Проблемним питанням постає порядок добору, особистий коучинг, сприяння становленню та професійному зростанню молодого вчителя. На «неораній ниві» посткомуністичної системи, що перебуває в процесі трансформації, існує необхідність опису чітких логічних етапів становлення молодого педагога не в ході роботи, а протягом адаптаційного періоду, під час якого виявляться сильні й слабкі сторони майбутнього вчителя з подальшим коректуванням останніх, кваліфікований супровід молодого спеціаліста в особі ментора, робота якого регламентована та розпланована за етапами стажування. Звісно, нерозумно було б «мавпувати» траєкторії розвитку освітніх систем світу. Утім ми можемо дослідити особливості становлення кожної з передових освітніх систем з тим, щоб прийняти найефективніші рішення для України.

Приклад успішності впровадження реформ – Фінляндія. Втілення феномену успішності освітньої системи Фінляндії збіглося у часі з глобальними змінами на шляху до створення європейського інформаційного суспільства, а отже, його дослідження має як науково-педагогічне, так і загальносоціальне значення для реформування освіти в Україні. Питання кадрової політики та підготовки висококваліфікованих педагогів – одне з найбільш значущих та вагомих у системі фінської освіти. Підготовку педагогів здійснюють виключно університети, у яких є відповідні кафедри педагогічної освіти, а професія вчителя є однією з найпрестижніших та поважних. Селекція до професії – це дуже жорсткий та вимогливий процес: відбираються гідні та «кращі з найкращих» (тільки 10% приблизно з п’яти тисяч заявників щорічно зараховуються на факультети освіти у фінські університети). Відбір учителів здійснюється перш за все на стадії вступу абітурієнтів на педагогічні факультети, кількість місць на яких свідомо обмежена тобто відповідає реальним вимогам та потребам шкіл. Власне процес відбору до викладацької професії – це так зване «багаторівневе тестування», яке передбачає декілька стадій проходження професійної придатності, а саме: тестування претендентів на національному рівні, що передбачає оцінку загального інтелектуального рівня (з 2007 року); оціночні тести, які здійснюються університетами; співбесіда, яка теж проводиться університетом; робота у групі – групові вправи та тренінги, що дозволяють оцінити комунікативні навички та стиль міжособистісної взаємодії та тестування на місці майбутньої роботи.

У фінській системі освіти вчитель та учень – колеги, до чого українській системі, на мою думку, треба прагнути. Фіни вважають велику довіру до вчителя секретом успіхів їхньої системи, яка й сприяє підвищенню якості освіти. «Школа є частиною суспільства» так зазначив завідувач кафедри педагогічної освіти Гельсінського університету пан Ярі Лавонія на одному зі своїх виступів, додавши, що «фінські вчителі повинні бути готові до безперервного процесу навчання впродовж життя, до постійної самоосвіти». Я впевнена, ця тенденція впевнено крокуватиме розвиненими країнами. Так, Міністр освіти і науки України Л. Гриневич наголосила, що студенти, які навчатимуться на педагогічних спеціальностях впродовж наступних років, мають розуміти, якою буде Нова українська школа, у своїх навчальних програмах вони повинні мати компетентнісні методики викладання, розвивати ключові навички, що будуть їм потрібні в майбутньому. Тому ми, українські вчителі, повинні бути готові до безперервного процесу навчання впродовж життя, до постійної самоосвіти.

Для успішної реалізації реформи, перед керівником установи буде поставати питання відбору та подальшого професійного розвитку вчителів. З цією метою необхідно залучати до співпраці ментора (особистого наставника, педагога, який відповідає вимогам часу, є передовим діячем освіти, має навички коуча). Це, на мою думку, найбільш ефективна новація, що зможе змінити погляд скептиків на Нову українську школу.

У досвіді передових систем освіти існують кілька моделей менторства. Модель стажиста створює умови для пасивного перейняття досвіду, сприяє спостереженню та аналізу роботи вчителя на уроці. Це дійсно вкрай необхідно, адже після завершення педагогічного вишу молодий вчитель лише уявляє як у реальних умовах іде навчальний процес, і в кращому випадку був присутнім на показових уроках-вишколах. Наступні моделі: культиватора, спонсора та психолога мають на меті долучити стажиста до роботи педагогічного колективу, сприяти його єднанню з навколишніми, знаходженню особистого місця в системі, навчити як запобігти емоційному вигорянню, допомогти опанувати методи абстрагування та збереження психологічного здоров’я молодого вчителя. Читач погодиться з важливістю збереження психоемоційного здоров’я вчителя, бо тоді матимемо значно менше прецедентів розголосу ЗМІ прикрих випадків «психологічно неврівноважених педагогів». Надалі ментор лишається закріпленим за молодим фахівцем як тьютор, допомагає обрати стратегію розвитку та як едвайзер (проводить консультування, коректування плану особистого професійного зростання).

За умови сучасного стану та порядку добору молодих освітян в заклади середньої освіти, у молодого вчителя фізично не вистачає часового ресурсу, щоб в короткий термін адаптуватись до колективу, вивчити традиції закладу, знайти форми взаємодії з учнівською, адміністративною та батьківською спільнотою, й водночас реалізувати власний потенціал. Бо реальна школа – це безперервний потік навчального процесу, річка зі стрімкою течією, де надто легко втратити контроль, якщо не вмієш плавати.

Шляхом вирішення може бути розроблена за часовими проміжками система «експрес-супроводу» (табл.1) між ментором та молодим спеціалістом власного авторства. Такий підхід, на мою думку, прискорює адаптацію молодого вчителя, але вимагає мобільності від ментора.

Таблиця1. – Моделі менторства і форми співпраці під час стажування молодого фахівця

Розроблено типову форму договору з молодим спеціалістом, який регламентує порядок проходження стажування на базі закладу освіти. Після укладання угоди за стажистом закріплюється ментор. Подальший супровід здійснюється згідно з термінами, які представлені в таблиці 1.

 За вказаним терміном, стажист протягом двох місяців проходить підготовку до педагогічної діяльності, реалізує власний потенціал, виконує обов’язковий мінімум, збирає результати власної діяльності, а ментор веде щоденник, який визначає сильні і слабкі якості молодого фахівця, засвідчує його професійне зростання, може виступати підставою для прийняття на постійне місце роботи. Ментор відбиває у щоденнику якість, вчасність та ретельність аналізів проведених уроків. Починаючи з 15 дня стажування молодий спеціаліст має бути долученим до проведення уроку (розробляє індивідуальні завдання, підбирає доцільний матеріал, розробляє гру тощо). Для успішної роботи в цей період для стажиста важливо навчитися селективному підходу, попереднє ознайомлення з темою та метою уроку, віковою та інтелектуальною специфікою учнівського колективу. Розробки мають мати новаторський характер, сприяти здійсненню диференційованого навчання, бути ґрунтовними на ідеї «навчання заради життя» та ідеї «дитиноцентризму». Після успішного подолання спільно з ментором цього етапу, стажист має спробувати себе у якості викладача у безперервному процесі. Це безперечно важкий практичний етап стажування, під час якого ментор має супроводжувати молодого вчителя, уважно ставитися до помилок, виявити модель викладання та за необхідності вносити корективи. Наприкінці терміну стажування ментор оформлює «Портфоліо стажиста», формулює рекомендацію, долучає «Щоденник ментора», і робить висновок про успішність стажування.

За умови дотримання кожної умови реалізації із запропонованої моделі, наприкінці короткого (до року) терміну навчальний заклад отримає професійного, адаптованого та вмотивованого вчителя, що зможе ефективно працювати згідно з особливостями часу, впроваджувати реформи, стати одиницею ефективності змін.

Реформи системи середньої освіти створюють широку ниву для поновлення кадрового складу освітян, змін у підготовці та педагогічному супроводі, стажуванні. Але сприйняти усі новаторства сучасної системи крізь призму досвіду не реформованої школи неможливо навчаючись у педагогічному ВНЗ. Тому я вбачаю гостру потребу впровадження коучингу та менторства в вищу освіту в тому числі. Навчальний заклад середньої освіти має тримати не формальний, а реальний контакт із педагогічним ВНЗ, здійснювати селекцію на етапі становлення майбутніх вчителів, формувати запит для факультетів та поновлювати викладацький склад.

Концепція супроводу абсолютно необхідна зокрема в закладах, де іде оновлення та прогресивні зміни педагогічного колективу. Етап впровадження має відбутися одночасно з першою хвилею здійснення реформи – 2018 рік. Впевнена, що ця новація не буде іти всупереч концепції, а лише її доповнить.

В українських школах мають з’явитися педагогічні працівники кожної ланки, а у майбутньому – до кожної дисципліни, які зможуть здійснювати менторство. Основними умовами для можливості надання повноважень є узгодження з педагогічним колективом претендента на посаду ментора, де мають бути враховані: креативність педагога, його знання Концепції Нової української школи, бажання сприяти реформам та мати авторські методики та розробки.

На цьому етапі впродовж 2018-2019 навчального року майбутні ментори мають пройти курси підготовки, одержати сертифікат, який засвідчує та рекомендує педагогічного працівника як ментора. Порядок заохочення має вирішувати власне заклад освіти, в якому викладає ментор. Починаючи з 2019-2020 навчального року має бути здійсненим другий етап (практична діяльність ментора, представлені результати, оформлено щоденники менторства, за якими можна відстежити успішність реформування галузі селекції та підготовки фахівців). На мою думку, впровадження реформ, як наслідок – прогресивні зміни в якості підготовки педагогічних кадрів, призведе до збільшення рівня довіри до сучасного вчителя з боку батьківської спільноти, припинення публічних принижень з боку засобів масової інформації, та найголовніше – консолідації зусиль кількох поколінь педагогічної еліти задля розвитку майбутніх свідомих громадян України.

 Висновки: 

1. Модель вчителя – транслятора вичерпала себе, на зміну їй приходить модель партнерства в середній освіті, що успішно реалізується в більшості розвинених країн світу;

2. Феномен менторства наблизить систему освіти України до виходу на якісно новий рівень;

3. Спільна праця вищого навчального закладу і школи з молодими вчителями зміцнить їхні зв'язки, позитивно вплине на цільовий добір молоді на педагогічні спеціальності та створить умови для реального коригування змісту педагогічної освіти відповідно до потреб школи;

4. Менторство здійснить сприяння професійно-педагогічній адаптації молодих фахівців, має ліквідувати розрив, що існує нині між вищими педагогічними навчальними закладами та школами;

5. Більш прозорим стане створення наскрізної структури освітньої галузі та поступовий перехід від студента, до стажиста та, як наслідок, перспективного молодого вчителя;

6. Надання системної методичної допомоги молодим фахівцям безпосередньо під час стажування сприятиме подоланню ними перших труднощів у роботі, а отже, і їхньому закріпленню в навчальних закладах;

7. Зі змінами до змісту освіти неодмінно настануть зміни у підготовці вчителів, зросте соціальна довіра та престиж професії, адже держава зацікавлена в результативності, підвищенні якості навчання, створенні новітньої системи, підготовці соціально активних, конкурентоспроможних особистостей, а вчитель займатиме гідне місце серед професій, що обирають молоді люди.

Рекомендації:

1. З метою успішної реалізації проекту щодо впровадження менторства необхідно посилити практичний зв'язок педагогічних ВНЗ з закладами середньої освіти;

2. Збільшити кількість проходження педагогічної практики до двох разів за навчання – перший раз після IIроку навчання; другий – після IVкурсу, тривалістю кожна не менше 2-х календарних місяців у закладах стажування;

3. Налагодити роботу відділів працевлаштування при педагогічних ВНЗ;

4. Затвердити нормативно-правові документи, зокрема, Договір про стажування, Щоденник ментора та Орієнтовне психологічне тестування (як внутрішні нормативні документи закладу освіти);

5. Здійснити навчання менторів; 

6. Закладу середньої освіти визначити порядок заохочення для активних та ефективних менторів.