Віктор Громовий: Справжня освіта чи «корочка»: така дилема стоїть перед абітурієнтами…

Павло Штутман: Ті, хто закінчує школу в останні роки, в переважній більшості налаштовані здобувати якісну освіту, а не просто мати диплом. Про це свідчать результати дослідження роботодавців Кіровоградщини. І така тенденція є закономірною, адже молоді люди, які сьогодні думають до якого університету йти вчитися, після випуску опиняться у мінливому світі, який стрімко змінюється, так званої «індустрії 4.0».

Новий уклад називають також четвертої технологічною революцією, в його основі - «великі дані», бездротова передача величезних масивів інформації… Підприємства, які знаходяться на різних континентах, об'єднуються в одну систему - рухається інформація, замовлення, управління матеріальними потоками. Перебуваючи фізично, наприклад, у Чикаго, можна в реальному часі керувати виробництвом десь у вільній економічній зоні під Шанхаєм.

Це зовсім інший підхід до організації бізнесу, виробництва, громадської діяльності, який вже є сьогоденням для таких передових країн як Німеччина, Сполучені Штати Америки, Південна Корея, Японія...

Віктор Громовий: Так, але це все поки що не в Україні.

Павло Штутман: В індустрії 4.0 потрібно буде працювати нашим молодим людям, які мають здобути відповідну освіту. Я особисто глибоко шкодую, що українська молодь мріє виїхати з України. Але ми живемо у вільному світі, тож не можемо комусь вказувати. Ми можемо створювати умови, чимось мотивувати й, якщо умови у нас будуть конкурентоспроможними, ніхто не поїде до Німеччини або США. Поки цього немає - розуміємо, що значна частина випускників будуть інтегровані в економічний простір за кордоном. Значить, вони повинні тут шукати ту освіту, яку дасть їм можливість не тільки комфортно себе почувати, а і динамічно розвиватися в світовому економічному просторі, частиною якого є й Україна.

Віктор Громовий: Тобто якість освіти понад усе? Згадую знамениту фразу Редьярда Кіплінга: «Освіта – найвеличніше з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна».

Павло Штутман: Саме так. І результати соціальних досліджень, фокус-груп з випускниками шкіл, які не перший рік проводять фахівці промислових груп «Ельворті» і «Гідросила», говорять про те, що переважна більшість молодих людей вважають за необхідне отримати якісну освіту.

Віктор Громовий: Як ми можемо підсилити бажання здобувати справжню освіту, адже ні для кого не є секретом, що і наш соціум демотивує і в багатьох ВНЗ існує «отруйна культура» антидосягнень?

Павло Штутман: Як показало наше дослідження, молодим людям уже не потрібно розтлумачувати, що не варто купувати диплом.

Для того ж, щоб підтримати абітурієнтів, які хочуть здобути якісну інженерну освіту, ми заснували щомісячну стипендію у сумі півтори тисячі гривень для заохочення навчання за технічними спеціальностями в тих університетах, де, як ми вважаємо, навчальний процес знаходиться на найкращому в Україні рівні. Це Національний технічний університет України «КПІ», Криворізький національний університет, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” та Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. Переконаний, що в Україні є і багато інших хороших ВНЗ, але у нас поки що немає досвіду роботи з ними.

Ми не просто допомагаємо матеріально, щоб молоді люди мали можливість вчитися, а і після закінчення університету отримати своє перше гарантоване робоче місце.

Машинобудування - складна наукомістка галузь(у нас працює понад 50% людей з вищою освітою), тож таке стимулювання навчання є вкрай необхідним.

Віктор Громовий: Я знаю, що ви активно займаєтесь і підтримкою дуальної освіти.

Павло Штутман: Так, уже рік машинобудівники проводять експеримент із впровадження німецької системи дуальної освіти з Економіко-технологічним інститутом імені Роберта Ельворті в обласному центрі. Поки дуальне навчання здійснюється за економічними спеціальностями.

Нагадаю, що дуальна система передбачає, що 50% часу навчання студенти проводять на підприємствах, відповідно до майбутньої спеціальності. При цьому кількість аудиторних годин - така ж, як і на стаціонарній денній формі навчання.

Віктор Громовий: Які переваги такого поєднання «приємного з корисним»?

Павло Штутман: Якщо студент безпосередньо виконує виробничі завдання на робочому місці, ті теоретичні знання, які він здобуває в університеті, краще закріплюється, швидше і більш точно трансформуються в необхідні компетентності. Три дні вони вчаться, а три дні працюють на підприємстві, де займаються реальною професійною діяльністю. Звісно, це велике навантаження. Молодим людям важко, особливо жінкам, які мають сім'ю, дітей, але «гра, вартує свічок».

Про ефективність цього експерименту ми ще скажемо після того, як ці молоді люди отримають дипломи, і можна буде побачити якість їх підготовки в процесі роботи на підприємстві.

Я думаю, ми з цим інститутом або іншими вишами, які захочуть взяти участь в цьому процесі, зможемо перейти на дуальну форму освіти й з інженерних спеціальностей. З нашої точки зору, якість такої освіти буде вищою, ніж в традиційній моделі.

Як правило, за навчання в даному випадку платить роботодавець, що має велике значення для тих молодих людей, у яких фінансові можливості обмежені. Крім того, вони отримують заробітну плату. Тобто, дуальна система - це унікальна можливість вивчитися, ще й заробляючи собі на життя. А для роботодавця – це шанс мати добре підготовлених фахівців, шляхом безпосередньої участі в їх підготовці.

Я є палким прихильником дуальної освіти й вважаю його вдалим спільним проектом бізнесу і сфери освіти.

Віктор Громовий: Які у вас критерії пошуку партнерів серед закладів освіти?

Павло Штутман: Одним з важливих критеріїв вибору ВНЗ для співробітництва в рамках стипендіального або дуального проектів є відсутність у ньому корупції під час навчального процесу. Звісно ми розуміємо, що «культура корупції» проникає всюди, тому для нас важливо знати: навіть, якщо випадки тих чи інших корупційних практик трапляються у тому чи іншому університеті , головне, щоб керівництвом і всім колективом цього вишу таке неподобство розцінювалось як негативна дія.

Щоб з'ясувати, наскільки той чи інший ВНЗ в змозі забезпечити якісну освіту, машинобудівники проводять спеціальний аудит. Саме цим і пояснюється той факт, що географічно найближчий до головних офісів наших холдингів Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ) у список партнерів не потрапив.

Віктор Громовий: Не раз читав ваш критичний аналіз стану справ у цьому університеті. Невже насправді все так безнадійно?

Павло Штутман: За останні, три роки ми взяли на роботу з нашого технічного університету лише одну людину. І не тому, що ми упереджені чи особливо прискіпливі, а тому, що, на жаль, випускники ЦНТП не проходять елементарної співбесіди. Ну не можна ж змусити нашого головного технолога взяти технологом людину, яка не може продемонструвати анінайменших слідів наявності в неї вищої освіти.

Ситуація в ЦНТУ є великою проблемою, проблемою майбутнього для молоді нашого краю… Мене дуже дивує, що наша місцева громада дуже мляво реагує на цю ситуацію.

Усі мої контакти та особистий досвід роботи за останні 10 років, свідчать, що там, ймовірно, створена і діє розвинена і розгалужена корупційна система, про існування якої не може не знати керівництво цього університету.

Самі ж викладачі називають цифри в Інтернеті скільки коштує, наприклад, скласти іспит чи захистити дипломну роботу. На жаль, є і народні депутати, які по суті «прикривають» цю діяльність.

ЦНТУ справно отримує бюджетні гроші на так зване держзамовлення. На сьогодні це майже 1800 студентських місць, які держава оплачує. По суті, мова йде про «фантомну» освіту…

Я якось спостерігав в «Фейсбуці» дискусію, в якій доктор наук з нашого технічного університету стверджував: ходити на заняття не потрібно, адже Білл Гейтс і Стів Джобс, мовляв, практично не вчилися, і стали великими людьми.

Насправді ж немає жодного причинно-наслідкового зв'язку між тим, що студенти масово не ходять на заняття і реальною можливістю для пересічного студента досягти рівня Джобса або Гейтса.

На жаль, дуже мало людей мають настільки потужну внутрішню мотивацію для самоосвіти як ці два генії.

До того ж, засновники «Майкрософт» і «Еппл», мабуть, і не могли отримати достатній рівень освіти в своїй галузі в ту епоху великих обчислювальних машин. Стів Джобс стояв біля витоків революції, пов'язаної з переходом до персональних комп'ютерів, а Білл Гейтс написав для них одну з перших операційних систем.

Це справді унікальні люди й, на жаль чи щастя, можливо, в нашому місті в цей час не проживає жодного генія такого рівня.

Корупційні практики, де б вона не були, завжди намагаються якось виправдати...

Зайве доводити, що здавалося б дрібна корупція зі сфери освіти згодом проростає в усі елементи суспільства, в тому числі й в державне управління. Це як бур'ян: якщо його не виривати з коренем, він займе весь простір, і не дасть вирощувати культурні рослини.

Віктор Громовий: Сьогодні чи не найголовнішим викликом, який стоїть перед системою освіти є виклик індивідуалізації…

Павло Штутман: Так, якщо сьогодні відстежувати провідну світову тенденцію в освіті, то мова йтиме про перехід від традиційної викладацькоцентрованної системи(teacher-centered system) до студентоцентрованної системи(student-centered system). На жаль, на сьогодні в ряді вітчизняних вишів ми бачимо дуже занедбану форму викладацькоцентрованної системи, коли весь світ освіти обертається навколо викладача, а сам викладач по суті не несе ніякої відповідальності перед суспільством.

Віктор Громовий: Мабуть, для такого якісного зрушення потрібні й системні зміни, і зміни ментальності на індивідуальному рівні кожного студента?

Павло Штутман: Так, тому я й увійшов до складу робочої групи Верховної Ради із внесення змін в закон «Про вищу освіту».

Я бачу дві основні тенденції у вітчизняній вищій освіті:

• частина наших університетів вкрай повільно, але все ж таки пристосовується до змін, що відбуваються в економіці;

• інша частина університетів деградує і стає осередком корупції, академічної недоброчесності тощо.

Молоді люди повинні бути готові до того, що залежно від їх вибору місця навчання, вони отримають різні пропозиції та різні можливості.

З одного боку, у них є шанс вступити в один із вишів, який хоча б частково знаходить відповіді на виклики часу. Там ти можеш розвинути свої мізки, пристосовуючи їх до реалій індустрії 4.0 та отримати класичну освіту хоча б на рівні тієї, яку отримували твої батьки.

Або вони можуть потрапити у виш, в якому отримають лише певний корупційний досвід і вони матимуть хіба що шанс зайняти з часом місця «вибитих бійців» у великій корупційній машині України.

Я вважаю за необхідне застерегти абітурієнтів: уникайте пропозицій взяти участь у будь-яких схемах, які ґрунтуються на академічному шахрайстві. Йти на такий крок не варто навіть у випадку, якщо вас переконуватимуть: «ви все вивчите, коли вже будете працювати», «вам не все потрібно з тих предметів, які вивчаються», «за складання іспитів з якихось дисциплін тут платять, а якісь оцінки ви отримаєте й без грошей»…

Точно так, переконаний що не можна здобути вищу освіту не відвідуючи пари, адже, якщо людина пропускає ті чи інші етапи навчального процесу, вона навіть теоретично не може оволодіти всіма, передбаченими професійним стандартом, компетентностями.

Віктор Громовий: Яка роль професійних асоціацій роботодавців у реформуванні вищої освіти?

Павло Штутман: Як правило, саме професійні асоціації та організації роботодавців розробляють професійні стандарти. Ці стандарти затверджуються Національним агентством кваліфікацій, яке тільки створюється в Україні.

На основі цих професійних стандартів пишуться освітні стандарти. Вони повинні затверджуватися Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, яке теж ще тільки формується у нас. І навчальний процес у вищих навчальних закладах планується таким чином, щоб випускник відповідав професійним стандартам.

При працевлаштуванні роботодавцю не завжди достатньо диплома випускника університету, особливо у випадку, якщо заклад освіти не дуже відомий або ще недостатньо зарекомендував себе. Тому у цьому випадку роботодавці у всьому світі вимагають підтвердження диплома кваліфікаційним центром, де здійснюється оцінка на відповідність професійному стандарту. Авторитетні американські та європейські кваліфікаційні центри досить вимогливі, і випускникам не так легко отримати їх позитивну оцінку.

У недалекому майбутньому такі центри будуть сформовані й в Україні. Тож, молодих людей, які купили дипломи, спіткає величезне розчарування...