Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

Проект «Поряду затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція, яку пропонує робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)

Автор:
Робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
Опубліковано
04.03.2015

Міністерство освіти і науки України винесло  на громадське обговорення проект «Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань». http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1422882296/

Комплекс змін до проекту розроблений робочою групою Інституту філософії НАН України у складі: акад. М.В. Попович, проф. Є.К. Бистрицький, д.ф.н. С.Л. Йосипенко, проф. С.В. Пролеєв, проф. О.І. Хома.

 

(Червоним кольором виділені доповнення до тексту проекту,  перекреслені у тексті проекту рядки - норми, які пропонується скасувати).

 

Проект «Поряду затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція з сайту mon.gov.ua)

Проект «Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція, яку пропонує робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)

 

       1. Цей Порядок регулює питання затвердження атестаційною колегією МОН рішень щодо присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ, у тому числі вищих духовних навчальних закладів, акредитованих за галуззю «Богослов’я».

1. Цей Порядок регулює питання затвердження атестаційною колегією МОН рішень щодо присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ, у тому числі вищих духовних навчальних закладів, акредитованих за галуззю «Богослов’я», та принципи оцінки наукових та науково-педагогічних здобутків науково-педагогічних, наукових та науково-технічних працівників, які претендують на присвоєння вчених звань.

 

2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність.

 

Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.

 

2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність за здобутки в галузі їх професійної діяльності.

Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність, за здобутки в галузі їх професійної діяльності.

 

3. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу або вчена (науково-технічна) рада наукової установи. 

 

Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН. 

Головою атестаційної колегії МОН є Міністр освіти і науки, який затверджує склад атестаційної колегії в установленому порядку. Положення про атестаційну колегію МОН затверджується Міністерством.

 

3. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладуабо вчена (науково-технічна) рада наукової установи на підстави оцінки здобутків претендента на вчене звання у галузі його професійної діяльності.

Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН.

Атестаційна колегія утворюється МОН України в установленому порядку з числа авторитетних у своїй галузі учених, у т.ч. зарубіжних. Голова Колегії обирається з числа її членів, які мають науковий ступінь та/або вчене звання.

 

4. Порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань  затверджує в установленому порядку МОН.

4. Порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань  затверджує в установленому порядку МОН.

 

5. Вищий навчальний заклад, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення відповідних вчених рад надсилається МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

 

5. Вищий навчальний заклад, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання. Науково-дослідні інститути НАН України, які є провідними науковими установами у відповідній галузі наукових досліджень (перелік яких затверджується спільним рішенням Президії НАН України та колегії МОН України) також приймають остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання. Рішення відповідних вчених рад надсилається МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

 

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах (наукових установах), вчене звання професора, доцента та старшого дослідника присвоюється за основним місцем роботи.

 

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах (наукових установах), вчене звання професора, доцента та старшого дослідника присвоюється за основним місцем роботи. У такому випадку вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи), яка є основним місцем роботи, при присвоєнні вченого звання має врахувати також науково-педагогічну та/або наукову діяльність в інших вищих навчальних закладах (наукових установах) на підставі відповідних висновків кафедр, відділів, лабораторій, затверджених керівником закладу (установи).

 

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати трьох місяців.

 

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати трьох місяців.

 

8. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 навчальних років, та:

1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук;

2) які мають:

вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);

стаж педагогічної роботи після отримання вченого  звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) не менш як п'ять років;

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, у тому числі не менш як 4 публікації (одна — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані  після захисту докторської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних  міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);

 

 

 

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології і пройшли стажування у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

5) які підготували не менш як одного доктора філософії (кандидата наук).

 

8. Претендувати на вчене звання професора можуть працівники вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 навчальних років, та:

1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук;

2) які мають:

вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);

стаж педагогічної роботи після отримання вченого  звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) не менш як п'ять років;

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, у тому числі не менш як 4 публікації (одна — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), які опубліковані після захисту докторської дисертації та цілеспрямовано розвивають окремий напрям наукових досліджень (зокрема, публікації у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук; монографії, винаходи тощо). Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу;

 

 

 

4) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, міжнародних конференціях, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, переклади іноземної фахової літератури тощо);

 

 5) які підготували не менш як одного доктора філософії (кандидата наук).

 

9. Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових установ:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які працюють у наукових установах Національної академії наук та галузевих  академіях, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;

3) які мають:

вчене звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі не менш як п'ять років після отримання вченого звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

наукові праці, у тому числі не менш як 8 праць (дві — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані  після захисту докторської дисертації, у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи)  відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена трьома науковими працями  та публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних  міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);

 

 

 

4) які підготували не менш як трьох докторів філософії (кандидатів наук);

 

 

 

 

 

 

  

5) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

 

9. Претендувати на вчене звання професора можуть працівники наукових установ:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які працюють у наукових установах Національної академії наук та галузевих  академіях, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;

3) які мають:

вчене звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі не менш як п'ять років після отримання вченого звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

наукові праці, у тому числі не менш як 6 праць (дві — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), які опубліковані після захисту докторської дисертації та цілеспрямовано розвивають окремий напрям наукових досліджень (зокрема, статтіу виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук;монографії, винаходи тощо). Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 4) які здійснюють науково-педагогічну діяльність у вигляді викладання у ВНЗ (за сумісництвом), викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, мають навчально-методичні праці, що використовуються в навчально-методичному процесі і підготували не менше як одного доктора філософії (кандидата наук) або не менше як трьох докторів філософії (кандидатів наук) за умови якщо вони не здійснюють інших видів науково-педагогічної діяльності;

 

 

5) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, міжнародні конференції, переклади іноземної фахової літератури тощо);

 

10. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 5 навчальних років, та:

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, зокрема не менш як 3 праці, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus;

 

 

 

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого  навчального  закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології;

4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

5) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної  у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.

 

10. Претендувати на вчене звання доцента можуть працівники вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 5 навчальних років, та:

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, зокрема не менш як 3 праці, опубліковані після захисту кандидатської дисертації, зокрема індивідуальну монографію йстатті у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи тієї галузі наук. Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого  навчального  закладу;

 

 4) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, міжнародні конференції, переклади іноземної фахової літератури тощо).

 

 

 

11. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

стаж наукової роботи не менш як п’ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою або директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;

стаж наукової роботи після здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) не менш як рік;

 

 

 

 

 

 

 

 

наукові праці, зокрема не менш як 5 праць, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus; 

3) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

4) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.

 

11. Претендувати на вчене звання старшого дослідника можуть працівники вищих навчальних закладів та наукових установ

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

стаж наукової роботи не менш як п’ять років в тому числі на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою або директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;

стаж наукової роботи після здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) не менш як рік;

наукові праці, зокрема не менш як 5 праць, опублікованих після захисту кандидатської дисертації, зокрема індивідуальну монографію й статті у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами та індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук. Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому публічному доступі українською та англійською мовами;

 

 

 

 

3) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, міжнародних конференціях, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, переклади іноземної фахової літератури тощо).

12. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки.

 

12. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретну наукову проблему, що має істотне значення для відповідної галузі науки.

 

13. Атестаційні справи здобувачів вчених звань надсилаються до МОН та готуються на розгляд атестаційної колегії МОН.

Формою роботи атестаційної колегії є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом і затверджується наказом МОН, після чого оприлюднюється на веб-сайті МОН.

 

13. Атестаційні справи здобувачів вчених звань надсилаються до МОН та готуються на розгляд атестаційної колегії МОН.

Формою роботи атестаційної колегії є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Рішення атестаційної колегії оформляєтьсяпротоколом і затверджується наказом МОН, після чого оприлюднюється на веб-сайті МОН.

 

14. Рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої (науково-технічної) ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

 

14. Рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої (науково-технічної) ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

 

15. У разі виявлення порушень вимог щодо присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН має право скасувати рішення вченої (науково-технічної) ради, на підставі чого МОН приймає рішення про відмову у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

 

15. У разі виявлення порушень вимог щодо присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН має право скасувати рішення вченої (науково-технічної) ради, на підставі чого МОН приймає рішення про відмову у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

 

16. У разі відмови МОН у видачі державного документа про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно приймати рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання.

 

16. У разі відмови МОН у видачі державного документа про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно приймати рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання.

 

17. Державним документом про присвоєння вченого звання професора, доцента і старшого дослідника є атестат про вчене звання встановленого законодавством зразка, який оформляється і видається МОН.

Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до відповідних баз даних.

Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

 

17. Державним документом про присвоєння вченого звання професора, доцента і старшого дослідника є атестат про вчене звання встановленого законодавством зразка, який оформляється і видається МОН.

Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до відповідних баз даних.

Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

 

18. У разі втрати (знищення або пошкодження) атестата про присвоєння вченого звання МОН видає дублікат атестата з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.

Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН надаються: особиста заява наукового, науково-педагогічного працівника, довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності), копія першої сторінки паспорту та копія втраченого (знищеного або пошкодженого) атестата за наявності.

 

18. У разі втрати (знищення або пошкодження) атестата про присвоєння вченого звання МОН видає дублікат атестата з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.

Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН надаються: особиста заява наукового, науково-педагогічного працівника, довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності), копія першої сторінки паспорту та копія втраченого (знищеного або пошкодженого) атестата за наявності.

 

19. Зіпсовані бланки та бланки старого зразка підлягають списанню шляхом знищення.

 

19. Зіпсовані бланки та бланки старого зразка підлягають списанню шляхом знищення.

 

20. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою рішення про відмову у присвоєнні вченого звання.

 

20. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою рішення про відмову у присвоєнні вченого звання.

 

21. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

Апеляційна комісія формується у складі голови та членів апеляційної комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.

 

21. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

Апеляційна комісія формується у складі голови та членів апеляційної комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.

 

22. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

 

22. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

 

23. Особа, якій присвоєно вчене звання, у разі виявлення МОН порушень вимог нормативно-правових актів з питань присвоєння вчених звань, може бути позбавлена вченого звання:

шляхом затвердження  атестаційною колегією МОН рішення вченої  (науково-технічної) ради вищого навчального закладу, наукової установи) про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;

шляхом скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

 

23. Особа, якій присвоєно вчене звання, у разі виявлення МОН порушень вимог нормативно-правових актів з питань присвоєння вчених звань, може бути позбавлена вченого звання:

шляхом затвердження  атестаційною колегією МОН рішення вченої  (науково-технічної) ради вищого навчального закладу, наукової установи) про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;

шляхом скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

 

 

24. Перехідні положення.

1. Атестаційна колегія МОН протягом 60 днів після свого утворення згідно цього Порядку, розробляє і оприлюднює:

а) Роз’яснення щодо процедури peer review, орієнтуючись на міжнародні стандарти, втілені в практиці провідних світових наукових журналів (за відповідними галузями науки) та авторитетних наукометричних баз;

б) Перелік провідних міжнародних наукометричних баз (за відповідними галузями науки).

2. Норма щодо публікування наукових статей лише у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами, набуває чинності через 6 місяців після затвердженні цього Порядку Кабінетом міністрів України. До набуття нею чинності продовжують діяти колишні вимоги до фахових публікацій.

3. Норма про публікації статей лише у виданнях, які індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, набуває чинності через 18 місяців після затвердження цього Порядку Кабінетом міністрів України. До набуття нею чинності визнання наукових статей здійснюється на підставі п. 2 Перехідних положень до цього Порядку.

4. Міністерство освіти й науки України в межах своїх повноважень надає інформаційну, організаційну та іншу ресурсну допомогу щодо запровадження процедури peer review та співпраці з міжнародними науково метричними базами вітчизняним науковим виданням.

 

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

 

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втрачають чинність з набуттям чинності прийнятого цією Постановою Порядку

 

Проект «Поряду затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція, яку пропонує робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)
Проект «Поряду затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція, яку пропонує робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)

Міністерство освіти і науки України винесло  на громадське обговорення проект «Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань». http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1422882296/

Комплекс змін до проекту розроблений робочою групою Інституту філософії НАН України у складі: акад. М.В. Попович, проф. Є.К. Бистрицький, д.ф.н. С.Л. Йосипенко, проф. С.В. Пролеєв, проф. О.І. Хома.

 

(Червоним кольором виділені доповнення до тексту проекту,  перекреслені у тексті проекту рядки - норми, які пропонується скасувати).

 

Проект «Поряду затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція з сайту mon.gov.ua)

Проект «Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань» (редакція, яку пропонує робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)

 

       1. Цей Порядок регулює питання затвердження атестаційною колегією МОН рішень щодо присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ, у тому числі вищих духовних навчальних закладів, акредитованих за галуззю «Богослов’я».

1. Цей Порядок регулює питання затвердження атестаційною колегією МОН рішень щодо присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ, у тому числі вищих духовних навчальних закладів, акредитованих за галуззю «Богослов’я», та принципи оцінки наукових та науково-педагогічних здобутків науково-педагогічних, наукових та науково-технічних працівників, які претендують на присвоєння вчених звань.

 

2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність.

 

Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.

 

2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність за здобутки в галузі їх професійної діяльності.

Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність, за здобутки в галузі їх професійної діяльності.

 

3. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу або вчена (науково-технічна) рада наукової установи. 

 

Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН. 

Головою атестаційної колегії МОН є Міністр освіти і науки, який затверджує склад атестаційної колегії в установленому порядку. Положення про атестаційну колегію МОН затверджується Міністерством.

 

3. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладуабо вчена (науково-технічна) рада наукової установи на підстави оцінки здобутків претендента на вчене звання у галузі його професійної діяльності.

Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН.

Атестаційна колегія утворюється МОН України в установленому порядку з числа авторитетних у своїй галузі учених, у т.ч. зарубіжних. Голова Колегії обирається з числа її членів, які мають науковий ступінь та/або вчене звання.

 

4. Порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань  затверджує в установленому порядку МОН.

4. Порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань  затверджує в установленому порядку МОН.

 

5. Вищий навчальний заклад, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення відповідних вчених рад надсилається МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

 

5. Вищий навчальний заклад, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання. Науково-дослідні інститути НАН України, які є провідними науковими установами у відповідній галузі наукових досліджень (перелік яких затверджується спільним рішенням Президії НАН України та колегії МОН України) також приймають остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання. Рішення відповідних вчених рад надсилається МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

 

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах (наукових установах), вчене звання професора, доцента та старшого дослідника присвоюється за основним місцем роботи.

 

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах (наукових установах), вчене звання професора, доцента та старшого дослідника присвоюється за основним місцем роботи. У такому випадку вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи), яка є основним місцем роботи, при присвоєнні вченого звання має врахувати також науково-педагогічну та/або наукову діяльність в інших вищих навчальних закладах (наукових установах) на підставі відповідних висновків кафедр, відділів, лабораторій, затверджених керівником закладу (установи).

 

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати трьох місяців.

 

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати трьох місяців.

 

8. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 навчальних років, та:

1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук;

2) які мають:

вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);

стаж педагогічної роботи після отримання вченого  звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) не менш як п'ять років;

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, у тому числі не менш як 4 публікації (одна — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані  після захисту докторської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних  міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);

 

 

 

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології і пройшли стажування у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

5) які підготували не менш як одного доктора філософії (кандидата наук).

 

8. Претендувати на вчене звання професора можуть працівники вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 навчальних років, та:

1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук;

2) які мають:

вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);

стаж педагогічної роботи після отримання вченого  звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) не менш як п'ять років;

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, у тому числі не менш як 4 публікації (одна — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), які опубліковані після захисту докторської дисертації та цілеспрямовано розвивають окремий напрям наукових досліджень (зокрема, публікації у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук; монографії, винаходи тощо). Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу;

 

 

 

4) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, міжнародних конференціях, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, переклади іноземної фахової літератури тощо);

 

 5) які підготували не менш як одного доктора філософії (кандидата наук).

 

9. Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових установ:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які працюють у наукових установах Національної академії наук та галузевих  академіях, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;

3) які мають:

вчене звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі не менш як п'ять років після отримання вченого звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

наукові праці, у тому числі не менш як 8 праць (дві — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані  після захисту докторської дисертації, у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи)  відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена трьома науковими працями  та публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних  міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);

 

 

 

4) які підготували не менш як трьох докторів філософії (кандидатів наук);

 

 

 

 

 

 

  

5) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

 

9. Претендувати на вчене звання професора можуть працівники наукових установ:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які працюють у наукових установах Національної академії наук та галузевих  академіях, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;

3) які мають:

вчене звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі не менш як п'ять років після отримання вченого звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;

наукові праці, у тому числі не менш як 6 праць (дві — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), які опубліковані після захисту докторської дисертації та цілеспрямовано розвивають окремий напрям наукових досліджень (зокрема, статтіу виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук;монографії, винаходи тощо). Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 4) які здійснюють науково-педагогічну діяльність у вигляді викладання у ВНЗ (за сумісництвом), викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, мають навчально-методичні праці, що використовуються в навчально-методичному процесі і підготували не менше як одного доктора філософії (кандидата наук) або не менше як трьох докторів філософії (кандидатів наук) за умови якщо вони не здійснюють інших видів науково-педагогічної діяльності;

 

 

5) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, міжнародні конференції, переклади іноземної фахової літератури тощо);

 

10. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 5 навчальних років, та:

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, зокрема не менш як 3 праці, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus;

 

 

 

 

 

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого  навчального  закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології;

4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

5) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної  у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.

 

10. Претендувати на вчене звання доцента можуть працівники вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 5 навчальних років, та:

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;

наукові праці, зокрема не менш як 3 праці, опубліковані після захисту кандидатської дисертації, зокрема індивідуальну монографію йстатті у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами й індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи тієї галузі наук. Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому електронному доступі українською та англійською мовами на профільних сайтах;

 

 

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого  навчального  закладу;

 

 4) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, міжнародні конференції, переклади іноземної фахової літератури тощо).

 

 

 

11. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

стаж наукової роботи не менш як п’ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою або директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;

стаж наукової роботи після здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) не менш як рік;

 

 

 

 

 

 

 

 

наукові праці, зокрема не менш як 5 праць, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus; 

3) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

4) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.

 

11. Претендувати на вчене звання старшого дослідника можуть працівники вищих навчальних закладів та наукових установ

1) яким  присуджений  науковий  ступінь  доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;

2) які мають:

стаж наукової роботи не менш як п’ять років в тому числі на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою або директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;

стаж наукової роботи після здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) не менш як рік;

наукові праці, зокрема не менш як 5 праць, опублікованих після захисту кандидатської дисертації, зокрема індивідуальну монографію й статті у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами та індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, перелік яких визначається атестаційною колегією залежно від особливостей тієї чи іншої галузі наук. Узагальнений результат досліджень має бути представлений у вигляді автореферату публікацій. Основні результати досліджень (зокрема, автореферат) мають бути розміщені у відкритому публічному доступі українською та англійською мовами;

 

 

 

 

3) які можуть підтвердити свою участь у міжнародному науковому співробітництві (участь у спільних з іноземними інституціями дослідницько-наукових програмах, міжнародних конференціях, здобуття міжнародних грантів на дослідження в Україні, закордонні стажування, переклади іноземної фахової літератури тощо).

12. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки.

 

12. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретну наукову проблему, що має істотне значення для відповідної галузі науки.

 

13. Атестаційні справи здобувачів вчених звань надсилаються до МОН та готуються на розгляд атестаційної колегії МОН.

Формою роботи атестаційної колегії є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом і затверджується наказом МОН, після чого оприлюднюється на веб-сайті МОН.

 

13. Атестаційні справи здобувачів вчених звань надсилаються до МОН та готуються на розгляд атестаційної колегії МОН.

Формою роботи атестаційної колегії є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Рішення атестаційної колегії оформляєтьсяпротоколом і затверджується наказом МОН, після чого оприлюднюється на веб-сайті МОН.

 

14. Рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої (науково-технічної) ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

 

14. Рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої (науково-технічної) ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

 

15. У разі виявлення порушень вимог щодо присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН має право скасувати рішення вченої (науково-технічної) ради, на підставі чого МОН приймає рішення про відмову у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

 

15. У разі виявлення порушень вимог щодо присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН має право скасувати рішення вченої (науково-технічної) ради, на підставі чого МОН приймає рішення про відмову у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

 

16. У разі відмови МОН у видачі державного документа про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно приймати рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання.

 

16. У разі відмови МОН у видачі державного документа про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно приймати рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання.

 

17. Державним документом про присвоєння вченого звання професора, доцента і старшого дослідника є атестат про вчене звання встановленого законодавством зразка, який оформляється і видається МОН.

Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до відповідних баз даних.

Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

 

17. Державним документом про присвоєння вченого звання професора, доцента і старшого дослідника є атестат про вчене звання встановленого законодавством зразка, який оформляється і видається МОН.

Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до відповідних баз даних.

Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

 

18. У разі втрати (знищення або пошкодження) атестата про присвоєння вченого звання МОН видає дублікат атестата з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.

Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН надаються: особиста заява наукового, науково-педагогічного працівника, довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності), копія першої сторінки паспорту та копія втраченого (знищеного або пошкодженого) атестата за наявності.

 

18. У разі втрати (знищення або пошкодження) атестата про присвоєння вченого звання МОН видає дублікат атестата з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.

Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН надаються: особиста заява наукового, науково-педагогічного працівника, довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності), копія першої сторінки паспорту та копія втраченого (знищеного або пошкодженого) атестата за наявності.

 

19. Зіпсовані бланки та бланки старого зразка підлягають списанню шляхом знищення.

 

19. Зіпсовані бланки та бланки старого зразка підлягають списанню шляхом знищення.

 

20. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою рішення про відмову у присвоєнні вченого звання.

 

20. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою рішення про відмову у присвоєнні вченого звання.

 

21. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

Апеляційна комісія формується у складі голови та членів апеляційної комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.

 

21. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

Апеляційна комісія формується у складі голови та членів апеляційної комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.

 

22. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

 

22. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

 

23. Особа, якій присвоєно вчене звання, у разі виявлення МОН порушень вимог нормативно-правових актів з питань присвоєння вчених звань, може бути позбавлена вченого звання:

шляхом затвердження  атестаційною колегією МОН рішення вченої  (науково-технічної) ради вищого навчального закладу, наукової установи) про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;

шляхом скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

 

23. Особа, якій присвоєно вчене звання, у разі виявлення МОН порушень вимог нормативно-правових актів з питань присвоєння вчених звань, може бути позбавлена вченого звання:

шляхом затвердження  атестаційною колегією МОН рішення вченої  (науково-технічної) ради вищого навчального закладу, наукової установи) про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;

шляхом скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

 

 

24. Перехідні положення.

1. Атестаційна колегія МОН протягом 60 днів після свого утворення згідно цього Порядку, розробляє і оприлюднює:

а) Роз’яснення щодо процедури peer review, орієнтуючись на міжнародні стандарти, втілені в практиці провідних світових наукових журналів (за відповідними галузями науки) та авторитетних наукометричних баз;

б) Перелік провідних міжнародних наукометричних баз (за відповідними галузями науки).

2. Норма щодо публікування наукових статей лише у виданнях, які запровадили процедуру peer review згідно з міжнародними стандартами, набуває чинності через 6 місяців після затвердженні цього Порядку Кабінетом міністрів України. До набуття нею чинності продовжують діяти колишні вимоги до фахових публікацій.

3. Норма про публікації статей лише у виданнях, які індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, набуває чинності через 18 місяців після затвердження цього Порядку Кабінетом міністрів України. До набуття нею чинності визнання наукових статей здійснюється на підставі п. 2 Перехідних положень до цього Порядку.

4. Міністерство освіти й науки України в межах своїх повноважень надає інформаційну, організаційну та іншу ресурсну допомогу щодо запровадження процедури peer review та співпраці з міжнародними науково метричними базами вітчизняним науковим виданням.

 

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

 

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втрачають чинність з набуттям чинності прийнятого цією Постановою Порядку

 

04.03.2015
Робоча група Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews