Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

«Вектори руху до нової шкільної освіти України» (за матеріалами «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років»)

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
23.12.2014

Портал «Освітня політика» організував цей круглий стіл виходячи з нагальної необхідності  організації  професійного діалогу щодо шляхів реформування освіти у процесі роботи над розробкою концепції  розвитку освіти.

Ми посприяли продуктивному діалогу між представниками освітянської громади з різних регіонів України та учасниками  стратегічної дорадчої групи "Освіта", яка розробила проект «Концепції розвитку освіти в Україні 2015 - 2025 роки».

Подаємо узагальнені пропозиції освітянської спільноти,  які були сформульовані в ході цього обговорення.

Як мені видається, головний здобуток авторів проекту “Концепції….” полягає в тому, що проект “Концепції…” спричинив пожвавлення обговорення питань щодо загального бачення реформ, дорожньої карти реформ і т. і.

                                               Юрій Федорченко

Перш за все констатуємо, що всі учасники обговорення поділяють спільне бачення: "духовним стрижнем" концепції має бути ідея свободи. Адже головна проблема шкільної освіти України у нашій несвободі у всьому.

 Ніяких змін на краще не буде до того часу, поки ми не навчимося задіювати ресурс свободи як єдину можливість динамізувати розвиток освітньої системи.

Школа має стати територією свободи, де свобода педагогічної думки і дії є головним "секретом" успіху.

Досягнутий рівень свободи всіх учасників освітнього процесу стає головним критерієм оцінки успішності роботи освітніх систем нового тисячоліття.

Поняття "свобода в освіті" є досить широким і містким.

Це і свобода вибору змісту власної освіти (індивідуального освітнього меню, індивідуальної освітньої траєкторії тощо).

Це і свобода вибору вчителем педагогічних технологій, свобода творення власної навчальної програми.

Це і свобода вибору вчителя.

Це і вільний вибір підручників чи е-посібників.

Це і свобода вибору шкільної чи нешкільної (наприклад, домашньої) форми здобуття загальної середньої освіти.

Це і свобода вибору типу навчального закладу.

Це і можливість вибору навчального закладу будь-якої форми власності.

Це і свобода директора та педагогічного колективу створити школу, в якій у кожної дитини була б свобода бути самим собою.

Це і свобода від негативних емоцій та свобода відчувати смак до життя, навчаючись у справжній "школі радості".

Це і свобода від упереджень та педагогічних стереотипів, свобода від брехні...

Звісно, відразу ж слід шукати і адекватну відповідь на «виклики, породжені свободою». 

Саме на досягнення нового якісного рівня  свободи всіх учасників освітнього процесу і мають бути спрямовані, обговорені на круглому столі п’ять наступних векторів змін у сфері загальної середньої освіти:

1. Структурна реформа. Приведення у відповідність із типовими європейськими стандартами загальної тривалості навчання у школі (12 років), тривалості навчального року та структури освіти (6+3+3) з відокремленим функціонуванням шкіл кожної ступені.

2. Реформування фінансово-господарчого механізму.

• Перехід від фінансування за принципом «кошти йдуть за учнем» та затвердження стандарту вартості навчання 1 учня у школі кожної ступені освіти. 

• Відмова від поурочної оплати, перехід до оплати всіх видів навчально-виховної діяльності учителя упродовж робочого дня, встановлення достатньої стимулюючої дистанції між зарплатою вчителів і зарплатою керівників шкіл.

3. Реформування системи управління освітою(ліквідація зайвих ланок в структурі управління освітою, функціональної та інформаційної надлишковості, дебюрократизація, розвиток громадсько-державного партнерства в управлянні шкільною освітою, створення можливостей для розвитку школи як автономної юридичної особи).

4. Реформування ППО. Демонополізація системи професійного розвитку учителя та керівника школи за принципом «кошти на професійний розвиток йдуть за вчителем», стимулювання конкуренції між закладами ППО, надання можливості вибору закладу ППО вчителями. 

5. Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа). Розробка системи постійного оновлення курикулуму, утвердження нової філософії побудови змісту освіти(свобода вибору індивідуальної освітньої траєкторії тощо).

Це було дійсно обговорення групами. Загальних рішень та загального "одобрямсу" не було. Із конструктивних та корисних думок у кожного склалася власна палітра. Це додало кольорів та ідей. Для мене особливо цікавими були виступи Віри  Зоц (демонополізація професійної підготовки вчителя), Сергія Клепко ( курикулярна реформа) та Олексія Грекова (структура освіти). Модератором зібрання, Віктором Громовим, було узагальнено пропозиції та винесено вердикт: обговорення треба продовжувати, кожний із нас може зробити для освіти дуже багато, зробить це обов'язково, бо настав час, коли змін вимагає суспільство. 

                                        Світлана Олексіюк

1. Структурна реформа.

Вектор руху до нової освіти України за напрямком «Структурна реформа» опрацьовувала найчисельніша група на чолі з Олександрою Савченко.

                Узагальнені рекомендації цієї робочої групи наступні:

• Учасники обговорення погодились із необхідністю  приведення у відповідність із типовими європейськими стандартами загальної тривалості навчання у школі (12 років).

• Більшість цієї групи схилилась до «менш травматичного» варіанту реорганізації структури загальної середньої освіти(5+4+3) за умови що всі діти з 5 до 6 років будуть охоплені обов’язковим дошкільним вихованням.

• Було акцентовано увагу на необхідності передбачити можливість для вибору учнями індивідуальних освітніх траєкторій із різною тривалістю навчання.

Підтримую пункт «Узгодити з типовими європейськими нормами загальну тривалість навчання  в школі (12 років та 5+4+3) і тривалість навчального року». Треба додати, що учні повинні отримувати атестат, про повну загальну середню освіту в віці 18 років,  не раніше  повноліття.

                                      Катерина Панкоша

Що очевидно: без зміни професійної якості вчителів – кардинальні зміни в якості середньої освіти неможливі. Якщо почати зі структури середньої освіти – це теж саме, що ту саму цукерку загорнути в іншу обгортку. Кошти будуть витрачені, а ефект буде такий же, як і від переходу на 12-ти бальну систему оцінювання.

Структура середньої школи має гармонізувати новий її зміст.  Структура 6+4+2 здається найбільш привабливою, але виходячи лише з трьох факторів: психологічного, соціального і досвіду кращих освітніх систем. Відірвана від нового змісту вона буде не життєздатною.

                                     Віра Зоц

Представлю частково батьківський погляд на тему 12-річної освіти. Автори, передбачаючи заперечення батьків, пояснили це небажанням, щоб "діти зайвий рік протирали штани в школі", тобто фактично визнали, що якість освітніх послуг є низькою. А тепер питання: якщо ви споживаєте продукт низької якості 11 років, то як ви віднесетесь до того, щоб його споживати ще 1 рік? Логічно, що заперечите. Зайвий рік добиватиме і до того майже знищену і спотворену мотивацію учня. А якщо вам пропонують щось справді вартісне, то чи відмовитись від цього, якщо його буде ще більше? Звісно, ні.

Як сказала одна мама: 11 років нас годують тою самою зупою, і, просто додавши води, хочуть годувати нею 12 років. Мова навіть не йде про зміну складників, рецепту і, тим більше, кухаря… Така проста аналогія.

                                     Оксана Кутинська 

Тільки батьки мають право обирати форму освіти для своїх дітей. Розробляючи концепцію розвитку освіти ми повинні це враховувати. Уніфікована структура не повинна заганяти в єдині рамки дітей, які навчаються за іншими правилами. Слід відмовитись від визначення кількості років, які дитина має відбути на кожному із етапів шкільної освіти. У рамках однієї школи можуть бути класи, учні яких опановують навчальну програму швидше чи повільніше. Точно так і щодо окремих предметів, наприклад, базовий компонент з математики ця дитина може опановувати упродовж шести років, а українську літературу пройти швидко за два роки. Тож, слід передбачити можливість для індивідуальних освітніх траєкторій.

                                    Олексій Греков 

2. Реформування фінансово-господарчого механізму.

«Сухий залишок»  нашого  круглого столу за напрямком «Реформування фінансово-господарчого механізму» (модератор: Юрій Шукевич) полягає у наступних висновках:

• Існуюча схема розподілу коштів, які спрямовуються на фінансування шкіл, не є прозорою і не є ефективною.

• Необхідно скористатися наявним досвідом європейських країн для запровадження схеми: "кошти йдуть за учнем".

• До "освітнього кошика", який буде  розраховуватись  на одного учня, не потрібно закладати соціальні послуги, які можна враховувати в окремому  "соціальному ваучері".

• Зарплата учителя повинна складатись з базової частини, пов’язаної з державними стандартами (з урахуванням категорії, стажу роботи) та стимулюючої складової, яку має визначати кожна школа (директор та шкільна рада). 

• Не слід прив’язувати середню зарплату вчителя до річного ВВП на душу населення. Можливо, варто скористатись досвідом окремих країн, прив'язавши джерела фінансування ЗСО до певного типу податків (податок на нерухомість, рента за користування корисними копалинами тощо).

Залишити норму Закону про освіту стосовно зарплати, на рівні середньої у промисловості. За це борються вчителі, профспілки. Натомість розробники пропонують від цього відмовитись і прив’язати до ВВП на душу населення. За цим нововведенням ми не будемо, мабуть, мати покращення в зарплаті навіть через 10 років. Адже промисловість не зростає, інвестицій немає, борги збільшуються, іде війна, реальне ВВП знижується, й ніхто не знає точно, коли буде зростати. Навіть припустивши, що ВВП залишиться, як зараз 1,4 трл. грн., то поділивши 1,4 трл. грн. на 42 млн. і на 12 місяців - вийде 3,1 тис. грн. на місяць - це менше ніж зараз. Наприклад, на Київщині середня заробітна плата вчителя в школах зараз 3,5 тис. грн. Тому ні в якому разі не можна прив’язуватися до ВВП на душу населення. Крім цього не може бути так, щоб педагоги отримували зарплату за одними  правилами, інші бюджетники - за іншими.

                                                            Борис Смуток

Щоб вирахувати вартість ваучера, потрібно залучити професійних економістів. АЛЕ середня сума для кожної з ланок освіти повинна бути однаковою по Україні. Решта доплат за профільність, покращене харчування, підвіз до школи тощо - за рахунок місцевого бюджету (як це працює в Польщі). Якщо громада має кошти на утримання в центрі міста елітної школи з кількістю 300 учнів, то нехай утримує, якщо це для міста дорого, то ця школа отримує свій мінімум і шукає інших спонсорів.

Мінфін навіть чути не хоче про освітні ваучери. Бо для них це - величезний шмат роботи і, найголовніше, втрата контролю над мільйонами чиновників від освіти. А записали в Концепцію цю ідею, бо через ваучеризацію пройшли Польща, Грузія, Бельгія та інші країни, які реформували свою освіту.

                                                      Тарас Ткачук

 Звичайно, "ваучер" в селах має коштувати більше, "ваучер" для дітей з особливими потребами - теж більше... І певний контроль за вибором батьків також має бути - є громадяни, які виберуть щоб дитина взагалі не ходила в школу, чи закінчила лише 2-3 класи. В тому числі з релігійних мотивів.

                                                  Ірина Єгорченко 

Важливо пов’язати фінансування освіти з системою оподаткування і встановлення пільгового оподаткування для організацій і людей, які інвестують в освіту. Мабуть, є сенс, частину податків залишати на місцях і направляти цільовим способом на освіту.

                                    Володимир Лущак 

Усі розуміють, що для ефективної роботи освітньої галузі необхідно кадри та кошти, та чи зможе система реформувати сама себе, коли першим кроком повинно бути ефективне використання наявних вже коштів = скорочення мережі освітніх закладів? Хто з вчителів підтримає реформи, знаючи, що першим її наслідком для них буде черга у службу зайнятості? Разом з тим, іншого виходу немає.

"Ваучеризація" безкоштовних освітніх послуг всього лише покаже як батькам так і вчителям реальне фінансування - мало учнів = мало коштів -> заклад закривається. Все інше (6+3+3, 4+5+3) - формальні зміни, що нічого не вирішують.

Справжні реформи, якщо вони відбуватимуться, будуть болючими. За останні років 15-20 в освіті склалася "паразитарна система" - більшість "вчителів" та "керівників від освіти" намагаються при мінімумі прикладених зусиль отримувати якнайбільшу зарплату. Якість знань чи рівень компетентності учнів майже нікого не цікавить - усі зацікавлені у створенні "красивої картинки", щоб були  потрібні цифри, яскраві порт фоліо... Педагоги роблять вигляд що навчають, учні (студенти) - що навчаються, а на виході - 0! Звичайно не усі такі, не можна усіх гребти під одну гребінку, але сучасна українська "система освіти" ґрунтується на формалізмі, який проявляється у окозамилюванні, бюрократії, тотальному контролю за вчителем. За десятки років роботи у цій системі я бачив як молодих та перспективних ця система ламала, зводячи нанівець їх потуги зробити світ краще.

                                         Григорій Громко

3. Реформування системи управління освітою. Модератор: Олександр Остапчук.

Узагальнені пропозиції за цим напрямком наступні:

• Головним гальмом розвиту освіти є «пострадянська» управлінська вертикаль,зокрема, районні(міські) управління(відділи, департаменти) освіти, жорстка ієрархічна система управління освітою, яка гасить будь-які інновації, паралізує ініціативу, виштовхує із школи справжніх лідерів освіти. Тож, існує протиріччя між застарілою системою зовнішнього управління школами і нагальною необхідністю «роздержавлення» школи, розвитку лідерства, свободи вирішувати «як».

• У процесі створення нового управлінського механізму слід враховувати провідну загальносвітову тенденцію розвитку освіти – децентралізація, перехід від зовнішнього управління до школобазованого менеджменту і лідерства. Зокрема, розвивати мережеву взаємодію, партнерство по горизонталі.

• Якщо ми насправді хочемо реформувати освіту, районні(міські) управління(відділи, департаменти) освіти слід перетворити на сервісні центри із матеріально-технічного забезпечення роботи закладів освіти.

• Реалізувати актуальне для посттоталітарного суспільства завдання «повернути школу народу», яка «переживає епоху страшного розвалу»(сформульоване ще дореволюційним часописом "Школа і життя”), на практиці означає забезпечення домінантної ролі в громадсько-державному управлінні освітою саме громадській складовій.

• Функцію контролю слід передати місцевим відділенням державних інспекцій або незалежним недержавним агенціям з оцінювання якості освіти. Функції, пов’язані з кадровою політикою(приймання на роботу,затвердження штатних розкладів тощо) передати на рівень навчальних закладів.

• Радикально дебюрократизувати систему управління освітою, позбавивши її інформаційної та функціональної надлишковості. 

• Утвердити новий управлінський словник, припинивши використовувати для характеристики процесів, які відбуваються в навчальних закладах, терміни, які не відображають сутності цих процесів.

Управління, відділи освіти – зайва ланка в процесі навчання дитини, яка лише веде  «паперовий терор»(звіти, описи досвіду, статті у фахових журналах тощо). Директор повинен сам приймати на роботу вчителя та нести відповідальність за свій вибір. За матеріальний стан школи повинна відповідати місцева влада (ремонт, поповнення матеріальної бази та інше).

За рахунок скасування управлінь освіти, відділів та перегляду програм, відмови від дублюючих предметів  можна буде підвищити зарплату учителям .

Інститути післядипломної освіти, методкабінети в час інформаційного буму теж не потрібні. Критерієм роботи учителя може бути тільки успіхи учнів. Кваліфікаційний іспит (у вигляді тестів або іншої методики) учитель повинен проходити раз на 3-5 років. У залежності від результатів успіхів учнів та іспитів встановлюється кваліфікаційна категорія учителя, відповідно й оплата праці.

                                    Наталія  Добронравіна 

Перехід від виключно державної з декоративною громадською складовою форми управління освітою на державно-громадське управління дозволить у рази збільшити ефективність системи завдяки ліквідації дублювання функцій, яка неминуче розмиває відповідальність і призводить до низької якості діяльності закладів.  Окрім цього, такий перехід розширює фактори впливу на якість роботи, бо окрім бюрократичного контролю за дотриманням процедур системно додає цільова спрямованість закладів на отримання якомога вищих результатів діяльності, рівня морально-етичного авторитету закладу та суспільно-громадської його значимості.

                                                 Володимир Бєлий  

4. Реформування ППО. Демонополізація системи професійного розвитку учителя (модератор: Олена Єльникова).

Узагальнені висновки "круглого столу" за напрямком «Реформування післядипломної педагогічної освіти»:

• Існуюча монополія обласних інститутів післядипломної освіти на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, як і будь-яка інша монополія, веде до відставання від світових освітніх трендів, позбавляє їх стимулів до розвитку та самовдосконалення. Як наслідок, для більшості педагогів навчання в цих інститутах стало формальністю, яка накладає неминучі часові та фінансові витрати.

Тож, демонополізація післядипломної освіти має бути фундаментальним принципом реформування післядипломної освіти.

• Усі педагоги повинні мати вільний вибір курсів за власними потребами, а усі курси, інститути, авторські майстерні, дистанційні курси (та інші форми), мають бути рівними в правах перед головним споживачем - педагогічними працівниками.

• Ліцензування очних чи дистанційних курсів, закладів ППО, авторських майстерень, має відбуватись за однаковими правилами за чіткою і прозорою схемою.

• Принцип “гроші ходять за вчителем” має реалізовуватись  шляхом запровадження  ваучерів, які вчитель використовуватиме за своїми потребами у професійному зростанні на тих курсах, які вважає потрібними саме для нього.

• Необхідно змінити умови атестації учителів з тим, щоб враховувалась не формальне проходження ними традиційних курсів підвищенні кваліфікації, а їх постійна задіяність у системі професійного розвитку, зокрема, і їх активність  у соціальних професійних мережах.

Ніякого реформування післядипломної! Закрити усі в один день. Гроші ідуть прямо вчителю, а він сам особисто знаходить тренінгові центри, конференції, семінари, які його особисто приваблюють і потрібні. Вільні ринкові схеми і все. Непотріб сам відсіється.

Приклади ж такого є. Грузія зламала совдеповську післядипломну освіту вщент. Створили тренінгові центри і почали запрошувати тренерів з усього світу в т.ч.  з України.

                                       Наталія Саражинська 

Урізноманітнити форми підвищення кваліфікації, запровадивши дистанційну форму навчання(через Інтернет), круглі столи з обміну досвідом тощо. Підвищення кваліфікації учителів вищої категорії можна проводити за самостійно складеним планом самоосвіти (раз у рік надавати вчителеві двотижневу оплачувану відпустку для відвідування бібліотек, театрів, музеїв, спілкування з колегами та науковими діячами, прослуховування лекцій, потрібних йому для саморозвитку та іншої самоосвітньої діяльності).    

                                        Т. Кльокта 

Пропонуємо розробити і запровадити систему дистанційного підвищення кваліфікації у післяурочний час (з 16.00). Об’єм навчального курсу не має перевищувати  (22 робочі дні по 3 години на день).

Вдале підвищення кваліфікації апробовано у нас в Україні за підтримки компанії Intel. Див.: https://edugalaxy.intel.ru   Ідея дуже проста. Протягом 20 серпня – 20 листопада єдині курси для усіх педагогів дистанційно і щороку (проходять ті кому потрібно або хто вважає, що йому потрібно). Педагог–студент набирає певну кількість балів за кожне виконане завдання, участь у вебінарах, он-лайн конференціях, тощо. Якщо кількість балів відповідає встановленому мінімуму – йому видають сертифікат про проходження курсів. Таким чином педагог вибирає свою траєкторію професійного розвитку у рамках курсів підвищення кваліфікації. ... Сама ідея надання ваучера прив’язує до конкретних навчальних закладів, які мають отримати ліцензію на їх видання. 

                         Світлана Литвинова, м. Київ

5. Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа). Модератор: Сергій Клепко.

Обговорення цього напрямку змін показало, що є всі підстави для констатації:

•На сьогоднішній день відсутні ефективні механізми постійного оновлення змісту освіти, не завершена робота над рамковими основами національного курикулуму.

•Вкрай актуальним є перезавантаження курикулуму, створення передумови для появи альтернативи традиційній класно-урочній системі, зокрема, тьюторського супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями.

•Оновлення змісту освіти має бути спрямоване на вирішення вкрай актуальної  проблеми  відчуження вчителів від визначеного «зверху» змісту навчальних програм і відчуження учнів від змісту власної освіти,  здійснення  переходу від «засвоєння» учням «готових знань» до свідомого і мотивованого навчання, нерозривно пов’язаного з саморозвитком особистості.

Учасники круглого столу були єдині в тім, що навчальна програма є найважливішим аспектом реформи в сфері освіти, пов'язаний з підвищенням якості навчання. Для забезпечення ефективності реформ у сфері освіти необхідно:

•Подолати у документах з реформ у сфері освіти тенденцію вузької постановки питань концептуального характеру й підходів, пропонованих для розв'язання проблем, пов'язаних з навчанням. (На сьогоднішній день пріоритетна увага приділяється результатам навчання, причому, як правило, лише тим, які можуть бути оцінені на основі стандартних тестів. При цьому ігноруються змістовні (програмні) аспекти навчання: пропоновані для вивчення в школі дисципліни, навчальні програми і плани, підручники тощо, все те, що у світовій педагогіці називається курикулумом). 

•Приділити належну увагу методикам і стратегіям навчання, що використовуються викладачами, підходам і розходженням, що існують в очікуваннях, потребах і рівні знань учнів, як безпосередньо в процесі навчання, так і на етапі розробки освітніх програм. 

•Здійснити перезавантаження курикулуму - створення нових, відповідно реальним потребам ринку праці та суспільства стандартів, програм та навчальних матеріалів, що побудовані на компетентністному розвиткові молодого покоління. 

•Розробити стратегію розвитку курикулуму української шкільної освіти. Стратегічне оновлення змісту середньої освіти повинне мати на меті становлення успішних і впевнених у собі креативних особистостей, свідомих громадян, вмотивованих до конкурентного саморозвитку, навчання упродовж життя, критичного мислення і плідної діяльності на благо суспільства.

•Розробити довідкові матеріали зі складання навчальних програм, які мають принципове значення для вдосконалювання базових навичок грамотності як основи для подальшого навчання протягом  всього життя.

•Не допустити звуження і зведення навчання до показників, що піддаються нескладній оцінці, рівня знайдених учнями знань і навичок, применшення значення різноманітного досвіду, який одержує учень протягом всього життя завдяки можливостям у сфері освіти.

•Розробити ефективні механізми постійного оновлення змісту освіти, завершити роботу над рамковими основами національного курикулуму, щоб навчальні програми відбивали загальну точку зору суспільства на ці питання з урахуванням місцевих, національних і глобальних потреб і очікувань.

•Організувати проведення систематичного навчання укладачів програм та проведення інтенсивних наукових досліджень у галузі розроблення курикулуму. 

•Створити  та розвивати наступні інституційні структури:

Національну раду з курикулуму як незалежну організацію професіоналів для створення та подальшого удосконалення Національного курикулуму. 

Координаційні комісії з освітніх галузей та Групи розвитку навчальних планів з предметів для виконання технічних завдань. 

«Платформи»(«майданчики») для громадських дебатів, консультацій та залучення стейкхолдерів, експертів у галузі освіти, професійних асоціацій учителів, профспілок, професорсько-викладацьких колективів ВНЗ, місцевих та регіональних шкільних адміністрацій, батьків та учнів, зацікавлених сегментів громадськості, представників різних релігій та їх організацій, представників бізнесових та фінансових структур, інших важливих громадських секторів (соціального, системи охорони здоров’я, ринку праці тощо).

•Підвищення якості навчальної літератури шляхом демократизації, професіоналізації та декорупціазіації її підготовки та видання.

 

Курикулум – це ЩОСЬ значно більше, ніж програма + навчальний план. Перше чого потребує курикулум – це оптимального, тобто без дублювання, змісту освіти з єдиними державними стандартами до обсягів, рівня складності, операційно-технологічних форм реалізації комплексу  «програма + навчальний план». Останній у жодному випадку не має розроблятися предметним лобі – лише комплексна експертна комісія, бо інакше нам не вдасться позбутися дублювання, а відтак і перевантаження учнів.                                                         

                                         Володимир Бєлий  

Загальний висновок із обговорення векторів руху до нової шкільної освіти України

Удосконалення поганого, зробить стан справ ще гіршим, тож потрібні радикальні зміни. Напівміри, підфарбовування «старого фасаду» лише створять ілюзію реформування освіти, а значить лише продовжать агонію застарілої системи.

Потрібна раціональна, смілива, нова модель шкільної освіти, яка базуватиметься на усвідомленні того, що саме свобода є єдино можливим шляхом до якісної освіти.

P.S. Олексій Греков талановито і влучно описав специфіку обговорення «Концепції розвитку освіти України на період 2015 – 2025 роки» у соціальних мережах :  

Собрались как-то раз динозавры обсудить Концепцию своего выживания на 65 — 25 миллионные годы до новой эры.

— Господа, мы вымираем! — говорилось в преамбуле, и в качестве первейших мер предлагалось:

стать теплокровными,

уменьшиться в размерах,

перейти на живорождение,

и еще несколько вполне разумных идей.

— Разве это концепция? — возмутились одни. — Где анализ причин, приведших нас к такому плачевному результату? Где пошаговая стратегия уменьшения размеров? Кем доказана эффективность живорождения?

— Кто авторы этой концепции? — вопрошали другие.

 — Не происки ли это дядюшки Тираннозавра? Почему нас не включили в экспертную группу? Впрочем, все равно к нашему мнению не прислушаются, поэтому и обсуждать здесь нечего.

Самая горячая дискуссия развернулась по вопросу теплокровности, а именно — какую температуру считать приемлемой. Некоторые отстаивали 37 градусов, некоторые — 35, но большинство сходилось на том, что все равно средств на обогрев тел катастрофически не хватает, поэтому будет достаточно поднять температуру на два градуса выше окружающей среды.

К несчастью, через 2 миллиона лет на Землю упал большой метеорит и прервал обсуждение Концепции на самом интересном месте

 

 

 

 

 

«Вектори руху до нової шкільної освіти України» (за матеріалами «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років»)
«Вектори руху до нової шкільної освіти України» (за матеріалами «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років»)

Портал «Освітня політика» організував цей круглий стіл виходячи з нагальної необхідності  організації  професійного діалогу щодо шляхів реформування освіти у процесі роботи над розробкою концепції  розвитку освіти.

Ми посприяли продуктивному діалогу між представниками освітянської громади з різних регіонів України та учасниками  стратегічної дорадчої групи "Освіта", яка розробила проект «Концепції розвитку освіти в Україні 2015 - 2025 роки».

Подаємо узагальнені пропозиції освітянської спільноти,  які були сформульовані в ході цього обговорення.

Як мені видається, головний здобуток авторів проекту “Концепції….” полягає в тому, що проект “Концепції…” спричинив пожвавлення обговорення питань щодо загального бачення реформ, дорожньої карти реформ і т. і.

                                               Юрій Федорченко

Перш за все констатуємо, що всі учасники обговорення поділяють спільне бачення: "духовним стрижнем" концепції має бути ідея свободи. Адже головна проблема шкільної освіти України у нашій несвободі у всьому.

 Ніяких змін на краще не буде до того часу, поки ми не навчимося задіювати ресурс свободи як єдину можливість динамізувати розвиток освітньої системи.

Школа має стати територією свободи, де свобода педагогічної думки і дії є головним "секретом" успіху.

Досягнутий рівень свободи всіх учасників освітнього процесу стає головним критерієм оцінки успішності роботи освітніх систем нового тисячоліття.

Поняття "свобода в освіті" є досить широким і містким.

Це і свобода вибору змісту власної освіти (індивідуального освітнього меню, індивідуальної освітньої траєкторії тощо).

Це і свобода вибору вчителем педагогічних технологій, свобода творення власної навчальної програми.

Це і свобода вибору вчителя.

Це і вільний вибір підручників чи е-посібників.

Це і свобода вибору шкільної чи нешкільної (наприклад, домашньої) форми здобуття загальної середньої освіти.

Це і свобода вибору типу навчального закладу.

Це і можливість вибору навчального закладу будь-якої форми власності.

Це і свобода директора та педагогічного колективу створити школу, в якій у кожної дитини була б свобода бути самим собою.

Це і свобода від негативних емоцій та свобода відчувати смак до життя, навчаючись у справжній "школі радості".

Це і свобода від упереджень та педагогічних стереотипів, свобода від брехні...

Звісно, відразу ж слід шукати і адекватну відповідь на «виклики, породжені свободою». 

Саме на досягнення нового якісного рівня  свободи всіх учасників освітнього процесу і мають бути спрямовані, обговорені на круглому столі п’ять наступних векторів змін у сфері загальної середньої освіти:

1. Структурна реформа. Приведення у відповідність із типовими європейськими стандартами загальної тривалості навчання у школі (12 років), тривалості навчального року та структури освіти (6+3+3) з відокремленим функціонуванням шкіл кожної ступені.

2. Реформування фінансово-господарчого механізму.

• Перехід від фінансування за принципом «кошти йдуть за учнем» та затвердження стандарту вартості навчання 1 учня у школі кожної ступені освіти. 

• Відмова від поурочної оплати, перехід до оплати всіх видів навчально-виховної діяльності учителя упродовж робочого дня, встановлення достатньої стимулюючої дистанції між зарплатою вчителів і зарплатою керівників шкіл.

3. Реформування системи управління освітою(ліквідація зайвих ланок в структурі управління освітою, функціональної та інформаційної надлишковості, дебюрократизація, розвиток громадсько-державного партнерства в управлянні шкільною освітою, створення можливостей для розвитку школи як автономної юридичної особи).

4. Реформування ППО. Демонополізація системи професійного розвитку учителя та керівника школи за принципом «кошти на професійний розвиток йдуть за вчителем», стимулювання конкуренції між закладами ППО, надання можливості вибору закладу ППО вчителями. 

5. Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа). Розробка системи постійного оновлення курикулуму, утвердження нової філософії побудови змісту освіти(свобода вибору індивідуальної освітньої траєкторії тощо).

Це було дійсно обговорення групами. Загальних рішень та загального "одобрямсу" не було. Із конструктивних та корисних думок у кожного склалася власна палітра. Це додало кольорів та ідей. Для мене особливо цікавими були виступи Віри  Зоц (демонополізація професійної підготовки вчителя), Сергія Клепко ( курикулярна реформа) та Олексія Грекова (структура освіти). Модератором зібрання, Віктором Громовим, було узагальнено пропозиції та винесено вердикт: обговорення треба продовжувати, кожний із нас може зробити для освіти дуже багато, зробить це обов'язково, бо настав час, коли змін вимагає суспільство. 

                                        Світлана Олексіюк

1. Структурна реформа.

Вектор руху до нової освіти України за напрямком «Структурна реформа» опрацьовувала найчисельніша група на чолі з Олександрою Савченко.

                Узагальнені рекомендації цієї робочої групи наступні:

• Учасники обговорення погодились із необхідністю  приведення у відповідність із типовими європейськими стандартами загальної тривалості навчання у школі (12 років).

• Більшість цієї групи схилилась до «менш травматичного» варіанту реорганізації структури загальної середньої освіти(5+4+3) за умови що всі діти з 5 до 6 років будуть охоплені обов’язковим дошкільним вихованням.

• Було акцентовано увагу на необхідності передбачити можливість для вибору учнями індивідуальних освітніх траєкторій із різною тривалістю навчання.

Підтримую пункт «Узгодити з типовими європейськими нормами загальну тривалість навчання  в школі (12 років та 5+4+3) і тривалість навчального року». Треба додати, що учні повинні отримувати атестат, про повну загальну середню освіту в віці 18 років,  не раніше  повноліття.

                                      Катерина Панкоша

Що очевидно: без зміни професійної якості вчителів – кардинальні зміни в якості середньої освіти неможливі. Якщо почати зі структури середньої освіти – це теж саме, що ту саму цукерку загорнути в іншу обгортку. Кошти будуть витрачені, а ефект буде такий же, як і від переходу на 12-ти бальну систему оцінювання.

Структура середньої школи має гармонізувати новий її зміст.  Структура 6+4+2 здається найбільш привабливою, але виходячи лише з трьох факторів: психологічного, соціального і досвіду кращих освітніх систем. Відірвана від нового змісту вона буде не життєздатною.

                                     Віра Зоц

Представлю частково батьківський погляд на тему 12-річної освіти. Автори, передбачаючи заперечення батьків, пояснили це небажанням, щоб "діти зайвий рік протирали штани в школі", тобто фактично визнали, що якість освітніх послуг є низькою. А тепер питання: якщо ви споживаєте продукт низької якості 11 років, то як ви віднесетесь до того, щоб його споживати ще 1 рік? Логічно, що заперечите. Зайвий рік добиватиме і до того майже знищену і спотворену мотивацію учня. А якщо вам пропонують щось справді вартісне, то чи відмовитись від цього, якщо його буде ще більше? Звісно, ні.

Як сказала одна мама: 11 років нас годують тою самою зупою, і, просто додавши води, хочуть годувати нею 12 років. Мова навіть не йде про зміну складників, рецепту і, тим більше, кухаря… Така проста аналогія.

                                     Оксана Кутинська 

Тільки батьки мають право обирати форму освіти для своїх дітей. Розробляючи концепцію розвитку освіти ми повинні це враховувати. Уніфікована структура не повинна заганяти в єдині рамки дітей, які навчаються за іншими правилами. Слід відмовитись від визначення кількості років, які дитина має відбути на кожному із етапів шкільної освіти. У рамках однієї школи можуть бути класи, учні яких опановують навчальну програму швидше чи повільніше. Точно так і щодо окремих предметів, наприклад, базовий компонент з математики ця дитина може опановувати упродовж шести років, а українську літературу пройти швидко за два роки. Тож, слід передбачити можливість для індивідуальних освітніх траєкторій.

                                    Олексій Греков 

2. Реформування фінансово-господарчого механізму.

«Сухий залишок»  нашого  круглого столу за напрямком «Реформування фінансово-господарчого механізму» (модератор: Юрій Шукевич) полягає у наступних висновках:

• Існуюча схема розподілу коштів, які спрямовуються на фінансування шкіл, не є прозорою і не є ефективною.

• Необхідно скористатися наявним досвідом європейських країн для запровадження схеми: "кошти йдуть за учнем".

• До "освітнього кошика", який буде  розраховуватись  на одного учня, не потрібно закладати соціальні послуги, які можна враховувати в окремому  "соціальному ваучері".

• Зарплата учителя повинна складатись з базової частини, пов’язаної з державними стандартами (з урахуванням категорії, стажу роботи) та стимулюючої складової, яку має визначати кожна школа (директор та шкільна рада). 

• Не слід прив’язувати середню зарплату вчителя до річного ВВП на душу населення. Можливо, варто скористатись досвідом окремих країн, прив'язавши джерела фінансування ЗСО до певного типу податків (податок на нерухомість, рента за користування корисними копалинами тощо).

Залишити норму Закону про освіту стосовно зарплати, на рівні середньої у промисловості. За це борються вчителі, профспілки. Натомість розробники пропонують від цього відмовитись і прив’язати до ВВП на душу населення. За цим нововведенням ми не будемо, мабуть, мати покращення в зарплаті навіть через 10 років. Адже промисловість не зростає, інвестицій немає, борги збільшуються, іде війна, реальне ВВП знижується, й ніхто не знає точно, коли буде зростати. Навіть припустивши, що ВВП залишиться, як зараз 1,4 трл. грн., то поділивши 1,4 трл. грн. на 42 млн. і на 12 місяців - вийде 3,1 тис. грн. на місяць - це менше ніж зараз. Наприклад, на Київщині середня заробітна плата вчителя в школах зараз 3,5 тис. грн. Тому ні в якому разі не можна прив’язуватися до ВВП на душу населення. Крім цього не може бути так, щоб педагоги отримували зарплату за одними  правилами, інші бюджетники - за іншими.

                                                            Борис Смуток

Щоб вирахувати вартість ваучера, потрібно залучити професійних економістів. АЛЕ середня сума для кожної з ланок освіти повинна бути однаковою по Україні. Решта доплат за профільність, покращене харчування, підвіз до школи тощо - за рахунок місцевого бюджету (як це працює в Польщі). Якщо громада має кошти на утримання в центрі міста елітної школи з кількістю 300 учнів, то нехай утримує, якщо це для міста дорого, то ця школа отримує свій мінімум і шукає інших спонсорів.

Мінфін навіть чути не хоче про освітні ваучери. Бо для них це - величезний шмат роботи і, найголовніше, втрата контролю над мільйонами чиновників від освіти. А записали в Концепцію цю ідею, бо через ваучеризацію пройшли Польща, Грузія, Бельгія та інші країни, які реформували свою освіту.

                                                      Тарас Ткачук

 Звичайно, "ваучер" в селах має коштувати більше, "ваучер" для дітей з особливими потребами - теж більше... І певний контроль за вибором батьків також має бути - є громадяни, які виберуть щоб дитина взагалі не ходила в школу, чи закінчила лише 2-3 класи. В тому числі з релігійних мотивів.

                                                  Ірина Єгорченко 

Важливо пов’язати фінансування освіти з системою оподаткування і встановлення пільгового оподаткування для організацій і людей, які інвестують в освіту. Мабуть, є сенс, частину податків залишати на місцях і направляти цільовим способом на освіту.

                                    Володимир Лущак 

Усі розуміють, що для ефективної роботи освітньої галузі необхідно кадри та кошти, та чи зможе система реформувати сама себе, коли першим кроком повинно бути ефективне використання наявних вже коштів = скорочення мережі освітніх закладів? Хто з вчителів підтримає реформи, знаючи, що першим її наслідком для них буде черга у службу зайнятості? Разом з тим, іншого виходу немає.

"Ваучеризація" безкоштовних освітніх послуг всього лише покаже як батькам так і вчителям реальне фінансування - мало учнів = мало коштів -> заклад закривається. Все інше (6+3+3, 4+5+3) - формальні зміни, що нічого не вирішують.

Справжні реформи, якщо вони відбуватимуться, будуть болючими. За останні років 15-20 в освіті склалася "паразитарна система" - більшість "вчителів" та "керівників від освіти" намагаються при мінімумі прикладених зусиль отримувати якнайбільшу зарплату. Якість знань чи рівень компетентності учнів майже нікого не цікавить - усі зацікавлені у створенні "красивої картинки", щоб були  потрібні цифри, яскраві порт фоліо... Педагоги роблять вигляд що навчають, учні (студенти) - що навчаються, а на виході - 0! Звичайно не усі такі, не можна усіх гребти під одну гребінку, але сучасна українська "система освіти" ґрунтується на формалізмі, який проявляється у окозамилюванні, бюрократії, тотальному контролю за вчителем. За десятки років роботи у цій системі я бачив як молодих та перспективних ця система ламала, зводячи нанівець їх потуги зробити світ краще.

                                         Григорій Громко

3. Реформування системи управління освітою. Модератор: Олександр Остапчук.

Узагальнені пропозиції за цим напрямком наступні:

• Головним гальмом розвиту освіти є «пострадянська» управлінська вертикаль,зокрема, районні(міські) управління(відділи, департаменти) освіти, жорстка ієрархічна система управління освітою, яка гасить будь-які інновації, паралізує ініціативу, виштовхує із школи справжніх лідерів освіти. Тож, існує протиріччя між застарілою системою зовнішнього управління школами і нагальною необхідністю «роздержавлення» школи, розвитку лідерства, свободи вирішувати «як».

• У процесі створення нового управлінського механізму слід враховувати провідну загальносвітову тенденцію розвитку освіти – децентралізація, перехід від зовнішнього управління до школобазованого менеджменту і лідерства. Зокрема, розвивати мережеву взаємодію, партнерство по горизонталі.

• Якщо ми насправді хочемо реформувати освіту, районні(міські) управління(відділи, департаменти) освіти слід перетворити на сервісні центри із матеріально-технічного забезпечення роботи закладів освіти.

• Реалізувати актуальне для посттоталітарного суспільства завдання «повернути школу народу», яка «переживає епоху страшного розвалу»(сформульоване ще дореволюційним часописом "Школа і життя”), на практиці означає забезпечення домінантної ролі в громадсько-державному управлінні освітою саме громадській складовій.

• Функцію контролю слід передати місцевим відділенням державних інспекцій або незалежним недержавним агенціям з оцінювання якості освіти. Функції, пов’язані з кадровою політикою(приймання на роботу,затвердження штатних розкладів тощо) передати на рівень навчальних закладів.

• Радикально дебюрократизувати систему управління освітою, позбавивши її інформаційної та функціональної надлишковості. 

• Утвердити новий управлінський словник, припинивши використовувати для характеристики процесів, які відбуваються в навчальних закладах, терміни, які не відображають сутності цих процесів.

Управління, відділи освіти – зайва ланка в процесі навчання дитини, яка лише веде  «паперовий терор»(звіти, описи досвіду, статті у фахових журналах тощо). Директор повинен сам приймати на роботу вчителя та нести відповідальність за свій вибір. За матеріальний стан школи повинна відповідати місцева влада (ремонт, поповнення матеріальної бази та інше).

За рахунок скасування управлінь освіти, відділів та перегляду програм, відмови від дублюючих предметів  можна буде підвищити зарплату учителям .

Інститути післядипломної освіти, методкабінети в час інформаційного буму теж не потрібні. Критерієм роботи учителя може бути тільки успіхи учнів. Кваліфікаційний іспит (у вигляді тестів або іншої методики) учитель повинен проходити раз на 3-5 років. У залежності від результатів успіхів учнів та іспитів встановлюється кваліфікаційна категорія учителя, відповідно й оплата праці.

                                    Наталія  Добронравіна 

Перехід від виключно державної з декоративною громадською складовою форми управління освітою на державно-громадське управління дозволить у рази збільшити ефективність системи завдяки ліквідації дублювання функцій, яка неминуче розмиває відповідальність і призводить до низької якості діяльності закладів.  Окрім цього, такий перехід розширює фактори впливу на якість роботи, бо окрім бюрократичного контролю за дотриманням процедур системно додає цільова спрямованість закладів на отримання якомога вищих результатів діяльності, рівня морально-етичного авторитету закладу та суспільно-громадської його значимості.

                                                 Володимир Бєлий  

4. Реформування ППО. Демонополізація системи професійного розвитку учителя (модератор: Олена Єльникова).

Узагальнені висновки "круглого столу" за напрямком «Реформування післядипломної педагогічної освіти»:

• Існуюча монополія обласних інститутів післядипломної освіти на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, як і будь-яка інша монополія, веде до відставання від світових освітніх трендів, позбавляє їх стимулів до розвитку та самовдосконалення. Як наслідок, для більшості педагогів навчання в цих інститутах стало формальністю, яка накладає неминучі часові та фінансові витрати.

Тож, демонополізація післядипломної освіти має бути фундаментальним принципом реформування післядипломної освіти.

• Усі педагоги повинні мати вільний вибір курсів за власними потребами, а усі курси, інститути, авторські майстерні, дистанційні курси (та інші форми), мають бути рівними в правах перед головним споживачем - педагогічними працівниками.

• Ліцензування очних чи дистанційних курсів, закладів ППО, авторських майстерень, має відбуватись за однаковими правилами за чіткою і прозорою схемою.

• Принцип “гроші ходять за вчителем” має реалізовуватись  шляхом запровадження  ваучерів, які вчитель використовуватиме за своїми потребами у професійному зростанні на тих курсах, які вважає потрібними саме для нього.

• Необхідно змінити умови атестації учителів з тим, щоб враховувалась не формальне проходження ними традиційних курсів підвищенні кваліфікації, а їх постійна задіяність у системі професійного розвитку, зокрема, і їх активність  у соціальних професійних мережах.

Ніякого реформування післядипломної! Закрити усі в один день. Гроші ідуть прямо вчителю, а він сам особисто знаходить тренінгові центри, конференції, семінари, які його особисто приваблюють і потрібні. Вільні ринкові схеми і все. Непотріб сам відсіється.

Приклади ж такого є. Грузія зламала совдеповську післядипломну освіту вщент. Створили тренінгові центри і почали запрошувати тренерів з усього світу в т.ч.  з України.

                                       Наталія Саражинська 

Урізноманітнити форми підвищення кваліфікації, запровадивши дистанційну форму навчання(через Інтернет), круглі столи з обміну досвідом тощо. Підвищення кваліфікації учителів вищої категорії можна проводити за самостійно складеним планом самоосвіти (раз у рік надавати вчителеві двотижневу оплачувану відпустку для відвідування бібліотек, театрів, музеїв, спілкування з колегами та науковими діячами, прослуховування лекцій, потрібних йому для саморозвитку та іншої самоосвітньої діяльності).    

                                        Т. Кльокта 

Пропонуємо розробити і запровадити систему дистанційного підвищення кваліфікації у післяурочний час (з 16.00). Об’єм навчального курсу не має перевищувати  (22 робочі дні по 3 години на день).

Вдале підвищення кваліфікації апробовано у нас в Україні за підтримки компанії Intel. Див.: https://edugalaxy.intel.ru   Ідея дуже проста. Протягом 20 серпня – 20 листопада єдині курси для усіх педагогів дистанційно і щороку (проходять ті кому потрібно або хто вважає, що йому потрібно). Педагог–студент набирає певну кількість балів за кожне виконане завдання, участь у вебінарах, он-лайн конференціях, тощо. Якщо кількість балів відповідає встановленому мінімуму – йому видають сертифікат про проходження курсів. Таким чином педагог вибирає свою траєкторію професійного розвитку у рамках курсів підвищення кваліфікації. ... Сама ідея надання ваучера прив’язує до конкретних навчальних закладів, які мають отримати ліцензію на їх видання. 

                         Світлана Литвинова, м. Київ

5. Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа). Модератор: Сергій Клепко.

Обговорення цього напрямку змін показало, що є всі підстави для констатації:

•На сьогоднішній день відсутні ефективні механізми постійного оновлення змісту освіти, не завершена робота над рамковими основами національного курикулуму.

•Вкрай актуальним є перезавантаження курикулуму, створення передумови для появи альтернативи традиційній класно-урочній системі, зокрема, тьюторського супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями.

•Оновлення змісту освіти має бути спрямоване на вирішення вкрай актуальної  проблеми  відчуження вчителів від визначеного «зверху» змісту навчальних програм і відчуження учнів від змісту власної освіти,  здійснення  переходу від «засвоєння» учням «готових знань» до свідомого і мотивованого навчання, нерозривно пов’язаного з саморозвитком особистості.

Учасники круглого столу були єдині в тім, що навчальна програма є найважливішим аспектом реформи в сфері освіти, пов'язаний з підвищенням якості навчання. Для забезпечення ефективності реформ у сфері освіти необхідно:

•Подолати у документах з реформ у сфері освіти тенденцію вузької постановки питань концептуального характеру й підходів, пропонованих для розв'язання проблем, пов'язаних з навчанням. (На сьогоднішній день пріоритетна увага приділяється результатам навчання, причому, як правило, лише тим, які можуть бути оцінені на основі стандартних тестів. При цьому ігноруються змістовні (програмні) аспекти навчання: пропоновані для вивчення в школі дисципліни, навчальні програми і плани, підручники тощо, все те, що у світовій педагогіці називається курикулумом). 

•Приділити належну увагу методикам і стратегіям навчання, що використовуються викладачами, підходам і розходженням, що існують в очікуваннях, потребах і рівні знань учнів, як безпосередньо в процесі навчання, так і на етапі розробки освітніх програм. 

•Здійснити перезавантаження курикулуму - створення нових, відповідно реальним потребам ринку праці та суспільства стандартів, програм та навчальних матеріалів, що побудовані на компетентністному розвиткові молодого покоління. 

•Розробити стратегію розвитку курикулуму української шкільної освіти. Стратегічне оновлення змісту середньої освіти повинне мати на меті становлення успішних і впевнених у собі креативних особистостей, свідомих громадян, вмотивованих до конкурентного саморозвитку, навчання упродовж життя, критичного мислення і плідної діяльності на благо суспільства.

•Розробити довідкові матеріали зі складання навчальних програм, які мають принципове значення для вдосконалювання базових навичок грамотності як основи для подальшого навчання протягом  всього життя.

•Не допустити звуження і зведення навчання до показників, що піддаються нескладній оцінці, рівня знайдених учнями знань і навичок, применшення значення різноманітного досвіду, який одержує учень протягом всього життя завдяки можливостям у сфері освіти.

•Розробити ефективні механізми постійного оновлення змісту освіти, завершити роботу над рамковими основами національного курикулуму, щоб навчальні програми відбивали загальну точку зору суспільства на ці питання з урахуванням місцевих, національних і глобальних потреб і очікувань.

•Організувати проведення систематичного навчання укладачів програм та проведення інтенсивних наукових досліджень у галузі розроблення курикулуму. 

•Створити  та розвивати наступні інституційні структури:

Національну раду з курикулуму як незалежну організацію професіоналів для створення та подальшого удосконалення Національного курикулуму. 

Координаційні комісії з освітніх галузей та Групи розвитку навчальних планів з предметів для виконання технічних завдань. 

«Платформи»(«майданчики») для громадських дебатів, консультацій та залучення стейкхолдерів, експертів у галузі освіти, професійних асоціацій учителів, профспілок, професорсько-викладацьких колективів ВНЗ, місцевих та регіональних шкільних адміністрацій, батьків та учнів, зацікавлених сегментів громадськості, представників різних релігій та їх організацій, представників бізнесових та фінансових структур, інших важливих громадських секторів (соціального, системи охорони здоров’я, ринку праці тощо).

•Підвищення якості навчальної літератури шляхом демократизації, професіоналізації та декорупціазіації її підготовки та видання.

 

Курикулум – це ЩОСЬ значно більше, ніж програма + навчальний план. Перше чого потребує курикулум – це оптимального, тобто без дублювання, змісту освіти з єдиними державними стандартами до обсягів, рівня складності, операційно-технологічних форм реалізації комплексу  «програма + навчальний план». Останній у жодному випадку не має розроблятися предметним лобі – лише комплексна експертна комісія, бо інакше нам не вдасться позбутися дублювання, а відтак і перевантаження учнів.                                                         

                                         Володимир Бєлий  

Загальний висновок із обговорення векторів руху до нової шкільної освіти України

Удосконалення поганого, зробить стан справ ще гіршим, тож потрібні радикальні зміни. Напівміри, підфарбовування «старого фасаду» лише створять ілюзію реформування освіти, а значить лише продовжать агонію застарілої системи.

Потрібна раціональна, смілива, нова модель шкільної освіти, яка базуватиметься на усвідомленні того, що саме свобода є єдино можливим шляхом до якісної освіти.

P.S. Олексій Греков талановито і влучно описав специфіку обговорення «Концепції розвитку освіти України на період 2015 – 2025 роки» у соціальних мережах :  

Собрались как-то раз динозавры обсудить Концепцию своего выживания на 65 — 25 миллионные годы до новой эры.

— Господа, мы вымираем! — говорилось в преамбуле, и в качестве первейших мер предлагалось:

стать теплокровными,

уменьшиться в размерах,

перейти на живорождение,

и еще несколько вполне разумных идей.

— Разве это концепция? — возмутились одни. — Где анализ причин, приведших нас к такому плачевному результату? Где пошаговая стратегия уменьшения размеров? Кем доказана эффективность живорождения?

— Кто авторы этой концепции? — вопрошали другие.

 — Не происки ли это дядюшки Тираннозавра? Почему нас не включили в экспертную группу? Впрочем, все равно к нашему мнению не прислушаются, поэтому и обсуждать здесь нечего.

Самая горячая дискуссия развернулась по вопросу теплокровности, а именно — какую температуру считать приемлемой. Некоторые отстаивали 37 градусов, некоторые — 35, но большинство сходилось на том, что все равно средств на обогрев тел катастрофически не хватает, поэтому будет достаточно поднять температуру на два градуса выше окружающей среды.

К несчастью, через 2 миллиона лет на Землю упал большой метеорит и прервал обсуждение Концепции на самом интересном месте

 

 

 

 

 

23.12.2014
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Ткачук Тарас
Опубліковано 21.01.2015 в 17:56
Відчувається, що пройдено гарний шлях в обговореннях.
АЛЕ: 1) нічого не сказано про якість педагогічних кадрів, зокрема про необхідність ліцензування (сертифікації) УСІХ педагогічних працівників; 2) надто розмито подано блок "курикулярна реформа". Незрозуміло, чим відрізняється слово "курикулум" від "зміст освіти", таке враження, що хочемо придумати щось нове за рахунок уведення нового запозиченого слова замість звичного рідного. Панове, не шукайте нових слів, а шукайте нові ІДЕЇ. Потрібно говорити про розвантаження програм і появу нових підходів до подачі навчального матеріалу, а не про абстрактний "курикулум".
А загалом напрямки визначено правильно: свобода вибору, зміна структури школи та "гроші за дитиною".
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews