 По-моєму, у випадку стандартів – свобода не зовсім актуальна категорія. Ми, як і в усьому світі, мусимо якось узгодити ринок праці і систему освіти. Й іншого досі ніхто не придумав, як професійні стандарти. Так, це складний процес. Реформуватися потрібно більше стороні освітян аніж роботодавців. Але доводиться. Бо великі компанії розширять свої навчальні центри, і значний відсоток освітян залишиться без роботи. А до того все йде. Висновки мої не голослівні – працюю з Федерацією металургів України над розробкою галузевих профстандартів.

                                     Галина Усатенко

 3. Обсяг програм

 Закон про вищу освіту задає певні рамкові вимоги до обсягу кредитів ЄКТС для кожного рівня вищої освіти. Наприклад, бакалавр – від 180 до 240 кредитів, магістр – від 90 до 120 кредитів ЄКТС тощо. Ці вимоги можуть бути конкретизовані у стандартах вищої освіти. Але чи завжди треба це робити?

Під час обговорення модератором дискусії було висловлено таку пропозицію. Для теоретичних спеціальностей (математика, фізика, філософія, ...) можна було б закріпити у стандартах максимальні передбачені законом вимоги. Але для більш прикладних спеціальностей (менеджмент, переклад, соціальна робота, ...) у стандартах є сенс залишити записані у законі діапазони. Це надасть ВНЗ можливість самостійно уточнювати обсяги власних освітніх програм, залежно від специфіки вищого навчального закладу, рівня підготовки його студентів та потреб ринку праці. Зокрема, ВНЗ у цьому випадку будуть мати змогу запроваджувати корегувальні курси для покращення рівня базової освіти студентів, додаткові практики та стажування (аналоги практичних семестрів, що існують для деяких освітніх програм у ВНЗ європейських країн), поглиблену теоретичну підготовку тощо.

 4. Переліки компетентностей та нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти

 Це питання викликало найбільшу зацікавленість учасників обговорення. На початку модератором було запропоновано взяти за основу переліків компетентностей у стандартах вищої освіти формулювання, наведені у Національній рамці кваліфікацій [4]. У цьому випадку достатньо трохи конкретизувати ці вимоги, відповідно до спеціальностей. Результати навчання повинні деталізувати їх зміст. За основу тут можна було б взяти додатки А та В освітньо-кваліфікаційних характеристик напрямів підготовки та спеціальностей (там, де вони існують).

Думки учасників обговорення стосовно цих розділів стандартів істотно розбігалися, зокрема, висловлювалися думки про те, що такі розділи у стандартах взагалі є непотрібними. Але є вимоги закону. До того ж ці вимоги, йдуть не тільки від чиновників. Є велика частка суспільства і армія громадянських активістів, які вважають, що держава повинна все забезпечити і проконтролювати.

У стандарті потрібні не загальні рекомендації, а конкретні методики для кожної записаної у ньому компетентності. Тому під час обговорення цієї проблеми значну увагу було приділено проблемам передбаченого законом оцінювання результатів навчання, вміння здобувачів вищої освіти виконувати ті чи інші стандартні дії.

Нижче наведено деякі міркування з цього приводу.

Необхідно: 1. Стандартизований перелік складних спеціалізованих задач та практичних ситуацій. 2. Як забезпечити високий рівень автономності навчання сучасного магістра в умовах відсутності розвинутої мережі кваліфікованих наукових видань?

                                        Наука України

 Сумно це все. Людино-роки дурної й абсолютно нікому не потрібної роботи. Десятки, сотні сторінок пустого тексту. Хто цим буде користуватися окрім чиновників від освіти? Кому це потрібно? Мені для підготовки програмістів це абсолютно не потрібно. Моїм колегам також. Програмістам й студентам також. Роботодавцям тим більше. Це навіть найменшого інтересу у них не викликає, бо це якась паралельна реальність освіти. Є тут хоч хтось, хто цим користується? Ну, може чиновник думає, що зможе проконтролювати рівень підготовки за чітко виписаними формальними ознаками. Не зможе. Ніколи. Але мозок виносити фахівцям й заважати ще й як зможе. Далі давайте складайте тести на перевірку кожної з компетентостей, враховуйте це у програмі підготовки й пішло-поїхало.

Я не уявляю навіть, як це розписати для інформаційника. Й так само погано уявляю, як це можна зробити для будь-якої спеціальності з вищою освітою. Наприклад, для лікаря. Або художника чи музиканта. Та ще й на загал для усієї країни й усіх ВНЗ. Це можуть бути дуже-дуже загальні й очевидні речі. Але тоді їх неможливо перевірити. Здатність розробити проект у своїй галузі і рівень цього проекту для інженера є головним критерієм. Коли людину беруть на роботу, ніхто ці стандарти на "знає і вміє" не дивиться..

                          Ігор Шелевицікий

 Требования должны создавать работодатели, промышленность, по крайней мере, в инженерной области. Иначе имеем тот маразм, который сейчас присутствует в ОКХ и ОПП.

Сформулировать умения могут только те, кто сам умеет. Для того, кто каждый день занимается разработкой ПО, не составляет никакого труда описать умения. Особенно, если он еще и преподаватель и знает из своего опыта, что студенты осваивают легко, а что тяжело.

                                 Дмитро Грязнов

 Повинно бути чітко виписано, що випускник повинен знати i вміти. I все, крапка.

                            Сергій Федуняк

 Деякі з вимог до результатів навчання прямо випливають з НРК. Зокрема, це стосується використання іноземних мов у професійній діяльності випускників магістратури, їх здатності до прийняття рішень у складних і непередбачуваних умовах тощо.

В стандартах должно быть только то, что является общим для всех направлений. Все остальное можно включать в конкретные образовательные программы.

Новый закон предусматривает учет предложений работодателей в стандартах высшего образования. Однако сегодня для этого нет готового механизма. А также нет стимулов для работодателей. Даже в инженерных областях возможны варианты. Требования работодателей будут в большей степени ориентированы на профессиональные стандарты. Но специальность – это не профессия, в рамках одной специальности может идти подготовка очень разных специалистов. Например, по специальности "металлургия" можно готовить мастеров прокатного производства, а можно специалистов по теории металлургических процессов.

                        Володимир Бахрушин

 Мне кажется подозрительным это стремление все сложности жизни описать в инструкции для чиновников. На первый взгляд вроде бы и правильно, а когда подумать, то может и написать можно, а кто и как будет применять?

                               В'ячеслав Вегера

 Мене дивує, коли на посаду продавця в крамницю неможливо влаштуватися без вищої освіти, а деякі роботодавці вимагають вищої освіти на посаду клинера – прибиральниці!!! Зрозуміло, що таке викривлення змушує молодь, яка не спроможна опанувати вимоги сучасних знань, отримувати вищу освіту у будь-який спосіб, аби була "корочка".

В радянські часи, коли держава виступала замовником спеціалістів, вона й формувала кількість спеціалістів та їх компетенції. Наразі, коли забезпечення роботою лежить на самих випускниках, виші мають робити їх конкурентоспроможними до будь-яких умов господарювання. Викладацтво важко перебудовується до вимог сучасності. А молоді люди мати освіту певної якості. За постійного скорочення обсягів державного замовлення вони мають на це право, бо самі сплачують за навчання.

Вважаю, що будь-який роботодавець, чи то підприємець, чи то держава (якщо стосується теоретичних наукоємних спеціальностей) має висувати вимоги до рівня компетентності фахівців, адже випускник має бути впевненим, що, опанувавши ці компетенції, він витримає конкурс на посаду в бажаному місці.

                                  Олена Синицька

 Здається, що серед освітян формується нова релігія, в якій богом виступає роботодавець, а ми повинні чітко вловлювати всі його капризи і оперативно реагувати.

                                         Леонід Бедратюк

 З огляду на існуючий порядок вступу до магістратури, коли абітурієнт має складати іспит з іноземної та фаховий, можливо було б доцільно впровадити наступне:

1) іспит з іноземної – універсальний по всій країні, на кшталт ЗНО;

2) фаховий іспит з двох частин: а) одна загальна, що міститиме тестування з вищої математики, загальної фізики, основ економіки й т. п. – залежно профілю, також у загальнонаціональному форматі; б) друга спеціальна, зміст якої визначається ВНЗ.

З урахуванням можливості отримати магістра з іншої галузі, ніж бакалавр, фахові вступні іспити мають бути саме галузевими із загальнонаціональним рейтингом результатів.Л. Гриневич на одній із своїх презентацій як раз підкреслювала необхідність незалежного оцінювання знань випускників ВНЗ та абітурієнтів магістратури [5].

                     Андрій Охрімовський

 Для інженерних, природничих, економічних і деяких інших спеціальностей немає принципових проблем у тому, щоб запровадити єдиний іспит з базової підготовки. Але це можливо не для всіх спеціальностей. Що ж стосується другої частини – це недоцільно, оскільки за новим законом магістратура може бути за іншою спеціальністю. Можливо тут було б краще запровадити певне есе на тему, чому я хочу навчатися у цьому університеті за цією спеціальністю, як це роблять у багатьох європейських університетах. Ще один варіант – надати відповідь на питання: "на яку тему я хочу писати магістерську роботу і чому я обрав саме цю тему".

Як перевірити компетентності металознавця з методів металографічного дослідження металів і сплавів, компетентності соціолога з організації соціологічного дослідження й т. ін. Можна створювати відповідні методи та інструменти, але сьогодні у багатьох випадках їх немає. З окремих технічних спеціальностей у ВНЗ немає приладів та матеріалів, на яких можна вчити студентів. Тобто без будь-яких перевірок можна стверджувати, що випускники не мають потрібних компетентностей.

                         Бахрушин Володимир

 Теоретичні знання легко перевірити шляхом тестування. Щодо соціологів, теж не проблемно організувати хмарну лабораторію статистичних досліджень. Щодо мов, то є готові тестові набори автоматизованого тестування з англійської, німецької та французької мов.

                              Наука України

 Якщо Наука України знайома(-ий) з такими засобами і методиками для об'єктивного оцінювання фахових компетентностей (наприклад, оцінювання вміння організовувати сумісну роботу групи працівників), то було б дуже корисно сприяти розповсюдженню такого досвіду серед викладачів.

                                               Владислав Сєдой

 Оскільки ми говоримо, що стандарти формулюють вимоги у вигляді результатів навчання, то слова про 50% часу недоречні. Ми говоримо: бакалавром/магістром … є людина яка знає..., вміє .... До чого тут час? Хтось із викладачів згоден присвоїти кваліфікацію людині, яка не виконує мінімальних вимог за фахом? І хіба на ваше (не тільки викладачів, але й професіоналів в даному фаху) рішення може вплинути те, скільки кредитів було набрано студентом із вибіркових дисциплін, а скільки з базових?

Андрій Гожик

 У процесі переробки/складання навчальних планів стикаємося із проблемою бажання викладачів максимально зберігати обсяг кредитів і аудиторних годин т.з. нормативних курсів за фахом. Як на мене питання має два аспекти: а) наповнення змістом поняття "нормативні курси", б) ми розробляємо навчальні плани, і як результат готуємо фахівця, чи ми бачимо кінцевий продукт (фахівця) і під нього розробляємо навчальні плани.

Нормативні курси соціо-гуманітарного циклу мусять мати мінімум стандарту. Бо «на розсуд навчального закладу» не буде ні філософії, історії, ні дисциплін, які формують громадянські чи особистісні компетенції. Інша справа нормативні фахові дисципліни. Питання дискутивне. Думаю у цьому випадку кожна галузь кожна спеціальність має добре міркувати і виявляти власну позицію. Ну а керівництво вузів ставитися до того з розумінням.  У цьому випадку автономія може бути корисною.

Завжди думаю, що спочатку компетенції і кваліфікації, запис у дипломі, врешті-решт, а потім уже навчальні плани. На жаль, на практиці, і з людським фактором – виходить усе навпаки.

                                           Галина Усатенко

 5. Погодження стандартів

На початку обговорення цих питань модератором було поставлене запитання: з якими державними органами та іншими установами потрібно погоджувати стандарти вищої освіти?

В окремих випадках така необхідність прямо оговорюється діючими законами і нормативними актами України. Зокрема, за законом України "Про вищу освіту" їх треба погодити з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Для окремих спеціальностей доцільно також погодження з іншими міністерствами, наприклад, з Мінздравом для медичних спеціальностей. Раніше ОКХ напрямів підготовки та спеціальностей погоджували з Міністерством соціальної політики України, оскільки в них зазначали види економічної діяльності, за якими можуть працювати випускники, професії, можливі первинні посади тощо. Але в нових стандартах цього не буде. Тому їх погодження з Міністерством соціальної політики стає зайвим. Також, слід відмінити необхідність погодження стандартів з ІІТЗО МОН. Замість цього, можна передбачити включення представників цієї установи до складу науково-методичних комісій МОН та їх залучення до створення загальних рекомендацій з розробки стандартів, відповідних електронних форм тощо.

Деякі думки учасників обговорення:

Здається, ІІТЗО МОН вже призначений "відповідальним" за методологію розробки стандартів вищої освіти й формування науково-методичних комісій.

Леонід Булава

 Цікаво, ким погоджуються, якщо погоджуються взагалі, аналогічні документи в європейських чи американських університетах?

                               Леонід Бедратюк

 Стаття 13.6. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки утворює Науково-методичну раду, яка за участю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти розробляє методологію, методичні рекомендації щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти, а також науково-методичні комісії, що розробляють стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти.

                Андрій Охрімовський

 Погоджувати треба з роботодавцями. Винятком можуть бути лише фундаментальні науки: математика, фізика тощо, бо там роботодавцями є самі вчені. Більшість нинішніх стандартів написано "для збереження наукового потенціалу кафедр". Кому потрібен цей "потенціал", якщо він не потрібен на ринку праці, якщо цих професорів не запрошують на фахові конференції працюючі компанії? Рятувати треба економіку і освіту, а не порожні титули. Я проти того, щоб вища освіта працювала сама на себе. Я проти того, щоб важливі прикладні дисципліни викладали люди, які своїми руками нічого, крім дисертацій, не зробили.

ІІТЗО може відігравати виключно функції обслуговуючі. Там НЕМАЄ фахівців рівня близького до університетських професорів.

                           Володимир Ковтунець

 При розробці нової нормативної бази, зокрема і стандартів вищої освіти та стандартів освітньої діяльності, потрібно створювати умови для посилення взаємодії. І навпаки, прибирати з нормативної бази те, що перешкоджає цій взаємодії.Зокрема, це стосується вимог до кадрового забезпечення навчального процесу. Треба стимулювати залучення успішних практиків до викладання відповідних прикладних дисциплін. Для цього необхідно вилучити з нормативів вимоги, що стимулюють збільшення кількості викладачів, які не мають досвіду практичної роботи з цих дисциплін. Але як це сформулювати? Наша практика є такою, що будемо вимагати відповідності записів у трудових книжках назвам дисциплін.

                                   Володимир Бахрушин

 Чи повинна людина, яка буде складати макет нового стандарту чи методичку із укладання стандарту, мати ВЛАСНИЙ досвід укладання стандартів, написання портретів спеціальностей або спеціалізацій, власний досвід підготовки студентів за цими спеціальностями\спеціалізаціями? Скільки таких людей ви знайдете в ІІТЗО.

                                      Андрій Гожик

     6. Узагальнені висновки та пропозиції круглого столу:

 1. Перелік галузей вищої освіти доцільно сформулювати згідно з розширеними групами спеціальностей МСКО. Бажано затвердити цей перелік у вересні – жовтні цього року.

2. Перелік спеціальностей має бути в межах 50 – 80. Треба намагатися максимально поєднати наукові спеціальності зі спеціальностями вищої освіти, а також узгодити цей перелік з МСКО та наявними міжнародними галузевими класифікаціями. Бажано затвердити його до кінця цього року.

3. Ідеального переліку спеціальностей не буде. Тому доцільно передбачити можливість створення дворівневих стандартів вищої освіти (основна спеціальність, додаткова спеціальність) для полегшення формування студентами власних траєкторій навчання.

4. Вимоги стандартів вищої освіти частково мають бути обов’язковими, частково рекомендаційними. Обов'язковий або рекомендаційний характер конкретних вимог потрібно чітко зазначити у стандартах.

5. Нормативний термін навчання за рівнями вищої освіти в стандартах теоретичних спеціальностей доцільно встановити згідно з верхньою межею норм закону, а для прикладних – продублювати у стандартах передбачені законом діапазони і надати ВНЗ можливість самостійно уточнювати термін навчання, відповідно до їх специфіки.

6. Переліки компетентностей у стандартах доцільно сформулювати згідно з формулюваннями Національної рамки кваліфікацій з невеликими уточненнями, які стосуються зазначення спеціальностей.

7. Нормативний зміст підготовки доцільно формулювати у вигляді мінімальних переліків обов’язкових знань та вмінь, що є спільними для всіх освітніх програм та спеціалізацій в межах спеціальності. Він не повинен містити обов’язкового переліку навчальних дисциплін. Обсяг навчального часу, потрібний для забезпечення передбачених нормативним змістом результатів навчання, не повинен перевищувати 50% загального навчального часу студента, а залежно від спеціальності, можливо, й бути істотно меншим.

8. До розробки стандартів з прикладних спеціальностей потрібно максимально залучати роботодавців, зокрема через розробку ними відповідних професійних стандартів, вимоги яких можуть включатися до стандартів вищої освіти. Також доцільно включати представників галузевих об'єднань роботодавців до науково-методичних комісій МОН, що будуть розробляти стандарти вищої совіти.

9. Не потрібно вимагати погодження стандартів вищої освіти з іншими (крім МОН) міністерствами та відомствами, за виключенням тих, що мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ (для відповідних спеціальностей), а також Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

10. Не потрібно погоджувати стандарти вищої освіти з ІІТЗО МОН, але, можливо, є сенс включати представників цієї установи до науково-методичних комісій МОН, що будуть розробляти ці стандарти.

1. https://www.facebook.com/liliia.hrynevych/posts/780285632022514?fref=nf

2. Проект Концепції Національної стандартної класифікації освіти. http://naps.gov.ua/uploads/files/sod/NSKO.pdf.

3. EGI Scientific Discipline Classification Virtual Team. FinalReport: https://documents.egi.eu/public/RetrieveFile?docid=1514&version=14&filename=VT-SciDiscClass-Report_vfinal.pdf

4. Національна рамка кваліфікацій. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-п

5. https://www.youtube.com/watch?v=6S-oNue9mOA.

 

Модератор круглого столу – Володимир Бахрушин, д.ф.-м.н., професор, академік АН вищої школи України

Підсумки круглого столу з проблеми "Якими мають бути стандарти вищої освіти"
Підсумки круглого столу з проблеми "Якими мають бути стандарти вищої освіти"

Портал Освітня політика провів віртуальний круглий стіл з проблеми "Якими мають бути стандарти вищої освіти".

 Основною площадкою цього обговорення була спеціально створена у соціальній мережі Фейсбук група "Нові стандарти вищої освіти" https://www.facebook.com/groups/1512059079026893

 Також обговорення йшло в інших групах, присвячених питанням розвитку вищої освіти в Україні та за допомогою за допомогою ріноманітних засобів комунікації. 

На обговорення  учасників  круглого столу були винесені наступні  питання:

  • якими мають бути переліки галузей знань та спеціальностей вищої освіти;
  • чи будуть зазначені у стандартах вимоги нормативними або рекомендаційними;
  • якими мають бути обсяги освітньо-професійних програм вищої освіти;
  • якими мають бути переліки компетентностей фахівців та  нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти,
  • з якими державними органами та іншими установами потрібно погоджувати стандарти вищої освіти?  

          Окрім зазначених проблем певну увагу привернуло питання застосування сучасних інформаційних технологій для організації ефективної роботи розробників стандартів. Зокрема, згадувалась доцільність використання Вікі-технологій, електронних форм документів, хмарних платформ для колективної роботи.

          Загалом у віртуальному круглому столі взяли участь понад 50 фахівців, серед яких були представники органів управління освітою, керівники вищих навчальних закладів, факультетів та кафедр, викладачі, відомі активісти освітянських громадянських організацій та ін.

 1. Переліки галузей знань та спеціальностей

 Невдовзі після початку дискусії на сторінці голови Комітету Верховної Ради України з освіти і науки Лілії Гриневич у мережі Фейсбук було опубліковано пропозиції до планів імплементації нового закону України «Про вищу освіту» [1]. Згідно з ними, одним з головних напрямів цього процесу є розробка стандартів вищої освіти і стандартів освітньої діяльності ВНЗ. Для цього пропонується такий шлях: створення нового переліку галузей знань → створення науково-методичних комісій МОН за галузями знань → створення нового переліку спеціальностей → розробка стандартів вищої освіти та освітньої діяльності за спеціальностями та рівнями вищої освіти. Тож першим етапом має бути створення нового переліку галузей знань, єдиного для сфери науки та вищої освіти.

Під час нашої дискусії було запропоновано сформувати його на основі розширених груп спеціальностей Міжнародної стандартної класифікації освіти МСКО-2013. Аналогічні пропозиції містяться у згаданому вище проекті плану імплементації закону та проекті Національної стандартної класифікації освіти, запропонованому Національною академією педагогічних наук України [2]. У цьому випадку ми отримаємо такий перелік галузей знань:

0 – Загальні програми та кваліфікації (не використовується у сфері вищої освіти та науки);

1 – Освіта,

2 – Мистецтво та гуманітарні науки;

3 – Соціальні науки, журналістика та інформація;

4 – Бізнес, управління та право;

5 – Природничі науки, математика та статистика;

6 – Інформаційно-комунікаційні технології;

7 – Інженерія, обробка та будівництво;

8 – Сільське, лісне, рибне господарство та ветеринарія;

9 – Охорона здоров'я та соціальне забезпечення;

10 – Служби (транспорт, обслуговування, військові науки, безпека);

11 – Невідомі або некласифіковані галузі (не використовується у сфері вищої освіти та науки).

Ця пропозиція підтримана більшістю учасників обговорення, Вона також цілком відповідає напряму на інтеграцію до європейського освітнього простору і новому закону України «Про вищу освіту».

Що ж стосується переліку спеціальностей, то це питання виявилося більш дискусійним. Втім, учасники погодилися з тим, що будь-який варіант переліку спеціальностей буде недосконалим. Тому на рівні стандартів доцільно передбачити:

1) можливість отримання вищої освіти за двома спеціальностями, одна з яких буде основною, а інша – додатковою (аналог американських major та minor);

2) можливість створення міждисциплінарних освітніх програм вищої освіти;

3) можливість та доцільність перетворення деяких існуючих спеціальностей вищої освіти в програми післядипломної освіти.

Багато учасників висловлювали думку, що при розробці переліків стандартів варто звертати увагу не тільки на МСКО-13 й існуючи переліки напрямів підготовки, галузей знань та наукових спеціальностей, але також і на наявні міжнародні галузеві класифікації.

Наведемо деякі думки учасників з цього приводу (тут і далі висловлювання учасників наводяться у скороченому вигляді мовою оригіналу з невеликими редакційними правками).

 Можливість отримання вищої освіти за двома спеціальностями, одна з яких буде основною, а інша – додатковою – обов'язково! Саме такий підхід найліпше відповідатиме суспільному запиту. Адже на практиці все одно студенти намагаються навчатися у двох ВНЗ або за двома спеціальностями. Перевірено.

                              Лариса Кушинська

 Європейська грід інфраструктура провела певну роботу з існуючими переліками та додала спеціальності, що пов'язані з електронними інфраструктурами в різних спеціальностях. Результатом цього стала праця [3], яку пропоную взяти до уваги, якщо ми інтегруємось до Європи.

                                   Андрій Шевченко

 Все ж таки вища освіта готує фахівців для ринку праці в першу чергу, тому зводити перелік спеціальностей до наукових мені здається досить таки неправильним.

                               Євгенія Нємкова

 Сучасний ринок праці настільки динамічний, що щороку з'являються нові професії. Основна мета створення переліку спеціальностей – подолання нефаховості в критичних галузях. Все решта повинно бути максимально дерегульоване.

                                   Юрій Халявка

 Підготовка фахівців до ринку праці є лише одним із завдань вищої освіти. І його зазвичай вирішують шляхом надання студентам можливості вибору значної частки навчальних дисциплін. А не шляхом формування вузьких спеціальностей.

                       Володимир Бахрушин

 Щодо комп'ютерних наук. Заходимо в http://www.acm.org/education/curricula-recommendations  й маємо Computer Science, Computer Engineering, Information Systems, Information Technology, Software Engineering. А також curricularecommendations до них. Жодних проблем. Комп'ютерні науки абсолютно конвертовані й Україна має просто колосальний потенціал. Ніяких інформаційно-комунікаційних технологій, бо до них й електроніка з радіотехнікою належать. Просто галузь: комп'ютерні науки. Й замість ОКХ, ОПП – відповідні ComputingCurricula від АСМ. Мінімум витрат максимум ефекту.

Стандарти АСМ у комп'ютерних науках на порядки важливіші ніж МСКО. Хто з роботодавців користується МСКО? Чи знає що це таке?

                           Ігор Шелевицький

 2. Вимоги стандартів – нормативні чи рекомендаційні?

 У світовій практиці освітні стандарти зазвичай є рекомендаціями, а не обов’язковими вимогами. Але така свобода потребує створення певних механізмів саморегуляції, яких сьогодні в Україні немає. Більш того, наші традиції часто передбачають обов’язковість не тільки тих вимог, що записані у нормативних документах, але і усних побажань керівництва. Багато викладачів та керівників не здатні ефективно працювати за відсутності таких директив. З іншого боку, є побоювання, що без чіткої регламентації зловживання з боку окремих керівників ВНЗ, факультетів та кафедр, їх прагнення до економії ресурсів, нерозуміння ними специфіки конкретних спеціальностей будуть заважати досягненню потрібної якості вищої освіти. Тому, більшість учасників обговорення погодилася з тим, що сьогодні оптимальним варіантом було б поєднання обов’язкових та рекомендаційних положень стандартів з чітким визначенням того, що є обов’язковою вимогою, а що рекомендацією. Але існують певні розбіжності думок з приводу того, що саме могло б бути рекомендаціями, а що має бути обов’язковим нормативом.

Деякі думки учасників обговорення з цього приводу.

 Обов’язковими повинні бути мінімальні вимоги, щодо нормативної частини змісту освіти та переліку кваліфікацій. Що ж стосується систем забезпечення якості вищої освіти, то ці вимоги (крім прямо записаних у законі) могли б бути рекомендаційними.

Стосовно мінімальних вимог. За законом 25% змісту навчання – це вибір студента. Зміст освітньої програми або спеціалізації (в межах спеціальності) – це ще 20 – 30%. Тож маємо десь 40 – 50% на нормативну частину змісту. Ось це і буде мінімум.

                               Володимир Бахрушин

 Як раз щодо змісту освіти варто робити рекомендаційні вимоги. А от що стосується систем забезпечення якості освіти – я б зробила ці вимоги обов'язковими. Немає значення, який зміст освіти, якщо не буде забезпечена якість.

Стандарти вищої освіти взагалі – це дуже авторитарна річ. Якщо їх робити централізовано (як воно і було, і мабуть буде), то це знову стандартизувати освіту і виснажувати її, позбавляючи всілякої унікальності і місії. Можливо, варто проводити семінари між представниками конкретних спеціальностей і професійних галузей, щоб вони розробили ці стандарти.

                                    Олена Панич

 По-моєму, у випадку стандартів – свобода не зовсім актуальна категорія. Ми, як і в усьому світі, мусимо якось узгодити ринок праці і систему освіти. Й іншого досі ніхто не придумав, як професійні стандарти. Так, це складний процес. Реформуватися потрібно більше стороні освітян аніж роботодавців. Але доводиться. Бо великі компанії розширять свої навчальні центри, і значний відсоток освітян залишиться без роботи. А до того все йде. Висновки мої не голослівні – працюю з Федерацією металургів України над розробкою галузевих профстандартів.

                                     Галина Усатенко

 3. Обсяг програм

 Закон про вищу освіту задає певні рамкові вимоги до обсягу кредитів ЄКТС для кожного рівня вищої освіти. Наприклад, бакалавр – від 180 до 240 кредитів, магістр – від 90 до 120 кредитів ЄКТС тощо. Ці вимоги можуть бути конкретизовані у стандартах вищої освіти. Але чи завжди треба це робити?

Під час обговорення модератором дискусії було висловлено таку пропозицію. Для теоретичних спеціальностей (математика, фізика, філософія, ...) можна було б закріпити у стандартах максимальні передбачені законом вимоги. Але для більш прикладних спеціальностей (менеджмент, переклад, соціальна робота, ...) у стандартах є сенс залишити записані у законі діапазони. Це надасть ВНЗ можливість самостійно уточнювати обсяги власних освітніх програм, залежно від специфіки вищого навчального закладу, рівня підготовки його студентів та потреб ринку праці. Зокрема, ВНЗ у цьому випадку будуть мати змогу запроваджувати корегувальні курси для покращення рівня базової освіти студентів, додаткові практики та стажування (аналоги практичних семестрів, що існують для деяких освітніх програм у ВНЗ європейських країн), поглиблену теоретичну підготовку тощо.

 4. Переліки компетентностей та нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти

 Це питання викликало найбільшу зацікавленість учасників обговорення. На початку модератором було запропоновано взяти за основу переліків компетентностей у стандартах вищої освіти формулювання, наведені у Національній рамці кваліфікацій [4]. У цьому випадку достатньо трохи конкретизувати ці вимоги, відповідно до спеціальностей. Результати навчання повинні деталізувати їх зміст. За основу тут можна було б взяти додатки А та В освітньо-кваліфікаційних характеристик напрямів підготовки та спеціальностей (там, де вони існують).

Думки учасників обговорення стосовно цих розділів стандартів істотно розбігалися, зокрема, висловлювалися думки про те, що такі розділи у стандартах взагалі є непотрібними. Але є вимоги закону. До того ж ці вимоги, йдуть не тільки від чиновників. Є велика частка суспільства і армія громадянських активістів, які вважають, що держава повинна все забезпечити і проконтролювати.

У стандарті потрібні не загальні рекомендації, а конкретні методики для кожної записаної у ньому компетентності. Тому під час обговорення цієї проблеми значну увагу було приділено проблемам передбаченого законом оцінювання результатів навчання, вміння здобувачів вищої освіти виконувати ті чи інші стандартні дії.

Нижче наведено деякі міркування з цього приводу.

Необхідно: 1. Стандартизований перелік складних спеціалізованих задач та практичних ситуацій. 2. Як забезпечити високий рівень автономності навчання сучасного магістра в умовах відсутності розвинутої мережі кваліфікованих наукових видань?

                                        Наука України

 Сумно це все. Людино-роки дурної й абсолютно нікому не потрібної роботи. Десятки, сотні сторінок пустого тексту. Хто цим буде користуватися окрім чиновників від освіти? Кому це потрібно? Мені для підготовки програмістів це абсолютно не потрібно. Моїм колегам також. Програмістам й студентам також. Роботодавцям тим більше. Це навіть найменшого інтересу у них не викликає, бо це якась паралельна реальність освіти. Є тут хоч хтось, хто цим користується? Ну, може чиновник думає, що зможе проконтролювати рівень підготовки за чітко виписаними формальними ознаками. Не зможе. Ніколи. Але мозок виносити фахівцям й заважати ще й як зможе. Далі давайте складайте тести на перевірку кожної з компетентостей, враховуйте це у програмі підготовки й пішло-поїхало.

Я не уявляю навіть, як це розписати для інформаційника. Й так само погано уявляю, як це можна зробити для будь-якої спеціальності з вищою освітою. Наприклад, для лікаря. Або художника чи музиканта. Та ще й на загал для усієї країни й усіх ВНЗ. Це можуть бути дуже-дуже загальні й очевидні речі. Але тоді їх неможливо перевірити. Здатність розробити проект у своїй галузі і рівень цього проекту для інженера є головним критерієм. Коли людину беруть на роботу, ніхто ці стандарти на "знає і вміє" не дивиться..

                          Ігор Шелевицікий

 Требования должны создавать работодатели, промышленность, по крайней мере, в инженерной области. Иначе имеем тот маразм, который сейчас присутствует в ОКХ и ОПП.

Сформулировать умения могут только те, кто сам умеет. Для того, кто каждый день занимается разработкой ПО, не составляет никакого труда описать умения. Особенно, если он еще и преподаватель и знает из своего опыта, что студенты осваивают легко, а что тяжело.

                                 Дмитро Грязнов

 Повинно бути чітко виписано, що випускник повинен знати i вміти. I все, крапка.

                            Сергій Федуняк

 Деякі з вимог до результатів навчання прямо випливають з НРК. Зокрема, це стосується використання іноземних мов у професійній діяльності випускників магістратури, їх здатності до прийняття рішень у складних і непередбачуваних умовах тощо.

В стандартах должно быть только то, что является общим для всех направлений. Все остальное можно включать в конкретные образовательные программы.

Новый закон предусматривает учет предложений работодателей в стандартах высшего образования. Однако сегодня для этого нет готового механизма. А также нет стимулов для работодателей. Даже в инженерных областях возможны варианты. Требования работодателей будут в большей степени ориентированы на профессиональные стандарты. Но специальность – это не профессия, в рамках одной специальности может идти подготовка очень разных специалистов. Например, по специальности "металлургия" можно готовить мастеров прокатного производства, а можно специалистов по теории металлургических процессов.

                        Володимир Бахрушин

 Мне кажется подозрительным это стремление все сложности жизни описать в инструкции для чиновников. На первый взгляд вроде бы и правильно, а когда подумать, то может и написать можно, а кто и как будет применять?

                               В'ячеслав Вегера

 Мене дивує, коли на посаду продавця в крамницю неможливо влаштуватися без вищої освіти, а деякі роботодавці вимагають вищої освіти на посаду клинера – прибиральниці!!! Зрозуміло, що таке викривлення змушує молодь, яка не спроможна опанувати вимоги сучасних знань, отримувати вищу освіту у будь-який спосіб, аби була "корочка".

В радянські часи, коли держава виступала замовником спеціалістів, вона й формувала кількість спеціалістів та їх компетенції. Наразі, коли забезпечення роботою лежить на самих випускниках, виші мають робити їх конкурентоспроможними до будь-яких умов господарювання. Викладацтво важко перебудовується до вимог сучасності. А молоді люди мати освіту певної якості. За постійного скорочення обсягів державного замовлення вони мають на це право, бо самі сплачують за навчання.

Вважаю, що будь-який роботодавець, чи то підприємець, чи то держава (якщо стосується теоретичних наукоємних спеціальностей) має висувати вимоги до рівня компетентності фахівців, адже випускник має бути впевненим, що, опанувавши ці компетенції, він витримає конкурс на посаду в бажаному місці.

                                  Олена Синицька

 Здається, що серед освітян формується нова релігія, в якій богом виступає роботодавець, а ми повинні чітко вловлювати всі його капризи і оперативно реагувати.

                                         Леонід Бедратюк

 З огляду на існуючий порядок вступу до магістратури, коли абітурієнт має складати іспит з іноземної та фаховий, можливо було б доцільно впровадити наступне:

1) іспит з іноземної – універсальний по всій країні, на кшталт ЗНО;

2) фаховий іспит з двох частин: а) одна загальна, що міститиме тестування з вищої математики, загальної фізики, основ економіки й т. п. – залежно профілю, також у загальнонаціональному форматі; б) друга спеціальна, зміст якої визначається ВНЗ.

З урахуванням можливості отримати магістра з іншої галузі, ніж бакалавр, фахові вступні іспити мають бути саме галузевими із загальнонаціональним рейтингом результатів.Л. Гриневич на одній із своїх презентацій як раз підкреслювала необхідність незалежного оцінювання знань випускників ВНЗ та абітурієнтів магістратури [5].

                     Андрій Охрімовський

 Для інженерних, природничих, економічних і деяких інших спеціальностей немає принципових проблем у тому, щоб запровадити єдиний іспит з базової підготовки. Але це можливо не для всіх спеціальностей. Що ж стосується другої частини – це недоцільно, оскільки за новим законом магістратура може бути за іншою спеціальністю. Можливо тут було б краще запровадити певне есе на тему, чому я хочу навчатися у цьому університеті за цією спеціальністю, як це роблять у багатьох європейських університетах. Ще один варіант – надати відповідь на питання: "на яку тему я хочу писати магістерську роботу і чому я обрав саме цю тему".

Як перевірити компетентності металознавця з методів металографічного дослідження металів і сплавів, компетентності соціолога з організації соціологічного дослідження й т. ін. Можна створювати відповідні методи та інструменти, але сьогодні у багатьох випадках їх немає. З окремих технічних спеціальностей у ВНЗ немає приладів та матеріалів, на яких можна вчити студентів. Тобто без будь-яких перевірок можна стверджувати, що випускники не мають потрібних компетентностей.

                         Бахрушин Володимир

 Теоретичні знання легко перевірити шляхом тестування. Щодо соціологів, теж не проблемно організувати хмарну лабораторію статистичних досліджень. Щодо мов, то є готові тестові набори автоматизованого тестування з англійської, німецької та французької мов.

                              Наука України

 Якщо Наука України знайома(-ий) з такими засобами і методиками для об'єктивного оцінювання фахових компетентностей (наприклад, оцінювання вміння організовувати сумісну роботу групи працівників), то було б дуже корисно сприяти розповсюдженню такого досвіду серед викладачів.

                                               Владислав Сєдой

 Оскільки ми говоримо, що стандарти формулюють вимоги у вигляді результатів навчання, то слова про 50% часу недоречні. Ми говоримо: бакалавром/магістром … є людина яка знає..., вміє .... До чого тут час? Хтось із викладачів згоден присвоїти кваліфікацію людині, яка не виконує мінімальних вимог за фахом? І хіба на ваше (не тільки викладачів, але й професіоналів в даному фаху) рішення може вплинути те, скільки кредитів було набрано студентом із вибіркових дисциплін, а скільки з базових?

Андрій Гожик

 У процесі переробки/складання навчальних планів стикаємося із проблемою бажання викладачів максимально зберігати обсяг кредитів і аудиторних годин т.з. нормативних курсів за фахом. Як на мене питання має два аспекти: а) наповнення змістом поняття "нормативні курси", б) ми розробляємо навчальні плани, і як результат готуємо фахівця, чи ми бачимо кінцевий продукт (фахівця) і під нього розробляємо навчальні плани.

Нормативні курси соціо-гуманітарного циклу мусять мати мінімум стандарту. Бо «на розсуд навчального закладу» не буде ні філософії, історії, ні дисциплін, які формують громадянські чи особистісні компетенції. Інша справа нормативні фахові дисципліни. Питання дискутивне. Думаю у цьому випадку кожна галузь кожна спеціальність має добре міркувати і виявляти власну позицію. Ну а керівництво вузів ставитися до того з розумінням.  У цьому випадку автономія може бути корисною.

Завжди думаю, що спочатку компетенції і кваліфікації, запис у дипломі, врешті-решт, а потім уже навчальні плани. На жаль, на практиці, і з людським фактором – виходить усе навпаки.

                                           Галина Усатенко

 5. Погодження стандартів

На початку обговорення цих питань модератором було поставлене запитання: з якими державними органами та іншими установами потрібно погоджувати стандарти вищої освіти?

В окремих випадках така необхідність прямо оговорюється діючими законами і нормативними актами України. Зокрема, за законом України "Про вищу освіту" їх треба погодити з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Для окремих спеціальностей доцільно також погодження з іншими міністерствами, наприклад, з Мінздравом для медичних спеціальностей. Раніше ОКХ напрямів підготовки та спеціальностей погоджували з Міністерством соціальної політики України, оскільки в них зазначали види економічної діяльності, за якими можуть працювати випускники, професії, можливі первинні посади тощо. Але в нових стандартах цього не буде. Тому їх погодження з Міністерством соціальної політики стає зайвим. Також, слід відмінити необхідність погодження стандартів з ІІТЗО МОН. Замість цього, можна передбачити включення представників цієї установи до складу науково-методичних комісій МОН та їх залучення до створення загальних рекомендацій з розробки стандартів, відповідних електронних форм тощо.

Деякі думки учасників обговорення:

Здається, ІІТЗО МОН вже призначений "відповідальним" за методологію розробки стандартів вищої освіти й формування науково-методичних комісій.

Леонід Булава

 Цікаво, ким погоджуються, якщо погоджуються взагалі, аналогічні документи в європейських чи американських університетах?

                               Леонід Бедратюк

 Стаття 13.6. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки утворює Науково-методичну раду, яка за участю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти розробляє методологію, методичні рекомендації щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти, а також науково-методичні комісії, що розробляють стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти.

                Андрій Охрімовський

 Погоджувати треба з роботодавцями. Винятком можуть бути лише фундаментальні науки: математика, фізика тощо, бо там роботодавцями є самі вчені. Більшість нинішніх стандартів написано "для збереження наукового потенціалу кафедр". Кому потрібен цей "потенціал", якщо він не потрібен на ринку праці, якщо цих професорів не запрошують на фахові конференції працюючі компанії? Рятувати треба економіку і освіту, а не порожні титули. Я проти того, щоб вища освіта працювала сама на себе. Я проти того, щоб важливі прикладні дисципліни викладали люди, які своїми руками нічого, крім дисертацій, не зробили.

ІІТЗО може відігравати виключно функції обслуговуючі. Там НЕМАЄ фахівців рівня близького до університетських професорів.

                           Володимир Ковтунець

 При розробці нової нормативної бази, зокрема і стандартів вищої освіти та стандартів освітньої діяльності, потрібно створювати умови для посилення взаємодії. І навпаки, прибирати з нормативної бази те, що перешкоджає цій взаємодії.Зокрема, це стосується вимог до кадрового забезпечення навчального процесу. Треба стимулювати залучення успішних практиків до викладання відповідних прикладних дисциплін. Для цього необхідно вилучити з нормативів вимоги, що стимулюють збільшення кількості викладачів, які не мають досвіду практичної роботи з цих дисциплін. Але як це сформулювати? Наша практика є такою, що будемо вимагати відповідності записів у трудових книжках назвам дисциплін.

                                   Володимир Бахрушин

 Чи повинна людина, яка буде складати макет нового стандарту чи методичку із укладання стандарту, мати ВЛАСНИЙ досвід укладання стандартів, написання портретів спеціальностей або спеціалізацій, власний досвід підготовки студентів за цими спеціальностями\спеціалізаціями? Скільки таких людей ви знайдете в ІІТЗО.

                                      Андрій Гожик

     6. Узагальнені висновки та пропозиції круглого столу:

 1. Перелік галузей вищої освіти доцільно сформулювати згідно з розширеними групами спеціальностей МСКО. Бажано затвердити цей перелік у вересні – жовтні цього року.

2. Перелік спеціальностей має бути в межах 50 – 80. Треба намагатися максимально поєднати наукові спеціальності зі спеціальностями вищої освіти, а також узгодити цей перелік з МСКО та наявними міжнародними галузевими класифікаціями. Бажано затвердити його до кінця цього року.

3. Ідеального переліку спеціальностей не буде. Тому доцільно передбачити можливість створення дворівневих стандартів вищої освіти (основна спеціальність, додаткова спеціальність) для полегшення формування студентами власних траєкторій навчання.

4. Вимоги стандартів вищої освіти частково мають бути обов’язковими, частково рекомендаційними. Обов'язковий або рекомендаційний характер конкретних вимог потрібно чітко зазначити у стандартах.

5. Нормативний термін навчання за рівнями вищої освіти в стандартах теоретичних спеціальностей доцільно встановити згідно з верхньою межею норм закону, а для прикладних – продублювати у стандартах передбачені законом діапазони і надати ВНЗ можливість самостійно уточнювати термін навчання, відповідно до їх специфіки.

6. Переліки компетентностей у стандартах доцільно сформулювати згідно з формулюваннями Національної рамки кваліфікацій з невеликими уточненнями, які стосуються зазначення спеціальностей.

7. Нормативний зміст підготовки доцільно формулювати у вигляді мінімальних переліків обов’язкових знань та вмінь, що є спільними для всіх освітніх програм та спеціалізацій в межах спеціальності. Він не повинен містити обов’язкового переліку навчальних дисциплін. Обсяг навчального часу, потрібний для забезпечення передбачених нормативним змістом результатів навчання, не повинен перевищувати 50% загального навчального часу студента, а залежно від спеціальності, можливо, й бути істотно меншим.

8. До розробки стандартів з прикладних спеціальностей потрібно максимально залучати роботодавців, зокрема через розробку ними відповідних професійних стандартів, вимоги яких можуть включатися до стандартів вищої освіти. Також доцільно включати представників галузевих об'єднань роботодавців до науково-методичних комісій МОН, що будуть розробляти стандарти вищої совіти.

9. Не потрібно вимагати погодження стандартів вищої освіти з іншими (крім МОН) міністерствами та відомствами, за виключенням тих, що мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ (для відповідних спеціальностей), а також Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

10. Не потрібно погоджувати стандарти вищої освіти з ІІТЗО МОН, але, можливо, є сенс включати представників цієї установи до науково-методичних комісій МОН, що будуть розробляти ці стандарти.

1. https://www.facebook.com/liliia.hrynevych/posts/780285632022514?fref=nf

2. Проект Концепції Національної стандартної класифікації освіти. http://naps.gov.ua/uploads/files/sod/NSKO.pdf.

3. EGI Scientific Discipline Classification Virtual Team. FinalReport: https://documents.egi.eu/public/RetrieveFile?docid=1514&version=14&filename=VT-SciDiscClass-Report_vfinal.pdf

4. Національна рамка кваліфікацій. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-п

5. https://www.youtube.com/watch?v=6S-oNue9mOA.

 

Модератор круглого столу – Володимир Бахрушин, д.ф.-м.н., професор, академік АН вищої школи України

27.08.2014
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Юрій Рашкевич
Опубліковано 08.09.2014 в 11:49
Дискусія цікава і корисна, жаль, що не знав раніше про неї.
Висновки можна вважати попередніми, які потребують подальшого обговорення та уточнення, особливо в частині стандартів вищої освіти.
Деякі коментарі:
1. Необхідно уточнити зміст понять "компетентність " та "результати навчання": що є спільного, чим відрізняються, які стейкголдери приймають участь у формулюванні тощо.
2. Окремо аналізувати програмні (а тим більше - секторальні) результати навчання, а окремо - предметні.
3. Обговорити можливість/доці льність формулювання нормативних (заданих стандартом) результатів навчання на двох рівнях: спільних для спеціальностей галузі, специфічних для даної спеціальності.
4. Окремого обговорення варті стандарти вищої освіти (та й освітньої діяльності) для третього рівня, у нас тут повна пустка.

Дискусію варто продовжити. Не можна допустити, щоб освітянська бюрократія взяла "бика за роги": можемо пожаліти, що прийняли новий чудовий Закон.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 10.09.2014 в 12:28
Підтримую пропозиції пана Юрія. Є ще багато питань, які треба обговорювати. Можемо використовувати можливості цього порталу, а також ФБ групу "Нові стандарти вищої освіти" (facebook.com/.../.... Але через певний час може виникнути потреба і в інших площадках для обговорення. Зокрема, корисно було б зробити окремий сайт для розробників стандартів з використанням Вікі-технологій .
Автор: Юрій Рашкевич
Опубліковано 08.09.2014 в 10:07
Цікава дискусія, жаль, що не знав про її ініціювання.

Декілька коментарів.
1. Необхідно більш фахово говорити про компетентності та результати навчання. Корисно вияснити їх суть, різницю та спільності між ними, роль різних стейкголдерів у їх формулюванні.
2. Необхідно чітко усвідомлювати, що результати навчання пишуться на різних рівнях (програмні РН, РН на рівні навчальної дисципліни), відповідно різними є мова, рівень узагальнення, вимоги до вимірюваності тощо.
3. Оскільки стандарти вищої освіти за Законом повинні писатися для кожної спеціальності зокрема, то варто обговорити можливість поділу обов"язкових компетентностей та результатів навчання на дві частини: спільні для усіх спеціальностей галузі, характерні для даної спеціальності.
4. Варто ініціювати дискусію щодо стандартів вищої освіти для третього рівня. Тут у нас повна невизначеність.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 10.09.2014 в 12:33
Цілком підтримую пропозиції 2, 3, 4.
Стосовно 1, це добре, але для досліджень. Інша справа, що фахівці з цих питань могли б розробити певні шаблони чи зразки для розробників стандартів.
Автор: Ал_Горбань
Опубліковано 06.09.2014 в 10:57
Можна підтримати пропозиції щодо переліку галузей, а також пропозиції щодо істотного скорочення переліків спеціальностей. Стосовно рекомендаційног о характера тих чи інших вимог стандартів - можливо, є сенс вирішувати це питання для кожної спеціальності окремо. Максимально скоротити погодження, непередбачені законом.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 10.09.2014 в 12:37
Обговорення питання про рекомендаційний чи обов'язковий характер окремих розділів стандартів виявило істотно різні погляди на те, які саме розділи мають бути обов'язковими, а які - рекомендаціями. Можливо, дійсно є сенс залишити остаточне рішення за розробниками стандартів. Тим більше, що закон цього не заперечує.
Автор: Іван Дудко
Опубліковано 02.09.2014 в 19:25
Часто в рамках одной специальности (например, математики) может идти подготовка научных работников для Академии наук, преподавателей вузов, аналитиков для крупных предприятий и банков. Эти профессии предъявляют довольно разные требования. Можно ли их учесть в одном стандарте?
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 03.09.2014 в 16:33
Можно, если стандарты не будут чрезмерно детализированны ми. Новый закон о высшем образовании дает возможность разделить профессиональны е и академические квалификации. Стандарт высшего образования должен задавать требования к общему уровню культуры и профессионально й грамотности выпускников. Например, любой инженер, должен знать основы высшей математики, физики, прикладной механики, электротехники, электроники и т.п., уметь пользоваться прикладным программным обеспечением для решения некоторых типовых задач и т.п. В зависимости от специальности, уровень этих требований может варьироваться. Но конкретные требования к знаниям и умениям претендентов на конкретные рабочие места (там где это необходимо) должны задаваться работодателями через профессиональны е стандарты. В частности, в мире широко распространена практика, когда претенденты на вакансии врачей, учителей, адвокатов и т.д. должны не только иметь диплом о высшем образовании, но и сдать экзамен или стандартизирова нный тест на соответствие требованиям профессиональны х стандартов.
Автор: Андрей
Опубліковано 01.09.2014 в 12:28
Бажано максимально враховувати вимоги роботодавців. Це надасть можливість забезпечити працевлаштуванн я студентів після закінчення.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 03.09.2014 в 16:48
Безумовно, вимоги роботодавців треба враховувати. Але у певних межах. Річ у тому, що в межах однієї спеціальності здійснюється підготовка фахівців для різних роботодавців, які мають істотно різні і часто суперечливі вимоги. Крім того, роботодавці повинні нести певну відповідальніст ь за свої вимоги. Найбільш простими способами суміщення інтересів ВНЗ, студента і роботодавця є створення професійних стандартів та укладання угод між зацікавленими сторонами. У першому випадку роботодавці узгоджують вимоги для претендентів на певні посади. А студент обирає дисципліни, що можуть найкраще підготувати його, згідно з цими вимогами. У другому випадку може укладатися угода, за якою підприємство зобов'язує студента вивчити певні дисципліни, але потім працевлаштовує його на зазначену в угоді посаду. При цьому можуть бути додаткові зобов'язання з боку студента - відпрацювати на цій посаді певний термін, з боку підприємства - сплачувати стипендію цьому студенту, а з боку ВНЗ - забезпечити відповідність випускника вимогам підприємства.
Автор: Іван Дудко
Опубліковано 02.09.2014 в 19:46
Чому б тоді не ввести в вишах, а ще краще в старшій школі предмет з назвою, наприклад "Ринок праці", де б пояснювали яку роботу учень (майбутній студент) може отримати в певній місцевості, якими компетентностям и він повинен володіти для цього і, виходячи з цього, яку спеціальність обрати? І це було б доречним. Тому що часто випускники внз після опанування професії не можуть влаштуватися на роботу через незатребуваніст ь на ринку праці.
Автор: Андрей
Опубліковано 08.09.2014 в 11:06
Ознайомлювати студентів з вимогами ринку праці було б добре. Те, що вивчають в університетах часто для працевлаштуванн я не потрібно. А те, що потрібно, не вивчають. Якщо обирати дисципліни самостійно, треба знати, що буде потрібно у майбутньому.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 03.09.2014 в 17:03
Що ж стосується школи, то знов таки я не бачу потреби у запровадженні окремої дисципліни. Сьогодні взагалі йдеться про те, що кількість дисциплін у старшій школі треба скорочувати. Можливо, є сенс більш активно використовувати інші форми доведення інформації про ринок праці - виступи фахівців (не тільки з ВНЗ, але з підприємств та інших установ), екскурсії тощо. Крім того, потрібно формувати в учнів запит на цю інформацію (сьогодні часто вона їм не цікава). Тоді значна частка учнів самостійно її знайде.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 03.09.2014 в 16:59
Новий закон про вищу освіту не передбачає існування нормативних навчальних дисциплін. В межах стандартів спеціальностей можуть бути задані вимоги до компетентностей випускників, але це не може стосуватися ринку праці у конкреній місцевості. У ВНЗ така дисципліна може бути запроваджена як вибіркова, якщо буде достатня кількість студентів, що бажають її вивчати. Для тих студентів, з якими ми працюємо, я такої необхідності не бачу. Бо в межах інших дисциплін ми надаємо їм достатньо інформації стосовно вимог ринку праці і специфіки конкретних посад. Що стосується інших спеціальностей, то типовими проблемами є відсутність у студентів інтересу до ринку праці до моменту закінчення ВНЗ та відсутність ринку праці для цієї спеціальності взагалі, чи його мала ємність порівняно із обсягами підготовки фахівців.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 31.08.2014 в 19:32
Ще деякі думки з обговорення на Фейсбук (facebook.com/.../..., висловлені вже після відправлення публікації:

Константин Ковальчук (о перечнях областей знаний и специальностей) : Надо просто взять за основу западные стандарты и классификацию наук. Просто,...но слишком много разновекторных интересов и лоббистов... А с этого надо начинать и начинать качественно... Обсуждения могут затянуться надолго...А времени нет!

Олег Шаров: По пунктах 1, 3, 6, 10 - підтримую. По п.8 - підтримую теоретично, бо це досі було проблематичним. По п. 2 - краще орієнтуватись на 40-60 спеціальностей, бо наш ринок праці віддає перевагу широкій спеціалізації. По пп. 4, 5, 9 треба діяти по Закону! По п.7 будь-які 50% майстрами з окремих НМК та ІІТЗО будуть перетворені на 80-85%. Закон цих відсотків не передбачає і давайте нікого не провокувати.

Володимир Бахрушин: Стосовно 2, підтримую. Стосовно 4, 5, 9. Там не має суперечності із законом. Але закон надає розробникам певну свободу. Стосовно 7. Тут я не погоджуюсь. Річ у тому, що закон передбачає наявність нормативної частини змісту освіти. Якщо її не обмежити, то будуть не 80-85%, а 150-200%.

Галина Усатенко: Колеги, я те розумію, що сама структурна складова "нормативні курси" - як і саме поняття - відносні. Натомість "нормативні компетентності, записані у стандарті" - справді дуже важливо, аби були. Акцентую увагу лише на тому, що у процесах трансформацій навчальних планів можуть зникнути базові для освіченої культурної сучасної людини-громадян ина компетентності. І ми будемо готувати лише фахівців.

Леонід Булава: 7. "...і не повинен містити обов’язкового переліку навчальних дисциплін". Тут є велика проблема в реалізації принципу автономності вишів... Можливо, хоч не для спеціальності. а для галузей встановити певні рамки (пропорції). Бо ж Ви знаєте: на місцях будуть визначати перелік дисциплін за принципом, "хто ближче до керівництва. і хто потрібніший", а не за потребами в якісній підготовці фахівців. Жорстока боротьба за робочі місця - неминуча І засоби в ній будуть вже відомі.

Лариса Кушинська: Пані Галино, 100%. Тенденція очевидна. Не всі усвідомлюють необхідність цих компетентностей . Тільки й чути "а навіщо мені вчити...." А на те, що УНІВЕРСИТЕТ - не коледж, от і все!

Володимир Бахрушин: Нормативна дисципліна - це назва. Закон передбачає нормувати не ці назви, а результати навчання. І це є правильним. Що стосується соціально-гуман ітарної складової, то її теж можна запроваджувати через нормативні компетентності.

Леонід Булава: Якщо не буде орієнтовних пропорцій між дисциплінами (циклами), то в більшості вишів ректорати найбільшу кількість годин віддадуть... знаєте кому! У вишах з жорстко-феодаль ною системою будуть мовчати (на 0,1 ставку), а в вишах з елементами демократії - будуть війни (може й у буквальному розумінні) Що поробиш, в українській вищій школі потрібний напівавторитарн ий перехідний період від феодалізму (кланово-фавори тської системи) - до більш-менш цивілізованої Інакше реформа перетвориться на чистку в інтересах клану(ів). По друге, під "прапором боротьби за економію", передусім, будуть роздуватися загальні курси, щоб лекції читати великими потоками. Я раніше писав, що у нас в магістратурі 70% дисциплін - не спеціальні, коли магістранти з усіх факультетів слухають лекції одним потоком. А тут - така офіційна нагода - "почистити" спеціальні дисципліни (зменшити кількість годин на них), й залишити викладачів переважно загальних дисциплін!
Якщо не буде узгодженого переліку дисциплін зі спеціальностей, то чи зможуть за нашої бюрократії й тиранії фіскальних та контролюючих органів, студенти реалізувати право на академічну мобільність навіть у межах України?

Олег Шаров: спочатку необхідно зробити новий і сильно скорочений перелік спеціальностей. Тоді стане значно менше проблем з дріб'язковістю спеціальностей, дисциплін, потоків і груп.

Элеонора Шестакова: Коллеги, пока новое содержание будут пытаться старыми методами втиснуть в старое общее законодательств о, да еще и преимущественно старыми кадрами, мыслящими по-старому, то новый закон о ВО работать не будет.
Автор: Артем Коваленко
Опубліковано 29.08.2014 в 04:46
Очень правильным является предложение о сокращении числа специальностей до 50-80. Это вполне соответствует европейским нормам. Вузы и студенты должны иметь больше свободы в определении содержания высшего образования для оперативного реагирования на запросы рынка труда.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 29.08.2014 в 17:13
Вопрос не только в реагировании на запросы рынка труда, хотя это очень важный аспект проблемы. Важно и то, что отсутствие возможности выбора содержания обучения в условиях отсутствия централизованно го управления экономикой де-факто снимает с вузов и студентов ответственность за его результаты. В сфере высшего образования у вузов должна быть возможность адаптировать образовательные программы к специфике регионов, к потребностям конкретных групп студентов, к миссии конкретного университета (наука, инновации, подготовка кадров, просвещение, ...) и т.п.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews