Кілька тижнів тому міністр освіти Данії запропонував реформу фінансування університетів, за якою ті почали би отримувати додаткові кошти не за кількість іноземних студентів, а за число данців, яких вони відправили вчитись за кордон. Новаторство сколихнуло спільноту, почалось змагання освітян та різних експертів, які наввипередки публікували статті та прогнози. У ЗМІ починали з’являтись різноманітні дані, починаючи від загальної кількості студентів-данців за кордоном та закінчуючи більш детальною інформацією про преференції у спеціальностях та про те, чим іноземні університети приваблюють молодь.

У цій історії для нас ключовими є слово – дані. Хто володіє інформацією, той володіє світом. Чи хтось цікавиться долею наших громадян, які вирушили на студії за кордон? Чому вони надали перевагу закордонному університету, чому саме тій країні, чому саме такій спеціальності, чому саме тому місту, чи планують вони залишатись працювати у тій країні? Ці питання досі залишаються без відповіді. Жодне з наших державних відомств не збирає інформації навіть про саму кількість студентів-українців у тій чи іншій країні.

Можливо не розуміють, наскільки важливою є така інформація? Найбільш очевидне пояснення - українські університети мають знати, кому вони поступаються, куди тікає їх абітурієнт, а головне - чому так відбувається?

Як виявилось зібрати такі дані не так вже й складно. Протягом декількох тижнів Центр дослідження суспільства контактував із міністерствами, статистичними відомствами та різноманітними асоціаціями університетів тих країн, куди, на нашу думку, найвірогідніше могли виїжджати українські абітурієнти.

До десятки лідерів за підсумками 2012/2013 року входять Польща, Німеччина, Росія, Чехія, Італія, США, Іспанія, Франція, Канада та Австрія. Однак протягом останніх восьми років українці неодноразово змінювали свої пріоритети. Одні країни поступово втрачають прихильність наших абітурієнтів, до них належать: США, Молдова та Швеція. Інші з перемінним успіхом тримають число громадян України серед своїх студентів на приблизно однаковому рівні, це Німеччина, Росія, Франція, Угорщина та Болгарія. Проте більшість країн тішиться постійним збільшенням кількості українців у своїх університетах, до таких належать Польща, Чехія, Італія, Іспанія, Канада, Австрія, Великобританія, Австралія, Швейцарія та ін.

Польща

Польща є єдиною країною, де українські громадяни складають найчисельнішу групу середу усіх іноземних студентів – 37%. Протягом останніх років польські університети неабияк активізували свою роботу на українському освітньому ринку. Демографічна криза та відтік власної молоді за кордон спонукає шукати абітурієнтів в Україні, де географічна, мовна та культурна близькість лише сприяють цьому. За результатами минулого навчального року Польща вийшла на перше місце серед країн, які обирали українці у пошуках кращої вищої освіти. Різноманіття стипендіальних програм, право безкоштовного навчання людям із польським корінням, лояльні умови вступу (визнання атестату) та прийнятні ціни вже декілька років схиляли українців на користь польських вишів. Минулорічний стрибок від 6321 до 9620 студентів-українців був забезпечений у першу чергу широкою рекламною кампанією, яка ще більше захопила Центр та Схід України і була націлена одразу на випускників шкіл, а не лише на майбутніх магістрів. 

Центр дослідження суспільства присвятив окремий звіт польсько-українським освітнім стосункам, в якому детально проаналізовано соціальні, економічні та академічні передумови такої ситуації.

Відсутня плата за навчання

Одним з основних чинників, який зазвичай приваблює іноземних студентів, є відсутність плати за навчання у державних вишах або ж її порівняно низький рівень. До країн, які пропонують саме такі умови, належать Німеччина, Чехія та частково Франція. До недавнього часу такі ж правила діяли і у Швеції, однак з 2011 році для іноземців з-за меж ЄС була запроваджена плата за навчання і кількість іноземних студентів скоротилась на 28%. 

Можливість безкоштовного навчання на німецькомовних програмах протягом довгого часу дозволяла університетам Німеччини зберігати пальму першості серед українських абітурієнтів. Німецькі виші ще від 2005 року набули право збирати плату за навчання, однак на такий непопулярний крок пішли лише у деяких федеральних землях. Натомість більшість ВНЗ на бакалаврських програмах обмежується лише невеличкими зборами, куди може потрапити, наприклад, плата за місячних проїзний. Окрім цього українським абітурієнтам доступно чимало стипендій, серед яких є програми й від приватних вишів.

Українців не лякає різниця шкільної програми, яку перед тим, як вступити до німецького університету потрібно ліквідувати протягом річного навчання у спеціальних коледжах доуніверситетської підготовки. Там само українці покращують рівень німецької мови. Після цього вступають до обраного вишу за результатами випускних екзаменів.

Також можна вступити після першого року студій в Україні, для цього потрібно перевірити, чи визнається програма українського університету у спеціальній базі даних. Похвалитись широким визнанням на жаль не випадає. Наприклад, бакалаврську програму комп’ютерних наук визнано лише в 11 університетах. 

Важко сказати, які спеціальності приваблюють саме студентів-українців, але загалом за статистикою іноземні студенти у Німеччині найчастіше обирають економіку, машинобудування, інформатику та електротехніку.

Французьке законодавство, як і німецьке, визначає однакові права на вищу освіту для власних громадян та іноземців. Плата за навчання існує у так званих вищих школах, натомість в університетах студенти платять лише адміністративні збори. Абсолютна більшість студентів-українців навчається на франкомовних програмах, а для вступу українські абітурієнти повинні володіти французькою (рівень В2) та подати завірений атестат.

Дві третини усіх студентів-українців у Франції вивчають економіку, природничі та технічні науки, а також філологію. 

Не відстають і чеські університети, які з кожним роком набирають популярності серед українських абітурієнтів, особливо тих, хто володіє чеською. Адже навчальні програми чеською мовою у 26 публічних університетах Чехії є безкоштовними для іноземців. Понад дві третини студентів-українців навчаються саме у таких публічних університетах.

Більше того, як студенти приватних, так і студенти публічних університетів можуть подаватись на одну з декількох стипендій для іноземців. Майже усі студенти-українці користуються такою можливістю, адже за статистикою торік лише 46 осіб (загалом було 1782 студенти) самостійно оплачували своє навчання. Для вступу до вишу у Чехії українці повинні разом із аплікацією подати посвідчений атестат, скласти екзамен та заплатити вступний збір.

Які спеціальності частіше обирають українці, на жаль не відомо, однак найбільшою популярністю серед загалу іноземних студентів користуються економічні, фізико-математичні та медичні науки, на яких навчається майже половина усіх громадян інших країн.

Дотації для іноземців

Росія та Угорщина належать до країн, де, окрім платної форми навчання, для іноземців існує можливість отримати спеціальні бюджетні місця. Окрім цього ці дві країни об’єднує й те, що саме до них українці масово виїжджають для заочного навчання.

Росія посідає особливе місце серед преференцій українських абітурієнтів. Займаючи лише третю сходинку за кількістю студентів-українців на денних студіях, Росія випереджає усіх, якщо враховувати студентів-заочників. Протягом 2007-2010 років кількість заочників з України зросла з 5848 до 6845 осіб. На жаль доступ до статистичних даних у Російській Федерації обмежений, а дані у відкритому доступі неповні, тому невідомо, чи у подальші роки збереглась тенденція зросту числа студентів-заочників.

У свою чергу популярність денних студій протягом 2006-2012 років залишалась майже незмінною – кількість студентів на них коливалась у проміжку 4-5 тисяч осіб. Як стверджують фахівці, багатьох охочих зупиняє вища вартість проживання та навчання у Росії, саме тому зростання відбувається переважно за рахунок заочників. 

Більшість студентів-українців навчається на контрактній основі, попри те, що уряд РФ з року в рік збільшує кількість спеціальних бюджетних місць для іноземців (2013 рік – 10 тис.). Вочевидь українці не належать до тих груп іноземних студентів, які є пріоритетними для урядових дотацій, адже у 2010 році серед студентів-українців було лише 310 державних стипендіатів. Водночас українські атестати не потребують підтвердження під час прийому до російських ВНЗ. Сам прийом відбувається на основі вступних іспитів.

Більше половини українських студентів денної форми навчаються саме у Москві, де лідерами є Московський державний університет імені Ломоносова та Московський фізико-технічний інститут. Найпопулярнішими серед українців є економічні, гуманітарні та фізико-математичні спеціальності.

Щороку, подібно до російської практики, уряд Угорщини визначає кількість бюджетних місць для іноземців, розподіляючи їх між університетами. Останні у свою чергу проводять конкурс на отримані місця. На відміну від Росії, яка запланувала збільшення кількості цих місць, угорський уряд останнім часом скорочує бюджетні витрати на такі місця. Тож більшість іноземних студентів в Угорщині самостійно оплачують навчання в університеті. Як вже було згадано чимало студентів-українців вчаться в Угорщині заочно, однак ця цифра зменшилась протягом останніх чотирьох років з 586 до 466 осіб. 

Студенти-українці становлять четверту за величиною групу іноземних студентів, поступаючись словакам, румунам та сербам. Важливим аспектом, який стримує українців, є складність угорської мови. Поза сумнівом основним абітурієнтом для угорських університетів залишаються українські громадяни угорського походження, котрі нею володіють.

Платне навчання

Серед країн, де освіта для іноземців є платною, українські громадяни найчастіше обирають Італію, США, Іспанію, Австрію, Канаду, Великобританію та Австралію. Ці країни об’єднує спільна риса – їх університети займають провідні місця у світових рейтингах. Це дозволяє їм навчати 43% від усіх іноземних студентів світу. Водночас для студентів-українців існують певні відмінності між цими країнами. Для навчання у США, Канаді та Великобританії існує чимало стипендій від самих університетів чи фондів. Натомість стипендіальних програм для навчання в Італії чи Іспанії не так багато, значний відсоток студентів-українців навчається там, так би мовити, йдучи стопами батьків, котрі виїхали до цих країн на заробітки. 

У свою чергу найбільш помірними цінами може похизуватись Австрія, де встановлено фіксовану вартість навчання за один семестр – 730 Євро. У австрійських університетах студенти-українці найчастіше вивчають економічні, соціальні та гуманітарні науки, понад 70% навчається саме на цих напрямках.

Замість висновків

Наведені статистичні дані показують непохитне збільшення студентської еміграції з України. Щороку українські університети втрачають інвестиції, а працедавці - десятки тисяч кваліфікованих фахівців. Однак, схоже, що це мало бентежить освітніх чиновників та ректорів. Ігноруючи і надалі цю проблему, українські виші в недалекому майбутньому ризикують отримати потужних закордонних конкурентів на власному ж ринку.

Коментар до статистичних даних

З огляду на те, що методологія збору даних у різних країнах не завжди збігається, подані цифри інколи мають різні значення.

Скрізь подано інформацію щодо денної форми навчання.

Кількість студентів-українців, які навчаються на програмах повного циклу (тобто коли в результаті його завершення, випускник отримує освітньо-кваліфікаційний рівень) відображено у даних більшості країн: Австралія, Австрія, Білорусь, Болгарія, Іспанія, Італія, Латвія, Молдова, Нідерланди, Польща, Росія, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія.

Кількість студентів-українців, які або навчаються на програмах повного циклу, або є учасниками різноманітних non-degree programs (програми обміну, стажування, мовні школи та ін.), відображено у даних таких країн: Великобританія, Канада, Німеччина, США, Угорщина, Швейцарія, Швеція.

Франції. Кількість студентів-українців без врахування осіб, які навчаються у так званих вищих школах (grandes écoles). Вищі школи зазвичай спеціалізуються на якійсь одній галузі, навчання в них платне та вважається більш престижним. У них навчаються 18% від усіх студентів Франції.

Джерела даних

Австралія - Australian Education International

Австрія - Statistik Austria

Білорусь - Министерство образования Республики Беларусь

Болгарія - Национален статистически інститут

Великобританія - Higher Education Statistics Agency

Іспанія - Servicio de Estadística Universitaria. Ministerio de Educación, Cultura y Deporte

Італія - Anagrafe Nazionale Studenti

Канада - Citizenship and Immigration Canada

Латвія - Centrālās statistikas pārvaldes

Молдова - Biroului Naţional de Statistică

Нідерланди - Vereniging van Samenwerkende Nederlandse Universiteiten

Німеччина - Statistisches Bundesamt

Польща - Główny urząd statystyczny

Росія – Центр социологических исследований, Министерства образования и науки Российской Федерации 

Румунія - Ministerul Educaţiei Naţionale

США - The Institute of International Education

Туреччина - Ölçme, Seçme ve Yerleştirme Merkezi

Угорщина - Nemzeti Erőforrás Minisztérium/ Központi Statisztikai Hivata

Фінляндія – Tilastokeskus

Франція - Ministère de l’Éducation nationale

Чехія - Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy

Швейцарія - Bundesamt für Statistik BFS

Швеція - Statistiska centralbyrån

                                                            Єгор Стадний, ГО. «Центр досліджень суспільства»