Укр Рус

Дата: 22.02.2019

Підписка на новини

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН-УПА (друга половина 40-х – 50-ті роки)

Автор:
Олександр Жосан
Опубліковано
19.06.2015

У другій половині 40-х – кінці 50-х років на території УРСР, переважно в західних і частково – центральних областях, розвивалася й альтернативна радянській система освіти та видавалась відповідна навчальна література. Вона не мала і не могла за тодішніх умов мати великих накладів, оскільки видавалася й використовувалася нелегально, але вона була і ми не можемо не згадати про неї.

Починаючи з 1944 року, підпільними організаціями ОУН-УПА видавалися й розповсюджувалися листівки, газети та журнали, де друкувалися матеріали ідеолого-політичного та соціально-економічного змісту («Сурма», «Наш шлях», «Український націоналіст», «Літопис УПА» та ін.), більшість із яких виконувала й педагогічні функції. Крім того, видавалися й матеріали чисто педагогічного характеру. Переважно це невеличкі брошури та статті.

У брошурі «Україна в боротьбі протягом 1917-1946 років» (автори невідомі, 1946 р.) йдеться про визвольні змагання на українських землях як із польською, так і радянською та нацистською владою. Автори розглядають вузлові питання соціально-економічного та політичного розвитку українського народу, піддають гострій критиці політику ВКП(б) та КП(б)У, що призвела до катастрофічних утрат серед народу, обґрунтовують необхідність продовження боротьби за незалежну соборну Українську державу. Це видання, яке широко використовувалося в навчальному процесі підпільних шкіл, можна вважати одним із перших посібників з історії України, написаним на немарксистських позиціях, на основі гострої критики ленінсько-сталінської ідеології.

«Програма виховання і вишколу»(1947 р.), розроблена для підготовки дітей та молоді для боротьби за незалежність України, має такий зміст: 

1. Українознання (історія, географія, література). Вимоги до курсів і напрямки вивчення.

2. Націоналістичне виховання (Декалог, 12 прикмет характеру українського націоналіста, 44 правила життя українського націоналіста, Молитва Українського революціонера).

3. Конспіративний вишкіл.

4. Організаційний вишкіл.

5. Історія українського націоналізму.

6. Ідеологічно-політичний вишкіл.

7. Совєтознання.

Як бачимо, програма має комплексний характер і охоплює усі основні напрями навчально-виховного процесу. Вона розрахована на 2-3 роки навчання в умовах підпілля. Її зміст побудовано на традиційних для українського народу християнських цінностях з урахуванням загальнолюдських норм та досягнень європейської гуманістичної педагогіки. Класового характеру програма не має. Ідеологічно вона ґрунтується на основних постулатах Програми ОУН та має значне антикомуністичне спрямовання.

У виданні «Літопис УПА, т. 2» (1949 р.) було опубліковано підбірку оповідань про героїчну діяльність УПА «Серце пам’яттю тепле», «Совершенно секретно», «Машиністка», «Сімнадцть проти сотні», «Привіт», «Скотилась зірка ще одна і вітер замовк», «Наскок на тюрму в Комарні», «Вперед! Вперед! Вже грають гармати», «Здобута грамотка», ознайомлення з якими мало сприяти патріотичному та антикомуністичному вихованні молоді.

В архівах СБУ та Центру досліджень визвольного руху зберігається чимало таких оповідань – невеликих за обсягом, але досить змістовних, написаних живою, доступною для дітей і молоді мовою, з великим виховним потенціалом. Наприклад, в оповіданнях М.Дмитренка «Михайлик» – Київ-Львів, 1949. –    36 с.; Б.Федоровича «Юрко   Березинський. З життя бойовика» – Київ-Львів, 1950. – 8 с. йдеться про подвиги юних героїв-підпільників 30-х 40-х років.     Оповідання «Сотник Черник» (б. а., 1950. – 5 с.) присвячене героїчному командиру загону січових стрільців у складі військ директорії, що прославився в боях із «гетьмансько-московськими» військами у листопаді 1918 р.

На високій емоційній ноті написано оповідання «Учителька» (М. Дмитренко, Київ-Львів, 1949. – 46 с.). У ньому йдеться про молоду жінку, що приїхала зі східної області працювати в школі. Село, де знаходилася школа, ще не було повністю колективізовано і люди жили там набагато заможніше, ніж у її рідному селі, вірили в Бога, ходили до храму. Побачивши це, та порівнявши ідеологічні постулати націоналістів і комуністів, вона прийшла до висновку, що влада, яка довела народ у східних областях до голоду й зубожіння, є аморальною і з нею слід вести боротьбу. Ця дівчина-комсомолка, отримавши право політичного вибору, зробила його і почала допомагати партизанам УПА.

Про здійснення структурами ОУН-УПА педагогічної діяльності свідчать також архівні документи: «Слово до учителів, братів зо східних областей України» (1946 р.) та «Вказівкибатькам у вихованні дітей» (1947 р.).

Перший містив заклик до вчителів не бути сліпим знаряддям реакційної сталінської політики у вихованні молодого покоління, аргументи для переконання вчителів у тому, що УПА об’єднує в своїх лавах кращих синів і дочок українського народу в боротьбі з гітлерівцями і більшовиками. Учителі мають проповідувати правду, служити народу, не дозволяти завербувати себе НКВС і НКГБ. Слід поривати з комсомолом і ставати на шлях боротьби спільно з УПА проти сталінських імперіалістів. Зокрема, у цьому зверненні зазначалося:

«Вас, учителі, які виховуєте молоде покоління, сталінські поневолювачі стараються, в першу чергу, залякати й обплутати тенетами своєї брехливої пропаганди, щоб зробити вас сліпим і слухняним знаряддям своєї реакційної політики. Але, ви учителі, які вийшли з народної гущі, які найближче стоїте до народних мас, маєте найбільшу змогу переконатися у брехні сталінської пропаганди, ви, живучи між своїми братами – західними українцями, маєте найкращу змогу дізнатися всю правду про УПА і її героїчну боротьбу.

Серед мас поширюється російська книжка, російською мовою видаються майже всі наукові підручники, випускаються газети. Невже ж ми не можемо читати кращих російських творів в українському перекладі, невже ж українська мова така вбога, що нею не можна видавати всіх, без винятку, наукових праць? Для кого ж на Україні випускаються газети російською мовою? Навіщо це все? Все це робиться тільки з метою русифікувати нас.

У школі ставиться сьогодні фактично російську мову в упривілейоване становище, ставиться її перед рідною мовою, бо це, мовляв, мова Леніна, Сталіна, Пушкіна, Чернишевського, Тургенєва, Горького. Йдучи за такими міркуваннями, можна б спитати: чому ж не поставити в становище російської мови французьку мову, мову Дідро, Руссо, Мольєра, Вольтера? Чим же вона гірша за російську? Що ж промовляє проти цього? Ні, зразу видно, що сталінська аргументація – це безглуздя. Зразу видно що проповідь вищості російської мови й ставлення її на першому місці – це така брудна і підла робота, що для неї сталінські крутії не могли навіть придумати менш безглуздого аргументу, як той, що це мова Леніна-Сталіна». 

У другому йшлося про те, що більшовики калічать український народ фізично і морально. Школа – знаряддя більшовиків, яке псує молодь. Тому основну роль у вихованні покладено на батьків і вони мають дбати про гідний власний приклад для дітей, виховувати їх «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній боротьбі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до більшовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, заохочувати читати нерадянську літературу». Окрім цьго, там містилися і загальнопедагогічні поради. Наприклад: «не карати дітей суворо без належних причин», «виховувати дітей у відразі до шкідливих звичок, міжусобних сварок». 

                                                   ДОДАТКИ 

                            Вказівки батькам у вихованні дітей (витяг) 

         Питання – «Що робити з дітьми?» - дуже часто стає тепер перед українськими батьками й матерями і перед усіма, хто працює над вихованням нашої молоді. Загально, майже всюди чути нарікання, що діти псуються, не слухаються батьків, не поважають старших, не мають охоти до праці й науки, займаються крадіжками, пияцтвом, хуліганством і розпустою.

        Така поведінка дітей є наслідком війни і того безладдя, яке внесла у наше життя більшовицька окупація.

       Чужа державна влада в Україні і чужа школа не хочуть і не можуть виховати як слід наших дітей. Будучи ворогами українського народу, більшовики не лише мало чи не відповідно виховують українських дітей, вони виховують їх умисно зле.

        Український народ поборює большевицькі впливи на своє виховання. Фронт боротьби українського народу з большевизмом є широким. Він сягає від повстанчих збройних виступів, підпільно-революційної політичної боротьби і саботажів робітництва та селянства аж до боротьби за здоров’я і душу нашої молоді. Умови окупаційного режиму не дозволяють українському народові в ділянці опіки над молоддю використовувати фахові кадри наших учителів і вихователів.

       Ці люди або працюють не за своїм фахом, або змушені виховувати нашу молодь згідно з бажанням більшовиків, тобто не виховувати її, а псувати. ОУН в умовах підпільної праці не розпоряджає такими засобами, щоб впливати на українську молодь постійно і всесторонньо. Тому силою необхідності цілий обов’язок у вихованні і перевихованні наших дітей спадає головним чином на батьків і матерів, опікунів і старших та свідоміших взагалі.

        Щоби полегшити цим, часто нефаховим і недосвідченим вихователям української молоді їх важливу і тяжку працю, надаємо ці вказівки. 

1.      Діти люблять наслідувати старших. Дбайте тому про те, щоб не подавати дітям своєю поведінкою поганого прикладу. Коли Ви навчаєте дітей, щоб вони не курили, не пили, не сварилися між собою, а самі так не робите, то даремна Ваша наука. Діти послухають не Ваших слів, а Ваших вчинків.

2.      Не служити для дітей поганим прикладом – це у їхньому вихованні є ще замало. Дітям треба подавати добрі приклади поведінки.

3.      Приділяйте своїм дітям більше часу та уваги. Не виправдовуйтесь перед іншими і самими собою браком часу і сил для виховання ваших дітей. Треба захотіти, а час знайдеться.

4.      Впливайте не лише на своїх власних дітей, але і на всіх, з якими вам доводиться стикатися. Виховуйте своїм словом і ділом не лише дітей, а й старших, особливо тих, що звиклися достарчати молоді своєю поведінкою поганих прикладів. Спиняйте дорослих гультяїв, п'яниць і розпусників. Карайте їх. Бойкотуйте їх у товаристві.

5.      У своїй родині чи в гурті своїх сусідів і знайомих будьте одностайними в засудженні злих вчинків дітей. Коли хтось карає дитину за злий вчинок, не ставайте на перешкоді цьому. Бороніть дитину перед карою лише тоді, коли бачите, що її не слушно осуджують за якийсь вчинок.

6.      У вихованні дітей не наполягайте дуже на карання. Терпеливо і наполегливо пояснюйте дітям, що є зле (і чому) і чого вони не повинні робити. Не робіть самі того, що забороняєте дітям. Допомагайте дітям у їх боротьбі проти поганих нахилів. Запобігайте в міру змоги поганим вчинкам дітей. Кару стосуйте до свідомих і непоправних злочинів.

7.      Не карайте часто, дитина може призвичаїтися до карання і воно перестане виховно на неї впливати.

8.      Не карайте в нападі гніву, бо тоді ваша кара може бути загострою і як пройде гнів, ви самі будете часто невдоволені мірою кари. Дуже часто страх перед карою, яка має в певний означений час прийти, сильніше впливає на дитину, ніж сама кара.

9.      Не карайте фізично. Буком розуму в дитину не вкладеш. Карайте дитину позбавленням того, до чого вона звиклася, що вона любить. Карайте зменшенням уваги до неї в порівнянні з іншими дітьми, які не вчинили провини. Моральна кара найдошкульніша, найдовше пам’ятатиметься, найкраще на дітей впливає.

10.   Будьте словні в своїх погрозах. Не забувайте виконати обіцяної кари, бо це зменшує страх дитини перед карою.

11.   Дуже часто діти роблять зле, не усвідомлюючи собі в повній мірі свого злочину. Пояснюючи дітям суть злочину, показуючи, яку шкоду для них самих, для їх батьків, сусідів, цілого села і цілого українського народу приносить якийсь їхній злий вчинок – зменшуєте тим самим злочинність дитини.

12.   Дуже часто дитина розпускається від безділля. Тому даючи дітям постійно якесь заняття, відбирайте у них спроможність хуліганити. Дітям, неохочим до праці, давайте спочатку роботу по лінії їх зацікавленості. Розбудуйте самі різні, пожиточні для дитини заінтересування. Упертим дітям не ненавя’зуйте своєї волі. Підказуйте їм рішення в такий спосіб, щоб вони вважали їх за свої. 

                  У пп. 13-24 йдеться про необхідність виховувати дітей «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній боротьбі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до більшовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, заохочувати читати нерадянську літературу»:

 

Цікавими, але практично не здійсненними були поради щодо формування в дітей ставлення до Сталіна, інших вождів та радянської влади:

 

 Особливо підкреслюється необхідність здійснення контрпропаганди та посильної допомоги повстанцям:

 Завершується документ зверненням до батьків і матерів:

                                                             Архів Центру досліджень визвольного руху — Ф. 8.Т. 7.

Розділ  4.2.10. Видання Організації українських націоналістів ОУН (б). 1947 р.

Приклади наукової та навчальної літератури 

Із посібника «Як творилася українська нація» (1951)

 

 Aрхів Центру досліджень визвольного руху.Ф. 7. Архів Брюховецького районного проводу ОУН (Буй-Тура).Т. 6. Літературні твори та публіцистичні матеріали українського підпілля. Як творилася українська нація (авт. Мечник) (Історія України від палеоліту до утворення Київської Русі), арк. 22-54. 

Із Програми виховання і вишколу УПА (1947)

Aрхів Центру досліджень визвольного руху Ф. 8. Архів документів підпілля ОУН Т. 7. Вишкільні матеріали «Запорожець», 1947 р., 12 арк.  

Приклад художньої літератури, що використовувалася  в освітній діяльності ОУН-УПА

 Архів Центру досліджень визвольного руху.Ф. 7. Т. 6.

 4.2.10. Видання Організації українських націоналістів ОУН (б)

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН-УПА (друга половина 40-х – 50-ті роки)
ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН-УПА (друга половина 40-х – 50-ті роки)

У другій половині 40-х – кінці 50-х років на території УРСР, переважно в західних і частково – центральних областях, розвивалася й альтернативна радянській система освіти та видавалась відповідна навчальна література. Вона не мала і не могла за тодішніх умов мати великих накладів, оскільки видавалася й використовувалася нелегально, але вона була і ми не можемо не згадати про неї.

Починаючи з 1944 року, підпільними організаціями ОУН-УПА видавалися й розповсюджувалися листівки, газети та журнали, де друкувалися матеріали ідеолого-політичного та соціально-економічного змісту («Сурма», «Наш шлях», «Український націоналіст», «Літопис УПА» та ін.), більшість із яких виконувала й педагогічні функції. Крім того, видавалися й матеріали чисто педагогічного характеру. Переважно це невеличкі брошури та статті.

У брошурі «Україна в боротьбі протягом 1917-1946 років» (автори невідомі, 1946 р.) йдеться про визвольні змагання на українських землях як із польською, так і радянською та нацистською владою. Автори розглядають вузлові питання соціально-економічного та політичного розвитку українського народу, піддають гострій критиці політику ВКП(б) та КП(б)У, що призвела до катастрофічних утрат серед народу, обґрунтовують необхідність продовження боротьби за незалежну соборну Українську державу. Це видання, яке широко використовувалося в навчальному процесі підпільних шкіл, можна вважати одним із перших посібників з історії України, написаним на немарксистських позиціях, на основі гострої критики ленінсько-сталінської ідеології.

«Програма виховання і вишколу»(1947 р.), розроблена для підготовки дітей та молоді для боротьби за незалежність України, має такий зміст: 

1. Українознання (історія, географія, література). Вимоги до курсів і напрямки вивчення.

2. Націоналістичне виховання (Декалог, 12 прикмет характеру українського націоналіста, 44 правила життя українського націоналіста, Молитва Українського революціонера).

3. Конспіративний вишкіл.

4. Організаційний вишкіл.

5. Історія українського націоналізму.

6. Ідеологічно-політичний вишкіл.

7. Совєтознання.

Як бачимо, програма має комплексний характер і охоплює усі основні напрями навчально-виховного процесу. Вона розрахована на 2-3 роки навчання в умовах підпілля. Її зміст побудовано на традиційних для українського народу християнських цінностях з урахуванням загальнолюдських норм та досягнень європейської гуманістичної педагогіки. Класового характеру програма не має. Ідеологічно вона ґрунтується на основних постулатах Програми ОУН та має значне антикомуністичне спрямовання.

У виданні «Літопис УПА, т. 2» (1949 р.) було опубліковано підбірку оповідань про героїчну діяльність УПА «Серце пам’яттю тепле», «Совершенно секретно», «Машиністка», «Сімнадцть проти сотні», «Привіт», «Скотилась зірка ще одна і вітер замовк», «Наскок на тюрму в Комарні», «Вперед! Вперед! Вже грають гармати», «Здобута грамотка», ознайомлення з якими мало сприяти патріотичному та антикомуністичному вихованні молоді.

В архівах СБУ та Центру досліджень визвольного руху зберігається чимало таких оповідань – невеликих за обсягом, але досить змістовних, написаних живою, доступною для дітей і молоді мовою, з великим виховним потенціалом. Наприклад, в оповіданнях М.Дмитренка «Михайлик» – Київ-Львів, 1949. –    36 с.; Б.Федоровича «Юрко   Березинський. З життя бойовика» – Київ-Львів, 1950. – 8 с. йдеться про подвиги юних героїв-підпільників 30-х 40-х років.     Оповідання «Сотник Черник» (б. а., 1950. – 5 с.) присвячене героїчному командиру загону січових стрільців у складі військ директорії, що прославився в боях із «гетьмансько-московськими» військами у листопаді 1918 р.

На високій емоційній ноті написано оповідання «Учителька» (М. Дмитренко, Київ-Львів, 1949. – 46 с.). У ньому йдеться про молоду жінку, що приїхала зі східної області працювати в школі. Село, де знаходилася школа, ще не було повністю колективізовано і люди жили там набагато заможніше, ніж у її рідному селі, вірили в Бога, ходили до храму. Побачивши це, та порівнявши ідеологічні постулати націоналістів і комуністів, вона прийшла до висновку, що влада, яка довела народ у східних областях до голоду й зубожіння, є аморальною і з нею слід вести боротьбу. Ця дівчина-комсомолка, отримавши право політичного вибору, зробила його і почала допомагати партизанам УПА.

Про здійснення структурами ОУН-УПА педагогічної діяльності свідчать також архівні документи: «Слово до учителів, братів зо східних областей України» (1946 р.) та «Вказівкибатькам у вихованні дітей» (1947 р.).

Перший містив заклик до вчителів не бути сліпим знаряддям реакційної сталінської політики у вихованні молодого покоління, аргументи для переконання вчителів у тому, що УПА об’єднує в своїх лавах кращих синів і дочок українського народу в боротьбі з гітлерівцями і більшовиками. Учителі мають проповідувати правду, служити народу, не дозволяти завербувати себе НКВС і НКГБ. Слід поривати з комсомолом і ставати на шлях боротьби спільно з УПА проти сталінських імперіалістів. Зокрема, у цьому зверненні зазначалося:

«Вас, учителі, які виховуєте молоде покоління, сталінські поневолювачі стараються, в першу чергу, залякати й обплутати тенетами своєї брехливої пропаганди, щоб зробити вас сліпим і слухняним знаряддям своєї реакційної політики. Але, ви учителі, які вийшли з народної гущі, які найближче стоїте до народних мас, маєте найбільшу змогу переконатися у брехні сталінської пропаганди, ви, живучи між своїми братами – західними українцями, маєте найкращу змогу дізнатися всю правду про УПА і її героїчну боротьбу.

Серед мас поширюється російська книжка, російською мовою видаються майже всі наукові підручники, випускаються газети. Невже ж ми не можемо читати кращих російських творів в українському перекладі, невже ж українська мова така вбога, що нею не можна видавати всіх, без винятку, наукових праць? Для кого ж на Україні випускаються газети російською мовою? Навіщо це все? Все це робиться тільки з метою русифікувати нас.

У школі ставиться сьогодні фактично російську мову в упривілейоване становище, ставиться її перед рідною мовою, бо це, мовляв, мова Леніна, Сталіна, Пушкіна, Чернишевського, Тургенєва, Горького. Йдучи за такими міркуваннями, можна б спитати: чому ж не поставити в становище російської мови французьку мову, мову Дідро, Руссо, Мольєра, Вольтера? Чим же вона гірша за російську? Що ж промовляє проти цього? Ні, зразу видно, що сталінська аргументація – це безглуздя. Зразу видно що проповідь вищості російської мови й ставлення її на першому місці – це така брудна і підла робота, що для неї сталінські крутії не могли навіть придумати менш безглуздого аргументу, як той, що це мова Леніна-Сталіна». 

У другому йшлося про те, що більшовики калічать український народ фізично і морально. Школа – знаряддя більшовиків, яке псує молодь. Тому основну роль у вихованні покладено на батьків і вони мають дбати про гідний власний приклад для дітей, виховувати їх «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній боротьбі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до більшовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, заохочувати читати нерадянську літературу». Окрім цьго, там містилися і загальнопедагогічні поради. Наприклад: «не карати дітей суворо без належних причин», «виховувати дітей у відразі до шкідливих звичок, міжусобних сварок». 

                                                   ДОДАТКИ 

                            Вказівки батькам у вихованні дітей (витяг) 

         Питання – «Що робити з дітьми?» - дуже часто стає тепер перед українськими батьками й матерями і перед усіма, хто працює над вихованням нашої молоді. Загально, майже всюди чути нарікання, що діти псуються, не слухаються батьків, не поважають старших, не мають охоти до праці й науки, займаються крадіжками, пияцтвом, хуліганством і розпустою.

        Така поведінка дітей є наслідком війни і того безладдя, яке внесла у наше життя більшовицька окупація.

       Чужа державна влада в Україні і чужа школа не хочуть і не можуть виховати як слід наших дітей. Будучи ворогами українського народу, більшовики не лише мало чи не відповідно виховують українських дітей, вони виховують їх умисно зле.

        Український народ поборює большевицькі впливи на своє виховання. Фронт боротьби українського народу з большевизмом є широким. Він сягає від повстанчих збройних виступів, підпільно-революційної політичної боротьби і саботажів робітництва та селянства аж до боротьби за здоров’я і душу нашої молоді. Умови окупаційного режиму не дозволяють українському народові в ділянці опіки над молоддю використовувати фахові кадри наших учителів і вихователів.

       Ці люди або працюють не за своїм фахом, або змушені виховувати нашу молодь згідно з бажанням більшовиків, тобто не виховувати її, а псувати. ОУН в умовах підпільної праці не розпоряджає такими засобами, щоб впливати на українську молодь постійно і всесторонньо. Тому силою необхідності цілий обов’язок у вихованні і перевихованні наших дітей спадає головним чином на батьків і матерів, опікунів і старших та свідоміших взагалі.

        Щоби полегшити цим, часто нефаховим і недосвідченим вихователям української молоді їх важливу і тяжку працю, надаємо ці вказівки. 

1.      Діти люблять наслідувати старших. Дбайте тому про те, щоб не подавати дітям своєю поведінкою поганого прикладу. Коли Ви навчаєте дітей, щоб вони не курили, не пили, не сварилися між собою, а самі так не робите, то даремна Ваша наука. Діти послухають не Ваших слів, а Ваших вчинків.

2.      Не служити для дітей поганим прикладом – це у їхньому вихованні є ще замало. Дітям треба подавати добрі приклади поведінки.

3.      Приділяйте своїм дітям більше часу та уваги. Не виправдовуйтесь перед іншими і самими собою браком часу і сил для виховання ваших дітей. Треба захотіти, а час знайдеться.

4.      Впливайте не лише на своїх власних дітей, але і на всіх, з якими вам доводиться стикатися. Виховуйте своїм словом і ділом не лише дітей, а й старших, особливо тих, що звиклися достарчати молоді своєю поведінкою поганих прикладів. Спиняйте дорослих гультяїв, п'яниць і розпусників. Карайте їх. Бойкотуйте їх у товаристві.

5.      У своїй родині чи в гурті своїх сусідів і знайомих будьте одностайними в засудженні злих вчинків дітей. Коли хтось карає дитину за злий вчинок, не ставайте на перешкоді цьому. Бороніть дитину перед карою лише тоді, коли бачите, що її не слушно осуджують за якийсь вчинок.

6.      У вихованні дітей не наполягайте дуже на карання. Терпеливо і наполегливо пояснюйте дітям, що є зле (і чому) і чого вони не повинні робити. Не робіть самі того, що забороняєте дітям. Допомагайте дітям у їх боротьбі проти поганих нахилів. Запобігайте в міру змоги поганим вчинкам дітей. Кару стосуйте до свідомих і непоправних злочинів.

7.      Не карайте часто, дитина може призвичаїтися до карання і воно перестане виховно на неї впливати.

8.      Не карайте в нападі гніву, бо тоді ваша кара може бути загострою і як пройде гнів, ви самі будете часто невдоволені мірою кари. Дуже часто страх перед карою, яка має в певний означений час прийти, сильніше впливає на дитину, ніж сама кара.

9.      Не карайте фізично. Буком розуму в дитину не вкладеш. Карайте дитину позбавленням того, до чого вона звиклася, що вона любить. Карайте зменшенням уваги до неї в порівнянні з іншими дітьми, які не вчинили провини. Моральна кара найдошкульніша, найдовше пам’ятатиметься, найкраще на дітей впливає.

10.   Будьте словні в своїх погрозах. Не забувайте виконати обіцяної кари, бо це зменшує страх дитини перед карою.

11.   Дуже часто діти роблять зле, не усвідомлюючи собі в повній мірі свого злочину. Пояснюючи дітям суть злочину, показуючи, яку шкоду для них самих, для їх батьків, сусідів, цілого села і цілого українського народу приносить якийсь їхній злий вчинок – зменшуєте тим самим злочинність дитини.

12.   Дуже часто дитина розпускається від безділля. Тому даючи дітям постійно якесь заняття, відбирайте у них спроможність хуліганити. Дітям, неохочим до праці, давайте спочатку роботу по лінії їх зацікавленості. Розбудуйте самі різні, пожиточні для дитини заінтересування. Упертим дітям не ненавя’зуйте своєї волі. Підказуйте їм рішення в такий спосіб, щоб вони вважали їх за свої. 

                  У пп. 13-24 йдеться про необхідність виховувати дітей «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній боротьбі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до більшовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, заохочувати читати нерадянську літературу»:

 

Цікавими, але практично не здійсненними були поради щодо формування в дітей ставлення до Сталіна, інших вождів та радянської влади:

 

 Особливо підкреслюється необхідність здійснення контрпропаганди та посильної допомоги повстанцям:

 Завершується документ зверненням до батьків і матерів:

                                                             Архів Центру досліджень визвольного руху — Ф. 8.Т. 7.

Розділ  4.2.10. Видання Організації українських націоналістів ОУН (б). 1947 р.

Приклади наукової та навчальної літератури 

Із посібника «Як творилася українська нація» (1951)

 

 Aрхів Центру досліджень визвольного руху.Ф. 7. Архів Брюховецького районного проводу ОУН (Буй-Тура).Т. 6. Літературні твори та публіцистичні матеріали українського підпілля. Як творилася українська нація (авт. Мечник) (Історія України від палеоліту до утворення Київської Русі), арк. 22-54. 

Із Програми виховання і вишколу УПА (1947)

Aрхів Центру досліджень визвольного руху Ф. 8. Архів документів підпілля ОУН Т. 7. Вишкільні матеріали «Запорожець», 1947 р., 12 арк.  

Приклад художньої літератури, що використовувалася  в освітній діяльності ОУН-УПА

 Архів Центру досліджень визвольного руху.Ф. 7. Т. 6.

 4.2.10. Видання Організації українських націоналістів ОУН (б)

19.06.2015
Олександр Жосан
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: L. Kvitenko
Опубліковано 28.07.2015 в 20:03
Материал действительно интересный. Но у мене вопрос к автору: не приувеличиваете ли Вы роль ОУН УПА в те годы? Кто читал эти статьи и рассказы, листовки? Кроме западных областей они наверное нигде и не распространялис ь.
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 07:06
Дійсно, вплив нелегальної літератури в 40-50-ті роки в УРСР був незначним в силу відомих причин. Проте, географія поширення такої літератури не обмежувалася лише західними областями. Про це свідчать матеріали держ. архіву Кіровоградської області: листівки та брошури ОУН, вилучені при обшуку на конспіративних квартирах у Кіровограді, Новій Празі, Компаніївці у 1949-1951 рр.
Автор: Валентина Петрівна
Опубліковано 28.07.2015 в 18:55
Олександр Едуардович, Ви пишете, що В архівах СБУ та Центру досліджень визвольного руху зберігається чимало оповідань – невеликих за обсягом, але досить змістовних, написаних живою, доступною для дітей і молоді мовою, з великим виховним потенціалом. Як можна ознайомитися з ними? Яким чином Вам вдалося потрапити до архіву СБУ?
Автор: Олександр
Опубліковано 29.07.2015 в 07:17
Останніми роками зявилося кілька електронних архівів та електронних фондів державних архівів. Переважно я користувався саме їх матиеріалами. Рекомендую ознайомитися з сайтами: avr.org.ua/ oa.elibukr.org/handle/1984/67 elibukr.org/.../...
Автор: Світлана Д.
Опубліковано 26.06.2015 в 17:55
Дуже цікавий і корисний для мене матеріал. Буду використовувати його на уроках історії України в 11 кл. Дякую автору за таке важливе дослідження, за знайдені унікальні архівні матеріали. З повагою Світлана
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews