Можна по-різному сприймати цей вислів Залізного канцлера, приводити інші подібні цитати й сперечатися з того, що саме політик мав на увазі, проте його думка залишається надзвичайно актуальною. Триєдина мета допризовної підготовки(навчальна, розвивальна та виховна) спрямована на те, щоб забезпечити Вітчизну обізнаними, вмілими, патріотично налаштованими та сильними захисниками. І не варто сподіватися, що готувати їх будуть колись у військових закладах або навчальних центрах – база для цього створюється саме школою.

Йде п’ятий рік війни… Можливо, для багатьох українців, вона існує десь там, далеко, на мить спалахуючи телевізійним екраном чи монітором, проте саме на мирній території кується теперішня та майбутня обороноздатність України.

Наші Збройні Сили за чотири роки військових дій на сході набули неабиякого досвіду у веденні бойових дій в умовах як наступу, так і оборони. Виявилося, що багато того, що дісталося нам у спадок від радянської армії й практично не змінювалося за чверть століття Незалежності, безнадійно застаріло. Війна змусила воюючу армію «перевзуватися на ходу», набиваючи при цьому гулі, втрачаючи людські та матеріальні ресурси, зазнаючи іміджевих та інформаційних втрат перед своїми громадянами та світовою спільнотою.

Нехай не все бажане стало дійсністю, проте українське військо таки зазнало того мінімального рівня змін для виконання бойових завдань на сучасному етапі. А чи можна сказати про адекватну реакцію змісту навчальної програми «Захист Вітчизни» на військову агресію проти України? Не зупиняючись на програмі, яка відходить у минуле з чинним навчальним роком [1], пройдемося розділами нової, що набуде чинності з 1 вересня цього року [2].

Пояснювальна записка. В основному стандартна частина програми, яка не зазнала суттєвих змін і свідчить про досягнення компромісу в лавах робочої групи, прориву у вигляді закріплення двогодинного щотижневого навантаження у 10-11 класі не зробила. В частині першій статті вже зазначалося, що саме мізерна кількість навчальних годин є основною причиною втрати професійного та якісного викладання предмета.

У визначенні мети предмета сумнівним, на мій погляд, є «…формування в учнівської молоді… системного уявлення про військово-патріотичне виховання…». Звісно, таке уявлення повинен мати вчитель, а учень - отримувати це виховання.

В четвертому завданні предмета міститься теза про професійну орієнтацію молоді. Було б логічним, щоб у змісті програми це було показане шляхом знайомства з вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів (далі ВВНЗ та ВНП ВНЗ), а також порядком вступу до них, адже він суттєво відрізняється від вступу до цивільних ВНЗ.

Залишилася незмінною проблема гендерної рівності у вивченні предмета «Захист Вітчизни» [3]. Дійсно, вже можна спостерігати поодинокі факти вивчення дисципліни за бажанням дівчатами, проте це так і залишається винятком. Втім, по-перше, з початку АТО вітчизняне оборонне відомство суттєво розширило перелік жіночих військово-облікових спеціальностей та штатних посад [4], і, по-друге, за ці роки спостерігається суттєвий ріст питомої ваги вступників жіночої статі до ВВНЗ та ВНП ВНЗ.

Але «перлиною», яка безсумнівно викличе справедливе обурення в середовищі вчителів «Захисту Вітчизни» є остання теза про їхній обов’язок носіння військової форми одягу Збройних Сил України без пояснення, хто нею повинен забезпечити. В результаті отримуємо вчителів, які ігнорують цю норму, носять форму невстановленого зразка, або навіть, віриться – по незнанню, носять польову форму держави загарбника (в основному це ВСР-93 «Вертикалка», ВСР-98 «Флора» або «Цифрова флора»), яку українські захисники бачать по інший бік окопів.

Розділ 1. Збройні Сили України на сучасному етапі. Дивно, але в цьому розділі, як і в цілому в програмі, ні слова про збройний конфлікт на сході України – наче він відбувається не за участі наших Збройних Сил і не «на сучасному етапі». Хіба це не «історія українського війська», яку в програмі пропонують черпати із «…знань учнів з історії України основної школи». Що ж там? Більшість рекомендованих МОН підручників із «Історії України», які є в наявності шкільних бібліотек, датовані довоєнним часом [5, 7]. В навчальній програмі предмета та навіть сучасних комплексних виданнях для підготовки до ЗНО [8, 9] містяться лише поверхові відомості про АТО без акценту на військові дії, а більше – на мирні домовленості, ціна яких у втратах українських бійців і територій дуже висока.

А де сам захист Вітчизни нашими воїнами, тобто хід військового конфлікту? Де захоплення героїзмом та успіхами нашого війська: відбиття Маріуполя (червень 2014 р.), Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки (липень 2014 р.), інших населених пунктів; оборона Луганського аеропорту (червень – вересень 2014 р.), 470 кілометровий рейд тилами противника (липень – серпень 2014 р.), Мар’їнський котел та відбиття міста (січень 2015 р.), оборона Донецького аеропорту – «кіборги» (червень 2014 р. – січень 2015 р.)? Де аналіз прикрих поразок та приклади героїзму наших воїнів: курган Савур-Могила (липень – серпень 2014 р.), втрата Ізвариного (липень 2014 р.), Амвросіївки та Оленівки (серпень 2015 р.), Іловайський (серпень 2015 р.) та Дебальцівський (січень – лютий 2015 р.) котли?

В жодному разі не применшуючи історичних досягнень минувшини, поставимо собі питання: що цікавіше молодій людині – визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1657 року чи війна на сході України (АТО, ООС) 2014 – т.ч.? Хто цікавіший – кошовий отаман Петро Конашевич-Сагайдачний чи Герой України Михайло Забродський? А може, цікавіше знати молоді про місцевих героїв, які проживають поруч, вчилися в їхній школі, були поранені або ж не повернулися живими?..

Це і буде «формування у молоді ідеалу людини-патріота… на прикладах героїчної боротьби за незалежність». Унаочнити матеріал можна запрошенням до занять або заходів військово-патріотичного виховання ветеранів АТО – живих свідків бойових операцій, які є в кожному навіть невеличкому селі, а також демонстрацією документальних та художніх фільмів, таких як «Дебальцеве», «Аеропорт», «Кіборги», «Міф» та інших.

Тему «Основи міжнародного гуманітарного права» не можна викладати без прикладів сучасних військових злочинів Росії на території України, серед яких обстріли позицій українських військ поблизу села Зеленопілля Луганської області з території РФ засобами реактивної артилерії (10 -11 липня 2014 р.), збиття літака Boeing 777 компанії Malaysia Airlines біля м. Торез Донецької області російським ЗРК «Бук» 17 липня 2014 р., обстріл цивільного автобусу на блокпосту поблизу м. Волноваха Донецької області з боку окупованого м. Докучаєвська 13 січня 2015 р., обстріл околиць мирного Маріуполя з РСЗВ «Град», обстріл мирного Краматорська забороненими касетними боєприпасами із надпотужної РСЗВ «Смерч» та багато інших яскравих прикладів.

Розділ 2. Статути Збройних Сил України. Статути ЗСУ, як зведення законів діяльності військ варто було б доповнити деякими особливостями їх реалізації в умовах бойових дій. У темі «Військовослужбовці та відносини між ними» - особливостями військового вітання, іншими елементами взаємовідносин у районі бойових дій, використанням знаків розрізнення та інше. У темі «Військова дисципліна» висвітлити питання покарань та заохочень в зоні бойових дій, а також найбільш розповсюджених дисциплінарних та кримінальних правопорушень у війську на сьогодні та їхні наслідки.

Розділ 3. Стройова підготовка. Звісно, необхідна частина програми, в якій по суті немає чого змінювати. Проте слід зазначити, що багато сучасних армійців та ветеранів АТО, особливо тих, хто не мав до участі в бойових діях досвіду військової служби, будуть активно заперечувати це. Та не варто на таке зважати, враховуючи безсумнівний внесок стройової підготовки у поліпшення дисципліни, адже, як говорив ще давньогрецький Сократ: «Безладний натовп не більше армія, ніж купа будматеріалів – будинок».

Розділ 4. Вогнева підготовка. На початку даного розділу, враховуючи катастрофічне збільшення незаконного обігу вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв варто обов’язково поінформувати учнів із передбаченим законом покаранням за подібні злочини. З іншого боку, слід ознайомити із вітчизняною дозвільною системою щодо володіння та використання зброї (пневматичної, мисливської, травматичної, холодної тощо).

Під час бойових дій на сході України відчувався та відчувається зараз катастрофічний брак людських ресурсів, що зумовило необхідність взаємозамінності бійців. Тому потрібно дати ознайомчий курс по стрілецькій зброї, що наразі найбільше використовується в бойових діях. Це стосується, окрім автомата Калашникова, що поглиблено вивчається програмою, також огляду (фото, відео) пістолетів ПМ, ТТ, АПС; кулеметів РКК, КК (ККМ), ДШК, НСВ «Утьос»; снайперської гвинтівки Драгунова; АГС-17; міномета 2Б9 «Волошка». У вигляді додаткового матеріалу можна продемонструвати зображення, роботу та ТТХ новітніх вітчизняних зразків зброї: пістолетів Форт-14ПП, Форт-17; штурмової гвинтівки Форт-224; снайперської гвинтівки Форт-301; кулемета Форт-401; ПТРК «Корсар» та «Стугна»; міномету 120-15 «Молот».

Не слід хвилюватися щодо інформаційної перевантаженості, адже після детального вивчення автомата Калашникова учням буде цікаво подивитися й на інші зразки зброї. Тим більше, що відеоматеріалів у Інтернеті не бракує.

Щодо ручних осколкових гранат, то слід звернути увагу, що варто вивчати тільки наступальну РГД-5 та оборонну Ф-1. Іноді вчителі «Захисту Вітчизни» продовжують, можливо за інерцією, вивчати наступальну РГ-42, яка вже давно не використовується через моральне і фізичне старіння (використовувалася ще з 1942 року), так і просто через відсутність її запасів. Причому, слід зауважити, що досвід АТО свідчить про використання ручних осколкових гранат більше для мінування, ніж за їхнім прямим призначенням.

Також в комплектах плакатів з предмета наводяться ручні осколкові гранати із запалом дистанційної дії типу РГО та РГН, які, по-перше, на озброєнні в ЗСУ не перебувають, по-друге, визнані ненадійними та небезпечними.

В цьому розділі слід звернути особливу увагу на дотримання техніки безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами, адже упродовж перших трьох років АТО, за інформацією Генштабу, небойові втрати склали 871 особу. А це більш як чверть усіх безповоротних втрат у живій силі за цей період.

Розділ 5. Тактична підготовка. Безперечно – найважливіший розділ програми. Саме тому він конче потребує осучаснення та позбавлення застарілих стереотипів. Чого тут немає і що буде не тільки корисним, я й цікавим для учнів? Безперечно, ознайомлення із сучасними елементами екіпірування: українська польова форма, кевларовий шолом, бронежилет, розвантажувальний жилет, сутність та призначення системи MOLLE, тактичні рукавиці, окуляри, рюкзаки, маскувальні костюми тощо.

Майже не приділяється увага зв’язку, а без нього решта втрачає сенс. Із засобів радянського зв’язку в АТО ще використовується хіба що дротовий військово-польовий телефонний апарат ТА-57, а от радіозв’язок після заборони використання аналогових типу Baofeng або Kenwood зайняли апарати сімейства Motorola. Також вже прийнято рішення про поступову заміну їх на більш функціональні турецькі засоби Aselsan, про які й слід знати майбутнім армійцям. Тим більше, надати учням інформацію про правила користування мобільним зв’язком в умовах бойових дій та сутності радіоелектронної боротьби, а також навичок спілкування по рації (доповіді, відповіді, позивні тощо).

Окрім того, слід роз’яснити учням сутність та призначення таких елементів оборони, управління та забезпечення, як спостережний пост (СП), блокпост, взводний та ротний опорні пункти (ВОП та РОП), командно-спостережний пункт (КСП), тиловий пункт управління (ТПУ), а також їхню взаємодію.

Особливу увагу слід приділити наданню знань ефективного спостереження за противником. В першу чергу це стосується використання тепловізорів, відстанемірів, сучасних приладів нічного бачення. Також варто не оминути увагою поняття безпілотних літальних апаратів, їх основні види, маскування від них та боротьба з ними, особливості доповіді про їхній проліт.

Підрозділ «Способи боротьби з танками за допомогою ручних гранат та інших засобів озброєння механізованого відділення» необхідно замінити на просто «Способи боротьби з танками». Адже боротьба з ними за допомогою ручних гранат (напевне, малися на увазі кумулятивні) є, треба бути реалістами, доволі сумнівною на сучасному етапі. Проте ознайомлення учнів з іншими протитанковими засобами, які активно використовуються на сході України: протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра»; міни типу ТМ-61, протитанкові гранатомети РПГ-7, РПГ-18 «Муха»; СПГ-9 «Спис»; ПТРК: радянські комплекси «Фагот», «Метис»; українські «Корсар», «Стугна», а також американський «Джавелін», який цього року, нехай і символічно, але вже надійде в ЗСУ.

Наостанок в цьому розділі слід зупинитися на питанні «Способи застосування (встановлення) мінно-вибухових загороджень…». Актуальним для учнів є не тільки це, а й питання протимінної безпеки в умовах військових дій на сході України та пов’язаного з ними неконтрольованого обігу вибухових речовин, пристроїв та підвищення терористичної загрози (17-те місце в світі у рейтингу The Global Terrorism Index 2017). Адже ще на початку агресії у березні 2014 року МОН України усвідомлювало таку загрозу [6]. Для того, щоб не повторюватися, слід перенести подібну тематику із теми 7.

У темі «Озброєння та бойова техніка військової частини», враховуючи досвід бойових дій на сході слід продемонструвати учням найбільш використовувані засоби: танки Т-64 та Т-72; САУ: 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акація», 2С19 «МСТА-С», 2С9 «Нона»; бронемашини: БТР-80, БРДМ-2, БМП-2; РСЗВ: БМ-21 «Град», 9К57 «Ураган», 9К58 «Смерч»; гаубиці: Д-30, 2А36 «Гіацинт-Б». Також цікавим буле ознайомитися із новими зразками української техніки, адже саме за ними майбутнє: танк БМ «Оплот», БТР-4 «Буцефал», КРАЗи «Спартан» та «Кугуар».

Звісно – це тільки поверхове знайомство, але воно створює саме цілісне враження про озброєння та бойову техніку ЗСУ.

Розділ 6. Прикладна фізична підготовка.Базовим у цьому розділі є саме прикладна спрямованість занять. Тому бажано позбуватися невійськових елементів програми, тим більше, що схильність до цього продиктована фактом, що переважно саме вчителі фізичної культури викладають «Захист Вітчизни».

Щоб зайвий раз не винаходити велосипед, пропонується замість незрозумілого і мало прикладного поняття «національні бойові мистецтва» запровадити вивчення давно відомих в армії комплексів рукопашного бою на 16 рахунків (без зброї, з багнетом-ножем, із малою саперною лопаткою, з автоматом із пристебнутим багнетом-ножем), які можна використовувати і як розминку, і як норматив для оцінювання.

Розділ 7. Основи цивільного захисту. Зі змісту даного розділу варто, як вже зазначалося, перенести до розділу 5 матеріали щодо різного виду боєприпасів та вибухонебезпечних предметів. Також, враховуючи військові дії на сході, слід озброїти учнів матеріалом щодо захисту цивільного населення від обстрілів, ознайомити із характеристиками різних артилерійських систем (про які йшлося вже в розділі 5) та особливостями захисту від них.

Розділ 8. Основи медичних знань і допомоги. Перш за все впадає у вічі питання в змісті розділу щодо «правил користування шприц-тюбиком». Не знаю, як цей архаїзм ще тримається в програмі, адже ними вже давно ніхто не користується. У зв’язку з цим необхідним є необхідним розтлумаченнявмісту та застосування сучасної аптечки ЗСУ та аптечки за стандартами НАТО, якою користуватимуться наші бійці вже невдовзі.

До речі, ці аптечки розраховані на самодопомогу бійців, адже в умовах бойових дій при пораненні чи бойовій травмі не варто розраховувати на сторонню допомогу. До бійця не підбіжить медсестра, тому що їх просто майже немає на передовій, а сусід-кулеметник не кине зброю, щоб надати домедичну допомогу, тому що це тактично неправильно. А тому необхідно вчитися надавати її самостійно. Пропонується додати до розділу питання «Правила надання самодопомоги при пораненнях і бойових травмах». Умієш зарадити собі – допоможеш і товаришу.

У темі «Психологічна підготовка до захисту Вітчизни» пропонується замінити всю теорію на анкетування учнів щодо готовності до служби. Це буде цікавіше, адже молоді люди краще пізнаватимуть себе. Можна використовувати при цьому методики, взяті на озброєння Міністерством оборони для визначення готовності до строкової служби, контрактної служби та вступу до ВВНЗ (ВНП ВНЗ). Щоб це тестування було професійним, варто долучити до проведення шкільного психолога або запросити психолога військкомату. Результати при цьому не слід збирати – тільки дати ключі протестованим учням. Реальна самооцінка може убезпечити від неправильної професійної орієнтації, яка, можливо, убезпечить людину від неприємностей і, навіть трагедій, пов’язаних із помилковим вибором.

Пропозиції та ризики реалізації. Не претендуючи на повне висвітлення недоліків змісту предмета «Захист Вітчизни», викладених вище, слід зазначити, що у будь-якому разі необхідно вже нині сідати за створення нової програми. І це, попри наявність нової, – нехай буде тимчасово-перехідною до програми, яка дійсно відповідатиме сучасним реаліям і дивитиметься у майбутнє. В робочу групу по розробці слід запросити, окрім освітян, кількох учасників АТО, а саме тих, хто має або мав стосунок до навчання або викладання (вчителі та викладачі «Захисту Вітчизни», інструктори навчальних центрів ЗСУ, викладачі військових навчальних закладів), навіть волонтерів, які займалися забезпеченням сучасним екіпіруванням, медичними засобами, засобами маскування, спостереження тощо. В противному разі ми й далі залишимо в армії сучасного світу рудименти, непотрібність яких довела реальність.

Звісно будуть великі й малі перешкоди, перш за все пов’язані із природною консервативністю українського суспільства (що ж – такі ми), але – хто зупинився, той скочується на дно.

У таблиці 1 представлені найімовірніші ризики не впровадження в життя змін у змісті предмета та пропонуються засоби щодо їх захисту, враховуючи певні інтереси та деяких груп спротиву.

Таблиця 1

Ранжовані ризики пропозицій та убезпечення від них

Замість епілога. Перша частина статті викликала різноманітні, навіть полярні коментарі. Була і критика і це дуже добре – то болюче народження істини. Навіть тих, чия критика виявилася гострішою, ніж можливо хотілося, автор дуже добре розуміє і співчуває їм.  

Українці хочуть змін – це безперечно, але чомусь часто не ототожнюють себе з ними, залишаючись в полоні застарілих, але таких зручних догм.

«Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни…», - влучно рекомендував Святослав Вакарчук.

Список використаних джерел

1. Навчальна програма предмета «Захист Вітчизни».  Наказ МОН від 30.07.2015 р. № 826. - [Електронний ресурс]: Режим доступу:

2. Навчальна програма предмета «Захист Вітчизни» для навчальних закладів системи загальної середньої освіти (рівень стандарту). Наказ МОН від 23.10.2017 №1407. – [Електронний ресурс]: Режим доступу:

3. Лист-роз'яснення Міністерства освіти і науки України від 09.10.2002 № 1/9- 444.

4. Наказ МО України «Про затвердження тимчасових переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та військовослужбовців-жінок і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців» від 27.05.2014 року №337.

5. Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Лист МОН від 17.08.2017 № 1/11-8269.

6. Лист МОН України від 19.08.2014 № 1/9-419 "Щодо проведення уроків та виховних заходів з питань протимінної безпеки населення та дітей у загальноосвітніх навчальних закладах".

7. Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України: Підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – 320 с.

8. Власов В.С., Кульчицький С.В. Історія України: комплексне видання. К.: Літера ЛТД, 2017. – 368 с.

9. Навчальна програма предмета «Історія України» для загальноосвітніх навчальних закладів 10―11 класи. Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 14.07.2016 року № 826. 

Роман КУЧЕРЕНКО, військовослужбовець, учасник АТО, колишній викладач предмету «Захист Вітчизни»