Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: крок уперед чи нова ширма старої системи?»

Автор:
Редколегія порталу «Освітня політика»
Опубліковано
12.12.2014

Портал «Освітня політика» провів віртуальний «круглий стіл», під час якого обговорювалися актуальні проблеми функціонування системи вищої освіти України.

З огляду на те, що Міністерство освіти і науки України винесло на обговорення проект Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти http://www.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1413552073 ,  науковцям та практикам було запропоновановисловити своє бачення щодо таких питань: 

1.   Мета створення агентства. Ідеї закладені у статях 17-22 Закону України «Про вищу освіту» та їх тлумачення авторами проекту постанови. 

2.   Функції, завдання і форми діяльності агентства: міністерство в міністерстві чи якісно інша інституція в системі вищої освіти? 

3.   Чи спроможне агентство із забезпечення якості вищої освіти забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі? 

Думки учасників обговорення розділились від схвальних оцінок ідеї створення нового органу та основних форм її реалізації до вкрай негативного ставлення як до норм Закону про вищу освіту стосовно функціонування агентства, так і до шляхів реалізації цих норм, що викладені у проекті його статуту. 

Спочатку подаємо фундаментальні експертні висновки Володимира Бахрушина, Юрія Федорченка, Володимира Бєлого, Сергія Клепка, Тараса Ткачука, Олега Гірного та Вадима Лунячека. 

Є питання щодо функцій секретаріату

Стосовно завдань і функцій агентства - немає істотних відмінностей від Закону про вищу освіту. У формулюванні "формує за поданням вищих навчальних закладів (наукових установ) пропозиції, у тому числі з метою запровадження міждисциплінарної підготовки, щодо переліку ГАЛУЗЕЙ ЗНАНЬ і переліку спеціальностей", на відміну від ст. 18 закону згадано галузі знань. Але в законі про участь НАЗЯВО згадує стаття 13.1, присвячена повноваженням центрального органу виконавчої влади. 

Я б пропонував перенести до іншого розділу пункт "формує галузеві експертні ради у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування", бо це не є функцією або завданням Національного агентства.

П. 4 "Національне агентство як постійно діючий колегіальний орган та Секретаріат Національного агентства становлять єдину систему органів". Навіщо відокремлювати Секретаріат від НА? Секретаріат є складовою НА і не може мати жодних окремих від НА функцій.

П. 10. "Національне агентство ... забезпечує ... здійснення заходів щодо запобігання корупції, контроль за їх здійсненням в секретаріаті Національного агентства". Тобто само себе контролює?

До речі, у контексті відокремлення у проекті функцій НА від функцій секретаріату НА цікавим і нелогічним є те, що за п. 10 функції забезпечення збереження державної таємниці та оприлюднення інформації покладено на НА, а не на секретаріат.

За п. 26 – регламент має затверджувати не голова, а НА, як колегіальний орган. Те саме стосується і затвердження розподілу обов'язків між членами НА.

За п. 29 – обов’язки та повноваження керівника Секретаріату
Національного агентства визначаються Головою Національного агентства треба визначити безпосередньо у Положенні.

У п. 34 перше із завдань коректніше було б сформулювати так: організаційне та правове забезпечення діяльності Голови, заступників Голови та членів Національного агентства. Не зрозуміло, що мається на увазі під веденням планової роботи (завдання 3).

Якщо планування роботи НА, то це не є функцією секретаріату. Він може лише здійснювати організаційну підтримку планування.

За п. 35 секретаріат:

"Одержує в установленому законом порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Національне агентство і секретаріат повноважень". Але в жодному законі такий порядок не встановлено. Його потрібно або визначити у Положенні, або передбачити, що він визначатиметься Регламентом роботи НА.

"Попередньо вивчає матеріали з питань, віднесених до повноважень Національного агентства". Секретаріат може розглядати лише відповідність матеріалів формальним вимогам. Попереднє вивчення цих матеріалів за змістом мають здійснювати члени НА та галузевих експертних рад.

"Визначає кількість бюджетних програм відповідно до функцій та завдань, покладених на Раду, забезпечує їх формування та виконання". Чи є це компетенцією секретаріату?  Володимир Бахрушин 

Може відбутися простий перерозподіл функцій між МОН та Національним агентством.

Сама ідея створення незалежного від МОН Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти та незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти (розглядати їх слід у зв’язці) доволі проста: відокремити суб’єкта (незалежна агенція), який готує відповідні висновки стосовно ВНЗ, від суб’єктів (МОН, Національне агентство), які ухвалюють рішення стосовно ВНЗ. При цьому суб’єкт, який ухвалює рішення, керується висновками незалежного від нього суб’єкта, і не може підміняти висновки останнього. МОН має залишити за собою функції номінального власника державних ВНЗ, функцію розподілу фінансових потоків, керуючись при цьому в значній мірі рішеннями Національного агентства, які в свою чергу спираються на висновки незалежної агенції. МОН має забезпечити єдність та координацію системи вищої освіти.

Національне агентство через акредитовані незалежні агенції має забезпечити незалежну експертизу ВНЗ. Питання полягає лише в тому, як ефективно це забезпечити? 
Проблема аналізу постанови КМУ про Національне агентство полягає в тому, що ми, розглядаючи Національне агентство як самодостатній суб’єкт без його зв’язку з іншими суб’єктами, наражаємося на сприйняття появи нового органу як лише елементу в процесі перерозподілу функцій, який не веде до якісних змін системи. Хоча Національне агентства через незалежні агенції має забезпечити нову практику повноцінного моніторингу ВНЗ, первісну оцінку ВНЗ, напрацювання рекомендацій для ВНЗ, остаточну оцінку та висновки стосовно ВНЗ. Всього цього в Україні на даний час не існує. Кілька десятків співробітників МОН фізично не можуть це виконувати. Потрібно пояснити освітянам, що створення Національного агентства не є перерозподілом функцій, а є елементом формування нової системи противаг у вищій освіті. 

Разом з тим Закон “Про вищу освіту” містить в собі небезпеку того, що замість формування нової системи противаг може відбутися простий перерозподіл функцій між МОН та Національним агентством.

1. Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти не повинно розглядатися поза розглядом питання щодо незалежних агенцій  з забезпечення якості вищої освіти та формування феномену освітнього консалтингу в Україні. Робота Національного агентства значною мірою має бути направлена на забезпечення діяльності незалежних агенцій.

2. Національне агентство як колегіальний орган в своїх рішеннях має спиратися виключно на висновки незалежних агенцій та незалежних експертів. Закон дозволяє неоднозначно інтерпретувати відповідні положення та вибудовувати відповідну непрозору практику.

3. Основні функції Національного агентства мають полягати в акредитації незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, акредитації ВНЗ, арбітражу, підготовці відповідних рішень для МОН стосовно ВНЗ. Норма закону про акредитацію спеціалізованих вчених рад ВНЗ Національним агентством є такою, що підриває автономію ВНЗ.

4. Формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти має розглядатися як складова формування нової системи противаг у вищій освіті. Успіх реформи вищої освіти залежить не від формування того чи іншого органу, а від побудови ефективної системи противаг у вищій освіті. На сьогоднішній день, на жаль, розуміння цього відсутнє навіть на експертному рівні. Юрій Федорченко

Черговий вияв бюрократичного мислення та чиновницького розуміння забезпечення якості освіти

Тлумачення авторами проекту постанови про АГЕНСТВО ідеї запровадження ефективного національного механізму ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ вищої освіти як головної мети створення агентства є черговим виявом бюрократичного мислення та чиновницького розуміння забезпечення якості освітньої діяльності ВНЗ як такої. Автори постанови намагаються утвердити у освітній сфері стару догму про те, що сам ВНЗ ніколи не подбає про якість, якщо КОЛЕГІАЛЬНЕ, але формально-бюрократичне агентство його не змусить до цього своїми суб’єктивно-контролюючими діями. Але світ освіти давно змінився  і таке давно не є імперативом, як те було за радянської авторитарної системи освіти.

Весь масив проектних положень про агентство надмірно перенасичений бюрократично-формальними складниками, які гарантовано приведуть не до забезпечення якості діяльності ВНЗ, а навпаки – до її погіршення. Адже замість включення автоматичних механізмів підняття мотивації студентів вчитися краще, а викладачів краще вчити запропонований контекст більше спрямовує до налагодження тіньових форм суб’єктивного впливу у диполі «ВНЗ – керівництво агенції». Зміст положення про АГЕНЦІЮ такий, що останнє (тіньові зв’язки) буде значно впливовішим, ніж системно-складні чинники неформального впливу на рівень мотивації учасників навчального процесу у ВНЗ, бо не має імператива НЕЗАЛЕЖНОЇ атестації результатів навчання випускників ВНЗ.

Заявлена форма існування і діяльності агентства є вкрай застарілою, бо не пропонує замість формальних бюрократичних процедур актуальних для часу незалежних підсумкових вимірювань набутих випускниками ВНЗ професійних освітніх та культурних, у широкому сенсі слова,  компетентності. При чому компетентності двох рівнів – формально-наукової компетентності у даній професійній сфері та необхідної практичної технологічно-професійної  компетентності.

Ніяке агентство, а тим більше запропонована бюрократична його модель, не є спроможним забезпечити прорив у більш ЯКІСНЕ майбутнє вітчизняної вищої школи. На такий прорив спроможуться ті ВНЗ, які виявляться здатними щорічно готувати хоча б 40% з числа своїх студентів-випускників таких, котрі успішно проходитимуть НЕЗАЛЕЖНЕ тестування окремо наукової та окремо професійної здатності на рівні вимог стандартних для розвинених країн світу.

Значно більше, ніж бюрократичні чинники вплинуть на якість вищої освіти також НЕЗАЛЕЖНІ моніторингові дослідження агенції з показниками по галузям, регіонам, а також як по окремому ВНЗ (за запитом ректорату), так і по країні загалом (за запитом МОН). А також максимально об’єктивні незалежні РЕЙТИНГИ українських університетів.

Загальний висновок – не варто створювати АГЕНЦІЮ, якщо незалежні вимірювання якості кінцевого людського «продукту» діяльності ВНЗ не є її основними функціями. Особливо у контексті запровадження стратегічно важливого принципу АВТОНОМІЇ ВНЗ.

Ось приклад з реального життя, який ПРЯМО вказує, що головною функцією агентства якості вищої освіти має бути системне здійснення ЗНО для випускників ВНЗ. Крім того і КВАЛІФІКАЦІЙНА рамка щодо профпридатності також має базуватись на процедурах ЗНО.  Володимир Бєлий 

Невдала назваі невдало визначені функції цієї інституції в інституції

1. Назва дуже невдала, гляньте на переклад англійською мовою цього "шедевра", і зрозумієте, що з цієї назви будуть сміятися всі, хто хоч трохи розуміється на англійській (три слова of в одній назві! це за умови, що 2 таких слова є грубою помилкою). Тому пропоную варіант "Національне агентство з якості вищої освіти". А ще краще подбати про створення такої агенції, яка б відповідала за якість освіти загалом - від дошкільних до вищих навчальних закладів. Причому головним завданням цієї агенції мало б стати створення умов для викорінення будь-яких корупційних схем, зокрема підготовка якісних тестів для переходу з середньої школи в старшу, зі старшої школи у виші, з бакалаврату на магістратуру, з магістратури в докторантуру + ліцензування учителів. І назва тоді б була відповідна - "Національне агентство з якості освіти". Якщо ми відвоюємо саме такий підхід, то закриємо таким чином усі проблемні питання стосовно якості освіти, бо цей контроль будуть здійснювати якісно створені тести, а не групка людей, яких ніхто з нас ніяк не зможе проконтролювати, натомість ці люди будуть легко контрольовані МОН, Кабміном та президентом. 

2. Цей орган може легко перетворитися у каральний, якщо його очолить людина з відповідними моральними принципами. 

3. Більшість функцій цього агентства  суперечать принципам автономії вишів, за які так довго боролися, проштовхуючи новий Закон "Про вищу освіту".

4. Це однозначно буде інституція в інституції (маю на увазі МОН, яке завжди матиме спокусу вплинути на процес ліцензування та акредитації).

5. Прорив у вищій школі станеться лише тоді, коли УСІ бакалаври, магістри та  аспіранти проходитимуть незалежне оцінювання, щось на зразок GRE (Graduate Record Examinations). Якщо ця агенція справиться з таким завданням, то я ЗА таку ідею. Тарас Ткачук

НАІЗЯВО не зрозуміло як це потрібно робити.

Відразу зазначу, що робота агентства, як і будь-якої іншої установи, залежить від нюансів інституційного формування, які, на жаль, поки ще не прописані навіть у першому наближенні.

Проект постанови КМУ "Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти",  тобто СТАТУТ Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, містить 2886 слів і фактично дублює Розділ V-й із Закону України «Про вищу освіту» "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Цей розділ містить 3104 слова, а текст його статей 17-22 – 1445 слів. Як бачимо, навіть із порівняння обсягів цих текстів за кількістю слів, та враховуючи, що проект Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАІЗЯВО) складається з положень, про які вже заявлено у Законі України «Про вищу освіту», то нам марно очікувати у ньому необхідну деталізацію положень Закону.

Власне, як на мій погляд, цей СТАТУТ Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти вже повинен конкретно і конструктивно окреслювати, як це передбачено п. 4. ст. 16 Закону України «Про вищу освіту», "систему забезпечення якості діяльності" НАІЗЯВО і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, що "передбачає здійснення таких процедур і заходів:

1) забезпечення наявності та ефективності процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

2) забезпечення наявності достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

3) забезпечення незалежності у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;

4) підзвітність;

5) інших процедур і заходів".

Проте у запропонованому Статуті не прописано, як це потрібно робити. Тобто з проекту Статуту не зрозуміло:

1) як забезпечуватиметься наявність та ефективність процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти?

2) як забезпечуватиметься наявність "достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти"?

3) як забезпечуватиметься незалежність у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти?

4) як забезпечуватиметься "підзвітність"?

5) про які  інші процедури і заходи йде мова?

Якщо з питання 4) щодо "підзвітності" пунктом 41-м проекту Статуту передбачено, що "Національне агентство веде бухгалтерський облік та подає фінансову і статистичну звітність в установленому законодавством порядку, щороку звітує про результати своєї діяльності", то з інших питань відповіді Статут не надає. Та й щодо "підзвітності" не все прозоро: Перед ким звітує НАІЗЯВО? Зрозуміло, що перед КМУ і не перед МОНом. Але де передбачена звітність перед з’їздами, які обрали членів НАІЗЯВО, перед ВНЗ тощо?

Незрозумілі і п.24 – 25 проекту Статуту про обирання-призначення керівників НАІЗЯВО. Так, п. 24 проголошує, що "Голова та заступники голови Національного агентства обираються строком на три роки". Постають питання:

Ким обираються? Членами НАІЗЯВО із числа своїх 25-ти членів? Якщо так, то за якою процедурою – відкрите чи таємне голосування? Хто організовує вибори? Хто несе відповідальність за ці вибори? Хто здійснює передбачене у п.25 "подання Національного агентства" на  призначення Голови та заступників голови на посади і на звільнення з посад Кабінетом Міністрів України? Скільки повинно бути заступників голови?

Не чітко вказано у п.12 процедуру формування складу НАІЗЯВО. Цим пунктом передбачено, що 7 членів "делегуються" академіями, а 18 - обираються "з’їздами" та "спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців". Але ж ці "з’їзди" Законом України «Про вищу освіту» не прописані, тобто не визначено, хто їх скликає, з якою періодичністю, за якими нормами тощо. Без визначеності цих питань ми можемо дістати декілька НАІЗЯВО, які подаватимуть  Кабінету Міністрів на призначення кандидатури своїх голів.

А про який "спільний представницький орган всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців" йде мова? Ким і як він формується?

Чому від академій члени НАІЗЯВО "делегуються" (ким? Президентами академій? Їхніми Президіями? Секретарями чи зборами?), а інші – "обираються"?

У Статуті вже потрібно окреслити характеристику Секретаріату НАІЗЯВО, його структуру, хоча б так як у п.20 говориться про те, що у складі Національного агентства з числа його членів утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, інші комітети, а не віддавати ці питання за п.33 на розсуд членів НАІЗЯВО, за яким "Положення про Секретаріат, його структура і штатний розпис затверджуються Національним агентством".

Вважаю неправильним і те, що не визначено принципи оплати робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, за надання інших послуг. Зазначити лише що розміри цих "коштів" визначаються Національним агентством – це відомий нам шлях здирництва за держпослуги, які повинні надаватися безоплатно. Яке ж "забезпечення незалежності у діяльності" НАІЗЯВО, коли працю членів його комісій будуть оплачувати ВНЗ? Ймовірно, потрібно передбачити регулярні внески від ВНЗ на утримування і здійснення діяльності НАІЗЯВО у залежності чи від кількості студентів ВНЗ, чи величини їхніх бюджетів, чи за іншим критерієм. Але у запропонованому варіанті НАІЗЯВО є залежною від бюджетного фінансування та оплати їх послуг ВНЗ.

Тому моє бачення щодо трьох питань, які виносились на обговорення "віртуального круглого столу", певною мірою співпадає з думкою В.Білого. Про цей проект, поданий на обговорення, можна сказати, що його автори не достатньо опрацювали механізм створення і діяльності НАІЗЯВО, фактично ними подано проект нового міністерства вищої освіти, яке не "міністерство в міністерстві", тобто у МОН, а поряд з ним.

До тих пір, поки не буде зрозуміла ціна НАІЗЯВО для бюджету країни, принципи його справжньої незалежності від корупційних відношень, конфліктів інтересів, точний механізм його формування і функціонування, відповідальність перед суспільством, ця інституція, НАІЗЯВО, навряд чи буде здатна забезпечити прорив у майбутнє для вітчизняної вищої школи. Зрештою, прорив забезпечують не контролери, а ентузіазм вільних студентів, професорів і ректорів. Але їхній ентузіазм потрібно контролювати, як і ентузіазм створення НАІЗЯВО.Сергій Клепко

Чи зможе такий монстр «забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі?

Судячи з тексту статті 17 («Статус Національного агентства…») та статті 18 («Повноваження Національного агентства…»), так зване «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти" є: державним органом управління освітою найвищого рівня, оскільки, воно реалізує державну політику у сфері освіти. Формулювання статті, за яким воно здійснює державну політику лише «у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п.1) – димова завіса, оскільки неможливо «здійснювати державну політику» в якомусь аспекті даної галузі регулювання, якщо не маєш впливу на всю галузь загалом. У зазначеному сенсі Національне агентство – це орган, що дублює функції Міністерства освіти і науки. Зрештою, про це прямо написано у пункті 1 статті 12: «Управління у сфері вищої освіти … здійснюється: …; 8) Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти».

Державним органом, який, згідно зі статтею 18, здійснює наукові розробки в галузі освітніх програм, на основі яких «розробляє положення про акреди­тацію освітніх програм» (п. 1, 1); проводить науковий аналіз «освітньої діяль­ності ВНЗ» (п. 1, 2); проводить «ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяль­ності» (п. 1, 3); «формує критерії оцінки якості освітньої діяльності» (п. 1, 7); «розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами ВНЗ»; «розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад та…, акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність». Іншими словами, Національне агентство виконує функції науково-дослідних інститутів, лабораторій і підрозділів Академії педагогічних наук, ВНЗ, обласних ІППО та інших науково-освітніх установ, які займаються аналізом і дослідженнями системи освіти України. А на додачу – ще й функції Вищої атестаційної комісії України. Як кажуть – no coments.

Органом державного контролю в освіті та науці, оскільки: «проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (п. 1, 6); «акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність» (п. 1, 9); «акредитує … установи оцінювання» (п. 1, 10). Державним органом регулювання ринку праці, який «формує … пропозиції,…, щодо переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на відповідних рівнях вищої освіти» (п. 1,4), тобто – підміняє собою вже не тільки ВНЗ і Академії наук, але й організації роботодавців (які мають чи не найбільшу компетентність у цих питаннях).

Опускаючи решту несуттєвих тут технічних функцій, на кшталт «формує єдину базу даних запроваджених ВНЗ спеціалізацій» (п. 1, 5 статті 18), зі статей 17 і 18 випливає така відповідь на питання 1) і 2):

Національне агентство – це орган управління освітою, який виконує функції МОН, АПН, НДІ, ВНЗ, ВАК та організацій роботодавців, створений з метою зосередження в одних руках всіх без винятку найвищих контрольних функції в освіті: ліцензування, акредитацію «всіх і вся», рейтингування ВНЗ, вироблення критеріїв всіх оцінювань і т.д. При цьому, як випливає з виборного колегіального характеру цього органу (стаття 19 «Склад Національного агентства…») він НІ ЗА ЩО НЕ ВІДПОВІДАЄ.

Відповідь на питання 3: «Чи зможе такий монстр «забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі?», – теж очевидна:

Національне агентство не тільки не зможе забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі (хоча б тому, що такий порив можуть забезпечити лише вищі навчальні заклади та їхні студенти), але навпаки – буде ще одним гальмом на шляху розвитку галузі, як додаткова контролююча (тобто – супер­корумпована) інституція, яка (в умовах війни та жахливої економічної кризи в країні) згідно зі статтею 22, з’їдатиме не лише «кошти державного бюджету» (п. 2, 1), але ще й «кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, а також кошти, отримані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням якості вищої освіти, у розмірах, що визначаються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти» (п.2, 2). І це – на додачу до «грантів з метою підвищення якості вищої освіти в Україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти» (п. 2, 3) та «інших джерел, не заборонених законодавством» (п.2, 4).

Замість висновку.Можна було б ще вказати низку значно серйозніших недоліків Розділу 5 Закону про вищу освіту, основні ідеї якого закладені у статях 17-22 та їх тлумачення авторами проекту постанови (питання 1 круглого стола) – повністю суперечать основним ідеям реформування України на шляху до ЄС, зокрема – закладеним у Програму Президента України «Стратегія – 2020» чи Угоду про асоціацію України з ЄС, наприклад, ідеям дерегуляції, децентралізації, автономії вищих навчальних закладів тощо. Та хочеться закінчити чимось позитивним. На щастя, великим позитивом обговорюваного тут Розділу 5 Закону про вищу освіту є те, що навіть, якщо передбачене ним Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти буде створене, воно не зможе виконувати своїх функцій – через цілковито безграмотне їх формулювання в тексті Закону. Олег Гірний

Back in the USSR(УРСР)?!

Фактично ми створюємо Міністерство вищої освіти України, яке вже існувало в УРСР. Це буде ще один корумпований орган, що видно з більшості запропонованих механізмів. Ми знову повертаємося до жорсткої централізації, створюючи «єдину систему органів, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п. 4).

Згідно з проектом «основним завданням діяльності Національного агентства є реалізація державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п. 9). Виникає питання про те, хто буде цю політику визначати. Чи мало нам уроків новітньої історії України? Держава повинна створити нормативно-правову базу для існування такого роду Агенцій і сприяти їх створенню спираючись на досвід країн Європи і США.

МОНУ в проекті фактично затверджує документи, що готує Агенція, тобто фактично керує процесом. На Агенцію перекладають частину функцій Департаменту вищої освіти МОНУ. В документі знову іде мова про статус «Національний». Тобто його можуть дати, а можуть ні. Це будуть вирішувати конкретні особи і завжди будуть підстави для корупції.

Агенція «акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти». В документі немає чітко прописаного їх статусу. Вони виглядають як «молодші брати» Агенції. В документі багато суто декларативних положень без висвітлення механізмів їх практичної реалізації «забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції» (п. 10).

Багато питань до формування складу і структури агенції, процедур, що запропоновані для її комплектування. Не є зрозумілими права, правова і побутова захищеність членів Агенції. Є питання щодо виборів голови Агенції і його заступників. Судячи з документи вони є особами жорстко підконтрольними Кабінету Міністрів України і частково МОНУ.

Фактично при деталізації наведеного вище можна критикувати практично кожен пункт проекту постанови.

Загальний висновок. Документ «сирий». Ідеологічно не відповідає вимогам часу. Потребує переогляду на іншій методологічній основі. Бюрократична структура, яка запропонована у вигляді Агенції, не сприятиме реальному прогресу вітчизняної вищої школи. Вадим Лунячек

Подаємо ще кілька думок учасників дискусії:

Ну що то за таке бажання утворювати якісь нові агенції. Це не викликає довіри суспільства а тільки враження що штучно намагаються створити робочі місця. Які завдання цього агентства? І що без нього ніяк?  Вячеслав Вегера 

А навіщо при старому Міністерстві створювати нову структуру? Не розумію ролі нових структур в старій структурі. Ірина Мороз

У тій чи іншій мірі акредитаційні агенції (переважно - незалежні, приватні) існують в усьому світі. Про "подивитися на рівень знань студенів які закінчують",.. ДЕК відмінено, виш сам видаватиме дипломи за затвердженим державою зразком, а не від імені держави, як зараз (поки що нічого невідомо про форми й методи оцінювання рівня знань випускників ззовні).  Леонід Булава

Найбільш ефективним шляхом вирішення проблеми могло б стати формування реального правового поля для функціонування незалежних агенцій з оцінювання якості освіти, заснованих на різних формах власності,  як  то є у більшості країн світу і стимулювання їхнього створення. А також передача саме цим агенціям права на оцінку якості вищої освіти.  У нашій ситуації наявність у назві агентства слова "Національне" абсолютно не є тим запобіжником, який унеможливить вплив держави (чиновників) на його діяльність».  Ігор Лікарчук

Висновки

1.Більшість учасників обговорення схвально відгукувалася щодо ідеї створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

 2. З огляду на те, що нашими експертами висловлено чимало зауважень і пропозицій стосовно форм організації та шляхів реалізації мети і завдань діяльності агентства, не викликає сумніву необхідність серйозного доопрацювання проекту Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. 

3. Є вагомі підстави для критики у категоричних противників надання агентству визначений Законом про вищу освіту статусу. Вони зазначали, що його створення не є виходом із ситуації, а є лише перенесенням важливих функцій у інші (неміністерські) руки. Замість нього потрібно було б формувати правове поле для функціонування незалежних агенцій з оцінювання якості освіти різних форм власності.  Опоненти звертали увагу і на таке: які б зміни ми не вносили до цього положення, сутність справи не зміниться, адже національне агентство апріорі не може бути незалежним, якщо зарплату йому та апарату виплачуватиме держава.

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: крок уперед чи нова ширма старої системи?»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: крок уперед чи нова ширма старої системи?»

Портал «Освітня політика» провів віртуальний «круглий стіл», під час якого обговорювалися актуальні проблеми функціонування системи вищої освіти України.

З огляду на те, що Міністерство освіти і науки України винесло на обговорення проект Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти http://www.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1413552073 ,  науковцям та практикам було запропоновановисловити своє бачення щодо таких питань: 

1.   Мета створення агентства. Ідеї закладені у статях 17-22 Закону України «Про вищу освіту» та їх тлумачення авторами проекту постанови. 

2.   Функції, завдання і форми діяльності агентства: міністерство в міністерстві чи якісно інша інституція в системі вищої освіти? 

3.   Чи спроможне агентство із забезпечення якості вищої освіти забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі? 

Думки учасників обговорення розділились від схвальних оцінок ідеї створення нового органу та основних форм її реалізації до вкрай негативного ставлення як до норм Закону про вищу освіту стосовно функціонування агентства, так і до шляхів реалізації цих норм, що викладені у проекті його статуту. 

Спочатку подаємо фундаментальні експертні висновки Володимира Бахрушина, Юрія Федорченка, Володимира Бєлого, Сергія Клепка, Тараса Ткачука, Олега Гірного та Вадима Лунячека. 

Є питання щодо функцій секретаріату

Стосовно завдань і функцій агентства - немає істотних відмінностей від Закону про вищу освіту. У формулюванні "формує за поданням вищих навчальних закладів (наукових установ) пропозиції, у тому числі з метою запровадження міждисциплінарної підготовки, щодо переліку ГАЛУЗЕЙ ЗНАНЬ і переліку спеціальностей", на відміну від ст. 18 закону згадано галузі знань. Але в законі про участь НАЗЯВО згадує стаття 13.1, присвячена повноваженням центрального органу виконавчої влади. 

Я б пропонував перенести до іншого розділу пункт "формує галузеві експертні ради у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування", бо це не є функцією або завданням Національного агентства.

П. 4 "Національне агентство як постійно діючий колегіальний орган та Секретаріат Національного агентства становлять єдину систему органів". Навіщо відокремлювати Секретаріат від НА? Секретаріат є складовою НА і не може мати жодних окремих від НА функцій.

П. 10. "Національне агентство ... забезпечує ... здійснення заходів щодо запобігання корупції, контроль за їх здійсненням в секретаріаті Національного агентства". Тобто само себе контролює?

До речі, у контексті відокремлення у проекті функцій НА від функцій секретаріату НА цікавим і нелогічним є те, що за п. 10 функції забезпечення збереження державної таємниці та оприлюднення інформації покладено на НА, а не на секретаріат.

За п. 26 – регламент має затверджувати не голова, а НА, як колегіальний орган. Те саме стосується і затвердження розподілу обов'язків між членами НА.

За п. 29 – обов’язки та повноваження керівника Секретаріату
Національного агентства визначаються Головою Національного агентства треба визначити безпосередньо у Положенні.

У п. 34 перше із завдань коректніше було б сформулювати так: організаційне та правове забезпечення діяльності Голови, заступників Голови та членів Національного агентства. Не зрозуміло, що мається на увазі під веденням планової роботи (завдання 3).

Якщо планування роботи НА, то це не є функцією секретаріату. Він може лише здійснювати організаційну підтримку планування.

За п. 35 секретаріат:

"Одержує в установленому законом порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Національне агентство і секретаріат повноважень". Але в жодному законі такий порядок не встановлено. Його потрібно або визначити у Положенні, або передбачити, що він визначатиметься Регламентом роботи НА.

"Попередньо вивчає матеріали з питань, віднесених до повноважень Національного агентства". Секретаріат може розглядати лише відповідність матеріалів формальним вимогам. Попереднє вивчення цих матеріалів за змістом мають здійснювати члени НА та галузевих експертних рад.

"Визначає кількість бюджетних програм відповідно до функцій та завдань, покладених на Раду, забезпечує їх формування та виконання". Чи є це компетенцією секретаріату?  Володимир Бахрушин 

Може відбутися простий перерозподіл функцій між МОН та Національним агентством.

Сама ідея створення незалежного від МОН Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти та незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти (розглядати їх слід у зв’язці) доволі проста: відокремити суб’єкта (незалежна агенція), який готує відповідні висновки стосовно ВНЗ, від суб’єктів (МОН, Національне агентство), які ухвалюють рішення стосовно ВНЗ. При цьому суб’єкт, який ухвалює рішення, керується висновками незалежного від нього суб’єкта, і не може підміняти висновки останнього. МОН має залишити за собою функції номінального власника державних ВНЗ, функцію розподілу фінансових потоків, керуючись при цьому в значній мірі рішеннями Національного агентства, які в свою чергу спираються на висновки незалежної агенції. МОН має забезпечити єдність та координацію системи вищої освіти.

Національне агентство через акредитовані незалежні агенції має забезпечити незалежну експертизу ВНЗ. Питання полягає лише в тому, як ефективно це забезпечити? 
Проблема аналізу постанови КМУ про Національне агентство полягає в тому, що ми, розглядаючи Національне агентство як самодостатній суб’єкт без його зв’язку з іншими суб’єктами, наражаємося на сприйняття появи нового органу як лише елементу в процесі перерозподілу функцій, який не веде до якісних змін системи. Хоча Національне агентства через незалежні агенції має забезпечити нову практику повноцінного моніторингу ВНЗ, первісну оцінку ВНЗ, напрацювання рекомендацій для ВНЗ, остаточну оцінку та висновки стосовно ВНЗ. Всього цього в Україні на даний час не існує. Кілька десятків співробітників МОН фізично не можуть це виконувати. Потрібно пояснити освітянам, що створення Національного агентства не є перерозподілом функцій, а є елементом формування нової системи противаг у вищій освіті. 

Разом з тим Закон “Про вищу освіту” містить в собі небезпеку того, що замість формування нової системи противаг може відбутися простий перерозподіл функцій між МОН та Національним агентством.

1. Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти не повинно розглядатися поза розглядом питання щодо незалежних агенцій  з забезпечення якості вищої освіти та формування феномену освітнього консалтингу в Україні. Робота Національного агентства значною мірою має бути направлена на забезпечення діяльності незалежних агенцій.

2. Національне агентство як колегіальний орган в своїх рішеннях має спиратися виключно на висновки незалежних агенцій та незалежних експертів. Закон дозволяє неоднозначно інтерпретувати відповідні положення та вибудовувати відповідну непрозору практику.

3. Основні функції Національного агентства мають полягати в акредитації незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, акредитації ВНЗ, арбітражу, підготовці відповідних рішень для МОН стосовно ВНЗ. Норма закону про акредитацію спеціалізованих вчених рад ВНЗ Національним агентством є такою, що підриває автономію ВНЗ.

4. Формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти має розглядатися як складова формування нової системи противаг у вищій освіті. Успіх реформи вищої освіти залежить не від формування того чи іншого органу, а від побудови ефективної системи противаг у вищій освіті. На сьогоднішній день, на жаль, розуміння цього відсутнє навіть на експертному рівні. Юрій Федорченко

Черговий вияв бюрократичного мислення та чиновницького розуміння забезпечення якості освіти

Тлумачення авторами проекту постанови про АГЕНСТВО ідеї запровадження ефективного національного механізму ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ вищої освіти як головної мети створення агентства є черговим виявом бюрократичного мислення та чиновницького розуміння забезпечення якості освітньої діяльності ВНЗ як такої. Автори постанови намагаються утвердити у освітній сфері стару догму про те, що сам ВНЗ ніколи не подбає про якість, якщо КОЛЕГІАЛЬНЕ, але формально-бюрократичне агентство його не змусить до цього своїми суб’єктивно-контролюючими діями. Але світ освіти давно змінився  і таке давно не є імперативом, як те було за радянської авторитарної системи освіти.

Весь масив проектних положень про агентство надмірно перенасичений бюрократично-формальними складниками, які гарантовано приведуть не до забезпечення якості діяльності ВНЗ, а навпаки – до її погіршення. Адже замість включення автоматичних механізмів підняття мотивації студентів вчитися краще, а викладачів краще вчити запропонований контекст більше спрямовує до налагодження тіньових форм суб’єктивного впливу у диполі «ВНЗ – керівництво агенції». Зміст положення про АГЕНЦІЮ такий, що останнє (тіньові зв’язки) буде значно впливовішим, ніж системно-складні чинники неформального впливу на рівень мотивації учасників навчального процесу у ВНЗ, бо не має імператива НЕЗАЛЕЖНОЇ атестації результатів навчання випускників ВНЗ.

Заявлена форма існування і діяльності агентства є вкрай застарілою, бо не пропонує замість формальних бюрократичних процедур актуальних для часу незалежних підсумкових вимірювань набутих випускниками ВНЗ професійних освітніх та культурних, у широкому сенсі слова,  компетентності. При чому компетентності двох рівнів – формально-наукової компетентності у даній професійній сфері та необхідної практичної технологічно-професійної  компетентності.

Ніяке агентство, а тим більше запропонована бюрократична його модель, не є спроможним забезпечити прорив у більш ЯКІСНЕ майбутнє вітчизняної вищої школи. На такий прорив спроможуться ті ВНЗ, які виявляться здатними щорічно готувати хоча б 40% з числа своїх студентів-випускників таких, котрі успішно проходитимуть НЕЗАЛЕЖНЕ тестування окремо наукової та окремо професійної здатності на рівні вимог стандартних для розвинених країн світу.

Значно більше, ніж бюрократичні чинники вплинуть на якість вищої освіти також НЕЗАЛЕЖНІ моніторингові дослідження агенції з показниками по галузям, регіонам, а також як по окремому ВНЗ (за запитом ректорату), так і по країні загалом (за запитом МОН). А також максимально об’єктивні незалежні РЕЙТИНГИ українських університетів.

Загальний висновок – не варто створювати АГЕНЦІЮ, якщо незалежні вимірювання якості кінцевого людського «продукту» діяльності ВНЗ не є її основними функціями. Особливо у контексті запровадження стратегічно важливого принципу АВТОНОМІЇ ВНЗ.

Ось приклад з реального життя, який ПРЯМО вказує, що головною функцією агентства якості вищої освіти має бути системне здійснення ЗНО для випускників ВНЗ. Крім того і КВАЛІФІКАЦІЙНА рамка щодо профпридатності також має базуватись на процедурах ЗНО.  Володимир Бєлий 

Невдала назваі невдало визначені функції цієї інституції в інституції

1. Назва дуже невдала, гляньте на переклад англійською мовою цього "шедевра", і зрозумієте, що з цієї назви будуть сміятися всі, хто хоч трохи розуміється на англійській (три слова of в одній назві! це за умови, що 2 таких слова є грубою помилкою). Тому пропоную варіант "Національне агентство з якості вищої освіти". А ще краще подбати про створення такої агенції, яка б відповідала за якість освіти загалом - від дошкільних до вищих навчальних закладів. Причому головним завданням цієї агенції мало б стати створення умов для викорінення будь-яких корупційних схем, зокрема підготовка якісних тестів для переходу з середньої школи в старшу, зі старшої школи у виші, з бакалаврату на магістратуру, з магістратури в докторантуру + ліцензування учителів. І назва тоді б була відповідна - "Національне агентство з якості освіти". Якщо ми відвоюємо саме такий підхід, то закриємо таким чином усі проблемні питання стосовно якості освіти, бо цей контроль будуть здійснювати якісно створені тести, а не групка людей, яких ніхто з нас ніяк не зможе проконтролювати, натомість ці люди будуть легко контрольовані МОН, Кабміном та президентом. 

2. Цей орган може легко перетворитися у каральний, якщо його очолить людина з відповідними моральними принципами. 

3. Більшість функцій цього агентства  суперечать принципам автономії вишів, за які так довго боролися, проштовхуючи новий Закон "Про вищу освіту".

4. Це однозначно буде інституція в інституції (маю на увазі МОН, яке завжди матиме спокусу вплинути на процес ліцензування та акредитації).

5. Прорив у вищій школі станеться лише тоді, коли УСІ бакалаври, магістри та  аспіранти проходитимуть незалежне оцінювання, щось на зразок GRE (Graduate Record Examinations). Якщо ця агенція справиться з таким завданням, то я ЗА таку ідею. Тарас Ткачук

НАІЗЯВО не зрозуміло як це потрібно робити.

Відразу зазначу, що робота агентства, як і будь-якої іншої установи, залежить від нюансів інституційного формування, які, на жаль, поки ще не прописані навіть у першому наближенні.

Проект постанови КМУ "Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти",  тобто СТАТУТ Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, містить 2886 слів і фактично дублює Розділ V-й із Закону України «Про вищу освіту» "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Цей розділ містить 3104 слова, а текст його статей 17-22 – 1445 слів. Як бачимо, навіть із порівняння обсягів цих текстів за кількістю слів, та враховуючи, що проект Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАІЗЯВО) складається з положень, про які вже заявлено у Законі України «Про вищу освіту», то нам марно очікувати у ньому необхідну деталізацію положень Закону.

Власне, як на мій погляд, цей СТАТУТ Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти вже повинен конкретно і конструктивно окреслювати, як це передбачено п. 4. ст. 16 Закону України «Про вищу освіту», "систему забезпечення якості діяльності" НАІЗЯВО і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, що "передбачає здійснення таких процедур і заходів:

1) забезпечення наявності та ефективності процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

2) забезпечення наявності достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

3) забезпечення незалежності у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;

4) підзвітність;

5) інших процедур і заходів".

Проте у запропонованому Статуті не прописано, як це потрібно робити. Тобто з проекту Статуту не зрозуміло:

1) як забезпечуватиметься наявність та ефективність процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти?

2) як забезпечуватиметься наявність "достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти"?

3) як забезпечуватиметься незалежність у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти?

4) як забезпечуватиметься "підзвітність"?

5) про які  інші процедури і заходи йде мова?

Якщо з питання 4) щодо "підзвітності" пунктом 41-м проекту Статуту передбачено, що "Національне агентство веде бухгалтерський облік та подає фінансову і статистичну звітність в установленому законодавством порядку, щороку звітує про результати своєї діяльності", то з інших питань відповіді Статут не надає. Та й щодо "підзвітності" не все прозоро: Перед ким звітує НАІЗЯВО? Зрозуміло, що перед КМУ і не перед МОНом. Але де передбачена звітність перед з’їздами, які обрали членів НАІЗЯВО, перед ВНЗ тощо?

Незрозумілі і п.24 – 25 проекту Статуту про обирання-призначення керівників НАІЗЯВО. Так, п. 24 проголошує, що "Голова та заступники голови Національного агентства обираються строком на три роки". Постають питання:

Ким обираються? Членами НАІЗЯВО із числа своїх 25-ти членів? Якщо так, то за якою процедурою – відкрите чи таємне голосування? Хто організовує вибори? Хто несе відповідальність за ці вибори? Хто здійснює передбачене у п.25 "подання Національного агентства" на  призначення Голови та заступників голови на посади і на звільнення з посад Кабінетом Міністрів України? Скільки повинно бути заступників голови?

Не чітко вказано у п.12 процедуру формування складу НАІЗЯВО. Цим пунктом передбачено, що 7 членів "делегуються" академіями, а 18 - обираються "з’їздами" та "спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців". Але ж ці "з’їзди" Законом України «Про вищу освіту» не прописані, тобто не визначено, хто їх скликає, з якою періодичністю, за якими нормами тощо. Без визначеності цих питань ми можемо дістати декілька НАІЗЯВО, які подаватимуть  Кабінету Міністрів на призначення кандидатури своїх голів.

А про який "спільний представницький орган всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців" йде мова? Ким і як він формується?

Чому від академій члени НАІЗЯВО "делегуються" (ким? Президентами академій? Їхніми Президіями? Секретарями чи зборами?), а інші – "обираються"?

У Статуті вже потрібно окреслити характеристику Секретаріату НАІЗЯВО, його структуру, хоча б так як у п.20 говориться про те, що у складі Національного агентства з числа його членів утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, інші комітети, а не віддавати ці питання за п.33 на розсуд членів НАІЗЯВО, за яким "Положення про Секретаріат, його структура і штатний розпис затверджуються Національним агентством".

Вважаю неправильним і те, що не визначено принципи оплати робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, за надання інших послуг. Зазначити лише що розміри цих "коштів" визначаються Національним агентством – це відомий нам шлях здирництва за держпослуги, які повинні надаватися безоплатно. Яке ж "забезпечення незалежності у діяльності" НАІЗЯВО, коли працю членів його комісій будуть оплачувати ВНЗ? Ймовірно, потрібно передбачити регулярні внески від ВНЗ на утримування і здійснення діяльності НАІЗЯВО у залежності чи від кількості студентів ВНЗ, чи величини їхніх бюджетів, чи за іншим критерієм. Але у запропонованому варіанті НАІЗЯВО є залежною від бюджетного фінансування та оплати їх послуг ВНЗ.

Тому моє бачення щодо трьох питань, які виносились на обговорення "віртуального круглого столу", певною мірою співпадає з думкою В.Білого. Про цей проект, поданий на обговорення, можна сказати, що його автори не достатньо опрацювали механізм створення і діяльності НАІЗЯВО, фактично ними подано проект нового міністерства вищої освіти, яке не "міністерство в міністерстві", тобто у МОН, а поряд з ним.

До тих пір, поки не буде зрозуміла ціна НАІЗЯВО для бюджету країни, принципи його справжньої незалежності від корупційних відношень, конфліктів інтересів, точний механізм його формування і функціонування, відповідальність перед суспільством, ця інституція, НАІЗЯВО, навряд чи буде здатна забезпечити прорив у майбутнє для вітчизняної вищої школи. Зрештою, прорив забезпечують не контролери, а ентузіазм вільних студентів, професорів і ректорів. Але їхній ентузіазм потрібно контролювати, як і ентузіазм створення НАІЗЯВО.Сергій Клепко

Чи зможе такий монстр «забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі?

Судячи з тексту статті 17 («Статус Національного агентства…») та статті 18 («Повноваження Національного агентства…»), так зване «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти" є: державним органом управління освітою найвищого рівня, оскільки, воно реалізує державну політику у сфері освіти. Формулювання статті, за яким воно здійснює державну політику лише «у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п.1) – димова завіса, оскільки неможливо «здійснювати державну політику» в якомусь аспекті даної галузі регулювання, якщо не маєш впливу на всю галузь загалом. У зазначеному сенсі Національне агентство – це орган, що дублює функції Міністерства освіти і науки. Зрештою, про це прямо написано у пункті 1 статті 12: «Управління у сфері вищої освіти … здійснюється: …; 8) Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти».

Державним органом, який, згідно зі статтею 18, здійснює наукові розробки в галузі освітніх програм, на основі яких «розробляє положення про акреди­тацію освітніх програм» (п. 1, 1); проводить науковий аналіз «освітньої діяль­ності ВНЗ» (п. 1, 2); проводить «ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяль­ності» (п. 1, 3); «формує критерії оцінки якості освітньої діяльності» (п. 1, 7); «розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами ВНЗ»; «розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад та…, акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність». Іншими словами, Національне агентство виконує функції науково-дослідних інститутів, лабораторій і підрозділів Академії педагогічних наук, ВНЗ, обласних ІППО та інших науково-освітніх установ, які займаються аналізом і дослідженнями системи освіти України. А на додачу – ще й функції Вищої атестаційної комісії України. Як кажуть – no coments.

Органом державного контролю в освіті та науці, оскільки: «проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (п. 1, 6); «акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність» (п. 1, 9); «акредитує … установи оцінювання» (п. 1, 10). Державним органом регулювання ринку праці, який «формує … пропозиції,…, щодо переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на відповідних рівнях вищої освіти» (п. 1,4), тобто – підміняє собою вже не тільки ВНЗ і Академії наук, але й організації роботодавців (які мають чи не найбільшу компетентність у цих питаннях).

Опускаючи решту несуттєвих тут технічних функцій, на кшталт «формує єдину базу даних запроваджених ВНЗ спеціалізацій» (п. 1, 5 статті 18), зі статей 17 і 18 випливає така відповідь на питання 1) і 2):

Національне агентство – це орган управління освітою, який виконує функції МОН, АПН, НДІ, ВНЗ, ВАК та організацій роботодавців, створений з метою зосередження в одних руках всіх без винятку найвищих контрольних функції в освіті: ліцензування, акредитацію «всіх і вся», рейтингування ВНЗ, вироблення критеріїв всіх оцінювань і т.д. При цьому, як випливає з виборного колегіального характеру цього органу (стаття 19 «Склад Національного агентства…») він НІ ЗА ЩО НЕ ВІДПОВІДАЄ.

Відповідь на питання 3: «Чи зможе такий монстр «забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі?», – теж очевидна:

Національне агентство не тільки не зможе забезпечити прорив у майбутнє вітчизняній вищій школі (хоча б тому, що такий порив можуть забезпечити лише вищі навчальні заклади та їхні студенти), але навпаки – буде ще одним гальмом на шляху розвитку галузі, як додаткова контролююча (тобто – супер­корумпована) інституція, яка (в умовах війни та жахливої економічної кризи в країні) згідно зі статтею 22, з’їдатиме не лише «кошти державного бюджету» (п. 2, 1), але ще й «кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, а також кошти, отримані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням якості вищої освіти, у розмірах, що визначаються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти» (п.2, 2). І це – на додачу до «грантів з метою підвищення якості вищої освіти в Україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти» (п. 2, 3) та «інших джерел, не заборонених законодавством» (п.2, 4).

Замість висновку.Можна було б ще вказати низку значно серйозніших недоліків Розділу 5 Закону про вищу освіту, основні ідеї якого закладені у статях 17-22 та їх тлумачення авторами проекту постанови (питання 1 круглого стола) – повністю суперечать основним ідеям реформування України на шляху до ЄС, зокрема – закладеним у Програму Президента України «Стратегія – 2020» чи Угоду про асоціацію України з ЄС, наприклад, ідеям дерегуляції, децентралізації, автономії вищих навчальних закладів тощо. Та хочеться закінчити чимось позитивним. На щастя, великим позитивом обговорюваного тут Розділу 5 Закону про вищу освіту є те, що навіть, якщо передбачене ним Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти буде створене, воно не зможе виконувати своїх функцій – через цілковито безграмотне їх формулювання в тексті Закону. Олег Гірний

Back in the USSR(УРСР)?!

Фактично ми створюємо Міністерство вищої освіти України, яке вже існувало в УРСР. Це буде ще один корумпований орган, що видно з більшості запропонованих механізмів. Ми знову повертаємося до жорсткої централізації, створюючи «єдину систему органів, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п. 4).

Згідно з проектом «основним завданням діяльності Національного агентства є реалізація державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти» (п. 9). Виникає питання про те, хто буде цю політику визначати. Чи мало нам уроків новітньої історії України? Держава повинна створити нормативно-правову базу для існування такого роду Агенцій і сприяти їх створенню спираючись на досвід країн Європи і США.

МОНУ в проекті фактично затверджує документи, що готує Агенція, тобто фактично керує процесом. На Агенцію перекладають частину функцій Департаменту вищої освіти МОНУ. В документі знову іде мова про статус «Національний». Тобто його можуть дати, а можуть ні. Це будуть вирішувати конкретні особи і завжди будуть підстави для корупції.

Агенція «акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти». В документі немає чітко прописаного їх статусу. Вони виглядають як «молодші брати» Агенції. В документі багато суто декларативних положень без висвітлення механізмів їх практичної реалізації «забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції» (п. 10).

Багато питань до формування складу і структури агенції, процедур, що запропоновані для її комплектування. Не є зрозумілими права, правова і побутова захищеність членів Агенції. Є питання щодо виборів голови Агенції і його заступників. Судячи з документи вони є особами жорстко підконтрольними Кабінету Міністрів України і частково МОНУ.

Фактично при деталізації наведеного вище можна критикувати практично кожен пункт проекту постанови.

Загальний висновок. Документ «сирий». Ідеологічно не відповідає вимогам часу. Потребує переогляду на іншій методологічній основі. Бюрократична структура, яка запропонована у вигляді Агенції, не сприятиме реальному прогресу вітчизняної вищої школи. Вадим Лунячек

Подаємо ще кілька думок учасників дискусії:

Ну що то за таке бажання утворювати якісь нові агенції. Це не викликає довіри суспільства а тільки враження що штучно намагаються створити робочі місця. Які завдання цього агентства? І що без нього ніяк?  Вячеслав Вегера 

А навіщо при старому Міністерстві створювати нову структуру? Не розумію ролі нових структур в старій структурі. Ірина Мороз

У тій чи іншій мірі акредитаційні агенції (переважно - незалежні, приватні) існують в усьому світі. Про "подивитися на рівень знань студенів які закінчують",.. ДЕК відмінено, виш сам видаватиме дипломи за затвердженим державою зразком, а не від імені держави, як зараз (поки що нічого невідомо про форми й методи оцінювання рівня знань випускників ззовні).  Леонід Булава

Найбільш ефективним шляхом вирішення проблеми могло б стати формування реального правового поля для функціонування незалежних агенцій з оцінювання якості освіти, заснованих на різних формах власності,  як  то є у більшості країн світу і стимулювання їхнього створення. А також передача саме цим агенціям права на оцінку якості вищої освіти.  У нашій ситуації наявність у назві агентства слова "Національне" абсолютно не є тим запобіжником, який унеможливить вплив держави (чиновників) на його діяльність».  Ігор Лікарчук

Висновки

1.Більшість учасників обговорення схвально відгукувалася щодо ідеї створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

 2. З огляду на те, що нашими експертами висловлено чимало зауважень і пропозицій стосовно форм організації та шляхів реалізації мети і завдань діяльності агентства, не викликає сумніву необхідність серйозного доопрацювання проекту Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. 

3. Є вагомі підстави для критики у категоричних противників надання агентству визначений Законом про вищу освіту статусу. Вони зазначали, що його створення не є виходом із ситуації, а є лише перенесенням важливих функцій у інші (неміністерські) руки. Замість нього потрібно було б формувати правове поле для функціонування незалежних агенцій з оцінювання якості освіти різних форм власності.  Опоненти звертали увагу і на таке: які б зміни ми не вносили до цього положення, сутність справи не зміниться, адже національне агентство апріорі не може бути незалежним, якщо зарплату йому та апарату виплачуватиме держава.

12.12.2014
Редколегія порталу «Освітня політика»
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Ал_Горбань
Опубліковано 24.12.2014 в 17:30
Національне агенство має бути дійсно незалежною від МОН установою. Тому бажано, щоб проект Статуту пропонували ті організації, які потім будут обирати членів агенства. У будь-якому випадку секретаріат агенства повинен бути суто технічним органом без окремих самостійних повноважень.
Автор: Stas Petrenko
Опубліковано 20.12.2014 в 07:28
А чому не розглядають можливість створення єдиного Національного агенства із забезпечення якості всієї освіти, а не тільки вищої?
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 15.12.2014 в 17:31
Нажаль, певні проблеми закладено безпосередньо в Законі про вищу освіту. Згідно із статтею 19 Конституції України, "Органи державної влади … їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Закон про вищу освіту передбачає посади Голови НА та його заступників, які мають інший статус порівняно з іншими членами НА. Також закон передбачає існування Секретаріату НА з досить складною структурою. Але Закон не визначає жодних повноважень Голови, його заступників та Секретаріату. Всі передбачені ним повноваження стосуються лише НА, як колегіального органа. В той же час, зрозуміло, що не всі передбачені Законом повноваження можуть виконуватися колегіальним органом. Деякі з них потребують певної адміністративно ї та організаційної роботи. Зокрема, хтось повинен підписувати фінансові документи, приймати на роботу працівників секретаріату, … Тому без внесення змін до ст. 19 Закону стосовно повноважень Голови НА та його заступників неможливо підготувати Статут НА, який би не суперечив чинному законодавству і одночасно забезпечував можливість ефективної роботи НА. Стосовно Секретаріату внесення змін до Закону не є обов'язковим, але за умови, що він буде виконувати суто допоміжні функції з організаційного , фінансово-госпо дарського, матеріально-тех нічного, інформаційно-до відкового та іншого забезпечення діяльності НА.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews