На жаль, це й та інші подібні факти так і не стали причиною для громадського обурення (бо Український центр оцінювання якості освіти цього року «засекретив» результати психометричного аналізу результатів ЗНО)— як не стали вони предметом детального аналізу в Національній Академії педагогічних наук (бо там, очевидно, вершиться занадто «висока» наука) чи підставою для певних, як раніше писали, «оргвисновків» з боку Міносвіти. Навпаки, на парламентських слуханнях у доповіді Міністра освіти і науки України Д.Табачника досягнення українських школярів у природничо-математичній підготовці були названі «великим прогресом»...

Відверто кажучи, формальні підстави для подібної заяви є. За результатами Міжнародного порівняльного дослідження природничо-математичної освіти TIMSS2011, участь в якому вдруге приймали учні українських шкіл, у порівнянні з попереднім дослідженням 2007-го року, Україна дещо покращила свої загальні показники. Так, з математики найвищий та високий рівень підготовки показали 22% учнів, середній рівень — 31%. Тобто п’ята частина восьмикласників засвідчила, що спроможна розв’язувати достатньо складні завдання з математики та обґрунтовувати свої відповіді, а більше половини вміє застосовувати свої знання в стандартних ситуаціях. З природничих наук 6% учнів продемонстрували найвищій рівень підготовки, 23% — високий рівень, 35% — середній рівень. У результаті, це дало можливість підвищити позицію нашої держави в міжнародному рейтингу: з математики — з 25-го місця у 2007-му до 19-го місця у 2011-му році; з природничих дисциплін — з 19-го до 18-го місця серед 42-х країн-учасниць.

Але якби Міністр чи ті, хто готували йому цифри для доповіді, більш детально проаналізували результати цього міжнародного дослідження, то ситуація з рівнем природничо-математичної підготовки українських школярів не виглядала б такою рожево-зефірною.

Так, якщо середній міжнародний показник учнів, які досягли найвищого та високого рівня математичної підготовки, становить 17%, то у країн― лідерів дослідження― від 61% (Японія) до 73% (Тайвань). Із природничих дисциплін середній відсоток учнів, які досягли найвищого та високого рівня, становить 21%, а у країн-лідерів — від 53% (Фінляндія) до 69% (Сінгапур). Таким чином, досягнення українських школярів насправді є не дуже високими— всупереч тому, що говорять про них освітянські чиновники різних рангів.

Ще більше питань виникає тоді, коли звертаєшся до результатів, що їх отримали учні, яких не можна віднести до успішних.

Так, 28% учнів українських шкіл, які брали участь у дослідженні, показали низький рівень математичної підготовки, а 19%― лише фрагментарні знання з математики. Не набагато кращою є ситуація з природничими науками. Тут низький рівень знань показали 24% учнів, а 12% ― лише фрагментарні знання. Ці показники не відповідають міжнародному стандарту низького рівня підготовки з природничих дисциплін. Таким чином, на відміну від багатьох інших країн― учасниць дослідження, Україна,показавши загальне підвищення результатів, засвідчила дуже велику різницю між досягненнями найсильнішої та найслабкішої груп. На жаль, цьому факту в доповіді Міністерства на парламентських слуханнях місця не знайшлося.

Поза увагою авторів доповіді Міністерства залишилися й інші, не менш цікаві результати дослідження TIMSS2011, які висвітлюють багато аспектів функціонування системи загальної середньої освіти України.

Так, високі результати в міжнародному дослідженні показали учні,родини яких мають достатні ресурси для підтримки навчання своїх дітей. Зокрема, 25% учнів мають вдома 100 або більше книг, 48% — окрему кімнату і підключення до мережі Інтернет тощо. В Україні лише 2% учнів 8-х класів, які брали участь у дослідженні (!), можна віднести до групи з високим рівнем ресурсів родини. Середній бал таких учнів з математики становить 530 балів, а з природничих наук — 551 бал, що значно вище середнього міжнародного значення. Натомість, 9% українських школярів,які проживають в родинах з низькими можливостями для забезпечення успішного навчання,показали набагато гірші, порівняно з міжнародними,результати: 408 балів з математики та 434 бали з природничих наук.На нашу думку, такі результати є підставою для прикрого висновку: якісна загальна середня освіта не є доступною для всіх категорій населення.

Підтвердженням цього невтішного висновку є також результати TIMSS 2011, які показують рівень знань учнів сільських і міських шкіл. Різниця між середніми показниками з математики сільських і міських школярів становить 50 балів, а з природничих дисциплін — 41 бал. Подібний показник не робить честі українській освіті, але освітянські урядовці не хочуть бачити цього, замовчуючи відповідні факти.Між іншим, переконливі докази, що підтверджують подібний висновок, наведені в доповіді на слуханнях Голови Комітету з питань науки та освіти Л.Гриневич. В їх основу покладені результати українського ЗНО, які свідчать, що згадана вище різниця з кожним роком стає дедалі більшою. На жаль, цей факт не викликає тривоги не лише в чиновників Міністерства, але й у керівників місцевих органів управління освітою та владних структур, про що переконливо свідчать їхні виступи на слуханнях.

Результати TIMSS 2011 дають можливість оцінити з іншого боку ще одну заяву, яка прозвучала з парламентської трибуни. «Ще п'ять років тому Україна, ― сказав Міністр, ―замикала сотню, першу сотню країн за використанням ІКТ у навчальному процесі. Сьогодні, за оцінками світових експертів, ми посідаємо 62 місце. Лише минулого року в школи було поставлено 2670 комп'ютерних класів».

Не будемо сьогодні вести мову про фінансово-господарські аспекти «поставок» комп’ютерних класів та програмного забезпечення до них. Результати TIMSS2011 дають підстави стверджувати, що ця техніка належним чином не використовується. 83% українських вчителів математики і 85% вчителів природничих дисциплін у якості основного засобу навчання використовують підручники, тоді як середній світовий показник складає відповідно 77% та 74%. При цьому, лише 1% вчителів математики (!) та 4% вчителів природничих дисциплін у якості основного засобу навчання використовують комп’ютерні програми. За результатами TIMSS 2011, у Республіці Корея показник використання комп’ютерних програм з природознавства, застосовуваних в якості основного засобу навчання, складає 50%, у Катарі― 45%, у Саудівській Аравії― 42%, у Малайзії ― 33%, у Гонконгу― 32%. Середній міжнародний показник з даного питання сягає 16%. Але що говорити про комп’ютерні засоби? Навіть робочі зошити з математики на уроках використовують лише 4% українських педагогів (35%― середній міжнародний показник дослідження) та 17% ― на уроках природознавства (35%­ ― середній міжнародний показник).

Цей невеликий аналіз дає підстави зробити висновок,не дуже приємний для високих освітянських урядовців. Результати TIMSS 2011 вони використали як половинний аргумент для того, щоб створити в учасників слухань, а далі― й в усього суспільства, деформоване уявлення про справжню якість української загальної середньої освіти. Та не думаємо, що цей трюк із результатами TIMSS 2011 досягнув своєї мети.По-перше, навіть екзальтовані учасники слухань, яких у парламентській залі була явна більшість (заздалегідь сформована вмілими режисерами з проспекту Перемоги, 10), прекрасно знають реальний стан якості української освіти. По-друге, незначне зростання загальних результатів українських школярів у TIMSS 2011 є наслідком достатньо активних дій, що вживалися Міністерством і закладами освіти у 2008-2010 роках після проведення TIMSS 2007. На жаль, нам не вдалося знайти документи, які б свідчили, що результати TIMSS 2011 належним чином проаналізовані та потягнули за собою прийняття адекватних управлінських рішень, реалізація яких дозволить суттєво поліпшити стан природничо-математичної освіти в Україні. Мабуть, якби вони були, то про них мала б йти мова на парламентських слуханнях.

На завершення зазначимо ще одну особливість проведення TIMSS 2011 в Україні. Якщо наша держава буде брати участь у міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS 2015, то за його підсумками не можна буде порівняти результати майбутніх українських восьмикласників та їхніх зарубіжних ровесників. Тому що у 2011 році учні 4-х класів українських шкіл за рішенням Міністерства освіти і науки участі у дослідженні не брали. Через це Україна також втратила унікальну можливість порівняти математичну, природничо-наукову та читацьку грамотність українських учнів 4-х класів та їхніх ровесників з інших країн світу.Адже одночасно з дослідженням TIMSS 2011 проводилось міжнародне порівняльне дослідження читацької грамотності школярів PIRLS. А подібні співпадіння двох різних порівняльних досліджень бувають лише один раз на 20 років...

Причину подібної ситуації вбачаємо лише в одному: освітянські чиновники різних рангів не зацікавлені в створенні ефективної системи моніторингу якості освіти в Україні, складовою якої є участь українських учнів у міжнародних порівняльних дослідженнях. Адже, якщо така система буде працювати, то бездіяльність органів управління освітою та керівників багатьох закладів освіти половинними аргументами не прикриєш. На жаль, на слуханнях про вітчизняну систему моніторингу якості освіти не йшлося зовсім. І це також зрозуміло, бо знайти переконливі аргументи для того, щоб засвідчити її створення та існування, дуже складно― адже такої системи в Україні не існує. Відповідно, будь-які твердження про високу якість української освіти залишаються набором гарних слів, справжню ціну яким знають педагоги, учні та їхні батьки. Хоча для успішних звітів і рапортів вони цілком підходять...

 PS. З більш детальним аналізом результатів участі українських учнів у міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS 2011 можна ознайомитися на порталі «Освітня політика», в розділі «Аналітика».

[1] /ua/articles/122-deyaki-problemi-osvitnikh-vimiryuvan-v-ukrajinskomu-konteksti

 Ігор Лікарчук, директор МБО "Центр тестових технологій і
моніторингу якості освіти"