Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

РЕЗЮМЕ експертного висновку щодо проекту «ПОЛОЖЕННЯ про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів (наукових установ)»

Автор:
Сергій Пролеєв
Опубліковано
28.01.2015

Останніми рішеннями Міносвіти філософія повністю вилучена зі структури вищої освіти та процесу підготовки наукових кадрів. Наказ МОН від 25.11.2014 усунув філософію з числа обов’язкових дисциплін, що викладаються в бакалавраті (цю долю філософія поділила з іноземними мовами, історією та культурою України, фаховою українською мовою, навіть фізкультурою). Проект «Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів (наукових установ)» так само усунув її з аспірантури (щоправда цим-таки Положенням іноземні мови в аспірантурі відновлені у правах). 

Подібна політика нищення філософії посилається на новий закон «Про вищу освіту», прийнятий 1.07.2014. Однак це посилання є штучним і неправдивим.

Закон прямо визначає фахову компетентність, яка має бути досягнута в результаті навчання у вищому навчальному закладі. «Компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей» (розділ 1, ст.1, п.13). Забезпечити вказану ціннісно-світоглядну складову компетентності без курсів філософського спрямування неможливо, а відсутність цієї складової у структурі та змісті освіти не лише суперечить Закону, а й позбавляє університетську освіту її власного покликання та автентичності, зводячи її на рівень формату ПТУ та унеможливлюючи розвиток креативності мислення, необхідної для майбутнього науковця. 

Модель забезпечення ціннісно-світоглядної складової компетентності

В зв’язку з цим необхідно поновити викладання курсів філософської спрямованості у бакалавраті та магістратурі, а також забезпечити присутність подібних курсів в аспірантурі задля забезпечення ціннісно-світоглядної складової вищої освіти. Звісно, не йдеться про викладання філософії як окремої науки у вигляді єдиного для всіх нормативного курсу, окремої системно розгорнутої дисципліни. Йдеться про низку курсів філософського спрямування, які забезпечують опанування ціннісно-світоглядною компетентністю протягом всього періоду навчання у вищому навчальному закладі. Як от «Критичне мислення», «Ідея Європи та європейські цінності», «Сучасні теорії науки», «Епістемологічна специфіка наукової аргументації», «Достовірність у науці», «Природа та роль громадянських чеснот», «Соціальний проект модерну і глобальний світ», «Невіддільні права людини та кризи демократії», «Філософія мови», «Філософська та методологічна герменевтики» тощо – перелік майже нескінченний. Певним аналогом цьому слугує американська система LiberalArtsEducation.

Оптимальна модель виглядає наступним чином: на кожному році навчання у бакалавраті та магістеріумі студенти обирають один з курсів філософського спрямування з кількох (3-4-5) їм запропонованих. Позитивний ефект може бути досягнутий навіть в межах невеликого (2 кредити) курсу, однак сталість цього ефекту та повноцінне опанування ціннісно-світоглядної складової компетентності вимагає перманентності дії цього освітнього чинника. Курси філософського спрямування мають забезпечити чотири фундаментальні складові вищої освіти: 1) критичність мислення; 2) активну громадянську позицію, зрілість ціннісних засад самовизначення особистості; 3) культурний кругозір, що личить сучасній цивілізованій людині; 4) опанування загальнотеоретичних засад наукового пізнання.

У зв’язку з цим бодай невеликий за обсягом курс (ті ж 2 кредити) має бути обов’язковим кожного року навчання у виші (загалом 4 курси на бакалавраті та 2 у магістеріумі, разом 12 кредитів). Читатися такі курси мають не обов’язково філософами, для багатьох тематик доречно залучати інших гуманітаріїв чи авторитетних представників самої спеціальності (надто коли йдеться про теоретичні засади конкретної науки). 

Обов’язковість курсів філософського спрямування – через стандарти освітньої діяльності

Забезпечити обов’язковість курсів філософського спрямування у структурі вищої освіти оптимально не через окремий наказ міністра МОН, а через стандарти освітньої діяльності, що їх наявність та обов’язковість передбачає Закон. Нагадаємо положення Закону: «2. Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, а також науковими установами, що забезпечують підготовку докторів філософії та докторів наук.

3. Стандарти освітньої діяльності розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти» (розділ ІІІ, стаття 9).

Відтак очевидно, що скасування обов’язкового викладання філософії та інших дисциплін під лозунгом «університетської автономії» є неправдивим, не відповідає вимозі Закону про обов’язковий стандарт освітньої діяльності для кожної спеціальності, який визначається не окремим вишем, а встановлюється відповідальним державним органом (Міносвіти, Національне агентство).

У змісті освітніх стандартів всіх спеціальностей має бути присутньою вимога опанування відкритості і критичності мислення, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, набуття яких забезпечують курси філософсько-гуманітарного спрямування. Також у змісті цих стандартів має бути зазначена мовна компетентність – викладання іноземних мов як обов’язковий елемент освіти треба відновити так само, як і викладання курсів філософського спрямування.

Аспірантура

Також філософсько-гуманітарний блок має бути відновлений як четверта обов’язкова навчальна складова освітньо-наукової програми аспірантури (ад’юнктури). До 15 пункту Положення необхідно додати:

«4) оволодіти світоглядно-ціннісними компетентностями, здатністю критичного відкритого мислення, гуманітарними ідеями та навичками, які дозволяють і спонукають обійняти активну громадянську позицію, бути на рівні сучасної інтелектуальної культури; опанувати загальнофілософські основи сучасної наукової методології в їхній історичній динаміці, становище науки як суспільного інституту, етичні принципи соціальної відповідальності дослідника (обсяг цієї навчальної складової становить не менше 6 кредитів ЄКТС)».

[Для збереження мінімуму у 30 кредитів можлива така загальна структура кредитів по чотирьох складових: 10-10-5-5].

Також у п. «22. Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) вищого навчального закладу (наукової установи) складаються з:

вступного іспиту із спеціальності (в обсязі навчальної програми освітнього рівня магістра відповідної спеціальності);

вступного іспиту із однієї іноземної мови (на вибір вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, який відповідає необхідному вступному рівню для подальшого навчання (вдосконалення) цієї іноземної мови в аспірантурі (ад’юнктурі));»

Додати:

«вступного іспиту з філософії (за програмою, затвердженою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, який відповідає необхідному вступному рівню для подальшого оволодіння світоглядно-ціннісними компетентностями в аспірантурі (ад’юнктурі)». 

Положення містить також деякі норми та вимоги, які здатні фактично паралізувати і зрештою унеможливити аспірантуру в наукових установах, створивши одночасно широке поле для корупційних дій. Не зупиняючись докладно на аналізі цього питання, для запобігання нищенню аспірантури в наукових установах пропонується два доповнення у текст Положення:

1.

«Провідні наукові установи, до числа яких відносяться науково-дослідні інститути Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, Національної академії медичних наук, не потребують отримання ліцензії [варіант: автоматично отримують ліцензію на основі подання заяви про реалізацію в науковій установі освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії] на освітню діяльність в межах освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії. Формат курсів освітньо-наукової програми та їх відповідність певній кількості кредитів визначається науковою установою самостійно (ними можуть бути наукові семінару відділів чи інституту, стажування у провідних вчених, лабораторіях чи наукових центрах, виконання індивідуальних чи колективних освітньо-наукових проектів тощо)». 

2.

«Наукові установи та вищі навчальні заклади мають право створювати спільні освітньо-наукові програми аспірантури, з розподілом функцій згідно договору про співробітництво». Подібний договір має передбачати використання освітніх можливостей вищого навчального закладу (інфраструктура, приміщення, кадри, наявні курси тощо) з одного боку, і дослідницькі можливості наукової установи з іншого (лабораторії, обладнання, кадри, наукові семінари тощо). Міносвіти має сприяти такому співробітництву, зокрема і у структурі витрат на аспірантуру (наприклад, щодо легалізації оплат з коштів на аспірантуру послуг партнерської установи – скажімо, за використання того ж лабораторного обладнання чи аудиторного фонду, за консультації тощо). 

Звісно, невисвітленими залишилися чимало проблем і суперечливих моментів, які виникають у зв’язку з пропонованими змінами у системі підготовки наукових кадрів. У даному документі ми сконцентрувалися передусім на ціннісно-світоглядній складовій компетентності та долі філософії в українській вищій освіті. Завершимо принципом, затвердженим як міжнародна освітня норма Виконкомом ЮНЕСКО у 2005 році на 171-й сесії організації:

«Викладання філософії має бути збережене або розширене там, де воно існує, створене там, де його ще не існує, і має відкрито називатися терміном «філософія».

Вочевидь, якщо Україна торує собі шлях у цивілізований світ і дійсно прагне євроінтеграції (а не лише симулює цей процес), то цей офіційно визнаний світовою спільнотою принцип має стати нормативом і для нашої країни.  

                 Сергій Пролеєв, доктор філософських наук, професор.

РЕЗЮМЕ експертного висновку щодо проекту «ПОЛОЖЕННЯ про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів (наукових установ)»
РЕЗЮМЕ експертного висновку щодо проекту «ПОЛОЖЕННЯ про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів (наукових установ)»

Останніми рішеннями Міносвіти філософія повністю вилучена зі структури вищої освіти та процесу підготовки наукових кадрів. Наказ МОН від 25.11.2014 усунув філософію з числа обов’язкових дисциплін, що викладаються в бакалавраті (цю долю філософія поділила з іноземними мовами, історією та культурою України, фаховою українською мовою, навіть фізкультурою). Проект «Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів (наукових установ)» так само усунув її з аспірантури (щоправда цим-таки Положенням іноземні мови в аспірантурі відновлені у правах). 

Подібна політика нищення філософії посилається на новий закон «Про вищу освіту», прийнятий 1.07.2014. Однак це посилання є штучним і неправдивим.

Закон прямо визначає фахову компетентність, яка має бути досягнута в результаті навчання у вищому навчальному закладі. «Компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей» (розділ 1, ст.1, п.13). Забезпечити вказану ціннісно-світоглядну складову компетентності без курсів філософського спрямування неможливо, а відсутність цієї складової у структурі та змісті освіти не лише суперечить Закону, а й позбавляє університетську освіту її власного покликання та автентичності, зводячи її на рівень формату ПТУ та унеможливлюючи розвиток креативності мислення, необхідної для майбутнього науковця. 

Модель забезпечення ціннісно-світоглядної складової компетентності

В зв’язку з цим необхідно поновити викладання курсів філософської спрямованості у бакалавраті та магістратурі, а також забезпечити присутність подібних курсів в аспірантурі задля забезпечення ціннісно-світоглядної складової вищої освіти. Звісно, не йдеться про викладання філософії як окремої науки у вигляді єдиного для всіх нормативного курсу, окремої системно розгорнутої дисципліни. Йдеться про низку курсів філософського спрямування, які забезпечують опанування ціннісно-світоглядною компетентністю протягом всього періоду навчання у вищому навчальному закладі. Як от «Критичне мислення», «Ідея Європи та європейські цінності», «Сучасні теорії науки», «Епістемологічна специфіка наукової аргументації», «Достовірність у науці», «Природа та роль громадянських чеснот», «Соціальний проект модерну і глобальний світ», «Невіддільні права людини та кризи демократії», «Філософія мови», «Філософська та методологічна герменевтики» тощо – перелік майже нескінченний. Певним аналогом цьому слугує американська система LiberalArtsEducation.

Оптимальна модель виглядає наступним чином: на кожному році навчання у бакалавраті та магістеріумі студенти обирають один з курсів філософського спрямування з кількох (3-4-5) їм запропонованих. Позитивний ефект може бути досягнутий навіть в межах невеликого (2 кредити) курсу, однак сталість цього ефекту та повноцінне опанування ціннісно-світоглядної складової компетентності вимагає перманентності дії цього освітнього чинника. Курси філософського спрямування мають забезпечити чотири фундаментальні складові вищої освіти: 1) критичність мислення; 2) активну громадянську позицію, зрілість ціннісних засад самовизначення особистості; 3) культурний кругозір, що личить сучасній цивілізованій людині; 4) опанування загальнотеоретичних засад наукового пізнання.

У зв’язку з цим бодай невеликий за обсягом курс (ті ж 2 кредити) має бути обов’язковим кожного року навчання у виші (загалом 4 курси на бакалавраті та 2 у магістеріумі, разом 12 кредитів). Читатися такі курси мають не обов’язково філософами, для багатьох тематик доречно залучати інших гуманітаріїв чи авторитетних представників самої спеціальності (надто коли йдеться про теоретичні засади конкретної науки). 

Обов’язковість курсів філософського спрямування – через стандарти освітньої діяльності

Забезпечити обов’язковість курсів філософського спрямування у структурі вищої освіти оптимально не через окремий наказ міністра МОН, а через стандарти освітньої діяльності, що їх наявність та обов’язковість передбачає Закон. Нагадаємо положення Закону: «2. Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, а також науковими установами, що забезпечують підготовку докторів філософії та докторів наук.

3. Стандарти освітньої діяльності розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти» (розділ ІІІ, стаття 9).

Відтак очевидно, що скасування обов’язкового викладання філософії та інших дисциплін під лозунгом «університетської автономії» є неправдивим, не відповідає вимозі Закону про обов’язковий стандарт освітньої діяльності для кожної спеціальності, який визначається не окремим вишем, а встановлюється відповідальним державним органом (Міносвіти, Національне агентство).

У змісті освітніх стандартів всіх спеціальностей має бути присутньою вимога опанування відкритості і критичності мислення, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, набуття яких забезпечують курси філософсько-гуманітарного спрямування. Також у змісті цих стандартів має бути зазначена мовна компетентність – викладання іноземних мов як обов’язковий елемент освіти треба відновити так само, як і викладання курсів філософського спрямування.

Аспірантура

Також філософсько-гуманітарний блок має бути відновлений як четверта обов’язкова навчальна складова освітньо-наукової програми аспірантури (ад’юнктури). До 15 пункту Положення необхідно додати:

«4) оволодіти світоглядно-ціннісними компетентностями, здатністю критичного відкритого мислення, гуманітарними ідеями та навичками, які дозволяють і спонукають обійняти активну громадянську позицію, бути на рівні сучасної інтелектуальної культури; опанувати загальнофілософські основи сучасної наукової методології в їхній історичній динаміці, становище науки як суспільного інституту, етичні принципи соціальної відповідальності дослідника (обсяг цієї навчальної складової становить не менше 6 кредитів ЄКТС)».

[Для збереження мінімуму у 30 кредитів можлива така загальна структура кредитів по чотирьох складових: 10-10-5-5].

Також у п. «22. Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) вищого навчального закладу (наукової установи) складаються з:

вступного іспиту із спеціальності (в обсязі навчальної програми освітнього рівня магістра відповідної спеціальності);

вступного іспиту із однієї іноземної мови (на вибір вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, який відповідає необхідному вступному рівню для подальшого навчання (вдосконалення) цієї іноземної мови в аспірантурі (ад’юнктурі));»

Додати:

«вступного іспиту з філософії (за програмою, затвердженою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) в обсязі, який відповідає необхідному вступному рівню для подальшого оволодіння світоглядно-ціннісними компетентностями в аспірантурі (ад’юнктурі)». 

Положення містить також деякі норми та вимоги, які здатні фактично паралізувати і зрештою унеможливити аспірантуру в наукових установах, створивши одночасно широке поле для корупційних дій. Не зупиняючись докладно на аналізі цього питання, для запобігання нищенню аспірантури в наукових установах пропонується два доповнення у текст Положення:

1.

«Провідні наукові установи, до числа яких відносяться науково-дослідні інститути Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, Національної академії медичних наук, не потребують отримання ліцензії [варіант: автоматично отримують ліцензію на основі подання заяви про реалізацію в науковій установі освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії] на освітню діяльність в межах освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії. Формат курсів освітньо-наукової програми та їх відповідність певній кількості кредитів визначається науковою установою самостійно (ними можуть бути наукові семінару відділів чи інституту, стажування у провідних вчених, лабораторіях чи наукових центрах, виконання індивідуальних чи колективних освітньо-наукових проектів тощо)». 

2.

«Наукові установи та вищі навчальні заклади мають право створювати спільні освітньо-наукові програми аспірантури, з розподілом функцій згідно договору про співробітництво». Подібний договір має передбачати використання освітніх можливостей вищого навчального закладу (інфраструктура, приміщення, кадри, наявні курси тощо) з одного боку, і дослідницькі можливості наукової установи з іншого (лабораторії, обладнання, кадри, наукові семінари тощо). Міносвіти має сприяти такому співробітництву, зокрема і у структурі витрат на аспірантуру (наприклад, щодо легалізації оплат з коштів на аспірантуру послуг партнерської установи – скажімо, за використання того ж лабораторного обладнання чи аудиторного фонду, за консультації тощо). 

Звісно, невисвітленими залишилися чимало проблем і суперечливих моментів, які виникають у зв’язку з пропонованими змінами у системі підготовки наукових кадрів. У даному документі ми сконцентрувалися передусім на ціннісно-світоглядній складовій компетентності та долі філософії в українській вищій освіті. Завершимо принципом, затвердженим як міжнародна освітня норма Виконкомом ЮНЕСКО у 2005 році на 171-й сесії організації:

«Викладання філософії має бути збережене або розширене там, де воно існує, створене там, де його ще не існує, і має відкрито називатися терміном «філософія».

Вочевидь, якщо Україна торує собі шлях у цивілізований світ і дійсно прагне євроінтеграції (а не лише симулює цей процес), то цей офіційно визнаний світовою спільнотою принцип має стати нормативом і для нашої країни.  

                 Сергій Пролеєв, доктор філософських наук, професор.

28.01.2015
Сергій Пролеєв
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews