Укр Рус

Дата: 22.02.2019

Підписка на новини

НЕВІДОМІ СТОРІНКИ УКРАЇНІЗАЦІЇ ОСВІТИ (20-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Автор:
Олександр Жосан
Опубліковано
03.05.2015

З 1923 року в Україні здійснювалася політика коренізації, яка була спрямована на підготовку та просування кадрів корінної національності, врахування національного чинника в процесі формування державного апарату, створення навчальних закладів, установ культури, видання газет, журналів і книг мовами корінних національностей. Коренізацію було спричинено бажанням комуністів отримати підтримку місцевого населення з метою зміцнення своєї соціальної бази та переорієнтації національного відродження в необхідному для них напрямку. 

            У середині 20-х років 80% населення республіки складали етнічні українці, а 20% – представники інших національностей, серед яких найчисельнішими були російська та єврейська громади. Тому політика коренізаціі здійснювалася за двома напрямами:

1) здійснення українізації різних сфер життя; 

2) забезпечення політичних, соціальних та економічних умов розвитку національних меншин.

Важливими нормативними документами періоду українізації були дві постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) (1923 р.), у яких декларувалася рівність мов та передбачалася низка заходів щодо набуття іншими мовами, передусім українською, рівня розвитку, який має російська. Протягом   1923 – 1925 років було створено дванадцять національних районів (німецьких, болгарських, російських і польських), а також багато національних сільських рад (167 російських, 153 німецькі, 115 польських, 86 єврейських, 27 грецьких, 24 болгарських). У 1924 р. у складі УСРР було засновано Молдавську АСРР. У середині 20-х рр. працювало 566 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 з єврейською, 31 – з татарською та ін. Значна увага комуністичним урядом УСРР приділялася оволодінню літературною українською мовою учнями шкіл та студентами вищих навчальних закладів. Найшвидше українську мову до навчального процесу було впроваджено в Київському медичному та Київському політехнічному інститутах, деяких факультетах Харківського університету. Проте українізацію вищої освіти ускладнювали брак україномовної навчальної літератури та недостатня розробленість української наукової термінології, особливо з природничих і математичних дисциплін. Найбільших успіхів українізація досягла у видавничій справі. У 1923 році в республіці з 65 газет україномовних було 13, а у 1924 році – вже 23. Наклад книг, що видавалися українською мовою, досяг 70% загального накладу всієї літератури. У 1924 році з п’яти мільйонів підручників україномовних було чотири мільйони, що дозволило створити дванадцять тисяч шкіл з українською мовою навчання. Майже 75% органів державної влади (як центральних, так і місцевих) вели ділову документацію українською мовою. В кінці 20-х років цей показник досяг майже 100%.

Багато уваги уряд УСРР приділяв допомозі українцям, що проживали за межами республіки. Показовою з цього питання можна вважати Постанову НКО УСРР від 31.07.1932 р. № 157 «Про допомогу в нацкультбудівництві серед української людності Нижнє-Волзького краю», підписану заступником наркома Карпенком. У ній зазначається, що:

«1. Нижнє-Вользький край розгорнув чималу роботу в справі обслуговування української людності їхньою рідною мовою в галузі практичного здійснення загального початкового навчання, довівши контингент охоплення учнів українськими початковими та середніми школами до 46000, … піднісши коефіцієнт письменності української людності до 89,1%, а також розгорнув стаціонарну та короткочасну мережу підготовки українських кадрів, зорганізувавши 2 українські педтехнікуми та один відділ, українську РПШ, український відділ в Саратівському ком. виші, робітничий педагогічний факультет та український відділ при Саратівському педінституті. Розгорнув мережу короткочасних курсів готування вчителів для початкової та середньої школи та курси українізації радянського партійного та профспілкового апарату в 3 українських районах.

1.      Взявши за настанову – сповна українізувати початкові та зразкові середні школи 1932-33 навчального року, а також політосвітні установи, технікуми, радпартшколи, українські відділи ком. вишу, й педінститут, а решту мережі – 1933-34   року – край має перед собою особливі труднощі, а саме:

а) бракує кадрів і надто кадрів для кадрів, зокрема кадрів для науково-методичних робіт;

б) нема масової літератури й особливо підручників;

в) нема складених рідною мовою програм для всіх типів учбових закладів та умов, щоб сповна розв’язати ці питання в краї.». Далі йде постанова, що містить заходи, які для сьогоднішньої незалежної України виглядають просто фантастичними:

«1. Запропонувати групі облік розподілу НКО УСРР,  порядком одноразової допомоги, видiлити зi складу кадрiв для роботи в школах першого ступеня 45 вчителiв-українцiв, для роботи в школах колгоспної молодi та ФЗУ 25 вчителiв такого фаху: суспiльствознавцiв —7, природознавцiв — 5, викладачiв укр. мови та лiтератури — 10, фiзико-математиків — 3. Для роботи в педагогiчних технікумах і радпартшколi — 22 особи, з них: суспiльствознавцiв — 5, природознавцiв — 3, викладачiв укрмови та лiтератури — 6, фiзики й математики — 3, педагогiки та педології — 2, дошкiльникiв — 1, полiтосвiтдисциплiн — 2. (…)

4. Надаючи особливого й головного значення допомозi Нижнiй Волзi вiд НКО УСРР, як шефа в частини виділення до краю кадрiв для кадрів, що займають провiдні дiлянки в українізації, вiдрядити з складу номентклятурних робітниківдля роботи в педiнститутi та ком. вишi:

а) викладачiв iсторичних дисциплiн — 1;

б) викладачiв укрмови та лiтератури — 2;

в) вакладачiв економдисциплін — 1.

Для роботи в педагогiчних технiкумах — 2 товаришна роботу директорами, 3 товаришiв для роботи Зав. РВНО цілком українiзованих районів i 1 науково-методичного квалiфiкованого робiтника для роботи в УМС КрайВНО;

5.Запропонувати науково-методичному сектрові та секторові Науки НКО, — для допомоги КрайВНО методично керувати українськими школами та для обмiну досвiдом, — надсилати всi науково-методичнi документи, що видаються в УСРР, а ДВОУ включити до пляну постачаня Н.Волзькому краєвi програми для шкiл 1 ступеня, середнiх шкiл та вишівна заявки КрайВНО;

6.Науково-дослідчим інститутам: включити до плянiв своєї роботи питання вивчення особливостей роботи серед українцiв Нижньої Волги;

7. Доручитисекторові кадрівразом з ВНОопрацюватидля шефства учбових закладiв України над учбовими закладами з Нижнє-Волзького краю;

8. Запропонувати Книгоцентрові ДВОУ включити до пляну постачання Нижнє-Волзькому краєвi підручники для шкіл  І ступеня, пiдвищених середніх шкiл та вишiв на заявки КрайВНО за контингентами, рiвними українським, а також і масову лiтературу;

9. Доручити секторові мистецтв опрацювати ряд заходiв у справi популяризації укранської культури й мистецтва та обслуговування української людності Нижнє-Волзького краю — надсилаючи українськi пересувнi театри, капелi і т. iнш.;

10.Просити ВУК Робос через свої обласнi органiзації взяти культшефство над українськими районами краю;(…)» [584, с. 4]. 

Крім того, після розгляду цього питання НКО ухвалив окрему постанову (рис. 1).

 

Рис. 1 - Окрема постанова НКО УСРР з питання

«Про допомогу в нацкультбудівництві серед української людності Нижнє-Волзького краю»

Укладач – Олександр Жосан

НЕВІДОМІ СТОРІНКИ УКРАЇНІЗАЦІЇ ОСВІТИ (20-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)
НЕВІДОМІ СТОРІНКИ УКРАЇНІЗАЦІЇ ОСВІТИ (20-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)

З 1923 року в Україні здійснювалася політика коренізації, яка була спрямована на підготовку та просування кадрів корінної національності, врахування національного чинника в процесі формування державного апарату, створення навчальних закладів, установ культури, видання газет, журналів і книг мовами корінних національностей. Коренізацію було спричинено бажанням комуністів отримати підтримку місцевого населення з метою зміцнення своєї соціальної бази та переорієнтації національного відродження в необхідному для них напрямку. 

            У середині 20-х років 80% населення республіки складали етнічні українці, а 20% – представники інших національностей, серед яких найчисельнішими були російська та єврейська громади. Тому політика коренізаціі здійснювалася за двома напрямами:

1) здійснення українізації різних сфер життя; 

2) забезпечення політичних, соціальних та економічних умов розвитку національних меншин.

Важливими нормативними документами періоду українізації були дві постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) (1923 р.), у яких декларувалася рівність мов та передбачалася низка заходів щодо набуття іншими мовами, передусім українською, рівня розвитку, який має російська. Протягом   1923 – 1925 років було створено дванадцять національних районів (німецьких, болгарських, російських і польських), а також багато національних сільських рад (167 російських, 153 німецькі, 115 польських, 86 єврейських, 27 грецьких, 24 болгарських). У 1924 р. у складі УСРР було засновано Молдавську АСРР. У середині 20-х рр. працювало 566 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 з єврейською, 31 – з татарською та ін. Значна увага комуністичним урядом УСРР приділялася оволодінню літературною українською мовою учнями шкіл та студентами вищих навчальних закладів. Найшвидше українську мову до навчального процесу було впроваджено в Київському медичному та Київському політехнічному інститутах, деяких факультетах Харківського університету. Проте українізацію вищої освіти ускладнювали брак україномовної навчальної літератури та недостатня розробленість української наукової термінології, особливо з природничих і математичних дисциплін. Найбільших успіхів українізація досягла у видавничій справі. У 1923 році в республіці з 65 газет україномовних було 13, а у 1924 році – вже 23. Наклад книг, що видавалися українською мовою, досяг 70% загального накладу всієї літератури. У 1924 році з п’яти мільйонів підручників україномовних було чотири мільйони, що дозволило створити дванадцять тисяч шкіл з українською мовою навчання. Майже 75% органів державної влади (як центральних, так і місцевих) вели ділову документацію українською мовою. В кінці 20-х років цей показник досяг майже 100%.

Багато уваги уряд УСРР приділяв допомозі українцям, що проживали за межами республіки. Показовою з цього питання можна вважати Постанову НКО УСРР від 31.07.1932 р. № 157 «Про допомогу в нацкультбудівництві серед української людності Нижнє-Волзького краю», підписану заступником наркома Карпенком. У ній зазначається, що:

«1. Нижнє-Вользький край розгорнув чималу роботу в справі обслуговування української людності їхньою рідною мовою в галузі практичного здійснення загального початкового навчання, довівши контингент охоплення учнів українськими початковими та середніми школами до 46000, … піднісши коефіцієнт письменності української людності до 89,1%, а також розгорнув стаціонарну та короткочасну мережу підготовки українських кадрів, зорганізувавши 2 українські педтехнікуми та один відділ, українську РПШ, український відділ в Саратівському ком. виші, робітничий педагогічний факультет та український відділ при Саратівському педінституті. Розгорнув мережу короткочасних курсів готування вчителів для початкової та середньої школи та курси українізації радянського партійного та профспілкового апарату в 3 українських районах.

1.      Взявши за настанову – сповна українізувати початкові та зразкові середні школи 1932-33 навчального року, а також політосвітні установи, технікуми, радпартшколи, українські відділи ком. вишу, й педінститут, а решту мережі – 1933-34   року – край має перед собою особливі труднощі, а саме:

а) бракує кадрів і надто кадрів для кадрів, зокрема кадрів для науково-методичних робіт;

б) нема масової літератури й особливо підручників;

в) нема складених рідною мовою програм для всіх типів учбових закладів та умов, щоб сповна розв’язати ці питання в краї.». Далі йде постанова, що містить заходи, які для сьогоднішньої незалежної України виглядають просто фантастичними:

«1. Запропонувати групі облік розподілу НКО УСРР,  порядком одноразової допомоги, видiлити зi складу кадрiв для роботи в школах першого ступеня 45 вчителiв-українцiв, для роботи в школах колгоспної молодi та ФЗУ 25 вчителiв такого фаху: суспiльствознавцiв —7, природознавцiв — 5, викладачiв укр. мови та лiтератури — 10, фiзико-математиків — 3. Для роботи в педагогiчних технікумах і радпартшколi — 22 особи, з них: суспiльствознавцiв — 5, природознавцiв — 3, викладачiв укрмови та лiтератури — 6, фiзики й математики — 3, педагогiки та педології — 2, дошкiльникiв — 1, полiтосвiтдисциплiн — 2. (…)

4. Надаючи особливого й головного значення допомозi Нижнiй Волзi вiд НКО УСРР, як шефа в частини виділення до краю кадрiв для кадрів, що займають провiдні дiлянки в українізації, вiдрядити з складу номентклятурних робітниківдля роботи в педiнститутi та ком. вишi:

а) викладачiв iсторичних дисциплiн — 1;

б) викладачiв укрмови та лiтератури — 2;

в) вакладачiв економдисциплін — 1.

Для роботи в педагогiчних технiкумах — 2 товаришна роботу директорами, 3 товаришiв для роботи Зав. РВНО цілком українiзованих районів i 1 науково-методичного квалiфiкованого робiтника для роботи в УМС КрайВНО;

5.Запропонувати науково-методичному сектрові та секторові Науки НКО, — для допомоги КрайВНО методично керувати українськими школами та для обмiну досвiдом, — надсилати всi науково-методичнi документи, що видаються в УСРР, а ДВОУ включити до пляну постачаня Н.Волзькому краєвi програми для шкiл 1 ступеня, середнiх шкiл та вишівна заявки КрайВНО;

6.Науково-дослідчим інститутам: включити до плянiв своєї роботи питання вивчення особливостей роботи серед українцiв Нижньої Волги;

7. Доручитисекторові кадрівразом з ВНОопрацюватидля шефства учбових закладiв України над учбовими закладами з Нижнє-Волзького краю;

8. Запропонувати Книгоцентрові ДВОУ включити до пляну постачання Нижнє-Волзькому краєвi підручники для шкіл  І ступеня, пiдвищених середніх шкiл та вишiв на заявки КрайВНО за контингентами, рiвними українським, а також і масову лiтературу;

9. Доручити секторові мистецтв опрацювати ряд заходiв у справi популяризації укранської культури й мистецтва та обслуговування української людності Нижнє-Волзького краю — надсилаючи українськi пересувнi театри, капелi і т. iнш.;

10.Просити ВУК Робос через свої обласнi органiзації взяти культшефство над українськими районами краю;(…)» [584, с. 4]. 

Крім того, після розгляду цього питання НКО ухвалив окрему постанову (рис. 1).

 

Рис. 1 - Окрема постанова НКО УСРР з питання

«Про допомогу в нацкультбудівництві серед української людності Нижнє-Волзького краю»

Укладач – Олександр Жосан

03.05.2015
Олександр Жосан
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 07:20
Дійсно, ця тема є досить актуальною сьогодні. Наші реформи буксують нерідко через низький рівень організаційної діяльності. У чиновників 20-х - 30-х років нам є чого повчитися.
Автор: L. Kvitenko
Опубліковано 28.07.2015 в 19:49
Полностью согласна с В.Петренко в том, что нашим современным министрам следовало бы поучиться у коммунистов 20-х годов как можно качественно и быстро выполнять принятые решения.
Автор: Валентина Петрівна
Опубліковано 28.07.2015 в 19:08
Дякую за цікавий матеріал. Цю постанову бачу вперше. Запропоную учням на уроці проаналізувати її. Напевне, вони будуть вражені розмахом українізації, як і я. Багато років викладаю, але не знала, що половина Поволжя було заселено українцями. Читала, що на Кубані були українські школи та інститутуи, але про Поволжя не чула. У документі зустрічаються скорочення РПШ та ДВОУ. Не могли б Ви розшифрувати їх?
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 08:07
ДВОУ – Державне видавниче об'єднання України
РПШ - радпартшкола (школа радянського і партійного активу).
Автор: Володимир Петренко
Опубліковано 09.05.2015 в 06:54
Ніколи не думав, що українізація тоді досягла такого розмаху. Нашим сучасним міністрам слід було б повчитися у комуністів 20-х років.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews