Укр Рус

Дата: 24.04.2019

Підписка на новини

ОСВІТА УКРАЇНИ В ПЕРІОД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941-1944)

Автор:
Олександр Жосан
Опубліковано
03.05.2015

ІЗ ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО» (1941)

     4 листопада розпочалося навчання в українських загальних (семирічних) школах м. Києва. Умови воєнного часу не дали змоги раніше розпочати навчання. Адже потрібно було забезпечити школи паливом, відремонтувати пошкоджені большевиками будинки, дібрати відповідні кадри вчителів і опрацювати нові навчальні програми.

      Остання справа була особливо тяжкою і відповідальною, бо большевицька "ідеологія", що засмічувала усі шкільні програми і до нитки просякала всі підручники, настільки чужа й ворожа кожній культурній нації, що остаточне викорінення її є справою негайною і доконечно потрібною.

      Українська національна школа, що гуртується на засадах виховання молодого покоління на здорових націоналістичних основах, вимагає нових форм роботи, нової методології у викладанні всіх дисциплін. Гнилий совєтский "інтернаціоналізм" і облудний сталінський "демократизм", що становив альфу і омегу комуністичної моралі, мусить поступитися перед прищепленням почуття національної гідності і загальнолюдської моралі, властивій кожній порядній людині.

      Українська молодь мусить виховуватися на зразках героїчного минулого свого великого народу, знати його історію, знати і вивчати велетнів української культури в їх справжньому, не покаліченому совєцкими коментаторами вигляді.

Завдання, що стоїть перед вільною українською школою, вимагають глибоко продуманого підходу до реалізації їх, вимагають нових методів і поглибленої роботи наукових інституцій протягом довгого часу, до остаточного розв'язання цих завдань і втілення їх у життя.

Зараз закінчено складання програм з усіх дисциплін, крім історії й української літератури.

Ми відвідали кілька шкіл і з задоволенням бачили чисто прибрані й напалені шкільні приміщення, добре дібрані колективи вчителів і святково зодягнених учнів. Початок навчання у вільній новій школі - справжнє свято для українських школярів і українського суспільства. Діти чекають від вільної школи нових настанов, ґрунтовних знань і справжньої допомоги у майбутньому самостійному житті.

Всього в Києві є 67 загальних шкіл - семирічок, 4 чотирилітки і 24 гімназії, з них 10 чоловічих і 14 жіночих. Крім того мають бути відкриті спеціальні професійні школи, що будуть готувати фахівців середньої кваліфікації. Гімназії і професійні школи розпочнуть навчання пізніше, бо відповідні програми для них ще не повністю опрацьовані.

При кожній загальній школі відремонтовано кухню і їдальню для гарячих сніданків. Відділ постачання має ближчими днями забезпечити школи необхідними продуктами.

Відділ освіти Міської управи провів велику роботу щодо підготовки шкіл до початку навчання. Але ще багато важливих завдань стоїть перед ним.

Українська нація вимагає від нього ґрунтовної наполегливої праці в справі національного виховання молоді.

Побажаймо ж широкого розквіту рідній школі, вогнищу української національної культури".

 

"Українське Слово", 5 листопада 1941 року

м. Київ 

ІЗ ЧАСОПИСУ

«КРАМАТОРСЬКА ГАЗЕТА»

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (1942)

 

З кожним днем добробут населення краматорського району покращується, не дивлячись на воєнне становище. Вже тепер Біржа Праці відчуває гостру нестачу робочої сили і особливо велику потребу в кваліфікованих робітниках для заводів.

«Краматорська газета» 16 серпня 1942 року

 

Відділ районної управи відкриває в м. Краматорську першого жовтня 1942 року середні школи старшого концентру окремо для осіб чоловічої і окремо для осіб жіночої статі віком від 11 до 19 років. Навчання в середній школі старшого концентру буде платне. Особи, що бажають вчитися, подають заяви з додатком документів: а) про народження, б) про освіту. Зарахування до школи провадитиметься на підставі вступних іспитів з усіх основних дисциплін. Початок іспитів – 24 вересня. Заява про бажання вчитись в школі уже приймаються від осіб чоловічої статі при приміщені колиш. ІІ середньої школи, вул. Триумфальна, від 3 до 6 години вечора, а від осіб жіночої статі – в приміщенні І початкової школи (Садова вул., № 77) в ті ж години. Відділ Освіти Районної Управи.

«Краматорська газета», 24 вересня 1942 року

 

Об’ява

Всі професори та доценти с-г інститутів та вищих учбових закладів, які викладали сільсько-господарські дисципліни, а також вчителі та вчительки с-г технікумів всіх фахів запрошуються до корисного співробітництва в сільському господарстві,а також в спеціальних вищих школах. Згоду про співробітництво повинно бути подано німецькому округовому коменданту – уповноваженому по сільському господарству. При цьому треба додати необхідні атестати про освіту і педагогічні практику. Окрземуправа.»

«Краматорська газета», 20 вересня 1942 року

 

Стаття В. Кириченка

«Відмінні риси нової школи» (1942)

 

В Краматорському районі вже два місяці працюють початкові школи, а     1 жовтня в місті Краматорськ відкрито і середні школи старшого концентру.

Надзвичайні події останнього часу, що позбавили дітей можливості майже протягом цілого року відвідувати школу, кінець-кінцем в умовах звільнення України від жидо-большевицького ярма, відкривають далекосяжні перспективи в галузі освіти народу і виховання нашої молоді. Слід твердо пам'ятати, що зараз Україна міцно стала на шлях свого національного і культурного відродження, відродження не за большевицькими пустими рецептами, а справжнього, незалежного від будь-яких впливів, свого власного відродження. Наша власна справа використати ці можливості в такий спосіб, щоб результати наших зусиль досягли мети, про яку мріяли і за яку боролись цілі покоління кращих представників українського народу. Розуміється, що школа як освітній і виховавчий осередок повинна відіграти в цьому відношенні надзвичайно велику роль.

Якою ж повинна бути наша нова українська школа? Не може бути жодних сумнівів в тім, що школа мусить бути суто українською, національною школою. Крім того, що все навчання в ній провадитиметься тільки українською мовою, в процесі роботи дітям послідовно й невпинно повинна прищеплюватись любов до всього українського — до українських борців за визволення своєї батьківщини від большевизму, до української літератури, мистецтва, українського слова і фольклору. Другою відмінною рисою нової школі мусить бути набування дітьми певних твердих знань, набування навичок до систематичної, впертої роботи. Ні в якому разі не припустима практика большевицької школи, коли безконечні розмови про наполегливу роботу на практиці кінчались пустими балачками про змагання, вирахування процентів успішності і т. інш. В результаті діти, скінчивши тоді 4 групи школи, не мали будь-яких твердих знань в жодній галузі, навіть, як в такій, як звичайний елементарний правопис. Повторювати таку практику в умовах короткого — в 4 роки початкового навчання — було злочином.

Передумовою всякої продуктивної роботи, а тим більш роботи шкільної, є зразкова дисципліна. Отже, всі зусилля учителів повинні бути скеровані на творення такої дисципліни в школі, яка б забезпечувала можливість досягнути в навчанні найкращих наслідків в мінімально короткий термін. Дисципліна повинна бути побудована на принципі авторитету вчителя. Він мусить мати внутрішнє довір'я до себе своїх учнів і довести, що слухняність — це є відданість своєму народові. Цілковитою дурницею є розмова певних прошарків населення про те, що при утворенні такої дисципліни застосовуватиметься бійка. Такі розмови в кращому випадку є продукт цілковитої неписьменності і несвідомості, а ймовірніше, розповсюджуються ворогами української школи.

Далі, вся виховавча робота в школі повинна базуватись на визнанні авторитету влади, церкви, батьків і взагалі старших осіб. Призначати дітей до ввічливого поводження як до старших, так і до своїх ровесників — це необхідний складовий елемент виховавчої роботи школи. Таке елементарне твердження не слід би і підкреслювати, якби ми не були свідками сумних наслідків виховавчої роботи в школі за часів большевизму. Надзвичайна брутальність учнів, їх розбещеність не тільки у відношенні до старших, а навіть і до своїх вчителів, тоді було явищем звичайним.

Школа є державний освітній осередок, до якого відкрито вступ дітям всієї людності. Релігійна приналежність аж ніяк не може впливати на вступ до школи. Як освітній осередок, школа не ставить собі завдання дати дітям і релігійне виховання. В умовах державності релігійні переконання є власна, інтимна справа кожного громадянина. Отже, викладання релігії в школі провадитись не буде, проте це не визначає, що школа може терпіти нечемне ставлення до релігійних питань, а тим більш дозволити будь-яку антирелігійну пропаганду.

З метою всебічного розвитку дитини в початкових школах, крім навчання грамоти і арифметики, будуть прищеплюватись також навички і в галузі ручного труда, а тому в навчальний план введено, як предмет, рукоділля. Звернено також увагу на фізичний і естетичний розвиток дитини; з цією метою викладатимуться там співи й ігри.

З 3-го року навчання діти вивчатимуть в школі німецьку мову, мову того Великого Народу, що утворивши культурні цінності найвищого рівня, гарантує нам вільний розвиток української національної культури.

Школи розпочали працю в умовах всіляких нестатків, викликаних військовим часом. Бракує учбових приладів, меблів тощо, а головне бракує підручників. Проте, щоб допустити до вжитку наскрізь пронизані духом комунізму і ненависті, старі підручники, не могло бути і мови. Щоб хоч частково запобігти цьому недоліку, складені на місці і частково надруковані основні підручники із мови (Буквар, Читанки для І, ІІ і ІV класів). Надалі друкування продовжуватиметься. Для роботи в школі запрошені найбільш досвідчені вчителі.

Будемо сподіватись, що переборюючи всякі нестатки, вони доведуть своєю роботою можливість гарних результатів і при недостатніх матеріальних умовах.

В.Кириченко 

«Краматорська газета», 15 жовтня 1942 року

 

Рідне слово : підручник для 2 кл.

 

(авт. В.Пошивайло), м. Полтава, 1942 р.

 

Свідоцтво про закінчення початкової народної школи № 13,  м. Харків, 30.06.1943 р. 

Із газети  «Українські вісті» (1942)

 «…Учням з першого ж дня в цих школах доведено всю серйозність і велич тих завдань і вимог, що стоять перед ними в галузі набуття глибоких, ґрунтовних знань та їхньої поведінки, відповідно до завдань нової епохи в житті нашої рідної Країни. Це цілком зрозуміло. Учні мусять усвідомити всю відповідальність, яку вони несуть перед державою, школою, учителем і батьками за якість своєї навчальної роботи, відношення до неї і свою поведінку. Із школи учень повинен вийти цілком культурною людиною, в найкращому розумінні цього слова, озброєним справжніми знаннями… Побажаємо, щоб школа рішуче стала на шлях виховання гідних синів нашої дорогої вільної Батьківщини в дусі відданості справі національного відродження нашого многострадального народу».

Українські вісті, 14 січня 1942 року

м. Кіровоград

Як бачимо, сутність виховної функції школи змінилася. Якщо раніше вона полягала в забезпеченні комуністичного виховання учнів, то зараз ми бачимо зовсім інші орієнтири. У Дніпродзержинській газеті «Кам’янські вісті» від 27 серпня 1942 р. надруковані обов’язки вчителя, розроблені відділом освіти при міській управі: «…дати дітям міцні конкретні знання, прищепити їм практичні навички, привчити їх до сумлінної праці, виховати в них відданість Батьківщині і любов до батьків, повагу до вихователів і до старших, пошану до релігійних почуттів, любов до рідного краю і дружні почуття до великого Німецького Народу, що визволив Україну з-під більшовицької неволі. У процесі своєї роботи вчитель мусить прагнути того, щоб виховати людину, здатну усвідомити нерозривний зв’язок усіх українців як народу, пов’язаного спільною долею, людину, готову віддати свої сили для розвитку і добробуту України…»  (Кам’янські вісті, 27 серпня 1942 р., м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.).  

Укладач – Олександр Жосан

ОСВІТА УКРАЇНИ В ПЕРІОД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941-1944)
ОСВІТА УКРАЇНИ В ПЕРІОД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941-1944)

ІЗ ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО» (1941)

     4 листопада розпочалося навчання в українських загальних (семирічних) школах м. Києва. Умови воєнного часу не дали змоги раніше розпочати навчання. Адже потрібно було забезпечити школи паливом, відремонтувати пошкоджені большевиками будинки, дібрати відповідні кадри вчителів і опрацювати нові навчальні програми.

      Остання справа була особливо тяжкою і відповідальною, бо большевицька "ідеологія", що засмічувала усі шкільні програми і до нитки просякала всі підручники, настільки чужа й ворожа кожній культурній нації, що остаточне викорінення її є справою негайною і доконечно потрібною.

      Українська національна школа, що гуртується на засадах виховання молодого покоління на здорових націоналістичних основах, вимагає нових форм роботи, нової методології у викладанні всіх дисциплін. Гнилий совєтский "інтернаціоналізм" і облудний сталінський "демократизм", що становив альфу і омегу комуністичної моралі, мусить поступитися перед прищепленням почуття національної гідності і загальнолюдської моралі, властивій кожній порядній людині.

      Українська молодь мусить виховуватися на зразках героїчного минулого свого великого народу, знати його історію, знати і вивчати велетнів української культури в їх справжньому, не покаліченому совєцкими коментаторами вигляді.

Завдання, що стоїть перед вільною українською школою, вимагають глибоко продуманого підходу до реалізації їх, вимагають нових методів і поглибленої роботи наукових інституцій протягом довгого часу, до остаточного розв'язання цих завдань і втілення їх у життя.

Зараз закінчено складання програм з усіх дисциплін, крім історії й української літератури.

Ми відвідали кілька шкіл і з задоволенням бачили чисто прибрані й напалені шкільні приміщення, добре дібрані колективи вчителів і святково зодягнених учнів. Початок навчання у вільній новій школі - справжнє свято для українських школярів і українського суспільства. Діти чекають від вільної школи нових настанов, ґрунтовних знань і справжньої допомоги у майбутньому самостійному житті.

Всього в Києві є 67 загальних шкіл - семирічок, 4 чотирилітки і 24 гімназії, з них 10 чоловічих і 14 жіночих. Крім того мають бути відкриті спеціальні професійні школи, що будуть готувати фахівців середньої кваліфікації. Гімназії і професійні школи розпочнуть навчання пізніше, бо відповідні програми для них ще не повністю опрацьовані.

При кожній загальній школі відремонтовано кухню і їдальню для гарячих сніданків. Відділ постачання має ближчими днями забезпечити школи необхідними продуктами.

Відділ освіти Міської управи провів велику роботу щодо підготовки шкіл до початку навчання. Але ще багато важливих завдань стоїть перед ним.

Українська нація вимагає від нього ґрунтовної наполегливої праці в справі національного виховання молоді.

Побажаймо ж широкого розквіту рідній школі, вогнищу української національної культури".

 

"Українське Слово", 5 листопада 1941 року

м. Київ 

ІЗ ЧАСОПИСУ

«КРАМАТОРСЬКА ГАЗЕТА»

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (1942)

 

З кожним днем добробут населення краматорського району покращується, не дивлячись на воєнне становище. Вже тепер Біржа Праці відчуває гостру нестачу робочої сили і особливо велику потребу в кваліфікованих робітниках для заводів.

«Краматорська газета» 16 серпня 1942 року

 

Відділ районної управи відкриває в м. Краматорську першого жовтня 1942 року середні школи старшого концентру окремо для осіб чоловічої і окремо для осіб жіночої статі віком від 11 до 19 років. Навчання в середній школі старшого концентру буде платне. Особи, що бажають вчитися, подають заяви з додатком документів: а) про народження, б) про освіту. Зарахування до школи провадитиметься на підставі вступних іспитів з усіх основних дисциплін. Початок іспитів – 24 вересня. Заява про бажання вчитись в школі уже приймаються від осіб чоловічої статі при приміщені колиш. ІІ середньої школи, вул. Триумфальна, від 3 до 6 години вечора, а від осіб жіночої статі – в приміщенні І початкової школи (Садова вул., № 77) в ті ж години. Відділ Освіти Районної Управи.

«Краматорська газета», 24 вересня 1942 року

 

Об’ява

Всі професори та доценти с-г інститутів та вищих учбових закладів, які викладали сільсько-господарські дисципліни, а також вчителі та вчительки с-г технікумів всіх фахів запрошуються до корисного співробітництва в сільському господарстві,а також в спеціальних вищих школах. Згоду про співробітництво повинно бути подано німецькому округовому коменданту – уповноваженому по сільському господарству. При цьому треба додати необхідні атестати про освіту і педагогічні практику. Окрземуправа.»

«Краматорська газета», 20 вересня 1942 року

 

Стаття В. Кириченка

«Відмінні риси нової школи» (1942)

 

В Краматорському районі вже два місяці працюють початкові школи, а     1 жовтня в місті Краматорськ відкрито і середні школи старшого концентру.

Надзвичайні події останнього часу, що позбавили дітей можливості майже протягом цілого року відвідувати школу, кінець-кінцем в умовах звільнення України від жидо-большевицького ярма, відкривають далекосяжні перспективи в галузі освіти народу і виховання нашої молоді. Слід твердо пам'ятати, що зараз Україна міцно стала на шлях свого національного і культурного відродження, відродження не за большевицькими пустими рецептами, а справжнього, незалежного від будь-яких впливів, свого власного відродження. Наша власна справа використати ці можливості в такий спосіб, щоб результати наших зусиль досягли мети, про яку мріяли і за яку боролись цілі покоління кращих представників українського народу. Розуміється, що школа як освітній і виховавчий осередок повинна відіграти в цьому відношенні надзвичайно велику роль.

Якою ж повинна бути наша нова українська школа? Не може бути жодних сумнівів в тім, що школа мусить бути суто українською, національною школою. Крім того, що все навчання в ній провадитиметься тільки українською мовою, в процесі роботи дітям послідовно й невпинно повинна прищеплюватись любов до всього українського — до українських борців за визволення своєї батьківщини від большевизму, до української літератури, мистецтва, українського слова і фольклору. Другою відмінною рисою нової школі мусить бути набування дітьми певних твердих знань, набування навичок до систематичної, впертої роботи. Ні в якому разі не припустима практика большевицької школи, коли безконечні розмови про наполегливу роботу на практиці кінчались пустими балачками про змагання, вирахування процентів успішності і т. інш. В результаті діти, скінчивши тоді 4 групи школи, не мали будь-яких твердих знань в жодній галузі, навіть, як в такій, як звичайний елементарний правопис. Повторювати таку практику в умовах короткого — в 4 роки початкового навчання — було злочином.

Передумовою всякої продуктивної роботи, а тим більш роботи шкільної, є зразкова дисципліна. Отже, всі зусилля учителів повинні бути скеровані на творення такої дисципліни в школі, яка б забезпечувала можливість досягнути в навчанні найкращих наслідків в мінімально короткий термін. Дисципліна повинна бути побудована на принципі авторитету вчителя. Він мусить мати внутрішнє довір'я до себе своїх учнів і довести, що слухняність — це є відданість своєму народові. Цілковитою дурницею є розмова певних прошарків населення про те, що при утворенні такої дисципліни застосовуватиметься бійка. Такі розмови в кращому випадку є продукт цілковитої неписьменності і несвідомості, а ймовірніше, розповсюджуються ворогами української школи.

Далі, вся виховавча робота в школі повинна базуватись на визнанні авторитету влади, церкви, батьків і взагалі старших осіб. Призначати дітей до ввічливого поводження як до старших, так і до своїх ровесників — це необхідний складовий елемент виховавчої роботи школи. Таке елементарне твердження не слід би і підкреслювати, якби ми не були свідками сумних наслідків виховавчої роботи в школі за часів большевизму. Надзвичайна брутальність учнів, їх розбещеність не тільки у відношенні до старших, а навіть і до своїх вчителів, тоді було явищем звичайним.

Школа є державний освітній осередок, до якого відкрито вступ дітям всієї людності. Релігійна приналежність аж ніяк не може впливати на вступ до школи. Як освітній осередок, школа не ставить собі завдання дати дітям і релігійне виховання. В умовах державності релігійні переконання є власна, інтимна справа кожного громадянина. Отже, викладання релігії в школі провадитись не буде, проте це не визначає, що школа може терпіти нечемне ставлення до релігійних питань, а тим більш дозволити будь-яку антирелігійну пропаганду.

З метою всебічного розвитку дитини в початкових школах, крім навчання грамоти і арифметики, будуть прищеплюватись також навички і в галузі ручного труда, а тому в навчальний план введено, як предмет, рукоділля. Звернено також увагу на фізичний і естетичний розвиток дитини; з цією метою викладатимуться там співи й ігри.

З 3-го року навчання діти вивчатимуть в школі німецьку мову, мову того Великого Народу, що утворивши культурні цінності найвищого рівня, гарантує нам вільний розвиток української національної культури.

Школи розпочали працю в умовах всіляких нестатків, викликаних військовим часом. Бракує учбових приладів, меблів тощо, а головне бракує підручників. Проте, щоб допустити до вжитку наскрізь пронизані духом комунізму і ненависті, старі підручники, не могло бути і мови. Щоб хоч частково запобігти цьому недоліку, складені на місці і частково надруковані основні підручники із мови (Буквар, Читанки для І, ІІ і ІV класів). Надалі друкування продовжуватиметься. Для роботи в школі запрошені найбільш досвідчені вчителі.

Будемо сподіватись, що переборюючи всякі нестатки, вони доведуть своєю роботою можливість гарних результатів і при недостатніх матеріальних умовах.

В.Кириченко 

«Краматорська газета», 15 жовтня 1942 року

 

Рідне слово : підручник для 2 кл.

 

(авт. В.Пошивайло), м. Полтава, 1942 р.

 

Свідоцтво про закінчення початкової народної школи № 13,  м. Харків, 30.06.1943 р. 

Із газети  «Українські вісті» (1942)

 «…Учням з першого ж дня в цих школах доведено всю серйозність і велич тих завдань і вимог, що стоять перед ними в галузі набуття глибоких, ґрунтовних знань та їхньої поведінки, відповідно до завдань нової епохи в житті нашої рідної Країни. Це цілком зрозуміло. Учні мусять усвідомити всю відповідальність, яку вони несуть перед державою, школою, учителем і батьками за якість своєї навчальної роботи, відношення до неї і свою поведінку. Із школи учень повинен вийти цілком культурною людиною, в найкращому розумінні цього слова, озброєним справжніми знаннями… Побажаємо, щоб школа рішуче стала на шлях виховання гідних синів нашої дорогої вільної Батьківщини в дусі відданості справі національного відродження нашого многострадального народу».

Українські вісті, 14 січня 1942 року

м. Кіровоград

Як бачимо, сутність виховної функції школи змінилася. Якщо раніше вона полягала в забезпеченні комуністичного виховання учнів, то зараз ми бачимо зовсім інші орієнтири. У Дніпродзержинській газеті «Кам’янські вісті» від 27 серпня 1942 р. надруковані обов’язки вчителя, розроблені відділом освіти при міській управі: «…дати дітям міцні конкретні знання, прищепити їм практичні навички, привчити їх до сумлінної праці, виховати в них відданість Батьківщині і любов до батьків, повагу до вихователів і до старших, пошану до релігійних почуттів, любов до рідного краю і дружні почуття до великого Німецького Народу, що визволив Україну з-під більшовицької неволі. У процесі своєї роботи вчитель мусить прагнути того, щоб виховати людину, здатну усвідомити нерозривний зв’язок усіх українців як народу, пов’язаного спільною долею, людину, готову віддати свої сили для розвитку і добробуту України…»  (Кам’янські вісті, 27 серпня 1942 р., м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.).  

Укладач – Олександр Жосан

03.05.2015
Олександр Жосан
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: L. Kvitenko
Опубліковано 28.07.2015 в 19:58
Поддерживаю Валентину Петровну. На Донбассе такого быть не могло. Моя бабушка всю окупацию прожила в селе под Донецком, ходила в школу 1 год. Потом её закрыли. она много мне рассказывала об этом, но ничего подобного я от неё не слышала. возможно такое и могло быть, но только в некоторых городах - не на всеём Донбассе.
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 07:28
Шановні колеги! Якщо вам справді цікава ця тема, рекомендую ознайомитися з працями донецьких дослідників: 1) Мазур П. Маріуполь. Школа в роки окупації (1941–1943) / П. Мазур // Донеччина. – 1999. – 7 жовтня. – С. 2.
2) Оліфіренко В. В. Підручник з української літератури: історія і теорія / В. В. Оліфіренко. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 324 с. 3) Титаренко Д. Стан освіти на Донеччині в 1941–1943 рр. за матеріалами окупаційної періодичної преси / Д. Титаренко // Схід. – 2000. – № 1. – С. 61–63.
Автор: Валентина Петрівна
Опубліковано 28.07.2015 в 19:17
Прочитавши цю статтю була шокована цифрами і фактами. Не все можу прийняти. Думаю що автор занадто ідеалізує роль націоналістів у системі освіти. Невже німці допускали такий розгул націоналістични х ідей? Крім того, не можу повірити що на Донбасі в 1941 р. всі заговорили по-українськи.
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 08:27
Досить грунтовно та обєктивно це висвітлено у дослідженнях відомого донецького дослідника Д.Титаренка:
Титаренко Д.М. Стан освіти на Донеччині в 1941–1943 рр. за матеріалами окупаційної періодичної преси / Д.М. Титаренко // Схід. – 2000. – № 1. – С. 61–63.
Титаренко Д.М. Культурне життя в Україні під час нацистської окупації (зона військової адміністрації) [Текст] : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.01 / Титаренко Дмитро Миколайович ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Ін-т народознавства. - Львів, 2014. - 37 с.
Титаренко Д.М. Культурні процеси в Україні у роки нацистської окупації (зона військової адміністрації) [Текст] : [монографія] / Д. М. Титаренко ; Нац. акад. наук України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Донец. юрид. ін-т МВС України. - Львів ; Донецьк : [б. в.], 2014. - 441 с.
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 07:33
Дійсно, там не всі розмовляли українською. Але рівень зросійшення на Донбасі на початку 40-х рр. був значно меншим, ніж сьогодні. До 80% шкіл Сталінської області та до 70% Ворошиловградсь кої обл. були україномовними або двомовними.
Автор: В.Петренко
Опубліковано 09.05.2015 в 14:12
Надзвичайно цікаві матеріали для вчителів історії. Не могли б Ви повідомити, чи є якісь методичні розробки для вчителів, побудовані та архівних матеріалах, оскільки матеріал у підручниках викладено зовсім інакше.
Автор: О.Жосан
Опубліковано 23.06.2015 в 15:58
Дякую за увагу до моєї роботи. Рекомендую завітати на сайти державних архівів, зокрема й СБУ. Там тепер багато відкритих матеріалів в електронному вигляді, які можна легко скачати і використовувати в роботі. Крім того, багато архівних матеріалів використано в моєму навчально-метод ичному посібнику «Культура в роки війни. Період окупації. Історія України, 11 клас».
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews