Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Професійно-технічна освіта України: можливості реформування»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
30.08.2015

Портал «Освітня політика» провів віртуальний «круглий стіл», під час якого обговорювалися актуальні проблеми функціонування та розвитку професійної освіти України. Таке обговорення є вкрай актуальним у ситуації, коли триває громадське обговорення проекту Закону «Про професійну освіту».

На обговорення «круглого столу» виносилися наступны питання:

  1. Зміст, структура та матеріально-технічне забезпечення.
  2. Науково-методичне забезпечення, підготовка кадрів для профтехосвіти.
  3. Система управління. 

Мозаїка думок за напрямком «Зміст, структура та матеріально-технічне забезпечення». 

Про удосконалення діяльності навчальних комплексів

Створення навчальних (навчально-наукових, навчально-виробничих) комплексів повинно нормалізувати обсяги підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, привести їх у відповідність до соціального та державного замовлення. Такі комплекси, як стверджує  є інноваційними за своєю суттю, за управлінсько-організаційними підходами та впровадженням сучасних психолого-педагогічних технологій. Сьогодні, під час реформування професійно-технічної освіти міністерству освіти і науки потрібно враховувати такі аспекти розвитку навчального (навчально-науково-виробничого) комплексу профтехосвіти:

1. Координація діяльності професійно-технічних навчальних закладів різних типів з метою уникнення дублювання фахів, поширення ступеневої освіти, приведення системи професійної освіти у відповідність потреб ринку праці та реальних бюджетних можливостей регіону.

2. Нормативно-правове забезпечення діяльності багатопрофільних навчальних, навчально-науково-виробничих комплексів, узгодження та уніфікація термінології.

3. Розвиток навчально-методичного забезпечення навчального процесу, розробка та удосконалення інтегрованих навчальних планів і програм за різними освітніми кваліфікаціями.

Л.Кононенко, викладач ННВК 

Про європейський досвід розвитку професійної освіти

Сьогодні на перше місце в реформуванні системи профтехосвіти виходять питання стандартизації. Корисним для нас може стати і європейський досвід вирішення цієї проблеми. Усі європейські країни використовують поняття кваліфікації, близьке до визначення в Європейській рамці кваліфікацій, ввівши його в свою нормативну-правову базу, зокрема, в 43 Національні рамки кваліфікацій, які стали стимуляторами вдосконалення кваліфікацій. Визначення ЄРК передбачає два нові для Європи принципові положення: 1) кваліфікація базується на вимогах певного стандарту, в якому визначені результати навчання; 2) передбачається процедура оцінки й офіційного визнання як основа для проведення сертифікації уповноваженим органом. Аналіз національного досвіду стандартизації, проведений Л.Пуховською, показав, що змістове наповнення терміну «стандарт» у різних країнах ЄС розрізняється за змістом, формою і функціями, але домінуюча модель професійної кваліфікації в Європі ґрунтується як на професійних, так і на освітніх стандартах. Стандартизація нині широко використовується як інструмент координації вимог ринку праці й надання освіти, відповідної цим вимогам.

Цікавою і найбільш прийнятною для нас, на мою думку, єдатська система професійної освіти. Вона базується, як зазначає А.Ворначов, на трьох основних принципах:

 1) дуальний принцип навчання, який означає, що періоди навчання чергуються з періодами підготовки на підприємстві. Цей принцип гарантує, що слухачі отримують теоретичні, практичні, загальні та особисті навички, які користуються попитом на ринку праці;

2) принцип участі соціальних партнерів, результатом якого є безпосередня участь соціальних партнерів у загальному процесі прийняття рішень і повсякденної роботи системи профосвіти;

3) принцип навчання впродовж життя, який пропонує учням можливість частково навчитись кваліфікації в один період життя і повернутися до професійної освіти пізніше для повного отримання кваліфікацій, щоб мати доступ до подальшої і вищої освіти. 

Датська система профосвіти характеризується високим ступенем участі у ній зацікавлених сторін. Міністерство освіти делегувало відповідальність і повноваження щодо профосвіти соціальним партнерам та професійним коледжам, які відіграють важливу роль в оновленні та адаптації програм профосвіти до потреб ринку праці.

Напевне, основні принципи та підходи до формування змісту і структури професійної освіти в Данії можуть бути успішно реалізовані і в нашій країні. Вважаю, що Міністерству освіти і науки України слід максимально використати європейський досвід у процесі реформування нашої галузі освіти.

Л.Махно, м. Дніпропетровськ 

Про формування підприємницької компетентності учнів закладів профтехосвіти

Сьогодні особливо гостро постає питання непідготовленості випускників ПТНЗ до працевлаштування в ринкових умовах, що проявляється, зокрема в недостатньому рівні розвитку їхньої здатності до підприємницької діяльності, відсутності сформованих знань, умінь і навичок її самостійного ведення. Педагогічна практика свідчить, що нині у професійній підготовці учнів ПТНЗ проблема психологічної готовності до підприємницької діяльності набула особливого значення. У даний час змінилися вимоги роботодавців до випускників професійної освіти. Основні тенденції у кваліфікаційних вимогах роботодавців проявляються в розширенні числа обов’язків (функцій, зон відповідальності – компетенцій); виділенні груп пріоритетних (найважливіших) професійних навичок і вмінь; орієнтації на більш високий рівень кваліфікації; зростання значущості функціональних (ключових) компетенцій; вимогливості до особистісних якостей працівників; вимогах націленості на саморозвиток і самонавчання. Сьогодні підприємництво стає необхідними компонентом функціональної грамотності не тільки підприємця, але й кваліфікованого робітника. Очевидним є і те, що нині мати диплом кваліфікованого робітника замало, необхідно вміти підтвердити його наявність ґрунтовно сформованими компетентностями, включаючи практичні вміння, навички та здатність їх реалізувати.

А.Булах, Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну 

Про впровадження дистанційного навчання

Важливим і актуальним сьогодні є проблема впровадження в навчальний процес профтехосвіти дистанційного навчання. Інколи його називають «мобільним навчанням», під яким розуміють електронне навчання за допомогою мобільних пристроїв, яке дає змогу отримувати знання і навички, за допомогою мобільних технологій незалежне від часу і місця знаходження особистості з використанням спеціального програмного забезпечення (А.Грушева, Л.Філіппова). Позитивний досвід впровадження дистанційного навчання в окремих технікумах і училищах свідчить про його значні можливості щодо поліпшення результативності навчально-виховного процесу. Тому потрібно в новому законі «Про професійну освіту» та, напевне, ще й у підзаконних актах передбачити умови для успішного використання всіх можливостей мобільного навчання в системи профтехосвіти.

С.Гельбах, м. Полтава 

Про відмінності між професійною та вищою освітою

Чому ми говоримо про професійну освіту тільки на рівні робітничих професій? Хіба вища освіта не є професійною? У проекті закону «Про професійну освіту» у ст. 3 читаємо: «Метою професійної освіти є створення умов для здобуття особами професійних компетентностей та професійного розвитку особистості упродовж життя відповідно до її покликання, інтересів і здібностей для задоволення власних потреб, потреб економіки, суспільства та держави.

А чим таке визначення по суті відрізняється від мети вищої освіти? Потрібно в законі чітко вказати на відмінності ПРОФЕСІЙНОЇ  та ВИЩОЇ освіти. У нас раніше було все зрозуміло: дошкільна, початкова, середня (середня спеціальна) та вища освіта. Що ж зараз? Ввели новий термін «професійна освіта». До якої ланки її віднести? Потрібно, на мою думку, вказати місце саме цієї ланки в структурі освіти України.

К.Зайченко, викладач 

Про оптимізацію структури, зміни нормативів, платні послуги та відповідальність навчального закладу за працевлаштування випускників

Реформа потрібна, вона на часі, але необхідно більш продумано підходити до оптимізації навчальних закладів. Наприклад, у нашій області 1200 технічних навчальних закладів (училища, технікуми тощо), необхідно залишити 120. Не можна одразу скорочувати таку кількість, до цього потрібно йти поступово.Оптимізація та об’єднання навчальних закладів повинно відбуватись не за регіональним принципом, а за профільним. Це дасть можливість об’єднати в одному місці більшу кількість висококваліфікованих спеціалістів та поліпшити матеріально-технічну та навчально-методичну базу.

Потрібно переглянути деякі нормативи. Наприклад, сьогодні не можна відкрити групу, якщо вона є меншою за певну кількість учнів. Але буває таке, що набирається половина цієї кількості, які мають високий рівень мотивації до опанування професією, їх не можна втрачати. Як варіант – об’єднати дві такі частини з різними професіями, разом читати їм загальні предмети, а профільні – окремо.

Ще одна проблема – термін навчання. Інколи випускники не можуть влаштуватись на роботу тому, що термін навчання складає 1,5 роки чи 2,5 роки тощо. Термін навчання, який складає повністю навчальний рік (1 рік, 2 роки, 3 роки) буде більш коректним і дасть більше можливостей для працевлаштування, бо частіше випускники знаходять роботу влітку.

У навчального закладу є можливість набирати платні групи, але немає можливості коригувати їх навчальну програму. Наприклад: учні-перукарі після 9 класу та платні групи перукарів, де є люди старшого віку. Обидві групи вивчають предмет «Правила дорожнього руху», але дорослій групі цей предмет не завжди потрібний. Тому, необхідно надати навчального закладу можливість самому складати навчальні плани відповідно до особливостей кожної групи.

Сьогодні має місце ще одна суттєва проблема для навчального закладу – працевлаштування випускників. Примушувати педагогів робити це не є правомірним і доречним. Педагоги це роблять, але в основному формально. Вони ж повинні відповідати лише за якість навчального процесу. Навчальний заклад повинен якісно навчати учнів, а не шукати де їх працевлаштувати.

Ще хочеться звернути увагу на таке – дуже часто спеціалісти, які працюють в навчальних закладах, не є фахівцями в даній галузі. Потрібно докласти зусиль, щоб спеціалізація педагога відповідала його посаді. Це суттєво удосконалить навчальний процес та поліпшить якість освіти.

В.Легун, директор Криворізького навчально-виробничого центру 

Обговорення за напрямком «Науково-методичне забезпечення, підготовка кадрів для профтехосвіти». 

Про необхідність перебудови підходів до підвищення кваліфікації викладачів

Сьогодні в матеріалах наукових досліджень Інституту профтехосвіти НАПН України багато уваги приділяється питанням оновлення та кардинальної зміни системи підвищення кваліфікації педагогів, що працюють у закладах профтехосвіти. На жаль, далеко не всі ідеї науковців бачить і чує наше міністерство, тож наведу деякі з них.

«У сучасних умовах актуальним постає використання таких педагогічних технологій, які забезпечили б формування аналітичного мислення учнів ПТНЗ, інноваційності, креативності та здатності до спільної творчої діяльності. У реалізації таких технологій на практиці існує низка проблем.

По-перше, педагоги ПТНЗ не завжди мають спеціальну педагогічну освіту і тому не обізнані з багатьма сучасними технологіями навчання.

 По-друге, такі технології частіше використовуються фрагментарно, у вигляді окремих методів і прийомів, поза контекстом парадигми інноваційно-зорієнтованої освіти.

Вирішенням цієї проблеми є перебудова підходів до підвищення кваліфікації викладачів профтехосвіти, зокрема, організація системної методичної роботи з педагогами ПТНЗ або методистами навчально-методичних (науково-методичних) центрів ПТО, які мають оволодівати цими технологіями, а потім навчати цих технологій педагогів ПТНЗ (М.Артюшина).

«Підготовка педагогів до запровадження особистісно-розвивальних технологій потребує створення та практичної апробації нової системи навчально-методичної роботи. Така система має передбачати активну взаємодію науковців Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, методистів навчально-методичних, науково-методичних центрів ПТО та педагогів ПТНЗ для оволодіння методикою проектування і використання особистісно-розвивальних педагогічних технологій, розробки навчально-методичного забезпечення їх реалізації, обміну досвідом і взаємного консультування» (Г.Романова).

«Для досягнення якісних результатів у розвитку професійної культури викладачів спеціальних дисциплін однією з важливих педагогічних умов є застосування суб’єкт-суб’єктної взаємодії цього розвитку, яка передбачає методичну систему наставництво – тьюторство – коучинг (М.Михнюк).

Гадаю, чиновники в Міністерстві зрозуміють зміст суть цих пропозицій та використають їх у нормативно-правовій базі реформованої системи професійної освіти.

                                                                       Л.Мазур, Дніпропетровська обл. 

Про забезпечення навчальних закладів кваліфікованою психологічною службою

Одним з важливих напрямківреформування професійної освітиє забезпечення ПТНЗ кваліфікованою психологічною службою з метою розвитку особистості учня та створення умов для його професійної самореалізації. Значна частина учнівського контингенту профтехучилищ потребують особливого психолого-педагогічного супроводу через слабку академічну підготовку та несформовані соціальні здібності. Психологічна служба професійно-технічного закладу має свої особливості. Одна з них – швидка зміна контингенту (деякі учні навчаються 1 рік); значна кількість учнів, які мають статус (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування та ін. – інколи в навчальних групах таких дітей може бути 30-40%); учнів з неповних та/або асоціальних сімей та ін. Враховуючи зазначені особливості, для підвищення ефективності роботи практичного психолога/соціального педагога, необхідно переглянути чисельність учнів на одну посаду, а саме, значно зменшити цю цифру.

Ще один проблемний момент – зростання кількості учнів з особливими потребами в професійній освіті. Тому, виникає необхідність введення посад спеціальних педагогів (асистентів викладача, майстра) – фахівців, які б надавали допомогу дітям з особливими потребами в навчально-виховному процесі. До обов’язків спеціального педагога мають входити проведення педагогічного супроводу учнів з особливостями психофізичного розвитку, індивідуальних занять з ними; ознайомлення викладачів, майстрів в/н з проблемами дитини, залучення їх до роботи із використанням певних методів і прийомів навчання, надання консультацій.

                                                    О.Молчанова, КЗ «Кіровоградський обласний інститут

                                                післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» 

Про оновлення системи профорієнтаційної та спеціальної техніко-технологічної підготовки майбутніх працівників робітничих професій

Важливим спрямуванням підвищення ефективного промислового виробництва є прискорення темпів зростання продуктивності праці за рахунок запровадження високотехнологічних машин і механізмів, які дозволяють перейти до комплексної механізації робіт і автоматизації технологічних процесів. У вирішенні цих завдань великого значення набуває загальноосвітня, профорієнтаційна і спеціальна техніко-технологічна підготовка майбутніх працівників робітничих професій як під час профільного навчання старшокласників на уроках технології та у НВК, так і у системі професійно-технічної освіти та на виробництві. Старшокласники, як майбутні кваліфіковані робітники, повинні знати характеристики оброблюваних матеріалів, основи виробничих процесів, розуміти кінематичні схеми і принципи роботи верстатного обладнання та інших основ сучасного виробництва. Саме тому у навчальному плані підготовки майбутніх учителів технологій нормативною частиною має бути передбачено вивчення відповідних навчальних дисциплін, а також методики профорієнтаційної роботи в школі.

                                                                    А.Макаренко, Інженерно-педагогічний

                                                                     інститут НПУ імені М.Драгоманова 

Роздуми учасників круглого столу за напрямком «Система управління». 

Про дебюрократизацію та соціальне партнерство

Останнім часом ми багато чуємо про необхідність де бюрократизації освіти. Як стверджує В.Супрун, «дебюрократизація освіти та перехід до сучасних принципів управління – наразі є одним із пріоритетів освітньої політики в Україні, успішна реалізація якого можлива спільними зусиллями Міністерства, всіх місцевих органів управлінь освітою, керівників професійно-технічних навчальних закладів та педагогів. Перевагами децентралізованої системи професійно-технічної освіти є наступне: передані функції та повноваження дадуть гнучко пристосовувати систему до регіональних потреб із врахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, забезпечать кращий доступ до професійно-технічної освіти; місцеві органи влади, роботодавці, інші заінтересовані сторони зможуть надавати більше підтримки і фінансових ресурсів; система професійно-технічної освіти матиме більше почуття відповідальності перед місцевою громадою й зацікавленими сторонами в силу своєї підконтрольності їм; можуть бути розроблені і впроваджені джерела багатоканального фінансування системи». Згідно з дослідженням Л.Кузьмінської, «соціальне партнерство є ефективним інструментом розвитку європейської спільноти і державної політики у загальносвітовій практиці. Вже на початку 1990-х років половина країн Європи користувалася цим інструментом. З 2008 р. вже всі країни ЄС використовують соціальне партнерство як гарантію прогресивного соціально-економічного розвитку суспільства».

Цілком згоден з такими визначеннями і підходами, а ще й з тим, що «соціальне партнерство має стати обов’язковою умовою ефективного функціонування національної системи професійно-технічної освіти, що забезпечить її реальний зв’язок з економічними та соціальними інституціями і, перш за все, з роботодавцями». Але чи зможемо ми швидко і результативно впровадити все це? Не впевнений. У проекті нового закону цьому приділяється увага, але все це недостатньо систематизовано, в деяких розділах є протиріччя між визначеннями термінів і їх вживанням у тексті. Авторам потрібно уважно вичитати текст, упорядкувати та систематизувати ці ідеї і норми.

                                                                                             В.Петренко, методист 

Міністерству освіти і науки слід передбачити в нормативно-правовій базі сучасні вимоги до розвитку навчальних закладів

Реалізація нових завдань реформування професійно-технічної освіти неможлива без урахування сучасних вимог:

 1)  посилення орієнтації на реальні соціокультурні умови;

2) задоволення освітніх запитів споживачів освітніх послуг з різних верств населення;

3)  розвиток варіативності освітніх програм, форм і методів навчання;

4) підвищення рівня професійної компетентності управлінських і педагогічних кадрів;

5) встановлення системи контактів і взаємодії з роботодавцями.

                                                                                                              В.Ловчук 

Міністерству освіти і науки України слід більше уваги приділяти проблемам впровадження сучасного маркетингу в діяльність навчальних закладів

Слід, на нашу думку, систематизувати та унормувати ці питання. Метою служби маркетингу ПТНЗ має бути визначення запитів ринку праці, потреб та інтересів споживачів освітніх послуг та забезпечення їх задоволення шляхом прийняття ефективних управлінських рішень щодо повного циклу підготовки робітничих кадрів. Основними функціями маркетингової служби у професійно-технічному навчальному закладі є вивчення зовнішнього (демографія, економіка, наука і техніка тощо) та внутрішнього (соціальні партнери, споживачі, конкуренти, громадськість) середовища, визначення структури підготовки робітничих кадрів, забезпечення просування продукту (стимулювання попиту на професійні освітні послуги та працевлаштування випускників). Крім основних функцій можна визначити додаткові: формування потреб в освітніх послугах з урахуванням тенденцій НТП і вироблення рекомендацій щодо трансформації структури підготовки робітничих кадрів відповідно до сформованих потреб; відпрацювання системи контролю якості підготовки випускників відповідно до якості державних освітніх стандартів та вимог замовників робітничих кадрів.

                                                                            П.Помаран, директор ДПТНЗ «Роменське ВПУ»

 Про фінансові та виробничо-господарські проблеми

Реформа профтехосвіти на сьогодні дуже потрібна та актуальна. Одна з проблем, на які потрібно звернути увагу в першу чергу – фінансування за рахунок спецфонду. Це гроші, які самостійно заробляє навчальний заклад, але не може ними користуватись через те, що вони знаходяться на казначейських рахунках. Ці кошти потрібно перевести на банківські рахунки навчальних закладів та використовувати для поповнення їх матеріально-технічної бази. Адже ст. 5 Бюджетного кодексу забороняє використовувати кошти, зароблені навчальним закладом на інші цілі, крім навчально-господарських. Але і для поповнення матеріально-технічної бази заклад не може використовувати самостійно ті кошті, які заробив. Ці моменти необхідно врегулювати законодавчо, щоб полегшити управління закладами на місцях та їх та розвиток.

Ще один момент, який привертає увагу – сільськогосподарські училища, які виробляють власну продукцію, але не можуть її ефективно реалізовувати. Училища не є платниками ПДВ, тому в них виникають складнощі при реалізації продукції. Для того, щоб зняти цю проблему, необхідно прирівняти сільськогосподарські училища до сільськогосподарських товаровиробників.

В.Бачинський, заступник директора Департаменту освіти і науки Вінницької

облдержадміністрації – начальник управління професійної освіти, інноватики та науки 

Про критерії оцінювання та процедуру експертизи діяльності навчального закладу

Останнім часом багато говорять про необхідність реформування системи профтехосвіти. У проекті нового закону «Про професійну освіту» є багато цікавого і корисного. Утім там, на мою думку, недостатньо уваги приділено питанням перевірки результатів та оцінювання діяльності навчальних закладів. Потрібно розробити таку структуру критеріїв та норм, яка б дозволила повніше й об’єктивніше оцінити діяльність колективу відповідно до вимог законодавства та нормативних документів МОН під час проведення державної атестації, комплексної перевірки навчального закладу або внутрішнього контролю. Для максимального зниження суб’єктивності в процесі оцінювання слід закріпити певні вимоги до процедури перевірки (експертизи) діяльності закладу.

                                                                                      Н.Кравченко, Київська обл. 

Вважаю за необхідне доповнити деякі статті проекту нового закону питаннями, пов’язаними з проблемами моніторингу

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері професійної освіти

1. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері професійної освіти;

- забезпечує реалізацію системного моніторингу тенденцій ринку праці;

3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку професійної освіти;

- забезпечує розроблення норм та критеріїв оцінювання (самооцінювання, самоаналізу) системи якості професійної освіти;

- забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо моніторингу якості професійної освіти.

Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти:

(…) - здійснює системний моніторинг тенденцій ринку праці таподає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення, пропозиції щодо показників державного замовлення (фінансування) на підготовку…;

-    забезпечує здійснення заходів щодо моніторингу якості професійної освіти; 

-    розробляє  норми та критерії оцінювання (самооцінювання, самоаналізу) системи якості освітньої діяльності у сфері професійної освіти;(…)

Стаття 26. Керівник закладу професійної освіти

3. Керівник закладу професійної освіти в межах наданих йому повноважень:

- здійснює контроль за якістю освітньої діяльності, роботи педагогічних та інших працівників, організацією навчального процесу;

- здійснює моніторинг системи якості освітньої діяльності закладу професійної освіти;  

                                                           А.Кендюхова, КЗ «Кіровоградський обласний інститут

                                              післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» 

Про розширення прав навчального закладу та кадрове забезпечення навчально-виховного процесу

Орієнтири на Європу – правильні, адже ми європейська держава, але в гонитві за цим, ми не повинні забувати про все напрацьоване, що є в нашій профтехосвіті. В деяких аспектах Європа може брати приклад і з нас. Європейську модель навчання потрібно адаптувати під наші можливості, здобутки та традиції, а не наслідувати її сліпо.

Хотілося б, щоб новий Закон про професійну освіту був дієвий для практиків, щоб він дав більше можливостей для навчального закладу. Наприклад: спецкошти, якими училище не може розпоряджатись; необхідно надати більшу гнучкість навчальним закладам у підготовці робочих кадрів для того, щоб вони враховували вимоги працедавця; бажано було б спростити підходи до організації навчально-виховного процесу з підготовки робітників.

Ще один важливий напрямок – національно-патріотичне виховання.  Як можна говорити про ефективне виховання, якщо зараз скорочують ставки працівників позашкільної освіти, культорганізаторів тощо. Все, що зараз проводиться з учнями в позанавчальний час, проводиться за рахунок зусиль вчителів «старої гвардії» на громадських засадах, а от молоді педагоги цього не робитимуть.

                                                                       О.Дмитрик, директор Вінницького

                                                                міжрегіонального вищого професійного училища 

Про «стейкхолдерів професійної освіти»

У статті 1 проекту Закону про професійну освіту поміж інших визначено поняття «стейкхолдери професійної освіти» — це «фізичні та/або юридичні особи, що заінтересовані у розвитку системи професійної освіти, мережі або окремих закладів професійної освіти та можуть впливати на систему або зазнають її впливу». У розділі ІІІ «УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ» у статті 11 «Суб’єкти управління у сфері професійної освіти» це поняття відсутнє, а в кінці розділу несподівано зявляється стаття 17 «Повноваження та основні засади діяльності стейкхолдерів професійної освіти», де детально розписані їх функції та повноваження у сфері управління. Виникає запитання: на якій підставі стейкхолдери внесені до розділу ІІІ, якщо вони не є суб’єктом управління у сфері професійної освіти? До того ж, деякі аспекти діяльності стейкхолдерів значною мірою дублюються у наступній статтях 18 і 19: «Діяльність роботодавців, їх організацій та об’єднань у сфері професійної освіти» та «Повноваження підприємств, установ та організацій у сфері професійної освіти». Гадаю, авторам законопроекту слід уважно вичитати зазначені статті і ліквідувати зазначені суперечності та дублювання. Як на мене, поняття «стейкхолдери» є дуже невдалим запозиченням із англійської мови, оскільки є неблагозвучним, важко вимовляється і досить складно сприймається в українському мовленні. Вважаю, що його легко замінити, знайшовши український відповідник. Це, наприклад, можуть бути слова «замовники» або «супутники».

                                                                                       С.Веселов, м. Харків 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Щодо змісту, структури та матеріально-технічного забезпечення функціонування професійної освіти: 

1. Розвивати структуру професійної освіти відповідно до вимог сьогодення, але зважаючи на те, що оптимізація структури має здійснюватися поступово, з урахуванням законних інтересів учасників освітнього процесу:

-    оптимізація та об’єднання навчальних закладів повинно відбуватись не за регіональним принципом, а за профільним. Це дасть можливість об’єднати в одному місці більшу кількість висококваліфікованих спеціалістів та поліпшити матеріально-технічну та навчально-методичну базу;

-    ініціювання координації зусиль професійно-технічних навчальних закладів різних типів з метою уникнення дублювання напрямів, спеціальностей, збереження належної матеріально-технічної бази в умовах загального реформування і становлення національної системи професійної освіти;

-    нормативне забезпечення діяльності багатопрофільних навчальних, навчально-науково-виробничих комплексів як однієї з форм інтеграції різних рівнів освіти; узгодження термінології;

- приведення системи професійної освіти у відповідність до потреб ринку праці та реальних бюджетних можливостей регіону.

2. Оновити зміст професійної освіти у відповідності до останніх досягнень науки і техніки, потреб держави і суспільства:

-  визначити та відобразити в законі відмінності між професійною та вищою ланками освіти;

- поширення інтегрованих навчальних планів та програм професійної підготовки за різними освітніми кваліфікаціями;

- вивчення причин непідготовленості випускників навчальних закладів до працевлаштування в ринкових умовах та створення необхідних умов формування в них підприємницької компетентності;

- широке залучення до навчального процесу закладів роботодавців;

- створення розгалуженої системи дистанційного (мобільного) навчання;

- не допускати встановлення таких термінів навчання: 1,5 роки, 2,5 роки тощо, оскільки випускникам легше працевлаштовуватись улітку, а не серед зими, коли вакансій, як правило, небагато;

- дозволити навчальному закладу коригувати навчальні програми певних груп відповідно до освітніх запитів учнів та з урахуванням їхніх вікових особливостей;

- розробити і впроваджувати програми професійної освіти, які сприяють соціально-психологічній реабілітації дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного та інтегрованого навчання.

3. Розвивати міжнародне співробітництво у сфері професійної освіти, адаптовувати і використовувати для розвитку системи професійної освіти кращий європейський і світовий досвід, враховуючи такі тенденції:

-    домінуюча модель професійної кваліфікації в Європі ґрунтується як на професійних, так і на освітніх стандартах;

-    стандартизація нині широко використовується як інструмент координації вимог ринку праці й надання освіти, відповідної цим вимогам; 

-    система професійної освіти будується за принципами: 1) дуальний принцип навчання, який означає, що періоди навчання в школі чергуються з періодами підготовки на підприємстві; 2) принцип участі соціальних партнерів; 3) принцип навчання впродовж життя, який пропонує учням можливість частково навчитись кваліфікації в один період життя і повернутися до професійної освіти пізніше для повного отримання кваліфікацій, щоб мати доступ до подальшої і вищої освіти. 

У системі науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу та підготовки кадрів для професійної освіти: 

1. Переглянути й  удосконалити систему науково-методичного та кадрового забезпечення професійної освіти:

-    забезпечити тісний зв'язок з ринком праці (залучення роботодавців до написання навчальних програм, оцінювання результатів навчання тощо);

-    подбати про повне планове забезпечення навчальних закладів педагогічними працівниками(фах педагога має максимально відповідати його посаді);

-    створити на рівні регіону службу для сприяння працевлаштуванню випускників закладів або використовувати для цього ресурси органів управління освітою, знявши ці функції з навчального закладу;

-    забезпечити навчального закладу кваліфікованою психологічною службою з метою сприяння розвитку особистості учня та створення умов для його професійної самореалізації, перегляд нормативів кількості учнів на одного психолога у бік їх зменшення;

-    з метою впровадження інклюзивного навчання забезпечити введення до штатного розкладу навчального закладу посади спеціального педагога – (асистента викладача, майстра) – фахівця, який у навчально-виховному процесімає надавати психолого-педагогічну допомогу дітям з особливими потребами;

-    здійснити перехід від розрядів на кваліфікаційні рівні за НРК;

-    забезпечити реалізацію комплексу заходів, спрямованих на піднесення іміджу і престижу педагогів закладів професійної освіти у суспільстві, кардинально змінити систему стимулювання праці педагогів.

2. Оновити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для закладів професійної освіти:

-    розроблення професійних стандартів педагогічних і науково-педагогічних працівників (професійні стандарти мають бути рамочними – для можливості їх оновлення та доповнення);

-    з метою удосконалення профорієнтаційної роботи в загальноосвітній профільній школі у навчальному плані підготовки учителів технологій у ВНЗ нормативною частиною має бути передбачено вивчення відповідних навчальних дисциплін, а також методики профорієнтаційної роботи в школі;

-   створення та впровадження нової системи науково-методичної роботи, яка має передбачати активну взаємодію науковців Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, методистів навчально-методичних, науково-методичних центрів ПТО та педагогів ПТНЗ; 

-    застосування у навчальному процесі закладів та установ підвищення кваліфікації викладачів суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яка передбачає методичну систему наставництво – тьюторство – коучинг. 

У системі управління професійною освітою: 

1.      Систематизувати та унормувати питання щодо створення в навчальних закладах ефективної служби маркетингу. Метою функціонування служби є визначення запитів ринку праці, потреб та інтересів споживачів освітніх послуг та забезпечення їх задоволення шляхом прийняття ефективних управлінських рішень щодо повного циклу підготовки робітничих кадрів. Основними функціями маркетингової служби у навчальному закладі мають бути:

-    вивчення середовища: зовнішнього (демографія, економіка, наука і техніка тощо) та внутрішнього (соціальні партнери, споживачі, конкуренти, громадськість),

-    визначення структури підготовки робітничих кадрів;

-    забезпечення просування товару (стимулювання попиту на професійні освітні послуги та працевлаштування випускників).

2. Впровадити науково обґрунтовану систему моніторингу діяльності навчальних закладів та інших структурних компонентів професійної освіти, для чого:

-    розробити таку структуру критеріїв та норм, яка б дозволила повніше й об’єктивніше оцінити діяльність закладу відповідно до вимог законодавства та нормативних документів МОН під час проведення державної атестації, внутрішнього контролю (самоаналізу) або комплексної перевірки навчального закладу;

-    для зниження ступеня суб’єктивності під час оцінювання необхідно закріпити певні вимоги до процедури перевірки (експертизи) діяльності закладу;

-    використовувати інноваційні методи і форми організації та здійснення моніторингу, зокрема – технологію бенчмаркінгу;

-    доповнити статті 12, 13, 26 проекту нового закону питаннями, пов’язаними з проблемами здійснення моніторингу діяльності закладів і установ професійної освіти.

3. Продовжити заходи з дебюрократизації освіти та здійснити перехід до сучасних принципів управління, активно здійснювати заходи з децентралізації управління системою професійної освіти:

- пристосовувати систему до регіональних потреб із врахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, до потреб бізнесу та інвестицій;

-    створити умови, за яких місцеві органи влади, роботодавці, інші зацікавлені сторони зможуть надавати більше підтримки і фінансових ресурсів, а система професійної освіти матиме більше почуття відповідальності перед місцевою громадою й зацікавленими сторонами з огляду на підконтрольність вигодоотримувачам;

-    розробити і впроваджувати механізми багатоканального фінансування системи професійної освіти;

-    кошти, які самостійно заробляє навчальний заклад, перевести з казначейських на банківські рахунки навчальних закладів;

-    забезпечити збереження та розвиток міжвідомчого характеру системи професійної освіти. 

4. Соціальне партнерство має стати обов’язковою умовою ефективного функціонування національної системи професійної освіти. Це забезпечить її реальний зв’язок з економічними та соціальними інституціями і, перш за все, з роботодавцями. Тому до законодавства про професійну освіту потрібно внести перелік конкретних методів і форм соціального партнерства, адаптованих до умов вітчизняної системи освіти. 

Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Професійно-технічна освіта України: можливості реформування»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ «Професійно-технічна освіта України: можливості реформування»

Портал «Освітня політика» провів віртуальний «круглий стіл», під час якого обговорювалися актуальні проблеми функціонування та розвитку професійної освіти України. Таке обговорення є вкрай актуальним у ситуації, коли триває громадське обговорення проекту Закону «Про професійну освіту».

На обговорення «круглого столу» виносилися наступны питання:

  1. Зміст, структура та матеріально-технічне забезпечення.
  2. Науково-методичне забезпечення, підготовка кадрів для профтехосвіти.
  3. Система управління. 

Мозаїка думок за напрямком «Зміст, структура та матеріально-технічне забезпечення». 

Про удосконалення діяльності навчальних комплексів

Створення навчальних (навчально-наукових, навчально-виробничих) комплексів повинно нормалізувати обсяги підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, привести їх у відповідність до соціального та державного замовлення. Такі комплекси, як стверджує  є інноваційними за своєю суттю, за управлінсько-організаційними підходами та впровадженням сучасних психолого-педагогічних технологій. Сьогодні, під час реформування професійно-технічної освіти міністерству освіти і науки потрібно враховувати такі аспекти розвитку навчального (навчально-науково-виробничого) комплексу профтехосвіти:

1. Координація діяльності професійно-технічних навчальних закладів різних типів з метою уникнення дублювання фахів, поширення ступеневої освіти, приведення системи професійної освіти у відповідність потреб ринку праці та реальних бюджетних можливостей регіону.

2. Нормативно-правове забезпечення діяльності багатопрофільних навчальних, навчально-науково-виробничих комплексів, узгодження та уніфікація термінології.

3. Розвиток навчально-методичного забезпечення навчального процесу, розробка та удосконалення інтегрованих навчальних планів і програм за різними освітніми кваліфікаціями.

Л.Кононенко, викладач ННВК 

Про європейський досвід розвитку професійної освіти

Сьогодні на перше місце в реформуванні системи профтехосвіти виходять питання стандартизації. Корисним для нас може стати і європейський досвід вирішення цієї проблеми. Усі європейські країни використовують поняття кваліфікації, близьке до визначення в Європейській рамці кваліфікацій, ввівши його в свою нормативну-правову базу, зокрема, в 43 Національні рамки кваліфікацій, які стали стимуляторами вдосконалення кваліфікацій. Визначення ЄРК передбачає два нові для Європи принципові положення: 1) кваліфікація базується на вимогах певного стандарту, в якому визначені результати навчання; 2) передбачається процедура оцінки й офіційного визнання як основа для проведення сертифікації уповноваженим органом. Аналіз національного досвіду стандартизації, проведений Л.Пуховською, показав, що змістове наповнення терміну «стандарт» у різних країнах ЄС розрізняється за змістом, формою і функціями, але домінуюча модель професійної кваліфікації в Європі ґрунтується як на професійних, так і на освітніх стандартах. Стандартизація нині широко використовується як інструмент координації вимог ринку праці й надання освіти, відповідної цим вимогам.

Цікавою і найбільш прийнятною для нас, на мою думку, єдатська система професійної освіти. Вона базується, як зазначає А.Ворначов, на трьох основних принципах:

 1) дуальний принцип навчання, який означає, що періоди навчання чергуються з періодами підготовки на підприємстві. Цей принцип гарантує, що слухачі отримують теоретичні, практичні, загальні та особисті навички, які користуються попитом на ринку праці;

2) принцип участі соціальних партнерів, результатом якого є безпосередня участь соціальних партнерів у загальному процесі прийняття рішень і повсякденної роботи системи профосвіти;

3) принцип навчання впродовж життя, який пропонує учням можливість частково навчитись кваліфікації в один період життя і повернутися до професійної освіти пізніше для повного отримання кваліфікацій, щоб мати доступ до подальшої і вищої освіти. 

Датська система профосвіти характеризується високим ступенем участі у ній зацікавлених сторін. Міністерство освіти делегувало відповідальність і повноваження щодо профосвіти соціальним партнерам та професійним коледжам, які відіграють важливу роль в оновленні та адаптації програм профосвіти до потреб ринку праці.

Напевне, основні принципи та підходи до формування змісту і структури професійної освіти в Данії можуть бути успішно реалізовані і в нашій країні. Вважаю, що Міністерству освіти і науки України слід максимально використати європейський досвід у процесі реформування нашої галузі освіти.

Л.Махно, м. Дніпропетровськ 

Про формування підприємницької компетентності учнів закладів профтехосвіти

Сьогодні особливо гостро постає питання непідготовленості випускників ПТНЗ до працевлаштування в ринкових умовах, що проявляється, зокрема в недостатньому рівні розвитку їхньої здатності до підприємницької діяльності, відсутності сформованих знань, умінь і навичок її самостійного ведення. Педагогічна практика свідчить, що нині у професійній підготовці учнів ПТНЗ проблема психологічної готовності до підприємницької діяльності набула особливого значення. У даний час змінилися вимоги роботодавців до випускників професійної освіти. Основні тенденції у кваліфікаційних вимогах роботодавців проявляються в розширенні числа обов’язків (функцій, зон відповідальності – компетенцій); виділенні груп пріоритетних (найважливіших) професійних навичок і вмінь; орієнтації на більш високий рівень кваліфікації; зростання значущості функціональних (ключових) компетенцій; вимогливості до особистісних якостей працівників; вимогах націленості на саморозвиток і самонавчання. Сьогодні підприємництво стає необхідними компонентом функціональної грамотності не тільки підприємця, але й кваліфікованого робітника. Очевидним є і те, що нині мати диплом кваліфікованого робітника замало, необхідно вміти підтвердити його наявність ґрунтовно сформованими компетентностями, включаючи практичні вміння, навички та здатність їх реалізувати.

А.Булах, Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну 

Про впровадження дистанційного навчання

Важливим і актуальним сьогодні є проблема впровадження в навчальний процес профтехосвіти дистанційного навчання. Інколи його називають «мобільним навчанням», під яким розуміють електронне навчання за допомогою мобільних пристроїв, яке дає змогу отримувати знання і навички, за допомогою мобільних технологій незалежне від часу і місця знаходження особистості з використанням спеціального програмного забезпечення (А.Грушева, Л.Філіппова). Позитивний досвід впровадження дистанційного навчання в окремих технікумах і училищах свідчить про його значні можливості щодо поліпшення результативності навчально-виховного процесу. Тому потрібно в новому законі «Про професійну освіту» та, напевне, ще й у підзаконних актах передбачити умови для успішного використання всіх можливостей мобільного навчання в системи профтехосвіти.

С.Гельбах, м. Полтава 

Про відмінності між професійною та вищою освітою

Чому ми говоримо про професійну освіту тільки на рівні робітничих професій? Хіба вища освіта не є професійною? У проекті закону «Про професійну освіту» у ст. 3 читаємо: «Метою професійної освіти є створення умов для здобуття особами професійних компетентностей та професійного розвитку особистості упродовж життя відповідно до її покликання, інтересів і здібностей для задоволення власних потреб, потреб економіки, суспільства та держави.

А чим таке визначення по суті відрізняється від мети вищої освіти? Потрібно в законі чітко вказати на відмінності ПРОФЕСІЙНОЇ  та ВИЩОЇ освіти. У нас раніше було все зрозуміло: дошкільна, початкова, середня (середня спеціальна) та вища освіта. Що ж зараз? Ввели новий термін «професійна освіта». До якої ланки її віднести? Потрібно, на мою думку, вказати місце саме цієї ланки в структурі освіти України.

К.Зайченко, викладач 

Про оптимізацію структури, зміни нормативів, платні послуги та відповідальність навчального закладу за працевлаштування випускників

Реформа потрібна, вона на часі, але необхідно більш продумано підходити до оптимізації навчальних закладів. Наприклад, у нашій області 1200 технічних навчальних закладів (училища, технікуми тощо), необхідно залишити 120. Не можна одразу скорочувати таку кількість, до цього потрібно йти поступово.Оптимізація та об’єднання навчальних закладів повинно відбуватись не за регіональним принципом, а за профільним. Це дасть можливість об’єднати в одному місці більшу кількість висококваліфікованих спеціалістів та поліпшити матеріально-технічну та навчально-методичну базу.

Потрібно переглянути деякі нормативи. Наприклад, сьогодні не можна відкрити групу, якщо вона є меншою за певну кількість учнів. Але буває таке, що набирається половина цієї кількості, які мають високий рівень мотивації до опанування професією, їх не можна втрачати. Як варіант – об’єднати дві такі частини з різними професіями, разом читати їм загальні предмети, а профільні – окремо.

Ще одна проблема – термін навчання. Інколи випускники не можуть влаштуватись на роботу тому, що термін навчання складає 1,5 роки чи 2,5 роки тощо. Термін навчання, який складає повністю навчальний рік (1 рік, 2 роки, 3 роки) буде більш коректним і дасть більше можливостей для працевлаштування, бо частіше випускники знаходять роботу влітку.

У навчального закладу є можливість набирати платні групи, але немає можливості коригувати їх навчальну програму. Наприклад: учні-перукарі після 9 класу та платні групи перукарів, де є люди старшого віку. Обидві групи вивчають предмет «Правила дорожнього руху», але дорослій групі цей предмет не завжди потрібний. Тому, необхідно надати навчального закладу можливість самому складати навчальні плани відповідно до особливостей кожної групи.

Сьогодні має місце ще одна суттєва проблема для навчального закладу – працевлаштування випускників. Примушувати педагогів робити це не є правомірним і доречним. Педагоги це роблять, але в основному формально. Вони ж повинні відповідати лише за якість навчального процесу. Навчальний заклад повинен якісно навчати учнів, а не шукати де їх працевлаштувати.

Ще хочеться звернути увагу на таке – дуже часто спеціалісти, які працюють в навчальних закладах, не є фахівцями в даній галузі. Потрібно докласти зусиль, щоб спеціалізація педагога відповідала його посаді. Це суттєво удосконалить навчальний процес та поліпшить якість освіти.

В.Легун, директор Криворізького навчально-виробничого центру 

Обговорення за напрямком «Науково-методичне забезпечення, підготовка кадрів для профтехосвіти». 

Про необхідність перебудови підходів до підвищення кваліфікації викладачів

Сьогодні в матеріалах наукових досліджень Інституту профтехосвіти НАПН України багато уваги приділяється питанням оновлення та кардинальної зміни системи підвищення кваліфікації педагогів, що працюють у закладах профтехосвіти. На жаль, далеко не всі ідеї науковців бачить і чує наше міністерство, тож наведу деякі з них.

«У сучасних умовах актуальним постає використання таких педагогічних технологій, які забезпечили б формування аналітичного мислення учнів ПТНЗ, інноваційності, креативності та здатності до спільної творчої діяльності. У реалізації таких технологій на практиці існує низка проблем.

По-перше, педагоги ПТНЗ не завжди мають спеціальну педагогічну освіту і тому не обізнані з багатьма сучасними технологіями навчання.

 По-друге, такі технології частіше використовуються фрагментарно, у вигляді окремих методів і прийомів, поза контекстом парадигми інноваційно-зорієнтованої освіти.

Вирішенням цієї проблеми є перебудова підходів до підвищення кваліфікації викладачів профтехосвіти, зокрема, організація системної методичної роботи з педагогами ПТНЗ або методистами навчально-методичних (науково-методичних) центрів ПТО, які мають оволодівати цими технологіями, а потім навчати цих технологій педагогів ПТНЗ (М.Артюшина).

«Підготовка педагогів до запровадження особистісно-розвивальних технологій потребує створення та практичної апробації нової системи навчально-методичної роботи. Така система має передбачати активну взаємодію науковців Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, методистів навчально-методичних, науково-методичних центрів ПТО та педагогів ПТНЗ для оволодіння методикою проектування і використання особистісно-розвивальних педагогічних технологій, розробки навчально-методичного забезпечення їх реалізації, обміну досвідом і взаємного консультування» (Г.Романова).

«Для досягнення якісних результатів у розвитку професійної культури викладачів спеціальних дисциплін однією з важливих педагогічних умов є застосування суб’єкт-суб’єктної взаємодії цього розвитку, яка передбачає методичну систему наставництво – тьюторство – коучинг (М.Михнюк).

Гадаю, чиновники в Міністерстві зрозуміють зміст суть цих пропозицій та використають їх у нормативно-правовій базі реформованої системи професійної освіти.

                                                                       Л.Мазур, Дніпропетровська обл. 

Про забезпечення навчальних закладів кваліфікованою психологічною службою

Одним з важливих напрямківреформування професійної освітиє забезпечення ПТНЗ кваліфікованою психологічною службою з метою розвитку особистості учня та створення умов для його професійної самореалізації. Значна частина учнівського контингенту профтехучилищ потребують особливого психолого-педагогічного супроводу через слабку академічну підготовку та несформовані соціальні здібності. Психологічна служба професійно-технічного закладу має свої особливості. Одна з них – швидка зміна контингенту (деякі учні навчаються 1 рік); значна кількість учнів, які мають статус (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування та ін. – інколи в навчальних групах таких дітей може бути 30-40%); учнів з неповних та/або асоціальних сімей та ін. Враховуючи зазначені особливості, для підвищення ефективності роботи практичного психолога/соціального педагога, необхідно переглянути чисельність учнів на одну посаду, а саме, значно зменшити цю цифру.

Ще один проблемний момент – зростання кількості учнів з особливими потребами в професійній освіті. Тому, виникає необхідність введення посад спеціальних педагогів (асистентів викладача, майстра) – фахівців, які б надавали допомогу дітям з особливими потребами в навчально-виховному процесі. До обов’язків спеціального педагога мають входити проведення педагогічного супроводу учнів з особливостями психофізичного розвитку, індивідуальних занять з ними; ознайомлення викладачів, майстрів в/н з проблемами дитини, залучення їх до роботи із використанням певних методів і прийомів навчання, надання консультацій.

                                                    О.Молчанова, КЗ «Кіровоградський обласний інститут

                                                післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» 

Про оновлення системи профорієнтаційної та спеціальної техніко-технологічної підготовки майбутніх працівників робітничих професій

Важливим спрямуванням підвищення ефективного промислового виробництва є прискорення темпів зростання продуктивності праці за рахунок запровадження високотехнологічних машин і механізмів, які дозволяють перейти до комплексної механізації робіт і автоматизації технологічних процесів. У вирішенні цих завдань великого значення набуває загальноосвітня, профорієнтаційна і спеціальна техніко-технологічна підготовка майбутніх працівників робітничих професій як під час профільного навчання старшокласників на уроках технології та у НВК, так і у системі професійно-технічної освіти та на виробництві. Старшокласники, як майбутні кваліфіковані робітники, повинні знати характеристики оброблюваних матеріалів, основи виробничих процесів, розуміти кінематичні схеми і принципи роботи верстатного обладнання та інших основ сучасного виробництва. Саме тому у навчальному плані підготовки майбутніх учителів технологій нормативною частиною має бути передбачено вивчення відповідних навчальних дисциплін, а також методики профорієнтаційної роботи в школі.

                                                                    А.Макаренко, Інженерно-педагогічний

                                                                     інститут НПУ імені М.Драгоманова 

Роздуми учасників круглого столу за напрямком «Система управління». 

Про дебюрократизацію та соціальне партнерство

Останнім часом ми багато чуємо про необхідність де бюрократизації освіти. Як стверджує В.Супрун, «дебюрократизація освіти та перехід до сучасних принципів управління – наразі є одним із пріоритетів освітньої політики в Україні, успішна реалізація якого можлива спільними зусиллями Міністерства, всіх місцевих органів управлінь освітою, керівників професійно-технічних навчальних закладів та педагогів. Перевагами децентралізованої системи професійно-технічної освіти є наступне: передані функції та повноваження дадуть гнучко пристосовувати систему до регіональних потреб із врахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, забезпечать кращий доступ до професійно-технічної освіти; місцеві органи влади, роботодавці, інші заінтересовані сторони зможуть надавати більше підтримки і фінансових ресурсів; система професійно-технічної освіти матиме більше почуття відповідальності перед місцевою громадою й зацікавленими сторонами в силу своєї підконтрольності їм; можуть бути розроблені і впроваджені джерела багатоканального фінансування системи». Згідно з дослідженням Л.Кузьмінської, «соціальне партнерство є ефективним інструментом розвитку європейської спільноти і державної політики у загальносвітовій практиці. Вже на початку 1990-х років половина країн Європи користувалася цим інструментом. З 2008 р. вже всі країни ЄС використовують соціальне партнерство як гарантію прогресивного соціально-економічного розвитку суспільства».

Цілком згоден з такими визначеннями і підходами, а ще й з тим, що «соціальне партнерство має стати обов’язковою умовою ефективного функціонування національної системи професійно-технічної освіти, що забезпечить її реальний зв’язок з економічними та соціальними інституціями і, перш за все, з роботодавцями». Але чи зможемо ми швидко і результативно впровадити все це? Не впевнений. У проекті нового закону цьому приділяється увага, але все це недостатньо систематизовано, в деяких розділах є протиріччя між визначеннями термінів і їх вживанням у тексті. Авторам потрібно уважно вичитати текст, упорядкувати та систематизувати ці ідеї і норми.

                                                                                             В.Петренко, методист 

Міністерству освіти і науки слід передбачити в нормативно-правовій базі сучасні вимоги до розвитку навчальних закладів

Реалізація нових завдань реформування професійно-технічної освіти неможлива без урахування сучасних вимог:

 1)  посилення орієнтації на реальні соціокультурні умови;

2) задоволення освітніх запитів споживачів освітніх послуг з різних верств населення;

3)  розвиток варіативності освітніх програм, форм і методів навчання;

4) підвищення рівня професійної компетентності управлінських і педагогічних кадрів;

5) встановлення системи контактів і взаємодії з роботодавцями.

                                                                                                              В.Ловчук 

Міністерству освіти і науки України слід більше уваги приділяти проблемам впровадження сучасного маркетингу в діяльність навчальних закладів

Слід, на нашу думку, систематизувати та унормувати ці питання. Метою служби маркетингу ПТНЗ має бути визначення запитів ринку праці, потреб та інтересів споживачів освітніх послуг та забезпечення їх задоволення шляхом прийняття ефективних управлінських рішень щодо повного циклу підготовки робітничих кадрів. Основними функціями маркетингової служби у професійно-технічному навчальному закладі є вивчення зовнішнього (демографія, економіка, наука і техніка тощо) та внутрішнього (соціальні партнери, споживачі, конкуренти, громадськість) середовища, визначення структури підготовки робітничих кадрів, забезпечення просування продукту (стимулювання попиту на професійні освітні послуги та працевлаштування випускників). Крім основних функцій можна визначити додаткові: формування потреб в освітніх послугах з урахуванням тенденцій НТП і вироблення рекомендацій щодо трансформації структури підготовки робітничих кадрів відповідно до сформованих потреб; відпрацювання системи контролю якості підготовки випускників відповідно до якості державних освітніх стандартів та вимог замовників робітничих кадрів.

                                                                            П.Помаран, директор ДПТНЗ «Роменське ВПУ»

 Про фінансові та виробничо-господарські проблеми

Реформа профтехосвіти на сьогодні дуже потрібна та актуальна. Одна з проблем, на які потрібно звернути увагу в першу чергу – фінансування за рахунок спецфонду. Це гроші, які самостійно заробляє навчальний заклад, але не може ними користуватись через те, що вони знаходяться на казначейських рахунках. Ці кошти потрібно перевести на банківські рахунки навчальних закладів та використовувати для поповнення їх матеріально-технічної бази. Адже ст. 5 Бюджетного кодексу забороняє використовувати кошти, зароблені навчальним закладом на інші цілі, крім навчально-господарських. Але і для поповнення матеріально-технічної бази заклад не може використовувати самостійно ті кошті, які заробив. Ці моменти необхідно врегулювати законодавчо, щоб полегшити управління закладами на місцях та їх та розвиток.

Ще один момент, який привертає увагу – сільськогосподарські училища, які виробляють власну продукцію, але не можуть її ефективно реалізовувати. Училища не є платниками ПДВ, тому в них виникають складнощі при реалізації продукції. Для того, щоб зняти цю проблему, необхідно прирівняти сільськогосподарські училища до сільськогосподарських товаровиробників.

В.Бачинський, заступник директора Департаменту освіти і науки Вінницької

облдержадміністрації – начальник управління професійної освіти, інноватики та науки 

Про критерії оцінювання та процедуру експертизи діяльності навчального закладу

Останнім часом багато говорять про необхідність реформування системи профтехосвіти. У проекті нового закону «Про професійну освіту» є багато цікавого і корисного. Утім там, на мою думку, недостатньо уваги приділено питанням перевірки результатів та оцінювання діяльності навчальних закладів. Потрібно розробити таку структуру критеріїв та норм, яка б дозволила повніше й об’єктивніше оцінити діяльність колективу відповідно до вимог законодавства та нормативних документів МОН під час проведення державної атестації, комплексної перевірки навчального закладу або внутрішнього контролю. Для максимального зниження суб’єктивності в процесі оцінювання слід закріпити певні вимоги до процедури перевірки (експертизи) діяльності закладу.

                                                                                      Н.Кравченко, Київська обл. 

Вважаю за необхідне доповнити деякі статті проекту нового закону питаннями, пов’язаними з проблемами моніторингу

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері професійної освіти

1. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері професійної освіти;

- забезпечує реалізацію системного моніторингу тенденцій ринку праці;

3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку професійної освіти;

- забезпечує розроблення норм та критеріїв оцінювання (самооцінювання, самоаналізу) системи якості професійної освіти;

- забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо моніторингу якості професійної освіти.

Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти:

(…) - здійснює системний моніторинг тенденцій ринку праці таподає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення, пропозиції щодо показників державного замовлення (фінансування) на підготовку…;

-    забезпечує здійснення заходів щодо моніторингу якості професійної освіти; 

-    розробляє  норми та критерії оцінювання (самооцінювання, самоаналізу) системи якості освітньої діяльності у сфері професійної освіти;(…)

Стаття 26. Керівник закладу професійної освіти

3. Керівник закладу професійної освіти в межах наданих йому повноважень:

- здійснює контроль за якістю освітньої діяльності, роботи педагогічних та інших працівників, організацією навчального процесу;

- здійснює моніторинг системи якості освітньої діяльності закладу професійної освіти;  

                                                           А.Кендюхова, КЗ «Кіровоградський обласний інститут

                                              післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» 

Про розширення прав навчального закладу та кадрове забезпечення навчально-виховного процесу

Орієнтири на Європу – правильні, адже ми європейська держава, але в гонитві за цим, ми не повинні забувати про все напрацьоване, що є в нашій профтехосвіті. В деяких аспектах Європа може брати приклад і з нас. Європейську модель навчання потрібно адаптувати під наші можливості, здобутки та традиції, а не наслідувати її сліпо.

Хотілося б, щоб новий Закон про професійну освіту був дієвий для практиків, щоб він дав більше можливостей для навчального закладу. Наприклад: спецкошти, якими училище не може розпоряджатись; необхідно надати більшу гнучкість навчальним закладам у підготовці робочих кадрів для того, щоб вони враховували вимоги працедавця; бажано було б спростити підходи до організації навчально-виховного процесу з підготовки робітників.

Ще один важливий напрямок – національно-патріотичне виховання.  Як можна говорити про ефективне виховання, якщо зараз скорочують ставки працівників позашкільної освіти, культорганізаторів тощо. Все, що зараз проводиться з учнями в позанавчальний час, проводиться за рахунок зусиль вчителів «старої гвардії» на громадських засадах, а от молоді педагоги цього не робитимуть.

                                                                       О.Дмитрик, директор Вінницького

                                                                міжрегіонального вищого професійного училища 

Про «стейкхолдерів професійної освіти»

У статті 1 проекту Закону про професійну освіту поміж інших визначено поняття «стейкхолдери професійної освіти» — це «фізичні та/або юридичні особи, що заінтересовані у розвитку системи професійної освіти, мережі або окремих закладів професійної освіти та можуть впливати на систему або зазнають її впливу». У розділі ІІІ «УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ» у статті 11 «Суб’єкти управління у сфері професійної освіти» це поняття відсутнє, а в кінці розділу несподівано зявляється стаття 17 «Повноваження та основні засади діяльності стейкхолдерів професійної освіти», де детально розписані їх функції та повноваження у сфері управління. Виникає запитання: на якій підставі стейкхолдери внесені до розділу ІІІ, якщо вони не є суб’єктом управління у сфері професійної освіти? До того ж, деякі аспекти діяльності стейкхолдерів значною мірою дублюються у наступній статтях 18 і 19: «Діяльність роботодавців, їх організацій та об’єднань у сфері професійної освіти» та «Повноваження підприємств, установ та організацій у сфері професійної освіти». Гадаю, авторам законопроекту слід уважно вичитати зазначені статті і ліквідувати зазначені суперечності та дублювання. Як на мене, поняття «стейкхолдери» є дуже невдалим запозиченням із англійської мови, оскільки є неблагозвучним, важко вимовляється і досить складно сприймається в українському мовленні. Вважаю, що його легко замінити, знайшовши український відповідник. Це, наприклад, можуть бути слова «замовники» або «супутники».

                                                                                       С.Веселов, м. Харків 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Щодо змісту, структури та матеріально-технічного забезпечення функціонування професійної освіти: 

1. Розвивати структуру професійної освіти відповідно до вимог сьогодення, але зважаючи на те, що оптимізація структури має здійснюватися поступово, з урахуванням законних інтересів учасників освітнього процесу:

-    оптимізація та об’єднання навчальних закладів повинно відбуватись не за регіональним принципом, а за профільним. Це дасть можливість об’єднати в одному місці більшу кількість висококваліфікованих спеціалістів та поліпшити матеріально-технічну та навчально-методичну базу;

-    ініціювання координації зусиль професійно-технічних навчальних закладів різних типів з метою уникнення дублювання напрямів, спеціальностей, збереження належної матеріально-технічної бази в умовах загального реформування і становлення національної системи професійної освіти;

-    нормативне забезпечення діяльності багатопрофільних навчальних, навчально-науково-виробничих комплексів як однієї з форм інтеграції різних рівнів освіти; узгодження термінології;

- приведення системи професійної освіти у відповідність до потреб ринку праці та реальних бюджетних можливостей регіону.

2. Оновити зміст професійної освіти у відповідності до останніх досягнень науки і техніки, потреб держави і суспільства:

-  визначити та відобразити в законі відмінності між професійною та вищою ланками освіти;

- поширення інтегрованих навчальних планів та програм професійної підготовки за різними освітніми кваліфікаціями;

- вивчення причин непідготовленості випускників навчальних закладів до працевлаштування в ринкових умовах та створення необхідних умов формування в них підприємницької компетентності;

- широке залучення до навчального процесу закладів роботодавців;

- створення розгалуженої системи дистанційного (мобільного) навчання;

- не допускати встановлення таких термінів навчання: 1,5 роки, 2,5 роки тощо, оскільки випускникам легше працевлаштовуватись улітку, а не серед зими, коли вакансій, як правило, небагато;

- дозволити навчальному закладу коригувати навчальні програми певних груп відповідно до освітніх запитів учнів та з урахуванням їхніх вікових особливостей;

- розробити і впроваджувати програми професійної освіти, які сприяють соціально-психологічній реабілітації дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного та інтегрованого навчання.

3. Розвивати міжнародне співробітництво у сфері професійної освіти, адаптовувати і використовувати для розвитку системи професійної освіти кращий європейський і світовий досвід, враховуючи такі тенденції:

-    домінуюча модель професійної кваліфікації в Європі ґрунтується як на професійних, так і на освітніх стандартах;

-    стандартизація нині широко використовується як інструмент координації вимог ринку праці й надання освіти, відповідної цим вимогам; 

-    система професійної освіти будується за принципами: 1) дуальний принцип навчання, який означає, що періоди навчання в школі чергуються з періодами підготовки на підприємстві; 2) принцип участі соціальних партнерів; 3) принцип навчання впродовж життя, який пропонує учням можливість частково навчитись кваліфікації в один період життя і повернутися до професійної освіти пізніше для повного отримання кваліфікацій, щоб мати доступ до подальшої і вищої освіти. 

У системі науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу та підготовки кадрів для професійної освіти: 

1. Переглянути й  удосконалити систему науково-методичного та кадрового забезпечення професійної освіти:

-    забезпечити тісний зв'язок з ринком праці (залучення роботодавців до написання навчальних програм, оцінювання результатів навчання тощо);

-    подбати про повне планове забезпечення навчальних закладів педагогічними працівниками(фах педагога має максимально відповідати його посаді);

-    створити на рівні регіону службу для сприяння працевлаштуванню випускників закладів або використовувати для цього ресурси органів управління освітою, знявши ці функції з навчального закладу;

-    забезпечити навчального закладу кваліфікованою психологічною службою з метою сприяння розвитку особистості учня та створення умов для його професійної самореалізації, перегляд нормативів кількості учнів на одного психолога у бік їх зменшення;

-    з метою впровадження інклюзивного навчання забезпечити введення до штатного розкладу навчального закладу посади спеціального педагога – (асистента викладача, майстра) – фахівця, який у навчально-виховному процесімає надавати психолого-педагогічну допомогу дітям з особливими потребами;

-    здійснити перехід від розрядів на кваліфікаційні рівні за НРК;

-    забезпечити реалізацію комплексу заходів, спрямованих на піднесення іміджу і престижу педагогів закладів професійної освіти у суспільстві, кардинально змінити систему стимулювання праці педагогів.

2. Оновити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для закладів професійної освіти:

-    розроблення професійних стандартів педагогічних і науково-педагогічних працівників (професійні стандарти мають бути рамочними – для можливості їх оновлення та доповнення);

-    з метою удосконалення профорієнтаційної роботи в загальноосвітній профільній школі у навчальному плані підготовки учителів технологій у ВНЗ нормативною частиною має бути передбачено вивчення відповідних навчальних дисциплін, а також методики профорієнтаційної роботи в школі;

-   створення та впровадження нової системи науково-методичної роботи, яка має передбачати активну взаємодію науковців Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, методистів навчально-методичних, науково-методичних центрів ПТО та педагогів ПТНЗ; 

-    застосування у навчальному процесі закладів та установ підвищення кваліфікації викладачів суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яка передбачає методичну систему наставництво – тьюторство – коучинг. 

У системі управління професійною освітою: 

1.      Систематизувати та унормувати питання щодо створення в навчальних закладах ефективної служби маркетингу. Метою функціонування служби є визначення запитів ринку праці, потреб та інтересів споживачів освітніх послуг та забезпечення їх задоволення шляхом прийняття ефективних управлінських рішень щодо повного циклу підготовки робітничих кадрів. Основними функціями маркетингової служби у навчальному закладі мають бути:

-    вивчення середовища: зовнішнього (демографія, економіка, наука і техніка тощо) та внутрішнього (соціальні партнери, споживачі, конкуренти, громадськість),

-    визначення структури підготовки робітничих кадрів;

-    забезпечення просування товару (стимулювання попиту на професійні освітні послуги та працевлаштування випускників).

2. Впровадити науково обґрунтовану систему моніторингу діяльності навчальних закладів та інших структурних компонентів професійної освіти, для чого:

-    розробити таку структуру критеріїв та норм, яка б дозволила повніше й об’єктивніше оцінити діяльність закладу відповідно до вимог законодавства та нормативних документів МОН під час проведення державної атестації, внутрішнього контролю (самоаналізу) або комплексної перевірки навчального закладу;

-    для зниження ступеня суб’єктивності під час оцінювання необхідно закріпити певні вимоги до процедури перевірки (експертизи) діяльності закладу;

-    використовувати інноваційні методи і форми організації та здійснення моніторингу, зокрема – технологію бенчмаркінгу;

-    доповнити статті 12, 13, 26 проекту нового закону питаннями, пов’язаними з проблемами здійснення моніторингу діяльності закладів і установ професійної освіти.

3. Продовжити заходи з дебюрократизації освіти та здійснити перехід до сучасних принципів управління, активно здійснювати заходи з децентралізації управління системою професійної освіти:

- пристосовувати систему до регіональних потреб із врахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, до потреб бізнесу та інвестицій;

-    створити умови, за яких місцеві органи влади, роботодавці, інші зацікавлені сторони зможуть надавати більше підтримки і фінансових ресурсів, а система професійної освіти матиме більше почуття відповідальності перед місцевою громадою й зацікавленими сторонами з огляду на підконтрольність вигодоотримувачам;

-    розробити і впроваджувати механізми багатоканального фінансування системи професійної освіти;

-    кошти, які самостійно заробляє навчальний заклад, перевести з казначейських на банківські рахунки навчальних закладів;

-    забезпечити збереження та розвиток міжвідомчого характеру системи професійної освіти. 

4. Соціальне партнерство має стати обов’язковою умовою ефективного функціонування національної системи професійної освіти. Це забезпечить її реальний зв’язок з економічними та соціальними інституціями і, перш за все, з роботодавцями. Тому до законодавства про професійну освіту потрібно внести перелік конкретних методів і форм соціального партнерства, адаптованих до умов вітчизняної системи освіти. 

Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан

30.08.2015
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Jamey
Опубліковано 26.05.2016 в 23:14
I got this site from my pal who told me on the topic of this web site and now this time I
am visiting this web page and reading very informative articles at this place.


my web blog :: VestaECragar: www.turisnal.com/.../81162
Автор: V.Petrenko
Опубліковано 01.09.2015 в 10:54
Багато цікавих думок. Якби ж наше міністерство прислухалось до наших думок, до ідей експертів та працівників…
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews