Укр Рус

Дата: 22.02.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ Інклюзивна освіта в Україні: інновація чи профанація?

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
31.10.2015

Роботу «круглого столу» було організовано за такими напрямами

«Практики, які працюють» з упровадження інклюзивного навчання. Нерозв’язані проблеми, що заважають успішному впровадженню інклюзивного навчання.

      Обговорення цих питань показало, що в Україні є позитивний досвід упровадження інклюзивного навчання в окремих навчальних закладах окремих регіонів. Загалом же нерозв’язаних проблем ще набагато більше, ніж успіхів. У переважній більшості навчальних закладів НЕ СТВОРЕНІ  елементарні умови для реалізації інклюзії, перед усім, матеріально-технічного і навчально-методичного характеру. Бракує підручників та інших засобів навчання. Кадрове забезпечення (наявність у закладах асистентів учителів, готовність учителів до викладання в інклюзивних класах) переважно незадовільне.

1. «Практики, які працюють» з упровадження інклюзивного навчання

У нашому закладі є позитивний досвід впровадження інклюзивної освіти. Це стосується гурткової роботи. Перебуваючи у гуртку, вихованці здобувають чи не найважливіше уміння, необхідне для кожного члена суспільства – уміння співіснувати у колективі, знаходити себе у ньому та допомагати самореалізовуватись іншим. У гуртку відбувається основне самовиховання, тобто головна діяльність для дитячого розвитку. Під час занять у гуртку діти пізнають ідеали та розвиваються розумово, соціально, духовно. Заняття не тільки озброюють дітей вміннями і навичками, а й допомагають усвідомити свою силу творця. Вони будять творчу активність, здійснюють власні задуми. У результаті цього кожне досягнення вихованця має свою індивідуальну неповторність.

Н.Альшевська, м. Житомир

Підвищенню рівня успішності учнів в інклюзивній групі професійно-технічного навчального закладу може допомогти диференціація навчання. Близько 18% від всього складу моєї групи – це діти з психофізичними порушеннями розвитку. Першочерговим завданням є адаптація як цієї складової групи, так і іншої для порозуміння та взаємодії. Ця кропітка робота проходить у вигляді виховних годин, тренінгів та мотивуючої частини – це все допомагає створити групу як єдине ціле. Учні з певними особливостями психофізичного розвитку починають себе відчувати складовою цього єдиного колективу, а колектив – підтримувати кожну свою ланку. Тільки після таких дій, які спрямовані на адаптацію, можна починати роботу з диференціювання навчання. В першу чергу необхідно визначити рівень підготовки, з яким учень поступив навчатись. Відповідно для цього і створено діагностичне тестування. Далі необхідно корегувати викладення нового матеріалу та перевірку його засвоєння. Як для звичайних лабораторно-практичних робіт, так і для проміжних тематичних виконується підбір різних рівнів завдань окремо кожному учню з особливими потребами. Ці завдання більшого об’єму, але вони від самого примітивного до найскладнішого. Завдяки диференціюванню навчання в учнів з особливими потребами є суттєвий прогрес: якість знань зросла на 25%, рівень мотивації для подальшого розвитку значно підвищився, тому всі учні після закінчення навчання вирішили продовжити здобувати освіту.

Д. Божор, викладач вищого професійно-технічного училища

Мрією багатьох років було проведення для дітей з особливими освітніми потребами інклюзивної літньої школи. І це відбулося. Основною базою вивчення стала Кіровоградська міська психолого-медико-педагогічна консультація. Всього у вивченні взяли участь 156 дітей віком від 2 до 16 років та  24 педагога. Сьогодні ми з гордістю можемо констатувати: вперше в Україні силами спеціалістів міської ПМПК був проведений захід за результатами проведення якого в долі дітей з особливими потребами та їх родин намітилися позитивні тенденції. Наші фахівці протягом кількох років вивчали досвід Ізраїлю та Польщі де проведення виїзних навчальних шкіл є звичайною практикою та застосовування в чистому вигляді такого кореційного впливу є неможливим – інша нормативна база та ментальність. Унікальність проекту полягала в тому, що до інклюзивної літньої школи були залученні діти, частина з яких мала категоричні висновки лікарів про недопустимість їхнього перебування у дитячому колективі. Щоб спростувати це твердження потрібна була кропітка щоденна робота та сумлінна підготовка. До участі у роботі в інклюзивній літній школі були запрошені діти з розладами спектру аутизму і вони складали третину учасників, другу третину складали діти з вадами у фізичному розвитку та третя частина це були діти звичайного розвитку.

Під час роботи «Літньої школи» застосовували методики соціально-педагогічної підтримки проблемних дітей, вносилися корективи, узагальнювались отримані дані, формулювалися висновки. Зараз ми з упевненістю можемо сказати – результат є. Діти пройшли навчання успішно. Отриманий досвід спільного перебування дітей з різними інтелектуальними та фізичними можливостями дає багатьом дітям шанс на іншу життєву долю.

О. Дорошенко,  м. Кіровоград

За умов створення творчого навчального середовища на уроках трудового навчання у дітей з особливими потребами виникає можливість самостійного бачення проблемної ситуації, аналізу її окремих елементів та розробки власної стратегії її вирішення. За цих умов учень включається у навчальний процес в якості активного суб’єкта власних дій, пошуків, рішень, творчих ідей. У результаті він визначається з власною позицією щодо шляхів вирішення конкретних завдань, прагне до самостійного творчого вирішення проблемних навчальних ситуацій та розкриває творчу індивідуальність у проектуванні і виготовленні виробів. Творче навчальне середовище характеризується розширенням можливостей пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.

С. Єфіменко, вчитель трудового навчання

Дидактична підготовка майбутнього вчителя математики до проектування навчальної діяльності старшокласників в умовах інклюзії, що здійснюється в нашому університеті, враховує особливості та специфіку роботи дітей з особливими потребами. Ми обґрунтували необхідність проектування навчальної діяльності учнів – створення певної дидактичної системи, конструкт якої містить і індивідуалізацію навчання, і певні форми групової роботи учнів, і дистанційну освіту сучасного учня з особливими потребами.

О. Жерновникова, м. Харків

Ідея інклюзивного навчання почала втілюватись в закладах освіти Львівщини ще у 90-ті роки ХХ століття, завдяки співпраці з громадськими організаціями батьків, що виховували дітей з особливостями психофізичного розвитку. Львівщина була однією з перших у впровадженні інтегрованих програм для дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні. Поряд з традиційними закладами спеціальної освіти у Львові розвивались новітні заклади кореційно-реабілітаційного спрямування: НРЦ «Джерело», «Левеня», ЗОШ №82, 95, 60, НВК «Садок-школа «Любисток»», ДНЗ «Барвінок». Ці навчальні заклади стали опорними і активно брали участь у міжнародних проектах.

В усіх навчальних закладах Львова, які практикують інклюзивне навчання, створені консультативно-педагогічні групи. До їх складу входять: класні керівники, вчителі української мови та математики, дефектологи, практичний психолог, соціальний педагог, представник адміністрації школи, відповідальний за інклюзивне навчання, батьки учнів. З метою усунення архітектурних перешкод та створення належних комфортних умов для перебування дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, в школах було здійснено будівництво пандуса, проведено реконструкцію туалетних приміщень, підготовлено приміщення для реабілітаційних занять та відпочинку, в ЗОШ № 82 збудований ліфт.

Л. Лепеха, м. Львів

Протягом 2 років нами здійснювалася експериментальна діяльність з упровадження дієвого супроводу дітей з аутизмом в закладах освіти різного типу. За цей час відбулися суттєві зрушення у стані розвитку і навчання дітей з аутизмом та в кожному з педагогічних колективів. Впродовж цього періоду нами було проведено 4 моніторинги, кожний з яких показував суттєву динаміку як досягнень дітей з аутизмом (оцінювались системні показники з психомоторного, соціального і пізнавального розвитку), так і успішності груп супроводу (якісна практика роботи).

Ми прийшли до висновку, що ефективність психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі залежить від згуртованої роботи групи супроводу, здатної працювати в режимі командної взаємодії і здійснювати повноцінну психолого-педагогічну допомогу дитині: 1) створювати умови для відповідного освітнього процесу для неї, що фіксується в Індивідуальній програмі розвитку з чітко прописаними: зовнішніми ресурсами (можливості освітнього середовища), внутрішніми ресурсами (потенціал дитини, який має бути розкритий завдяки цілеспрямованій корекційно-розвивальній роботі); 2) здійснювати моніторинг процесів навчання та розвитку дитини, результати якого можуть спонукати учасників команди супроводу до перегляду і вдосконалення цих процесів.

Т. Скрипник, І. Недозим, м. Київ

Аналіз досвіду організації роботи з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку показав, що застосування ігрових технологій у практиці інклюзивного навчання враховує основний вид діяльності дитини, і створення проблемної ситуації з опорою на її життєвий досвід дозволяє найбільше ефективно враховувати вікові особливості дітей. Під час занять необхідно враховувати особливості психіки дітей з особливими потребами, це, зокрема, підвищена втомлюваність, розпорошена увага, сповільнений темп сприймання, тривале входження у процес роботи. Вдало підібрані ігрові технології забезпечують розвиток здібностей дітей, їх інтересів, умінь та навичок.

Н.Семеряк, м. Львів

2.Нерозв’язані проблеми, що заважають впровадженню інклюзивного навчання

На жаль, фінансові проблеми, на котрі досить часто нарікають можновладці, гальмують або й призупиняють процес впровадження інклюзивної освіти. Великим бар’єром для впровадження інклюзії в Україні є система національної освіти. У тому вигляді, як зараз працюють загальноосвітні школи, категорично не сприймається впровадження інклюзії. Вчителі у своїй більшості налаштовані проти такого нововведення, саботують її впровадження.

Г. Кайдалова, Волинська область

У інклюзивної освіти в Україні є майбутнє, проте необдумане і стрімке включення дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітні навчальні заклади без створення відповідних умов, за відсутності кадрів, архітектурної неготовності навчальних закладів та низького рівня толерантності у суспільстві принесе лише розчарування. Ускладнюють процес упровадження інклюзії такі проблеми: необізнаність суспільства щодо змін у системі освіти; проблема толерантності в школах, тобто адекватного і гуманного сприйняття дитини з особливими освітніми потребами однолітками, вчителями; проблема батьків дітей з обох сторін: батьки дітей з особливими освітніми потребами вважають, що їхніх дітей дискримінують;  батьки здорових дітей побоюються, що інклюзія впроваджуватиметься без ретельної підготовки, а в школах можуть з’явитися діти з важкими формами психофізичних порушень.

Для вирішення зазначених проблем необхідно вжити наступні заходи: законодавче оформлення системи інклюзивного навчання не лише в загальноосвітніх навчальних закладах, а й у закладах дошкільної, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти; використання напрацювань колективів пілотних інклюзивних шкіл України  з метою створення спільно з науковцями методичних і наочних матеріалів для організації навчально-виховного процесу дітям з особливими освітніми потребами; фінансове стимулювання загальноосвітніх навчальних закладів, де запроваджується інклюзивна освіта; забезпечення додаткової підготовки вчителів та вихователів, які працюють з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку у системі післядипломної педагогічної освіти; послідовна заміна конструктивного та архітектурного образу школи на безбар’єрний; формування моделі відомчої взаємодії, де кожний нормативний акт спільно готуватимуть представники всіх відповідальних відомств; проведення широкої просвітницької кампанії, яка б дала змогу інформувати суспільство про необхідність і важливість інклюзії.

І. Калініченко, м. Полтава

Перед учителями постає складна моральна проблема: кому недодати уваги, часу. Не останню роль грає і відсутність навчально-методичного забезпечення. А брак відповідних спеціалістів для роботи з дітьми даного контингенту (вчителя-дефектолога, психолога, реабілітолога) позбавляє вчителя можливості вчасно отримати професійну консультацію чи пораду.  

Г. Ільченко

Сьогоднішня школа абсолютно не готова працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби, не готова матеріально і не готова морально. Але найгіршим є те, що чиновники, відповідальні за реальне втілення на практиці ідей інклюзивної освіти, створюють хіба що видимість активної діяльності. Я не буду узагальнювати, а охарактеризую власну школу, в якій працюю вже майже десять років. Вузькі двері, високі пороги, значна кількість сходів які не обладнані навіть елементарними пристроями для дітей, прикутих до інвалідного візка, високо прикріплені класні дошки, на яких важко щось побачити дітям з гарним зором, не кажучи вже про тих, хто має офтальмологічні проблеми; жахливі порушення температурного режиму та безліч інших матеріальних перепон. Та це ще не найгірше, мені навіть важко уявити реакцію вчителів, класних керівників, яким до усіх наявних обов’язків, вражаючого тягаря відповідальності додасться ще й дитина з особливими потребами. Без спеціальної підготовки, як теоретичного, так і психологічного характеру, матеріальної зацікавленості, всебічного сприяння і підтримки дана ініціатива приречена на провал.

С. Колісніченко, м. Помічна Кіровоградської обл.

Однією із головних проблем, з яким стикаються асистенти вчителів, є дефіцит необхідних знань щодо розвитку дітей з психофізичними порушеннями та вміння застосовувати отримані знання у практиці роботи. Без цього результативна робота асистента вчителя в інклюзивному класі є неможливою.

Н. Ростикус, м. Львів

У загальноосвітніх школах, куди приходять діти з особливими потребами, немає спеціалістів, які можуть їм допомогти. Вчитель-предметник не володіє необхідними знаннями. Асистент учителя – це також не дефектолог. Корекційно-розвиткову роботу без залучення спеціалістів-дефектологів проводити немає сенсу. Тому потрібно поміркувати про створення навчально-реабілітаційних центрів, хоча б одного на район або мікрорайон з метою залучення фахівців для проведення корекційно-розвиткових занять з учнями, які мають обмежені можливості здоров’я.

В.Волощук, Полтавська обл. 

Сьогодні на порядок денний виходить питання про створення ресурсних центрів для педагогів і батьків, що мають дітей з особливими потребами; потрібне цілеспрямоване виділення бюджетних коштів на придбання необхідного обладнання для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Такого обладнання бракує навіть у спеціальних школах, а в загальноосвітніх школах його немає і ніколи не було. Без нього інклюзія перетворюється в профанацію. Слід також подумати про встановлення доплати вчителям, які працюють в інклюзивних класах.

С.Ніколаєва         

          При законодавчому регулюванні надання освітніх послуг для дітей з особливими потребами вкрай важливо забезпечити диференційований підхід до організації навчання залежно від особливостей розвитку та стану дитини. Принципово різними мають бути підходи до навчання дітей з особливостями фізичного розвитку та до освіти дітей, що потребують корекції розумового та психічного розвитку. Спеціальна освіта потребує особливої державної підтримки, однак вона має забезпечувати навчання в тих випадках, коли інтеграція дитини у загальноосвітній колектив є об’єктивно неможливою.

Л.Міщенко, Н.Казнадій, В.Борисова

Вважаю, що необхідно суттєво удосконалити нормативно-правову базу з питань матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення шкіл та ПТУ, що працюють в умовах інклюзії, зокрема, розробити положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи, який повинен мати певні зони (навчальну, ігрову, сенсорну, релаксаційну) для ефективного логопедичного, дефектологічного та реабілітаційного супроводу; провести всеукраїнський конкурс підручників та посібників для навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку з метою сприяння навчально-методичному забезпеченню діяльності дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням; у системі розробляти електронні підручники та посібники для дітей з різними нозологіями, методики їх використання у навчально-виховному процесі; потрібно створити електронний банк перспективного педагогічного досвіду з проблем інклюзивного навчання.

В. Павлюх

       На сьогоднінемає чітких вимог до ведення індивідуальних навчальних планів та їх форми, використання програм для навчання учнів оцінювання навчальних досягнень з різними нозологіями; механізму співпраці педагогів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів із загальноосвітніми школами (в рамках 40-годинного робочого тижня): надання консультацій, участі у засіданнях педагогічних рад, семінарах, інших заходах; роботи майстрів професійно-технічних навчальних закладів в умовах інклюзії. Як має регулюватися та оплачуватися робота цих працівників – ніхто не знає.

Л. Шевчук, м. Київ

       Рівень підготовки педагогів для роботи в інклюзивному освітньому середовищі не задовольняє суспільних запитів і потреб. Якість інклюзивної освіти в більшості випадків не витримує критики, оскільки школам бракує фахівців: психологів, дефектологів, логопедів, а практичні психологи перевантажені і не завжди взмозі надати допомогу педагогам щодо роботи з дітьми різних нозологій.

В. Харченко, м. Кіровоград 

       Що гальмує впровадження інклюзії в Україні? Звісно, відсутність матеріально-технічних і кадрових умов, відсутність почуття толерантності у батьків здорових учнів. Але також є проблема і в неправильних і неправомірних діях ПМПК. Наприклад, районна ПМПК минулого року направила до нашої школи дитину з розумовою відсталістю, не поцікавившись, чи є у нас умови, чи можемо ми забезпечити її нормальний розвиток. А умов у нас ніяких немає: ні спеціальних підручників, ні наочності. Асистента вчителя відділ освіти нам прийняти не дозволив, хоча така посада є в типовому штатному розписі школи. У результаті, через півроку обурені на школу батьки забрали дитину назад до спеціальної школи, по всякому обзиваючи наших учителів і заявляючи, що там її чомусь навчали, а ми ні на що не здатні як педагоги. Саме через подібні дії ПМПК та відділів освіти і виникло останнім часом нове словосполучення «жертви інклюзії». Насправді, через бездумне і непідготовлене впровадження інклюзії в нашій країні спостерігається дискредитація самої її ідеї.

В. Павленко, заступник директора школи

ВИСНОВКИ

Концепція інклюзивної освіти спрямована на виконання вимог міжнародних нормативно-правових документів, що були ратифіковані Україною. Важливим стимулом для розвитку інклюзивної освіти  стає безпосереднє поширення інформації, ідей, досвіду та практики інклюзії, що мають місце в західних та пострадянських країнах, в окремих регіонах нашої країни.

       Проте, розвиток інклюзивної освіти потребує подальшого удосконалення нормативних засад, приведення системи освітньої діяльності у відповідність до потреб дитини, сім’ї та необхідної підготовки педагогічних кадрів. Законодавчі акти України з питань освіти, які закріплюють державні гарантії щодо надання освітніх послуг дітям з особливими потребами, значною мірою не містять механізмів їх реалізації. Система фінансування закладів загальної середньої освіти в Україні залишається застарілою і не враховує особливі потреби окремих дітей, що здатні навчатись у звичайних школах:при розрахунку видатків на освіту не враховується специфіка навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх закладах. Така специфіка відображена лише в підходах до фінансування окремих видів інтернатних закладів. Переважна більшість норм, що регулюють питання освіти дітей з особливими потребами, зосереджена в актах Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України. Низка актів, що затверджують державні програми та плани заходів, передбачають дії органів влади щодо створення умов для освіти дітей з особливими потребами. Разом з тим, запланованим заходам бракує цілісного, комплексного підходу, конкретизації завдань та критеріїв оцінювання їх ефективності (зазвичай, у нормативних актах передбачається: «вжити заходів», «створити належні умови», «забезпечити реалізацію»). Відсутність публічного моніторингу виконання державних програм та планів фактично унеможливлює об’єктивну оцінку їх виконання.

          При законодавчому регулюванні надання освітніх послуг для дітей з особливими потребами вкрай важливо забезпечити диференційований підхід до організації навчання залежно від особливостей розвитку та стану дитини. Принципово різними мають бути підходи до навчання дітей з особливостями фізичного розвитку та до освіти дітей, що потребують корекції розумового та психічного розвитку. Спеціальна освіта потребує особливої державної підтримки, однак вона має забезпечувати навчання в тих випадках, коли інтеграція дитини у загальноосвітній колектив є об’єктивно неможливою.

          Рівень підготовки педагогів для роботи в інклюзивному освітньому середовищі не задовольняє суспільних запитів і потреб.

          Якість інклюзивної освіти в більшості випадків дуже низька, оскільки школам бракує фахівців: психологів, дефектологів, логопедів, а практичні психологи перевантажені і не завжди взмозі надати допомогу педагогам щодо роботи з дітьми різних нозологій.

          Готовність навчальних закладів до якісного забезпечення інклюзивної освіти не витримує критики. Дуже мала кількість навчальних закладів в Україні пристосована для навчання осіб з особливими потребами, а саме: обладнані пандусами не лише до першого поверху, але й до інших, ліфтами, спеціальними гігієнічними кімнатами. Майже відсутня навчально-методична база інклюзивного навчання. 

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

          Міністерству освіти і науки України:

–розглянути питання про введення до штатного розпису загальноосвітнього навчального закладу, що працює в умовах інклюзії, посад вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда та фізичного реабілітолога;

–удосконалити нормативно-правову базу з питань матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, що працюють в умовах інклюзії, зокрема, розробити положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи, який має певні зони (навчальну, ігрову, сенсорну, релаксаційну) для ефективного логопедичного, дефектологічного та реабілітаційного супроводу;

–провести всеукраїнський конкурс підручників та посібників для навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку з метою сприяння навчально-методичному забезпеченню діяльності дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням;

–забезпечити розробку і видання:

•електронних підручників та посібників для дітей з різними нозологіями; методик їх використання у навчально-виховному процесі;

•гігієнічних умов використання електронних посібників в умовах інклюзії;

–забезпечити: 

•створення електронного банку перспективного педагогічного досвіду з проблем інклюзивного навчання;

•систематичне підвищення кваліфікації науково-педагогічних та педагогічних працівників обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання;

•створення творчої групи відповідальних осіб обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання; 

•розробку методичних рекомендацій щодо: вимог до ведення індивідуальних навчальних планів та їх форми; використання програм для навчання учнів з різними нозологіями; оцінювання навчальних досягнень школярів; механізму співпраці педагогів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів із загальноосвітніми школами (в рамках 40-годинного робочого тижня): надання консультацій, участі у засіданнях педагогічних рад, семінарах, інших заходах; роботи майстрів професійно-технічних навчальних закладів щодо організації навчально-виховної та реабілітаційної роботи з учнями, які мають певні порушення розвитку; положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи;  

–порушити клопотання перед Міністерством соціального захисту щодо забезпечення безперервності освіти та працевлаштування випускників шкіл, які навчалися в інклюзивних класах;

–визначити посадові обов’язки вчителя інклюзивного класу та конкретизувати посадові обов’язки асистента вчителя;

–у новій редакції Закону України «Про освіту» передбачити норми щодо удосконалення механізму впровадження інклюзивної освіти в нашій державі.

Департаментам освіти і науки обласних державних адміністрацій:

–розглянути питання про: 

•створення навчально-реабілітаційних центрів з метою залучення фахівців для проведення корекційно-розвиткових занять з учнями, які мають обмежені можливості здоров’я;

•створення ресурсних центрів для педагогів і батьків;

•введення додаткових доплат для педагогічних працівників, які працюють в умовах інклюзії;

•виділення бюджетних коштів на придбання необхідного обладнання для навчання дітей з особливими освітніми потребами;

–посилити контроль за станом інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах;

–забезпечити архітектурну доступність навчальних закладів учням з особливими освітніми потребами;

–передбачити організацію літніх таборів для соціалізації учнів з особливими потребами.

Відділам (управлінням) освіти, методичним службам, керівникам освітніх установ та навчальних закладів усіх типів:

–розробити перспективні плани науково-методичного забезпечення упровадження інклюзивної освіти в регіоні, в якому передбачити:

•здійснення консультативно-роз’яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, педагогічних працівників, громадськості, батьків та дітей;

•розширення мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням;

•створення банку даних дітей, які здобувають освіту за інклюзивною формою;

•вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з питань інклюзивного навчання;

•ознайомлення педагогічних працівників із сучасними технологіями навчання учнів з обмеженими можливостями здоров’я;

•організацію авторських творчих груп учителів з проблем інклюзивного навчання;

•поглиблення співпраці рай(міськ)методкабінетів із структурними підрозділами вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання;

-запроваджувати механізми адресного заохочення педагогів, що ефективно працюють з дітьми з особливими освітніми потребами шляхом встановлення відповідних надбавок та виплат премій;

-вивчати, узагальнювати і впроваджувати перспективний досвід організації роботи з дітьми з особливим освітніми потребами; 

-здійснювати моніторинг професійної готовності педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливим освітніми потребами з метою вдосконалення та корегування змісту методичної роботи.

Модератори круглого столу Віктор Громовий, Олександр Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ Інклюзивна освіта в Україні: інновація чи профанація?
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ «КРУГЛИЙ СТІЛ» НА ТЕМУ Інклюзивна освіта в Україні: інновація чи профанація?

Роботу «круглого столу» було організовано за такими напрямами: 

  1. «Практики, які працюють» з упровадження інклюзивного навчання.
  2. Нерозв’язані проблеми, що заважають успішному впровадженню інклюзивного навчання.

      Обговорення цих питань показало, що в Україні є позитивний досвід упровадження інклюзивного навчання в окремих навчальних закладах окремих регіонів. Загалом же нерозв’язаних проблем ще набагато більше, ніж успіхів. У переважній більшості навчальних закладів НЕ СТВОРЕНІ  елементарні умови для реалізації інклюзії, перед усім, матеріально-технічного і навчально-методичного характеру. Бракує підручників та інших засобів навчання. Кадрове забезпечення (наявність у закладах асистентів учителів, готовність учителів до викладання в інклюзивних класах) переважно незадовільне.

1. «Практики, які працюють» з упровадження інклюзивного навчання

У нашому закладі є позитивний досвід впровадження інклюзивної освіти. Це стосується гурткової роботи. Перебуваючи у гуртку, вихованці здобувають чи не найважливіше уміння, необхідне для кожного члена суспільства – уміння співіснувати у колективі, знаходити себе у ньому та допомагати самореалізовуватись іншим. У гуртку відбувається основне самовиховання, тобто головна діяльність для дитячого розвитку. Під час занять у гуртку діти пізнають ідеали та розвиваються розумово, соціально, духовно. Заняття не тільки озброюють дітей вміннями і навичками, а й допомагають усвідомити свою силу творця. Вони будять творчу активність, здійснюють власні задуми. У результаті цього кожне досягнення вихованця має свою індивідуальну неповторність.

Н.Альшевська, м. Житомир

Підвищенню рівня успішності учнів в інклюзивній групі професійно-технічного навчального закладу може допомогти диференціація навчання. Близько 18% від всього складу моєї групи – це діти з психофізичними порушеннями розвитку. Першочерговим завданням є адаптація як цієї складової групи, так і іншої для порозуміння та взаємодії. Ця кропітка робота проходить у вигляді виховних годин, тренінгів та мотивуючої частини – це все допомагає створити групу як єдине ціле. Учні з певними особливостями психофізичного розвитку починають себе відчувати складовою цього єдиного колективу, а колектив – підтримувати кожну свою ланку. Тільки після таких дій, які спрямовані на адаптацію, можна починати роботу з диференціювання навчання. В першу чергу необхідно визначити рівень підготовки, з яким учень поступив навчатись. Відповідно для цього і створено діагностичне тестування. Далі необхідно корегувати викладення нового матеріалу та перевірку його засвоєння. Як для звичайних лабораторно-практичних робіт, так і для проміжних тематичних виконується підбір різних рівнів завдань окремо кожному учню з особливими потребами. Ці завдання більшого об’єму, але вони від самого примітивного до найскладнішого. Завдяки диференціюванню навчання в учнів з особливими потребами є суттєвий прогрес: якість знань зросла на 25%, рівень мотивації для подальшого розвитку значно підвищився, тому всі учні після закінчення навчання вирішили продовжити здобувати освіту.

Д. Божор, викладач вищого професійно-технічного училища

Мрією багатьох років було проведення для дітей з особливими освітніми потребами інклюзивної літньої школи. І це відбулося. Основною базою вивчення стала Кіровоградська міська психолого-медико-педагогічна консультація. Всього у вивченні взяли участь 156 дітей віком від 2 до 16 років та  24 педагога. Сьогодні ми з гордістю можемо констатувати: вперше в Україні силами спеціалістів міської ПМПК був проведений захід за результатами проведення якого в долі дітей з особливими потребами та їх родин намітилися позитивні тенденції. Наші фахівці протягом кількох років вивчали досвід Ізраїлю та Польщі де проведення виїзних навчальних шкіл є звичайною практикою та застосовування в чистому вигляді такого кореційного впливу є неможливим – інша нормативна база та ментальність. Унікальність проекту полягала в тому, що до інклюзивної літньої школи були залученні діти, частина з яких мала категоричні висновки лікарів про недопустимість їхнього перебування у дитячому колективі. Щоб спростувати це твердження потрібна була кропітка щоденна робота та сумлінна підготовка. До участі у роботі в інклюзивній літній школі були запрошені діти з розладами спектру аутизму і вони складали третину учасників, другу третину складали діти з вадами у фізичному розвитку та третя частина це були діти звичайного розвитку.

Під час роботи «Літньої школи» застосовували методики соціально-педагогічної підтримки проблемних дітей, вносилися корективи, узагальнювались отримані дані, формулювалися висновки. Зараз ми з упевненістю можемо сказати – результат є. Діти пройшли навчання успішно. Отриманий досвід спільного перебування дітей з різними інтелектуальними та фізичними можливостями дає багатьом дітям шанс на іншу життєву долю.

О. Дорошенко,  м. Кіровоград

За умов створення творчого навчального середовища на уроках трудового навчання у дітей з особливими потребами виникає можливість самостійного бачення проблемної ситуації, аналізу її окремих елементів та розробки власної стратегії її вирішення. За цих умов учень включається у навчальний процес в якості активного суб’єкта власних дій, пошуків, рішень, творчих ідей. У результаті він визначається з власною позицією щодо шляхів вирішення конкретних завдань, прагне до самостійного творчого вирішення проблемних навчальних ситуацій та розкриває творчу індивідуальність у проектуванні і виготовленні виробів. Творче навчальне середовище характеризується розширенням можливостей пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.

С. Єфіменко, вчитель трудового навчання

Дидактична підготовка майбутнього вчителя математики до проектування навчальної діяльності старшокласників в умовах інклюзії, що здійснюється в нашому університеті, враховує особливості та специфіку роботи дітей з особливими потребами. Ми обґрунтували необхідність проектування навчальної діяльності учнів – створення певної дидактичної системи, конструкт якої містить і індивідуалізацію навчання, і певні форми групової роботи учнів, і дистанційну освіту сучасного учня з особливими потребами.

О. Жерновникова, м. Харків

Ідея інклюзивного навчання почала втілюватись в закладах освіти Львівщини ще у 90-ті роки ХХ століття, завдяки співпраці з громадськими організаціями батьків, що виховували дітей з особливостями психофізичного розвитку. Львівщина була однією з перших у впровадженні інтегрованих програм для дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні. Поряд з традиційними закладами спеціальної освіти у Львові розвивались новітні заклади кореційно-реабілітаційного спрямування: НРЦ «Джерело», «Левеня», ЗОШ №82, 95, 60, НВК «Садок-школа «Любисток»», ДНЗ «Барвінок». Ці навчальні заклади стали опорними і активно брали участь у міжнародних проектах.

В усіх навчальних закладах Львова, які практикують інклюзивне навчання, створені консультативно-педагогічні групи. До їх складу входять: класні керівники, вчителі української мови та математики, дефектологи, практичний психолог, соціальний педагог, представник адміністрації школи, відповідальний за інклюзивне навчання, батьки учнів. З метою усунення архітектурних перешкод та створення належних комфортних умов для перебування дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, в школах було здійснено будівництво пандуса, проведено реконструкцію туалетних приміщень, підготовлено приміщення для реабілітаційних занять та відпочинку, в ЗОШ № 82 збудований ліфт.

Л. Лепеха, м. Львів

Протягом 2 років нами здійснювалася експериментальна діяльність з упровадження дієвого супроводу дітей з аутизмом в закладах освіти різного типу. За цей час відбулися суттєві зрушення у стані розвитку і навчання дітей з аутизмом та в кожному з педагогічних колективів. Впродовж цього періоду нами було проведено 4 моніторинги, кожний з яких показував суттєву динаміку як досягнень дітей з аутизмом (оцінювались системні показники з психомоторного, соціального і пізнавального розвитку), так і успішності груп супроводу (якісна практика роботи).

Ми прийшли до висновку, що ефективність психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі залежить від згуртованої роботи групи супроводу, здатної працювати в режимі командної взаємодії і здійснювати повноцінну психолого-педагогічну допомогу дитині: 1) створювати умови для відповідного освітнього процесу для неї, що фіксується в Індивідуальній програмі розвитку з чітко прописаними: зовнішніми ресурсами (можливості освітнього середовища), внутрішніми ресурсами (потенціал дитини, який має бути розкритий завдяки цілеспрямованій корекційно-розвивальній роботі); 2) здійснювати моніторинг процесів навчання та розвитку дитини, результати якого можуть спонукати учасників команди супроводу до перегляду і вдосконалення цих процесів.

Т. Скрипник, І. Недозим, м. Київ

Аналіз досвіду організації роботи з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку показав, що застосування ігрових технологій у практиці інклюзивного навчання враховує основний вид діяльності дитини, і створення проблемної ситуації з опорою на її життєвий досвід дозволяє найбільше ефективно враховувати вікові особливості дітей. Під час занять необхідно враховувати особливості психіки дітей з особливими потребами, це, зокрема, підвищена втомлюваність, розпорошена увага, сповільнений темп сприймання, тривале входження у процес роботи. Вдало підібрані ігрові технології забезпечують розвиток здібностей дітей, їх інтересів, умінь та навичок.

Н.Семеряк, м. Львів

2.Нерозв’язані проблеми, що заважають впровадженню інклюзивного навчання

На жаль, фінансові проблеми, на котрі досить часто нарікають можновладці, гальмують або й призупиняють процес впровадження інклюзивної освіти. Великим бар’єром для впровадження інклюзії в Україні є система національної освіти. У тому вигляді, як зараз працюють загальноосвітні школи, категорично не сприймається впровадження інклюзії. Вчителі у своїй більшості налаштовані проти такого нововведення, саботують її впровадження.

Г. Кайдалова, Волинська область

У інклюзивної освіти в Україні є майбутнє, проте необдумане і стрімке включення дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітні навчальні заклади без створення відповідних умов, за відсутності кадрів, архітектурної неготовності навчальних закладів та низького рівня толерантності у суспільстві принесе лише розчарування. Ускладнюють процес упровадження інклюзії такі проблеми: необізнаність суспільства щодо змін у системі освіти; проблема толерантності в школах, тобто адекватного і гуманного сприйняття дитини з особливими освітніми потребами однолітками, вчителями; проблема батьків дітей з обох сторін: батьки дітей з особливими освітніми потребами вважають, що їхніх дітей дискримінують;  батьки здорових дітей побоюються, що інклюзія впроваджуватиметься без ретельної підготовки, а в школах можуть з’явитися діти з важкими формами психофізичних порушень.

Для вирішення зазначених проблем необхідно вжити наступні заходи: законодавче оформлення системи інклюзивного навчання не лише в загальноосвітніх навчальних закладах, а й у закладах дошкільної, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти; використання напрацювань колективів пілотних інклюзивних шкіл України  з метою створення спільно з науковцями методичних і наочних матеріалів для організації навчально-виховного процесу дітям з особливими освітніми потребами; фінансове стимулювання загальноосвітніх навчальних закладів, де запроваджується інклюзивна освіта; забезпечення додаткової підготовки вчителів та вихователів, які працюють з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку у системі післядипломної педагогічної освіти; послідовна заміна конструктивного та архітектурного образу школи на безбар’єрний; формування моделі відомчої взаємодії, де кожний нормативний акт спільно готуватимуть представники всіх відповідальних відомств; проведення широкої просвітницької кампанії, яка б дала змогу інформувати суспільство про необхідність і важливість інклюзії.

І. Калініченко, м. Полтава

Перед учителями постає складна моральна проблема: кому недодати уваги, часу. Не останню роль грає і відсутність навчально-методичного забезпечення. А брак відповідних спеціалістів для роботи з дітьми даного контингенту (вчителя-дефектолога, психолога, реабілітолога) позбавляє вчителя можливості вчасно отримати професійну консультацію чи пораду.  

Г. Ільченко

Сьогоднішня школа абсолютно не готова працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби, не готова матеріально і не готова морально. Але найгіршим є те, що чиновники, відповідальні за реальне втілення на практиці ідей інклюзивної освіти, створюють хіба що видимість активної діяльності. Я не буду узагальнювати, а охарактеризую власну школу, в якій працюю вже майже десять років. Вузькі двері, високі пороги, значна кількість сходів які не обладнані навіть елементарними пристроями для дітей, прикутих до інвалідного візка, високо прикріплені класні дошки, на яких важко щось побачити дітям з гарним зором, не кажучи вже про тих, хто має офтальмологічні проблеми; жахливі порушення температурного режиму та безліч інших матеріальних перепон. Та це ще не найгірше, мені навіть важко уявити реакцію вчителів, класних керівників, яким до усіх наявних обов’язків, вражаючого тягаря відповідальності додасться ще й дитина з особливими потребами. Без спеціальної підготовки, як теоретичного, так і психологічного характеру, матеріальної зацікавленості, всебічного сприяння і підтримки дана ініціатива приречена на провал.

С. Колісніченко, м. Помічна Кіровоградської обл.

Однією із головних проблем, з яким стикаються асистенти вчителів, є дефіцит необхідних знань щодо розвитку дітей з психофізичними порушеннями та вміння застосовувати отримані знання у практиці роботи. Без цього результативна робота асистента вчителя в інклюзивному класі є неможливою.

Н. Ростикус, м. Львів

У загальноосвітніх школах, куди приходять діти з особливими потребами, немає спеціалістів, які можуть їм допомогти. Вчитель-предметник не володіє необхідними знаннями. Асистент учителя – це також не дефектолог. Корекційно-розвиткову роботу без залучення спеціалістів-дефектологів проводити немає сенсу. Тому потрібно поміркувати про створення навчально-реабілітаційних центрів, хоча б одного на район або мікрорайон з метою залучення фахівців для проведення корекційно-розвиткових занять з учнями, які мають обмежені можливості здоров’я.

В.Волощук, Полтавська обл. 

Сьогодні на порядок денний виходить питання про створення ресурсних центрів для педагогів і батьків, що мають дітей з особливими потребами; потрібне цілеспрямоване виділення бюджетних коштів на придбання необхідного обладнання для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Такого обладнання бракує навіть у спеціальних школах, а в загальноосвітніх школах його немає і ніколи не було. Без нього інклюзія перетворюється в профанацію. Слід також подумати про встановлення доплати вчителям, які працюють в інклюзивних класах.

С.Ніколаєва         

          При законодавчому регулюванні надання освітніх послуг для дітей з особливими потребами вкрай важливо забезпечити диференційований підхід до організації навчання залежно від особливостей розвитку та стану дитини. Принципово різними мають бути підходи до навчання дітей з особливостями фізичного розвитку та до освіти дітей, що потребують корекції розумового та психічного розвитку. Спеціальна освіта потребує особливої державної підтримки, однак вона має забезпечувати навчання в тих випадках, коли інтеграція дитини у загальноосвітній колектив є об’єктивно неможливою.

Л.Міщенко, Н.Казнадій, В.Борисова

Вважаю, що необхідно суттєво удосконалити нормативно-правову базу з питань матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення шкіл та ПТУ, що працюють в умовах інклюзії, зокрема, розробити положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи, який повинен мати певні зони (навчальну, ігрову, сенсорну, релаксаційну) для ефективного логопедичного, дефектологічного та реабілітаційного супроводу; провести всеукраїнський конкурс підручників та посібників для навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку з метою сприяння навчально-методичному забезпеченню діяльності дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням; у системі розробляти електронні підручники та посібники для дітей з різними нозологіями, методики їх використання у навчально-виховному процесі; потрібно створити електронний банк перспективного педагогічного досвіду з проблем інклюзивного навчання.

В. Павлюх

       На сьогоднінемає чітких вимог до ведення індивідуальних навчальних планів та їх форми, використання програм для навчання учнів оцінювання навчальних досягнень з різними нозологіями; механізму співпраці педагогів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів із загальноосвітніми школами (в рамках 40-годинного робочого тижня): надання консультацій, участі у засіданнях педагогічних рад, семінарах, інших заходах; роботи майстрів професійно-технічних навчальних закладів в умовах інклюзії. Як має регулюватися та оплачуватися робота цих працівників – ніхто не знає.

Л. Шевчук, м. Київ

       Рівень підготовки педагогів для роботи в інклюзивному освітньому середовищі не задовольняє суспільних запитів і потреб. Якість інклюзивної освіти в більшості випадків не витримує критики, оскільки школам бракує фахівців: психологів, дефектологів, логопедів, а практичні психологи перевантажені і не завжди взмозі надати допомогу педагогам щодо роботи з дітьми різних нозологій.

В. Харченко, м. Кіровоград 

       Що гальмує впровадження інклюзії в Україні? Звісно, відсутність матеріально-технічних і кадрових умов, відсутність почуття толерантності у батьків здорових учнів. Але також є проблема і в неправильних і неправомірних діях ПМПК. Наприклад, районна ПМПК минулого року направила до нашої школи дитину з розумовою відсталістю, не поцікавившись, чи є у нас умови, чи можемо ми забезпечити її нормальний розвиток. А умов у нас ніяких немає: ні спеціальних підручників, ні наочності. Асистента вчителя відділ освіти нам прийняти не дозволив, хоча така посада є в типовому штатному розписі школи. У результаті, через півроку обурені на школу батьки забрали дитину назад до спеціальної школи, по всякому обзиваючи наших учителів і заявляючи, що там її чомусь навчали, а ми ні на що не здатні як педагоги. Саме через подібні дії ПМПК та відділів освіти і виникло останнім часом нове словосполучення «жертви інклюзії». Насправді, через бездумне і непідготовлене впровадження інклюзії в нашій країні спостерігається дискредитація самої її ідеї.

В. Павленко, заступник директора школи

ВИСНОВКИ

Концепція інклюзивної освіти спрямована на виконання вимог міжнародних нормативно-правових документів, що були ратифіковані Україною. Важливим стимулом для розвитку інклюзивної освіти  стає безпосереднє поширення інформації, ідей, досвіду та практики інклюзії, що мають місце в західних та пострадянських країнах, в окремих регіонах нашої країни.

       Проте, розвиток інклюзивної освіти потребує подальшого удосконалення нормативних засад, приведення системи освітньої діяльності у відповідність до потреб дитини, сім’ї та необхідної підготовки педагогічних кадрів. Законодавчі акти України з питань освіти, які закріплюють державні гарантії щодо надання освітніх послуг дітям з особливими потребами, значною мірою не містять механізмів їх реалізації. Система фінансування закладів загальної середньої освіти в Україні залишається застарілою і не враховує особливі потреби окремих дітей, що здатні навчатись у звичайних школах:при розрахунку видатків на освіту не враховується специфіка навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх закладах. Така специфіка відображена лише в підходах до фінансування окремих видів інтернатних закладів. Переважна більшість норм, що регулюють питання освіти дітей з особливими потребами, зосереджена в актах Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України. Низка актів, що затверджують державні програми та плани заходів, передбачають дії органів влади щодо створення умов для освіти дітей з особливими потребами. Разом з тим, запланованим заходам бракує цілісного, комплексного підходу, конкретизації завдань та критеріїв оцінювання їх ефективності (зазвичай, у нормативних актах передбачається: «вжити заходів», «створити належні умови», «забезпечити реалізацію»). Відсутність публічного моніторингу виконання державних програм та планів фактично унеможливлює об’єктивну оцінку їх виконання.

          При законодавчому регулюванні надання освітніх послуг для дітей з особливими потребами вкрай важливо забезпечити диференційований підхід до організації навчання залежно від особливостей розвитку та стану дитини. Принципово різними мають бути підходи до навчання дітей з особливостями фізичного розвитку та до освіти дітей, що потребують корекції розумового та психічного розвитку. Спеціальна освіта потребує особливої державної підтримки, однак вона має забезпечувати навчання в тих випадках, коли інтеграція дитини у загальноосвітній колектив є об’єктивно неможливою.

          Рівень підготовки педагогів для роботи в інклюзивному освітньому середовищі не задовольняє суспільних запитів і потреб.

          Якість інклюзивної освіти в більшості випадків дуже низька, оскільки школам бракує фахівців: психологів, дефектологів, логопедів, а практичні психологи перевантажені і не завжди взмозі надати допомогу педагогам щодо роботи з дітьми різних нозологій.

          Готовність навчальних закладів до якісного забезпечення інклюзивної освіти не витримує критики. Дуже мала кількість навчальних закладів в Україні пристосована для навчання осіб з особливими потребами, а саме: обладнані пандусами не лише до першого поверху, але й до інших, ліфтами, спеціальними гігієнічними кімнатами. Майже відсутня навчально-методична база інклюзивного навчання. 

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

          Міністерству освіти і науки України:

–розглянути питання про введення до штатного розпису загальноосвітнього навчального закладу, що працює в умовах інклюзії, посад вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда та фізичного реабілітолога;

–удосконалити нормативно-правову базу з питань матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, що працюють в умовах інклюзії, зокрема, розробити положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи, який має певні зони (навчальну, ігрову, сенсорну, релаксаційну) для ефективного логопедичного, дефектологічного та реабілітаційного супроводу;

–провести всеукраїнський конкурс підручників та посібників для навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку з метою сприяння навчально-методичному забезпеченню діяльності дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням;

–забезпечити розробку і видання:

•електронних підручників та посібників для дітей з різними нозологіями; методик їх використання у навчально-виховному процесі;

•гігієнічних умов використання електронних посібників в умовах інклюзії;

–забезпечити: 

•створення електронного банку перспективного педагогічного досвіду з проблем інклюзивного навчання;

•систематичне підвищення кваліфікації науково-педагогічних та педагогічних працівників обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання;

•створення творчої групи відповідальних осіб обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання; 

•розробку методичних рекомендацій щодо: вимог до ведення індивідуальних навчальних планів та їх форми; використання програм для навчання учнів з різними нозологіями; оцінювання навчальних досягнень школярів; механізму співпраці педагогів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів із загальноосвітніми школами (в рамках 40-годинного робочого тижня): надання консультацій, участі у засіданнях педагогічних рад, семінарах, інших заходах; роботи майстрів професійно-технічних навчальних закладів щодо організації навчально-виховної та реабілітаційної роботи з учнями, які мають певні порушення розвитку; положення про кабінет корекційно-розвиткової роботи;  

–порушити клопотання перед Міністерством соціального захисту щодо забезпечення безперервності освіти та працевлаштування випускників шкіл, які навчалися в інклюзивних класах;

–визначити посадові обов’язки вчителя інклюзивного класу та конкретизувати посадові обов’язки асистента вчителя;

–у новій редакції Закону України «Про освіту» передбачити норми щодо удосконалення механізму впровадження інклюзивної освіти в нашій державі.

Департаментам освіти і науки обласних державних адміністрацій:

–розглянути питання про: 

•створення навчально-реабілітаційних центрів з метою залучення фахівців для проведення корекційно-розвиткових занять з учнями, які мають обмежені можливості здоров’я;

•створення ресурсних центрів для педагогів і батьків;

•введення додаткових доплат для педагогічних працівників, які працюють в умовах інклюзії;

•виділення бюджетних коштів на придбання необхідного обладнання для навчання дітей з особливими освітніми потребами;

–посилити контроль за станом інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах;

–забезпечити архітектурну доступність навчальних закладів учням з особливими освітніми потребами;

–передбачити організацію літніх таборів для соціалізації учнів з особливими потребами.

Відділам (управлінням) освіти, методичним службам, керівникам освітніх установ та навчальних закладів усіх типів:

–розробити перспективні плани науково-методичного забезпечення упровадження інклюзивної освіти в регіоні, в якому передбачити:

•здійснення консультативно-роз’яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, педагогічних працівників, громадськості, батьків та дітей;

•розширення мережі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням;

•створення банку даних дітей, які здобувають освіту за інклюзивною формою;

•вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з питань інклюзивного навчання;

•ознайомлення педагогічних працівників із сучасними технологіями навчання учнів з обмеженими можливостями здоров’я;

•організацію авторських творчих груп учителів з проблем інклюзивного навчання;

•поглиблення співпраці рай(міськ)методкабінетів із структурними підрозділами вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з питань упровадження інклюзивного навчання;

-запроваджувати механізми адресного заохочення педагогів, що ефективно працюють з дітьми з особливими освітніми потребами шляхом встановлення відповідних надбавок та виплат премій;

-вивчати, узагальнювати і впроваджувати перспективний досвід організації роботи з дітьми з особливим освітніми потребами; 

-здійснювати моніторинг професійної готовності педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливим освітніми потребами з метою вдосконалення та корегування змісту методичної роботи.

Модератори круглого столу Віктор Громовий, Олександр Жосан

31.10.2015
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Shella
Опубліковано 31.05.2016 в 06:35
Sweet blog! I stumbled upon it while surfing around on Yahoo
News. Do you have any tips on the way to get indexed in Yahoo News?
I've been trying for some time having said that i
never manage to arrive! Cheers

My website: KenDMonzingo: alquilercomputadores.com/.../. ..
Автор: В.Ч.
Опубліковано 01.11.2015 в 10:59
Можно много говорить о преимуществах инклюзивного образования, но практика показывает обратное. Слишком много проблем и неувязок в этой системе. У нас в городе инклюзия 4 года назад была введена в 58 школах. Сейчас она осталась только в 30. И то там по 1-2 ученика, а было по 10-15. И дело не в том, что дирекция или учителя не хотят работать с этими детьми. Не хотят оставлять их в школе сами родители, потому что дети не получают там того, что получали в специальной школе или интернате. Причины этого хорошо раскрыты в материалах круглого стола. Но вот весь вопрос в том, прочитает ли наше Министерство образования эти материалы?
Автор: Петренко В.П.
Опубліковано 31.10.2015 в 20:14
Повністю згоден із висноваами про готовність наших шкіл до впровадження інклюзії. Хочу також додати, що в багатьох випадках для учнів із затримкою розумового розвитку, олігофренам та іншим набагато комфортніше в спеціальній школі, ніж у масовій. Навіщо їх тягти в масову школу? Адже вони ніколи не зможуть бути нарівних з дітьми "норми".
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews