У чинному Законі [1] повноваження і загальні принципи організації студентського самоврядування визначені у статті 40. Вони, на думку, багатьох учасників обговорень, містять певні суперечності і потребують уточнень. Але з приводу того, куди саме треба рухатися, думки поділилися. У зв’язку із цим доцільно проаналізувати, які саме норми чинного Закону працюють, і які не працюють в українських закладах вищої освіти.

До найбільш проблемних з погляду чисельності порушень і можливості практичної реалізації можна зарахувати такі норми Закону:

1. Обрання органів студентського самоврядування (ОСС) без зазначення яких саме шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів) – ч. 1 ст. 40. Серед проаналізованих Положень 30 закладів вищої освіти про студентське самоврядування майже немає таких, де ця норма виконувалася б у повному обсязі. Зазвичай це пов’язано з організаційними складностями і великою кількістю різноманітних виборів, які треба проводити, відповідно до чинного Закону. Разом з тим, в окремих закладах норма про пряме таємне голосування взагалі не використовується чи майже не використовується при формуванні ОСС.

Пропоновані багатьма Положеннями варіанти, пов’язані із призначенням всіх чи частини членів ОСС за посадами або за рішенням самого ОСС чи його голови, на мою думку, є неприйнятними. Більш коректними з погляду дотримання прав студентів були б інші варіанти вирішення організаційних проблем. Зокрема, це може бути:

- голосування не всіх студентів за кожного члена ОСС, а обрання представників від інститутів, факультетів, курсів чи інших формалізованих груп студентів;

- голосування всіх студентів не за окремих кандидатів, а за команди;

- обрання членів виконавчих і контрольних органів голосуванням не всіх студентів університету, а конференцією.

Перші два варіанти не потребують змін до Закону. Для третього потрібно змінити редакцію абзацу 3 ч. 1 ст. 40.

Також необхідно узгодити питання залучення керівників ОСС факультетів (інститутів) та студмістечок чи гуртожитків до роботи ОСС закладу. В межах чинного Закону це можна здійснити, лише через надання їм дорадчого голосу. Але, можливо, варто при змінах Закону надати студентам право передбачати в своїх Положеннях повноцінну участь цих керівників у роботі ОСС закладу. Принаймні при вирішенні питань, що стосуються відповідних студентських колективів.

2. Припинення участі особи в органі студентського самоврядування з припиненням її навчання у закладі вищої освіти (ч. 4 ст. 40). Така норма передбачає необхідність позбавлення повноважень осіб, які закінчують навчання на бакалавраті і вступають у тому самому закладі до магістратури. В багатьох закладах Положення для цих випадків застосовують тимчасове позбавлення повноважень і їх поновлення після зарахування до магістратури. Але були випадки, коли керівництво університетів на підставі зазначеної норми не визнавало повноважень поновлених членів ОСС.

 3. Реєстрація органу студентського самоврядування як громадської організації (ч. 4 ст. 40). Після такої реєстрації громадська організація буде підпорядковуватися Закону України «Про громадські об’єднання», який не передбачає обов’язкового регулярного оновлення складу ГО, її керівництва та складу засновників. Тому ГО відразу після реєстрації почне жити власним життям, із часом буде все більше віддалятися від ОСС. Тому вона ніяк не може бути ототожнена з органом студентського самоврядування. Можна передбачити право ОСС і студентів створювати громадські організації, хоча вони і без того мають це право. Але не можна реєструвати як громадську організацію сам орган студентського самоврядування.

4. Погодження певних рішень органом студентського самоврядування закладу вищої освіти (ч. 6 ст. 40). Логіка цієї норми цілком зрозуміла. Але велика кількість погоджень, для яких (іноді терміново чи багаторазово протягом короткого часу) треба збирати засідання ОСС веде до того, що Положення закладів про студентське самоврядування шукають варіанти обходу цієї норми. Найбільш поширеним є погодження одноосібно Головою ОСС та/або передача частини цих повноважень на рівень факультетів (інститутів, гуртожитків).

На мою думку, такі механізми можливі, але вони потребують змін до Закону. Ще один допустимий варіант – це погодження лише тих рішень з передбачених п. 6.1 – 6.3 та 6.5, які оскаржують студенти, котрих стосується це рішення. В межах чинного Закону можливо спрощення процедури погодження через порядок розгляду відповідних питань. Зокрема, такий порядок міг би передбачати завчасне надсилання проекту рішення всім членам ОСС і голосування списком (можливо із використанням засобів віддаленого зв’язку) у випадках, що не викликають сумнівів чи заперечень.

На думку представників адміністрацій закладів вищої освіти повноваження ОСС в частині погодження мають бути збалансовані їх відповідальністю за невчасне прийняття рішень. Але через специфіку органів самоврядування неможливо застосувати звичайні механізми відповідальності. Альтернативою може бути механізм, аналогічний тому, що використовується для погодження нормативних документів Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти – рішення вважається погодженим, якщо у встановлений статутом строк ОСС не прийняв рішення про погодження чи непогодження.

Важливим для прийняття рішення про напрями розвитку студентського самоврядування є концептуальне розуміння його змісту і ролі в університеті. З цього погляду можна говорити про дві великі проблеми. Перша з них полягає у намаганні сконцентрувати всі функції студентського самоврядування в одному органі (системі органів) і максимально захистити їх законом від можливих порушень з боку інших учасників освітнього процесу. Положення про студентське самоврядування закладів вищої освіти зазвичай лише деталізують цю модель.

Якщо ж подивитися на практики багатьох провідних університетів світу, то можна побачити принципову різницю. В них можуть співіснувати десятки чи сотні різних студентських організацій, а також використовуються різноманітні способи залучення студентів до прийняття рішень з важливих для студентів питань.

Друга проблема полягає у тому, що функції студентського самоврядування обмежуються представництвом в органах управління, погодженням певних рішень вузьким колом активістів. Нерідко згадується виховна робота. Але ігнорується те, що важливим завданням університету є формування особистості кожного студента, його загальних компетентностей – критичного мислення, здатності приймати обґрунтовані рішення та відповідати за них, працювати в команді тощо. У цьому контексті цікаво порівняти наші практики з цілями студентського самоврядування одного з відомих американських університетів.

Ще одним приводом для підготовки цієї статті став опублікований нещодавно для обговорення Проект Положення про органи студентського самоврядування в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова [2], який викликав неоднозначні оцінки як серед студентів університету, так і серед більш широкої освітянської спільноти. На момент підготовки цієї статті на офіційному сайті університету немає офіційної інформації про те, прийнятий він чи ні, і чи були до нього внесені якісь зміни.

Проект містить суттєві відхилення від вимог ст. 40 Закону України «Про вищу освіту» [3], частина яких є типовими для аналогічних Положень багатьох університетів. Зокрема, в ньому наявні всі зазначені вище типові порушення. При цьому норма про вибори ОСС прямим таємним голосуванням студентів порушується багатократно. Ще декілька характерних порушень, що зустрічаються і в Положеннях інших закладах:

«4.5. На Конференції мають право бути присутніми:

- члени органів студентського самоврядування факультетів; Студмістечка Університету;

- представники ректорату Університету;

- представники деканату факультетів;

- представники органів студентського самоврядування інших вищих навчальних закладів, громадських організацій, консультативно-дорадчих органів (за запрошенням)».

Вибіркове надання права бути присутнім порушує п. 1 ч. 3 ст. 40, за яким одним з принципів діяльності органів студентського самоврядування є її відкритість. Тому більш коректним було б взагалі виключити цей пункт і не обмежувати право присутності. Якщо є побоювання стосовно нестачі місць для бажаючих, то можливий інший варіант – передбачити право присутності вчасно акредитованих спостерігачів та представників ЗМІ, а також онлайн трансляцію конференції для інших зацікавлених осіб.

«4.15 Студентська ради Університету формується з голів студентських рад факультетів за посадою, голів студентських рад гуртожитків за посадою, які обираються прямими таємними виборами із числа кандидатур, які не мають академічної та фінансової заборгованості».

Тут крім порушення вимог про обрання органів студентського самоврядування шляхом прямого таємного голосування студентів, також порушені норми щодо рівності права студентів (курсантів) на участь у студентському самоврядуванні (п. 3 ч. 3 ст. 40, п. 14 ч. 1 ст. 62), які не передбачають обмежень цього права через наявність академічної та фінансової заборгованості.

«5.13. Самоврядування на рівні студентської академічної групи відбувається шляхом обрання старости, заступника старости та профорга».

Профорг не може бути складником студентського самоврядування. По-перше, це порушує ст. 36 Конституції України щодо право громадян самостійно вирішувати питання участі у роботі професійних спілок. По-друге, це порушує статті 12, 14 Закону України «Про професійні спілки», за якими профспілки самостійно організовують свою діяльність і вирішують питання повноважень виборних органів у своїх статутах. Тому не можна об’єднувати вибори профорга з виборами керівників/органів студентського самоврядування. Профорг може бути обраний до цих органів, але це не може поєднуватися з його виборами як профорга. Це мають бути окремі процедури.

«5.15. Кандидатуру старости академічної групи обирають на зборах групи більшістю голосів терміном на 1 рік. Староста академічної групи затверджується розпорядженням декана факультету».

Грубо порушена норма ч. 8 ст. 40 щодо заборони втручання адміністрації в діяльність органів студентського самоврядування. Затвердження керівника студентського самоврядування представниками адміністрації неприпустимо. Крім того, з огляду на механізм формування студентських рад факультетів (інститутів) та університету це порушення веде до того, що значна частина членів органів студентського самоврядування погоджується представниками адміністрації, що порушує базові принципи студентського самоврядування.

«7.7. Право голосу на виборах представників ОСС мають студенти 1-5 курсів денної державної та контрактної форм навчання».

Форми навчання встановлює ст. 49 Закону. Вона не передбачає державної та контрактної форм навчання. Крім того, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 62 всі особи, що здобувають вищу освіту, мають право брати участь в діяльності органів студентського самоврядування. Тому з погляду Закону некоректним є обмеження права на участь у виборах лише студентами денної форми навчання. Доцільно було б надати таке право всім студентам. Але це важко реалізувати без проведення прямих таємних виборів ОСС.

Велика кількість суттєвих зауважень до проекту НПУ змусила уважніше придивитися до вже чинних Положень про студентське самоврядування інших закладів вищої освіти. Такі Положення оприлюднені на офіційних сайтах 19 з 30 проаналізованих ЗВО, хоча в деяких випадках знайти їх можна лише через систему пошуку. Іноді на сайті наявні декілька варіантів Положень. При цьому в розділі документів студентського самоврядування може бути лише застарілий варіант, а актуальний треба відшукувати у новинах. Деякі Положення затверджені керівниками чи вченими радами закладів, що є прямим порушенням ч. 8 ст. 40 Закону і не належить до визначених Законом повноважень органів управління. Всі проаналізовані Положення затверджені після прийняття у 2014 р. нового Закону України «Про вищу освіту». Їх вибірковий аналіз свідчить, що ті чи інші неузгодженості і відхилення від вимог Закону про вищу освіту є майже у всіх Положеннях. Виключенням є лише декілька документів, що без «зайвої» деталізації відтворили основні норми статті 40 Закону. Але рівень порушень коливається у великих межах. В окремих випадках (КНУ ім. Тараса Шевченка, НУ КМА) відхилення переважно стосуються норм, які зараз обговорюються при підготовці змін до Закону, як такі, що потребують корегування. Деякі інші Положення змушують згадати епоху застою. Для контрасту наведу ще один приклад, що ілюструє ставлення до студентських організацій в США:

Будинок Студентського союзу університету штату Оклахома [4]

Положення про студентське самоврядування Київського національного університету імені Тараса Шевченка [5]загалом є добре структурованим і не містить істотних неузгодженостей між окремими пунктами.

Можна рекомендувати для використання студентами інших університетів такі норми як:

- перелік інформації і документів, що підлягають обов’язковому оприлюдненню органами студентського самоврядування (п. 1.4.2);

-  визначення загальних принципів взаємодії ОСС з адміністрацією університету та структурних підрозділів, які, зокрема, передбачають громадський контроль з боку ОСС за використанням коштів університету і консультації з ОСС з певного кола питань, а з іншого – право адміністрації отримувати інформацію про діяльність ОСС (гл. 1.5);

- визначення процедур роботи конференції і повноважень делегатів, головуючого і секретаря конференції (гл. 2.1).

Разом з тим, у ньому є зазначені на початку статті типові відхилення від норм чинного Закону.

Так, згідно з п. 2.2.1 «Студентський парламент Університету є вищим виконавчим органом студентського самоврядування, який представляє інтереси всіх студентів Університету». Відповідно до п. 2.2.3 «Студентський парламент Університету складається з Голови, Першого заступника Голови, заступників Голови, Секретаря, голів студентських парламентів факультетів та інститутів, голів та членів департаментів Студентського парламенту Університету. До Студентського парламенту Університету за посадою входить Голова Студентської ради студмістечка Університету на правах заступника Голови з питань студмістечка». За п. 2.2.9 всі вони мають право голосу на засіданнях Студентського парламенту. Тому, згідно із ч. 1 ст. 40 Закону, Студентський парламент мав би обиратися шляхом прямого таємного голосування всіх студентів (курсантів) університету. Але за Положенням так обирають лише Голову Студпарламенту. Голів студентських парламентів факультетів, інститутів та студмістечка обирає лише частина студентів. Інших заступників Голови, секретаря та голів департаментів взагалі без виборів призначає Голова Студентського парламенту (п. 2.2.4, 2.3.6).

Ще одне відхилення Положення КНУ ім. Тараса Шевченка від норм Закону полягає у тому, що повноваження ОСС закладу вищої освіти погоджувати окремі рішення керівника, передбачені ч. 6 ст. 40 Закону, воно віддає ОСС факультетів/інститутів (п. 3.2.6) та гуртожитків (п. 3.6.5.7). Ця норма Закону теж є дискусійною. Переважна більшість зазначених у Законі погоджень здійснюється автоматично. Тому студенти намагаються уникнути їх розгляду на засіданнях ОСС. Тим не менш, обраний у Положенні КНУ варіант, на мою думку, не є оптимальним. По-перше через пряме порушення норми Закону. На відміну від керівника і вченої ради університету, Закон не передбачає можливості делегування повноважень ОСС з рівня університету на рівень структурних підрозділів. Можна обговорювати таке право в контексті запланованих змін, але сьогодні його немає. По-друге, більш коректним з погляду етики взаємовідносин між адміністрацією і студентами було б погодження рішень керівника органом студентського самоврядування загальноуніверситетського рівня.

П. 5.2.1.3. Положення передбачає, що «у випадку тимчасової втрати статусу студента, а саме після здобуття ОС “Бакалавр” та під час вступу на ОС “Магістр”, за рішенням відповідного органу протягом 2 місяців обов’язки цього члена ОСС має право виконувати інший член ОСС до моменту підтвердження набуття статусу студента Університету (надання довідки з місця навчання Голові Центральної виборчої комісії студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка)». Це суперечить п. 4 ст. 40 Закону. Але знов таки маємо випадок норми Закону, яку сьогодні пропонується змінити через те, що чинне формулювання не враховує типову ситуацію короткочасної втрати статусу студента між закінченням бакалаврату і вступом до магістратури.

Також ретельно відпрацьованим і добре структурованим є Положення про студентське самоврядування Національного університету «Києво-Могилянська академія» (редакція 09.11.2016) [6]. Його відмінною рисою порівняно з більшістю інших аналогічних документів є підвищена увага до детального опису процедур та використання більш точних і строгих формулювань. Це може мати значення у випадках виникнення спірних ситуацій та конфліктів, тому іншим закладам вищої освіти варто придивитися до досвіду практичного застосування цих норм.

Не дуже вдалою, на мою думку, є ідея щодо передбаченого п. 4 ч. 6 ст. 40 Закону погодження призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника закладу вищої освіти конференцією (п. 2.12.7-1). Це може істотно загальмувати призначення заступників, якщо строго дотримуватися процедури. Але ж вони (чи хтось інший) мають працювати і виконувати передбачені закладом управлінські функції.

Не зрозумілою і, здається невідповідною Закону, є процедура обрання (призначення) заступника голови Студентської колегії. Якщо голова і секретар колегії обираються колегією з числа її членів (п. 3.16-1.1, 3.16-3.1), то заступник голови «затверджується членами СК за поданням кандидатури головою СК» (п. 3.16-2.1). Таке формулювання передбачає, що заступник може не бути обраним членом Студентської колегії. Але ж він не тільки є повноправним членом колегії, але за певних обставин може отримувати повноваження її голови.

Також сумнівною з погляду відповідності Закону є процедура обрання голови СК самою Студентською колегією. За положенням він має окремі власні повноваження. Більш того, його посада відповідає визначеній безпосередньо Законом посаді керівника студентського самоврядування (ч. 4 ст. 40). Він також може отримувати певні повноваження самої колегії (п. 3.16-1.2). Це дає підстави застосовувати до його обрання передбачене ч. 1 ст. 40 Закону пряме таємне голосування всіх студентів.

Не відповідає Закону передбачене п. 6.2 призначення заступників старост потоків особисто старостою. За положенням заступники можуть за певних умов здійснювати повноваження старости, а також мають повноваження в межах своїх академічних груп. Згідно із п. 6.2, 6.6, більш коректним було б обрання всіх заступників старост потоком, або кожного окремо відповідною академічною групою.

За п. 6.3.3 загальні збори для обрання старости потоку проводяться за участі представника деканату відповідного факультету. Це прямо суперечить ч. 8 ст. 40 Закону, за якою «адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування». Можна передбачити можливість, але не обов’язковість участі представників адміністрації, а також інших бажаючих. Це відповідало б принципу відкритості діяльності органів самоврядування (п. 1 ч. 3 ст. 40 Закону).

За п. 6.4 «Староста потоку виконує свої повноваження до закінчення навчання в НаУКМА (закінчення навчання на бакалаврській чи магістерській програмі), крім випадків дострокового припинення його повноважень в порядку, встановленому цим Положенням». Це потенційно може суперечити вимозі ч. 4 ст. 40 Закону, що керівник студентського самоврядування перебуває на посаді не більше, ніж два однорічних строки.

Нерідко автори університетських Положень бездумно переписують до них загальні норми, які для конкретного закладу вищої освіти мають бути більш визначеними. Деякі Положення свідчать про правову некомпетентність їх авторів, нерозуміння ними місця студентського самоврядування у житті університету та завдань Положення, містять рудименти радянських традицій, а іноді і просто курйозні формулювання.

Наведу лише декілька прикладів таких норм.

Староста поверху «зустрічає і супроводжує посадових осіб Університету, осіб, що прибули для перевірки гуртожитку». Така норма є не в одному Положенні. Зрозуміло, що є правила гостинності. Але чи місце такій нормі у Положенні про студентське самоврядування?

«Студентське самоврядування – це самостійна громадська діяльність щодо реалізації функцій управління університетом, факультетом, гуртожитком, що здійснюється студентами у відповідності з метою і завданнями, які стоять перед студентськими колективами» [7, п. 1.1]. Відразу постає запитання, як розподілені функції управління між органами управління університету і студентським самоврядуванням? А також і як розподілена відповідальність за результати управління. На жаль, Положення не надає відповіді на ці запитання.

Староста зобов’язаний «проводити індивідуальну роботу зі студентами групи стосовно виконання вимог навчального плану, правил внутрішнього розпорядку» [7, п. 5.16]. Чи може хтось пояснити, що саме має робити староста, відповідно до цього пункту? Також за цим пунктом староста зобов’язаний «після закінчення заліків та іспитів отримувати підсумкову інформацію про результати залікової та екзаменаційної сесії і доводити її до відома студентів». Тут вже виникає більш принципове запитання – невже студенти не отримують цю інформацію від викладачів? І як відбуваються в університеті екзамени, якщо потрібний посередник для повідомлення студентам їх оцінок? Ще одне запитання з цього приводу. Чи не порушують такі норми конфіденційності персональних даних студентів? Деякі університети навпаки обмежують доступ третіх осіб до такої інформації, що іноді створює проблеми з контролем за правильністю складання стипендіальних рейтингів.

Староста поверху гуртожитку «відповідає за дотримання мешканцями поверху правил внутрішнього розпорядку, правил пожежної безпеки (у випадку виникнення пожежі негайно доповідає черговому гуртожитку, вживає всіх заходів для ліквідації пожежі, евакуації людей і майна), підтримує чистоту і порядок на поверсі» [7, п. 6.21]. І знов багато запитань. Чи може хтось відповідати за дії та вчинки інших дієздатних осіб? Чи отримує староста поверху заробітну плату або іншу компенсацію від ОСС за підтримання чистоти і порядку на поверсі? Які саме заходи староста має вживати при пожежі, і чому їх має вживати він, а не посадові особи чи всі мешканці поверху?

«Списки студентів, що беруть участь у голосуванні подаються до виборчої комісії університету деканатами. Списки студентів, що проживають у гуртожитку, подаються до виборчої комісії гуртожитку комендантом відповідного студентського гуртожитку» [8, п. 2.11] – це самоврядування? До того ж, наскільки коректно у Положенні про студентське самоврядування ставити завдання органам управління університету?

«1.6. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються чинним законодавством України, Статутом ЗВО та цим Положенням

....

2.3. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються:

- законодавством України;

- рішеннями Міністерства освіти і науки України;

- рішеннями керівництва ЗВО;

- статутом ЗВО;

- Положенням про органи студентського самоврядування ЗВО» [9].

Може треба відкрити підготовку юристів у закладі?

В деяких випадках можна зустріти такі норми радянських часів:

«Органи студентського самоврядування Університету зобов'язані:

…

- надавати допомогу адміністрації університету та факультетів щодо виконання завдань навчально-виховної роботи;

- виконувати рішення і доручення адміністрації університету та факультетів, пов'язані з поліпшенням умов навчання, побуту та відпочинку студентів, реалізації їх творчого потенціалу, а також звітувати перед ними за виконану роботу; …» [10, п. 3.4].

Підбиваючи підсумки, зазначу, що створення сучасної ефективної системи студентського самоуправління в українських університетах потребує зміни ставлення до неї як студентів, так і адміністрації та науково-педагогічних працівників закладів. У провідних університетах світу органи студентського самоврядування не є складниками системи управління, і не є інструментом доступу окремих активістів до адміністративного ресурсу та коштів університету. Насамперед, вони є інструментами самостійного вирішення студентами актуальних для них внутрішніх студентських питань, а також формування нових лідерів, здатних у недалекому майбутньому взяти на себе відповідальність за вирішення проблем суспільства.

1. Закон України «Про вищу освіту».

2. Обговорення Положення про органи студентського самоврядування в НПУ імені М. П. Драгоманова! (проект станом на 07.04.2018).

3.

4.

5. Положення про студентське самоврядування Київського національного університету імені Тараса Шевченка. /ПОЛОЖЕННЯ-ПРО-ОСС-КНУ-ухвалено-13-березня-2018-року.pdf.

6. Положення про студентське самоврядування Національного університету «Києво-Могилянська академія» (редакція 09.11.2016).

7. Положення про орган студентського самоврядування в Державному вищому навчальному закладі «Криворізький державний педагогічний університет». .

8. Положення про студентське самоврядування у Запорізькому державному медичному університеті.

9. Положення про студентське самоврядування Національної металургійної академії.

10. Положення про студентське самоврядування Львівського національного медичного університету імені Данило Галицького.