Укр Рус

Дата: 19.11.2018

Підписка на новини

ОСВІТНІ ІНДИКАТОРИ У КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ЦИВІЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Автор:
Ігор Лікарчук
Опубліковано
20.03.2015

Як відомо, запорукою ефективної діяльності будь-якої великої соціальної системи, в тому числі й освітньої, є систематичний, глибокий і неупереджений аналіз стану її функціонування. Подібний аналіз можливий лише за наявності достовірних і надійних освітніх індикаторів, що об’єктивно відображають існуючу ситуацію в системі та дозволяють інформувати про неї широку громадськість, органи управління, замовників і споживачів освітніх послуг. 

Системи освітніх індикаторів успішно розробляються та функціонують у багатьох країнах світу. За ініціативою ЮНЕСКО, починаючи із 1991 р., на основі  аналізу освітніх індикаторів публікуються результати порівняльних досліджень стану освітніх систем багатьох країн світу. Аналогічні дослідження, починаючи з 1993 р., проводить також  і ОЕСР.  Так у доповіді «Погляд на освіту 2011: індикатори ОЕСР» подано порівняльний аналіз основних індикаторів фінансових ікадровихресурсів у сферіосвіти42 країн, серед яких – 34 країни-члени ОЕСР (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія,Іспанія,Італія,Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Словацька Республіка, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Чилі, Швейцарія, Швеція, Японія), дві країни, які не входять до ОЕСР – Бразилія і Росія, та 6 членів «Групи двадцяти» (G20): Аргентина, Китай, Індія, Індонезія, Південна Африка та Саудівська Аравія. До речі, «Погляд на освіту 2011» вперше включає аналіз освітніх систем Індії, Індонезії, Китаю, Росії та Південної Африки. Однак, через відсутність в Україні національної системи освітніх індикаторів, порівнюваної з міжнародними,  вона в дослідженнях ЮНЕСКО представлена лише епізодично, а в дослідженнях ОЕСР не представлена зовсім.

Недооцінка в Україні   освітніх індикаторів створює проблеми не лише в контексті порівняння національної освітньої системи із зарубіжними.  Їхня відсутність унеможливлює функціонування ефективної національної системи моніторингу якості освіти. Адже  лише на основі використання освітніх індикаторів можна здійснити об’єктивний аналіз ситуації та характеризувати тенденції, провести оцінювання результатів діяльності як системи в цілому, так і окремих її структур, визначити орієнтири для формування стратегій, програм.  Окрім того, використання освітніх індикаторів дає  можливість створити максимально сприятливі умови для формування державно-громадської системи управління освітою. Публікація результатів аналізу стану функціонування освітньої системи,  проведеного на основі аналізу об’єктивних індикаторів, дає можливість розгорнути широку суспільну дискусію з тих чи інших освітніх проблем, порівняти українську освітню систему з національними системами інших країн світу.

 Зважаючи на це, експертами Міжнародної  благодійної організації  «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти» під керівництвом автора статті, за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження», у 2013 році була розроблена «Система освітніх індикаторів для оцінки стану функціонування та якості загальної середньої освіти України». Ми запропонували ці індикатори тодішньому керівництву Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України. Реакція була очікуваною. Наша пропозиція не була побачена...

На сьогоднішньому етапі, коли триває робота над новою редакцією Закону України «Про освіту», експертне середовище, громадськість, керівники закладів і установ освіти гостро ставлять питання про необхідність розробки системи освітніх індикаторів. Тож маємо очевидну нагоду іще раз запропонувати суспільству результати нашої праці. Не претендуючи на абсолютну вичерпність розробленої системи індикаторів, вважаємо, що вона може бути ґрунтовною основою для прийняття відповідних рішень і законодавчого унормування ролі та значення освітніх індикаторів у системі оцінювання якості освіти.  

Освітнім індикатором експерти Центру вважають  групу спеціально розрахованих об’єктивних показників, які містять інформацію про стан і процеси, що відбуваються в системі загальної середньої освіти, та дають можливість інформувати про них широку громадськість, органи управління освітою, замовників і споживачів освітніх послуг.

Здійснюючи цю роботу, експерти виходили з того, що освітні індикатори повинні відповідати загальноприйнятим  вимогам[1], а саме:

- відповідати  визначеним завданням;

- узагальнювати/резюмувати інформацію, не спотворюючи її;

- бути організаційно та структурно зв’язаними з іншими індикаторами, що дозволить провести загальний аналіз системи;

- бути точними і порівнюваними;

- давати можливість виявити проблемні або критичні сегменти у функціонуванні галузі;

- бути порівнюваними з еталонними показниками або з аналогічними показниками за минулі роки.

Для експертів, які працювали над системою індикаторів, важливим також було домогтися того, щоб розроблені  індикатори:

- були порівнюваними із міжнародними освітніми індикаторами;

- давали можливість виявити першопричини найбільш значущих проблем;

- не вимагали додаткових великих затрат для збирання та обробки інформації;

- були повними, але не надмірними за обсягом.

Важливою умовою розроблення системи індикаторів стала орієнтація на споживачів освітніх послуг. Як індикатори, так і показники із яких вони формуються, добиралися таким чином, щоб їхній аналіз міг сприяти активному залученню учнів, особливо старшого шкільного віку, їхніх батьків, зацікавлених представників громадянського суспільства та освітньої спільноти    до активного впливу та участі в процесі прийняття управлінських рішень в системі загальної середньої освіти.

Велику увагу розробники  приділили тому, щоб запропоновані індикатори могли оброблятися в автоматизованих інформаційних системах та бути складовими інформаційних баз даних про стан і якість функціонування системи загальної середньої освіти України на різних її рівнях. З цією метою розроблена система індикаторів передбачає три рівні їхнього використання індикаторів: загальнодержавний, регіональний, місцевий. Такий підхід дозволяє сформувати єдину систему моніторингу якості освіти, що є важливою умовою її ефективності. 

Розроблена система включає 49 освітніх індикаторів, що згруповані у шести розділах за цілями і завданнями оцінки. Так, до розділу «А», включені індикатори, аналіз показників яких дозволяє визначити основні соціально-економічні умови, в яких функціонує система загальної середньої освіти.    До розділу «В» включені індикатори, що характеризують ситуацію з  охопленням населення загальною середньою освітою. Індикатори розділу «С» характеризують середовище та систему організації навчання в загальноосвітніх школах.  У розділі «D» зібрані індикатори, які дають інформацію для аналізу фінансового забезпечення системи загальної середньої освіти та ефективності використання бюджетних коштів. Індикатори, що включені до розділу «Е» характеризують кадрове забезпечення системи загальної середньої освіти.  У розділі «F» акумульовані індикатори ефективності та якості системи загальної середньої освіти.

За своїм цільовим призначенням у кожній групі індикаторів є індикатори кінцевого результату, показники яких відображають певний кінцевий результат; індикатори завдань, що відображають проміжні результати; індикатори ресурсів, що надають інформацію про затрати на утримання системи загальної середньої освіти.

Для кожного показника, із яких формуються індикатори, експертами розроблена орієнтовна методологія їхнього розрахунку та вказані основні джерела інформації для розрахунку таких показників. Ними є показники офіційної статистичної звітності, результати періодичних моніторингових досліджень, опитувань, аналіз результатів  зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які виявили бажання стати студентами ВНЗ та інші.

Експерти, які розробляли систему освітніх індикаторів, вважають, що розрахунки показників за більшістю  індикаторів мають здійснюватися у період після завершення минулого і перед початком нового навчального року, для решти -  після завершення фінансового року  за однаковою методикою. Також за однаковою методикою та з використанням однакового інструментарію повинні здійснюватися моніторингові дослідження, опитування та інші заходи, що передбачені умовами формування показників освітніх індикаторів.

Запровадження освітніх індикаторів передбачає певні зміни в існуючих системах збирання та отримання інформації про стан і результати функціонування системи загальної середньої освіти України. Зокрема, пропонується запровадити обов’язкове зовнішнє незалежне оцінювання рівня знань, умінь та навичок усіх учнів, які  здобули початкову, базову та повну загальну середню освіту, забезпечити створення внутрішніх систем моніторингу якості освіти в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, організувати систематичне проведення за визначеною методикою опитувань та анкетувань,  а також здійснити ряд інших заходів.

Будемо щиро вдячні за пропозиції та доповнення до розробленої системи освітніх індикаторів (див. додаток), сподіваючись на те, що вони дадуть можливість її суттєво удосконалити.


[1] Клод Соважко, Николь Белла «Образовательные индикаторы и политика: практическое руководство (сокращенная версия) (Подготовлено к печати Европейским фондом образования (Италия, Турин) в апреле 2003 года. Сокращенная версия доклада представлена Н.В. Ковалевой (Институт статистических исследований и экономики знаний ГУ-ВШЭ, Москва, Россия) [Електронний ресурс]: Режим доступу: htpp// ecsocman.hce.ru/vo/msg/19126837.html

ОСВІТНІ ІНДИКАТОРИ У КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ЦИВІЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
ОСВІТНІ ІНДИКАТОРИ У КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ЦИВІЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Як відомо, запорукою ефективної діяльності будь-якої великої соціальної системи, в тому числі й освітньої, є систематичний, глибокий і неупереджений аналіз стану її функціонування. Подібний аналіз можливий лише за наявності достовірних і надійних освітніх індикаторів, що об’єктивно відображають існуючу ситуацію в системі та дозволяють інформувати про неї широку громадськість, органи управління, замовників і споживачів освітніх послуг. 

Системи освітніх індикаторів успішно розробляються та функціонують у багатьох країнах світу. За ініціативою ЮНЕСКО, починаючи із 1991 р., на основі  аналізу освітніх індикаторів публікуються результати порівняльних досліджень стану освітніх систем багатьох країн світу. Аналогічні дослідження, починаючи з 1993 р., проводить також  і ОЕСР.  Так у доповіді «Погляд на освіту 2011: індикатори ОЕСР» подано порівняльний аналіз основних індикаторів фінансових ікадровихресурсів у сферіосвіти42 країн, серед яких – 34 країни-члени ОЕСР (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія,Іспанія,Італія,Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Словацька Республіка, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Чилі, Швейцарія, Швеція, Японія), дві країни, які не входять до ОЕСР – Бразилія і Росія, та 6 членів «Групи двадцяти» (G20): Аргентина, Китай, Індія, Індонезія, Південна Африка та Саудівська Аравія. До речі, «Погляд на освіту 2011» вперше включає аналіз освітніх систем Індії, Індонезії, Китаю, Росії та Південної Африки. Однак, через відсутність в Україні національної системи освітніх індикаторів, порівнюваної з міжнародними,  вона в дослідженнях ЮНЕСКО представлена лише епізодично, а в дослідженнях ОЕСР не представлена зовсім.

Недооцінка в Україні   освітніх індикаторів створює проблеми не лише в контексті порівняння національної освітньої системи із зарубіжними.  Їхня відсутність унеможливлює функціонування ефективної національної системи моніторингу якості освіти. Адже  лише на основі використання освітніх індикаторів можна здійснити об’єктивний аналіз ситуації та характеризувати тенденції, провести оцінювання результатів діяльності як системи в цілому, так і окремих її структур, визначити орієнтири для формування стратегій, програм.  Окрім того, використання освітніх індикаторів дає  можливість створити максимально сприятливі умови для формування державно-громадської системи управління освітою. Публікація результатів аналізу стану функціонування освітньої системи,  проведеного на основі аналізу об’єктивних індикаторів, дає можливість розгорнути широку суспільну дискусію з тих чи інших освітніх проблем, порівняти українську освітню систему з національними системами інших країн світу.

 Зважаючи на це, експертами Міжнародної  благодійної організації  «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти» під керівництвом автора статті, за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження», у 2013 році була розроблена «Система освітніх індикаторів для оцінки стану функціонування та якості загальної середньої освіти України». Ми запропонували ці індикатори тодішньому керівництву Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України. Реакція була очікуваною. Наша пропозиція не була побачена...

На сьогоднішньому етапі, коли триває робота над новою редакцією Закону України «Про освіту», експертне середовище, громадськість, керівники закладів і установ освіти гостро ставлять питання про необхідність розробки системи освітніх індикаторів. Тож маємо очевидну нагоду іще раз запропонувати суспільству результати нашої праці. Не претендуючи на абсолютну вичерпність розробленої системи індикаторів, вважаємо, що вона може бути ґрунтовною основою для прийняття відповідних рішень і законодавчого унормування ролі та значення освітніх індикаторів у системі оцінювання якості освіти.  

Освітнім індикатором експерти Центру вважають  групу спеціально розрахованих об’єктивних показників, які містять інформацію про стан і процеси, що відбуваються в системі загальної середньої освіти, та дають можливість інформувати про них широку громадськість, органи управління освітою, замовників і споживачів освітніх послуг.

Здійснюючи цю роботу, експерти виходили з того, що освітні індикатори повинні відповідати загальноприйнятим  вимогам[1], а саме:

- відповідати  визначеним завданням;

- узагальнювати/резюмувати інформацію, не спотворюючи її;

- бути організаційно та структурно зв’язаними з іншими індикаторами, що дозволить провести загальний аналіз системи;

- бути точними і порівнюваними;

- давати можливість виявити проблемні або критичні сегменти у функціонуванні галузі;

- бути порівнюваними з еталонними показниками або з аналогічними показниками за минулі роки.

Для експертів, які працювали над системою індикаторів, важливим також було домогтися того, щоб розроблені  індикатори:

- були порівнюваними із міжнародними освітніми індикаторами;

- давали можливість виявити першопричини найбільш значущих проблем;

- не вимагали додаткових великих затрат для збирання та обробки інформації;

- були повними, але не надмірними за обсягом.

Важливою умовою розроблення системи індикаторів стала орієнтація на споживачів освітніх послуг. Як індикатори, так і показники із яких вони формуються, добиралися таким чином, щоб їхній аналіз міг сприяти активному залученню учнів, особливо старшого шкільного віку, їхніх батьків, зацікавлених представників громадянського суспільства та освітньої спільноти    до активного впливу та участі в процесі прийняття управлінських рішень в системі загальної середньої освіти.

Велику увагу розробники  приділили тому, щоб запропоновані індикатори могли оброблятися в автоматизованих інформаційних системах та бути складовими інформаційних баз даних про стан і якість функціонування системи загальної середньої освіти України на різних її рівнях. З цією метою розроблена система індикаторів передбачає три рівні їхнього використання індикаторів: загальнодержавний, регіональний, місцевий. Такий підхід дозволяє сформувати єдину систему моніторингу якості освіти, що є важливою умовою її ефективності. 

Розроблена система включає 49 освітніх індикаторів, що згруповані у шести розділах за цілями і завданнями оцінки. Так, до розділу «А», включені індикатори, аналіз показників яких дозволяє визначити основні соціально-економічні умови, в яких функціонує система загальної середньої освіти.    До розділу «В» включені індикатори, що характеризують ситуацію з  охопленням населення загальною середньою освітою. Індикатори розділу «С» характеризують середовище та систему організації навчання в загальноосвітніх школах.  У розділі «D» зібрані індикатори, які дають інформацію для аналізу фінансового забезпечення системи загальної середньої освіти та ефективності використання бюджетних коштів. Індикатори, що включені до розділу «Е» характеризують кадрове забезпечення системи загальної середньої освіти.  У розділі «F» акумульовані індикатори ефективності та якості системи загальної середньої освіти.

За своїм цільовим призначенням у кожній групі індикаторів є індикатори кінцевого результату, показники яких відображають певний кінцевий результат; індикатори завдань, що відображають проміжні результати; індикатори ресурсів, що надають інформацію про затрати на утримання системи загальної середньої освіти.

Для кожного показника, із яких формуються індикатори, експертами розроблена орієнтовна методологія їхнього розрахунку та вказані основні джерела інформації для розрахунку таких показників. Ними є показники офіційної статистичної звітності, результати періодичних моніторингових досліджень, опитувань, аналіз результатів  зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які виявили бажання стати студентами ВНЗ та інші.

Експерти, які розробляли систему освітніх індикаторів, вважають, що розрахунки показників за більшістю  індикаторів мають здійснюватися у період після завершення минулого і перед початком нового навчального року, для решти -  після завершення фінансового року  за однаковою методикою. Також за однаковою методикою та з використанням однакового інструментарію повинні здійснюватися моніторингові дослідження, опитування та інші заходи, що передбачені умовами формування показників освітніх індикаторів.

Запровадження освітніх індикаторів передбачає певні зміни в існуючих системах збирання та отримання інформації про стан і результати функціонування системи загальної середньої освіти України. Зокрема, пропонується запровадити обов’язкове зовнішнє незалежне оцінювання рівня знань, умінь та навичок усіх учнів, які  здобули початкову, базову та повну загальну середню освіту, забезпечити створення внутрішніх систем моніторингу якості освіти в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, організувати систематичне проведення за визначеною методикою опитувань та анкетувань,  а також здійснити ряд інших заходів.

Будемо щиро вдячні за пропозиції та доповнення до розробленої системи освітніх індикаторів (див. додаток), сподіваючись на те, що вони дадуть можливість її суттєво удосконалити.


[1] Клод Соважко, Николь Белла «Образовательные индикаторы и политика: практическое руководство (сокращенная версия) (Подготовлено к печати Европейским фондом образования (Италия, Турин) в апреле 2003 года. Сокращенная версия доклада представлена Н.В. Ковалевой (Институт статистических исследований и экономики знаний ГУ-ВШЭ, Москва, Россия) [Електронний ресурс]: Режим доступу: htpp// ecsocman.hce.ru/vo/msg/19126837.html

20.03.2015
Ігор Лікарчук
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Артем
Опубліковано 05.04.2015 в 08:01
Система освітніх індикаторів повинна бути основою для оцінки діяльності всіх органів управління освітою. За ними ми маємо оцінювати, вдало чи ні вони керують освітою. А не за кількістю закритих чи "оптимізованих" навчальних закладів, кількістю оргвисновків тощо.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews