Укр Рус

Дата: 17.06.2019

Підписка на новини

Збудуймо собор! Кілька слів про роль директора школи, що змінюється.

Автор:
Адам Олейник
Опубліковано
03.11.2018

На скільки різне ставлення директорів шкіл?

Чи знають директори, що управління школою це ще не все, що потрібно для досягнення успіху?

Ставлення директора.

 Я нещодавно прислухався до розмови Юстини та Еви, молодих директорок. Вони розмовляли про навчальний рік, що минає. Ділилися своїми роздумами та враженнями.

Ева: Як ти дала раду такій великій школі? Це, мабуть, був надзвичайно важкий рік для тебе, без досвіду, і ще ця інвестиція, все на першому році керівництва школою.

Юстина: Слухай, я не знала за що беруся. Я думала, що реалізую свої плани, запроваджу свої правила, але водночас кількість справ, про які я раніше не мала поняття, оточили мене повністю. Виявилося, що спочатку мушу це все пізнати й навчитися, що насправді повинен робити директор.

E: Що ти кажеш? Але ж твоя школа була нагороджена за досягнення та завершення реконструкції.

Ю: І для мене це було приємним сюрпризом. Виявилося, що мій попередник був не такий поганий. Здавалося, що він не прикладає багато зусиль, але тим часом кожен, тепер вже мій вчитель і співробітник, знає, що, коли і як зробити. Спочатку я недовіряла, але через деякий час я помітила, що робота виконується сама собою, тому я не заважала. І добре, бо я б точно щось зіпсувала.

Е: Я заздрю тобі. У мене все ніби гаразд. Рейтинг після декількох років управління дуже хороший, але .... Все мушу робити сама. Оцінювання роботи роблю сама, висновків ніхто навіть не слухає. Вечорами я доповню літопис, веду Інтернет-сторінку школи, придумую урочистості, а потім сама їх організовую та проводжу. Навіть меню шкільних обідів мушу підготувати сама! Ніхто нічого не хоче. Мої вчителі, не говорячи про обслуговчий персонал, нічого не можуть зробити, вони просто чекають на готове. Руки опускаються. На щастя, всього два роки до кінця контракту і досить з мене цієї школи.

Ю: Ну, не говори так. Напевно щось можна виправити.

Раптом обидві згадали про мою присутність і Юстина запитала: «Адам, скажи нам, ти працюєш так довго директором, тому точно знаєш, що потрібно робити в такій ситуації?»

- Може зараз краще порозмовляймо про плани на відпустку і відпочиньмо – запропонував я жартома. А до цієї теми можемо повернутись пізніше.

Директор тобто хто?

 Розмова продовжувалася на інші теми, а я думками був вже у тих питаннях: яка різниця в управлінні цими двома школами? Чому Юстина працюючи як директор перший рік, дає раду, не є збентежена, а навпаки повна енергії та ентузіазму? А Єва, здається, повністю спустошена. Я задумувався також, що робити щоб діти в школі хотіли вчитися, школа була добре оцінена, вчителі й працівники були задоволені, ну і щоб директор був задоволений. Я подумав, що той, хто знайде відповідь на вище зазначені питання, заслужить освітнього Нобеля. Можливо, все ж варто приєднатися до пошуків?

Хто є директором польської школи? Відповідь на це питання непроста. Формально директором школи є вчитель вищої категорії або дипломований вчитель, який працює у школі, на якого було покладено лише управлінську функцію на основі законодавчих актів. Директор школи не є працівником місцевого самоврядування, а все ж вчителем, який є керівником організаційного підрозділу місцевого самоврядування, якою є школа, а його роботодавцем є ... школа. Директор не має прямого вищого керівника нас собою. Як правило, директор школи є незалежним керівним органом школи, проте практика показує, що в певних ситуаціях це не до кінця так. Безумовно, правова позиція дає директору велику автономію дій. Те, наскільки він нею скористається залежить від його особистості, навичок та організаційного стилю в гміні.

Тут слід зазначити, що нагляд за діяльністю школи здійснюється двома установами: начальником управління освіти, який є державним органом у педагогічній сфері та підрозділом місцевого самоврядування; гміна чи повіт - у фінансовому та організаційному плані. Діяльність директора школи відбувається в рамках чинного законодавства. Також він керується рядом парламентських актів, міністерських розпоряджень, місцевих рішень та розпоряджень, і, нарешті, внутрішньошкільного закону - статуту. Таким чином, в той час як директор може відчувати себе розкуто в плані підпорядкування, все ж завдання і шляхи їх реалізації у переважній більшості випадків жорстко окреслені й директор повинен здійснювати їх відповідно до положень закону. Одним із багатьох прикладів може бути бюджет школи. Директор може подавати заявки, готує проект, але остаточне рішення про те, скільки грошей і на що школа отримує, буде прийняте керівним органом, у даному випадку ухвалою ради гміни. Перевищення виділених коштів або інше незаплановане використання коштів, призводить до серйозних службових наслідків для директора, в тому числі й звільнення.

Як стати директором школи у Польщі? Він призначається керівним органом, в основному після конкурсу. Кандидат представляє комісії свою концепцію роботи та переконує її членів у своїй ідеї для школи. Комісія складається з представників управління освіти, керуючої влади, ради батьків, шкільної педагогічної ради та профспілки. З одного боку, це має гарантувати прозорість і об'єктивність виборів, з іншого боку, це досить складно для кандидата, тому що очікування окремих груп можуть бути різними.

Після призначення директор з ентузіазмом приступає до роботи. Список його завдань виявиться дуже довгим. Від питань, пов'язаних з педагогічним спостереженням, шляхом організації роботи, найманням вчителів і працівників, турботами про безпеку та фінанси. Одним словом директор керує. Проте, як керувати, якими цінностями керуватись, в законах не написано. Директор, особливо молодий, розбомблений обов'язками, паралізований, тільки тепер повністю усвідомлюючи відповідальність і не розуміючи стосунки в команді, кидається до управління, як до керування кораблем в нічний час серед скель, по неспокійних хвилях, які часто сам збурює. Звичайно, дуже старається, зриває ночі щоб встигнути з усім.

Освітні лідери.

Протягом багатьох років існувало переконання, що керівництво школою іншими словами управління, повинно керуватися менеджерськими принципами. Це було пов'язано з глибокою політичною реформою в Польщі в 90-х роках минулого століття. Переважна думка полягала в необхідності застосовувати жорстке менеджерське мислення та дії, які змінять економіку та громадську сферу на шляху до сучасних, ефективніших, які більше задовольнять потреби суспільства. Вважалося, що керівник школи в першу чергу повинен бути обладнаний менеджерськими компетенціями, а його діяльність повинна характеризуватися наполегливим пориванням до мети. Це просте перенесення загальних управлінських теорій до освіти. Основною цінністю цього є ефективність, в економіці прибуток. Невдача такої системи в економіці стала фактом протягом останніх двох економічних криз у західному світі. Ієрархічні, засновані на більш ніж столітніх традиційних мотиваційних механізмах компанії перестали бути конкурентоспроможними на ринку, багато хто з них просто розвалилися або переїхали в регіони світу з меншим соціально-економічним рівнем. Тільки тому, щоб конкурувати з використанням дешевшої робочої сили.

Також в освіті, використання такого обмеженого підходу стало все більш помітним і вказувало на необхідність пошуку нових способів мислення щодо управління школою. Нарешті, до питання про те, що робити, дійшло питання про те, як зробити. І власне справа стилю діяльності лідерів, стала ключовою у пошуках гарної школи.

Нам потрібен новий тип лідерства, суть якого полягає у визначенні бачення, окресленні цінностей, взятті відповідальності, побудові довіри та концентрації на розвитку та навчанні. Для того, щоб це було можливо, важливо поділитися лідерством та відповідальністю, розвивати зв'язки та мережі співпраці, цінувати та використовувати різноманіття, врахуванні глобального та локального контекстів. Реалізація цієї потреби в першу чергу знаходиться в недержавних та приватних школах, оскільки вони виникають з нуля, без багажу обмежень обумовлених довготривалими звичками та навичками. Проте, також у все більшої групи традиційних шкіл з’являється потреба нового бачення. Роль директора нової школи полягає не тільки в управлінні нею, але й в управлінні цілим шкільним середовищем. Освітній лідер зосереджується на навчанні та розвитку кожного учня. Він знає, що група вчителів повинна бути перетворена на добре функціонуючу команду, яка прагне досягти спільної мети. Лідер також враховує необхідність взаємодії з оточенням школи. Самосвідомість та розуміння себе є основою його лідерської ролі. Тому директор - лідер є рефлексивною особою і потребує постійного навчання. Для того, щоб бути ефективним та правдивим у своїй ролі, він повинен стати прикладом особи, котра навчається усвідомлюючи власні потреби в розвитку, як для учня так і для вчителя.

У цій моделі лідерства школа будує і реалізовує свою місію через цінності. Серед найбільш важливих цінностей, що визначають процеси розвитку і навчання в школі та їх наслідки, а також про форми сконцентрованого на них освітнього лідерства, можуть бути визначені: розвиток і навчання, свобода, рівність і соціальна справедливість, довіра, відповідальність, самостійність, співпраця, мужність, чесність, відкритість, правда, діалог, співучасть, різноманітність, рефлексивність, солідарність.

В останні роки в Польщі з'явилося багато діяльності, яка має на меті змінити школи з установ, які передають знання у щасливому середовищі навчання, з робочого місця вчителів, сповненого стресу і розчарування до місця, де вчитель досягає повноти і єдності особистісного і професійного розвитку. Виникає попит на співучасть, довіру, відповідальність, почуття та етос. Це, мабуть, революція у світі потреб постмодерніста 21-го століття, і школа повинна помітити цей переломний момент.

Замість закінчення.

 Один мудрець дивився на роботу трьох робітників у каменоломнях, які розбивали каміння на дрібні шматки важкими молотками. Він підійшов до них і запитав, що вони роблять?

Перший, піднявши голову, важко дихаючи прошепотів: я був засуджений, я тут несу покарання, я ненавиджу цю роботу, вона понад мої сили, думаю, що тут помру.

Інший сказав: Це моя професія. Це дуже важко для мене, я з радістю змінив би її на іншу. Я відчуваю, що сили залишають мене, але ця робота дає мені можливість утримувати мою сім'ю, їжу, дах над моєю головою. Тому я розумію, що мені доводиться виконувати такий важкий труд для існування.

А третій випрямився і з гордо піднятою головою сказав: Не бачиш? Я будую собор!

Хороший керівник школи не є керівником в'язниці, не є бездушним керівником компанії. Хороший освітній лідер керує будівництвом собору і сам його будує.

Література:

  1. Освітнє лідерство Спроба змін,  за редакцією Гжегожа Мазуркєвіча і Романа Дорчака, Осередок Розвитку Освіти, 2015 р.
  2. На шляху до освітнього лідерства, вибране і опрацьоване: Аліція Капчя, Малгожата Войнаровска, Осередок Розвитку Освіти, 2015 р.
  3. Анджей Блікл, Доктрина якості

Адам Олейник, директор школи-комплексу  в Радзинь Челминському

Переклад Яни Цапюк

                                                                                           Adam Olejnik

Wybudujmy katedrę! Kilka słów o roli dyrektora zmieniającej się szkoły.

Jak różne są postawy dyrektorów szkół?

Czy dyrektorzy mają świadomość, ze zarządzanie szkołą to nie wszystko, co potrzebne do odniesienia sukcesu?

Postawy dyrektora.

Przysłuchiwałem się niedawno rozmowie Justyny i Ewy, młodych dyrektorek. Rozmawiały o mijającym roku szkolnym. Dzieliły się refleksjami i wrażeniami.

Ewa: Jak sobie poradziłaś w takiej ogromnej szkole? To pewnie był dla ciebie okropnie trudny rok, bez doświadczenia i jeszcze ta inwestycja, wszystko w pierwszym roku kierowania szkołą.

Justyna: Wiesz, nie wiedziałam na co się porywam. Myślałam, że wprowadzę swoje plany, zaprowadzę nowe porządki Tymczasem ilość spraw, o których przedtem nie miałam pojęcia przytłoczyła mnie całkowicie. Okazało się, że najpierw muszę to wszystko poznać i nauczyć się co tak naprawdę ma robić dyrektor.

E:  Co też mówisz? Przecież twoja szkoła została wyróżniona za wyniki i za zakończenie rozbudowy.

J: A to było i dla mnie miłym zaskoczeniem. Okazało się, że mój poprzednik nie był wcale taki zły. Wydawało się, że niewiele się wysila, a tymczasem każdy jego, teraz mój nauczyciel i pracownik, wie co, jak i kiedy ma zrobić. Z początku niedowierzałam, ale po czasie zauważyłam, że robota sama się wykonuje, więc nie przeszkadzałam. I dobrze, bo na pewno bym coś popsuła.

E:  Zazdroszczę ci. U mnie wszystko niby w porządku. Ocena po kilku latach kierowania bardzo dobra, ale…. Wszystko muszę robić sama. Ewaluację robię sama, wniosków nawet nikt nie słucha. Kronikę uzupełniam wieczorami, prowadzę stronę internetową, wymyślam uroczystości a potem je organizuję i prowadzę. Nawet jadłospisy obiadów szkolnych muszę sama przygotować! Nikomu nic się nie chce. Moi nauczyciele, nie mówiąc o pracownikach obsługi niczego nie potrafią, czekają tylko na gotowe. Ręce opadają. Na szczęście tylko dwa lata do końca kadencji i kończę, nigdy więcej w tej szkole.

J: No co ty, nie mów tak. Na pewno coś można poprawić.

Nagle obie przypomniały sobie o mojej obecności i Justyna zapytała: Adam, ty nam powiedz, jesteś tak długo dyrektorem, więc na pewno wiesz co trzeba robić w takiej sytuacji.

- Może teraz lepiej porozmawiajmy o planach urlopowych i odpocznijmy – zaproponowałem żartem. A do tematu możemy wrócić później.

Dyrektor czyli kto?

Rozmowa potoczyła się dalej na inne tematy, a ja myślami byłem już przy pytaniach: w czym tkwi różnica w zarządzaniu tymi dwoma szkołami? Co sprawia, że Justyna, choć pracuje jako dyrektor pierwszy rok, dała radę, nie jest sfrustrowana, a wręcz pełna energii i zapału? Ewa zaś wydaje się być kompletnie wypalona. Zastanawiałem się również co robić żeby dzieci w szkole chciały się uczyć, szkoła była dobrze oceniana, nauczyciele i pracownicy zadowoleni, a i żeby dyrektor czuł satysfakcję. Pomyślałem, że ten, kto znajdzie odpowiedź na powyższe pytania zasłuży na edukacyjnego Nobla. Może więc warto przyłączyć się do poszukiwań?

Kim jest dyrektor polskiej szkoły? Odpowiedź na to pytanie nie jest prosta. Formalnie dyrektor szkoły jest nauczycielem mianowanym lub dyplomowanym zatrudnionym w szkole, któremu tylko powierzono funkcję kierowniczą na podstawie przepisów ustawy. Dyrektor szkoły nie jest gminnym pracownikiem samorządowym  lecz nauczycielem, pełniącym funkcję kierownika samorządowej jednostki organizacyjnej jaką jest szkoła i jego pracodawcą jest … szkoła. Dyrektor szkoły nie ma nad sobą bezpośredniego przełożonego kierującego jego pracą. Co do zasady, dyrektor szkoły jest samodzielnym organem zarządzającym szkołą, jednak praktyka wskazuje, że w określonych sytuacjach tak do końca nie jest. Bez wątpienia, usytuowanie prawne daje dyrektorowi dużą autonomię działania. To na ile z niej skorzysta zależy od jego osobowości, umiejętności oraz stylu organizacyjnego w gminie.

Należy w tym miejscu zaznaczyć, że nadzór nad działalnością szkoły prowadzą dwie instytucje: kurator oświaty, który jest organem władzy rządowej w zakresie pedagogicznym oraz jednostka samorządu terytorialnego; gmina lub powiat -  w zakresie finansowym i organizacyjnym. Dyrektor szkoły działa na podstawie i w ramach obowiązującego prawa. Obowiązuje go więc szereg ustaw sejmowych, rozporządzeń  ministerialnych, uchwały i zarządzenia lokalne i wreszcie prawo wewnątrzszkolne - statut. O ile więc dyrektor może czuć się nieskrępowany pod względem podległości służbowej, o tyle w zakresie zadań i sposobów ich realizacji zdecydowana większość spraw jest sztywno określona i dyrektor musi je wykonać zgodnie z zapisami prawa. Jednym z wielu przykładów może być budżet szkoły. Dyrektor może składać wnioski, przygotowuje projekt, ale ostateczną decyzję o tym ile pieniędzy i na co szkoła otrzyma podejmuje organ prowadzący, w tym przypadku rada gminy w uchwale. Przekroczenie przydzielonych środków lub inne niż zapisano przeznaczenie pieniędzy skutkuje dla dyrektora poważnymi konsekwencjami służbowymi, włącznie z odwołaniem.

Jak w Polsce zostaje się dyrektorem szkoły? Powołuje go organ prowadzący, zasadniczo po przeprowadzonym konkursie. Kandydat prezentuje przed komisją swoją koncepcję pracy i przekonuje jej członków do swojego pomysłu na szkołę. Komisja składa się z przedstawicieli kuratorium oświaty, organu prowadzącego, rady rodziców, rady pedagogicznej i związków zawodowych. Z jednej strony ma to zagwarantować transparentność i obiektywność wybory, z drugiej strony jest to spore utrudnienie dla kandydata, bo oczekiwania poszczególnych grup mogą być różne. 

Po powołaniu dyrektor przystępuje z energią do pracy. Lista jego zadań okazuje się bardzo długa. Od spraw związanych z nadzorem pedagogicznym, przez organizowanie pracy, zatrudnianie nauczycieli i pracowników, dbanie o bezpieczeństwo po finanse. Słowem dyrektor zarządza. Jednak w jaki sposób ma zarządzać, jakimi kierować się wartościami  o tym przepisy już nie mówią. Dyrektor, szczególnie młody, zbombardowany obowiązkami, sparaliżowany dopiero teraz w pełni uświadomioną odpowiedzialnością i nieświadomy relacji w zespole rzuca się do zarządzania jak do sterowania okrętem nocą wśród skał, po niespokojnych falach, które często sam wzburza. Stara się oczywiście bardzo, zarywa noce żeby zdążyć na czas ze wszystkim.

Przywódcy edukacyjni.

Przez wiele lat dominowało przekonanie, że kierowanie szkołą, inaczej zarządzanie, powinno kierować się zasadami menedżerskimi. Związane to było z głęboką reformą ustrojową w Polsce w latach 90-tych ubiegłego wieku.  Dominował pogląd o konieczności zastosowania twardego menedżerskiego myślenia i działania, które zmieni  gospodarkę i sferę publiczną w kierunku nowoczesnej, bardziej efektywnej, lepiej zaspokajającej potrzeby społeczeństwa. Uważało się, że należy wyposażyć dyrektora szkoły przede wszystkim w kompetencje menedżerskie, a jego działanie nacechować twardym dążeniem do celu. Jest to proste przeniesienie z ogólnych teorii zarządzania do edukacji. Podstawowa wartość takiego to efektywność, w gospodarce zysk. Niewydolność takiego systemu w gospodarce stała się faktem, podczas dwóch ostatnich kryzysów gospodarczych w świecie zachodnim. Zhierarchizowane, oparte na ponad stuletnich, tradycyjnych mechanizmach motywacyjnych firmy przestały być konkurencyjne na rynku, wiele z nich po prostu upadło, albo przeniosło działalność do rejonów świata o niższej poziomie społeczno – gospodarczym. Tylko po to aby konkurować z wykorzystaniem tańszej siły roboczej.

Również w edukacji, z czasem coraz wyraźniej zaczęto dostrzegać ograniczoność takiego podejścia i wskazywać na konieczność poszukiwania nowych sposobów myślenia o kierowaniu szkołą. Wreszcie do pytania co robić doszło pytanie jak robić. I właśnie sprawa stylu działania liderów stała się kluczowa w poszukiwaniu dobrej szkoły.

Potrzebujemy nowego typu przywództwa, którego istotą jest wytyczanie wizji, określanie wartości, branie odpowiedzialności, budowanie zaufania oraz koncentracja na rozwoju i uczeniu. Aby to było możliwe ważne jest dzielenie się przywództwem i odpowiedzialnością, budowanie relacji i sieci współpracy, docenianie i wykorzystywanie różnorodności, uwzględnianie globalnego i lokalnego kontekstu. Realizacji tej potrzeby szuka się przede wszystkim w szkołach niepublicznych i prywatnych, ponieważ one powstają od podstaw, bez bagażu ograniczeń wynikających z wieloletnich przyzwyczajeń i nawyków. Jednak również w coraz większej grupie szkół tradycyjnych powstaje potrzeba nowej wizji. Rolą dyrektora nowej szkoły jest nie tylko administrowanie nią, lecz przewodzenie całemu środowisku szkolnemu. Przywódca edukacyjny koncentruje się na uczeniu i rozwoju każdego ucznia. Wie, że należy zmienić grupę nauczycieli w dobrze funkcjonujący zespół, dążący do osiągnięcia wspólnego celu. Przywódca uwzględnia także konieczność interakcji z otoczeniem szkoły. Samoświadomość i rozumienie siebie jest podstawą jego liderskiej roli. Dlatego dyrektor – przywódca jest osobą refleksyjną i ma potrzebę ciągłego uczenia się. Aby być w swojej roli skuteczny i wiarygodny powinien stawać się zarówno dla uczniów, jak i nauczycieli, modelem osoby uczącej się i rozwijającej, w sposób świadomy realizować swoje potrzeby rozwojowe.

Szkoła w takim modelu przywództwa buduje i realizuje swoją misję poprzez wartości. Wśród najważniejszych wartości decydujących o przebiegu procesów rozwoju i uczenia się w szkole oraz ich efektach, a także o kształcie skoncentrowanego na nich przywództwa edukacyjnego, można wskazać:  rozwój i uczenie się, wolność, równość i sprawiedliwość społeczną, zaufanie, odpowiedzialność, samodzielność, współpracę, odwagę, uczciwość, otwartość, prawdę, dialog, służebność, partycypację, różnorodność,  refleksyjność, solidarność.

W ostatnich latach pojawiło się w Polsce dużo działań mających na celu zmianę szkoły z instytucji służącej transferowi wiedzy w środowisko szczęśliwego uczenia się, z miejsca pracy dla nauczycieli pełnego stresu i frustracji do miejsca, w którym nauczyciel osiągnie pełnię i jedność rozwoju osobistego i zawodowego. Budzi się zapotrzebowanie na partycypację, zaufanie, odpowiedzialność, sens i etos. Na tym zapewne polega rewolucja w świecie potrzeb postnowoczesnego człowieka XXI wieku, a szkoła powinna ten przełomowy moment zauważać.

Zamiast zakończenia.

Pewien mędrzec przyglądał się pracy trzech robotników w kamieniołomach, rozbijających ciężkimi młotami bloki skalne na mniejsze kawałki. Podszedł do nich i zapytał co robią?

Pierwszy podnosząc głowę, ciężko dysząc wyszeptał: skazano mnie, jestem tu za karę, nienawidzę tej pracy, jest dla mnie ponad siły, chyba tu umrę.

Drugi powiedział: To moja praca zawodowa. Jest mi bardzo ciężko, chętnie zmieniłbym ją na inną. Czuję jak opuszczają mnie siły, ale ta praca daje mi możliwości utrzymania rodziny, jedzenie, dach nad głową. Rozumiem więc, że muszę ponosić taki trud dla przetrwania.

Trzeci zaś wyprostował się i z dumnie podniesioną głową odparł: Nie widzisz? Ja buduję katedrę!

Dobry lider szkoły nie jest nadzorcą więziennym, nie jest też bezdusznym zarządcą firmy. Dobry przywódca edukacyjny kieruje budową katedry i sam ją buduje. 

Bibliografia:

  1. Przywództwo edukacyjne Próba zmiany, pod redakcją Grzegorza Mazurkiewicza i Romana Dorczaka, Ośrodek Rozwoju Edukacji, 2015r.
  2. W drodze do przywództwa edukacyjnego, wybór i opracowanie: Alicja Kapcia, Małgorzata Wojnarowska, Ośrodek Rozwoju Edukacji, 2015r.
  3. Andrzej Blikle, Doktryna jakości

Adam Olejnik, Dyrektor Zespołu Szkół w Radzyniu Chełmińskim

Збудуймо собор! Кілька слів про роль директора школи, що змінюється.
Збудуймо собор! Кілька слів про роль директора школи, що змінюється.

На скільки різне ставлення директорів шкіл?

Чи знають директори, що управління школою це ще не все, що потрібно для досягнення успіху?

Ставлення директора.

 Я нещодавно прислухався до розмови Юстини та Еви, молодих директорок. Вони розмовляли про навчальний рік, що минає. Ділилися своїми роздумами та враженнями.

Ева: Як ти дала раду такій великій школі? Це, мабуть, був надзвичайно важкий рік для тебе, без досвіду, і ще ця інвестиція, все на першому році керівництва школою.

Юстина: Слухай, я не знала за що беруся. Я думала, що реалізую свої плани, запроваджу свої правила, але водночас кількість справ, про які я раніше не мала поняття, оточили мене повністю. Виявилося, що спочатку мушу це все пізнати й навчитися, що насправді повинен робити директор.

E: Що ти кажеш? Але ж твоя школа була нагороджена за досягнення та завершення реконструкції.

Ю: І для мене це було приємним сюрпризом. Виявилося, що мій попередник був не такий поганий. Здавалося, що він не прикладає багато зусиль, але тим часом кожен, тепер вже мій вчитель і співробітник, знає, що, коли і як зробити. Спочатку я недовіряла, але через деякий час я помітила, що робота виконується сама собою, тому я не заважала. І добре, бо я б точно щось зіпсувала.

Е: Я заздрю тобі. У мене все ніби гаразд. Рейтинг після декількох років управління дуже хороший, але .... Все мушу робити сама. Оцінювання роботи роблю сама, висновків ніхто навіть не слухає. Вечорами я доповню літопис, веду Інтернет-сторінку школи, придумую урочистості, а потім сама їх організовую та проводжу. Навіть меню шкільних обідів мушу підготувати сама! Ніхто нічого не хоче. Мої вчителі, не говорячи про обслуговчий персонал, нічого не можуть зробити, вони просто чекають на готове. Руки опускаються. На щастя, всього два роки до кінця контракту і досить з мене цієї школи.

Ю: Ну, не говори так. Напевно щось можна виправити.

Раптом обидві згадали про мою присутність і Юстина запитала: «Адам, скажи нам, ти працюєш так довго директором, тому точно знаєш, що потрібно робити в такій ситуації?»

- Може зараз краще порозмовляймо про плани на відпустку і відпочиньмо – запропонував я жартома. А до цієї теми можемо повернутись пізніше.

Директор тобто хто?

 Розмова продовжувалася на інші теми, а я думками був вже у тих питаннях: яка різниця в управлінні цими двома школами? Чому Юстина працюючи як директор перший рік, дає раду, не є збентежена, а навпаки повна енергії та ентузіазму? А Єва, здається, повністю спустошена. Я задумувався також, що робити щоб діти в школі хотіли вчитися, школа була добре оцінена, вчителі й працівники були задоволені, ну і щоб директор був задоволений. Я подумав, що той, хто знайде відповідь на вище зазначені питання, заслужить освітнього Нобеля. Можливо, все ж варто приєднатися до пошуків?

Хто є директором польської школи? Відповідь на це питання непроста. Формально директором школи є вчитель вищої категорії або дипломований вчитель, який працює у школі, на якого було покладено лише управлінську функцію на основі законодавчих актів. Директор школи не є працівником місцевого самоврядування, а все ж вчителем, який є керівником організаційного підрозділу місцевого самоврядування, якою є школа, а його роботодавцем є ... школа. Директор не має прямого вищого керівника нас собою. Як правило, директор школи є незалежним керівним органом школи, проте практика показує, що в певних ситуаціях це не до кінця так. Безумовно, правова позиція дає директору велику автономію дій. Те, наскільки він нею скористається залежить від його особистості, навичок та організаційного стилю в гміні.

Тут слід зазначити, що нагляд за діяльністю школи здійснюється двома установами: начальником управління освіти, який є державним органом у педагогічній сфері та підрозділом місцевого самоврядування; гміна чи повіт - у фінансовому та організаційному плані. Діяльність директора школи відбувається в рамках чинного законодавства. Також він керується рядом парламентських актів, міністерських розпоряджень, місцевих рішень та розпоряджень, і, нарешті, внутрішньошкільного закону - статуту. Таким чином, в той час як директор може відчувати себе розкуто в плані підпорядкування, все ж завдання і шляхи їх реалізації у переважній більшості випадків жорстко окреслені й директор повинен здійснювати їх відповідно до положень закону. Одним із багатьох прикладів може бути бюджет школи. Директор може подавати заявки, готує проект, але остаточне рішення про те, скільки грошей і на що школа отримує, буде прийняте керівним органом, у даному випадку ухвалою ради гміни. Перевищення виділених коштів або інше незаплановане використання коштів, призводить до серйозних службових наслідків для директора, в тому числі й звільнення.

Як стати директором школи у Польщі? Він призначається керівним органом, в основному після конкурсу. Кандидат представляє комісії свою концепцію роботи та переконує її членів у своїй ідеї для школи. Комісія складається з представників управління освіти, керуючої влади, ради батьків, шкільної педагогічної ради та профспілки. З одного боку, це має гарантувати прозорість і об'єктивність виборів, з іншого боку, це досить складно для кандидата, тому що очікування окремих груп можуть бути різними.

Після призначення директор з ентузіазмом приступає до роботи. Список його завдань виявиться дуже довгим. Від питань, пов'язаних з педагогічним спостереженням, шляхом організації роботи, найманням вчителів і працівників, турботами про безпеку та фінанси. Одним словом директор керує. Проте, як керувати, якими цінностями керуватись, в законах не написано. Директор, особливо молодий, розбомблений обов'язками, паралізований, тільки тепер повністю усвідомлюючи відповідальність і не розуміючи стосунки в команді, кидається до управління, як до керування кораблем в нічний час серед скель, по неспокійних хвилях, які часто сам збурює. Звичайно, дуже старається, зриває ночі щоб встигнути з усім.

Освітні лідери.

Протягом багатьох років існувало переконання, що керівництво школою іншими словами управління, повинно керуватися менеджерськими принципами. Це було пов'язано з глибокою політичною реформою в Польщі в 90-х роках минулого століття. Переважна думка полягала в необхідності застосовувати жорстке менеджерське мислення та дії, які змінять економіку та громадську сферу на шляху до сучасних, ефективніших, які більше задовольнять потреби суспільства. Вважалося, що керівник школи в першу чергу повинен бути обладнаний менеджерськими компетенціями, а його діяльність повинна характеризуватися наполегливим пориванням до мети. Це просте перенесення загальних управлінських теорій до освіти. Основною цінністю цього є ефективність, в економіці прибуток. Невдача такої системи в економіці стала фактом протягом останніх двох економічних криз у західному світі. Ієрархічні, засновані на більш ніж столітніх традиційних мотиваційних механізмах компанії перестали бути конкурентоспроможними на ринку, багато хто з них просто розвалилися або переїхали в регіони світу з меншим соціально-економічним рівнем. Тільки тому, щоб конкурувати з використанням дешевшої робочої сили.

Також в освіті, використання такого обмеженого підходу стало все більш помітним і вказувало на необхідність пошуку нових способів мислення щодо управління школою. Нарешті, до питання про те, що робити, дійшло питання про те, як зробити. І власне справа стилю діяльності лідерів, стала ключовою у пошуках гарної школи.

Нам потрібен новий тип лідерства, суть якого полягає у визначенні бачення, окресленні цінностей, взятті відповідальності, побудові довіри та концентрації на розвитку та навчанні. Для того, щоб це було можливо, важливо поділитися лідерством та відповідальністю, розвивати зв'язки та мережі співпраці, цінувати та використовувати різноманіття, врахуванні глобального та локального контекстів. Реалізація цієї потреби в першу чергу знаходиться в недержавних та приватних школах, оскільки вони виникають з нуля, без багажу обмежень обумовлених довготривалими звичками та навичками. Проте, також у все більшої групи традиційних шкіл з’являється потреба нового бачення. Роль директора нової школи полягає не тільки в управлінні нею, але й в управлінні цілим шкільним середовищем. Освітній лідер зосереджується на навчанні та розвитку кожного учня. Він знає, що група вчителів повинна бути перетворена на добре функціонуючу команду, яка прагне досягти спільної мети. Лідер також враховує необхідність взаємодії з оточенням школи. Самосвідомість та розуміння себе є основою його лідерської ролі. Тому директор - лідер є рефлексивною особою і потребує постійного навчання. Для того, щоб бути ефективним та правдивим у своїй ролі, він повинен стати прикладом особи, котра навчається усвідомлюючи власні потреби в розвитку, як для учня так і для вчителя.

У цій моделі лідерства школа будує і реалізовує свою місію через цінності. Серед найбільш важливих цінностей, що визначають процеси розвитку і навчання в школі та їх наслідки, а також про форми сконцентрованого на них освітнього лідерства, можуть бути визначені: розвиток і навчання, свобода, рівність і соціальна справедливість, довіра, відповідальність, самостійність, співпраця, мужність, чесність, відкритість, правда, діалог, співучасть, різноманітність, рефлексивність, солідарність.

В останні роки в Польщі з'явилося багато діяльності, яка має на меті змінити школи з установ, які передають знання у щасливому середовищі навчання, з робочого місця вчителів, сповненого стресу і розчарування до місця, де вчитель досягає повноти і єдності особистісного і професійного розвитку. Виникає попит на співучасть, довіру, відповідальність, почуття та етос. Це, мабуть, революція у світі потреб постмодерніста 21-го століття, і школа повинна помітити цей переломний момент.

Замість закінчення.

 Один мудрець дивився на роботу трьох робітників у каменоломнях, які розбивали каміння на дрібні шматки важкими молотками. Він підійшов до них і запитав, що вони роблять?

Перший, піднявши голову, важко дихаючи прошепотів: я був засуджений, я тут несу покарання, я ненавиджу цю роботу, вона понад мої сили, думаю, що тут помру.

Інший сказав: Це моя професія. Це дуже важко для мене, я з радістю змінив би її на іншу. Я відчуваю, що сили залишають мене, але ця робота дає мені можливість утримувати мою сім'ю, їжу, дах над моєю головою. Тому я розумію, що мені доводиться виконувати такий важкий труд для існування.

А третій випрямився і з гордо піднятою головою сказав: Не бачиш? Я будую собор!

Хороший керівник школи не є керівником в'язниці, не є бездушним керівником компанії. Хороший освітній лідер керує будівництвом собору і сам його будує.

Література:

  1. Освітнє лідерство Спроба змін,  за редакцією Гжегожа Мазуркєвіча і Романа Дорчака, Осередок Розвитку Освіти, 2015 р.
  2. На шляху до освітнього лідерства, вибране і опрацьоване: Аліція Капчя, Малгожата Войнаровска, Осередок Розвитку Освіти, 2015 р.
  3. Анджей Блікл, Доктрина якості

Адам Олейник, директор школи-комплексу  в Радзинь Челминському

Переклад Яни Цапюк

                                                                                           Adam Olejnik

Wybudujmy katedrę! Kilka słów o roli dyrektora zmieniającej się szkoły.

Jak różne są postawy dyrektorów szkół?

Czy dyrektorzy mają świadomość, ze zarządzanie szkołą to nie wszystko, co potrzebne do odniesienia sukcesu?

Postawy dyrektora.

Przysłuchiwałem się niedawno rozmowie Justyny i Ewy, młodych dyrektorek. Rozmawiały o mijającym roku szkolnym. Dzieliły się refleksjami i wrażeniami.

Ewa: Jak sobie poradziłaś w takiej ogromnej szkole? To pewnie był dla ciebie okropnie trudny rok, bez doświadczenia i jeszcze ta inwestycja, wszystko w pierwszym roku kierowania szkołą.

Justyna: Wiesz, nie wiedziałam na co się porywam. Myślałam, że wprowadzę swoje plany, zaprowadzę nowe porządki Tymczasem ilość spraw, o których przedtem nie miałam pojęcia przytłoczyła mnie całkowicie. Okazało się, że najpierw muszę to wszystko poznać i nauczyć się co tak naprawdę ma robić dyrektor.

E:  Co też mówisz? Przecież twoja szkoła została wyróżniona za wyniki i za zakończenie rozbudowy.

J: A to było i dla mnie miłym zaskoczeniem. Okazało się, że mój poprzednik nie był wcale taki zły. Wydawało się, że niewiele się wysila, a tymczasem każdy jego, teraz mój nauczyciel i pracownik, wie co, jak i kiedy ma zrobić. Z początku niedowierzałam, ale po czasie zauważyłam, że robota sama się wykonuje, więc nie przeszkadzałam. I dobrze, bo na pewno bym coś popsuła.

E:  Zazdroszczę ci. U mnie wszystko niby w porządku. Ocena po kilku latach kierowania bardzo dobra, ale…. Wszystko muszę robić sama. Ewaluację robię sama, wniosków nawet nikt nie słucha. Kronikę uzupełniam wieczorami, prowadzę stronę internetową, wymyślam uroczystości a potem je organizuję i prowadzę. Nawet jadłospisy obiadów szkolnych muszę sama przygotować! Nikomu nic się nie chce. Moi nauczyciele, nie mówiąc o pracownikach obsługi niczego nie potrafią, czekają tylko na gotowe. Ręce opadają. Na szczęście tylko dwa lata do końca kadencji i kończę, nigdy więcej w tej szkole.

J: No co ty, nie mów tak. Na pewno coś można poprawić.

Nagle obie przypomniały sobie o mojej obecności i Justyna zapytała: Adam, ty nam powiedz, jesteś tak długo dyrektorem, więc na pewno wiesz co trzeba robić w takiej sytuacji.

- Może teraz lepiej porozmawiajmy o planach urlopowych i odpocznijmy – zaproponowałem żartem. A do tematu możemy wrócić później.

Dyrektor czyli kto?

Rozmowa potoczyła się dalej na inne tematy, a ja myślami byłem już przy pytaniach: w czym tkwi różnica w zarządzaniu tymi dwoma szkołami? Co sprawia, że Justyna, choć pracuje jako dyrektor pierwszy rok, dała radę, nie jest sfrustrowana, a wręcz pełna energii i zapału? Ewa zaś wydaje się być kompletnie wypalona. Zastanawiałem się również co robić żeby dzieci w szkole chciały się uczyć, szkoła była dobrze oceniana, nauczyciele i pracownicy zadowoleni, a i żeby dyrektor czuł satysfakcję. Pomyślałem, że ten, kto znajdzie odpowiedź na powyższe pytania zasłuży na edukacyjnego Nobla. Może więc warto przyłączyć się do poszukiwań?

Kim jest dyrektor polskiej szkoły? Odpowiedź na to pytanie nie jest prosta. Formalnie dyrektor szkoły jest nauczycielem mianowanym lub dyplomowanym zatrudnionym w szkole, któremu tylko powierzono funkcję kierowniczą na podstawie przepisów ustawy. Dyrektor szkoły nie jest gminnym pracownikiem samorządowym  lecz nauczycielem, pełniącym funkcję kierownika samorządowej jednostki organizacyjnej jaką jest szkoła i jego pracodawcą jest … szkoła. Dyrektor szkoły nie ma nad sobą bezpośredniego przełożonego kierującego jego pracą. Co do zasady, dyrektor szkoły jest samodzielnym organem zarządzającym szkołą, jednak praktyka wskazuje, że w określonych sytuacjach tak do końca nie jest. Bez wątpienia, usytuowanie prawne daje dyrektorowi dużą autonomię działania. To na ile z niej skorzysta zależy od jego osobowości, umiejętności oraz stylu organizacyjnego w gminie.

Należy w tym miejscu zaznaczyć, że nadzór nad działalnością szkoły prowadzą dwie instytucje: kurator oświaty, który jest organem władzy rządowej w zakresie pedagogicznym oraz jednostka samorządu terytorialnego; gmina lub powiat -  w zakresie finansowym i organizacyjnym. Dyrektor szkoły działa na podstawie i w ramach obowiązującego prawa. Obowiązuje go więc szereg ustaw sejmowych, rozporządzeń  ministerialnych, uchwały i zarządzenia lokalne i wreszcie prawo wewnątrzszkolne - statut. O ile więc dyrektor może czuć się nieskrępowany pod względem podległości służbowej, o tyle w zakresie zadań i sposobów ich realizacji zdecydowana większość spraw jest sztywno określona i dyrektor musi je wykonać zgodnie z zapisami prawa. Jednym z wielu przykładów może być budżet szkoły. Dyrektor może składać wnioski, przygotowuje projekt, ale ostateczną decyzję o tym ile pieniędzy i na co szkoła otrzyma podejmuje organ prowadzący, w tym przypadku rada gminy w uchwale. Przekroczenie przydzielonych środków lub inne niż zapisano przeznaczenie pieniędzy skutkuje dla dyrektora poważnymi konsekwencjami służbowymi, włącznie z odwołaniem.

Jak w Polsce zostaje się dyrektorem szkoły? Powołuje go organ prowadzący, zasadniczo po przeprowadzonym konkursie. Kandydat prezentuje przed komisją swoją koncepcję pracy i przekonuje jej członków do swojego pomysłu na szkołę. Komisja składa się z przedstawicieli kuratorium oświaty, organu prowadzącego, rady rodziców, rady pedagogicznej i związków zawodowych. Z jednej strony ma to zagwarantować transparentność i obiektywność wybory, z drugiej strony jest to spore utrudnienie dla kandydata, bo oczekiwania poszczególnych grup mogą być różne. 

Po powołaniu dyrektor przystępuje z energią do pracy. Lista jego zadań okazuje się bardzo długa. Od spraw związanych z nadzorem pedagogicznym, przez organizowanie pracy, zatrudnianie nauczycieli i pracowników, dbanie o bezpieczeństwo po finanse. Słowem dyrektor zarządza. Jednak w jaki sposób ma zarządzać, jakimi kierować się wartościami  o tym przepisy już nie mówią. Dyrektor, szczególnie młody, zbombardowany obowiązkami, sparaliżowany dopiero teraz w pełni uświadomioną odpowiedzialnością i nieświadomy relacji w zespole rzuca się do zarządzania jak do sterowania okrętem nocą wśród skał, po niespokojnych falach, które często sam wzburza. Stara się oczywiście bardzo, zarywa noce żeby zdążyć na czas ze wszystkim.

Przywódcy edukacyjni.

Przez wiele lat dominowało przekonanie, że kierowanie szkołą, inaczej zarządzanie, powinno kierować się zasadami menedżerskimi. Związane to było z głęboką reformą ustrojową w Polsce w latach 90-tych ubiegłego wieku.  Dominował pogląd o konieczności zastosowania twardego menedżerskiego myślenia i działania, które zmieni  gospodarkę i sferę publiczną w kierunku nowoczesnej, bardziej efektywnej, lepiej zaspokajającej potrzeby społeczeństwa. Uważało się, że należy wyposażyć dyrektora szkoły przede wszystkim w kompetencje menedżerskie, a jego działanie nacechować twardym dążeniem do celu. Jest to proste przeniesienie z ogólnych teorii zarządzania do edukacji. Podstawowa wartość takiego to efektywność, w gospodarce zysk. Niewydolność takiego systemu w gospodarce stała się faktem, podczas dwóch ostatnich kryzysów gospodarczych w świecie zachodnim. Zhierarchizowane, oparte na ponad stuletnich, tradycyjnych mechanizmach motywacyjnych firmy przestały być konkurencyjne na rynku, wiele z nich po prostu upadło, albo przeniosło działalność do rejonów świata o niższej poziomie społeczno – gospodarczym. Tylko po to aby konkurować z wykorzystaniem tańszej siły roboczej.

Również w edukacji, z czasem coraz wyraźniej zaczęto dostrzegać ograniczoność takiego podejścia i wskazywać na konieczność poszukiwania nowych sposobów myślenia o kierowaniu szkołą. Wreszcie do pytania co robić doszło pytanie jak robić. I właśnie sprawa stylu działania liderów stała się kluczowa w poszukiwaniu dobrej szkoły.

Potrzebujemy nowego typu przywództwa, którego istotą jest wytyczanie wizji, określanie wartości, branie odpowiedzialności, budowanie zaufania oraz koncentracja na rozwoju i uczeniu. Aby to było możliwe ważne jest dzielenie się przywództwem i odpowiedzialnością, budowanie relacji i sieci współpracy, docenianie i wykorzystywanie różnorodności, uwzględnianie globalnego i lokalnego kontekstu. Realizacji tej potrzeby szuka się przede wszystkim w szkołach niepublicznych i prywatnych, ponieważ one powstają od podstaw, bez bagażu ograniczeń wynikających z wieloletnich przyzwyczajeń i nawyków. Jednak również w coraz większej grupie szkół tradycyjnych powstaje potrzeba nowej wizji. Rolą dyrektora nowej szkoły jest nie tylko administrowanie nią, lecz przewodzenie całemu środowisku szkolnemu. Przywódca edukacyjny koncentruje się na uczeniu i rozwoju każdego ucznia. Wie, że należy zmienić grupę nauczycieli w dobrze funkcjonujący zespół, dążący do osiągnięcia wspólnego celu. Przywódca uwzględnia także konieczność interakcji z otoczeniem szkoły. Samoświadomość i rozumienie siebie jest podstawą jego liderskiej roli. Dlatego dyrektor – przywódca jest osobą refleksyjną i ma potrzebę ciągłego uczenia się. Aby być w swojej roli skuteczny i wiarygodny powinien stawać się zarówno dla uczniów, jak i nauczycieli, modelem osoby uczącej się i rozwijającej, w sposób świadomy realizować swoje potrzeby rozwojowe.

Szkoła w takim modelu przywództwa buduje i realizuje swoją misję poprzez wartości. Wśród najważniejszych wartości decydujących o przebiegu procesów rozwoju i uczenia się w szkole oraz ich efektach, a także o kształcie skoncentrowanego na nich przywództwa edukacyjnego, można wskazać:  rozwój i uczenie się, wolność, równość i sprawiedliwość społeczną, zaufanie, odpowiedzialność, samodzielność, współpracę, odwagę, uczciwość, otwartość, prawdę, dialog, służebność, partycypację, różnorodność,  refleksyjność, solidarność.

W ostatnich latach pojawiło się w Polsce dużo działań mających na celu zmianę szkoły z instytucji służącej transferowi wiedzy w środowisko szczęśliwego uczenia się, z miejsca pracy dla nauczycieli pełnego stresu i frustracji do miejsca, w którym nauczyciel osiągnie pełnię i jedność rozwoju osobistego i zawodowego. Budzi się zapotrzebowanie na partycypację, zaufanie, odpowiedzialność, sens i etos. Na tym zapewne polega rewolucja w świecie potrzeb postnowoczesnego człowieka XXI wieku, a szkoła powinna ten przełomowy moment zauważać.

Zamiast zakończenia.

Pewien mędrzec przyglądał się pracy trzech robotników w kamieniołomach, rozbijających ciężkimi młotami bloki skalne na mniejsze kawałki. Podszedł do nich i zapytał co robią?

Pierwszy podnosząc głowę, ciężko dysząc wyszeptał: skazano mnie, jestem tu za karę, nienawidzę tej pracy, jest dla mnie ponad siły, chyba tu umrę.

Drugi powiedział: To moja praca zawodowa. Jest mi bardzo ciężko, chętnie zmieniłbym ją na inną. Czuję jak opuszczają mnie siły, ale ta praca daje mi możliwości utrzymania rodziny, jedzenie, dach nad głową. Rozumiem więc, że muszę ponosić taki trud dla przetrwania.

Trzeci zaś wyprostował się i z dumnie podniesioną głową odparł: Nie widzisz? Ja buduję katedrę!

Dobry lider szkoły nie jest nadzorcą więziennym, nie jest też bezdusznym zarządcą firmy. Dobry przywódca edukacyjny kieruje budową katedry i sam ją buduje. 

Bibliografia:

  1. Przywództwo edukacyjne Próba zmiany, pod redakcją Grzegorza Mazurkiewicza i Romana Dorczaka, Ośrodek Rozwoju Edukacji, 2015r.
  2. W drodze do przywództwa edukacyjnego, wybór i opracowanie: Alicja Kapcia, Małgorzata Wojnarowska, Ośrodek Rozwoju Edukacji, 2015r.
  3. Andrzej Blikle, Doktryna jakości

Adam Olejnik, Dyrektor Zespołu Szkół w Radzyniu Chełmińskim

03.11.2018
Адам Олейник
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews