Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНА ОСВІТА І ЦЕРКВА: ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧИ ВЗАЄМОДІЯ?»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
04.02.2017

Останнім часом у соціальних мережах почастішали дискусії щодо поновлення практики індоктринації в українських школах, яка полягає у намаганні прищепити індивіду фундаментальні світоглядні уявлення за  відсутності будь-якої критики. Якщо в радянські часи діяла потужна система компартійної індоктринації, то тепер є намагання запровадити елементи релігійної індоктринації у світських школах.

Численні дослідження показують пряму залежність особистого світогляду від ідеологічної індоктринації в дитинстві. Люди, які одного разу зазнали індоктринації, практично повністю втрачають здатність до неупереджено аналізу і не змінюють своїх поглядів до кінця життя, не дивлячись ні на будь-які нові факти. Тож, виникає питання: чи варто у школі замість акценту на розвитку критичного мислення замінювати одну форму індоктринації на іншу?

Водночас результати інших досліджень свідчать про те, що ознайомлення учнів з релігійними цінностями може мати значний позитивний вплив на розвиток особистості, зокрема, стосовно її  соціального, морального та громадянського виховання.

Обговорення проблеми було організовано за такими тематичними напрямами:

1.Чи припустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо? 

2.Чи відповідає сучасним європейським орієнтирам щодо розвитку освіти зміст наступних документів:

• Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.07.2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства»; 

• Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 29.06.2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування»;

• Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами» від 19 серпня 2015 р. № 652?

3.Чи потрібно в загальноосвітній школі проводити ціннісне орієнтування учнів на  основі релігійних цінностей? Якщо потрібно, то за яких умов? 

Під час проведення круглого столу порталом «Освітня політика» було проведено опитування:

Чи підтримуєте ви викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу?

• Так, але за певних умов

• Так, цілком підтримую

• Ні, не підтримую

• Не маю чіткої позиції

Згідно з результатами опитування, в якому взяло участь станом на 3 лютого 678 осіб

Кількість противників викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу  – більшість –369 (54.4%)

Цілком підтримують ідею вивчення предметів з релігійним змістом 221 (32.6%) опитаних,  за певних умов - 69 (10.2%).  Тих, хто не має чіткої позиції – 19 (2.8%).

Дехто з учасників дискусії звертав увагу на те, що питання сформульовано некоректно, бо, на їх думку,  говорити треба «не про альтернативу, а доповнення», «релігійна дисципліна і курс духовно-морального спрямування не одне й те ж саме».

Такої ж критики зазнало формулювання першого тематичного напряму круглого столу. Педагоги та батьки учнів, діти яких вивчають предмети духовно-морального спрямування, стверджують, що викладання цих предметів не є проявом «релігійної індоктринації», а їх програми не передбачають «залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів».

Загалом по першому напряму кількість негативних дописів значна. Але складається враження, що їх автори недостатньо глибоко вивчили це питання, не звернули увагу на другий і третій напрями та не поцікавилися результатами досліджень, які свідчать про те, що ознайомлення учнів з релігійними цінностями може мати значний позитивний вплив на розвиток особистості, зокрема, стосовно її  соціального, морального та громадянського виховання.

Щодо другого і третього напрямів, то там переважають позитивні відповіді. Серед дописувачів тут велика кількість людей, що володіють предметом обговорення, знайомі зі змістом програм предметів духовно-морального спрямування. Це переважно вчителі, учні та батьки учнів.

***

1. Чи припустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо?

Прочитала 1 вопрос. Еще раз прочитала. Посмотрела на календарь. Убедилась, что год 2017. Такие вопросы по школьному образованию в 21 веке - это полное мамаду, товарищи. Если не ошибаюсь, у нас религиозные организации освобождены от уплаты налогов. Так вот - пусть строят школы за счет религиозных родителей и преподают там правильность проведения религиозных обрядов и т.д. и т.п. А за наши налоги вербовать себе паству в государственной школе недопустимо. Ну и такая "мелочь" - Украина - светское госудраство. Или Конституцию отменили?

Владлена Усова 

Хресні ходи школярів, каплички в школах і т.і. попри світскість освіти?! А на Сході наступає "православие головного мозку". Ну-ну, дійшли…

Віктор Гармаш 

Ну попам же потрібно чимось харчуватись? Як не буде дурних, то доведеться до праці ставати..

О.Ляшко 

Сказано ж - "Богу - Богове, Кесарю - Кесареве". Україна - світська держава, що закріплено конституційно. Державні заклади освіти в категоричній формі повинні бути відділені від релігійних впливів. У представників релігійних громад є великий набір виховання своїх послідовників, що також закріплено конституційно. Ще не вистачало, щоб в шкільних коридорах чубились представники різних релігійних напрямів і деномінацій.

В.Глущук 

Скажу відверто, питання «Чи підтримуєте ви викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу?» - дуже безграмотне, бо неможливо викладати теорії (як креаціонізму так і матерфалізму) безальтернативно. Ці теорії не доведені науково, а особливо матеріалізм, який постійно міняє та підмінює факти.

Віталій Шульга 

Директорові нашої школи надійшла заява: «Просимо вашого дозволу, щоб керівник 3-а класу разом з учням розпочинав та закінчував уроки молитвою. Духовність країни – запорука сильної держави». Ось така заява. Ініціатива, зі слів вчителя, надійшла від батьків, у що я мало вірю. Я не підписала, бо вважаю, що у школі треба вчитися, а не молитися і нагадала, що проповідництво до її посадових обов'язків не вхолить. Вчителька мені відповіла, що у неї хворе горло і вона не має на мене часу і я якщо я хочу, то маю виясняти все із батьками-ініціаторами, а не хочу, то не підписую... Запитання : що мені робити далі аби це питання закрити раз і назавжди для всієї школи?!

Валентина Крижановська 

Державна система освiти в Українi вiдокремлена вiд церкви (релiгiйних органiзацiй), має свiтський характер. Доступ до рiзних видiв i рiвнiв освiти надається громадянам незалежно вiд їх ставлення до релiгiї. Не допускається обмеження на ведення наукових дослiджень, у тому числi фiнансованих державою, пропаганду їх результатiв або включення їх до загальноосвiтнiх програм за ознакою вiдповiдностi чи невiдповiдностi положенням будь-якої релiгiї або атеїзму. Громадяни можуть навчатися релiгiйного вiровчення та здобувати релiгiйну освiту iндивiдуально або разом з iншими, вiльно обираючи мову навчання. Релiгiйнi органiзацiї мають право вiдповiдно до своїх внутрiшнiх настанов створювати для релiгiйної освiти дiтей i дорослих навчальнi заклади i групи, а також проводити навчання в iнших формах, використовуючи для цього примiщення, що їм належать або надаються у користування. Викладачi релiгiйних вiровчень i релiгiйнi проповiдники зобов'язанi виховувати своїх слухачiв у дусi терпимостi i поваги до громадян, якi не сповiдують релiгiї, та до вiруючих iнших вiросповiдань Закон України Про свободу совісті та релігійні організації.

Г.Касьянов(Facebook) 

 Якби я (як директор школи) отримав таку заяву, то відмовив би - з такою аргументацією: 
"Згідно ст. 35 Конституції України, "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви" Тому будь-які богослужіння чи релігійні обряди будь-якої конфесії у державній школі є незаконними"

Сергій Горбачов(Facebook) 

Навіть для діток-християн молитва за командою ніякої користі не принесе.Молитися треба вдома з сім'єю чи в церкві з громадою і від щирого серця.

Olga Digdalovich (Facebook) 

Не бачу нічого поганого в тому, що діти, за їх бажанням, прочитають спільну молитву, наприклад, «Отче наш!». Головне, аби це було добровільно.

Л.Веселова, Вінницька обл.

Молодші класи... Ви добре собі уявляєте, що це буде? Лише крайнощі: або змусять молитись усіх, або ті, кого не змусять, раз по раз зриватимуть молитву іншим. Діти й так мало часу проводять активно, а тут якраз нагода щось встругнути! Практика з зарядкою й політінформацією показує, що як і не вийде - замість, то частину уроку прихопить. До того ж у тексті заяви явним чином прописано "розпочинати й закінчувати урок". То ж, швидше за все, почнуть за дзвінком на урок, а за дзвінком з уроку прочитають ту, що "закінчує навчання". (Ай-ай, крадуть особистий час, то зле!). Як варіант - буде дзвінок на молитву, тоді - на урок.

Лада Горностай  

 Не имеет право учитель это делать, даже если только один человек против, т.к. данное действо в школькую программу не входит - это первое. А второе - если кто-то другого вероисповедания или атеист, им что делать? Может учитель всех перекрестит в нужную ей религию, ну чтобы проще было?)

Ирина Бовкуш 

Более всего меня возмущает то, что некоторые комментаторы пишут . Типа, а что здесь такого, ну помолился ребёнок, пусть как все, ничего страшного, ищите компромис ... я категорически против любого ! вмешательства в школу - религиозного, партийного, насильнооздоровительного и т.д. Молиться дома с родителями, в церкви, воскресной школе.

Анна Вильянен  

Спільна молитва в школі, що це взагалі? Чому саме в школі? Яке її завдання, скажіть мені? Хто буде її організовувати? Якими релігійними канонами взагалі ця потреба обумовлена? Яку саме молитву виберемо? І т.д. Спільну молитву при великому бажанні також можна кваліфікувати, як негативний вплив на психологічне здоров’я. "Канонічні" церкви з завзяттям боряться з "сектантами" розповідаючи типа - подивіться на їх спільні молитви на стадіонах, це ж чисте "зомбування" де люди впадають і в транс і в екстаз. Так, що обережно з власними бажаннями, вони можуть здійснитися. І ми можемо опинитися в один момент в координатах ІГІЛ де не тільки спільні молитви, а і привселюдні спільні страти стали буденністю. Але Вашу позицію я поважаю і вона має право на життя, але моя особиста думка в школі таких речей не повинно бути.

В.Глущук 

Молитва должна идти от души, если это переростает в официоз "дети, все молимся 5 минут!" - это уже паясничанье и отношение у детей к религии и молитве будет такое же. "Актив" подписантов этого добивается? Дети из самых религиозных семей прочли себе тихонько молитву перед началом учёбы - и всё, нечего из этого цирк устраивать. Не говоря о нарушении законодательства про разделение школы и церкви.

О.Карамаш 

Чи допустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо? - Ні, не припустимо. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.07.2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства», рішення колегії МОН від 29.06.2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування» ТАКЕ не дозволяється. Курси релігійної етики не є предметами, що здійснюють релігійну індокринацію.

В.Супрун, м. Дніпро

2.  Чи відповідає сучасним європейським орієнтирам щодо розвитку освіти зміст наступних документів: наказу МОН «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства»; рішення колегії МОН «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування»; постанови Кабінету Міністрів України «Про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами»?

В европейских странах вопрос о «религиозных ценностях» и религиозных предметах в светской школе давно закрыт. Там это просто невозможно. Зачем же нам придумывать что-то особенное? Ведь мы же так настойчиво «идём в Европу»!

Л.В., г. Киев

А що ви скажете коли дізнаєтесь про факти обов'язкового викладання курсів морально-етичного спрямування у Фінляндії, і там основний курс це християнська етика, а вже ті, хто не розділяє християнство, то пишуть заяву і їм читають інший курс, але морально-етичного спрямування. Це наше, вибачте, невігластво бо більшість людей не мають елементарних понять, що таке релігія (я, якщо бути щирим, то проти релігії в любому її прояві і що найцікавіше найстрашніший цей прояв для мене то це на рівні Церкви), а ось морально-етичне виховання на основі християнських цінностей то я іншого виходу з колапсу освіти я також не бачу. І я знаю що кажу, бо є маса світових прикладів покращення якості освіти (в рази) після введення курсу християнська етика та інших предметів морально-етичного спрямування.

Віталій Шульга  

Вибачте, але морально-етичне спрямування це не те саме... навіть не поруч, я проти змішування освіти і релігії.

Г.Петренко 

Про що ви так гірко і зі страхом обговорюєте живе і успішно в звичайний школах і навіть з дуже "важкими і неадекватними" дітками. Зі свого досвіду можу сказати, що дітям важливий спокій, спілкування, повага, розуміння, віра в себе, мотивація, творчістю, співпраця, пізнання себе і розвиток... Щось тут є загрозливе? Якщо за справу беруться професіонали з чистим серцем, за ними ідуть інші, бо слова не розходяться з діями і помислами,то успіх гарантований. Брехня, маніпуляціі, гризня, косити бабки, свої-ненаші, плітки, наклепи свідомо занесені нечистю до школи з іншого світу і процвітають. Не час над цим плакати,а час робити свій вибір. Школа уражена брудом і потребує невідкладної допомоги. Духовність, мораль, педагогіка - можливість позбутися.

Ivanna Zatvarski, Centrum Arrupe, Варшава 

Відповідно до чинного законодавства освіта в Україні є світською. Вона забезпечує свободу совісті, гарантує вільне світоглядне самовизначення для кожної особистості, займає позицію, нейтральну до релігій. Досвід багатьох країн Європи, зокрема країн пострадянського простору - нових членів ЄС - Литви, Латвії, Естонії, свідчить про доцільність ознайомлення учнів у загальноосвітній школі з релігійними цінностями, моральними і культурними традиціям релігій, при збереженні принципу добровільного вибору відповідного курсу.

Л.Короп, м. Київ

В цивилизованной и светской Германии факультативне религиеведческие курсы – обычное дело. Там даже недавно был введен курс «Основы ислама». Поэтому не следует противопоставлять нашу школу европейской. Они имеют в этом отношении много общего.

К.Вознюк 

Починаючи з вересня 2016 р., ухвалено позитивні рішення щодо визнання 106 документів про вищу духовну освіту, 5 документів про присвоєння вчених звань, а також 9 дипломів про присудження наукових ступенів, виданих вищими духовними навчальними закладами. Довідково: влітку 2014 року було ухвалено Закон України «Про вищу освіту», який передбачив можливість державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які на день набрання чинності цим Законом здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах.

У зв'язку з тим, що Лілія Гриневич зробила рішучий крок з боку держави та визнала дипломи богословських шкіл на рівні Міністерства Освіти та Науки, пропоную дуже важливі зворотні кроки з боку церкви задля закріплення партнерських відносин між державою та Всеукраїнською Радою Церков.
1) Осіб з дипломом бакалавра або середньої спеціальної освіти визнати на державному рівні, а на церковному прийняти у кліри.
2) Осіб з дипломом магістра та спеціаліста визнати на державному рівні, а на церковному рівні прийняти у міністранти.
3) Аспірантів та працівників наукових кафедр визнати іподияконами.
4) Доцентів та старших наукових співробітників висвятити у диякони, священники та навіть єпископи в залежності від вислуги років.
5) Кандидатів наук, докторів наук автоматично висвятити у архієреї в залежності від вислуги років та індексу Хірша.
6) Членів-кореспондентів та дійсних членів Академії Наук так само зачисляти у архієреї, але щоб вони мали більші парафії та більші громади та фінансові потоки.
7) Членів Малої Академії Наук - у малі архієреї відповідно.
8) Працівників закритих або режимних наукових установ санувати у ченці відповідно до ієрархії.
9) Ректорів, членів Президії НАНУ зразу призначати у митрополити та/або у патріярхи, благо конфесій у нас на всіх вистачить.
АПД:
10) Осіб, які кинули університет на 4-6 курсі, зачислити в расстрігі і предать анафемі на державному рівні із залученням спеціальної комісії ВР.
11) На законодавчому рівні для всіх наукових установ скасувати оподаткування та запровадити пільги на комунальні послуги на рівні з УПЦ МП.

Амінь, браття й сестри!

О.Шевченко (Facebook)

 Міністерство науки і освіти переіменувати у Міністерство освіти, науки і духовності.

О.Кравченко(Facebook)

Я не бачу тут вар'яцтва чи мракобісся. Богослов'я - це різновид філософії.

Dmytro Mierzejewski (Facebook)

Це було раніше, коли богослов'я входило як окрема спеціальність філософських наук. За цією науковою спеціальністю, до речі, ніхто і не хотів захищатися. Зараз богослов`я окрема галузь знань і є богословські науки. Але нюанс в тому, що кандидатами та докторами богословських наук стали попи, яким надали державні дипломи без світського захисту дисертацій, а лише за поданням релігійних організацій.

Serhiy Shtovba (Facebook) 

3. Чи потрібно в загальноосвітній школі проводити ціннісне орієнтування учнів на  основі релігійних цінностей? Якщо потрібно, то за яких умов? 

Ну коли це скінчиться? Православіє головного мозку якесь, а не школа.

Светлана Губко 

"МОН рекомендує дошкільним закладам проводити такі народні свята та окремі обряди відповідно до календарної сезонності: восени - Покрови, свято врожаю; взимку - Святого Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні - Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку - зелені свята, Івана Купала, обжинки, Спаса тощо" (лист МОН № 1/9-561 від 20.10.2016).

Схоже так, тихою сапою, просувають церкву в світське життя. Дуже небезпечний синдром, як на мене. Я християнка, але для всього є час і місце. Церква, конституційно відокремлена від держави хай так і далі буде. І взагалі треба жити дивлячись вперед, а не ходити постійно обертаючись назад. 

Тетяна

Сьогодні прочитав у ФБ таке: «Happy Halloween?! Поки наші скрєпні церковні мракобіси боряться з веселим святом Halloween, Президент Обама розважає дітей у Білому домі». Тобто, Обама – хороший, а ті, хто виступає проти цього свята в нашій країні – мракобіси… Маю нагадати такому «розумному» автору, що Halloween – яскраво виражене РЕЛІГІЙНЕ свято. Тільки з іншої релігії. Тому за вашою логікою і Обаму можна назвати релігійним мракобісом.

С.Хрущ, м. Вінниця 

У Фуйсбуці пише Федір Лапій: «Я спитав свого сина про цей предмет: що на ньому вам викладають? Син відповів, що прийшла завуч з виховної роботи й спитала: "Хто тут поділяє теорію Дарвіна? " Кілька учнів підняли руки. Вчителька їм сказала, що з вами все зрозуміло й розмовляти не має про що. А далі розпочалися церковні проповіді про сім'ю...». В мене виникли питання до Федора Лапія; 1) а де він був, коли підписував згоду на викладання його сину християнської етики? 2) чому йому не взяти підручник у сина або програму в школі і не поцікавитися цим? 3) якщо «церковні проповіді про сім'ю...» - це погано, то хай запропонує, що потрібно говорити про сім’ю і чи потрібно взагалі. Можливо, для нього сімейні цінності – пустий звук?

М.Губенко, м. Біла Церква Київської обл. 

Справа в тому, що багато вчителів і я в тому числі віруючі, але з боку держави встановлювати в школах предмет релігії - неправильно. Адже в Україні є кілька конфесій потрібно вибирати якусь одну, а хто знає яку? Вибір однієї конфесії приведе до образи віруючих іншої, і ще потрібно щоб наперед знайшли порозуміння саме вищі духовні керівники різних конфесій. Прошу у школи не торпедувати це питання. І ще подивишся як діють деякі віруючі християни - вчителі - станеш атеїстом.

Ірина Фют 

Саме слово релігія, його значення, а не наше розуміння, і є одним із тих негарних елементів що і несуть не тільки до школи, а і в церкви. Наше загальносуспільне невігластво в цьому питанні є продуктом посткомуністичного минулого, а ось коли показати елементарні поняття з морально-етичного виховання, які до слова дуже гарно апробовані в нашій державі (сам дивуюсь) та подивитись на законодавчу базу (яку не всі притримуються) то релігії не повинно бути в школі апріорі, а в противному випадку це перегиби на місцях та індивідуальні випадки що суперечать законодавству та є наслідки того ж таки невігластва, коли власне бачення та світосприйняття нав’язується дитині. Десять заповідей, нагірна проповідь...здається про це говорять у всіх деномінаціях та церквах....і на мій розсуд, то не буде зайвим і набагато кращим зробить людину. А то Ви все тільки на попах концентруєте увагу.

Гусар Руслан  

Некоректно поставлені питання. Це по-перше. А по-друге, якщо захочуть вивчати факультатив - будуть вивчати і ніхто не заборонить. Вже савєти релігію забороняли. І що? У релігійних сімей не можна відбирати право на цей факультатив. Крім того, наприклад, заборонити молитву (навіть на території школи) не зможе жоден папірчик, бо це порушення Конституції. Та й що поганого в молитві? Хто хоче молиться, хто не хоче - ні. Немає тут порушень прав людини. Світскість держави передбачає невтручаеня релігії у школу. Тобто жодних релігійних обов'язкових предметів, передбачених програмою, не може бути. Однак, факультатив (без участі релігійних організацій) - будь-ласка.

Я переконана в тому, що школа повинна вчити дітей (майбутніх дорослих, котрі будуть створювати майбутнє суспільство) до взаємоповаги і релігійної терпимості. Тому ще зі шкільної парти люди повинні вчити, що релігія була, є і буде завжди…

Галина Мельник 

Дуже коротко: 1. тільки сім'я здатна дати дитині релігійне виховання;
2. спостерігаючи за діяльністю настоятеля храму УПЦМосковського патріархату, можу сказати, що він сприймає свою місію лише в ролі очільника бюро по наданню платних послуг, може тому, що є людиною неосвічченою; то ж говорити про духовне наставництво не приходиться.

Зинаида Фёдоровна

А чому б не запровадити курс, в якому говорилося б про віру в Творця без прив’язки до релігії?

Валентина Матяшук 

А, може, давайте будемо займатися кожен своїм? У школі будуть учити, в сім’ї виховувати, в церкві молитися? а то вже скоро до "скрєп" дійдемо.

Л.Карпенко

І знову люди, що не розуміються на педагогіці, починають нав'язувати свої, псевдопедагогічні ідеї. Заради справедливості, тільки не вдавайтеся в крайнощі, якраз Церква і зробила нинішню школу. А видатні педагоги, яких ми вчимо в педінститутах взагалі не мислили школи без духовного чинника і не того що нам зараз впихують за духовність. Не вірите, почитайте Ушинського, Сковороду, навіть Макаренка і Сухомлинського, я вже не кажу про Каменського. А нинішні світила педагогіки як Амонашвілі, що цитує Євангеліє на уроках та Гузик, що створив власну авторську школу на основі християнських цінностей і це далеко не всі факти. Фіни взагалі вважають що християнська етика повинна бути обов'язковим предметом, а ось приклад США коли викинувши виховний елемент з школи після ряду поправок до конституції взагалі майже втратили освіту і лише приватні християнські школи поповнювали на 80% вищі навчальні заклади, хоча їх було лише 20%... Тобто, шановні, дуже прошу перед тим, як писати, подивіться на факти...

Віталій Шульга 

На базі гімназії № 9 Кіровоградської міської ради з 2006 року проводився експеримент регіонального рівня з проблеми «Формування духовності на засадах традиційних християнських цінностей в умовах закладу освіти нового типу». Викладався предмет «Етика: духовні засади», основною метою якого було: постійне сприяння формуванню цілісної, духовно стійкої особистості, світовідчуття та світогляд якої ґрунтуються на засадах християнства, толерантному ставленні до інших релігій. Зараз у нашій гімназії викладається предмет «Біблійна історія та християнська етика» у 5-11х класах, спрямований на формування і розвиток гармонійної особистості українського громадянина-патріота на засадах християнських духовних цінностей. Викладання даного курсу духовно-морального спрямування є органічною складовою навчально-виховного процесу в школі, основним завданням якого є духовно-моральне виховання школярів, орієнтація їх на християнські цінності. Це виявляється, насамперед, у бажанні дітей вивчати цей предмет, їхньому прагненні узгоджувати свою поведінку з нормами християнської моралі, у позитивних відгуках батьків на результати вивчення цього курсу дітьми, діти стали спокійними, цілеспрямованим и, толерантними. Хочеться відзначити, що викладання предметів духовно-морального спрямування добре впливають на дітей. На це звертають увагу і їхні батьки.

Олена Гетман, м. Кропивницький 

У львівських школах з 5 по 7 клас є християнська етика за бажанням учнів, як факультатив. У школі, де навчається моя донька, у 8 класі такого курсу немає. А в церкву ходять з класом на великі свята. Як домовляються: діти самі, батьки самі. На великі свята діти ходять до храмів (вистави, пісні), у школі релігійних заходів не проводиться.

Л.Кашуба, м. Львів 

У «Концептуальних засадах вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування» (2016) зазнається: «Стан духовної культури і моралі суспільства як у цілому світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей стала наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами і виросла до масштабів глобальної соціальної проблеми. З метою досягнення матеріального життєвого успіху як кінцевої мети пропагуються аморальні засоби, духовні ж чесноти стали втрачати свою дієвість. Це сприяло загальній кризі моральності. Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, сприяють деформації системи цінностей у досить значної частини населення України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності, а гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних установок, ранній початок статевого життя ведуть до формування особистості, яка не здатна створити міцну сім'ю, народити і відповідально виховати дітей. Це веде до поглиблення демографічної кризи». Хіба можна з цим не погодитися? Якщо релігійні цінності допоможуть нам вийти з тяжкої кризи, то ЩО в них поганого? Чому дехто так наполегливо і завзято вимагає їх заборонити і вилучити із школи?

В.Степанов, м. Хмельницький 

У системі освіти важливу роль у забезпеченні духовно-гуманітарної складової навчально-виховного процесу відіграє релігійний чинник. Насамперед, національна самосвідомість, духовно-культур на єдність нації, народу забезпечують згуртованість всього суспільства та його прогрес. Система освіти має ґрунтуватись, передусім, на визнанні пріоритету таких духовних цінностей, як національна самосвідомість, патріотизм, гуманізм, толерантність тощо. Необхідність збалансованості духовного і світського в системі освіти зумовлена значущим аспектом ролі Церкви у формуванні суспільної моралі, її “оздоровлення”. Це питання розглядається, насамперед, в контексті трансформації українського суспільства, оскільки такі моральні цінності, як справедливість, милосердя, чесність, сьогодні поступаються місцем антигуманним принципам. Викладання курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітні й школі – потреба сьогодення, адже важливим є навчання релігії на науковій основі, оскільки знання релігії сприяє більш глибокому осягненню національної культури та освіченості громадян.

Наталя Дуняшенко, м. Кропивницький 

Метою вивчення предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітній школі є: поглиблення знань про людину та моральні взаємини в суспільстві, основні моральні норми та цінності народу України й людства в цілому, культуру спілкування і поведінки; сприяння формуванню цілісної, духовно зрілої особистості - громадянина України; формування у дітей глибокого розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про мету й сенс життя людини; подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів». Звісно, такі цінності можна виховати і без релігії. Але наша школа з цим не справляється. Ні класні керівники, ні педагоги-організатори, ні соціальні педагоги, ні психологи з цим не справляються. Тому допомога релігії в вирішенні цих проблем не буде зайвою.

О.Цвіркун, м. Олександрія Кіровоградської обл. 

Релігійна освіченість є ознакою високої культури людини в цілому. Хіба не школа має дати дитині основи знань з усіх предметів, готувати її до життя, допомогти учневі - випускникові володіти компетенціями, бути компетентними?! Хіба не шкільна освіта має забезпечувати потреби суспільства, актуальні для сьогодення? Як людина, яка викладає факультатив «Біблійна історія та християнська етика», стверджую, що програма курсу цікава, орієнтована на вік учнів, їхній життєвий досвід, побудована на принципах наступності, доступності, науковості. Викладаючи курси духовно-моральн ого спрямування, учитель сучасної школи надає учневі інформацію, а той уже сам вирішує, де і коли її може використати. Червоною ниткою проходить виховна мета: формувати духовно багату особистість школяра, який у майбутньому зможе передати духовні цінності і своїм дітям.

Нінель Довгалюк, м. Кропивницький 

Я обращаюсь к тем, кто исторически кричит о «навязывании мракобесия» в школе. В нашем районе, например, преподавание предметов духовно-нравственного направления осуществляется всего лишь в 5 школах из 34. О каком «засилии» церковников может идти речь? Никаких обрядов ни в одной школе никогда не осуществлялось. Преподавание проводится в строгом соответствии с требованиями МОН Украины. В других районах ситуация приблизительно такая же. Эта проблема, которую подняли инициаторы круглого стола, абсолютно не актуальна для нашей области. Для нам более серьёзными остаются проблемы, доставшиеся нам от советского прошлого и усугубившиеся в независимой Украине: бездуховность, безбожие, безнравственность, неуважение к старшим, к отцу, матери, к семейным и народным ценностям и традициям. Я уверена, что религиозные нравственные ценности, библейские истины могли бы нам помочь в системе воспитательной работы. К сожалению, ни родители учащихся, ни большинство педагогов к этому не готовы.

Л.Сердюк, Николаевская обл. 

Останнім часом у соціальних мережах почастішали дискусії щодо правомірності використання релігійних цінностей у навчально-виховному процесі світських шкіл. Гадаю, це викликано такими причинами: порушенням умов використання релігійних цінностей у навчально-виховному процесі, передбачених нормативними документами МОН; недостатнім рівнем викладання предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх школах.

На жаль, сьогодні в окремих школах мають місце факти справляння церковних обрядів у школах (переважно православних і греко-католицьких). Це є прямим порушенням законодавства і з цим потрібно боротися. Щодо викладання – то тут слід зазначити, що в Україні немає жодного ВНЗ, де готували б учителя предметів духовно-морального спрямування. Викладання цих предметів покладено на вчителів історії, української літератури та зарубіжної літератури, які повинні пройти додаткові курси. Але і тут мають місце порушення наказу МОН: частина вчителів з певних причин не проходить цих курсів.

Л.Соловей 

Сьогодні, напевне, більшість батьків і педагогічних працівників усвідомлюють необхідність духовного, морального та християнського виховання дітей. Але з різних причин, на жаль, християнське виховання у школі на належному рівні відсутнє. Велика кількість дітей, здобувши державну освіту, так і не пізнали світла християнської моралі. Хоча саме слово «освіта» походить від слів «світло», «святість». Ми вступили в епоху, коли світ підмінює всі ідеали християнства, наповнюючи їх своїм змістом. У цей світ входять наші діти, у світ який хоче, залишаючись приємним «перекроїти» дитину на свій лад. Тут виникає наша головна і болісна проблема – що зробити, щоб наші діти, ідучи у цей світ, залишалися справжніми християнами? Потрібно навчати дітей про Христа – істинне світло. Тож одним з найважливіших завдань християнської етики є надати дітям належний предмет для власних пошуків та досягнень – це Святе Письмо.

У моїй роботі важливим стало оформлення кабінету християнської етики у школі. Починаючи цю справу, я відчув, що кабінет повинен бути особливим і тому намагався обладнати його всім необхідним для проведення уроків та заходів. У кабінеті створена бібліотека спеціальної духовної літератури, куточки і стенди, тематичні папки, банк відеопрезентацій. Кабінет має комп’ютер та мультимедійний проектор, що дозволяє на будь-якому етапі уроку переглядати відеопрезентації, використовувати різні комп’ютерні програми. Проведення уроків християнської етики з активними формами роботи та використанням технічних засобів, на моє переконання, є більш результативними й ефективними, ніж традиційні. Також на базі кабінету християнської етики проводяться масові позакласні заходи. Такі заходи несуть у собі великий потенціал, розвивають творчість учнів, прилучають їх до національних традицій.

Усе краще у світі, якщо нам вистачає мудрості бачити це, указує на Бога. Тож засівати у юні серця зерна розумного й доброго – обов’язок педагога-наставника. Хочеться, щоб наші діти стали чесними громадянами, християнами, патріотами; щоб вони сповідували національні духовні цінності. Мені дуже приємно, що батьки учнів підтримують мене і допомагають у роботі.

Михайло Царук, вчитель християнської етики 

Можна було б почати й відразу завершити дискусію словами із Біблії: «Кесареві – кесареве, а Богу - Боже» (Матв. 22:21), але ж у питаннях віри не все лежить на поверхні та щоб пізнати істину, потрібно спокійно та виважено поміркувати.

Поняття «кесареве» вживається тут для позначення матеріальних цінностей, пов’язаних із державним інституціями, а от «Боже» - це те, що вказує на духовність, цінності, які не можуть бути виміряні світськими мірилами. І тут постає питання: Що ж для нас є «Школа»? Чи це «кесареве», чи все ж «Боже»? Чи школа є просто державною установою, закладом, схожим на державний банк, податкову чи фіскальну службу, на фабрику, де продукують щось за усталеним графіком? Чи це місцем, де плекають про душу дитини, про її духовний ріст, про вихованість і силу думки? Отож, школа, відноситься, швидше, до «Божого», аніж до «кесаревого».

«Церква», до речі, у християнстві позначає не будівлю, а об’єднання людей, які спільно духовно зростають. Школа – це також не просто будинок, а заклад, який об’єднує дорослих і дітей під одним дахом, що спільно творять навчально-виховний процес. Головною цінністю як школи, так і церкви є люди.

От і дайте собі відповідь, що з чим повинно взаємодіяти, а що від чого відокремлюватись? Може ми намагаємось приректи школу на духовну порожнечу, відділяючи її від християнських цінностей? Без християнських цінностей, ми маємо всі шанси перетворити наші освітні заклади на станки по «клепанню» людей з атестатами?

«Ми є свобідні від Господа Бога робити добро. Ми не є свобідні робити, що ми хочемо. Я не маю свободи робити зло. Я, будучи свобідним, можу помилитися, можу зробити зло, але я не маю права на це. І виховати дитину треба в тому дусі, що ти є свобідний, ти можеш вибрати добро. Це, мені здається, є ключ до багатьох проблем виховання» (кардинал Любомир Гузар).

Потрібно зрозуміти, що освіта і церква покликані взаємодіяти не для «новомодного» насильства над особистістю, це не співпраця по обмеженню прав і дресування байдужих. Церква не може розглядатися як генератор заборон і вказівок, які приходять в школу на зміну радянським нагайкам, що втихомирюють і нівелюють власне мислення. Завдання церкви, як і школи однакові – виховати вільну людину. Тому краще не будувати паркани, а вчитися зводити мости.

Ксеня Смірнова, м. Стрий  

                                                ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

1. Абсолютно неприпустимим є поновлення тоталітарної практики індоктринації в українських школах, яке полягає у намаганнях запровадити елементи релігійної індоктринації у світських школах. Навчання будь-якій доктрині, без включення критичного сприйняття, намагання прищепити індивіду фундаментальні світоглядні уявлення за відсутності їх критичного осмислення суперечить головному призначенню школи ХХІ століття: плекати цілісну, здатну до критичного мислення особистість, яка б мала культуру сумніву та імунітет до маніпуляцій.

В Україні, як і в деяких інших європейських країнах, в загальноосвітній школі комунальної або державної форми власності дозволяється викладання факультативно та за згодою батьків предметів духовно-морального спрямування. Згідно з чинними нормативними документами МОН України зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування вчителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, прямого чи непрямого примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо. 

2. Випадки проведення в окремих регіонах у загальноосвітніх школах з ініціативи керівників, педагогічних працівників та частини батьків спільних молитов (групових та загальношкільних), проведення хресної ходи, вивішування ікон у шкільних кабінетах, влаштування молитовних кімнат, будівництво капличок на території комунального навчального закладу є грубим порушенням чинного законодавства, зокрема, статті 35 Конституції України, у якій зазначається, що «церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви». Правоохоронні органи разом з МОН повинні вживати заходів щодо припинення та попередження таких протиправних дій. 

3. Учасники круглого столу констатували, що сьогодні у вищих навчальних закладах України не здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю «вчитель предметів духовно-морального спрямування». Викладання цих предметів покладено переважно на вчителів історії, української літератури та зарубіжної літератури, які часто не мають належної підготовки(частина вчителів з певних причин не проходить спеціальних курсів, неправомірно замінюючи їх курсами підвищення кваліфікації з основного предмета). Як наслідок, маємо недостатній  рівень викладання предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх школах. Така ситуація вимагає негайних дій з організації системи підготовки кадрів, які б могли викладати предмети духовно-морального спрямування, уникаючи елементів індоктринації. 

4. Міністерство освіти і науки України рекомендує навчальним закладам проводити народні свята та окремі обряди відповідно до календарної сезонності: восени – Покрови, свято врожаю; взимку – Святого Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні – Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку – зелені свята, Івана Купала, обжинки, Спаса тощо" (лист МОН № 1/9-561 від 20.10.2016). Частиною батьків учнів такі рекомендації сприймається як порушення світського характеру освіти, тому Міністерству освіти і науки слід провести юридичну експертизу цих нормативних документів і рекомендацій.  

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНА ОСВІТА І ЦЕРКВА: ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧИ ВЗАЄМОДІЯ?»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО ВІРТУАЛЬНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНА ОСВІТА І ЦЕРКВА: ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧИ ВЗАЄМОДІЯ?»

Останнім часом у соціальних мережах почастішали дискусії щодо поновлення практики індоктринації в українських школах, яка полягає у намаганні прищепити індивіду фундаментальні світоглядні уявлення за  відсутності будь-якої критики. Якщо в радянські часи діяла потужна система компартійної індоктринації, то тепер є намагання запровадити елементи релігійної індоктринації у світських школах.

Численні дослідження показують пряму залежність особистого світогляду від ідеологічної індоктринації в дитинстві. Люди, які одного разу зазнали індоктринації, практично повністю втрачають здатність до неупереджено аналізу і не змінюють своїх поглядів до кінця життя, не дивлячись ні на будь-які нові факти. Тож, виникає питання: чи варто у школі замість акценту на розвитку критичного мислення замінювати одну форму індоктринації на іншу?

Водночас результати інших досліджень свідчать про те, що ознайомлення учнів з релігійними цінностями може мати значний позитивний вплив на розвиток особистості, зокрема, стосовно її  соціального, морального та громадянського виховання.

Обговорення проблеми було організовано за такими тематичними напрямами:

1.Чи припустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо? 

2.Чи відповідає сучасним європейським орієнтирам щодо розвитку освіти зміст наступних документів:

• Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.07.2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства»; 

• Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 29.06.2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування»;

• Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами» від 19 серпня 2015 р. № 652?

3.Чи потрібно в загальноосвітній школі проводити ціннісне орієнтування учнів на  основі релігійних цінностей? Якщо потрібно, то за яких умов? 

Під час проведення круглого столу порталом «Освітня політика» було проведено опитування:

Чи підтримуєте ви викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу?

• Так, але за певних умов

• Так, цілком підтримую

• Ні, не підтримую

• Не маю чіткої позиції

Згідно з результатами опитування, в якому взяло участь станом на 3 лютого 678 осіб

Кількість противників викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу  – більшість –369 (54.4%)

Цілком підтримують ідею вивчення предметів з релігійним змістом 221 (32.6%) опитаних,  за певних умов - 69 (10.2%).  Тих, хто не має чіткої позиції – 19 (2.8%).

Дехто з учасників дискусії звертав увагу на те, що питання сформульовано некоректно, бо, на їх думку,  говорити треба «не про альтернативу, а доповнення», «релігійна дисципліна і курс духовно-морального спрямування не одне й те ж саме».

Такої ж критики зазнало формулювання першого тематичного напряму круглого столу. Педагоги та батьки учнів, діти яких вивчають предмети духовно-морального спрямування, стверджують, що викладання цих предметів не є проявом «релігійної індоктринації», а їх програми не передбачають «залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів».

Загалом по першому напряму кількість негативних дописів значна. Але складається враження, що їх автори недостатньо глибоко вивчили це питання, не звернули увагу на другий і третій напрями та не поцікавилися результатами досліджень, які свідчать про те, що ознайомлення учнів з релігійними цінностями може мати значний позитивний вплив на розвиток особистості, зокрема, стосовно її  соціального, морального та громадянського виховання.

Щодо другого і третього напрямів, то там переважають позитивні відповіді. Серед дописувачів тут велика кількість людей, що володіють предметом обговорення, знайомі зі змістом програм предметів духовно-морального спрямування. Це переважно вчителі, учні та батьки учнів.

***

1. Чи припустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо?

Прочитала 1 вопрос. Еще раз прочитала. Посмотрела на календарь. Убедилась, что год 2017. Такие вопросы по школьному образованию в 21 веке - это полное мамаду, товарищи. Если не ошибаюсь, у нас религиозные организации освобождены от уплаты налогов. Так вот - пусть строят школы за счет религиозных родителей и преподают там правильность проведения религиозных обрядов и т.д. и т.п. А за наши налоги вербовать себе паству в государственной школе недопустимо. Ну и такая "мелочь" - Украина - светское госудраство. Или Конституцию отменили?

Владлена Усова 

Хресні ходи школярів, каплички в школах і т.і. попри світскість освіти?! А на Сході наступає "православие головного мозку". Ну-ну, дійшли…

Віктор Гармаш 

Ну попам же потрібно чимось харчуватись? Як не буде дурних, то доведеться до праці ставати..

О.Ляшко 

Сказано ж - "Богу - Богове, Кесарю - Кесареве". Україна - світська держава, що закріплено конституційно. Державні заклади освіти в категоричній формі повинні бути відділені від релігійних впливів. У представників релігійних громад є великий набір виховання своїх послідовників, що також закріплено конституційно. Ще не вистачало, щоб в шкільних коридорах чубились представники різних релігійних напрямів і деномінацій.

В.Глущук 

Скажу відверто, питання «Чи підтримуєте ви викладання в школі навчальних дисциплін, що сприяють засвоєнню релігійних знань як альтернативи матеріалістичному баченню світу?» - дуже безграмотне, бо неможливо викладати теорії (як креаціонізму так і матерфалізму) безальтернативно. Ці теорії не доведені науково, а особливо матеріалізм, який постійно міняє та підмінює факти.

Віталій Шульга 

Директорові нашої школи надійшла заява: «Просимо вашого дозволу, щоб керівник 3-а класу разом з учням розпочинав та закінчував уроки молитвою. Духовність країни – запорука сильної держави». Ось така заява. Ініціатива, зі слів вчителя, надійшла від батьків, у що я мало вірю. Я не підписала, бо вважаю, що у школі треба вчитися, а не молитися і нагадала, що проповідництво до її посадових обов'язків не вхолить. Вчителька мені відповіла, що у неї хворе горло і вона не має на мене часу і я якщо я хочу, то маю виясняти все із батьками-ініціаторами, а не хочу, то не підписую... Запитання : що мені робити далі аби це питання закрити раз і назавжди для всієї школи?!

Валентина Крижановська 

Державна система освiти в Українi вiдокремлена вiд церкви (релiгiйних органiзацiй), має свiтський характер. Доступ до рiзних видiв i рiвнiв освiти надається громадянам незалежно вiд їх ставлення до релiгiї. Не допускається обмеження на ведення наукових дослiджень, у тому числi фiнансованих державою, пропаганду їх результатiв або включення їх до загальноосвiтнiх програм за ознакою вiдповiдностi чи невiдповiдностi положенням будь-якої релiгiї або атеїзму. Громадяни можуть навчатися релiгiйного вiровчення та здобувати релiгiйну освiту iндивiдуально або разом з iншими, вiльно обираючи мову навчання. Релiгiйнi органiзацiї мають право вiдповiдно до своїх внутрiшнiх настанов створювати для релiгiйної освiти дiтей i дорослих навчальнi заклади i групи, а також проводити навчання в iнших формах, використовуючи для цього примiщення, що їм належать або надаються у користування. Викладачi релiгiйних вiровчень i релiгiйнi проповiдники зобов'язанi виховувати своїх слухачiв у дусi терпимостi i поваги до громадян, якi не сповiдують релiгiї, та до вiруючих iнших вiросповiдань Закон України Про свободу совісті та релігійні організації.

Г.Касьянов(Facebook) 

 Якби я (як директор школи) отримав таку заяву, то відмовив би - з такою аргументацією: 
"Згідно ст. 35 Конституції України, "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви" Тому будь-які богослужіння чи релігійні обряди будь-якої конфесії у державній школі є незаконними"

Сергій Горбачов(Facebook) 

Навіть для діток-християн молитва за командою ніякої користі не принесе.Молитися треба вдома з сім'єю чи в церкві з громадою і від щирого серця.

Olga Digdalovich (Facebook) 

Не бачу нічого поганого в тому, що діти, за їх бажанням, прочитають спільну молитву, наприклад, «Отче наш!». Головне, аби це було добровільно.

Л.Веселова, Вінницька обл.

Молодші класи... Ви добре собі уявляєте, що це буде? Лише крайнощі: або змусять молитись усіх, або ті, кого не змусять, раз по раз зриватимуть молитву іншим. Діти й так мало часу проводять активно, а тут якраз нагода щось встругнути! Практика з зарядкою й політінформацією показує, що як і не вийде - замість, то частину уроку прихопить. До того ж у тексті заяви явним чином прописано "розпочинати й закінчувати урок". То ж, швидше за все, почнуть за дзвінком на урок, а за дзвінком з уроку прочитають ту, що "закінчує навчання". (Ай-ай, крадуть особистий час, то зле!). Як варіант - буде дзвінок на молитву, тоді - на урок.

Лада Горностай  

 Не имеет право учитель это делать, даже если только один человек против, т.к. данное действо в школькую программу не входит - это первое. А второе - если кто-то другого вероисповедания или атеист, им что делать? Может учитель всех перекрестит в нужную ей религию, ну чтобы проще было?)

Ирина Бовкуш 

Более всего меня возмущает то, что некоторые комментаторы пишут . Типа, а что здесь такого, ну помолился ребёнок, пусть как все, ничего страшного, ищите компромис ... я категорически против любого ! вмешательства в школу - религиозного, партийного, насильнооздоровительного и т.д. Молиться дома с родителями, в церкви, воскресной школе.

Анна Вильянен  

Спільна молитва в школі, що це взагалі? Чому саме в школі? Яке її завдання, скажіть мені? Хто буде її організовувати? Якими релігійними канонами взагалі ця потреба обумовлена? Яку саме молитву виберемо? І т.д. Спільну молитву при великому бажанні також можна кваліфікувати, як негативний вплив на психологічне здоров’я. "Канонічні" церкви з завзяттям боряться з "сектантами" розповідаючи типа - подивіться на їх спільні молитви на стадіонах, це ж чисте "зомбування" де люди впадають і в транс і в екстаз. Так, що обережно з власними бажаннями, вони можуть здійснитися. І ми можемо опинитися в один момент в координатах ІГІЛ де не тільки спільні молитви, а і привселюдні спільні страти стали буденністю. Але Вашу позицію я поважаю і вона має право на життя, але моя особиста думка в школі таких речей не повинно бути.

В.Глущук 

Молитва должна идти от души, если это переростает в официоз "дети, все молимся 5 минут!" - это уже паясничанье и отношение у детей к религии и молитве будет такое же. "Актив" подписантов этого добивается? Дети из самых религиозных семей прочли себе тихонько молитву перед началом учёбы - и всё, нечего из этого цирк устраивать. Не говоря о нарушении законодательства про разделение школы и церкви.

О.Карамаш 

Чи допустимо в світській школі здійснення (прямо чи опосередковано) релігійної індоктринації шляхом включення релігійних дисциплін до змісту шкільної освіти, залучення дітей до справляння тих чи інших релігійних ритуалів, розміщення в стінах школи церковних атрибутів тощо? - Ні, не припустимо. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.07.2005 р. № 437 «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства», рішення колегії МОН від 29.06.2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування» ТАКЕ не дозволяється. Курси релігійної етики не є предметами, що здійснюють релігійну індокринацію.

В.Супрун, м. Дніпро

2.  Чи відповідає сучасним європейським орієнтирам щодо розвитку освіти зміст наступних документів: наказу МОН «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства»; рішення колегії МОН «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування»; постанови Кабінету Міністрів України «Про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами»?

В европейских странах вопрос о «религиозных ценностях» и религиозных предметах в светской школе давно закрыт. Там это просто невозможно. Зачем же нам придумывать что-то особенное? Ведь мы же так настойчиво «идём в Европу»!

Л.В., г. Киев

А що ви скажете коли дізнаєтесь про факти обов'язкового викладання курсів морально-етичного спрямування у Фінляндії, і там основний курс це християнська етика, а вже ті, хто не розділяє християнство, то пишуть заяву і їм читають інший курс, але морально-етичного спрямування. Це наше, вибачте, невігластво бо більшість людей не мають елементарних понять, що таке релігія (я, якщо бути щирим, то проти релігії в любому її прояві і що найцікавіше найстрашніший цей прояв для мене то це на рівні Церкви), а ось морально-етичне виховання на основі християнських цінностей то я іншого виходу з колапсу освіти я також не бачу. І я знаю що кажу, бо є маса світових прикладів покращення якості освіти (в рази) після введення курсу християнська етика та інших предметів морально-етичного спрямування.

Віталій Шульга  

Вибачте, але морально-етичне спрямування це не те саме... навіть не поруч, я проти змішування освіти і релігії.

Г.Петренко 

Про що ви так гірко і зі страхом обговорюєте живе і успішно в звичайний школах і навіть з дуже "важкими і неадекватними" дітками. Зі свого досвіду можу сказати, що дітям важливий спокій, спілкування, повага, розуміння, віра в себе, мотивація, творчістю, співпраця, пізнання себе і розвиток... Щось тут є загрозливе? Якщо за справу беруться професіонали з чистим серцем, за ними ідуть інші, бо слова не розходяться з діями і помислами,то успіх гарантований. Брехня, маніпуляціі, гризня, косити бабки, свої-ненаші, плітки, наклепи свідомо занесені нечистю до школи з іншого світу і процвітають. Не час над цим плакати,а час робити свій вибір. Школа уражена брудом і потребує невідкладної допомоги. Духовність, мораль, педагогіка - можливість позбутися.

Ivanna Zatvarski, Centrum Arrupe, Варшава 

Відповідно до чинного законодавства освіта в Україні є світською. Вона забезпечує свободу совісті, гарантує вільне світоглядне самовизначення для кожної особистості, займає позицію, нейтральну до релігій. Досвід багатьох країн Європи, зокрема країн пострадянського простору - нових членів ЄС - Литви, Латвії, Естонії, свідчить про доцільність ознайомлення учнів у загальноосвітній школі з релігійними цінностями, моральними і культурними традиціям релігій, при збереженні принципу добровільного вибору відповідного курсу.

Л.Короп, м. Київ

В цивилизованной и светской Германии факультативне религиеведческие курсы – обычное дело. Там даже недавно был введен курс «Основы ислама». Поэтому не следует противопоставлять нашу школу европейской. Они имеют в этом отношении много общего.

К.Вознюк 

Починаючи з вересня 2016 р., ухвалено позитивні рішення щодо визнання 106 документів про вищу духовну освіту, 5 документів про присвоєння вчених звань, а також 9 дипломів про присудження наукових ступенів, виданих вищими духовними навчальними закладами. Довідково: влітку 2014 року було ухвалено Закон України «Про вищу освіту», який передбачив можливість державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які на день набрання чинності цим Законом здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах.

У зв'язку з тим, що Лілія Гриневич зробила рішучий крок з боку держави та визнала дипломи богословських шкіл на рівні Міністерства Освіти та Науки, пропоную дуже важливі зворотні кроки з боку церкви задля закріплення партнерських відносин між державою та Всеукраїнською Радою Церков.
1) Осіб з дипломом бакалавра або середньої спеціальної освіти визнати на державному рівні, а на церковному прийняти у кліри.
2) Осіб з дипломом магістра та спеціаліста визнати на державному рівні, а на церковному рівні прийняти у міністранти.
3) Аспірантів та працівників наукових кафедр визнати іподияконами.
4) Доцентів та старших наукових співробітників висвятити у диякони, священники та навіть єпископи в залежності від вислуги років.
5) Кандидатів наук, докторів наук автоматично висвятити у архієреї в залежності від вислуги років та індексу Хірша.
6) Членів-кореспондентів та дійсних членів Академії Наук так само зачисляти у архієреї, але щоб вони мали більші парафії та більші громади та фінансові потоки.
7) Членів Малої Академії Наук - у малі архієреї відповідно.
8) Працівників закритих або режимних наукових установ санувати у ченці відповідно до ієрархії.
9) Ректорів, членів Президії НАНУ зразу призначати у митрополити та/або у патріярхи, благо конфесій у нас на всіх вистачить.
АПД:
10) Осіб, які кинули університет на 4-6 курсі, зачислити в расстрігі і предать анафемі на державному рівні із залученням спеціальної комісії ВР.
11) На законодавчому рівні для всіх наукових установ скасувати оподаткування та запровадити пільги на комунальні послуги на рівні з УПЦ МП.

Амінь, браття й сестри!

О.Шевченко (Facebook)

 Міністерство науки і освіти переіменувати у Міністерство освіти, науки і духовності.

О.Кравченко(Facebook)

Я не бачу тут вар'яцтва чи мракобісся. Богослов'я - це різновид філософії.

Dmytro Mierzejewski (Facebook)

Це було раніше, коли богослов'я входило як окрема спеціальність філософських наук. За цією науковою спеціальністю, до речі, ніхто і не хотів захищатися. Зараз богослов`я окрема галузь знань і є богословські науки. Але нюанс в тому, що кандидатами та докторами богословських наук стали попи, яким надали державні дипломи без світського захисту дисертацій, а лише за поданням релігійних організацій.

Serhiy Shtovba (Facebook) 

3. Чи потрібно в загальноосвітній школі проводити ціннісне орієнтування учнів на  основі релігійних цінностей? Якщо потрібно, то за яких умов? 

Ну коли це скінчиться? Православіє головного мозку якесь, а не школа.

Светлана Губко 

"МОН рекомендує дошкільним закладам проводити такі народні свята та окремі обряди відповідно до календарної сезонності: восени - Покрови, свято врожаю; взимку - Святого Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні - Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку - зелені свята, Івана Купала, обжинки, Спаса тощо" (лист МОН № 1/9-561 від 20.10.2016).

Схоже так, тихою сапою, просувають церкву в світське життя. Дуже небезпечний синдром, як на мене. Я християнка, але для всього є час і місце. Церква, конституційно відокремлена від держави хай так і далі буде. І взагалі треба жити дивлячись вперед, а не ходити постійно обертаючись назад. 

Тетяна

Сьогодні прочитав у ФБ таке: «Happy Halloween?! Поки наші скрєпні церковні мракобіси боряться з веселим святом Halloween, Президент Обама розважає дітей у Білому домі». Тобто, Обама – хороший, а ті, хто виступає проти цього свята в нашій країні – мракобіси… Маю нагадати такому «розумному» автору, що Halloween – яскраво виражене РЕЛІГІЙНЕ свято. Тільки з іншої релігії. Тому за вашою логікою і Обаму можна назвати релігійним мракобісом.

С.Хрущ, м. Вінниця 

У Фуйсбуці пише Федір Лапій: «Я спитав свого сина про цей предмет: що на ньому вам викладають? Син відповів, що прийшла завуч з виховної роботи й спитала: "Хто тут поділяє теорію Дарвіна? " Кілька учнів підняли руки. Вчителька їм сказала, що з вами все зрозуміло й розмовляти не має про що. А далі розпочалися церковні проповіді про сім'ю...». В мене виникли питання до Федора Лапія; 1) а де він був, коли підписував згоду на викладання його сину християнської етики? 2) чому йому не взяти підручник у сина або програму в школі і не поцікавитися цим? 3) якщо «церковні проповіді про сім'ю...» - це погано, то хай запропонує, що потрібно говорити про сім’ю і чи потрібно взагалі. Можливо, для нього сімейні цінності – пустий звук?

М.Губенко, м. Біла Церква Київської обл. 

Справа в тому, що багато вчителів і я в тому числі віруючі, але з боку держави встановлювати в школах предмет релігії - неправильно. Адже в Україні є кілька конфесій потрібно вибирати якусь одну, а хто знає яку? Вибір однієї конфесії приведе до образи віруючих іншої, і ще потрібно щоб наперед знайшли порозуміння саме вищі духовні керівники різних конфесій. Прошу у школи не торпедувати це питання. І ще подивишся як діють деякі віруючі християни - вчителі - станеш атеїстом.

Ірина Фют 

Саме слово релігія, його значення, а не наше розуміння, і є одним із тих негарних елементів що і несуть не тільки до школи, а і в церкви. Наше загальносуспільне невігластво в цьому питанні є продуктом посткомуністичного минулого, а ось коли показати елементарні поняття з морально-етичного виховання, які до слова дуже гарно апробовані в нашій державі (сам дивуюсь) та подивитись на законодавчу базу (яку не всі притримуються) то релігії не повинно бути в школі апріорі, а в противному випадку це перегиби на місцях та індивідуальні випадки що суперечать законодавству та є наслідки того ж таки невігластва, коли власне бачення та світосприйняття нав’язується дитині. Десять заповідей, нагірна проповідь...здається про це говорять у всіх деномінаціях та церквах....і на мій розсуд, то не буде зайвим і набагато кращим зробить людину. А то Ви все тільки на попах концентруєте увагу.

Гусар Руслан  

Некоректно поставлені питання. Це по-перше. А по-друге, якщо захочуть вивчати факультатив - будуть вивчати і ніхто не заборонить. Вже савєти релігію забороняли. І що? У релігійних сімей не можна відбирати право на цей факультатив. Крім того, наприклад, заборонити молитву (навіть на території школи) не зможе жоден папірчик, бо це порушення Конституції. Та й що поганого в молитві? Хто хоче молиться, хто не хоче - ні. Немає тут порушень прав людини. Світскість держави передбачає невтручаеня релігії у школу. Тобто жодних релігійних обов'язкових предметів, передбачених програмою, не може бути. Однак, факультатив (без участі релігійних організацій) - будь-ласка.

Я переконана в тому, що школа повинна вчити дітей (майбутніх дорослих, котрі будуть створювати майбутнє суспільство) до взаємоповаги і релігійної терпимості. Тому ще зі шкільної парти люди повинні вчити, що релігія була, є і буде завжди…

Галина Мельник 

Дуже коротко: 1. тільки сім'я здатна дати дитині релігійне виховання;
2. спостерігаючи за діяльністю настоятеля храму УПЦМосковського патріархату, можу сказати, що він сприймає свою місію лише в ролі очільника бюро по наданню платних послуг, може тому, що є людиною неосвічченою; то ж говорити про духовне наставництво не приходиться.

Зинаида Фёдоровна

А чому б не запровадити курс, в якому говорилося б про віру в Творця без прив’язки до релігії?

Валентина Матяшук 

А, може, давайте будемо займатися кожен своїм? У школі будуть учити, в сім’ї виховувати, в церкві молитися? а то вже скоро до "скрєп" дійдемо.

Л.Карпенко

І знову люди, що не розуміються на педагогіці, починають нав'язувати свої, псевдопедагогічні ідеї. Заради справедливості, тільки не вдавайтеся в крайнощі, якраз Церква і зробила нинішню школу. А видатні педагоги, яких ми вчимо в педінститутах взагалі не мислили школи без духовного чинника і не того що нам зараз впихують за духовність. Не вірите, почитайте Ушинського, Сковороду, навіть Макаренка і Сухомлинського, я вже не кажу про Каменського. А нинішні світила педагогіки як Амонашвілі, що цитує Євангеліє на уроках та Гузик, що створив власну авторську школу на основі християнських цінностей і це далеко не всі факти. Фіни взагалі вважають що християнська етика повинна бути обов'язковим предметом, а ось приклад США коли викинувши виховний елемент з школи після ряду поправок до конституції взагалі майже втратили освіту і лише приватні християнські школи поповнювали на 80% вищі навчальні заклади, хоча їх було лише 20%... Тобто, шановні, дуже прошу перед тим, як писати, подивіться на факти...

Віталій Шульга 

На базі гімназії № 9 Кіровоградської міської ради з 2006 року проводився експеримент регіонального рівня з проблеми «Формування духовності на засадах традиційних християнських цінностей в умовах закладу освіти нового типу». Викладався предмет «Етика: духовні засади», основною метою якого було: постійне сприяння формуванню цілісної, духовно стійкої особистості, світовідчуття та світогляд якої ґрунтуються на засадах християнства, толерантному ставленні до інших релігій. Зараз у нашій гімназії викладається предмет «Біблійна історія та християнська етика» у 5-11х класах, спрямований на формування і розвиток гармонійної особистості українського громадянина-патріота на засадах християнських духовних цінностей. Викладання даного курсу духовно-морального спрямування є органічною складовою навчально-виховного процесу в школі, основним завданням якого є духовно-моральне виховання школярів, орієнтація їх на християнські цінності. Це виявляється, насамперед, у бажанні дітей вивчати цей предмет, їхньому прагненні узгоджувати свою поведінку з нормами християнської моралі, у позитивних відгуках батьків на результати вивчення цього курсу дітьми, діти стали спокійними, цілеспрямованим и, толерантними. Хочеться відзначити, що викладання предметів духовно-морального спрямування добре впливають на дітей. На це звертають увагу і їхні батьки.

Олена Гетман, м. Кропивницький 

У львівських школах з 5 по 7 клас є християнська етика за бажанням учнів, як факультатив. У школі, де навчається моя донька, у 8 класі такого курсу немає. А в церкву ходять з класом на великі свята. Як домовляються: діти самі, батьки самі. На великі свята діти ходять до храмів (вистави, пісні), у школі релігійних заходів не проводиться.

Л.Кашуба, м. Львів 

У «Концептуальних засадах вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування» (2016) зазнається: «Стан духовної культури і моралі суспільства як у цілому світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей стала наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами і виросла до масштабів глобальної соціальної проблеми. З метою досягнення матеріального життєвого успіху як кінцевої мети пропагуються аморальні засоби, духовні ж чесноти стали втрачати свою дієвість. Це сприяло загальній кризі моральності. Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, сприяють деформації системи цінностей у досить значної частини населення України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності, а гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних установок, ранній початок статевого життя ведуть до формування особистості, яка не здатна створити міцну сім'ю, народити і відповідально виховати дітей. Це веде до поглиблення демографічної кризи». Хіба можна з цим не погодитися? Якщо релігійні цінності допоможуть нам вийти з тяжкої кризи, то ЩО в них поганого? Чому дехто так наполегливо і завзято вимагає їх заборонити і вилучити із школи?

В.Степанов, м. Хмельницький 

У системі освіти важливу роль у забезпеченні духовно-гуманітарної складової навчально-виховного процесу відіграє релігійний чинник. Насамперед, національна самосвідомість, духовно-культур на єдність нації, народу забезпечують згуртованість всього суспільства та його прогрес. Система освіти має ґрунтуватись, передусім, на визнанні пріоритету таких духовних цінностей, як національна самосвідомість, патріотизм, гуманізм, толерантність тощо. Необхідність збалансованості духовного і світського в системі освіти зумовлена значущим аспектом ролі Церкви у формуванні суспільної моралі, її “оздоровлення”. Це питання розглядається, насамперед, в контексті трансформації українського суспільства, оскільки такі моральні цінності, як справедливість, милосердя, чесність, сьогодні поступаються місцем антигуманним принципам. Викладання курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітні й школі – потреба сьогодення, адже важливим є навчання релігії на науковій основі, оскільки знання релігії сприяє більш глибокому осягненню національної культури та освіченості громадян.

Наталя Дуняшенко, м. Кропивницький 

Метою вивчення предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітній школі є: поглиблення знань про людину та моральні взаємини в суспільстві, основні моральні норми та цінності народу України й людства в цілому, культуру спілкування і поведінки; сприяння формуванню цілісної, духовно зрілої особистості - громадянина України; формування у дітей глибокого розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про мету й сенс життя людини; подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів». Звісно, такі цінності можна виховати і без релігії. Але наша школа з цим не справляється. Ні класні керівники, ні педагоги-організатори, ні соціальні педагоги, ні психологи з цим не справляються. Тому допомога релігії в вирішенні цих проблем не буде зайвою.

О.Цвіркун, м. Олександрія Кіровоградської обл. 

Релігійна освіченість є ознакою високої культури людини в цілому. Хіба не школа має дати дитині основи знань з усіх предметів, готувати її до життя, допомогти учневі - випускникові володіти компетенціями, бути компетентними?! Хіба не шкільна освіта має забезпечувати потреби суспільства, актуальні для сьогодення? Як людина, яка викладає факультатив «Біблійна історія та християнська етика», стверджую, що програма курсу цікава, орієнтована на вік учнів, їхній життєвий досвід, побудована на принципах наступності, доступності, науковості. Викладаючи курси духовно-моральн ого спрямування, учитель сучасної школи надає учневі інформацію, а той уже сам вирішує, де і коли її може використати. Червоною ниткою проходить виховна мета: формувати духовно багату особистість школяра, який у майбутньому зможе передати духовні цінності і своїм дітям.

Нінель Довгалюк, м. Кропивницький 

Я обращаюсь к тем, кто исторически кричит о «навязывании мракобесия» в школе. В нашем районе, например, преподавание предметов духовно-нравственного направления осуществляется всего лишь в 5 школах из 34. О каком «засилии» церковников может идти речь? Никаких обрядов ни в одной школе никогда не осуществлялось. Преподавание проводится в строгом соответствии с требованиями МОН Украины. В других районах ситуация приблизительно такая же. Эта проблема, которую подняли инициаторы круглого стола, абсолютно не актуальна для нашей области. Для нам более серьёзными остаются проблемы, доставшиеся нам от советского прошлого и усугубившиеся в независимой Украине: бездуховность, безбожие, безнравственность, неуважение к старшим, к отцу, матери, к семейным и народным ценностям и традициям. Я уверена, что религиозные нравственные ценности, библейские истины могли бы нам помочь в системе воспитательной работы. К сожалению, ни родители учащихся, ни большинство педагогов к этому не готовы.

Л.Сердюк, Николаевская обл. 

Останнім часом у соціальних мережах почастішали дискусії щодо правомірності використання релігійних цінностей у навчально-виховному процесі світських шкіл. Гадаю, це викликано такими причинами: порушенням умов використання релігійних цінностей у навчально-виховному процесі, передбачених нормативними документами МОН; недостатнім рівнем викладання предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх школах.

На жаль, сьогодні в окремих школах мають місце факти справляння церковних обрядів у школах (переважно православних і греко-католицьких). Це є прямим порушенням законодавства і з цим потрібно боротися. Щодо викладання – то тут слід зазначити, що в Україні немає жодного ВНЗ, де готували б учителя предметів духовно-морального спрямування. Викладання цих предметів покладено на вчителів історії, української літератури та зарубіжної літератури, які повинні пройти додаткові курси. Але і тут мають місце порушення наказу МОН: частина вчителів з певних причин не проходить цих курсів.

Л.Соловей 

Сьогодні, напевне, більшість батьків і педагогічних працівників усвідомлюють необхідність духовного, морального та християнського виховання дітей. Але з різних причин, на жаль, християнське виховання у школі на належному рівні відсутнє. Велика кількість дітей, здобувши державну освіту, так і не пізнали світла християнської моралі. Хоча саме слово «освіта» походить від слів «світло», «святість». Ми вступили в епоху, коли світ підмінює всі ідеали християнства, наповнюючи їх своїм змістом. У цей світ входять наші діти, у світ який хоче, залишаючись приємним «перекроїти» дитину на свій лад. Тут виникає наша головна і болісна проблема – що зробити, щоб наші діти, ідучи у цей світ, залишалися справжніми християнами? Потрібно навчати дітей про Христа – істинне світло. Тож одним з найважливіших завдань християнської етики є надати дітям належний предмет для власних пошуків та досягнень – це Святе Письмо.

У моїй роботі важливим стало оформлення кабінету християнської етики у школі. Починаючи цю справу, я відчув, що кабінет повинен бути особливим і тому намагався обладнати його всім необхідним для проведення уроків та заходів. У кабінеті створена бібліотека спеціальної духовної літератури, куточки і стенди, тематичні папки, банк відеопрезентацій. Кабінет має комп’ютер та мультимедійний проектор, що дозволяє на будь-якому етапі уроку переглядати відеопрезентації, використовувати різні комп’ютерні програми. Проведення уроків християнської етики з активними формами роботи та використанням технічних засобів, на моє переконання, є більш результативними й ефективними, ніж традиційні. Також на базі кабінету християнської етики проводяться масові позакласні заходи. Такі заходи несуть у собі великий потенціал, розвивають творчість учнів, прилучають їх до національних традицій.

Усе краще у світі, якщо нам вистачає мудрості бачити це, указує на Бога. Тож засівати у юні серця зерна розумного й доброго – обов’язок педагога-наставника. Хочеться, щоб наші діти стали чесними громадянами, християнами, патріотами; щоб вони сповідували національні духовні цінності. Мені дуже приємно, що батьки учнів підтримують мене і допомагають у роботі.

Михайло Царук, вчитель християнської етики 

Можна було б почати й відразу завершити дискусію словами із Біблії: «Кесареві – кесареве, а Богу - Боже» (Матв. 22:21), але ж у питаннях віри не все лежить на поверхні та щоб пізнати істину, потрібно спокійно та виважено поміркувати.

Поняття «кесареве» вживається тут для позначення матеріальних цінностей, пов’язаних із державним інституціями, а от «Боже» - це те, що вказує на духовність, цінності, які не можуть бути виміряні світськими мірилами. І тут постає питання: Що ж для нас є «Школа»? Чи це «кесареве», чи все ж «Боже»? Чи школа є просто державною установою, закладом, схожим на державний банк, податкову чи фіскальну службу, на фабрику, де продукують щось за усталеним графіком? Чи це місцем, де плекають про душу дитини, про її духовний ріст, про вихованість і силу думки? Отож, школа, відноситься, швидше, до «Божого», аніж до «кесаревого».

«Церква», до речі, у християнстві позначає не будівлю, а об’єднання людей, які спільно духовно зростають. Школа – це також не просто будинок, а заклад, який об’єднує дорослих і дітей під одним дахом, що спільно творять навчально-виховний процес. Головною цінністю як школи, так і церкви є люди.

От і дайте собі відповідь, що з чим повинно взаємодіяти, а що від чого відокремлюватись? Може ми намагаємось приректи школу на духовну порожнечу, відділяючи її від християнських цінностей? Без християнських цінностей, ми маємо всі шанси перетворити наші освітні заклади на станки по «клепанню» людей з атестатами?

«Ми є свобідні від Господа Бога робити добро. Ми не є свобідні робити, що ми хочемо. Я не маю свободи робити зло. Я, будучи свобідним, можу помилитися, можу зробити зло, але я не маю права на це. І виховати дитину треба в тому дусі, що ти є свобідний, ти можеш вибрати добро. Це, мені здається, є ключ до багатьох проблем виховання» (кардинал Любомир Гузар).

Потрібно зрозуміти, що освіта і церква покликані взаємодіяти не для «новомодного» насильства над особистістю, це не співпраця по обмеженню прав і дресування байдужих. Церква не може розглядатися як генератор заборон і вказівок, які приходять в школу на зміну радянським нагайкам, що втихомирюють і нівелюють власне мислення. Завдання церкви, як і школи однакові – виховати вільну людину. Тому краще не будувати паркани, а вчитися зводити мости.

Ксеня Смірнова, м. Стрий  

                                                ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

1. Абсолютно неприпустимим є поновлення тоталітарної практики індоктринації в українських школах, яке полягає у намаганнях запровадити елементи релігійної індоктринації у світських школах. Навчання будь-якій доктрині, без включення критичного сприйняття, намагання прищепити індивіду фундаментальні світоглядні уявлення за відсутності їх критичного осмислення суперечить головному призначенню школи ХХІ століття: плекати цілісну, здатну до критичного мислення особистість, яка б мала культуру сумніву та імунітет до маніпуляцій.

В Україні, як і в деяких інших європейських країнах, в загальноосвітній школі комунальної або державної форми власності дозволяється викладання факультативно та за згодою батьків предметів духовно-морального спрямування. Згідно з чинними нормативними документами МОН України зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування вчителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, прямого чи непрямого примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо. 

2. Випадки проведення в окремих регіонах у загальноосвітніх школах з ініціативи керівників, педагогічних працівників та частини батьків спільних молитов (групових та загальношкільних), проведення хресної ходи, вивішування ікон у шкільних кабінетах, влаштування молитовних кімнат, будівництво капличок на території комунального навчального закладу є грубим порушенням чинного законодавства, зокрема, статті 35 Конституції України, у якій зазначається, що «церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви». Правоохоронні органи разом з МОН повинні вживати заходів щодо припинення та попередження таких протиправних дій. 

3. Учасники круглого столу констатували, що сьогодні у вищих навчальних закладах України не здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю «вчитель предметів духовно-морального спрямування». Викладання цих предметів покладено переважно на вчителів історії, української літератури та зарубіжної літератури, які часто не мають належної підготовки(частина вчителів з певних причин не проходить спеціальних курсів, неправомірно замінюючи їх курсами підвищення кваліфікації з основного предмета). Як наслідок, маємо недостатній  рівень викладання предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх школах. Така ситуація вимагає негайних дій з організації системи підготовки кадрів, які б могли викладати предмети духовно-морального спрямування, уникаючи елементів індоктринації. 

4. Міністерство освіти і науки України рекомендує навчальним закладам проводити народні свята та окремі обряди відповідно до календарної сезонності: восени – Покрови, свято врожаю; взимку – Святого Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні – Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку – зелені свята, Івана Купала, обжинки, Спаса тощо" (лист МОН № 1/9-561 від 20.10.2016). Частиною батьків учнів такі рекомендації сприймається як порушення світського характеру освіти, тому Міністерству освіти і науки слід провести юридичну експертизу цих нормативних документів і рекомендацій.  

Модератори круглого столу: Віктор Громовий, Олександр Жосан

04.02.2017
"Освітня політика"
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews