Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО «КРУГЛИЙ СТІЛ» Якою буде післядипломна освіта?

Автор:
Редколегія порталу «Освітня політика»
Опубліковано
30.09.2015

Портал «Освітня політика» провів черговий віртуальний «круглий стіл» на тему: 

Якою буде післядипломна освіта?

Зважаючи на те, що МОН України завершено роботу над проектом «Положення про післядипломну освіту у сфері вищої освіти України», який розроблено з урахуванням нових засад функціонування системи вищої освіти, визначених Законом України  «Про вищу освіту».  http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1428566485/ 

Аналізуючи матеріали «круглого столу» та дописи безпосередньо на порталі, маємо зазначити, що суттєвих зауважень до проекту нового Положення про післядипломну освіту у сфері вищої освіти України не надійшло. Лунали окремі думки про доречність його ухвалення до прийняття нової редакції «Закону про освіту». Проте, дуже багато зауважень і діаметрально протилежних думок висловлювалося стосовно «Доповідної записки про реформування закладів післядипломної педагогічної освіти». Крім того, науковці й практики глибоко аналізували відповідні розділи проекту Законів «Про освіту» та «Про вищу освіту». Загалом можна виокремити дві позиції щодо майбутнього існуючої сьогодні в Україні системи післядипломної освіти:

  1. Ліквідувати як неефективну.
  2. Зберегти та поступово реформувати (переважна більшість респондентів). 

Існуючу сьогодні систему післядипломної освіти слід ліквідувати як неефективну

На моє переконання, інститути післядипломної освіти не виконують свої функції, не можуть чи не хочуть... Раціональніше було б проходити курсову перепідготовку учителям у педагогічних університетах, на відповідних кафедрах.

Марк Бобровский

Господи, неужели были услышаны мои молитвы! Я уже год борюсь с этой системой. Я сама работала учителем, а когда защитилась работала в Запорожском ОИППО. Являясь сотрудником этого института, я скажу, что кроме бюрократии и коррупции, там ничего нет. Это совок, который служит только теплым местечком для блатных, и управы найти на них невозможно- круговая порука. С таким бюджетом, полномочиями и безнаказанностью наш институт ненавидят учителя области. Конкретные факты многомиллионных финансовых нарушений, я в прошлом году официально написала во все правоохранительные структуры. И началось, "Маски-шоу", изъятие документов и т.д., и сидели бы уже давно ректор со всей администрацией, но вот досада, жена прокурора Запорожской области у нас работает и зарплата у нее 14 тыс. грн. Эти институты, это реальная научно-педагогическая мафия. Спасибо МОНУ, что пытается избавить учителей от этих "кровосисей".

Ирина Гашенко

 Це мабуть про інститути типу підвищення кваліфікації вчителів кажуть, - це інститути видачі папірців в обмін на невелику суму грошей. Я розумію що там є кілька ентузіастів, які стараються - але в сумі толку 0. Навіть з ентузіастів, які стараються. Результат - море показухи + ефективне цілеспрямоване відбивання в дітей будь-якого бажання вчитись, гонитва за виконанням стандартних методик "нова тема кожного уроку", захворів - вилетів з системи освіти назавжди.
Кого треба гнати і негайно - всіх підвищувачів кваліфікації з англійської мови. Бо напідвищували так, що роками вбивають в голову дітям і батьками що англійську вивчити неможливо раз самі вчителі не можуть вивчити...
 Підвищувачі кваліфікації заговорили лише тоді, коли їх зібрались ліквідувати і роками мовчали про підручники-методики...  І зараз мовчать.
Інші функції (олімпіади-конк
урси) - а чи та школа плагіату, корупції і показухи комусь потрібна?Коли нарешті з школи приберуть реферати, примусову імітацію науки у "МАН"... Олімпіади-конкурси це добре, але якщо це проводиться  чесно і не імітація. Якщо не можна чесно - непотрібно взагалі. А для чесних олімпіад і конкурсів є багато ентузіастів... Хай буде багато окремих неформальних олімпіад і конкурсів. Команди на міжнародні олімпіади все одно готують не педагоги, ті люди якось самі розберуться, без чиновників.

Ірина Єгорченко

Чи потрібні інститути післядипломної освіти? - У нинішньому вигляді абсолютно ні. Головний акцент потрібно спрямувати на самоосвіту вчителів  і здачу ними незалежного професійного тестування. Тоді сам вчитель буде зацікавлений у самопідготовці. А матеріалів для цього в час Інтернету більше ніж вдосталь і без інститутів післядипломної освіти.

Володимир Петрович

30% специалистов украинских ИППО работают на 120%, ещё 30% - просто ходят на работу и чего-то там выполняют, остальные 40% - балласт и обуза.
Вопрос: что со всем этим делать?

Юрий Зайцев

Інститути післядипломної освіти – рудимент радянського минулого. Їх треба якнайшвидше ліквідувати. Хай учитель сам обирає, де йому підвищувати кваліфікацію і як(на курсах в університеті чи на семінарі-тренінгу в громадському навчальному центрі).

Л.Гусько, Харківська обл.

Існуючу сьогодні систему післядипломної освіти потрібно зберегти та поступово реформувати

За роки незалежності України функції колишніх інститутів підвищення кваліфікації вчителів (зараз - ОІППО) суттєво змінилися - з методичних центрів на науково-методичні установи. Наскільки ці зміни є ефективними в цілому по країні, й наскільки затрати з обласних бюджетів окупаються (оскільки штатна кількість працівників зросла дуже й дуже суттєво) - мало б відповісти грунтовне дослідження не тільки в рамках окремо взятого ОІППО.
Як можна закрити ОІППО рішенням колегії МОН, коли це установи комунальної власності, що фінансуються з місцевих бюджетів?

Леонід Булава

Шановні міністерські засідателі! Ліквідуйте методичні служби, перетворіть відділи освіти на сервісні центри. І тоді попробуйте напряму попрацювати з навчальними закладами.  Що у вас вийде?  А нічого!  Інформації будете самі придумувати?  Звіти будете самі складати? А з керівниками навчальних закладів як будете спілкуватись? Так як з керівниками департаментів і управлінь раз в рік? Можливо перед тим як рубати з плеча слід десять раз подумати?

Наталія Миколаївна 

Для того, щоб вчитель став вчителем, необхідна дуже велика і копітка робота. Цю місію взяли на себе обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, методичні кабінети на місцях.
Саме ці установи за мізерну плату роблять цю справу. Методична робота має чітко визначену вертикаль, яка схематично вимальовується таким чином – учитель - завуч школи - райметодкабінет  - обласний інститут післядипломної педагогічної освіти  - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти. В умовах, в яких сьогодні знаходиться Україна, руйнування хоча б однієї з ланок цієї вертикалі є небезпечним.

Є.Рінан 

Народ, у вас немає шансів. Я теж працюю в сфері освіти і мене теж торкнулася "реформаторська" вправність МОНу. Уся боротьба була безуспішною. Нас тупо не чують і не реагують.Дивовижно, але міністерство не хоче йти на діалог з тими, кого реформує. Ніхто ж не проти реформ (навіть радикальних), уся освітянська спільнота розуміє їх необхідність та актуальність. Проте, лише в обговоренні та врахуванні думок з усіх сторін можна дійти максимально близько до ідеалу. Але чомусь міністерство вважає, що їм видніше. За всіх і вся. Самовпевненість оця може вилізти боком для суспільства. Сумно...

Юрій 

Ознайомившись із Доповідною запискою "Про реформування системи післядипломної педагогічної освіти", проаналізувавши проект "Рішення колегії МОН України" дійшов висновку: "нове" керівництво МОН не зрозуміло своєї місії, а ми зіткнулись з небаченими раніше некомпепентностями, подвійними стандартами і не дочекавшись бажаних реформ отримали показові, неадекватні кроки, що загрожують повною, безповоротною руйнацією системи освіти.

Анатолій M. 

У мене складається враження, що дехто вбачає суть реформ у розгромі усього, що їм не подобається, а натомість нічого нового не запропоновано. Те, що пропонують автори на чолі з О.Чебикіним ректором Одеського педуніверситету ім. К.Ушинського давно реалізовано у Києві. Але Київ має свою специфіку, я не певний, що в Одеській області це буде на користь справи. Як на мене, педагог повинен мати право на вибір навчального закладу у якому хоче пройти підвищення кваліфікації. Конкуренція покаже кого до кого потрібно приєднувати.

В.Огневюк 

На мою думку, реформування післядипломної педагогічної освіти треба починати після прийняття нового Закону про освіту і на його основі. При цьому має бути забезпечена свобода вибору вчителями як закладів освіти, так і потрібних їм освітніх програм.

В.Бахрушин 

Цікаво, наскільки якісно далекий від практичної роботи у школі викладач класичного університету, та й навіть педагогічного ВНЗ, зможе забезпечити супровід підвищення кваліфікації шкільного учителя? Ми всі з Вами, колеги, навчалися у ВНЗ, а прийшовши до школи - починали практично з "чистого аркушу". Маю великий сумнів, що на такому підвищенні кваліфікації учитель не марно витратить час. Скільки ще руйнівних ідей мають в запасі наші горе-реформатори?

Ирина Грекова 

Перевернута з ніг на голову логіка Доповідної записки «блискуче» відображена у наперед заготовленому проекті «Рішення колегії МОН України» у якому пропонується:

Спершу – «припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти» та «укладання угод з профільними вищими педагогічними університетами або (у разі їх відсутності в області) з педагогічними факультетами (відділеннями) інших ВНЗ регіону». Після цього – «розробити науково обґрунтований та схвалений професійно-педагогічно спільнотою державний стандарт післядипломної педагогічної освіти». Потім – «підготувати проект нового Положення про післядипломну педагогічну освіту в Україні». Далі – «доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів».

Навіть звичайний здоровий глузд підказує, що послідовність має бути цілком інакша:

Спершу – вияснити недоліки та переваги існуючої мережі ОІППО, т.ч. потребу вчителів та органів місцевого врядування у збереженні (чи навпаки ліквідації) цієї мережі. Після цього – розробити Концепцію післядипломної педагогічної освіти, в якій передбачити основні напрямки розвитку цієї освіти та складовімайбутньої (бажаної) системи ППО.Потім – розробити науково обґрунтований та схвалений професійно-педагогічно спільнотою державний стандарт післядипломної педагогічної освіти. Далі – підготувати проект нового Положенняпро ППО в Україні. Далі – доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів. І щойно в кінці – реорганізувати мережу ОІППО, що не конче, і не в усіх регіонах, означає «припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти». 

Олег Гірний, м. Львів 

Шановні реформатори, якщо уже говорити про "ФАХІВЦІВ" то мабуть ліквідацію потрібно починати з МОНУ, далі ВИШІ, далі ОІППО, далі управління освіти, далі школи..... І з чим залишимося? ОІППО мабуть найменше "зло" в цьому ланцюжку. Розумна реформа це не ліквідація, а створення нових умов для реалізації освітньої державної політики. У вчителя має бути альтернатива вибору місця для підвищення своєї кваліфікації.ОІ ППО готові до конструктивної розмови - було б тільки з ким розмовляти. Я особисто критику сприймаю лише від тих людей, які не бояться показувати своє обличчя. А Вам ніхто не забороняє захищати МОНУ- скільки людей - стільки думок.

Ольга Андрійчук

Передусім потрібно переконатися в тому, що розуміють під поняттям «реформи» їх ініціатори, чи бачать можливі наслідки таких дій, і мають план подальших кроків у реформуванні не тільки системи післядипломної освіти, але й системи управління організацією й змістом навчально-метод ичної роботи в закладах освіти:

1. Яким є перспективне загальне бачення змін у системі методичних служб, діяльність яких координують обласні інститути?

2. Як місцеві органи управління освіти будуть формувати замовлення на підвищення кваліфікації педпрацівників та визначати його виконавців?

3. Які органи організовуватимуть уметод ичну роботу з педагогічними кадрами у міжкурсовий період, координуватимуть експериментальну роботу закладів, діяльність психологічних служб, апробацію підручників?

В.П.Розанова, м. Дніпропетровськ 

Протягом року в соціальних мережах інститути переважно призначали відповідальними за всі освітянські гріхи: недолугі, старомодні, консервативні, заскорублі, бюрократичні. Цьому підігравали міністерські функціонери, які надсилали вчителям підписані правицею «листи щастя» із забороною лихим керівникам ОІППО примушувати педагогів виконувати «невластиві функції». А лівою рукою ті ж діячі розсилали «гнобителям учительства» накази і розпорядження про організацію й проведення олімпіад, конкурсів, подання інформацій, участі в міністерських заходах, створення системи ІСУО, співпраці з видавництвами та громадськими організаціями, організації участі педагогів у конкурсах навчальної літератури тощо.

За два роки роботи керівництво МОН з керівниками обласних ОІППО не зустрічалося, у специфіку й проблеми інститутів не заглиблювалося. Покладалися, мабуть, на судження експертів: вітчизняних, які мали власний переважно негативний досвід у спілкуванні з працівниками ІППО, та зарубіжних – якщо в Європі такого «рудимента совка» немає, то й у нас нехай не буде.А ми вже давно не совки! За останні 15 років ми мали унікальний шанс для саморозвитку: самі оновлювали зміст і форми роботи, шукали партнерів, працювали в міжнародних проектах, брали участь у тренінгах, вчилися нового й застосовували набуте в роботі, створювали «дистанційку», упроваджували вебінари, створювали освітні портали, опановували хмарні технології. Із 2004 року почали працювати на андрагогічних засадах. Наші фахівці співпрацюють і залучають до роботи на курсах зарубіжних колег із Польщі, Словаччини, Німеччини, США, фахівців класичних ВНЗ, науковців із переважної більшості наукових інституцій НАПН тощо. Кожен інститут має власні наукові, методичні чи навчальні родзинки, про які знають колеги і які стають спільним надбанням у системі в межах України. Іншими словами, ми вже створили, з урахуванням особливостей у кожній області, певний регіональний освітній простір, який може стати основою для освітянської децентралізації у час проведення адміністративної реформи.

І.Смагін, ректор Житомирського ОІППО 

Ініціаторами реформування системи післядипломної освіти не проведено аналіз фактичного стану справ, зокрема, реального змісту діяльності ІППО. Кафедри забезпечують зміст курсів підвищення кваліфікації, а навчально-методичні кабінети і лабораторіївідповідають за професійний розвиток медпрацівниківу міжкурсовий період: вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду, методичний супровід навчально-вихов ного процессу, організація роботи авторських педагогічних майстерень, моніторинг процесів в системі освіти, організація роботи з обдарованими учнями, організаційно-методичне забезпечення ЗНО, консультаційна допомога педагогам та батькам, координація та методичний супровід діяльності всіх ланок методичної служби.
Хто буде виконувати всі ці функції? Університет? Це схоже на авантюру.

В.Зайченко, Київська обл. 

Організацію роботи з педагогічними працівниками в інститутах післядипломної освітипобудовано на принципах андрагогіки. Не всі, на жаль, розуміють, що навчання дорослих суттєво відрізняється від навчання учнів і студентів. Одним із основним принципів андрагогіки є врахування вікових особливостей та практичного досвіду суб’єкта навчання.

Науково-педагогічні працівники і методисти обласних ІППО володіють значним досвідом практичної професійної діяльності в системі загальної середньої освіти, чого, як правило, не мають науково-педагогічні працівники університетів. Тому, говорячи про реформування системи підвищення кваліфікації, слід враховувати це.

М.Солуян, Закарпатська обл.

Дуже шкода, що наша дискусія ведеться на побутову рівні, без розуміння сутності проблем, використання чітких понять, педагогічних та управлінських термінів, статистичних даних, урахування думок визнаних в Україні фахівців-автори тетів у цій царині. НАПН України слід організувати дослідження та провести всеукраїнську професійну дискусію з питань післядипломної освіти та підвищення кваліфікації у різних сферах життя, в тому числі – у сфері освіти з метою одержання відповідей на питання про: сутність феноменів «післядипломна освіта», «підвищення кваліфікації», «освіта протягом життя»; державні стандарти післядипломної освіти та підвищення кваліфікації; ліцензійні умови для здійснення післядипломної освіти і підвищення кваліфікації у сфері освіти.

Післядипломну освіту і підвищення кваліфікації в проекті Закону «Про освіту», без наявних для цього наукових обґрунтувань, віднесено до неформальної освіти. Визначено, що навчання за неформальною освітою може бути короткотерміновим, не інтенсивним, призначеним для будь-якого віку, типово пропонується у формі коротких курсів, семінарів, тренінгів. Справедливо було б авторам тлумачення про «неформальну післядипломну освіту» порадити скористатися послугами лікаря (краще – хірурга), який підвищував кваліфікацію «короткотерміново та неформально», та й у повному спокої бути, знаючи, що охороняють країну військові, які у такий же спосіб підвищили свою кваліфікацію. Тому вважаю за необхідне внести до проекту Закону України «Про освіту» положення про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації працівників з вищою освітою «вищою формальною освітою», що здійснюється за державними стандартами у ліцензованих вищих навчальних закладах.

Сьогодні ініціаторами реформ пропонується створити нового монополіста на ринку послуг з підвищення кваліфікації в образі педагогічного університету, який радо береться за підвищення кваліфікації педагогів, проте уявлення не має про інформаційну, організаційну, інноваційну, методичну роботу із забезпечення діяльності та розвитку закладів і територіальних систем дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Тому потрібно внести до проекту Закону «Про освіту» положення про запровадження права вільно обирати зміст, форми та місце підвищення кваліфікації у мережі ліцензованих вищих навчальних закладів України через механізми «ваучера» на підвищення кваліфікації для педагогів і науково-педагогічних працівників відповідно до державних стандартів.

І.Г.Осадчий 

Після заяв про оптимізацію методкабінетів взялись вище - зруйнувати систему післядипломної освіти в Україні. Варто відзначити, що ця система існує не один десяток років і зарекомендувала себе як така, що дає можливість усунути певні прогалини у знаннях методики випускниками вишів. Практичне спрямування підвищення кваліфікації педагогів в ІППО не викликає сумнівів. Заслугою системи післядиплломної освіти педпрацівників останніх років є оволодіння переважною більшістю вчителів сучасними інформаційно-ко мунікаційними технологіями, впровадження ІКТ у навчально-вихов ний процес. І це далеко не повний перелік всієї діяльності ІППО. Розуміємо, що бюджетні видатки щорічно треба зменшувати. Однак, ще жодна країна світу не здійснила прориву в науці та не наростила свій економічний потенціал, знищуючи систему освіти, хай навіть післядипломної. Інститути післядипломної освіти займають належне місце в освітній структурі нашої держави.

Олександр 

Просимо припинити демотивувати персонал інститутів післядипломної педагогічної освіти загрозою їх ліквідації. Слід провести всеукраїнське зібрання педагогічних працівників України і працівників ІППО, науковців-дослідників та юристів для чіткого окреслення місця системи післядипломної освіти у системі освіти України та перспектив її розвитку.
Увага до проблем і потреб інститутів післядипломної педагогічної освіти з боку Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України та Міністерства освіти і науки України безумовно сприятиме розвитку освітнього і професійного потенціалу країни, забезпечать підтримку реформування освіти України з боку нечисленної, але досить кваліфікованої і впливової когорти педагогічних працівників.

В.В. Зелюк

На жаль, педагогічні університети не можуть (чи не хочуть) виконувати свої функції з підготовки фахівців. Вже при першому ж підвищенні кваліфікації в інституті ППО (після закінчення ВУЗу) це чітко видно. Особисто я люблю ставити такі питання: скажіть, а хто з вас бачив, як ця методика виглядає вживу? - Німа пауза і розгублення. Ніхто. - А хочете побачити, спробувати? - Так. - Пробуємо. Шок. Емоції. - То оце так воно робиться??

"Теория, мой друг суха всегда, лишь древо жизни зеленью буяет..."

Тетяна 

Потрібно обговорення майбутнього системи неперервної педагогічної освіти взагалі (починаючи від добору й підготовки кадрів, і закінчуючи проблемами підвищення їхньої кваліфікації й атестації).

Леонид Булава 

Думаю, педагогічним ВНЗ можна передати функції ІППО, але перед тим їх потрібно добре підготувати до цієї нової функціональност і. Вітчизняні педагогічні ВНЗ у "сучасному вигляді" не взмозі успішно виконувати уже покладені на них функції, не кажучі про нові. Педагогічні виші самі спочатку потребуть оновлень. А автор правильно піклується про колектив, як справжній керівник. Поняття людина в Україні, на жаль, і далі втрачає свою цінність в порівнянні з поняттям реформа...

І.Орлова 

На базовому вчительському рівні неофіційно не сьогодні і не вчора сформувалася впевненість, що назріло ТАКЕ реформування СИСТЕМИ ІППО, щоб перепідготовку не вмонтовували у СИСТЕМУ. Залишається, щоб замість СИСТЕМИ почала діяти індивідуальна різноманітність ініціативи самих вчителів, які самі дбали б про свій особистісний розвиток у відповідь на нову форму атестації (замість комісійних рішень діятиме незалежна сертифікація педагогів в електронному форматі) та відкриті конкурси на вакантні посади, оклади яких зростуть у рази. Зростуть завдяки дійсно новій державній політиці, котра по-справжньому дійсно оптимізує мережу шкіл з одночасним формуванням мережі профільних ліцеїв для старшого ступеню загальної середньої освіти. Чого "вартує" лише цифра - 2,5 тисячі шкіл, де всього менше 100 учнів (менше 10-ти у класі).

Володимир Бєлий 

 Дехто каже: «навіщо мені курси? Я сам спроможний вибрати собі форму професійного навчання. Поїду кудись на цікавий семінар-тренінг, і мені цього буде достатньо». Але ж професійне післядипломне навчання педагогічних працівників містить набуття ними здатності виконувати додаткові завдання і обов’язки шляхом оволодіння новими знаннями та вміннями в межах професійної діяльності (галузі знань). Чи зможуть це забезпечити семінари-тренінги один раз на 5 років? Напевне, ні. Потрібно міркувати про систему підвищення кваліфікації як на семінарах, так і на курсах.

В.Чистякова, м. Кіровоград

Ми вважаємо, що післядипломна освіта і підвищення кваліфікації не можуть бути віднесені до неформальної освіти, існувати без державних стандартів та мережі ліцензованих суб’єктів надання таких освітніх послуг. Післядипломна освіта і підвищення кваліфікації повинні бути визначені як вища освіта на рівні відповідних кваліфікаційних вимог. Існуюче нормативно-прав ове забезпечення, методологічні основи функціонування та подальший розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як складової системи освіти дорослих потребує модернізації. А саме:
– Прийнятя Закону України про освіту дорослих.
– Прийнятя Закону України «Про післядипломну освіту», в якому передбачити, що Інститути післядипломної педагогічної освіти є державними або комунальними вищими навчальними закладами
III або IV рівня акредитації, з чітким розмежуванням рівнів залежно від діяльності, яку вони здійснюють: підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів та стажування (III рівень), отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліф ікаційного рівня та практичного досвіду (IV рівень).
– Внесення до проекту Закону України «Про освіту» положень про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації у сфері освіти вищою формальною освітою, яка здійснюється за державними стандартами в ліцензованих вищих навчальних закладах.
– Розробка та затвердження стандартів післядипломної педагогічної освіти.
– Прийняття галузевої програми (плану заходів) розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти як Інститутів (Академій) розвитку освіти, здатних забезпечувати надання якісної вищої освіти у сфері післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, а також науковий, методичний, інформаційний й організаційний супровід діяльності та інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.
– Розробка та затвердження Типових штатних нормативів для Інститутів післядипломної педагогічної освіти, контингентом яких є фахівці з вищою освітою
– Визнання кафедри основним структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти.
– Визначення навчального закладу/установ и/органу, що буде здійснювати координацію діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.
– Розроблення та затвердження Положення про підвищення кваліфікації педагогічних і управлінських кадрів освіти.
– Затвердження в системі післядипломної освіти короткотривалих форм навчання в міжкурсовий період, проходження яких підтверджується сертифікатами.
– Відновлення механізму присвоєння вчених звань науковцям, які працюють у системі післядипломної педагогічної освіти.

В.І.Шуляр, м. Миколаїв 

На думку більшості експертів та педагогів, перегляду потребують не ІППО як такі, а зміст, форми, методи і засоби навчання на курсах підвищення кваліфікації, підходи до організації навчального процесу, комплектування груп тощо на основі стратегічного розуміння як реального стану, так і перспектив розвитку діючої системи. Демонополізація системи післядипломної педагогічної освіти в сучасному розумінні ґрунтується на усвідомленні того, що реальний вплив на рівень професійної компетентності педагогічних працівників відбувається не тільки і не стільки в межах функціонування інститутів післядипломної педагогічної освіти, скільки за рахунок впливу на її якісний стан цілого комплексу освітніх заходів, що реалізуються в формальному, неформальному та інформальному секторах освіти.

В контексті реформування системи освіти в Україні децентралізація насамперед означає повну і остаточну відміну повноважень МОН, управлінь освіти та/чи інститутів післядипломної педагогічної освіти по визначенню періодичності підвищення кваліфікації. Основу структури навчальних курсів підвищення кваліфікації мають скласти стратегічні напрями розвитку системи освіти; а зміст мають визначити вимоги до професійної компетентності педагогічних працівників, що враховують регіональні та локальні особливості їх діяльності на конкретному робочому місці.

Третьою вершиною трикутника реформування має стати диверсифікація форм навчання: вчитель повинен отримати можливість не тільки обирати термін і періодичність навчання, але й, в залежності від особистих уподобань або інших обставин, обирати найбільш зручну форму навчання: індивідуальну, групову, очну, дистанційну, змішану. Диверсифікація форм навчання в системі післядипломної педагогічної освіти забезпечить реалізацію індивідуальної професійної освітньої траєкторії, сприятиме рівному доступу до якісної освіти та не залежатиме від місця проживання педагогічних працівників, особистих обставин, особливостей організації навчально-вихов ного процесу в регіоні чи конкретному навчальному закладі.

М.Войцехівський 

Зламати всю систему легко. А що потім? Чому б не провести, для початку, пілотний експеримент? Для прикладу, під сформоване Департаментом освіти і науки замовлення на курсове підвищення кваліфікації педагогічних працівників (як обов’язкове планове так і курси з актуальних для регіону проблем) проводиться відкритий тендер, на якому в змагальному порядку із своїми програмами, ідеями і можливостями беруть участь всі бажаючі, що мають ліцензії на відповідний вид діяльності, у тому числі й ІППО. Вже навіть сам факт участі в такому публічному тендері дасть поштовх удосконалення діючих програм курсового підвищення кваліфікації педкадрів, покаже наявний потенціал як ІППО так і університетів, стимулюватиме розвиток змісту і форми післядипломної освіти, творчу роботу науковців у даному напрямку. При формуванні замовлення на обов’язкове один раз у п’ять років безоплатне підвищення кваліфікації можна передбачити диференційовани й підхід до конкретної особистості педагога, надавши можливість педагогічним кадрам закладів, спільно з районними (міськими) методичними об’єднаннями педагогічних працівників приймати рішення щодо можливості проходити таке навчання за індивідуальними планами під час наданої оплачуваної відпустки. При цьому план самоосвітньої роботи укладається педагогом, затверджується педагогічною радою закладу і профільним методичним об’єднанням. Звіт по завершенню творчої відпустки так само затверджується і в майбутньому є документом атестаційної справи.

Для педагогічних працівників такої категорії можна передбачити можливість в обмежених фінансових рамках за час творчої відпустки пройти короткотермінов е стажування в колег-новаторів , чи взяти участь у семінарах, конференціях тощо.В умовах насиченого інформаційного простору, сучасних інформаційно-ко мунікаційних технологій хорошому, творчому, авторитетному вчителю для підвищення своєї кваліфікації часто не вистачає часу й мотивації. Творча відпустка й індивідуальний план, за виконання якого необхідно буде публічно звітуватися перед колегами, компенсує названі вище дефіцитні ресурси.

Можливо таким шляхом почнеться реалізація ідеї «гроші ходять за вчителем» у справі його післядипломної освіти. Діюче нормативно-правове поле у випадку пілотного проекту легко скоригувати окремими тимчасовими положеннями і, не руйнуючи фундамент, а зміцнюючи його, робити капітальну реконструкцію процесу неперервної освіти педагогічних працівників. Пілотних проектів може бути декілька і їх спрямування буде різним.

Д.М.Демченко, заступник директора Одеського

обласного інституту удосконалення вчителів

Вважаємо за необхідне привернути увагу педагогічної громадськості та МОН на необхідністьпосилення зв'язку результативності підвищення кваліфікації педагогічного працівника з його атестацією. Зокрема, з метою підвищення ролі і якості післядипломної освіти працівника в його професійному зростанні, відповідної мотивації працівника, активізації різних форм його діяльності під час навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період пропонуємо Міністерству освіти і науки:

Установити двоступеневу систему атестації педагогічного працівника:

1 ступінь: методична та науково-дослідна робота протягом п’яти років в умовах загальноосвітнього навчального закладу та районного (міського) методичного кабінету;

2 ступінь: навчання на курсах підвищення кваліфікації (очних, очно-заочних, дистанційних) та/або на курсах перепідготовки в закладі післядипломної педагогічної освіти і проходження після їх завершення атестації в обласному центрі оцінювання якості освіти (зовнішнього незалежного оцінювання рівня професійної компетентності з присвоєнням відповідної категорії).

У ході атестації потрібно ефективніше використовувати:

результати навчальної діяльності учнів, з якими працює педагог, та рівень їхньої вихованості;

висновки про діяльність педагога всіх учасників навчально-виховного процесу. Для цього слід передбачити відповідні процедури. 

П.Катеренчук, В.Андрійченко, Кіровоградська обл.

Порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників в цілому ряді країн дозволив виявити загальні тенденції – посилення професійного розвитку всіх вчителів на базі школи відповідно до їх інтересів та програмою розвитку даного навчального закладу; активна взаємодія шкіл з ВНЗ та іншими закладами підвищення кваліфікації; підтримка педагогічних колективів шкіл фахівцями ВНЗ, органами влади, представниками громадськості; різноманіття форм підвищення кваліфікації; використання дистанційного навчання як альтернативної форми навчання.

Важливими елементами реформування вітчизняної системи післядипломної освіти є розробка інноваційної моделі проектування курсів на основі результатів моніторингу потреб окремих навчальних закладів освіти; створення експертних груп для визначення освітніх потреб педагогічних працівників; аналіз бази даних передового педагогічного досвіду, бази даних вчителів-наставників, що володіють таким досвідом, спроможні та мають бажання реалізувати свій авторський курс (майстер-клас тощо); організація курсів за компетентнісним або проектним принципом (в тому числі й з використанням краудсорсінгу як методу навчання) тощо.

М.Ф. Войцехівський 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Реформування післядипломної освіти потрібно починати після прийняття нового Закону про освіту і на його основі. При цьому має бути забезпечена свобода вибору слухачами як закладів освіти, так і потрібних їм освітніх програм.

2.Заклади післядипломної освіти мають здійснювати свою діяльность у конкурентному середовищі. Учителеві  треба надати право самостійно обирати місце, форму та зміст свого професійного розвитку. Педагогічні ВНЗ інші заклади та установи можуть пропонувати педагогам свої послуги.

3.Порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників у низці країн дозволив виявити загальні тенденції: посилення професійного розвитку всіх вчителів на базі школи відповідно до їх інтересів та програмою розвитку даного навчального закладу; активна взаємодія шкіл з ВНЗ та іншими закладами підвищення кваліфікації; підтримка педагогічних колективів шкіл фахівцями ВНЗ, органами влади, представниками громадськості; різноманіття форм підвищення кваліфікації; використання дистанційного навчання як альтернативної форми навчання. 

4.На думку більшості експертів, науковців та педагогів-практиків, перегляду потребують не заклади післядипломної освіти як такі, а зміст, форми, методи і засоби навчання на курсах підвищення кваліфікації, підходи до організації навчального процесу, комплектування груп тощо на основі стратегічного розуміння як реального стану, так і перспектив розвитку діючої системи.

 Демонополізація системи післядипломної освіти в сучасному розумінні ґрунтується на усвідомленні того, що реальний вплив на рівень професійної компетентності працівників відбувається не тільки і не стільки в межах функціонування закладів післядипломної освіти, скільки за рахунок впливу на її якісний стан цілого комплексу освітніх заходів, що реалізуються в формальному, неформальному та інформальному секторах освіти. У контексті реформування системи освіти в Україні децентралізація насамперед означає повну і остаточну відміну повноважень МОН, управлінь освіти та/чи інститутів педагогічної освіти щодо визначення періодичності підвищення кваліфікації. Основу структури навчальних курсів підвищення кваліфікації мають скласти стратегічні напрями розвитку системи освіти; а зміст мають визначити вимоги до професійної компетентності працівників, що враховують регіональні та локальні особливості їх діяльності на конкретному робочому місці. Третьою вершиною трикутника реформування має стати диверсифікація форм навчання: працівник повинен отримати можливість не лише обирати термін і періодичність навчання, але й, в залежності від особистих уподобань або інших обставин, обирати найбільш зручну форму навчання: індивідуальну, групову, очну, дистанційну, змішану. 

5.Демонополізація, децентралізація та диверсифікація як основні напрямки реформування післядипломної педагогічної освіти висувають цілу низку вимог, насамперед перегляду управлінських рішень, що регламентують організацію навчального процесу та фінансування системи післядипломної освіти; створення регулятивної нормативно-прав ової бази; розробки науково-методич ного забезпечення; створення дієвої системи сертифікації змісту навчальних курсів; забезпечення ефективного використання наукового та науково-методичного потенціалу діючих інститутів післядипломної освіти. Саме в цьому напрямку і необхідно зосередити зусилля дослідників, управлінців та реформаторів.

6.Існуюче нормативно-правове забезпечення, методологічні основи функціонування та подальший розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як складової системи освіти дорослих потребує модернізації.

 А саме:

– Прийнятя Закону України про освіту дорослих.

– Прийнятя Закону України «Про післядипломну освіту», в якому передбачити, що Інститути післядипломної освіти є державними або комунальними вищими навчальними закладами III або IV рівня акредитації, з чітким розмежуванням рівнів залежно від діяльності, яку вони здійснюють: підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів та стажування (III рівень), отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліф ікаційного рівня та практичного досвіду (IV рівень).

– Внесення до проекту Закону України «Про освіту» положень про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації у сфері освіти вищою формальною освітою, яка здійснюється за державними стандартами в ліцензованих вищих навчальних закладах.

– Розробка та затвердження стандартів післядипломної освіти.

– Прийняття галузевої програми (плану заходів) розвитку закладів післядипломної освіти, здатних забезпечувати надання якісної вищої освіти у сфері післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, а також науковий, методичний, інформаційний й організаційний супровід діяльності та інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

– Розробка та затвердження Типових штатних нормативів для Інститутів післядипломної освіти, контингентом яких є фахівці з вищою освітою.

– Визнання кафедри основним структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти.

– Відновлення механізму присвоєння вчених звань науковцям, які працюють у системі післядипломної педагогічної освіти.

7.Пропонується організувати і провести пілотний проект (експеримент) щодо розробки та апробації нової моделі післядипломної освіти, одним із завдань якого має бути реалізація ідеї ваучерів («гроші ходять за працівником у справі його післядипломної освіти»). Діюче нормативно-правове поле у випадку пілотного проекту легко скоригувати окремими тимчасовими положеннями і, не руйнуючи фундамент, а зміцнюючи його, робити капітальну реконструкцію процесу неперервної освіти працівників. Пілотних проектів може бути декілька і їх спрямування буде різним.

8.Учасниками «круглого столу» зверталася увага на необхідність посилення зв'язку результативності підвищення кваліфікації педагогічного працівника з його атестацією. Зокрема, з метою підвищення ролі і якості післядипломної освіти педагогічного працівника в його професійному зростанні, відповідної мотивації працівника, активізації різних форм його діяльності під час навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період пропонується Міністерству освіти і науки:

Установити двоступеневу систему атестації педагогічного працівника:

1 ступінь: методична та науково-дослідна робота протягом п’яти років в умовах загальноосвітнього навчального закладу та районного (міського) методичного кабінету;

2 ступінь: навчання на курсах підвищення кваліфікації (очних, очно-заочних, дистанційних) та/або на курсах перепідготовки в закладі післядипломної педагогічної освіти і проходження після їх завершення атестації в обласному центрі оцінювання якості освіти (зовнішнього незалежного оцінювання рівня професійної компетентності з присвоєнням відповідної категорії).

У ході атестації потрібно ефективніше використовувати:

результати навчальної діяльності учнів, з якими працює педагог, та рівень їхньої вихованості; 

висновки про діяльність педагога всіх учасників навчально-виховного процесу. Для цього слід передбачити відповідні процедури. 

 Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО «КРУГЛИЙ СТІЛ» Якою буде післядипломна освіта?
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО «КРУГЛИЙ СТІЛ» Якою буде післядипломна освіта?

Портал «Освітня політика» провів черговий віртуальний «круглий стіл» на тему: 

Якою буде післядипломна освіта?

Зважаючи на те, що МОН України завершено роботу над проектом «Положення про післядипломну освіту у сфері вищої освіти України», який розроблено з урахуванням нових засад функціонування системи вищої освіти, визначених Законом України  «Про вищу освіту».  http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1428566485/ 

Аналізуючи матеріали «круглого столу» та дописи безпосередньо на порталі, маємо зазначити, що суттєвих зауважень до проекту нового Положення про післядипломну освіту у сфері вищої освіти України не надійшло. Лунали окремі думки про доречність його ухвалення до прийняття нової редакції «Закону про освіту». Проте, дуже багато зауважень і діаметрально протилежних думок висловлювалося стосовно «Доповідної записки про реформування закладів післядипломної педагогічної освіти». Крім того, науковці й практики глибоко аналізували відповідні розділи проекту Законів «Про освіту» та «Про вищу освіту». Загалом можна виокремити дві позиції щодо майбутнього існуючої сьогодні в Україні системи післядипломної освіти:

  1. Ліквідувати як неефективну.
  2. Зберегти та поступово реформувати (переважна більшість респондентів). 

Існуючу сьогодні систему післядипломної освіти слід ліквідувати як неефективну

На моє переконання, інститути післядипломної освіти не виконують свої функції, не можуть чи не хочуть... Раціональніше було б проходити курсову перепідготовку учителям у педагогічних університетах, на відповідних кафедрах.

Марк Бобровский

Господи, неужели были услышаны мои молитвы! Я уже год борюсь с этой системой. Я сама работала учителем, а когда защитилась работала в Запорожском ОИППО. Являясь сотрудником этого института, я скажу, что кроме бюрократии и коррупции, там ничего нет. Это совок, который служит только теплым местечком для блатных, и управы найти на них невозможно- круговая порука. С таким бюджетом, полномочиями и безнаказанностью наш институт ненавидят учителя области. Конкретные факты многомиллионных финансовых нарушений, я в прошлом году официально написала во все правоохранительные структуры. И началось, "Маски-шоу", изъятие документов и т.д., и сидели бы уже давно ректор со всей администрацией, но вот досада, жена прокурора Запорожской области у нас работает и зарплата у нее 14 тыс. грн. Эти институты, это реальная научно-педагогическая мафия. Спасибо МОНУ, что пытается избавить учителей от этих "кровосисей".

Ирина Гашенко

 Це мабуть про інститути типу підвищення кваліфікації вчителів кажуть, - це інститути видачі папірців в обмін на невелику суму грошей. Я розумію що там є кілька ентузіастів, які стараються - але в сумі толку 0. Навіть з ентузіастів, які стараються. Результат - море показухи + ефективне цілеспрямоване відбивання в дітей будь-якого бажання вчитись, гонитва за виконанням стандартних методик "нова тема кожного уроку", захворів - вилетів з системи освіти назавжди.
Кого треба гнати і негайно - всіх підвищувачів кваліфікації з англійської мови. Бо напідвищували так, що роками вбивають в голову дітям і батьками що англійську вивчити неможливо раз самі вчителі не можуть вивчити...
 Підвищувачі кваліфікації заговорили лише тоді, коли їх зібрались ліквідувати і роками мовчали про підручники-методики...  І зараз мовчать.
Інші функції (олімпіади-конк
урси) - а чи та школа плагіату, корупції і показухи комусь потрібна?Коли нарешті з школи приберуть реферати, примусову імітацію науки у "МАН"... Олімпіади-конкурси це добре, але якщо це проводиться  чесно і не імітація. Якщо не можна чесно - непотрібно взагалі. А для чесних олімпіад і конкурсів є багато ентузіастів... Хай буде багато окремих неформальних олімпіад і конкурсів. Команди на міжнародні олімпіади все одно готують не педагоги, ті люди якось самі розберуться, без чиновників.

Ірина Єгорченко

Чи потрібні інститути післядипломної освіти? - У нинішньому вигляді абсолютно ні. Головний акцент потрібно спрямувати на самоосвіту вчителів  і здачу ними незалежного професійного тестування. Тоді сам вчитель буде зацікавлений у самопідготовці. А матеріалів для цього в час Інтернету більше ніж вдосталь і без інститутів післядипломної освіти.

Володимир Петрович

30% специалистов украинских ИППО работают на 120%, ещё 30% - просто ходят на работу и чего-то там выполняют, остальные 40% - балласт и обуза.
Вопрос: что со всем этим делать?

Юрий Зайцев

Інститути післядипломної освіти – рудимент радянського минулого. Їх треба якнайшвидше ліквідувати. Хай учитель сам обирає, де йому підвищувати кваліфікацію і як(на курсах в університеті чи на семінарі-тренінгу в громадському навчальному центрі).

Л.Гусько, Харківська обл.

Існуючу сьогодні систему післядипломної освіти потрібно зберегти та поступово реформувати

За роки незалежності України функції колишніх інститутів підвищення кваліфікації вчителів (зараз - ОІППО) суттєво змінилися - з методичних центрів на науково-методичні установи. Наскільки ці зміни є ефективними в цілому по країні, й наскільки затрати з обласних бюджетів окупаються (оскільки штатна кількість працівників зросла дуже й дуже суттєво) - мало б відповісти грунтовне дослідження не тільки в рамках окремо взятого ОІППО.
Як можна закрити ОІППО рішенням колегії МОН, коли це установи комунальної власності, що фінансуються з місцевих бюджетів?

Леонід Булава

Шановні міністерські засідателі! Ліквідуйте методичні служби, перетворіть відділи освіти на сервісні центри. І тоді попробуйте напряму попрацювати з навчальними закладами.  Що у вас вийде?  А нічого!  Інформації будете самі придумувати?  Звіти будете самі складати? А з керівниками навчальних закладів як будете спілкуватись? Так як з керівниками департаментів і управлінь раз в рік? Можливо перед тим як рубати з плеча слід десять раз подумати?

Наталія Миколаївна 

Для того, щоб вчитель став вчителем, необхідна дуже велика і копітка робота. Цю місію взяли на себе обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, методичні кабінети на місцях.
Саме ці установи за мізерну плату роблять цю справу. Методична робота має чітко визначену вертикаль, яка схематично вимальовується таким чином – учитель - завуч школи - райметодкабінет  - обласний інститут післядипломної педагогічної освіти  - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти. В умовах, в яких сьогодні знаходиться Україна, руйнування хоча б однієї з ланок цієї вертикалі є небезпечним.

Є.Рінан 

Народ, у вас немає шансів. Я теж працюю в сфері освіти і мене теж торкнулася "реформаторська" вправність МОНу. Уся боротьба була безуспішною. Нас тупо не чують і не реагують.Дивовижно, але міністерство не хоче йти на діалог з тими, кого реформує. Ніхто ж не проти реформ (навіть радикальних), уся освітянська спільнота розуміє їх необхідність та актуальність. Проте, лише в обговоренні та врахуванні думок з усіх сторін можна дійти максимально близько до ідеалу. Але чомусь міністерство вважає, що їм видніше. За всіх і вся. Самовпевненість оця може вилізти боком для суспільства. Сумно...

Юрій 

Ознайомившись із Доповідною запискою "Про реформування системи післядипломної педагогічної освіти", проаналізувавши проект "Рішення колегії МОН України" дійшов висновку: "нове" керівництво МОН не зрозуміло своєї місії, а ми зіткнулись з небаченими раніше некомпепентностями, подвійними стандартами і не дочекавшись бажаних реформ отримали показові, неадекватні кроки, що загрожують повною, безповоротною руйнацією системи освіти.

Анатолій M. 

У мене складається враження, що дехто вбачає суть реформ у розгромі усього, що їм не подобається, а натомість нічого нового не запропоновано. Те, що пропонують автори на чолі з О.Чебикіним ректором Одеського педуніверситету ім. К.Ушинського давно реалізовано у Києві. Але Київ має свою специфіку, я не певний, що в Одеській області це буде на користь справи. Як на мене, педагог повинен мати право на вибір навчального закладу у якому хоче пройти підвищення кваліфікації. Конкуренція покаже кого до кого потрібно приєднувати.

В.Огневюк 

На мою думку, реформування післядипломної педагогічної освіти треба починати після прийняття нового Закону про освіту і на його основі. При цьому має бути забезпечена свобода вибору вчителями як закладів освіти, так і потрібних їм освітніх програм.

В.Бахрушин 

Цікаво, наскільки якісно далекий від практичної роботи у школі викладач класичного університету, та й навіть педагогічного ВНЗ, зможе забезпечити супровід підвищення кваліфікації шкільного учителя? Ми всі з Вами, колеги, навчалися у ВНЗ, а прийшовши до школи - починали практично з "чистого аркушу". Маю великий сумнів, що на такому підвищенні кваліфікації учитель не марно витратить час. Скільки ще руйнівних ідей мають в запасі наші горе-реформатори?

Ирина Грекова 

Перевернута з ніг на голову логіка Доповідної записки «блискуче» відображена у наперед заготовленому проекті «Рішення колегії МОН України» у якому пропонується:

Спершу – «припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти» та «укладання угод з профільними вищими педагогічними університетами або (у разі їх відсутності в області) з педагогічними факультетами (відділеннями) інших ВНЗ регіону». Після цього – «розробити науково обґрунтований та схвалений професійно-педагогічно спільнотою державний стандарт післядипломної педагогічної освіти». Потім – «підготувати проект нового Положення про післядипломну педагогічну освіту в Україні». Далі – «доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів».

Навіть звичайний здоровий глузд підказує, що послідовність має бути цілком інакша:

Спершу – вияснити недоліки та переваги існуючої мережі ОІППО, т.ч. потребу вчителів та органів місцевого врядування у збереженні (чи навпаки ліквідації) цієї мережі. Після цього – розробити Концепцію післядипломної педагогічної освіти, в якій передбачити основні напрямки розвитку цієї освіти та складовімайбутньої (бажаної) системи ППО.Потім – розробити науково обґрунтований та схвалений професійно-педагогічно спільнотою державний стандарт післядипломної педагогічної освіти. Далі – підготувати проект нового Положенняпро ППО в Україні. Далі – доручити ректорам педагогічних університетів або ВНЗ, які мають у своєму складі педагогічні факультети (відділення), вжити заходів щодо створення та функціонування спеціалізованих підрозділів з підвищення кваліфікації вчителів. І щойно в кінці – реорганізувати мережу ОІППО, що не конче, і не в усіх регіонах, означає «припинення діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти». 

Олег Гірний, м. Львів 

Шановні реформатори, якщо уже говорити про "ФАХІВЦІВ" то мабуть ліквідацію потрібно починати з МОНУ, далі ВИШІ, далі ОІППО, далі управління освіти, далі школи..... І з чим залишимося? ОІППО мабуть найменше "зло" в цьому ланцюжку. Розумна реформа це не ліквідація, а створення нових умов для реалізації освітньої державної політики. У вчителя має бути альтернатива вибору місця для підвищення своєї кваліфікації.ОІ ППО готові до конструктивної розмови - було б тільки з ким розмовляти. Я особисто критику сприймаю лише від тих людей, які не бояться показувати своє обличчя. А Вам ніхто не забороняє захищати МОНУ- скільки людей - стільки думок.

Ольга Андрійчук

Передусім потрібно переконатися в тому, що розуміють під поняттям «реформи» їх ініціатори, чи бачать можливі наслідки таких дій, і мають план подальших кроків у реформуванні не тільки системи післядипломної освіти, але й системи управління організацією й змістом навчально-метод ичної роботи в закладах освіти:

1. Яким є перспективне загальне бачення змін у системі методичних служб, діяльність яких координують обласні інститути?

2. Як місцеві органи управління освіти будуть формувати замовлення на підвищення кваліфікації педпрацівників та визначати його виконавців?

3. Які органи організовуватимуть уметод ичну роботу з педагогічними кадрами у міжкурсовий період, координуватимуть експериментальну роботу закладів, діяльність психологічних служб, апробацію підручників?

В.П.Розанова, м. Дніпропетровськ 

Протягом року в соціальних мережах інститути переважно призначали відповідальними за всі освітянські гріхи: недолугі, старомодні, консервативні, заскорублі, бюрократичні. Цьому підігравали міністерські функціонери, які надсилали вчителям підписані правицею «листи щастя» із забороною лихим керівникам ОІППО примушувати педагогів виконувати «невластиві функції». А лівою рукою ті ж діячі розсилали «гнобителям учительства» накази і розпорядження про організацію й проведення олімпіад, конкурсів, подання інформацій, участі в міністерських заходах, створення системи ІСУО, співпраці з видавництвами та громадськими організаціями, організації участі педагогів у конкурсах навчальної літератури тощо.

За два роки роботи керівництво МОН з керівниками обласних ОІППО не зустрічалося, у специфіку й проблеми інститутів не заглиблювалося. Покладалися, мабуть, на судження експертів: вітчизняних, які мали власний переважно негативний досвід у спілкуванні з працівниками ІППО, та зарубіжних – якщо в Європі такого «рудимента совка» немає, то й у нас нехай не буде.А ми вже давно не совки! За останні 15 років ми мали унікальний шанс для саморозвитку: самі оновлювали зміст і форми роботи, шукали партнерів, працювали в міжнародних проектах, брали участь у тренінгах, вчилися нового й застосовували набуте в роботі, створювали «дистанційку», упроваджували вебінари, створювали освітні портали, опановували хмарні технології. Із 2004 року почали працювати на андрагогічних засадах. Наші фахівці співпрацюють і залучають до роботи на курсах зарубіжних колег із Польщі, Словаччини, Німеччини, США, фахівців класичних ВНЗ, науковців із переважної більшості наукових інституцій НАПН тощо. Кожен інститут має власні наукові, методичні чи навчальні родзинки, про які знають колеги і які стають спільним надбанням у системі в межах України. Іншими словами, ми вже створили, з урахуванням особливостей у кожній області, певний регіональний освітній простір, який може стати основою для освітянської децентралізації у час проведення адміністративної реформи.

І.Смагін, ректор Житомирського ОІППО 

Ініціаторами реформування системи післядипломної освіти не проведено аналіз фактичного стану справ, зокрема, реального змісту діяльності ІППО. Кафедри забезпечують зміст курсів підвищення кваліфікації, а навчально-методичні кабінети і лабораторіївідповідають за професійний розвиток медпрацівниківу міжкурсовий період: вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду, методичний супровід навчально-вихов ного процессу, організація роботи авторських педагогічних майстерень, моніторинг процесів в системі освіти, організація роботи з обдарованими учнями, організаційно-методичне забезпечення ЗНО, консультаційна допомога педагогам та батькам, координація та методичний супровід діяльності всіх ланок методичної служби.
Хто буде виконувати всі ці функції? Університет? Це схоже на авантюру.

В.Зайченко, Київська обл. 

Організацію роботи з педагогічними працівниками в інститутах післядипломної освітипобудовано на принципах андрагогіки. Не всі, на жаль, розуміють, що навчання дорослих суттєво відрізняється від навчання учнів і студентів. Одним із основним принципів андрагогіки є врахування вікових особливостей та практичного досвіду суб’єкта навчання.

Науково-педагогічні працівники і методисти обласних ІППО володіють значним досвідом практичної професійної діяльності в системі загальної середньої освіти, чого, як правило, не мають науково-педагогічні працівники університетів. Тому, говорячи про реформування системи підвищення кваліфікації, слід враховувати це.

М.Солуян, Закарпатська обл.

Дуже шкода, що наша дискусія ведеться на побутову рівні, без розуміння сутності проблем, використання чітких понять, педагогічних та управлінських термінів, статистичних даних, урахування думок визнаних в Україні фахівців-автори тетів у цій царині. НАПН України слід організувати дослідження та провести всеукраїнську професійну дискусію з питань післядипломної освіти та підвищення кваліфікації у різних сферах життя, в тому числі – у сфері освіти з метою одержання відповідей на питання про: сутність феноменів «післядипломна освіта», «підвищення кваліфікації», «освіта протягом життя»; державні стандарти післядипломної освіти та підвищення кваліфікації; ліцензійні умови для здійснення післядипломної освіти і підвищення кваліфікації у сфері освіти.

Післядипломну освіту і підвищення кваліфікації в проекті Закону «Про освіту», без наявних для цього наукових обґрунтувань, віднесено до неформальної освіти. Визначено, що навчання за неформальною освітою може бути короткотерміновим, не інтенсивним, призначеним для будь-якого віку, типово пропонується у формі коротких курсів, семінарів, тренінгів. Справедливо було б авторам тлумачення про «неформальну післядипломну освіту» порадити скористатися послугами лікаря (краще – хірурга), який підвищував кваліфікацію «короткотерміново та неформально», та й у повному спокої бути, знаючи, що охороняють країну військові, які у такий же спосіб підвищили свою кваліфікацію. Тому вважаю за необхідне внести до проекту Закону України «Про освіту» положення про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації працівників з вищою освітою «вищою формальною освітою», що здійснюється за державними стандартами у ліцензованих вищих навчальних закладах.

Сьогодні ініціаторами реформ пропонується створити нового монополіста на ринку послуг з підвищення кваліфікації в образі педагогічного університету, який радо береться за підвищення кваліфікації педагогів, проте уявлення не має про інформаційну, організаційну, інноваційну, методичну роботу із забезпечення діяльності та розвитку закладів і територіальних систем дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Тому потрібно внести до проекту Закону «Про освіту» положення про запровадження права вільно обирати зміст, форми та місце підвищення кваліфікації у мережі ліцензованих вищих навчальних закладів України через механізми «ваучера» на підвищення кваліфікації для педагогів і науково-педагогічних працівників відповідно до державних стандартів.

І.Г.Осадчий 

Після заяв про оптимізацію методкабінетів взялись вище - зруйнувати систему післядипломної освіти в Україні. Варто відзначити, що ця система існує не один десяток років і зарекомендувала себе як така, що дає можливість усунути певні прогалини у знаннях методики випускниками вишів. Практичне спрямування підвищення кваліфікації педагогів в ІППО не викликає сумнівів. Заслугою системи післядиплломної освіти педпрацівників останніх років є оволодіння переважною більшістю вчителів сучасними інформаційно-ко мунікаційними технологіями, впровадження ІКТ у навчально-вихов ний процес. І це далеко не повний перелік всієї діяльності ІППО. Розуміємо, що бюджетні видатки щорічно треба зменшувати. Однак, ще жодна країна світу не здійснила прориву в науці та не наростила свій економічний потенціал, знищуючи систему освіти, хай навіть післядипломної. Інститути післядипломної освіти займають належне місце в освітній структурі нашої держави.

Олександр 

Просимо припинити демотивувати персонал інститутів післядипломної педагогічної освіти загрозою їх ліквідації. Слід провести всеукраїнське зібрання педагогічних працівників України і працівників ІППО, науковців-дослідників та юристів для чіткого окреслення місця системи післядипломної освіти у системі освіти України та перспектив її розвитку.
Увага до проблем і потреб інститутів післядипломної педагогічної освіти з боку Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України та Міністерства освіти і науки України безумовно сприятиме розвитку освітнього і професійного потенціалу країни, забезпечать підтримку реформування освіти України з боку нечисленної, але досить кваліфікованої і впливової когорти педагогічних працівників.

В.В. Зелюк

На жаль, педагогічні університети не можуть (чи не хочуть) виконувати свої функції з підготовки фахівців. Вже при першому ж підвищенні кваліфікації в інституті ППО (після закінчення ВУЗу) це чітко видно. Особисто я люблю ставити такі питання: скажіть, а хто з вас бачив, як ця методика виглядає вживу? - Німа пауза і розгублення. Ніхто. - А хочете побачити, спробувати? - Так. - Пробуємо. Шок. Емоції. - То оце так воно робиться??

"Теория, мой друг суха всегда, лишь древо жизни зеленью буяет..."

Тетяна 

Потрібно обговорення майбутнього системи неперервної педагогічної освіти взагалі (починаючи від добору й підготовки кадрів, і закінчуючи проблемами підвищення їхньої кваліфікації й атестації).

Леонид Булава 

Думаю, педагогічним ВНЗ можна передати функції ІППО, але перед тим їх потрібно добре підготувати до цієї нової функціональност і. Вітчизняні педагогічні ВНЗ у "сучасному вигляді" не взмозі успішно виконувати уже покладені на них функції, не кажучі про нові. Педагогічні виші самі спочатку потребуть оновлень. А автор правильно піклується про колектив, як справжній керівник. Поняття людина в Україні, на жаль, і далі втрачає свою цінність в порівнянні з поняттям реформа...

І.Орлова 

На базовому вчительському рівні неофіційно не сьогодні і не вчора сформувалася впевненість, що назріло ТАКЕ реформування СИСТЕМИ ІППО, щоб перепідготовку не вмонтовували у СИСТЕМУ. Залишається, щоб замість СИСТЕМИ почала діяти індивідуальна різноманітність ініціативи самих вчителів, які самі дбали б про свій особистісний розвиток у відповідь на нову форму атестації (замість комісійних рішень діятиме незалежна сертифікація педагогів в електронному форматі) та відкриті конкурси на вакантні посади, оклади яких зростуть у рази. Зростуть завдяки дійсно новій державній політиці, котра по-справжньому дійсно оптимізує мережу шкіл з одночасним формуванням мережі профільних ліцеїв для старшого ступеню загальної середньої освіти. Чого "вартує" лише цифра - 2,5 тисячі шкіл, де всього менше 100 учнів (менше 10-ти у класі).

Володимир Бєлий 

 Дехто каже: «навіщо мені курси? Я сам спроможний вибрати собі форму професійного навчання. Поїду кудись на цікавий семінар-тренінг, і мені цього буде достатньо». Але ж професійне післядипломне навчання педагогічних працівників містить набуття ними здатності виконувати додаткові завдання і обов’язки шляхом оволодіння новими знаннями та вміннями в межах професійної діяльності (галузі знань). Чи зможуть це забезпечити семінари-тренінги один раз на 5 років? Напевне, ні. Потрібно міркувати про систему підвищення кваліфікації як на семінарах, так і на курсах.

В.Чистякова, м. Кіровоград

Ми вважаємо, що післядипломна освіта і підвищення кваліфікації не можуть бути віднесені до неформальної освіти, існувати без державних стандартів та мережі ліцензованих суб’єктів надання таких освітніх послуг. Післядипломна освіта і підвищення кваліфікації повинні бути визначені як вища освіта на рівні відповідних кваліфікаційних вимог. Існуюче нормативно-прав ове забезпечення, методологічні основи функціонування та подальший розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як складової системи освіти дорослих потребує модернізації. А саме:
– Прийнятя Закону України про освіту дорослих.
– Прийнятя Закону України «Про післядипломну освіту», в якому передбачити, що Інститути післядипломної педагогічної освіти є державними або комунальними вищими навчальними закладами
III або IV рівня акредитації, з чітким розмежуванням рівнів залежно від діяльності, яку вони здійснюють: підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів та стажування (III рівень), отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліф ікаційного рівня та практичного досвіду (IV рівень).
– Внесення до проекту Закону України «Про освіту» положень про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації у сфері освіти вищою формальною освітою, яка здійснюється за державними стандартами в ліцензованих вищих навчальних закладах.
– Розробка та затвердження стандартів післядипломної педагогічної освіти.
– Прийняття галузевої програми (плану заходів) розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти як Інститутів (Академій) розвитку освіти, здатних забезпечувати надання якісної вищої освіти у сфері післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, а також науковий, методичний, інформаційний й організаційний супровід діяльності та інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.
– Розробка та затвердження Типових штатних нормативів для Інститутів післядипломної педагогічної освіти, контингентом яких є фахівці з вищою освітою
– Визнання кафедри основним структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти.
– Визначення навчального закладу/установ и/органу, що буде здійснювати координацію діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.
– Розроблення та затвердження Положення про підвищення кваліфікації педагогічних і управлінських кадрів освіти.
– Затвердження в системі післядипломної освіти короткотривалих форм навчання в міжкурсовий період, проходження яких підтверджується сертифікатами.
– Відновлення механізму присвоєння вчених звань науковцям, які працюють у системі післядипломної педагогічної освіти.

В.І.Шуляр, м. Миколаїв 

На думку більшості експертів та педагогів, перегляду потребують не ІППО як такі, а зміст, форми, методи і засоби навчання на курсах підвищення кваліфікації, підходи до організації навчального процесу, комплектування груп тощо на основі стратегічного розуміння як реального стану, так і перспектив розвитку діючої системи. Демонополізація системи післядипломної педагогічної освіти в сучасному розумінні ґрунтується на усвідомленні того, що реальний вплив на рівень професійної компетентності педагогічних працівників відбувається не тільки і не стільки в межах функціонування інститутів післядипломної педагогічної освіти, скільки за рахунок впливу на її якісний стан цілого комплексу освітніх заходів, що реалізуються в формальному, неформальному та інформальному секторах освіти.

В контексті реформування системи освіти в Україні децентралізація насамперед означає повну і остаточну відміну повноважень МОН, управлінь освіти та/чи інститутів післядипломної педагогічної освіти по визначенню періодичності підвищення кваліфікації. Основу структури навчальних курсів підвищення кваліфікації мають скласти стратегічні напрями розвитку системи освіти; а зміст мають визначити вимоги до професійної компетентності педагогічних працівників, що враховують регіональні та локальні особливості їх діяльності на конкретному робочому місці.

Третьою вершиною трикутника реформування має стати диверсифікація форм навчання: вчитель повинен отримати можливість не тільки обирати термін і періодичність навчання, але й, в залежності від особистих уподобань або інших обставин, обирати найбільш зручну форму навчання: індивідуальну, групову, очну, дистанційну, змішану. Диверсифікація форм навчання в системі післядипломної педагогічної освіти забезпечить реалізацію індивідуальної професійної освітньої траєкторії, сприятиме рівному доступу до якісної освіти та не залежатиме від місця проживання педагогічних працівників, особистих обставин, особливостей організації навчально-вихов ного процесу в регіоні чи конкретному навчальному закладі.

М.Войцехівський 

Зламати всю систему легко. А що потім? Чому б не провести, для початку, пілотний експеримент? Для прикладу, під сформоване Департаментом освіти і науки замовлення на курсове підвищення кваліфікації педагогічних працівників (як обов’язкове планове так і курси з актуальних для регіону проблем) проводиться відкритий тендер, на якому в змагальному порядку із своїми програмами, ідеями і можливостями беруть участь всі бажаючі, що мають ліцензії на відповідний вид діяльності, у тому числі й ІППО. Вже навіть сам факт участі в такому публічному тендері дасть поштовх удосконалення діючих програм курсового підвищення кваліфікації педкадрів, покаже наявний потенціал як ІППО так і університетів, стимулюватиме розвиток змісту і форми післядипломної освіти, творчу роботу науковців у даному напрямку. При формуванні замовлення на обов’язкове один раз у п’ять років безоплатне підвищення кваліфікації можна передбачити диференційовани й підхід до конкретної особистості педагога, надавши можливість педагогічним кадрам закладів, спільно з районними (міськими) методичними об’єднаннями педагогічних працівників приймати рішення щодо можливості проходити таке навчання за індивідуальними планами під час наданої оплачуваної відпустки. При цьому план самоосвітньої роботи укладається педагогом, затверджується педагогічною радою закладу і профільним методичним об’єднанням. Звіт по завершенню творчої відпустки так само затверджується і в майбутньому є документом атестаційної справи.

Для педагогічних працівників такої категорії можна передбачити можливість в обмежених фінансових рамках за час творчої відпустки пройти короткотермінов е стажування в колег-новаторів , чи взяти участь у семінарах, конференціях тощо.В умовах насиченого інформаційного простору, сучасних інформаційно-ко мунікаційних технологій хорошому, творчому, авторитетному вчителю для підвищення своєї кваліфікації часто не вистачає часу й мотивації. Творча відпустка й індивідуальний план, за виконання якого необхідно буде публічно звітуватися перед колегами, компенсує названі вище дефіцитні ресурси.

Можливо таким шляхом почнеться реалізація ідеї «гроші ходять за вчителем» у справі його післядипломної освіти. Діюче нормативно-правове поле у випадку пілотного проекту легко скоригувати окремими тимчасовими положеннями і, не руйнуючи фундамент, а зміцнюючи його, робити капітальну реконструкцію процесу неперервної освіти педагогічних працівників. Пілотних проектів може бути декілька і їх спрямування буде різним.

Д.М.Демченко, заступник директора Одеського

обласного інституту удосконалення вчителів

Вважаємо за необхідне привернути увагу педагогічної громадськості та МОН на необхідністьпосилення зв'язку результативності підвищення кваліфікації педагогічного працівника з його атестацією. Зокрема, з метою підвищення ролі і якості післядипломної освіти працівника в його професійному зростанні, відповідної мотивації працівника, активізації різних форм його діяльності під час навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період пропонуємо Міністерству освіти і науки:

Установити двоступеневу систему атестації педагогічного працівника:

1 ступінь: методична та науково-дослідна робота протягом п’яти років в умовах загальноосвітнього навчального закладу та районного (міського) методичного кабінету;

2 ступінь: навчання на курсах підвищення кваліфікації (очних, очно-заочних, дистанційних) та/або на курсах перепідготовки в закладі післядипломної педагогічної освіти і проходження після їх завершення атестації в обласному центрі оцінювання якості освіти (зовнішнього незалежного оцінювання рівня професійної компетентності з присвоєнням відповідної категорії).

У ході атестації потрібно ефективніше використовувати:

результати навчальної діяльності учнів, з якими працює педагог, та рівень їхньої вихованості;

висновки про діяльність педагога всіх учасників навчально-виховного процесу. Для цього слід передбачити відповідні процедури. 

П.Катеренчук, В.Андрійченко, Кіровоградська обл.

Порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників в цілому ряді країн дозволив виявити загальні тенденції – посилення професійного розвитку всіх вчителів на базі школи відповідно до їх інтересів та програмою розвитку даного навчального закладу; активна взаємодія шкіл з ВНЗ та іншими закладами підвищення кваліфікації; підтримка педагогічних колективів шкіл фахівцями ВНЗ, органами влади, представниками громадськості; різноманіття форм підвищення кваліфікації; використання дистанційного навчання як альтернативної форми навчання.

Важливими елементами реформування вітчизняної системи післядипломної освіти є розробка інноваційної моделі проектування курсів на основі результатів моніторингу потреб окремих навчальних закладів освіти; створення експертних груп для визначення освітніх потреб педагогічних працівників; аналіз бази даних передового педагогічного досвіду, бази даних вчителів-наставників, що володіють таким досвідом, спроможні та мають бажання реалізувати свій авторський курс (майстер-клас тощо); організація курсів за компетентнісним або проектним принципом (в тому числі й з використанням краудсорсінгу як методу навчання) тощо.

М.Ф. Войцехівський 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Реформування післядипломної освіти потрібно починати після прийняття нового Закону про освіту і на його основі. При цьому має бути забезпечена свобода вибору слухачами як закладів освіти, так і потрібних їм освітніх програм.

2.Заклади післядипломної освіти мають здійснювати свою діяльность у конкурентному середовищі. Учителеві  треба надати право самостійно обирати місце, форму та зміст свого професійного розвитку. Педагогічні ВНЗ інші заклади та установи можуть пропонувати педагогам свої послуги.

3.Порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників у низці країн дозволив виявити загальні тенденції: посилення професійного розвитку всіх вчителів на базі школи відповідно до їх інтересів та програмою розвитку даного навчального закладу; активна взаємодія шкіл з ВНЗ та іншими закладами підвищення кваліфікації; підтримка педагогічних колективів шкіл фахівцями ВНЗ, органами влади, представниками громадськості; різноманіття форм підвищення кваліфікації; використання дистанційного навчання як альтернативної форми навчання. 

4.На думку більшості експертів, науковців та педагогів-практиків, перегляду потребують не заклади післядипломної освіти як такі, а зміст, форми, методи і засоби навчання на курсах підвищення кваліфікації, підходи до організації навчального процесу, комплектування груп тощо на основі стратегічного розуміння як реального стану, так і перспектив розвитку діючої системи.

 Демонополізація системи післядипломної освіти в сучасному розумінні ґрунтується на усвідомленні того, що реальний вплив на рівень професійної компетентності працівників відбувається не тільки і не стільки в межах функціонування закладів післядипломної освіти, скільки за рахунок впливу на її якісний стан цілого комплексу освітніх заходів, що реалізуються в формальному, неформальному та інформальному секторах освіти. У контексті реформування системи освіти в Україні децентралізація насамперед означає повну і остаточну відміну повноважень МОН, управлінь освіти та/чи інститутів педагогічної освіти щодо визначення періодичності підвищення кваліфікації. Основу структури навчальних курсів підвищення кваліфікації мають скласти стратегічні напрями розвитку системи освіти; а зміст мають визначити вимоги до професійної компетентності працівників, що враховують регіональні та локальні особливості їх діяльності на конкретному робочому місці. Третьою вершиною трикутника реформування має стати диверсифікація форм навчання: працівник повинен отримати можливість не лише обирати термін і періодичність навчання, але й, в залежності від особистих уподобань або інших обставин, обирати найбільш зручну форму навчання: індивідуальну, групову, очну, дистанційну, змішану. 

5.Демонополізація, децентралізація та диверсифікація як основні напрямки реформування післядипломної педагогічної освіти висувають цілу низку вимог, насамперед перегляду управлінських рішень, що регламентують організацію навчального процесу та фінансування системи післядипломної освіти; створення регулятивної нормативно-прав ової бази; розробки науково-методич ного забезпечення; створення дієвої системи сертифікації змісту навчальних курсів; забезпечення ефективного використання наукового та науково-методичного потенціалу діючих інститутів післядипломної освіти. Саме в цьому напрямку і необхідно зосередити зусилля дослідників, управлінців та реформаторів.

6.Існуюче нормативно-правове забезпечення, методологічні основи функціонування та подальший розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як складової системи освіти дорослих потребує модернізації.

 А саме:

– Прийнятя Закону України про освіту дорослих.

– Прийнятя Закону України «Про післядипломну освіту», в якому передбачити, що Інститути післядипломної освіти є державними або комунальними вищими навчальними закладами III або IV рівня акредитації, з чітким розмежуванням рівнів залежно від діяльності, яку вони здійснюють: підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів та стажування (III рівень), отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліф ікаційного рівня та практичного досвіду (IV рівень).

– Внесення до проекту Закону України «Про освіту» положень про визнання післядипломної освіти, підвищення кваліфікації у сфері освіти вищою формальною освітою, яка здійснюється за державними стандартами в ліцензованих вищих навчальних закладах.

– Розробка та затвердження стандартів післядипломної освіти.

– Прийняття галузевої програми (плану заходів) розвитку закладів післядипломної освіти, здатних забезпечувати надання якісної вищої освіти у сфері післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, а також науковий, методичний, інформаційний й організаційний супровід діяльності та інноваційний розвиток навчальних закладів і регіональних систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

– Розробка та затвердження Типових штатних нормативів для Інститутів післядипломної освіти, контингентом яких є фахівці з вищою освітою.

– Визнання кафедри основним структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти.

– Відновлення механізму присвоєння вчених звань науковцям, які працюють у системі післядипломної педагогічної освіти.

7.Пропонується організувати і провести пілотний проект (експеримент) щодо розробки та апробації нової моделі післядипломної освіти, одним із завдань якого має бути реалізація ідеї ваучерів («гроші ходять за працівником у справі його післядипломної освіти»). Діюче нормативно-правове поле у випадку пілотного проекту легко скоригувати окремими тимчасовими положеннями і, не руйнуючи фундамент, а зміцнюючи його, робити капітальну реконструкцію процесу неперервної освіти працівників. Пілотних проектів може бути декілька і їх спрямування буде різним.

8.Учасниками «круглого столу» зверталася увага на необхідність посилення зв'язку результативності підвищення кваліфікації педагогічного працівника з його атестацією. Зокрема, з метою підвищення ролі і якості післядипломної освіти педагогічного працівника в його професійному зростанні, відповідної мотивації працівника, активізації різних форм його діяльності під час навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період пропонується Міністерству освіти і науки:

Установити двоступеневу систему атестації педагогічного працівника:

1 ступінь: методична та науково-дослідна робота протягом п’яти років в умовах загальноосвітнього навчального закладу та районного (міського) методичного кабінету;

2 ступінь: навчання на курсах підвищення кваліфікації (очних, очно-заочних, дистанційних) та/або на курсах перепідготовки в закладі післядипломної педагогічної освіти і проходження після їх завершення атестації в обласному центрі оцінювання якості освіти (зовнішнього незалежного оцінювання рівня професійної компетентності з присвоєнням відповідної категорії).

У ході атестації потрібно ефективніше використовувати:

результати навчальної діяльності учнів, з якими працює педагог, та рівень їхньої вихованості; 

висновки про діяльність педагога всіх учасників навчально-виховного процесу. Для цього слід передбачити відповідні процедури. 

 Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан

30.09.2015
Редколегія порталу «Освітня політика»
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Светлана П.
Опубліковано 30.09.2015 в 15:47
Органам влади слід швидше проводити реформи. Топатись на місці це негоже.
Автор: Квітко Л.С.
Опубліковано 30.09.2015 в 15:42
Повністю підтримую тих, хто виступає проти радикальних необдуманих дій. Більшість пропозицій щодо удосконалення системи - реальні і корисні. Слово за міністерством.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews